Словотвірний потенціал однинних іменників у сучасній українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І.І. МЕЧНИКОВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

СЛОВОТВІРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОДНИННИХ ІМЕННИКІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

МАРТИНОВА Лілія Борисівна

Одеса -- 2004

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Міжрівневі зв'язки словотвору як науки про способи творення слів надзвичайно широкі. Словотвір, тісно пов'язаний з лексикологією, семасіологією, ономасіологією, морфологією, синтаксисом, не може не зазнавати зворотних впливів. Втручання у дериваційні явища лексичних, семантичних процесів суттєво порушують регулярність словотвору. Зв'язок з морфологією, навпаки, здатний частково компенсувати його власну недостатню впорядкованість, адже ступінь регулярності мовних явищ на морфологічному зрізі -- один з найвищих, що пов'язано з високою абстрактністю морфології. “Найбільш високі абстракції в категоризації явищ світу досягаються при їх класифікації за частинами мови” Кубрякова Е.С. Роль словообразования в формировании языковой картины мира // Роль человеческого фактора в языке: язык и картина мира. -- М., 1991. -- С. 156., оскільки граматичний рівень спирається на “категоріальну структуру мислення в рамках цілісної мисленнєво-мовленнєвої діяльності людини” Грещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. -- Ів.-Франківськ, 1995. -- С. 4.. Отже, вивчення дериваційних явищ, спроектованих на частини мови, набуває більш системного, регулярного, прогнозованого характеру. Це має особливе значення у вік комп'ютеризації, машинних перекладів тощо. На разі більш дослідженим є відприкметниковий та віддієслівний словотвір (В. Грещук, Т. Возний), менше уваги приділяється відсубстантивній деривації. Вивчення десубстантивів можна охарактеризувати як фрагментарне та несистематизоване. Його об'єктом є поодинокі лексеми або невеликі за обсягом, розрізнені, ізольовані ЛСГ. На сьогоднішній день в україністиці відсутні наукові роботи з вивчення дериваційних можливостей значних угруповань іменників, об'єднаних не тільки на семантичних, але й граматичних засадах. Перспективними в цьому плані ми вважаємо однинні іменники, які на граматичному ґрунті категорії числа інтегрують такі об'ємні і значні самі по собі лексико-граматичні розряди, як абстрактні, речовинні та збірні імена. Жоден з цих розрядів не досліджувався в аспекті його дериваційної потужності в сучасній українській мові. Вивчити словотворчий потенціал кожного розряду, порівняти їх словотворчі можливості та за результатами виявити словотворчий потенціал однинних іменників загалом -- таке завдання видається доцільним для подальшої розробки теорії словотвору. При цьому одночасно здійснюється не менш важлива структурно-семантична характеристика десубстантивів. Саме цей шлях здатний призвести до адекватного опису цілісної дериваційної системи мови. Такий підхід тільки започатковується, тому потребує спеціального і уважного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ряд теоретико-методологічних положень роботи було реалізовано при виконанні наукової роботи кафедри української мови Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського “Граматичні категорії української мови”, кафедри гуманітарних наук Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ та Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова “Мовні зміни з погляду сучасних мовознавчих парадигм”, яка затверджена Вченою радою Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова 25 червня 1997 року (протокол № 9), № 220 (університетській реєстр), державна реєстрація -- 0101U001413.

Об'єкт і предмет дослідження -- об'єктом дослідження є семантико-граматичний клас однинних іменників як словотворча база формування десубстантивів різної частиномовної належності в сучасній українській мові. Предметом дослідження є дериваційний потенціал однинних іменників на рівні словотвірної парадигми; структурна і семантична класифікація де субстантивів; основні напрями дериваційного розвою абстрактних, речовинних та збірних іменників на сучасному етапі розвитку української мови.

Мета роботи -- визначити словотворчий потенціал однинних іменників у сучасній українській мові, встановити структурну і семантичну типологію десубстантивів. Відповідно до цієї мети визначаються конкретні завдання:

- базуючись на лексикографічних даних, провести класифікацію лексичного матеріалу на рівні ЛСВ слова: поділити однинні іменники на лексико-граматичні розряди абстрактних, речовинних та збірних імен; далі -- виділити у кожному розряді певні ЛСГ;

- проаналізувати семантично-словотвірну структуру десубстантивів, мотивованих абстрактними, речовинними і збірними іменами, встановити інвентар словотвірних категорій і словотвірних типів, які діють у відіменниковому словотворі;

- укласти типові словотвірні парадигми абстрактних, речовинних і збірних іменників, визначити ступінь їх відтворення у конкретних СП за допомогою словотвірних мікроструктур;

- проаналізувати чинники, що безпосередньо впливають на словотворчий потенціал іменників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше клас однинних іменників є предметом лінгвістичного дослідження у повному обсязі;

- вперше встановлено словотворчий потенціал всього класу однинних іменників і кожного з лексико-граматичних розрядів, що складають його -- абстрактних, речовинних і збірних імен;

- вперше укладені типові парадигми: а) однинних іменників як цілісного семантико-граматичного класу слів сучасної української мови; б) лексико-граматичного розряду абстрактних іменників; в) лексико-граматичного розряду речовинних іменників; г) лексико-граматичного розряду збірних іменників; д) кожної ЛСГ у складі лексико-граматичних розрядів;

- подано структурно-семантичний опис десубстантивів як словотвірної підсистеми української мови на синхронному зрізі;

- зроблено прогнозуючі висновки щодо мовних реалізацій словотворчих можливостей однинних іменників в українській мові.

Теоретичне значення роботи визначається комплексним семантико-словотвірним аналізом однинних іменників як цілісного підрозділу іменникової системи сучасної української мови. Проведене дослідження доповнює і уточнює наявні в сучасній лінгвістиці погляди на дериватологічні особливості однинних іменників, відкриває перспективи для подальших узагальнень в сфері дериваційних підсистем, об'єднаних за морфологічними ознаками. Матеріали, методика та висновки роботи можуть служити підґрунтям для вивчення багатьох інших, досі не досліджених лексико-граматичних розрядів різних частин мови.

Практичне значення. Сучасні активні розробки проблем морфології і словотвору вимагають поглибленого вивчення категорії числа, розрядів, що формують його, граматичного статусу та словотворчої активності останніх. Дослідження у цьому науковому напрямі дає багатий фактичний матеріал для розробки спецкурсів, спецсемінарів із морфології, словотвору, лексики, лексикографії, для укладання посібників та підручників з української мови, для праць монографічного характеру про типологію відіменникового словотвору, а також вивчення української мови іноземцями із застосуванням так званого гніздового методу. Узагальнення, зроблені в дисертації, важливі для порівняльно-типологічного вивчення мов: “Систематичне порівняння слов'янських мов на рівні словотвірних гнізд -- справа більш віддаленого майбутнього” Лопатин В. В. Основные единицы сопоставительного описания словообразовательных систем славянских языков // Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. -- М., 1987. -- С. 53..

Матеріалом дослідження послугувала спеціально створена нами картотека десубстантивів, зафіксованих в одинадцятитомному „Словнику української мови”, шеститомному „Українсько-російському словнику”, „Словарі української мови” за редакцією Б. Грінченка, у сучасній художній українській та перекладній літературі, а також спостережених нами в усному мовленні.

Методи дослідження. Основним методом роботи є описовий, що включає: лінгвістичне спостереження, аналіз мовних явищ, відбір і систематизацію відповідних матеріалів. На різних етапах дослідження залучалися й інші наукові методи. Аналізуючи семантику похідних, виявляючи словотвірні категорії, що діють у відіменниковому словотворі, ми звертаємося до методу компонентного аналізу семантичної структури як твірних, так і похідних одиниць. В процесі поділу однинних іменників на лексико-граматичні розряди абстрактності, речовинності та збірності застосовувався функціональний метод, який давав змогу перевірити правильність результатів через включення іменників та їх значень у структурні одиниці вищого порядку - речення та словосполучення. Для встановлення кількісної сторони словотворчого потенціалу систематично використовувався метод кількісних підрахунків, вкрай необхідний в роботі представленого типу.

Апробація дисертації. Дисертацію обговорено кафедрою загального і слов'янського мовознавства Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова 7 квітня 2003, протокол № 7. Результати досліджень апробовано на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Вінницького торговельно-економічного інституту КДТЕУ (1997-2000 рр.). Основні положення роботи відображені у 4 публікаціях, надрукованих у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. У відповідності до поставленої мети і завдань робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, 9 таблиць, списку використаної літератури (230 одиниць). Обсяг дисертаційного дослідження -- 180 с.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Типологія класу однинних іменників у сучасній українській мові” визначається обсяг та кількість вихідного словникового матеріалу, що проектується у вершини конкретних словотвірних парадигм (СП), від лексичної наповненості яких залежить словотворчий потенціал обраного для дослідження об'єкту. Проводиться розмежування центру та периферії сингулятивного поля, встановлюються їх основні параметри. Центральними одиницями вважаємо: непохідні абстрактні іменники (добро, щастя, сум, час), речовинні іменники-нетерміни (вода, мед, шовк, гіпс, сніг) та словотвірно марковані збірні назви (пір'я, чумацтво, картоплиння, апаратура). Семантика і категоріальна оформленість таких одиниць не викликають двозначних тлумачень і чітко вказують на належність до іменників singularia tantum з типовими для них значеннєвими і квантитативними показниками.

Теза про універсальність парадигматичного підходу до вивчення мовних явищ конкретизується й набуває реального змісту в таких головних принципах нашої роботи: а) за основну одиницю класифікації лексичного матеріалу нами обирається окреме парадигмозначення, а не слово в повному комплексі своїх значень; б) основною одиницею виміру словотворчого потенціалу всіх лексичних угруповань, що розглядаються, встановлюється СП; в) опис словотвірної семантики здійснюється у межах типової СП (ТСП); г) виявляється зв'язок між семантичною і дериваційною парадигматикою. Перший із названих принципів є основою членування сингулятивів на лексико-граматичні розряди абстрактних, речовинних і збірних іменників, подальше виділення серед кожного з них відповідних ЛСГ і далі -- формування списку вершин багаточленних СП. Він безпосередньо пов'язаний з кінцевою метою роботи, адже кожна одиниця лексико-семантичного рівня проектується на дериваційному рівні у вершину СП. Словотворчий потенціал будь-якого лексичного угруповання є часткою від ділення числа дериватів на число вершин СП. Його визначення ускладнюється тим, що майже четверта частина однинних іменників є полісемантами. Найвища їх концентрація серед непохідних абстрактних назв: тут вони переважають однозначні майже у 3 рази; поміж речовинних та збірних багатозначні, навпаки, становлять меншість. Серед полісемантів усіх розрядів домінують двозначні лексеми (до 70% від загальної кількості), “зону насиченої полісемії” (6-9 ЛСВ) складають 10% слів, які є переважно абстрактними іменниками. Гомогенність, тобто однотиповість лексико-граматичної природи всіх ЛСВ, що входять до семантичної структури однієї лексеми, характерна перш за все для 2-значних слів, пор.: алебастр, наждак, сурик, целюлоза -- 1. речовини; 2. будівельні промислові матеріали з цих речовин; клавіатура -- 1. зб. сукупність клавішів музичних інструментів; 2. зб. сукупність клавішів у будь-якому механізмі. Перехід до гетерогенних полісемантів пов'язаний з ускладненням семантичної структури слів. Це спостерігається на глибині вже 3_х значень, проте абстрактні іменники можуть зберігати лексико-граматичну ідентичність всіх складових ЛСВ навіть на рівні 4-5 та 6-9 семем, пор.: ідея -- 1. поняття, уявлення, що відбивають дійсність у свідомості людини; 2. переконання; 3. міркування про що-небудь; 4. задум, план, намір; 5. основна думка твору. Цей аспект нашого дослідження підтверджує існуючу тенденцію “до збереження однакового рівня абстракції у семантичній структурі іменника -- від конкретних значень утворюються конкретні, від абстрактних -- абстрактні лексико-семантичні варіанти” Ольшанский И. Г. Семантико-деривационная активность лексики // Филологические науки. -- 1987. -- № 2. -- С. 62., хоча більш відомим і майже аксіоматичним є твердження про те, що розвиток семантичних процесів полягає в русі від конкретного до абстрактного або навпаки від абстрактного до конкретного.

Встановлення опозицій лексико-граматичних розрядів у межах багатозначних лексем на рівні ЛСВ є засобом точнішого визначення лексичної наповненості кожного розряду сингулятивів, кожної ЛСГ, адже гетерогенний полісемант своїми окремими ЛСВ може входити в різні семантичні угруповання, пор.: хром -- 1. Метал (входить до ЛСГ “метали”); 2. Шкіра, оброблена солями хрому (ЛСГ “матеріали”). ЛСВ слова продовжує залишатися засобом і основною одиницею класифікації і на наступному етапі дослідження, коли мова йде про лексичну наповненість СП. Для того щоб подати дійсну кількість дериватів у тій чи іншій СП, потрібно встановити не тільки формальну, але й семантичну відповідність між твірною та похідною основами, адже кожне значення мотивуючого полісеманта здатне до формування окремого семантичного відповідника у смисловій структурі похідного слова. Кожне парадигмозначення багатозначного слова а) номінує окреме поняття, б) входить до різних лексико-граматичних розрядів, в) до різних ЛСГ, г) має різні словотворчі потенції, д) по-різному співвідноситься з похідними. Це свідчить про його певну самостійність і необхідність вважати основою вище згаданих парадигматичних класифікацій не слово взагалі, а тільки його ЛСВ. Цей принцип обґрунтований у ряді наукових праць, проте теоретичне його застосування ще не знайшло активного вияву.

Операційним знаряддям для виміру словотворчого потенціалу є багаточленна СП (з 2 і більше похідними), яка дійсно здатна продемонструвати об'єктивно існуючий, історично сформований та комунікаційно виправданий набір словотвірних значень і відповідних їм дериватів на базі окремих лексем, їх семем та різноманітних лексичних угруповань. Вона відповідає вимогам сучасного основоцентричного аспекту дослідження словотвору Грещук В. В. Зазн. праця. -- С. 8-12.. Наша робота присвячена вивченню десубстантивних парадигм як конкретних (породжуваних однією окремо взятою лексичною одиницею), так і типових. Останні вміщують сукупність словотвірних значень, абстрагованих від конкретних засобів їх вираження. Типова СП складена нами для а) кожної із 8 розглянутих ЛСГ; б) кожного лексико-граматичного розряду -- окремо для абстрактних, речовинних та збірних іменників; в) для класу однинних іменників загалом. Нами зроблена також спроба встановити зв'язок між семантичною та словотвірною парадигматикою на матеріалі полісемантичних сингулятивів. З цією метою визначені структурно-семантичні моделі полісемантів (тип полісемії, вид переносу), граматична належність та словотворчий потенціал кожного ЛСВ. Виявлена така схема міжрівневих впливів: ЛСВ, утворені внаслідок метонімічного переносу, відносяться до конкретних імен, що мають, як правило, ненульовий словотворчий потенціал, величина якого визначається ступенем віддаленості від основного значення; ЛСВ, утворені шляхом метафоризації, частіше є абстрактними, синтаксично чи конструктивно обумовленими і дериваційно індиферентними. Подібні дослідження можуть стати шляхом до знаходження рис ізоморфізму між різними мовними рівнями, що є одним з пріоритетних завдань сучасної лінгвістики. Виконати його можливо саме на парадигматичному рівні.

У другому розділі, „Словотворчий потенціал непохідних абстрактних іменників”, мають місце такі превентивні операції: всі абстрактні іменники розподіляються за морфемною ознакою на похідні та непохідні; у цілому характеризуються похідні назви -- віддієслівні та відад'єктивні словотвірні типи з суфіксами _ння / _ення / _іння / _ття, _ізація / _изація, _к(а), _ція, _ість, _изм / _ізм, _іст / _ист, _ство / _цтво, з нульовими формантом; встановлюється їх словотворчий потенціал, який загалом дорівнює нулю, і тим самим обґрунтовується вибір непохідних абстрактних іменників як основного об'єкту вивчення цього розділу. Далі серед останніх виділено 3 ЛСГ: „антропоцентричні поняття”, „соціальні поняття”, „культурологічні поняття”. Центральною вважаємо ЛСГ “антропоцентричні поняття”, до якої входять назви універсальних понять, що відображають специфіку існування особистості і номінують: а) почуття (вина, гнів, надія, печаль); б) психічні, душевні стани (жах, спокій, тривога); в) прояви психічної діяльності (воля, гонор, гумор, мрія, пам'ять, розум); г) фізичні та фізіологічні стани (апетит, голод, енергія (2 знач.), сон, смерть); д) нормативно-оцінні та морально-правові категорії суспільної свідомості (благо, гріх, совість, слава, шлюб). Ці поняття послуговуються частотною загальновживаною лексикою, склад якої є стабільним у всіх розвинених мовах. Нами укладені типові СП для кожної з трьох названих ЛСГ. Вони мають як самодостатнє, так і порівняльне значення. Результатом дослідження є оригінальна ТСП лексико-граматичного розряду абстрактних іменників, яка демонструє основні напрями розвитку цієї дериваційної підсистеми, див. Табл.1. ТСП має чотиризонну субстантивно-ад'єктивно-вербіально-адвербіальну структуру, яка представлена 9 інваріантними словотвірними значеннями (СЗ). Найрегулярнішим з них є СЗ “загальна відносність”. Відносні ад'єктиви присутні практично в кожній СП, утворюються суфіксальним способом і мають уніфіковані засоби вираження -- форманти _овий та _ний. Вони складають зону синтаксичної деривації, до якої приєднуються також десубстантивні прислівники, що утворюються вибірково тільки від окремих назв з архісемою “людина”. Зона лексичної деривації містить: а) похідні іменники з предметно-характеризуючими та модифікаційними СЗ; б) похідні якісні прикметники з інваріантним СЗ “який має те, що...”; в) похідні дієслова з інваріантним СЗ “мати відношення до того, що...”.

Таблиця 1. Типова СП лексико-граматичного розряду абстрактних (непохідних) іменників

За умови структурного збігу ТСП і конкретної СП остання вважається повною, “ідеальною”, а її вершина демонструє максимально можливу регулярність дериваційних процесів у своїй підсистемі. Прикладом такої є тільки СП з вершиною "сміх", тому є підстави говорити про низький ступінь регулярності словотвору на базі абстрактної лексики. Структурно-семантична цілісність та однотиповість СП найчастіше порушується через неможливість утворення прислівника, що спричинено формально-граматичними особливостями (він утворюється від ад'єктивів), та іменників із СЗ ”суб'єктивна оцінка” і ”особа”, що часто пояснюється несумісністю семантики твірного і похідного. Понад 80% багаточленних СП мають 3 і більше нереалізованих CЗ. Лексичне наповнення СП коливається від 2 до 19 дериватів, кількість двочленних СП є найбільшою. Словотворчий потенціал непохідних абстрактних іменників становить 2,5 лексичних одиниці, хоча залежно від ЛСГ коливається з 4 (“антропоцентричні поняття”) до 1,5 одиниці (“культурологічні поняття”).

У третьому розділі, “Словотворчий потенціал речовинних іменників”, визначається специфіка дериваційної підсистеми речовинних іменників як самодостатнього розряду сингулятивів, а також в її порівнянні з аналогічною підсистемою абстрактних імен. Розглянуто більш, ніж 1,5 тис. назв речовин на предмет відбору вершин багаточленних СП, з яких сформовані такі ЛСГ: “матеріали” (близько 500 одиниць), “продукти харчування” (понад 200 ЛСВ), “рослини” (100), “рідини” (сюди входять 19 назв фізіологічних рідин, що містяться в організмах людей, тварин, рослин: кров, жовч, сік, лімфа тощо), “атмосферні опади” (8 одиниць). Твірні -- переважно непохідні, питомі й нетермінологічні лексеми. Похідні формують 3 частиномовних блоки -- субстантивний, ад'єктивний та дієслівний. Найбільш складною є структура субстантивного блоку, що вміщує предметно-характеризуючі (мутаційні) і модифікаційні значення. Серед мутаційних центральним є СЗ “конкретний предмет”, яке використовується для продукування назв локативів (ємностей, приміщень, територій), дрібних живих істот (птахів, комах, метеликів), захворювань, побутових реалій тощо. Професійні номінації, що утворюються як результат реалізації СЗ “особа”, характеризуються порівняно невисокою активністю в усіх ЛСГ, окрім назв матеріалів. Це пояснюється відсутністю соціальних замовлень на найменування агентиву від номінацій окремих продуктів харчування, овочів, фруктів, рослин або особливостями семантики твірних, що унеможливлюють подібні назви, як у ЛСГ “атмосферні опади”. У сфері модифікаційного словотвору найбільш частотними є демінутиви: практично від кожного речовинного іменника легко утворюються зменшені, пестливі або зменшено-пестливі назви у рамках традиційних словотвірних типів з суфіксами _к(а), _ок, _ик, _ець, _ц(е), _оньк(а) та ін. Перешкодою демінутивному словотворові може бути термінологічна маркованість твірних, що спостерігається в ЛСГ “матеріали”. СЗ “одиничність” характерне для назв дискретних об'єктів, яких є чимало серед усіх ЛСГ речовинних іменників. За найбільш регулярне СЗ на базі речовинних іменників слід визнати інваріантне значення “загальна відносність”, що втілюється в ад'єктивах з надзвичайно широкою і незапрограмованою амплітудою семантичних конкретизаторів. Частина з них має тенденцію до переходу у розряд лексичних дериватів, про що свідчать конкретизуючі семеми “подібний до того, що...”, “кольору того, на що вказує твірна основа”: „шипшинний обрій” (В.Сосюра), „житній смуток”, „пшеничні корогви” (М.Стельмах) та ін. Власне якісних прикметників із спеціалізованими суфіксами _ист_, _чат_, _уват_, _ав_, _лив_, _яст_ та ін. порівняно небагато.

Їх семантика може бути описана конкретизуючими семемами “який має у великій, значній кількості те, що... ” та “подібний до того, що називає твірна основа”. Дієслівні блоки СП невеликі за об'ємом, лише в ЛСГ “матеріали” в кожній конкретній СП присутнє дієслово (з суфіксом -ува-/-юва чи -и-), що пов'язано з реалізацією такого значеннєвого компонента в структурі твірних, як “підлягати обробці, слугувати об'єктом діяльності”.

Уніфікувати всю різноманітність лексичного та дериваційного матеріалу можна певною мірою з допомогою поняття словотвірної мікроструктури Зверев А. Д. Словообразование в восточнославянских языках. -- К., 1981. -- С. 217. як такого набору похідних, що регулярно повторюється в усіх конкретних СП досліджуваної сфери. Ці типові набори дериватів демонструють чисто словотворчі, незалежні від ”примх лексики” можливості тієї чи іншої групи твірних. В СП речовинних іменників переважають дво_ та тричленні мікроструктури, формальний склад яких можна відобразити так: а) Sub ”_{зм.-пестл}” ₊ Ad _відн.; б) Sub ”_{конкр.предмет}” ₊ Ad _відн ; в) Sub ”_{зм.-пестл}” ₊ Sub ”_{конкр.предме}” ₊ Ad _відн; г) Sub ”_{особа-проф.} ” ₊ Ad _{відн +} Ad _як. (лише в ЛСГ „матеріали”-нетерміни); д) Sub ”_{речовина.} ” ₊ Ad _{як. +} V, ”_{наділяти тим...} ” (лише в ЛСГ „матеріали”-терміни); е) Sub ”_{зм.-пестл.} ”₊ Sub ”_{збільш.-згруб..} ” ₊ Ad _{відн.. +} V ”_{випадати} ” (характерна тільки для ЛСГ „атмосферні опади”). Пор. з абстрактними іменниками, для яких характерні мікроструктури: а) Ad _{як. +} V та б) Sub ”_{особа-профес.} ” ₊ Ad _відн. Чим більша різноманітність та вища складність мікроструктур, тим менший ступінь регулярності у відповідній дериваційній підсистемі. При подальшому узагальненні можна твердити, що серед конкретних СП переважають парадигми з поєднанням субстантивного та ад'єктивного категоріальних блоків; дієслівний блок приєднується до вказаних приблизно у 25% від загального числа вершин. В субстантивному блоці провідним є СЗ ”суб'єктивна оцінка -- зменшеність-пестливість”, а в ад'єктивному -- ”загальна відносність”.

Ці значення відображають основні напрями дериваційної активності речовинних іменників. Регулярність дериваційних процесів визначається зіставленням СЗ типової та конкретних СП. Цілковита ідентичність СЗ спостерігається в конкретних СП з вершинами „кров”, „трава”, „цукор”, „сніг”. По 1-2 лакуни в конкретних СП таких слів, як „жир”, „сало”, „хліб”, „масло”, „лід”, „дощ”, „роса” та деяких ін. Лексична наповненість конкретних СП може бути різною: 16 похідних ("сніг"), 14 („кров”), 12 („цукор”, „трава”), 10 („хліб”, „масло”, „лід”), 9 („мед”, „дощ”), але загалом переважають 2_членні СП.

Словотворчий потенціал лексико-граматичного розряду речовинних іменників становить 3,5 одиниці. Він складається із словотворчих потенціалів ЛСГ „атмосферні опади” -- 7 одиниць; ЛСГ „рослини” -- 3,1; ЛСГ „матеріали” -- 3; ЛСГ „рідини” -- 2,7; ЛСГ „продукти хар-чування” -- 2,5 лексеми.

Таблиця 2. Типова СП лексико-граматичного розряду речовинних іменників

У четвертому розділі, „Словотворчий потенціал збірних іменників”, розглядається проблема лінгвістичного статусу форм збірності, встановлюється число та об'єм словотвірних типів збірних іменників. Підкреслюється, що й у межах усталеного розуміння збірності є чимало спірних, невирішених питань. Одне з них стосується характеру словотвірних типів збірних іменників -- є вони мутаційними чи модифікаційними. Модифікаційне СЗ являє собою певний додатковий (модифікуючий, видозмінюючий) компонент значення, яким відрізняється мотивований член від немотивованого. При цьому обидва обов'язково належать до однієї частини мови, на разі -- до іменника. Деривати модифікаційних типів мають ще одну важливу прикмету збірності: вони регулярно співпадають з формами однини і множини: козак -- козаки -- козацтво. Якщо вважати, що категорію збірності складають виключно модифікаційні словотвірні типи, то в такому випадку за межами збірних іменників залишається багато дериватів, збірність яких не підлягає сумніву і регулярно фіксується словниками: садовина, озимина, квашенина та ін., які мотивуються не іменниками, а відповідними прикметниками і формують не модифікаційні, а мутаційні словотвірні типи. Питання про об'єднання категорією збірності двох різних словотвірних типів у науковій літературі не розглядалось. Дотримуючись логіки мовних фактів, ми вважаємо можливим трактувати збірність як модифікаційно-мутаційну дериватологічну категорію. Підхід, що пропонується, знімає багато суперечностей і більш чітко висвітлює словотвірно маркований центр лексико-граматичного розряду збірних іменників. Суфіксально оформлені збірні іменники в цілому малопродуктивні у сучасній українській мові. Серед них є цілий ряд абсолютно непродуктивних типів, які відзначені повною дериваційною пасивністю своїх членів: це СТ з формантами _щин(а), _чин(а) -- гайдамаччина, кримінальщина; _в(о) -- паливо, литво; _ітет -- генералітет, криміналітет; _вор(а) -- дітвора; _он -- лексикон; _еч(а) -- малеча; _изн(а) -- білизна; _іан(а) -- Шевченкіана; _як -- кістяк; _ад(а) -- аркада; _як -- рудяк ”погане зерно”; _ом(а) -- сірома; _в(а) -- братва, грошва. До більш продуктивних відносяться словотвірні типи на _j_, _ств(о), _н(я), _ик(а), _иння, _ин(а), _ур(а), _атур(а), _ник, _няк, _ат_/_іат-, _аж_, _от(а) та нульсуфіксальні деривати (колосся, лицарство, мурашня, тематика, цибулиння, звірина, апаратура, журавлинник, вишняк, конфіскат, літраж, кіннота, юнь).Частина з них здатна породжувати на мовленнєвому рівні похідні з СЗ ”зменшеність-пестливість” (гіллячко, маковиннячко, фурнітурка, виноградничок -- у знач. ”зарослі”, інші -- відносний прикметник (сировинний, агентурний, тоннажний, піхотний). Лише окремі твірні з розряду збірних іменників утворюють багаточленну СП: лахміття -- лахміттячко, лахмітник; подружжя -- подружжячко, подружній; клоччя -- клоччячко, клочаний, клоччастий; кіннота -- кіннотник, кіннотний; піхота -- піхотинець, піхотний). Але вони не здатні вплинути на структуру ТСП збірних іменників, у яку з певними поясненнями можна включити СЗ ”зменшеність -- пестливість” і ”відносність”. Словотворчий потенціал похідних збірних іменників усіх 26 розглянутих нами словотвірних типів (500 лексем) коливається між 0 та 1 лексичною одиницею. Цей показник є найнижчим серед лексико-граматичних розрядів сингулятивів. Словотворчий потенціал збірних іменників незрівнянно менший і бідніший, ніж інших сингулятивів, проте його загальні напрями цілком збігаються з іншими розрядами.

Таблиця 3. Типова СП однинних іменників у сучасній українській мові

Висновки

словотворчий однинний іменник граматичний

Проведене дослідження дозволило обґрунтувати основні результати роботи:

1. Вершинами словотвірних парадигм, що дозволять більш об'єктивно встановити словотворчий потенціал сингулятивів повинні бути вибрані:

-- непохідні абстрактні іменники, оскільки необмежена кількість іменникових деад'єктивів і девербатів абстрактного характеру практично не бере участі у словотворчому процесі сучасної української мови;

-- похідні збірні іменники, оскільки лексична збірність є невизначеною у своєму статусі та обсязі;

-- речовинні іменники нетермінологічного характеру, оскільки терміни є особливою підсистемою із своїми законами функціонування.

Відповідно у роботі проаналізовано близько 1000 абстрактних непохідних іменників, понад 800 речовинних, майже 500 збірних.

2. Вершини словотвірних парадигм формують 3 ЛСГ абстрактних іменників (“Антропологічні поняття”, “Соціальні поняття”, “Культурологічні поняття”) та 5 ЛСГ речовинних іменників (“Продукти харчування”, “Рослини”, “Матеріали”, “Рідини”, “Атмосферні опади”). Збірні іменники як більш граматикалізований розряд розподіляються не за ЛСГ, а за словотвірними типами залежно від дериваційної оформленості (всього -- 26 СТ).

3. Одиницею виміру словотворчого потенціалу лексем є словотвірна парадигма (СП). Ефективною є методика поділу СП на конкретні та типові.

4. Конкретні СП дають змогу встановити словотворчий потенціал окремих лексем, лексико_семантичних груп, лексико_граматичних розрядів, однинних іменників в цілому, що призводить до таких узагальнень:

-- словотворчий потенціал лексико_граматичного розряду абстрактних іменників становить 2,5 лексеми. Його складають потенціали ЛСГ “Антропоцентричні поняття” -- 4 одиниці; ЛСГ “Соціальні поняття” -- 2 одиниці; ЛСГ “Культурологічні поняття” -- 1,5 одиниці;

-- словотворчий потенціал лексико_граматичного розряду речовинних іменників становить 4 лексеми. Його складають потенціали ЛСГ “Матеріали” -- 3 одиниці; ЛСГ “Продукти харчування” -- 2,5 лексеми; ЛСГ “Рослини” -- 3 одиниці; ЛСГ “Рідини” -- 3 одиниці; ЛСГ “Атмосферні опади” -- 7 лексичних одиниць:

словотворчий потенціал збірних іменників складає 1;

словотворчий потенціал лексико_граматичного розряду однинних іменників в цілому -- 2,5 лексичних одиниці;

5. Типова СП дозволила виявити основні напрями дериваційних процесів

абстрактних, речовинних, збірних іменників та сингулятивів в цілому, спільне та різне у словотворі цих підсистем іменника в сучасній українській мові. Диференційними ознаками є:

-- частиномовна будова типових СП різних лексико_граматичних розрядів однинних іменників: у абстрактних іменників вона має 4-зонну субстантивно_ад”єктивно_дієслівну_адвербіальну структуру; у речовинних -- 3-зонну субстантивно_ад”єктивно_дієслівну ; у збірних -- субстантивно_ад'єктивну будову;

-- специфічним є число словотвірних значень (словотвірних категорій)на базі кожного розряду: у типовій СП абстрактних іменників -- 9 словотвірних значень; речовинних іменників -- 10 словотвірних значень; збірних іменників -- 3 словотвірних значення (за кількістю інваріантних значень);

-- специфічним є ряд словотвірних значень, характерних тільки для одного розряду. До таких належать: словотвірне значення “абстрактне поняття” (типова СП абстрактних іменників); словотвірне значення “речовина”, “конкретний предмет”, “одиничність” (типова СП речовинних іменників). В цілому ця різниця в наборі значень визначається особливостями семантики твірних слів та соціальними замовленнями на ту чи іншу номінацію. Цікавим є процес самопоновлення лексико_граматичних розрядів: на базі абстрактних утворюються абстрактні ж похідні назви (пор.: авантюризм, ідеалізм, кар'єкризм, догматизм, символізм, диктатура, гонорство та ін.); речовинні іменники активно продукують інші речовинні імена, що включаються до відповідних ЛСГ і одержують статус вершин нових СП. Пересікання семантики спостерігається: абстрактні іменники не породжують речовинних, а речовинні не утворюють абстрактних. Проте і ті, і інші є базою для створення суфіксально оформлених збірних іменників;

-- специфічним для кожного розряду є ступінь продуктивності тих чи інших значень. Так, для абстрактних іменників найбільш типовим є похідні, що називають особу за професійною та предметно_оцінною ознакою і які наявні чи не у кожній конкретній СП (пор.: гуморист, ідеаліст, мораліст, скандаліст; грішник, кривдник, мовник, клопотун та ін.). Порівняно з абстрактними, речовинні імена характеризуються невисокою активністю в плані створення професійних номінацій -- найчастіше в зв'язку з відсутністю соціального замовлення на найменування діяча типу кефірник, соковник, сніговик чи крижаник.. Тому агентивне значення актуалізується в основному лише в СП ЛСГ “Матеріали”, оскільки її члени називають речовини як об'єкт людської діяльності. Від збірних іменників агентиви рідкісні та епізодичні.

Різною продуктивністю у порівнюваних розрядах іменників відзначене інваріативне словотвірне значення “який має те, на що вказує твірна основа” (з додатковою семою “у значній мірі, кількості”), що реалізується у якісних прикметниках. Відмінною структурною особливістю ад'єктивного блоку СП абстрактних іменників у порівнянні з речовинними є значне переважання лексичних дериватів над синтаксичними дериватами -- відносними прикметниками. Ця особливість притаманна в першу чергу ЛСГ “Антропоцентричні поняття”, кожна конкретна СП якої обов'язково вміщує якісний ад'єктив, а більше 20 СП мають по 2-3 якісних прикметники з суфіксами _н_, _лив_, _ив_, _овит_, _ист_, _ав_, _к_, _л_, _уват_, _уч_, нульовим суфіксом.

Від збірних іменників якісні прикметники не утворюються.

Частотність творення дієслів також різнить лексико_граматичні розряди, що розглядаються. Дієслівні блоки присутні у 70% конкретних СП абстрактних і 40% СП речовинних іменників. За групами показники частотності дієслів розподіляються так: ЛСГ “Антропоцентричні поняття” має дієслівний блок практично у кожній конкретній СП, що складає 100%; ЛСГ “Соціальні поняття” -- дієслово утворюється у 80% конкретних СП; ЛСГ “Культурологічні поняття” -- у 25% СП (абстрактні іменники); ЛСГ “Матеріали” -- у 100% СП; ЛСГ “Атмосферні опади” -- у 60% СП4 ЛСГ “Рідини” -- у 50% СП; ЛСГ “Продукти харчування” -- 6%; в СП ЛСГ “Рослини” дієслова відсутні (речовинні іменники).

Від збірних іменників дієслова не утворюються.

Здатність утворювати якісні прикметники та дієслова свідчить про значну словотворчу потужність лексики.

Нею відзначена в першу чергу ЛСГ “Антропоцентричні поняття” (сфера абстрактних іменників), що потверджується її словотворчим потенціалом, найвищим на тлі решти абстрактних та речовинних ЛСГ. Необхідно також підкреслити, що це єдина група однинних іменників, яка здатна до утворення адвербіального блоку.

6. Типова СП здатна продемонструвати не тільки відмінні, але й спільні риси деривації різних розрядів однинних іменників. До них відносимо:

-- загальну направленість твірних на створення десубстантивів, деад'єктивів та девербатів (творення прислівників не є типовим для однинних іменників, а характеризує словотвір на базі лише однієї ЛСГ із 8 розглянутих в рамках абстрактних та речовинних імен). Словотворчий потенціал збірних іменників незрівнянно менший і бідніший, проте його загальні напрями на наявних ділянках цілком співпадають з іншими розрядами;

-- загальне переважання актів лексичної деривації над синтаксичною деривацією, пор.: лексичними дериватами є всі похідні субстантивного блоку, а саме предметні словотвірні значення “особа”, “конкретний предмет”, “абстрактне поняття”, “речовина”; модифікаційні словотвірні значення “субстантивна оцінка”, “збірність”, “одиничність”, “стилістична модифікація”; якісні прикметники та дієслова відповідної семантики. Зону синтаксичної деривації складають відносні прикметники та прислівники.

Такий розподіл сфер лексичної та синтаксичної деривації створює умови нерегулярності та незапрограмованості словотворчих процесів серед однинних іменників сучасної української мови, що відображено нами у порівнянні типових СП з основними мікроструктурами, що її реалізують.

Результатом цього є те, що єдиним дериватом, який повторюється без винятку у всіх конкретних і типових СП є відносний прикметник, що реалізує словотвірне значення “загальна відносність”.

Таким чином, при більш абстрагованому аналізі словотвору абстрактних (непохідних) речовинних та збірних іменників виявляється, що ізоморфні явища превалюють над аломорфними.

Це дає змогу скласти типову словотвірну парадигму однинних іменників і тим самим до певної міри прогнозувати напрями дериваційних процесів у цій підсистемі сучасної української мови.

Публікації авторки з теми дисертації

Словотвірний потенціал слів тематичної групи “рослини” в українській та російській мовах // Система і структура східнослов'янських мов: Міжкаф. зб. наук. праць. -- К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1998. -- С. 191-198.

Словотвірний потенціал непохідних абстрактних іменників у сучасній українській мові // Система і структура східнослов'янських мов: Міжкаф. зб. наук. праць. -- К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1999. -- С. 100-108.

Семантична деривація речовинних іменників // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. -- Вип. 1. -- Част. 3. -- К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. -- С. 250-259.

Словотвірний потенціал збірних іменників у сучасній українській мові // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. -- Т. ХХУ. -- К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2001. -- С.239-244.

Размещено на Allbest.ru