Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

«Звукосимволічні властивості початкових приголосних звукосполучень у сучасній англійській мові»

Спеціальність: 10.02.04 - германські мови

УДК 811.111'342.42'371

Надія Леонідівна

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Левицький Віктор Васильович, завідувач кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Калита Алла Андріївна, завідувач кафедри фонетики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету;

кандидат філологічних наук, доцент Дроздов Володимир Олександрович, доцент кафедри теорії і практики перекладу Донецького національного університету.

Провідна установа: Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, кафедра лексикології і стилістики англійської мови Міністерства освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться “ 17 ” листопада 2005 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий “24” вересня 2005 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Пирлік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Фоносемантика як розділ лінгвістики розглядає три типи фонетичних одиниць: фонеми, фонетичні ознаки і сполучення фонем. Класичними й традиційними були дослідження фонем у складі лексем, менш дослідженими залишалися сполучення звуків, особливо сукупність приголосних фонем, які є характерною рисою багатьох мов.

Аналізуючи знакові властивості звуків, лінгвісти часто звертали та звертають увагу на таке явище, як початкові сполучення двох (іноді трьох) приголосних. Так само, як окремим звукам, їм приписують символічні значення. Дж. Ферт ввів у науковий обіг термін “phonestheme” - “фонестема” для позначення сполучення фонем, з яким асоціюється певний зміст або значення. У нашому дослідженні не вживаються терміни фонестема або біфон (який також є вживаним у мовознавстві) для позначення таких сполучень приголосних, оскільки серед звукокомплексів, що досліджуються, є не тільки сполучення з двох елементів (біфони), але й з трьох, отже вони не є біфонами. Термін фонестема було запропоновано для позначення звукокомплексів з певним значенням або відтінком значення, а в дисертаційному дослідженні намагаємося довести, що англійські початкові сполучення приголосних мають певні звукосимволічні значення, отже вживання зазначеного терміну є передчасним та неприйнятним для цього етапу роботи. Тому для позначення початкових приголосних сполучень в дослідженні вживаються, як правило, слова звукокомплекси, оскільки вони мають якості звуків (артикулюються в певному місці певним чином) та фонокомплекси.

Проблема змісту/значення початкових сполучень фонем привертала увагу багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема в Україні та на теренах СНД це питання вивчалося В.В. Левицьким, А.Б. Михальовим, С.В. Вороніним, А.М. Жерновей, В.І. Кушнериком, А.А. Калитою тощо. Сполучення приголосних фонем розглядали й американські та європейські науковці: Р.Вескот, Ф. Хаусхолдер, Дж. Ферт, Г. Марчанд, Л. Блумфілд, С. Ульман, Н. Маркел та Е. Хемп, М. Магнус та інші.

Проте до цього часу не достатньо вивчено звукосимволічні властивості початкових сполучень приголосних, не систематизовано їх значення та остаточно не доведено їх зв'язок із конотацією слова та тексту. Вирішення таких питань можливе тільки за допомогою сучасних методів дослідження. Саме цим і зумовлений вибір теми дисертаційного дослідження.

Відтак актуальність запропонованої роботи зумовлена, по-перше, загальною тенденцією сучасних лінгвістичних пошуків, спрямованих на вивчення зв'язків матеріальної форми одиниць різних рівнів мови (зокрема, фоносполучень) та змісту; по-друге, необхідністю системного дослідження фоносемантичних властивостей початкових звукосполучень як у мові, так і в мовленні (в текстах). Ця необхідність визначається відсутністю лінгвістичних праць, які б експериментально довели існування символічних значень всіх початкових сполучень фонем англійської мови та визначили зв'язок між їх вживанням та емоційним мотивом і конотацією тексту.

У запропонованій роботі репрезентовані психолінгвістичне та фоноcемантичні дослідження, об'єктивність та доказовість яких підвищується завдяки статистичним прийомам, що використано у роботі, та обсягу залученого до вивчення матеріалу (30 початкових приголосних сполучень, 2092 лексеми, 50 текстів).

Зв'язок із науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича і воно має безпосередній зв'язок із науковими програмами і планами кафедри. Тема дисертації відповідає профілю досліджень, які проводяться на факультеті іноземних мов Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича, об'єднаних у рамках теми “Функції і семантика мовних одиниць різних рівнів”, номер державної реєстрації 01024006612.

Мета дослідження - встановлення символічних властивостей початкових приголосних сполучень у системі англійської мови та символічних функцій цих сполучень у мовленні (тексті).

Мета роботи передбачає вирішення таких завдань:

1) на основі досвіду попередніх теоретичних та емпіричних досліджень визначити основні загальнотеоретичні положення щодо звукозображувальності початкових приголосних сполучень;

2) розробити методологічні основи, що сприяють найбільш об'єктивному та ефективному виявленню фоносемантичних властивостей початкових звукосполучень в англійській мові;

3) провести психолінгвістичний та фоносемантичний аналіз всіх 30 англійських сполучень приголосних для виявлення ознакової семантики цих сполучень;

4) встановити співвідношення між частотою вживання, семантичними ознаками сполучень та конотацією і змістовою спрямованістю різних видів текстів;

5) знайти та порівняти фонетичне значення трьох видів текстів: поезії, прози та публіцистики (газетні статті).

Об'єкт дослідження - тридцять початкових приголосних сполучень сучасної англійської мови (Bl-, Br-, Kl-, Kr-, Dr-, Fl-, Fr-, Gl-, Gr-, Pl-, Pr-, Kw-, Sk-, Sf-, Shr-, Sl-, Sm-, Sn-, Sp-, Spl-, Spr-, Skw-, St-, Str-, Sv-, Sw-, Thr-, Tr-, Ts-, Tw-).

Предмет дослідження - фоносемантичні (звукосимволічні) властивості англійських початкових звукосполучень.

Матеріалом дослідження слугували: вибірка з англо-українського словника (загальний обсяг - 2092 лексичні одиниці) та 50 однорідних текстових вибірок, які були об'єднані у три масиви: “поезія”, “проза” та “публіцистика”(газетні статті).

У дисертації особливе значення приділено методологічним вимогам, які полягають у тому, що жодне наукове дослідження не може бути здійснене без визначення вихідних термінів, принципів і методів аналізу, оскільки опис предмета вивчення суттєво залежить від погляду, прийнятого дослідником, і використаних ним методів.

Методологічною основою дослідження є розгляд проблематики з позиції системно-структурної організації мови, за допомогою чого всі лінгвістичні явища і параметри текстів вивчалися не ізольовано, а у взаємозв'язку.

У процесі вирішення поставлених завдань були використані такі лінгвістичні методи:

- описовий метод застосовується для інвентаризації та систематизації фоносполучень та повного опису цих мовних одиниць;

- структурний метод, а саме метод компонентного аналізу, допомагає виявити зв'язок між символікою початкових сполучень та сигніфікативним значенням слова;

- порівняльно-історичний метод дає можливість реконструювати давні звукоформи, дослідити первісні значення індоєвропейських коренів із початковими приголосними сполученнями, що сприяли розвитку фоносемантичних властивостей сучасних англійських мовних одиниць;

- квантитативні методи, використані для представлення семантичних ознак сполучень в об'єктивних числових вираженнях, сприяють більшій доказовості результатів;

- психолінгвістичний метод дозволяє дослідити мовні асоціації, символічну значимість сполучень.

Наукова новизна дослідження полягає в подальшій розробці і вдосконаленні методики отримання та обробки даних про функціонування суб'єктивного (у психіці людини) та об'єктивного (у словниковому складі й у тексті) звукового символізму. В роботі вперше:

– за допомогою психолінгвістичних, структурних і квантитативних методів здійснений комплексний аналіз символічних значень англійських початкових звукосполучень приголосних у мові та символічних функцій цих фоносполучень у тексті;

– за допомогою квантитативних методів побудовано фоносемантичне поле, яке відображає парадигматичні зв'язки між досліджуваними фоносполученнями;

– встановлено семантичні ознаки тридцяти початкових приголосних сполучень сучасної англійської мови та доведено існування залежності між вживанням певних звукокомплексів та конотацією тексту;

– запропоновано новий метод знаходження фонетичного значення поетичних, прозових та публіцистичних текстів.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження може бути узагальнена в таких положеннях, що виносяться на захист:

1. Початкові приголосні сполучення характеризуються певними символічними функціями. Кожне початкове звукосполучення приголосних має певне ознакове (символічне) “значення” або декілька таких “значень”. Ці значення піддаються вимірюванню, отже, різні початкові сполучення мають неоднаковий символічний потенціал.

2. Початкові приголосні сполучення корелюють між собою, тобто виявляють подібні символічні властивості. Це підтверджує гіпотезу про те, що в основі звукового символізму лежить синестезія.

3. Парадигматичні зв'язки між початковими приголосними звукосполученнями утворюють фоносемантичне поле.

4. Дія звукового символізму проявляється у словниковому складі сучасної англійської мови.

5. Зв'язок деяких звукосполучень (Bl-, Br-, Gl- тощо) з певним сигніфікативним значенням лексичних одиниць сучасної англійської мови зумовлений семантикою індоєвропейських коренів. Оскільки фонетична будова германських мов не збігається з фонетичною будовою мови-основи, символічне значення англійських початкових приголосних може бути наслідком так званого вторинного звукового символізму.

6. Підвищена частота вживання певних приголосних сполучень у поетичних і прозових текстах може сприяти створенню позитивної або негативної конотації. Підвищена частота вживання початкових приголосних звукосполучень у газетних текстах може бути викликана не тільки явищем звукового символізму, але й частотою вживання певних слів.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що отримані в ній результати й висновки сприятимуть більш точним уявленням про структуру і функціонування мовного знака, про міжрівневі зв'язки у мові як структурно-системному утворенні. Результати роботи є певним внеском у теорію фоносемантики, доповнюючи ті її розділи, які стосуються семантики й функцій фоносполучень у мові й тексті. Отримані у дисертації результати мають також безпосереднє відношення і до теорії тексту, уточнюючи положення, які стосуються фонетичного рівня тексту.

Практичне значення дослідження зумовлюється можливістю використання основних його положень та висновків у курсах викладання англійської мови, зокрема при розробці теоретичного курсу фонетики сучасної англійської мови, стилістики та лексикології, в курсах загального мовознавства. Результати роботи можна використати в етимологічних дослідженнях мови, при написанні курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт. Однією з галузей практичного застосування є створення назв промислових товарів. приголосне звукосполучення англійська мова

Особистий внесок дисертантки полягає в проведенні комплексного фоносемантичного аналізу початкових приголосних сполучень англійської мови, визначенні семантики кожного звукокомплексу, побудові фоносемантичного поля досліджуваних звукосполучень та у виведенні формули для знаходження фонетичного значення поетичних, прозових та публіцистичних текстів.

Апробація результатів. Основні положення дисертації були предметом доповідей на засіданнях кафедри англійської мови та кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства ЧНУ (2004-2005 рр.), а також на наукових конференціях: третя всеукраїнська наукова конференція “Нові підходи до філології у вищій школі” (Мелітополь, 16-21 вересня 1996 р.), третя міжнародна конференція “Стратегії та методики навчання мовам для спеціальних цілей” (Київ, 24-25 квітня 1997 р.), друга українська національна конференція TESOL “The Аrt and Science of TESOL” (Вінниця, 20-22 січня 1997 р.), третя українська національна конференція TESOL “Multiplicity and Diversity of TESOL Experiences” (Вінниця, 27-28 січня 1998), Міжнародна наукова конференція “Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 24-25 листопада 2004 р.), VIII Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 7-21 лютого 2005 р.), Всеросійська наукова конференція “Квантитативна лінгвістика: дослідження та моделі” - КЛИМ - 2005 (Новосибірськ, 6-10 червня 2005р.).

Публікації. Основні напрямки та результати дисертаційного дослідження висвітлені в десяти самостійних публікаціях автора (з них 8 у фахових виданнях України) та тезах трьох наукових конференцій (дві міжнародні та одна всеросійська).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних наукових джерел, списку використаних лексикографічних джерел, списку літературних та публіцистичних джерел та додатків, що містять 24 таблиці, одну схему та три діаграми. Обсяг тексту дисертації без списку використаних джерел складає 186 сторінок.

У вступі обґрунтовується вибір теми, виділяються предмет, об'єкт та завдання дослідження, використані у роботі методи, розкривається актуальність, новизна, теоретична та практична значущість дисертаційного дослідження.

У першому розділі розглянуто теоретичні передумови дослідження звукосимволізму. Теоретичною основою, яка сприяє більш ефективному аналізу як історії проблеми, так і її сучасного етапу, виступають дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів минулого та сучасності, де розглядаються питання звукозображувальності (звуконаслідування та звукосимволізму) та зв'язку звучання та змісту. У розділі описуються квантитативні методи дослідження, що застосовуються в експериментальних частинах дисертації.

У другому розділі подано огляд результатів попередніх досліджень з вивчення звукосполучень та проводиться експериментальне вивчення символічного значення початкових приголосних сполучень у сучасній англійській мові (за допомогою семантичного диференціалу, критерію ч², коефіцієнта взаємної спряженості К). Побудовано фоносемантичне поле для початкових приголосних звукосполучень. Розглядається вплив етимології слів на вживання звукосимволічних сполучень у сучасній англійській мові.

Третій розділ присвячений фоносемантичному дослідженню на рівні тексту, зокрема вивченню зв'язків між звучанням та конотацією поетичних, прозових та публіцистичних текстів (газетних статей). Досліджується залежність мотиву тексту від частоти вживання певних початкових звукосполучень. Пропонується методика знаходження фонетичного значення текстів трьох видів.

У загальних висновках сформульовано узагальнені результати дослідження та окреслено можливі перспективи подальших досліджень цієї проблематики.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ “Звуковий символізм як об'єкт лінгвістичних досліджень” висвітлює теоретичні та методичні засади звукового символізму (ЗС), який разом із звуконаслідувальною системою мови є предметом вивчення фоносемантики.

Понад два тисячоліття ведуться дискусії щодо символіки звуків, але й дотепер деякі проблеми ЗС залишаються невирішеними. Вважається, що теоретичне вивчення звукового символізму було започатковано О. Есперсеном (1922), але науковий розвиток проблеми звукосимволізму став можливим лише з появою об'єктивних психолінгвістичних методів дослідження цього явища. У ХХ столітті в сучасній європейській та американській науці погляди на звукосимволізм, а особливо на його характер та методи вивчення, суттєво відрізнялися. В Америці (та Канаді) головна увага була приділена експериментальному дослідженню звукосимволізму та розробці й удосконаленню методики експериментів. Свідченням цього є роботи Е. Сепірa, С. Цуру, Р. Брауна, А. Блека, А. Горовіца, Р. Брауна та Р. Наттела, М.С. Майрона, І. Тейлор, Дж. Вайса тощо. У Європі вивчення звукосимволізму характеризується наявністю досить великої кількості праць, присвячених теоретичним питанням звукової символіки (Г. Вернер, А. Зіберер, Г. Кронассер, М. Вандрушка, С. Ульман) і майже повною відсутністю експериментальних досліджень.

У радянському мовознавстві дослідження проблеми звукосимволізму почалися здебільшого в другій половині 60-х років і здійснювалися у декількох напрямках, хоча дослідники обмежувались протягом тривалого часу вивченням лише звуконаслідувальних слів. Великого успіху в накопиченні та дослідженні лінгвістичного матеріалу, особливо у сфері стародавніх і сучасних східних та африканських мов, досягли Є.Д. Поліванов, Н.К. Дмитрієв, О.М. Газов-Гінзберг, В.І. Абаєв, О.М. Журинський, Б.В. Журковський. Проведення різноманітних психолінгвістичних експериментів пов'язано з такими іменами, як Г.Н. Іванова-Лук'янова, O.В. Орлова, В.В. Левицький, І.Н. Горелов та К.Ф. Сєдов, О.П. Журавльов, А.С. Штерн, О.О. Гурджиєва, М.В. Панов, О.О. Леонтьєв.

У ході дослідження ЗС було запропоновано декілька його класифікацій, але найбільш вдалою та загальноприйнятою вважається класифікація І. та М. Тейлорів, які запропонували розподіл на об'єктивний та суб'єктивний звуковий символізм. Саме ця класифікація використовується у роботі.

Питання про характер та природу ЗС тісно пов'язані між собою, але на цей час не існує єдиної думки щодо характеру звукового символізму; припускається, що: 1) ЗС має міжнаціональний характер; 2) ЗС має вузьконаціональний характер.

Розв'язання проблеми ЗС знаходиться у прямій залежності від методів його вивчення. Науковий розвиток проблеми звукосимволізму став можливим лише з появою об'єктивних (психолінгвістичних і квантитативних) методів дослідження цього явища. Застосування статистичних процедур (кореляційний аналіз, критерій ч² та коефіцієнт взаємної спряженості К) у дисертації має на меті представити в об'єктивних числових вираженнях семантику англійських початкових приголосних сполучень.

У другому розділі “Звукова символіка англійських початкових приголосних сполучень” проводяться психолінгвістичний та фоносемантичні дослідження звукокомплексів і етимологічний аналіз лексики з початковими сполученнями приголосних.

Вивчення символічних властивостей звуків мови здійснюється двома основними групами методами: лінгвістичними та психолінгвістичними. Експериментальне вивчення символічних властивостей звуків здійснюється за допомогою так званого семантичного диференціала (СД) - методу, запропонованого та заснованого Ч. Осгудом та його співробітниками на початку 50-х років ХХ століття. СД є головним психолінгвістичним методом, який використовується у вітчизняній фоносемантиці при дослідженні символічної значимості голосних і приголосних фонем, а також їх комбінацій, відповідно дифтонгів та фоносполучень у тій чи іншій мовній системі.

У проведеному нами експерименті використовувалася шкала з п'ятьма значеннями, усі приголосні сполучення оцінювались за шістьма вимірами (шкалами): шкала сили, шкала оцінки, шкала активності, шкала рівності, шкала жорсткості, шкала розміру. Отримані середні оцінки початкових приголосних сполучень за 6 шкалами свідчать про зв'язок між ознаками та сполученнями, тобто звучанням та значенням (наприклад, статистично підтверджується, що “сильними” є сполучення приголосних Br-, Kr-, Dr-, Fr-, Gr-, Pr-, Sk-, Spr-, St-, Str-, Thr-, Tr-; “слабкими” - Fl-, Pl-, Sf-, Ts- тощо). Результати проведеного в роботі кореляційного аналізу, який використовується при обробці даних у лінгвістичних та психолінгвістичних експериментах, довели існування значущої кореляції між шкалами в одній мові (англійській), що підтверджує гіпотезу про те, що в основі звукового символізму лежить явище синестезії. Дані експерименту свідчать також про існування кореляції між початковими приголосними сполученнями в англійській мові, у більшості випадків сполучення корелюють за другим компонентом.

У сучасному мовознавстві розрізняють семантичні та граматичні поля, об'єднані на основі спільних семантичних або морфологічних ознак. У нашому експерименті спостерігаються об'єднання мовних одиниць не тільки за семантичними, але й за фонетичними ознаками (про що свідчать результати кореляційного аналізу), отже вважаємо доцільним скористатися поняттям “фоносемантичне поле” (ФСП). Це поняття було введено А.Б. Михальовим. Але слід зауважити, що ФСП у А.Б. Михальова скоріше є не фоносемантичними, а семантичними полями, які покривають окремі фоносполучення; ФСП розглядається як сукупність значень, об'єднаних спільною фонетичною одиницею (наприклад, Br- або Bl-). Ми ж під ФСП розуміємо сукупність фонетичних одиниць (у даному випадку певних початкових звукокомплексів), об'єднаних спільними семантичними (ознаковими) значеннями. На відміну від існуючих робіт, де семантичні поля будуються на інтуїтивних засадах, ФСП у нашому дослідженні побудоване за результатами статистичного методу - кореляційного аналізу.

Сполучення, у складі яких є однакові фонетичні одиниці (наприклад, Bl-, Kl-, Fl-, Gl-, Pl-, Sl-; та Br-, Kr-, Fr-, Gr-, Spr-, Str-, Tr), характеризуються однаковими семантичними якостями. Так, всі перераховані сполучення, що містять елемент l, характеризуються як “слабкі”, “приємні” та “маленькі” (крім Gl-), у той час як сполучення з елементом r мають значення “сильних” і в більшості випадків “неприємних”, “швидких”, “жорстоких” та “великих”. У сучасній лінгвістиці існують поняття “символічний потенціал” (СП) звука та “символічна активність” (СА) шкали. СП трактується як “здатність того чи іншого звука символізувати певне поняття чи групу понять”, а СА - як “здатність того чи іншого поняття чи групи понять символізуватися певним звуком”. Проведений аналіз дозволив виявити сполучення з найбільшим символічним потенціалом (Fl-, Pl-, Sm-, та Gr-) та шкали з найбільшою символічною активністю (шкала сили, шкала рівності та шкала жорстокості); доведено, що найбільша символічна активність притаманна позитивним полюсам (4 з шести).

Аналізуючи семантико-фонетичні зв'язки у лексичному складі сучасної англійської мови, ми скористалися групами слів, що поєднані на основі збігу семантичних компонентів. Для цього перш за все з англо-українського словника (112000 слів та словосполучень) було виписано всі безпрефіксальні слова з початковими дво- або трифонемними сполученнями разом із тлумаченням семантики цих слів українською мовою, причому обиралося тільки перше значення з усіх можливих. Приналежність до певної граматичної категорії фіксувалася на картках. Наступним кроком було згрупування виписаних слів за принципом семантичної подібності. Експеримент проводився у два етапи. Спочатку отримані дані було згруповано за п'ятьма семантичними категоріями, запропонованими Ж.-М. Петерфальві: “сприйняття на слух”, “сприйняття (інші види)”, “рух”, “конкретні речі” та “абстрактні поняття”. Для знаходження співвідношення між семантичними підкласами та фоносполученнями, що зустрічаються у кожному підкласі, ми використали найбільш ефективну статистичну процедуру в даному випадку - критерій ч². Величини ч² та коефіцієнту спряженості К дозволили зробити висновок про символізацію семантичних підкласів такими початковими приголосними сполученнями: “сприйняття на слух”: Bl-, Sn-, Skw-, Kl-, Tw-, Kr-; “сприйняття (інші види)”: Gl-, Sm-, Pr-, Sl-; “рух”: Spr-, Sw-, Str-, Sl-, Fl-, Tr-; “конкретні речі”: Br-, Kr-, Pl-, Kl-; “абстрактні поняття”: Pr-, Kw-, Tr-.

Символічна активність лексико-семантичних підкласів є неоднаковою; найбільш символічно активний семантичний підклас - “сприйняття на слух”. Встановлено, що звукокомплекси мають неоднаковий символічний потенціал; сполучення Pr- має найбільший символічний потенціал, а сполучення Dr- найменший.

Другий етап передбачав дослідження семантико-фонетичних зв'язків початкових приголосних фонем у лексичному складі англійської мови за допомогою компонентного аналізу. З метою ширшого вивчення семантичних функцій англійських звукокомплексів у даному експерименті була здійснена спроба детальнішої інвентаризації лексики, яка ґрунтується на спільності компонента-ідентифікатора. В результаті аналізу 2092 слів англійської мови, які починаються з приголосних сполучень (матеріал попереднього експерименту), нами було виокремлено 72 семантичних угруповань із частотою вживання, що дорівнює чи перевищує 10 (ці угруповання охоплюють 1743 слова). Усі виявлені в результаті статистичної обробки фонетико-семантичні зв'язки складаються з двох основних груп: звуконаслідувальних та звукосимволічних. Семантичні підгрупи характеризуються неоднаковою звукосимволічною активністю: 13 найбільш символічно активних підкласів відповідають п'яти підкласам, що виокремив Ж.-М. Петерфальві; три перших місця як у попередньому, так і в даному експерименті займає лексика з початковими приголосними сполученнями зі значенням сприйняття на слух, абстрактних понять та конкретних речей. Сполучення Pr- має найбільший символічний потенціал за результатами двох експериментів.

У наступному експерименті перевірялася гіпотеза щодо існування звукосимволічних зв'язків між початковими приголосними сполученнями англійської мови та морфологічними категоріями. Матеріалом дослідження слугувала та сама вибірка з англо-українського словника, але враховувалася приналежність слова до певної граматичної категорії. Всі слова з початковими звукокомплексами було згруповано згідно їх морфологічного підкласу, в результаті чого отримано 1405 іменників, 254 дієслова та 433 прикметника. Отримані квантитативні величини дають підставу твердити про явну тенденцію вживання сполучень Kr-,Kl,- Br-, Tw- та Dr- серед іменників, сполучень Sk- та Pr- - серед дієслів й сполучень Sl-, Fr-, Pr- та Gl- - серед прикметників. Найбільший зв'язок спостерігається між сполученням Kr- та морфологічним підкласом “іменник”, найменший - між звукокомплексом Gl- та прикметниками. Іменники найбільше символізуються двофонемними приголосними сполученнями, тобто є найбільш символічно активними; найменш символічно активними виявилися дієслова.

У другому розділі також розглядається співвідношення між символічними значеннями початкових сполучень у сучасній англійській мові та значеннями деяких індоєвропейських коренів, від яких за даними етимологічного словника утворені англійські слова з відповідними початковими звукосполученнями (використовувалися словники В. Скіта та Ю. Покорного). Проведений аналіз дозволяє припустити, що, по-перше, певні символічні значення сучасних початкових сполучень можуть бути зумовлені етимологічним значенням слів; по-друге, якщо така зумовленість дійсно існує, то вона заснована на так званому вторинному звуковому символізмі, оскільки фонологічний склад сучасної англійської мови не збігається з консонантизмом індоєвропейської прамови.

У третьому розділі “Функціонування початкових звукосполучень у тексті” підкреслюється необхідність проведення наукового аналізу ЗС у мовленні, що стало можливим тільки з застосуванням комплексного підходу, який охоплює експериментальне дослідження символіки звуків статистичним шляхом.

Існує ряд робіт, в яких значна увага приділялася звукозображувальній стороні поетичної та прозової мови. Менш дослідженими залишалися публіцистичні тексти. Отже, відповідно до мети роботи було досліджене символічне значення початкових приголосних сполучень у різних видах текстів.

Вибірка складалася з 12 віршів відомих поетів ХХ століття (Е. Арлінгтон Робінсон, У.Х. Оден, С. Плат, Д. Томас, Х. Крейн, У.Б. Йейтс, У. Оуен, Т.С. Еліот, В. Ліндзі, Р. Лоуел, І. Розенберг) з протилежною емоційною забарвленістю: вірші, умовно кажучи, “позитивні”, що викликають приємні враження у читача (опис природи, почуття кохання, щастя тощо), та вірші “негативні”, що описують неприємні явища, події (смерть, нещастя, сум тощо). Для аналізу цих текстів введені такі поняття, як позитивна конотація(ПК) та негативна конотація (НК) тексту.

Підрахувавши частоту вживання кожного сполучення в кожному тексті (знайдено 788 лексем з початковими приголосними сполученнями: 468 випадків у творах з ПК та 320 у творах з НК) та застосувавши критерій ч² для аналізу звукової форми віршованих текстів, об'єднаних у різні за конотативним значенням групи, було встановлено, що підвищена частота вживання “приємних” звукокомплексів (Fl-, Gl- та Pl-) спостерігається у текстах з ПК, частота вживання “неприємних” сполучень (Bl-, Kr- та Fr-) більша у текстах з НК. Вищезгадані початкові сполучення мають великий символічний потенціал, а символічна активність творів з ПК трохи вища, ніж у віршах з НК. Для проведення аналогічного аналізу прозових текстів ми добрали однорідні уривки з відомих прозаїчних творів різних письменників ХХ століття (Б.Т. Бредфорд, Дж. Стейнбек, Дж. Лондон, Ф.С. Фіцджеральд, Е. Хемінгуей, Дж. Рід, Г.Дж. Уеллс). Досліджено біля 7440 лексем, серед яких 888 з початковими приголосним сполученнями (449 у фрагментах з ПК, та 439 випадків у творах з НК). Доведено, що існує зв'язок між мотивом творів та частотою вживання певних приголосних сполучень (Fl-, Gl-, Pl- та Sp- й текстами з ПК, та Br-, Fr-, Str-, Thr- та Tr- й текстами з НК). Для створення негативного емоційного мотиву автори прозових творів удаються до частішого вживання сполучень, у складі яких є фонема [r], у творах з позитивною конотацією цей ефект досягається за допомогою сполучень з другим або третім елементом [l]. Найбільший символічний потенціал мають початкові сполучення Fl-, Thr-, Gl-, Pl-, Str-, Fr-, Sp-, Tr- та Br- (у порядку зменшення величини ч²). Отже саме ці фонокомплекси найкраще здатні символізувати позитивні та негативні поняття у прозових творах, а сполучення Fl-, Gl-, Pl- та Fr- мають яскраво виражені звукосимволічні властивості як у прозових, так і в поетичних творах. Дані підрахунків свідчать також про найбільшу символічну активність прозових творів з ПК, що співпадає з результатами дослідження символічної активності поетичних текстів.

Наступним етапом роботи було вивчення звукосимволічних властивостей фоносполучень у кожному прозовому фрагменті окремо (що було неможливим у дослідженні поезії, оскільки окремі поетичні твори в силу недостатнього обсягу матеріалу не піддаються статистичній обробці) з метою знаходження значущих зв'язків між звукокомплексами та змістом кожного тексту. Припускалося, що конотація початкових сполучень відобразиться у змісті фрагменту. Детальний аналіз кожної одиниці вибірки в межах творів з ПК та НК дозволив стверджувати, що значущі зв'язки між звуковою формою та змістом кожного уривку підтверджуються статистично, й емоційний стан, що створюється фактами та подіями, які зображуються авторами, співпадає з конотацією сполучень, що ми отримали в результаті компонентного аналізу. Ці спостереження ілюструються у дисертації відповідними уривками з текстів.

Об'єктом наступного лінгвістичного дослідження стали тексти різних видів: поезії, прози та публіцистики (газетні статті). Щоб запобігти упередженості та суб'єктивізму при виборі тематики газетних текстів, ми обрали статті під рубрикою Політика. Оскільки політична лексика змінюється дуже швидко, хронологічні межі обраних газетних текстів повинні бути досить вузькими. Тому одиниці нашої вибірки - це тексти з п'яти номерів газети The New York Times під рубрикою “Національна Політика” за тиждень. Квантитативний аналіз цих текстів показав, що існують значущі зв'язки між звучанням та змістом політичних текстів. У цих текстах спостерігається найчастіше вживання звукокомплексів Pr-, Sp-, Kr- та Kw-. Особливо помітним є вживання сполучення Pr-. Припустимо, що тема статей могла вплинути на результати дослідження, а саме, підвищена частота вживання слова president та інших слів пов'язаних з темою президентських перегонів (propose, promise, proclaim тощо) сприяли існуванню значущого зв'язку між цим сполученням та змістом статей. Тому, для отримання більш точних результатів та перевірки нашого припущення про залежність частоти вживання сполучень приголосних від теми обраних для аналізу газетних текстів, було проведено додаткове дослідження, по-перше, з газетними статтями іншої тематики, по-друге, з статтями тієї ж тематики, але за інший хронологічний період. Для перевірки висунутої гіпотези було проведено додатковий статистичний експеримент з політичними та економічними газетними статтями, які описували події через трьохмісячний термін. Вибірка складалася з 10 статей з газети The New York Times під рубриками “Національна політика” та “Міжнародна політика” й 10 статей цієї ж газети під рубрикою “Бізнес”. Підрахувавши частоту вживання кожного звукокомплексу окремо у політичних статтях, що характеризуються різними тематичними та хронологічними ознаками, ми застосували кореляційний аналіз і довели, що не існує зв'язку чи залежності між частотою вживаності початкових сполучень та темою чи хронологічним періодом газетних статей.

Отримані дані дозволили об'єднати всі газетні статті, що досліджувалися, в одну групу під назвою “Газети” та провести узагальнене вивчення частоти вживання початкових приголосних сполучень у трьох видах текстів: поезії, прозі та газетних статтях. Було знайдено значущі фоносемантичні зв'язки між частотою звукокомплексів та трьома видами текстів. При порівнянні даних результатів з результатами попереднього дослідження, де розглядалися тільки політичні статті, знайдені значущі зв'язки практично співпадають.

Аналогічно результатам попередніх досліджень, сполучення Pr- має найвищий потенціал, газетні тексти мають найвищий ступень активності, далі за зменшенням ступеня активності ідуть прозові твори й поезія.

У дисертації вивчається фонетичне значення (ФЗ) текстів (термін, запропонований О.П. Журавльовим). Пропонується власна методика знаходження цього значення, яка відрізняється від тих, що використовувалися до цього часу у працях О.П. Журавльова та В.В. Левицького та інших дослідників. За цією процедурою було знайдено ФЗ (на основі початкових звукосполучень) усіх проаналізованих текстів. Порівняння результатів, отриманих у третьому розділі, з результатами другого розділу дозволило вважати, що сама по собі висока частота вживання того чи іншого звука або звукосполучення в тексті не обов'язково свідчить про вираження цими звуками символічного значення. Символічна функція знака виникає лише тоді, коли звукова оболонка знака (або звуковий рівень тексту) відповідає змістовій його стороні. Ось чому слід вважати помилковими висновки про символічну функцію звуків тільки на основі їх високої частоти вживання в тексті. Треба, щоб фонетичне значення звука (або фоносполучення) відповідало конотативному або сигніфікативному значенню слова або тексту. Саме така відповідність і була встановлена в результаті проведеного нами аналізу поетичних та прозових текстів. Але такого висновку не можна зробити щодо публіцистичних текстів, оскільки вони не піддаються розподілу на будь-які групи за конотативним значенням (принаймні ті тексти, що були обрані для аналізу в нашому експерименті). Тому знайдені величини фонетичного значення для цих текстів (“сильний”, “добрий”, “приємний”) можна інтерпретувати як можливі, але не встановлені остаточно. Необхідно провести додаткові експерименти на матеріалі різних публіцистичних текстів, написаних різними мовами, для того, щоб припустити, що публіцистичним текстам так само притаманне ФЗ. Але навіть якщо таке припущення буде підтверджене, слід мати на увазі, що ФЗ публіцистичних текстів має більш прихований, латентний характер, ніж, наприклад, ФЗ поетичних творів, де воно також не завжди виражене в явній формі.

ВИСНОВКИ

1. Досліджені за допомогою психолінгвістичного аналізу звукокомплекси мають символічні властивості. Початкові приголосні сполучення корелюють між собою, тобто виявляють подібні символічні значення. Ця подібність значною мірою обумовлена не першим, а другим компонентом сполучення - звуками [r] та [l]. За допомогою квантитативних методів (кореляційного аналізу) побудовано фоносемантичне поле (ФСП), яке відображає парадигматичні зв'язки між досліджуваними звукосполученнями. Утворені парадигми фоносполучень знаходяться у співвідношенні додаткової дистрибуції й покривають різні ділянки семантичного (ознакового) поля.

2. Використання понять “символічний потенціал звука” та “символічна активність шкали” уможливили ранжування сполучень звуків англійської мови за їх символічним потенціалом (СП), а шкали - за символічною активністю (СА). Виявилось, що найбільш символічно активними є сполучення Fl-, Pl- та Kr-, а найбільш символічно активною шкалою - шкала “сили”. Більше того, можна стверджувати, що найбільша символічна активність притаманна позитивним полюсам (4 з шести).

3. Фонетико-символічний аналіз лексичних одиниць англійської мови, які включають у свій склад початкові звукокомплекси, проводився у два етапи в залежності від способу категорізації лексики: 1) згрупування слів з початковими фоносполученнями за п'ятьма семантичними категоріями, запропонованими Ж.-М. Петерфальві; 2) виокремлення семантичних груп на основі подібності словникових дефініцій (семантичних компонентів).

У результаті першого експерименту було встановлено існування зв'язку між певними лексико-семантичними категоріями (семантичними підкласами слів) та певними початковими приголосними сполученнями. Різні семантичні підкласи мають неоднакову символічну активність. Найбільша символічна активність притаманна підкласу “сприйняття на слух”.

У другому експерименті проводився компонентний аналіз, який виявив фонетичне значення кожного приголосного сполучення. Ці значення, які належать до так званого об'єктивного звукосимволізму, відповідають значенням суб'єктивного звукосимволізму, знайденим за допомогою психолінгвістичного експерименту. 13 найбільш символічно активних підкласів, що було виокремлено за результатами компонентного аналізу, є підгрупами більш загальних п'яти підкласів, що виокремив Ж.-М. Петерфальві. Фоносполучення мають неоднаковий символічний потенціал, але за результатами обох експериментів найбільший символічний потенціал має звукокомплекс Pr-

4. Серед виявлених фонетико-семантичних зв'язків є такі, які не обов'язково обумовлені дією звукосимволізму. Не виключено, що зв'язок звукокомплексів (Bl-,Br-, Gl-, Gr-, St- тощо) з певним сигніфікативним значенням лексичних одиниць сучасної англійської мови обумовлений семантикою індоєвропейських коренів, частина яких, на думку фахівців, могла мати звуконаслідувальний характер. Але той факт, що індоєвропейські приголосні Bh, Dh, Gh, B, D, G та інші зазнали в германських мовах певних змін (пересув приголосних), спонукає зробити висновок, що зв'язок між семантикою та формою англійських лексем може бути наслідком так званого вторинного звукосимволізму.

5. Виявлено існування значущих зв'язків між певними початковими звукокомплексами та морфологічними категоріями англійської мови (сполучення Kr-, Kl-, Br-, Tw- та Dr- є найбільш вживаними серед іменників, сполучення Sk- та Pr- - серед дієслів й сполучення Sl-, Fr-, Pr- та Gl- - серед прикметників). Іменники є найбільш символічно активними; найменш символічно активними виявилися дієслова. Оскільки дані про символічні властивості лексем, що належать до різних частин мови, отримані фахівцями на матеріалі декількох мов, у тому числі англійської, не збігаються, можна припустити, що встановлений у дисертації зв'язок тих чи інших звукосполучень з певною частиномовною категорією носить опосередкований характер і первинно обумовлений семантичними, а не морфологічними властивостями лексичних одиниць.

6. Квантитативний аналіз звукової форми віршів, об'єднаних у різні за значенням групи (вірші з позитивною конотацією - ПК та негативною конотацією - НК), виявив існування взаємозалежності між вживанням “приємних” звукокомплексів (Fl-, Gl-, Pl-) та текстами з ПК, та частотністю “неприємних” сполучень (Bl-, Kr-, Fr-) та віршами з НК. Вищезгадані звукосполучення мають великий символічний потенціал, а твори з ПК символічно активніші, ніж вірші з НК.

Фоносемантичне дослідження прозових творів з ПК та НК та аналіз кожного уривку окремо показав, що створення позитивного мотиву у прозових текстах досягається підвищеною вживаністю початкових сполучень - Fl-, Gl-, Pl- та Sp-, негативного мотиву - Br-, Fr-, Str-, Thr- та Tr-. Найбільш символічно активними є прозові твори з позитивною конотацією (аналогічно поезії). Найбільший символічний потенціал у прозових творах спостерігається у сполучень Fl-, Thr-, Gl-, Pl-, Str-, Fr-, Sp-, Tr- та Br-. Звукокомплекси Fl-, Gl-, Pl- та Fr- є найбільш символічно активними як у прозі, так і в поетичних творах. Встановлено переважання сполучень, у складі яких є фонема [r], у поетичних та прозових текстах з негативним емоційним мотивом, в той час як у творах з ПК домінують сполучення з другим або третім елементом [l]. Значущі зв'язки між звуковою формою та змістом кожного уривку окремо дають підстави стверджувати, що звучання прозового твору тісно пов'язане з його змістом.

7. Порівняльний аналіз трьох видів текстів (поезія, проза, газетні статті) дозволяє вважати, що кожен із видів текстів характеризується підвищеним вживанням певних приголосних сполучень: поезія - Sn-, Bl-, Br-, Fl-, Gl-, Fr- та Sm-; проза - Gr-, Shr-, Sk-, Spl-, Dr-, Spr-, Sw-, Bl- Tw-, Sl-, Gl- та Fl-; газети - Pr-, Sp-, Tr-, St- та Kw-. Найбільший потенціал спостерігається у сполучення Pr-, найвищий ступень активності - у газетних текстах. Слід підкреслити, що підвищена частота вживання початкових сполучень може бути обумовлена не тільки явищем звукового символізму, але й частотою вживання певних слів.

8. Запропоновано нову методику розрахунків фонетичного значення (ФЗ) (категорії, що була введена О.П. Журавльовим) для текстів поезії, прози та газет. Введено формулу для таких підрахунків.

Існування фонетичного значення деяких поетичних та прозових текстів не викликає сумніву і доведено за допомогою спеціальних методик. Проведений аналіз дає підставу лише припускати, що фонетичне значення притаманне певною мірою і публіцистичним текстам. Це значення публіцистичні тексти можуть отримувати завдяки вживанню в них слів з початковими сполученнями приголосних. Досліджені газетні тексти виявляють такі ознакові значення: “сильний”, “добрий” та “приємний”. Але для отримання більш обґрунтованих висновків потрібні подальші психолінгвістичні та статистичні дослідження.

До перспективних напрямків подальшого дослідження, на нашу думку, можна було б віднести: комплексне вивчення звукосимволічних властивостей та опис семантики початкових приголосних сполучень в інших мовах; проведення подальшого етимологічного аналізу звукозображувальної лексики з застосуванням фоносемантичного аналізу; фонетико-семантичне дослідження сполучень фонем у публіцистичних текстах; дослідження ФЗ різних публіцистичних текстів на матеріалі різних мов.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

2. Львова Н.Л. Про символіку початкових приголосних сполучень в сучасній англійській мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип.188-189. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С.47-61.

3. Львова Н.Л. Символічний потенціал початкових приголосних сполучень у сучасній англійській мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 206-207. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 255-266.

4. Львова Н.Л. Звукова символіка початкових сполучень фонем у лексичному складі сучасної англійської мови // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 213. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 3-14.

5. Львова Н.Л. Виявлення фонетико-семантичних зв'язків початкових приголосних сполучень англійської мови за допомогою компонентного аналізу // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 231. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 137-155.

6. Львова Н.Л. Дослідження звукосимволічних зв'язків між англійськими початковими приголосними сполученнями та морфологічними категоріями // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. - Черкаси: ЧДТУ, 2005. - Число дев'яте. - С. 255-258.

7. Lvova N. Semantic functions of English initial consonant clusters // Glottometrics (electronic journal).- Lьdenscheid: RAM-Verl., 2005.- № 9. - http://www.ram-verlag.de - Р. 21-27.

8. Львова Н.Л. Вивчення фоносемантичних зв'язків у текстах з позитивною та негативною конотацією // Studia Germanica Et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання: Науковий журнал - Донецьк: Дон НУ, 2005. - Т.2. - № 1(4). - С. 34-43.

9. Львова Н.Л. Вимірювання фонетичного значення тексту // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 234. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 38-46.

10. Львова Н.Л. Фонетико-семантичне дослідження трьох видів текстів // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 232. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 180-191.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Донецький національний університет, Донецьк, 2005.

У дисертаційному дослідженні вперше за допомогою психолінгвістичних, структурних і квантитативних методів здійснений комплексний аналіз символічних значень англійських початкових звукосполучень приголосних у мові та символічних функцій цих фоносполучень у тексті. За допомогою квантитативних методів побудовано фоносемантичне поле, яке відображає парадигматичні зв'язки між досліджуваними фоносполученнями. Вперше встановлено семантичні ознаки всіх тридцяти початкових приголосних сполучень сучасної англійської мови та доведено існування залежності між вживанням певних звукокомплексів та конотацією тексту. У результаті проведеного дослідження робиться припущення, що підвищена частота вживання початкових сполучень може бути обумовлена не тільки явищем звукового символізму, але й частотою вживання певних слів. Виведено формулу для знаходження фонетичного значення поетичних, прозових та публіцистичних текстів (на основі досліджуваних звукосполучень).

Ключові слова: звуковий символізм, звукокомплекс, фоносполучення, фоносемантичне поле, семантичні ознаки, фонетичне значення.

Львова Н.Л. Звукосимволические свойства начальных сочетаний согласных в современном английском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2005.

В диссертационном исследовании впервые при помощи психолингвистических, структурных и квантитативных методов осуществлен комплексный анализ символических значений английских начальных сочетаний согласных в языке и символических функций этих фоносочетаний в тексте. Впервые установлены семантические признаки всех тридцати начальных звукосочетаний согласных современного английского языка и доказано существование зависимости между употреблением определенных звукокомплексов и коннотацией текста. В результате проведенного исследования делается предположение, что повышенная частота употребления начальных сочетаний может быть обусловлена не только явлением звукового символизма, но и частотой употребления определенных слов. Предлагается формула для вычисления фонетического значения поэтических, прозаических и публицистических текстов (на основе исследуемых звукосочетаний).