Авторизація наукового дискурсу: комунікативно-прагматичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

АВТОРИЗАЦІЯ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ: КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність: Германські мови

Гніздечко Оксана Миколаївна

КИЇВ, 2005 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація присвячена дослідженню комунікативно-прагматичних особливостей англомовного наукового лінгвістичного дискурсу в аспекті авторизації на матеріалі статей сучасних європейських та американських лінгвістів.

Протягом останніх десятиріч категорія авторизації перебуває у фокусі уваги функціонально зорієнтованих студій, зокрема, в галузях функціональної стилістики (М.М. Кожина, М.П. Котюрова, Л.М. Лапп), прагмалінгвістики (Г.Н. Іванова, Г.Г. Лілова, Г.Г. Почепцов), етнолінгвістики (І.Л. Бариш). Всебічне вивчення мовленнєвої діяльності суб'єктів наукового пізнання передбачає інтегрування функціонально-семантичного (Н.К. Терьошкіна, О.С. Троянська), комунікативного-прагматичного (О.О. Барляєва, К.І. Варгіна), системно-діяльнісного (О.І. Варшавська, Н.Б. Мальцева, Н.К. Рябцева) та зіставного (С.А. Жаботинська, Т.В. Матвєєва) підходів з урахуванням інтерперсональної й етнокультурної специфіки наукової комунікації (О.М. Ільченко). Однак у мовознавчому обігу відсутнє однозначне тлумачення категорії авторизації, що свідчить про незавершеність її гносеологічного становлення. Недостатньо вивченим лишається також питання метакомунікативної природи наукового дискурсу (А. Крісмор, Р. Фарнсворс, А.С. Скулстад), що поряд зі специфікою складної семантичної структури категорії авторизації обумовило вибір теми дослідження.

Фокус даної роботи становить мовленнєва діяльність автора англомовного наукового лінгвістичного дискурсу (АНЛД), що зумовлює розгляд останнього крізь призму комунікативно-прагматичного підходу з урахуванням напрацювань у галузях лінгвостилістики, психолінгвістики, соціолінгвістики, антропології й філософії.

Актуальність дисертаційної теми визначається загальною спрямованістю сучасного функціонального мовознавства на виявлення взаємозв'язку між мовою і мисленням, що дозволяє з'ясувати, як ґрунтовні властивості сучасного гуманітарного мислення - поліфонія, діалогізм та інтерсуб'єктивність - об'єктивуються в англомовному науковому лінгвістичному дискурсі. Актуальність поставленої проблеми також зумовлена необхідністю подальшої розбудови теорії дискурсу в аспекті визначення характеру здійснення міжсуб'єктної мовленнєвої взаємодії з урахуванням соціальних й етнокультурних параметрів наукової комунікації.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету. Проблематика дисертації входить до кола питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою “Мовні системи.

Динаміка функціонування фонетичних, граматичних та лексичних одиниць: когнітивний і комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)” (тему затверджено вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 24 січня 2000 року).

Метою дисертації є виявлення комунікативно-прагматичних особливостей АНЛД шляхом розкриття семантичної структури категорії авторизації й встановлення закономірностей здійснення міжсуб'єктної мовленнєвої взаємодії.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення конкретних завдань:

- окреслити жанрово-стильові параметри англомовного наукового лінгвістичного дискурсу в плані забезпечення його композиційно-структурної та семантичної організації;

- уточнити зміст втіленої в АНЛД категорії авторизації шляхом виявлення й опису її семантичної структури;

- розкрити метакомунікативну природу англомовного наукового лінгвістичного дискурсу в аспекті авторизації;

- виділити комунікативно-прагматичні типи АНЛД на основі аналізу мовних засобів авторизації;

- створити шкалу градуального характеру вияву іллокутивно стверджувального потенціалу АНЛД на основі мовних засобів вираження авторської впевненості в істинності або вірогідності повідомлюваного;

- виявити психолінгвістичні риси мовної особистості автора з огляду на ступінь дотримання / недотримання риторичних норм англомовної наукової комунікації;

- установити мовленнєві стратегії й тактики автора з метою з'ясувати закономірності побудови та функціонування авторитарного / неавторитарного типів англомовного наукового лінгвістичного дискурсу.

Об'єктом нашого аналізу є англомовний лінгвістичний дискурс, представлений жанром наукової статті.

Предметом дослідження є комунікативно-прагматичні особливості АНЛД в аспекті авторизації.

Матеріалом дослідження слугували англомовні наукові статті сучасних європейських та американських лінгвістів. Кількість проаналізованих джерел - 240 статей (загальним обсягом ~ 3696 с.), в яких шляхом суцільної вибірки було виділено 430 дискурсивних сегментів.

Методи дослідження.

Мета й завдання дисертаційної роботи зумовили використання комплексної методики прагмасемантичного аналізу із залученням таких методів:

Аналізу мовленнєвих актів:

- для з'ясування прагматичної спрямованості АНЛД, дистрибутивного аналізу;

- для виявлення оточення, в якому використовуються предикати епістемічної модальності, компонентного;

- для розкриття семантичної структури категорії авторизації, функціонального;

- для визначення функцій категорично та не категорично стверджувальної авторизації, контекстно-ситуативного й інтерпретаційного;

- для встановлення мовленнєвих стратегій і тактик побудови авторитарного / неавторитарного типів АНЛД.

Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній уперше здійснено аналіз семантичної структури категорії авторизації в єдності комунікативно-прагматичного, метакомунікативного й оцінного компонентів. Окреслено специфіку структурно-композиційної та смислової побудови АНЛД з урахуванням його риторичних, жанрово-стильових і метакомунікативних особливостей. Виявлено й описано специфіку реалізації іллокутивно-стверджувального потенціалу АНЛД з огляду на дотримання / недотримання автором риторичних норм англомовної наукової комунікації. Новим є виділення мовленнєвих стратегій і тактик побудови авторитарного / неавторитарного типів АНЛД, а також висновки щодо тенденцій їхнього використання в плані поліпшення ефективності наукового спілкування.

Теоретичне значення дисертації полягає у подальшій розбудові теорії дискурсу шляхом виявлення специфіки авторизації АНЛД в аспекті її статики й динаміки - через розкриття семантичної структури даної категорії на основі аналізу мовних засобів її реалізації. Певним внеском у галузь прагмалінгвістики є встановлення мовленнєвих стратегій і тактик автора АНЛД з метою утвердження в комунікативній лінгвістиці егоцентричної парадигми, націленої на встановлення закономірностей побудови та функціонування авторитарного / неавторитарного типів наукового дискурсу. Визначення мовних та позамовних чинників авторизації АНЛД крізь призму сучасних теорій дискурсу, прагмалінгвістики й психолінгвістики сприяє подальшому розвитку комунікативно-прагматичного підходу до вивчення мовних явищ.

Практичне значення роботи вбачається у використанні висновків і результатів дисертації:

- в курсах теоретичної граматики (розділи “Прагматичний аспект речення і тексту”) й стилістики сучасної англійської мови (розділи “Стилістика наукового тексту”, “Інтерпретація тексту”, “Мовленнєві жанри”);

- у створенні спецкурсів з інтерпретації наукового тексту, культури усного та писемного наукового мовлення;

- при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт.

Результати дослідження також можна застосувати в перекладацькій практиці та в лексикографічній роботі при укладанні тлумачних і синонімічних словників.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на 12 конференціях, у тому числі на:

- трьох міжнародних: “Текст в лингвистической теории и в методике преподавания филологических дисциплин” (Мозырь, 2001), “Форма, значение и функции единиц языка и речи” (Минск, 2002), “Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов” (Тернопіль, 2004);

- трьох національних: The 6^th National TESOL Ukraine Conference “The Way Forward to English Language and ESP Teaching in the Third Millennium” (Київ, 2001), The 7^th National TESOL Ukraine Conference “Exploring EFL Challenges with TESOL Community” (Чернігів, 2002), The 8^th National TESOL Ukraine Conference “TEFL Innovations and Challenges” (Вінниця, 2003);

- II Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001);

- ІV регіональній науково-практичній конференції “Мови у відкритому суспільстві” (Чернігів, 2003);

- чотирьох міжвузівських: науково-практичній конференції “Мова - освіта - культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2001);

- науково-практичній конференції молодих учених та студентів, присвяченій 85-річчю ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка (Чернігів, 2001), VII науково-практичній конференції молодих учених та студентів (Чернігів, 2004), VIII науково-практичній конференції молодих учених та студентів (Чернігів, 2005).

Публікації. Основні теоретичні положення й результати дослідження висвітлено в шести наукових статтях автора, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (3,3 др. арк.), та тезах шести доповідей на наукових конференціях (1,1 др. арк.).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної літератури, словників та джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг дисертації - 203 сторінки, з них - 165 сторінок основного тексту. У тексті дисертації розміщено 5 рисунків і 2 таблиці.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблематики, визначено мету й завдання, об'єкт і предмет дослідження, уточнено робочу гіпотезу, описано методи дослідження, висвітлено новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, сформульовано положення, що виносяться на захист.

У першому розділі:

- здійснено критико-аналітичний огляд літератури з обраної теми, викладено вихідні теоретичні положення дослідження;

- уточнено поняття англомовного наукового лінгвістичного дискурсу та зміст категорії авторизації через виявлення її семантичної структури;

- визначено риторичні норми та жанрово-стильові параметри АНЛД;

- розкрито взаємопроникний характер прояву категорій оцінності й модальності як складників авторизації;

- описано використану в дисертації методику аналізу АНЛД.

Другий розділ присвячено виділенню й подальшому аналізу комунікативно-прагматичних типів АНЛД в аспекті авторизації; визначено її прагмасемантичні різновиди; побудовано шкалу градуального характеру вияву іллокутивно-стверджувального потенціалу АНЛД на основі мовних засобів реалізації авторської впевненості в істинності повідомлюваного.

У третьому розділі розкрито закономірності побудови та функціонування авторитарного / неавторитарного типів АНЛД шляхом установлення мовленнєвих стратегій і тактик, спрямованих на повне / часткове дотримання правил наукового етикету в плані забезпечення ефективності міжсуб'єктної взаємодії комунікантів. У загальних висновках підведено підсумки роботи, окреслено перспективи подальших наукових розвідок, пов'язаних із даною проблематикою.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. “Жанрово-стильові, комунікативні та метакомунікативні особливості англомовного наукового лінгвістичного дискурсу в аспекті авторизації”. За своєю прагматичною спрямованістю англомовний науковий лінгвістичний дискурс належить до інформативного / аргументативного типу дискурсу (Л.І. Валуєва, К. Трейсі). Невід'ємним складником його змісту є іллокутивна сила переконливості, що спонукає читача сприймати зміст АНЛД як вірогідний.

Прагматичними чинниками створення й адекватного розуміння змісту АНЛД слугують риторичні норми наукового спілкування:

а) принципи кооперації та мовленнєвої ввічливості (Г.П. Грайс, Дж. Ліч);

б) етикетизація (в термінах Г.Г. Почепцова, О.М. Ільченко) англомовного наукового дискурсу як його національно-культурна норма, що знаходить свій вияв у некатегоричній формі викладу;

в) принципи відносного характеру істинності наукового знання та його композиційної організації.

Останні передбачають знання основних жанрово-стильових параметрів АНЛД: композиційно-структурних (стандартизації, лінеарності), структурних та семантичних (категорії авторизації, фактора адресата й подвійного адресанта - автора + метаавтора). Під метаавтором (від гр. meta - “разом”, “згідно з”, “за”) ми розуміємо опонента / пропонента основного суб'єкта мовлення - автора, тобто об'єкт його референції й оцінки.

Авторизація трактується в роботі як інтеграційна прагмасемантична категорія, що відображає опредметнені в семантиці й структурі АНЛД комунікативно-прагматичний, метакомунікативний та оцінний компоненти смислу й ідентифікує автора як мовну особистість та суб'єкта пізнання. Онтологічну основу авторизації становить опозиція “своє” / “чуже” мовлення. Складна мовленнєва взаємодія автора й метаавтора відбувається на тлі віддаленого в часі й просторі діалогу автора та читача. Мовленнєвий контакт між ними встановлюється й підтримується за допомогою метадискурсу (Т.М. Скат, М. Бонді, А.С. Скулстад), тобто експліцитних вказівок, націлених на забезпечення адекватного розуміння основного змісту повідомлення.

Як категорія прагматики метадискурс здійснює фатичну та регулятивну функції (Б. Маліновський, Г.Г. Почепцов, Т.Д. Чхетіані) за допомогою:

а) конструкцій з інклюзивним займенником “we” типу we assume / know, when we write, we will now look at / see тощо;

б) перифрастичних структур типу let us consider / compare / suppose;

в) спонукальних дієслів - observe, recall, consider тощо;

г) оцінних предикатів - it is reasonable / not implausible to suppose / important to emphasize тощо;

д) риторичних запитань типу Is there anything soft or refined about this?;

е) засобів прямо та зворотноспрямованої зв'язності зі значенням логічного виділення типу:

- first(ly) - second(ly) - third(ly);

- on (the) one hand - on (the) other hand;

- in one sense - in another sense;

- as stated above, as was already noted / pointed out earlier тощо.

Саме на метакомунікативному рівні між учасниками мовленнєвої ситуації наукового спілкування формуються позитивні стосунки, оскільки завдання автора не лише повідомити читачеві нову інформацію та досягти її адекватного розуміння, але й налаштувати адресата на довірливе ставлення до змісту повідомлюваного.

Смислова структура АНЛД, окрім фатичного метадискурсу, ускладнюється залученням відповідних документів - цитат, посилань на наукові праці метаавторів, звернення до яких трактується в роботі як невласне авторизація. В основі невласне авторизації лежить поглиблена суб'єктна перспектива оцінного ставлення автора до повідомлюваного, що набуває такого графічного вигляду (див. рис. 1):

Рис. 1. - Схема поглибленої суб'єктної перспективи оцінного ставлення
автора до повідомлюваного:

Де:

S₁ - автор АНЛД (суб'єкт референції й оцінки);

S₂ - метаавтор (об'єкт референції й оцінки);

R₂ - оцінний предикат модусу;

P - пропозиція;

K - оцінне ставлення автора до пропозиції.

Об'єктом авторської оцінки (S₂) в АНЛД слугують продукти чужої пізнавальної діяльності - теорії, ідеї тощо.

Суб'єктом їх оцінки (S₁) виступає автор, який висловлює своє бачення предмета мовлення та / або інформації про нього, що становить сутність поглибленої суб'єктної перспективи оцінного ставлення автора до повідомлюваного.

В основі реагування автора на чуже висловлення лежить:

а) збереження автентичності чужого мовлення;

б) гнучке впровадження авторського коментарю в чужий текст, на підставі чого виділяються два способи передачі чужого мовлення - цитування й інтерпретація.

Цитування позначає введення в авторський текст фрагментів інших текстів. Інтерпретація, на відміну від цитування, спрямована на виявлення прихованого змісту чужого мовлення (І.М. Кобозєва) з позицій герменевтичної експлікації його смислу, що реалізується виразами типу that is, this means тощо.

Наприклад:

They found “that the regular pattern wins out even in the circumstances most favorable to irregular generalisation” (Prasada - Pinka 1993: 14). That is, phonological similarity with irregular verbs did not influence the judgments of subjects in the overwhelming form that connectionist networks predict. This means that, in diachrony, phonological similarity is less important than rule attraction, as in the historical evolution of English past tense morphology, and this is also an argument for the existence of rules in morphology (Miret, Koliadis, Dressler, 166).

Пропонуючи власне тлумачення чужого тексту (that is; this means that), автори даного сегменту виявляють його інтенціональний зміст для підтвердження істинності (правильності) власних концепцій.

Прихований смисл чужого висловлення виявляється автором наукової статті шляхом використання інтерпретативних мовленнєвих стратегій неупередженого переказу чужих теорій / ідей (що не містить оцінки) або оцінної інтерпретації.

Під час інтерпретативної діяльності автор неминуче висловлює своє оцінне ставлення до предмета мовлення, внаслідок чого останній набуває якісно-ціннісних характеристик. Отже, предметний аспект епістемічної модальності, або відображена в тексті статті авторська модель дійсності - мова, тісно перетинається з оцінним компонентом авторизації, що дозволяє виділити два різних виміри оцінки:

1) аксіологічну - приписування референту ціннісних характеристик;

2) модальну оцінку вірогідності - співвіднесення автором цих характеристик з дійсністю.

Модальна оцінка вірогідності реалізується в АНЛД за допомогою “епістемічних предикатів модусу” (в термінах Т.В. Булигіної, О.Д. Шмельова, М. Полані), які, з огляду на джерело отримання знання - інтелектуальну діяльність автора, безпосередній пізнавальний досвід, зорове / чуттєве сприйняття (І.Б. Шатуновський) - поділяються на комунікативні предикати (claim, assert, say, state, remark, argue), ментальні предикати (conclude, deduce, understand, recognize, establish, indicate, reveal; to know / be aware; believe, think, suggest, suppose, assume) та дієслова сприйняття (see, observe, feel, hear, hope).

Ментальні предикати, зокрема дієслова знання (to know / be aware), актуалізують авторську впевненість у вірогідності повідомлюваного.

Наприклад:

However, I now know what a haiku session or screening panel lecture might be like, even though I have never experienced either of them (Carroll, 37).

Авторське припущення, сумнів у вірогідності повідомлюваного реалізується в АНЛД за допомогою:

а) дієслів знання в сполученні з модальними дієсловами might, could, would та ін.;

б) дієслів думки - to believe, think, suggest, suppose, assume;

в) дієслів сприйняття - to see, observe, feel, hear, hope.

Останні вказують на зорове або чуттєве джерело отримання інформації як посилку для логічного висновку.

В епістемічному контексті АНЛД семантична структура дієслів сприйняття ускладнюється значенням умовиводу, внаслідок чого, за своєю вторинною номинацією, вони наближаються до дієслова understand.

Наприклад:

As we can see from Tables XII and XIII, the type frequency of class II verbs is not as much higher than that of class I verbs according to criterion 2 as according to criterion 1 (Miret, Koliadis, Dressler, 172).

Отже, в семантичній структурі епістемічних предикатів предметний аспект модальності тісно перетинається з оцінним аспектом авторизації, що вказує на взаємопроникний характер прояву категорій оцінності й епістемічної модальності як невід'ємних складників категорії авторизації.

Таким чином, системний підхід до вивчення останньої дозволяє виявити й проаналізувати її модально-оцінні значення та форми їхньої реалізації в АНЛД, що, в свою чергу, зумовлює необхідність звернення до комунікативно-прагматичного аспекту його вивчення.

Розділ 2. “Комунікативно-прагматична типологія англомовного наукового лінгвістичного дискурсу в аспекті авторизації”. Необхідність вивчення категорії авторизації з позицій комунікативно-прагматичного підходу зумовлена загальною спрямованістю даного дослідження на поглиблене вивчення мовленнєвої діяльності автора АНЛД. Як одна з провідних комунікативно-функціональних категорій авторизація втілюється в англомовному науковому дискурсі через принципи кооперації й мовленнєвої ввічливості (Г. Грайс, Дж. Ліч), що реалізують максими релевантності, тактовності, раціональності, переконливості й ясності викладу. Саме ці максими детермінують тональність АНЛД у сукупності модальних та оцінних значень його смислової структури. Спрямована на переконання адресата в істинності повідомлюваного, тональність англомовного наукового дискурсу модифікується етнокультурно забарвленими модуляціями категоричності / некатегоричності висловлень.

На підставі врахування ступеня вияву іллокутивного потенціалу ствердження та переконання ми виділяємо два комунікативно-прагматичні типи АНЛД: з категорично-стверджувальною та / або некатегорично-стверджувальною авторизацією.

За принципом зростання іллокутивної сили переконання категорично-стверджувальна авторизація подається в тексті англомовної наукової статті з лінгвістики як немаркована, переконувальна та безальтернативна.

Немаркована авторизація відображає модальність дійсності як один із різновидів об'єктивної модальності та не має спеціальних показників вираження. В АНЛД вона представлена констативами, логічна структура яких відповідає формулі вірогідного знання, де S - суб'єкт, P - предикат (В.М. Березенко). Глибинна структура таких висловлень містить спеціальний компонент конст, що має імпліцитно виражене значення “Я стверджую” (Г.Г. Почепцов), і реалізується за допомогою дієслівних форм дійсного способу теперішнього часу.

Наприклад:

A language is a system for communicating information between ourselves and others (Bloomfield, 41).

Немаркована авторизація слугує переконливим засобом обґрунтування вірогідності наукового знання, оскільки має логічну структуру констативного висловлення, з одного боку, і набуває об'єктивного статусу, повідомляючи загальновідомі факти, з іншого.

Переконувальна авторизація утверджує вірогідність повідомлюваного і реалізується в АНЛД за допомогою:

1) лексичних одиниць, компонентом значення яких є сема “переконання”, типу assure, assuredly, assert, assertive, assertion, affirm, advisable, convince, claim, testify, vouch for;

2) модальних слів зі значенням:

а) фактичного знання - in fact / in point of fact, of course, indeed, natural(ly), actual(ly);

б) знання, що має характер умовиводу - clear(ly), apparent(ly), evident(ly), obvious(ly), no doubt / undoubtedly / beyond all doubts, there is no denying that, by no (all) means;

3) стилістичних засобів “інтелектуальної експресивності” (термін М.М. Кожиної) - емфатичних конструкцій з дієсловом do/does, риторичних запитань, зворотного порядку слів.

Абсолютна впевненість автора у вірогідності викладеного може додатково підсилюватися прислівниками ступеня якості - abundantly, quite, perfectly, fairly, most або модальними словами відповідного семантичного ряду - of course, certainly, indeed, definitely, really, як наприклад:

On the other hand, it is certainly clear that - Ш has been a feature typical of East Anglian English since at least 1700. This is apparent, for instance, from the work of the Rev. R. Forby, who was probably born in 1732 and died in 1825.

Семантичне узгодження кількох предикатів переконувальної авторизації (certainly, clear, apparent) детермінує вибір адресата щодо прийняття пропозиції як вірогідної. Втім будь-який вибір передбачає наявність ознаки сумніву, що дозволяє читачу сприймати пропозицію як вірогідну або невірогідну. Саме тому переконувальна авторизація є альтернативною.

Безальтернативна авторизація виключає будь-яку можливість сумніву щодо вірогідності повідомлюваного. Засобами її вираження є:

1) стверджувальні речення (асертиви) із запереченням у початковій позиції типу undoubtedly / no doubt;

2) прикметники й прислівники зі значенням обмежувальної одиничності - (the) only (reason), exclusively, solitary;

3) прикметники й прислівники у формі вищого / найвищого ступенів порівняння типу it is more correct to say, it is less easy to see, X. is more difficult to achieve, the most remarkable feature is;

4) ментальні перформативи типу I claim / assert / state, it is generally agreed, I dare say, we must compare, I (we) will argue / concentrate on / discuss тощо.

Ментальні перформативи (термін Н.К. Рябцевої) трактуються як мовленнєві акти, що збігаються з одноразовим виконанням розумової дії, позначеної в певному висловленні групою присудка (Ю.Д. Апресян). Формально ментальні перформативи поділяються на прямі (канонічні) та непрямі.

Прямі ментальні перформативи представлені в АНЛД дієсловами у формі першої особи однини теперішнього часу недоконаного виду активного стану індикативу - to claim / assert / say / state / remark / argue тощо.

Наприклад:

When this is the case, I claim that resolution (a particular case of semantic agreement) in comitative constructions must always be as in conjoined constructions (Corbett, 219).

Непрямі ментальні перформативи в силу дескриптивного характеру їхнього використання представлені в АНЛД низкою граматичних варіантів, а саме:

а) безособовими конструкціями типу it is often (sometimes) said / claimed, it is generally accepted / agreed, as is argued, as can be deduced from;

б) складеними модальними предикатами типу I dare say, we must compare, we can predict / determine тощо;

в) дієслівними формами майбутнього часу типу I (we) will refer to / argue / develop / provide / concentrate on / discuss / return to / call attention тощо;

г) дієсловами прогресивного виду типу I am suggesting / assuming, we are speculating тощо.

Наприклад:

As can be deduced from the above, the LWD can also be used to check word processor documents and e-mails (Brdar, 73).

Специфіка непрямих ментальних перформативів полягає в здатності легко й природно трансформуватися в канонічні, як-от: as can be deduced from the above ? I (+you) deduce from the above, if we turn to ? I (+you) turn to, one can adopt a point of view ? I (+you) adopt a point of view тощо. За допомогою непрямих перформативів автор англомовної наукової статті уникає надмірної суб'єктивізації наукового викладу й підтримує паритет у стосунках з комунікантами.

При цьому основний суб'єкт мовлення свідомо вдається до некатегорично-стверджувальної авторизації, що подається в АНЛД як наближена, ймовірнісна та некатегорично-референтна.

Зумовлена принципами мовленнєвої ввічливості й відносного характеру істинності наукового знання, наближена авторизація реалізується в АНЛД за допомогою:

а) лексичних одиниць, компонентом значення яких виступає сема приблизності - approximately, nearly, almost, closely, enough, rather, scarcely, hardly, pretty, next to, roughly, barely;

б) стилістичного прийому літоти - not unproductive / unproblematic / unlikely тощо.

Наприклад:

This approach, however, is not unproductive in this article (Anderson, 7).

При недостатньому обсязі знань чи наявності сумніву щодо вірогідності повідомлюваного автор використовує ймовірнісну авторизацію, реалізовану в АНЛД предикатами модусу з діапазоном від м'якого заперечення / сумніву до різного ступеня вираження ознаки ймовірності. Найнижчий ступінь її вияву позначається модальними словами doubtful, unlikelу зі значенням сумніву,
а найвищий - предикатами модусу зі значенням:

а) гіпотетичності - hypothesise, theory тощо;

б) прогнозування - anticipate, predict, expect, suspect, anticipation, prediction, expectation тощо, як наприклад:

We may suspect that linguistics is destined to have a very special value for configurative psychology (Sapir, 12).

Поряд із лексичними засобами вираження модус імовірнісної авторизації представлений в АНЛД широким спектром граматичних форм непрямих способів дії.

Найменш уживаними є категоріальні форми умовного способу першого типу (Subjunctive I), що зумовлено його архаїчністю й загальною тенденцією до обмеженого використання в сучасній англійській мові.

Наприклад:

I propose that NP and VP be dominated by a structural position which provides room for the more `syntactic' elements of clause and non-phrase production (Moss, 145).

Найбільш уживаними в АНЛД є дієслівні форми умовного способу зі значенням гіпотетичності, зумовленості або прогнозування.

Наприклад:

Contrary to the research hypothesis, which predicted that latencies to Polish-Polish semantic associate pairs would be the shortest, they appeared to be longer than all types of prime-target relations, except type 1 (i. e., nonword strings), which produced the longest latencies (Cieњlicka, 49).

Властива британському варіанту англійської мови некатегоричність висловлень є характерною для автора статті, схильного критично ставитися до способу наукового викладу.

Модальне значення ймовірності може нашаровуватися на протилежне значення авторської впевненості в істинності або вірогідності повідомлюваного, засобами вираження якої слугують предикати модусу переконувальної авторизації - actual(ly), natural(ly), real(ly), sure(ly), definite(ly), certain(ly), clear(ly), evident(ly), indeed. Як результат, вони частково втрачають свій іллокутивно-стверджувальний потенціал.

Наприклад:

If the dominant element were affected by phonological rules that had to pass through or around the offglide in order to be invoked, then it would be clear that the diphthongs in this language are weighted contour segments (Baxter, 21).

Виявляючи різний ступінь упевненості в істинності або вірогідності повідомлюваної інформації, автор наукової статті поряд із наближеною та ймовірнісною авторизацією використовує некатегорично-референтну. Остання позначає звернення основного суб'єкта мовлення до результатів чужої пізнавальної діяльності.

Представлена в АНЛД цитуванням, некатегорично-референтна авторизація реалізується за допомогою вставних модальних зворотів типу according to smb., on (in) smb.'s view / opinion, to smb's knowledge, as smb. observes тощо.

Наприклад:

As Myers observes, the most effective means of self-presentation is “understatement, toning down - not one's claims for one's research, but one's language” (Hyland, 26).

Як типізований спосіб передачі наукового знання некатегорично-референтна авторизація використовується з метою:

1) обґрунтування власної наукової концепції шляхом збереження автентичності чужого мовлення;

2) уникнення відповідальності за зміст повідомлюваного шляхом відсторонення від нього, як-от:

Contrary to what we might think, this marginality, in the eyes of some linguists, makes the construction especially worthy of profound study, and can actually be considered an asset. In the words of Chomsky (1982: 75): “the phenomenon (i. e. parasitic gaps) illustrates once again, I think in quite an interesting way, how the study of Ecs (empty categories) proves to be a useful probe into structures and an important test for theories” (Wurff, 120).

Оцінюючи власну наукову позицію як імовірнісну (what we might think), автор здійснює на читача певний мовленнєвий вплив, іллокутивна сила якого зростає за рахунок анхістоніму (термін О.О. Василевського) - загальновідомого в науковій спільноті імені вченого (Chomsky). Анхістонім миттєво асоціюється в пам'яті читача з продуктами пізнавальної діяльності відомого вченого - його теорією, концепцією, підходом, які сформувалися в конкретні напрями наукових досліджень. Так, ім'я Н. Хомського неминуче асоціюється з гіпотезою вроджених граматичних структур, або з трансформаційно-генеративним підходом, ім'я В. Гумбольдта - з процесуальним / динамічним підходом до вивчення мови тощо.

Отже, специфіка авторизації АНЛД полягає в комунікативній визначеності висловлень з опорою на перформативність, з одного боку, та в некатегоричній формі наукового викладу, з іншого. В силу свого етнокультурного забарвлення саме некатегорично-стверджувальна авторизація становить найбільш прийнятний для англомовного наукового дискурсу комунікативно-прагматичний варіант. Етикетні модуляції некатегоричності висловлень сприяють поліпшенню наукової комунікації і реалізуються через спеціальні мовленнєві стратегії й тактики.

Розділ 3. “Мовленнєві стратегії й тактики побудови англомовного наукового лінгвістичного дискурсу”. Аналіз мовленнєвих стратегій і тактик побудови АНЛД дозволяє охарактеризувати автора не лише як суб'єкта пізнання, але і як мовну особистість з огляду на її психологічні риси та науково-етичний потенціал. Під мовною особистістю ми розуміємо сукупність особливостей вербальної поведінки людини, що використовує мову як засіб спілкування (Ю.М. Караулов, С.О. Сухих і В.В. Зеленська). З урахуванням ступеня дотримання автором риторичних норм англомовної наукової комунікації ми виділяємо два типи мовної особистості - авторитарну і неавторитарну. Авторитарна мовна особистість має безперечний авторитет у лінгвістичній спільноті та використовує його з метою здійснити мовленнєвий вплив на адресата шляхом свідомого / несвідомого порушення риторичних норм наукової комунікації. Неавторитарна мовна особистість характеризується скромним ставленням до власних наукових досягнень і залучає читача до спільних розмірковувань шляхом дотримання норм мовленнєвого етикету, підпорядкованих етнокультурним домовленностям англомовної наукової спільноти.

Специфіка мовленнєвої поведінки авторитарної мовної особистості, яскравим прикладом якої слугує Н. Хомський, полягає у використанні жорсткої дискурсивної стратегії. В АНЛД вона представлена раціонально-евристичними стратегіями категоричної незгоди автора з метаавтором і / або оцінної інтерпретації продуктів пізнавальної діяльності останнього.

Спрямована на виявлення розбіжностей у наукових позиціях комунікантів, стратегія категоричної незгоди автора з метаавтором реалізується за допомогою тактик:

а) протиставлення, що використовується мовленнєвим суб'єктом з метою дотримання принципу логічної побудови АНЛД за схемою “теза - аргумент - висновок”.

Наприклад:

It has now become something of a cliche among linguists that universal grammar was not concerned with the sounds of speech, but only with writing. - Even a cursory glance at the texts will show that phonetics was a major concern of universal grammarians, and that their phonetic theories were not very different from our own (Chomsky, 254);

б) іронізації, або критичного ставлення автора до чужих теорій, шляхом використання зворотів типу in some sense “prescriptive”; that can be contemplated by the “sober scientist”; “seems to be” a difference of intonation between тощо.

Наприклад:

H. Koziol holds that the criterion of a compound is the psychological unity of a combination, adding that there “seems to be” a difference of intonation between a compound and a syntactic group which is however difficult to describe (Marchand, 155);

в) неприхованого оцінного ставлення до повідомлюваних результатів чужої пізнавальної діяльності, що позначається в АНЛД виразами зі значенням:

1) обмеженості, нерелевантності - does not attempt to deal with, limited to surface structure, has no direct bearing on the hypotheses, based on a misunderstanding тощо;

2) фундаментальності, завершеності - the fundamental assumption of, a careful study of what was achieved, a point of departure for current work тощо.

Наприклад:

It seems to me that this criticism is based on a misunderstanding of the nature of all rational inquiry (Chomsky, 254).

З метою критичного аналізу результатів інтелектуальної діяльності мета автора використовується стратегія оцінної інтерпретації, що в АНЛД реалізується за допомогою сигналів відчуження - they call, what he calls, the so-called.

Наприклад:

Grice says that “mean” is used in what he calls “non-natural” sense of the verb (Katz, 297).

Жорсткі дискурсивні стратегії, таким чином, мають агітаційний характер, що не сприяє досягненню компромісу супротивних сторін - учасників наукового діалогу.

В процесі створення мовного “портрета” автора поряд з авторитарними рисами характеру можуть виявлятися неавторитарні. Зокрема, в АНЛД неавторитарній мовній особистості імпонують м'яка та / або гнучка дискурсивні стратегії, що реалізуються за допомогою тактик:

а) прямого звернення до адресата (I leave it to the reader to decide, the English reader will find details about, this book is for you, student, amateur or professional);

б) непрямого включення читача в процес міркування (we know, one can think);

в) поступки, або часткової згоди з метаавтором (there can be no quarrel with this so long as);

г) риторичної об'єктивізації повідомлюваного (it is often held / widely agreed, the modern Standard English system to be, it is reasonable (not implausible) to suppose / sufficient to know, it is important (needless, wrong) to emphasize / reiterate).

Спрямовані на дотримання принципу мовленнєвої ввічливості й етикету в сфері наукового спілкування, м'яка та гнучка лінії мовленнєвої поведінки автора представлені в АНЛД стратегією неупередженого переказу (цитування) та стратегією пошуку загального порозуміння. Стратегія неупередженого переказу чужих теорій, ідей не містить оцінного ставлення автора до повідомлюваного і реалізується в АНЛД шляхом використання тактик:

а) збереження автентичності чужих висловлень за допомогою цитування.

Наприклад:

In their pioneering book “Metaphors We Live By” Lakoff and Johnson claimed that “the most fundamental values in a culture will be coherent with the metaphorical structure of the most fundamental concepts in the culture” (Tissari, 217);

б) звернення до авторитету метаавтора, наукова концепція якого стає органічним елементом авторської.

Наприклад:

Consequently, eros may be the most prototypical of the different loves that human beings experience (Geeraets 1988: 208) (Tissari, 217);

в) виявлення солідарності з метаавтором за допомогою:

1) переконувальної (indeed, I will adopt Gibbs' view of proverbs, my previous studies suggest that);

2) безальтернативної (the most frequent category, the most prototypical of the different loves);

в) некатегорично-референтної (according to, on (in) smb.'s view / opinion, to smb's knowledge, as smb. observes / rightly notice) авторизації.

Наприклад:

As Gibbs and Beitel rightly notice, empirical attempts to define proverbs have resulted in as many as 55 different definitions (Cieњlicka, 30).

Апелюючи до безперечних авторитетів у царині лінгвістики, неавторитарна мовна особистість використовує стратегію пошуку загального порозуміння, що реалізується за допомогою тактик:

а) уникнення відповідальності за викладене шляхом перекладання її на плечі авторитетного метаавтора.

Наприклад:

The semantics approach I have taken to be the only acceptable one is that voiced by Chomsky with particular reference to the frontier between semantics and syntax: In general one should not expect to be able to delimit a large complex domain before it has not been thoroughly explored (Katz, 295).

У даному дискурсивному сегменті Дж. Кац переконує читача у вірогідності свого повідомлення, використовуючи анхістонім (Chomsky), що свідчить про приєднання автора до наукової позиції однодумця.

б) ототожнення автора з метаавтором, що реалізується в АНЛД за допомогою особового займенника 1-ої особи множини we.

Наприклад:

A decision as to the boundary separating syntax and semantics is not a prerequisite for theoretical and descriptive study of syntactic and semantic rules”. Notice that we don't ask where the boundaries of semantics lie but rather where is the best place to put them (Katz, 295).

Отже, м'які мовленнєві стратегії неупередженого переказу та / або пошуку загального порозуміння в поєднанні з жорсткими дискурсивними стратегіями сприяють гармонізації й динамічному розвитку наукового діалогу шляхом узгодження світоглядних настанов його учасників.

ВИСНОВКИ

Системний аналіз семантичної структури категорії авторизації з урахуванням її функціонально-стильових та прагматичних параметрів дозволяє зробити висновок про те, що авторизація є інтеграційною прагмасемантичною категорією англомовного наукового лінгвістичного дискурсу, яка відображає опредметнені в його семантиці й структурі комунікативно-прагматичний, метакомунікативний, оцінний компоненти смислу й ідентифікує автора як мовну особистість і суб'єкта пізнання.

Віддалена в часі та просторі, міжсуб'єктна мовленнєва взаємодія автора, метаавтора й читача має яскраво виражений метакомунікативний характер. Як категорія прагматики метакомунікація представлена в смисловій структурі АНЛД спеціальними метадискурсивними операторами, що виконують фатичну та регулятивну функції. Дослідження оцінного компонента семантичної структури категорії авторизації тісно пов'язане з вивченням предметного аспекту епістемічної модальності, що свідчить про взаємопроникний характер прояву в АНЛД категорій авторизації, модальності й оцінності. дискурс англомовний лінгвіст

Як одна з провідних комунікативно-функціональних категорій авторизація детермінує тональність АНЛД, іллокутивний потенціал якого представлено в мовленні за допомогою категорично та не категорично стверджувальної авторизації. Категорично-стверджувальна авторизація подається в АНЛД як немаркована, переконувальна та безальтернативна, некатегорично-стверджувальна - як наближена, ймовірнісна та некатегорично-референтна. Найуживанішими засобами вираження зазначених типів авторизації АНЛД слугують лексичні одиниці, граматичні структури, стилістичні засоби, включаючи: емфатичні конструкції з дієсловом do / does, риторичні запитання, зворотний порядок слів, прийом літоти.

Специфіка мовленнєвої поведінки автора АНЛД зумовлена типом мовної особистості - авторитарної або неавторитарної, характер якої визначається ступенем дотримання / недотримання риторичних норм англомовної наукової комунікації. Так, авторитарна мовна особистість бере на себе відповідальність за викладене шляхом свідомого / несвідомого порушення риторичних норм англомовного наукового дискурсу. В мовленнєвій реалізації вона обирає жорстку лінію поведінки, в рамках якої виділяються стратегія категоричної незгоди автора з метаавтором і стратегія оцінної інтерпретації пізнавальної діяльності останнього. Для неавторитарної мовної особистості типовим є дотримання принципу мовленнєвої ввічливості, що реалізується через використання м'якої / гнучкої дискурсивних стратегій. Спрямовані на дотримання норм мовленнєвого етикету, в АНЛД вони подаються як стратегія неупередженого переказу та / або стратегія пошуку загального порозуміння і реалізуються за допомогою спеціальних мовленнєвих тактик. Органічне поєднання зазначених стратегій і тактик сприяє поліпшенню ефективності англомовної наукової комунікації.

Подальші наукові розвідки з даної проблематики можуть бути спрямовані на аналіз ідіостилів авторитарних / неавторитарних мовних особистостей у лінгвокогнітивному аспекті їхнього вивчення. Не менш перспективним є дослідження еволюції англо-американського наукового стилю в аспекті авторизації, а також виявлення структурно-композиційної та смислової специфіки її реалізції в інших типах дискурсу на матеріалі різних мов.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Авторизація як текстотвірний фактор наукового тексту // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. - 2001. - Т. 4, №1. - С. 153-162.

2. Діалогічність як явище наукового тексту // Гуманітарний вісник. Серія Іноземна філологія: Зб. наук. пр. - Вип. 5. - Черкаси: ЧІТІ, 2001. - С. 108-112.

3. Предикати пропозиційного відношення думки як засіб переконання адресата наукового тексту у вірогідності повідомлення // Гуманітарний вісник. Серія Іноземна філологія: Зб. наук. пр. - Вип. 6. - Черкаси: ЧДТУ, 2002. - С. 99-102.

4. Аргументація як основний засіб обґрунтування наукового повідомлення // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2002. - №567. - С. 237-243.

5. Дискурсивні стратегії й тактики мовної особистості автора наукового дискурсу // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. - Вип. 6. - К.: Видавництво “ЛОГОС”, 2005. - С. 77-84.

6. Метакомунікативний аспект авторизації англомовного наукового дискурсу // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. - Вип. 13. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. - С. 117-120.

7. Убеждение как функция пропозиций мнения в научном тексте критического дискурса (на материале англоязычных лингвистических дискуссионных статей) // Форма, значение и функции единиц языка и речи: Тезисы выступлений на междунар. науч. конф. / Минск, Беларусь, 16-17 мая 2002 г. - Минск: МГЛУ, 2002. - Ч. 2. - С. 93-95.

8. Автор англомовного наукового дискурсу як неавторитарна мовна особистість // Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов: Тези доповідей на міжнар. науково-практ. конф. / Тернопіль, 25-26 березня 2004 р. - Тернопіль: ТДПУ ім. В.Гнатюка, 2004. С. 47-50.

Размещено на Allbest.ru

...