Лінгвокогнітивні особливості комунікації у сфері екології (на матеріалі сучасної англійської мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Лінгвокогнітивні особливості комунікації у сфері екології (на матеріалі сучасної англійської мови)

Розмаріца Ірина Олександрівна

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Бєлова Алла Дмитрівна, завідувач кафедри англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Полюжин Михайло Михайлович, завідувач кафедри англійської філології Ужгородського національного університету

кандидат філологічних наук, доцент Бєссонова Ольга Леонідівна, завідувач кафедри англійської філології Донецького національного університету

Провідна установа: Одеський національний університет імені М.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України, кафедра лексикології і стилістики англійської мови

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Смущинська І. В., доктор філологічних наук

Анотація

Розмаріца І.О. Лінгвокогнітивні особливості комунікації у сфері екології (на матеріалі сучасної англійської мови). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2004.

Дисертація поєднує когнітивний та дискурсивний підходи до вивчення комунікації у сфері екології. В роботі обґрунтовано виділення екологічного дискурсу та запропоновано його визначення, досліджено основні риси та принципи організації екологічного дискурсу. Аналіз мовного матеріалу дозволив виокремити основні дискурсотворчі концепти, що складають семантичну базу сучасного англомовного екологічного дискурсу. Вивчено шляхи вербалізації цих концептів в англійській мові під впливом процесу екологізації суспільної свідомості, а також досліджено аксіологічні одиниці, характерні для комунікації у сфері екології.

В дисертації підкреслено аргументативний характер екологічного дискурсу. Встановлено, що основними комунікативними стратегіями в екологічному дискурсі є стратегія переконування та стратегія тиску. Виділено п'ять моделей адресантно-адресатної конфігурації. Проаналізовано засоби реалізації комунікативних стратегій в конкретних моделях адресантно-адресатної конфігурації.

Ключові слова: екологічний дискурс, концепт, екологічна свідомість, аксіологічні одиниці, аргументація, комунікативна стратегія, адресантно-адресатна конфігурація.

Аннотация

Розмарица И.А. Лингво-когнитивные особенности коммуникации в сфере экологии (на материале современного английского языка). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2004.

Диссертация объединяет когнитивный и дискурсивный подходы к изучению коммуникации в сфере экологии. В работе обосновано выделение экологического дискурса и предложено его определение, исследованы основные черты и принципы организации экологического дискурса. Анализ языкового материала позволил выделить основные дискурсообразующие концепты, составляющие семантическую базу современного англоязычного экологического дискурса. Изучены способы вербализации данных концептов в английском языке под влиянием процесса экологизации общественного сознания, а также исследованы аксиологические единицы, характерные для коммуникации в экологической сфере.

В диссертации отмечен аргументативный характер экологического дискурса. Установлено, что основными коммуникативными стратегиями в экологическом дискурсе являются стратегия убеждения и стратегия давления. Выделены пять моделей адресантно-адресатной конфигурации. Проведен анализ средств реализации коммуникативных стратегий в конкретных моделях адресантно-адресатной конфигурации.

Ключевые слова: экологический дискурс, концепт, экологическое сознание, аксиологические единицы, аргументация, коммуникативная стратегия, адресантно-адресатная конфигурация.

Annotation

Rozmaritsa, Iryna O. Linguistic and Cognitive Aspects of Ecology-Related Communication (Based on Modern English). - Manuscript.

Thesis for Candidate Degree in Philology: Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2004.

The paper combines cognitive and discursive approaches to the study of ecology-related communication and offers an all-embracing analysis of the environmental discourse as a phenomenon that includes both linguistic and extralinguisric components. The research focuses on concepts that constitute the semantic base of the environmental discourse and ways of their verbalisation in modern English as well as means of realisation of the two major communicative strategies within the environmental discourse.

The thesis provides substantiation that makes it possible to single out ecology-related communication as a separate type of discourse and suggests a definition of the environmental discourse.

Dependence of ecology-related communication on cognitive factors is expressed in interrelation of changes that take place in mentality of English speakers and development of the environmental discourse as a linguistic phenomenon. Concepts ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE and CHERNOBYL are singled out and classified as discourse-forming. Their verbalisation in the English-speaking picture of the world has the following peculiarities: formation and development in parallel with the process of shaping out public environmental awareness; tendency to broaden the semantic scope and enlarge the combinatory potential; ability to from word combinations that are related simultaneously to ecology and other domains of human activity such as politics, economics, law.

The paper points out the specific character of axiological units that function within the environmental discourse. The evaluative basis of these units combines ethical and beneficiary criteria. Ecological values are verbalised with the help of lexical items nature, environment, sustainability, biodiversity, biosafety. Positive evaluation is expressed in the environmental discourse by word-forming prefixes bio- and eco-, adjectives green, organic, renewable, recyclable. Lexical items scare, corporate as well as the component Mc- (deriving from the title of McDonalds corporation) express negative evaluation in ecology-related communication.

The thesis highlights importance of principles of political and ecological correctness for organisation of the environmental discourse. Political correctness incorporates ideas of tolerance, pluralism and multiculturalism that constitute a basis for environmental mentality. Ecological correctness aims to search for alternative ways of nomination of objects and phenomena of extralingual reality that are mostly anthropocentric. Ecologically correct lexical units such as cruelty-free, animal welfare perform the educational function - they attract public attention to environmental problems and inspire respect for environment.

The study determines the argumentative nature of the environmental discourse, with transformation of ecology-related knowledge into a component of popular knowledge as the main purpose of communication. With regard to this, mass character of ecology-related communication is emphasised.

The analysis made it clear that the configuration of communicative roles is of special importance for ecology-related communication. The research made it possible to single out five models of the addresser-addressee configuration in the environmental discourse: (1) a public organisation - the public, (2) a political organisation - the public; (3) a public organisation - officials; (4) a commercial company - the public; (5) a public organisation - a commercial company. Each model is characterised by specific means of realisation of communicative strategies within the environmental discourse.

It was established that the strategy of persuasion and the strategy of pressure constitute the two major communicative strategies in the environmental discourse. The paper studies means of realisation of the major communicative strategies in the English-speaking environmental discourse.

The strategy of persuasion has the following means of realisation in the environmental discourse: the use of universal argumentation devices - contrast and repetition; the use of expressive lexical units and specialised environmental terms; the use of future-oriented lexical items and words denoting values; the use of means that express deontic modality and the category of negation.

Realisation of the strategy of pressure in the environmental discourse is characterised by the following peculiarities: the use of means of emotional impact on the addressee - short sentences, imperatives, negative constructions, emotionally marked words; the use of graphical means of information presentation; combining of verbal and non-verbal behaviour.

The thesis constitutes the first attempt to conduct an all-embracing analysis of ecology-related communication. Further research can be concentrated on singling out other concepts, axiological units and symbols, typical of the environmental discourse as well as the comparative analysis of mass- and scientific-oriented environmental discourse.

Key words: environmental discourse, concept, environmental awareness, axiological units, argumentation, communicative strategy, addresser-addressee configuration.

1. Загальна характеристика роботи

лінгвокогнітивний мовний комунікація

Аналізуючи сучасний стан лінгвістики, фахівці вказують на формування нової парадигми знань - когнітивно-дискурсивної, в основі якої лежить розуміння мови як когнітивного утворення, що використовується у комунікативній діяльності і має для цієї діяльності необхідні одиниці, структури, категорії, механізми тощо. Розвиток цієї парадигми залежить від того, як будуть розроблятися ключові для неї поняття когніції, комунікації і, насамперед, поняття дискурсу як когнітивного явища. Одним з аспектів дослідження дискурсу є класифікація типів дискурсу та опис окремих дискурсів, що відповідають сферам людської діяльності, в кожній з яких комунікація набуває специфічних рис. Останніми роками з'явилися роботи, в яких досліджуються політичний, юридичний, медичний, релігійний, рекламний дискурси, що зумовлено, значною мірою, важливістю питань, які вони висвітлюють.

Екологічна проблематика набуває все більшої значущості для сучасного суспільства, перетворюючись на вагомий фактор в повсякденному житті людства. Безпечне довкілля стає однією з основних цінностей, до яких звертаються кандидати на високі посади під час виборчих кампаній. У владних структурах майже кожної країни існують комісії або відділи, що займаються питаннями екології. Тематика рекламних оголошень комерційних компаній також поступово зміщується в сферу питань охорони довкілля. А слово “екологія” асоціюється тепер не лише з наукою, а і з суспільно-політичним рухом, який виступає за розвиток людства у гармонії з навколишнім середовищем. Усі ці фактори свідчать про формування екологічної сфери людської діяльності, дослідження особливостей комунікації в якій може стати внеском до розвитку загальної теорії дискурсу й теорії комунікації.

Мова, будучи поліфункціональним явищем, обслуговує усі сфери суспільного буття та виступає семантичним фундаментом суспільної свідомості. У процесі еволюції екологічного руху в сфері екологічної комунікації сформувалася особлива ідеологія, виникли нові поняття, своя терміносистема, тексти, виробилися певні комунікативні стратегії, які потребують лінгвістичного дослідження. Разом з тим визначення сучасними лінгвістами дискурсу як “особливого ментального світу” або “концептосфери в динаміці” вимагає від дослідників не обмежуватися лише аналізом комунікативних стратегій, що є характерними для того чи іншого виду дискурсу, а й займатися пошуком концептів, що становлять його семантичну основу, вивчати особливості вербалізації цих концептів в мові.

Актуальність вивчення лінгвокогнітивних особливостей екологічного дискурсу зумовлена необхідністю аналізу ще не досліджених сфер спілкування, а також інтересом до проблем, що розробляються в межах когнітивної, комунікативної та функціональної лінгвістики, серед яких важливе місце займає вивчення позамовних факторів, що безпосередньо чи опосередковано впливають на комунікацію та зумовлюють її особливості.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), що розробляється Інститутом філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (затверджена Міністерством освіти і науки України).

Головна мета дисертації - комплексне дослідження принципів організації екологічного дискурсу як лінгвокогнітивного явища - зумовила необхідність розв'язання наступних завдань:

визначити основні лінгвістичні характеристики комунікації в сфері природоохоронної діяльності;

встановити основні екстралінгвістичні чинники, що впливають на формування екологічного дискурсу.

проаналізувати шляхи мовного оформлення понять, що становлять семантичну базу екологічного дискурсу;

розглянути засоби реалізації комунікативних стратегій в екологічному дискурсі, визначивши лексичні одиниці, граматичні структури, а також риторичні та стилістичні прийоми, за допомогою яких здійснюється вплив на адресата в екологічному дискурсі.

Об'єктом дослідження даної роботи стала комунікація в сфері екології, яка становить єдність вербального та невербального, формується під впливом багатьох екстралінгвальних факторів і базується на певних дискурсотворчих концептах.

Предметом дослідження виступають концептуальні підходи, комунікативні стратегії та мовні засоби досягнення ефективності комунікації в екологічній сфері.

Матеріалом дослідження стали тексти екологічних новин та тематичних статей, пов'язаних з проблемами охорони довкілля, маніфестів політичних партій та промов політиків, листів та петицій від громадян до посадових осіб, екологічних рекламних оголошень, написи на плакатах, що використовуються екологами під час акцій, а також різноманітні публікації, присвячені екологічній тематиці, з суспільно-політичної та екологічної літератури загальним обсягом 13 тис. сторінок. Матеріал відбирався під час роботи в екологічному інформаційному агентстві на посаді редактора міжнародних новин (1999 - 2003 рр.), а також участі у міжнародних екологічних конференціях (“Healthy Planet Forum” - Лондон, червень 1999 р., “European Youth's Vote at the Earth Summit” - Барселона, лютий 2002 р.) та екологічних фестивалях (Фінляндія, серпень 2000 р.; Ірландія, серпень 2002 р.). В роботі над дисертацією широко використовувалася електронна мережа Інтернет, що забезпечило оперативність доступу до нових текстів з екологічної тематики, які відбивають зміни в англомовному суспільстві.

Мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження зумовили вибір методики аналізу дискурсу, яка включає комбіноване використання ономасіологічного та семасіологічного підходів, методів лінгвістичного та соціолінгвістичного аналізу: лексикографічного, компонентного, когнітивного, дискурсивного, дескриптивного, контекстуально-інтерпретаційного, а також елементів стилістичного аналізу, методу кореляції соціальних явищ з інноваційними мовними.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

вперше здійснюється комплексне лінгвістичне дослідження комунікації в природоохоронній сфері в англомовних країнах;

досліджуються основні принципи організації екологічного дискурсу, його характерні риси та особливості;

вперше в межах дисертаційної роботи поєднується аналіз когнітивних та дискурсивних особливостей спілкування у певній сфері людської діяльності.

Теоретична значущість роботи полягає в тому, що в ній:

розширюються положення загальної теорії дискурсу;

вивчається зв'язок між лінгвістичними та екстралінгвістичними процесами;

розглядаються процеси концептуалізації та символізації понять;

поглиблюються уявлення про роль концептів в організації дискурсу.

Практична цінність одержаних результатів полягає у можливості їх використання в курсах з дискурсології, лексикології, морфології, соціолінгвістики, теорії комунікації, риторики, когнітивної лінгвістики. Результати даного дослідження також можуть бути цікавими для фахівців у сфері екології та Public Relations.

Апробація роботи здійснювалось на науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та викладачів КНУ імені Тараса Шевченка (травень 2001 р., травень 2002 р., травень 2003 р.), міжвузівській конференції, присвяченій пам'яті професора Ю.О. Жлуктенка (Київ, вересень 2000), на науковій конференції “Культурний потенціал мовного знака і концептосфера етносу” (Київ, 2001) та міжнародній конференції екологічної молоді “Голос європейської молоді на Всесвітньому Самміті Землі” (Барселона, лютий 2002 р.). Результати дослідження використовувались у навчанні студентів-магістрів КНУ імені Тараса Шевченка у курсі “Актуальні проблеми германістики” (2002/2003 рр.). Положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри англійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (грудень 2003 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п'яти статтях та тезах.

На захист виносяться наступні положення:

1. Увага, що приділяється питанням охорони довкілля на всіх рівнях суспільства, й як наслідок актуальність екологічної проблематики, а також особливості спілкування в природоохоронній сфері дозволяють виділити окремий тип дискурсу - екологічний, який характеризується постійним поповненням екологічного глосарію, виникненням особливих аксіологічних одиниць, наявністю окремих моделей статусно-рольової конфігурації, що зумовлюють використання певних комунікативних стратегій в конкретних комунікативних ситуаціях, дотриманням принципів політичної та екологічної коректності.

2. Основними дискурсотворчими концептами в екологічному дискурсі є ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL, які становлять семантичну базу комунікації в природоохоронній сфері. Під впливом процесу екологізації суспільної свідомості семантична структура цих концептів зазнає змін, що веде до розширення комбінаторного потенціалу цих одиниць, сприяючи поповненню глосарію екологічної лексики.

3. Аксіологічні одиниці в екологічному дискурсі характеризуються поєднанням беніфіціарної та етичної оцінки йі протиставляються системі цінностей індустріального суспільства. Специфічно екологічні цінності вербалізуються за допомогою лексем nature, environment, sustainability, biodiversity, biosafety. Одиницями, що виражають позитивну оцінку в екологічному дискурсі, є словотворчі афікси bio- та eco-, прикметники green, organic, дієприкметники renewable, recyclable. Негативну оцінку виражають лексеми scare, corporate, Mc (елемент назви корпорації McDonald's).

4. Стурбованість проблемами охорони довкілля не лише екологів, але й політиків, представників органів влади, ділового світу та пересічних громадян ведуть до структурування екологічного дискурсу, який нараховує п'ять основних моделей адресантно-адресатної конфігурації, що визначають характер комунікації й є вирішальним фактором при доборі форм та стратегій спілкування.

5. Основними стратегіями впливу на адресата в екологічному дискурсі є стратегія переконування та стратегія тиску, реалізація яких в окремих моделях адресантно-адресатної конфігурації базується на співвідношенні інтересів партнерів по комунікації. Стратегія переконування використовується при безконфліктному спілкуванні, основними засобами її реалізації в екологічному дискурсі є універсальні прийоми аргументації - протиставлення та повтор, а також використання експресивної лексики, аксіологем, футурально-орієнтованих одиниць, засобів вираження деонтичної модальності та категорії заперечення, цілеспрямованого використання слів, концептуально пов'язаних з екологією - залежно від комунікативної ситуації в певній моделі адресантно-адресатної конфігурації. Стратегія тиску в екологічному дискурсі оформлюється на мовному рівні завдяки використанню засобів емоційної аргументації: коротких речень, наказового способу, заперечувальних конструкцій, емоційно-забарвленої лексики і характеризується поєднанням вербальної та невербальної поведінки.

Структура роботи. Дисертація (172 стор. основного тексту) складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (280 джерел, з них 93 англійською та німецькою мовами), списку словників, списку джерел прикладів, а також додатку, який складається з фотографій заходів, що проводяться екологічними організаціями.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі дисертації “Теоретичні засади лінгвістичного вивчення комунікації в природоохоронній сфері” аналізується сутність дискурсивного підходу до вивчення комунікації в екологічній сфері, надається визначення екологічного дискурсу як лінгвістичного явища, розглядаються фактори, важливі для організації цього типу дискурсу.

При аналізі екологічного дискурсу, що за своєю природою є спеціалізованим, важливим є розуміння дискурсу як особливого використання мови для вираження специфічної ментальності, як простору для вербалізації певного типу знань. Метою спілкування з цієї точки зору є передача знань від одного учасника комунікативного процесу до іншого. Основна відмінність екологічного дискурсу від інших спеціалізованих або професійних дискурсів полягає в тому, що кількість людей, які володіють знаннями, що становлять підґрунтя цього різновиду дискурсу, поступово зростає. Завдяки цьому екологічний дискурс перетворюється із спеціалізованого на масовий.

Підставами для виділення комунікації в природоохоронній сфері в окремий тип дискурсу є наступні екстра- та внутрішньолінгвістичні критерії: актуальність екологічної тематики; зростання уваги, що приділяється проблемам довкілля на усіх рівнях суспільства; формування природоохоронної сфери як середовища людської діяльності; постійне поповнення екологічного глосарію; виникнення особливих екологічних аксіологічних одиниць; наявність окремих моделей адресантно-адресатної конфігурації, що зумовлюють використання певних комунікативних стратегій в конкретних комунікативних ситуаціях; політична та екологічна коректність, які виступають організуючими принципами екологічного дискурсу.

Екологічний дискурс можна визначити як сукупність вербальних та невербальних актів, що використовуються для вербалізації знань про довкілля з метою впливу на суспільну думку. Цей різновид дискурсу, макротемою для якого є довкілля, реалізується в усній та писемній формах. До усної форми екологічного дискурсу належать публічні виступи під час конференцій, семінарів, промови політиків, їхні виступи на радіо, по телебаченню, інтерв'ю, прес-конференції, парламентські дебати, дискусії під час громадських слухань, круглих столів, теле- та радіоновини, що торкаються вище зазначеної тематики, екологічні теле- та радіопередачі, ролики екологічної реклами. До писемної форми екологічного дискурсу можна віднести різноманітні публікації, статті в журналах та газетах, доповіді, огляди, аналітичні матеріали, екологічні плакати та брошури. Поряд з цим екологічний дискурс відрізняється широким використанням невербальних компонентів спілкування, параграфеміки, кольорового символізму - ця риса наближає комунікацію в сфері екології до рекламного дискурсу. З політичним дискурсом екологічну комунікацію поєднує чітко виражена апеляція до системи цінностей, що склалася у певному суспільстві.

Особливості менталітету, який виражається в екологічному дискурсі, вбачаються у принципах політичної та екологічної коректності, що відіграють важливу роль при організації спілкування у природоохоронній сфері. Виникненню політично коректної лексики сприяли намагання науковців розв'язати “етичне питання” в лінгвістиці: як використовувати мову з метою досягнення співпраці та взаєморозуміння, а не конфронтації та конфлікту. Принцип політичної коректності втілює ідеї толерантності, плюралізму та мультикультуралізму, на яких базується екологічний дискурс. Уявлення гармонійного суспільства з екологічної точки зору виключає дискримінацію будь-яких груп, що мешкають на планеті.

Характерною ознакою текстів на екологічну тематику є намагання уникнути етноцентризмів, пов'язаних із стереотипами західноєвропейського мислення. Так активісти екологічного руху, підкреслюючи свою повагу до біологічного та культурного різноманіття, свідомо не вживають лексеми developed та developing countries. В екологічному дискурсі більш характерним є використання нейтральних лексем South/Southern та North/Northern, які вказують лише на географічне розташування країн.

Політично коректна мова або так звана “недискримінуюча мова” (non-discriminatory language) спрямована лише на гармонізацію стосунків між людьми, в той час як екологію цікавить ще й характер взаємовідносин між людиною та природою. Дослідивши велику кількість текстів, в яких йдеться про природу, еколінгвісти дійшли висновку, що мовна категоризація світу є антропоцентричною - вона описує навколишнє середовище з точки зору людини, причому акцент здебільшого ставиться на корисності об'єктів, що існують у світі, для людини. Основними проявами антропоцентризму в мові є (а) називання за характером використання, (б) дистанціювання та (в) використання евфемізмів.

Механізм називання за характером використання надає предметам та явищам оцінку з точки зору можливості їх використання людиною. Прикладом цього є велика кількість атрибутивних словосполучень, які позначають об'єкти живої та неживої природи: garden plant, house plant, indoor plant, medicinal plant, ornamental plant; domestic animal, farm animal, laboratory animal, zoo animal; edible mushroom, poisonous mushroom.

Сутність механізму дистанціювання полягає в наданні різних назв однаковим діям, пов'язаним з життєдіяльністю людини та життєдіяльністю тварин і рослин. У такий спосіб людина тримає рослини та тварин на певній дистанції від себе, стверджуючи завдяки мові своє панівне становище на планеті. Так, в англійській мові для позначення дії “харчуватися”, що її виконує людина, використовується дієслово “eat”, в той час як та сама дія тварин передається дієсловами “feed”, “graze”, рослин - дієсловами `absorb”, “consume”. Про людей, коли вони мають статеві стосунки, кажуть “make love”, про тварин - “mate”. Якщо людину позбавляють життя у насильницький спосіб, така дія передається дієсловом “murder”, яке ми ніколи не побачимо в контексті, якщо йдеться про вбивство тварини або рослини. Замість вище названого дієслова будуть використані слова “hunt/ trap/ butcher/ slaughter an animal”; “land/ catch a fish”, “fell/ cut down a tree”.

Ще одним проявом антропоцентричності мови є використання евфемізмів замість слів, що позначають смерть рослин та тварин або страждання останніх. У відносинах “людина - мова - природа” значення “спричиняти смерть”, пов'язане з тваринами та рослинами, намагаються “затемнити” за допомогою слів іншомовного походження, зокрема латинізмів для позначення хімічних засобів, що використовуються для знищення “шкідливих” рослин, комах та інших живих організмів: herbicide, pesticide, insecticide, fungicide, molluscicide тощо.

Так само як на подолання суперечностей в суспільстві за допомогою мови спрямований принцип політичної коректності, гармонізувати стосунки людини та природи має “екологічна коректність” в мові. Вчені, що належать до напрямку еколінгвістики, а також автори текстів на екологічну тематику намагаються створити нові слова, які б прямо вказували на те, як людина експлуатує природу та пробуджували в носіїв мови екологічну свідомість, як, наприклад, cruelty-free або animal welfare, reclaimed water замість waste water. Однак багато “екологічно коректних” слів, що створюються, не можна вважати вдалими, оскільки часто вони є занадто радикальними, підкреслюють жорстокість, викликають негативні асоціації в носіїв мови, або не можуть сприйматися серйозно через занадто опосередковану віднесеність до денотата, як, наприклад, tree carcasses замість paper, stolen non-human animal products замість eggs, botanical companions замість flowers. Тому наразі використання екологічно коректних слів ще не є поширеним, а їхнє створення має здебільшого освітню мету - за допомогою мови привернути увагу людей до проблем навколишнього середовища.

Однією з основних рис екологічного дискурсу є масовий характер комунікації: у багатьох випадках адресант не звертається до адресата безпосередньо, і тому спілкування є дещо однонаправленим. Автор, створюючи повідомлення, призначене для масового адресата, бере до уваги ідеалізоване уявлення про партнера по комунікації, який є носієм лише загальної пам'яті, позбавленої особистого та індивідуального досвіду. Повідомлення, призначене для такого адресата, є абстрактним, позбавленим індивідуального і включає в себе лише нескорочуваний мінімум. Це викликає необхідність орієнтуватися при створенні текстів для масової аудиторії на концепти, зрозумілі і прийнятні для всіх і кожного, хто може взяти участь у процесі комунікації. Такими концептами виступають глибинні когнітивні та ціннісні категорії. Автори екологічних текстів, створених для масової комунікації, в більшості випадків спираються на стрижневі ціннісні поняття, з якими пов'язана життєдіяльність людини, такі як здоров'я, життя, добробут. Ефективного впливу на масового адресата можна також досягти завдяки емоційній аргументації. В екологічному дискурсі апелюють до емоцій, згадуючи про глобальні екологічні катастрофи або говорячи про катаклізми, що очікують людство у майбутньому.

У другому розділі “Концептуальна основа сучасного англомовного екологічного дискурсу” досліджено концепти, що становлять семантичну основу екологічного дискурсу, проаналізовано особливості їхньої вербалізації в англійській мові, здійснено аналіз слів, що завдяки певним подіям, набули символічності або знаковості не тільки для екологів, а і для широкого загалу носіїв мови, а також слів, які набули в сучасному англомовному суспільстві статусу аксіологем.

З когнітивної точки зору екологічний дискурс базується на концептах ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL, які були виділені шляхом аналізу мовного матеріалу із застосуванням логіко-понятійних критеріїв. Було встановлено, що тематика спілкування в екологічній сфері зводиться саме до цих концептів - активізація цих одиниць у дискурсі дозволяє мовцеві зорієнтуватися, що йдеться саме про екологічну проблематику. Це надає підстави класифікувати концепти ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL як дискурсотворчі, тобто такі, що складають семантичну базу цього різновиду дискурсу.

Визначення та аналіз вище зазначених одиниць саме як концептів зумовлені розгалуженістю та комплексністю системи лексем, що вербалізують ці утворення. На відміну від лексико-семантичних полів, які складаються лише з гомогенних одиниць, ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL як об'єкти мовного відображення позамовної дійсності поєднують одиниці різних рівнів - морфемного, лексичного, синтаксичного, а також включають засоби вираження різних мовних категорій, зокрема категорій негативності та модальності. Популярний в сучасній когнітивній лінгвістиці підхід, що полягає у розгляді одиниць мови з точки зору семантики фреймів, також виявився неадекватним в даному дослідженні, оскільки побудова схем фреймів, здебільшого суто на основі словникових дефініцій, робить аналіз занадто формалізованим. При цьому поза увагою залишаються лінгвістичні тонкощі вивчення шляхів вербалізації позамовної дійсності, зокрема, особливості процесів концептуалізації та символізації понять.

Концепти ENVIRONMENT, POLLUTION, ENERGY, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL не можна класифікувати й як терміни, оскільки комунікація в екологічному дискурсі здебільшого розрахована на масового адресата, а масова комунікація не передбачає використання великої кількості спеціалізованих мовних одиниць. З цієї причини екологічна терміносистема як така не становила об'єкту дослідження даної дисертаційної роботи. Крім того, одним із критеріїв віднесення лексичних одиниць до категорії термінів є їхня стилістична нейтральність та відсутність експресії. Три з п'яти описаних в дисертаційному дослідженні концептів (POLLUTION, CLIMATE CHANGE, CHERNOBYL) виражають негативну оцінку, а отже мають й конотативне значення, а концепт CHERNOBYL ще й характеризується величезним експресивним потенціалом.

Концепт environment є ключовим для екологічного дискурсу. Зростання уваги носіїв мови до проблем навколишнього середовища сприяло утворенню великої кількості словосполучень з іменником environment та похідним від нього прикметником environmental, де вони виконують атрибутивну функцію, поєднуючись з іменниками, які мають негативне значення: environmental degradation, environmental damage, environmental disadvantages, environmental consequences, environmental catastrophes, environmental hazards, environmental health threat. Це можна пояснити тим, що стан довкілля погіршується, і розмови про навколишнє середовище ведуться здебільшого в негативному контексті.

Формування суспільно-політичного екологічного руху також сприяло виникненню стійких словосполучень, до складу яких входять лексеми environment та environmental. До цієї групи лексичних одиниць належать словосполучення, до складу яких входять іменники, що характеризують людину за її діяльністю (environmental activists, environmental professionals) або позначають людський колектив (environmental organisations, environmental NGO, environmental pressure groups, environmental lobby group).

Концепт environment має великий семантичний обсяг, він позначає не лише зв'язок людини з природою, а й її оточення, тобто характеризує сукупність різних факторів, що впливають на життєдіяльність людини. Саме тому словосполучення з лексемами environment та environmental можуть бути концептуально пов'язані з кількома сферами людської діяльності одночасно: environmental agreements, environmental policies, Environment Ministry (екологія та політика); environmental taxes, environmental permits (екологія та економіка); environmental law, environmental right, environmental offence, environmental proceedings (екологія та право).

Іншим дискурсотворчим концептом для екологічного дискурсу є energy, оскільки проблеми безпечного використання енергії та подолання енергетичної кризи є дуже важливими для екологів. Нові елементи словникового складу мови часто виникають через зміну ставлення суспільства до деяких аспектів життя. Зокрема, аварії на атомних електростанціях у м. Трі Майл Айленд (США) та Чорнобиль (Україна) змінили ставлення до питання атомної енергетики з позитивно-нейтрального до недовірливо-негативного в англомовному суспільстві, що спричинило зміни у внутрішній та зовнішній валентності самого слова nuclear. Це позначилося на утворенні нових словосполучень (nuclear safety, nuclear terrorism), що значення яких входять компоненти “безпека”/”небезпека”, та похідних слів, які свідчать про поляризацію суспільної думки щодо проблеми використання атомної енергетики: pro-nuclear, anti-nuclear, non-nuclear, nuclear-free. Розв'язання енергетичної кризи вбачається можливим за допомогою використання поновлюваних (renewables) та альтернативних (alternatives) джерел енергії. Лексеми, що позначають такі види енергоносіїв, значно збагатили сучасну англійську мову: wind-powered, solar-powered, bio-based, straw-fueled, propane-powered, hydrogen-fueled, fuel-cell-powered. Крім того, виникли нові словосполучення, із значенням “такий, що сприяє економії енергії” і можуть вважатися загальнооцінними предикатами в екологічному дискурсі: energy-efficient, fuel-efficient.

Не менш важливим для екологічного дискурсу є концепт pollution, який традиційно відображається у словосполученнях air pollution, water pollution, soil pollution. Однак зростання уваги суспільства до проблем забруднення довкілля призвело до ширшого розуміння цього поняття й виділення нових видів цього явища, а отже й нових шляхів вербалізації концепту: noise pollution, light pollution, gene pollution. Концепт pollution також вербалізується за допомогою лексем, що позначають забруднюючі речовини (pollutants), характерною рисою мовного оформлення яких є використання абревіатур. Це сприяє переходу екологічного знання з наукового на масовий рівень, оскільки пересічним громадянам легше запам'ятовувати короткі назви: PPCPs, PVC, CFCs. Ще однією причиною виникнення нових понять є створення засобів, що не становлять загрозу для довкілля. Спільною рисою в мовній формі цих понять є наявність лексичних засобів вираження категорії негативності: low-sulphur, unleaded, non-GM, mercury-free, zero-emission.

Впродовж останнього десятиріччя проблема глобальних змін клімату набула неабиякої значущості в англомовному суспільстві. В мовній картині світу цей процес позначився виникненням концепту climate change. Збільшення кількості стихійних лих, пов'язаних із зміною кліматичних умов призвели до закріплення в носіїв англійської мови негативних асоціацій по відношенню до лексеми climate. До її значення відтепер входять семи небезпека, ворожість. Про це свідчать словосполучення та складнопохідні слова (climate-related disasters, weather-triggered disasters, drought-ravaged, heat-related disorders), а також комбінаторика слів climate change та global warming, які поєднуються з дієсловами combat, curb, що мають спільну сему “to deal with something unpleasant”.

Проблема глобальних змін клімату пов'язана не лише з екологічною, а й з іншими сферами життя суспільства. Комплексність поняття climate change сприяє постійному розширенню його семантичного поля, внаслідок чого в ньому виникають мовні одиниці, концептуальна та термінологічна прикріпленість яких до певного прошарку лексики є досить умовною. Так, зокрема, з'явилися словосполученнями, один з компонентів яких пов'язаний семантично з концептом climate change, а другий запозичений із сфери політики (climate policy, climate change meetings, climate talks, climate treaty, anti-global warming plan) або економіки (emissions credits, carbon market, emission trading,).

Ще одним концептом, що складає семантичну базу англомовного екологічного дискурсу, є Chernobyl. Реальна історична подія, яку позначає цей концепт, зафіксувавшись у пам'яті носіїв мови, символізувалася. Слово Chernobyl почало функціонувати як сконденсований текст, здатний миттєво відродити в пам'яті конкретні події, а також викликати певні асоціації та емоції. Слово Chernobyl перетворилося на символ завдяки зверненню до постійних семантичних асоціацій, нівелюванню первісного значення топоніму та виділенню на перший план фонової інформації. Семантичні зміни, а саме розширення значення, зумовили зміни граматичного характеру - випадки, коли функціонування слова Chernobyl починає підпадати під дію граматичної категорії числа (No more Chernobyls) чи вживатися з неозначеним артиклем та порядковим числівником в атрибутивній функції (Fears of a second Chernobyl).

Комунікація в сфері охорони довкілля характеризується використанням специфічних ціннісних понять та активізацією особливих оцінних структур, що можна пояснити особливим типом ментальності, яку відображає екологічний дискурс. Традиційна система цінностей є антропоцентричною, вона засновується на подвійній ціннісній орієнтованості (two-valued orientation), яка передбачає визнання суспільством лише протиставлених одне одному ціннісних понять, внаслідок чого життя постає як система протилежностей та крайнощів, що є взаємовиключними (система “або - або”). Життя людини згідно цього мислення сприймається як “гра з нульовим балансом”, де перемога одного водночас є поразкою іншого, де користь можна отримати, завдавши шкоди іншому. Таким же чином можна охарактеризувати стосунки між людиною та природою. Проте для людини, що є екологічно свідомою, цінність об'єктів та явищ не вимірюється лише їх здатністю слугувати потребам та інтересам людини. Зусилля екологів спрямовані, насамперед, на зміну суспільної свідомості, на відмову від одновимірного мислення та утвердження нових цінностей та оцінних критеріїв, які вимірюються не лише їхньою корисністю для людини або певної групи людей, а замість “гри з нульовим балансом” відображають так звану “ситуацію з обома переможцями” (“win-win” situation). Тому в екологічному дискурсі статусу цінностей набувають поняття, що поєднують беніфіціарну та етичну оцінки - тобто є одночасно “сприятливими”, як для природи, так і для тих, хто користується її благами. Роль позитивних аксіологічних одиниць в екологічному дискурсі виконують префікси bio-, eco-, та прикметники green, renewable, recyclable, organic, sustainable. Негативну оцінку виражають одиниці scare, corporate, Mc- (food scare, corporate greed, McLibel). При цьому дві останні лексеми набувають негативної оцінки суто в екологічному дискурсі, оскільки екологи значною мірою покладають відповідальність за знищення довкілля саме на великі корпорації, а компанія McDonalds є одним із найяскравіших представників гігантів світового бізнесу.

У третьому розділі “Реалізація комунікативних стратегій в різних моделях адресантно-адресатної конфігурації екологічного дискурсу” вивчено шляхи реалізації двох основних комунікативних стратегій в цьому різновиді дискурсу, досліджено риторичні та аргументативні прийоми, які сприяють переконанню адресата у межах встановлених моделей адресантно-адресатної конфігурації. Предметом особливої уваги також стало поєднання вербальних та візуальних компонентів комунікації в екологічному дискурсі.

Для процесу аргументації у будь-якому дискурсі є важливим вибір адресантом стратегій та засобів аргументації, які зможуть у найкращий спосіб представити релевантну інформацію у відповідності із жанром та з урахуванням невербальних факторів комунікації. Найзагальнішими стратегіями, що дозволяють досягти комунікативної мети в сфері екологічного спілкування, є стратегія переконування та стратегія тиску, вибір яких базується на характері комунікативної ситуації, статусної мотивації, рівні когнітивного та аксіологічного дисонансу, ступені полярності інтересів та стадії розвитку конфлікту між партнерами по комунікації, що визначається рольовою структурою учасників спілкування. Збіг інтересів комунікантів зумовлює використання стратегії переконування. Конфлікт інтересів, що часто є характерним для стосунків між комерційними компаніями, органами влади, що їх підтримують, та екологічними організаціями, зумовлює використання останніми стратегії тиску.

В екологічному дискурсі нараховується п'ять моделей адресанто-адресатної конфігурації, які мають наступний вигляд:

Спілкування між громадськими організаціями та широкими колами громадськості є безконфліктним, оскільки громадські організації або так звані неурядові організації - НУО (non-government organizations - NGOs) створюються саме для того, щоб захищати інтереси громадськості. Отже, інтереси комунікантів у даній моделі спілкування збігаються, з цієї причини з метою впливу на адресата адресант використовує стратегію переконування. Стратегія тиску є неприйнятною для впливу на громадськість. Це зумовлено масовістю адресата, поведінку якого у випадку застосування стратегії тиску важко передбачити. До того ж множинність адресата не дозволяє адресантові віднайти “слабкі місця”, які були б однаково вразливими для всіх, і за допомогою чого можна було б чинити тиск на партнера по комунікації. Основною метою діяльності екологічних НУО є підвищення рівня інформованості населення про проблеми довкілля, тому спілкування націлене на введення адресантом нових знань в модель світу адресата. З цієї причини в даній моделі спілкування особливої значущості набувають прийоми приватизації, наприклад, введення тези або аргументу у граматичній формі питання: Do we need genetic engineering? Will it feed the world? Is it safe? Will it harm the environment? Is it ethical? (You Are What You Eat), що забезпечує додаткові роздуми адресата над предметом аргументації. Крім того, ілокутивна мета в даній моделі спілкування досягається завдяки використанню експресивної лексики: коротких слів, що належать до розмовної лексики, динамічних дієслів з пост-позитивами, дієслів, що позначають дії чи стани, пов'язані з людським тілом.

За конфігурації, коли роль адресанта виконує політична організація, а роль адресата - громадськість, функцію аргументем виконують аксіологічні одиниці, оскільки комунікація набуває традиційних форм, що склалися в політичному дискурсі. Характерною рисою є те, що підкреслюють залежність традиційних загальнолюдських цінностей як health, safety, well-being від стану навколишнього середовища. Акцентування нових цінностей (sustainability, environmental justice, grassroots democracy, community-based economics) відбувається за рахунок заперечення та переведення у категорію негативних цінностей та принципів, що склалися в індустріальному суспільстві. В цьому контексті негативного значення набувають поняття Western culture, Western way of life, Westernisation, що розглядаються як “the worldwide system of poverty and injustice”: A denial of our dependency on nature is one of the characteristic dualisms of our dominant Western philosophical, cultural and political systems. This fundamental flaw is linked to a sense of exclusiveness and unjust practices including the subordination of the feminine, colonization, racism, and the ideology of “Development as Westernisation”. (Green Party of Northern Ireland). Поняттю Westernisation протиставляється поняття global justice, що відображає необхідність змінити політику щодо країн Третього світу.

Специфічність відносин між громадськістю та посадовими особами зумовлює зміщення спілкування у правову сферу, що спричиняє звернення адресанта з метою переконання адресата до засобів вираження деонтичної модальності, наприклад, використання лексем, пов'язаних з концептами right, law, legacy, які виступають у даній моделі адресантно-адресатної конфігурації як аргументеми: We recently learned of the ruling by Guatemala's Attorney General for Human Rights indicating that the petroleum activities within the Maya Biosphere Reserve constitute a violation of the fundamental right of all Guatemalans to a healthy environment. (Petition to the President of Guatemala.). Жанр офіційних документів вимагає від адресанта висловлювати свої думки логічно та експліцитно. В петиціях це виражається у частому вживанні перформативних дієслів для введення мовленнєвих актів, особливо директивів. Серед таких дієслів є нейтральні (we request) та більш категоричні (we urge, we demand): We request once again that you evacuate the armed forces that currently occupy our ancestral territory (Petition to the President of Columbia.). We demand to cancel the plan for transportation of Kozloduy's spent nuclear fuel through Ukraine and Moldova to Russia . . . (A Letter to the Parliaments of Russia, Ukraine & Moldova).

Окрім логічного викладення серед тактик лобіювання виділяють також апелювання до власних інтересів політиків, що передбачає врахування етичних та психологічних факторів.

Каналом спілкування між комерційними компаніями та громадськістю є екологічна реклама, найпоширенішими прийомами впливу на адресата в якій є залучення візуальних ефектів (використання графічних образів, що зображують природну ідилію, диких тварин і.т.д.) та свідоме використання мови зеленого руху: Discover how Toyota is developing technologies for a greener tomorrow . . . (Toyota homepage). Sustainable development will be a primary emphasis in everything we do. (Monsanto). Крім цього, при створенні екологічної реклами, її автори часто вдаються до використання основних методів PR - навіювання та маніпуляції свідомістю адресата.

Модель, в якій громадські організації виступають в ролі адресанта, а комерційні компанії - в ролі адресата, характеризується конфліктним перебігом спілкування через несумісність інтересів партнерів по комунікації. Це зумовлює переважне використання засобів, що належать до категорії заперечення, слів, що мають негативну конотацію та виражають негативну оцінку. Метою вибору подібних мовних засобів часто є не логічне обґрунтування або доказовість, а вплив на емоції адресата: SAP means nothing to most Americans. But in the Third World, among peasants and villagers, the dreaded letters are a curse, provoking outrage, spitting, loathing, gnashing of teeth. SAPs are a set of draconic economic policy measures imposed by the IMF and the World Bank on developing countries needing loans.... Over 65% of the Bank's loans go to implementing these sadistic conditions. (Greenwash Awards (GWA) - The World Bank). In the human rights realm, Shell's “holier-than-thou commitment” reeks of hypocrisy. (GWA-Shell). В екологічному, як і в інших видах дискурсів, в процесі аргументації провідну роль відіграє повне заперечення. Загально-заперечні речення створюються або завдяки вживанню заперечно-тотальних прономінативів, або граматичного заперечення: Nowhere does Ford note that cars and light trucks in the U.S. alone account for more CO2 emissions that all but for four countries in the world. (GWA-Ford). They most definitely did NOT want American customers to know they were suddenly, unknowingly eating transgenic food. (GWA-Monsanto). But noooo. ExxonMobil doesn't even bother. (GWA- ExxonMobil).

В усіх моделях адресантно-адресатної конфігурації з метою здійснення впливу на адресата, використовуються універсальні прийоми аргументації - повторення та протиставлення. Однак при зверненні громадських організацій до комерційних компаній в умовах конфліктного спілкування ці прийоми використовуються адресантом задля зосередження уваги на негативних якостях адресата: Ford cars are the worst carbon emitters of any major auto maker. Ford light trucks (SUVs) are the worst carbon emitters of any major auto maker. Ford is the second worst polluter overall of any auto maker. Ford fuel efficiency trend is the worst of any auto maker. (GWAN-Ford). This practice goes back to the Bank Presidency of Robert MacNamara, architect of the Vietnam War (for which he is sorry) and author of the World Bank's central role in Third World development debacles (for which he is not). (GWA-The World Bank).