Дискурс сучасної англомовної сім’ї

Основною комунікативною стратегією адресанта-ДИТИНИ по відношенню до адресата-БАТЬКІВ є стратегія самовираження, яка спрямована на привернення уваги адресата до питань, які хвилюють мовця. ДИТИНА застосовує для досягнення своєї мети такі тактики, як демонстрування своїх здібностей, перебільшення, завдавання образи та порушення принципів ввічливості. Найяскравішою особливістю згаданої стратегії є те, що комунікативні тактики присутні у мовленні ДИТИНИ навіть у зрілому віці. Головними лінгвальними засобами тактики демонстрування здібностей є лексеми з крайньою позитивною чи негативною оцінкою, абсолютно-тотальні прислівники never та always, короткі та незакінчені синтаксичні конструкції та інші емотивно-забарвлені вербальні елементи. Вона вводиться мовленнєвими актами констативами та експресивами або з метакомунікативним актом представлення нової теми комунікації (`Look ...', `Guess what?', `You'll never quess ...'), або без нього. Комунікативна тактика порушення принципу ввічливості та завдавання образи також успішно реалізує інтенцію ДИТИНИ через крайній негативізм мовленнєвої і невербальної поведінки, насамперед вживанням нецензурних слів, сарказму, знехтуванням цінностями співрозмовників, порушенням статусно-рольової парадигми. Стратегію самовираження можна визнати успішною, якщо адресат-БАТЬКИ зрозумів повідомлення ДИТИНИ та відповідно відреагував, наприклад, мовленнєвим актом похвалою чи експресивами із позитивно-оціночною лексикою. Наприклад:

(1) адресант-ДИТИНА (8 років): When I came home I found Peggy sitting cross-legged on the carpet, studying a book on Lucy Doll.

`Look what I've got , Harry.'

I sat on the floor with her and looked at the book.

… `It's for big girls' (Tony Parsons, Man and Wife).

(2) адресант-ДИТИНА (30 років): `Mum, guess what? I'm going to be on TV.'

My mother looks up. Jes moves his arm from Sam's hand.

`Crazy, isn't it? The BBC want to do this programme with me, Word Up! Reciting some of my poems.' …

`Och, Scott, I'm so proud,' my mother says happily. … (Jim Keeble, My Fat Brother)

Незважаючи на те, що спілкування на рівні імплікатур є складною когнітивною та вербальною дією, при аналізі сімейного дискурсу були зафіксовані випадки використання комунікативної тактики прохань-натяків навіть з боку молодших ДІТЕЙ та тактики непрямих директив із боку МАТЕРІ у розмові зі своїми дітьми:

`That art exhibition's still on at the Pavilion,' said Anemone, who was doing A level art and liked to feel her taste was rather avant-garde. `It's brilliant.' ...

`... I'll tell you what, Anemone, I'll buy you a ticket if I can borrow your astrology book' (Joanna Bell, Pillars of Salt).

Ілокутивною метою стратегії здійснення впливу є тиск на адресата з метою отримання поодиноких безпосередніх результатів. Найбільш універсальною батьківською стратегією впливу є тактика використання статусу, прагматичним засобом реалізації якої виступають прескриптиви, менасиви та прогібативи. Тактика виклику співчуття, яка часто реалізується за допомогою невербальних елементів, спирається на емоційно близькі міжособистісні стосунки комунікантів. Маніпулювання почуттями ДИТИНИ також можливе завдяки тактиці піклування, яка виражена комунікативними актами критикування та надання порад. Комунікативна тактика використання непрямих директив (риторичних питань зі значенням докору, констативів) ґрунтується на фонових знаннях комунікантів-членів сімейної одиниці. Вживання ДИТИНОЮ комунікативної тактики використання загальновживаних аргументів батьків пояснюється, з одного боку, авторитетністю батьків в очах ДИТИНИ, а з іншого боку, суто маніпулятивним мовленнєвим ходом ДИТИНИ: БАТЬКИ не можуть ставити під сумнів власні повідомлення, повторені ДИТИНОЮ.

Висновки

Сім'я як соціальна одиниця завжди розвивалась паралельно і узгоджено з іншими соціальними інститутами. На початку ХХІ століття сімейні міжособистісні стосунки у повній мірі віддзеркалюють основні суспільні зміни останніх 50 років, поштовхом до яких стали ідейні (ціннісні), феміністичні, економічні, соціальні та медичні чинники. Серед них найбільший вплив на сімейну комунікацію мали поява альтернативних сімейних формацій із симетричними міжособистісними стосунками, перенесення народження дітей на більш пізній період, зростання кількості розлучень та одноосібних сімей. Проте ці зміни не призвели до прогнозованого занепаду сім'ї як соціального інституту, а спричинили крах тільки одного з його різновидів - нуклеарної сім'ї (nuclear family), яка спиралася на патріархальне волевиявлення.

Плюралізм - це характерна ознака сім'ї на межі тисячоліть. Співіснування багатьох різновидів сімейних формацій безпосередньо відобразилось на лексемі `family', яка більше не є однозначною. Усі нові колокації з цією лексемою слугують субкатегоризації сімейних стосунків у концептуальній картині світу носіїв англійської мови (blended family, symmetrical family, neo-traditional family, nuclear family, weekend family). Як результат свідомої зацікавленості носіїв мови у розв'язанні проблем сучасного сімейного дискурсу, англійська мова збагатилась також значною кількістю словосполучень з лексемами father та parent. Водночас мовна дискримінація є несхвальною, тому лексеми із конотацією відчуження замінюються евфемізмами (stepfather - husband of my mother /Harry / he).

Отримані результати дослідження дискурсу сучасної англомовної сім'ї дали змогу сформулювати таке його визначення: сімейний дискурс - це міжособистісне спілкування споріднених сімейними зв'язками осіб, якому притаманні залежна від статі, віку та сімейних ролей адресантно-адресатна конфігурація, широкий набір комунікативних тактик, конфліктонебезпечні типові та новітні комунікативні ситуації та вищі вимоги до комунікативної компетенції мовців.

Аналіз впливу фактору влади на міжособистісну комунікацію в родині дає можливість стверджувати, що конфліктні ситуації часто виникають унаслідок міжрольової та внутрішньорольової невизначеності членів сім'ї, застосування влади для вираження почуттів, а також у випадку використання жінками вербальних засобів волевиявлення. Активна дія у сучасних умовах традиційних сімейних рольових стереотипів (зокрема, концептуальної метафори „курка”) зумовлює те, що сучасними жінками сьогодні легше приймаються нові суспільні ролі, ніж сімейні. Особливо динамічно розвиваються нові чоловічі рольові стереотипи, зокрема ПРИСУТНЬОГО БАТЬКА, що сприяє поширенню в англійській мові нових колокацій з лексемою `father' (Sunday dad, weekend father, one-day dad, part-time dad; proper, real, good, bad father/dad). Як результат, у майбутньому можна очікувати на появу нових ознак чоловічого мовлення та нових комунікативних тактик у сімейних ролях ЧОЛОВІК та БАТЬКО.

Найбільш конфліктонебезпечними новітніми комунікативними ситуаціями дискурсу сучасної англомовної сім'ї є „зрада”, „сім'я на вихідні”, „поповнення сім'ї”, яким притаманні такі ознаки, як:

конструювання комунікативних пасток, які базуються на вираженні мовцем та викликанні в адресата негативних емоцій, що втілюються на мовленнєвому рівні через емоційно марковані одиниці (мовленнєві акти експресиви, звинувачення, докори, образи, засоби вираження категорії заперечення, лексичні одиниці з негативним денотативним чи конотативним значенням і т.д.);

високий рівень мовної експлікації, який викликаний обмеженим доступом до фонової інформації і забезпечується через відмову від комунікації на рівні „імплікатур” та категоризацію і вербалізацію почуттів.

Проаналізований матеріал показав, що міжособистісна комунікація між ЧОЛОВІКОМ і ДРУЖИНОЮ тяжіє до симетричності. Але сучасну сімейну міжособистісну комунікацію визначає не очоловічена жіноча сутність, яка є характерною ознакою сучасних жінок із високим соціальним статусом - жінки у ролі ДРУЖИНИ продовжують застосовувати компромісні комунікативні тактики, а те, що ЧОЛОВІКИ під впливом соціального очікування почали використовувати поряд із комунікативними тактиками домінування також комунікативні моделі, в основі яких лежить апелювання до емоцій адресата.

Комунікація між БАТЬКАМИ та ДИТИНОЮ представлена цілеспрямованими комунікативними діями, завдяки яким і дорослі, і діти досягають своїх комунікативних цілей. Основною комунікативною стратегією БАТЬКІВ, від якої залежить рівень соціалізації ДИТИНИ, є стратегія виховання. На відміну від стратегії впливу, комунікативні тактики якої спрямовані на досягнення короткострокових цілей через емотивну сферу ДИТИНИ, стратегія виховання формує особистість ДИТИНИ на основі чітко сформульованих аргументів, потенційного покарання за девіантну поведінку, засудження чи похвали. Внаслідок „вербального егоцентризму” основною комунікативною стратегією маленької ДИТИНИ у спілкуванні з БАТЬКАМИ виступає стратегія самовираження.

Результати дослідження вказують на те, що акцент у міжособистісних стосунках ставитиметься на комунікацію, що пояснюється перш за все відкритим характером сімейних стосунків. Проте через різноманітність сімейних утворень первинна мовна соціалізація може виявитися недостатньою для формування успішного сімейного дискурсу, тому зросте потреба у фаховій допомозі не тільки психологів, але й фахівців із комунікативної лінгвістики.

Подальші дослідження сімейного дискурсу уможливлять різнобічне вивчення комунікативних особливостей кожного різновиду сімейних утворень, аналіз інших конфліктонебезпечних комунікативних ситуацій, а також виділення наявних у цьому дискурсі концептів. Результати дослідження дискурсу сучасної англомовної сім'ї можуть бути враховані у розробці посібників для сімейних терапевтів.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1. Бігарі А.А. Емотивна аргументація у дискурсі сімейного спілкування // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. - К.: Логос, 2000. - С. 30-39.

2. Бігарі А.А. Засоби вираження категорії модальності у дискурсі сімейного спілкування // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. - К.: Логос, 2002. - №7. - С. 579-586.

3. Бігарі А.А. Ознаки діалогічного мовлення у сімейному дискурсі // Українське мовознавство: Міжвідомчий науковий збірник. - К.: Київський університет, 2003. - Випуск 25. - С. 89-93.

4. Бігарі А.А. Дискурсивна характеристика сімейного спілкування // Наукова спадщина професора Ю.О.Жлуктенка та сучасне мовознавство: Зб. наук. праць. - К.: Логос, 2000. - С. 20-23.

АНОТАЦІЇ

Бігарі А.А. Дискурс сучасної англомовної сім'ї. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2006.

Дослідження присвячене комплексному аналізу дискурсу сучасної англомовної сім'ї, який сформувався під впливом позалінгвальних змін другої половини ХХ століття і якому притаманні залежна від статі, віку та сімейних ролей адресантно-адресатна конфігурація, широкий вибір комунікативних тактик, конфліктонебезпечні типові та новітні комунікативні ситуації, вищі вимоги до комунікативної компетенції мовців.

Встановлено, що існує взаємовплив між фактором влада, традиційними і новими стереотипами та рольовою парадигмою сучасної сім'ї. Для сімейного спілкування у межах адресантно-адресатної конфігурації „ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК” та „БАТЬКИ-ДИТИНА” характерним є паралельне застосування як конфронтативних (патріархальних), так і консенсусних (егалітарних) мовленнєвих засобів.

Змодельовано типову для сімейного дискурсу конфліктонебезпечну комунікативну ситуацію „зрада”, а також комунікативні ситуації, які набувають конфліктних ознак у сучасному житті („сім'я на вихідні”, „поповнення сім'ї).

Ключові слова: дискурс сучасної англомовної сім'ї, сімейне спілкування, традиційні та нові стереотипи, комунікативна тактика, конфліктонебезпечна комунікативна ситуація, адресантно-адресатна конфігурація.

Бигари А.А. Дискурс современной англоязычной семьи - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2006.

Диссертация посвящена комплексному исследованию дискурса современной англоязычной семьи, который сформировался под влиянием экстралингвистических изменений второй половины ХХ столетия и который характеризируется зависимой от пола, возраста и семейных ролей адресантно-адресатной конфигурацией, обширным набором коммуникативных тактик, конфликтными типичными и новыми коммуникативными ситуациями, а также более высокими требованиями к уровню коммуникативной компетенции говорящих.

Установлено, что существует взаимовлияние между фактором власть, традиционными и новыми стереотипами и ролевой парадигмой современной семьи. Семейному общению в адресантно-адресатной конфигурации „ЖЕНА-МУЖ” и „РОДИТЕЛИ-РЕБЕНОК” присуще совместное использование как конфронтативных (патриархальных), так и консенсусных (эгалитарных) речевых средств.

Смоделирована типичная для семейного дискурса конфликтная коммуникативная ситуация „измена”, а также рассмотрены коммуникативные ситуации, которые приобретают конфликтные свойства в современной жизни („семья на выходные”, „пополнение семьи”).

Ключевые слова: дискурс современной англоязычной семьи, семейное общение, традиционные и новые стереотипы, коммуникативная тактика, конфликтная коммуникативная ситуация, адресантно-адресатная конфигурация.

Bihari, Adriana A. Modern English-speaking Family Discourse. - Manuscript.

Thesis for Candidate Degree in Philology: Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2006.

The present dissertation analyses modern English-speaking family discourse in the light of modern theories of discourse as social interaction and process.

The first chapter considers major social, economic, gender and ideological theories of family change. The study singles out eight family types in the modern Western society: 1. nuclear (Western-European, traditional, bourgeois) family; 2. neo-traditional family; 3. symmetrical family; 4. blended (reconstituted, combined, remarried) family; 5. weekend family; 6. consensual unions (cohabitation); 7. one household family; 8. gay/lesbian unions (same-sex marriage/partnership, single-sex unions). The paper also examines extralinguistic factors which affected the `modern' family role paradigm. It is highlighted that there is a direct interconnection between socio-cultural changes and the verbal behaviour in a family unit. Thus, the family communication has become an entirely new discourse formation. It is interpersonal communication between family members, which is determined by a certain sex-, age- and family role-dependent addresser-addressee pattern, typical and new conflict communicative situations, the need to meet communicative challenges of the family members, and is characterised by the use of a vast number of communicative tactics.

There is no doubt that pluralism as a characteristic feature of the family formation on the turn of the millennium has directly influenced the semantic feature of the lexeme `family' which has become ambiguous. The new collocations with this lexeme serve to categorize and subcategorize family relationships in the conceptual world picture of the English-speaking individuals (blended family, symmetrical family, neo-traditional family, nuclear family, weekend family).

The second chapter retraces the traditional and new stereotypes in terms of family roles. It is suggested that in English-speaking countries the role allocation within a union is impeded by the double act of traditional and new role stereotypes which affect modern state of the family interpersonal communication. While women attain new public roles easily they find it difficult to take on new family roles because the traditional stereotypes, namely the conceptual metaphor `hen', are still in act and cause women to assume the `burden of a double workday' and experience role dilemmas. Men are also influenced by the double standard of traditional and new roles. They have to take an `on-call' part in day-to-day family life, yet they are also expected to live up to the traditional masculine ideal. Naturally, new English collocations have emerged in response to the `New Role of a Father' (Sunday dad, weekend father, one-day dad, part-time dad, proper / real / good/ bad father).

The paper examines typical and new conflict communicative situations as well as defines the major factors that lead to communicative failure of the speakers. The study focuses on three conflict communicative situations that have the most noticeable impact on the modern family discourse, namely `betrayal', `weekend family', `child birth'. The research showed that conflict communicative situations of a modern English-speaking family have two common features. Firstly, speakers tend to set up communicative traps by expressing their own negative emotions as well as evoking those from the addresses by using emotionally-marked verbal elements (i.e. expressive speech acts, accusations, reproaches, offence, the category of negation, syntactic constructions, lexical units with negative denotative or connotative meaning, affective adjectives). Secondly, speakers are limited in their access to background information, which forces them to avoid implicit means of communication. In other words, speakers give preference to high level verbal explication.

The last chapter deals with interpersonal communication within two major addresser-addressee patterns WIFE-HUSBAND, PARENTS-CHILD. The research led to conclude that nowadays the HUSBAND-WIFE interpersonal communication is becoming egalitarian. Nevertheless, it is argued that the modern family communication is not determined by a manlike female identity which characterizes verbal and non-verbal behaviour of modern women, who have a high social status. Moreover, women still remain the `carriers' of relational responsibility in family discourse. They continue to use communicative tactics designed to save face, to mitigate potentially threatening behaviour, to minimize conflict and negotiate consensus. It is also claimed that men under public pressure, on the contrary, began to use direct, authoritarian and forceful communicative tactics as well as communicative models, stereotypically associated with `women's language' (hedging directives, softening refusals, attenuating disagreements).

`Upbringing', `self-expression', `defence' and `influence' were singled out as the major communicative strategies within the PARENT-CHILD dyadic communication. As a result of `verbal egocentrism' the CHILD in the role of the speaker will use the communicative strategy of self-expression, while parents mainly exercise two communicative strategies - “upbringing” to shape the child's world picture and “influence” to attain immediate results through the child's emotions.

Analysis of the modern English-speaking family communication suggests that all words, verbal means and communicative situations are recorded in the communicative history of the interpersonal relationships. Therefore, cultivated communicative competence and desire to use a wide range of both facilitative and mitigating devices are quintessential for maintaining `good' family discourse.

From theoretical and practical perspectives the study of each modern family type, analysis of other conflict communicative situations, singling out concepts, typical of the family discourse are clearly challenging areas for further research.

Key words: modern English-speaking family discourse, family communication, traditional and new stereotypes, communicative tactic, conflict communicative situation, addresser-addressee pattern.

Размещено на Allbest.ru