Висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 германські мови

ВИСЛОВЛЕННЯ-ЗВИНУВАЧЕННЯ У СУЧАСНОМУ НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

КОРОЛЬ Антоніна Анатоліївна

Чернівці - 2007

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується парадигмою новітніх напрямів досліджень, серед яких чільне місце посідає вивчення комунікації. Цілеспрямований процес інформативного обміну між комунікантами дає змогу пізнати аспекти вияву мови та мовлення, зокрема, встановити значущість мови в процесі соціально-виробничих відносин людей, усвідомити роль людини у створенні ситуацій спілкування, здійснення мовленнєвого акту, його інтерпретації з огляду на умови реалізації, мовленнєву стратегію, тактику, ефективність тощо.

Актуальність дисертації визначається, насамперед, тим, що її проблематика перебуває в руслі сучасних лінгвістичних студій, присвячених вивченню функціонування мови та мовлення. Вибір теми дослідження пов'язаний зі стрімким поширенням міжмовних та міжкультурних контактів, у зв'язку з чим значущості набувають питання співвідношення мови, культури, національно-культурної специфіки мовленнєвої поведінки. Актуальність роботи зумовлена й тим, що дослідження висловлення-звинувачення на матеріалі сучасної німецької мови ще не було предметом спеціальної уваги з боку німецьких та українських лінгвістів.

Вивчення закономірностей та специфіки комунікативної взаємодії передбачає системний аналіз мовних фактів - в аспектах формальної будови, семантики, когнітивної прагматики, з урахуванням даних кількісного аналізу, ситуативного контексту та інформації загального плану. Дисертаційна праця присвячена комплексному дослідженню висловлення-звинувачення на матеріалі сучасного німецькомовного художнього дискурсу. Оскільки вивчення об'єкта здійснювалося з урахуванням особливостей структури, семантики, прагматики та лінгвокультурології, теоретичною основою дисертації стали праці провідних українських та зарубіжних учених, які заклали підвалини для різноаспектних студій елементів мовної структури (наприклад: В.Г. Адмоні, H. Brinkmann, P. Eisenberg, І.М. Кобозева, А.М. Мухін, В.М. Солнцев, Є.І. Шендельс; J. Austin, H. Grice, G. Leech, S. Levinson, J. Searle, D. Vanderveken, А.Д. Бєлова, Т.В. Булигіна, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, Н.В. Гуйванюк, В.З. Дем'янков, В.І. Карабан, А.Е. Левицький, М.М. Полюжин, Г.Г. Почепцов, О.Г. Почепцов, А.М. Приходько, І.П. Сусов; T.A. v. Dijk, Z. Harris, Н.Д. Арутюнова, В.В. Красних, О.С. Кубрякова, О.В. Падучева; А. Вежбицька, В.В. Воробйов, Д.С. Лихачов, В.А. Маслова, І.Г. Ольшанський, Ю.С. Степанов, В.Н. Телія, Н.І. Толстой).

На ґрунті сучасного російського мовознавства та англістики описано явища, дотичні до змісту звинувачення. Так, Л.О. Гусліста провела дослідження негативної етичної оцінки в контекстах осуду на матеріалі російського критичного дискурсу публіцистики. Т.О. Давидова на матеріалі сучасної англійської мови проаналізувала вербальні та невербальні засоби об'єктивації докору, комунікативні фактори, що детермінують його варіативність. Оцінний аспект висловлення докору на матеріалі російської мови розглядали Т.В. Булигіна та А.Д. Шмельов. У статтях Є.С. Пєтєліної та Н.В. Готліб увага авторів спрямована на вивчення семантико-прагматичних особливостей висловлень, що не допускають експлікацію перформативів, серед яких згадується і висловлення reproach / (англ.) докір. А. Вежбицька досліджувала семантику дієслів в аспекті теорії мовленнєвих актів, зокрема, на матеріалі російської мови провела аналіз семантичних особливостей дієслова упрекать. Схоже дослідження дієслова reproach / (англ.) докоряти лише на матеріалі англійської мови провела М.Я. Гловінська. О.П. Снежик вивчала концептуальні, прагмасемантичні та інтеракційні особливості висловлення “звинувачення-виправдання” у франкомовних дискурсивних жанрах (сімейна розмова, ділове листування та політичне інтерв'ю).

Ознайомлення з працями німецьких лінгвістів (S. Gьnthner, H. Frankenberg, Е. Apeltauer) дає змогу зазначити, що дорікання, хоч і не було спеціальним об'єктом для спостереження, а розглядалося паралельно з такими мовленнєвими діями, як образа, приниження, скарга, осуд, частково досліджено в аспектах граматики, просодики та стилістики.

Вивчення праць, у яких певною мірою досліджувалось висловлення-звинувачення, дає підставу стверджувати, що наша робота заповнює важливі прогалини в цій проблематиці: акт звинувачення ми аналізуємо на матеріалі сучасного німецькомовного художнього дискурсу, а векторами дослідження є структура, семантика, когнітивно-прагматичні характеристики та лінгвокультурні особливості висловлення-звинувачення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича згідно з планом науково-дослідної роботи. Напрям дисертації відповідає комплексній науковій темі кафедри “Синхронічне та діахронічне дослідження функціонально-семантичних характеристик різнорівневих одиниць германських мов” (номер державної реєстрації 0106U003618). Тему дисертації затверджено вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 1 від 12 лютого 2004 року).

Метою дослідження є встановлення та визначення структурно-семантичних, когнітивно-прагматичних характеристик та лінгвокультурних особливостей висловлення-звинувачення, основних закономірностей реалізації його змісту в сучасному німецькомовному художньому дискурсі, етноспецифічності стереотипізації моделей сприйняття та поведінкової реакції, відображених у семантиці звинувачення. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання конкретних завдань:

1) встановити діапазон реалізації висловлення-звинувачення в німецькомовному художньому дискурсі шляхом аналізу контекстів його вживання;

2) вмотивувати вибір лексичних та синтаксичних засобів вираження висловлення-звинувачення залежно від форми його реалізації;

3) виокремити основні екстралінгвістичні фактори (рольові, статусні, гендерні відношення між комунікантами), що визначають функціонування висловлення-звинувачення;

4) здійснити типологічний опис висловлення-звинувачення з метою виявлення тих компонентів, яким властиві певні інваріантні відношення з мовними особливостями;

5) визначити основні когнітивно-прагматичні характеристики висловлення-звинувачення та його лінгвокультурні особливості.

Об'єктом дослідження в дисертації є висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі; предметом - їхні структурні, семантичні, когнітивно-прагматичні характеристики, лінгвокультурні особливості та мовні засоби об'єктивації.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано сучасні методи лінгвістичного аналізу: описовий метод послужив для виявлення та опису формальних, семантичних і функціональних характеристик об'єкта дослідження; метод дискурсивного аналізу - для визначення іллокутивної сили висловлення-звинувачення та вивчення його перлокутивного ефекту, враховуючи співвідношення між мовним наповненням висловлення й намірами учасників комунікації; метод прагматичної інтерпретації дав змогу виявити вплив рольової структури ситуації спілкування, соціальних факторів на мовну семантику та функціональні особливості висловлень-звинувачень; метод структурного моделювання застосовувався для встановлення синтаксичних моделей висловлення-звинувачення залежно від форми його вираження; метод квантитативного аналізу уможливив встановлення частотних характеристик лексико-синтаксичних засобів об'єктивації висловлень-звинувачень та їхню взаємодію, що дало змогу представити об'єктивну картину квантитативних параметрів їх функціонування у тому вигляді, в якому вони відображені у сучасному німецькомовному художньому дискурсі.

Матеріалом дослідження послужили фрагменти німецькомовного художнього дискурсу, з яких способом суцільної вибірки було виокремлено 3066 висловлень-звинувачень (романи, п'єси, оповідання 50 авторів; загальний обсяг фактичного матеріалу - близько 15000 сторінок).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на матеріалі німецькомовного художнього дискурсу було проведено комплексний аналіз висловлення-звинувачення - з урахуванням його структурних, семантичних, когнітивно-прагматичних особливостей та лінгвокультурної специфіки. Здійснено спробу встановити умови виникнення висловлення-звинувачення (перформативного, прямого експліцитного, непрямого експліцитного, імпліцитного) та способи його вираження. Новим є системний опис лексичних, синтаксичних та прагматичних особливостей висловлення-звинувачення в мовленні комуніканта як представника німецькомовного соціуму; аналіз перлокутивного ефекту висловлення-звинувачення в німецькомовному художньому дискурсі.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що її висновки та узагальнення сприятимуть подальшому розв'язанню проблем вибору конкретних мовних ресурсів залежно від екстралінгвістичних (соціальних та культурологічних) факторів, від комунікативного типу ситуації (орієнтованої на конфлікт чи співпрацю). Результати дослідження становлять внесок до теорії мовленнєвих актів; вони поглиблюють розуміння мовленнєвої поведінки, сприяють розвиткові теорії дискурсу, уточненню статусно-рольового відношення комунікантів.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення дисертації та використаний у ній великий фактичний матеріал мають безпосередній вихід у практику викладання курсу теоретичної та практичної граматики німецької мови; а також можуть бути використані для читання спецкурсів з теорії мовленнєвих актів, дискурс-аналізу, із прагмалінгвістики, теорії аргументації та конфліктології, лінгвокультурології, для проведення занять із практики німецької мови з метою підвищення рівня комунікативної компетенції студентів. Одержані результати можуть стати теоретичною базою для розробки та вдосконалення методики викладання іноземних мов, застосовуватись для написання дипломних, магістерських робіт, інших видів наукових студій. Концепція наукового аналізу сприятиме поглибленню розуміння етнокультурної специфіки побудови цього виду мовленнєвої дії та вдосконаленню компетенції спеціалістів, що вивчають німецьку мову як іноземну.

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтовані поняття висловлення-звинувачення; класифікації лексичних засобів вираження висловлення-звинувачення; встановленні вибору мовних засобів об'єктивації висловлення-звинувачення залежно від екстралінгвістичних факторів; створенні типології висловлення-звинувачення відповідно до його структури; встановленні та дослідженні основних реактивних стратегій на висловлення-звинувачення адресанта. Розроблено синтаксичні моделі, за якими структуруються висловлення-звинувачення з огляду на форми їхньої реалізації. Встановлено, як взаємодіють усі досліджувані засоби об'єктивації висловлення-звинувачення за допомогою кореляційного аналізу. Усі результати дисертантка одержала самостійно. Праць, написаних у співавторстві, немає.

Апробація результатів роботи. Дисертація обговорена на спільному засіданні кафедр германського, загального і порівняльного мовознавства та англійської мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (25.05.2007 р., протокол № 7). Основні теоретичні положення та результати дослідження пройшли апробацію на шести Міжнародних наукових конференціях: „Наука і освіта `2004” (Дніпропетровськ, 2004), ”Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов” (Тернопіль, 2004), „Філологія в Київському університеті: історія та сучасність” (Київ, 2004), „Наука і освіта `2005” (Дніпропетровськ, 2005), „Філологічна спадщина проф. С.В. Семчинського і сучасність” (Київ, 2006), “Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень та дидактичні особливості викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі” (Львів, 2007); на двох Всеукраїнських наукових конференціях: „Сучасні проблеми лінгвістики та навчання іноземних мов у контексті Болонського процесу” (Хмельницький, 2005) та „Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (Хмельницький, 2005); на фахових колоквіумах докторантів семінару німецької філології Гьоттінгенського університету ім. Георга Аугуста в Німеччині (Гьоттінген, 2006); на щорічних науково-звітних конференціях кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства факультету іноземних мов Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, 2003 - 2007 рр.).

Публікації. Результати дослідження відображено у 14 публікаціях (4,4 др. арк.). Із них 9 статей, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 5 тез доповідей на міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація загальним обсягом 237 сторінок (обсяг основного тексту дисертації - 171 сторінка) складається зі вступу, трьох розділів з висновками до них, загальних висновків, додатків, у яких подано таблиці, що узагальнюють вихідні положення розділів дисертації, списків використаних наукових джерел (318 позицій), лексикографічних джерел (11 позицій) та джерел ілюстративного матеріалу (50 позицій). У роботі подано 35 таблиць, 6 схем та 3 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, визначено її актуальність та зв'язок дисертації з науковою проблематикою установи, в якій виконано роботу, вказано мету й завдання дослідження, об'єкт і предмет наукового аналізу, визначено матеріал, методи дослідження, встановлено його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, особистий внесок здобувача, подано відомості про апробацію положень.

У першому розділі дисертації „Теоретико-методологічні засади дослідження висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі” обґрунтовано лінгвопрагматичні та дискурсивні основи дослідження висловлення-звинувачення (1.1.), подано вихідні теоретичні положення у визначенні поняття “висловлення-звинувачення” (1.2.), розглянуто наукові методи дослідження висловлення-звинувачення (1.3.), розроблено класифікацію висловлень-звинувачень (1.4.), визначено контекст функціонування висловлення-звинувачення (1.5.), його організацію та діапазон реалізації в умовах сучасного лінгвокультурного простору Німеччини.

У підрозділі 1.1. поняття “дискурс” потрактовано з урахуванням двох основоположних підходів, які в той же час мають спільні риси. З позиції першого підходу дискурс існує перш за все у текстах, за котрими встає особлива граматика, лексикон, семантика, правила слововживання та синтаксису. У межах другого підходу дискурс визначено як тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву, відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників спілкування, є синтезом когнітивних, мовних і позамовних чинників, залежних від тематики спілкування, і є результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів (Ю.С. Степанов).

Здійснюючи аналіз висловлення-звинувачення на матеріалі німецькомовного художнього дискурсу, ми брали до уваги трактування терміна „дискурс” як функціонального стилю. Художній дискурс визначаємо як складну ієрархічно організовану єдність всієї сукупності художніх текстів, що перебувають у тісній динамічній взаємодії з різними варіантами їхнього вербального/невербального вираження, включаючи екстралінгвістичні фактори, необхідні для успішної реалізації цих текстів у певному культурно-історичному контексті (Т. А. ван Дейк; Ю.М. Караулов; В.В. Красних).

У зв'язку з розвитком лінгвістики мовлення й семантичного синтаксису багато елементів речення, які трактували раніше як специфіку висловлення, учені почали інтерпретувати як аспекти самої структури речення, його синтаксичні категорії. Тому виникла тенденція протиставляти не речення висловленню, а в самому реченні розрізняти два ракурси: структурно-семантичну схему (модель) і висловлення. Семантичний аналіз висловлення передбачає звернення до контексту, ситуації, фонових знань мовців (І. Аксьонова). У нашому дослідженні ми визначаємо такі особливості висловлення, як ситуативність, вибірковість, варіативність, стереотипізація, орієнтація на учасників мовлення (виклад позиції мовця з урахуванням знань співрозмовника та очікування певної реакції адресата).

У роботі взято до уваги той факт, що комунікативна ситуація “звинувачення” (Beschuldigen) охоплює як офіційну, так і приватну сфери діяльності людини. В інституційній формі офіційної сфери для позначення висловлення-звинувачення Дж. Серль та Д. Вандервекен вживають поняття Anklagen-обвинувачення, а у приватній - Vorwerfen-дорікання, відносячи їх до іллокутивного поля Beschuldigen-звинувачення. Беручи до уваги класифікацію Дж. Серля та Д. Вандервекена, висловлення Anklagen та Vorwerfen розглядаємо у дисертаційній роботі як складові звинувачення (Beschuldigen) у широкому розумінні цього поняття.

У підрозділі 1.2. визначаємо висловлення-звинувачення як мовленнєву дію, що, по-перше, здійснюється мовцем у процесі комунікації з метою звинуватити адресата, визнати за ним провину, засудити його неправоможні вчинки, дорікнути за порушення норм поведінки, моральних цінностей, традицій тощо, а по-друге, містить лексичні одиниці з негативною оцінювальною силою, а також одиниці, що набувають негативного смислу в контексті ситуації.

Залежно від того, чи відповідає зміст висловлення його іллокутивній функції, розрізняємо два види висловлень-звинувачень - прямі та „не-прямі” (direkte / “nicht-direkte“ - V. Ehrich, G. Saile, K. Zimmermann, P. Mьller, Т.А. Шишкіна, Є.І. Шендельс, Л.Р. Безугла, І.М. Осовська). У межах кожного виду виокремлюємо (підрозділ 1.4.) перформативні та прямі експліцитні (для прямого висловлення-звинувачення), непрямі експліцитні та імпліцитні (для „не-прямого” висловлення-звинувачення).

Дослідження контексту вживання висловлення-звинувачення у підрозділі 1.5. дало змогу встановити 2 сфери його функціонування. До першої ми відносимо приватну сферу (78,4%), в якій мовець надає перевагу оформленню висловлення-звинувачення у ситуаціях дружньо-фамільярного спілкування за допомогою „не-прямих” висловлень (26,6%). Негативно оцінюючи вчинки, вдачу, особистість, риси характеру співрозмовника, адресат може вживати: прикметники, що містять негативно-оцінювальну сему (egoistisch, mьrrisch, faul, taktlos, bissig, stцrrisch, unmenschlich, frech, stьrmisch, zynisch, ichsьchtig, unvernьnftig, herzlos, sturr, respektlos, bцswillig, betrunken); дієслова (zweіfeln, verhцnen, verraten, betrьgen); сталі вирази та словосполучення (j-n in Verlegenheit bringen, keinen guten Ruf haben, die Worte verdrehen, Angst haben); висловлення, представлені односкладними та/або питальними реченнями (Lьge! Verrдterin! Wolltest du uns verhцhnen?) тощо. До другої ми зараховуємо офіційну сферу (21,6%), що охоплює як правову, так і сферу професійної діяльності. Мовний матеріал ілюструє, що висловлення-звинувачення у правовій сфері здійснюється адресантом з вищим комунікативним статусом в офіційній ситуації прямо, категорично, однозначно, без зайвої емоційності. Зафіксовано вживання у висловленні-звинуваченні адресанта професійної лексики типу - Beweis, Verdacht, Strafe, Falschaussage, Untersuchung, Urteil, Diebstahl, Totschlag, Mцrder, Blutspur, Fingerabdrьcke, Unfallflucht, Urkundenfдlschung, Einbruchsdiebstahl, Ermordete, Verbrecher, Einbrecher, Tдter, Straftat тощо; стандартних шаблонів винесення вироку та сталих словосполучень - das Urteil von (*) Jahren Zuchthaus, j-n zur Verantwortung wegen (etw.) ziehen, vorsдtzliche Irrefьhrung, j-n in Verdacht haben, die Anschuldigung haben, verdдchtig sein / unter dem (Tat) Verdacht stehen, eine versuchte Flucht begehen, ein Motiv haben; дієслів, що вказують саме на причину звинувачення адресата - einbrechen, ermordern, umbringen, schieЯen, stehlen, rauben, betrьgen тощо. Наприклад: „Mit Ihrer Pistole ist Leonhardt ermordet worden. Also, Sie sind ein Mцrder” (Ebert).

Висловлення-звинувачення у сфері професійної діяльності людини репрезентовано як прямими, так і „не-прямими” засобами об'єктивації залежно від соціальної дистанції між комунікантами. Тональність негативної оцінки дій адресата при вищому статусі автора висловлення-звинувачення буде категоричною. У цьому випадку висловлення оформлюється прямо, за допомогою стверджувальних речень, у яких характеризується стан справ, що викликає негативну реакцію з боку адресанта. Серед мовних засобів вираження висловлення-звинувачення зафіксовано іменники, прикметники, дієслова та словосполучення, які об'єднуються під загальним концептом ПОМИЛКА: einen Fehler machen/begehen, zu Fehlern neigen, j-m ist Fehler unterlaufen, sich verrechnen, Rechenfehler, fehlerhaft, falsch. У професійній сфері виникнення висловлення-звинувачення спричинено ситуативно-управлінськими чинниками й обумовлено помилками, які припускають керівники й підлеглі у процесі вирішення управлінських та інших завдань, наприклад: „Sie machen Fehler. Fehler, die ein Unternehmen den Ruf kosten kцnnen. Und damit - Geld, viel Geld!” (Grube).

У другому розділі дисертації „Засоби об'єктивації висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі” встановлено й систематизовано інвентар лексичних засобів об'єктивації висловлення-звинувачення (2.1.), що безпосередньо / опосередковано виражають іллокутивну силу „звинувачення” та визначено індивідуальні ознаки у межах кожного з його видів; виявлено та проаналізовано синтаксичні засоби об'єктивації висловлення-звинувачення (2.2.); розглянуто ситуативний контекст висловлення-звинувачення (2.3.), його вплив на вибір певної форми реалізації висловлення-звинувачення мовцем; встановлено взаємодію засобів об'єктивації висловлення-звинувачення (2.4.) за допомогою статистичного аналізу даних.

Виходячи з того, що семантична ознака висловлення-звинувачення експлікується лише в певній його частині, ми розмістили у підрозділі 2.1. засоби об'єктивації висловлення-звинувачення у межах традиційних видів: прямих і „не-прямих” висловлень (direkt, „nicht-direkt”) з подальшим поділом на підвиди: перформативні, прямі експліцитні; непрямі експліцитні та імпліцитні висловлення-звинувачення.

Перформативне висловлення-звинувачення передбачає синтаксичну структуру з присудком, вираженим дієсловами beschuldigen (j-n+G.) (у художньому дискурсі) та anklagen (j-n+G.) (у судовому дискурсі), що містять у своєму лексичному значенні сему “звинувачення”. Перформативна формула вираження звинувачення може виступати в різноманітних конструкційних побудовах прихованих перформативах, на форму яких у німецькомовному художньому дискурсі вказують словосполучення j-m die Schuld geben, j-m etw. zur Last legen, schuldig sein (an D.), die Schuld (an etw.) tragen, наприклад: „Stell dir vor, du bist schuld an einem Unfall” (Rцnckendorff).

Характерною рисою прямого експліцитного висловлення-звинувачення є те, що його іллокутивна формула безпосередньо збігається зі структурно-семантичним типом висловлення, де звинувачення адресата виражено експліцитно за допомогою різнорівневих мовних засобів: частин мови (дієслів - lьgen, umbringen, verrechnen, ausnutzen, bestehlen, mцrdern, betrьgen, rauben / іменників - Verrдter, Fehler, Dieb, Diebstahl, Unfallflucht, Kцrperverletzung, Feigling / прикметників - frech, grausam, gewaltsam, eifersьchtig, lьgnerisch, verantwortungslos / прислівників - gleichgьltig, falsch, feige / часток - zu, doch, so, eben, nur, allein, nicht, ja / вигуків - Ach! Oh! Мein Gott! Gottseidank! Zum Teufel! Verdammt!) та словосполучень (die Unwahrheit sagen, keine Rьcksicht auf (j-n) nehmen, (j-n) im Stich lassen, (j-m) weh tun, Дrger bringen, eine Flucht begehen), наприклад: „Du bist die unzдrtlichste, kompromiЯloseste Frau, der ich jemals begegnet bin” (Schrobsdorff).

Непряме експліцитне висловлення-звинувачення виражено за допомогою лексичних індикаторів, представлених різними частинами мови, фразеологічними словосполученнями, прислів'ями з негативно оцінювальним змістом, де спостерігаємо асиметрію (невідповідність лексико-граматичної структури висловлення його комунікативній функції), експлікація якої відбувається за рахунок ситуативного контексту. Наприклад: „Fьr mich ist das die wichtige SACHE, und fьr dich sollte sie auch sein... Sie ist nicht nur meine Tochter“ (Frischmuth). Спроба на „викреслення” лексичних індикаторів (nicht nur) спричинить зміну висловлення та непорозуміння між комунікантами. Трансформоване речення Sie ist nicht nur meine Tochter Sie ist meine Tochter - втрачає іллокутивну силу „звинувачення” адресата без лексичних індикаторів nicht nur, які несуть основне смислове навантаження у даному висловленні-звинуваченні.

Імпліцитне висловлення-звинувачення виражено чотирма тактичними прийомами реалізації імпліцитного значення: 1) висловленнями, в яких об'єкт звинувачення імплікується шляхом вказівки на клас об'єктів загалом, до якого він належить: „Ein Soldat muЯ den Mut zur Wahrheit auch haben, wenn er einen Fehler gemacht hat” (Loest); 2) висловленнями, в яких об'єкт звинувачення імплікується шляхом вказівки на третього (пасивного) учасника інтеракції: „Er hat wenigstens gemerkt, daЯ ich eine Frau bin!” (Ferolli); 3) висловленнями, в яких імплікується факт звинувачення: „Die Waffen und die entsprechende Munition sind in einem Versteck auf ihrem Grundstьck gefunden worden” (Ebert); 4) висловленнями, в яких імплікується логічний зв'язок між висловленням-звинуваченням та попередньо повідомленим фактом. Імпліцитне висловлення-звинувачення характеризується вищим ступенем кодування смислу, диференціація прагматики якого здійснюється не лише за допомогою контексту, а й тих екстралінгвістичних умов, у яких протікає даний акт комунікації, тобто конситуацією. Оскільки виведення непрямих і прихованих смислів з прямого значення висловлення вимагає від адресата комунікативної компетенції, продуцент висловлення намагається найдоступнішими мовними засобами (проте не буквально!) висловити на його адресу негативне ставлення чи дати негативну оцінку його вчинкам.

Для підтвердження гіпотези про залежність розподілів частин мови у висловленнях-звинуваченнях від форми їхнього прояву (прямої/„не-прямої”) проведено статистичний аналіз даних. Найбільші відхилення від теоретично очікуваних частот зафіксовано для таких частин мови, як прикметник (ч² = 56,215), частка (ч² = 33,424) та прийменник (ч² = 17,423). Коефіцієнти Бернуллі для цих частин мови виявились значимими, причому залежність розподілу частки та прийменника від прямої/„не-прямої” форми звинувачення виявилась зворотною.

Структурно висловлення-звинувачення представлені синтаксичними моделями, розробленими у підрозділі 2.2. за критеріями наявності прямої/„не-прямої” форми їх реалізації у німецькомовному художньому дискурсі:

- S + P (beschuldigen Prдs) + Obj; S + P (sein Prдs + schuld); S + P (sein Prдs + schuld ) + NS; S + P (tragen Prдs) + Schuld; S + P (V Prдs/Perf) + durch + (Poss.Pron) Schuld - для перформативного висловлення-звинувачення;

- S + P (V Prдs) + /nicht/; S + P (V Perf / Prдt); S + P (MV Prдs + V Inf); S + P (sein Prдs + Adj); S + P (zsg nominales P); Wie / Was fьr + S + P!; S / P!; S + P (V Konj II); S + P (MV Konj II + VV); S + P...; S + P, NS - для прямого експліцитного висловлення-звинувачення;

- S + P (V Prдs); S + P (V Perf / Prдt); S + P (MV Prдs + V Inf); S + P (sein Prдs + Adj); S + P (zsg nominales P); Wie / Was fьr + S + P!; S / P!; P (Imp) + /nicht/!; FW + P (V Prдs / Perf) + S?; P (V Prдs) + S?; S + P (V Konj II); S + P (MV Konj II + VV); /Wenn/ + S + P (V Konj II) + NS (P Konj II); S (man) + P (MV Prдs + V Inf) + /nicht/; S + P...; S + P, NS - для непрямого експліцитного висловлення-звинувачення.

Пряме висловлення-звинувачення виражається зазвичай синтаксичною структурою простого розповідного речення в теперішньому часі активного стану S + P (V Prдs) + /nicht/ та в минулому часі S + P (V Perf / Prдt), а також синтаксичними структурами S + P (zsg nominales P) та S + P (sein Prдs +Adj). Для „не-прямого” вираження висловлення-звинувачення вживають переважно синтаксичні моделі, що мають структуру питального речення (з/без питального слова) - P (V Prдs) + S? та FW + P (V Prдs/Perf) + S? За характером комунікативно значущої інформації такі питальні конструкції є, власне, не запитанням, а емоційно-експресивним звинуваченням, тобто важливим тактичним прийомом у стратегії спілкування з метою успішної комунікації. Іншою частотною синтаксичною структурою виявилась модель простого розповідного речення S + P (V Prдs) + /nicht/.

З метою встановлення та порівняння розподілу синтаксичних моделей у прямому та „не-прямому” висловленні-звинуваченні проведено статистичний аналіз, що дав змогу встановити частоти їх вживання залежно від форми прояву. Найбільші відхилення від теоретично очікуваних частот встановлено для таких синтаксичних моделей, як P (V Prдs) + S ? (ч² = 317,758), FW + P (V Prдs / Perf) + S? (ч² = 222,646), S + P (zsg nominales P) (ч² = 129,057) та S + P (sein Prдs + Adj) (ч² = 120,102), що свідчить про значну залежність їх вживання від форми прояву висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі.

Для висловлення-звинувачення характерними є різні форми (прямі / „не-прямі”) та різні лексико-синтаксичні засоби вираження комунікативної мети. Ті чи інші форми висловлення залежать від таких прагматичних факторів, як соціальна роль, асиметричні відносини, гендер, дистанція спілкування, статус, що встановлено та проаналізовано у підрозділі 2.3. Для різних висловлень комбінація прагматичних факторів буде індивідуальною, тому що кожне висловлення реалізується з певними цілями.

У підрозділі 2.4. досліджено взаємодію всіх засобів об'єктивації висловлення-звинувачення (мовні засоби, синтаксичні моделі, відносний статус комунікантів, відносна дистанція між комунікантами, гендер) за допомогою парної кореляції з метою встановлення тісноти зв'язку між досліджуваними ознаками як у прямому, так і „не-прямому” висловленні-звинуваченні. Для прямого висловлення-звинувачення сильний зв'язок виявлено між рівним статусом комунікантів та їхньою відносною дистанцією, причому, для дружньо-фамільярної ситуації спілкування цей зв'язок є прямим, а для офіційно-ділової - зворотним.

У третьому розділі дисертації „Когнітивно-прагматична характеристика висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі” досліджено інтенційну спрямованість висловлення-звинувачення (3.1.); розроблено типологію висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі (3.2.); встановлено прагматичні модифікації висловлення-звинувачення (3.3.) залежно від типу мовленнєвої дії, що складає ядро висловлення та задає його первинне прагматичне значення; виявлено перлокутивний ефект висловлення-звинувачення (3.4.), інтерпретовано реактивні висловлення-відповіді на звинувачення-стимул з урахуванням ефективності мовленнєвої дії на адресата.

У підрозділі 3.1. інтенційність розглядаємо як особливе прагнення мовця до того, чого він хотів би досягнути своїм актом промовляння, впливаючи на адресата заради зміни поведінки останнього (W. Kummer). Висловлення-звинувачення у прагматичному аспекті виступає лексикалізованим конституєнтом мовленнєвої одиниці - акту, сутність якого визначається поняттям цілепокладання. Тобто, дане висловлення є мінімальною одиницею актуалізації наміру мовця звинуватити когось у чомусь, дорікнути комусь за щось.

Здійснення типології висловлень-звинувачень у підрозділі 3.2. ґрунтувалась на виділенні тих компонентів, яким властиві певні інваріантні відношення з власне мовними особливостями, тобто тих компонентів, що визначають мовну специфіку досліджуваних висловлень.

Залежно від соціального статусу комунікантів, звичайно описуваного в термінах офіційності, інтимності, спорідненості, ділових стосунків, віку тощо, встановлено симетричні та асиметричні висловлення-звинувачення, учасникам яких відповідно властиві чи не властиві однакові соціальні та інші ознаки. З погляду контактності партнерів розрізняємо контактні та неконтактні (дистантні) висловлення-звинувачення з можливими варіантами за принципом “бачу/чую” (безпосередній контакт/бесіда), “не бачу/але чую” (телефонна розмова). За кількістю адресатів, зазначаємо моно- і поліадресатні висловлення-звинувачення. З погляду комбінації одиничних мовленнєвих дій висловлення-звинувачення можуть співвідноситися як ініціативні та реактивні висловлення.

У підрозділі 3.3., залежно від типу мовленнєвої дії, що задає основне/первинне прагматичне значення висловлення, встановлено такі прагматичні типи звинувачення: - звинувачення-асертиви (63,2%); - звинувачення-квеситиви (23,6%); - звинувачення-директиви (6,7%); - звинувачення-експресиви (6,5%). Іллокуція „звинувачення” набуває у цьому випадку вторинного прагматичного значення, яке накладається на основне, супроводжує його і за певних умов набуває домінуючого статусу.

Висловлення-звинувачення з первинною асертивною іллокутивною метою представлені ствердженням про негативні якості/вчинки звинувачуваного, наприклад: „Du bist verantwortungslos“ (Lessing).

Висловлення-звинувачення з первинною директивною іллокутивною метою належать до спонукальних мовленнєвих дій, що характеризуються облігаторністю виконання дій та пріоритетністю позиції мовця. Ці висловлення грунтуються на пресупозиції наявності у адресата наміру здійснити вчинки, небажані для адресанта, наприклад: „Lьgen Sie nicht!“ (Schneider).

Мовленнєвий зміст висловлень-звинувачень з первинною експресивною іллокутивною метою відображається з максимальною інтенсивністю та особливою виразністю, що створюється за допомогою емфатичної інтонації, негативно зарядженої емоційної лексики тощо: „Мein Gott! Wie konntest du mir das antun!“ (Heinrich).

Висловлення-звинувачення з первинною квеситивною іллокутивною метою реалізуються за допомогою питальних конструкції, які за характером комунікативно значущої інформації є власне не запитаннями, а емоційно-маркованими звинуваченнями, що дає підставу віднести їх до „квазіпитальних” речень, наприклад: „Warum haben Sie mir nicht die Wahrheit gesagt?” (Blaha).

Намір адресанта висловлення-звинувачення емоційно-оцінно вплинути на адресата, викликати у нього почуття провини розглядаємо у підрозділі 3.4. як перлокутивну мету, а досягнення/недосягнення її в мовленні комунікантів - як перлокутивний ефект, реалізація якого виявляє себе в реактивних висловленнях звинувачуваного. До реактивних висловлень на звинувачення-стимул мовця, які відновлюють гармонійні стосунки між комунікантами, та висловлень, що посилюють конфліктну ситуацію між ними, належать: 1) визнання провини/вибачення; 2) виправдання; 3) заперечення провини; 4) зустрічне звинувачення; 5) ігнорування; 6) здивування; 7) погроза; 8) мовчання.

синтаксичний висловлювання звинувачення мовний

ВИСНОВКИ

У висновках подано основні результати проведеного дослідження, окреслено перспективи подальших пошуків з обраної проблематики.

В останні десятиріччя в лінгвістиці спостерігається підвищений інтерес до аналізу мовленнєвої комунікації як складової людської діяльності й системно-функціональної природи діалогічного мовлення, що найбільш повно відбиває двобічний, інтерактивний характер спілкування та взаємовплив комунікантів.

Тенденція сучасних досліджень зумовила потребу детального висвітлення сутності висловлення-звинувачення у сучасному німецькомовному художньому дискурсі. Висловлення-звинувачення як діяльнісно-комунікативний феномен, що чинить вербальний вплив на поведінку іншої людини, здійснюється мовцем за певних контекстуальних умов з інтенцією звинуватити, дорікнути адресатові за певні вчинки, які він оцінює як негативні. Іллокутивна мета висловлення-звинувачення визначається вираженням емоційно-оцінного ставлення адресанта до звинувачуваного. Перлокутивна мета висловлення-звинувачення заснована на прагненні мовця каузувати почуття провини у адресата та отримати вибачення.

Функціонування висловлення-звинувачення у німецькомовному художньому дискурсі зафіксовано у двох соціальних сферах (приватній сфері - 78,4%; офіційній сфері - 21,6%), що різняться вживанням різних лексико-синтаксичних засобів вираження звинувачення.

Прагматичне варіювання іллокуції висловлення-звинувачення реалізується в таких його модифікаціях, як прямі та „не-прямі” висловлення. Розмежування здійснено за принципом відповідності структурно-семантичних особливостей висловлення його іллокутивній функції. Невідповідність семантики висловлення-звинувачення його іллокутивному значенню вважається ознакою „не-прямого” висловлення-звинувачення.

Відмінною рисою висловлення-звинувачення в мовленнєвій поведінці представників німецького соціуму є його стабільне закріплення за конфліктними комунікативними ситуаціями. На вибір мовних форм висловлення-звинувачення суттєво впливають такі фактори комунікативної ситуації, як: симетричні/асиметричні соціальні статусні відносини між комунікантами (статус адресанта вищий / нижчий /рівні статуси); офіційно-ділова / дружньо-фамільярна соціальна дистанція та гендерний фактор.

Прагматична своєрідність складного комунікативного феномену звинувачення полягає в його прагматичній багатозначності та досить широких можливостях варіювання його загального прагматичного значення. Це сприяє вираженню більш тонких мовленнєвих смислів висловлення-звинувачення порівняно з елементарними мовленнєвими діями.

Особливості структури висловлення-звинувачення знайшли своє відображення в типологічному описі. Встановлено такі типи висловлення-звинувачення: - симетричні та асиметричні (залежно від соціального статусу комунікантів); - контактні та неконтактні / дистантні (з погляду контактності партнерів); - моно- і поліадресатні (враховуючи кількість адресатів); - ініціативні та реактивні (з погляду комбінації одиничних висловлень). Визначено 6 варіантів поєднання різних типів висловлень у межах висловлення-звинувачення залежно від форми його вираження; виявлено домінуючий варіант, що охоплює такі типологічні ознаки, як симетричність, контактність, моноадресатність та ініціативність.

Специфікою функціонування висловлення-звинувачення в німецькомовному художньому дискурсі є широта його перлокутивного потенціалу: висловлення-відповіді адресата на звинувачення-стимул мовця варіюють у діапазоні від визнання провини та вибачення до заперечення провини, зустрічного звинувачення, ігнорування, здивування, мовчання й навіть погрози.

Проведений у дисертації аналіз структурно-семантичних та когнітивно-прагматичних особливостей висловлення-звинувачення не вичерпує досліджуваної проблематики. Він відкриває перспективи подальших досліджень феномена звинувачення, які можуть бути пов'язані з системним описом граматичних та стилістичних засобів об'єктивації звинувачення; невербальних засобів вираження звинувачення (ролі інтонації, погляду, жестів, мовчання), що детермінують варіативність висловлення-звинувачення у межах дискурсу як процесу міжособистісного спілкування. Доцільним вважаємо також детальний аналіз висловлення-звинувачення у сфері юриспруденції (на матеріалі судового дискурсу), головним об'єктом якого є мовлення державного обвинувачувача (прокурора) та адвоката обвинувачення.

ЛІТЕРАТУРА

Основні положення дисертації викладено в таких наукових публікаціях:

1. Король А.А. Акт звинувачення сучасної німецької мови (на матеріалі правового дискурсу) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - Вип. 14. - Кн. 1. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - С. 202-205.

2. Король А.А. Іллокутивний акт “звинувачення”: визначення та форми прояву (на матеріалі сучасної німецької мови) // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 213: Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2004.- С. 125-134.

3. Король А.А. Мовленнєвий акт “звинувачення” імпліцитного типу (на матеріалі сучасної німецької мови) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - Вип. 12. Част. 1. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. - С. 260-264.

4. Король А.А. Мовленнєвий акт звинувачення в структурі фреймів взаємодії // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 267: Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 134-143.

5. Король А.А. Засоби об'єктивації прямого експліцитного звинувачення // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - Вип. 16. Кн. 1. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - С. 207-212.

6. Король А.А. Висловлювання звинувачення у структурі конфліктної ситуації на рівні макроконтексту // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - Вип. 18. Кн. 1. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - С. 236-240.

7. Король А.А. Розподіл частин мови у прямому та не-прямому звинуваченнях // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 290: Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 117-126.

8. Король А.А. Ефективність мовленнєвої дії з іллокутивним значенням звинувачення // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - Вип. 21. Част. 2. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. - С. 71-78.

9. Король А.А. Прагматичні види іллокутивного акту звинувачення // Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень і методика викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі: Зб. наук. пр. - Част.1: Лінгвостилістика. Лексична семантика. Фразеологія. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. - С. 319- 321.

10. Korol A. A. Explizite performative Formeln des Sprechaktes „Beschuldigung“ // Сучасні проблеми лінгвістики та навчання іноземних мов у контексті Болонського процесу: Зб. наук. пр. - Хмельницький: ХНУ, 2005. - С. 81-82.

11. Король А. А. Типологія висловлювань „звинувачення” у сучасній німецькій мові // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: Зб. праць та доповідей Всеукраїнської наук. конференції (12-13 травня 2005 р.). - Хмельницький: ХНУ, 2005. - С. 93-94.

12. Король А.А. Дискурс у сучасній лінгвістиці: визначення та загальна характеристика // Матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. „Наука і освіта `2004“ (10-25 лютого 2004 р.). - Том 26: Мова, мовлення, мовна комунікація. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 46-47.

13. Король А.А. Пряме перформативне висловлювання “звинувачення” в сучасній німецькій мові // Матеріали VIII Міжнар. наук.-практ. конф. „Наука і освіта `2005“ (7-21 лютого 2005 р.). - Том 6: Мова, мовлення, мовна комунікація. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 24-25.

14. Король А.А. Мовленнєвий акт “звинувачення”: визначення та форми прояву // Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов: Тези доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. - Тернопіль: ТДПУ, 2004. - С. 37-38.

Размещено на Allbest.ru