Семантико-функціональна природа фразеологізмів у художній прозі закарпатоукраїнських письменників (40-90 рр. ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ужгородський національний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Семантико-функціональна природа фразеологізмів у художній прозі закарпатоукраїнських письменників (40-90 рр. ХХ ст.)

Папіш Віталія Андріївна

Ужгород - 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Розумик Тамара Матвіївна, Ужгородський національний університет, доцент кафедри української мови.

Офіційні опоненти:

- доктор філологічних наук, професор Пахомова Світлана Миколаївна, Ужгородський національний університет, завідувач кафедри словацької філології;

- кандидат філологічних наук, професор Бабич Надія Денисівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри історії та культури української мови.

Провідна установа - Інститут української мови НАН України, відділ лексикології і комп'ютерної лексикографії, м. Київ.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доктор філологічних наук Белей Л.О.

Анотація

Папіш В.А. Семантико-функціональна природа фразеологізмів у художній прозі закарпатоукраїнських письменників (40-90 рр. ХХ ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Ужгородський національний університет, Ужгород, 2004.

У роботі досліджено об'ємний фразеологічний матеріал з художніх текстів закарпатоукраїнських письменників у плані семантики та функціональних особливостей. Простежено природу фразеологічних одиниць, динаміку їх змін у взаємодії з контекстом. Визначено шляхи пристосування узуальних фразеологізмів до умов контексту, способи творення оказіональних фразем. На основі контекстуального аналізу розкрито функції фразем, реальні та потенційні стилістичні властивості. Звернута увага на регіональні особливості у межах окремих фразем. Виявлено фразеологізми, не зафіксовані сучасними фразеологічними працями.

Ключові слова: фразеологізм, фразеологічна одиниця, фразема, контекст, узуальні фразеологізми, оказіональні фразеологізми, компонент фразеологізму.

Аннотация

Папиш В.А. Семантико-функциональная природа фразеологизмов в художественной прозе закарпатоукраинских писателей 40 -90 гг. ХХ ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Ужгородский национальный университет, Ужгород, 2004.

В диссертации осуществлен анализ семантики, структуры и функциональных особенностей фразеологизмов, выявленных в художественных текстах закарпатоукраинских писателей А. Маркуша, Ю. Станинца, Ф. Потушняка, М. Томчания, И. Чендея, Ю. Мейгеша. Художественный текст - благоприятная среда для актуализации эксплицитного значения и реализации имплицитного смысла как узуальних фразеологических единиц, так и авторских инноваций. Контекст художественного произведения представляет условия для возникновения различных дополнительных коннотаций фразеологизмов и нових потенциальных фразеологических образований. Исследуется функциональная нагрузка узуальних фразеологических единиц в пределах вербальных, субстантивных, адвербиальных, интерьективных групп. Уделяется внимание анализу вхождения фразеологизмов в контекст, возникновению новых стилистических нюансов. В связи с этим определяется, что наиболее продуктивными являются вербальные фразеологические единицы, называющие разнообразные действия человека. В отдельной главе исследуется лингвистическая природа авторских инноваций в использовании фразеологических единиц - градация и трансформация. Градация приводит к усилению коннотации, конденсации смысла. В процесе трансформации нарушаются традиционные ассоциативные связи фразеологических единиц, что свидетельствует об активных процессах в фразеологической системе языка, преодолении границ стандартного. Фразеологические трансформации представлены введением новых компонентов, субституцией, элипсисом, контаминацией. Прослеживается полная зависимость авторских инноваций от условий контекста с иллюстрацией порождения новых стилистических эффектов. Исследованы системные отношения синонимии в пределах семантических групп. В отдельных случаях через выявление узколокальных особенностей (диалектизмов, заимствований) прослеживаем связь образной системы фразеологии с этнокультурными факторами. Контекстуальный анализ фразеологических единиц засвидетельствовал узуальные и окказиональные фразеологические единицы в художественном тексте как образные средства, выполняющие изобразительную, номинативную, изобразительно-характеризующую функции. Засвидетельствованы фразеологизмы, не фиксирующиеся современными фразеографическими источниками.

Ключевые слова: фразеологизм, фразеологическая единица, фразема, контекст, узуальные фразеологические единицы, окказиональные фразеологические единицы, компонент фразеологизма.

Summary

Papish V.A. The semantic-functional nature of phraseological units in the emotive prose of Transcarpathian - Ukrainian writers (the 40-90th of the XXth century). - Manuscript.

Candidate Dissertation. Speciality 10.02.01 - The Ukrainian language. - Uzhhorod National University, Uzhhorod, 2004.

The vast phraseological material in the emotive prose of Transcarpathian-Ukrainian writers concerning the semantics and functional peculiarities are examined. The nature of phraseological units, dynamics of their changes depending on the contexts is studied. The ways of adapting to widely - used phraseological units to contextual environment as well as the ways of creating occasional phrasemes are determined. The functions of phrasemes, their actual and potential stylistic properties are discovered based on the contextual analysis. Due attention is paid to regional peculiarities within separate phrasemes. The phraseological units that have not been fixed in modern phraseological works are discovered.

Key words: phraseological unit, phraseme, context, widely - used phraseological units, occasional phraseological units, component of phraseological unit.

1. Загальна характеристика роботи

фразеологічний прозаїк внутрішньотекстовий

Вивчення фразеологічної системи української мови через призму художніх творів дозволяє з'ясувати активні процеси у фразеології і динаміку форм усталених висловів у різних функціональних умовах, простежити стилістичний потенціал оказіональних трансформацій фразеологічних одиниць (далі ФО). Підкреслюючи необхідність аналізу значень мовних одиниць у тісному зв'язку з функціонуванням їх у мові, О.О. Потебня зазначав: “За звичаєм ми розглядаємо слово в такому вигляді, як воно дається в словниках. Це все одно, якби ми розглядали рослину, якою вона є в гербарії, тобто не так, як вона насправді живе, а як штучно приготовлена з метою пізнання”1 Потебня А.А. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. - Харьков, 1913. - С. 3-4. .Тож зрозуміло, що дослідження текстів художнього мовлення надає можливості для спостережень функціонально-семантичної суті ФО.

Фразеологія художніх творів уже була об'єктом наукового зацікавлення багатьох українських лінгвістів, зокрема Л.Г. Авксентьєва, М.А. Алексеєнка, М.Ф. Алефіренка, Б.І. Боднар, С.С. Дідик, М.М. Богдана, С.А. Ганжі, І.С. Гнатюк, М.П. Коломійця, А.П. Супрун, В.Д. Ужченка, Л.Ф. Щербачук, Ю.І. Кохана та ін. Вони приділили увагу дослідженню фразеологічного багатства художніх творів класиків української літератури, зокрема Т. Шевченка, М. Коцюбинського, М. Стельмаха, М. Рильського, О. Гончара, П. Загребельного та ін. Розвиток фразеологічної науки потребує розширення об'єктів дослідження, зокрема фразеологічного фонду, почерпнутого з художніх творів регіональних авторів, які є не лише зодчими літературної мови у своєму краї, але й водночас носіями живого говіркового мовлення. Їхні твори актуалізують словникові скарби української традиційної фразеології та служать засобом фіксації багатьох мовних явищ, поширених лише на певній території.

Закарпаття - унікальний етнокультурний регіон, своєрідність якого зумовлена в першу чергу історичними передумовами. Формування лінгвального узусу на на цій території відбувалося у складних умовах. Закарпаття упродовж багатьох віків було відірване від споконвічних українських земель, перебуваючи у складі Угорщини (з кінця Х ст.), Австро-Угорщини (з середини ХІХ ст. до 1918 р.), Чехословаччини (1919-1938), гортистської Угорщини (1939-1944). Українська мова на цій території завжди була в тісному контакті з угорською, словацькою, румунською, чеською. Лінгвоетнічні контакти та соціально-політичні умови, тривала орієнтація на мову староукраїнського зразка, відсутність єдиного правопису, стабільного підручника, велика діалектна розмаїтість були серйозними перешкодами до створення єдиних літературних норм. Після возз'єднання з Україною (1945 р.) зникли перешкоди для розвитку української літературної мови. Це був час відродження, оновлення, великого злету культурного життя пригнобленої раніше частини українського етносу. Після вікового застою зросла національна свідомість закарпатців, які починають усвідомлювати себе українцями.

Закарпаття здавна привертає увагу мовознавців. Зокрема, ґрунтовно вивчені закарпатські говори, що представлено в багатьох працях науковців (С.П. Бевзенка, К.Й. Галаса, Б.К. Галаса, М.А. Грицака, Й.O. Дзендзелівського, В.І. Добоша, В.І. Лавера, П.М. Лизанця, В.В. Німчука, І.І. Панькевича, О.Д. Пискач, Т.М. Розумик, І.В. Сабадоша, М.І. Сюська, П.П. Чучки та ін.). Приділена також увага і фразеологічній системі закарпатських говорів у працях С.П. Бевзенка, Й.О. Дзендзелівського та у докторській дисертації В.І. Лавера. Предметом наукових досліджень була також мова творів закарпатоукраїнських прозаїків (М.І. Сюсько, П.М. Лизанець, М.А. Грицак, В.І. Статєєва, Ю.В. Юсип, А.Ю. Альбрехт та ін.), однак такі розвідки стосувалися в основному лексики. На цьому фоні суттєвою прогалиною залишається вивчення фразеологічного багатства у творах закарпатоукраїнських письменників, серед яких є талановиті майстри слова, відомі не тільки в Україні, але й поза її межами, такі як: Олександр Маркуш (1891-1971), Юрій Станинець (1906-1994), Михайло Томчаній (1914-1975), Федір Потушняк (1910-1960), Іван Чендей (нар. 1922), Юрій Мейгеш (1925-1999), активна творчість яких припадає на 40-90 рр. ХХ століття. Вони створили високі зразки словесно-художнього мистецтва, що за своїми естетичними вартостями посідають гідне і рівноправне місце в загальноукраїнському контексті. Показово, що у сучасні загальноукраїнські словники, зокрема у Словник української мови в 11 томах (1970-1980) і Фразеологічний словник української мови (1993), уведені також ілюстрації з творів закарпатських митців.

Важливість художньої прози закарпатоукраїнських письменників визначається не тільки багатством фраземника, але й естетичним ефектом втілення ідеї, об'єктивованим функціонуванням таких мовних одиниць, як фразеологізми. Саме це й обумовило вибір теми дисертації, яка у сфері аналізу і вивчення фразеологічної потужності художньої прози закарпатоукраїнських митців є по суті першою спробою.

Актуальність дослідження зумовлена увагою до проблем наукового вивчення функціонування фразеологізмів і фразеовживань у спектрі не тільки структури, семантики, але й лінгвостилістики тексту, а до того ж і відсутністю ґрунтовних досліджень, присвячених вивченню художньої мови закарпатоукраїнських прозаїків, талановитих митців, які своєю мовною практикою утверджували в Закарпатті українську літературну мову.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема, мета і завдання дисертації тісно пов'язані з комплексною темою кафедри української мови Ужгородського національного університету “Історія української літературної мови та мовознавства на Закарпатті в загальноукраїнському контексті”.

Мета дослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу фразеологічного багатства в художніх творах закарпатоукраїнських прозаїків 40-90 рр. ХХ ст., вивченні на цій основі текстотвірних можливостей і дослідженні механізму функціонування фразеологічних одиниць у системі внутрішньотекстових зв'язків.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких основних завдань:

1. Дати лінгвістичну характеристику художнього тексту як основного середовища формування імпліцитних властивостей і стилістичних потужностей фразеологізмів з урахуванням досягнень сучасного мовознавства в галузі фразеології і лінгвостилістики.

2. Дослідити механізм функціонування узуальних та оказіональних фразеологізмів у конкретних текстових умовах під кутом зору їх художньо-виражальних функцій і “текстового” значення з позицій комплексного аналізу художнього тексту.

3. Зробити якнайповніший аналіз фразеологічного матеріалу, виявленого у художніх текстах закарпатоукраїнських прозаїків, у плані семантики.

4. Здійснити структурний аналіз фразеологізмів.

5. Подати характеристику фразеовживань у плані частотності.

6. Представити авторські інновації у сфері фраземіки.

7. Виявити у художній прозі закарпатоукраїнських прозаїків фразеологізми та фразеологізовані словосполуки, не зафіксовані Фразеологічним словником української мови (К., 1993).

Об'єктом дослідження є фразеологічна система української мови, а предметом - узуальні, оказіональні фразеологізми, що функціонують у художніх творах у їх зіставленні з фразеологізмами у відомих лексикографічних джерелах.

Джерельною базою дослідження є фразеологічні одиниці, відібрані методом суцільного обстеження текстів художніх творів шести закарпатоукра-їнських письменників: О. Маркуша, Ю. Станинця, Ф. Потушняка, М. Томчанія, І. Чендея, Ю. Мейгеша. Картотека фактичного матеріалу складає 1662 ФО.

Методи дослідження. Дослідження фразеологічного реєстру, виявленого в художніх творах письменників одного ареалу, передбачає необхідність ана-лізу і встановлення домінуючих спільних та індивідуальних ознак у фразеовжи-ванні. Це обумовило використання описового та контекстуального методів як варіаційних. Крім того, для з'ясування суті численних стилістичних ефектів узу-альних, оказіональних фразем та потенційних фразеосполук використовуються як допоміжні контекстологічний, дистрибутивний, компонентний, статистичний аналіз, метод фразеологічної ідентифікації та фразеологічної аплікації.

Наукова новизна полягає у тому, що в роботі вперше досліджено фразеологічний фонд на базі текстів художньої прози закарпатоукраїнських митців, установлено співвідношення узуального й оказіонального у практиці їх авторського мовлення. Уведено в обіг оригінальний некодифікований фразеологічний матеріал та потенційні фразеосполуки. У роботі дістали подальший розвиток також і теоретичні питання лінгвостилістики тексту.

Теоретичне значення роботи полягає у спробі дослідити фразеологічні одиниці як мовно-виразові засоби художності на матеріалі відомих українських письменників Закарпаття, що дає можливість простежити активні процеси у фразеології, пов'язані з фразеовживанням у конкретних мовленнєвих ситуаціях (трансформації, зміна фразеологічної семантики, додаткові конотації), глибше проникнути у континент фразеологічної стилістики. Системний підхід до аналізу фразеологічного складника художніх творів закарпатоукраїнських митців може сприяти розширенню досліджень із фразеологічної стилістики, вивченню індивідуального стилю (включаючи фактор фразеології) інших українських письменників.

Практичне значення роботи. З практичного погляду результати дослідження можуть бути використані у навчальній роботі, викладанні мовознавчих дисциплін у вузі, а також при підготовці спецкурсів із фразеології та фразеографії, при написанні курсових, дипломних робіт, при укладанні словників і фраземників мови творів письменників, у шкільній практиці - при вивченні мови творів та індивідуального стилю прозаїків на уроках літератури, в тому числі й на уроках вивчення літератури краю.

Особистий внесок здобувача. Увесь відбір фактичного матеріалу, його систематизація, оцінка, опис та узагальнюючі висновки здійснені автором дисертації самостійно.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота в цілому та окремі її розділи обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Ужгородського національного університету. Основні положення і результати повідомлялись на наукових конференціях професорсько-викладацького складу УжНУ (1997-2002), Всеукраїнських наукових читаннях (1999), Міжнародній конференції “Українська література у загальноєвропейському контексті” (м. Ужгород, 2001), Міжнародних конференціях “Гуманітарна освіта у технічному вузі” (Київ, 2002, 2003).

Публікації. З досліджуваної проблеми опубліковано 10 наукових статей, 9 із яких - у фахових виданнях.

Структура роботи: Дисертація складається зі “Вступу”, “Списку скорочень”, чотирьох розділів, “Висновків”, “Списку джерел і використаної літератури”.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначається мета, основні завдання, об'єкт і методика дослідження, вказана джерельна база, з'ясовується наукова новизна, теоретичне і практичне значення, визначена роль закарпатоукраїнських письменників 40-90 рр. ХХ ст. у плані розбудови й утвердження на Закарпатті української літературної мови.

Перший розділ “Теоретичні засади вивчення фразеологізмів” є загальним зведенням відомостей про сучасний стан фразеологічної науки, про виокремлення у ній окремої галузі - фразеологічної стилістики, а у сфері стилістики - текстологічного напрямку, що дозволяє досліджувати фразеологізми як образні засоби художності. Розділ складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі “Загальні проблеми фразеології на сучасному етапі” констатується, що на сьогоднішньому етапі фразеологія - це багатоаспектна дисципліна, яка має значні досягнення у кількох напрямках: 1) семантика фразеологічних одиниць (надалі ФО) (Л.Г. Авксентьєв, М.В. Алефіренко, Н.Д. Бабич, А.М. Бабкін, Я.А. Баран, Л.А. Булаховський, В.П. Жуков, Г.Т. Кузь, Н.А. Москаленко, О.І. Молотков, І.Г. Чередниченко, Л.А. Юрчук); 2) історія, етимологія й становлення ФО (М.Т. Демський, Л.І. Коломієць, Ф.П. Медведєв, О.В. Назаренко, Л.Г. Скрипник, В.Д. Ужченко); 3) діалектна фразеологія (Н.Д. Бабич, М.Т. Доленко, С.С. Дудик, В.І. Лавер, М.Я. Олійник, Н.В. Романюк); 4) фразеологічна стилістика (Л.Г. Авксеньєв, І.К. Білодід, М.М. Богдан, В.С. Ващенко, І.С. Гнатюк, І.Є. Грицютенко, С.С. Дідик, Л.І. Добржанська, А.П. Коваль, В.В. Одінцов, І.Й. Ощипко, П.П. Плющ, Л.М. Полюга, І.В. Сенчук, А.П. Супрун, І.Г. Чередниченко, Л.Ф. Щербачук, та ін.; 5) дослідження ФО як перекладознавчої категорії у системі внутрішньотекстових зв'язків (Л.Г. Зернова, Р.П. Зорівчак, В.С. Калашник, А.В. Кунін, Н.П. Щербань). У названому підрозділі також окреслено коло невирішених і дискусійних проблем фразеології, зокрема: 1) Чи є фразеологія окремою системою? 2) Об'єкт фразеології. 3) Ознаки фразеологізму. 4) Визначення фразеологізму. 5) Відсутність чітких критеріїв у вивченні сутності, природи ФО як мовного знака вторинного утворення. 6) Класифікації ФО.

Синтезуючи думки авторитетних учених, розглядаємо основні категоріальні ознаки ФО: фразеологічне цілісне значення, відтворюваність, відносна постійність компонентного складу та структури, експресивність. Визначаємо універсальні і специфічні ознаки ФО, зараховуючи до перших відтворюваність і стабільність компонентного складу, до других - семантичне перетворення фраземотворчих компонентів, смислову цілісність. Визначаємо об'єм фразеології, зараховуючи до неї ФО зі структурою речення і ФО зі структурою словосполучення. У цьому підрозділі подаємо робоче визначення ФО, фразеологічних синонімів, омонімів, варіантів.

Фразеологізм - нарізнооформлений, але семантично цілісний і синтаксично неподільний мовний знак, який своїм виникненням і функціонуванням зобов'язаний фраземотворчій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів. Фразеологізм характеризується універсальними і специфічними ознаками. До перших належать відтво-рюваність і відносна стабільність компонентного складу, до других - семантич-не перетворення фраземотворчих компонентів, смислова цілісність та експре-сивно-емоційний характер фразеологічної семантики. Оскільки фразеологічне значення включає експресивність, то такі нейтральні усталені сполуки, як штампи, кліше, терміни не вважаємо одиницями фразеологічної системи.

Фразеологічні синоніми, у нашому розумінні, - це фраземи, що позначають один і той самий клас предметів, явищ, тобто є денотативно рівнозначними мовними знаками, але відрізняються відтінками фразеологічного значення.

Під фразеологічними варіантами розуміємо фразеологізми, які є тотожними за своїм значенням, але відрізняються яким-небудь лексичним компонетом або граматичною формою.

У другому підрозділі “Фразеологізми у спектрі лінгвоаналізу художнього тексту” намагаємося виробити науково-лінгвістичні основи дослідження ФО як образних знаків у системі лінгвістичної організації художнього тексту, звертаючи увагу на бінарність експліцитних та імпліцитних властивостей ФО. Експліцитні властивості фіксуються словниками, імпліцитний же смисл формується у словесному оточенні, тобто контексті. Саме тому доводимо важливість розгляду ФО в аспекті контекстної реалізації, розглядаємо контекст як умову повноцінного функціонування ФО. Під контекстом розуміємо відрізок тексту, необхідного для визначення семантики і стилістичного значення ФО.

Контекст сприяє: по-перше, якнайповнішому, найефективнішому вияву семантики традиційних ФО. По-друге, творить умови для нової сполучуваності. Традиційний фразеологізм може опинитися у незвичному для нього контекстному оточенні, що може призвести до виникнення нових відтінків у значенні. По-третє, у контексті якнайповніше виявляються такі ознаки ФО, як експресивність та емоційна оцінність. По-четверте, контекст розкриває широке поле можливостей для різних видів трансформацій, градації, виникнення системних зв'язків ФО. По-п'яте, контекст є способом фіксації некодифікованих ФО, які характерні для загальнонаціональної мови, але поки що не зафіксовані лексикографічними джерелами. По-шосте, контекст є сприятливим лінгвістичним ґрунтом, семантичним фоном для виникнення авторських виразів - потенційних ФО, що в майбутньому можуть доповнити фразеологічні словники.

У вказаному підрозділі розкривається зміст узуального й оказіонального використання фразеологізмів. Під узуальним розуміємо таке використання ФО, що відповідає загальноприйнятій нормі, зафіксоване словниками; під оказіональним - таке, що не відповідає загальноприйнятому вживанню, має поодиноке рідкісне вживання і значення.

У третьому підрозділі “Стилістична значущість фразеологізмів” розглядається питання про стилістичне значення, стилістичні функції, стилістичне використання ФО як основних складових вивчення стилістичних особливостей ФО. Особливу увагу звернуто на стилістичні функції, серед яких виділяємо: зображально-оцінну і зображальну (номінативну), а в зображально-оцінній - додаткові різновиди: позитивної і негативної конотації, пейоративність, створення гумору, іронії, комізму, елемент пожвавлення висловлювання, засіб надання оповіді уснорозмовного колориту, функцію мовної характеристики персонажа.

При дослідженні ФО як елементу художнього тексту важливо врахо-вувати і семантику ФО, і ті системні зв'язки, у які вона вступає у тексті, а також стилістичні особливості ФО у конкретних текстових масивах. У зв'язку з такою багатоаспектністю виникають певні труднощі при застосуванні класи-фікації фразеологізмів. Доводимо доцільність застосування лексико-граматич-ної класифікації О.І. Молоткова як найбільш зручної, що апробована уже багать-ма дослідниками (М.Т. Демським, В.І. Лавером, Л.Ф. Щербачук, Г.Т. Кузь та ін.).

У другому розділі “Узуальні фразеологізми у художніх творах закарпатоукраїнських письменників” аналізуються традиційні ФО в конкретних текстових масивах. Багатство мови художньої прози закарпатоукраїнських письменників вимірюється не лише численністю фразеологічного матеріалу, але й тим, наскільки уміло і вправно користуються митці загальномовними надбаннями. На численних конкретних текстових ілюстраціях досліджуємо ФО, які є активним образотворчим чинником художнього мовлення, елементом емоційності, пожвавлення висловлювання, образності. Лінгвальна система художнього мовлення є чи не єдиною мовною реалією, доступною для прямого спостереження над використанням письменниками образних засобів. Відтворюючи у прозових творах індивідуальне бачення світу, митці вводять у художню тканину текстів різні види ФО зі структурою словосполучення і речення. Кількісно переважаючою виявилася група фразеологізмів, співвідносних зі словосполученням, у складі якої визначено окремі лексико-граматичні розряди ФО: вербальні, ад'єктивні, субстантивні, адвербіальні, інтер'єктивні. Спостерігаємо, що провідну роль у втіленні художньої ідеї займають вербальні фразеологізми. Ці одиниці мають віталістичний характер, зумовлений зверненням митців до світу людини, ними окреслюються: а) найрізноманітніші сторони діяльності /бездіяльності людини - дати раду, дати знати, байдики бити, викидати на вітер, сьомим потом обливатися, сунути носа; б) ставлення людей один до одного - витрясати душу, мати серце (у значенні `гніватися'), виганяти сім потів, дерти сім шкур, знати честь, обходити стороною, водити за ніс, засліплювати очі, яму копати, виводити з себе, зводити зі світу, роги обламувати, на глузи зняти, втерти носа, взяти за горло, брати за карк, заганяти в кут, баламутити голову, каламутити воду, тягнути за вуха, вивести в люди, наводити на розум, поставити на місце; вивести з себе, роги обламати, на глузи зняти, шити у дурні; в) мисленнєву і мовленнєву діяльність - ламати голову, сушити голову, перебирати у пам'яті, заговорювати зуби, засліплювати очі, кидати слова на вітер, переливати з пустого в порожнє, кістки промивати, молотити язиком, держати язик за зубами, набрати в рот води, кидати слова через плече, пустити шпильку, приходити до розуму, перебирати у пам'яті; г) сенсорне сприйняття - впиватися очима, повести очима, повертати зір, переводити зір, націлюватися очима, не зводити очей (зору), втупити очі, окинути (обвести) очима, втупити очі, обвести зором, оббігти очима, стригти очима, кинути очима, лупнути очима, пасти очима, продерти очі, нишпорити очима, пожирати очима, проводжати очима, блимнути очима, не зводити очей, не вірити очам (своїм), повести очима, припадати зором, міряти (змірювати) очима, обіймати поглядом, мигнути оком (очима), метнути оком, водити очима, побігти очима, прицілятися очима, ковзнути очима, нагострити вуха, вуха в'януть; ґ) різні стадії фізичного існування (народження, життя і смерті) - Бог привів, прийти на світ, привести на світ, Бог дав, зелену топтати, Богу (Всевишньому) душу віддати, піти з життя, скласти голову, піти зі світу, іти на той світ, зложити кості, Бог узяв, накласти головою; д) внут-рішньочуттєву сферу людини - виходити з себе, взяти себе в руки, місця собі не знаходити, близько брати до серця; е) моторну діяльність людини - дати драла, дати знати ногам, дати тягу, брати ноги на плечі, показати хвіст, був такий, клюнути носом; є) суспільне і соціальне становище людини - йти до вінця, до ярма впрягтися, пасти задніх, йти в ногу, вийти в люди, нема місця; ж) окремі особистісні риси або вчинки - зуби з'їсти, знати собі ціну, виходити з води сухим, пійматися на гачок, набивати собі ціну, взяти верх, дути проти вітру, робити з себе дурня, лізти на рожен і ін.

У розділі аналізуються також адвербіальні фразеологізми, якими репрезентуються: а) міра і ступінь вияву ознаки - на макове зерно, на диво `дуже, надзвичайно' - як сміття, до чортиків, до біса, від і до, ні на п'ядь; б) часові відношення - на віки вічні, з діда-прадіда, у довгий ящик; в) психіко-моральний стан особи - не по собі, ні в сих ні в тих; г) просторові відношення - на край світу, під рукою; ґ) образну характеристику дії - на людях, очі в очі, в чотири очі, душа в душу, крізь зуби, не своїм голосом, як теля на нові ворота, одним вухом, ніг під собою не чути, як у Бога за пазухою; д) спосіб дії - зі скрипом, у поті чола, кози цілі і вовк ситий, з порожніми руками, чорним по білому, не з руки, не на жарти, ні з того ні з сього, ні бе ні ме, і сміх і гріх, з легкої руки, з вітерцем, за всяку ціну, як по маслу, про людське око, в ажурі. Звертаємо увагу на стильову маркованість компаративних зворотів, що є різновидом адвербіальних фразеологізмів і служать образотворчим чинником художньої мовотворчості митців - чистий як сльоза; подивився наче холодною водою обілляв; стояв мовчки наче відібрало мову; пропав наче корова язиком злизала; видно як на долоні; швидкий як вогонь; блідий як смерть; стати як стовп; став немов закам'янілий; вибіг наче ошпарений; мовчати мов риба; сам мов палець; несподіваний мов грім з ясного неба; звалитися як сніп; говорить як млин меле; бідний як церковна миш; помагало як мертвому кадило; минули роки як би луснув батогом; била собою як риба об лід; працювати як віл; спати як убитий.

Піддано аналізу субстантивні фразеологізми, що вживаються як вторинні номінації, окреслюючи: а) образне найменування реалій чи абстрактних понять - бабине літо, кусень хліба `засоби, необхідні для прожитку' , куку в руку, іскра Божа, легкий хліб; б) позитивні чи негативні риси людини - золоті руки, вовк в овечій шкурі, зле око; в) назву особи або міфологічної істоти - жива душа, нечиста сила.

Ад'єктивні фразеологізми, які аналізуються в розділі, в художніх текстах функціонують на позначення: а) характеристики персонажа - гострий, як бритва; вітер в голові, ходити в тяжі `бути вагітною'; б) фізичного і морального стану особи - сам не свій, на сьомому небі; в) вікової ознаки людини - в літах; г) негативної характеристики особи або предмета - приший кобилі хвіст, п'яте колесо до воза.

Досліджуючи ФО у плані структурної різноманітності, виділяємо фразеологізми, організовані за моделлю речення, які репрезентують: а) душевно-моральний стан персонажів - душа болить, голова йде обертом, кров закипає, сміх розібрав, мурашва побігла спиною, мороз побіг по спині, відлягло від серця, пройняло морозом, нема дурних; б) фізичний стан людини - ледве душа держиться в тілі, сон не бере, кров грає, хміль вдарив у голову, лице горить; в) вираз очей - очі вп'ялися; г) вікову характеристику особи з негативною конотацією - молоко на губах не обсохло; ґ) характеристику людини в позитивному плані - робота горить під руками; д) оцінку ситуації - голці ніде впасти, ось де собака заритий, час не стоїть.

Важливим є спостереження над інтер'єктивними ФО, що надають авторському мовленню стилістичного ефекту звучання живого усного слова, виконують роль національно-мовного компонента в художньому відтворенні дійсності. У зверненні митців до мовної стихії своїх земляків вочевидь постає глибинне - прагнення показати свій народ частиною української нації. Бо ж, незважаючи на передані у багатьох творах своєрідні звичаї, побут, історію, релігійні традиції закарпатців, жителі цієї території все-таки спілкуються (вітаються, сваряться, навіть лаються) українською мовою. Інтер'єктивні фразеологізми вживаються в основному з метою відтворення різних емоцій: а) збудженого емоційного стану в момент мовлення - хай сказиться, бодай язики повідсихали; б) задоволення, морального полегшення у зв'язку з чим-небудь - хвалити Бога, слава Богу; в) застереження від чого-небудь - Боронь Боже, не дай Боже, не дай Господи, не приведи Господи; г) відчаю, розпачу, подиву - Боже мій.

У зазначеному розділі проведено спостереження щодо таких проявів стилістичного увиразнення ФО, як ефект деавтоматизації загальновживаної мови, поглиблення семантичної місткості повторюваних, але зовсім по-іншому інтонованих компонентів ФО. Пор.: “Лариса повела головою вправо й впивалася очима під самий горизонт, де високо на горі тлів скупий вогник” (Чендей) і “ А де… Де той хліб? Скажіть, пане! - питала жінка і впивалася в нього такими очима, в яких уже спалахував холодний і пронизливий пломінь” (Чендей) (у першому випадку ФО вжита як живописна деталь з позитивною конотацією, а в другому та ж сама ФО - з метою підсилення почуття ненависті персонажа; передає негативну конотацію).

Досліджуються випадки розширення семантики традиційних ФО. Так, ФО водити за ніс `обдурювати кого-небудь, не виконуючи обіцяного' в іншому контексті набуває додаткового значення, керувати кимось'.

Величезне багатство реєстру традиційних ФО у художній прозі закарпатоукраїнських письменників дозволило виявити велику кількість фразеологічних синонімів і на основі їх побудувати синонімічні ряди, напр.: втекти - дати драла, дати знати ногам, дати тягу, брати ноги на плечі, слід замело, був такий, показати хвіст; поставити кого-небудь у скрутне, безвихідне становище - взяти за горло, брати за карк, загнати в кут (загнати в сліпий кут).

Третій розділ “Актуалізація змісту та авторські інновації фразеологізмів у художніх текстах” присвячений вивченню стилістичного функціонування фразем і складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі “Оказіонально трансформовані фразеологізми” аналізуються численні прояви трансформацій: 1) розширення усталеної структури (показувати білі зуби і показувати прокурені зуби (пор. показувати зуби); сунути свого дурного носа (пор.: сунути свого носа), най буде легка верховинська земля (пор.: хай йому земля легка), собака глибоко зарита (пор.: ось де собака заритий); 2) розгорнута метафора (“Знаєте, людкове чесні, що кісьба - це не великдень і не різдво, що косарів годують не пампушками.. ,- тут уже не стерпіла Манзючка, бо все лихе з уст косарів летіло не тільки в чоловіків огород, але і в її” (пор.: камінь у город ); 3) еліпсис фразеологізму (“...у нас треба мозолем хлібець заробляти...” (пор.: кривавими мозолями); “Бригадир помовчав, зміряв з ніг до голови, щось хотів спитати...” (пор.: зміряти очима ); “Антон Федорович ... умисно й інтригуюче прилипав до тексту...” (пор.: прилипнути очима). Нерідко усічений фразеологізм створює ефект новизни, пор. у таких контекстах: “Розщедрилися ви, Анатолію Олексійовичу! Одне діло перепустка у “Юність”, зовсім інше - титул міністра. Комусь треба й на периферії... - Кукурічка знав місце” (пор.: знати своє місце); “Знав Митрич м'яке серце дружини. Досить не панові, а сякому-такому помітачеві тупнути, гупнути, як вона ходила не своя” (пор.: сам не свій); 4) контамінація фразеологізмів - прийом, за допомогою якого нова фразеологічна одиниця виникає внаслідок взаємного накладання вже наявних фразем і взаємопроникнення їх словоформ: “Чому його бог дає на білий світок? Аби мучилося від самої колиски до гробової дошки?” (пор.: з колиски. До гробової дошки). “Здавалося, що ніг і землі під собою не чує. Назустріч - не бігла, летіла” (пор.: не чути ніг під собою і не чути землі під собою); 5) використання фразеологічних одиниць у новому значенні: стригти вухами у тексті позначає `ловити чутки, прислухатися до розмов' “Відколи в селі обрали головою колгоспу Петра Мотрюка, ходив як сам не свій. Стриг вухами - відшиють чи не відшиють з колгоспу” (пор.: водити вухами назад і вперед - про коней, зайців); ФО на руку в тексті має значення `вирішено, домовлено' “...ви дістанете гроші, і з них дві круглі мені! На руку! Аби тільки сам чорт знав і ми з вами! Згода? - Куглицький простягнув руку” (пор.: 1. На користь кому-небудь. 2. Вигідно, зручно кому-небудь. 3. На чийсь бік, на чию-небудь сторону); 7) коли письменнику вдається контекстуальне “обігрування” фразеологізмів, з'являється можливість бодай мисленої дефразеологізації словосполуки, поєднання в одному виразі гри як прямого, так і переносного (фразеологічного) значення: “Кажи, старий, що ти їй приносив, бо сім шкур знімемо! -- ... Сім шкур здерете? Здирайте, небожата, коли є з кого, поки я тут”; “Ти уцінений товар продав з таким порушенням, за яке здирають сім шкур. -- Зідри одну! - завмаг перейшов на “ти” (пор.: здирати сім шкур`нещадно бити когось'). “Чого стоїш, як свічка? Світиш мені? Мені світить, еге! - показав Петро на сонце... ” (пор.: як свічка, зі словами рівний, стрункий `дуже' ), “...на дорогу вибігли два вовки.... ... по хребту чую, як мурашки лізуть та лізуть одна поперед одної”; “Мурашки пішли вгору по спині, тіло облилося потом…” , “Еге ж! - затривожився він, і наче ціла армія мурашок пробігла по його спині” (пор.: мурашки лізуть по спині `комусь стає страшно').

У другому підрозділі “Градація” розглядаємо прикметні явища у плані стилістичного використання ФО, а саме: градуальний комплекс і градуальну синонімію. Градація - стилістична фігура, яка полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення чи зниження їхньої емоційно-смислової значущості. Розрізняємо два види семантичної градації: 1) градуальну синонімію і 2) градуальний комплекс. Інтегрантами градуальної синонімії є фразеологізми-синоніми, що позначають різносферні денотати.

Найчастіше у художній прозі закарпатоукраїнських письменників зустрічається градуальна синонімія, при якій опиняються поряд два синонімічні фразеологізми. Вони можуть виражати найрізноманітніші відношення:

а) часові: “То значить, звати його Іштваном! - хрипотів Олодарко Цимботка, наче скривдили весь його рід від діда-прадіда, матері-праматері” (пор.: з діда-прадіда; матері-праматері);

б) фізичний стан особи: “Задивився на табунище пляшок і стояв укопано. Стояв стовпом” (пор.: стати стовпом; як укопаний);

в) ступінь вияву ознаки: “Зрозумійте, вельмишановна, що оте ювілейне пошанування мені рівно так потрібне, як п'яте колесо до воза або приший кобилі хвіст” (пор.: як п'яте колесо до воза; приший кобилі хвіст); “Міг випити Гаман чимало, та не було випадку, щоб напився до нетямки, до чортиків” (пор.: до нестями; до чортиків);

г) характеристику дії: “А коли думаєте брати за карк, тиснути в кут, я вам покажу, хто тут газда! - Юра не терпів малого насилля” (пор.: брати за карк, загнати в кут).

Для посилення висловлювання прозаїки вдаються і до іншого різновиду градації - градуального комплексу, коли фразеологізми самі по собі є різнорідними, але у конкретному контексті служать елементом характеристики однієї ситуації: “Ну, думаю, - знову габору! Знову війна! Знову пани щось не поділили між собою, чорти на цьому потішаться і поженяться, люди будуть накладати головами, а коні витягати копита” (Чендей) (пор: не поділити, накладати головою; витягнути ноги). У наведеному контексті виділені фразеологізми вжиті для підсилення зображення ситуації - картини воєнного лихоліття. Пор.: “Аграри нам дадуть! Не перший раз обіцяють... Заговорити зуби можуть. Обіцянками засліплять очі, а ти так і знай : “дешевому вовку в зуби не лізь” (Чендей) (пор.: заговорювати зуби, засліплювати очі). Поряд із фраземами в мовлення селянина автор вводить і прислів'я, що теж можна трактувати як елемент градуального комплексу: “Ми з моїм Василем не довго сваталися...Бо я би була-м пішла за ним і у вогонь і у воду. На край білого світу пішла би-м була” (Чендей) (пор.: у вогонь і воду; аж на край світу).

Третій підрозділ “Варіанти традиційних фразеологізмів” присвячений спостереженню над граматичними та лексичними варіантами традиційних фразем, їх стилістичного призначення і ролі в естетично організованому художньому тексті. Варіанти ФО відрізняються від одиниць сучасної української літературної мови фонетичним і морфологічним оформленням, компонентним складом, синтаксичним оформленням, зміненим порядком компонентів тощо. Фонетичні варіанти: не дай біг (пор.: не дай Бог); най чорт бере (пор.: хай чорт бере ); біг з вами (пор.: Бог з вами ); най бог простить (пор.: хай Бог простить). Морфологічні варіанти: в'їстися до печінок (пор.: в'їстися в печінки); сном не бере (пор.: сон не бере); як чорт від ладану (пор.: як чорт ладану); під сімома печатями (пор.: за сімома печатками ); за чим бог прислав (пор.: з чим Бог прислав); одного слова не пускати на вітер (пор.: випускати слова на вітер). Лексико-граматичні варіанти: ані ламаного грошика (пор.: ламаної копійки); ані на ламану копійку (пор.: за ламаний гріш). Зміни в синтаксичному оформленні: “Юрово народження, якось не вдалося… Зъ першого появлення на світ Божий, ему нещастило” (пор. з'явитися на світ божий); “То, синку, можна і так, щоб кози були цілі і вовк ситий був!.. Повінчатися можна і вночі” (пор.: і вовки ситі, і кози цілі); “Добре було, як робила в крамниці... Часи змінилися. Така не раз нудьга нападає, що місця собі знайти не може” (пор.: не знаходити собі місця); “Еге, дасть бог Христинці чоловіка, та хіба голу на сміх людський з хижі випущу?” (пор.: людям на сміх).

Четвертий розділ “Фразеологізми художніх текстів, не зафіксовані Фразеологічним словником української мови (К., 1993)” аналізуються загальнонародні та вузьколокальні ФО, виявлені в художніх творах закарпатоукраїнських письменників і не зафіксовані найвідомішими лексикографічними джерелами, в першу чергу академічним Фразеологічним словником української мови (К., 1993). Наводяться паралелі з діалектною стихією, в окремих випадках - аналізуються іншомовні запозичення у межах ФО, що є свідченням тривалих контактів закарпатців із сусідніми етносами. Аналізуються також фразеологізовані словосполуки, котрі за своїм значенням і формою нагадують фразеологізми і перебувають на межі входження до узусу.

Висновки

1. У дисертації дається теоретичне обґрунтування важливості вивчення фразеологізмів на матеріалі художніх текстів, які є художньоестетичною системою, одним із надійних джерел фіксації мовних явищ. Підкреслено важливість вивчення функціональних можливостей ФО у конкретних текстових реалізаціях, які розкривають повноту внутрішнього вмісту, розширюють функціональні можливості, стають визначальним чинником формування нових конотацій, виявлення імпліцитного смислу, посилення емоційно-експресивного змісту та словесної образності ФО.

2. На матеріалі художньої прози сучасних закарпатоукраїнських письменників представлено застосування семантико-функціонального аспекту вивчення фразеологічної системи української мови.

3. Художні текстові масиви стають важливим чинником реалізації традиційної семантики узуальних фразеологізмів, актуалізації їх і появи нових сем, конотацій і смислів. Органічно вплітаючись у канву творів та розкриваючи діалектику душі персонажів та оповідача, пожвавлюючи мовлення дійових осіб, пробуджуючи відповідні емоції в адресатів, підсилюючи художність викладу, передаючи національний колорит мовлення, забезпечуючи лаконізм і чіткість висловлюваної думки, фразеологізми стають невід'ємною частиною художнього осмислення дійсності.

Таблиця 1. Узуальні фразеологізми, зафіксовані в художніх текстах закарпатоукраїнських письменників

*к.з. компаративні звороти

4. Узуальні фразеологізми у художній манері закарпатоукраїнських письменників позначені традиційністю вживання, незважаючи на те, що пись-менники постійно проживали чи проживають в оточенні закарпатської говірко-вої стихії. Аналіз таких загальновживаних ФО показав неоднакове їх представ-лення у канві художніх творів. Найчиленнішою виявилася група дієслівних ФО.

5. Роблячи фразеологізми органічною частинкою художніх текстів, письменники часто вносять авторські акценти в семантику узуальних одиниць, розширюючи межі їх стилістичної вагомості, переносячи з одного стилістичного плану в інший.

Найбільше узуальних фразеологізмів виявлено у творах І. Чендея, Ю. Мейгеша, Ф. Потушняка, причому ці автори активніше послуговуються вербальними фразеологізмами (табл. 1).

6. Фразеологізми, виступаючи як своєрідний стильовий засіб, можуть нести в собі позитивний чи негативний заряд емоцій. Так, позитивний емоційний фон підсилюють вживані ФО: обіймати поглядом, йти до вінця, душа в душу, як у Бога за пазухою, іскра Божа. Негативне естетичне враження вносять у канву творів експресеми-фразеологізми: кістки промивати, чесати язиками, пнути очима, пасти очима, очима нишпорити, продерти очі, дерти очима, вуха в'януть, роги обламати, клюнути носом, як сміття, до чортиків, як теля на нові ворота.

7. Дослідження текстового континенту фразеовживань відкриває у творчості закарпатоукраїнських письменників неповторну художню організацію, яка нерідко дає нове життя фразеологічним одиницям, що проявляється у численних варіантах, в активних трансформаціях і градації. Градація є одним із важливих показників авторської обробки ФО, що служить для підсилення певної ознаки, інтенсивності дії чи для пожвавлення мовлення.

Джерельною базою варіантів фразеологізмів у прозових творах закарпатоукраїнських письменників є семантичний фон рідного слова, на базі якого постають і у системі якого функціонують фразеологічні одиниці. Стилістична роль фразеологічних варіантів в основному визначається прагненням авторів увиразнити художнє мовлення, відсвіжити деякі стерті метафоричні образи, в окремих випадках використовуючи можливості контексту для створення нових конотацій.

Трансформації фразеологізмів дещо порушують фразеологічні канони, але не вносять у словесну сферу чогось штучного і неприродного. Автори використовують ресурси, закладені у самій мові, виявляючи при цьому мовний слух, стилістичне чуття до мовотворчості.

Таблиця 2. Оказіональні трансформації, зафіксовані в художніх текстах закарпатоукраїнсь-ких письменників

Найпродуктивнішим способом фразеологічних трансформацій (табл. 2) у досліджуваних художніх масивах є розширення усталеної структури ФО через уведення до його складу додаткових компонентів, зазвичай прикметників або іменників, які служать образними конкретизаторами і вносять у фразеологічну семантику додаткову інформацію, оцінну та емотивно-оцінну модальність.

8. Про багатство художнього фраземника закарпатоукраїнських митців свідчать ФО, не зафіксовані сучасним академічним Фразеологічним словником української мови - найновішою лексикографічною працею нашого часу. Серед виявлених у текстах є загальновідомі звороти, наприклад: скипіти гнівом, падати на ніс, викликати на килим, додавати куражу, і цапа видоїть, скосити очима, змигнути очима , держати носа, як чорного за нігтем, з гулькин ніс, дрібний мак, для ока, ні в честь, ні в славу, чорні списки; усталені порівняння: слабий, як комар ; спати, як убитий; голий, як палець; стояти як вкопаний; дурний, як стовп; язик ходить. Ці вирази, поза всяким сумнівом, надалі повинні знайти прописку в фразеографічних джерелах.

Таблиця 3. Зіставлення фіксацій фразеологізмів у обстежених художніх текстах та лексикографічних джерелах

9. Словесно-художніми знахідками у художній палітрі закарпатоукраїнських письменників є так звані потенційні фразеологізми, або індивідуально-авторські вирази, які збагачують літературну мову (нишпорити по закамарках пам'яті, спалахнути гнівом, клепати головами, пливти очима, зорити очима тощо).

10. Мовотворчість закарпатоукраїнських прозаїків демонструє широкі можливості актуалізації фразеологічних скарбів рідної мови, показує здатність будь-якого вислову виходити за рамки конкретного вживання, ставати частиною тексту, брати участь у творенні нових стилістичних тональностей. Дослідження функціонування традиційних фразеологізмів, а також різних видів фразеологічних трансформацій (поширення меж, контамінації, еліпсису, лексичної заміни компонентів, розгорнутої метафори, “обігрування” фразеологізму, різного стилістичного оформлення тощо), градації допомагають не тільки виявити текстотворчі особливості фразем, але й простежити активні процеси у фразеології. Незважаючи на статус найстабільніших мовних одиниць, фразеологізми під впливом конкретних текстових чинників набувають деяких нових характеристик, порушуючи пропорційне співвідношення між кількісним багатством фразеологічних пластів мови і конкретним фразеовживанням. Фразеовживань, як показує наше дослідження, є більше. Про еволюцію фразеологічної системи української мови свідчить також активне поповнення її новими авторськими виразами, які ми кваліфікували як потенційні фразеологізми на зразок пливти очима, нишпорити по закамарках пам'яті тощо. Вони перебувають на етапі входження до узусу.

11. Художні твори закарпатоукраїнських письменників служать не лише фоном актуалізаціїї мовних явищ літературної мови, але й скарбницею збереження локальних лінгвальних особливостей, які знайшли відображення у вживаних ФО - здавалося б, найстабільніших мовних одиницях. До таких особливостей належать: фонетичні відмінності в окремих компонентах ФО, наявність лексичних ділектизмів у складі ФО, наявність іншомовних запозичень з угорської та словацької мов, регіональних ФО, не зафіксованих лексикографічними джерелами. Такі своєрідні риси рідного говору застосовуються авторами як мистецький виражальний засіб.

12. Фразеологізми, вживані закарпатоукраїнськими письменниками, є важливими мовноестетичними знаками, що впливають на формування мовної культури читачів у діалектному оточенні, несучи до них естетично досконале слово, культивуючи загальнолітературні норми.

13. Звернення митців до фразеології не є випадковим. Репродукуючи власні переживання, моделюючи індивідуальну картину світу засобами рідної мови, автори тим самим стають виразниками національної ментальності, національного духу.

14. Зведені дані зафіксованих фразеологізмів у творах закарпатоукраїнських письменників відображено в діаграмі 1.

15. Дослідження фразеологічного багатства у художніх текстах закарпатоукраїнських письменників виявляє не тільки прикметні риси художнього хисту авторів, але й допомагає з'ясувати важливі явища у розвитку літературної мови та внести свою лепту у дослідження проблем функціональної фразеологічної стилістики, розширюючи лінгвістичні обрії для подальших студій у царині фразеології. Фразеологічний фактаж дослідження стає суттєвим доповненням до фразеографічних джерел.