Конфронтативні мовленнєві жанри: комунікативно-прагматичний та мовний аспекти (на матеріалі української, англійської та польської мов)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 81'1:811.161.2/162.1:811.111

Конфронтативні мовленнєві жанри: комунікативно-прагматичний та мовний аспекти (на матеріалі української, англійської та польської мов)

Спеціальність 10.02.15. - загальне мовознавство

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня

кандидата філологічних наук

Дерпак Олена Володимирівна

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться “25” березня 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ім. М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01017, м. Київ, вул. Володимирська 58, к. 12)

Автореферат розіслано “22” лютого 2005 р.

Анотація

Дерпак О.В. Конфронтативні мовленнєві жанри: комунікативно-прагматичний та мовний аспекти (на матеріалі української, англійської та польської мов). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 - загальне мовознавство. - Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, Київ, 2005.

У дисертації розглянуто мовно-прагматичні особливості основних мовленнєвих жанрів, які реалізуються в межах конфліктного дискурсу. Досліджено характерні риси конфліктного дискурсу, вплив на його перебіг таких чинників, як емоційна напруга, міжособистісні установки суб'єктів, їхній комунікативний статус. Визначено глобальні комунікативні стратегії спілкування в умовах конфлікту і запропоновано типологію конфронтативних мовленнєвих жанрів відповідно до їхньої комунікативної мети. Докладно описано критерії розмежування мовленнєвих жанрів.

На основі т.зв. „паспорту мовленнєвого жанру” встановлено основні лінгвістичні та екстралінгвістичні параметри категорично-спонукальних та негативно оцінних мовленнєвих жанрів. Мовні засоби їхньої реалізації описано на лексико-семантичному, морфологічному та синтаксичному рівнях у зіставленні на матеріалі сучасної української, англійської та польської мов. Приділено увагу як експліцитним, так і імпліцитним способам вираження мовленнєвих жанрів, при цьому мовні риси МЖ розглянуто з погляду ефективності реалізації певних комунікативних тактико-стратегічних дій.

Ключові слова: конфронтативні мовленнєві жанри, мовленнєвий акт, конфліктний дискурс, комунікативний статус, стратегія, тактика, українська мова, англійська мова, польська мова.

Аннотация

Дерпак О.В. Конфронтативные речевые жанры: коммуникативно-прагматический и языковой аспекты (на материале украинского, английского и польского языков). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.15 - общее языкознание. - Киевский национальный университет имени Т.Г. Шевченко, Киев, 2005.

В работе предпринято комплексное изучение основных коммуникативных категорий, которые определяют природу дискурса в условиях конфликта, - так называемых конфронтативных речевых жанров - на материале современного украинского, английского и польского языков. Предложенная постановка вопросов данной работы обусловлена необходимостью разработки проблем, связанных с речевым воплощением намерений субъекта, вступающего в вербальный конфликт, поскольку языковедческие аспекты конфликтного речевого поведения рассматривались в недостаточной мере, несмотря на универсальный характер диссоциативных речевых стратегий. В частности, недостаточно изученными остаются проблемы жанровой природы конфронтативных дискурсов.

В диссертации рассмотрены характеристики конфликтного дискурса и влияние на его протекание определенных психологических и социальных факторов (таких, как эмоциональное напряжение, коммуникативный статус участников, включающий коммуникативную роль и социальный статус говорящего, а также ряд межличностных установок). Чаще всего адресант настроен агрессивно, демонстрирует собственное доминирование и доказывает личное право вести коммуникацию в приемлемом для себя направлении, тональности, регистре.

В соответствии с глобальными стратегиями, которые реализуются коммуникантами в условиях конфликтного дискурса, были обозначены три основные группы конфронтативных речевых жанров. В частности, выделены категорически-побудительные речевые жанры, которые призваны заставить адресата выполнить некоторое волеизъявление, требуемое говорящим; негативно-оценочные речевые жанры, преследующие цель высказать неудовольствие по поводу некоторых действий или черт адресата; а также инвективные речевые жанры, целью которых является моральная победа над соперником и попытка снижения уровня его самооценки, моральное подчинение.

Во втором разделе проведен анализ двух первых групп конфронтативных речевых жанров. Для исчерпывающей характеристики соответствующей единицы рассматривались параметры коммуникативной цели речевого жанра, концепций его автора и адресата, коммуникативного окружения, содержания действия, способствовавшего возникновению жанра, речевого воплощения, а также необходимость включения в структуру модели языкового жанра факультативных речевых актов, которые бы способствовали его успешности. Языковые средства реализации речевых жанров были описаны на лексико-семантическом, морфологическом и синтаксическом уровнях. Результаты работы показали, что прагматический потенциал речевых единиц позволяет использовать их для построения жанров разной природы, и окончательное формирование речевого жанра напрямую зависит от конситуативных параметров общения (коммуникативный статус, эмоциональное состояние, речевые привычки говорящих, манера поведения и т.п.). Таким образом, нельзя говорить о четком разграничении речевых жанров в пределах одного типа дискурсов, но их полевая структура не исключает возможности закономерного выделения определенных единиц, поскольку все же существуют дифференциальные особенности, позволяющие нам говорить о том или ином речевом жанре.

Использование прагмалингвистического подхода дало возможность установить эффективность применения определенных языковых средств в рамках соответственного конфронтативного речевого жанра, воплощающего некоторый тактико-стратегический замысел адресанта.

Ключевые слова: конфронтативные речевые жанры, речевой акт, конфликтный дискурс, коммуникативный статус, стратегия, тактика, украинский язык, английский язык, польский язык.

Abstract

Derpak O.V. Confrontative Speech Genres: Communicative, Pragmatic and Linguistic Aspects (Based on Ukrainian, English and Polish). - Manuscript.

Thesis for candidate degree by speciality 10.02.15 - General Linguistics. - Kyiv Shevchenko National University, Kyiv, 2005.

The thesis deals with linguistic and pragmatic peculiarities of main speech genres, which are realized within conflict discourse. The characteristics of conflict discourse and influence of certain factors on its course (such as an emotional pressure, speakers' interpersonal settings, and their communicative status) are considered. The global communicative strategies under the circumstances of conflict are determined and typology of confrontative speech genres accordingly to their communicative purpose is suggested. The criteria of speech genres differentiation are described in detail.

On the base of so-called “speech genre passport” the main linguistic and extra linguistic parameters of categorically-incentive and negatively estimated speech genres are established. Their speech means of realization are described at lexical, semantical, morphological and syntactic levels in comparison on the base of modern Ukrainian, English and Polish languages. The attention was given to as explicit, as implicit ways of expression of speech genres, thus the linguistic peculiarities are analyzed from the point of view of efficiency in realization of the certain communicative tactical and strategic actions.

Key words: confrontative speech genres, speech act, conflict discourse, communicative status, strategy, tactics, Ukrainian, English, Polish.

1. Загальна характеристика роботи

На сучасному етапі світова лінгвістична парадигма переорієнтувалася в бік комунікативно-функціонального дослідження мовних явищ, і дедалі частіше мовознавці говорять про „дискурсивний поворот” у лінгвістиці, про необхідність звернення до вивчення мови (мовного коду) у процесах комунікації.

У такому аспекті важливим є розгляд проблем комунікативної взаємодії мовців, скерованої на врегулювання міжособистісних стосунків. Дослідження другої половини ХХ - початку ХХІ ст. дають підставу говорити про певні одиниці спілкування - мовленнєві жанри. Останні дедалі частіше розглядаються як категорії комунікативної організації мовного коду (В. Дементьєв, Т. Шмельова, М. Федосюк, Ф. Бацевич). При цьому важливим є не просто перелік одиниць та категорій комунікації - йдеться про аналіз їхніх прагматичних характеристик, а також те, як використані синтаксичні і лексичні засоби співвідносяться з організаційними завданнями діалогу (полілогу) та дискурсу загалом.

Окреме місце у системі мовленнєвих жанрів належить тим, що спрямовані на конфронтацію комунікантів, ініціюють і підтримують ситуацію конфлікту. У принципі, кожну комунікативну модель можна описати з точки зору наявності чи відсутності в ній конфлікту - саме такий аспект цікавить науку конфліктологію, завданням якої є дослідити механізми виникнення комунікативних конфліктів, їхні причини і спосіб запобігання та вирішення, і врешті - спробувати віднайти найефективніші засоби досягнення толерантності в міжособистісних і суспільних стосунках. Якщо психологічні, соціологічні важелі врегулювання конфліктів обговорювали досить плідно (А. Ішмуратов, К. Павлова, Дж. Скотт, В. Шейнов, R. Fisher, W. Uri, M. Gіodowski та ін.), то мовознавці зацікавилися проблемами конфліктної вербальної поведінки лише віднедавна. Зокрема, у їхньому полі зору перебували апарат стратегій і тактик суб'єктів у конфліктному дискурсі (Т. Артеменко, В. Рудякова, О. Фадеєва, Л. Шкатова), гендерні особливості мовленнєвої взаємодії у конфлікті (Н. Мартисюк, К. Піщікова), особливості прояву вербальної агресії (І. Бублик, В. Жельвіс, R. Aman). Меншу увагу приділено типам мовленнєвих жанрів, які функціонують у межах конфронтативного дискурсу і визначають його природу.

Механізми розгортання конфронтативного дискурсу, його стратегії і тактики, а особливо природа мовленнєвих жанрів, які їх реалізують, залишаються недостатньо вивченими. Фактично відсутній перелік основних конфронтативних одиниць, не з'ясованими залишаються проблеми взаємозв'язку мовленнєвих жанрів у конфліктному дискурсі. Невідпрацьованою на практиці є схема аналізу мовленнєвого жанру. Усе це й зумовлює актуальність роботи.

Зв'язок роботи з науковими темами. Напрям дослідження пов'язаний із затвердженою Міністерством освіти і науки України науковою темою “Функціонально-комунікативне дослідження мови: лексична і граматична семантика різноструктурних мов у синхронії та діахронії (на матеріалі мов різних сімей)”, яка розробляється на кафедрі загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка (тему дисертації затверджено вченою радою ЛНУ ім. І. Франка, протокол № 6 від 26 березня 2001 року).

Основна мета роботи - виявлення комунікативно-прагматичних і мовних особливостей конфронтативних мовленнєвих жанрів. Відповідно до поставленої в роботі мети було визначено необхідність розв'язання таких завдань:

* розкрити механізми мовленнєвої взаємодії учасників конфронтативної моделі спілкування (розгортання мовленнєвої дії в координаційному і субординаційному режимах, в умовах офіційності/неофіційності спілкування, за різним ступенем знайомства комунікантів та різними стосунками між учасниками мовленнєвої взаємодії);

* виявити прагмалінгвістичні параметри мовленнєвого жанру, за якими його можна було б кваліфікувати як конфронтативний;

* укласти схему аналізу мовленнєвого жанру як категорії комунікації;

* виявити й описати комунікативні типи жанрів, орієнтованих на конфлікт;

* проаналізувати граматичні, лексико-семантичні і прагматичні характеристики основних конфронтативних мовленнєвих жанрів;

* з'ясувати роль екстралінгвістичного контексту у формуванні функцій конфліктогенних мовленнєвих жанрів.

Об'єкт дослідження - конфронтативні мовленнєві жанри.

Предметом аналізу є особливості структурно-семантичної організації і прагматичної спрямованості жанрів, які визначають природу конфронтативного дискурсу. У власне лінгвістичному аспекті увагу зосереджено на виявленні потенційних можливостей мовних одиниць різних рівнів щодо вираження конфліктних намірів суб'єктів.

Матеріалом дослідження слугували фрагменти діалогів, які ілюструють перебіг конфронтативного дискурсу, виділені методом суцільної вибірки з художньої прози української, англійської і польської літератури ХХ ст. Попри певну схематичність, „штучність” авторського художнього тексту як варіанта “живого” мовлення, він усе-таки має безперечні переваги над природним діалогом, бо супровідні коментарі оповідача і контекст твору дають змогу загалом виявити справжні інтенції мовця, що досить важко зробити у разі аналізу природної комунікативної взаємодії. Матеріалом для аналізу стали 500 уривків зі 109 творів художньої літератури загальним обсягом 19 083 друкованих сторінок.

Мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження зумовили вибір методів дослідження. Зокрема, у роботі використано метод спостереження. Застосовано також елементи структурного методу, а саме методика дескриптивного аналізу та окремі прийоми контекстуального і трансформаційного аналізу. Для вивчення прагматичного потенціалу одиниць різних мов використано зіставний метод. З метою виявлення критеріїв розрізнення типів мовленнєвих жанрів негативної оцінки проведено цілеспрямований психолінгвістичний експеримент.

Наукова новизна роботи полягає в інтегративному вивченні основних конфронтативних мовленнєвих жанрів як складових дискурсу в умовах міжособистісного конфлікту. Вперше в українському мовознавстві системно виділено мовно-прагматичні характеристики групи жанрів, які містять негативну оцінку суб'єкта. Докладно проаналізовано специфіку спонукальних жанрів в умовах конфронтації. Окрім того, уперше здійснено зіставний аналіз мовного втілення згаданих мовленнєвих жанрів в українській, польській та англійській мовах.

Теоретична значущість дисертації - у виявленні механізмів функціонування конфронтативних мовленнєвих жанрів, визначенні типології стратегічних ресурсів мовців у ситуації конфлікту, унаочненні співвідношення прагматичних характеристик конфронтативних жанрів і динаміки розвитку конфліктного спілкування, залежності комунікативних одиниць від їхнього мовного втілення. Результати роботи можуть сприяти поглибленому вивченню комплексу проблем комунікативної компетенції, а також подальшому докладному вивченню інших типів мовленнєвих жанрів. Окрім того, дослідження дасть змогу з'ясувати, яким чином можна досягати толерантності у вирішенні комунікативних конфліктів.

Практичне значення дослідження визначене можливістю використати його результати у викладанні нормативних курсів “Вступ до мовознавства”, “Загальне мовознавство”, “Культура мовлення”, „Лінгвістичний аналіз тексту”, а також спеціального курсу “Основи комунікативної лінгвістики”, який читається на кафедрі загального мовознавства Львівського національного університету ім. І. Франка. Вивчення прагматичного аспекту мовної комунікації має значення і для методики навчання мови, оскільки дослідження мовних одиниць різних рівнів з погляду досягнення певного комунікативного ефекту може мати неабияку цінність для методики викладання аспектів усного мовлення у вищих навчальних закладах.

Апробація роботи здійснювалась на ІІ Міжнародній конференції “Проблеми менталінгвістики” (м. Черкаси, 2001р.), на звітних наукових конференціях Львівського національного університету ім. І. Я. Франка (2001-2003 рр.), на наукових семінарах кафедри загального мовознавства ЛНУ ім. І. Франка (2001 р., 2002 р.), на міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 2004 р.). Основні положення роботи висвітлено у 4 наукових статтях і 2 тезах.

Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 196 сторінок складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (173 назви) і списку джерел ілюстративного матеріалу (48 назв).

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено предмет і об'єкт дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, окреслено методи дослідження, наукову новизну роботи, її теоретичне значення і практичну цінність, викладено основні положення, які винесено на захист.

Перший розділ - “Мовленнєвий жанр як категорія спілкування та одиниця конфронтативного дискурсу” - присвячено проблемі сутності основних категорій комунікативної взаємодії: дискурсу, мовленнєвого жанру і мовленнєвого акту, а також загальній характеристиці спілкування в умовах конфлікту. Окрім того, тут подано типологію конфронтативних мовленнєвих жанрів і визначено методику їхнього аналізу.

У другому розділі - “Мовно-прагматичні характеристики основних конфронтативних мовленнєвих жанрів” - з'ясовано прагматичні і мовні характеристики категорично-спонукальних і негативно оцінних мовленнєвих жанрів на матеріалі української, англійської та польської мов.

У висновках узагальнено результати проведеного дисертаційного дослідження.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі насамперед з'ясовуємо сутність мовленнєвого жанру як категорії комунікації. Аналіз сучасних теоретичних праць із проблем комунікативної лінгвістики дає підстави стверджувати: зважаючи на прагматичну спрямованість мовлення, можемо говорити про певні типові одиниці й категорії, якими послуговується суб'єкт у процесі мовлення для досягнення бажаних результатів комунікації чи конкретного комунікативного ефекту. Зокрема, важливим компонентом безпосереднього спілкування є використання мовленнєвих жанрів - типізованих схем мовленнєвих дій, закріплених у суспільному обігу, що мають специфічну притаманну їм тематику, побудову та стилістичне забарвлення (М. Бахтін, Т. Добжинська, Т. Шмельова). Володіння певним набором мовленнєвих жанрів є невід'ємною складовою комунікативної компетенції мовця.

Мовленнєвий жанр (далі - МЖ) можна представити у вигляді об'ємної моделі, у межах якої мовець компонує менші комунікативні одиниці: конституціональні і факультативні мовленнєві акти. Склад конкретної моделі формується залежно від конситуації спілкування, особистостей його учасників, крім того, мовець може відразу вносити корективи до побудови жанру, враховуючи моментальну реакцію адресата та власні міркування щодо підсилення ефекту своїх мовленнєвих дій. Мовленнєві жанри є також складовою тактико-стратегічних дій, які мовець реалізує у ході певного дискурсу як цілісного утворення комунікативної діяльності.

Зважаючи на універсальний характер дисоціативних стратегій мовленнєвої поведінки, тобто тих, що цілеспрямовано орієнтовані на дисконтакт комунікантів, можемо говорити про окремий тип МЖ - т. зв. конфронтативні мовленнєві жанри, спільною особливістю яких є спрямування на інтенціональне протиставлення мовленнєвих дій суб'єктів, а також пряме чи непряме вираження негативної оцінки вербальних або фізичних дій співрозмовника. Конфронтативними щодо інтенційної спрямованості можуть бути як ініціативні, так і реактивні мовленнєві дії. Зокрема, можемо говорити як про суто реактивні МЖ (відмова, незгода, заперечення), так і жанри, реактивну природу яких визначає ситуація спілкування (наприклад, докір у відповідь на незгоду співрозмовника або ж заборона як словесне табу у відповідь на лайку тощо).

Глобальними завданнями спілкування в умовах конфлікту є грубе (часто неаргументоване) змушування до певних дій, які ведуть до реалізації бажань адресанта; висловлення свого незадоволення з приводу деяких рис або вчинків адресата; моральна перемога над суперником і зниження рівня його самооцінки тощо. Відповідно до цього в роботі виділено категорично-спонукальні, негативно оцінні та інвективні МЖ, які складають ядро конфронтативних мовленнєвих дій.

Підтримуємо думку дослідників про правомірність виділення двох дискурсів, у межах яких мовець найчастіше реалізує конфронтативні жанри, - сварки і суперечки (А. Соловйова, О. Фадеєва, M. Sarnowski, U. Їydek-Bednarczuk). Принциповою відмінністю цих дискурсів є домінування емоційних установок під час сварки і перевага раціонального компонента у вирішенні спірних питань під час суперечки. Проте в обох випадках суб'єкт схильний до порушення комунікативного принципу співпраці як основи кооперативного спілкування (Г.П. Грайс).

Поведінку співрозмовників, зокрема в умовах конфронтації, регулюють соціальні (комунікативний статус мовців, який, зокрема, визначається комунікативною роллю та соціальним статусом комунікантів; низка міжособистісних установок) та психологічні чинники (висока емоційна напруга, яка здебільшого супроводжує вербальні конфлікти). У конфліктному дискурсі це виявляється, насамперед, у тому, що мовець поводиться агресивно, демонструє власну перевагу, доводить або підкреслює своє право скеровувати комунікацію в прийнятному для себе напрямі.

Природу мовленнєвих жанрів визначають як комунікативно-прагматичні, так і суто мовні характеристики. Для аналізу МЖ ми скористалися ідеями Т. Шмельової, зокрема розробленим нею т.зв. „паспортом жанру”. Отож, для повної характеристики МЖ з'ясовуємо його комунікативну мету, комунікативні ролі автора та адресата, найімовірніше комунікативне оточення жанру (чинники комунікативного минулого і комунікативного майбутнього), зміст події, що зумовила появу згаданої мовленнєвої одиниці, а також типове мовне втілення жанру, тобто його ядерні лексико-семантичні, морфологічні й синтаксичні ознаки. Крім того, для врахування динаміки безпосереднього спілкування вводимо ще один параметр - необхідність включення допоміжних мовленнєвих актів у структуру МЖ. Зрештою, як доводить наше дослідження, це одна з диференціальних ознак жанрів; зокрема виявлено, що жорсткі стратегії мовця (наприклад, у реалізації брутального наказу, осуду чи звинувачення) передбачають деякі факультативні доповнення лише у випадку комунікативної невдачі, тоді як за умови гнучких стратегій мовець може заздалегідь прогнозувати можливі додаткові акти для підсилення дії основної мовленнєвої одиниці. При цьому такі неконституціональні одиниці в межах жанру свідчать як про ослаблення дисоціативних, жорстких мовленнєвих дій (як результат, допоміжними діями можуть стати мотивація (аргументація) конституціонального мовленнєвого акту, виправдання, корекція, уточнення тощо), так і про їхнє посилення (у цьому разі мовець вдаватиметься до демонстрації вимушеного характеру згоди, вираження застереження, погрози, лайки, прокльону тощо).

У другому розділі проведено прагмалінгвістичний аналіз двох основних груп конфронтативних МЖ: категорично-спонукальних та негативно-оцінних. Зокрема, у першій групі виділено такі підтипи МЖ, як брутальний наказ, вимога, заборона, погроза. Встановлено, що в умовах конфронтації спонукальні мовленнєві жанри є категоричними, оскільки це зумовлено акцентуванням мовцем власного високого комунікативного статусу, і вони не допускають альтернативи вільного вибору.

МЖ наказу за прагматичними ознаками є найкатегоричнішим, тому що передбачає чітку субординацію комунікантів, а звідси і право мовця розпоряджатися адресатом і диктувати йому свою волю. Виконання цього МЖ здебільшого входить в обов'язки адресата. Натомість у разі реалізації вимоги комунікативні статуси мовців або рівні, або ж мовець володіє нижчим комунікативним статусом, а звідси - не має безпосереднього права примусити адресата до певних дій. МЖ заборони об'єднує усі директиви, що мають на меті невиконання певної дії, і тому за ступенем категоричності може наближатися і до наказу, і до вимоги, і до погрози. Погрозу також розглянуто в групі директивів, тому що її комунікативною метою є змусити суперника до певних дій під загрозою чогось.

Зважаючи на конфронтативний характер комунікації під час реалізації категорично-спонукальних МЖ, мовець добирає такі мовні засоби, які б підкреслювали неспростовність його бажання, аби адресат виконав певну дію. Зокрема, універсальним мовним засобом в усіх трьох мовах є наказовий спосіб дієслів: - Іди в хату! - закричав Піддубний. (В.Шевчук); `You leave Penny alone!' (I. Murdock); - Nie przeszkadzaj. (K. Zanussi). Окрім того, в українській та польській мовах категоричним засобом є використання інфінітивних конструкцій з імперативним значенням: - Дивитись на мене! (О.Довженко); Odsun№ж siк od wozu. (M.Gajdziсski), натомість в англійській мові з таким прагматичним навантаженням вживають конструкції з дієсловом to be у теперішньому неозначеному часі та неозначеним інфінітивом: `Charles, you are to stay here, you are not to go out.' (S. Hill)

Серед експліцитних засобів категоричного вираження директивів є також транспоновані конструкції з предикатом минулого часу зі значенням наказового способу (-Пішов звідси!; -Poszedі st№d, juї! (J.P.Krasnodкbski)), характерні для української та польської мов, а також з предикатом теперішнього часу в значенні майбутнього (-Wsiadasz do samochodu i jedziemy natychmiast! (J. Chmielewska)), які свідчать про переконаність мовця у виконанні дії; спонукальні вигуки (Гайда! Marsz! Hush!); еліптичні конструкції (Збирайся - і кулею!) та еліптизовані номінативні речення (Cisza! Water! Мандат!); спонукальні конструкції з підрядним сполучником щоб (щоби) в українській мові і відповідні їм польські зі сполучником їeby (їebyњ) та англійські конструкції „складний додаток із займенником 2 особи однини”: - Щоби духу твого тут не було!; - Powiedziaіem ci, їebyњ pіyn№і do brzegu (A. Wojt); `Now, I have said that I want you to go to your bedroom' (S. Hill) тощо. Також адресант може використовувати форму дійсного способу майбутнього часу, тобто подає дію як таку, що обов'язково відбудеться у майбутньому: - Всі митимуть кухню по черзі! (В. Шевчук); - Sprawdzi pan! (S.Fleszarowa-Muskat); `You shall stay to the end,' said Nick. (I. Murdock)

Імпліцитними способами вираження категоричної директивності виступають констативи, пропозиціональним змістом яких є своєчасність здійснення бажаної для мовця дії (Пора їхати. It's time to sleep now!); неповні ситуативні речення, де пропущені компоненти мають семантичну і формальну структуру, чітко визначену ситуацією; питальні речення (`Are you going to shut up now?' (S. Hill) або ж форма умовного способу дієслова: - Ви б мовчали краще. (М.Хвильовий) В англійській мові специфічною рисою є можливість використання для жорстких мовленнєвих стратегій модальних питальних конструкцій типу `Can't you leave me alone?'; а також вживають моделі з сегментованими питаннями (tag questions): `Leave me alone, can't you?' (W. S. Maugham)

Крім того, у реалізації категорично-спонукальних МЖ характерним є використання маркерів щирості - апеляцій, які підсилюють значення бажаності дії для мовця (заради Бога; in name of, in justice to, for God's (Christ's, goodness) sake).

Традиційних показників ввічливості мовець уникає, а якщо й використовує їх, то вони здебільшого виконують функцію негативної ввічливості, тобто етикетними ці засоби можна назвати лише формально. Мовець, уживаючи їх, підкреслює відчужені, прохолодні стосунки або ж прагне досягти свого, не вдаючись до зайвих образ. Натомість деспективного забарвлення додають, окрім зазначених вище граматичних форм, згрубіла лексика, вульгаризми, лайливі слова; вживання у структурі наказового способу в англійській мові займенника you: `No, it isn't like that, you shut your face, Hooper.' (S. Hill) тощо.

Спільність погрози з іншими спонукальними МЖ полягає радше в прагматичних ознаках (комунікативна мета, концепції автора та адресата тощо). А ядерними мовними засобами цього жанру є умовно-наслідкові чи причинові синтаксичні конструкції (- Якщо ти не замовкнеш, то я випхаю тебе за двері! (В.Шевчук); `Have anything to do with Sam Adams, and I'll break your neck'. (D. H. Lawrence); - Zmiataj zasmarkany miedzaku, bo jak ciк przetr№ce, to nawet reszty nikt z ciebie nie wyda (S. Fleszarowa-Muskat)); принципова неможливість уживання перформативних формул через прагнення емоційного впливу на адресата, гіперболізація в описі шкідливих наслідків для адресата у разі невиконання певної дії, констативи власних дій мовця: `I'll kick you, I'll bash your head in' (S. Hill). Імпліцитними способами вираження погрози є констативи, що містять інформацію, неприємну для адресата, питання про бажання/небажання виконати певну дію, називання обставини, яка спричинить фізичну агресію з боку мовця, констативи з пропозиціональним змістом обов'язковості звершення певної дії тощо.

У блоці негативно оцінних жанрів виокремлюємо такі МЖ, як зауваження, невдоволення, докір, осуд, звинувачення. Диференціація цього блоку значно складніша через відсутність перформативів як експліцитних ознак наміру мовця і можливу швидку модуляцію намірів мовця від слабшої до сильнішої категоричності негативних оцінок. Крім того, адресант іноді прагне насамперед висловити негативну оцінку, і він менше турбується про те, у якому конкретно жанрі сприйматиме його намір співрозмовник. Однак все це не означає, що таке розмежування неможливе, оскільки найчастіше реалізація тих чи інших жанрів дає змогу розрізняти їх і за прагматичними, і за мовними ознаками.

Уперше в генології ми виділили МЖ невдоволення. Підґрунтям цього виокремлення є згадана комунікативна одиниця, яка має диференційні ознаки і в прагматичному плані змісту (у більшості випадків низький комунікативний статус мовця, його небажання розпалювати вербальний конфлікт), і в мовному плані вираження (“я-твердження”, безособові конструкції, специфічне некатегоричне інтонування).

Загалом, більш чи менш категоричну оцінку в МЖ здебільшого передають констатації-описи неправильно вчинених дій, і залежно від сили оцінки ці висловлювання або суб'єктно-скеровані, і мовець акцентує насамперед на своєму становищі внаслідок скоєного (невдоволення, зауваження, які є найменш категоричними) - Я не можу більше тут жити(В.Шевчук), або безособові, де наголос зроблено передусім на самій дії (невдоволення, зауваження, докір, осуд) - It's so humiliating (W.S.Maugham), або об'єктно-скеровані, де первинною інтенцією є підкреслення саме вини співрозмовника в тому, що сталося (осуд, звинувачення) - Czasem postкpujesz, jakbyњ maіa czternaњcie! (S. Fleszarowa-Muskat). Особливу вагу також має інтонаційне забарвлення МЖ.

Категоричність оцінки позначається і на тому, що мовець рухається від формального дотримання правил мовленнєвого етикету (у жанрах невдоволення, зауваження) до відвертого ігнорування цих принципів (у жанрах осуду та звинувачення). Деспективного забарвлення надають також непрямі звертання до адресата в 3-й особі чоловічого чи жіночого роду: - З серцем він своїм носиться! (М.Хвильовий) чи навіть середнього роду, що виражає знеособлене негативне ставлення: - Теж у товариші приписалось. (М.Хвильовий); ототожнення одиничного адресата з цілою групою людей за певною належністю (риса характеру, стиль поведінки, стать, вік): - Ach, te baby, їyж czіowiekowi nie daj№. (A.Wojt); висловлювання, де мовець говорить про дії адресата у безособовій інфінітивній формі: `You villain, to come to this house and dare to speak to me.' (D.H.Lawrence). Як і у випадках категорично-спонукальних жанрів, до структури негативно-оцінних МЖ часто включають лайку, вульгаризми, згрубілу лексику, і це не випадково, оскільки негативна оцінка (експліцитно чи імпліцитно) здебільшого притаманна МЖ конфронтативного спрямування. Негативні емоції мовця під час реалізації негативно-оцінних МЖ можуть також передавати відповідні експресивні вигуки, які виражають зневагу, обурення, гнів тощо.

Спільною мовною рисою для МЖ цієї групи є також широке використання конструкцій емоційного синтаксису, зокрема вживають такі прийоми, як риторичні питання, повтори, парцеляції, експресивна цитація, антитетичні висловлювання, апосіопеза.

Загалом можна стверджувати, що МЖ притаманна польова структура організації. По-перше, мовець сам не завжди має намір, щоб адресат сприйняв його висловлювання як саме той чи інший жанр, особливо якщо жанри виконують схожу комунікативну мету. Наприклад, коли адресант реалізує приблизно однакові за параметром категоричності жанри негативної оцінки, йому часом все одно, чи розцінюють його як докір чи осуд, головне - щоб було зрозуміло, що він сприймає певну подію чи вчинок як різко негативні. По-друге, польову організацію МЖ підкреслює також здійснений нами психолінгвістичний експеримент, який доводить, що суб'єкти хоч і не проводять для себе чіткої межі між негативно оцінними комунікативними одиницями, проте мовець у конкретній ситуації вирішує для себе, який саме МЖ адресувати співрозмовнику, що йому в цей момент хочеться зробити: покритикувати, допомогти усвідомити свою помилку і якось виправитися чи навпаки - змусити почувати свою провину у скоєному. По-третє, прагматичний потенціал мовних одиниць дає змогу іноді використовувати ті самі ресурси для витворення жанрів різної природи (скажімо, вокативи у структурі МЖ лайки і звинувачення, наказовий спосіб дієслів у МЖ наказу і вимоги, безособові конструкції в МЖ невдоволення і осуду), і остаточне виформування жанрів залежить від конситуативних параметрів спілкування (комунікативний статус, емоційний стан співрозмовників, їхні мовленнєві звички, манера поведінки тощо).

Зрештою, деякі одиниці можуть слугувати ядерним засобом вираження в одному мовленнєвому жанрі і бути на периферії мовного втілення іншого жанру. Для прикладу, риторичні запитання є найхарактернішою синтаксичною конструкцією для вираження МЖ докору, але мовці здатні задіяти такі мовленнєві конструкти і в жанрах негативної оцінки як з меншою категоричністю (невдоволення чи, рідше, зауваження), так і з більшим виявом категоричності (осуд і, рідше, звинувачення). Щоправда, насамперед визначатиме природу мовленнєвого жанру, побудованого у вигляді риторичного запитання, інтонаційне забарвлення (м'якше - у разі реалізації невдоволення, різкіше - у структурі докору, категорично-різке - у структурі осуду). Крім того, має місце також орієнтація на лексичне наповнення згаданих синтаксичних конструкцій: зокрема, висловлюючи невдоволення, мовець свідомо уникатиме лайки і вульгаризмів, а реалізуючи осуд чи звинувачення, навпаки, включатиме їх до структури МЖ, бо це дасть йому змогу підкреслити високу категоричність вираженої негативної оцінки.

Отже, ми не завжди можемо говорити про чітке розмежування мовленнєвих жанрів, особливо в межах багатожанрових дискурсів схожої інтенціональної спрямованості, але це не суперечить тому, що загалом таке виділення закономірне, оскільки є низка диференційних ознак, що дає підставу говорити про той чи інший жанр як комунікативну структуру.

конфронтативний спілкування мовленнєвий

Висновки

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та прагмалінгвістичний аналіз аспектів реалізації мовленнєвих жанрів в умовах конфліктного дискурсу. Зокрема, виокремлено особливий тип цих комунікативних одиниць - конфронтативні мовленнєві жанри, які спрямовані на інтенціональне протиставлення мовленнєвих дій співрозмовників, а також в експліцитній чи імпліцитній формі виражають негативну оцінку вербальних або фізичних дій адресата.

У дослідженні подано типологію основних конфронтативних мовленнєвих жанрів відповідно до тих найзагальніших стратегічних засад, яких дотримується мовець, вступаючи у стадію вербального конфлікту: це категорично-спонукальні жанри, комунікативною метою яких є змусити адресата до тих дій, які мовець вважає за потрібні; негативно-оцінні жанри, метою яких є висловлення незадоволення адресанта з приводу деяких рис або вчинків співрозмовника, а також інвективні мовленнєві жанри, спрямовані на моральну перемогу над суперником і на зниження рівня його самооцінки, моральне підкорення.

Оптимальною схемою аналізу мовленнєвих жанрів став опис таких критеріїв, як комунікативна мета МЖ, концепції його автора та адресата, зміст події, що спричинила МЖ, місце, яке жанр займає в дискурсі (тобто те, що йому передує, і можливі реакції на нього), його мовне втілення, зокрема лексико-семантичні і граматичні ознаки, та необхідність включення до структури МЖ факультативних мовленнєвих актів для його успішної реалізації.

Як засвідчило дослідження, на диференціацію конфронтативів впливають не лише відмінності в інтенційному підґрунті, а й такі соціальні чинники, як статусна ієрархія комунікантів (наприклад, за цими показниками відрізняються жанри наказу і вимоги, невдоволення і звинувачення); ступінь знайомства і близькості стосунків між мовцями (як ми це спостерігаємо у разі розрізнення жанрів докору й осуду).

У дисертації виявлено провідні прагматичні характеристики категорично-спонукальних та негативно-оцінних мовленнєвих жанрів, які в свою чергу зумовлюють відповідний вибір та поєднання певних мовних одиниць для реалізації конкретних тактичних мовленнєвих дій, описано прямі і непрямі способи мовної реалізації жанрів. Отримані результати свідчать про польову організацію мовленнєвих жанрів, але, з іншого боку, підтверджують закономірність виділення окремих категорій конфронтативного дискурсу.

Загалом, лише врахування комплексу мовно-прагматичних ознак визначає правомірність виділення МЖ як окремої одиниці. Зокрема, тільки таким чином стало можливим виокремлення ще одного типу МЖ негативної оцінки - невдоволення. Можна стверджувати, що невдоволення має специфічні прагматичні характеристики, зокрема в його межах виявляється низький комунікативний статус мовця, його небажання розгортати вербальний конфлікт, і відповідне властиве мовне втілення: “я-твердження”, безособові конструкції, крім того, низька категоричність МЖ позначається і на особливому інтонаційному забарвленні висловлювання, що безперечно дає підстави говорити про невдоволення як самостійний, окремий мовленнєвий жанр.

Застосування прагмалінгвістичного підходу дало змогу окреслити ефективність використання певних мовних засобів у відповідних конфронтативних мовленнєвих жанрах. Дослідження сприятиме поглибленому вивченню комплексу проблем комунікативної компетенції, а відпрацьована схема аналізу мовленнєвих жанрів може слугувати підґрунтям для подальшого докладного аналізу інших типів цих комунікативних категорій.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені у таких публікаціях

1. Дерпак О.В. Особливості конфліктної моделі спілкування (на матеріалі української і англійської мов) // Вісник Львівського національного університету. Серія філологічна. - Вип. 30. - Львів: ЛНУ ім. І.Я.Франка, 2003. - С. 126-136.

2. Дерпак О.В. Реалізація ініціальних конфронтативних інтенцій у мовленнєвому жанрі сварки // Актуальні проблеми менталінгвістики. Наук. зб. - Ч.2. - Черкаси, 2001. - С.152-157.

3. Дерпак О.В. Конфліктогенні мовленнєві акти: комунікативно-прагматична характеристика (на матеріалі української, англійської та польської мов) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. - Т.5. - 2002. - №1. - С. 87-94.

4. Дерпак О.В. Лексико-семантичні та граматичні особливості втілення мовленнєвого жанру докору // Записки з українського мовознавства. - Одеса, 2004. - Вип. 18. - С. 45-51.

5. Дерпак О. Експериментальне дослідження жанрів негативної оцінки в українській мові // Тези доповідей Міжнародної науково-теоретичної конференції „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 12 березня 2004 р.) - С. 7-8.

6. Дерпак О.В. Міжособистісні установки мовців в умовах вербального конфлікту // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта `2004”. - Т. 26. Мова, мовлення, мовна комунікація. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 24-26.

7. Дерпак О. В. Комунікативні стратегії і тактики конфліктного дискурсу // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень `2004”. - Т. 22. Мова, мовлення, мовна комунікація. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 25-27.

Размещено на Allbest.ru