Функціонально-адаптивна система питання – відповідь у англомовному розмовному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.Н. КАРАЗІНА

ВИСОЦЬКА Ганна Віталіївна

УДК 811.111.'42

ФУНКЦІОНАЛЬНО-АДАПТИВНА СИСТЕМА ПИТАННЯ - ВІДПОВІДЬ У АНГЛОМОВНОМУ РОЗМОВНОМУ ДИСКУРСІ

Спеціальність 10.02.04 - Германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків - 2004р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі перекладу та англійської мови Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Фролова Ірина Євгенівна, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра перекладу та англійської мови, доцент.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Швачко Світлана Олексіївна, Сумський національний університет внутрішніх справ, кафедра англійської мови, професор;

кандидат філологічних наук Рудик Ірина Миколаївна, Житомирський державний університет ім. І. Франка, кафедра англійської філології, доцент

Провідна установа: Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України, кафедра лексикології і стилістики англійської мови.

Захист відбудеться “ 21 ” грудня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, м. Свободи 4, ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, м. Свободи 4.

Автореферат розісланий “ _18__ ” _листопада__2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.П. Мартинюк.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У реферованій дисертації представлено результати аналізу діалогічної єдності питання - відповідь (ДЄПВ) як функціонально-адаптивної системи у англомовному розмовному дискурсі.

Дослідження комунікативної взаємодії індивідів, орієнтованої на діалогічне взаєморозуміння у співвідношенні із параметрами мови, середовища, культури є приоритетною метою сучасної лінгвістики (О.О. Селіванова). Інтерактивний характер діалогічної мовленнєвої взаємодії зумовлює зосередження уваги мовознавців на дослідженні проблем діалогу; розуміння комунікації як обміну інформацією сприяє тому, що значне місце у дослідженнях посідає ДЄПВ, що найбільш повно реалізує цей обмін. Такими авторами як Г.В. Бирдіна, Р. Конрад, В.П. Ніколаєв, І.П. Святогор, Н.Ю. Шведова, E. Keenan, D. Hull та ін. вивчено різні аспекти структурної та семантичної організації ДЄПВ; у працях Є.В. Вохришевої, С.Ф. Гедз, Г.С. Заїкіна, Г.В. Шевченко, А. Stenstrom та ін. описано деякі комунікативно-прагматичні та актомовленнєві характеристики; В.В. Красних, H. Sacks, E. Schegloff, J. Jefferson, A. Tsui та ін. приділили увагу ДЄПВ як одиниці структурної організації діалогу; У. Ленерт, Н. Sarles та ін. дослідили її окремі риси у соціально-інтеракційному вимірі. Розмаїття функціональної семантики питання сприяє широкому трактуванню ДЄПВ, вводить у коло наукових спостережень поряд із діалогом інформаційного обміну і інші типи, водночас у наявних працях залишаються недостатньо вивченими проблеми ДЄПВ інформаційного обміну; опис окремих аспектів не створює цілісного уявлення про її сутність. Усе це зумовлює необхідність комплексного, багатоаспектного аналізу ДЄПВ інформаційного обміну.

Системно-діяльнісний підхід, що базується на філософських засадах недетермінізму, характерних для наукового знання на межі XX - XXI ст. уможливлює такий аналіз. Розуміння вербальної комунікації як специфічного типу діяльності людини сприяє орієнтації лінгвістичних штудій на всебічний опис об'єктів у розмаїтті їх мовних, мовленнєвих, національно-культурних, соціальних та інших особливостей. Поняття системності, що є традиційним для лінгвістики, зазнає істотних змін: увага зосереджується на складних та відкритих системах. В зв'язку з цим виникає необхідність залучення до мовознавчого аналізу основних понять синергетики; виникає новий напрямок досліджень - лінгвосинергетика (І.А. Герман, Л.С. Піхтовнікова та ін.); плідним визнається використання різних модифікацій теорії систем, зокрема теорії функціонально-адаптивних систем (І.В. Арнольд, Є.В. Сидоров, О.В. Тарасова Т.М. Пудровська та ін.).

Всебічний та системний підхід відкриває перспективу дослідження ДЄПВ інформаційного обміну у термінах взаємодії системи та середовища та надає можливості послугуватись накопиченими знаннями про ДЄПВ, що переконливо демонструє спадковість розвитку лінгвістичної думки.

Актуальність даного дослідження зумовлена загальною тенденцією до розвитку інтегральної лінгвістичної парадигми, зміцнення міждисциплінарних зв`язків та новим, викликаним антропоцентризмом, уявленням про системність з позицій постмодернізму.

У зв`язку з цим назріла необхідність і сформувались теоретико-методологічні передумови комплексного та системного вивчення ДЄПВ інформаційного обміну, розробці її синергетичної моделі, яка базується на поняттях системи й середовища. Актуальним також є аналіз вербальної комунікації як специфічної складової діяльності людини та системної природи діалогу як сукупності мовно-мовленнєвих та немовних (національно-культурних, соціокультурних, особистісних) виявлень.

Своєчасність дослідження також стимульована недостатнім вивченням діалогу інформаційного обміну в сучасному англійському дискурсі.

Зв`язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконане у межах бюджетної теми, що розробляється факультетом іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна „Система мовленнєвої діяльності та навчання іншомовної комунікації (германські та романські мови)”, номер державної реєстрації 0103 U 004255.

Метою даного дослідження є виявлення закономірностей варіативності характеристик ДЄПВ шляхом дослідження взаємозв`язків між тематичними, комунікативно-прагматичними, семантичними, синтаксичними особливостями ДЄПВ та чинниками контексту (етнокультурними, соціальними, індивідуально-особистісними).

Досягнення даної мети зумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

визначення ДЄПВ як мікроодиниці дискурсу та уточнення поняття розмовного дискурсу як макроодиниці;

уточнення понять системи, середовища, функціональної адаптації стосовно ДЄПВ;

дослідження динаміки взаємодії характеристик ДЄПВ (тематичного, комунікативного, прагматичного, семантичного, синтаксичного аспектів) і чинників зовнішнього середовища, що репрезентовані у контексті розмовного дискурсу;

виявлення сутнісних характеристик, що демонструють система та середовище, визначення характеру їхньої взаємодії;

встановлення набору основних конфігурацій, що утворюються в процесі функціональної адаптації; вибудування синергетичної моделі дискурсивної одиниці ДЄПВ.

Об`єктом дослідження є діалогічна єдність інформаційного обміну питання - відповідь як функціонально-адаптивна система.

Предметом даного дослідження є варіативність тематичних, комунікативних, прагматичних, семантичних, синтаксичних характеристик ДЄПВ під впливом мінливості чинників зовнішнього середовища, репрезентованих у контексті сучасного англійського розмовного дискурсу.

Методологічною основою дослідження є синергетичний підхід, основні риси якого - системність і комплексність, відповідають філософсько-методологічним уявленням про недетермінізм і нелінійність та ключовим принципам сучасної лінгвістики: інтеграції парадигм мовознавства у процесі аналізу вербальної комунікації як однієї зі складових діяльності людини. Інтегральний характер дослідження, зумовлений даним підходом, виявляється у синтезі положень таких дисциплін як аналіз дискурсу; лінгвістика тексту; конверсаційний аналіз; прагмалінгвістика та когнітивна прагмалінгвістика; функціональний, семантичний, структурний синтаксис; фразеологія та таких теорій як загальна теорія систем, зокрема теорія функціонально-адаптивних систем; теорія мовленнєвих актів; теорія ввічливості.

Методи дослідження відповідають його завданням і методологічним засадам та включають метод контекстно-ситуативного аналізу для вивчення варіативності антрополінгвальних характеристик ДЄПВ; метод системно-структурного та функціонального аналізу для дослідження варіативності мовно-мовленнєвих властивостей ДЄПВ; елементи методу концептуального аналізу для моделювання когнітивних основ ДЄПВ і дослідження варіативності макротем; елементи методу актомовленнєвого аналізу та елементи методу конверсаційного аналізу для моделювання структури ДЄПВ; елементи методу кількісного аналізу для дослідження взаємодії характеристик системи ДЄПВ та чинників середовища.

Матеріал дослідження. Корпус прикладів дослідження включає 6850 ДЄПВ, отриманих методом суцільної вибірки із сучасних (переважно друга половина ХХ ст.) англомовних творів художньої прози 40 авторів загальним обсягом 10800 сторінок.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що воно є першим комплексним, багатоаспектним описом ДЄПВ, який інтегрує внутрішньоструктурні мовні риси та екстралінгвістичні аспекти їх реалізації. В ньому вперше дано визначення ДЄПВ як мікроодиниці дискурсу, здійснено моделювання її когнітивних основ; описано структуру системи ДЄПВ, основні елементи даної структури та їх характеристики; поставлена і розв'язана проблема аналізу взаємодії між характеристиками структури системи ДЄПВ та варіативністю чинників дискурсивного контексту з попереднім уточненням інвентарю й властивостей останніх; встановлено основний набір конфігурацій, що утворюються в процесі взаємодії ДЄПВ та чинників дискурсивного контексту; виявлено динамічний та інтерактивний характер їх взаємодії.

Отримані результати можна узагальнити у положеннях, що виносяться на захист:

1. ДЄПВ інформаційного обміну - діалогічний текст у контекстуальному оточенні - являє собою мікроодиницю дискурсу, когнітивною основою якої є фрейм взаємодії, де цілі мовленнєвих дій визначають комунікативну подію як обмін інформацією в ситуації комунікативної співпраці.

2. Розмовний дискурс (дискурс повсякденного спілкування), з огляду на його неінституційність, наслідком якої є спонтанність і непрескриптивність мовленнєвих дій, являє собою найбільш адекватну макроодиницю для аналізу ДЄПВ.

3. Рівень відповідності реалізацій діалогу питання - відповідь когнітивним основам ДЄПВ у розмовному дискурсі є продуктом взаємодії системи та середовища з метою самоорганізації.

3.1. Структура системи ДЄПВ представлена складовими та компонентами. Складовими є питання та відповідь: мовленнєві акти квеситив і констатив (прості/складні, моно-/полііллокутивні); компоненти - це антропокомпонент (тема, комунікативні інтенції - комунікативні статуси) і лінгвокомпонент (мовні засоби оформлення питання та відповіді).

3.2. Середовище представлене репрезентаціями у дискурсивному контексті різних типів інформації, з яких релевантними є фактуальна/концептуальна інформація, інформація про соціальні параметри комунікантів, про стратегії їх мовленнєвих дій.

3.3. Функціональна адаптація являє собою процес і результат взаємодії системи та середовища, її сутність відбита у якісно-кількісних кореляціях між характеристиками параметрів системи та чинників зовнішнього середовища.

4. Функціональна адаптація антропокомпонента ДЄПВ виявляється у:

стабільних кореляціях між макротемою (знання/уявлення) та фактуальною/ концептуальною інформацією;

нестабільних кореляціях між типом мікротеми, співвідношенням комунікативних статусів, їх векторною спрямованістю і соціальними характеристиками комунікантів, їх стратегіями;

наявності, при нестабільності кореляцій, відмінностей, які спричиняються варіативністю макротеми;

5. Функціональна адаптація лінгвокомпонента ДЄПВ виявляється у:

· стабільних кореляціях між синтаксичними, семантичними, прагматичними характеристиками питання й відповіді, макротемою та фактуальною/концептуальною інформацією;

· нестабільних кореляціях між мовними засобами реалізації прагматичного значення зниження/підсилення категоричності і соціально і/або індивідуально зумовленою стратегією.

6. Функціональна адаптація характеризує систему ДЄПВ як відкриту, мислеформуючу і комунікативно значущу; вона взаємодіє із середовищем за принципом лінійних і нелінійних динамік, що виявляється у наявності/відсутності стійких кореляцій між впливом певного фактору середовища та характеристиками системи.

7. Функціональна адаптація має інтерактивний характер, варіативність мовно-мовленнєвих засобів системи характеризує та конструює середовище: значна перевага макротеми ЗНАННЯ відбиває властиву англомовній лінгвокультурній спільноті тенденцію до невтручання в особистісний простір; мінімальна дистанція на інтерперсональній шкалі, що характерна для комунікантів при макротемі УЯВЛЕННЯ, окреслює межі припустимості такого втручання, так само як і значна кількість ситуативно залежних мікротем, що входять до макротеми ЗНАННЯ.

Теоретична значимість роботи полягає у внеску в розвиток теорії дискурсу, теорії тексту, когнітивної прагмалінгвістики, теорії комунікації. Запропонований підхід сприяє розробці та застосуванню когнітивного моделювання при аналізі дискурсу, синергетичного моделювання мовленнєвої взаємодії у межах теорії тексту та теорії дискурсу.

Практична цінність роботи. Теоретичні положення дисертації та її конкретні результати можуть знайти застосування в курсі теоретичної граматики англійської мови (“Синтаксис”, “Прагматика речення”), в курсі основ теорії мовленнєвої комунікації; у спецкурсах з соціо- та прагмалінгвістики, аналізу дискурсу, в наукових дослідженнях аспірантів і студентів, а також при навчанні діалогічного мовлення на практичних заняттях з англійської мови.

Особистий внесок дисертанта полягає у теоретичному обґрунтуванні ДЄПВ як функціонально-адаптивної системи; визначенні її основних характеристик і релевантних чинників середовища; дослідженні динаміки взаємодії елементів системи із чинниками середовища.

Апробація роботи. Основні результати дослідження обговорювались на щорічних наукових конференціях факультету іноземних мов Харківського національного університету (2000-2004), на Всеукраїнській конференції з проблем вищої освіти (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, жовтень 2002), на Всеукраїнській науково-методичній конференції „Другі Каразінські читання: „Два століття Харківської лінгвістичної школи” (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, лютий 2003), Міжвузівській науковій конференції молодих вчених „Актуальні дослідження іноземних мов і літератур” (Донецький національний університет, Донецьк, січень 2003), на Міжнародній науково-методичній конференції „Треті Каразінські читання: Методика і лінгвістика на шляху до інтеграції” (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, жовтень, 2003), на Другій Міжвузівській конференції молодих вчених „Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських та германських мов і літератур” (Донецький національний університет, Донецьк, лютий 2004), на Всеукраїнській науково-методичній конференції „Переклад як вторинна комунікація” (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, лютий 2004), на Міжнародній науковій конференції „Лінгвістика та лінгводидактика на зламі століть: питання теорії та практики” (Львівський національний університет, Львів, квітень 2004).

Публікації. Основні положення дисертації відбиті в 11 публікаціях автора: 6 статтях у фахових наукових виданнях України та 5 тезах конференцій.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків.

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, новизна, визначається мета й конкретні завдання дослідження, описується матеріал, методологічні основи та методи, формулюються основні положення, що виносяться на захист, розкривається їх наукова новизна, теоретична значимість та практична цінність.

У першому розділі теоретично обґрунтовано визначення ДЄПВ як мікроодиниці дискурсу, уточнено розуміння розмовного дискурсу як адекватної макроодиниці. Поняття системи, середовища і функціональної адаптації уточнено стосовно ДЄПВ.

У другому розділі досліджено динаміку взаємодії чинників метаконтексту - ментальних репрезентацій фактуальної та концептуальної інформації та характеристик системи ДЄПВ - макротем, структурно-синтаксичних, структурно-семантичних, семантико-прагматичних характеристик ДЄПВ; виявлено наявність стійких кореляцій між ними.

У третьому розділі досліджено динаміку взаємодії варіативності чинників макро- і мікроконтексту - інформації про соціальні ознаки комунікантів та їх мовленнєві стратегії та характеристик системи ДЄПВ - типу мікротеми, векторної спрямованості комунікативних статусів, комунікативно-прагматичних ознак. Визначено набір конфігурацій, що утворюються у процесі взаємодії системи та середовища, описано характеристики системи та середовища у даних конфігураціях.

У додатках подано дані кількісного аналізу та схеми, що ілюструють зміст роботи.

Загальний обсяг дисертації складає 245 сторінок (обсяг основного тексту - 188 сторінки), бібліографія включає 323 позиції, список джерел ілюстративного матеріалу - 40 найменувань. Додатки містять 21 таблицю та 13 схем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. “Теоретико-методологічні основи аналізу діалогічної єдності питання - відповідь як функціонально-адаптивної системи”. Системно-діяльнісний підхід, що відображає характерний для сучасної лінгвістики інтерес до проблематики реального функціонування мовних одиниць у комунікативній взаємодії індивідів втілюється у низці сучасних лінгвістичних теорій, зокрема у теорії дискурсу.

Дискурс як сукупність процесу та результату, єдність тексту та контексту, інтегральне мислекомунікативне утворення (А.Д. Бєлова, В.М. Макаров, О.О. Селіванова, І.С. Шевченко, О.І. Морозова), представлено двома формами: монологічною та діалогічною, в останній найбільш повно втілено інтерактивний характер мовленнєвої взаємодії.

Узагальнення даних, отриманих дослідниками у межах різних підходів до аналізу діалогу, дає підстави вважати ДЄ мінімальною одиницею діалогічного дискурсу, що підсилюється сформованим у лінгвістиці тексту розумінням ДЄ як діалогічного тексту. Виходячи з цього, визначаємо ДЄПВ як одиницю діалогічного дискурсу - текст ДЄПВ, занурений у дискурсивний контекст.

Текст ДЄПВ трактуємо як мінімальний діалог, що складається з двох мовленнєвих дій (мовленнєвих актів - МА): першої незалежної, ініціативної - запиту інформації та другої залежної, реактивної - повідомлення інформації (або повідомлення про відсутність інформації), об`єднаних структурно, семантично, комунікативно-прагматично, тематично, що характеризує текст ДЄПВ як цілісну комунікативно значущу одиницю.

Серед різноманітних типів діалогічного дискурсу найбільш адекватним, з урахуванням цілей даного дослідження, видається розмовний дискурс, який розуміємо як дискурс повсякденного спілкування, через його неінституційність, непрескриптивність, спонтанність.

ДЄПВ трактуємо як мікроодиницю дискурсу, по відношенню до якої розмовний дискурс виступає як макроодиниця.

Виходячи із розуміння системної організації мовленнєвої взаємодії на когнітивному рівні, здійснюємо моделювання когнітивних основ ДЄПВ у вигляді фрейму взаємодії, в якому обмін мовленнєвими діями, що полягає в отриманні продуцієнтом питання інформації і/або верифікації його припущення про наявність інформації у продуцієнта відповіді , визначає комунікативну подію як обмін інформацією, а комунікативну ситуацію як ситуацію співпраці.

Відповідність конкретних реалізацій ДЄПВ фрейму взаємодії забезпечується функціональною адаптацією, внаслідок чого ДЄПВ трактуємо як функціонально-адаптивну систему. Це потребує уточнення понять структури системи і середовища її функціонування стосовно ДЄПВ.

Структура системи ДЄПВ, у термінах даного визначення, включає складові: питання і відповідь та компоненти: антропокомпонент і лінгвокомпонент.

Питання й відповідь - мовленнєві дії або МА подані, відповідно, квеситивом, а саме, простим, моноіллокутивним; полііллокутивним з основною іллокуцією питання; складним МА, де квеситив займає домінуючу позицію та констативом - простим, моноіллокутивним; полііллокутивним з основною іллокуцією повідомлення; складним МА, де констатив займає домінуючу позицію.

Антропокомпонент включає тематичний і комунікативний аспекти, зокрема, макро- і мікротему ДЄПВ і комунікативні статуси продуцієнтів зумовлені інтенціями мовленнєвих дій.

Лінгвокомпонент включає власне вербальний аспект, а саме - синтаксичні, семантичні і прагматичні характеристики мовних засобів оформлення питання й відповіді у прямих і непрямих реалізаціях відповідних МА.

Середовищем у лінгвістичних дослідженнях традиційно визнається контекст (І.В. Арнольд, М.П. Кочерган), у якому зовнішні умови комунікації подані ментальними репрезентаціями. Вважаючи всю розмаїтість зовнішніх умов комунікації середовищем у широкому розумінні цього слова, а контекст середовищем у вузькому розумінні, структуру дискурсивного контексту трактуємо як сукупність трьох рівнів - мета-, макро- і мікроконтексту (О.В. Тарасова), в основі яких лежать відповідні когнітивні структури: когнітивна база, колективний когнітивний простір, індивідуальний когнітивний простір (В.В. Красних).

Виходячи із визначення ДЄПВ як комунікативної події обміну інформацією, вважаємо інформацію релевантним чинником зовнішнього середовища. При аналізі репрезентації інформації на різних рівнях контексту приймаємо визначення типів інформації: фактуальна, концептуальна, підтекстова (І.Р. Гальперин).

Фактуальна інформація, що відповідає знанням, і концептуальна інформація, що відповідає уявленням, належать до структур когнітивної бази, на підставі чого вважаємо репрезентації цих типів інформації чинниками середовища рівня метаконтексту.

Підтекстову інформацію співвідносимо з інформацією про ситуацію спілкування, умови комунікації у широкому розумінні, що включає соціальні та особистісні характеристики комунікантів. Відповідність репрезентацій цієї інформації структурам колективного когнітивного простору та індивідуального когнітивного простору зумовлює визначення її репрезентацій як факторів рівня макро- і мікроконтексту. Зокрема, релевантним чинником макроконтексту вважаємо репрезентацію інформації про соціальні ознаки комунікантів, а чинником мікроконтексту - репрезентацію інформації про їхні мовленнєві стратегії.

Функціональна адаптація являє собою процес та результат: взаємодію властивостей елементів системи й середовища та конфігурації, що вони утворюють; вивчення функціональної адаптації передбачає аналіз якісно-кількісного аспекту кореляцій між характеристиками елементів структури та середовища у різних вимірах.

Розділ 2. “Функціональна адаптація діалогічної єдності питання - відповідь до факторів метаконтексту”. Репрезентації фактуальної та концептуальної інформації як чинників середовища рівня метаконтексту, трактуємо як знання та уявлення (А.Д. Бєлова, В.В. Красних). Використовуючи когнітивну процедуру, різницю між ДЄПВ, які містять обмін знаннями та уявленнями, зображуємо наступним чином:

ЩО ТИ ЗНАЄШ ПРО Х?

Я ЗНАЮ ПРО Х, ЩО...

ЩО ТИ ДУМАЄШ ПРО Х?

Я ДУМАЮ, ЩО Х...

Знання та уявлення визначаємо як макротеми ДЄПВ.

Функціональна адаптація антропокомпоненту ДЄПВ виявляється у кореляціях: фактуальна/концептуальна інформація - макротема (знання/уявлення) - співвідношення комунікативних статусів продуцієнтів (комунікативний статус продуцієнта питання вищий за комунікативний статус продуцієнта відповіді; продуцієнт питання вводить макротему, продуцієнт відповіді продовжує її).

Ці кореляції мають стійкий характер і відображають як взаємодію факторів середовища з одним із елементів системи - тематичним аспектом антропокомпонента ДЄПВ, так і взаємодію елементів системи під впливом факторів середовища: тематичний аспект - комунікативний аспект антропокомпоненту ДЄПВ.

Функціональна адаптація лінгвокомпонента ДЄПВ виявляється у взаємодії елементів системи під впливом чинників середовища: варіативність макротем (тематичний аспект антропокомпоненту ДЄПВ) корелює з відмінностями лінгвокомпонента - структурно-синтаксичними, структурно-семантичними, семантико-прагматичними, прагматичними параметрами.

Мовні засоби оформлення питання й відповіді, їх сполучуваність у ДЄПВ мають певний інвентар і низку загальних рис в ДЄПВ з макротемою знання та уявлення, що характеризує впорядкованість структури системи та забезпечує її цілісність. Відмінності характеристик лінгвокомпонента ДЄПВ з макротемою знання та уявлення вбачаємо у поширеності/непоширеності властивостей мовних структур, що визначаються кількісно і/або якісно.

Структурно-синтаксичними параметрами ДЄПВ вважаємо: для питань - реалізованість реченнями питальної (займенникової або незайменикової), розповідної та спонукальної структури; для відповідей - реалізованість короткою, повною, поширеною синтаксичною структурою. Ці параметри демонструють загальні риси та відмінності у ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ та УЯВЛЕННЯ.

До загальних рис належать: перевага речень питальної структури у питаннях: ДЄПВ з макротемою знання - 78,7 %, ДЄПВ з макротемою уявлення - 75,5 %; сполучуванність усіх перерахованих параметрів питання та відповіді.

Відмінності полягають у більшій частотності

* займенникових питань (52,5 %) та коротких відповідей (43,2 %) в ДЄПВ з макротемою знання:

“And what do you know about it?”

“Oh, nothing!” (G. Heyer);

* незайменникових питань (52,5 %) і розширених відповідей (52,1 %) у ДЄПВ з макротемою уявлення:

“Can't you understand what it was like for me, growing up with this

sense that I was less loved and less wanted than he was?”

“We did want you, Anna. We did love you. But you must realize that we

were.inhibited.” (P. Read).

Структурно-семантичним параметром ДЄПВ вважаємо вільномодельованість/ фразеологізованість синтаксичної структури, останні поділяються на замкнені та незамкнені. Загальною рисою цього плану у ДЄПВ є перевага вільномодельованих структур.

Відмінності виявляються у межах фразеологізованих структур: від загальної кількості питань фразеологізованої структури у ДЄПВ з макротемою знання питання замкненої фразеологізованої структури складають 52,6 %:

“What`s up?”

“Nothing.” (P. James).

У ДЄПВ з макротемою уявлення питання незамкненої фразеологізованої структури складають 71,7 %:

“Why don't you think he was unhappy with his work?”

“He liked it just fine.” (B.Delinsky).

Аналогічно, відповіді у межах фразеологізованих структур у ДЄПВ з макротемою знання представлені у 68,7 % замкненими структурами:

“I wonder if you could come over for tea?”

“Certainly.” (M. Cheek);

в ДЄПВ з макротемою уявлення у 82,6 % незамкненими структурами:

“And you suspect - why?”

“As far as I can tell, the house was not entered forcibly from outside, that seems to point to some member of my household, and yet I cannot believe.” (A. Christie).

Крім цього мають місце і відмінності якісного плану, що виявляються у різному наборі моделей фразеологізованих питань для ДЄПВ з макротемою знання та уявлення. Були також зареєстровані деякі відмінності, характерні для ДЄПВ у цілому, а саме: комбінації, що включають фразеологізовані структури, складають 61,4 % від загальної кількості ДЄПВ з макротемою знання та 39,2 % від загальної кількості ДЄПВ з макротемою уявлення.

У якості семантико-прагматичного параметра ДЄПВ розглядаємо експліцитність/ імпліцитність способу представлення об`єкту когнітивного дефіциту, відзначаючи при цьому перевагу експліцитного способу як загальну рису питань, відповідей та ДЄПВ у цілому, властиву як ДЄПВ з макротемою знання, так і ДЄПВ з макротемою уявлення.

Проведений аналіз демонструє також ряд відмінностей, зокрема більшу поширеність імпліцитних питань у ДЄПВ з макротемою уявлення (39,7 %):

“Have I got to make an ass of myself in fancy dress?”

“Of course.” (A. Christie).

(імпліцитне питання є запитом інформації про думку адресата, щодо необхідності одягати карнавальний костюм)

порівняно з ДЄПВ з макротемою знання (17,6 %):

“A very close friend?” a dark look crossed his face.

Teri laughed. “Not that sort of close friend!” (C. Matthews).

(імпліцитне питання є запитом інформації про наявність сексуального партнерства)

Також реєструємо більшу кількість ДЄПВ з макротемою уявлення, які включають імпліцитні складові у різних комбінаціях у цілому (63,9 %) порівняно з кількістю аналогічних ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ (17,6 %).

Дослідження прагматичного аспекту ДЄПВ передбачає аналіз представленості прагматичних маркерів, до яких відносимо маркери суб`єктивної модальності та маркери оцінності. Загальними рисами цього плану є перевага прагматично немаркованих питань і прагматично маркованих відповідей. Прагматично немарковані питання складають 87,5 % від загального числа питань (61,8 % в ДЄПВ з макротемою знання та 51,4 % у ДЄПВ з макротемою уявлення); прагматично марковані відповіді складають 64,5 % від загального числа відповідей (37,7 % в ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ та 91,3 % у ДЄПВ з макротемою УЯВЛЕННЯ); перевага маркерів суб`єктивної модальності у питаннях - 50,2 % від загального числа прагматично-маркованих питань і перевага маркерів оцінності у відповідях - 54,5 % від загального числа прагматично-маркованих відповідей.

Відмінності виявляються у широкій представленості прагматично немаркованих відповідей в ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ та абсолютній перевазі прагматично маркованих відповідей у ДЄПВ з макротемою УЯВЛЕННЯ, а також у перевазі маркерів суб`єктивної модальності в ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ (65,7 %) та маркерів оцінності у ДЄПВ з макротемою УЯВЛЕННЯ (65,3 %) у межах прагматично-маркованих структур:

“How long were you in?”

“I don`t know. Maybe just five minutes.” (M. Phillips)

“Your friend Melvin? Is he some sort of expert?” Eric bristled

“Melvin is absolutely brilliant! It's amazing how much he knows…and he's such a darling!” (J. Krantz).

Таким чином, взаємодія системи з факторами середовища рівня метаконтексту має лінійний характер, що виявляється у системному характері кореляцій: фактуальна/концептуальна інформація - макротема ДЄПВ; співвідношення комуніативних статусів продуцієнтів; характеристики різних аспектів мовного оформлення ДЄПВ.

Виявляємо також взаємодію система - середовище, проявом чого є значна перевага ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ над ДЄПВ з макротемою УЯВЛЕННЯ (відповідно 62,0 % та 37,1 % загальної вибірки), що відбиває властиву англомовній етнокультурній спільноті норму невтручання в особистісний простір та характеризує систему як відкриту, а процес її функціональної адаптації як інтерактивний.

Розділ 3. “Функціональна адаптація діалогічної єдності питання - відповідь до факторів макро- та мікроконтексту”. Чинники зовнішнього середовища рівня макро- та мікроконтексту - інформація про соціально значущі параметри комунікантів, подані в контексті у вигляді репрезентацій статусу комуніканта - сукупності соціальних, рольових, інтерперсональних ознак, з яких одна актуалізується у конкретній ситуації спілкування (І.Є. Фролова) та стратегій - плану дій яким керується мовець, для досягнення своєї мети (О.С. Іссерс). Істотними характеристиками статусу комуніканту вважаємо ступінь його зумовленості ситуацією (лабільність/нелабільність) та його місце розташування на шкалі соціальних та міжособистісних відмінностей. До стратегій відносимо стратегії ввічливості та неввічливості, відзначаючи також можливість їх відсутності у ДЄПВ, на підставі чого мовленнєві дії - питання та відповідь, класифікуємо як ввічливі/неввічливі/стратегічно нейтральні.

Функціональна адаптація антропокомпонента ДЄПВ на рівні макроконтексту виявляється у кореляціях: статуси комунікантів - мікротема (тематичний аспект); співвідношення соціальних та комунікативних ознак продуцієнтів питання та відповіді (комунікативний аспект).

При аналізі взаємодії статусів комунікантів та мікротеми відзначаємо наявність стійких кореляцій між ступенем прив`язки до ситуації статусу та мікротеми:

“You're not related to my friend Sam, are you?”

“Only by blood,” I said, adding, when Hugo seemed declined to press me. “He's my father.”

(J. Rossner).

(ситуація дружньої розмови, статуси та мікротема лабільні - ситуативно незалежні)

“What tests have you done?”

“Just the X ray of her arm.” (J. Lee).

(ситуація професійної розмови, статуси та мікротема нелабільні - ситуативно залежні)

Аналіз співвідношення соціальних та комунікативних ознак продуцієнта питання та відповіді виявляє відсутність стійких кореляцій: вони як збігаються:

“You don't think I did it? Inspector, you can't think I would do such a thing?”

“It's too early for me to think anything, madam. On the face of it, it seems that anyone in the house

could have had access to the bottle at any time.” (G. Heyer).

(збіг співвідношення: продуцієнт питання - поліцейський, продуцієнт відповіді - підозрюваний);

так і не збігаються:

“Do I see three healed-over fractures, Doctor?”

“Yes, three” (J. Lee).

(незбіг співвідношення продуцієнт питання - медсестра, продуцієнт відповіді -лікарь);

“What do you eat most of”, she asked, “if not cake?”

“Lobster, probably” he answered. (D. Francis).

(незбіг співвідношення продуцієнт питання та продуцієнт відповіді - друзі).

При взаємодії тематичного та комунікативного аспектів антропокомпонента ДЄПВ реєструємо стійкі кореляції між нелабільністю мікротеми та співвідношенням соціальних й та комунікативних ознак продуцієнтів та нестійкі, ризоморфні кореляції між лабільністю мікротеми та співвідношенням соціальних й комунікативних ознак продуцієнтів у ДЄПВ.

Досліджені кореляції відображають взаємодію тематичного та комунікативного аспектів антропокомпонента ДЄПВ з чинником середовища рівня макроконтекста, а також взаємодію елементів системи під впливом чинників середовища (тематичний аспект - комунікативний аспект).

Функціональна адаптація антропокомпонента ДЄПВ на рівні мікроконтексту виявляється у кореляціях стратегія - мікротема (тематичний аспект), стратегія - комунікативний статус (комунікативний аспект).

Аналіз взаємодії стратегій та мікротеми демонструє наявність стійких корелятивних зв`язків між стратегією ввічливості/неввічливості/стратегічною нейтральністю та мікротемою, що підтверджують результати інших досліджень (див., напр., J. Culpeper).

Аналіз взаємодії стратегій та комунікативних статусів проводився з урахуванням їх векторної спрямованості: виходячи із визначення питання та відповіді як мовленнєвих дій, позначаємо комунікативний статус продуцієнта питання нисхідним вектором, а комунікативний статус продуцієнта відповіді - висхідним; стратегії мовленнєвих дій позначаємо: стратегію ввічливості висхідним вектором, стратегію неввічливості та відсутність стратегічної маркованості - нисхідним. Дослідження співвідношення векторної спрямованості стратегій та комунікативних статусів свідчить, що кореляції тут є нестійкими ризоморфними, а саме, векторна спрямованість стратегій й комунікативних статусів у ДЄПВ може: * повністю збігатися:

“Mum, you look ghastly, what on earth's happened to you?”

Ruth said, “I'm sorry, Fergus. I'm quite all right, really. Joe shouldn't have called you.”

(N. Bawden);

* повністю не збігатися:

“Pretty hard to get a girl if you`re not communicating with her, isn`t it? And as a corpse you can`t communicate, can you?”

“I`m going to wreck you”, Greg said, throwing a match at his metal wastebasket. “I told you before, and I can do it. Wait and see. I want you out of this town. Out of the state. First you`re going to lose your job.” (P. Highsmith);

* частково збігатись/незбігатись:

“What happened?”

“The mother left her alone, and the house almost burned down”, the officer said. (M. Jane).

Виявляємо також взаємодію чинників макро- і мікро контексту: тип мікротеми та співвідношення соціальних й комунікативних ознак продуцієнтів корелює із різними типами співвідношення векторної спрямованості стратегій й комунікативних статусів.

Таким чином, функціональна адаптація антропокомпонента системи ДЄПВ до факторів макро- та мікроконтексту демонструє складну багатовимірну взаємодію у межах середовище - система, система - система, середовище - середовище, система - середовище, при якому чинники соціального контексту та індивідуально-особистісні чинники утворюють ряд конфігурацій, з урахуванням яких варіативність характеристик мікротем і незмінність співвідношення комунікативних статусів структурують взаємодію у ДЄПВ.

Реєструємо також взаємодію чинників метаконтексту з чинниками макро- і мікроконтексту, що виявляється у: перевазі нелабільних мікротем у ДЄПВ з макротемою УЯВЛЕННЯ, відмінностях у конфігураціях, що утворюються при взаємодії мікротеми, векторної спрямованості стратегій й комунікативних статусів. Також виявлено, що ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ характеризуються збігом, а ДЄПВ з макротемою УЯВЛЕННЯ - незбігом співвідношення соціальних й комунікативних ознак продуцієнтів.

Функціональна адаптація лінгвокомпонента ДЄПВ виявляється у варіативності комунікативно-прагматичного аспекту питання й відповіді під впливом факторів макро- і мікроконтексту, які взаємодоповнюють або заміняють один одного. Визначивши як релевантну характеристику комунікативно-прагматичного аспекту функцію зниження підсилення категоричності (термін О.М. Старікової), вважаємо, що вона пов`язана як з соціокультурними стереотипами, так і з особистісними проявами.

Структурно-синтаксичні, структурно-семантичні, семантико-прагматичні, прагматичні характеристики питання та відповіді є за комунікативно-прагматичною спрямованістю засобами зниження підсилення категоричності або нейтральні відносно модифікації прагматичного значення.

Частина мовних засобів оформлення питання й відповіді однозначно корелює зі зниженням категоричності підсиленням категоричності нейтральністю; інші можуть бути як засобами зниження, так і засобами підсилення категоричності.

Дані кореляції відображають взаємодію лінгвокомпонента системи ДЄПВ з чинниками макро- і мікроконтексту та взаємодію елементів системи між собою, визначають характер даної взаємодії як лінійний або нелінійний.

Процес функціональної адаптації ДЄПВ до факторів макро- і мікроконтексту характеризує систему ДЄПВ як відкриту, таку, що репрезентує у свідомості та у комунікації певний тип соціальної та міжособистісної інтеракції в залежності від конфігурацій, що утворюються при взаємодії властивостей компонентів і складових системи з характеристиками чинників середовища.

Процес функціональної адаптації ДЄПВ характеризує також і середовище, відбиваючи зокрема, наявність соціально-культурних стереотипів невтручання в особистісний простір партнера. Порушення даних стереотипів пов`язано, як доводить дослідження, з мінімальною дистанцією між комунікантами на шкалі інтерперсональних стосунків, ситуативною залежністю або орієнтацією на конфронтацію.

У взаємодії рівней контексту чинники метаконтексту домінують, а чинники макро- і мікроконтексту доповнюють та/або замінюють один одного.

ВИСНОВКИ

Використання лінгвосинергетики для системного та комплексного аналізу ДЄПВ інформаційного обміну відповідає сучасному науковому світосприйняттю і системно-діяльнісному підходу у лінгвістиці. З урахуванням попередніх досліджень, проведених у межах системно-структурної, функціональної парадигм, конверсаційного аналізу, лінгвістики тексту та із використанням поняттєвого апарату теорії дискурсу, ДЄПВ визначено як мікроодиницю дискурсу. Уточнено поняття розмовного дискурсу та обґрунтовано його релевантність як макроодиниці аналізу. Проведено когнітивне моделювання фрейму взаємодії - прагмакогнітивної моделі комунікативної події обміну інформацією. Визначено необхідність дослідження функціональної адаптації ДЄПВ, із метою відповідності конкретних реалізацій фрейму взаємодії. Проведено моделювання структури системи та середовища дєпв.

Структура системи визначена як сукупність двох мовленнєвих дій - питання (мовленнєвий акт квеситив) та відповіді (мовленнєвий акт констатив) та компонентів - антропокомпонента (тематичний, комунікативний аспекти) та лінгвокомпонента (синтаксичний, семантичний, прагматичний аспекти) питання та відповіді. Середовище визначено як контекст, у якому інформація, що її визнаємо релевантним чинником, репрезентована на різних рівнях: фактуальна/концептуальна інформація на рівні метаконтексту, інформація про соціальні ознаки комунікантів - на рівні макроконтексту, інформація про індивідуально-особистісно визначені стратегії мовленнєвих дій - на рівні мікроконтексту.

Досліджено взаємодію мінливості характеристик елементів системи при варіюванні чинників середовища; функціональну адаптацію вивчено шляхом аналізу якісно та/або кількісного аспекту кореляцій, що демонструє ця взаємодія.

При вивченні функціональної адаптації антропокомпонента системи питання - відповідь дослідженні такі характеристики, як: макротема, тип мікротеми (за ознакою ситуативної залежності); зумовлене інтенціями мовленнєвих дій ієрархічне співвідношення комунікативних статусів продуцієнтів. При дослідженні функціональної адаптації лінгвокомпонента вивчені структурно-синтаксичні характеристики (питання - речення питальної (займенникової чи незайменникової), розповідної, спонукальної структури; відповідь - коротка, повна, поширена синтаксична структура); структурно-семантичні характеристики (вільномодельованність/ фразеологізованність); семантико-прагматичні характеристики (експліцитність, імпліцитність; наявність прагматичних маркерів); прагматико-комунікативні характеристики (підсилення/зниження категоричності або нейтральність щодо модифікації прагматичного значення).

Встановлено, що чинники метаконтексту - фактуальна/концептуальна інформація, корелюють із макротемою (знання/уявлення) та специфікою вербальних засобів оформлення питання та відповіді (структурно-синтаксичний, структурно-семантичний, семантико-прагматичний аспекти). Водночас, чинники макро- та мікроконтексту - актуалізовані соціальні ознаки комунікантів та стратегії їх мовленнєвих дій, демонструють як стійкі, так і нестійкі, ризоморфні кореляції із типом мікротеми, співвідношенням комунікативних статусів, комунікативно-прагматичним значенням.

Виявлено різницю цих кореляцій у ДЄПВ, які містять обмін фактуальною/концептуальною інформацією; що демонструє домінування чинників метаконтексту. З'ясовано також зв'язки між типом мікротеми, співвідношенням комунікативних статусів та актуалізованих соціальних ознак, стратегічною орієнтацією мовленнєвих дій, що свідчить про взаємодію чинників макро- та мікроконтексту.

Продемонстровано, що система питання - відповідь конструює взаємодію індивідів із урахуванням національно-культурних, соціальних норм та особистісних проявів, що відбиває інтерактивність системи та середовища.

Перспективи дослідження вбачаємо у вивченні взаємодії системи питання - відповідь із іншими чинниками середовища (зокрема, з гендерними характеристиками комунікантів); встановленні когнітивної типології мікротем, що належать до макротем знання та уявлення; аналізі функціональної адаптації ДЄПВ у різних типах дискурса. Запропонована методика синергетичного аналізу може також бути використана при дослідженні ДЄ інших типів.

діалогічний єдність питання англомовний

Основні положення відбиті в наступних публікаціях автора

Фролова И.Е., Высоцкая А.В. Некоторые проблемы коммуникативной семантики диалогических единств вопрос-ответ // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2001. - № 537. - С. 104-109.

Высоцкая А.В. К определению статуса ДЕ вопрос-ответ и его составляющих // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2002. - № 567. - С. 231-237.

Высоцкая А.В. Проблема классификации реплик-реакций в микродиалоге вопрос-ответ // Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції з проблем вищої освіти. - Харків, 2002. - С.11-12.

Высоцкая А.В. Вариативность структурно-синтаксической организации ДЕ вопрос-ответ как проявление взаимодействия системы и среды // Вісник Харківськ. нац. ун-ту - 2003. - № 586. - С. 71-74.

Высоцкая А.В. Фразеологизированные структуры в диалогическом единстве вопрос-ответ как универсалии // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: зб. наук. пр. - Донецьк, 2003. - Вип. 8. - С. 129-135.

Высоцкая А.В. Вариативность прагматических характеристик ДЕ вопрос-ответ // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - № 609. С. 136-139.

Высоцкая А.В. Лингвопереводческий аспект маркеров снижения и усиления категоричности в ДЕ вопрос-ответ. // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - № 611. - С. 20-23

Высоцкая А.В. Диалогическое единство вопрос-ответ как функционально-адаптивная система // Матеріали міжвузівської наукової конференції молодих учених “Актуальні дослідження іноземних мов і літератур”. - Донецьк, 2003. - С. 51-54.

Высоцкая А.В. ДЕ интерогатив-риплай как средство адаптации когнитивных уровней коммуникантов // Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції “Другі Каразінські читання: “Два століття Харківської лінгвістичної школи”. - Харків, 2003. - С. 32-33.

Высоцкая А.В. Вариативность семантической структуры ДЕ (в-о) // Матеріали Міжнар. науково-методичної конференції: Треті Каразінські читання “Методика і лінгвістика на шляху до інтеграції” - Харків, 2003. - С. 51-53.

Высоцкая А.В. Статусные характеристики коммуникантов и функциональная адаптация ДЕ вопрос-ответ // Матеріали ІІ Міжвузівської конференції молодих вчених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських та германських мов і літератур”. - Донецьк, 2004. - С. 69-71.

Особистий внесок дисертанта в статтю (1), написану у співівторстві, полягає у виборі теми, збиранні та теоретичному осмислені матеріалу.

Анотація

Висоцька Г.В. Функціонально-адаптивна система питання - відповідь у англомовному розмовному дискурсі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови - Харківський національний університет ім.. В.Н. Каразіна. - Харків, 2004.

Робота присвячена комплексному вивченню діалогічної єдності питання-відповідь у термінах лінгвосинергетики та аналізу дискурсу.

Дискурсивна одиниця - діалогічна єдність питання - відповідь вивчена як функціонально-адаптивна система у англомовному розмовному дискурсі.

Описано структуру системи, визначено релевантні чинники середовища, проаналізовано їхню взаємодію.

Виявлено наявність стійких кореляцій між репрезентаціями актуальної концептуальної інформації й мікротемою; структурно-синтаксичними, структурно-семантичними, семантико-прагматичними характеристиками системи; та наявність як стійких, так і нестійких, ризоморфних кореляцій між репрезентаціями інформації про соціальні ознаки комунікантів, їх стратегії та типом мікротеми, комунікативно-прагматичними характеристиками.

Встановлено, що властивості діалогічної єдності питання - відповідь зазнають впливу контекстуальних чинників та водночас конструюють їх, що відбиває інтерактивність системи та середовища.

Ключові слова: діалогічна єдність, питання - відповідь, текст, контекст, англомовний розмовний дискурс, система, середовище, функціональна адаптація.

АННОТАЦИЯ

Высоцкая А.В. Функционально-адаптивная система вопрос - ответ в англоязычном разговорном дискурсе. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. - Харьков, 2004.

Анализ диалога информационного обмена (вопрос-ответ) базируется на актуальных для современных исследований принципах лингвосинергетического и системно-деятельностного подходов.

Диалогическое единство вопрос-ответ определяется как микроединица дискурса - диалогический текст в дискурсивном контексте, его когнитивной основой является фрейм взаимодействия - прагмакогнитивная модель коммуникативного события обмена информацией.

Разговорный дискурс является наиболее адекватной макроединицей в силу его неинституциональности, непрескриптивности и спонтанности речевых действий, обусловливающих необходимость функциональной адаптации системы вопрос-ответ с целью соответствия конкретных реализаций фрейму взаимодействия.

Структуру системы вопрос-ответ определяем как единство двух речевых действий: вопроса-запроса информации (речевой акт квеситив) и ответа - сообщения информации, либо сообщения об отсутствии информации (речевой акт констатив); включающих антропокомпонент (тематический, коммуникативный аспект) и лингвокомпонент (структурно-синтаксические, семантические, прагматические характеристики языковых средств). Трактуя среду в широком смысле как экстралингвистическую реальность, под средой в узком смысле понимаем дискурсивный контекст. Информацию считаем наиболее релевантным фактором среды; типы информации: фактуальная концептуальная, информация о социальных характеристиках коммуникантов, об их стратегиях, репрезентированы на различных уровнях контекста.

При анализе взаимодействия антропокомпонента системы вопрос-ответ с факторами среды выявляем линейную зависимость макротемы (знания/представления) от фактуальной концептуальной информации, репрезентированной на уровне метаконтекста. Информация о социальных характеристиках коммуникантов, репрезентированная на уровне макроконтекста и информация о стратегиях речевых действий, репрезентированная на уровне микроконтекста, при взаимодействии с антропокомпонентом системы вопрос-ответ, демонстрируют как линейную, так и нелинейную зависимость последнего. В частности, тип микротемы и соотношение коммуникативных статусов демонстрируют как стойкие, так и нестойкие корреляции с вариативностью характеристик данных факторов среды.

Выявлено также взаимодействие факторов среды: для диалогических единств вопрос-ответ, содержащих обмен фактуальной информацией характерны нелабильные (ситуативно зависимые) микротемы, различные конфигурации соотношений коммуникативных статусов продуциентов, их социальных характеристик и стратегий их речевых действий; для диалогических единств вопрос-ответ содержащих обмен концептуальной информации характерны лабильные (ситуативно независимые микротемы), несовпадение соотношения коммуникативных статусов продуциентов с их социальными характеристиками (отсутствие иерархичности последних и манимальная межличностная дистанция); вариативность соотношений между коммуникативными статусами и стратегиями речевых действий.

При анализе взаимодействия лингвокомпонента системы с факторами метаконтекста выявляем линейную зависимость между фактуальной концептуальной информацией, макротемой и характеристиками языковых средств оформления вопроса и ответа. Для диалогических единств вопрос-ответ с макротемой знания характерны местоименные вопросы и краткие ответы; значительное количество фразеологизированных структур, среди которых преобладают замкнутые; незначительное количество имплицитных образований; преобладание маркеров субъективной модальности в пределах прагматически маркированных структур. Для диалогических единств вопрос-ответ с макротемой представления характерны неместоименные вопросы и расширенные ответы; меньшая представленность фразеологизированных структур с преобладанием незамкнутых; значительное количество имплицитных образований; преобладание маркеров оценочности в пределах прагматически маркированных образований. В то же время, лингвокомпонент системы демонстрирует как линейную, так и нелинейную зависимость от факторов макро- и микроконтекста, поскольку языковые средства оформления вопроса и ответа либо соотносимы с снижением/усилением категоричности (или нейтральностью), либо являются средствами нескольких способов модификации прагматического значения. Коммуникативно-прагматические характеристики при этом варьируются под воздействием социальных и/или индивидуально-стратегических факторов.

...