Статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення в німецькій та українській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення в німецькій та українській мовах

семантика статичний посесивний дієслово

Вивчення значення мовних одиниць, дослідження їхнього мовного потенціалу з погляду багатоаспектності мовного знака привертає увагу багатьох учених (А.Вєжбицька, 1999; І.О.Мельчук, 1995; G.Harras, 1991; J.Lyons, 1980, 1983, 1991).

Реферована робота присвячена зіставленню семантики статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у німецькій та українській мовах, які відображають ситуації неволодіння та недостачі, наприклад, нім. fehlen `не мати', mangeln `бракувати', укр. бракувати, недораховуватися. Їм протиставляються, з одного боку, статичні дієслова зі стверджувальним посесивним значенням, які слугують для відображення ситуації володіння, наприклад, нім. haben `мати', besitzen `володіти'; укр. мати, володіти, а з другого - динамічні посесивні дієслова зі стверджувальним та заперечним значенням, які позначають відношення придбання, позбавлення, втрати, пор. нім. bekommen `отримувати', verlieren `втрачати'; укр. здобувати, позбавляти.

Зіставне та типологічне дослідження мовних явищ, вивчення семантики лексичних одиниць у різноструктурних мовах визнається одним з найпродуктивніших напрямків у лінгвістиці останніх десятиліть (Ю.О.Жлуктенко, 1977, 1981; В.В.Іванов, 1986, 1989; М.П.Кочерган, 2004, 2005; В.М.Манакін, 2004; О.М.Селіверстова, 2004; L.R.Horn, 1978, 1989; V.D.Kaliuљиenko, 2000).

Попри високий ступінь розробленості проблем семантики у типологічному та зіставному аспекті одним із актуальних питань залишається дослідження категорії заперечної посесивності у різних мовах. Заперечна посесивність - це складна категорія, у якій поєднуються відношення посесивності (володіння) та заперечення.

У сучасних лінгвістичних дослідженнях посесивність розглядається як відношення між об'єктами зовнішнього світу, коли один із них (посесивний об'єкт) «включається» до іншого (посесивний суб'єкт) (В.М.Топоров, 1986).

Заперечення - це складне явище, що вивчається у філософії, логіці та лінгвістиці. Заперечення виражає відсутність, неіснування предметів, явищ, ознак у реальній дійсності (О.В.Падучева, 1998; А.Й.Паславська, 2005).

У цьому дослідженні увага зосереджується на вивченні лексичних засобів вираження запереченої посесивності, а саме - на заперечних посесивних дієсловах.

Дієслово - це центр, який організовує висловлювання, його внутрішня характеристика диктує зміст речення (У.Л.Чейф, 1975). Важливу роль у дослідженні поняттєвої основи дієслова відіграє системний аналіз семантичної та синтаксичної сполучуваності дієслова, а також комплексне вивчення семантичних і прагматичних факторів (Ю.Д.Апресян, 2005; Th.Ballmer, W.Brennenstuhl, 1986; E.Leisi, 1961). На цій підставі, досліджуючи статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення, слід враховувати їхню глибинну семантичну структуру, сполучуваність з різними семантичними типами об'єкта та суб'єкта, синтаксичні конструкції, а також деякі прагматичні фактори.

Заперечні дієслова як лексичний засіб вираження заперечення згадуються багатьма лін-гвістами. Докладний аналіз цих дієслів у німецькій мові міститься у працях Л.І.Кислякової та І.Я.Харитонової (Л.І.Кислякова, 1981; І.Я.Харитонова, 1982). Проте у переважній більшості лінгві-стичних досліджень вивчення дієслів зі значенням заперечення має другорядний характер (O.Be-hagel, 1924; W.Heinemann, 1995; O.Jespersen, 1966; W.Kьrschner, 1983), тому особливого значення набуває системний та всебічний аналіз цих лексичних одиниць, зокрема, у зіставному аспекті.

Актуальність дисертації обумовлена необхідністю подальшого системного до-слідження категорії заперечної посесивності та засобів її вираження у різних мовах. Відсутність комплексного зіставного аналізу посесивних дієслів зі значенням заперечення, який би враховував їхні семантичні, синтаксичні та стилістичні особливості і містив статистичні дані щодо їх семантичної сполучуваності, також є підставою вважати здійснене дослідження новим та корисним для розробки емпіричних засад вивчення семантики лексичних одиниць.

Зв'язок з науковими темами. Дисертація виконана в межах наукової теми факультету іноземних мов Донецького національного університету «Діахронічне, типологічне і зіставне дослідження лексики і словотвору германських, романських і слов'янських мов». Шифр теми: № 04-1вв/74.

Об'єктом дослідження є статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення у німецькій та українській мовах, у семантичній структурі яких поєднуються три елементарні значення: стан, володіння та заперечення.

Предметом вивчення виступають семантичні, синтаксичні, сполучувальні та стилістичні ознаки статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у німецькій та українській мовах.

Матеріал дослідження становить суцільна вибірка статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення з тлумачних словників німецької та української мов, яка включає 11 дієслів (17 лексико-семантичних варіантів) у німецькій мові та 10 дієслів (11 лексико-семантичних варіантів) в українській мові. Корпус текстового матеріалу, на якому вивчалися семантична структура дієслів, особливості їхньої семантичної сполучуваності та синтаксичні конструкції, включає 4000 прикладів їх вживання, по 2000 прикладів у кожній із порівнюваних мов. Як джерела прикладів використовувались тексти художньої літератури і публіцистики, а також ресурси мережі Інтернет і електронні бази даних.

Метою дослідження є встановлення спільних і відмінних рис у семантичній структурі статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення в німецькій та українській мовах.

Мета роботи передбачає розв'язання наступних завдань: 1) розробка моделі зіставного опису статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення; 2) здійснення семантичної класифікації зазначених дієслів; 3) виявлення інтегральних семантичних ознак дієслів досліджуваної групи (семантичні ознаки «стан», «володіння» і «заперечення» і), а також додаткових семантичних ознак, властивих тільки одній семантичній групі або одному дієслову (диференційні семантичні ознаки); 4) опис особливостей семантичної сполучуваності цих дієслів у зіставлюваних мовах; 5) аналіз синтаксичних конструкцій із дієсловами досліджуваної групи; 6) встановлення міжмовних лексико-семантичних відповідностей між статичними посесивними дієсловами зі значенням заперечення.

Методи дослідження. Мета й завдання роботи, специфіка її об'єкта й фактичного матеріалу, різноплановий характер проблеми зумовили необхідність застосування комплексної методики: 1) описовий метод, за допомогою якого вивчаються, описуються та класифікуються одиниці аналізу; 2) зіставний метод, на основі якого встановлюються подібні та відмінні ознаки дієслів у німецькій та українській мовах; 3) структурний метод, який дозволяє простежити процес взаємодії семантичної та синтаксичної структур; 4) методика компонентного аналізу, на основі якого виділяються інтегральні та диференційні семантичні ознаки в значенні дієслів; 5) трансформаційний аналіз, який дозволяє встановити наявність інтегральних сем; 6) моделювання семантики досліджуваних дієслів за допомогою формул тлумачення; 7) кількісний аналіз, на основі якого здійснюється вивчення закономірностей лексичної сполучуваності досліджуваних дієслів.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше було: а) запропоновано визначення ситуацій неволодіння та недостачі, виявлено специфіку їх відображення за допомогою дієслів у німецькій і українській мовах; б) проаналізовано семантичний і синтаксичний рівні статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення, а також їхні сполучувальні та стилістичні ознаки; в) системно описано семантику досліджуваних дієслів у німецькій та українській мовах, а також класифіковано їх за наявністю інтегральних і диференційних сем.

Теоретичне значення дисертації полягає у створенні моделі зіставного опису семантики статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення в німецькій і українській мовах, у комплексному підході до аналізу семантичних, синтаксичних, сполучувальних і стилістичних ознак зазначених лексичних одиниць, у змістовому визначенні ситуацій неволодіння та недостачі, опрацюванні опису засобів їхнього вираження у мовах, що зіставляються. Дослідження є внесоком у лексичну семантику, сприяє подальшому з'ясуванню методики зіставного вивчення семантичних особливостей лексики різноструктурних мов.

Практичне значення дисертації визначається можливістю використання отриманих висновків, а також запропонованої методики аналізу у лексикографічній практиці та в навчальному процесі - в курсах зіставної лексикології німецької та української мов, теорії та практики перекладу, на семінарських заняттях із зіставної лексикології, у науковій діяльності студентів, магістрів і аспірантів.

Особистий внесок дисертанта полягає у розробці зіставної моделі опису семантики статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення в німецькій та українській мовах з урахуванням їхніх синтаксичних конструкцій, особливостей семантичної сполучуваності та стилістичних ознак, у виділенні семантичних груп досліджуваних одиниць, у визначенні ситуацій неволодіння та недостачі, у дослідженні особливостей відображення цих ситуацій за допомогою дієслів.

Апробацію результатів дисертації було здійснено у доповідях на аспірантському семінарі факультету іноземних мов Донецького національного університету, на конференції професорсько-викладацького складу ДонНУ (2002), на II Міжнародному лінгвістичному семінарі «Компаративiстика i типологія у сучасній лінгвістичнiй науці: здобутки i проблеми» (м. Донецьк, ДонНУ, 2003), на Міжнародній науковій конференції «Проблеми зiставної семантики» (м. Київ, КНЛУ, 2003), на XIII Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» (м. Київ, КНУ, 2004), на II і IV Міжвузівських конференціях молодих учених «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур» (м. Донецьк, ДонНУ, 2004, 2006), на VI Українсько-баварському конгресі германістів (м. Львів, ЛНУ, 2006).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних наукових (264 найменування), лексикографічних (10 найменувань) та текстових джерел (57 найменувань) і списку джерел в Інтернеті (121 найменування). Основний текст дисертації складає 188 сторінок.

У Вступі визначаються об'єкт, предмет дослідження, методи і методики аналізу, мета та завдання роботи, її актуальність, теоретичне та практичне значення.

1. Перший розділ «Категорія заперечної посесивності» містить аналіз основних напрямків дослідження категорій посесивності і заперечення, в ньому визначається термінологічний апарат, висвітлюються основні ознаки посесивних і статичних дієслів, подається визначення статичних посесивних ситуацій неволодіння та недостачі, а також окреслюється матеріал дослідження.

1.1. Основні напрямки дослідження категорії посесивності. Посесивність є універсальною мовною категорією, властивою різним мовам світу. Складність та неоднорідність цієї категорії обумовили розмаїття підходів до її вивчення, у межах яких посесивність визначається як семантична (О.В.Бондарко, 1996), семантико-синтаксична (J.Lyons, 1967) або поняттєва категорія, що допомагає зрозуміти менталітет, мовну свідомість суспільства (Н.Ф.Алієва, 1998; В.В.Іванов, 1989а).

1.2. Поняття посесивного суб'єкта. За умови вузького підходу до вивчення категорії посесивності вважається, що посесивні відношення виникають лише у тому випадку, коли посесивний суб'єкт (далі - ПС) є особою (Т.Б.Алісова, 1971). Згідно з іншим поглядом, у ролі ПС може виступати особа, неістота або абстрактне поняття (О.М.Селіверстова, 2004).

1.3. Поняття посесивного об'єкта (далі - ПО) базується на відношенні відчужуваної та невідчужуваної власності. ПО є невідчужуваною власністю ПС, якщо існування першого нерозривно пов'язане з існуванням другого (наприклад, частина тіла). Якщо ПС може піддати ПО відчуженню, то мова йде про відношення відчужуваної власності (майнові відношення).

Представники вузького підходу до вивчення посесивності вважають, що до посесивних належить тільки відношення «особа - відчужувана власність» (К.Г.Чинчлей, 1996). За умови широкого розуміння цієї категорії ПО може бути відчужуваним і невідчужуваним, тому що у багатьох мовах використовується один засіб для позначення різних посесивних відношень, що свідчить про їхню семантичну близькість (О.М.Селіверстова, 2004). У межах цього дослідження посесивнівсть розуміється широко, тобто до неї зараховуються як відношення невідчужуваної, так і відчужуваної власності, а під ПС розуміється особа, предмет або абстрактне явище.

1.4. Основні напрямки дослідження категорії заперечення. Заперечення як одне з найстаріших явищ людської мови є універсальною категорією, властивою всім мовам світу. Ця багато-аспектна категорія проявляється на всіх рівнях мови, що обумовило неоднорідність підходів до її вивчення. Функція заперечення за комунікативно-прагматичного підходу обмежується спростуванням, корегуванням передбачуваного судження адресата (H.Weinrich, 1993). Широкий підхід характеризується включенням до змісту заперечення не тільки незгоди, відмови та інших комунікативних актів, але й неіснування, позбавленості, тобто категорії привативності (В.М.Бондаренко, 1983; L.R.Horn, 1989). У цій дисертації заперечення розглядається як елемент значення, що виражає відсутність предметів, явищ, ознак та зв'язків між ними у реальній дійсності. Це - семантично нерозкладна значеннєва категорія, яку неможливо визначити через простіші семантичні елементи (Ю.Д.Апресян, 2005).

1.5. Категорія заперечної посесивності - це похідна категорія, у якій поєднуються значення володіння та заперечення. Дієслова, що вивчаються у цій дисертації, відображають статичні посесивні ситуації неволодіння із формулою тлумачення «Х не має У», де Х - посесивний суб'єкт, У - посесивний об'єкт (пор., нім. fehlen `не мати'; укр. недораховуватися), та недостачі із формулою тлумачення «Х не має У у достатній кількості» (пор., нім. mangeln `не вистачати'; укр. бракувати).

Особливість посесивної ситуації неволодіння полягає у повній відсутності посесивного об'єкта у посесивного суб'єкта. Посесивна статична ситуація недостачі відображає не повну відсутність ПО у ПС, а його відсутність у достатній мірі.

Для дослідження семантичної сполучуваності статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення виявився релевантним розподіл іменників, що вживаються як ПС і ПО, на два класи - назви істот і неістот. Серед іменників на позначення істот виділяються назви окремих осіб і тварин та збірні імена. Серед назв неістот виокремлюються конкретні, що поділяються на предметні, збірні та речовинні, та абстрактні, серед яких виділяються іменники, що називають загальні абстрактні поняття; іменники на позначення якості; імена зі значенням процесу або дії.

1.6. Посесивні дієслова у сучасній лінгвістичній науці були об'єктом дослідження багатьох учених, але основна увага зосереджувалась на дієсловах, які передають відношення володіння, придбання тощо. Дієслова, що позначають неволодіння, втрату або позбавлення, вивчені ще недостатньо.

У лінгвістичній літературі є відомим розподіл посесивних дієслів на власне посесивні та ква-зіпосесивні (В.Д.Каліущенко, 1987). Власне посесивні дієслова служать виключно для відображення відношення неволодіння або недостачі і мають формулу тлумачення «Х не має У» (наприклад, нім. abgehen `не мати') або «Х не має У у достатній кількості»(пор., нім. hapern `не вистачати', укр. бракнути). Квазіпосесивні дієслова містять у своїй семантичній структурі, крім значення неволодіння або недостачі, інші семантичні ознаки: модальні компоненти повинності (наприклад, нім. entbehren `не мати чогось важливого'), імовірності (наприклад, укр. недолічуватися), ба-жання (пор. нім. vermissen `відчувати відсутність чогось'; укр. бракувати) або позначення почуття ПС (пор., нім. nachtrauern `тужити'; тужити).

1.7. Взаємозв'язок локативних, екзистенціальних та посесивних відношень. Співвідно-шення екзистенціальних, локативних та посесивних відношень є мовною універсалією (Дж.Ла-йонз, 1978). Вони взаємопов'язані за походженням та за низкою семантичних і формальних ознак, мають подібний порядок слів та дієслова, які вживаються у таких конструкціях (E.Clark, 1978).

1.8. Ознаки статичних дієслів. Семантично і граматично статичні дієслова характеризуються такими ознаками: співвіднесеністю з відрізком на часовій осі; неможливістю утворення пасивних форм; центральним положенням пацієнса як носія стану; неможливістю вживання у прямому імперативному мовленнєвому акті; неможливістю виведення однозначних імплікацій з висловлювання зі статичним дієсловом (О.М.Вольф, 1982; W.Abraham, 1998).

1.9. Ідентифікація одиниць дослідження. До лексико-семантичної групи статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення, відбирались одиниці, словниковий опис яких містить такі елементи, як нім. nicht haben `не мати', ohne etwas sein `бути без чогось'; укр. не мати, відсутність тощо.

2. У другому розділі «Дієслова неволодіння» проводиться аналіз семантики дієслів неволодіння у німецькій та українській мовах та вивчаються особливості відображення ситуації неволодіння.

2.1. Власне посесивні дієслова неволодіння виявлені тільки у німецькій мові (4 одниці): fehlen, abgehen, gebrechen, mankieren `не мати'. Вони мають загальну формулу тлумачення „Х не має У» і подібну синтаксичну конструкцію: ПС тут виражений у давальному відмінку, а ПО - у називному. Наприклад:

(1) Dem Toten aus der Jungsteinzeit fehlte das zwцlfte Rippenpaar (www.neue-oz.de) `В останків людини раннього кам'яного віку немає дванадцятої пари ребер'.

Давальний відмінок суб'єкта підкреслює мимовільність стану, незалежність від волі, бажання особи (С.Д.Кацнельсон, 1972).

У цій семантичній групі центральне місце посідає лексико-семантичний варіант fehlen `не мати', який характеризується високою частотністю уживання та нейтральною стилістичною маркованістю (див. табл. 1). Його значення у словнику «Duden. Das groЯe Wцrterbuch der deutschen Sprache» описується так: `nicht zu jemandes Ver-fьgung stehen; jemandem abgehen, mangeln' `не бути у розпорядженні; не мати, не вистачати'. Наявність значення неволодіння у семантиці цього дієслова підтверджується й прикладами. Речення (1) містить вказівку на повну відсутність у ПС (dem Toten `в останків людини') ПО (das Rippenpaar `пара ребер'), а не його частини.

Таблиця 1. Додаткові семантичні та стилістичні ознаки власне посесивних дієслів неволодіння в німецькій мові

Лексико-семантичний варіант fehlen `не мати' характеризується вільною семантичною сполучуваністю, і для нього пропонується формула тлумачення „Х не має У». Для інших власне посесивних дієслів неволодіння модифікація загальної формули тлумачення відбувається за рахунок обмеження семантичної сполучуваності та стилістичної маркованості (див. табл. 1).

В українській мові відмічено інші специфічні лексичні засоби, які виражають відношення неволодіння (немає, бути відсутнім та ін.).

2.2. Квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом повин-ності мають загальну формулу тлумачення „Х не має, але, з погляду мовця, повинен мати У» і виявлені тільки у німецькій мові (3 лексико-семантичних варіанти): erman-geln, entbehren, mangeln `не мати чогось важливого'. Лексико-семантичні варіанти ermangeln, entbehren вживаються у подібному синтаксичному оточенні: ПС оформлюється називним відмінком, а ПО - родовим. Наприклад:

(2) Obwohl sich in der Vergangenheit alle groЯen geistigen Lehrer im Osten erhoben haben, sind doch dort noch viele Menschen, die aller Geistigkeit ermangeln (www.geistigenahrung.com) `Хоча всі великі духовні вчителі з'явилися у минулому на Сході, там є ще багато людей, які не мають будь-якої духовності'.

Родовий відмінок ПО в конструкціях з цими дієсловами зумовлений тим, що реченням при дієсловах типу ermangeln властивий характер стану.

У семантиці дієслів цієї підгрупи містяться такі інтегральні семантичні ознаки, як „неволодіння» й „повинність» (див. «Duden. Das groЯe Wцrterbuch der deutschen Sprache» для ermangeln: `(gehoben) etwas, was als notwendig, vorteilhaft, erwьnscht betrachtet wird, nicht haben, nicht besitzen; etwas als fehlend empfinden' `(високий) не мати чогось, що вважається необхідним, бажаним; відчувати відсутність'. У прикладі (2) автор говорить про те, що зараз ПС (die [Menschen] `які [люди]') зовсім не має ПО, він не вказує на процес або причини втрати. Крім того, мовець вважає, що така якість, як духовність (Geistigkeit), є необхідною для людей.

У значенні квазіпосесивних дієслів неволодіння з модальним компонентом повинності виділяється також додаткова семантична ознака «погляд мовця». Так, із речення (2) зрозуміло, що автор висловлює свій погляд, але, напевне, існують люди, які не вважають, що мешканці Сходу позбавлені духовності (Geistigkeit).

Дієслова цієї підгрупи характеризує стилістична маркованість і обмеження семантичної сполучуваності, за рахунок чого модифікується формула тлумачення: ermangeln - „(високий стиль) Х не має, але, з погляду мовця, повинен мати У, де Х - назва істот, предметів, сукупності предметів, абстрактних сутностей «; entbehren - „(високий стиль) Х не має, але, з погляду мовця, повинен мати У, де Х - назва істоти, предмета, абстрактної сутності, У - назва осіб або тварин, предмета, речовин, абстрактних понять, якостей, властивостей»; mangeln - „(високий стиль) Х не має, але, з погляду мовця, повинен мати У, де Х - назва істоти, предмета, абстрактної сутності, У - назва осіб або тварин, предмета, речовин, абстрактних понять, якостей».

2.3. Квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом імовірності мають загальну формулу тлумачення «Х, виконуючи певну дію, виявляє в результаті, що Х не має У, але Х вважав, що з високим ступенем імовірності буде мати У», і зустрічаються тільки в українській мові: недораховуватися, недолічуватися. Ці дієслова мають подібну синтаксичну конструкцію: ПС оформлюється іменником у називному відмінку, а ПО - іменником у родовому відмінку. Наприклад:

(3) Весь полк недолічувався тільки одного січовика (Ле І.Л. Наливайко).

Оформлення ПО родовим відмінком є характерною рисою заперечних конструкцій у слов'янських мовах. Називний відмінок іменника, що функціонує як ПС, зумовлений збігом у реченні ПС та аґенса і підкреслює активність суб'єкта.

«Словник української мови» наводить таке тлумачення дієслова недолічуватися: `виявляти в себе відсутність чи нестачу когось, чогось за переліку, підрахунку'. Отже, аґенс, виконуючи дію лічити, встановлює, що він не має ПО. Так, у реченні (3) не можна говорити про відсутність у ПС (полк) тільки частини ПС-людини (січовик), тобто тут констатується факт його повної відсутності.

У значенні дієслів недораховуватися, недолічуватися міститься семантична ознака „високий ступень імовірності», тобто впевненість ПС у тому, що він повинен мати ПО. Із прикладу (3) видно, що ПС (полк) припускав з високим ступенем імовірності, що він повинен був би мати ПО (січовик). Досліджувані дієслова мають у своїй семантиці також такі спільні семантичні ознаки, як „результат» і „вид дії».

Відмінність у семантиці цих дієслів полягає у збігу чи незбігу аґенса і ПС. У конструкціях з дієсловом недолічуватися аґенс та посесивний суб'єкт завжди збігаються. Так, у реченні (3) ПС полк встановлює, що він не має січовика, тобто саме суб'єкт тут є і носієм стану неволодіння і виконувачем дії лічити. Серед прикладів уживання дієслова недораховуватися, однак, виявлено випадки, де аґенс, який виконує дію, та ПС не збігаються, наприклад:

(4) Держкомстат недорахувався грошей у кишенях українців (www.razom.org.ua). У прикладі (4) аґенс (Держкомстат), виконуючи дію (рахувати), встановлює у результаті, що ПС (українці) не має необхідної кількості ПО (грошей).

З урахуванням особливостей семантичної сполучуваності для опису семантики цих дієслів пропонуються такі формули тлумачення: недораховуватися „Аґенс, рахуючи, виявляє в резуль-таті, що Х не має У, але Х вважав, що з високим ступенем імовірності буде мати У, де Х - назва іс-тоти, абстрактної сутності, У - назва особи або тварини, предмета, абстрактного поняття, якості, властивості»; для недолічуватися „Х, лічачи, виявляє в результаті, що Х не має У, але Х вважав, що з високим ступенем імовірності буде мати У, де Х - назва істоти, У - назва особи або тварини, предмета».

2.4. Квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом бажання мають формулу тлумачення «Х не має, але бажає мати У, де Х - назва істоти». Цю підгрупу складають у німецькій мові 4 лексико-семантичних варіанти (vermissen, entbehren, missen, fehlen `відчувати відсутність чогось') та один лексико-семантичний варіант в українській мові (бракувати).

Німецькі дієслова vermissen, entbehren, missen `відчувати відсутність чогось' мають подібну синтаксичну конструкцію: називний відмінок оформляє ПС, а знахідний - ПО. Наприклад: (5)… dachte ich an nichts anderes als die Sahne, die meine Wirtin vermissen wьrde (Lenz S. Lehmanns Erzдhlungen) `… я ні про що інше не думав, крім вершків, яких так буде бракувати моїй хазяйці'.

Називний відмінок у реченні (5) використовується у своїй первинній семантико-синтаксичній функції - суб'єкта дії, процесу та стану, отже, ПС (Wirtin `хазяйка') не має ПО (die [Sahne] `яких [вершків]') і одночасно є носієм емоційного стану.

Центральне місце у досліджуваній підгрупі посідає дієслово vermissen `відчувати відсутність чогось'. Його значення описується у словнику «Duden. Das groЯe Wцrterbuch der deutschen Sprache» тлумаченням: `1. sich mit Bedauern bewusst sein, dass man jemanden, etwas nicht mehr in seiner Nдhe, nicht mehr zur Verfьgung hat und es als persцnlichen Mangel empfinden' `із жалем розуміти, що когось чи чогось більше немає поряд, немає у розпорядженні, та відчувати це як особисту втрату'. Наявність значення неволодіння підтверджується і текстовими прикладами. Так, у реченні (5) підкреслюється, що ПС (Wirtin `хазяйка') у цей момент не має ПО (Sahne `вершки'), тобто тут ідеться про статичну ситуацію неволодіння.

У семантиці дієслова vermissen `відчувати відсутність чогось' міститься семантична ознака „бажання». Людина відчуває жаль, сум через відсутність чогось, отже, вона бажає знову володіти цим. Так, ПС у реченні (5) (Wirtin `хазяйка'), не маючи ПО (Sahne `вершки'), відчуває бажання володіти ним. На семантичну ознаку „бажання» нашаровуються додаткові семантичні ознаки «інтенсивність» і „посилання на попередню ситуацію володіння» (див. табл. 2). Якби хазяйка у прикладі (5) ніколи не мала вершків, то б не бажала їх мати зараз. Для досліджуваного дієслова пропонується формула тлумачення «Х не має, але дуже бажає мати У, якого мав раніше, де Х - назва істоти, У - назва неістоти, окремої особи або тварини».

Для entbehren `відчувати відсутність' пропонується формула тлумачення «(високий стиль) Х не має, але бажає мати У, тому що У важливий для Х-а об'єкт, де Х - назва істоти». Для опису значення дієслова missen `відчувати відсутність чогось' пропонується така формула тлумачення: „(високий стиль) Х не має, але дуже бажає мати У, тому що Х мав його раніше або тому що У є важливим для Х-а, де Х - назва істоти, У - назва істоти, предмета, речовини, абстрактної сутності» (див. табл. 2).

Таблиця 2. Додаткові семантичні ознаки квазіпосесивних дієслів неволодіння з модальним компонентом бажання в німецькій та українській мовах

Серед квазіпосесивних дієслів неволодіння з модальним компонентом бажання у зіставлюваних мовах найбільшу семантичну близькість виявляють лексико-семантичні варіанти нім. fehlen `відчувати відсутність' і укр. бракувати. Спільною рисою цих дієслів є те, що актуалізація модального значення в їх семантичній структурі відбувається за умови збігу у реченні ПС і мовця. Для цих лексико-семантичних варіантів пропонуються формули тлумачення: fehlen `відчувати відсутність' - „Х не має, але бажає мати У, де Х - мовець, У - назва неістоти, окремої особи або тварини», а для бракувати - „Х не має, але бажає мати У, де Х - мовець, У - назва особи або тварини, предмета, речовини, абстрактної сутності» (див. табл. 2).

2.5. Квазіпосесивні дієслова неволодіння на позначення почуття ПС мають загальну формулу тлумачення „ Х відчуває певне почуття, причиною якого є те, що Х не має У, який мав раніше, де Х - назва істоти». Цю підгрупу складають одне дієслово в німецькій (nachtrauern `тужити') та 5 дієслів в українській мові (горювати, журитися, скучати, сумувати, тужити). Українські дієслова цієї підгрупи набувають значення неволодіння тільки у поєднанні з прийменником за (див. тлумачення «Словника української мови» для дієслова тужити за кимось, чимось: `мати глибокий жаль, великий смуток, тугу, викликані відсутністю когось, чогось').

Дієслова досліджуваної підгрупи у німецькій та українській мовах характеризуються такими спільними ознаками:

1) У семантичній структурі цих дієслів міститься додаткова семантична ознака «причина», через яку ПС відчуває певне почуття. Наприклад:

(6) Eine andere Suppe stammt von einer Цsterreicherin, die… den gefьllten Speisekammern ihrer Heimat nachtrauert (Zeit-Corpora) `Рецепт іншого супу належить одній австрійці, яка…тужить за переповненими коморами своєї батьківщини';

(7) Дома Сірчиха скучала, мовчки журилася за дітьми (Багряний І. Тигролови).

Причиною почуття туги аґенса, який є ПС (die [Цsterreicherin] `яка [австрійка]'), у прикладі (6) є відсутність у нього ПО (Speisekammern `комори їжі'), а зараз австрійка не має такого розмаїття страв, як на батьківщині. У прикладі (7) суб'єкт, який поєднує у собі аґенса і ПС (Сірчиха), відчуває почуття скуки і журби, причиною яких є відсутність ПО (діти).

2) Квазіпосесивні дієслова неволодіння на позначення почуття ПС мають у сво-їй семантиці додаткову семантичну ознаку «посилання на попередню ситуацію володіння». Із речення (6) видно, що австрійка мала раніше на батьківщині повні комори їжі, але не має їх зараз. У прикладі (7) у ПС (Сірчиха) є або були діти, за якими вона зараз скучає та журиться, бо неможливо журитися за незнайомими дітьми.

3) Семантична структура квазіпосесивних дієслів неволодіння досліджуваної підгрупи у німецькій та українській мовах містить експліцитне позначення почуття посесивного суб'єкта, наприклад, нім. nachtrauern `тужити' - Trauer `туга'; укр. горювати - горе, журитися - журба, тому це враховується під час складання формули тлумачення для цих дієслів.

4) Формула тлумачення квазіпосесивних дієслів на позначення почуття ПС модифікується за рахунок обмеження їхньої семантичної сполучуваності.

2.6. Відображення ситуації неволодіння дієслів у німецькій та українській мовах. Ситуа-ція неволодіння - це статична посесивна ситуація, коли ПС зовсім не має ПО. До особливостей відображення ситуації неволодіння в німецькій та українській мовах належать: а) наявність великої кількості квазіпосесивних дієслів в обох зіставлюваних мовах; б) можливість використання різних семантичних типів ПС і ПО у конструкціях з дієсловами неволодіння.

3. У третьому розділі «Дієслова недостачі» проводиться аналіз семантики дієслів недостачі у німецькій та українській мовах та вивчаються особливості відображення ситуації недостачі. Дієслова недостачі - це дієслова, які передають таке відношення, коли ПС не має ПО у достатній кількості.

3.1. Синтаксичні конструкції дієслів недостачі у німецькій та українській мовах. Дієслова недостачі у кожній із досліджуваних мов характеризуються подібною синтаксичною структурою. У німецькій мові до неї входить дієслово з прийменником an (Dativ), що оформляє ПО, та ПС, виражений давальним відмінком. В українській мові у конструкціях з дієсловами недостачі ПС оформлений давальним, а ПО - родовим відмінком. Наприклад:

(8) Den USA mangelt es nicht nur an Цl, sondern auch an Benzin (DWDS, Zeit-Corpora) `США не вистачає не тільки нафти, але й бензину'.

(9) Суспільству …завжди буде бракувати лікарів (www.doctor5.narod.ru).

Давальний відмінок ПС у конструкціях з дієсловами недостачі в обох зіставлюваних мовах підкреслює мимовільність стану, незалежність від волі особи. Родовий відмінок об'єкта у заперечних конструкціях є характерною рисою слов'янських мов.

3.2. Власне посесивні дієслова недостачі, які слугують виключно для передачі відношення недостачі та мають загальну формулу тлумачення «Х не має У у достатній кількості», виявлено в обох зіставлюваних мовах (німецька - 4 лексико-семантичних варіанти: mangeln, fehlen, gebre-chen, hapern `не вистачати'; українська - 3 лексико-семантичних варіанти: бракувати, бракнути, хибувати).

Центральне положення серед дієслів недостачі у німецькій мові посідає дієслово mangeln `не вистачати', тому що його характеризує найчастотніше вживання у текстах. Його значення у словнику «Duden. Das groЯe Wцrterbuch der deutschen Sprache» описується тлумаченням: `(gehoben) nicht oder nur in unzureichendem MaЯ vorhanden sein' `(високий) не мати або мати тільки у недостатній мірі'. Так, у реченні (8) повідомляється про те, що ПС (USA `США') не має достатньої кількості ПО (Цl `нафта', Benzin `бензин'). Така потужна держава, як США, не може зовсім не мати нафти і бензину, тобто у цьому реченні відображується ситуація недостачі. З урахуванням обмеження семантичної сполучуваності і стилістичної ознаки (див. табл. 3) для дієслова mangeln `не вистачати' пропонується формула тлумачення «(високий стиль) Х не має У у достатній кількості, Х - назва істоти, предмета, сукупності предметів, абстрактної сутності».

Серед українських дієслів недостачі найчастотнішим є лексико-семантичний варіант бракувати, який у «Словнику української мови» має таке тлумачення: `не вистачати, не бути'. Із прикладу (9) зрозуміло, що ПС (суспільство) не може зовсім не мати такого ПО, як лікарів, тому що люди цієї професії є необхідними для такого об'єднання людей, вони можуть бути у нього у недостатній кількості. З урахуванням обмеження семантичної сполучуваності (див. табл. 3) для дієслова бракувати пропонується формула тлумачення «Х не має У у достатній кількості, де Х - назва істоти, предмета, абстрактної сутності».

Таблиця 3. Додаткові семантичні та стилістичні ознаки дієслів недостачі в німецькій та українській мовах

Подальша модифікація загальної формули тлумачення у німецькій та українській мовах відбувається за рахунок обмеження семантичної сполучуваності власне посесивних дієслів недостачі та їх стилістичної маркованості (див. табл. 3).

3.3. Квазіпосесивне дієслово недостачі з модальним компонентом повинності виявлено тільки у німецькій мові - ermangeln `не вистачати (про щось важливе)'. Тлумачні словники не виділяють значення недостачі у дієслова ermangeln `не мати чогось важливого', але аналіз прикладів засвідчив, що у 26% це дієслово вживається у синтаксичному оточенні, властивому для німецьких дієслів недостачі: ПО вводиться за допомогою прийменника an (Dativ). Наприклад:

(10) ...Nьrnberg. Die Bezeichnung "Militдrtribunal" kцnnte zur irrigen Annahme

verleiten, dem Gericht habe es an Fachkompetenz ermangelt (www.bpb.de) `…Нюрнберг. Назва «військовий трибунал» може спричинити хибне припущення, що суду не вистачало професійної компетенції'.

Так, у реченні (10) неможливо припустити, що ПС (Gericht `суд', тим більше міжнародний) зовсім не мав компетенції, адже, він не мав достатньої компетенції.

У значенні дієслова ermangeln `не вистачати (про щось важливе)' містяться також додаткові семантичні ознаки «повинність» і «погляд мовця» (див. табл. 3). У прикладі (10) зрозуміло, що мовець підкреслює, що суд такого рівня, як Нюрн-берзький, повинен був мати відповідну компетенцію. Але мовець висловлює свою особисту думку щодо недостатньої компетенції цього суду, проте можна припустити, що існують люди, які оцінюють цей процес інакше.

З урахуванням обмеження лексичної сполучуваності для ermangeln `не вистачати (про щось важливе)' пропонується формула тлумачення «(високий стиль) Х не має У у достатній кількості, але, з погляду мовця, повинен мати У, де Х - назва істоти, предмета, сукупності предметів, абстрактної сутності, У - назва особи або тварини, предмета, сукупності предметів, абстрактної сутності».

3.3. Відображення ситуації недостачі у німецькій та українській мовах. Під ситуацією недостачі розуміється така статична посесивна ситуація, коли ПС не має достатньої кількості посесивного об'єкта У, якщо У виражений іменником із конкретною семантикою або назвою істоти. Якщо У - абстрактний, то у ситуації з дієсловом недостачі відображається недостатня міра його прояву. Визначальними рисами ситуації недостачі є неможливість уживання речовинних іменників у ролі ПС та множинність ПО, вираженого назвою предмета або окремої істоти.

У Висновках узагальнюються та підсумовуються результати дослідження.

1. У роботі здійснено зіставний аналіз статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у німецькій та українській мовах, які містять у своєму значенні семи заперечення та володіння і мають загальну формулу тлумачення „Х не має У». Ці дієслова розподіляються на дві основні семантичні групи: а) дієслова не-володіння, які вказують на повну відсутність ПО у ПС, із формулою тлумачення „Х не має У» ; б) дієслова недостачі, які вказують на те, що ПС не має ПО у достатній кількості, і мають формулу тлумачення „Х не має У у достатній кількості».

2. Досліджувані дієслова розподіляються на 1) власне посесивні дієслова неволодіння або недостачі та 2) квазіпосесивні дієслова неволодіння або недостачі. Власне посесивні дієслова слугують виключно для передачі відношення неволодіння або недостачі й описують ситуацію відсутності різних посесивних відношень. Квазі-посесивні дієслова передають відношення неволодіння або недостачі як додаткове і містять у своїй семантичній структурі такі семантичні ознаки, як модальні компоненти повинності, ймовірності, бажання та позначення почуття ПС.

3. Ситуація неволодіння визначається як статична посесивна ситуація, у якій ПС зовсім не має ПО. До особливостей відображення ситуації неволодіння в німецькій та українській мовах належать: а) наявність великої кількості квазіпосесивних дієслів в обох зіставлюваних мовах; б) можливість використання різних семантичних типів ПС і ПО у конструкціях з дієсловами неволодіння.

4. Під ситуацією недостачі розуміється така статична посесивна ситуація, коли ПС не має достатньої кількості посесивного об'єкта У, якщо У - істота, предмет або речовина, або достатньої міри виявлення У-а, якщо У - абстрактне поняття. Визначальними рисами відображення ситуації недостачі в німецькій та українській мовах є вживання назв окремих істот і предметних іменників у ролі ПО тільки у формі множини, а також неможливість уживання речовинних іменників як ПС (див. п. 3.4.). До особливостей передавання цієї ситуації в обох зіставлюваних мовах належить використання доволі високої кількості власне посесивних дієслів у німецькій і в українській мовах, а також майже повна відсутність квазіпосесивних дієслів.

5. Більшість статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення передають виключно або відношення неволодіння, або відношення недостачі. Низка досліджуваних дієслів може відображати як ситуацію неволодіння, так і ситуацію недостачі. Для передавання відношень недостачі і неволодіння у німецькій мові використовуються специфічні синтаксичні конструкції (див. п.п. 2.1.1., 2.2.1., 3.1.), а в українській - одна синтаксична конструкція (див. п.п. 2.4.2., 3.2.2.1.).

6. До спільних рис досліджуваних дієслів у зіставлюваних мовах належать такі: 1) оформлення ПС у конструкціях із власне посесивними дієсловами неволодіння та недостачі давальним відмінком, який підкреслює мимовільність стану, незалежність від волі або бажання особи (див. п.п. 2.1., 3.1.); 2) статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення в обох зіставлюваних мовах виявляють спільні тенденції щодо сполучуваності з різними семантичними типами ПС і ПО, проте простежуються відмінності у частотності вживання того чи іншого семантичного типу ПС і ПО; 3) домінуюча позиція ПС, виражених назвами істот, у конструкціях майже з усіма дієсловами неволодіння та недостачі, що пов'язано з антропоцентричністю категорії посесивності. В українській мові ця тенденція виражена яскравіше, ніж у німецькій.

7. У німецькій і українській мовах виявлено спільні семантичні групи статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення, до яких належать власне посесивні дієслова недостачі, квазіпосесивні дієслова з модальним компонентом бажання та квазіпосесивні дієслова на позначення почуття ПС. Проте кількісний розподіл дієслівних одиниць у цих семантичних групах є асиметричним. У німецькій мові найчисленнішу семантичну групу складають квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом бажання, а в українській - квазіпосесивні дієслова неволодіння на позначення почуття ПС, що можна пояснити відомою детальною градацією назв почуттів, яка властива українській мові.

8. До відмінних рис між досліджуваними дієсловами в німецькій і українській мовах належать такі: 1) оформлення ПО у конструкціях з власне посесивними дієсловами недостачі у називному відмінку в німецькій мові та у родовому відмінку в українській. Вживання родового відмінка в заперечних конструкціях є характерною рисою слов'янських мов взагалі; 2) наявність дієслів, які належать до високого стилю, у німецькій мові та їх відсутність в українській.

9. Специфічними семантичними групами статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у німецькій мові є власне посесивні дієслова неволодіння, квазіпосесивні дієслова неволодіння і недостачі з модальним компонентом повинності; в українській - квазіпосесивні дієслова з модальним компонентом імовірності.

10. Центральну позицію серед німецьких статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення посідає дієслово fehlen `не мати', яке характеризується найвищою частотністю вживання, нейтральним стилістичним забарвленням, вільною семантичною сполучуваністю та здатністю відображувати як відношення неволодіння, так і недостачі. В українській мові еквівалентів дієслову fehlen `не мати, не вистачати' не виявлено.

11. Найближчу семантичну відповідність у німецькій та українській мовах виявляють дієслова mangeln `не вистачати' і бракувати. Ці дієслова характеризуються низкою спільних рис: високою частотністю вживання та здатністю передавати як відношення недостачі, так і неволодіння. Для передачі цих посесивних відношень німецьке дієслово використовує різні синтаксичні конструкції, а українське - одну.

Аналіз інших засобів відображення ситуацій володіння та недостачі й інших семантичних груп посесивних дієслів зі значенням заперечення (інхоативні та каузативні дієслова), вивчення їх прагматичних характеристик та функціонування в текстах різних жанрів відкривають нові можливості подальшого дослідження.

У Додатках містяться таблиці зі статистичними даними щодо сполучуваності досліджуваних дієслів з різними семантичними типами ПС і ПО.

Література

1. Константинова Е.А. Взаимосвязь экзистенциальных, локативных и посессивных конструкций в семантической структуре немецкого отрицательного глагола fehlen `не иметь, не существовать' // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Збір.наук.праць.- Донецьк: ДонНУ, 2003. - Вип. 8. - С. 153-160.

2. Константінова О.О. Зіставний аналіз німецьких і українських дієслів неволодіння // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Збір. наук. праць.- Донецьк: ДонНУ, 2004. - Вип. 9. - С. 17-27.

3. Константінова О.О. Зіставний аналіз дієслів недостачі у німецькій та українській мовах // Мова і культура.- К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. -Вип. 7. - . II. - С. 291-298.

4. Константінова О.О. Статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення в німецькій та українській мовах // Studia Germanica et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. - Донецьк: ДонНУ, 2005. - Т.2. - № 2(5).- С. 67-78.

5. Константінова О.О. Відображення ситуації нестачі за допомогою посесивних дієслів у німецькій та українській мовах // Мова і культура. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 8. - Т. IV. - С. 216-222.

6. Константинова Е.А. Глаголы недостачи с ФТ «Х не имеет У в достаточном количестве» в немецком и украинском языках // Матеріали II Міжвузівської конференції молодих учених «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур». - Донецьк, 2004. - С. 361-363.

7. Константінова О.О. Засоби вираження заперечної посесивності // Матеріали IV Міжвузівської конференції молодих учених «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур».- Донецьк: ДонНУ, 2006. - Ч.2. - С. 31-32.

ий Размещено на Allbest.ru