Просодія переконування в англійському діалогічному мовленні (експериментально-фонетичне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

УДК 811.111-342

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ПРОСОДІЯ ПЕРЕКОНУВАННЯ В АНГЛІЙСЬКОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННІ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

ГЕОРГІЄВА НАТАЛЯ ЮХИМІВНА

Одеса - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теоретичної та прикладної фонетики англійської мови Одеського національного університету ім. І.І Мечникова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

Григорян Нектар Размиківна, кандидат філологічних наук, доцент, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови.

Офіційні опоненти:

Бєлєхова Лариса Іванівна, доктор філологічних наук, професор, Херсонський державний університет, професор кафедри романо-германських мов;

Єреминок Оксана Ігорівна, кандидат філологічних наук, доцент, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, доцент кафедри іноземних мов гуманітарних факультетів.

Провідна установа: Київський національний лінгвістичний університет, кафедра фонетики англійської мови, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться "16" червня 2005 р. о 12-30 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 165.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано "14" травня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.П. Матузкова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У лінгвістиці існує ряд галузей і проблем настільки складних, різноманітних і багатих у своїх виявах, що їх розв'язання не залежить від кількості присвячених їм праць: вони вимагають постійного, глибшого аналізу їхньої сутності. До проблематики такого роду належать питання, пов'язані з вивченням переконування в аргументативному дискурсі.

Базовим вважаємо розуміння переконування як одного з видів діяльності людини, скерованої на зміну поведінки адресата, суть якої полягає в мовленнєвому впливі мовця на адресата (Р. Чалдіні, D.J. O'Keefe). Той факт, що переконування як форма вербального впливу здійснюється за допомогою аргументування, пояснює наш вибір аргументативного дискурсу як матеріалу для вивчення просодичного оформлення та просодичної інтерпретації реплік діалогічних єдностей, що значною мірою реалізують функцію переконування.

Робота, яка реферується, представляє собою експериментально-фонетичне дослідження, присвячене ролі просодичних засобів у реалізації функції переконування в англомовних аргументативних діалогічних єдностях.

Сучасний етап розвитку лінгвістики, що відбиває комунікативно-прагматичну парадигму в мовознавстві (С.В. Дорда), характеризується зверненням до проблеми мовленнєвої взаємодії, що необхідно для розробки динамічної моделі мови в цілому, й англійської мови зокрема. Ця проблема стає міждисциплінарною, оскільки є об'єктом дослідження не лише лінгвістики, але й низки інших гуманітарних наук - логіки, філософії, соціології, психології, що надає широкі можливості для дослідження мовленнєвої взаємодії через специфічність тлумачення аргументації в кожній із зазначених галузей знань. У зв'язку з цим ставиться питання щодо доцільності розробки типології аргументації за предметними галузями, бо їх специфічність може накласти свій відбиток на характер, природу аргументації" (Г.А. Брутян). Міждисциплінарність проблеми аргументації може бути глибоко досліджена за допомогою аналізу природної (у нашому випадку англійської) мови. Розгляд аргументативного дискурсу саме в контексті мови як засобу спілкування розширює проблему аргументації та виводить її за межі власне логічного підходу, тому що аргументування у повсякденному спілкуванні не вичерпується формально-логічною схемою. В аналізі аргументативного дискурсу виникає необхідність урахування суб'єктивного фактора, який диктується структурою особистості, її знаннями, переконаннями, потребами, компетенцією, а також іншими індивідуальними характеристиками людини як психологічної сутності.

Актуальність даного експериментально-фонетичного дослідження зумовлена загальною спрямованістю сучасної фонології на вивчення просодії у рамках цілісного мовленнєвого твору. Робота відповідає вимогам комплексного вивчення функції переконування на матеріалі аргументативного дискурсу в цілому. Крім того, виконане дослідження також містить типологію структурації аргументативного дискурсу, встановлюючи засоби взаємозв'язку реплік у кооперативній, координуючій та еристичній діалогічних єдностях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планової наукової комплексної теми кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови "Дослідження звукового дискурсу" (№ державної реєстрації 0101V005303). Тему дисертації затверджено Вченою радою факультету романо-германської філології Одеського національного університету (протокол № 4 від 20.12.2000 р.).

Об'єктом дослідження є аргументативний дискурс, що реалізується в англомовній діалогічній єдності, яка виконує функцію переконування.

Предметом дослідження в даній роботі є текстова просодія, яка вивчається експериментально-фонетично з позицій її участі у реалізації функції переконування в аргументативних діалогічних єдностях.

Метою даного дослідження є визначення ступеня участі та вираження просодичних засобів, що реалізують функцію переконування в англомовній діалогічній єдності.

Мета дослідження визначила його конкретні завдання:

1) розглянути загальні теоретичні питання, пов'язані з природою переконування, яке є невід'ємним складником процесу аргументації;

2) спираючись на положення теорії аргументації, визначити межі оптимального відрізка діалогічного мовлення для дослідження просодичних особливостей реплік діалогічних єдностей, які реалізують функцію переконування;

3) виявити методом суб'єктивного комплексного перцептивного аналізу акустичні характеристики кооперативної, координуючої та еристичної аргументативних діалогічних єдностей;

4) визначити методом комп'ютерного аналізу об'єктивні акустичні ознаки різних типів аргументативних діалогічних єдностей, а також розглянути співвідношення суб'єктивних та об'єктивних особливостей аргументативних діалогічних єдностей, які реалізують функцію переконування.

Матеріалом дослідження послужили аргументативні діалогічні єдності (ДЄ), відібрані з творів англійських письменників кінця ХІХ - ХХ століть. Методом суцільної вибірки з 20 романів було дібрано 368 двочленних діалогічних єдностей, які реалізують функцію переконування, і представлені наступними компонентами: репліка-стимул та репліка-реакція. Експериментальний матеріал був начитаний англійцями-носіями мови, загальний обсяг звучання становив 3 години 20 хвилин. Згідно із метою експеримента із загального обсягу аналізованого матеріалу виокремлено 180 ДЄ (які сумарно містять 1245 фраз, із них 433 переконувальні) загальним звучанням 1 година 30 хвилин.

Достовірність результатів забезпечується застосуванням комплексного методу дослідження, який містить:

1) метод теоретичного аналізу, що полягає а) в ознайомленні та аналізі теоретичної літератури, яка стосується проблематики дослідження; б) у відборі матеріалу дослідження та його класифікації; в) у лінгвістичній інтерпретації даних, отриманих у результаті використання інструментального аналізу;

2) метод наукового спостереження, пов'язаний із суб'єктивним (перцептивним) аналізом матеріалу дослідження, що містить слуховий та аудиторський аналізи з метою відбору матеріалу для подальшого дослідження;

3) метод інструментального дослідження, який полягає в електроакустичному аналізі, що проводиться для опису об'єктивних фізичних параметрів просодії трьох типів аргументативних діалогічних єдностей;

4) статистичний метод, який полягає в математичній обробці й аналізі кількісних значень фізичних параметрів просодії досліджуваних діалогічних єдностей;

5) динамічний функціональний аналіз, який полягає в побудові узагальненого тонального контуру (УТК), методика обчислення якого запропонована в Лабораторії Експериментальної Фонетики Одеського національного університету (Т.О. Бровченко, В.Г. Волошин). УТК представляється у вигляді ланцюга нормованих середньоарифметичних значень частоти основного тону (ЧОТ) в 16 вказаних точках структурних елементів висловлення та дає змову виявити особливості інтонаційної організації аргументативних діалогічних єдностей, що реалізують функцію переконування.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше:

1) просодичне вираження переконування в межах англомовних діалогічних єдностей досліджується з позицій теорії аргументації;

2) комплексний метод дослідження, застосований у роботі, дав змогу вичерпно проаналізувати діалогічні єдності та прослідкувати процес інтеграції реплік усередині діалогічної єдності;

3) встановлено, що просодія як важливий засіб реалізації переконування бере участь у формуванні аргументативної значимості реплік за рахунок певних кількісних змін частотних, енергетичних та часових характеристик мовлення.

Теоретичне значення даної роботи полягає в тому, що вона уточнює роль просодії в організації вербалізованого процесу аргументування. Спроба вивчення просодичної реалізації переконування з позиції теорії аргументації накреслює нові перспективи в осмисленні ролі просодичних засобів, що організують різнорідне діалогічне спілкування, розширює наявні уявлення про варіювання просодичних параметрів у різних типах англомовного спілкування. просодія переконування англійське мовлення

Практична цінність роботи полягає в тому, що її положення та висновки можуть бути використані в курсах теоретичної та практичної фонетики англійської мови, у навчанні норм діалогічного спілкування. Матеріал даного дослідження може прислужитися у спецкурсах та спецсемінарах з теоретичної фонетики, а також при написанні підручників та навчальних посібників з просодії англійського мовлення. Результати експериментально-фонетичного дослідження становитимуть основу практичних рекомендацій з навчання ведення дискусії та побудови переконувального висловлення.

Апробацію результатів дослідження здійснено на міжнародних наукових конференціях: "Актуальні проблеми міжкультурної комунікації в нових геополітичних умовах" (Тирасполь, 2002), "Функціональна лінгвістика. Підсумки та перспективи." (Ялта, 2002), "ІІІ міжнародна науково-практична конференція, присвячена пам'яті доктора педагогічних наук, професора В.Л. Скалкіна" (Одеса, 2002), "Актуальні проблеми теорії та практики навчання іноземних мов та літератури" (Херсон, 2003), "Проблеми прикладної лінгвістики" (Одеса, 2003), "Українська ментальність: діалог світів" (Одеса, 2003), на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова 2000-2004 рр.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в семи публікаціях, з них чотири статті опубліковано у фахових виданнях.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, висновків (загальний обсяг 201 стор., з них 166 стор. тексту), 16 таблиць, 50 рисунків, списку використаної літератури (301 позиція, з них 87 - іншомовних) та додатку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено об'єкт та предмет дослідження; сформульовано його мету, конкретні завдання та методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичну значимість та практичну цінність роботи.

У першому розділі "Вихідні теоретичні передумови дослідження" розроблено критичний огляд теоретичних робіт, пов'язаних з проблемою переконування як соціально-психологічної категорії. Термін "переконування" має різне смислове навантаження у різних наукових парадигмах. У сучасній теоретичній літературі з деяких дисциплін виокремлення переконування як соціально-психологічної категорії лише намічається. У філософії переконування зазвичай трактується як ідейна переконаність (А.А. Івін). Переконаність вважається продуктом логічних процесів. Pure conviction передбачає апеляцію до розуму. Ще П. Сопер відмічав, що логічність зумовлює ефективний психологічний вплив, і, як наслідок, більшу переконаність. Що вищий інтелектуальний рівень адресата, то більше він приділяє уваги розумним доказам, які ґрунтуються на логічних висновках (А.Д. Бєлова).

У психології переконування витлумачують як специфічний компонент психологічної структури особистості, потенційно співвіднесений з вірою. Віра є стихійною підставою для практичних дій. Ми вважаємо, що подібність між вірою та переконуванням припускається лише у психологічному відношенні. Вищезазначені є психологічними компонентами свідомості, проміжною ланкою між знанням та практичною дією, і тому безпосередньо керують вчинками людей.

Розглядаючи переконування з кута зору його формування, акцентуємо на процесуальності даного явища. Оскільки смислове значення переконування як стійкого компонента структури особистості можна трактувати як переконаність, то її досягнення (у певному смислі - переконуваність) характеризує переконування як процес формування переконаності. У подальшому при необхідності будемо диференційовано використовувати терміни переконування та переконаність, маючи на увазі у першому випадку процес, у другому - результат цього процесу.

Переконування характеризується не лише формуванням стійких компонентів психологічної структури особистості, але й способами навмисного та соціально-психологічного впливу на свідомість людей. Переконування як скерований вплив використовується для перетворення певної інформації в систему життєвих настанов та принципів у діяльності особистості. Як спосіб впливу на свідомість людей переконування містить: 1) засіб, за допомогою якого відбувається вплив; 2) використані механізми впливу; 3) функції, які виконує даний спосіб впливу.

Спираючись на положення про те, що переконування - це, перш за все, вербальний вплив, слід додати, що для переконування мова (письмова, усна) виступає засобом, за допомогою якого можливе використання певних механізмів переконувального впливу.

Механізмами переконувального впливу виступають організуючі моменти мови та мислення в їх єдності. Такими організуючими механізмами переконування виступають тези, підстави доказу (аргументи) та демонстрація або спосіб доказу. До основних вимог, що зумовлюють механізми переконувального впливу, належать: 1) правильне теоретичне розв'язання питання, яке забезпечує успіх; 2) врахування точних, достовірних, конкретних, що допускають перевірку фактів; 3) прозорість, простота, дохідливість, урахування аудиторії; 4) планове, логічне, струнке викладення матеріалу з чіткими переконливими висновками. Як засоби переконувального впливу власне аргументи або докази містять єдність раціонального та емоційного моментів. Це характеризується тим, що переконування виконує дві взаємопов'язані функції: перша - довести істинність певного положення (тези), друга - досягти згоди об'єкта та визнання істинності даної тези.

Ураховуючи наведене, можемо припустити що: переконування - це засіб впливу на свідомість людей, ефективність якого визначається співвідношенням у суспільній свідомості емоційних та раціональних моментів. При переконувальному впливі раціональне визначає комунікативний ефект, підпорядковуючи собі емоційне у свідомості об'єкта, на який впливають. Переконування впливає насамперед на розум, активізуючи процес мислення особистості.

Переконування є формою вербальної дії, яка здійснюється за допомогою аргументації. Аргументація в даній роботі розглядається нами як комунікативна діяльність суб'єкта у триєдності вербального, невербального та екстралінгвістичного, метою якої є переконання адресата через обґрунтування правильності своєї позиції (А.Д. Бєлова).

Аргументація є багатогранним явищем і передбачає діалектичну єдність двох процесів - внутрішнього (прийняття рішень) та зовнішнього (процес соціальної взаємодії з метою переконування реципієнта) (А.Д. Бєлова, M. Allen, N. Burrel, І.Н. Гавришина).

У лінгвістиці теорія аргументації отримала різнопланове висвітлення, що зумовлено її міждисциплінарним характером. У залежності від аналізованих питань у теорії аргументації намітилося кілька напрямків. У загальному контексті всіх наявних традицій аргументативного аналізу можна умовно виокремити три напрямки:

І. Логічний напрям, близький до формальної інтерпретації, що враховує намір поза контекстом та розглядає аргументування на рівні висловлення (або умовиводу) (А.Т. Кривоносов, S. Toulmin, Г.І. Рузавін);

ІІ. Риторико-філософський напрям, що відображає однобічний намір (вплив), оснований на характері риторичного мовлення (судове мовлення, засоби масової комунікації) (Ch. Perelman, Г.А. Брутян, А.Д. Бєлова);

ІІІ. Діалогічний напрям, що вивчає взаємоорієнтований намір (взаємодію), який спирається на характер організації аргументативного діалогічного дискурсу (В.З. Дем'янков, А.Н. Баранов, K. Lorenz).

Найцікавішим у теорії аргументації для лінгвістичних досліджень є діалогічний напрям, оскільки діалог розширює функціональний спектр переконувального мовлення від впливу до взаємодії. Діалогічний напрям характеризується тим, що в ньому аргументацію розуміють як спілкування між двома особами. У процесі аргументації враховується не тільки мовець, але і його співрозмовник, розглядається певна послідовність аргументів обох сторін. Обґрунтування мовця пов'язується з вербальною реакцією співрозмовника, який є активним учасником спілкування (К.В. Ковтун).

Для теорії комунікації, що розглядає аргументацію як певний тип спілкування, корисна також розробка процесуальної моделі розгортання аргументації та визначення комунікативних кроків співрозмовника. Аргументація виникає як конфлікт, коли А робить заяву, яка передається Б, а Б передає А неприйняття його заяви (неприйняття інтерпретується як недовіра, сумнів, незгода). Репліка Б, тобто неприйняття заяви А, є підґрунтям для виникнення конфлікту.

До розуміння діалогічності аргументації дослідники прийшли через розмежування діалогічних ролей учасників спілкування, а саме: 1) глобальні ролі: пропонент, опонент; 2) локальні ролі: захист, атака. Розроблені в теорії аргументації чотири ролі - пропонент, опонент, атака, захист - увиразнюють антагоністичність аргументації як типу спілкування та безперечно є компонентами еристичної аргументації. Разом із тим, слід відзначити, що в соціальній кооперації співрозмовники не лише протидіють, але й допомагають один одному, разом вирішують завдання, встановлюють контакт. Ці дії перебувають в основі соціальної кооперації, що називається кооперативною аргументацією. Кооперативна аргументація - це такий тип аргументації, коли учасники спілкування кооперують свої дії для досягнення рішення, прийнятного для обох сторін спілкування. При вирішенні спірних проблем у кооперативній аргументації враховуються інтереси обох сторін. Різні типи дискусій різною мірою наближаються до суто антагоністичних або до кооперативних інтеракцій.

Специфіка зв'язності реплік усередині діалогу (дискурсу) найповніше розкривається при врахуванні інтеракціонального плану висловлення. Саме врахування зв'язків реплік на інтеракціональному рівні дає змогу розглядати діалогічний дискурс як взаємодію комунікативно-рівноправних реплік. Опозиція "мовець - співрозмовник" висунула в центр уваги спілкування двох рівноправних суб'єктів та поставила перед лінгвістами завдання дослідження участі цих суб'єктів у комунікативному процесі.

У даній роботі виокремлено та досліджено просодичні характеристики мовленнєвих висловлень, що реалізують переконування в англомовних аргументативних діалогічних єдностях.

Необхідно відзначити, що успішне дослідження просодичної реалізації переконування в діалогічному мовленні може здійснюватися в межах двочленної діалогічної єдності, (представленої наступними компонентами: реплікою-стимулом та реплікою-реакцією) визнаючи при цьому, що межі такого фрагменту можуть не вичерпувати процесу переконування. Оскільки в даній роботі не ставиться завдання проаналізувати весь процес переконування, а тільки виявити засоби, що сприяють збільшенню аргументативної значимості висловлень взаємодіючих суб'єктів, то оптимальний відрізок у вигляді двочленної діалогічної єдності розглядається як достатня модель дослідження, що дає змогу у найповнішій формі дослідити засоби просодичної реалізації переконування, які зумовлюють підвищення аргументативної значимості взаємодіючих реплік.

Відповідно до покладеного в основу класифікації функціонально-комунікативного критерію для цілей даної роботи були виділені наступні типи діалогічних єдностей:

1) кооперативні ДЄ - це діалоги, де в основі мовленнєвої взаємодії перебуває спільна дія, а успішність спілкування визначається ступенем реалізованості загального комунікативного завдання та має однакову значимість для обох сторін;

2) координуючі ДЄ - це діалоги, мета яких полягає в тому, щоб змінити думку партнера по комунікації, скоординувати різні, як вбачається одному з комунікантів, кути зору;

3) еристичні ДЄ - це діалоги, де в основі мовленнєвої взаємодії перебуває протидія співрозмовників, а успішність спілкування має значення для однієї із сторін та може розглядатися як перемога одного та поразка другого комуніканта.

Другий розділ "Матеріал та методи дослідження" присвячено комплексній методиці експериментального дослідження просодії, яка містить методи вивчення особливостей інтонації, що сприймаються суб'єктивно (перцептивний аналіз), а також об'єктивних параметрів матеріалу дослідження (електроакустичний аналіз) (Т.А. Бровченко,

В.Г. Волошин). До суб'єктивних акустичних особливостей належать висотні характеристики, ступінь гучності та швидкість мовлення (темп), що виокремлюються в даній роботі п'ятьма аудиторами-лінгвістами, які спеціалізуються в галузі фонетики.

Перцептивний аналіз містить слуховий та аудиторський аналізи. До завдань слухового аналізу входив відбір експериментального матеріалу. Завданням аудиторського аналізу було виявлення акустичних ознак аргументативних діалогічних єдностей - висотних мелодичних характеристик, гучності та темпу, сприйнятих суб'єктивно.

Комплексний перцептивний аналіз діалогічних єдностей, які реалізують функцію переконування, дає підстави вважати, що кожен з досліджуваних типів діалогічних єдностей контрастно протиставляється один одному за більшістю з розглянутих просодичних характеристик. Подальше дослідження просодії аргументативних діалогічних єдностей, проведене за допомогою електроакустичного аналізу, дало змогу точніше визначити частотні, енергетичні та темпоральні диферентори переконувальних фраз у трьох досліджуваних діалогічних єдностях (кооперативній, координуючій та еристичній). Для оброблення мовленнєвих сигналів з виділення частоти основного тону (ЧОТ), інтенсивності та тривалості використовувалася програма WINCECIL V 2.2, розроблена у Великобританії.

Третій розділ "Просодичне оформлення аргументативних діалогічних єдностей, які реалізують функцію переконування" присвячено викладенню результатів перцептивного та електроакустичного аналізів, які узгоджуються між собою та дають змогу зробити наступні висновки:

У кооперативній діалогічній єдності у межах репліки-стимулу та репліки-реакції спостерігається підвищення аргументативної значимості переконувальної фрази у порівнянні з початковою та кінцевою фразами. Це відбувається через збільшення таких частотних параметрів, як пікова ЧОТ та частотний інтервал структурних елементів фрази, частотний діапазон фрази; енергетичних параметрів: пікова інтенсивність структурних елементів фрази, діапазон інтенсивності фрази; часових характеристик: тривалість перших наголошених та ядерних складів, середньоскладова тривалість фрази в цілому.

Розглядаючи кооперативну діалогічну єдність у цілому, можна відзначити зниження аргументативної значущості репліки-реакції по відношенню до репліки-стимулу. Це відбувається унаслідок зменшення частотних, енергетичних та часових параметрів, які у своїй взаємодії створюють ефект повтору, тобто при зіставленні просодичних показників репліки-стимулу та репліки-реакції спостерігається подібність досліджуваних параметрів (див. рис. 1, 2, 3).

У кооперативному типі спілкування (на межі репліки-стимулу та репліки-реакції) частотними є паузи мінімальної тривалості (див. рис. 4). Це пояснюється тим, що репліка-реакція не містить нової інформації, а лише доводить наведені вище (у репліці-стимулі) докази.

Аналізуючи координуючу діалогічну єдність, можна відзначити, що у репліці-стимулі та репліці-реакції переконувальна фраза відрізняється від початкової та кінцевої підвищенням аргументативної значимості унаслідок збільшення частотних, енергетичних та часових параметрів. У свою чергу, розглядаючи координуючу діалогічну єдність у цілому, можна зафіксувати зростання аргументативної значимості репліки-реакції у порівнянні з реплікою-стимулом. Зростання аргументативної значимості репліки-реакції відбувається унаслідок збільшення таких просодичних параметрів, як пікова ЧОТ та частотний інтервал структурних елементів фраз, частотний діапазон фраз, тривалість перших наголошених та ядерних складів, середньоскладова тривалість фрази в цілому, за винятком енергетичних показників. Таким чином, зміни значень просодичних характеристик у репліці-реакції координуючої діалогічної єдності відображають зростання аргументативної значущості репліки (див. рис. 1, 2, 3).

Якщо порівняти середню тривалість пауз досліджуваних діалогічних єдностей, то можна прийти до висновку, що процес аргументації в координуючій діалогічній єдності є більш ускладненим та вимагає більших витрат часу в порівнянні з кооперативною та еристичною діалогічною єдністю. Не викликає сумнівів той факт, що триваліша пауза (див. рис. 4) відображає процес пошуку мовцем переконливішої інформації, необхідної для мовленнєвого впливу на співрозмовника.

В еристичній діалогічній єдності в стимулювальній та реагуючій репліках можна простежити підвищення аргументативної значимості переконувальної фрази у порівнянні з початковою та кінцевою. Це досягається через збільшення досліджуваних частотних, енергетичних та часових параметрів.

Розглядаючи еристичну діалогічну єдність у цілому, необхідно відзначити, що аргументативна вагомість репліки-реакції зростає в порівнянні з аргументативною вагомістю репліки-стимулу. Це відбувається через збільшення показників пікової ЧОТ, частотного діапазону та пікової інтенсивності структурних елементів фрази, діапазону її інтенсивності, тривалості структурних елементів фрази, а також середньо складової тривалості фраз у цілому.

Рис. 1. Моделі тональних контурів переконувальних фраз реплік аргументативних діалогічних єдностей

Порівнюючи показники просодичних характеристик переконувальних фраз досліджуваних типів діалогічних єдностей, необхідно відзначити, що переконувальна фраза в кооперативній діалогічній єдності має найменшу просодичну яскравість за всіма параметрами.



Рис. 2. Середньоарифметичне значення пікової інтенсивності перших наголошених та ядерних складів переконувальних фраз у репліках аргументативних діалогічних єдностей

Рис. 3. Середньоарифметичні значення тривалості переконувальних фраз у цілому в аргументативних діалогічних єдностях

Це дає змогу говорити про меншу аргументативну вагомість реплік у цілому в кооперативному типі діалогу в порівнянні з аргументативною вагомістю аналогічних реплік у координуючій та еристичній діалогічній єдностях.

Рис. 4. Середньоарифметичні значення тривалості пауз усередині аргументативних діалогічних єдностей

Явним просодичним піком серед досліджуваних діалогів є переконувальна фраза в координуючому типі спілкування, яка має найбільш яскраві просодичні параметри, крім гучності вимови. Більша просодична виразність переконувальноі фрази в координуючій діалогічній єдності забезпечується переважанням частотних та часових параметрів. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що зміни саме даних просодичних параметрів сприяють зростанню аргументативної значимості реплік координуючого типу спілкування. Така картина просодичного виділення переконувальної фрази свідчить про її велику переконувальну силу. Аргументи доказів, які наводяться мовцем, орієнтовані на переконування партнера по комунікації в істинності куту зору, що викладається, та на спонукання його до відмови від своєї первинної позиції у питанні, яке розглядається. Характер інформації, наявний у переконувальній фразі, наближається до знання, яке сприяє зростанню її аргументативної вагомості.

Порівнюючи показники просодичних параметрів переконувальних фраз кооперативного, координуючого та еристичного типів спілкування, слід відзначити, що просодичні показники переконувальних фраз в еристичній діалогічній єдності дещо нижчі, ніж у координуючому діалозі. Разом з тим, енергетичні показники (показник гучності звучання) виводить переконувальну фразу еристичної діалогічної єдності в положення просодичного піку в межах досліджуваних типів діалогів за даним параметром. Переконувальна фраза в еристичному типі спілкування має більшу просодичну виразність за всіма основними параметрами у порівнянні з переконувальною фразою в кооперативній діалогічній єдності. Аналізуючи показники просодичних значень досліджуваних фраз в еристичному діалозі робимо висновок про те, що просодичні засоби активно беруть участь у процесі реалізації переконування в цьому типі діалогу, що забезпечує високу аргументативну вагомість реплік даного типу спілкування.

Експериментальні дані дають змогу описати інтонаційні портрети досліджуваних аргументативних діалогічних єдностей в англійському діалогічному мовленні.

Кооперативна діалогічна єдність.

Репліка-стимул:

1) звужений діапазон ЧОТ;

2) середній низхідний тон, відсутність складних тонів;

3) слабке вираження варіативності мелодії;

4) середній рівень інтенсивності, середній діапазон інтенсивності;

5) прискорений, іноді контрастний темп.

Репліка-реакція:

1) найвужчий діапазон ЧОТ;

2) перевага низького та середнього низхідних тонів;

3) відсутність варіативності мелодії;

4) середній рівень інтенсивності, вузький діапазон інтенсивності;

5) прискорений темп.

Координуюча діалогічна єдність.

Репліка-стимул:

1) розширений діапазон ЧОТ;

2) високий низхідний та висхідно-низхідний тони;

3) яскрава варіативність мелодії;

4) варіативний діапазон інтенсивності, що змінюється за синтагмами, середній рівень інтенсивності;

5) контрастний темп, що змінюється за синтагмами від уповільненого до середнього.

Репліка-реакція:

1) найбільш розширений діапазон ЧОТ;

2) максимальна кількість випадків висхідно-низхідного та високого низхідного тонів;

3) найяскравіше виражена варіативність мелодії, як за рахунок наголошених, так і ненаголошених складів;

4) високий рівень інтенсивності, варіативний діапазон інтенсивності;

5) у цілому уповільнений темп.

Еристична діалогічна єдність.

Репліка-стимул:

1) варіативний діапазон ЧОТ, що змінюється від середнього до розширеного;

2) високий низхідний та висхідно-низхідний тони;

3) яскрава варіативність мелодії;

4) високий рівень інтенсивності, розширений діапазон інтенсивності;

5) середній темп.

Репліка-реакція:

1) середній діапазон ЧОТ;

2) високий низхідний та висхідно-низхідний тони;

3) досить яскрава варіативність мелодії;

4) максимальний рівень інтенсивності, розширений діапазон інтенсивності;

5) контрастний темп, що змінюється від уповільненого до середнього.

Зроблені під час проведеного експерименту висновки підтвердили гіпотезу про існування цілої низки частотних, енергетичних та темпоральних параметрів, які беруть участь в організації та диференціації різних типів аргументативних діалогічних єдностей в англійському діалогічному мовленні.

ВИСНОВКИ

1. Просодія як важливий засіб реалізації переконування бере участь у формуванні аргументативної вагомості реплік унаслідок певних кількісних змін просодичних характеристик.

2. Зростання аргументативної вагомості реплік досліджуваних англомовних діалогічних єдностей перебуває в залежності від типу діалогу та комунікативної програми, заданої співрозмовниками.

3. Формування аргументативної значимості переконувальних фраз у розглянутих типах діалогічних єдностей забезпечує система просодичних ознак: частотні параметри (пікова ЧОТ та частотний інтервал структурних елементів фрази, частотний діапазон фрази), енергетичні параметри (пікова інтенсивність структурних елементів фрази, діапазон інтенсивності) та часові параметри (тривалість перших наголошених та ядерних складів, середньоскладова тривалість фрази в цілому).

4. Загальна картина просодичного оформлення реплік аргументативних діалогічних єдностей з урахуванням усіх просодичних параметрів дає змогу зробити висновок про те, що в кооперативному типі спілкування переконувальні фрази мають найменшу просодичну виразність. Максимальне просодичне виділення мають переконувальні фрази в координуючій діалогічній єдності.

5. Аналіз просодичної організації аргументативних діалогічних єдностей свідчить про те, що особливості характеру англомовного спілкування (кооперативне, координуюче та еристичне) суттєво впливають на просодичне оформлення переконувальних фраз, а також на способи інтеграції реплік у єдине ціле - аргументативну діалогічну єдність, яка реалізує функцію переконування. Якщо для реплік кооперативного діалогу характерне просодичне уподібнення, яке виявляється у використанні малоконтрастних частотних, енергетичних та часових характеристик, то для реплік координуючого та еристичного діалогів характерна контрастність, яка виявляється у збільшенні вищезазначених просодичних параметрів.

6. Дослідження просодичного оформлення англомовних аргументативних діалогічних єдностей, а також особливості реалізації функції переконування в кооперативній, координуючій та еристичній діалогічних єдностях підтвердило факт, що переконувальні фрази мають різний ступень аргументативної важливості. Остання залежить від аргументативної навантаженості інформації, яка реалізується на просодичному рівні оформлення реплік. В залежності від ступеня аргументативної важливості переконувальна фраза має різну функцію у процесі інтеграції реплік в межах досліджуємого відрізка діалогічного мовлення. Обробка даних, які були отримані у результаті проведення фонетичного експерименту, дозволяє підтвердити думку про те, що аргументативність інтегрована в структуру досліджуваних діалогічних єдностей.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Миллер Н.Е. Тональные особенности убеждения и приказа в английской диалогической речи // Записки з романо-германської філології. - Одеса: Латстар, 2002. - Вип. 11. - С. 179-186.

2. Миллер Н.Е. Просодические характеристики аргументативных диалогических единств, реализующих функцию убеждения // Записки з романо-германської філології. - Одеса: Латстар, 2003. - Вип. 13. -

3. С. 134-140.

4. Миллер Н.Е. Особенности просодической организации диалогических единств, реализующих функцию убеждения // Південний архів. Філологічні науки: Збірник наукових праць. Випуск ХХ. - Херсон: ХДУ, 2003. - С. 157-160.

5. Миллер Н.Е. Тональные признаки убеждения в английской диалогической речи // Актуальные проблемы межкультурной коммуникации в новых геополитических условиях: Материалы международной научно-практической конференции. - Тирасполь: РИО ПГУ, 2002. - С. 323-325.

6. Миллер Н.Е. Просодия убеждения в диалогической речи // Функциональная лингвистика. Итоги и перспективы. Ялта, 30 сентября - 4 октября 2002. - Симферополь: Крым Фарм Трейнинг, 2002. -

7. С. 165-166.

8. Миллер Н.Е. Особенности паузации в аргументативных диалогических единствах, реализующих функцию убеждения // III Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови, присвячена пам'яті доктора педагогічних наук, проф. В.Л. Скалкіна. 19-20 грудня 2002 р. - Одеса: Астропринт, 2002. - С. 151-154.

9. Міллер Н.Ю., Григорян Н.Р. Просодія апелятивних текстів в українському та англійському мовленні // Українська ментальність: діалог світів. Міжнародна науково-практична конференція. - Одеса: Астропринт, 2003. - С. 275-282.

АНОТАЦІЯ

Георгієва Н.Ю. Просодія переконування в англійському діалогічному мовленні (експериментально-фонетичне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Одеса, 2005.

Дисертацію присвячено експериментально-фонетичному дослідженню просодії англомовних аргументативних діалогічних єдностей, що реалізують функцію переконування. Тексти, дібрані з англійської художньої літератури ХІХ-ХХ століть, були начитані англомовними дикторами.

Начитані аргументативні діалогічні єдності, які складаються з репліки-стимула та репліки-реакції були проаналізовані за допомогою перцептивного та електроакустичного аналізів. Результати дослідження визначили наступні інтонаційні ознаки (частоту основного тону, інтенсивність та темп), які дозволили виокремити такі типи діалогічних єдностей: кооперативну, координуючу та еристичну.

Ключові слова: аргументація, діалогічна єдність, інтенсивність, переконування, просодія, репліка-реакція, репліка-стимул, темп, частота основного тону.

АННОТАЦИЯ

Георгиева Н.Е. Просодия убеждения в английской диалогической речи (экспериментально-фонетическое исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04. - германские языки. - Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, 2005.

Диссертация посвящена экспериментально-фонетическому исследованию просодии англоязычных аргументативных диалогических единств, реализующих функцию убеждения. Тексты, отобранные из английской художественной литературы ХІХ-ХХ веков, были начитаны дикторами - англичанами.

В результате теоретического анализа литературы по изучаемым проблемам, а также осмысления и классификации речевого материала с позиций теории аргументации, в работе были выделены следующие типы диалогических единств: кооперативное, координирующее и эристическое.

Использовалась усовершенствованная методика проведения фонетического анализа с помощью новейших компьютерных технологий, которая позволяет выявить и наглядно представить отличия в интонационных признаках аргументативных диалогических единств (частоте основного тона, интенсивности и темпе), реализующих функцию убеждения.

Традиционное описание просодического оформления аргументативных диалогических единств получило дальнейшее развитие в виде разработки интонационных портретов каждого из трех исследуемых типов диалогических единств. Полученные в результате электроакустического анализа объективные физические признаки трех типов диалогических единств, реализующих функцию убеждения согласуются с результатами перцептивного анализа. Так, восприятие слога как более высокого соответствовало повышению частоты основного тона (ЧОТ) во всех исследованных типах аргументативных диалогических единств. Увеличение значений интенсивности четко совпадало с зонами повышенной громкости, отмеченными аудиторами. Замедление темпа соответствовало увеличению среднеслоговой длительности. Также в ходе эксперимента было замечено, что повышение высотного уровня высказывания часто воспринималось как результат координированного действия нескольких характеристик: ЧОТ и интенсивности, ЧОТ и длительности.

Результаты проведенного исследования показали, что просодия является важнейшим механизмом формирования и передачи убеждающего значения реплик аргументативных диалогических единств. Среди акустических признаков, наиболее четко дифференцирующих исследуемые типы англоязычных диалогических единств, выделяется тональный контур завершения и характер движения тона на протяжении шкалы анализируемых фраз. Большое значение для идентификации типов аргументативных диалогических единств имели также пиковая ЧОТ первых ударных и ядерных слогов; частотный интервал структурных элементов фраз, частотный диапазон фраз; пиковая интенсивность первых ударных и ядерных слогов; длительность первых ударных и ядерных слогов, среднеслоговая длительность фраз и особенности паузации на стыке реплики-стимула и реплики-реакции, образующих диалогическое единство.

Ключевые слова: аргументация, диалогическое единство, интенсивность, просодия, реплика-реакция, реплика-стимул, темп, убеждение, частота основного тона.

SUMMARY

Georgieva N.E. Prosody of Persuasion in English Dialogic Speech (Experimental Phonetic Research). - Manuscript.

Thesis for degree of the Candidate of Sciences in Philology. Specialty 10.02.04. - Germanic Languages. - Odesa Il'ia Mechnicov National University, Odesa, 2005.

The dissertation deals with the experimental research on three types of argumentative dialogic units prosody, which realize the persuasion function. This study relies substantially on the fundamental points of argumentation theory.

The research was carried out on the basis of English fiction of the 19^th - 20^th centuries. The samples were presented in sound by native English speakers.

Perceptive and electroacoustic analyses of the recorded argumentative dialogic units, which include stimulating and reactive phrases, allowed to reveal the intonation elements: main tone frequency, intensity, tempo. They come to identify the following types of argumentative dialogic units: cooperative, coordinative and eristic.

Key words: argumentation, dialogic unit, intensity, main tone frequency, persuasion, prosody, reactive phrase, stimulating phrase, tempo.

Размещено на Allbest.ru

...