Українські говірки Південної Буковини (фонетика)

У підрозділі „Приставні приголосні” аналізується поява на початку слова приголосних: [в], [г], [j]. Приставними виступають: губно-губний [в]: вyдка, вузкu^еj, вyгол, вyли^еца, але більш вживаними є словоформи без протетичного [в]: эдка, yзки^еj, эгол, yли^еца, фрикативний [г]: горнх, гарбyз, гарапник, гайда та середньоязиковий [j]: jнсти^е, jбблуко, jeгні.

У гуцульських говірках приставний голосний [і] репрезентується звуком [и^е]: и^ержa.

У підрозділі „Спрощення в групах приголосних” розглядаються явища спрощення приголосних груп: ждн > жн: ти^ежнйви^еj, (ти^е-жднйви^еj); здн > зн: пнзно, (пнздно); зкн > зн: бръ^езнути^е, (брu^езкнути^е); звj > зj: зjи^езaти^е, (звjи^езaти^е) ; ндж > нж: ки^енжaл, (ки^енджaл); ншч > нч: ци^егaнчи^ена, (ци^егaнчи^ена); ршч > рш: змoршіна, (змoршчіна); рвл > рл: чи^ерлe^ани^еj, (чи^ервлe^ани^еj); рдц > рц: сeрце^и, (сeрдце^и); слн > сн: маснu^еj, (маслнu^еj); стм > см: кісмu^е, бсма, (кістмu^е, бстма); стл > сл: жи^еліслu^еви^еj, шіслu^еви^еj, (жи^е-лістлu^еви^еj, шістлu^еви^еj); стн > сн: рaдісни^еj, корu^есни^еj, (рaдістни^еj, корu^естни^еj); стц > сц: ни^евнсці, (ни^евнстці); стч > сч: ни^евнсчи^ен, (ни^евнстчи^ен); стс > ск: шіскум, (шісткум); скн > сн: тu^еснути^е, (тu^ескнути^е); стц > сц: мнсце, (мнстце); сткл > скл: склй^инка, скло (стклй^инка, сткло); шч > ш: дош (дошч); кт > т: контрaт; рвj > рв: чи^ервaк.

Асимілятивно-дисимілятивні процеси у поєднанні з випадінням та стягненням звуків є також причиною спрощення приголосних: зск - зк: францyзки^еj; тств - цтв: брaцтво; чств - цтв: парубoцтво; дск - цк: луцкu^еj.

У підрозділі „Афереза, синкопа, апокопа” проаналізовано слова, у яких відсутні певні звуки, звукосполучення або склади на початку слова: мнй, грa, гла, за `дно (за однo), пoкіj (спoкіj), …Це рoбет молодa веси^еле або унe семпакajут (Молдовеця); у середині слова: курyдзи (кукурyдзи), зачи^екaj - зачкaj, сoхни^е - схни^е, Кнко ме сказaле…(Путна), …а несe jа тнко рoкіў (Калінешти), Jа кау вам однo (Дарманешти), він зjи^езaў (звjазaў) гудз; та в кінці слова: мaма - ма, зaраз - зара, нічoго - нічo, Jа зробu^ела, ма (Дарманешти), Нічo jму не бyди^е (Маріцея),. …теj нічo не помагaло (Балківці), Марнчко - Марн, Міхaле - Міхa, Мнсу, Дмu^етре^и - Дми, Дми^е (Путна), (Дарманешти).

Як бачимо, буковинські та гуцульські говірки досліджуваної нами Сучавщини перебувають у полі дії тих же мовленнєвих законів, що й інші українські говірки України, зокрема буковинські та гуцульські Північної Буковини. Відмінність лише у тому, що в коло цих змін потрапляє значно менше так званих нових слів, бо такі умови розвитку, а молодь в румуномовному оточенні, з румуномовною освітою практично відірвана від живого життя української мови.

Висновки

На території Сучавського повіту Румунії поширені два типи українських говірок - буковинські та гуцульські.

Буковинські говірки поширені у передгір'ї в низинній частині Сучавського та Ботошанського повітів у таких населених пунктах: Балківці, Вашківці, Дарманешти, Іпотешти, Калінешти, Марицея, Мелешівці, Негостина, Роґожешти, Щербівці.

Гуцульські говірки поширені в Карпатах у селах: Арджел, Бродина, Егріште, Качіка, Кирлібаба, Кунунські, Лупчіна, Молдовеця, Нисипіту, Чумирна. Буковинські говірки відрізняються від гуцульських такими рисами:

1) фонема /и/ у буковинських говірках реалізується обниженим голосним [и^е]: сu^ела, мu^ети^е, клu^ен.У гуцульських говірках репрезентантом фонеми /и/ є більш обнижений голосний [е^и]: сe^ила, мe^ити^е, лe^ита,клe^ин.

2) У буковинських говірках фонема /е/ реалізується звуком [е]: зернo, серп, у нeго, цeбри^ек. У гуцульських говірках після приголосних [д], [т], [н] - реалізується звуком [^іе^а]: д^іе^ан, у н^ій^аго, у т^ій^аби^е; після інших приголосних виступає звук [е^а]: брe^аза, лe^ада, до цe^аго, вe^арби^е3) Фонема /і/ у буковинських говірках реалізується звуком [і]: ннши^еj, іглa, але в окремих словах голосний [і] втратився: мне, гра. У гуцульських говірках у більшій частині слів етимологічний * [і] реалізується як [и^е]: ъ^енши^еj, и^еглa, и^ержa.

4) Етимологічний голосний * [о] в нових закритих складах у буковинських говірках змінився на [і]: внн, кнн, кнт, внз.У гуцульських говірках континуантом етимологічного голосного* [о] у нових закритих складах виступає звук [и^ы]: ви^ын, ки^ын, ки^ыт, ви^ыз.

5) У буковинських говірках у повноголосних формах -оро-, -оло-, -еле-, -еле- ненаголошені голосні [е], [о] другого складу втрачаються: бордa,чолвнк,чeрво, дeрво.У гуцульських говірках втрати голосних [е], [о] немає: бородa, чоловнк, чeрево, дeрево.

6) У буковинських говірках приставний голосний [і] зазнав метатези і виступає після приголосного: рнжа (пор. ржа).У гуцульських говірках метатези немає, але голосний [і] реалізується звуком [и^е]: и^ержб.

7) Характерною рисою буковинських говірок є наявність голосного [і] у префіксі вн: віносu^еті, внпи^есаті , внпраті, внгнатн.У гуцульських говірках у цьому префіксі виступає голосний [и^е]: ви^еносu^еті, вu^епи^есаті, вu^епраті, вu^егнатн.

8) Частка -постфікс *[-sк] у буковинських говірках має на кінці голосний [а]: пи^етaўса, ди^евu^еўса, купaўса, учu^еўса.У гуцульських го-вірках у цьому компоненті слова *[-sк] слова виступає голосний [и^е]: пи^етaўси^е, ди^евu^еўси^е, купaўси^е, учu^еўси^е.

9) У буковинських говірках голосний [і] в окремих словах може реалізуватися як голосний [а]: анaкши^е (пор.інaкши^е), антрaми^ент. У гуцульських говірках голосний [і] у цих словах змінюється в [и^е]: и^енaкши^е, и^ентрaми^ент.

10) У гуцульських говірках у кличному відмінку спостерігається усічення тієї частини слова, яка стоїть після наголосу: Марн, Васu^е, Си^емu^е, Івa, Парa, Федy. У буковинських говірках у кличному відмінку після наголошеної частини слова усічення немає: Марнjо, Васu^елу, Си^емu^ени^е, Івaни^е, Парaско, Фeдори^е.

11) У буковинських говірках на початку слова перед голосними [а], [о] розвинувся приставний фарингальний [г]: горoх, гарaпни^ек, гajда, а перед голосним [у] розвинувся приставний губно-губний [в]: вyса, вyли^еца, вyдка, вyjко. У гуцульських говірках приставних [г], [в] немає: эса, yли^еца, yдка, вyjко. 12) У буковинських говірках перед суфіксами -ник (-ниц), -чик-, -ц- колишній приголосний м'який [л] зберіг м'якість: мeлни^ек, мeлни^еца, спiлни^ек, вjазaлни^ек, пu^елни^ек, стнлчи^ек, бu^елце, сідeлце. У гуцульських говірках перед цими суфіксами колишній приголосний м'який [л] ствердів: мeлни^ек, мeлни^еца, спiлни^ек, вjазaлни^ек, пu^елни^ек, стнлчи^ек, бu^елце, сідeлце.

13) У буковинських говірках у дієсловах другої дієвідміни першої особи однини перед закінченням -у приголосні [ч], [ш] переходять у м'які: [ч] > [к], [ш] > [с]: свнчу - свнку, трaчу - трaку, прoшу - прoсу, нoшу - нoсу. У гуцульських говірках цей перехід не засвідчується: свнчу, трaчу, прoшу, нoшу. В обох досліджених українських говірках Південної Буковини є спільні діалектні риси, а саме:

голосний [е] на кінці слова після м'якого приголосного[j] змінився на [і]:двojі, трojі, грajі, карajі (пор. двojе, трojе, грajе, карajе);

2) звукосполучення [тс] переходить у [ц:]: грajец:а, пи^етajец:а, вoдиц:а, ховajец:а;

3) суфікс -ск змінився в [ц]: пaнски^еj - пaнцки^еj, ци^егaнски^еj - ци^егaнцки^еj;

4) приголосний [л] після голосних переходить у нескладотворчий [ў]: пoстіў, ви^ыў , горнўка, сопнўка;

5) приголосний [j] кінця слова зникає, якщо стоїть після голосного [і]: при ніj - при ні, свіj - сві, тіj - ті, міj - мі, твіj - тві;

6) у складних числівниках відбуваються асимілятивні зміни з наступним спрощенням: [дц] > [тц] > [ц:] > [ц]: оди^енaцік, дванaцік, три^енaцік, пjетнaцік, сімнацік;

7) групи губних зазнали змін: -мб- > -нб-, -мп- > -нп-: бoмба - бoнба, пампyшка - панпyшка;

8) поширені сполучення губних приголосних бj, пj, вj, мj, фj: лэбjу, кyпjу, лoвjу, лoмjу, трaфjу; епентетичний [л^.] не розвинувся;

9) іменники першої відміни хaта, вyли^еца у родовому відмінку множини мають основу на приголосний м'який і закінчення -іў: хатнў, вyли^ецнў;

10) у формах орудного відмінка іменників, прикметників, займенників, сонорний приголосний [j] в інтервокальній позиції (-оjу, -еjу) втратився: рукoў (рукojу), скінoў (скінojу), ногoў (ногojу), зи^елu^еноў (зи^елu^еноjу), трu^етоў (трu^етоjу) ,піeтоў (піeтоjу), тобoў (тобojу);

11) поширення має губно-зубний [ф] там, де в інших діалектах української мови вживаються звуки [х], [п], [г] та звукосполучення [хв], [кв]: фyтро, потрафu^ети^е, фустu^ена, фyтро, футрu^ена, фартyх, фасoла, фатaти^е, фіст, фнртка, фалu^ети^е.

Між буковинськими та гуцульськими говірками немає перехідної зони, бо їх розділяє смуга румунських говірок.

Мовна ситуація, в якій перебуває на сучасному етапі українська мова на території Південної Буковини, така, що стала причиною формування двомовності. Вдома українці розмовляють українською мовою, а на роботі, в усіх ситуаціях поза домом повинні користуватися румунською. Молодь і діти в ряді випадків зовсім не спілкуються рідною мовою, хоч розуміють її, бо лише вдома, і то не завжди, чують українську мову.

Фонетика румунської мови в окремих випадках вплинула на українські говірки. Носії румунської мови український [х] здебільшого вимовляють як фарингальний [г], наприклад, гочу, гата замість хочу, хата. Цю рису має як мовлення українців у Румунії, так і румунів в Україні.

При порівняльному розгляді бачимо, що українські говірки Південної Буковини за структурою вокалізму та консонантизму подібні до українських говірок Північної Буковини, тому що вони є продовженням їх ареалів на території Румунії.

Усі названі фонетичні риси не є привнесеними, вони виникли у процесі багатовікового розвитку українських говірок Південної Буковини і є доказом автохтонності українців на цій території.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1.Чорней К. Українська мова на території Румунії // Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Зб. Наук. праць. - Вип. 116. Слов'янська філологія.- Чернівці: ЧДУ, 2001. - С.118-192.

2.Чорней К. Українське розмовне мовлення в Румунії (вивчення українських говірок на території Румунії румунськими славістами) // Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Зб. Наук. праць. - Вип. 119. Слов'янська філологія.- Чернівці: ЧДУ, 2001. - С.49-58.

3.Чорней К. Історія фарингального *[h] у буковинських та гуцульських говірках Румунії // Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Зб. Наук. праць. - Вип. 140. Слов'янська філологія.- Чернівці: ЧДУ, 2002. - С.203-207.

4.Чорней К. Кореляція твердості-м'якості приголосних в буковинських говірках Сучавщини (у Румунії) // Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Зб. наук. праць на пошану професора Констянтина Германа з нагоди його 75 - річчя.- Вип. 170-171. Слов'янська філологія.- Чернівці: ЧДУ, 2003.- С.58-64.

АНОТАЦІЇ

Чорней К. І. Українські говірки Південної Буковини (фонетика). -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2004.

Дисертація присвячена комплексному аналізу структури буковинських та гуцульських говірок Південної Буковини на фонетичному рівні. З'ясовано чинники формування та функціонування говірок Сучавщини. Виявлено специфічні для буковинських та гуцульських діалектних континуумів фонетичні явища. Найбільшу увагу зосереджено на аналізі відмінностей між буковинськими та гуцульськими говірками Південної Буковини. Детально проаналізовано фонетичні зміни, виявлені в різних ареалах цих говірок. Простежено продовження лінії ізоглос в напрямку сусідніх говіркок української мови на території України. Виявлені результати дозволили класифікувати говірки Сучавщини на буковинські та гуцульські.

Додаток до дисертації - „Атлас буковинських та гуцульських говірок Південної Буковини (фонетика)” (272 карти).

Ключові слова: континуант, гуцульські говірки, буковинські говірки, вокалізм, консонантизм, фонема, звук, ареал, етимологічний голос-ний, етимологічний приголосний.

Чорней К. И. Украинские говоры Южной Буковины (фонетика).-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Прикарпатский университет имени В.Стефаника. - Ивано-Франковск, 2004.

Диссертация посвящена комплексному анализу структуры буковинских и гуцульських говоров Южной Буковины на фонетическом уровне. Рассмотрены факторы формирования и функционирования говоров Сучав-щины. Выявлены специфичные для буковинских и гуцульских диалектных континуумов фонетические явления. Особое внимание сосредоточено на анализе отличий буковинских и гуцульских говоров Южной Буковины. Детально проанализированы фонетические изменения, зафиксированные в разных ареалах этих говоров. Прослежено продолжение линии изоглосс в сторону соседних говоров украинского языка на территории Украины.

Результаты исследования позволили классифицировать говоры Сучавщины на буковинские и гуцульские.

Приложение к диссертации - „Атлас буковинских и гуцульских говоров Южной Буковины (фонетика)” (272 карты).

Ключевие слова: континуант, гуцульские говоры, буковинские говоры, вокализм, консонантизм, фонема, звук, ареал, этимологический гласный, этимологический согласный.

K.I. Chornej. The Ukrainian dialects of Northern Bucovyna (phonetics). - Manuscript.

Dissertation for a scholarly degree of Candidate of Philology. Speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Vasyl' Stefanyk Pre-Carpathian University. - Ivano-Frankivs'k, 2004.

The dissertation is devoted to the complex analysis of the bucovynean and hutsul dialects of Northern Bucovyna, which has been carried out at the phonetic level. It looks at some factors of forming and functioning of the dialects of Suceava region. The studies have shown some complementary phenomena in bucovynean and hutsul dialectal continuums of Northern Bucovyna. A special attention is focused on the analysis of the differences between bucovynean and hutsul dialects of Northern Bucovyna. Regional phonetic peculiarities of dialects under study are explored carefully, being a finding of search in the areals where these dialects occur. Isoglottic lines extension to the neighboring Ukrainian dialects on the territory of Ukraine is traced. The results obtained made it possible to classify the dialects of Suceava region into bucovynean and hutsul ones.

Bukovynian patois are spoken in lowlands of Suceava and Butuєani districts, Roumania in the villages of Vashkautsi, Rohogesti, Nehostina, Balcautsi, Serbautsi, Milisautsi, Calineshti, Maritseia, Darmaneshti, Ipoteshti.

Hutsul patois are spoken in the Carpathians in the villages of Argel, Lupchna, Nisipitu, Brodina, Ehrishte, Cununski, Moldovitsa, Chumirna, Kerlibaba, Kachca. There is no transition zone between Bukovynian and Hutsul patois because they are separated by a strip of Roumanian patois.

As we can see, Bukovynian and Hutsul patois in Suceava are undergoing the same linguistic laws as other Ukrainian patois, Bukovynian and Hutsul ones in Northern Bukovyna in particular. The only difference is that they are exposed to a much smaller number of new words as the language of studies of Ukrainian adolescents in Roumania is only Roumanian and they are separated from living Ukrainian language.

Ukrainian patois of Southern Bukovyna in Roumania have preserved all diachronical stages of sound evolution in grammatical forms which enabled us to reconstruct their development. These changes are closely related to the changes in Buk Ukrainian patois of Southern Bukovyna in Roumania have preserved all diachronical stages of sound evolution in grammatical forms which enabled us to reconstruct their development. These changes are closely related to the changes in Bukovynian and Hutsul patois in Northern Bukovyna, Ukraine.Two types of Ukrainian patois are common in Suceava district, Roumania: Bukovynian and Hutsul ones.

The linguistic situation in Southern Bukovyna stipulates bilingualism at present. Ukrainians speak Ukrainian at home whereas they have to speak Roumanian at work and elsewhere. Young people and children do not speak Ukrainian at all in a number of situations though they understand it as they hear it at home.

Roumanian phonemes influence in some cases the Ukrainian patois. Ukrainians in Roumania pronounce Ukrainian [x] as pharyngeal [г], e.g. гочу, гата instead of хочу, хата. This is a peculiar feature of Ukrainian patois in Roumania.

Under comparative analysis we can see that vocalic and consonantal systems of Ukrainian patois of Southern Bukovyna are similar to patois of Northern Bukovyna because they are the part of Ukrainian linguistic area on the territory of Roumania.

The Supplement presents a 272-map “Atlas of Bucovynean and Hutsul Dialects of Northern Bucovyna (phonetics)”.

Key words: continuant, hutsul dialects, bucovynean dialects, vocalism, consonantism, phoneme, sound, areal, etymological vowel, etymological consonant.

Размещено на Allbest.ru