Теоретичні аспекти вивчення іменної і дієслівної лексичної сполучуваності в англійській, українській і російській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 81'44:81'367:81'371

Теоретичні аспекти вивчення іменної і дієслівної лексичної сполучуваності в англійській, українській і російській мовах

10.02.15 - загальне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Таукчі Олена Федотівна

Донецьк 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загального мовознавства та історії мови Донецького національного університету, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 19 червня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.10 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розіслано “16”травня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, к. філол. н., доц. М.О. Вінтонів

АНОТАЦІЯ

Таукчі О.Ф. Теоретичні аспекти вивчення іменної і дієслівної лексичної сполучуваності в українській, російській і англійській мовах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук із спеціальності 10.02.15 - загальне мовознавство. Донецький національний університет. - Донецьк, 2006

Робота являє собою першу спробу комплексного теоретичного і практичного дослідження феномена лексичної сполучуваності. Роботи вітчизняних і закордонних лінгвістів, присвячені комбінаторним явищам у мові, носили розрізнений характер. Їхні автори давали поверхневі тлумачення сутності розглянутої проблеми. Висновки у більшості випадків залишалися сугубо декларативними. У дисертації подається спроба пояснити, яким чином заглиблення в проблему лексичної сполучуваності обумовило відмову від традиційного уявлення про мову як про абстрактну систему. З погляду ситуації, що склалася в сучасній лінгвістиці, мова це гігантський мнемонічний конгломерат без єдиної будови, що знаходиться в стані постійного руху і змін.

У ході проведеного дослідження була розроблена принципово нова концепція лексичної комбінаторики. Були сформульовані основні правила, за якими лексичні одиниці англійської, української і російської мов з'єднуються одна з одною з урахуванням особливостей кожної з мов. Була виведена універсальна формула лексичної сполучуваності, на базі якої дається власне визначення феномена лексичної комбінаторики і детально описується сутність процесу створення синтагм у досліджуваних мовах.

Теоретичні положення і практичні результати дослідження можуть застосовуватися у лексикографічній практиці, а також у навчально-методичній роботі.

Ключові слова: лексична сполучуваність, універсальна формула сполучуваності, предикація, сполучуваність імен, сполучуваність дієслів.

АННОТАЦИЯ

Таукчи Е.Ф. Теоретические аспекты изучения именной и глагольной лексической сочетаемости в английском, украинском и русском языках. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.15 - общее языкознание. - Донецкий национальный университет.

Работа представляет собой первый опыт комплексного теоретического и практического исследования феномена лексической сочетаемости. Работы отечественных и зарубежных лингвистов, посвященные комбинаторным явлениям в языке, носили разрозненный характер. Их авторы предоставляли поверхностные толкования сущности рассматриваемой проблемы. Выводы в большинстве случаев оставались сугубо декларативными. В диссертации осуществляется попытка объяснить, каким образом углубление в проблему лексической сочетаемости обусловило отказ от традиционного представления о языке как об абстрактной системе. С точки зрения ситуации, сложившейся в лингвистике, язык - это гигантский мнемонический конгломерат, не имеющий единого строения, который находится в состоянии постоянного движения и изменения.

В ходе проведенного исследования была разработана принципиально новая концепция лексической комбинаторики. Были сформулированы основные правила, по которым лексические единицы английского, украинского и русского языков соединяются друг с другом, с учетом особенностей каждого из языков. Была выведена универсальная формула лексической сочетаемости, на базе которой дается собственное определение феномена лексической комбинаторики и детально описывается сущность процесса создания синтагм в исследуемых языках.

Теоретические положения и практические результаты наших изысканий могут применяться в лексикографической практике, а также в учебно-методической работе.

Ключевые слова: лексическая сочетаемость, универсальная формула сочетаемости, предикация, сочетаемость имен, сочетаемость глаголов.

RESUME

Taukchi O.F. Theoretical aspects of nominal and verbal lexical combinability study in English, Ukrainian and Russian. - Manuscript.

The Thesis for the candidate degree in Philology, speciality 10.02.15 - General Linguistics. - Donetsk National University, Donetsk 2006.

The Thesis represents an attempt to work out a new concept of lexical combinability. General rules and regularities of making word - combinations in English, Ukrainian and Russian are formulated, in it. The author tries to consider peculiar features, and specific characteristics of the analyzed languages. The research has resulted in creating the universal formula and our own definition of lexical combinability. The process of word - combination formation in English, Ukrainian, and Russian is widely touched upon and described in details. The paper is also the first attempt to study lexical combinability as a linguistic phenomenon in theoretical and practical aspects. A great number of Ukrainian, Russian and foreign scientist dedicated their works to the combinability problem, but their ideas were not systematic, and in the majority of cases they arrived out superficial conclusions. To solve the problem the author tries to explore the way the lexical combinability doctrine causes certain changes in general comprehension of language. Nowadays it is not considered to be an abstract system but a gigantic mnemonic conglomeration without any definite, structure and it is said to be constantly changing and developing. Practical results of our investigation are proved by the experiment. Theoretical material of the paper can be used in further elaboration of combinability problem.

Key words: lexical combinability, universal formula, word-combination, set expression, predication, nominal combinability, verbal combinability.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В останні десятиліття лінгвістика досягла значних успіхів у сфері вивчення актуального на наш час феномена лексичної семантики, а також у дослідженні особливостей сполучуваності мовних одиниць різного рівня складності (див. роботи І.Є. Анічкова, Н.Д. Арутюнової, Н.Г. Архипової, І.Р. Вихованця, В.Г. Гака, Б.М. Гаспарова, Л.В. Ємельянової, О.А. Зарайського, М.М. Копиленка, І.А. Макарової, В.М. Мокієнка, З.Д. Попової, О.В. Рахиліної, Б. Уоррен, О.В. Яковенко й ін.). Разом з тим при розгляді досліджень, присвячених цій проблематиці, вітчизняні й зарубіжні вчені приходять до висновку, що і сьогодні досить складно говорити про наявність у науці про мову загальної теорії сполучуваності. Численні дослідження, проведені в даній галузі, носять поки що ще досить розрізнений характер. У таких умовах проблема лексичної сполучуваності, що завжди викликала підвищений інтерес дослідників, набуває нового звучання. Не підлягає сумніву, що феномен лексичної сполучуваності має потребу в однозначному й чіткому визначенні. Цим значною мірою був визначений вибір теми нашої дисертаційної роботи.

Сполучуваність у широкому значенні являє собою одне з базових понять науки про мову. У цьому зв'язку доцільно встановити, чи не є механізми лексичної й синтаксичної комбінаторики універсальними; чи мають близько- і неблизькоспоріднені мови ідентичні або, принаймні, подібні схеми й правила побудови словосполучень, а також чи є вони незмінними й постійними у процесі розвитку мови.

Привабливість проблеми лексичної сполучуваності для порівняльного аналізу визначається її аспектним багатством і очевидною значимістю для теорії лінгвістики. Необхідність фундаментального дослідження зазначеної проблеми не підлягає сумніву, тому що правила комбінаторики мовних одиниць відносяться до категорій, які визначають функціонування будь-якої мови.

Актуальність обраної теми дослідження пояснюється тим, що опис сутності лексичної сполучуваності сприяє виробленню загальнолінгвістичного розуміння внутрішнього ладу мови, специфіки її функціонування. Дослідження торкається також проблем зіставної лінгвістики, синтаксису, лексикології, семантики, почасти історії мови, етимології, ідіоматики, теорії і практики перекладу. Значимість роботи визначається тим, що численні спроби вітчизняних і закордонних лінгвістів виявити характер феномена лексичної комбінаторики, вивчити його, а також дати задовільне визначення цього явища в цілому зазнали невдачі.

Зв'язок із науковими планами. Дослідження концептуально й змістовно інтегроване в держбюджетну тему науково-дослідної роботи кафедри загального мовознавства та історії мови Донецького національного університету № 1 ВВ / 39 “Актуальні питання сучасної лексикології й лексикографії”.

Практичний матеріал роботи. Базу дослідження склали 12226 мовних одиниць, дібраних із найбільш авторитетних фразеологічних словників, а також зі словників синонімів і антонімів, з текстів англійської, американської, української й російської літератури.

У ході роботи над темою ми прагнули встановити, як пояснюється сполучуваність слів у мовознавстві, чим мотивований досить широкий діапазон сполучувальних потенцій імені й дієслова. Важливе питання лінгвістичного статусу структур, що відповідають сутності лексичної сполучуваності. У зв'язку з цим метою нашого дослідження є розкриття сутності механізму побудови зв'язаних сполучень слів в англійській, українській і російській мовах.

Реалізація цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

- розглянути лексичну сполучуваність як лінгвістичний феномен;

- проаналізувати різні погляди на проблему сполучуваності мовних одиниць у ретроспективі й на сучасному етапі розвитку вітчизняної й зарубіжної лінгвістики;

- описати чинники, що визначають побудову зв'язаних сполучень слів засобами досліджуваних мов, на основі теорії предикативності слова;

- встановити універсальні й специфічні характеристики лексичної сполучуваності в англійській, українській і російській мовах;

- витлумачити процес витіснення лексичних факторів синтаксичними в зв'язаних сполученнях слів;

- здійснити класифікаційний розподіл мовного матеріалу відповідно до його семантико-граматичних характеристик;

- описати розходження між роздільнооформленим словом і словосполученням у досліджуваних мовах;

- установити вихідний зміст, який складає факторну основу аналізованих конструкцій в англійській, українській і російській мовах;

- експериментально дослідити особливості перекладу з англійської на українську мову з погляду проблематики, що нас цікавить.

Основою порівняльно-зіставного вивчення мов, як відомо, є наявність спільних ознак між мовами в плані вираження й у плані змісту. Водночас у мовах, зокрема, у їхній лексиці і граматиці, спостерігаються значні відмінності, що стосуються їхніх структурних особливостей і виражальних засобів. Зважаючи на існування розходжень такого роду, предметом цього дослідження було обрано ідентичні й відмінні риси лексичної сполучуваності в англійській, українській і російській мовах.

Об'єктом вивчення слугували лексично зумовлені конструкції у названих трьох мовах.

Методологічну основу дослідження складає розуміння мови як своєрідного механізму змістової інтерпретації, механізму породження предикативних зв'язків, а також ідея асиметричного дуалізму мовних одиниць. У словах і їхніх сполученнях зміст (семантика) і форма (граматичні характеристики) взаємодіють одне з одним, складаючи певну єдність.

Відповідно до принципу наступності при розробці базових теоретичних позицій, визначенні поняття лексичної й синтаксичної комбінаторики, описі механізму побудови лексично зумовлених конструкцій різного рівня складності були враховані загальнотеоретичні й методологічні основи, закладені у вітчизняному й зарубіжному мовознавстві працями авторитетних дослідників у галузі лексичної семантики й синтаксису: Ш. Баллі, В.В. Виноградова, О.О. Потебні, Дж. Р. Фьорса, Д.М. Шмельова й ін.

Методи і методики, які застосовані в роботі, диференціюються у зв'язку з цілями дослідження. Основними інструментами, що дозволяють провести об'єктивне вивчення мовних явищ, стали аналітичний і зіставний методи. З їхньою допомогою були виявлені як якісні, так і кількісні моменти подібності і розбіжності сполучуваних реляцій в англійській, українській і російській мовах. У процесі обробки ілюстративного матеріалу використовувалася комплексна методика, що включає в себе компонентний, статистичний і логічний плани аналізу. У ході роботи застосовувався також описовий метод, представлений наступними прийомами: спостереження, узагальнення, інтерпретація; прийоми опозитивного, дефініційного, статистичного і динамічного аналізу; експериментальні методики, методики класифікації і систематики. Фактичний матеріал піддавався квантитативному аналізові. При цьому результати аналізу співвідносних лінгвістичних явищ у різних мовах зіставлялися між собою; була також установлена їхня відповідність одне одному.

Новизна дисертаційної роботи визначається тим, що в ній уперше зроблено спробу теоретичного й практичного дослідження сутності й закономірностей феномена лексичної комбінаторики на матеріалі англійської, української та російської мов. У ній також витлумачені шляхи трансформації лексично зумовлених сполучень у власне синтаксичні конструкції. У процесі аналізу було вироблено принципово нове розуміння лінгвістичного статусу структур, що відповідають сутності лексичної сполучуваності. Сформулювано основні розходження між роздільнооформленою лексемою і зв'язаним сполученням слів.

Теоретична значимість результатів дослідження полягає в тім, що вони сприяють глибшому розумінню комбінаторних явищ у цілому й особливостей сполучувальних потенцій лексичних одиниць в аналізованих мовах. В роботі були описані основні лінгвістичні аспекти комбінаторних реляцій і знайдене одне з можливих вирішень проблеми теоретичної розробки критеріїв для проведення межі між словом і словосполученням.

Практична значимість роботи обґрунтовується в конкретних результатах дослідження, які можна рекомендувати для використання в лексикографічній практиці, при написанні статей у словниках сполучуваності, а також тлумачних та історико-етимологічних словниках. Результати дисертаційного дослідження можуть застосовуватися у навчально-методичному процесі, при розробці курсів лекцій і семінарських занять із загального мовознавства, типології, лексикології, синтаксису, історії мови, теорії і практики перекладу, а також при підготовці спецкурсів.

Особистий внесок здобувача. Автором розширено уявлення про лексичну комбінаторику за рахунок запровадження до наукового обігу поняття “роздільнооформленої лексеми”.У роботі були описані принципові лінгвістичні аспекти комбінаторних реляцій і знайдене одне з можливих вирішень проблеми теоретичної розробки критеріїв для проведення межі між словом і словосполученням.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення дисертації, окремі її ідеї були викладені на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (Горлівка, 2002, 2003, 2004), на Всеукраїнській науковій конференції “Граматичні читання (II)” (Донецьк, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції “Питання гуманізації і модернізації комунікаційних і навчальних інфраструктур у країнах Близького Сходу і Чорноморського узбережжя” (Краснодар, 2003), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми загальної, германської, романської та слов'янської стилістики” (Горлівка, 2005).

Загальні принципи, методологічні підходи, методи дослідження й у цілому проблематика дисертаційної роботи використовуються автором у навчально-методичному процесі при проведенні занять з практичної граматики і розмовній практиці англійської мови, зокрема, при викладі проблем лексики, синтаксису, семантики, теорії і практики перекладу, при ознайомленні студентів із сучасними методами дослідження мови, а також при розробці тематики наукової роботи студентів.

Результати досліджень з теми дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства й історії мови ДонНУ, кафедри фонетики і практики англійської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

За матеріалами здійсненого дослідження опубліковано 6 статей.

Структура роботи визначається її дослідницькими цілями і завданнями: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури і списку умовних скорочень. Текст роботи містить 5 таблиць і 3 схеми. Загальний обсяг роботи 213 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми і практичного матеріалу дослідження, визначається актуальність і новизна теми дисертації, встановлюються вихідні теоретичні позиції, на яких базоване дослідження, визначається їхня теоретична і практична значущість, перелічуються прийоми і методи дослідження, дається характеристика мовного матеріалу, на якому проводилося дослідження, формулюються мета і завдання роботи, описується структура дисертації і накреслюються шляхи використання її теоретичних положень в навчально-методичному процесі.

У розділі 1 “Сполучуваність як лінгвістична проблема” розглядаються основні напрямки розробки проблем комбінаторики взагалі й лексичної сполучуваності зокрема вітчизняними та зарубіжними лінгвістами; простежується ретроспектива лінгвістичних концепцій комбінаторики мовних одиниць.

Через те, що проблема сполучуваності слів складна і неоднозначна, вона була і залишається в центрі інтересів лінгвістики. Феномен лексичної комбінаторики гносеологічно зв'язаний з лексикологією, семантикою, ідіоматикою, морфологією і синтаксисом. Усякий раз, у залежності від необхідності вирішити найближчі проблеми в конкретних умовах (наприклад, при порівняльному аналізі сполучуваності слів двох або більш мов, а також при розробці проблем перекладу з однієї мови на інші), на перший план висуваються ті або інші часткові питання мовленнєвої діяльності. Серед них у першу чергу - з'ясування механізмів і обмежень сполучуваності слів.

В історії вітчизняної і зарубіжної лінгвістики комбінаторика слів розглядалася як сполучна ланка між лексикологією і синтаксисом (О.Х. Востоков, М.В. Ломоносов, Ф.Р. Палмер, О.О. Потебня, Д.М. Соколов, П.І. Соколов, Г. Суїт, Дж.Р. Фьорс, О.О. Шахматов, і ін.). У цьому зв'язку здатність слів вступати в синтаксичні конструкції потребувала пояснень відповідно до власне лінгвістичних правил і закономірностей. Надалі концепції Ш. Баллі і Л. Теньєра стимулювали продовження пошуків у даній галузі. У радянському мовознавстві проблеми комбінаторики знайшла відображення в дослідженнях І.Є.Анічкова, Н.Д. Арутюнової, В.Г. Гака, Б.М. Гаспарова і багатьох інших.

У середині минулого століття були накреслені основні аспекти вивчення сполучуваності слів. Н.Д. Арутюнова, В.Г. Гак, Н.Д. Гарипова, В.Т. Ковальчук, М.В. Леонова, Л.Ю. Саприкіна В.А. Філатов й ін. пояснювали лексичну комбінаторику предметно-логічними зв'язками референтів. Недоліком такого підходу варто вважати тлумачення причин, за яких слова утворюють одне з одним лінійні конструкції, без врахування власне лінгвістичних правил і закономірностей.

Ю.А. Гвоздарьов, О.О. Зарайський, К.О. Казенін, Н.З. Котелова, С.Л. Іванова, О.В. Рахиліна, С.В. Серебрякова, М.Д.Степанов, О.М. Толікіна, Д.М. Шмельов і ін. наполягали на зумовленості сполучуваності слів певними законами, що існують у мові, однак не наводили більш або менш задовільних формулювань таких законів.

Дослідники, які обрали у своїх роботах лексикографічний напрямок вивчення комбінаторики, а саме її аналіз з метою виявлення значення слова, розмежування лексико-семантичних варіантів багатозначного слова, розмежування лексичних синонімів, визначення антонімічної пари і т.п. (Ю.Д. Апресян, В.Д. Аракін, Н.Г. Архипова, Л.О. Введенська, В.М. Комісаров, М.Д. Лєснік і ін.), не вирішуючи проблеми сполучуваності, накреслили перспективи використання даних про комбінаторні потенції тієї або іншої лексеми при укладанні словникових статей.

У дослідженнях, присвячених сполучуваності слів з урахуванням їх приналежності до окремих частин мови (В.П. Бахтіна, Г.Д. Гарипова, М.А. Глазман, Н.Д. Дмитрієва, М.М. Копиленко, І.С.Кулікова, І.О. Маркова, В.Н. Убийко й ін.), у більшості випадків відсутні чіткі визначення критеріїв для розмежування лексично і синтаксично зумовлених конструкцій.

Вихідні положення, на яких побудоване дисертаційне дослідження, у сумарному викладі мають наступний вигляд.

Поєднання слів у синтагму відбувалося в процесі міжідіомного спілкування. Людина споконвічно прагнула довідатися, як той або інший предмет (явище) називається в інших. З точки зору М.О. Луценка, спілкування носіїв різних мовних систем, мабуть, виглядало так: “Своє слово пред'являлося співрозмовникові як питання й одночасно вказівка на предмет - це (що)? У відповіді повторювалося чуже слово і додавалося своє, що служило відповіддю (своє для того, хто відповідає). <…>

Потреба змісту в оформленні його словом-звуком є, імовірно, головним фактором міжідіомного спілкування, тому що саме в спілкуванні з іншим плем'ям можна було “роздобути” слово для окремого предмета” [Луценко 2003, с. 169]. Отже, спочатку заново створена синтагма являла собою суму рівних доданків: а + а, де а = а. При цьому “своє” слово для мовця мало досить широке значення, а “чуже” слово - вузьке, що і послужило поштовхом для подальшого розмежування значень компонентів синтагми: а + а ?а + b.

Приймемо, що у формулі а + а, де а = а, перший складник являє собою слово з вузьким значенням. У його основі лежить єдиний вихідний зміст. Другий складник - багатозначне слово з високо розвинутою образною основою. При цьому один з його базових змістів збігається зі змістом першого компонента формули. Тоді з'єднання цих елементів сполучення передбачає спочатку їхнє зіставлення, а потім, з урахуванням подібності або суміжності, утвердження змісту на основі зняття предикації і - далі - розподібнення складників вираження змісту. Отже, заново утворене словосполучення за своєю природою споконвічно тавтологичне, тому що воно не залучає нових образів, а закріплює ознаки, що виникли із ситуації визначення першого елемента синтагми: а = а. Потім тотожність між суб'єктом і предикатом порушується, розвивається нова якість, тісно пов'язана з означуваним предметом, що частково зберігає зв'язок з попереднім значенням, але вже не рівна йому: а = а а + а а + b. Крім того, на першому етапі в словосполучення з'єднуються елементи, подібні за граматичною формою і значеннєвим змістом. Потім набирає сили механізм семантичного і граматичного розподібнення елементів отриманої конструкції.

У мові існують два типи сполучуваності: лексична і синтаксична. Перший тип комбінаторики потрібно вважати вихідним і абсолютним. Ним зумовлена здатність кожного слова створювати лінійну конструкцію з обмеженою кількістю лексем. В основі кожного з таких сполучень лежить спільність первинних значень, властивих лексемам, що поєднуються. Інакше кажучи, це процес предикації, у ході якого слова сполучаються одне з одним, утворюючи мовні одиниці більш високого порядку. У них породжуються специфічні семантичні відтінки: саме тому значення цілого не є простою сумою значень кожного зі складників. Лексична сполучуваність являє собою базис комбінаторних реляцій. Наприклад:

A mind like a steel trap (букв. розум, як сталева пастка) - чіпкий розум.

Charley is a man around 40 odd years of age and a mind like a steel trap (АРФС, с. 305).

Чарлі - чоловік віком за 40, має чіпкий розум.

A mind = розум. Значення `розум' співвідноситься зі значенням `рот' [Луценко 2003, с. 6]. `Рот' (символічно) являє собою `діру'. `Діра' - це насамперед `яма', а `яма' у свідомості людини споконвічно асоціювалася з `пасткою' (= а trap). Цікаво, що іменник a trap також перекладається як `рот' у розмовному варіанті англійської мови:

She never said a word except to tell me to keep my trap shut (W.S. Maugham The Razor's Edge).

Вона нічого не говорила, лише веліла мені мовчати.

Отже, a mind = `розум' `рот' `діра' `яма' `пастка' = a trap, тобто зазначена синтагма є сумою рівних складників як у відношенні семантики a mind + a trap = а + a, так і в плані їхньої граматичної форми: a mind + a trap = субстантив + субстантив.

На більш високому рівні відбувається постійний рух від лексичної (обмеженої) до синтаксичного (набагато ширшої) сполучуваності мовних одиниць. Подібні за змістом компоненти конструкції набувають істотних формальних розходжень. Наприклад, укр. потрапити в пастку = дієслово + прийменник + субстантив.

Вона [Марія] потрапила в пастку, хижо й підступно підготовлену ворогом пастку, з якої не було порятунку (СУМ, Т. 3, с. 480).

При цьому здійснюється предикація граматичних показників слів, що поєднуються. Значення флексій, прийменників, префіксів і т.п. також сполучаються на основі єдності їхньої форми і змісту. Виходячи зі сказаного, можна зробити висновок: на першому етапі в синтагму з'єднуються елементи, подібні за граматичною формою і значеннєвим змістом; потім набирає сили механізм семантичного і граматичного розподібнення компонентів конструкції. Таку трансформацію лексично обумовлених структур у синтаксичні варто вважати універсальною.

Отже, лексична сполучуваність - це реалізація функціональної моделі предикації, відповідно до якої окремі лексеми утворюють бінарні лінійні комбінації на основі часткової або повної семантичної єдності.

У розділі 2 “Сполучні потенції імен і іменних змістів в англійській, українській і російській мовах” розглядаються основні види іменних синтагм, що відповідають запропонованій нами формулі сполучуваності (а + а а + b).

Сурядні синтагми як експлікація лексичної сполучуваності.

Процес утворення сурядних синтагм можна уявити таким чином. Через потребу предикації спочатку виникали складні синтаксичні одиниці, що відповідають моделі іменник = іменник. Надалі такі предикативні синтагми стали словами. Наприклад, ebb-tide (відплив), bread-crumb (хлібна м'якушка), рос. путь-дорога, грусть-тоска, печаль-кручина і подібні до них. Ці мовні одиниці прокладали шлях структурам розподібнення - так виникли, очевидно, предикативні конструкції типу суб'єкт + (зв'язка) + предикат, де у ролі формальної зв'язки виступала яка-небудь дейктична лексема. У ряді випадків використання зв'язки стало неодмінною умовою існування предикативної синтагми. Процес комунікації являє собою безперервне поглинання предикації. Виниклі з предикативних номінативні одиниці вступають у предикативні відношення більш високого порядку (з наступним поглинанням предикації) і т.д. Однак, що до завдань цього дослідження не входить аналіз предикативних зв'язків, які виходять за рамки елементарної синтагми.

Аналізований нами лінгвістичний матеріал був вилучений із фразеологічних словників англійської, української і російської мов, а також із творів сучасних англійських, російських та українських поетів і прозаїків. Він містить у собі 5589 конструкцій, що виникли на основі сурядного зв'язку. З них 1476 сполучень - англійською мовою, 2050 - українською і 2063 - російською. Сполучним елементом в англійських синтагмах виступають лексеми and (84,3%), or (10,1%) і neither … nor (5,6%)... У сполученнях російською мовою - лексеми и / да (57,3%), ни … ни (35,9%), а (6,8%). В українських синтагмах лексеми і / й, та (58%) і ні … ні / ані … ані (36,2%), а (5,8%).

Сполучення, які включають у себе лексеми not only … but also, both … and, або, а також, или, а также і подібні мають ті ж самі семантичні, граматичні і структурні характеристики, що й інші розглянуті нами типи сурядних синтагм. Через обмежений обсяг нашої роботи словосполучення, що виникли на основі даних сполучних лексем, до неї не ввійшли.

Аналізовані нами структури англійською, українською і російською мовами класифіковані за ступенем розподібнення слів-компонентів, а також з урахуванням їхньої граматичної форми (відмінок, наявність або відсутність прийменника) і типу сполучної лексеми (див. таблиці 2.1 і 2.2).

Таблиця 2.1 Сполучення на основі лексем and, и (да), і (й)

Ступінь розподібнення	Прямий відмінок	Непрямий відмінок	Непрямий відмінок із прийменником
	and	і(й)/та	и (да)	and	і(й)/та	и (да)	and	і(й)/та	и (да)
а + а	279	230	230	43	45	44	72	112	113
a + (- a)	285	241	247	40	34	33	65	69	71
a + b	292	270	274	49	49	50	120	140	120

Таблиця 2.2 Інші сполучні елементи

Ступінь розподібнення	neither…nor	ні...ні ані...ані	ни…ни	or	а	а / так
а + а	11	238	239	60	-	-
a + (- a)	9	244	241	48	117	124
a + b	26	260	254	41	-	23

Наведений нами ілюстративний матеріал наочно демонструє принцип побудови предикативних відношень. Процес перетворення сполучення близьких синонімів а = а а + а в конструкцію, що поєднує в собі відносно подібні за семантикою елементи a + a = a + b, зрівнює їх між собою. Елементи сурядних структур типу a + b, що сполучаються один з одним головним чином синтаксично, усе-таки не виходять за межі лексичної зумовленості.

Підрядні синтагми як засіб реалізації лексичної сполучуваності.

Відповідно до вчення традиційної граматики, прислівний підрядний зв'язок визначається властивостями значущого слова і здійснюється незалежно від синтаксичної позиції цього слова у реченні.

При цьому як стрижневе слово синтагми, так і залежне слово мають свій власний діапазон синтаксичних можливостей, семантичних обмежень і лексично закритих зв'язків. Іншими словами, синтаксичне поводження окремих лексем у рамках підрядного зв'язку визначається їхніми лексико-граматичними властивостями.

Мовний матеріал, що знаходиться у нашому розпорядженні, містить у собі 2270 конструкцій, заснованих на підрядному зв'язку. З них 1247 прикладів узгодження, 150 - керування і 135 - прилягання, а також 738 порівняльних словосполучень (див. таблицю 2.3).

Таблиця 2.3 Іменні сполучення на основі сурядного зв'язку

Вид зв'язку	англійська мова	українська мова	російська мова
узгодження	414	410	423
керування	49	44	57
прилягання	41	46	48
порівняльні словосполучення	282	225	231

Аналізовані нами мови володіють різними формальними засобами вираження підрядного зв'язку. Але разом з тим, у будь-якій мові іменник через своє предметне значення впливає на характер присубстантивного підрядного зв'язку, тому у відношеннях між іменником і будь-якою залежною від нього формою слова завжди присутній елемент яскраво вираженого означального значення.

На думку М.О. Луценка, лексична сполучуваність і предикативність як лінгвістичні явища нерозривно пов'язані одне з одним. Слово, з одного боку, це - результат предикації, а з іншого боку - одиниця, придатна для вступу у нові предикативні відношення більш високого порядку.

Складене слово типу а + а за своїми внутрішніми потенціями відповідає реченню. На сучасному етапі існування мови воно являє собою приховану предикацію, трансформовану в номінацію. Предикативність “звичайного” слова зумовлює те, що слова в черговий раз вступають у сполучні відношення, утворюючи більш складні в синтаксичному плані мовні одиниці. Окремі словосполучення, побудовані за правилами лексичної сполучуваності, зв'язані між собою за допомогою певної внутрішньої єдності. Історично, слово, що виконує номінативну функцію, ховає в собі зняту предикацію. Сполучення слів також являє собою номінативну одиницю, яка характеризується трансформованою предикативністю. З цієї причини в ході аналізу мовного матеріалу закономірно виникає проблема виявлення лінгвістичного статусу кожної з розглянутих структур. Проведене дослідження показало, що англійська мова через свої типологічні властивості має у своєму розпорядженні набагато більший потенціал для утворення роздільнооформлених лексем у порівнянні з українською і російською мовами.

Зокрема, англійські іменні конструкції типу а + а й а +(- а) використовуються у реченні не як фрази, що розпадаються на окремі синтаксичні елементи, а як єдині і нечленовані суб'єкти, об'єкти або предикати, у більшості випадків зв'язані з одним атрибутом і /або одним артиклем. Іноді структури зазначеного типу пишуться через дефіс, що також свідчить на користь їхньої належності до розряду роздільнооформлених слів.

Well, anyway, there is a table there where your mother keeps odd little decorative bits and pieces - the woman's touch, you know, that she's so good at (АРФС, с. 67).

I started to collect wood, for my shed and all those bits and pieces that I thought might come in handy for the flat (ODEI, р. 67).

It is one of those thoughts which make you realize how long it is since rearranged the lumber in the attic of your brain, and threw out all the odds and ends you've been saving (ODEI, р. 423).

In the body of its text a magazine in the newer style is superficially like the old; it is made up of bits-and-bobs of information; short articles on figures in history, Teddy Boys, curiosities from many lands (ODEI, р. 67).

The paper-shop window is a litter of odds-and-bobs; of the light is kept on at night the children make it a meeting place (ODEI, р. 423).

The two children are cousins. William and Janet, observing huge adults, loathing a life-and-soul uncle, admiring a riding-instruction (ODEI, р. 352).

З огляду на потреби теорії мови, а також потреби практики у більшості випадків необхідні надійні критерії для того, щоб відрізнити зв'язане словосполучення від роздільнооформленої лексеми. Як випливає з проведеного нами дослідження, ознакою справжнього і повноцінного словосполучення є його здатність перетворюватися у речення за допомогою незначних структурних змін.

Наприклад, Старт і фініш, але: І кожен фініш - це по суті старт. Л. Костенко (САУМ, с. 155).

Неможливість подібної трансформації свідчить про те, що аналізована конструкція є роздільнооформленим словом і відрізняється високим ступенем семантичної і граматичної спаяності. До цього розряду відносяться, у першу чергу, іменні синтагми, що складаються з близьких синонімів (а + а), наприклад, англ. bits and pieces; а також деякі зі сполучень протилежних за значенням компонентів (а +(- а)), наприклад, англ. the ebb and flaw (of smth.). До групи словосполучень, що, по суті, є детермінантами, належать конструкції, які характеризуються більш високим ступенем семантичного і граматичного розподібнення (a + b), і більшість сполучень лексем-антонімів (а +(- а)), наприклад, рос. от начала до конца. Істинність даного судження підтверджують результати проведеного експерименту. Англійські конструкції типу а + а в основному перекладаються українською мовою за допомогою окремої лексеми, цілком відповідної семантичній і граматичній характеристикам синтагми-оригіналу (89%). У той же час структури а +(- а) і a + b як в оригіналі, так і в перекладі являли собою словосполучення (72% і 94% відповідно).

У розділі 3 “Особливості дієслівної сполучуваності в англійській, українській і російській мовах” ми описуємо основні типи дієслівних словосполучень, побудованих за правилами лексичної комбінаторики. Зазначені синтагми виникли у мові на основі іменних, тому що дієслово, по суті, є переосмислене ім'я, і дієслівні змісти в цілому є вторинними стосовно іменних. Разом з тим структури обох типів підкоряються тим самим закономірностям: лексично зумовлені сполучення передують синтагмам, побудованим відповідно до синтаксичних норм. Такий збіг дозволяє застосовувати формулу лексичної сполучуваності а + а а + (- а) а + b і при дослідженні синтагматики неіменних частин мови: to chop and change (а + а); to rise and fall (а + (- а)); to bow and scrape (а + b).

В актах комунікації дієслово в особовій формі являє собою семантичне і синтаксичне ядро словосполучення або речення. Для дієслова характерна розгалужена система сурядних і підрядних зв'язків.

Найбільш значним представляється факт існування у мові особливих умов для реалізації дієслівної лексичної сполучуваності. З погляду граматики, дієслово являє собою результат розподібнення імен. Іншими словами, складові дієслівного сполучення ідентичні в плані змісту (а + а), але набувають істотних розходжень в плані вираження (a + b). Отже, дієслово з'явилося у мові завдяки перетворенню елементів предикації за формулою а = а а + а a + b [Луценко 2003, с. 39-40].

На думку М.О. Луценка, прикметник і дієслово виникли при предметно-суб'єктному імені. “Можна думати, що метафоричне або позиційне перетворення імені (при імені) у дієслово (порівн. весть і Бог весть) якісно перетворило це ім'я, перетворило його у точку зосередження предикативності речення” [там само, с. 39-40]. Аналогічним прикладом трансформації імені у дієслівну форму може послужити конструкція Бог помочь = Бог помощью. Порівн.: помощь Бог помочь Помог бог (пусть) помогает бог (імператив можна визначити як ім'я).

Дієслівні сполучення на основі сурядного зв'язку.

Виникнення дієслівної сурядної синтагми відбувалося за аналогією зі сполученням субстантивів. Складні синтаксичні одиниці типу дієслово = дієслово у процесі зняття предикації ставали словами: ходить = бродить ходить-бродить, думати = гадати думати-гадати і т.п. Інакше кажучи, слово споконвічно являло собою не морфологічну, а синтаксичну одиницю. Потім, вступаючи у фазу значеннєвого розподібнення, вихідні структури послужили матеріалом для створення предикативних конструкцій, що включають у себе сполучну лексему: дієслово + зв'язка + дієслово.

Аналізований у роботі лінгвістичний матеріал у його “дієслівній” частині налічує 1382 конструкції, утворені на основі сурядного зв'язку. З них 407 сполучень англійською мовою, 490 -українською, і 485 - російською. Сполучним елементом в англійських синтагмах виступають лексеми and (77,4%) і or (22,6%). В українських синтагмах представлені лексеми і (й) / та (64,5%) і ні... ні... / ані... ані... (26,9%), або / чи (8,6%). У сполученнях російською мовою - лексеми и / да (65,2%), ни…ни…(26,4%), или (8,4%).

Сполучення, що включають у себе інші сполучні лексеми (not only... but also..., а також, а также і подібні до них), не ввійшли до нашої роботи з причини обмежень, пов'язаних з її обсягом.

Зібраний нами мовний матеріал класифікований за ступенем розподібнення слів-компонентів, а також з урахуванням типу сполучної лексеми (див. таблицю 3.1).

Таблиця 3.1 Сполучення, що виникли на основі сурядного зв'язку

Ступінь розподібнення	Сполучний елемент
	and	і(й)/та	и /да	neither...nor	ні...ні... ані...ані...	ни…ни…	or	або/чи	или
а + а	106	104	107	-	44	42	-	-	-
a + (- a)	101	105	103	-	-	-	92	42	41
a + b	108	107	106	-	39	40	-	-	-

Подібні структури являються яскравим прикладом предикації - з'єднання близьких за семантикою елементів.

Підрядні синтагми дієслівного типу, що репрезентують лексичну сполучуваність.

Аналізований нами фактичний матеріал складається з 2985 дієслівних сполучень, що виникли на основі керування під впливом лексичних і граматичних факторів. Структури, які репрезентують реляцію прилягання, залишаються за межами цього дослідження через свій синтаксичний характер. Нижче мовний матеріал класифікований у відповідності зі ступенем розподібнення компонентів словосполучення, а також з урахуванням типу зв'язку (див. таблицю 3.2).

Таблиця 3.2 Сполучення, що виникли на основі реляції керування

Ступінь розподібнення	а + а	a + b
Одиничне безприйменникове керування	англійська мова	308	301
	українська мова	306	303
	російська мова	307	304
Одиничне прийменникове керування	англійська мова	194	188
	українська мова	201	190
	російська мова	192	191

Підрядні дієслівні сполучення типу а + (- а) трапляються вкрай рідко, тому що дієслово за своєю природою не антонімічне. Отже, структури типу отруювати життя, загубити життя, зруйнувати будівлю і подібні до них виникають у мові лише у вигляді винятків.

Дієслівні словосполучення виявляють у своєму вживанні істотні відмінності від іменних конструкцій. Це пов'язано із взаємодією в їхньому складі лексики і граматики. Складники лексично зумовленого дієслівного сполучення рівні один одному з погляду семантики (а + а, де а = а), нанести удар = `руки' + `руки'; але істотно відрізняються один від одного за формою (a + b), наприклад, нанести удар = дієслово + субстантив. Дієслово виникло у процесі розподібнення компонентів іменної синтагми. Елементи дієслівних конструкцій мають цілий ряд морфологічних особливостей. Крім того, ці структури синтаксично неоднорідні. Очевидно, з цієї причини для дієслівних конструкцій в англійській мові не характерне написання через дефіс (на відміну від іменних сполучень, що відповідають тій самій структурній схемі). Пор. do-or-die-looks (on their faces) (атрибутивна синтагма) і do or die (предикат + предикат) Отже, англійські дієслівні синтагми мають менше експліцітних характеристик роздільнооформленого слова, ніж іменні сполучення.

У більшості випадків дієслівні структури у кожній з досліджуваних мов легко трансформуються у речення, тому їх можна віднести до розряду власне словосполучень: рос. возмущаться и ворчать возмущаться - значит ворчать.

Тавтологічні конструкції являють собою вихідний зразок сполучення аналогічних змістів, що, можливо, домінував у мові до початку процесу розподібнення. Такі структури наочно демонструють основний принцип предикації мовних одиниць - з'єднання близьких за семантикою елементів: to sing a song; ливцем лити; думу думати.

Здійснений нами аналіз дозволяє говорити про більшу кількість лексично зумовлених дієслівних сполучень у порівнянні з іменними синтагмами. Це пояснюється неможливістю чіткого розподілу дієслівних конструкцій на основі критерію сильного і слабкого керування, тому що при наявності варіативного зв'язку слабкокеровані форми іноді набувають рис сильнокерованих форм. У цьому полягає ще один істотний момент розходження між дієслівними й іменними конструкціями. У випадку з останніми межі між слабкокерованими (лексично зумовленими) і сильнокерованими (синтаксично зумовленими) сполученнями чітко окреслені.

В англійській мові з'єднання дієслова й імені здійснюється, головним чином, за допомогою їхнього семантичного узгодження, наприклад, to coin money, де to coin a coin, отже, to coin + money = `гроші' + `гроші'. Це пояснюється тим, що англійська мова не має у своєму розпорядженні великої кількості слово- і формотвірних елементів, здатних вступати у предикативні відношення. В українській і російській мовах, поряд із з'єднанням змістів, відбувається комбінування на рівні флексій, прийменників і префіксів, наприклад, впасти в пам'ять; рос. отбиться от берега. Таким чином, лексична сполучуваність у цих мовах переплітається із синтаксичною. Навпаки, англійська мова реалізує, як можна думати, архаїчну модель породження лексично зумовлених конструкцій. Українські і російські словосполучення більш експліцитним чином представляють процес розвитку синтагм убік витиснення лексичних факторів синтаксичними.

Серед структур дієслівного типу, що відповідають формулам а + а, а + (- а) і а + b переважають власне словосполучення. Лише деякі з дієслівних синтагм (27%) виявляють характеристики роздільнооформленого слова, відрізняються високим ступенем семантичної і граматичної спаяності і, отже, повинні перекладаються українською мовою за допомогою окремої лексеми. До цієї групи дієслівних синтагм відносяться, насамперед, сурядні сполучення типу а + а.

У цілому ж розвиток синтагматики мови являє собою рух від лексично зумовлених сполучень до перехідних типів - конструкцій, що поєднують у собі лексичні і синтаксичні характеристики, і, нарешті, до мовних одиниць, утворених відповідно до синтаксичних норм. Однак на абстрактно-понятійному рівні подібні сполучення усе ще відповідають формулі а + а і тільки на поверхневому, конкретно-семантичному рівні в їхніх значеннях виявляється формула a + b. Таким чином, вихідна модель лексичної комбінаторики реалізується на всіх рівнях розподібнення елементів синтагми, змінюються лише особливості її змістовного наповнення.

ВИСНОВКИ

1. Лексичну сполучуваність, здатність слова з'єднуватися з обмеженим набором інших слів варто вважати базовим принципом сполучувальних реляцій. У мові існує широкий спектр комбінаторних відношень: від лексем, наділених широкою сполучуваністю, до слів із суворо обмеженою й одиничною комбінаторикою. При цьому абсолютно вільні сполучення слів у мові практично відсутні. Мова складається зі зв'язаних сполучень слів. Положення про наявність у мові окремого шару невільних сполучень слів, що функціонують паралельно з вільними словосполученнями, у цілому варто вважати умовним.

2. Відповідно до теорії предикативності слова, основний принцип лексичної комбінаторики полягає в предикації двох семантично близьких компонентів і з'єднанні їх у структуру більш високого порядку, що характеризується знятою (трансформованою) предикацією. Лексично зумовлені конструкції являють собою або сполучення близьких синонімів, або структури, що складаються з антонімів. Між елементами кожного зі сполучень поступово виникають семантичні й морфологічні розходження. Водночас лексичні фактори сполучуваності витісняються синтаксичними.

3. Діапазон комбінаторики тієї або іншої мовної одиниці залежить від ступеня розвитку її значеннєвої основи. Чим ширшою й розгалуженішою є система вихідних змістів, закладених у лексемі, тим значнішими є її сполучні можливості. Якщо ж лексема споконвічно базується на єдиному значеннєвому відтінку, має місце одинична сполучуваність.

4. Універсальність феномена лексичної сполучуваності не виключає наявності специфічних характеристик, релевантних для окремих мов. Так, англійські структури репрезентують вихідну модель сполучуваності на основі єдності семантичного наповнення елементів синтагми. В українській і російській мовах поряд зі значеннєвим узгодженням лексем як таких відбувається предикація граматичних показників: префіксів, прийменників і флексій. У порівнянні з іншими мовами, завдяки своїм типологічним особливостям, англійська мова має більш потужний потенціал для утворення роздільнооформлених слів, репрезентантів лексичної сполучуваності.

5. Лексично зумовлені конструкції, що складаються з близьких синонімів, в англійській, українській і російській мовах відрізняються високим ступенем семантичної й граматичної однорідності. Їхні елементи тісно зв'язані між собою. Такі структури за своїми характеристиками близькі до роздільнооформлених лексем. Конструкції, що поєднують у собі антоніми, а також відносно подібні за семантикою компоненти варто вважати словосполученнями.

6. Основним критерієм, що дозволяє відрізняти роздільнооформлену лексему від словосполучення, є неможливість трансформувати аналітичне слово у речення, тоді як словосполучення, іноді за допомогою незначних змін, легко перетворюється у речення.

7. Лексична сполучуваність має універсальний характер, оскільки процес безперервного створення предикативних одиниць різного рівня складності має місце в будь-якій мові. Про це ж свідчать збіги в системах вихідних змістів, що започаткували походження лексичних одиниць і їх сполучень у неблизькоспоріднених мовах.

Про вірогідність результатів проведеного дослідження свідчать обсяг і якість ілюстративного фактичного матеріалу, задіяного в роботі. Висновки стосовно сутності лексичної сполучуваності були підтверджені експериментально. Теоретичні положення і практичні результати дисертації можуть застосовуватися у лексикографічній практиці, а також у навчально-методичній роботі.

лінгвістика сполучуваність лексичний

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. О лексической сочетаемости в диахроническом аспекте // Нова філологія. - Запоріжжя, 2002. - №3(14). - С. 36-41.

2. Некоторые положения методики анализа связанных сочетаний слов // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - Вип. 11. - Ч. 1. - С. 325-331.

3. Сочетаемость как лингвистическая проблема // Нова філологія. - Запоріжжя, 2003. - №3(18). - С. 12-18.

4. Сущность феномена лексической сочетаемости (на материале английского, украинского и русского языков) // Проблеми загальної, германської, романської та слов'янської стилістики: Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції. - Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2005. - Т. 1. - С. 123-126.

5. Учення про лексичну сполучуваність у світлі кардинального повороту в сучасному мовознавстві // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. - Донецьк: ДонНУ, 2006. - Вип. 14. - С. 53-57.

6. О некоторых проблемах контрастивного изучения лексической сочетаемости (на материале русского и английского языков) // Вопросы гуманизации и модернизации коммуникационных и учебных инфраструктур в странах Ближнего Востока и Черноморского побережья: Материалы Международной научно-практической конференции. - Афины-Москва-Краснодар, 2003. - Ч.1. - С. 38-44.

Размещено на Allbest.ru

...