Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

10.02.01 - українська мова

Позиційна структура речень із займенниковими компонентами

Огарєнко Тетяна Анатоліївна

Кіровоград - 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Ожоган Василь Михайлович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри української мови, проректор з науково-педагогічної та виховної роботи.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Шульжук Каленик Федорович, Рівненський державний гуманітарний університет, завідувач кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, доцент Кульбабська Олена Валентинівна, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, доцент.

Провідна установа: Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Івано-Франківськ.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Кухар

Анотація

займенниковий речення фразовий номінація

Огарєнко Т.А. Позиційна структура речень із займенниковими компонентами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Кіровоград, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей структури складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу. Аналіз синтаксичних одиниць з прислівно-кореляційним зв'язком здійснено на основі виокремлення у їх складі специфічних синтаксем - фразових номінацій. З'ясовано статус фразових номінацій як предикативних одиниць називання. Визначено семантичні типи номінативних блоків. Встановлено, що ФН можуть посідати позицію будь-якої синтаксеми: суб'єктної, предикатної, об'єктної, атрибутивної, адвербіальної. Вирізнено кваліфікативні та диференційні ознаки блоків називання різних груп.

Окреслено і проаналізовано коло функцій, виконуваних фразовими номінаціями. Охарактеризовано семантичні та модально-оцінні можливості ФН порівняно з лексемою.

Ключові слова: займенниково-співвідносне речення, семантико-синтаксична структура, прислівно-кореляційний зв'язок, фразова номінація, корелят, корелятивна пара, функції фразових номінацій.

Аннотация

Огаренко Т.А. Позиционная структура предложений с местоименными компонентами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко, Кировоград, 2004.

В диссертации рассматриваются проблемы позиционной структуры сложноподчиненных предложений местоименно-соотносительного типа. Впервые в украинском языкознании анализ присловно-корреляционных синтаксических единиц произведен с учетом наличия в их структуре своеобразных синтаксем - фразовых номинаций.

В структуре сложноподчиненных предложений местоименно-соотносительного типа реализуются специфические номинативные единицы - фразовые номинации, представляющие собой блоки “коррелят + подчиненная часть”. Это особенные предикативные перифразы, которые образуются на основе корреляционной связи в нерасчлененных предложениях. Занимая позицию одного элемента предложения, фразовые номинации могут выполнять функции любой синтаксемы. Выделены такие позиционные типы фразовых номинаций: субъектные, предикатные, объектные, атрибутивные, обстоятельственные. Проанализированы структурные и семантические особенности номинативных блоков.

Определяющим фактором для формирования значения фразовых номинаций является характер коррелята. Среди коррелятов выделены многозначные, которые участвуют в организации нескольких видов фразовых номинаций, и однозначные, которые выступают показателями конкретных семантических типов номинативных блоков.

Грамматическая природа опорного местоименного слова в главной части обуславливает тип средств связи в подчиненной части местоименно-соотносительного предложения. Коррелятивная пара выступает носителем как основного, доминирующего значения фразовой номинации, так и дополнительных осложнений в семантике номинативных блоков. Анализ фразовых номинаций подтвердил обязательное наличие сопроводительных семантических оттенков (преимущественно обстоятельственных) во всех типах блоков называния.

Установлена специфика фразовых номинаций в сравнении со словом. Представляя собой более сложное наименование, чем слово, фразовые номинации содержат больше информации, характеризуются более широкими возможностями в выражении модально-оценочных аспектов. Подчиненная часть как составляющая номинативных блоков сохраняет свой предикативный статус и содержит максимум сведений. Кроме того, в отличии от лексемы, фразовые номинации - единицы не воспроизводимые, они строятся по структурной схеме в каждом конкретном случае в зависимости от объема информации и коммуникативной цели.

Основным преимуществом фразовых номинаций в сравнении со словом есть возможность таких блоков исполнять не только номинативную, основную, функцию, но и ряд дополнительных (экспрессивную, полемическую, эвфемистическую и др.), которые в большинстве проанализированных конструкций комбинируются с целью наиболее точного, образного и эмоционального отображения действительности.

При исследовании выявлены общие черты номинативных блоков и лексем. Так, фразовые номинации имеют те же валентностные характеристики, что и синтаксемы-слова, напр.: субъектные блоки расположены перед предикатом; объектные реализуют правостороннюю валентность тех же семантических типов глаголов-предикатов, что и слова в аналогичной функции.

В диссертации определены позиции относительно отдельных проблемных вопросов синтаксиса (напр., разграничение изъяснительных и местоименно-соотносительных предложений с коррелятом то).

Установлено соотношение структур, в составе которых функционируют синтаксемы-фразовые номинации, с моно- и полипредикативными синтаксическими единицами.

Комплексный функциональный анализ фразовых номинаций позволил осмыслить глубинную и поверхностную структуры предложений местоименно-соотносительного типа.

Ключевые слова: местоименно-соотносительные предложения, семантико-синтаксическая структура, корреляционная связь, фразовая номинация, коррелят, коррелятивная пара, функции фразовых номинаций.

Annotation

Ogarenko T.A. Position structure of sentences with pronoun components. - Manuscript.

Thesis for getting the scientific degree of a candidate of philological sciences; specialty 10.02.01 - the Ukrainian language. - Kirovohrad State Pedagogical University named after V.Vynnychenko, Kirovohrad, 2004.

The thesis is devoted to the research of the peculiarities of the pronoun-correlative type compound sentences structure. Analysis of the syntactical units with correlative connection was conducted on the basis of singling out of the specific syntaxemes from their structure - phrase nominations.

The status of phrase nominations as predicative units of denoting is determined.

The semantic types of nominative blocks are marked out, differential signs of phrase nominations of various groups are emphasized. It is determined that the blocks of denoting can take place of any syntaxemes: subjective, predicative, objective, attributive, adverbial.

The sphere of functions of phrase nominations is outlined and analyzed. Semantic and modal-evaluative possibilities of the phrase nominations as compared to lexemes were characterized.

Key words: pronoun-correlative sentence, semantic-syntactic structure, correlative connection, phrase nomination, correlate, correlative pair, functions of phrase nominations.

1. Загальна характеристика дисертації

Актуальність теми. Функціональний синтаксис привертає все більшу увагу лінгвістів, що пояснюється загальною тенденцією до встановлення зв'язку мовних явищ із дійсністю. Зважаючи на це, важливим є визначення функції кожного елемента в побудові цілісного синтаксичного утворення.

Проблема кваліфікації складнопідрядних речень постала водночас із виникненням поліпредикативних синтаксичних одиниць. Різне трактування речень із підрядними частинами спостерігаємо у працях М.І. Греча, Ф.І. Буслаєва, О.Х. Востокова, О.М. Пєшковського, Л.А. Булаховського, О.О. Шахматова, В.В. Виноградова та ін.

Особливу увагу дослідників привернули нерозчленовані конструкції з прономінативними компонентами в обох частинах, тобто займенниково-співвідносні, теорію яких опрацював М.С. Поспєлов. Позиційна структура таких речень характеризується специфічними рисами.

До аналізу зазначених синтаксичних одиниць зверталися такі російські мовознавці, як В.А. Бєлошапкова, Л.Ю. Максимов, В.В. Бабайцева, С.Є. Крючков. Об'єктом вивчення речення займенниково-співвідносного типу стали у кандидатській дисертації А.М. Іванової. На матеріалі української мови проблема одиниць із прислівно-кореляційним зв'язком розроблялася І.Р. Вихованцем. Докторська дисертація С.В. Ломакович стала першою спробою ґрунтовно опрацювати займенниково-співвідносні речення рідної мови. Останні наукові розвідки з досліджуваної проблеми належать О.В. Нітенко та М.В. Арделян.

Кваліфікуючи конструкції прислівно-кореляційного типу, більшість учених висловлюють думку про те, що аналізовані речення мають специфічну рису, яка докорінно вирізняє їх з-поміж усіх складних одиниць - опорний прономінатив у головній частині й підрядна частина посідають одну синтаксичну позицію. Таким чином, варто трактувати увесь блок “корелят + підрядна частина” як один компонент - фразову номінацію (ФН), що бере участь у формуванні семантико-синтаксичної організації речення.

До цього часу дослідження займенниково-співвідносних одиниць проводилось на основі виділення традиційних головної та підрядної частин, а не з урахуванням наявності номінативних блоків. Тому важливим і необхідним постає комплексний аналіз фразових номінацій, здійснення їх кваліфікативної характеристики, встановлення функцій виокремлених блоків у позиційній структурі речень займенниково-співвідносного типу. Саме цим зумовлена актуальність теми “Позиційна структура речень із займенниковими компонентами”, якій присвячена виконана дисертаційна праця.

Об'єктом дослідження є складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу.

Предмет вивчення становлять особливості позиційної структури речень з прислівно-кореляційним зв'язком, компонентами яких виступають фразові номінації.

Мета дисертаційного дослідження - здійснити аналіз структури займенниково-співвідносних складнопідрядних речень на основі вирізнення у їх складі специфічних синтаксем - фразових номінацій.

Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких основних завдань:

– виокремити у межах займенниково-співвідносних речень фразові номінації;

– установити функції фразових номінацій у структурі речень із займенниковими компонентами;

– провести функціонально-семантичний розподіл номінативних блоків;

– проаналізувати визначені фразові номінації з погляду структури та семантики;

– простежити відмінність між лексемою та фразовою номінацією як засобами номінації;

– визначити вплив одиниць лексичного рівня на формування семантики синтаксичної конструкції;

– виявити ступінь наближеності структур із фразовими номінаціями до простих чи складних речень.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Для розв'язання поставлених завдань застосовано методологічні засади про розуміння мови як явища об'єктивної дійсності, що функціонує за законами діалектики; про єдність одиничного і загального; про єдність змісту і форми. Теоретичним підґрунтям наукової роботи стали праці російських та українських мовознавців.

Методи дослідження. Специфіка досліджуваного об'єкта і мета дисертації зумовили використання описового методу, комплексного аналізу (для характеристики своєрідних синтаксем - фразових номінацій), зіставно-порівняльного, трансформаційного методів (зіставлення і порівняння семантичних можливостей ФН і лексеми), статистичного методу (вирахування кількісних показників уживання окремих груп ФН).

Джерела фактичного матеріалу. Матеріалом дослідження стало понад 3000 складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу, дібраних методом суцільної вибірки й окремих фіксацій з творів художньої, наукової літератури та з використанням фондів Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертації пов'язаний із комплексною науковою темою “Актуальні проблеми лексики і граматики української мови” (№ 0204V000690) кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка і затверджений фаховою координаційною радою Інституту української мови НАН України (протокол № 18 засідання наукової координаційної ради (“Українська мова”) від 4 грудня 2003 року).

Наукова новизна роботи та особистий внесок здобувача. Уперше в українському мовознавстві здійснено комплексний функціональний аналіз фразових номінацій як структурно-семантичних компонентів складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу: проведено функціонально-семантичний розподіл номінативних блоків, простежено вплив одиниць лексичного рівня на формування синтаксичної одиниці; визначено переваги фразової номінації як засобу називання порівняно з лексемою. Усі результати дослідження структурних особливостей речень із займенниковими компонентами отримані особисто здобувачем.

Теоретичне значення роботи полягає у виокремленні й обґрунтуванні визначальних ознак фразових засобів номінації як елементів структури речень прислівно-кореляційного типу, у спробі здійснити класифікаційну характеристику аналізованих ФН, дослідити функціональні властивості номінативних блоків, встановити взаємозв'язок одиниць лексичного і синтаксичного рівнів. Результати проведених спостережень мають значення для подальшого розвитку функціонального аспекту вивчення синтаксичних явищ.

Практична цінність наукової роботи полягає в тому, що матеріали наукової розвідки можуть бути використані при вивченні курсу сучасної української літературної мови. Положення, викладені у дисертації, можна застосовувати при написанні навчально-методичних посібників, курсових, дипломних, магістерських робіт, на спецсемінарах, присвячених проблемам лексикології, синтаксису, при читанні спецкурсу “Семантико-синтаксична структура складних речень”.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорювались на Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми граматики” (Кіровоград, 2000), на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (1998, 2003, 2004).

Публікації. Результати наукової розвідки викладено в семи публікаціях, п'ять з яких - у фахових виданнях.

Обсяг і структура дослідження. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаної літератури. У роботі наявні 5 таблиць. Повний обсяг дисертації становить 186 сторінок, текстова частина викладена на 167 сторінках. Список використаної літератури налічує 204 найменування.

2. Основний зміст дисертації

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, окреслено об'єкт і предмет наукових спостережень, встановлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, вказано джерела фактичного матеріалу.

У першому розділі “Традиційна і новітня інтерпретація структур займенниково-співвідносного типу” подано теоретичні основи проблеми дослідження, проаналізовано наукову літературу, що відбиває етапи вивчення складнопідрядних речень; визначено специфіку конструкцій прислівно-кореляційного типу, обґрунтовано виокремлення фразових номінацій як структурно-семантичних елементів займенниково-співвідносних речень.

Питання щодо кваліфікації складнопідрядних речень не має однозначного розв'язання, що зумовлено складністю мовної одиниці.

Панівний протягом тривалого часу логічний підхід у синтаксисі призвів до тлумачення складного речення як простого, в якому один чи декілька компонентів оформлені у вигляді цілих речень. Ідея уподібнення підрядної частини (далі - ПЧ) членові простого речення набула розвитку в працях Ф.І. Буслаєва, В. В. Виноградова, пізніше відбилася в теоріях М.С. Поспєлова, Л.І. Астахової, І.І. Меншикова, Г.О. Золотової та ін.

Отже, було висловлено думку про відсутність чіткості в понятті “складне речення”. Це положення безпосередньо стосується структур нерозчленованого типу, зокрема займенниково-співвідносних, які у системі поліпредикативних одиниць віднесено до периферійних.

З-поміж інших видів прислівних складнопідрядних речень займенниково-співвідносні структури вирізняються низкою типологічних ознак: 1) підрядна частина залежить від займенникового слова головної частини, наповнюючи його змістом; 2) семантика корелята (опорного співвідносного слова) збігається із семантикою ПЧ; 3) підрядна частина не виступає поширювачем співвідносного слова, а посідає з ним одну синтаксичну позицію; 4) граматична природа корелята зумовлює вибір засобів зв'язку в ПЧ; 5) наявність прислівно-кореляційного зв'язку. Зазначені характеристики дали змогу виокремити в межах ЗСР своєрідні блоки “корелят + підрядна частина”, що отримали назву “фразові номінації”. Дослідження багатьох лінгвістів (Т.А. Колосова, М.І. Черемисіна, С.В. Ломакович, Л.І. Астахова, А.А. Буров та ін.) створюють реальні підстави для аналізу подібних одиниць.

Фразові номінації - це особливі предикативні перифрази, що виникають у складнопідрядних реченнях займенниково-співвідносного типу, це специфічні засоби найменування, які характеризуються предикативністю. Причина виникнення ФН - їх здатність бути засобом найбільш конкретного, суб'єктивного і функціонально багатого позначення. Складником номінативних блоків виступає підрядна частина, що забезпечує фактично необмежену інформативність фразової номінації.

Блоки “корелят + підрядна частина” у прислівно-кореляційних реченнях посідають позицію одного компонента. Однак семантично є структурами вищого порядку, ніж синтаксема-слово. Саме тому вони здатні виконувати не лише номінативну функцію, а й інші, з-поміж яких науковці виокремлюють номінативно-синонімічну, - евфемістичну, - поширювальну, - полемічну, _ експресивну. Зазвичай блоки називання поєднують декілька функцій водночас.

Незважаючи на визначеність поняття фразової номінації, дослідження конструкцій займенниково-співвідносного типу дотепер проводилося з урахуванням наявності головної і підрядної частин, а не на основі виокремлення номінативних блоків. Оскільки ФН беруть участь у формально-семантичній організації прислівно-кореляційних речень, то видається логічним і необхідним провести аналіз займенниково-співвідносних одиниць з послідовним вирізненням у їх складі специфічних синтаксем - номінативних блоків. Дисертація є спробою вперше на матеріалі сучасної української літературної мови здійснити комплексний аналіз ФН як компонентів, які беруть участь у формуванні семантико-синтаксичної структури речення.

Згідно з теорією І.Р. Вихованця, у структурі речення реалізуються відношення чотирьох типів. Функціональна тотожність ФН і лексеми дає підстави вирізнити чотири типи номінативних блоків: субстанціальні, предикатні, атрибутивні, обставинні.

Другий розділ “Субстанціальні фразові номінації як структурно-семантичні елементи складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу” містить аналіз суб'єктних та об'єктних ФН. Визначено семантичні типи суб'єктних та об'єктних номінативних блоків; окреслено коло корелятивних пар, за участю яких реалізується субстанціальність; установлено структурні й функціональні особливості виокремлених ФН.

Центральне місце у семантико-синтаксичній структурі займенниково-співвідносних речень посідають субстанціальні синтаксеми, виражені фразовими номінаціями. Серед конструкцій із субстанціальними блоками проаналізовано речення з облігаторною позицією компонента те. Доведено, що елімінування прономінатива призводить до зміни статусу складної одиниці - речення без те слід трактувати як з'ясувально-об'єктні.

Відповідно до класифікації суб'єктів (далі - S) І.Р. Вихованця, з-поміж суб'єктних номінативних блоків вирізнено шість типів. За аналізу визначено групу фразових номінацій із значенням буття/небуття, що дало підстави розглядати їх як сьомий тип суб'єктних ФН - S екзистенційності. Наведемо приклади ФН, ужитих у функції суб'єктів:

– S дії: Хто сильний, той все з себе може скинути (В. Винниченко).

– S процесу: І поміж щедрих див мені воскресли, спогадом зігріті, усі, кого з весни любив, кого зустрів у літі (М. Нагнибіда).

– S якості: Ознакою доброго тону було те, що слуги рукавами й полами своїх коштовних парчевих і оксамитових одеж витирали брудні тарелі при столі (Г. Хоткевич).

– S стану: Тому тяжко, хто зло пам'ятає (Нар. тв.).

– S кількості: Поліксена: ... Чи то ж багато є таких, що йдуть по волі й по любові? Се вже доля така жіноча слухати не серце, а волі рідних... (Леся Українка).

– S локативності: Всіх, Що сито жували У голодних вирваний хліб, Всіх, Що словом брехливим І димом кадильним туманили мозок рабам, ... У смертельну глибінь Навіки! (М. Рильський).

– S екзистенційності: Є такі, що тихо жити вміють, Гнуться під вітрами, як трава (В. Симоненко).

Статистичні дані показали, що кількісно переважають ФН при предикатах процесу (38%), друге місце посідають номінативні блоки у ролі S дії (28%); останні групи розташовані у такій послідовності: ФН у функції S якості - 17%, S екзистенційності - 9%, S стану - 6%, S кількості - 1%, S локативності - 1%.

Об'єктні ФН характеризуються пасивністю, субстанціальністю, зв'язком з предикатом і належать до розряду обов'язкових поширювачів. Залежно від відмінкової форми корелята-прономінатива у головній частині ФН класифіковано на блоки із значенням прямого та непрямого об'єкта.

Аналіз показав, що ФН у функції прямого об'єкта мають у своєму складі займенникове слово у формі безприйменникового знахідного відмінка і реалізуються при дієсловах тих самих семантичних груп, що й об'єкти-лексеми. Це дієслова: 1) конкретної фізичної дії: Пройдеться сталевою гребкою Ягнич, поскородить, позмітає все, що за день накублять, не зоставить сліду пляжницьких кочовиськ (О. Гончар); 2) розумової діяльності: Жінкам властиво наперед знати те, про що ми, мужчини, не встигли ще й подумати (П. Наніїв); 3) позитивного чи негативного ставлення: Нехай стидом тяжким потомства люд окриє І деспота, що нас, мов Калігула, гнав, І тих, хто за його тиранство всій Росії Погибелі, з її порядками, бажав... (П. Куліш); 4) внутрішнього стану: ... І, може, саме тому пустивсь, як кажуть, Богорський берега, запив, зненавидів усе і вся, що прагне знань і тягнеться до науки (В. Шевчук); 5) мовлення: А він, могутній, чинить опір, співає те, що кров велить! (Ліна Костенко); 6) чуттєвого сприймання: Навідуючись до Горпини, тітка Лободиха спершу зупинялась на порозі, оглядала все, що творилося в хаті, і її тонкі пісні губи болісно кривились (Є. Гуцало); 7) володіння: Не все то маємо, про що гадаємо (Нар. тв.).

ФН у ролі непрямих об'єктів розподілено на дві групи: напівпериферійні (з корелятом у формі знахідного відмінка прийменникового і давального безприйменникового) та периферійні (корелят має форму родового, орудного відмінків).

Предметну семантику в субстанціальних номінативних блоках репрезентують корелятивні пари той - хто, той - що, той - котрий, такий - що, все - що, всякий - хто, інший - що. Залежно від співвідношення корелятів основне, субстанціальне, значення може супроводжуватись додатковими нашаруваннями (зокрема, атрибутивними, квантитативними, наслідковими). Структурний аналіз ФН у ролі суб'єктів та об'єктів показав, що з метою посилення прислівно-кореляційного зв'язку кореляти зазвичай максимально зближені, узгоджені в граматичних категоріях і будуються за принципом віддзеркалення. Підрядна частина як складник субстанціальної ФН переважно ускладнена структурно-семантичними компонентами, що не сприяє трансформації суб'єктних та об'єктних ФН у субстанціальну лексему.

Валентні особливості субстанціальних ФН збігаються з властивостями лексеми. Так, для суб'єктних ФН характерною є лівобічна позиція стосовно предиката, об'єктні ФН реалізують правобічну валентність.

Функціональна тотожність ФН і слова не є показником їх семантичної рівноправності. Номінативні блоки як предикативні засоби називання оперують більшими можливостями у позначенні й характеристиці предметів, що виявляється у розмаїтті виконуваних ними функцій. Для субстанціальних ФН, окрім номінативної, типовими є поширювальна, експресивна та евфемістична функції, які зазвичай комбінуються. Наприклад:

– номінативно-поширювальна: Його, тільки його ждали - того, що всіх поведе (Г. Хоткевич);

– номінативно-експресивна у поєднанні з евфемістичною: Сміється той, хто сміє (А. Крижанівський);

– номінативно-евфемістична: А замість того ви стаєте вільним, легким, ви всі сили дасте тому, що вічно, що вище м'яса! (В. Винниченко).

У третьому розділі “Предикатні фразові номінації у структурі складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу” схарактеризовано предикатні номінативні блоки, встановлено семантичні типи предикатних ФН, проаналізовано структурні й семантичні особливості блоків “К + ПЧ” у ролі предиката.

Конститутивну роль у структурі речення відіграє предикатна синтаксема, яка може виражатися фразовою номінацією. За таких умов у синтаксичній конструкції займенниково-співвідносного типу спостерігаємо складну структурну ситуацію: предикат (далі - Р) представлено таким засобом номінації, який сам має предикативну форму.

Згідно з теорією І.Р. Вихованця, існує шість різновидів предикатів. З-поміж ФН у функції предиката виокремлено лише два типи: Р якості та Р кількості. Відсутність номінативних блоків, ужитих у ролі предикатів інших семантичних груп, пов'язана з непроцесуальними характеристиками опорних компонентів головної частини. Кількісно переважають ФН у позиції Р якості; периферійними залишаються предикати кількості.

У предикатних ФН корелят виражено як одиничними прономінативами (такий, той, все, стільки), так і сполуками (ніхто інший, не хто інший, не що інше, ніщо інше, той самий, щось таке).

ФН у функції Р якості розподілено на три структурні групи. Першу становлять номінативні блоки, в яких корелят-одиничний прономінатив у традиційній головній частині функціонує як складений іменний присудок, що компонується з експліцитної (рідше) чи імпліцитної (частіше) зв'язки бути та займенникових слів такий (така, таке, такі), той (та, те), все, напр: Подарунки були такі, що порушився робочий ритм господарства: всі позбігалися дивитись (Ю. Яновський).

До другої групи віднесено конструкції, в яких корелят виражений займенниковими сполуками ніхто інший, не хто інший, ніщо інше, не що інше, щось таке, той самий, напр.: - ... Я Андрій Соловейко... Я той самий, котрого ви років п'ять тому боялися, як злодія (М. Коцюбинський). Специфікою предикатних ФН цієї групи є те, що суб'єкти при них нерідко (майже у 40% випадках) також виражені номінативними блоками, напр.: Отже, все те, що порожняву може в собі замикати, єсть не що інше, як тільки матерії злучення щільне (М. Зеров).

Третя група - це речення, в яких функціонує складений присудок, причому місце другої, іменної частини посідає фразова номінація. Зв'язками виступають дієслова стати, здаватися, характеризуватися, визнавати, полягати, напр.: Основна вада всіх нині існуючих гіпотез щодо авторства “Слова...” полягає в тому, що майже всі вони орієнтуються на конкретну історичну постать (Г. Півторак).

ФН у ролі Р кількості, подібно до таких самих предикатів-лексем, становлять периферію предикатної системи речення. Функціональна тотожність номінативних блоків і слів у позиції Р кількості виявляється і в тому, що вони вимагають від суб'єкта типової в таких випадках форми родового відмінка, як-от: - О, не кажи, Савко. Скоро їх [заробітчан] стільки буде, що й земля не прогодує... (О. Гончар).

Залежно від характеру корелятивних пар номінативні блоки формують не тільки основне значення, а й додаткові семантичні відтінки. Особливістю ФН, використаних у функції предиката, є синкретизм значення; супровідні семантичні ускладнення виступають обов'язковим показником предикатних ФН.

Специфікою аналізованих одиниць можна назвати і те, що у переважній більшості випадків у традиційних головній та підрядній частинах використано різні суб'єкти. Нерідко підрядна частина як складник номінативного блоку має іншу залежну предикативну частину чи іншу фразову номінацію, напр.: Соната така, як її наповнило собою вірне серце тії, що знала ціну любови: соната про дружбу, про вірність, про любов велику і непереможну, - незалежно від того, чи про це думав той, хто її творив (І. Багряний). Усе це свідчить про неможливість трансформації таких ФН у рівнозначну предикатну лексему. У випадках формального перетворення втрачаються елементи нагнітання, заінтригованості, невпевненості, яких реченню надає корелятивна пара, пор.: Чортів тоді ще я не боявсь, хоч і чув за їх: я тоді думав, що чорти - то щось таке, як чорні жуки з рогами, що душать курчат за шийку (І. Нечуй-Левицький) -- чорти - то жуки з рогами.

Предикатні ФН як ядерні компоненти у структурі речення зазвичай не обтяжені додатковими функціями, тому першочерговою для них виступає власне-номінативна. Лише в поодиноких випадках можна відзначити номінативно-експресивну функцію, напр.: Навчання давалося мені легко. Я був те, що зветься тепер відмінником, це мене часто-густо дуже бентежило (О. Довженко). Неузгодженість у формі роду надає всій конструкції зневажливо-іронічного тону.

Четвертий розділ “Займенниково-співвідносні конструкції з атрибутивними фразовими номінаціями” присвячено характеристиці атрибутивних фразових номінацій. У розділі визначено статус конструкцій із сполукою слів у ролі корелята; проаналізовано означальні ФН з одиничним прономінативом-корелятом та із сполукою “займенник + іменник” (“З + І”) у позиції опорного компонента, встановлено структурно-семантичні особливості атрибутивних ФН.

Позицію номінантів з означальною семантикою у підрядних реченнях займенниково-співвідносного типу можуть посідати атрибутивні фразові номінації. З-поміж блоків “К+ПЧ”, які дають означальну характеристику, виокремлено дві групи.

До першої належать структури, в яких роль корелята виконують одиничні прономінативи (зокрема, той, такий), напр.: Яка харч, така й робота (Нар. тв.); - І розміром як циганська [голка], куди більша за ту, що нею мами ґудзики вам до штанів пришивають (О. Гончар). Займенникові слова той, такий мають предметно-атрибутивне значення і функціонують у складі ФН різних типів: суб'єктних, об'єктних, предикатних, обставинних (квалітативних) тощо. Для реалізації фразовими номінаціями з одиничними корелятами той, такий атрибутивної семантики важливим є дотримання певних умов. Так, для блоків “К (такий) + ПЧ” головним фактором формування означальності є їх препозитивне розташування. Переважно такі ФН функціонують у народнопоетичних творах (прислів'ях, приказках), і у випадках постпозиції атрибутивне значення поступається місцем предикатному, напр.: Яка совість, така й честь (Нар. тв.) -- Честь - як совість. Окрім того, номінативні блоки з корелятом такий обов'язково мають супровідні семантичні нашарування (порівняння: Такий господар, як з лика батіг (Нар. тв.); наслідку: Який пастух, така його й череда (Нар. тв.); міри та наслідку: Тепер такий світ настав, що й піп засвистав (Нар. тв.)). Специфікою блоків з компонентом такий визнано реалізацію ними як основної номінативно-експресивної функції, а не власне-номінативної.

Для ад'єктивних ФН з корелятом той необхідним постає наявність у попередньому контексті іменника. Займенникове слово той поєднує в собі дві властивості: 1) виступає засобом уникнення тавтології, заступаючи позицію попереднього іменника; 2) містить атрибутивну характеристику, напр.: Хіба я можу впевненим бути, що не відхиляться двері... ...не почнуть виходити люди... всі ті, що складали у моє серце, як до власного сховку, свої надії, гнів і страждання або криваву жорстокість звіра (М. Коцюбинський). Поряд з власне-номінативною функцією, ФН з корелятом той нерідко реалізують номінативно-поширювальну: І встають у пам'яті дороги, Ті, що довелося нам пройти (В. Симоненко).

Отже, атрибутивне значення ФН з одиничними прономінативами-корелятами пов'язане із структурними особливостями аналізованих одиниць.

Атрибутивні ФН першої групи неможливо трансформувати в семантично рівноцінну лексему, оскільки зазвичай ПЧ у межах таких блоків мають структурно-семантичні ускладнювальні компоненти, зміст яких втрачається за конверсії.

До другої групи зараховано фразові номінації, у яких корелят виражено сполукою займенникових слів той, такий з іменником, наприклад: Тії руки, що храм боронили колись, до чужої роботи з одчаю взялись (Леся Українка); Коректу я буду читати, певно, після Вашої, так що Вам конче треба буде зробити такі поправки, яких Ви не встигли зробити, перекладаючи (М. Коцюбинський).

Подібні речення традиційно в українському синтаксисі трактують як речення з присубстантивно-атрибутивними підрядними частинами, а саме як видільно-означальні. Водночас більшість мовознавців зазначає, що прономінативи є структурно і семантично важливими елементами аналізованих синтаксичних одиниць; вони виконують власне-синтаксичну та експресивно-видільну функції. Тому в дисертації складні речення, в яких роль опорних слів у головній частині виконує сполука “займенник + іменник”, визначено як своєрідний перехідний тип між присубстантивно-атрибутивними та займенниково-співвідносними, оскільки підрядна частина наповнює змістом єдине поняття “З + І”, а не окремо кожен компонент. Таким чином, у структурі подібних речень можливе виокремлення фразових номінацій, позицію корелята в яких посідає сполука слів.

У російському мовознавстві наголошується, що компоненти той, такий виконують різну функцію: той виділяє іменник з розряду інших; такий указує на якісні особливості. На цій підставі з-поміж атрибутивних конструкцій другої групи виокремлено два різновиди: видільно-означальні (з прономінативом той) та якісно-означальні (з компонентом такий).

У видільно-означальних структурах предмет, явище не тільки отримує ад'єктивну характеристику, а ще й виділяється з ряду подібних. Залежно від граматичної природи сполучного засобу в підрядній частині основне значення супроводжується додатковими відтінками (зокрема, обставинними: темпоральними, локативними тощо), напр.: У неї рубінові губи, рубінові в неї слова. Вона з того краю, де труби до хмар, мов залізна трава (В. Сосюра); Над давнім лихом України жалкуєм-тужим в кожний час, З плачем ждемо тії години, коли спадуть кайдани з нас (Леся Українка).

Атрибутивні ФН в якісно-означальних реченнях характеризують предмет шляхом уподібнення з іншими і вирізняються з-поміж інших груп функціонування у своєму складі не лише сполучних слів, а й сполучників. Семантика всього складного речення, прислівний характер залежність, наявність прономінативів свідчать про належність подібних конструкцій із сполучниками до нерозчленованого типу; сполучник лише сприяє виникненню супровідних семантичних ускладнень наслідку та міри, напр.: Проте очі його, хоч стомлені й вимучені, випромінювали такі іскри, що Ганна мимоволі примружилася (Ю. Яновський); І як забути біду таку, що й діди наші не терпіли, та не дай боже й онукам, та й усьому роду і чути про таку лиху годину! (Г. Квітка-Основ'яненко).

Особливістю видільно- та якісно-означальних синтаксичних одиниць є фіксований порядок компонентів: підрядна частина розміщена обов'язково після корелята-сполуки. Контактність корелятивної пари інколи порушується за рахунок введення означення. У таких реченнях спостерігаємо складну семантичну ситуацію: підрядна частина наповнює змістом не тільки сполуку “З + І”, а й усе складне поняття, яке виникає внаслідок контамінації корелята із постпозитивним ад'єктивним поширювачем, напр.: [Лісовик] Він здалека, не з сих лісів, а з тих борів соснових, де наша баба любить зимувати; осиротів він з матір'ю-вдовою, то дядько Лев прийняв обох до себе (Леся Українка).

У п'ятому розділі “Адвербіальні фразові номінації у структурі речень займенниково-співвідносного типу” вирізнено види адвербіальних номінативних блоків; схарактеризовано структурні й семантичні особливості обставинних фразових номінацій; встановлено співвідношення складних речень з ФН та простих конструкцій з обставинними поширювачами.

Обставинним ФН у структурі займенниково-співвідносних речень притаманне багатство й різноманітність значень. Вони здатні позначати час, місце, міру, спосіб, умову, тобто ті самі характеристики, що виражаються словоформою.

Темпоральні ФН реалізують свою семантику за участю корелятивних пар тоді - коли, тоді - як, доти - доки, доти - поки, поки - доки, відтоді - відколи, відтоді - як, відтоді - коли, поти - поки, коли - то, поки - то, для яких часове значення є морфологізованим, а також за допомогою показників стільки - скільки, які лише у певному контексті виражають час, напр.: - Чого це ти так скипіла? - здивувався Григорій. - Що ж ти їх все життя втримаєш біля своєї спідниці? - показав головою на синів. - Скільки зможу, стільки й триматиму (М. Стельмах). Більшість аналізованих одиниць - речення симетричної структури, в яких однаковою мірою вживається як контактне, так і дистантне розташування корелятів, напр.: Це було тоді, як Богдан Хмельницький втік з сином Тимошем на Запорожжя й вже намовив Січ встати на Польщу (І. Нечуй-Левицький); Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі ґаздою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (В. Стефаник).

Темпоральна семантика ФН зумовила їх функціонування переважно при дієслівних предикатах.

Структури із локативними номінативними блоками у дисертації віднесено до нерозчленованих прислівно-кореляційних речень, хоча частина мовознавців пропонує аналізувати їх як окремий тип.

Із погляду семантики локативні ФН розподілено на три групи, які називають місце дії, напрямок до об'єкта, напрямок від об'єкта. Типовими показниками місця дії виступають кореляти там - де, там - куди, всюди - куди, скрізь - де, напр.: Там, де верби хилять віти, Там, де лози струнко гнуться, Там, на озері розкішнім, Хвиля срібная жила (О. Олесь); кінцевий пункт руху позначено формантами туди - куди, туди - звідки, туди - де, напр.: І з викликом глянув туди, де рясніли і блищали ордени за столами, застеленими червоним сукном, - гордий, і мовчазний, і безстрашний Серьога, орденоносний пілот (І. Багряний). Динамічно-статичні та динамічні корелятивні блоки звідти - де, звідти - звідки, звідти - куди позначають вихідний пункт руху: Отак! відкіля не дожидали і тучі, відтіля ударило громом і посипало градом! (П. Мирний).

Порівняно із словоформою, локативні ФН характеризуються значно ширшими можливостями у позначенні просторових понять. Окрім того, вони здатні давати назву складним чуттєвим просторовим образам, що неможливо зробити за допомогою лексеми, напр.: І загуде зима холодними крилами у мрій моїх садах, оголених, пустих, печальних, як і я, завіяних снігами, там, де сіяв твій зір і де звучав твій сміх (В. Сосюра).

При потребі якнайточніше вказати на місце дії, ФН використовуються у функції відокремленої уточнювальної обставини, як-от: Дядько Іван розповідає, що сім'я його зараз на лимані, там, де інспекторський пост (О. Гончар).

Умовна семантика у складнопідрядних реченнях традиційно представлена розчленованими структурами. З-поміж нерозчленованих конструкцій займенниково-співвідносного типу також можна виокремити групу, в яких виражено значення умовності, однак репрезентоване воно нетиповими формальними показниками, що абстраговано є носіями семантики часу, місця. Це кореляти тоді - коли, там - де, тоді - як, тоді - якби, поти - поки, які у певному контексті, в поєднанні із своєрідним лексичним оточенням та залежно від позиції ФН реалізують значення умови. Наприклад: Якби мої думи німії та піснею стали без слова, вони б тоді більше сказали, ніж вся моя довга розмова (Леся Українка); Де чарка, там і сварка (Нар. тв.); Придивіться: той, хто робить зло, інакше робить його тоді, коли чує збоку захвалювання або заохоту (Г. Хоткевич).

Важливим засобом формування умовної семантики в аналізованих одиницях виступають підсилювально-видільні частки тільки, лише, навіть, і фразові номінації з якісно-кількісним значенням представлено двома різновидами: міри і ступеня та способу дії.

Семантика міри пов'язана з функціонуванням корелятів так, такий, стільки. Прономінатив так реалізує значення міри при дієсловах та прислівниках за умови препозитивного розташування, напр.: Вдома було так заросте, що й зі школи завертають, посилають до перукарні, а йому як туди йти, то краще в плавню гайнути (О. Гончар).

Формант такий у ФН міри зазвичай виступає при предикатах якості або при означальному поширювачі, вираженому ад'єктивом: Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони [Остап і Соломія] просто впали (М. Коцюбинський).

Зазначені конструкції вирізняються незмінним сталим порядком складників: підрядна частина розміщена обов'язково за корелятом.

Займенникове слово стільки, на відміну від так, такий, репрезентує значення міри в присубстантивній позицій: - Бодай мені бог не долив стільки віку, скільки я тобі не доливаю (І. Нечуй-Левицький).

Подібно до блоків з корелятом такий, ФН з показником стільки мають фіксований порядок частин.

Семантика способу дії у ФН формується за участю прислівника так, що посідає переважно постпозицію стосовно дієслова й утворює корелятивні пари так - як, так - що, так - щоб, так - наче (немов, ніби), напр.: Поспішала так, наче хотіла, щоб останнє слово таки за нею залишилось (Є. Гуцало); Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде (Ліна Костенко); Кассандра: Чи й ти [Гелен] гадаєш так, що все нещастя походить від Кассандри? (Леся Українка).

Необхідно наголосити, що всі проаналізовані обставинні фразові номінації відзначаються синкретизмом семантики; домінантне значення обов'язково супроводжується додатковими нашаруваннями, що пов'язано з характером корелятивних пар.

Підрядні частини, що входять до складу обставинних блоків, зазвичай ускладнені однорідними, відокремленими членами чи навіть кількома залежними частинами, що не сприяє рівноцінній трансформації фразової номінації в лексему-обставину. Нерідко при перетворенні первинна конструкція набуває відтінків офіційності, сухості, що семантично дисонує з рештою лексичного наповнення, пор.: Мабуть, одразу помітили, в якому стані перебуває дівчина: до шаріння розхвильована чимось, очі горять, іще вона там, де щойно була (О. Гончар) -- ... іще вона на місці попереднього перебування.

Здатність адвербіальних номінативних блоків виконувати, окрім називної, експресивну, евфемістичну та поширювальну функції свідчить про переваги такого засобу називання порівняно з лексемою. Напр., номінативно-евфемістична: Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом, почав відділятися світанок (М. Стельмах); номінативно-поширювальна: Мала [Кармелева дочка] виходила на береги, туди, звідки видно до гаю, й думала там сама собі, і гадала (Марко Вовчок); експресивна в поєднанні з евфемістичною: Вартовий відкрив двері - і хлинула в них людська ріка, і пішли рідні, пішли дорогі, потупотіли курною дорогою туди, звідки не кожний повернеться назад, не кожний побачить діточок своїх, не кожний після тяжких мандрів поцілує землю біля рідної хати (Г. Тютюнник).

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й обґрунтовано нові практичні підходи до розв'язання проблеми позиційної структури речень із займенниковими компонентами.

Результати дослідження відбито у “Висновках”:

1. Структура речень із займенниковими компонентами характеризується наявністю специфічних синтаксем - фразових номінацій.

2. Фразові номінації - особливі предикативні перифрази, які породжуються прислівно-кореляційним зв'язком і функціонують у складі займенниково-співвідносних речень як аналоги синтаксем-лексем.

3. ФН беруть участь у формуванні семантико-синтаксичної структури речень займенниково-співвідносного типу і посідають позицію будь-якої синтаксеми: суб'єктної, об'єктної, предикатної, атрибутивної, обставинної.

4. Структурно-семантична єдність корелята й підрядної частини створила підстави для трактування конструкції з ФН як таких, що структурно зміщені в бік простих синтаксичних одиниць, однак виявляють складну семантичну будову.

5. Значення ФН формується залежно від характеру корелята. З-поміж опорних прономінативів вирізнено багатозначні, що репрезентують найрізноманітніші семантики, та спеціалізовані, які виступають показниками вузько окреслених з погляду значення ФН.

6. Кваліфікативною ознакою всіх проаналізованих ФН визнано наявність, крім основного, домінантного значення, додаткових семантичних ускладнень, специфіка яких пов'язана з граматичною природою сполучного засобу в підрядній частині.

7. ФН подібні до слова функціонально, однак вирізняються певними рисами у семантиці. По-перше, номінативні блоки - одиниці не відтворювані, вони будуються в кожному конкретному випадку за визначеною структурною схемою. По-друге, складником ФН виступає підрядна частина, яка зберігає предикативність і зазвичай має ускладнювальні компоненти, що не сприяє рівноцінній трансформації ФН у лексему. По-третє, ФН оперують значно багатшими виражальними можливостями, що дає змогу їм виконувати не лише номінативну функцію, а й низку інших (експресивну, евфемістичну, синонімічну, поширювальну, полемічну).

Таким чином, фразові номінації у структурі речень займенниково-співвідносного типу не тільки сприяють заповненню інформаційної недостатності словника, а й допомагають реалізувати ряд модально-оцінних завдань, формуючи семантико-синтаксичну структуру конструкцій із прислівно-кореляційним зв'язком.

Основні публікації

1. Функції займенникових слів у складнопідрядних реченнях // Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. пр. - Вип. 1. - Київ-Кіровоград, 1996. - С. 134-137.

2. До проблеми структури речення // Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. пр. - Вип. 2. - Кіровоград, 1997. - С. 197-201.

3. Займенниково-співвідносні складнопідрядні речення // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Філологія. - 1999. - № 1. - С. 120-122.

4. Фразові номінації у функції суб'єкта дії // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. - Київ, 1999. - Ч. І. - С. 159-166.

5. Фразова номінація як структурна основа складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Вип. 20. - Кіровоград, 1999. - С. 173-181.

6. Проблема кваліфікації речень із наявним та елімінованим компонентом те // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Вип. 31. - Кіровоград, 2001. - C. 204-206.

7. Предикатні фразові номінації у структурі складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Вип. 53. - Кіровоград, 2004. - C. 301 - 311.

Размещено на Allbest.ru

...