Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі в лексикографічному описі та узусі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

АГЕНТИВНО-ПРОФЕСІЙНІ НАЗВИ ОСІБ ЖІНОЧОЇ СТАТІ В ЛЕКСИКОГРАФІЧНОМУ ОПИСІ ТА УЗУСІ

Спеціальність: Загальне мовознавство

Пузиренко Ярина Василівна

Київ, 2005 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У контексті центричного підходу сучасного мовознавства до аналізу явищ мови й мовлення актуальним є всебічне дослідження такого соціально чутливого явища, як агентивно-професійна номінація жінок. Адже нині активізуються процеси залучення жінок до усіх сфер суспільної діяльності. Особливий інтерес становить дослідження взаємодії та впливу різних чинників - мовних і позамовних на формування і функціонування назв жінок. Крім того, слід брати до уваги різноспрямовані процеси, які простежуються у номінації осіб жіночої статі, пов'язані із вимогами політичної коректності - від намагання послідовного уведення назв осіб жіночої статі (НЖ) у мовну практику до повного нівелювання протиставлення форм роду.

Таким чином, для отримання цілісної картини функціонування агентивно-професійної номінації жінок та окреслення тенденцій розвитку цього класу назв видається доцільним, по-перше, дослідити засвідчення агентивно-професійних назв жінок у лексикографічних працях, і, по-друге, розглянути функціонування НЖ в узусі шляхом спостереження над усним і писемним мовленням із залученням експериментальних даних. Спеціальний інтерес становить розгляд засвідчення НЖ у класифікаторах професій, які, з одного боку, є своєрідними лексикографічними працями, а з другого - репрезентують офіційно-діловий стиль мови.

Актуальність теми дослідження зумовлена потребою теоретичного осмислення різних векторних тенденцій у лексикографічному описі агентивно-професійних назв жінок у мовах європейського ареалу, зумовлених дією внутрішніх і зовнішніх чинників їх розвитку, а також невідкладними завданнями гармонізації вживання цих назв у різних стильових сферах відповідно до дериваційного потенціалу мови, історичних традицій та актуалізованих преференцій мовців.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до затвердженої Міністерством освіти і науки України теми: „Актуальні проблеми філології” (02 БФ 044-01), яка опрацьовується в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета дослідження - дослідити коло проблем, пов'язаних із лексикографічним описом агентивно-професійних назв жінок та їх функціонуванням в узусі з урахуванням дії мовних та позамовних чинників.

Мета дослідження визначила необхідність розв'язання таких завдань:

- з'ясувати характер засвідчення агентивно-професійних назв жінок у словниках різних типів;

- з'ясувати основні внутрішньомовні, зовнішні мовні та позамовні чинники, які впливають на динаміку лексикографічного засвідчення назв жінок;

- обґрунтувати термінологічний статус агентивно-професійних назв жінок у мовній системі;

- виявити принципи включення назв жінок до нормативних і узуальних класифікаторів професій (КП), укладених кількома мовами європейського ареалу (українською, російською, англійською та ін.);

- з'ясувати основні тенденції у функціонуванні системи агентивно-професійної номінації осіб в узусі;

- апробувати теоретичні положення роботи на матеріалі серій пілотних експериментів із носіями мови.

Об'єктом дослідження було обрано різномовні лексикографічні праці (філологічні і спеціальні), які за своїм типом, структурою реєстру, обсягом і часом видання відбивають динаміку побутування і особливості кодифікації агентивно-професійних назв жінок у мовах європейського ареалу (українській, російській, англійській та ін.).

Предмет дослідження - характер і способи лексикографічного засвідчення агентивно-професійних назв осіб жіночої статі та їх функціонування в узусі. Матеріалом дослідження стали 90 філологічних словників різних типів, які відрізняються за часом та місцем видання, обсягом, мовою тощо. Було використано також 28 класифікаторів професій та словників занять (1903-1959 і 1981-2001), виданих у різних країнах, укладених відповідно - українською, російською, англійською, румунською, естонською мовами. Залучено також видання зі статистики праці 30-х рр. ХХ ст.

У науковий обіг уперше вводяться розшукані авторкою в бібліотечному фонді „Короткий словник занять для розробки всесоюзного перепису населення 1937 року” (К., 1936) і „Короткий алфавітний словник занять для розробки матеріалів всесоюзного перепису населення 1939 року” (К.,1939). Вибірка НЖ із класифікаторів першого часового зрізу становить загалом близько 2600 одиниць, із КП другого зрізу - близько 400 одиниць. Джерелами вивчення функціонування НЖ в узусі стали усні та писемні тексти різної мовної належності - наукові, публіцистичні, художні, а також невеликі тексти оголошень про вакансії у засобах масової інформації та зовнішній рекламі (понад 10000 оголошень) і результати опитувань загалом 484 респондентів.

Методи дослідження. В основу дослідження покладено описовий та зіставний методи. У процесі роботи використовувались також методи компонентного аналізу і прийом моделювання для встановлення семантичної структури назв осіб жіночої статі, а також різні експериментальні прийоми опитування для з'ясування преференцій мовців певного соціального страту у виборі дериваційних засобів творення агентивно-професійних назв жінок (словотвірний експеримент) та встановлення асоціативних зв'язків агентивно-професійних назв - іменників ж. і ч. роду (спрямований синтагматичний асоціативний експеримент).

Наукова новизна полягає у комплексному підході до вивчення агентивно-професійної номінації осіб жіночої статі. Вперше у вітчизняному мовознавстві на матеріалі кількох мов індоєвропейського ареалу здійснено аналіз агентивно-професійних назв жінок у конфронтації двох форм їх існування: лексикографічної (словники і класифікатори професій) і узуальної (мовні тексти різної стильової належності і дані експериментальних досліджень - опитувань одного із соціальних мовців). Вперше здійснено аналіз засвідчення агентивно-професійних назв жінок у класифікаторах професій в синхронії та діахронії на великому мовному матеріалі і вмотивовано їх термінологічний статус. З'ясовано основні чинники, які впливають на функціонування назв жінок в узусі. Залучено гендерний аналіз для вивчення проблем агентивно-професійної номінації жінок і вперше сформульовано поняття “фемінізація” стосовно номінації осіб чоловічої статі. Так само новою є розроблена і апробована методика проведення експериментальних досліджень з вивчення дериваційного потенціалу мови при творенні назв осіб жіночої статі та семантики суб'єктивного словесного опису мовцями агентивно-професійних НЖ та назв осіб чоловічої статі (НЧ).

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати суттєво доповнюють загальні лінгвістичні уявлення про зміст таких понять і категорій мовознавства, як агентивно-професійні назви осіб жіночої статі, термінологічний статус назв осіб, антиномія узуальності / нормативності в лексикографічній практиці, мовні і позамовні чинники впливу на характер лексикографічного засвідчення номінативних одиниць; доведено ефективність поєднання при дослідженні назв осіб асоціативного і дериваційного експериментів, що може слугувати основою подальших теоретично-лінгвістичних студій.

Практична цінність. Основні положення та результати роботи можуть бути використані у лексикографічній практиці та при укладанні національних класифікаторів професій, а також при викладанні теоретичних курсів “Загальне мовознавство”, “Лексикографія”, “Лексикологія”, “Стилістика”, “Основи теорії номінації”, спецкурсу “Гендерні дослідження у мовознавстві” тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства і класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та були оприлюднені у 14 доповідях на міжнародних конференціях (“Мова та культура”, Київ, 1998, “Актуальні проблеми дослідження мови і мовлення”, Мінськ, 1998, “Українська мова - стан і перспективи”, Київ, 1999, “Словотвір та номінативна деривація у слов'янських мовах”, Гродно, 2000, “Наукова спадщина С.В. Семчинського і сучасна філологія”, Київ, 2001, “Актуальні проблеми вербальної комунікації: мова і суспільство”, Київ, 2003), Всеукраїнській науковій конференції “З ХХ в ХХІ століття”, присвяченій 90-річчю А.О. Білецького, Київ, 2001, Славістичних читаннях, присвячених пам'яті Л.А.Булаховського, Київ, 1999, Міжнародній літній школі “Гендер у перехідному суспільстві”, Київ, 2000, Міждисциплінарному семінарі “Гендерна політика в освіті та роль засобів масової інформації”, Київ, 2000, Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві”, Київ, 2003, Міському семінарі з гендерної лінгвістики, Київ, 2003, на щорічних наукових конференціях викладачів і аспірантів філологічного фа культету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1998, 2000).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 15 друкованих працях, із них 10 статей, 5 матеріалів конференцій і тез доповідей, 6 статей опубліковані в наукових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України. Загальний обсяг публікацій - 5,3 друк. арк.

Структура дисертації.

Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаної літератури (240 позицій), списку використаних джерел (35 класифікаторів професій, словників занять та інших джерел офіційної професійної номінації, 90 філологічних словників, 34 джерела ілюстративного матеріалу), шести додатків, які містять 7 таблиць, зведений список НЖ, наявних у російськомовних класифікаторах професій (2408 одиниць), зворотний словник назв осіб, вміщених у державному класифікаторі професій України 1995 р. (1516 одиниць). Загальний обсяг дисертації - 293 сторінки, основний текст - 206 сторінок, текст дисертації містить 10 таблиць та один рисунок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, розкрито її актуальність, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження.

У першому розділі “Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі у мовознавчих дослідженнях” зроблено огляд мовознавчої літератури, присвяченої: вивченню агентивно-професійних назв осіб жіночої статі у гендерній і традиційній лінгвістиці, стану висвітлення у мовознавстві проблем лексикографічного засвідчення НЖ та експериментальних досліджень агентивно-професійної номінації жінок.

Агентивно-професійні назви жінок привертали увагу дослідників ще з античних часів. Теоретично осмислювали проблеми граматичного роду Л. Блумфільд, О. Єсперсен, О.О. Потебня та ін. мовознавці. У контексті розвитку і функціонування категорії роду НЖ розглядалися у роботах А.Т. Аксьонова, Й.П. Мучника, Г.О. Винокура та ін. На матеріалі української мови ці питання ґрунтовно дослідив А.А. Загнітко, зверталися до зазначених проблем Н.Г. Озерова, І.К. Кучеренко, Н.Ф. Клименко, О.О. Тараненко та ін. науковці. Чи не найкраще дослідженими є питання словотвору НЖ (І.І. Ковалик, І.І. Фекета, С.П. Семенюк). Проте іншим аспектам функціонування НЖ увага майже не приділялася - немає комплексного дослідження лексичного НЖ, засвідчення їх у класифікаторах професій, питання термінологічного статусу НЖ взагалі не порушувалося. В експериментальних дослідженнях лексичної семантики НЖ спеціально не вивчалися, а були поодинокими вкрапленнями у списки досліджуваних слів. У гендерній лінгвістиці, в тому числі серед вітчизняних науковців, увага до агентивно-професійної номінації жінок зосереджується переважно на англійському мовному матеріалі і передусім у контексті мовного сексизму і політичної коректності. Для ефективного дослідження агентивно-професійної номінації жінок видається доцільним використовувати здобутки і традиційних підходів, і гендерних, методологічне і методичне взаємозбагачення яких сприятиме з'ясуванню об'єктивного стану речей у зазначеному питанні.

Другий розділ “Проблеми лексикографічного засвідчення агентивно-професійних назв осіб жіночої статі” складається з трьох підрозділів. У першому - “Методичні засади аналізу лексикографічних праць” подається характеристика об'єкта і джерел дослідження. Обґрунтовується залучення до аналізу лексикографічного засвідчення НЖ параметричного підходу, сформульованого Ю.М. Карауловим, за яким уся подана в словнику інформація розкладається на мінімальні одиниці - лексикографічні параметри, які, у свою чергу, можуть об'єднуватися в одиниці вищого рівня узагальнення.

Для отримання цілісної картини НЖ слід проводити дослідження не тільки в синхронії, а й в діахронії, особливо продуктивно - зіставляючи серії перевидань словника, укладеного тим самим авторським колективом, що дає змогу виявити зміни у характері лексикографічного опрацювання лексичних одиниць (динамічний аспект). Зіставлення таких серій (п'ять видань Рус. - франц. сл. Л.В.Щерби (1936-1969), шість видань рус. - англ. сл. О.С. Ахманової (1948-1991), дев'ять видань Сл. рус. яз. С.І. Ожегова (1949-1991) (ОЖ) та ін.) показує, що зміни у НЖ зумовлені не стільки відображенням реальних мовних процесів (узусом), скільки дією комплексу мовознавчих та соціальних чинників. Напр., у виправлених і доповнених виданнях ОЖ-1949, 1952, 1961 НЖ маникюрша подається без позначки, а в наступних, зокрема ОЖ-1981, 1989, 1990 має позначку разг., саме ж тлумачення не змінилося - “специалистка по маникюру”, як не змінилося і функціонування цієї лексеми в російській мові (тим більше, що вона входила до класифікаторів професій СРСР відповідного часового періоду).

Важливим є також врахування гендерного чинника, який стосовно лексикографічної практики виявляється передусім через відображення у корпусі словника наявних у суспільстві гендерних стереотипів і впливає на різні складові лексикографічної роботи, зокрема формування реєстру, тлумачення, стилістичну характеристику та ін.

Однією із центральних у лексикографії є проблема узуальності і нормативності. Адже характер засвідчення словником мовних одиниць і сам факт їх включення до реєстру багато в чому залежить від нормативної чи узуальної спрямованості словника.

Відображаються у лексикографії і процеси маскулінізації (вживання стосовно жінок НЧ - див. нижче), передусім у дефініціях та в ілюстративному матеріалі словників різних типів. Так, у 10-мовному розмовнику (Прага,1962) біля слова товарищ наведено позначки ч. і ж. Пор., напр., ілюстрацію до НЖ іноземка у СУМі: “Громадяни СРСР можуть одружуватися як один з одним, так і з іноземцями та іноземками” (виділення наше - Я.П.). Лексема громадяни вживається тут в узагальненому значенні і стосується осіб обох статей, тим часом як паралельно використовуються кореляти за родом - НЧ іноземцями та НЖ іноземками, що призводить до викривлення змісту, адже існує загальновживана НЖ громадянка, з іншого боку, можна було б обмежитися тільки НЧ - іноземцями.

У другому підрозділі “Характеристика засвідчення назв жінок у лексикографічних працях” на основі сформульованих у попередньому підрозділі методичних засад проведено комплексне дослідження лексики НЖ. Зокрема, розглянуто:

- проблеми включення до реєстру словників, тлумачення, екземпліфікації, функціонально-стилістичної характеристики, лексики НЖ у перекладних словниках;

- частотний параметр у засвідченні НЖ, семантичні процеси в лексико-семантичній групі агентивно-професійних НЖ і відображення їх у лексикографії (синонімія, антонімія, омонімія, паронімія) та ін.

У реалізації зазначених аспектів лексики НЖ виявляються непослідовності, характерні для різних типів словників. У тлумаченні НЖ однією з основних проблем є те, що слів утворення і семантично співвідносні НЖ і НЧ у словниках можуть мати відмінності у дефініціях передусім у різному поданні семантичної структури і обсягу значень. Напр., у СУМі:

1. Той, хто виконує яке-небудь завдання, здійснює що-небудь: виконавець робіт;

2. Той, хто виконує музичний, літературний та інший твір або певну роль у театральній виставі, кінофільмі і т. ін.;

3. Особа, що виконує розпорядження якогось органу влади: судовий виконавець.” Пор. при цьому Виконавиця “Жін. до виконавець 2”. У румунському словнику “Dicюionarul explicativ al limbii romвne” 1975 р. (DEX) подібна асиметрія проявляється у відступі від прийнятого там запису назв осіб. Пор., напр., “stenograf, г… s. m єi f.” і “istoriograf, s. m”. Незважаючи на однакову фіналь основи остання назва не поширюється на жінок. Подібні відмінності слід розглядати у контексті проблеми узуальності і нормативності в лексикографії, а також як відображення маскулінізації та гендерних стереотипів.

Семантична асиметрія у словотвірних корелятів ч. і ж. р. може бути набагато більшою, коли НЖ набувають виразного негативного забарвлення, що у гендерній лінгвістиці трактується як “семантичне приниження” (semantic derogation). Напр., англійські слова governor (можновладний, правитель) і governess (бідна жінка, яка наглядає за дітьми); master (компетентний або владний чоловік) і mistress (з конотацією сексуальної та економічної залежності); tramp (бездомний чоловік) і tramp (жінка-повія).

У деяких випадках асиметричність тлумачення є не відображенням наявних відмінностей у семантиці, а проявом дієвості гендерного чинника в лексикографії і, відповідно, відображенням гендерної упередженості укладачів словника. Пор. у СУМі перше значення НЖ відьма - “За народним повір'ям - жінка, яка, знаючись з “нечистою силою”, завдає людям шкоди” (виділення наше - Я.П.), чаклунка”, і тлумачення НЧ відьмак - “За народним повір'ям - чоловік, який знається з “нечистою силою”, чаклун”. У дефініції НЧ відсутній виразно негативний компонент “завдає шкоди людям”. Проте асиметрія у тлумаченні не завжди є проявом суб'єктивізму, а зумовлюється об'єктивними чинниками, напр., у СУМі: Корифейка “Жін. до корифей 2, 3.” Оскільки Корифей “1. У старогрецькій трагедії - керівник і заспівувач хору...”, то непоширення першого значення НЧ корифей на відповідник ж. р. зумовлене тим, що керувати хором і заспівувати у давньогрецькій трагедії міг тільки чоловік.

Серед основних проблем стилістичної характеристики НЖ є, зокрема, непослідовність їх маркування позначками розм. та заст. Багатозначна лексема залежно від значення може набувати стилістичного забарвлення, пор. у СУМі: секретарка “1. жін. до секретар 1, та 2. розм. жін. до секретар 3” (виділення наше - Я.П.). Це є підтвердженням того, що словотворчий формант -ка в українській мові не є стилістично забарвленим, на відміну від форманта -ша в російській мові, стилістична марка якого є сталою. Не відповідає реаліям сьогодення наявність позначки заст. біля НЖ гувернантка у Словнику синонімів української мови (т. 1, 1999). Про актуальність цієї лексеми свідчать не тільки оголошення в пресі, а й те, що відповідна професія включена, напр., до довідника Твоя майбутня професія (1999), де на її позначення використовуються лексеми гувернантка, гувернер, гувернант.

Хоча агентивно-професійні НЖ загалом не мають емоційно-оцінного параметра, проте вони надаються до порівняння з назвами осіб узагалі з метою виявлення впливу гендерних стереотипів. Напр., за СУМом у парі бабище - дідище, ілюстрованої рівнозначними цитатами з того самого твору, НЖ набуває порівняно з НЧ виразного негативного забарвлення через уведення позначки зневажл.: Бабище “...зневажл. Збільш. до баба 1, 2, 3. Як вийшла бабище старая, Крива, горбатая, сухая. (Котл. І, 1952, 115)” і Дідище “Збільш. до дід 2. Прийшли на самий перевіз, Де засмальцьований дідище Вередував, як в греблі біс. (Котл. І, 1952, 132)” (виділення наше - Я.П.).

Аналіз лексикографічного опрацювання НЖ у перекладних словниках показує, що крім загальних чинників, які впливають на лексики НЖ, виділяються специфічні, зокрема, взаємодія вхідної і вихідної мов словника. Причому має місце як вплив вхідної мови на вихідну, так і зворотний. Під впливом вхідної мови у вихідній мові (правій частині словника) може з'явитися неіснуюче або мало вживане чи застаріле слово, яке не фіксується словниками цієї мови відповідного періоду, - напр., поява у двомовних словниках російських слів маникюрщик (Итал. - рус. сл. Москва, 1977), гончарка, прачечник, педагогичка (Болг. - рус. сл. Софія, 1960), яких немає у словниках російської мови відповідного періоду (за Сводным сл. совр. рус. лексики, 1991). Система номінації жінок у вихідній мові словника може впливати на формування реєстру вхідною мовою, про що, напр., зазначається у передмові: “У словнику не наводяться іменники ж. р., які позначають національну належність, професію тощо, оскільки в грузинській мові переклади ч. і ж. р. цих слів збігаються” (Крат. Р. - груз. сл. Тбилиси, 1959).

У третьому підрозділі “Термінологічний статус агентивно-професійних назв осіб жіночої статі” йдеться про те, що у сучасному мовознавстві питання термінологічного статусу НЖ досі взагалі не порушувалося, а стосовно назв осіб залишається нерозв'язаним, враховуючи, зокрема, і розмежування між термінологією і номенклатурою, яке проводить сучасне термінознавство. Зважаючи на це, говорити про термінологічний статус НЖ можна тільки після з'ясування термінологічного статусу назв осіб. Це питання залишається все ще до кінця не розв'язаним, хоча і досліджувалося, зокрема, у працях О.І. Моїсеєва, Л.А. Шкатової та ін.

Труднощі у встановленні термінологічного статусу назв осіб пов'язані з тим, що, з одного боку, вони мають основну характеристику терміна - мотивованість, а з другого - їм притаманні ознаки, які відносять їх до номенклатури - предметність, конкретність без абстрагованої понятійності їх значення. Ця суперечність розв'язується через запропоноване нами розуміння структури терміносистеми, яку складають терміни (власне терміни і предметні терміни) і номенклатура (номени і номенклатурні одиниці), причому предметні терміни і номенклатурні одиниці становлять проміжний шар у терміносистемі, через який відбувається взаємопроникнення термінології і номенклатури. Таким чином, встановлено, що особливості термінологічного статусу назв осіб за професіями полягають у двоїстості їх природи - з одного боку, вони є предметними термінами, а з другого - номенклатурними одиницями, що підтверджується включенням їх і до загальномовних та термінологічних словників, і до класифікаторів, тарифно-кваліфікаційних довідників тощо. Назви осіб набувають термінологічного статусу у терміносистемі вищого порядку узагальнення і функціонують у терміносистемах тих наук, де об'єктом або предметом дослідження виступає людина, у випадку назв осіб за професією - професійна характеристика людини, напр., в економіці праці.

Усі наведені вище характеристики термінологічного статусу назв осіб поширюються і на НЖ. Особливостями ж НЖ є набагато вужче їх термінологічне функціонування порівняно з НЧ, про що свідчить і диспропорція у включенні НЖ до термінологічних словників. Це зумовлене здебільшого тими самими проблемами, які характерні для лексикографування НЖ загалом.

Третій розділ “Проблеми засвідчення агентивно-професійних назв жінок у класифікаторах професій” складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі “Класифікатори професій, їх призначення, функціональний статус, структура” подано характеристику нормативних класифікаторів професій і словників занять (тобто узуальних КП) як джерел дослідження. Крім того, що нормативні та узуальні КП є джерелами для укладання текстів офіційно-ділового стилю (штатні розклади, накази, трудові книжки тощо), їх, поза сумнівом, варто також кваліфікувати як лексикографічні термінологічні джерела, оскільки вони відповідають необхідним і достатнім умовам, щоб вважатися різновидом термінологічних словників. Серед основних лексикографічних параметрів, репрезентованих у КП - комплекс нормативних параметрів (для нормативних КП) та параметр синонімії (для узуальних КП).

У другому підрозділі “Особливості засвідчення НЖ у нормативних класифікаторах професій” розглянуто особливості засвідчення НЖ у КП, виданих у різних країнах і укладених відповідно українською, російською, англійською, румунською, естонською мовами. У всіх проаналізованих нормативних КП наявні назви жінок, зіставлення яких виявило, що НЖ в основному семантично співвідносяться, утворюючи при цьому добре простежуванні групи за галузями діяльності. Напр., у групах “середній медичний персонал” і “друкарки” подано такі НЖ у Класифікаторі професій (Державному класифікаторі України) (2001) (ДК):

- акушерка, сестра медична, нянька;

- друкарка, секретар-друкарка, секретар-стенографістка, стенографістка.

КП Росії (1995):

- акушерка, медицинская сестра, няня;

- машинистка, секретарь-машинистка, секретарь-стенографистка, стенографістка.

КП Румунії (1995):

- moa (акушерка), sor medical (сестра медична), ngrijitoare de copii (няня);

- dactilograf (друкарка), secretar dactilograf (секретарка друкарка), stenograf (стенографістка).

КП Естонії (1999):

- дmmaemand (акушерка), хde (сестра (медична).

КП Міжнародної організації праці (1988) (англійською мовою):

- midwife (акушерка), nurse (нянька), sister (сестра).

Переважна більшість зазначених НЖ мають тривалий період функціонування в мові, при цьому дуже часто з позамовних соціальних причин не маючи корелятів у формах ч. р., оскільки чоловіки не виконували тієї чи іншої роботи. А співвідносність між списками НЖ з різних КП пояснюється подібними історичними процесами соціалізації жінок у різних суспільствах, що відповідно і закріпилося в різних мовах.

Зважаючи на незначну кількість (0,5-1,5% від загальної кількості професій), наявність назв жінок у КП, укладених “родовими” мовами, можна розглядати швидше як виняток із правила включення назв у формі ч. роду. Принципи включення НЖ до класифікаторів залишалися поза увагою дослідників. З огляду на це зроблено припущення про існування кількох основних “імпліцитних” критеріїв включення НЖ до КП, серед яких можна виділити:

1) власне мовні:

a) існування у мові назви певної професії тільки у формі ж. р. без корелята ч. р. (критерієм чого буде фіксація слова мовними словниками);

б) відмінності у денотативній семантиці формально корелятивних назв осіб ч. і ж. р.

2) позамовні:

a) статистичний - НЖ входить до КП, коли більшість жінок у відповідному етнічно-мовному соціумі мають професію, позначувану цією назвою;

б) слідування традиції включення певних НЖ до КП.

Згідно з мовними критеріями до класифікаторів мали б включатися тільки ті НЖ, які або не мають відповідників ч. р., або мають відмінності у семантиці з корелятивними НЧ. Проте у КП наявні НЖ, які мають корелятивні НЧ з тотожним значенням, тобто їхні словникові дефініції відрізняються тільки семою “стать” У ДК: вишивальниця, в'язальниця, завідувачка, килимарниця, стенографістка (у СУМі: В'язальниця... Жін. до в'язальник). У російськомовному варіанті цього видання: вышивальщица, вязальщица, заведующая, ковровщица, стенографистка, цветочница (в ОЖ 1991: вышивальщик... Человек, занимающийся вышиванием - вышивальщица). У КП Румунії: dactilograf, clctoreas (у DEX: dactilograf, г s.m. i f. persoan care are ca ocupaie de baz dactilografia). З огляду на включення зазначених НЖ можна говорити про недотримання мовних критеріїв при включенні НЖ до КП.

Відповідно до статистичного принципу вибір форми ч. чи ж. роду агентивно-професійної назви особи для включення до КП залежав би від реальної (статистично достовірної на момент укладання КП) частки осіб обох статей, зайнятих тією чи іншою роботою. Усі НЖ представляють ті професії і посади, де зайняті переважно жінки. Проте не всі назви переважно жіночих професій вміщено у класифікаторах у формі ж. р. Тобто, частина назв професій, занять і посад, де більшість становлять жінки, вміщена в КП у формі ч. р., незважаючи на те, що відповідна НЖ в мові існує. Підтвердженням цього є порівняння, напр., даних переписів населення про реальну зайнятість осіб обох статей і наявність відповідної назви професії у формі відповідного роду. Так, за даними довідника «Итоги всесоюзной переписи населения 1970 года» (т. 6, 1973) жінки-доярки становили 99% серед осіб цієї професії, жінки-офіціантки - 97%, телефоністки 95%, а відповідні назви професій подано в тогочасних КП у формі ч. р., що має місце і в сучасних КП.

Третій підрозділ “Загальна характеристика засвідчення НЖ в узуальних класифікаторах професій”. В узуальних КП, на відміну від нормативних, широко представлені синоніми і варіанти НЖ. В узагальненому списку НЖ з узуальних КП, вміщеному у додатках до дисертації, налічується понад 100 спільнокореневих словотвірних угруповань, які складаються з 5 назв (одна група), з 4-х (три групи), решта - три та двочленні:

5. шпулевщица, шпулечница, шпульница, шпульщица, шпулярка;

4. вязалка, вязальщица, вязея, вязчица;

3. доильщица, дойка, дойщица, доярка, швачка, швейка, швейница, швея;

2. ажуристка, ажурница, ажурщица; бобинажница, бобиночница, бобинщица та ін.;

1. блузочница, блузница; нянька, няня та ін. Крім словотвірних варіантів, виділяються також синонімічні назви професій, що видно із системи посилань, напр., - моталки (катушечницы, перегонщицы-цевочницы, мотовильщицы), зарядчицы (см. укладчицы коробок), латочницы (штопальщицы) та ін.

Спостерігається хитання у родовій формі професійних назв між окремими КП. Крім того, розбіжності виявляються між абетковою та систематичною частинами одного словника, напр. у «Классификации профессий» 1919 р. (далі наводиться тільки рік видання відповідного узуального КП). Абеткова частина - метельщики (метят белье), официанты, петельщики, систематична частина - метельщицы (метят белье), официанты -ки, петельщицы.

Проведений у роботі аналіз КП починаючи від їх появи і до новітніх чинних видань (1903-2001) дав змогу простежити особливості становлення професійної номінації жінок. Зіставлення списків НЖ з класифікаторів різних синхронних зрізів стосовно корелятивних НЧ показало досить несподівані результати. Назви професій, які у нормативних КП мають форму ж. р., в узуальних КП могли вміщуватися також у формі ч. р. як паралельно з відповідною НЖ, так і окремо. Напр., вязальщики (1903), вязальщики і вязальщицы (1919), вязальщики (1925), вязальщицы (1928), сестры милосердия (1903), сестры и братья милосердия (1919), сестры і сестры и братья медицинские (1925, 1928), стенографы (1903), стенографисты і стенографистки (1919), стенографисты (1925, 1928). Більше того, деякі назви професій, які в сучасній мові (за словниками) навіть не мають корелята ч. р., спочатку її мали: маникюрщик (1919), педикюрист (1959).

Четвертий розділ “Проблеми функціонування назв жінок в узусі” складається з двох підрозділів. У першому підрозділі “Функціонування НЖ в узусі” розглянуто чинники, які зумовлюють функціонування НЖ в узусі, - це мовна ситуація (зокрема взаємодія мов), явище маскулінізації, гендерна чутливість. Так, напр., при сучасному геополітичному становищі України найбільший вплив і навіть тиск на українську мову справляють російська і англійська мови. І якщо українсько-російська мовна взаємодія має вже тривалу історію, то безпосередні українсько-англійські мовні контакти активізувалися на початку 90-х рр. XX ст., з набуттям Україною незалежності. У російській мові існують семантико-стилістичні обмеження на вживання багатьох агентивно-професійних НЖ, переважно утворених за допомогою форманта -ша, який має яскраво виражене стилістичне забарвлення (напр. профессорша). В українській же мові стилістичні та інші обмеження в утворенні та вживанні НЖ не так яскраво виражені. І саме у впливі російської мови вбачається чи не основна причина посилення тенденції маскулінізації в українській мові. Стосовно України питання мовної взаємодії набувають нині нових вимірів. Якщо раніше йшлося лише про однобічний вплив російської мови, то тепер простежується і вплив української мови на російську. Про це свідчать, зокрема, і результати включеного спостереження над усним мовленням в одній із жіночих тренінгових груп гендерної спрямованості. Вплив української мови виявляється тут у більш широкому вживанні таких слів, як исследовательница, ученая, футуристка та ін., і особливо авторка, содиректорка, які можна вважати новотворами.

Вплив англійської мови на професійну номінацію осіб виявляється передусім у відтворенні запозичені назви способом транскрибування або транслітерування, напр., менеджер, промоутер, супервайзер, мерчендайзер. Інколи спостерігається навіть використання в кириличному тексті латинської графіки, що свідчить про незавершеність процесу освоєння запозиченої професійної назви: “потрібні дівчата (вік 18-25 років) модельної зовнішності на посаду HOSTES-адміністратор, офіціант” (“AVISO”, 2003, № 84). У двомовному українсько-англійському виданні під впливом англійської мови використовуються складені професійні назви жінок з прикладками леді, пані, жінка: леді рівність - lady equality, пані міністр - female minister, чиновники-жінки - women-executives (Очима жінок, 2002).

Маскулінізація - це мовне явище, яке полягає у використанні для називання жінок назв ч. р. як за наявності корелятивних НЖ, так і за їх відсутності. Явище маскулінізації виділяють найчастіше у мовах з розвинутою категорією роду. Це передусім слов'янські, романські, деякі германські мови. Крім того, про наявність маскулінізації, хоча й меншою мірою, можна говорити також у тих мовах, де рід є прихованою категорією, проте в них існують, хоча б і нерегулярні корелятивні відношення між НЖ і НЧ, напр. в англійській: author - authoress, poet - poetess. Серед основних причин маскулінізації виділяють (напр., І. Фекета) мовні і позамовні.

Мовні:

- фонетико-структурні особливості твірної основи чоловічих назв на -пт, -кт, -тр, рг, -лог; прагнення уникнути омонімії;

- двозначність окремих суфіксів (пор. директорка, директорша - “жінка-директор” і “дружина директора”);

- непродуктивність словотворчої моделі.

Позамовні:

- використання в ролі жіночих низки чоловічих назв, які мають давню традицію вживання тільки в ч. р. (вождь, ворог, предок);

- не утворення назв жінок через соціально-історичні причини (академік, декан).

Ми доповнюємо цей перелік такими мовними чинниками: прагнення до економії мовних засобів, семантичні асиметрії в корелятивних парах НЖ і НЧ (“престижність” найменувань ч. р.), вплив офіційно-ділового стилю мови, стилістичне забарвлення НЖ. На нашу думку, стосовно НЖ позамовні соціальні чинники слід кваліфікувати як гендерні. В основі проблем у функціонуванні НЖ в узусі, а також у лексикографічній інтерпретації НЖ лежить дія гендерних стереотипів.

Гендерна чутливість. Цей чинник реалізується через дотримання принципів політичної коректності, яка стосовно номінації осіб полягає передусім в елімінації проявів мовного сексизму. З погляду дії чинника гендерної чутливості сучасна мовна практика характеризується двома основними підходами до агентивно-професійної номінації жінок та ширше - до мовної репрезентації статей взагалі - традиційним і гендерне чутливим, причому останній є менш поширений і нині сфера його реалізації досить обмежена. У межах традиційного підходу можна виокремити нейтральний та консервативний різновиди. При нейтральному підході використання НЖ і НЧ, а також узгодження за родом відбувається стихійно, безсистемно (лікарка прийшла, це наша терапевт / терапевтка, у неї висока кваліфікація). Консервативний підхід відрізняється від нейтрального послідовним використанням стосовно жінок назв з граматично оформленим ч. р., а в крайньому його прояві відбувається проведення не логічного (лікар прийшла, це наша терапевт, у неї висока кваліфікація), а формального узгодження (стосовно жінки: лікар прийшов, це наш терапевт, у нього висока кваліфікація). У гендерну чутливому підході теж можна виокремити два різновиди - поміркований і радикальний. Під поміркованим розуміємо послідовне вживання стосовно жінок назв з граматично оформленим ж. р. А в статево не визначених контекстах часто наявна тенденція до уникнення форм ч. р., зокрема через перебудову повідомлення (напр., коли фраза студентів і співробітників університету запрошуємо взяти участь у конкурсі з метою уникнення вживання форм ч. р. коригується: усіх творчих особистостей, хто навчається і працює в університеті, запрошуємо).

Прикладом поміркованого підходу є мовно-редакційна політика вітчизняної програми новин “Вікна-СТБ”, де при представленні жінок послідовно використовуються форми ж. р. Радикальний підхід відрізняється від поміркованого намаганням послідовно використовувати в статево неозначених контекстах форм і ч., і ж. р., а при ультрарадикальному підході - тільки форм ж. р. Останнє спостерігається у мовознавчих працях гендерного напряму. Така позиція репрезентована, напр., у роботах Дебори Камерон (“Feminism and linguistic theory”) та Міри Аріел (“Accessing to noun phrases antecedents”).

Для повноти розуміння функціонування системи агентивно-професійної номінації осіб узагалі і осіб жіночої статі, зокрема, виділяємо за аналогією до маскулінізації явище фемінізації - використання для називання осіб чоловічої статі назв ж. р. як за відсутності корелятивних НЧ, так і за їх наявності. Процес фемінізації відрізняється від маскулінізації не тільки кількісно - низькою поширеністю, а й якісно. На відміну від маскулінізації, однією з причин якої є престижність для жінок іменуватися назвами ч. р., фемінізація часто має знижений характер, пор., напр., використання стосовно чоловіка НЖ баба (засвідчене і у СУМі). Як засіб привернення уваги використовується фемінізація і в рекламі: “Чоловіче! Сьогодні твій день бути господаркою” (з реклами бульйонних кубиків “Маггі”). Приклади фемінізації наявні у текстах офіційно-ділового стилю. Як показало наше дослідження (розділ 3), у КП деякі професійні назви вміщено тільки у формі ж. р. (при тому, що не існує законодавчої заборони чоловікам займатися відповідними професіями), у ДК: кастелянка, манікюрниця, мереживниця та ін., КП Росії: заведующая машинописным бюро, педикюрша та ін., КП Румунії: dactilograf, stewardes та ін. Саме ці НЖ і вносяться до трудової книжки особи незалежно від статі або інших документів, де використовуються професійні назви.

У другому підрозділі “Експериментальні дослідження функціонування НЖ в узусі” подається опис та аналіз дериваційного та спрямованого асоціативного експериментів.

Дериваційний експеримент, у якому респонденти від поданих агентивно-професійних назв ч. р. утворювали відповідники для позначення жінок, допомагає зрозуміти чинники, які впливають на творення НЖ. Про труднощі, які виникають у респондентів при творенні НЖ, свідчить кількість варіантів, поданих до кожного стимулу, що ми визначили як “показник деривативної напруженості” (ПДН), напр., до стимулу секретар респонденти запропонували 3 варіанти: секретарка, секретарша, секретар, відтак тут ПДН становить 3. У групі студентів з 201 особи ПДН стимулів коливається від 2 до 24, 79 осіб - 3-14, 15 осіб - 1-8 і 1-10. Звідси випливає, що ПДН окремих стимулів не зростає пропорційно до кількості опитаних і між групами з 15 і 201 особи відрізняється несуттєво, напр. кількість варіантів до стимулу дояр у групі з 15 осіб - 1, а з 201 особи - 3, аптекар, відповідно, - 2 і 4, учений секретар - 4 і 6. У інших же слів цей показник може становити кількісну різницю, більшу ніж у 4 рази: адвокат 3 і 12, підприємець 3 і 13, електрик 5 і 20, косметик 5 і 22, і навіть сягати десяти разів, напр., службовець 2 і 20.

Отже, існують НЧ, до яких пересічні мовці можуть досить легко утворити відповідник ж. р., а до інших - ні. І хоча фонетико-морфологічні особливості твірної основи впливають на кількість варіантів, напр., у стимулу хірург ПДН є досить високим і становить 8 і 18, проте їх не можна вважати основною причиною, яка зумовлює високий ПДН. Так, у групі з 201 особи найвищий ПДН - 24 у стимулу філософ, жіночий відповідник до якого філософка легко утворюється за продуктивною моделлю і фіксується СУМом.

Результати експерименту свідчать, що при словотворенні респонденти не завжди послуговуються готовими словотвірними моделями, а кожну НЖ утворюють залежно від суб'єктивних чинників. Цим можна пояснити значні розбіжності ПДН у НЧ з однаковою фіналлю основи, так у групі з 201 особи дояр має 2 варіанти, а гончар 11, підприємець 13, а службовець 20.

При спрямованому асоціативному експерименті завданням респондентів було подати 3-5 узгоджених означень до 30 стимулів - агентивно-професійних назв осіб (по 15 назв ж. і ч. роду). При опрацюванні результатів було, зокрема, розглянуто: загальну характеристику реакцій на стимули ч. і ж. роду (виділено 11 тематичних груп: „ділові якості”, „зовнішність”, „інтелектуальні ознаки”, „моральні якості” та ін., усі реакції розподілено за шкалою позитивні / нейтральні / негативні); відмінності у реакціях на стимули ч. і ж. роду (актуальні тематичні групи і їх кількісне наповнення):

а) між парами стимулів (напр., для пари „філософ - філософка” актуальними є інтелектуальні ознаки, а для пари „вихователь - вихователька” - моральні якості);

б) усередині пари (напр., кількість реакцій тематичної групи „зовнішність” у стимулу „секретар” - 6, а „секретарка” - 17, „майстер” - 2, „майстриня” - 7).

Результати семантичного експерименту показують, що хоча загалом асоціації у межах досліджуваних співвідносних пар агентивно-професійних назв осіб мають схожу структуру, проте виявлені відмінності є суттєвими для встановлення індивідуальних смислів, пов'язаних у свідомості мовця з агентивно-професійною назвою ч. чи ж. р. У багатьох випадках зазначені відмінності зумовлені зафіксованими у свідомості мовців гендерними стереотипами щодо сприйняття жінок і чоловіків через агентивно-професійні назви. Спостерігалися, зокрема, поширені стереотипи про більшу важливість зовнішності для жінок, ніж для чоловіків, про балакучість жінок тощо. Крім того, існують відмінності між лексикографічним описом корелятивних пар агентивно-професійних назв ж. і ч. р. і їх сприйняття мовцями. Іншими словами, узус не завжди відповідає словниковому трактуванню НЖ, що повинно постійно враховуватися у лексикографічній роботі.

У результаті проведеного дослідження із застосуванням комплексного підходу до вивчення проблем лексикографічного засвідчення НЖ та їх функціонування в узусі зроблено такі висновки. Основними чинниками, що впливають на лексики НЖ є:

- гендерний чинник;

- вимога дотримання принципів системності і послідовності у викладі матеріалу;

- вимога чіткого розмежування узуального і нормативного підходів у лексикографічній практиці.

Включення НЖ до спеціальних словників (словників антонімів, омонімів, паронімів, синонімів), чим відображається існування відповідних семантичних процесів у зазначеній групі назв, свідчить, що НЖ підлягають законам системно-структурних відношень між номінативними одиницями і повинні розглядатися як специфічна лексико-семантична підгрупа у загальній ЛСГ назв осіб.

Відповідно до проведеного у роботі уточнення термінологічного статусу агентивно-професійних назв осіб з'ясовано, що специфіка належності НОП до терміносистеми полягає у двоїстості їхньої природи - вони можуть виступати і як предметні терміни, входячи при цьому до термінології, і як номенклатурні одиниці, належні до номенклатури. З'ясовано, що агентивно-професійні НЖ мають термінологічний статус. Належність НЖ до певної терміносистеми визначається на підставі тих самих чинників, що і для назв осіб загалом.

Аналіз засвідчення НЖ у класифікаторах професій і словниках занять різних синхронних зрізів показав наявність у різних мовах ядра агентивно-професійної номінації жінок, причому НЖ у багатьох випадках семантично збігаються, що свідчить про універсальність мовних процесів і їх кореляцію із суспільним розвитком певного історико-культурного регіону.

Функціонування системи агентивно-професійної номінації жінок характеризується невпорядкованістю, що проявляється як в усному, так і в писемному мовленні різної стильової належності. Про це свідчать також проведені у рамках цієї роботи опитування мовців.

Встановлено, що основними чинниками, які впливають на функціонування НЖ є взаємодія мов, маскулінізація, гендерна чутливість. Виявлено основні тенденції у функціонуванні агентивно-професійної номінації жінок, серед яких - традиційний підхід, у межах якого слід виділяти нейтральний і консервативний різновиди, та гендерне чутливий з поміркованим і радикальним різновидами. Реалізація жодного із цих підходів не може вважатися оптимальною. З огляду на це досягнення повної послідовності у функціонуванні системи агентивно-професійної номінації жінок видається малоймовірним, проте впорядкування в окремих проблемних питаннях і можливе, і доцільне.

За результатами словотвірного експерименту зроблено висновок, що система номінації жінок залежить не лише від словотворчого потенціалу певної мови, її граматичної будови, лексичного складу тощо. Дія позамовних чинників є у деяких випадках сильнішою навіть за такий “непереборний” чинник як фонетико-структурні особливості основи. Отже, на структурно-морфологічному (дериваційному) рівні мови непереборних перешкод для утворення таких назв немає, а гальмує цей процес виключно дія позамовних чинників, ступінь прояву яких теж потребує свого дослідження.

Матеріал спрямованого асоціативного експерименту показав, що семантична структура суб'єктивного словесного опису агентивно-професійних назв ч. і ж. р. не завжди співвідносна з лексикографічно закріпленим значенням, що є, зокрема, відображенням гендерних стереотипів у сприйнятті респондентами назв осіб за характером їх діяльності.

Використані в роботі експериментальні методики показали ефективність їх застосування при дослідженні статусу агентивно-професійних НЖ у розмовній мові, можливостей і способів творення НЖ, співвідношення між лексикографічним описом і суб'єктивним словесним описом мовцями корелятивних родових пар агентивно-професійних назв осіб. Їх доцільно використати при подальших дослідженнях із залученням матеріалу більшої кількості мов різної генетичної і типологічної належності, а також при вивченні інших класів номінативних одиниць.

ПУБЛІКАЦІЇ

Пузиренко Я.В. Експериментальне дослідження дериваційного потенціалу мови при творенні агентивно-професійних назв осіб жіночої статі // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство, мовознавство, фольклористика. Вип. 8. - К., 2000. - С. 55-60.

Пузиренко Я.В. До проблеми номінації осіб жіночої статі в українській мові (гендерний аспект) // Наукові записки НаУКМА. Т. 18. - К., 2001. - С. 36-42.

Пузиренко Я.В. Антонімія і паронімія у міжлексемних зв'язках назв осіб жіночої статі і проблема їх лексикографічного відображення // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. №6. Книга 2. - К., 2002. - С. 113-118.

Пузиренко Я.В. Семантика суб'єктивного словесного опису агентивно-професійних назв чоловічого і жіночого роду // Мовознавство - 2003. - №1. - С. 77-83. лексикографічний найменування термінологічний

Пузиренко Я.В. Назви осіб жіночої статі у російськомовних узуальних класифікаторах професій // Русский язык и литература: проблемы изучения и преподавания: Сб. научн. трудов. - К.: КГПУ им. Б.Д.Гринченко: ИПЦ, 2003. - С. 63-68.

Пузиренко Я.В. Термінологічний статус агентивно-професійних назв осіб жіночої статі // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. № 10. - К., 2004. - С. 513-520.

Пузиренко Я.В. Динаміка включення назв осіб жіночої статі до реєстру словників // Opera Slavica. -2003. - XI, № 4. - S. 42-46.

Пузиренко Я.В. Лексикографічне засвідчення назв осіб жіночої статі // Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. праць: У 2 ч. / Упоряд. В.Ф.Чемес. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2001. - Ч. 2. - С. 251-257.

Пузиренко Я.В. Державні класифікатори професій як відображення соціальної та внутрішньомовної мотивації називання осіб жіночої статі // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур: Пам'яті акад. Леоніда Булаховського. - К.: Знання, 1999. - С. 140-143.

Пузиренко Я.В. Соціокультурний компонент у номінації осіб жіночої статі // Мова і культура. Серія “філологія”. Вип. 1, том 2. - К., 2000. - С. 163-165.

Пузиренко Я.В. До питання агентивно-професійної номінації осіб жіночої статі // Актуальные проблемы исследования языка и речи: Материалы междунар. науч. конф. молодых ученых, 3-5 ноября 1998 г., Ч. 2. - Мн., 1998. - С. 8-12.

Пузыренко Я.В. Названия профессий женщин в национальных классификаторах профессий (к проблеме взаимопереводимости) // Словообразование и номинативная деривация в славянских языках: Материалы VII Междунар. научн. конф., 14-15 апр. 2000 г., Гродно. - Гродно: ГрГу, 2000. - С. 65-69.

Пузыренко Я.В. К проблеме гендерной реформы языка // Язык и общество на пороге нового тысячелетия: итоги и перспективы. Тезисы докл. Междунар. конф. Москва, 23-25 октября 2001 г. - М.: Эдиториал УРСС, 2001. - C. 169-170.

Пузиренко Я.В. Мовний аналіз оголошень про вакансії як маркерів гендерної рівності на ринку праці // Ґендер: реалії і перспективи. Матеріали конференції 11-13 грудня 2003 р., Київ. - К.: Фоліант, 2003. - С. 50-53.

Пузыренко Я.В. Гендерные аспекты русско-украинского языкового взаимодействия // Русский язык и его место в современной мировой культуре: Материалы Междунар. научн. конф. - Воронеж, 2003. - С. 133-135.

Размещено на Allbest.ru