Тимчасовий, перехідний від української до російської одномовності характер мішаного різновиду усного мовлення засвідчує ареал його поширення. У тих областях, де в комунікації домінує одна з мов - українська або російська, кількість носіїв суржику є порівняно незначною (2,5 % в Західному регіоні і 9,6 % в Східному). Посилення демографічної потужності мішаного українсько-російського мовлення спостерігається в областях Центральної України, причому розширення ареалу відбувається в східному напрямі (14,6 % в Західно-Центральному регіоні і 21,7 % в Східно-Центральному).

Зафіксовані показники територіального поширення мішаної субмови ілюструють безсумнівну кореляцію між кількісним збільшенням групи суржикомовних осіб із демографічним употужненням російської мови на території України (24,2 % - в Західно-Центральному регіоні і 46,4 % - в Східно-Центральному). Це дає підстави твердити, що мішаний українсько-російський ідіом формується як перехідний від українського до російського мовлення і доводить асиметричний характер взаємодії двох контактних мов - вплив російської мови на українську виявляє значно більшу потужність, що призводить до розмивання як стандартного, так і діалектного узусу української мови і формування деградованих мішаних форм мовлення, що мають властивості тимчасових, одно- або двопоколіннєвих, утворень, перехідних до російськомовного спілкування.

Оскільки виникнення й поширення суржику спричинено домінуванням російської мови в сферах комунікації, протистояти руйнівному для української мови процесові постколоніальної креолізації здатне лише державне мовне планування, спрямоване на посилення комунікативної потужності української мови.

Висновки

Як засвідчила дисертаційна праця, національна політика СРСР у мовній сфері, починаючи з 1930-х років, продовжила асиміляційну політику Російської імперії, відрізняючись від неї на суто словесному рівні політичної демагогії.

Починаючи з 1930-х років, більшовицька влада не обмежилася зовнішньою русифікацією, що поступово звужувала сфери застосування української мови. Паралельно була запроваджена керована згори практика уподібнення її до російської. За таким втручанням у внутрішньомовні процеси стояло завдання позбавити українську мову характеру незалежного мовного утворення. Отже, радянське керівництво, прикриваючись фальшивими пропагандистськими гаслами „рівноправності” національних мов, „невиданого” їх розквіту і „гармонійної” двомовності, в реальній політиці не тільки дотримувалося головної тези Валуєвського циркуляру, але й намагалося практично реалізувати її через примусове скеровування принципів лексикографічних, термінологічних та інших мовознавчих праць на поступове вилучення з української мови рис самостійної системи і зведення її до стану місцевої говірки, яка б відрізнялась від російської лише незначними фонетичними й лексичними рисами.

Кампанії боротьби за чистоту мови, за дотримання мовних норм, що їх час від часу оголошувало компартійне керівництво, мали зовсім інше підґрунтя, ніж відомі в історії багатьох мов, особливо загрожених, пуристичні рухи. Якщо останні спрямовувались на боротьбу з іншомовними запозиченнями, тобто мотивувалися уболіванням за збереження розвитку мови на питомій базі, то радянські мовні чистки фактично були війною з самою мовою.

Таким чином, нинішні дискусії з приводу правописних, термінологічних і лексикографічних проблем постали не з примхи окремих мовознавців і літераторів. Їх спричинили деформації українського мовно-культурного простору, яких він зазнав у радянський період. Оскільки сформована в колоніальний період російськомовна атмосфера великих міст східної й південної України чинить стихійний опір поширенню живого українського мовлення, це передбачає адекватне збільшення зусиль, що їх мають докласти владні структури й громадські організації для зміни потенційно конфліктної мовної ситуації на користь української мови. Для наукового забезпечення державної політики в мовній сфері слід вивчити досвід національного будівництва інших держав, передусім тих, яким вдалося здолати наслідки асиміляції і повернути своїй національній мові повноту державотворчих функцій.

Нині перед українським мовознавством стоять два завдання, що стосуються як зовнішніх, так і внутрішніх аспектів функціонування й розвитку української мови. Перше полягає у потребі випрацювати наукові засади державної мовної політики, спрямованої на впровадження державної мови, розширення сфер її вживання. Другим завданням є потреба перегляду принципів правописного, термінологічного й лексикографічного нормування й кодифікації.

Одним з основних принципів мовно-культурної державної політики має стати принцип організованого на базі української мови культурного розмаїття, посилення впливу української культури, формування й популяризації розмаїтих її форм - від елітарних до масових, розрахованих на різні вікові, професійні, соціальні групи, на різні смаки й рівень сприйняття, що сприятиме і розширенню сфер застосування української мови, і подоланню її надмірної уніфікації, якої вона зазнала за радянської доби.

Українська мова нині переживає етап інтенсивної стильової розбудови: відроджується її конфесійний стиль, формується на нових засадах сучасний політичний дискурс, відбувається становлення військової термінології. У деяких стилях, зокрема в художньому й публіцистичному, частково науковому, активізувалися процеси розширення словникового й фразеологічного складу, посилення діалектних впливів, повернення вилучених у попередній період словотвірних типів і граматичних форм.

Низка правописних, термінологічних і лексикографічних проблем чекають на своє розв'язання. У галузі мовної політики, культури мовлення необхідно зійти з хибного шляху штучного зближення української мови з російською і зорієнтуватися на природні, зумовлені історичною традицією шляхи розвитку, повернути українській мові природність звучання, вислову, будови речення і фрази.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Масенко Л.Т. Мова і суспільство. Постколоніальний вимір. - К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2004. - 164 с.

2. Масенко Л.Т. Мова і політика. - К.: Соняшник, 1999. - 100 с. Друге видання: К.: Соняшник, 2004. - 120 с.

3. Масенко Л.Т., Залізняк Г.М. Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній. - К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2001. - 96 с.

4. Масенко Л.Т. Українсько-російські міжмовні стосунки в добу становлення нової української літератури // Українська мова та література в школі. - 1992. - №7-8. - С. 51-56.

5. Масенко Л.Т. Українська мова в незалежній Україні // Українська мова та література. - 1998. - Ч.42 (106). - С. 7.

6. Масенко Л.Т. Читаючи “Спогади” Павла Скоропадського // Слово і час. - 1998. - №12. - С.70-76.

7. Масенко Л.Т. Соціопсихологічні наслідки мовної асиміляції // Українська мова та література. - 1999. - Ч.17 (129). - С. 8-9.

8. Масенко Л.Т. У пошуках рідного краю на своїй землі (Мотиви національної вірності та національної зради в творчості Лесі Українки) // Філологічні студії. Вип. 2: Мова і література: кроки до національної ідентичності. - К.: Видавничий центр “Київський університет”, 1999. - С. 58-67.

9. Масенко Л.Т. Мова держави - мова влади // Урок української. - 1999. - №4-5. - С.7-10.

10. Масенко Л.Т.Свобода для асимілятора // Слово і час. - 2000. - №1. - С. 92-94.

11. Масенко Л.Т. “Щоденники” Сергія Єфремова як історичне й філологічне джерело // Дивослово. - 2000. - №1. - С.10-13.

12. Масенко Л.Т. Цінне джерело (Нотатки мовознавця) // Урок української. - 2000. - №1. - .9-12.

13. Масенко Л.Т. “Не сійте зради на моїй землі” (образ Яреми Вишневецького в історичних романах Ліни Костенко “Маруся Чурай” і “Берестечко”.) // Урок української. - 2000. - №2. - С.4-41.

14. Масенко Л.Т. У Вавилонському полоні (Теми національної та соціальної неволі в драматургії Лесі Українки) // Українська мова та література. - 2000. - Ч.26-27. - С. 1-56.

15. Масенко Л.Т. Образ Мазепи в поезії Шевченка і Пушкіна // Дивослово.- 2000. -12. - С.8-11.

16. Масенко Л.Т. Дослідження про українську літературну мову на Буковині // Українська мова та література. - 2000. - Ч.47. - С.4.

17. Масенко Л.Т. “...Слово, брехнею підбите...” (З приводу книжки О.Бузини) // Слово і час. - 2001. - №3. - С. 54-60.

18. Масенко Л.Т. Старі джерела нових проектів мовно-культурного розвитку України // Дивослово. - 2001. - №11. - С.9-12.

19. Мовно-культурна ситуація в Україні (Соціопсихологічні чинники формування) // Дивослово. - 2001. - №10. - С. 7-10.

20. Масенко Л.Т. Стає маразмом “Навіки разом” (До питання лінгвокультурної міксації) // Дивослово. - 2002. - №1. - С.8-9.

21. Масенко Л.Т., Залізняк Г.М. Поняття “державна мова” в контексті європейського досвіду державотворення // Мандрівець. - 2002. - №2. - С. 9-21.

22. Масенко Л.Т. Суржик як соціолінгвістичний феномен // Дивослово. - 2002. - №3. - С.11-13.

23. Масенко Л.Т. Треба використовувати шанс: Інтерв'ю зі Святославом Караванським // Дивослово. - 2002. - №7. - С.12-13.

24. Масенко Л.Т. Мовознавство на V Міжнародному конгресі україністів // Дивослово. - 2002. - №12. - С.67-68.

25. Масенко Л.Т. Мовна стійкість та мовна стабільність // Наукові записки НаУКМА. Філологічні науки. - 2002. - Т.20. - С.11-14.

26. Масенко Л.Т. Свято мовознавства в Україні // Українська мова та література. - 2003. - Ч.18 (322). - С.3-4.

27. Масенко Л.Т. Юрій Шевельов -видатний український мовознавець // Дивослово. - 2003. - №1. - С. 60-63.

28. Масенко Л.Т. Для цієї влади ми - безголоса меншість // Урок української. - 2003. - №3. - С.11-12.

29. Масенко Л.Т. Лінгвокультурологія і стратегія мовної політики в дослідженні Романа Кіся // Дивослово. - 2003. - №2. - С.12-15.

30. Масенко Л.Т. Українська мова в соціолінгвістичному аспекті // Студії з україністики. Збірник наукових праць.- К.: Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка. - 2004. - Вип.6. - С. 130-147.

31. Масенко Л.Т. Доба українізації 20-х років ХХ ст. : засади освітньої й культурної політики Миколи Скрипника // Дивослово. - 2004. - №5. - С.17-30.

Анотація

Масенко Л.Т. Українська мова в соціолінгвістичному аспекті. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Інститут української мови НАН України. - Київ, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню мовної політики, яку провадив радянський уряд в УРСР, та аналізові сучасної мовної ситуації України, деформації якої спричинено процесами мовно-культурної асиміляції в період колоніальної залежності України від Росії. Радянську мовну політику проаналізовано в двох аспектах - зовнішньому , спрямованому на звуження функцій, сфер вживання і соціальної бази української мови, і внутрішньому, що виявлявся у втручанні органів влади в правописну, термінологічну та лексикографічну практики з метою нівеляції самобутніх рис української мови і штучної активізації процесів її зближення з російською мовою.

Загальну характеристику мовної ситуації України здійснено за даними всеукраїнських соціологічних опитувань. Проведено комплексне соціолінгвістичне дослідження мовної ситуації Києва, визначено показники демографічної і комунікативної потужності української і російської мов у столиці, оцінні характеристики обох мов у київському соціумі, співвідношення двох мов у різних сферах вживання, виявлено ставлення киян до української мови як державної та зміни в масовій свідомості щодо перспектив розширення сфер вживання української мови. Досліджено також явище змішування української і російської мов, розглянуто креолізований тип усного мовлення, сформований внаслідок домінування російської мови в міських середовищах, визначено ареал його поширення і місце в системі форм побутування української мови.

Дисертація окреслює шляхи подолання кризової мовної ситуації країни, визначає практичні завдання державної мовної політики.

Ключові слова: мовна ситуація, мовна політика, мовна стійкість, мовний конфлікт, білінгвізм, диглосія, мішане мовлення, суржик, демографічна потужність мови, комунікативна потужність мови.

Аннотация

мовний політика україна асиміляція

Масенко Л.Т. Украинский язык в социолингвистическом аспекте. - К., 2005.

Дисертационная работа посвящена исследованию языковой политики, которую осуществляло советское правительство в УССР, и анализу нынешней языковой ситуации Украины. Советская языковая политика исследована в двух аспектах - внешнем, направленном на сокращение функций, сфер употребления и социальной базы украинского языка, и внутреннем, который проявлялся во вмешательства органов власти в орфографическую, терминологическую и лексикографическую практики с целью устранения самобытных черт украинского языка и принудительно навязанной активизации процессов его уподобления русскому языку. Таким образом, советское руководство, прикрываясь фальшивыми пропагандистскими лозунгами “равноправия” национальных языков и культур, “невиданного” их расцвета и “гармонического” двуязычия, не только придерживалось главного тезиса Валуевского циркуляра, но и преследовало цель его практической реализации, пытаясь низвести украинский язык до состояния местного диалекта русского языка, отличающегося от него лишь незначительными фонетическими и лексическими особенностями.

Анализ нынешней языковой ситуации Украины, характерной чертой которой является распространение на ее территории двух языков - украинского и русского, различных типов билингвизма и смешанных форм устной речи, осуществлен в диссертации на основе данных двух масштабных всеукраинских социологических опросов. Серия опросов, проведенных Киевским международным институтом социологии на протяжении 1991-2003 гг. методом интервью , предполагала выбор респондентами языка устного общения. Тест, предназначенный для опроса, проведенного Институтом социологии НАН Украины в 1994-2001 гг., ориентировался на выбор языка анкеты, которую заполнял респондент. Таким образом, анализ результатов названных опросов дает возможность определить показатели демографического веса украинского и русского языков как в устном, так и в письменном общении.

Диссертация содержит также комплексное исследование языковой ситуации Киева, осуществленное на основе социолингвистического анкетирования жителей Киева в 2000 г., проведенного автором диссертации совместно с Центром “Общественное мнение” Научно-исследовательского института социально-экономических проблем Киева. На базе проведенного анкетирования определены демографические показатели употребления русского и украинского языков в столице Украины, даны оценочные характеристики двух языков в Киевском социуме, установлено их соотношение в различных сферах коммуникации, выявлены факторы, влияющие на отношение жителей столицы к украинскому языку и к ситуации ассиметричного билингвизма, описаны тенденции в изменении отношения киевлян к украинскому языку как государственному и к перспективе расширения его функций и сфер употребления.

На основе частичного опроса киевлян, проведенного тем же Центром “Общественное мнение” в 2001-2004 гг., выявлена также динамика изменений в функционировании украинского и русского языков в столице Украины.

Негативным последствием деформаций, которые произошли в языковой ситуации Украины в колониальный период, является возникновение и распространение смешанных украинско-русских форм устной речи, известных под названием суржик. В диссертации обобщены различные интерпретации происхождения и природы этого языкового явления, определено его место в системе обиходно-разговорных форм существования языка, доказана неправомерность отождествления суржика с такими разновидностями устной речи, как сленг и социальный диалект. Суржик возникает вследствие попыток носителей украинских диалектов или литературного языка приспособиться к русскоязычной среде, что приводит к хаотическому смешению двух языков, разрушению структуры первичного языка и заполнению разрушенных форм элементами поверхностно освоенного вторичного языка. Механизм образования этого гибридного идиома сближает его с такими формами существования языка в колониальных и постколониальних странах, как пиджины и креольские языки. В связи с этим перспективным представляется социо- и психолингвистическое исследование суржика в контексте явлений языкового смешения, что является объектом исследования креолистики.

Временный, переходной от украинского к русскому одноязычию, характер этой разновидности устной речи подтверждает ареал ее распротранения. В тех областях, где в коммуникации доминирует один из языков - украинский или русский, количество носителей суржика является сравнительно небольшим (2,5% в Западном регионе и 9,6% в Восточном). Увеличение демографического веса смешанной украинско-русской речи наблюдается в областях Центральной Украины, причем расширение ареала происходит в восточном направлении (14,6% в Западно-Центральном регионе и 21,7% в Восточно-Центральном). Характер территориального распространения смешанной украинско-русской речи иллюстрирует корреляцию между количественным увеличением группы носителей суржика и демографическим усилением русского языка на территории Украины (24,2% в Западно-Центральном регионе и 46,4% - в Восточно-Центральном). Это дает основания утверждать, что смешанный идиом формируется как переходной от украинского языка к русскому и доказывает ассиметричный характер взаимодействия двух контактных языков - влияние русского языка на украинский является более мощным, что приводит к нарушению как литературного, так и диалектного узуса украинского языка и возникновению редуцированных смешанных форм обиходно-разговорной речи, являющихся временными образованиями, переходными к русскоязычному общению.

Поскольку возникновение и распространение суржика обусловлено доминированием русского языка в коммуникации, противостоять разрушительному для украинского языка процессу постколониальной языковой креолизации может только государственное языковое планирование, направленное на усиление коммуникативного веса украинского языка.

В заключительной части диссертации даны рекомендации практического характера, касающиеся задач государственного языкового планирования.

Ключевые слова: языковая ситуация, языковая политика, языковая стойкость, языковой конфликт, билингвизм, диглоссия, смешанная речь, суржик, демографический вес языка, коммуникативный вес языка.

SUMMARY

The dissertation is submitted for a Doctor of Philology degree. The speciality: 10.02.01 - Ukrainian language. - The Institute of the Ukrainian language of National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2005.

This dissertation is dedicated to the investigation of the linguistic policy, which was conducted by Soviet government in Soviet Ukraine, and also to analyses of present-day linguistic situation in Ukraine, which was deformed by processes of language and cultural assimilation, which took place during colonial dependence of Ukraine from Russia. Soviet linguistic policy is analyzed here in two aspects: external one, directed to the fact of functional narrowing of Ukrainian language, as well as its field of usage and social base narrowing; and internal one, which was revealed in Soviet goverment interfering in Ukrainian orthographic, terminological and lexical practice for the purpose of Ukrainian linguistic originality grading and artificial stirring up of Ukrainian and Russian language rapprochement.

General description of linguistic situation in Ukraine is done according to All-Ukrainian Gallup poll's returns. The full social investigation of Kiev linguistic situation was done here. Also index of demographic and communicative potential of Ukrainian and Russian language in Kiev was presented; evaluative descriptions of both languages in Ukrainian capital; correlation of two languages in different fields of usage were defined here. And Kiever's attitude toward Ukrainian language as official one, as well as changes in mass consciousness in understanding of the problem of Ukrainian language fields of usage was analysed. Not only Ukrainian-Russian bilinguistic situation was investigated, but also Ukrainian-Russian linguistic mixture phenomenon. Creolized spoken language, which was formed because of Russian language domination in Ukrainian cities was one more topic of investigation. Its habitat extension and its place in Ukrainian language existence situation was described here.

This dissertation signifies the ways of overcoming crisis linguistic situation and defines practical tasks of public linguistic policy.

Key words : linguistic situation, linguistic policy, linguistic resistance, linguistic conflict, bilinguizm, диголосія, mixed speech, “mangcorn” (surzhyk)

Размещено на Allbest.ru