Український міський сленг (на матеріалі усного мовлення тернопільців)
Специфіка сленгу в структурі соціальних діалектів національної мови. Репрезентування лексико-семантичних груп сленгізмів жителів м. Тернополя. Вивчення сленгової лексики на базі синонімії та антонімії. Словотворчі засоби тернопільського міського сленгу.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.10.2013 |
| Размер файла | 53,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
МИКОЛЕНКО ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА
УДК 811.161.2ґ276
УКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СЛЕНГ
(на матеріалі усного мовлення тернопільців)
10.02.01 - українська мова
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ - 2006
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі української мови Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України.
діалект міський сленг тернопіль
Науковий керівник - доктор філологічних наук
СТАВИЦЬКА Леся Олексіївна,
Інститут української мови НАН України,
завідувач відділу соціолінгвістики.
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
МАЦЮК Галина Петрівна,
Львівський національний університет імені Івана Франка,
професор кафедри загального мовознавства;
кандидат філологічних наук
ТИЩЕНКО Оксана Миколаївна,
Інститут української мови НАН України,
науковий співробітник відділу лексикології,
лексикографії та національного корпусу.
Провідна установа - Запорізький національний університет, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя.
Захист відбудеться “11” квітня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України (01001, м. Київ-1, вул. М. Грушевського, 4).
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні (01001, м. Київ-1, вул. М. Грушевського, 4).
Автореферат розіслано “10” березня 2006 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат філологічних наук І. А. Самойлова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Аксіомним визнають факт зв'язку мовленнєвої ситуації з політичним та економічним життям суспільства. Перебудова економічної стратегії, заміна старих суспільних ідеалів, переорієнтація соціальних та культурних цінностей у кінці XX ст. спричинили суттєві зміни в комунікативних стратегіях сучасного українського етносоціуму, які привернули увагу й стали предметом вивчення лінгвістів, психологів, педагогів, соціологів та ін.
Демократизація суспільного життя передбачає альтернативу не тільки у сфері думок, поглядів, а й у царині мовного самовираження людини. Виразним виявом рефлексів суспільної перебудови початку 90-тих років у мовленні став “жаргонний вибух”, тобто перехід жаргонних елементів у комунікативний простір різносоціальних прошарків етносоціуму. Результати широкої інтеґрації жаргону в загальнонародну комунікацію спричинили жаргонізацію мовлення, зміну базового компонента розмовної стихії й позначилися в мовознавстві терміном “жаргонізована розмовна мова”.
Як бачимо, на поверхні мовленнєвих інновацій сьогодення - проблема розширеного вживання жаргонного лексикону. Жаргонологія - порівняно нова галузь лінгвістики, яка зосереджується на вивченні жаргонних субкодів, що формуються в малих соціальних групах, згодом інтеґруються в ширші людські спільноти, в результаті чого стають органічними в системі кожної розвиненої національної мови. Об'єктом вивчення цієї науки є соціальні діалекти - арго, жаргон, сленг.
Перехід жаргонних елементів у розмовне мовлення жителів міст модифікує й розширює структурні компоненти мовного побуту міста. Якщо для 70-80-тих років характерний поділ міської мови на літературну (кодифіковану літературну мову й розмовне літературне мовлення) та просторіччя, то з 90-тих років увагу дослідників зосереджено на жаргонному субстраті.
Представлення систематичної методології для вивчення соціальних діалектів міських варіантів мови й великомасштабні соціолінгвістичні огляди міських співтовариств були започатковані американським соціолінгвістом
В. Лабовим і лягли в основу вивчення мови міст американськими лінгвістами. Системне вивчення урбаністичних форм комунікації активно проводиться польськими вченими.
Динаміку розмовної мови міста, починаючи з початку 90-тих років ХХ ст., досліджують російські мовознавці Г.А. Боброва, Г.А. Кривозубова, Н.А. Імедадзе, В.В. Колесов, М.П. Одинцова, Б.І. Осипов, О.Ю. Позднякова, О.Б. Сиротиніна, Б.Я. Шарифуллін, А.А. Юнаковська, заслуговують на увагу наукові збірники “Живая речь уральского города”, “Русская разговорная речь как явление городской культуры”. У російському мовознавстві, зокрема у функціональній соціолінгвістиці, склалася довготривала традиція (започаткована задовго до демократизації мови 90-х років ХХ ст.) вивчення соціально-лінгвального розшарування мовного побуту міста, міської розмовної мови, про що свідчить значна кількість статей, монографій, хрестоматій, словників.
Піонерні дослідження в галузі української жаргонології належать О.Т. Горбачу. Вчений не приділяв спеціальної уваги вивченню міського сленгу, проте представив і семантично інтерпретував молодіжні соціолекти 30-х років ХХ ст., які побутували в Харкові, Одесі, Полтаві, Чернігові, Донецьку, Львові, Тернополі, Дрогобичі, Ужгороді, Чернівцях.
Проблема сленгу в урбаністичних формах комунікації порівняно недавно стала об'єктом наукових зацікавлень українських дослідників, хоч теоретичні проблеми вивчення міського сленгу на українському мовному ґрунті вперше були порушені Ю.В. Шевельовим у 1931 році. Сьогодні на загальних особливостях сленгу в системі розмовної мови міста акцентують увагу Л.Т. Масенко, Л.О. Ставицька, Н.О. Шовгун та ін., мові обласних центрів України, зокрема її сленговій репрезентації, присвячено праці В.М. Демченка, С.А. Мартос, Є.М. Степанова. Сленг м. Тернополя ще не був предметом спеціального соціолінгвістичного дослідження. Крім того, у сучасній лінгвістиці бракує чіткого термінологічного окреслення міського сленгу, визначення його місця серед інших соціальних діалектів національної мови. Усе зазначене вказує на актуальність обраної теми.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з темою “Актуальні питання лексикографії, граматики та словотвору української мови”, яку опрацьовує кафедра української мови Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Мета дослідження полягає у функціонально-семантичному та соціолінгвальному аналізі сленгу як форми міської комунікації м. Тернополя кінця ХХ - початку ХХІ ст.
Поставлена мета передбачала розв'язання таких завдань:
1) простежити історію вивчення розмовної мови міста;
2) визначити специфіку сленгу в структурі соціальних діалектів національної мови;
3) проаналізувати матеріал у парадигматичному аспекті:
- зібрати й репрезентувати лексико-семантичні групи сленгізмів жителів м. Тернополя;
- вивчити сленгову лексику на базі синонімії та антонімії;
- дослідити основні джерела поповнення сленгу й механізм переходу одиниць у жаргонізовану розмовну мову;
- з'ясувати словотворчі засоби тернопільського міського сленгу;
4) провести диференціацію сленг-мовлення жителів міста на основі детермінантів біосоціальної бази - статі та віку;
5) укласти словник сленгу жителів м. Тернополя.
Об'єктом дослідження є український сленг м. Тернополя.
Предметом дослідження є сленгізми, вживані в комунікативному просторі м. Тернополя.
Джерельною базою дослідження є картотека (понад 6000 одиниць) усно-розмовного мовлення жителів м. Тернополя. Збір матеріалу проведено протягом 2001 - 2005 рр. у процесі побутового спілкування та методом анкетування різних соціальних груп жителів м. Тернополя віком від 9 до 70-ти років. Для виявлення особливостей тернопільського сленгу були проаналізовані лексикографічні праці “Большой словарь русского жаргона”, “Короткий словник жарґонної лексики” й “Український жарґон”. Одиниці, не зафіксовані цими жаргонними словниками, або такі, які містять семантичні зміни чи зміни у формі порівняно із зафіксованим у словниках словом, увійшли в “Словник сленгу жителів м. Тернополя”.
Основні методи та прийоми роботи. При доборі матеріалу в громадських місцях були використані методи безпосереднього й включеного спостереження. Описовий і порівняльний методи застосовано при групуванні й класифікації сленг-одиниць. Анкетування й опитування проведено для виявлення специфіки вживання сленг-лексики жителями міста, також послуговувалися кількісно-статистичним методом.
Загалом у роботі використано описовий, дефініційний, метод виявлення семантичних компонентів лексико-семантичної структури номінацій, елементи порівняльно-зіставного аналізу.
Методологічною основою дисертації є атропоцентричний підхід до мови, положення про взаємозв'язок змісту мовної номінації з прагматикою мовленнєвої діяльності особистості, а також теоретико-узагальнюючі й практичні твердження російських (В.Д. Бондалeтов, М.О. Грачов, В.С. Єлістратов, А.А. Юнаковська та ін.) й українських (Й.О. Дзендзелівський, Л.О. Ставицька, Ю.В. Шевельов, Н.О. Шовгун та ін.) науковців про соціальні діалекти національної мови. При написанні одного з розділів роботи нами була використана методика сучасних лінгвогендерологічних досліджень американських (В. Аллман, Д. Камерон, Дж. Коатс, Л. Мілроу, Д. Спендер та ін.), російських (О.Ю. Гетте, О.І. Горошко, А.В. Кириліна та ін.) й українських учених (М.М. Дмитрієва, Н.І. Панасенко, Я.В. Пузиренко, О.П. Сінчак, Л.О. Ставицька та ін.).
Наукова новизна роботи. Вперше проведено дослідження сленгового мовлення жителів окремого українського міста (на базі м. Тернополя), виявлено системні особливості сленгу, проведено диференціацію сленгового вокабуляру жителів міста на основі детермінантів біосоціальної бази та кількісно-статистичних параметрів.
Теоретичне значення дослідження полягає в лінгвістичному поглибленні соціолінгвістичної категорії сленгу та міського сленгу, у визначенні його місця в структурі розмовної мови міста. Результати дослідження дають можливість виявити специфіку й особливості формування сленгу на основі різнотипних мовних джерел, лінгвосоціопсихологічних аспектів мовної діяльності суб'єктів жаргонотворення за статево-віковими параметрами та доповнюють теоретичну базу жаргонології і є актуальними при подальшому вивченні українського субстандартного вокабуляру.
Практичне значення роботи. Методика аналізу, запропонована в роботі, може бути корисною для вивчення урбаністичної комунікації, корпоративних жаргонів на матеріалі інших регіональних соціально-мовних спільнот. Положення дисертації знайдуть застосування в курсах і спецкурсах із соціолінгвістики, лексикології у вищих навчальних закладах. Зібраний і систематизований словник сленгу м. Тернополя прислужиться українській жаргонографії, а також може бути використаний для укладання словників української розмовної, просторічної лексики. Концептуальні настанови та матеріали дослідження можна використати в навчально-виховній роботі з учнями, студентами з питань культури мови.
Апробація дослідження. Дисертацію обговорено та схвалено на засіданні кафедри української мови Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, на засіданні відділу соціолінгвістики Інституту української мови НАН України. Окремі положення й основні результати дослідження викладено на Всеукраїнській науковій конференції “Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах” (Дніпропетровськ, 2003), Десятій Всеукраїнській ономастичній конференції “Українська ономастика на порозі ІІІ тисячоліття: стан і перспективи розвитку” (Тернопіль, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретичні і практичні аспекти культури мови” (Тернопіль, 2004).
Публікації. З теми дисертації опубліковано 6 друкованих праць, 4 з яких надруковано в наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура і зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (286 позицій), списку використаних лексикографічних джерел (30 позицій), списку використаної художньої літератури (7 позицій) та 3 додатків (80 сторінок).
Обсяг дослідження становить 260 сторінок, з яких - 180 сторінок основного тексту.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету та завдання роботи, наголошено на науковій новизні, зазначено об'єкт і методику дослідження, схарактеризовано джерельну базу, описано теоретичне та практичне значення отриманих результатів.
Структуру першого розділу “Місце сленгових форм комунікації в мовному побуті міста” утворюють два параграфи. У першому параграфі “Вивчення мови міста: історична динаміка та сучасний етап досліджень” подано короткі відомості з досліджень мови міста.
Вивчення розмовної мови міста, яке привернуло увагу вітчизняних дослідників ще на початку ХХ ст., відбувалося в декілька етапів. Перший етап охоплює 20-ті роки і характеризується спробами реєстрації та опису окремих жаргонів (В.М. Жирмунський, С.О. Копорський, Б.О. Ларін, Д.С. Лихачов, М.М. Петерсон, А.М. Селіщев, В.А. Тонков, Б.А. Успенський, М.М. Фрідман, Ю.В. Шевельов та ін.). Під час другого етапу - 60-ті роки - вивчається розмовна літературна мова міста (Л.А. Булаховський, В.В. Виноградов, Л.К. Граудіна, В.О. Іцкович, Л.П. Катлінська, Ф.П. Філін, Л.В. Щерба та ін.). Для третього етапу - 70-80-ті роки - характерне вивчення живого розмовного мовлення в межах просторіччя. Четвертий етап - з 90-тих років до наших днів - характеризується розширенням структурних компонентів, зокрема вивченням жаргонного аспекту як соціального диференціатора мови міста (Г.А. Боброва, М.О. Грачов, Н.О. Імедадзе, Г.А. Кривозубова, О.Г. Марочкін, Л.Т. Масенко, В.М. Мокієнко, Т.Г. Нікітіна, С.І. Ожегов, М.П. Одинцова, Б.І. Осипов, С.В. Пиркало, О.Ю. Позднякова, О.Б. Сиротиніна, Л.О. Ставицька, Б.Я. Шарифуллін, Н.Ю. Шведова, А.А. Юнаковська та ін.).
З кінця 90-тих років у мовознавстві відбулися зміни не лише щодо об'єкта досліджень, але й щодо параметрів дослідження. Якщо раніше вчені в основному акцентували увагу на теоретичних питаннях та розглядали розмовне мовлення відповідно до літературної мови, то зараз увагу приділяють широкомасштабним описам “реального” побуту мови міста. Такий підхід, суть якого полягає в тому, щоб на основі теоретичної бази представити систематичну методологію для вивчення соціальних діалектів міських варіантів мови, дає можливість широко проаналізувати те чи інше мовне явище як у межах окремої групи, так і в межах міста.
У другому параграфі “Соціальні діалекти національної мови” подано коротку характеристику базових компонентів національної мови, таких як кримінальне арго, жаргон, сленг; проаналізовано термінологічну окресленість “сленгу” в діахронії; проведено понятійне розмежування між “сленгом”, “арго”, “жаргоном”, “просторіччям” і “суржиком”.
У роботі ми послуговуємося визначенням сленгу як відкритої системи ненормативних стилістично знижених лексико-фразеологічних одиниць, які виконують експресивну, оцінну та евфемістичну функції. Часто в науковій літературі ототожнюють поняття “сленг” і “жаргон”. Ми виокремили риси, спільні й відмінні для обох явищ. Риси спільні: використання сленгу та жаргону на позначення нелітературного мовлення, тобто не обмеженого літературними нормами; перехід у сленг жаргонних лексем свідчить про наявність спільних одиниць в обох системах; за допомогою сленгової та жаргонної лексики передається ставлення мовця до предмета чи до адресата, що вказує на їх емоційно-експресивний характер; сленгові та жаргонні одиниці містять у собі часто оцінну характеристику, отже, їм властива оцінна функція; сленгізми та жаргонізми непрямо називають певний предмет чи явище, отже, виконують евфемістичну функцію.
Риси, відмінні для сленгу та жаргону: cленг як соціально зумовлене мовне явище утворюється й функціонує на основі жаргонних одиниць декількох мовних груп чи угруповань, що вказує на його характеристику як загального й відкритого мовного явища; cленгові одиниці є не настільки функціонально обмеженими порівняно з жаргонними, які побутують у межах певної групи чи групового утворення.
Зазначаємо, що поняття “жаргон” є тотожне поняттю “сленг” за умови “негерметичності” певної соціальної спільноти, тобто йдеться про використання мовних форм поза межами окремої групи. Поняття “жаргон” не є тотожне поняттю “сленг”, якщо історично вказує на обмеженість групи його носіїв, а також на вузькість семантичного поля.
Об'єктом аналізу в роботі стала й та лексика, яка уже перейшла зі сленгу в просторічний (просторозмовний) лексикон або перебуває на межі цих двох страт. З огляду на те, що в Україні відсутні словники просторічної (просторозмовної) мови, таку демаркаційну лінію провести досить важко. Та лексика, яка включена в “Словник української мови” в 11 тт. з ремарками розм., вульг., фам. та ін., не була об'ктом аналізу в роботі, за винятком тих випадків, коли значення відповідних лексем зазнають певних соціосемантичних трансформацій.
Беручи до уваги широку інтеґрацію жаргонної лексики в розмовно-побутове мовлення в наш час, пропонуємо використовувати термін “жаргонізована розмовна мова” з огляду на модифікацію основи просторічної (просторозмовної) лексики (з діалектизмів на жаргонізми) і зміну сфери використання розмовного мовлення.
Об'єктом аналізу в роботі став незначний відсоток суржику та обсценної лексики. Остання зафіксована існуючими словниками як жаргонна.
Другий розділ “Групи сленг-лексики м. Тернополя” складається з п'яти параграфів. У першому параграфі “Лексико-семантична група як одиниця парадигматичного опису сленгізмів” визначено основну ознаку лексематичної системності мови - здатність до класифікації її одиниць, подано підходи науковців до цього аспекту лінгвістики (Л.Л. Васильєв, А.М. Кузнєцов, М.М. Покровський, І.П. Сусов, Ф.П. Філін та ін.). У результаті аналізу матеріалу виділено такі групи сленгу м. Тернополя: “Назви людини”, “Назви частин людського тіла”, “Назви предметів та явищ”, “Назви дій”, “Назви оцінок”. Кожна з цих груп поділяється на декілька структурних компонентів. Так, група “Назва людини” вміщує такі лексико-семантичні групи (ЛСГ): “Назви людини за статтю”, “Назви людини за візуальними ознаками”, “Назви людини за інтелектуальними здібностями” та ін. Подальший аналіз здійснено в межах окремої ЛСГ.
Важливим етапом нашої роботи є виявлення специфіки сленгу жителів м. Тернополя порівняно з лексемами, зафіксованими в словниках української та російської мов. Лексеми, що не містяться в жодному із глосаріїв, ми фіксували як такі, що вживаються в мовленні жителів м. Тернополя і становлять тернопільський сленг. Проведене порівняння дало змогу не лише виявити та зафіксувати нові лексеми, відзначити зміну, розширення чи звуження значення, але й показало реальну мовну картину функціонування української мови, відобразило вплив російської мови, зафіксувало спільний сленговий масив для різних міст.
Як приклад, розглянемо ЛСГ “Назви людини за інтелектуальними здібностями”: зубрілка, заучка (зафіксовані в словниках), мудрак, мудрагелик, вумний - “розумна людина”; відморожений, лох, даун, туман, тормоз, чайник, мороз, тупорилий (зафіксовані в словниках), плуг, турок, тупак, штахнутий, заорений, пес, тейбл, банік, додік, обезбашений, вальтанутий, шизанутий, тронутий, дуб-дерево, чайник, шаріков, качаловська, мантелепа, дурепа, ручнік, догон, фонарь, немичащий, вівця, лопушенція, слон фуфляний - “нерозумна людина”. Такий підхід до розгляду матеріалу використано при формуванні інших груп сленгу м. Тернополя.
Другий параграф має назву “Групи лексики на базі синонімії та антонімії”. На рівні сленгового мовлення явище синонімії характеризується особливою активністю. Так, наприклад, якщо до слова “чоловік” у “Словнику синонімів української мови” Л.М. Полюги наведено чотири варіанти (та й ті з позначкою розм.): мужчина, чолов'яга, дядько, мужик, то сленг-ряди з цим же значенням нараховують більше 30 компонентів: мужик, мужчінка, мен, чувак, пацан, паца, пацик, ціп, тіп, фуцан, штемп, штріх, фраєр, фацет, штуцер, дяфік, чмо, поц, бик, лось, лось сохатий, редиска, дермантин, пєтух гамбурзький, жмурік, козел, мудак, муділа, чморік, піжон. Звичайно ж, вважати всі ці слова абсолютними синонімами не можна, бо конотативний компонент у них виявлений різною мірою.
Нами виявлено 148 синонімічних рядів. Кількість одиниць, які входять до тих чи інших синонімічних рядів, складають 3/4 від кількості аналізованих лексем. Найбільші синонімічні ряди (від 10 одиниць) утворюють сленгізми на позначення: “актів мовлення” (60); “нерозумного чоловіка, хлопця” (55); “йти” (46); “нерозумної жінки, дівчини” (39); “позитивної оцінки” (27); зневажл., “чоловіка, хлопця” (19); “байдужого ставлення” (18); “погрози” (17); “голови” (17); “чоловіка, хлопця, який не відповідає нормам суспільства” (17); “жінки, дівчини, яка не відповідає нормам суспільства” (17); “автомобіля “ВАЗ” (17); “негативної оцінки” (16); “чоловіка” (15); “взуття” (15); “друга, товариша” (14); “повії” (13); “тікати” (13); “міліціонера” (12); “грошей” (12); “ударити” (12); “рота” (11); “того, хто викликає повагу” (11); “померти” (11); “відпочивати” (10); “сміятися” (10); “здивування, роздратування” (10); “ніг” (10); “бити” (10); “безвихідної ситуації” (10) та ін.
Велику частину сленгових синонімів утворюють абсолютні синоніми: “нерозумний чоловік, хлопець” (47); “нерозумна жінка, дівчина” (31); “говорити нісенітницю”, “говорити неправду”, “обманювати” (26) та ін.
Частину синонімічних рядів (21 позицію) утворюють одиниці, які є фонетичними чи словотвірними варіантами сленгізму: “мама” - мамулька / мамульгенція; “мама” - ма / мася; “дитина” - кіндереня / кіндеренятко та ін.
Дослідження синонімічних рядів сленгового вокабуляру дало змогу виявити найбільш поціновані реалії та поняття, тобто реконструювати картину світу в тернопільському сленгу. Порівнюючи результати із аналогічними показниками в молодіжному сленгу, робимо висновок, що картина світу молоді є ширшою й охоплює ті реалії (фізіологія, хвороби людини; соціальні характеристики людини - сексуальні меншини, наркомани; вітальні цінності буття - спати, їсти та ін.), на яких рідко акцентують чи взагалі не акцентують увагу інші вікові прошарки.
Антонімія в тернопільському сленгу представлена 25 парами. Найвиразніше антонімічні відношення виявляються в ЛСГ “Назви оцінок”: файно - голімо; супер, класно - кранти, завал тощо.
Третій параграф “Сленгова урбанонімія” містить опис неофіційних назв міських об'єктів. Проаналізувавши термінологічний апарат наукових студій, виведено приблизну схему урбанонімів м. Тернополя, яку, на нашу думку, можна застосувати до аналізу неофіційної урбанонімії будь-якого міста. Урбаноніми вміщують: хороніми - назви районів, кварталів, парків (масив “Cонячний” - БАМ; масив “Новий світ” - Новік); годоніми - назви лінійних об'єктів міста, зокрема проспектів, вулиць, ліній, проїздів, провулків, бульварів, набережних (“Проспект Володимира Великого” - Проспект); ергоніми - назви спілок, фірм, підприємств, організацій, гуртків, закладів, товариств, установ, корпорацій (“Тернопільська академія народного господарства, навпроти якої стояв танк” - Протитанкова академія, Танкістська академія); агороніми - назви міських площ, ринків (“ринок, де торгують гуманітарною допомогою” - Ґумпом, Секонд-енд, Ґума, Нижній Ґранд, Шматекс, Півник); еклезіоніми - назви костьолів, церков, місць поклоніння (“Катедральний собор” - Катедра, Костьол); некроніми - назви кладовищ (“цвинтар, розміщений по вул. Микулинецькій” - Старий); гідроніми - назви водних об'єктів (“тернопільське озеро” - болото, калабаня); ороніми - назви рельєфних об'єктів земної поверхні (“гора в с. Кутківці” - Галіґура); дрімоніми - назви лісу, бору, гаю, лісових угідь (“парк ім. Т.Г. Шевченка, розташований у центральній частині міста” - Центровий).
У четвертому параграфі “Джерела поповнення жаргонізованої розмовної мови та механізм переходу одиниць у сленг” з'ясовано джерела тернопільського сленгу та, наскільки можливо, реанімовано попередню мовну страту, тобто той мовний субстрат, який став основою джерела сленгу Дослідження джерельної бази та механізму переходу одиниці в сленг ґрунтувалося на зіставленні тернопільських сленгізмів зі спільнокореневими словами в словниках російської та української мов і відтворенні ланцюжкової моделі переходу слова в тернопільський сленг. Проте не до всіх лексем тернопільського сленгу можна знайти відповідники в аналізованих словниках і відтворити ланцюжкову модель, тому можливий деякий суб'єктивізм при аналізі окремих одиниць.. У результаті проведеної роботи конкретизовано поняття “джерело сленгізму” - той шар лексики, з якого позалітературний елемент розповсюджується й стає відомим різним (за віковими та соціальними прошарками) жителям міста; представлено 11 джерел поповнення тернопільського міського сленгу (загальний сленг; кримінальний жаргон; українська літературна мова; українська розмовна мова; жаргонний субстрат; запозичення з інших літературних мов; запозичення позалітературних елементів з інших мов; діалектна лексика; мова реклами; імена та прізвища людей, літературних та біблійних персонажів, героїв міфології, фільмів, мультфільмів, назви тварин; анекдоти).
Дослідження джерельної бази та першооснови творення сленгізма супроводжені схематичними зображеннями, де початковою ланкою є першооснова творення, а напівжирним виділено джерельну базу:
УЛМ ТМЖ ТС
На пропонованій схемі показано, що в тернопільський сленг слово потрапляє з української літературної мови за посередництва тернопільського молодіжного жаргону.
Формування сленгового лексичного масиву відбувається шляхом переходу слів з джерел без будь-яких змін або супроводжується семантичними трансформаціями і змінами у формі слова. У роботі визначено чотири основні шляхи творення сленгізмів: 1) перехід слова з певного джерела без зміни значення й форми (автомоб., бочка - “автомобіль “Audi-80”; короста, мерседес обрізаний - “автомобіль “Таврія”); 2) змінюється значення, але не змінюється форма (діал., оцапіти - “здивуватися” > ТС “стати дурним”; 3) не змінюється значення, але змінюється форма (крим., скопититися - “померти” > ТС скоптитися - “померти”; 4) змінюється й значення, й форма конкретної лексеми (військ., буци - “військові чоботи з високими халявами” > ТС буцаки - “взуття”).
П'ятий параграф “Способи творення сленгу міста”. Найчисельнішою групою тернопільського сленгу є одиниці, утворені на основі перенесення семантики слова (боєць - “учасник бою, боїв” [СУМ, І, 211] > ТС “товариш, друг”) та метафоризації (жаба - “людина з великими очима”; миша - “дрібна”, “мала людина”). Менш чисельними є групи лексем, утворені на основі деонімізації (шумахер - “людина, яка швидко їздить” - від прізвища відомого гонщика М. Шумахера); енантіосемії (краса-а-віца - “негарна дівчина”); афіксації (суфіксальний: -аськ: бабаська - “жінка”; попаська - “сідниці”; -иськ: дуреписько - “нерозумна дівчина”; -енц: лопушенція - “необізнана в чомусь людина”; мамульгенція - “мама”; префіксальний: за-: закосити - “померти”; запресувати - “надокучити”; в-: вдусити, вдушити - “випити спиртних напоїв”; роз-: роздусити, роздушити - “випити спиртних напоїв”; префіксально-суфіксальний: немичащий - “необізнана в чомусь людина”; префіксально-суфіксально-постфіксальний: роздуплитися - “зрозуміти”; префіксально-постфіксальний: назюзюкатися (від зюзюкати) - “напитися доп'яну”; постфіксальний: сплюнутися - “йти геть”); усічення (тролік > троль - “тролейбус”; мамуся > мася - “мама”); осново- і словоскладання (дуб-дерево - “нерозумна людина”); контамінації (трахатися + аеродром > траходром - “повія”); універбізації (біла дівчина > білка - “дівчина з білим волоссям”); абревіації (ЖЖЖ - “жид, жмот, жлоб”; спосіб ЖМТ - “жерти менше треба”); деабревіації (“фірма “Тарас” - товариство аферистів, рекетирів, алкоголіків, спекулянтів; “автомобіль “BMW” - багато маєш витрат); фонетичних змін (малява > валява - “записка”); метатези (тоншить - “тошнить”); вставлення звука (мотопед - “мопед”); фонетичної мімікрії (крутелик > метелик - “той, хто викликає повагу, авторитетний”); звукового перекручення (місі-пісі - “автомобіль “Mitsubisi”); уживання одиничної форми (мебля - “мебель”); повторення одного якогось елемента або уподібнення за звучанням другого компонента до першого (гоп-ца-ца - “дискотека”; бубі-лубі - “груди”); звуконаслідування (гопанка - “дискотека”); фразеологізації (лось сохатий - зневажл., “чоловік”); синонімічної деривації:
гнати химери > гнати дурку > дурку пороти - “говорити нісенітниці”;
гнати пургу
гнати чухню - “говорити нісенітниці”;
гнати бєса
гнати полову .
Утворення сленгізму може відбуватися при поєднанні двох способів. Наприклад: “основоскладання + нульова суфіксація” (гомик + трясти > гомотряс - “гомосексуаліст”); “основоскладання + суфіксація” (чорт + пхати + -к > чортопхайка - “старий автомобіль”) та ін.
Третій розділ “Групування сленг-лексики з урахуванням статево-вікових параметрів” містить два параграфи. У першому параграфі “Диференціація мовлення жителів міста на основі детермінантів біосоціальної бази” подано відомості щодо гендерних досліджень у світовій науці, проаналізовано основні праці та згруповано їх за напрямами. Проблеми гендерного розрізнення у світовій лінгвістиці усвідомлювалися ще в XVI ст., однак ґрунтовні дослідження розпочаті лише наприкінці ХХ ст. Так, починаючи з 90-тих років ХХ ст., гендерні вивчення проводять за такими напрямами: аналітико-узагальнювальні питання (О.Ю. Гетте, Дж. Коатс, Ч. Крамер, Д. Таннен); гендерна дискримінація в мові (Е. Бердслей, Д. Сілвейра); дискримінація за статтю в суспільстві та мовна дискримінація (К. Ґарднер, Б. Річ); методологія вивчення жіночого мовлення (Р. Лакофф, М. Ворен); взаємодія і вплив статі на вибір мовних форм (Д. Клан-Деліус, Д. Рондал) та ін. На українському ґрунті поки що не можна говорити про утворення гендерних досліджень як самостійної галузі науки, хоч інтерес до окремих аспектів цього явища знайшов відображення в працях учених (М.М. Дмитрієва, Я.В. Пузиренко, Л.О. Ставицька та ін.) і залишає надію, що в майбутньому ця галузь лінгвістики не залишиться поза увагою.
У другому параграфі “Методика дослідження гендерно-вікового аспекту сленговживання” проаналізовано методику дослідження гендерно-вікових груп та описано гендерні та вікові особливості вживання сленг-одиниць. В основі дослідження цього розділу роботи лежить експеримент, який проведено серед 155 осіб жіночої та такої ж кількості осіб чоловічої статі. Респондентам зачитували певну кількість слів (6000), які брали за сто відсотків. Відповідно підраховували відсоток знаних і вживаних лексем особами певної статі та визначали їх середнє арифметичне відносно вікового показника. У межах групи на гендерному рівні досліджували такі аспекти: вживання лексики, репрезентація певних синонімічних рядів, наявність чи відсутність певних лексико-семантичних груп у чоловічому і жіночому вокабулярі. Дослідження у віковому аспекті проведено для виявлення сленг-одиниць активного й пасивного словника та використання чи невикористання тих чи інших лексико-семантичних груп певними віковими категоріями респондентів.
Найчіткіше протиставлення чоловічих та жіночих актів мови проявляється на рівні лексики. Насамперед треба відзначити існування суто або переважно “чоловічих” тематичних груп: автомобілі і все, що з ними пов'язано (кенгурятник - “чохол на запасне колесо”; кляпа - “педаль гальма”; титани - “диски з алюмінію”); бійка (зафутболити - “ударити ногою”; дати одесу / получити одесу - “ударити чи отримати удар лобом у ніс”; пописати, покрамсати - “ударити кілька разів ножем”); жінки, зокрема, побутування номінацій на позначення жінки легкої поведінки (амора, бікса, гейша, курва, лярва, подушка, трирубльовка, шмаль, шмара) та жінки похилого віку (вішалка, стара вішалка, пательня, стара пательня, шкапа, кляча). Натомість існування тематичних груп, які б відображали інтереси чи захоплення жінок, не зафіксовано.
У кожній тематичній групі сленг-лексики виділяється певна кількість слів, які використовують і жінки, і чоловіки. Їх можна вважати “загальновживаними” сленгізмами - це найвідоміші та найпоширеніші слова. Доповнення цієї групи синонімами відбувається в основному в чоловічому мовленні.
Чоловіче мовлення характеризується більшою кількістю сленг-одиниць і на рівні пасивного сприйняття, розуміння, і на рівні використання. Синонімічні ряди чоловічого мовлення значно ширші. Наприклад, на позначення “голови” як частини людського тіла чоловіки активно використовують такі лексеми, як: чан, пачка, чапуліно, чайник, кабіна, лобешня, диня, башка, бошка, башня, мазак, скварєшня, гарбуз, каністра, бабега, колчан, лампочка; натомість жінки часто вживають тільки лексему башка, рідше - чайник, кабіна, каністра, лобешня, башня.
На граматичному зрізі чоловіче мовлення характеризується активним уживанням форм наказового способу. Чоловіки часто дозволяють собі переривати співрозмовника виразами харош тріпатися, харош розказувати, а закінчувати суперечки люблять використанням окличних синонімів до дієслова “іти”: греби звідси, дьоргай звідси, тусуйся звідси, зарийся, ваняй, вимітайся, сплюнься. Спонукання до дії в жінок пом'якшується заміною форм наказового способу умовним або відсутністю окличної інтонації при використанні наказового способу.
Щодо вживання сленг-одиниць залежно від віку, то варто зауважити, що на сьогодні, на жаль, не існує єдиної загальноприйнятої класифікації вікових періодів розвитку людини в жодній науковій дисципліні. В результаті проведеного експерименту нами виокремлено п'ять вікових груп (9-14 років; 15-25 років; 26-40 років; 41-55 (60) років; після 60-ти років). Проаналізувавши віковий параметр мовлення, встановили відсоток знаних та використовуваних лексем для кожної вікової групи: від 9 до 14 років - знають до 49%, вживають до 30%; від 15 до 25 років - знають до 92%, вживають до 80%; від 26 до 40 років - знають до 70%, вживають до 60%; від 41 до 55 (60) років - знають до 60%, вживають до 40%; після 60-ти років - знають до 18%, вживають до 10%. Як свідчать результати експерименту, сленгове мовлення притаманне всім вищезазначеним групам, проте найбільшу їх кількість використовують представники вікової категорії від 14-25 років. Найменшу кількість сленгових одиниць використовує вікова категорія осіб після 60-ти років. Це зумовлено, насамперед, відсутністю тривалих та тісних контактів із колективом, наявністю мовних табу (тема смерті та сексу) й фактором “мовної втоми”.
У висновках узагальнено результати проведеного дослідження.
1. Місто як конгломерат мовних особливостей було предметом лінгвістичного вивчення ще на початку 20-тих років минулого століття. Протягом 20 - 90-тих років ХХ ст. у центрі уваги були питання: діалектного вияву в зіставному зрізі “мова міста” - “мова села”; мови міста як явища, що посідає проміжне місце між літературною мовою та селянським діалектом; розмовної літературної мови. У цей час розроблено основні напрями досліджень мови міста - соціологічний, регіональний, комунікативно-прагматичний та культурологічний. Проаналізувавши наукові розвідки з цієї галузі лінгвістичної науки, ми виокремили й схарактеризували чотири етапи вивчення мови міста (20-ті; 60-ті; 70-80-ті та від 90-тих років і до наших днів). Останній етап виділяється, на нашу думку, системним підходом до вивчення мови міста, акцентуванням уваги на соціальній диференціації національної мови.
2. Основу сучасного розмовного мовлення складає жаргонний субстрат чи соціальні діалекти, класифікація яких не є усталеною в східнослов'янському мовознавстві. На основі аналізу літератури виокремлено три основні страти соціальних діалектів національної мови: арго, жаргон, сленг. Арго відрізняється від жаргону та сленгу своєю криптологічною функцією. У наш час можемо говорити лише про кримінальний жаргон (кримінальне арго) як про наступника давніх таємних мов лірників, бродячих торгівців, жебраків. Жаргон як мовна форма обслуговує невелике коло людей, об'єднаних спільною діяльністю. Він відрізняється від арго відсутністю криптологічної функції, однак на відміну від сленгу жаргон не виходить за певні рамки групи, не набуває широкого поширення. Сленг, на відміну від двох попередніх мовних страт, є явищем поширеним, не обмеженим певними рамками. Арготизми, жаргонізми, сленгізми є позалітературними мовними одиницями, не обмеженими нормами літературної мови.
На основі широкої інтеграції жаргону в розмовно-побутове мовлення вводимо в роботу термін “жаргонізована розмовна мова” (синонім “сленгу”) на позначення розширеного вживання жаргонного вокабуляру.
3. Лексика загалом і певної її частини виявляє здатність до систематизації чи структуризації, що зумовлює вибір одиниці дослідження. На рівні сленгу такою одиницею вважаємо ЛСГ - будь-який семантичний клас слів, об'єднаних лексико-парадигматичною семою. Лексичний склад мови є не аморфним поєднанням, а складним аплікативним утворенням структурно простіших компонентів лексичних полів. У результаті лексико-семантичного аналізу виділяємо такі ЛСГ сленгу:
1) назви людини: а) за статтю (чоловічі назви; жіночі назви); б) за візуальними ознаками (зріст; частини тіла; протиставлення худий / товстий; загальний фізичний розвиток; спосіб пересування; протиставлення гарна / негарна; асоціація із зовнішнім виглядом іншої людини); в) за віком; г) за родинними та дружніми стосунками; ґ) за інтелектуальними здібностями; д) за соціальними характеристиками; е) за моральними якостями; є) за професією чи родом занять; ж) за місцем проживання, національною чи етнічною приналежністю; з) за особливостями сексуальної орієнтації та сексуальної поведінки; и) за іменем;
2) назви частин людського тіла;
3) назви предметів та явищ: а) меблів, предметів інтер'єру тощо; б) одиниць побутової техніки; в) одягу, взуття, аксесуарів; г) продуктів харчування; ґ) алкогольних напоїв; д) грошових одиниць; е) навчальних дисциплін; є) предметів і понять учнівського та студентського побуту; ж) засобів пересування;
4) назви дій: а) фізичні дії людини; б) дії, пов'язані з фізіологічними функціями організму; в) дії, пов'язаних з відпочинком; г) дії на позначення інтелектуальних процесів; ґ) дії на позначення емоційно-чуттєвих процесів; д) дії на позначення особистісних контактів між людьми; е) дії, зумовлені моральними якостями людини;
5) назви оцінок: а) предметів та явищ; б) ситуацій; в) стану людини; г) способу дії, міри, ступеня вияву ознаки; ґ) емотиви.
Парадигматичні характеристики сленгу виявляються і в здатності його одиниць вступати в синонімічні та антонімічні відношення. Особливістю сленг-лексики є властивість формувати широкі ряди компонентів із спільною денотативною семою, що означуються як синоніми. Як засвідчили матеріали, найбільші синонімічні ряди (більше 10 одиниць) утворюють сленгізми на позначення назв людини (статеве розрізнення, інтелектуальні здібності, невідповідність загальноприйнятим суспільним нормам та сексуальна поведінки жінки), дій (“говорити”, “йти”, “бити”, “тікати”), предметів та явищ (“назви автомобілів”, ,,взуття”, ,,гроші”), оцінки. Очевидно, що ті поняття, які номінуються кількістю компонентів, відтворюють найбільш актуальні теми спілкування побутового рівня, що і пояснює таку велику синонімію.
З погляду розрізнення повних / неповних синонімів відзначаємо те, що більшість синонімічних рядів складають абсолютні синоніми.
На рівні антонімії відзначаємо денотативну (власне лексичну) і конотативну антонімію. Їх комбінація логічно приводить до виділення таких типів антонімічних понять: 1) повну антонімію (протиставлення як денотативних, так і конотативних значень: мудрак-туман); 2) оцінну антонімію при предметній синонімії (прагматичні, або оцінні, конверсиви: сонечко-шльондра); 3) контекстуальну конотативну антонімію при денотативній синонімії: вундік-заучка; 4) контекстуально визначену антонімію в словах із відсутньою предметною семою: йоли-пали (для позначення радості й несподівано прикрого результату тощо).
Особливий інтерес при дослідженні побуту міста становлять урбаноніми. Вони утворюють відмінну рису в дослідженнях побуту міст, виступаючи єдиним конкретизатором внутрішньо міських об'єктів, значимих для офіційного, побутового чи культурного життя мешканців окремого міста.
Результати дослідження мовного матеріалу показали, що найпродуктивнішою є словотворча модель, у якій джерелом тернопільського сленгу виступає загальний сленг (2/3 усього матеріалу). Друге місце за чисельністю словоутворень посідають одиниці української літературної мови та кримінального жаргону. Також ми зафіксували лексеми подвійного походження, творення яких відбувається за допомогою двох джерел. Наприклад, літературна мова й жаргон: лобешня - “голова” (від літ. “лоб” та жарг., башня - “голова”).
Творення сленгізмів відбувається на основі одного способу (найпоширенішим є семантичне переосмислення та метафоризація) та поєднання декількох способів.
4. Враховуючи такі екстралінгвальні фактори, як потреба створення (прагнення виділитись, протест проти суспільних норм та ін.), відповідні умови чоловічої соціалізації (здатність до створення великих груп), фіксація певних
тем у мовленні, існування ширших синонімічних рядів, домінування у чоловічому логосі вербальної свободи та закріплення в суспільних нормах чоловічого владного статусу, приходимо до висновку, що основний склад сленгової лексики творять чоловіки.
Щодо вікових розрізнень, то зазначимо, що сленг-одиниці проявляються у всіх представлених вікових групах, щоправда, у різному кількісному вимірі.
В процесі роботи виявлено спільні (лексичний склад - 2/3 слів) і специфічні (використання проривного -ґ-; вживання діалектизмів як територіально зумовленого явища певного ареалу; використання незначної кількості полонізмів та росіянізмів) риси сленга м. Тернополя при зіставленні його з матеріалами, зафіксованими в аналізованих українських та російських словниках.
Отже, дослідження ненормативних із погляду літературної мови елементів сприяє реальному аналізу мови та форм її існування загалом та робить можливим розв'язання окремих мовознавчих завдань (зміни значень; причини й закономірності мовних реномінацій; функціонального розшарування мови тощо).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:
1. Миколенко Т.М. Гендерна специфіка сленгового мовлення // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка: Збірник наукових праць. Серія: Мовознавство. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ, 2004. - Випуск 1 (11). - С. 145-149.
2. Миколенко Т.М. “Криміналізація” духу і мови (вплив арго на розмовно-побутове мовлення) // Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції / Уклад. та наук. ред. Т.С. Пристайко. - Дніпропетровськ: ПБП “Економіка”, 2003. - С. 31-33.
3. Миколенко Т.М. Механізм формування сленгу // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка: Збірник наукових праць. Серія: Мовознавство. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ, 2004. - Випуск 2 (12). - С. 140-148.
4. Миколенко Т.М. Назви міських об'єктів у розмовному мовленні тернополян // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира
Гнатюка: Збірник наукових праць. Серія: Мовознавство. - Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2003. - Випуск 1. - С. 132-135.
5. Миколенко Т.М. Номінація осіб у мовленні жителів міста Тернополя // Вісник Дніпропетровського національного університету: Збірник наукових праць. Серія: Мовознавство. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2003. - Випуск 9. - С. 170-174.
6. Миколенко Т.М. “ЧЕРМЕТ” ЧИ “ЛІМУЗИН” (назви автомобілів у мовленні тернопільців) // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова' 2003”. Серія: Філологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Том 9. - С. 44-46.
АНОТАЦІЯ
Миколенко Т.М. “Український міський сленг (на матеріалі усного мовлення тернопільців)”. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Інститут української мови НАН України. - Київ, 2006.
У роботі досліджено сленг жителів окремого міста (на матеріалі мовлення жителів м. Тернополя). Дисертаційне дослідження містить понад 6000 одиниць, одна третя яких вперше зафіксована автором. Проведено комплексний лінгвістичний аналіз матеріалу: зібрано та структуризовано сленгізми у лексико-семантичні групи; синтезовано лексику з погляду синонімії та антонімії; досліджено основні джерела та механізм переходу одиниць у жаргонізовану розмовну мову; окреслено основні способи творення тернопільського міського сленгу; проаналізовано сленгову лексику жителів міста з урахуванням детермінантів біосоціальної бази - статі та віку. Укладено матеріали сленгової лексики жителів м. Тернополя.
Ключові слова: сленг, сленгізм, жаргонізована розмовна мова, мова міста, арго, жаргон, гендер, урбанонім.
АННОТАЦИЯ
Мыколенко Т.М. “Украинский городской сленг (на материале устной речи тернопольчан)”. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт украинского языка НАН Украины. - Киев, 2006.
В работе представлен сленг жителей отдельного города (на материале речи жителей г. Тернополя). Диссертационное исследование содержит свыше 6000 единиц, третья часть из которых впервые зафиксирована автором.
Выделены и охарактеризованы четыре этапа изучения языка города (20-е; 60-е; 70-80-е и от 90-тых годов ХХ ст. до настоящего времени). Последний этап выделяется, по нашему мнению, системным подходом к изучению языка города, акцентированием внимания на социальной дифференциации национального языка.
Представлена краткая характеристика социальных диалектов языка: арго, жаргона, сленга. Проведено понятийное размежевание терминов “сленг” и “жаргон”, описаны общие и отличительные особенности этих речевых форм. Под сленгом понимаем более открытую (нежели жаргон) систему ненормативных стилистически сниженных лексико-фразеологических единиц, которые выполняют экспрессивную, оценочную и эвфемистическую функции. На основе широкой интеграции жаргона в разговорно-бытовую речь введен в работу термин “жаргонизированная разговорная речь” (синоним “сленга”).
Определены главные тематические группы сленга: “Названия людей”, “Название частей тела человека”, “Название действий”, “Название предметов и явлений”, “Название оценок”.
В результате проведенного анализа лексики обнаружено 148 синонимических рядов, внутри которых большую часть составляют абсолютные синонимы. Антонимия в тернопольском сленге представлена 25 парами.
Особый интерес в исследованиях языка города вызывают урбанонимы. Они преимущественно представляют специфическую часть речи горожан, выступая единственным конкретизатором внутригородских объектов, значимых для бытовой или культурной жизни населения и характерных только для отдельного города.
...Подобные документы
Сутність нелітературної лексики та визначення ролі, що відіграє в ній сленг як підгрупа діалекту. Проблеми дефініції сленгу та жаргону. Властивості політичного сленгу та його місце у системі мови. Аналіз проблем перекладу сленгу на українську мову.
курсовая работа [45,1 K], добавлен 16.10.2009Феномен сленгу як лінгвістичного явища і об’єкту досліджень. Джерела формування, семантико-структурні, словотворчі та функціональні особливості українськомовного молодіжного сленгу. Аналіз динаміки змін у лексичному складі сучасної української мови.
курсовая работа [46,3 K], добавлен 01.04.2011Загальна характеристика молодіжного сленгу як мовленнєвого явища. Причини вживання молоддю стилістично заниженої лексики. Зміни у динаміці розвитку німецького молодіжного сленгу. Німецький молодіжний сленг у романі Х. Хегеманн "Збитий аксолотл".
дипломная работа [4,1 M], добавлен 14.10.2014Визначення сленгу та його історія. Місце сленгової лексики у молодіжному мовленні. Вплив професії, хобі людини, іноземних зв’язків, кримінального арго на склад мови. Сленг як підлітковий протест проти навколишньої дійсності, типізації і стандартизації.
презентация [162,4 K], добавлен 14.12.2014Вивчення теоретичних аспектів дослідження використання сленгу в розмовному дискурсі англійської мови. Характеристика відтворення сучасного варіанту сленгу кокні та жаргону у фільмах Гая Річі "Рок-н-рольщик", "Великий куш" та "Карти, гроші, два стволи".
дипломная работа [70,2 K], добавлен 03.05.2012Сленг як лексика обмеженого вжитку. Мінливість та варіативність українського та американського молодіжного сленгу. Перекладацький аспект спеціальної розмовної лексики. Аналіз засобів та способів перекладу лексичних одиниць сленгу у телесеріалі "Друзі".
дипломная работа [90,6 K], добавлен 05.05.2012Сленг як розмовна мова носіїв маскультури, форми його використання, історія розвитку. Класифікація сленгової лексики. Структурні особливості молодіжного сленгу, його роль у мові суспільства. Вплив кримінального арго та іноземних мов на молодіжну лексику.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 16.04.2012Експресивний потенціал та структурні особливості англійського сленгу. Образ представника "самотнього покоління" в романі Селінджера "Над прірвою у житі". Стилістична забарвленість мови Колфілда. Перекладознавчі проблеми відтворення ненормованої лексики.
дипломная работа [91,0 K], добавлен 13.06.2011Причини зростання розповсюдженності сленгу у українськомовних та англійськомовних ЗМІ. Використання публіцистичного функціонального стилю в різних видах передовиць на материалі американської преси. Світська хроніка та редакційні статті на політичні теми.
курсовая работа [600,4 K], добавлен 11.03.2012Причини появи молодіжних сленгізмів, методи їх утворення, шляхи розповсюдження. Аналіз ролі молодіжного сленгу в житті суспільства та його комунікаційних функцій. Застосування в засобах масової інформації сленгових номінацій, утворених різними шляхами.
курсовая работа [59,1 K], добавлен 27.02.2014Лінгвістична сутність поняття "сленг", його відмінність від діалектів та жаргону. Розгляд використання скорочених форм сленгової лексики в німецьких молодіжних журналах. Мовні та стилістичні особливості використання англіцизмів, виявлення їх значення.
курсовая работа [70,0 K], добавлен 19.05.2014Стилістичне розшарування словникового складу німецької мови; розмовна лексика. Поняття "сленг", "жаргон". Причини вживання розмовної лексики серед молоді. Стилістичні кластери, лексикографічний відбиток та джерела поповнення регістру розмовної лексики.
курсовая работа [42,6 K], добавлен 10.01.2014Історія дослідження дієслів зі значенням "говорити". Особливості лексико-семантичних груп дієслів мовлення у загальному функціонально-семантичному полі. Структурно-семантичні особливості дієслів із значенням "говорити" у сучасній українській мові.
курсовая работа [31,0 K], добавлен 19.01.2014Підходи до визначення військової лексики. Особливості військового сленгу. Аналіз передачі реалій, присутніх в військовій документації армій США та Великої Британії, українською мовою. Класифікація військової лексики з лінгвокраїнознавчої точки зору.
курсовая работа [50,6 K], добавлен 13.12.2013Для вивчення навчально-професійної лексики проводиться переклад тексту з російської мови на українську. Культура професійного мовлення та лексичне багатство української мови. Культура ділового професійного мовлення та укладання тексту документа.
контрольная работа [24,8 K], добавлен 01.02.2009Дослідження специфіки процесу запозичення українською мовою іншомовної лексики. Історичні зміни в системі італійської мови. Уточнення етимології конкретних тематичних груп італійської лексики з метою виявлення шляхів їх проникнення в українську мову.
курсовая работа [47,7 K], добавлен 29.07.2012Особливості стилістики сучасної української літературної мови. Стилістика літературної мови і діалектне мовлення. Особливості усного та писемного мовлення. Загальна характеристика лексичної стилістики. Стилістично-нейтральна та розмовна лексика.
курсовая работа [67,4 K], добавлен 20.10.2012Особливості процесу лексичного запозичення як закономірного шляху розвитку мови. Визначення проблем асиміляції іншомовних слів. Аналіз морфологічного пристосування та графічного оформлення новітніх запозичень. Розгляд молодіжного сленгу в пресі.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 03.02.2010Заміна атомарного системним вивченням діалектної лексики. Виділення лексико-семантичних груп як вияв системної організації лексики. Загальні риси українських новостворених південно-слобожанських говірок, інноваційний сегмент побутової лексики у говірках.
реферат [29,8 K], добавлен 20.09.2010Одоративна лексика як складова частина сенсорної лексики. Її засоби художнього образу, багатство асоціативних образів, уявлень, форм вираження. Класифікація одоративної лексики, застосування у художньому мовленні (на матеріалі поезії Лесі Українки).
курсовая работа [46,6 K], добавлен 27.03.2012
