Мовостиль українського поетичного бароко

4. Утворення та функціонування тих чи інших тропів і стилістичних фігур, використання різноманітних образів підкорялося принципам поетики бароко: принципам контрасту і порівняння (визначальним в українській бароковій поетиці); алегоричного й символічного відтворення дійсності; поєднання протилежностей; відображення, дотепності; динаміки, руху; риторичного раціоналізму. Так, з принципом контрасту семантично пов'язана така стилістична фігура, як антитеза; з принципом символічного / алегоричного відтворення дійсності - символ і алегорія; з принципом поєднання протилежностей - оксюморон; з принципом відображення пов'язане використання популярних в українській бароковій поезії мотивів дзеркала, тіні, сну; з принципом дотепності - метафора (концепт), каламбури; з принципом динаміки, руху - образи води, хмар, мотиви нетривалості й плинності життя, контрасти неба і землі, миті й вічності. З цим принципом пов'язане утворення ампліфікації. Принцип риторичного раціоналізму допомагав у виборі всіх тропів і стилістичних фігур.

5. Оскільки питання про приналежність мовностилістичних засобів до тропів чи фігур і досі залишається дискусійним, то нами уточнено критерії поділу мовностилістичних засобів на тропи і стилістичні фігури.

Різниця між тропами і фігурами полягає в тому, що, по-перше, в основі тропа лежить ознака асоціативного мислення, в основі фігури - логічного мислення; по-друге, тропи і фігури різняться між собою рівнями мовної структури, на яких вони розміщуються: тропи - явища переважно лексико-семантичні, а фігури - головним чином синтаксичні; по-третє, різняться тропи і фігури функціями. У контексті мовленнєвого цілого троп може виконувати одночасно номінативну, інформативну (повідомлення думки), зображальну (це основна його функція), виражальну (емоційну), імперативну, а також внутрішньотекстову (композиційну) функції. Призначення фігур - виявляти засобами синтаксису і частково морфології здебільшого різноманітні емоційні стани мовців (і авторів) та одночасно бути засобом навіювання такого ж або подібного стану читачеві (слухачеві), а в комунікативній перспективі - і спонукати до певних дій або, навпаки, відвертати від них.

Перелік відмінних рис можна продовжити: тропи - це варіації значень, а стилістичні фігури - варіації структур; тропи - лексико-семантичні утворення, спрямовані на позначення явищ позамовної дійсності, стилістичні фігури - спосіб синтаксичної, тобто внутрішньомовної організації лексичного матеріалу; тропи виражаються словами, словосполученнями й реченнями, які є семантично неподільними і сприймаються як єдине ціле, стилістичні фігури ж - реченнями або фразами, які піддаються поділу на дрібніші компоненти; тропи виражають семантичне багатство, на відміну від стилістичних фігур, що відображають переважно інтонаційне багатство мови.

6. У тропах відбуваються семантичні зрушення, в результаті яких один зміст стає формою іншого образного змісту. Cаме тропи (у нашому дослідженні порівняння, епітет, символ, алегорія, перифраз, оксюморон, гіпербола, мейозис) визначають стиль історико-культурної епохи, адже вони потребують творчого хисту поетів, а фігури більшою мірою засвоюються шляхом наслідування. Поезія бароко ілюструє взаємодію різноманітних тропів, тропів і фігур; одні тропи є основою творення інших тропів; часто тропи беруть участь в утворенні стилістичних фігур. Кожна історично-художня епоха формувала свою специфіку тропів. Бароко не є винятком, а швидше правилом для такого аналізу.

Стилістичні фігури (антитеза й контраст, повтор, тавтологія, ампліфікація, риторичні звертання і питання) неповторно творять специфічні риси цього стилю і дають можливість кваліфікувати його як оригінальне, цікаве явище в історії української літератури й української мови.

Синтаксичні конструкції є важливою складовою художнього осягнення поетами бароко дійсності. Стилістичні фігури демонструють інтелектуальні можливості української мови. Характеристика поетичного синтаксису дає можливість проникнути у конкретні явища взаємодії інтелектуальної діяльності поета і мовних ресурсів художнього тексту.

Поетичне мовлення українського стилю бароко переконливо утверджує висновок про самобутність, національну основу системи образності й колориту барокових текстів, їх важливу роль у становленні т.зв. високого стилю української мови, принципові засади якого "працюють" в літературі й сьогодні.

7. Барокова атмосфера, позначена сильною внутрішньою напругою, зумовила своєрідне використання й особливі функції художніх засобів в українській бароковій поезії. Порівняння значною мірою відбивали національно-мовну картину світу українців XVI - XVII ст. Художня організація матеріалу здійснювалася на основі контрасту як засобу вираження конфлікту, що лежить в основі людського буття.

Таким чином, принципи порівняння і контрасту стали визначальними в поетиці бароко, а мовностилістичні засоби порівняння й антитеза - найбільш уживаними художніми прийомами.

Оскільки вибір мовностилістичних засобів взагалі і визначальних у поезії бароко порівнянь і антитез зокрема залежав не лише від змісту твору, його жанру, творчої індивідуальності письменника, а й визначався літературним напрямом, до якого належав автор твору, то подані до дисертації Додатки покликані підтвердити висновок про особливості мовостилю українського поетичного бароко, яке формувалося і розвивалося в контексті загальноєвропейського літературного процесу, в якому відбулося органічне поєднання рис європейського бароко та питомо українських літературних традицій, що й творило національну специфіку української барокової поезії.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ: З НИХ 10 НАУКОВИХ СТАТЕЙ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ ТА 3 В ІНШИХ

1. Гуцуляк І.Г., Бабич Н.Д. Тропи і фігури в поетичному стилі бароко // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип.9: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 1996. - С. 76-80 (дисертанту належить ідея, теоретичні засади та висновки).

2. Гуцуляк І.Г. Стилістичні фігури в поезії бароко // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 13: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 1997. - С. 152-156.

3. Гуцуляк І.Г. Алегорія та метафоричність у мові творів бароко // Актуальні проблеми металінгвістики: Наук. зб. - Київ-Черкаси: Брама, 1999. - С. 244-247.

4. Гуцуляк І.Г. Творче використання Ольгою Кобилянською гіперболи й літоти у романах "Царівна" і "Земля" // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 58-59: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 1999. - С. 193-195.

5. Гуцуляк І.Г. Біблійна символіка в українській бароковій поезії // Біблія і культура: Зб. наук. статей / За ред. А.Є.Нямцу. - Вип.2. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 138-140.

6. Гуцуляк І.Г. Фрагмент мовної картини світу в українській бароковій поезії (антитеза "життя" - "смерть") // Семантика мови і тексту: Зб. статей VI Міжнародної наукової конференції. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - С. 134-138.

7. Гуцуляк І.Г. Мовні засоби вираження емоційності українців у бароковій поезії // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 119: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2001. - С. 67-76.

8. Гуцуляк І.Г. Ретроспекція і перспективи вивчення українського мовного бароко // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 170-171: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 65-70.

9. Гуцуляк І.Г. Мовна реалізація принципу контрасту в українській бароковій поезії // Південний архів. Філологічні науки: Зб. наук. праць. - Вип. XXIV. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2004. - С. 214-217.

10. Гуцуляк І.Г. Прийоми словесної орнаментації в українській бароковій поезії // Вісник Львівського університету. Серія: Філологічна. - Вип. 34. - Ч.ІІ. - Львів, 2004. - С. 266-271.

Інші публікації:

11. Гуцуляк І.Г., Бабич Н.Д. Мовні засоби реалізації поетичного стилю бароко // Проблеми історії та культури української мови. Зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 1995. - С. 109-117 (дисертанту належить ідея, теоретичні засади та висновки).

12. Гуцуляк І.Г. Метафоричність як традиційна ознака барокового стилю в історичних романах М.Івасюка // Творча індивідуальність і мовостиль Михайла Івасюка: До 80-річчя від дня народження письменника: Зб. статей. - Чернівці: Молодий буковинець, 1997. - С. 49-51.

13. Гуцуляк І.Г. Поетичний синтаксис бароко // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 85-річчю проф. І.І.Слинька. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - С. 140-141.

Размещено на Allbest.ru