Перекладацький метод Віри Річ як інтерпретатора української художньої літератури

5. Образ волі в поемі Т. Шевченка „Кавказ“ в інтерпретації англійської перекладачки Віри Річ // Наукова спадщина професора Ю.О. Жлуктенка та сучасне мовознавство: Зб. наук. праць. - Київ: Логос, 2000. - С. 147-154.

6. „Я вивчила українську, аби перекладати Шевченка...“ // Літ. Україна. - 3 лип. 2003. - № 26 (5019). - С. 3.

АНОТАЦІЇ

Косів Г.М. Перекладацький метод Віри Річ як інтерпретатора української художньої літератури. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню перекладацького методу В. Річ як інтерпретатора української художньої літератури. Комплексний характер аналізу зумовив багатоаспектний розгляд проблеми в наступних ракурсах: 1) окреслення особистісного контексту перекладача - поетичної, літературно-критичної діяльності, загального кола зацікавлень - в його взаємозв'язку з перекладацькою творчістю; 2) з'ясування експліцитної поетики В. Річ, що її формує перекладацька традиція, в контексті якої працює перекладач, та настанова перекладача, відображена в метатекстових матеріалах; 3) визначення та систематизація основних рис імпліцитної поетики шляхом зіставлення оригіналів і перекладів; 4) зіставлення імпліцитної поетики з експліцитною та нормативно сформульованою поетикою перекладу в англомовному світі.

Подано також загальну характеристику перекладацького доробку В. Річ та здійснено огляд критичних праць, які висвітлюють її творчість у перекладознавстві.

В додатку подається бібліографія перекладів В. Річ творів української художньої літератури.

Ключові слова: перекладацький метод, експліцитна та імпліцитна поетики перекладача, настанова, інтерпретаційні ресурси тексту, перекладацька традиція, контекст.

Косив Г.М. Переводческий метод Веры Рич как интерпретатора украинской художественной литературы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию переводческого метода В. Рич как интерпретатора украинской художественной литературы. Комплексный характер анализа обусловил многоаспектное рассмотрение проблемы в следующих ракурсах:

1) изучение личностного контекста переводчика - поэтической, литературно-критической деятельности, общего круга интересов - в его взаимосвязи с переводческим творчеством;

2) раскрытие особенностей эксплицитной поэтики В. Рич, формируемой переводческой традицией, в контексте которой работает переводчик, и установкой переводчика, отображенной в метатекстовых материалах;

3) определение и систематизация основных черт имплицитной поэтики путем сравнения оригиналов и переводов;

4) сопоставление имплицитной поэтики с эксплицитной и с нормативно сформулированной поэтикой перевода в англоязычном мире.

Дана также общая характеристика переводческого наследия В. Рич, осуществлен обзор критических работ, посвященных ее творчеству в переводоведении.

В приложении предложена библиография переводов произведений украинской художественной литературы, выполненных В. Рич.

Ключевые слова: переводческий метод, эксплицитная и имплицитная поэтики переводчика, установка, интерпретационные ресурсы текста, переводческая традиция, контекст.

Kosiv H.M. Translation Method of Vera Rich as the Interpreter of the Ukrainian Belles-Lettres. - Manuscript.

A dissertation for the Scholarly Degree of Candidate of Philology, Speciality 10.02.16 - Translation Studies. - The Taras Shevchenko National University in Kyiv. - Kyiv, 2006.

The thesis highlights translation method of V. Rich as a complex phenomenon conditioned by the individual context of the translator's activity, dominant Anglophone translation poetics, the commissioner, recipient, translator's explicit and implicit poetics, and text interpretation resources.

The dissertation consists of an Introduction, four chapters, Conclusions, a List of References and an Appendix.

Chapter 1 focuses on the concept of „translation method“, its essence and limits, its history and methods of research.

The category of creative method, as established by the Soviet literary scholars in the 1920s-30s, is a general principle of the artist's creative attitude to transforming reality, depending on the historical context. It is realised through an individual style, which is inherent only in extraordinary talent and therefore is unique.

With such definition as the basis, Translation Studies also equals method to the translator's individuality. There are following types of translator's method: realistic, objective-scientific and subjective-intuitive.

The theory of translation method was first introduced in the 1930s by literary scholars of the Soviet school. The concept emerged in the West in the 1970s following the establishment of Translation Studies as a separate discipline and a need to examine translation in all of its aspects. Contemporary research in the field can be best characterised by two tendencies: 1) departure from the traditional paradigm whereby most focus was on the quality of translation and the degree of information carried over from the original (into the translation) and a shift to the anthropological dimension and a detailed analysis of the translation, its distinctive features and reasons for changes and deviations (introduced into it); 2) a combination of segmenting texts into the smallest units and intertextuality.

Translation method is a dynamic concept due to the nature of communication and viewing translation not as a copying but an interpretation of the original. This accounts for the shift in focus from the problem of translatability to translation multiplicity. Translation method has, however, its limitations, inasmuch as it seems to exclude both free and literal translation in their extreme forms.

Chapter 2 examines V. Rich's prolific translation output as well as published criticism of her translations. It also delves into her original poetry, literary criticism and other forms of activity in the context of her translations. All of these fields of her creative endeavour seem to consistently reveal common principles, among them being 1/ motivation: popularization of poetic art, development and preservation of the language as a complex heritage of all times; 2/ a number of poetic criteria, such as a strong emphasis on artistic value and high demands on poetic art, its social importance and realistic principles, as well as the supremacy of textual and intertextual levels in writing and translating poetry; 3/ demands on the reader: s/he is expected to participate actively in the joint creative effort. Another motivation behind V. Rich's translations is making the unique Ukrainian literature known in the world and helping foster intercultural contacts.

These parameters constitute the explicit poetics of V. Rich, the translator, which comes into focus in Ch. 3. Her interpretation principles seem to follow the realistic tradition of the maximum reproduction of the originals' features in their unity of form and sense, with the original perceived as the only deictic centre. V. Rich has contrasted her explicit poetics with the dominant „invisibility“ tradition of the Anglo-American translator and the neo-literal tradition in the Ukrainian-English translation.

Such interpretation principles are conditioned by the commissioner. They have also been influenced by the realistic tradition of D. Sayers, V. Swoboda, P. Zaytsev and have been ensured by the artistic talent as well as competence in the wide choice of translation relevant contexts.

The underlying feature of V. Rich's translation method, therefore, is an academic approach.

A comparative analysis of the originals and translations has enabled us to single out the following features of the translator's implicit poetics: 1) attention to every detail of the original, 2) flexibility, 3) intertextuality. These are discussed in Ch. 4. The analysis further reveals partial cases of divergence of explicit and implicit poetics, which results in the tendency to show features of 1) objective-scientific type of translation in terms of rendering syntactic construction and the versification system, 2) subjective-intuitive type with translation exceeding the boundaries of the original's interpretation resources due to the sociocultural factors and translator's conceptual picture of the world.

The dissertation is the first comprehensive study of V. Rich's translation method in Ukrainian Translation Studies, which has attempted to account for all the textual and metatextual materials. Its findings will contribute to the theory, practice and history of translation, elaboration of translation assessment methods.

Key words: translation method, translator's explicit and implicit poetics, interpretation principles, text interpretation resources, translation tradition, context.

Размещено на Allbest.ur