Динаміка українських східнослобожанських говірок

Нейтралізація опозицій лексем нерідко пов'язана із зміною лексичного значення загальновживаної лексеми, що зумовлено спеціалізацією надлишкового лексичного запасу, збереженням архаїчних номенів у пасивний словник та використання їх при найменуванні нових денотатів, об'єднаних спільною функцією, атракцією тощо. Зокрема, із зміною значень слів пов'язана зміна опозицій, до складу яких входять лексеми ^Ргорниц'а `новий будинок', о<sup>Р</sup>сел'а `надбудова з кроков над хатою', к?ім^Рната `спальня _ бічна кімната для відпочинку', жура<sup>Р</sup>вел' `ручка коловорота, за допомогою якого витягують воду з колодязя', ^Рлутка `один з вертикальних брусів рами дверей', од<sup>Р</sup>в?ірок `стовп, до якого прикріплюють ворота' та ін.

П.Ю. Гриценко, аналізуючи структурну організацію ЛСГ, семантичну структуру лексем трьох різних тематичних груп (лексики тваринництва, землеробства та транспорту), знаходить у них спільні набори ідеографічних сегментів, однотипні опозиції у структурній організації порівнюваних ТГЛ. Це свідчить про всеохопний характер деяких лексичних опозицій.

У новостворених говірках конвергентно-дивергентні процеси прискорюються, що свідчить про динаміку лексико-семантичних опозицій. Тиск системи як результат актуалізації фрагмента мовної системи знаходиться у складному взаємозв'язку з архітектонікою одиниць відповідного структурного рівня.

Саме тому збереження давнього лексичного фонду в ТГЛ народного побуту в українських східнослобожанських говірках, велике функціональне навантаження загальновживаних українських лексем, стійкість лексичних парадигм упродовж тривалого часу пов'язується із специфікою лексики народного побуту, стійкої до перетворень. Проте архаїзація лексем, які становлять локальний шар лексики досліджуваних говірок, розширення семантичної структури лексем із загальним значенням, уживання цих номенів замість слів, що дають денотату специфічну назву; використання інновацій, які мають прозору мотивацію замість лексем з непрозорою мотивацією; виникнення дублетів, збільшення репертуару лексем окремих семем за рахунок запозичень є передумовою змін лексичних моделей однієї семеми, свідчить про напрями динаміки в лексиці.

У четвертому розділі „Говірка села Олексіївки у світлі різночасових свідчень” проаналізовано структурні особливості говірки с. Олексіївка (Білокуракинський р-н, Луганська обл. за сучасним адміністративним поділом) з двох хронологічних зрізів, проміжок між фіксаціями матеріалів говірки складає сто років. Опис фонетичних, морфологічних та лексичних рис говірки с. Олексіївка вперше здійснив О.В.Вєтухов у статті „Говор слободы Алексеевки Старобельского уезда Харьковской губернии” (Русский филологический вестник. - Т. 34. - 1894. - С. 305-315). При зіставному вивченні свідчень увагу зосереджено на повноголосних та неповноголосних сполученнях, рефлексах [*о], [*е], відповідниках [*е] після шиплячих та /й/, рефлексах [*м], [*o], [*u] на діалектному тлі інших східнослобожанських говірок. Також досліджено особливості вимови ненаголошеного [о], вияви перезвуку [а] - [е] / [і], зміни у функціонуванні слів із протетичними приголосними, кореляцію приголосних з диференційними ознаками твердість : м'якість, глухість : дзвінкість, зміни у вживанні фонем [?], [?], зміни в межах сталої довжини слова та пов'язані з динамікою слова.

Так, опозиція /р/ : /р'/, наявна ще в староукраїнській мові, пов'язана з диспалаталізацією /р'/, хоч цей процес у різних діалектах реалізований неоднаково. За умови найобережнішого підходу, початок формування цієї особливості Ю. Шевельов датує ХІ ст., проте вказує також, що ствердіння [р'], особливо в Наддніпрянщині, могло відбутися після перетворення ['а] на ['е], яке сталося близько ХV ст. Він поділяє всю українську територію за цією особливістю на чотири регіони: 1) карпатський, що охоплює гуцульські, західнопокутські говірки, значну частину бойківських, а також деякі закарпатські й південнонадсянські говірки, у яких зберігається первісна опозиція /р/, /р'/; 2) волинсько-подільський з повним ствердінням [р']; 3) наддністрянський і західноподільський, де [р'] має різні рефлекси - від повсюдного ствердіння до виявів [р], [р'] залежно від позиції; 4) південно-східний, у якому [р'] зберігся значно краще, ніж у вищезгаданих зонах змішаних рефлексів.

Б.А. Шарпило ствердіння [р'] називає новою для українських говорів рисою, що, імовірно, не була споконвічною ознакою говорів Київщини та Переяславщини; її поширення відбувалося з півночі на південь і, можливо, не встигло захопити весь масив давніх північно-східних говорів. Тому північні говори та середньонаддніпрянський мають різні рефлекси колишнього [р'].

І.О. Варченко спостерігав у лубенських говірках тенденцію до ширшої (за позиційним та історичним обсягом) палаталізацію [р'], здатність якого до пом'якшення не обмежується позицією в середині або на початку складу й навіть у цій позиції виявляється лексично ширшою, ніж у літературній мові.

О.В. Вєтухов у східнослобожанській говірці с. Олексіївка виділив палаталізоване [р] у кінці слова: “Батько поїхали на базарь. Кажуть, у базарь вони дешевші. Сахарь, бач, дорогий чи що”, проте позначив м'якість [р'] у кінці складу при записі текстів спорадично: Варька. На жаль, дослідник нічого не говорить про характер [р] перед [а] в словах типу град, квартира, рама та ін., хоча у творах Г. Ф.Квітки-Основ'яненка (середина ХІХ ст., Слобожанщина) [р] у згаданій позиції передано то як твердий, то як м'який: кватеря - 12 разів, кватиря - 9, кватера - 3, кватира - 1; град - 1, гряниця - 2, границя - 3. Зважаючи на значну однорідність центрально-слобожанських та досліджуваних говірок, можемо припустити, що в кінці ХІХ ст. в українських східнослобожанських говірках перед [а] побутувала подвійна вимова [р] і [р']. Отже, м'якість [р'] у кінці слова та складу у позиції перед [а] можемо вважати давньою особливістю досліджуваних говірок; вона також засвідчена записувачами матеріалу в с. Липці колишнього Харківського пов., про що довідуємось із додатків до праці К.П.Михальчука „Наречия, поднаречия и говоры Южной России в связи с наречиями Галичины” (1872).

М'який [р'] у кінці слова та складу поширений в інших говірках південно-східного наріччя - у полтавських (П.О.Бузук, В.С.Ващенко), лубенських (І.О.Варченко), степових (С.П.Самійленко); наявний у говірках південно-західного наріччя, зокрема буковинських (К.Ф.Герман). Не випадково Б.А. Шарпило пом'якшення звука [р] наприкінці складу й слова відносить до повсюдних явищ, які об'єднують східнослобожанські говірки з усіма слобожанськими й більшістю степових (ба^Рзар', ^РХар'к?іў і под.). Учений мав рацію, оскільки м'якість [р'] у кінці слова й складу фіксує Л.А. Лисиченко в говірках Харківщини: п?іс^Ркар', з'в?ір', ко^Рсар', цар', ^РХар'к?іў, ч'отир'^Рма. Вона окремо виділяє випадки, коли [р'] з'являється в етимологічно невиправданих утвореннях: вен^Рбар', ко^Рмар', ба^Рзар', ^Рсахар'. Ця м'якість, як указує дослідниця, зберігається і в похідних формах: ^Рб'іл'а вен^Рбар'а, кома^Рр'а, з ба^Рзар'у. У представників старшого покоління діалектоносіїв [р'] вимовляється й перед голосними: гр'ад, гр'а^Рниц'а, ^Рр'ама, кома^Рр'а .

А.А. Сагаровський, вивчаючи консонантизм українських говірок Бєлгородщини, виявляє, що й ті з них, які мають південноукраїнську основу, і ті, котрі генетично споріднені з північноукраїнськими, мають у кінці складів майже безвинятково [р']: коса^Рр'і, зв'ір', цар', двир'^Рми, вір', ^Ржар'те.

Я.Д. Нагин, крім м'якого [р'] і твердого [р], у степових говірках (Херсонщина) виявляє напівпом'якшений [р?], уживаний переважно наприкінці слів: ^Рл'ікар?, секре^Ртар?, ?во^Рнар. Автор фіксує також збереження давньої м'якості [р'] перед голосними та новітнє його пом'якшення: гр'ад, ко^Рмор'а, гр'а^Рниц'а, ^Рр'ама, ба^Рзар', ко^Рмар'. Зауважимо, що на існування пом'якшених приголосних, перехідних між твердими й палаталізованими, указував О. Брох, який називав ці звуки передпалатальними.

Твердий, м'який і напівпом'якшений [р] у кінці слова виявив також П.С. Лисенко в правобережночеркаських говірках у кінці слів: ^Ркачур?, звір?, ц^Рвинтар', ко^Рсар'; ко^Рсар?, чи(а)^Ргар?. Такий набір континуантів етимологічного [р'] у досліджених говірках учений пояснив тим, що вони зазнають впливу подільських, у яких кінцевий [р] послідовно твердий.

Загалом для новостворених говірок з північною та південно-західною основою м'який [р'] - новітнє, вторинне явище порівняно з диспалаталізованим етимологічним [р'], що був притаманний материнським говіркам. Щодо українських східнослобожанських говірок, то при неоднорідному складі населення все ж не знаходимо говірок з чітко виявленими системними північними рисами. Це пояснюємо кількісною перевагою переселенців із Середньої Наддніпрянщини, мовлення яких мало визначальний вплив на становлення системних рис досліджуваних говірок.

Дистрибуція /р/, /р'/ така ж, як і в інших говірках південно-східного наріччя: у досліджуваному ареалі послідовно пом'якшується [р] перед [і] ? р'і^Рзец' `копитний ніж', р'і<sup>Р</sup>шит' `вирішити', р'іi, ^Рр'іч'ка, по^Рр'ізати. У позиції перед [е], [и] функціонує переважно твердий [р]: ри^еРбак `рибалка', ри<sup>е</sup>гл'у<sup>Р</sup>вати `незграбно, брудно писати', рих^Рман:иi `тихий', <sup>Р</sup>репанка `різновид цибулі', ре^ипе^иту^Рвати `кричати', ре<sup>и</sup>пе<sup>Р</sup>тун `крикливий', ре^иў^Рти `плакати` та ін. З [о], [у] поєднується як [р], так і [р']: в?і^Рр'оўка `мотузка', бе<sup>иР</sup>р'ук `сердитий (про людину)', гор'у^Рвати, йе^Ррок `ярок', <sup>Р</sup>рожениц'а `породіля', роз^Рсоха `дерев'яна розвилка в задку воза', рун<sup>Р</sup>дук `прибудова біля входу до хати', ^Ррушка `прилад, яким лущать кукурудзу' та ін.

На початку слова перед [а] функціонує як [р], так і [р']: рак, рак^Рл'уга `здоровило', <sup>Р</sup>рад'іс'т', р'а<sup>Р</sup>биi `побитий віспою (про людину)', ^Рр'аска `суцвіття кукурудзи' та ін. Етимологічно невиправдану м'якість [р] у словах типу гр'ад, гр'а^Рниц'а, ^Рр'амц'а, ^Рр'ама Б.А. Шарпило відносить до несистемних явищ українських східнослобожанських говірок, пов'язаних з гіперкорекцією вимови, властивої говіркам південно-західного та північного наріч. Подібні явища зафіксовані записувачами кінця ХІХ ст.: Володимиря. Нині [р'] у цих словах зафіксований переважно в мові діалектоносіїв старшого віку. Так, з обстежених 82 говірок вимову [р'] у словах гр'а^Рниц'а, гр'ад засвідчено у 29 н. пп., яка допускається поряд з град, гра^Рниц'а, вимову ^Рр'ама, гр'ад, гр'а^Рниц'а виявлено в трьох н. пп. середини ХХ ст. та двох на початку ХХІ (див. к. 2, 3). Отже, спостережено звуження використання пом'якшеного [р'] перед [а] на початку слова. Проте в кінці слова [р'] перед [а] реалізується послідовно в словах з кінцевим [р']: ^Рл'ікар' - ^Рл'ікар'а, ^Рпекар' - ^Рпекар'а, ко^Рмар' - кома^Рр'а, ко^Рмор'а, ко^Ршар'а (у 72 говірках з 82) та ін.

Відомо, що ствердіння [р'] у кінці складу й слова, викликане занепадом голосних неповного творення, розпочалося в діалектах старокиївської доби. У східнослобожанських говірках диспалаталізований та етимологічний [р] зберігся в кінці невідмінюваних слів та в середині слова: г?ір^Ркиi (хоч паралельно ^Ргор'киi), ^Рпервиi, ^Ргорло, ^Ргордиi, те^иРпер. У позиції кінця слова тривалий час співіснували обидва варіанти - [р] та [р']. Про це свідчать записи діалектного матеріалу кінця ХІХ ст. Так, у слободі Білокуракине у словах вітер, звір уживався твердий [р]: “Все це так Бог дав, а прийдуть времена, шо всёго намножиться, - й дзвиру, и людей, - и дзвиръ дзвира буде йисты, а люды людей”; у сл. Микільськ - [р'] у словах пожар', вихор', але [р] - вітер: “Спаси, Господы, и помылуй одъ витру и выхрю, одъ огню и пожарю, одъ воды и потопу, одъ лыхого чоловика, и одъ скорьби и болизни, и одъ велыкойи напасти”.

Твердий [р] функціонує також у питомих, запозичених та деяких вузько регіональних словах: в?іў^Рч'арка, гор^Рбушка, гор^Рнушка, гор^Ршок, ^Рдирч'ик `мотоцикл', бу^Ргор, ^Рвеч'ір, ^Рвиговор, гар^Рмидер, ^Ргарниi, дв?ір, дого^Рвор, жир, жер^Рдина (жор^Рдини), за^Рбор, за^Рмурзаниi, ^Рзеркало, зер^Рно, ^Ркурка, ^Рмерзнути, мир, мор^Ргати, мо^Рторниi, мурко^Рт'іти, на^Рвар (132³) та ін. Напівпом'якшений [р'] виявлений у кінці складу перед наступним м'яким чи шиплячим [ч']: гар?ц'у^Рвати, ^Рк?ір?ч'ик, кор?^Рч'ага, мас'т'ір?с'^Рка, па^Рхар?с'киi (132³) та ін. Такий звуковияв пояснюємо асимілятивним впливом наступного палаталізованого.

Майже послідовно [р'] уживається у кінці таких слів: ба^Рзар' - ба^Рзар'у, ^Рбондар' - ^Рбондар'а, ^Рвихор' - ^Рвихор'а, ве^ин^Рбар' - ве^ин^Рбар'а, глу^Рхар' - глуха^Рр'а, гаi^Рдар' - гаiда^Рр'а `пастух овець', ди<sup>Р</sup>кар' - дика<sup>Р</sup>р'а `різновид каменю' (у 190 говірках з 221 досліджуваної), д'івер' - д'івер'а, ^Рледар' - ^Рледар'а, ^Рпекар' - ^Рпекар'а, ^Рсахар' - ^Рсахар'у, су^Рхар' - суха^Рр'а, хво^Рнар' - хвона^Рр'а, цар' - ца^Рр'а (у 221 говірці). Паралельно [р] та [р'] функціонують: по^Ржар - по^Ржар' (у 33 говірках з 57 обстежених за програмою), канцур - канцур', коч'е^Ргар - коч'е^Ргар', мухо^Рмор - мухо^Рмор', ту^Рпор - ту^Рпор', по^Ржарка - по^Ржар'ка, гра^Рбар -- гра^Рбар', да^Рхар - да^Рхар', упир - упир', с^Ртоўбур - с^Ртоўбур' (у 26 з 57 обстежених), у деяких фразеологізмах: шир-пир-нашатир, ширь-пирь-нашатирь `як-небудь, поспіхом'.

Твори Г.Ф. Квітки-Основ'яненка засвідчують перевагу палаталізованого [р'] над твердим у кінці слова й складу: кобзарь, козирь, комирь, коцарька, комарь, кухарь, кухарька, лехтарь, базарь, монастирь та ін. Водночас засвідчено чимало слів з кінцевим [р], особливо запозичених: командір, командєр, комисар та ін.

Дослідження співвідношення частоти вживання [р] і [р'] у кінці слова в різних ареалах українських східнослобожанських говірок свідчить про урівноваження обох корелятів; так, у західному мікроареалі у тексті довжиною 2 250 слів м'який [р'] зафіксований у 56 випадках, твердий - у 52: цар', інве^ин^Ртар', ^Рбондар', ^Ркухар', ба^Рзар', дв?ір, центр, та^Ртар та ін. У центральному мікроареалі [р'] виявлений 47 разів, [р] - 40: Гаi^Рдар', ^Рсахар', ба^Рзар', уз^Рвар, сир, центр, те^иРпер та ін.

Загалом в українських східнослобожанських говірках опозиція [р] - [р'] лексично виражена й пов'язана з реалізацією у відповідних позиціях етимологічних [р], [р']. Історично невиправдана палаталізація [р] перед [а] в ряді слів має гіперичний характер, викликана прагненням мовців підкреслити свою м'яку вимову [р], яка протистоїть твердій, що спостережено у вихідців з північних та багатьох південно-західних говірок. Однак витіснення варіантів гр'ад, ^Рр'ама, гр'а^Рниц'а з активного вжитку, використання їх лише мовцями старшої генерації свідчить про затухання тенденції до пом'якшення [р] перед [а] на початку складу, деактуалізацію в регіоні опозиції [р] : [р'] у цій позиції. Що ж до м'якості [р] в кінці слова, то виявляється тенденція до ширшої порівняно з позиційним та історичним обсягом палаталізації передньоязикового. Репрезентант [р'] уживається в досліджуваних говірках як у кінці питомих слів, так і в багатьох запозичених та вузько регіональних. Проте не кожен кінцевий [р] звучить м'яко. Статистичне вивчення звуковиявів [р], [р'] у різних н.пп. Східної Слобожанщини засвідчує, що можна говорити про приблизно однакову їх активність. Відсутність палаталізації [р] властива невідмінюваним словам (те^иРпер), деяким запозиченим (інже^иРнер, коўбаi^Рнер) та корінним (дв?ір, уз^Рвар); уживання паралелізмів з кінцевим [р], [р'] сигналізує про певні хитання в діалектній нормі.

Динаміка кореляції [р] - [р'] упродовж століття незначна, швидше можна говорити про стабільність у використанні [р] в етимологічно виправданих позиціях та ширше, порівняно з говірками південно-західного та північного наріч, уживання кінцевого [р']. У цілому українські східнослобожанські говірки, як і 50 р. тому, за цією ознакою разом з іншими говірками південно-східного наріччя становлять суцільний ареал [АУМ, ІІІ, 3, к. 18].

На підставі різночасних фіксацій структури говірки с. Олексіївки можемо стверджувати, що з відзначених О.В.Вєтуховим 35 явищ (різних за місцем у системі мови та значенням) залишилися без змін 15, зазнали заступлення функціонально співвідносними явищами 5 (зміна [а] на [і] - в'язільниця; незвичне вживання форми род. в. одн. іменників - Косаря Бо зна що найшло; функціонування форм теп. ч. 3 ос. одн. із закінченнями -ет' - течеть, несеть, спасеть; уживання форм наказового способу 2 ос. мн. із закінченням -іт - несіт, пособіт); набули функціонального звуження у зв'язку з уживанням фонетичних варіантів слів - 14 (зміна [*о], [*е] на [і] у новому закритому складі - покійний, вівса, ячмінь (ячміні), восім; давнього [м] на [і] - бідняки, дідом, їздили; [*o] на [і] - заміж; [*о] на [а] - хазяйка; сильне наближення вимови [о] до [у] - кужух; уживання повноголосних сполучень [оро], [оло], [ере], [еле]; вимова [ф] як [хв]; зміна [д] на [б] - бля себе; наявність протези [в]; зміна [т'] на [к] - кісто; уживання форм кл. в. іменників; функціонування закінчень -ові/-еві у формах дав. в.; уживання [л] як відповідника колишнього [л?]); характеризуються функціональним розширенням - одне (утрата протези - озьму).

Усебічне вивчення особливостей вияву кожної названої риси в багатьох словоформах нерідко створює суперечливу картину розвитку явища, оскільки здебільшого цей шлях не односпрямований. Так, спостереження над рефлексами [м] в українських східнослобожанських говірках засвідчують, що континуант [е] стійко зберігається в словах, де цей звук лексикалізувався (бе^Рда, бе^Рседа), [і] використовується в переважній більшості слів (д'ід, л'іс, ^Рс'ітка), [е] з пом'якшенням попереднього приголосного нерідко вживається у формах паралельно з [і] - д'ід / д'ед, ^Рс'ітка / ^Рс'етка. Названі словоформи перебувають у відношеннях вільного заступлення, що не диференціюється стилістично чи залежно від віку діалектоносіїв.

У п'ятому розділі „АУМ як база для дослідження динаміки східнослобожанських говірок за 50 років” вивчено явища вокалізму, консонантизму, описано структуру слова, морфологічні й лексичні явища, репрезентовані в АУМ, зосереджено увагу на їх динаміці, складено індекс динаміки мовних одиниць та реєстр релевантних діалектних явищ українських східнослобожанських говірок.

Серед типів змін аналізованих явищ найбільш поширеними є такі:

- поява нових, функціонально ідентичних, але формально відмінних явищ;

- зникнення мовних одиниць, які функціонували 50 років тому;

- функціональне звуження одного й розширення іншого явища;

- повна субституція одного явища іншим. Кожен з цих типів змін переважно виступає в комплексі з іншими.

Якщо зіставити статистичні свідчення, виявлені при аналізі розвитку фонетичних, морфологічних, словотвірних явищ, скласти індекс динаміки мовних засобів упродовж 50 років в українських східнослобожанських говірках, то перше місце займуть зміни в структурі похідних слів, оскільки 68,1% аналізованих словоформ зазнали функціональних або формальних змін.

Друге місце посідають зміни, засвідчені в лексичному складі говірок. Вони становлять 60,1% проаналізованих виявів. Третє місце в індексі динаміки мовних засобів належить змінам голосних фонем у складі лексем ? 54,5%. Динамічні процеси в системі консонантизму виступають на четвертому місці в індексі змін мовних засобів - 38%. Якщо зіставити кількісні показники змін, яких зазнали мовні одиниці в системі вокалізму й консонантизму, то можна зробити висновок про значний динамізм звуковиявів голосних у конкретних мовних одиницях порівняно з консонантизмом, адже 12,2% від усіх аналізованих складають мовні одиниці, які зазнали змін голосних фонем, тоді як консонантизм цих словоформ залишається незмінним. Загалом змінами на фонетичному (фонологічному) рівні охоплено 48,4% проаналізованих словоформ. Отже, в індексі динаміки мовних засобів, яка засвідчена в українських східнослобожанських говірках, зміни фонетичного (фонематичного) рівня посідають третє місце після лексичного рівня.

П'яте місце належить змінам у системі морфологічних форм - 38,8 %. Шосте місце займають зміни, засвідчені в побудові словосполучення, які обіймають 29,5 % проаналізованих (див. табл. 1).

Таблиця 1

- утворення прозорих щодо внутрішньої форми інновацій від власне українських основ або спільнослов'янських коренів.

Внутрішньосистемні чинники розвитку фонологічної, морфологічної та лексичної систем нерідко зумовлюють виникнення протилежних явищ: з одного боку, /л'/ перед наступним твердим втрачає ознаку „м'якість” повністю чи частково й виявляється у звуках [л] чи [л?], а з іншого, ? /л/ набуває в окремих словах ознак фонеми /л'/ (Ки^Ррил'ович, ^Ркол'о ^Рр'іч'ки); паралельне функціонування форм іменників в ор. в. чол. р. ІІ відм. м'як. і міш. груп з флексіями -ом, -ем (^Рполем - ^Рпол'ом, к^Ррайем - к^Ррайом, плаш?^Рч'ем - плаш?^Рч'ом) зумовлює гіперичне спорадичне використання закінчення -ем у формах іменників тв. групи: оў^Рсем.

Кожний мовний рівень, розвиваючись відповідно до визначених тенденцій, зазнає варіювання одиниць, що зумовлене гетерогенним характером говірок, розхитаністю діалектних норм. Так, аналіз лексичного матеріалу “Лінгвістичного атласу лексики народного побуту українських східнослобожанських говірок” (121 карта) засвідчує, що фонетичним (фонологічним) варіюванням охоплено 18, 3% аналізованих лексем, лексико-словотвірним ? 49,1%. Останні можуть ускладнюватися фонематичним (п?іш^Рком ? п?еша^Рком `пішки'), акцентним (бу<sup>Р</sup>бир' ? буби<sup>Р</sup>рец'), граматичним (<sup>Р</sup>с'ідало ? <sup>Р</sup>с'ідалка `дерев'яна лава біля воріт'). Варіанти лексем перебувають у відношеннях омолексії, паралексії, гетеролексії: 31,7% н.пп. з обстежених 221 становлять ті, у яких варіантні засоби мовлення виявлено рідко, у 68,2% н.пп. варіатність є значною.

Загалом українські східнослобожанські говірки еволюціонують у напрямі розширення кількості варіантних засобів мовлення. Так, при аналізі рефлексів [*е], [*о], [*м], [к] та ін. виявлено, що збільшується не кількість континуантів у досліджених говірках, а кількість фонетичних (фонематичних) варіантів лексем у них.

Нейтралізація опозицій відбиває як типові для української мови моделі, так і нетипові. Зокрема, опозиція /и/ : /і/ може зазнавати нейтралізації як за моделлю /и/ : /і/ > /і/, так і за моделлю /и/ : /і/ > /и/; нейтралізація опозиції глухість : дзвінкість можлива за рахунок утрати ДО „дзвінкість” та в тих же позиціях за рахунок утрати ДО „глухість”. Однак типові напрями нейтралізації опозиції охоплюють більшу кількість лексем, характеризуються регулярністю, нетипові носять нерегулярний характер.

Явища діафонії (фонетичні чи фонематичні розходження) у різних діалектних системах (генетично південно-східної, південно-західної та поліської) нейтралізуються в українських східнослобожанських говірках шляхом урівноваження артикуляційних типів вимови голосних переднього ряду; усталення вимови з помірним звуженням /о/ перед наголошеними /у/, /і/; встановленням вимови дзвінких приголосних, яка багато в чому залежить від синтагматики звуків.

Однак діафонія, що є лексикалізованою, зумовлює появу фонетичних варіантів лексеми, що відзначаються особливою стійкістю фонологічного складу впродовж досліджуваного періоду. Так, функціональне навантаження лексем беда, йерок, матузка не зменшується, незважаючи на нетиповість рефлексації [м], [к], вияву [а] в названих словах.

Діафонія стимулює внутрішні діалектні процеси: усталення м'якої вимови /р'/ у кінці слова й складу в українських східнослобожанських говірках протистоїть узвичаєній вимові твердого [р] у цій позиції в поліських та подільських говірках. Гіперичне “окання” як реакція на “акання” (останнє поширене в суміжних російських говірках) сприяє збереженню питомої для українських говірок риси - чіткої вимови ненаголошеного [о] перед складом з [а].

Діаморфія нейтралізується переважно за рахунок паралельного використання форм з обома закінченнями: напр., -ам, -ім. у дав. в. мн., -ах, -іх у місц. в. мн. іменників ІІ відміни.

Практика аналізу сучасної структури говірки, умов формування диференційних рис та напрямів динаміки переконують у тому, що, по-перше, синхронічне дослідження вимагає діахронічного коментування, а за умови наявності інформації про попередній стан говірки й різночасового зіставлення елементів мовної системи з'являється можливість опису історії розвитку окремих явищ та моделювання загальних напрямів еволюції говірки, по-друге, специфікою аналізу мовних рис говірки на різних часових зрізах є урахування особливостей функціонування всіх елементів мовної системи, зафіксованих на попередніх часових зрізах.

Спостереження за змінами фонологічної (фонетичної) системи, граматичної структури, лексичного складу в українських східнослобожанських говірках переконує в тому, що досліджуваний ареал позначений специфічними особливостями розвитку мовної системи, які в умовах функціонування новоствореної говірки прискорюються. Багатство інновацій, особливості ареального вияву диференційних рис, варіантні засоби мовлення створюють умови для конкуренції мовних одиниць в умовах збільшення виражальних засобів.

Результати дослідження відображено в публікаціях

Лінгвістичний атлас лексики народного побуту українських східнослобожанських говірок. - Луганськ: Альма-матер, 2003. - 181 с.

Рец.: Фроляк Л. Лінгвогеографічна характеристика лексики напродного побуту Східної Слобожанщини // Діалектологічні студії. 3: Збірник пам'яті Ярослави Закревської / Відп. ред. П.Гриценко, Н.Хобзей. - Л., Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Вид-во М.П.Коць, 2003. - С. 579-582.

Динаміка українських східнослобожанських говірок. Монографія. - Луганськ: Альма-матер, 2005. - 594 с.

Рец.: Ужченко В.Д. Східна Слобожанщина в русі // Лінгвістика: Збірник наукових праць. - №1 (7). - Луганськ: Альма-матер, 2006. - С. 229 - 233.

Атлас української мови як основа вивчення змін українських східнослобожанських говірок // Лінгвістика: Зб. наук. пр. - №3 (6). - Луганськ: Альма-матер, 2005. - С. 133 - 138.

Варіативність діалектних явищ у системі українських східнослобожанських говірок // Волинь - Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - №14. - Житомир, 2005. - С. 49 - 55.

Питання методології дослідження генезису українських східнослобожанських говірок // Лінгвістика: Збірник наукових праць. - №1 (7). - Луганськ: Альма-матер, 2006. - С. 137 - 145.

Слобожанські говірки як об'єкт досліджень // Вісн. Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філологічні науки. - №10 (20). - 1999. - С. 80 - 84.

Специфіка розвитку мікропарадигм у лексичній системі східнослобожанських говірок української мови // Вісн. Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філологічні науки. - №9 (48). - 1998. - С. 23 - 32.

Про міждіалектну взаємодію в концепції Б.Шарпила // Вісн. Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філологічні науки. - №4 (24). - 2000. - С. 22 - 26.

Старобільщина: Матеріали фольклорно-діалектологічних експедицій / Упор. Глуховцева К.Д., Курило В.С., Лєснова В.В., Міхно О.А., Ніколаєнко І.О., Сікорська З.С., Шевцова В.О.; За ред. З.С. Сікорської. - Луганськ: Шлях. - 2000. - 128 с.

Сватівщина: Матеріали фольклорно-діалектологічних експедицій / За ред. З.С.Сікорської. - Луганськ, 1998. - 134 с.

Східнослобожанські українські говірки: Науково-навчальний посібник / Глуховцева К.Д., Лєснова В.В., Ніколаєнко І.О., Сердюкова Т.І., Ужченко В.Д.; За ред. П.Ю. Гриценка. - Вип. 1. - Луганськ, 2001. - 107 с.

Східнослобожанські українські говірки: Науково-навчальний посібник / Глуховцева К.Д., Лєснова В.В., Магрицька І.В., Ніколаєнко І.О., Сердюкова Т.І., УжченкоВ.Д., Верховод В.О., Стешенко А.В.; За ред. д-ра філол. наук, проф. П.Ю.Гриценка. - Ч. ІІ. - Луганськ, 2002. - 197 с.

Лексичні особливості західного ареалу в системі українських східнослобожанських говірок // Вісн. Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філологічні науки. - №12 (44) грудень. - 2001. - С. 7 - 17.

Локалізми в системі українських східнослобожанських говірок // Волинь - Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - №6. - Житомир: 2001. - С. 177 - 182.

Розширення семантичної структури лексем в українських східнослобожанських говірках // Вісн. Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філологічні науки. - №3 (35) березень. - 2001. - С. 62 - 67.

Нороднорозмовні варіанти онімів Східної Слобожанщини як джерело вивчення місцевих говірок // Студії з ономастики та етимології. - 2002. - К.: „Кий”, 2002. - С. 70 - 77.

Повноголосні та неповноголосні сполучення в системі українських східнослобожанських говірок // Вісн. Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філологічні науки. - №4 (48) квітень. - 2002. - С. 131 - 138.