Структурно-семантичні особливості синтаксичних конструкцій посесивності в сучасній українській мові

Посесивний простір умовно складається з трьох сфер за ознакою належності об'єкта до зовнішньої чи внутрішньої / ідеальної реальності. Референція лексем дозволяє охарактеризувати об'єкт як відчужуваний / невідчужуваний або такий, що поєднує ознаки обох типів зв'язків. На основі комбінації компонентів виділяються конструкції, що відображають відношення „посесор - предмет”, „посесор - особа” (неорганічна належність); відношення, що характеризують фізичні властивості особи (органічна належність). Окремо виділяються одиниці, що передають психічні, інтелектуальні характеристики людини як психофізичного концепта; відношення на рівні „посесор - подія”, „посесор - духовна цінність” (конструкції дифузного типу).

Зі структурного погляду конструкції неорганічної належності у структурі речення мають три- і чотирикомпонентну будову, де статичність виявляється як постійність володіння, динамічність -- як зв'язок за функцією. Трикомпонентна будова конструкцій зумовлена такою організацією семантичних компонентів посесивних відношень: власне володіння; постійність володіння. Семантико-синтаксичні поширювачі чотирикомпонентної структури зумовлені такими семантичними компонентами: атрибутивний поширювач -- суб'єктно-оцінна й об'єктивна оцінка об'єкта володіння; локативний поширювач -- типова / нетипова позиція у просторі; поширювач зі значенням призначення -- тимчасовість володіння.

Конструкції органічної належності вказують на наявність у особи фізичних властивостей і характерних ознак зовнішності, реалізуючи сему не “власне володіння”, а наявності певної зовнішності і фізичних даних, манер, характерних ознак. Функціонування трикомпонентної моделі з абсолютно невідчужуваним об'єктом (обов'язковим членом, органом тіла) можливе лише при генералізованому вживанні: Людина має очі. Семантичною особливістю зазначених конструкцій є те, що невідчужувані об'єкти є також унікальними у посесивному просторі посесора.

Конструкції дифузного типу відображають такий зв'язок, де об'єкт володіння становить абстрактну субстанцію, яка є „непредметною” за посесивною ідентифікацією. Посесивний простір утворюють духовні цінності, психічні константи, афективно-когнітивні прояви, інтелектуальні характеристики, зовнішні обставини. Варіанти реалізацій основних типів посесивних структур зумовлені дифузним полем семантичних компонентів посесивності.

Внутрішній світ людини в мовному менталітеті представлений через опозицію емоційного світу й суб'єкта на рівні категорії активності / субординативності. Активність суб'єкта формально виявляється у три- або чотирикомпонентних конструкціях. Чотирикомпонентна конструкція функціонує за умови правобічного об'єктного спрямування стану, тоді як зворотнє спрямування передбачає в конструкціях з дієсловом мати експліцитне вираження причини стану особи.

Конструкції зі значенням інтелектуальних характеристик особи представляють трикомпонентну модель у випадку констатації інтелектуальних спроможностей у широкому розумінні. Структурно-семантичні поширювачі базової трикомпонентної конструкції відповідають співвідносним трансформаційним рядам: а) вихідна модель -- поведінка (діяльність) (локативний поширювач); б) вихідна модель -- модифікація якості (атрибутивний поширювач).

Конструкції зі значенням самопочуття особи, її фізіологічного стану мають різне граматичне оформлення залежно від характеристики фізичних відчуттів, дій органів і частин тіла. Відхилення від задовільного фізіологічного стану в мовній дійсності передаються за допомогою пасивних конструкцій із суб'єктним членом, вираженим родовим або давальним відмінками.

Подія як сукупність зовнішніх процесів характеризується послідовним здійсненням (існує в певних просторових і часових межах), кульмінативністю, статичністю / динамічністю та кількісною ознакою, що зумовлює функціонування конструкцій з кількісним, темпоральним і локативним поширювачами. На вживання конструкцій з пасивним суб'єктом впливають такі компоненти, як раптовість, несподіваність (характеризують динамічний зв'язок). Окремо виділяються конструкції за функцією, де конкретизується роль діяча.

Конструкції зі значенням наявності в особи духовних цінностей становлять найчисельнішу групу з-поміж структур дифузного типу. Духовна цінність визначається як соціальна константа, яка відбиває способи духовного пізнання дійсності, характеристики знань, умінь і навичок, набутих у процесі соціальних, економічних, виробничих, науково-технічних та інших відношень. Лексеми, що займають позицію об'єкта володіння, формують тематичні групи: “тип діяльності; статус у суспільстві”; “права й обов'язки”; “сприйняття й усвідомлення, відображення дійсності”; “моральна свідомість”; “характеристика діяльності особи, подій у часовому вимірі”; “ставлення до світу й діяльності суб'єктів”. Більшість конструкцій розглядуваного типу коституюється на базі дієслова мати, тому є вживаними в усіх стилях сучасної української мови. У цілому, можна визначити конструкції моделі N1 - Vf (мати) - N4 та їх модифікації як спеціалізовані у вираженні зв'язків „посесор - духовна цінність”.

Список публікацій за темою дисертаційної роботи:

Мішеніна Т.М. Про основні засади визначення структури синтаксичних конструкцій з дієсловом „мати” в українській мові // Наука і сучасність: Зб. наук. праць Національного пед. ун-ту ім. М.П.Драгоманова. Т. ХХХІІІ. Серія: Педагогіка. Філологія. - К.: Логос, 2002. - С. 235-244.

Мішеніна Тетяна. Конструкції неорганічної приналежності в українській мові // Рідний край (Науковий публіцистичний художньо-літературний альманах). - 2002. - №2(7). - С. 49-54.

Мішеніна Тетяна. Синтаксичні конструкції моделі мати за кого? що? в українській мові // Мандрівець. - 2002. - №5-6 (34-35). - С. 35-38.

Мішеніна Т.М. Структурно-семантичні особливості посесивних конструкцій на позначення афективно-когнітивних станів людини // Система і структура східнослов'янських мов: Зб. наук. праць / Редкол.: В.І.Гончаров (відп. ред.) та ін. - К.: Т-во „Знання” України, 2003. - С. 41_43.

Мішеніна Тетяна. Конструкції зі значенням наявності в особи духовних цінностей в українській мові // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 11. У 2 частинах / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. - Част. І. - Донецьк: Дон НУ, 2003. - С. 177-183.

Мішеніна Тетяна. Конструкції з родовим посесивним і присвійним прикметником (на матеріалі роману А.Хижняка „Данило Галицький”) // Мандрівець. - 2004. - №3(50). - С. 47-50.

Мішеніна Т.М. Лексеми тематичної групи „час” в позиції об'єкта володіння посесивної предикативної конструкції // Науковий Вісник Волинського держ. ун-ту ім. Л.Українки. - 2002. - №6. - С. 202-205.

Мішеніна Т.М. Динаміка зміни тематичного поля синтаксичних конструкцій з дієсловом мати в українській мові // Наукові записки: Зб. наук. праць. Серія: Філологія. Випуск 3 / Відп. ред. Н.Л. Іваницька. - Вінниця: ВДПУ, 2001. - С. 210-214.

Мішеніна Т.М. Філософічність концепта „серце” в історії української мови // Семантика мови і тексту: Зб. статей VІ Міжнародної конференції: Івано-Франківськ: Плай, 2000. - С. 399-402.

Мішеніна Тетяна. Складений дієслівний присудок моделі мати + інфінітив в українській мові // Складні питання вузівського курсу української мови: Навч. посібн. - Кривий Ріг, 2001. - С. 66-72.

АНОТАЦІЯ

Мішеніна Т.М. Структурно-семантичні особливості синтаксичних конструкцій посесивності в сучасній українській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2005.

У дисертації досліджується типологія конструкцій посесивності та їх структурно_семантичні особливості в сучасній українській мові.

Посесивність розглядається як одна з універсальних категорій, що виявляється на семантико-синтаксичному рівні і відбиває відношення між двома об'єктами, коли один об'єкт сприймається як елемент особистої сфери іншого об'єкта (особи) або коли один об'єкт (особа) має право володіння чи користування іншим об'єктом (матеріальним). Посесивне значення реалізується на словотвірному, лексичному й синтаксичному рівнях. Одиниці всіх рівнів перебувають у системному зв'язку і становлять однорівневі та різнорівневі деривати. З позиції трансформаційного синтаксису виділяється базова посесивна конструкція, що конституюється на базі дієслова мати.

Процес трансформації демонструє явище асиметрії між базовою й дериваційною одиницями на семантико-синтаксичному рівні. Аналіз причин асиметрії вказаних планів, ступеня трансформації ядерного речення дозволяє визначити співвідношення однорівневих та різнорівневих дериватів, а також виділити шляхом порівняння компоненти посесивних відношень, які відбиваються на семантико-синтаксичному й семантичному рівнях.

Складність, багатокомпонентність значень посесивних предикативних конструкцій базується на семантичних опозиціях (активність / пасивність посесора; статичність / динамічність посесивного зв'язку; відчужуваність / невідчужуваність об'єкта володіння), що є релевантними при визначенні характеру посесивного зв'язку, а також зумовлюють структуру й семантику посесивних конструкцій.

Ключові слова: посесивність, посесивний зв'язок, посесор, об'єкт володіння, семантичний компонент посесивного зв'язку, трансформаційний аналіз, органічна / неорганічна належність, належність дифузного типу.

АННОТАЦИЯ

Мишенина Т.М. Структурно-семантические особенности синтаксических конструкций посессивности в современном украинском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Национальный педагогический университет имени М.П.Драгоманова, Киев, 2005.

В диссертации исследуется типология конструкций посессивности, а также их структурно-семантические особенности в современном украинском языке.

Посессивность рассматривается как одна из универсальных категорий, которая проявляется на семантико-синтаксическом уровне и отображает отношения между двумя объектами; при этом один объект воспринимается в качестве элемента личностной сферы другого объекта (особы) или один объект (особа) имеет право владения или пользования другим материальным объектом.

Установлено, что посессивное значение реализуется на словообразовательном, лексическом, морфологическом и синтаксическом уровнях. Единицы всех уровней пребывают в системной связи и представляют собой одноуровневые и разноуровневые дериваты. В деривационной парадигме выделяется ядерная посессивная конструкция (N1 - Vf (иметь) - N4), которая конституируется на базе глагола иметь. Ядерная конструкция характеризуется симметрией соотношений семантической, семантико-синтаксической, формально-грамматической и коммуникативной структур. В базовой модели имеют выражение позиции посессора и объекта владения; при этом позиции определяются валентностью предиката. Такая конструкция выражает связь “посессор - предмет” и функционирует как идентификатор посессивной ситуации, выделяя следующие семантические компоненты: а) субъект выступает как независимая субстанция, носитель активного признака владения; б) объект выступает как зависимая субстанция и не является частью посессора; в) посессивная связь постоянная (статичная).

Процесс трансформации демонстрирует явление асимметрии между базовой и деривационной единицами на семантико-синтаксическом уровне. Анализ причин асимметрии указанных планов, степени трансформации ядерного предложения позволяет определить соотношение одноуровневых и разноуровневых дериватов, а также выделить путем сравнения компоненты посессивных отношений, которые отображаются на семантико-синтаксическом и семантическом уровнях. Сложность, многокомпонентность значений посессивных предикативных конструкций основывается на элементарных семантических оппозициях (активность / пассивность посессора; статичность / динамичность посессивной связи; отчуждаемость / неотчуждаемость объектов владения), которые входят в состав значений посессивных конструкций.

Определено, что посессивное поле условно состоит из трех сфер по признаку принадлежности объекта к внешней или внутренней / идеальной реальности. Референция лексем позволяет охарактеризовать объект как отчуждаемый / неотчуждаемый или такой, который соединяет признаки обоих типов связи. На основе комбинации компонентов выделяются конструкции, отображающие отношение “посессор - предмет”, “посессор - особа” (неорганическая принадлежность); отношения, характеризующие физические особенности человека (органическая принадлежность).

Отдельно выделяются единицы, передающие психические, интеллектуальные характеристики человека как психофизического концепта; отношения на уровне “посессор - ситуация”, “посессор - духовная ценность” (конструкции диффузного типа). Отношения в пределах посессивного пространства диффузного типа несут функциональный характер, поскольку отображают результат познания человеком объектов социальной и духовной действительности. В этом случае происходит фактически только перенос сформированной модели “посессор - отношение владения - объект владения”. При этом категориальное значение посессивности приобретает относительный, не направленный характер.

Структурный минимум конструкций с глаголом иметь составляют компоненты, обязательные с коммуникативной точки зрения. Структурно-семантические компоненты конкретизируют, уточняют, дополняют значение владения и указывают на вероятные, возможные связи. Анализ семантических компонентов, характеризующих посессивную связь и определяющих вектор трансформации / модификации базовой единицы, позволяет рассматривать посессивные конструкции в их системной организации.

Ключевые слова: посессивность, посессивная связь, посессор, объект владения, семантический компонент посессивной связи, трансформационный анализ, органическая / неорганическая принадлежность, принадлежность диффузного типа.

SUMMARY

Mishenina T.M. Structural and semantic peculiarities of possessive syntactical constructions in the modern Ukrainian language. Manuscript.

Thesis for a Degree of Candidate of Philological sciences by the speciality 10.02.01 - the Ukrainian Language. - Dragomanov National Pedagogical University, Kyiv, 2005.

This dissertation investigates the typology of possessive constructions and their structural and semantic peculiarities in the modern Ukrainian language.

Possession is treated as one of the universal categories that manifest it self on the semantic and syntactic levels and reflects an object to object relation of either possessing or being possessed. The possessive meaning is realized on the word-building, lexical and syntactic levels. Units at all levels are inter-dependant presenting derivates at the same or different levels. In the derivational paradigm with the meaning of possession special attention should be given to the possessive construction based on the verb “to have”.

The transformation procedure exemplifies asymmetry between the basic and derivational units in terms of semantics and syntax. Analysis of reasons causing the asymmetry in question and transformational degree of the nuclear sentence help to define the interrelationship between derivates of the same and different levels. By way of comparing them the constituents of possessive relations at the semantically-syntactic and semantic levels are determined.

Complex character of possessive predicate constructions is based on the elementary semantic oppositions (active versus passive character of the possessor, static versus dynamic character of the possessive connection, alienability versus inalienability). The thesis investigates the semantic constituents which eventually are relevant in defining the origin of the possessive connection as well as determining its structure and semantics.

Key words: possession, possessive connection, possessor, object of possession, semantic constituent of possessive connection, transformational analysis, organic\ non organic character of possession, diffused possession.

Размещено на Allbest.ru