Фігури експресивного синтаксису в сучасній публіцистичній літературі

3. Інвентар експресивних синтаксичних конструкцій публіцистичного мовлення визначений спільністю їхньої прагматики, в основі якої лежить здатність до експресивізації тексту, коли під експресивністю розуміється комплексна граматична категорія, що репрезентується субкатегоріями емоційності, оцінності, інтенсивності, образності й модальності, інтегрованих у свідомості мовця як один складний факт і здатних сприйматися як змістова цілісність.

4. Писемна мова засобів масової інформації характеризується наявністю різнорівневих мовно-виражальних одиниць, спрямованих на реалізацію основних функцій публіцистичного тексту - інформаційної та впливової, що досягається поєднанням експресивності як порушення усталених синтаксичних норм загальноприйнятих мовних стандартів.

5. Реєстр фігур експресивного синтаксису є відкритою системою, він постійно зазнає змін, стає місткішим, а в межах публіцистичного мовлення найактивніше представлений парцеляцією, приєднуванням, власне сегментацією, лексичними повторами, вставними й вставленими конструкціями, перебування яких у межах однієї парадигми зумовлене кількома чинниками:

- вони є засобом розриву, видозміни чи послаблення внутрішньо-реченнєвих синтаксичних зв'язків;

- беззаперечною постає закріплена за ними функція смислової актуалізації окремих компонентів загального змісту;

- кожна з фігур експресивізує публіцистичне мовлення з різним ступенем вияву експресивності.

6. Закріплені як норма й відстояні часом фігури традиційного, чи риторичного, синтаксису, використовуючись у публіцистичному стилі, на сьогодні поступаються конструкціям експресивного синтаксису, що постали наслідком інтонаційно-смислового членування. Відносно нові структури в граматичному ладі української мови є результатом масштабного впливу як лінгвістичних, так і екстралінгвістичних чинників на писемний її різновид.

7. Продуктивність конструкцій експресивного синтаксису в публіцистичних текстах засвідчує, з одного боку, зближення усного й писемного різновидів українського літературного мовлення в аспекті фрагментованої подачі інформації, а з іншого, підтверджує розвиток реченнєвої структури в напрямі зближення її з надфразною єдністю, а відтак і текстом.

8. Закономірності структурно-семантичного членування цілісного повідомлення полягають у тому, що всі сегментовані (за широкого розуміння цього терміна) конструкції є засобом зміни, а іноді й розриву внутрішньо-реченнєвих синтаксичних зв'язків: при парцеляції такі зв'язки переходять у площину зовнішньо-реченнєвих; розвиток лінеарної будови речення відбувається без руйнації цілісності базової структури за умови наявності приєднувань; модальні й інтродуктивні синтаксеми, що вводяться в речення модифікаційними зв'язками, засвідчують тенденцію щодо зближення реченнєвотвірних і текстотвірних зв'язків.

9. Найвищу співмірність у публіцистичному тексті виявляють парцельовані й приєднувальні конструкції, наділені комплексом класифікаційно-диференційних ознак:

- вони є наслідком сегментації цілісної комунікативної одиниці, але парцелят виступає відривом сегмента від базового повідомлення, а приєднування - це результат додавання інформаційного відрізка;

- маючи за норму постпозицію, парцельовані й приєднувальні синтагми відзначаються структурно-граматичною різноманітністю - від слова до речення;

- прагматична близькість таких конструкцій виявляється в смисловій актуалізації, але парцелят підкреслює найвагоміше, а приєднування привносить додаткове.

10. Парцеляція виявляється в межах простого речення, коли виокремлюється один із головних чи другорядних членів речення або сурядні ряди у вигляді однорідних компонентів. У публіцистичних текстах парцеляція членів речення виявляється в такому співвідношенні: парцелятів-присудків - 26%; детермінантних членів речення - 23%; додатків і означень - по 15%; обставин - 11%; підметів - 10% від проаналізованого матеріалу. На рівні складного речення парцелятами частіше стають підрядні частини (60,04%), аніж сурядні (39,96%), що зумовлено ширшою парадигмою смислових відношень у складнопідрядному реченні й чітко окресленою семантикою більшості підрядних сполучників, що увиразнює зміст парцелята.

11. Приєднувальні конструкції в публіцистиці функціонують у двох структурно-граматичних різновидах: приєднувальні члени речення і приєднувальні речення. Найактивнішими в такій ролі постають означення, оскільки вони є необов'язковими, валентно не прогнозованими компонентами й завдяки своїй характеризувальній семантиці дають можливість авторові публікації виділити найважливіше в описуваному, водночас формують ставлення до нього адресата, що є найсуттєвішим для ЗМІ. Приєднування, співвідносні з реченнями, відзначаються меншим ступенем залежності від базової частини й найвиразніше реалізують своє функціональне призначення з приєднувальними сполучними засобами в ініціальній позиції постпозитивної структури: і ще, принаймні, і тому, та й, також, і теж і подібними.

12. Активним засобом смислової актуалізації й експресивізації публіцистичного мовлення є лексичний повтор як міжрівневий показник членування реченнєвої структури. Найдійовішим з усіх повторів в аспекті витворення експресивізованого змісту є лексичний повтор із синтаксичним поширенням, що в текстах газетно-інформаційного характеру реалізується пасивно. Тотожний лексичний повтор є визначальним для обстежуваних текстів; саме він спричиняє умовне розчленування висловлення, розгортання якого в смислову цілісність відбувається на основі повторюваної одиниці.

13. Специфічними прагматичними настановами в газетно-публіцистичних текстах вирізняється номінативний теми, що постає структурно-змістовою ланкою інтонаційно-смислового членування як у межах речення, так і в межах надфразної єдності. Він репрезентативніший за називний уявлення, оскільки більше налаштований на виконання властивих для публіцистики функцій - інтонаційно-смислової актуалізації та експресивного виділення.

14. Серед одиниць, що експресивно увиразнюють текст, друге місце за кількістю уживань посідають вставні конструкції, привнесення якими модальних та суб'єктивно-модальних відтінків значення зумовлене складністю й неодновимірністю сучасного публіцистичного стилю, в межах якого функціонально окреслюється як самостійний газетно-інформаційний. Модальні синтаксеми є засобом членування повідомлення в тому сенсі, що містять імпліковану змістову лінію. Редукція формально-синтаксичної структури вставних одиниць може зводитись до окремого слова, що дає можливість активізувати модально-смислові компоненти в режимі максимальної мовної економії.

15. Інтонаційно-смислове розчленування цілісного повідомлення в публіцистичних текстах без порушення формальних меж речення відбувається шляхом введення інтродуктивних компонентів, що свідомо добираються з метою концентрації змісту й авторської інтерпретації повідомлюваного задля смислової актуалізації, полегшеного сприйняття інформації, що в базовому реченні й вставленні може виявлятися двома, іноді віддаленими, сюжетними лініями.

16. Мовностилістичний аналіз публіцистичних текстів інформаційного призначення засвідчує, що інноваційні процеси в мові сучасних періодичних видань охоплюють граматичні, синтаксичні й функціональні тенденції до аналітизму, що виявляються в актуалізації розчленованих структур, призначення яких максимально актуалізувати компоненти смислу й надати експресивного звучання окремим сегментам, а відтак і всьому висловленню.

ЛІТЕРАТУРА

1. Функціонально-семантичне навантаження парцелятів у публіцистичних текстах // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Вип. 12. / Укл.: Анатолій Загнітко та ін. - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С.296-299.

2. Структурно-семантичні різновиди лексичного повтору у публіцистичному тексті // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - Вип. 34. - Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2004. - С.284-291.

3. Називний теми як спосіб розчленування висловлення у публіцистичному тексті // Українське мовознавство. Зб. наук. праць. - Вип. 29-30. - К.: Видавничий Дім Д.Бураго, 2004. - С.179-182.

4. Структура та функціонально-семантична специфіка приєднувальних конструкцій у текстах публіцистичного стилю // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії: Зб. наук. праць Рівненського державного гуманітарного університету. - Вип. 13. - Рівне: РДГУ, 2005. - С.53-56.

5. Еволюція поглядів на парцельовані та приєднувальні конструкції // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки. - Вип. 78. - 2005. - С.64-72.

6. Різнорівневий характер засобів експресивізації публіцистичного мовлення // Східнослов'янська філологія: Зб. наук. праць. - Вип. 7. Мовознавство. - Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2006. - С.155-160.

7. Співмірність між парцельованими і приєднувальними конструкціями // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Лінгвістика: Зб. наук. праць. - Вип. ІІ. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. - С.249-253.

8. Членовані конструкції як засіб вираження експресивності в тексті // Матеріали міжрегіональної конференції молодих учених - Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2003 - С.208-210.

9. Способи текстової актуалізації // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка Т.5. - Донецьк: Східний видавничий дім. - 2004. - С.568 -573.

10. Семантика вставних одиниць у публіцистичному тексті //Дослідження молодих науковців у галузі гуманітарних наук: Матеріали ІІІ міжрегіональної конференції молодих учених. - Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2005. - С.74-77.

Размещено на Allbest.ru