Концепт "Жіночість" у вікторіанській лінгвокультурі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КИСЕЛЬОВА Анна Леонідівна

УДК 811.111'277'06: 305

КОНЦЕПТ «ЖІНОЧІСТЬ» У ВІКТОРІАНСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ

Спеціальність 10.02.04 - Германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 2007р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент Неборсіна Наталія Павлівна, професор кафедри англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Мартинюк Алла Петрівна, професор кафедри перекладу та англійської мови Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна;

кандидат філологічних наук, доцент Потапенко Сергій Іванович, завідувач кафедри англійської філології Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя.

Захист відбудеться 27 вересня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці імені М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано 22 серпня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради к. філол. н. Клименко Л.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Визначальною ознакою сучасної гуманітарної думки є тенденція до інтеграції, яка особливо чітко простежується у сфері лінгвістики. Вивчення мови як багатоаспектного феномена змушує науковців відходити від принципу „лінгвістика заради лінгвістики” та сприяє появі інтегрованих дисциплін. Однією з таких дисциплін є лінгвокультурологія, яка з'явилась унаслідок корінних змін, що відбулись у гуманітарних науках у кін. ХХ - поч. ХХІ ст. Теоретичні основи лінгвокультурології було закладено у роботах Н.Д.Арутюнової, А.Вежбицької, Ю.С.Степанова. Терміносистема та методологія лінгвокультурологічних досліджень розробляється у працях С.Г.Воркачова, В.В.Воробйова, В.І.Карасика, В.А.Маслової, Л.О.Мурзина та ін. У лінгвокультурологічному напрямі здійснюються дослідження А.Д.Бєлової, А.П.Мартинюк, О.О.Борисова, Г.А.Огаркової, С.І.Потапенка та ін.

У сфері досліджень лінгвокультурологів опиняється не тільки сучасне мовлення, але й лінгвокультура минулих часів. Цим визначається інтерес дослідників до вікторіанської епохи, яка має надзвичайно вагомий вплив на сучасну європейську культуру. Соціокультурний аналіз Вікторіанства здійснюється у роботах зарубіжних вчених Г.Хейта, Дж.Прістлі, А.Бріггс та ін., а також на сторінках аналітично-бібліографічного британського журналу “Victorian Studies”, на інтернет-сайтах “The Victorian Web” та “The Postcolonial Web”. Зацікавленість у вікторіанській добі виявляють деякі російські дослідники-літературознавці та культурологи (О.В.Зброжек, Т.А.Івушкіна, Б.Проскурнін, І.А.Шишкова). Вітчизняними лінгвістами, що звернулися до Вікторіанства, є І.С.Шевченко, І.І.Морозова, Ю.П.Чала.

Одним із найбільш дискусійних питань, що виникають під час
вивчення вікторіанської культури, є так зване „жіноче питання”, яке у вікторіанську добу постало особливо гостро, тому дослідження вікторіанської доби є водночас гендерним дослідженням. У нашому аналізі концепту „Жіночість” ми опираємося на праці Ю.В.Абрамової, О.С.Бондаренко, А.Д.Борисенко, В.В.Васюк, О.Г.Дубровської, Д.Малишевської, А.П.Мартинюк, К.В.Містрюкової, Н.А.Паскової, О.А.Чибишевої та ін.

Таким чином, актуальність цієї роботи зумовлена значним інтересом європейських дослідників до надбань вікторіанської доби та потребою у комплексному вивченні вікторіанської лінгвокультури та концепту „Жіночість”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах наукової теми „Розвиток і взаємодія мов і літератур в умовах глобалізації. Підрозділ IV „Концептуальні картини світу романо-германських мов у контексті сучасного перекладознавства” (код
06 БФ044-01), що розробляється Інститутом філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Метою дослідження є комплексний аналіз засобів вербалізації концепту „Жіночість” у вікторіанських романах.

Зазначена мета дослідження зумовлює постановку та розв'язання таких завдань:

1) визначення концепту „Жіночість” як ключового концепту вікторіанської лінгвокультури;

2) вивчення лексико-семантичної репрезентації жіночості за допомогою контекстуального аналізу лексем, що складають структуру концепту „Жіночість” у текстах вікторіанських романів, виявлення ядерних та периферійних компонентів концепту;

3) дослідження соціолінгвістичної репрезентації концепту „Жіночість” шляхом аналізу вікторіанських стереотипів жіночості;

4) вивчення лінгвопоетичної концептуалізації жіночості в естетичному, метафоричному та символічному аспектах.

Об'єктом дослідження є концепт „Жіночість” у вікторіанській лінгвокультурі.

Предметом дослідження є мовні засоби, що репрезентують концепт „Жіночість” у вікторіанській художній літературі.

Для розв'язання поставлених завдань залучено такі основні методи: метод лексико-семантичного поля, фреймовий аналіз, розроблений С.О.Жаботинською, елементи контекстно-ситуативного, компонентного аналізу, кількісний аналіз. Крім того, у роботі застосовувались елементи інтерпретаційного та соціокультурного підходів.

Матеріалом дослідження є романи вікторіанських письменників У.Теккерея, Е.Гаскелл, Дж.Еліот, Шарлоти та Емілі Бронте, Дж.Мередіта, Т.Гарді (загальний обсяг - 5114 сторінок). Підхід до вибору текстового матеріалу зумовлений необхідністю урахування часового, соціального та гендерного чинників. Початок вікторіанської епохи репрезентують романи У.Теккерея та Е.Гаскелл, середина Вікторіанства представлена такими авторками як Дж.Еліот, Шарлотта та Емілі Бронте. Т.Гарді та Дж.Мередіт є представниками пізнього Вікторіанства. Такий підхід дозволяє зробити висновки стосовно наявності чи відсутності впливу статі автора на вибір номінацій концепту. Крім того, важливим чинником є прагматичні характеристики персонажів, зокрема їх соціальне походження, адже у творах вікторіанців представлені як аристократія (У.Теккерей, Дж.Мередіт) та середній клас (Ш.Бронте), так і селянство (Т.Гарді, Дж.Еліот) та робітники (Е.Гаскелл). Це розширює можливості аналізу та змінює традиційний погляд на Вікторіанство як на систему цінностей аристократії та середнього класу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснено багатоаспектне дослідження вербалізації концепту „Жіночість” у вікторіанській лінгвокультурі, застосовано фреймовий аналіз до художніх творів XIX ст., зроблено спробу виявити корпус номінацій концепту „Жіночість” у вікторіанському дискурсі.

Теоретичне значення роботи полягає у подальшій розробці концептуального аналізу. Поєднання лінгвістичного аналізу з соціокультурним та історичним підходами робить окремі результати дослідження корисними як для соціолінгвістики та етнолінгвістики, так і ряду інших гуманітарних дисциплін, зокрема культурології та літературознавства.

Практичне значення дослідження визначає можливість застосування отриманих даних у лекційних курсах з лексикології, когнітивної та гендерної лінгвістики, лінгвокультурології, країнознавства Великобританії, а також поза межами лінгвістики.

Положення, що виносяться на захист:

1. Вікторіанство як культурний феномен має значний вплив на формування європейських цінностей та сучасних поглядів на жінку. Одним із ключових концептів вікторіанської лінгвокультури є концепт „Жіночість”, який має лексико-семантичний, соціолінгвістичний та лінгвопоетичний рівні (репрезентації).

2. На лексико-семантичному рівні концепту „Жіночість” виявляються ядерні (абстрактні іменники womanhood, womankind, girlhood, (un)maidenliness, womanliness, girlishness, maidenhood) та периферійні компоненти, які утворюють фрейми „Жінка” та „Жіночий”. У кожному з фреймів, у свою чергу, виділяється ядро та периферія. Так, ядром фрейму „Жінка” є іменники woman, lady, girl, а периферією - номінації maid(en), lass, gentlewoman, female; wench, minx, vixen, hussy; creature, thing. Ядерними компонентами фрейму „Жіночий” є прикметники feminine та femalе, а периферію утворюють лексеми girlish, womanly, maiden(ly), ladylike.

3. На соціолінгвістичному рівні концепту „Жіночість” виявляються фреймові структури, які репрезентують стереотипні уявлення вікторіанців про соціальні статуси та ролі жінки, а саме „Незаміжня жінка” (з субфреймами „Дівчина на виданні” та „Стара діва”), „Заміжня жінка”, „Мати”, „Працююча жінка” (з субфреймами „Домашня служниця”, „Освітянка”, „Фабрична робітниця”, „Надомна працівниця”, „Підприємниця”, „Селянка”, „Мисткиня”). Мовні засоби, що складають зазначені фрейми, передають наявність як стереотипних, так і нетипових проявів жіночості, які представлено за допомогою опозицій:

„залежна роль жінки у шлюбі” - „керівна роль жінки у шлюбі”;

„любляча мати” - „байдужа мати”;

„шлюб як обов'язок” - „шлюб як ув'язнення”.

Нетипові для Вікторіанства соціальні характеристики жінки (фінансова незалежність, неприйняття традиційних обов'язків дружини та матері, підприємницька діяльність) є передвісниками емансипаційних тенденцій ХХ ст.

4. На лінгвопоетичному рівні концепту „Жіночість” виділяються метафоричний, естетичний та символічний шари концепту та встановлюються асоціативні зв'язки концепту „Жіночість” з такими концептуальними сферами як „Природа”, „Краса”, „Міфологія”. У зазначених сферах виявляються такі протилежні жіночі якості:

духовність (subtle, spiritual, refined, tender, subdued, sublime, delicate, aerial) - фізична краса (ruddy, replete, flesh and blood, coquettish);

невинність (violet, lily) - чуттєвість (rose, peony);

інфантильність; стриманість (kitten, calf, duck, pet animal; Dian) - пристрасність (lioness, tigress, wild animal; nymph, Cassandra);

„ангелоподібність” (angel) - „демонізм” (Demon, Pythoness, Medusa);

вірність (Egeria, Muse) - зрадливість (Delilah, Clytemnestra);

залежність (spaniel; Iphigenia) - незалежність (cat; Camilla, Omphale).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації пройшли апробацію на засіданнях кафедри англійської філології Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та були обговорені на міжнародній конференції „Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005), ІV-й міжнародній конференції „Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2005), науковій конференції „Мови, культури і переклад у добу глобалізації” (Київ, 2005), Наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження проф. І.В.Шаровольського (Київ, 2006).

Публікації. Основні положення і результати дослідження викладено у матеріалах конференцій та п'яти статтях автора, опублікованих в українських фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій 1,8 др. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи з додатками складає 218 сторінок, обсяг основного тексту - 182 сторінки. Список використаних джерел містить 296 позицій, з них 46 - іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 11 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається об'єкт, предмет та методи дослідження, формулюється мета, завдання й основні положення, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження.

У першому розділі „Вікторіанство як культурний феномен” здійснено огляд наукової літератури, присвяченої Вікторіанству, а також антропоцентричним, зокрема гендерним концептам.

Поняття „Вікторіанство” має декілька визначень, що пов'язане передусім з різноманітністю підходів до його вивчення (історичним, філологічним, культурологічним тощо). Отже, у сучасному гуманітарному дискурсі Вікторіанство визначається таким чином: а) історичний період; б) культурний стереотип; в) культурний феномен.

В історичному дискурсі Вікторіанство пов'язується з періодом правління королеви Вікторії (1837 - 1901). В зв'язку з численними політичними та соціальними реформами, фундаментальними науковими відкриттями Вікторіанство називають революційними періодом. Саме в цей період виникли та формувались цінності, що є актуальними для сучасної європейської культури.

Вікторіанська епоха є також епохою формування стереотипів, що створили особливий тип ментальності вікторіанців. Втіленням вікторіанських стереотипів є базові концепти, що репрезентують британську культуру. Важливу роль у вікторіанській ментальності відігравали стереотипи, пов'язані з жінкою та жіночістю. Концептуальним вираженням базових стереотипних уявлень про жінку є поняття “Аngel of the House”.

У роботі Вікторіанство розглядається не тільки як історичний період або як сукупність стереотипів, але й як особливий тип ментальності, що, з одного боку, має етнокультурну специфіку, а з іншого - універсальне, загальнолюдське значення. Розуміння Вікторіанства як культурного феномена дає можливість простежити взаємозв'язок історичних епох, здійснювати кроскультурний аналіз тощо.

Лінгвокультурологічне дослідження певної епохи передбачає виявлення її ключових концептів. Концепт визначається як умовна ментальна одиниця, яка використовується під час комплексного вивчення мови, свідомості та культури (В.І.Карасик). Важливу роль у вікторіанській ментальності відігравали стереотипи, пов'язані з жінкою та жіночістю, отже в якості ключового концепту Вікторіанства у роботі розглядається концепт „Жіночість”.

У другому розділі „Лексико-семантична репрезентація концепту „Жіночість” розглядаються лексеми, які вербалізують концепт „Жіночість” у вікторіанських романах.

У структурі концепту „Жіночість” було виділено ядерні та периферійні елементи. Всього проаналізовано 27 лексичних одиниць (5196 слововживань).

Концептуальне ядро представлено іменниками womanhood, womankind, girlhood, maidenliness, womanliness, girlishness, maidenhood (0,67 % від загальної кількості), які мають абстрактне, узагальнююче значення та у певних контекстах є безпосередніми номінантами концепту (womanhood, womanliness). Вивчення контекстуального оточення ядерних номінацій концепту, зокрема їх сполучуванності з оцінними прикметниками, дозволяє говорити про експліцитні позитивні конотації зазначених номінацій, напр., сполучуванність з прикметниками lovely, fair, childish, luxuriant, handsome, а також вживання у метафоричних виразах:

[…] that sense of helpless dependence on another's feeling which awakens the clinging deprecating womanhood even in the shallowest girl that can ever experience it (Adam Bede, c.216).

Being graceful and interesting, standing moreover on the momentary threshold of womanhood, her appearance drew down upon her some sly regards from loungers in the streets of Chaseborough (Tess of the d'Urbervilles, c.76).

Варто зазначити, що деякі з наведених іменників (girlishness, (un)maidenliness, maidenhood) трапляються тільки у творах пізніх вікторіанців.

Периферійні елементи концепту „Жіночість” утворюють фрейми „Жінка” та „Жіночий”. Фрейм „Жінка” складають номінації, що здійснюють референцію до осіб жіночої статі (95,5% від загальної кількості). Номінації woman, lady, girl є ядерними елементами фрейму, оскільки характеризуються найбільшою частотністю (96%). Зазначені номінації утворюють антонімічні пари woman - lady (за ознакою „родинне походження”) та woman - girl (за ознакою „вік”):

"Are you a woman?" "Yes." "A lady, I should have said.” “It doesn't matter." (Far From the Madding Crowd, c.156).

Above twenty of those clad in this costume were full-grown girls, or rather young women (Jane Eyre, c.49)

Номінація woman реалізує асоціативні смисли „розвинена фігура” (1), „життєвий досвід” (2), „материнський досвід” (3):

1. It was a luxuriance of aspect, a fullness of growth, which made her appear more of a woman than she really was (Tess of the d'Urbervilles, c.48).

2. I was once a foolish, romantic girl; now I am a sickly woman, all illusions vanished (The Egoist, c.590).

3. What a beautiful and kind-looking woman was the good-natured and comely, but unintellectual girl become! Wifehood and maternity had changed her thus, as I have since seen them change others even less promising than she (Villette, c.54).

З номінацією lady асоціюються як позитивні (увага до інших, приємний характер, охайність), так і негативні ознаки (зарозумілість, егоїзм, бездушність, байдужість, бездіяльність):

He had been brought up by a kind, weak, and tender woman, who had no pride about anything, but about him, and whose heart was so pure and whose bearing was so meek and humble, that she could not but needs to be a true lady (Vanity Fair, c.541).

To watch the behaviour of a fine lady to other and humbler women is a very good sport for a philosophical frequenter of Vanity Fair (Vanity Fair, c.260).

Крім того, у творах жінок більш експліцитно виявляються асоціації леді з такими ознаками як приваблива зовнішність, дорогий одяг:

He had found out the dream in which she was living - that she was to be a lady in silks and satins (Adam Bede, c.300).

Асоціативними смислами girl є „свіжий вигляд” (1), „недосвідченість, наївність” (2):

1. She might be thirty-nine or forty, and was buxom and blooming as a girl of twenty (Villette, c.63).

2. It was no mature woman with a long dark vista of intrigue behind her who was tormented thus; but a girl of simple life, not yet one-and twenty, who had been caught during her days of immaturity like a bird in a springe (Tess of the d'Urbervilles, c.251).

У творах пізніх вікторіанців спостерігається підвищення статусу референта, що позначається номінацією woman:

She was no longer the milkmaid, but a visionary essence of woman - a whole sex condensed into one typical form (Tess of the d'Urbervilles, c.167).

Крім того, наприкінці Вікторіанства відбувається нейтралізація соціальних конотацій lady. Так, наприклад, у свідомості персонажів У.Теккерея, становище гувернантки несумісне зі статусом lady, в той час як для героїв Дж.Мередіта не характерні подібні переконання:

A governess is all very well, but I'd rather have a lady for my sister-in-law. I'm a liberal man; but I've proper pride, and know my own station: let her know hers. (Vanity Fair, c.52).

"I had a governess, a learned lady, who taught me in person the picturesqueness of grumpiness” (The Egoist, c.378).

До периферійних номінацій фрейму „Жінка” належать: а) регулярні номінації (maid(en), lass, gentlewoman, female); б) емотивні номінації (wench, minx, vixen, hussy); в) контекстуальні номінації (creature, thing).

Номінації maid(en), lass, gentlewoman становлять особливий інтерес, оскільки не є характерними для сучасного мовлення, а також містять оцінні та соціальні конотації:

[...] she was not quite a common village maiden (Silas Marner, c.176).

A buxom-looking lass of sixteen, with bright eyes and purple cheeks, came to answer the knock (Vanity Fair, c.562).

Rebecca was driving, and at once recognized the gentlewoman with agreeable manners (Vanity Fair, c.395).

Історичний аналіз частотності номінацій maid(en), lass, gentlewoman свідчить про зменшення частотності номінацій lass та female, з одного боку, та збільшення частотності номінації maid(en). Крім того, для творів пізніх вікторіанців не характерне вживання gentlewoman.

Емотивно-оцінні номінації здебільшого характеризують не авторське, а персонажне мовлення, та мають переважно негативні конотації (крім номінації wench):

"I think I have your gauge,” - the little artful minx! (Vanity Fair, c.43).

Mary Barton! the dirty hussy! to bring my Jem into trouble of this kind (Mary Barton, c.211).

"You got the letter, then, my wench?” (The Mill on the Floss, c.225).

Контекстуальні номінації жінки мають конотації позитивної оцінки та співчуття до референта як з боку автора, так і персонажів. Наприкінці Вікторіанства у зв'язку з підвищенням статусу референта, що номінується woman, номінація creature вважається такою, що принижує жінку:

Tess was no insignificant creature to toy with and dismiss; but a woman living her precious life […] (Tess of the d' Urbervilles, c.198).

Фрейм „Жіночий” складають прикметники, що містять сему „жіночий” або „жіночний”: feminine, female, girlish, womanly, maiden(ly), ladylike (3,8 %).

Лексеми feminine та femalе є найбільш частотними, а отже розглядаються в якості ядерних елементів фрейму „Жіночий”. Зазначені номінації у певних контекстах є синонімами та вказують на стать референта. Проте така функція більш характерна для female, в той час як feminine частіше вказує на приналежність референту жіночої статі предмета, явища або якості. Крім того, саме ця номінація вживається у значенні „жіночний” та має оцінні конотації. Це значення feminine експлікується у творах пізніх вікторіанців, де спостерігається збільшення його частотності, а також вживання у функції предикатива та набуття feminine ознак, характерних для якісних прикметників:

Laetitia was invited here to show her the example of a fixed character - solid as any concrete substance you would choose to build on, and not a whit the less feminine (The Egoist, c.404).

Аналіз сполучуваності периферійних компонентів фрейму „Жіночий” з іменниками показує, що прикметники зі значенням „жіночий” здебільшого здійснюють референцію до позитивних жіночих якостей:

She spoke with hesitation, yet with sweet, simple, girlish tenderness (The Mill on the Floss, c.342).

Maidenly modesty (and true love is ever modest) seemed to oppose every plan she could think of (Mary Barton, c.124).

[…] still happier because he observed in her a more subdued air, something that he interpreted as the growth of womanly tenderness and seriousness (Adam Bede, c.282).

Антонімічні лексеми unwomanly, unfeminine, unmaidenly дають уявлення про нетипові характеристики жінки:

It was the whisperings of her womanly nature that caused her to shrink from any unmaidenly action, not Margaret's counsel (Mary Barton, c.164).

У цілому динаміка розвитку лексико-семантичної структури концепту „Жіночість” відображає зміни у соціальному, культурному та економічному житті Великобританії.

Третій розділ „Соціолінгвістична репрезентація концепту „Жіночість” присвячений вивченню вербалізації стереотипних уявлень вікторіанців про соціальні статуси та ролі жінки.

Соціальний статус вікторіанської жінки досліджувався за допомогою фреймів „Заміжня жінка” та „Незаміжня жінка”. Фрейм „Незаміжня жінка” подаємо у вигляді двох субфреймів: „Дівчина на виданні” та „Стара діва”. Мовні засоби, що вербалізують субфрейм, передають пасивність, мрійливість дівчини (dream, fancy, castles in the air) та активність її батьків:

Thus it was that our little romantic friend formed visions of the future for herself, - nor must we be scandalised that, in all her castles in the air, a husband was the principal inhabitant. Of what else have young ladies to think, but husbands? (Vanity Fair, c.79).

Випадки, коли дівчина сама виявляє активність, є нетиповими.

Лексеми, що вербалізують субфрейм „Стара діва”, мають здебільшого негативні конотації (faded, miserable sourest, prim, reputable, poor, lonely, miserable, persecuted, simple, penniless, faded, elderly; awful existence), що свідчить про негативну оцінку та низький статус неодруженої жінки у суспільстві, а також про її власні негативні відчуття, пов'язані з цим:

During her papa's life, then, she resigned herself to the manner of existence here described, and was content to be an Old Maid (Vanity Fair, c.413).

Лексеми spinster, old maid, virgin, vestal, maiden aunt мають негативне або іронічне забарвлення:

Is th' canting old maid as was his sister alive yet?" "I don't know who you mean," said Mary, sharply; for she did know, and did not like to have her dear, simple Alice so spoken of (Mary Barton, c.86).

З іншого боку, аналіз романів дозволяє виявити нестереотипні дії неодруженої жінки, яка не відчуває власної неповноцінності через свій соціальний статус:

She was the most hospitable and jovial of old vestals, and had been a beauty in her day, she said (Vanity Fair, c.83).

Фрейм „Заміжня жінка” відображає ролі, які виконувала вікторіанська жінка щодо чоловіка. Так, залежна роль жінки вербалізується за допомогою лексем з негативними конотаціями стосовно неї (humble, foolish) та лексем з піднесеними конотаціями щодо чоловіка (best, greatest):

He was… her emperor: her allied monarchs and august prince regent. He was her sun and moon (Vanity Fair, c.103).

How shall I be a companion for him, she though - so clever and so brilliant, and I such a humble foolish creature? How noble it was of him to marry me - to give up everything and stoop down to me! (Vanity Fair, c.227).

Іноді жінка відігравала керівну роль у шлюбі, при цьому щодо її чоловіка вживаються лексеми зі значенням „слуга” (footman, tayboy, maпtre d'hфtel, servant):

He was her upper servant and maпtre d'hфtel. He went on her errands: obeyed her orders without question (Vanity Fair, c.364).

Випадки, коли подружжя номінується лексемами зі значенням „партнер” не є типовими для Вікторіанства, таке сприйняття подружніх стосунків починає з'являтися лише у творах пізніх вікторіанців:

I should have desired an appreciative thoughtful partner for him, a woman of mind, with another sort of wealth and beauty. (The Egoist, c.60).

Тоді ж виникає сприйняття шлюбу не тільки як обов'язку (duty), але і як ув'язнення (bondwoman), що пов'язано з посиленням емансипаційних тенденцій:

Two months hence she was a bondwoman for life! (The Egoist, c.86).

Найважливішою соціальною роллю вікторіанської жінки було материнство, яке представлене у вигляді фрейму „Мати”. Лексеми, що вербалізують фрейм, передають, з одного боку, стереотипні дії вікторіанської матері, що належать до сфери „піклування” (tend, watch) та дії нетипової матері, яка виявляє байдужість (did not care, stoic calm) або ненависть до дитини (dislike, hatred):

Here it was that she tended her boy, and watched him through the many ills of childhood, with a constant passion of love (Vanity Fair, c.372).

His mother scarcely ever took notice of him (Vanity Fair, c.362).

[…] the mother's dislike increased to hatred: the consciousness that the child was in the house was a reproach and a pain to her. His very sight annoyed her (Vanity Fair, c.429).

Жінка, позбавлена материнського інстинкту, порівнюється з камінням, твариною (stone, pebble, peacock). З іншого боку, у текстах романів імплікується думка про те, що байдужість жінки до дитини викликана її прагненням до самореалізації в інших сферах життя, тому роль матері вона сприймає як таку, що нав'язана їй суспільством. Проте письменники зазначають, що така поведінка жінки викликана впливом більш ліберальної Франції та не є типовою для англійки:

She had not, to say truth, seen much of the young gentleman since his birth. After the amiable fashion of French mothers, she had placed him out at nurse in a village in the neighbourhood of Paris (Vanity Fair, c.350).

Професійна діяльність жінки у вікторіанську епоху є відносно обмеженою. Назви більшості професій (усього було проаналізовано 33 номінації жіночих професій) містять гендерно марковані елементи (market-woman, dairymaid, work girl, governess), що свідчить про чіткий розподіл професій на чоловічі та жіночі. Професійна діяльність жінки представлена у вигляді предметно-центричного фрейму, субфрейми якого репрезентують кожну із сфер професійної діяльності жінки. Субфрейм „Домашня служниця” вербалізує найбільша кількість мовних засобів, що вказує на поширеність цього виду занять серед вікторіанських жінок, а також про різноманітність обов'язків, які виконувала хатня робітниця. Лексеми з негативними конотаціями miserable, poor вказують на низький соціальний статус та фінансове становище гувернантки, посада якої вимагала досить високого рівня освіти. Субфрейм „Освітянка” дозволяє виявити такі риси schoolmistress як пихатість, снобізм (pompous, majestic, grenadier, princess), низький рівень освіченості. Зазначені риси утворюють етностереотип англійської schoolmistress, які відрізняють її від більш ліберальних французьких колег.

Аналіз фреймів, що репрезентують діяльність жінки у сфері промисловості, дозволяє вивести такі стереотипні риси працюючої жінки як бідність, втомленість (poor, depressed-looking, worn out), що свідчить про важкі умови праці. З іншого боку, жінка, яка працювала у зазначених сферах, була більш незалежною, ніж домашня служниця (independence of action). Вікторіанські романи не надають достатньо матеріалу для аналізу діяльності жінки у сфері підприємництва. У творах можна знайти імпліцитні вказівки на те, що жінка-підприємець повинна мати маскулінні риси (енергійність, цілеспрямованість: woman of energy, practical woman) та відігравати керівну роль у стосунках з чоловіком (to speak and reply boldly to men). У вікторіанській свідомості підприємницькі здібності жінки асоціюються здебільшого зі схильністю до авантюризму та рідко схвалюються суспільством.

Субфрейм „Селянка” дає уявлення про такі стереотипні риси селянки як здоров'я, квітучий вигляд (blooming, blossom-like) на відміну від міської жительки, яка описується за допомогою лексем зі значенням „хворобливий” (pale, sallow). З іншого боку, жінка, яка працювала в місті, мала більше можливостей для підвищення свого освітнього та інтелектуального рівня (deficiency of sense, acuteness and intelligence of countenance), що відрізняло її від селянки, чия праця описується лексемами зі значенням „монотонний” (clock-like monotony, mechanical regularity). У вікторіанських творах сільська жінка постає як мрійниця, що поринає під час праці у світ власних фантазій (exist in a dream), в той час як робітниця фабрики є більш активною, незалежною та емансипованою, що свідчить про зв'язок емансипаційних тенденцій з урбанізацією британського суспільства ХІХ ст.

Результати аналізу субфрейму „Мисткиня” свідчать про амбівалентність сприйняття вікторіанським суспільством таких професій як актриса, співачка, танцівниця тощо. Стереотипним уявленням про таких жінок було уявлення про їх невисокий моральний рівень (dubious, wicked). У зв'язку з розвитком літератури, написаної жінками, у вікторіанську епоху сформувалося стереотипне уявлення про письменницю як про стару діву.

У четвертому розділі „Лінгвопоетична репрезентація концепту „Жіночість” здійснено спробу дослідити вербалізацію образної складової концепту „Жіночість” за допомогою поетичного мовлення.

Під образною складовою концепту розуміємо суб'єктивну, прагматичну складову, у структурі якої виділяються асоціативно-образний та експресивно-оцінний компоненти. Лінгвопоетичний підхід до вивчення образної складової концепту дозволяє виявити метафоричний (асоціативний), символічний (міфологічний) та оцінний (естетичний) аспекти концепту.

Концепт „Жіночість” у вікторіанських романах асоціативно пов'язується з такими концептуальними сферами як „Природа”, „Краса” та „Міфологія”.

Характерне для більшості культур метафоричне зближення концептів „Жіночість” та „Природа” осмислюється вікторіанськими письменниками за допомогою флороморфних та зооморфних образів. Назви тварин і рослин у творах є джерелом таких поетичних засобів як порівняння, метафора та епітет. Крім того, вони виступають в якості оказіональних номінацій, які передають оцінне ставлення до жінки.

В основі флоро- та зооморфних метафор та порівнянь лежать базові метафори „Жінка - це рослина” та „Жінка - це тварина”. Усього було проаналізовано 24 лексеми, які беруть участь у створенні природної образності.

В якості корелятів флороморфної метафори виступають лексеми lily, peony, rose, violet, water-lily, bud, (dead) leaf, mushroom, які є концептуальним вираженням таких жіночих якостей як скромність, невинність, чуттєвість, юність, а також беруть участь у створенні чуттєвого образу героїні та зображенні її душевного стану. Зміни жіночої зовнішності, пов'язані з віком або хворобою, традиційно асоціюються з вегетативними змінами у природі (blooming, blossom-like, ripe, faded, withered), хоча причини зів'ялого вигляду жінки є не тільки фізіологічними, але й психологічними:

[…] she was a faded young woman (The Egoist, c.450).

Корелятами зооморфних метафор є лексеми cat, kitten, calf, duck, butterfly, bird, robin, pigeon, lioness, tigress. Зооморфні денотати експлікують такі якості жінки як інфантильність (1), грайливість (2), емоційність (3):

1. Her little butterfly soul fluttered incessantly between memory and dubious expectation (Adam Bede, c.137).

2. […] she put up her round cheek against his, like a kitten (Adam Bede,
c.343).

3. […] her eyes flashing like the eyes of a young lioness (The Mill on the Floss, c.217).

Крім того, порівняння з котом або птахом беруть участь у кінетичному портреті героїнь:

Her movements had the supple softness, the velvet grace of a kitten (Villette, c.369).

Притаманне вікторіанській ментальності протиставлення фізичної та духовної краси передається у романах за допомогою прийому контрасту. Усього було проаналізовано 26 описів жіночої краси, в яких автори вдавалися до прийому контрасту. Цей прийом реалізується на змістовому (наявність у більшості творів героїнь - антиподів) та формальному рівні, а саме:

а) у вживанні в описах героїнь антонімічних лексем (material, flesh and blood beauty - spiritual, subtle, sublime, subdued) та метафор:

This was not an opaque vase, of material however costly, but a lamp chastely lucent, guarding from extinction, yet not hiding from worship, a flame vital and vestal (Villette, c.363).

б) шляхом повтору заперечних конструкцій (not with... not with, without… without, neither… nor... nor):

[…] a beauty neither of fine colour nor long eyelash, nor pencilled brow, but of meaning, of movement, of radiance (Jane Eyre, c.75).

в) за допомогою оксюморону ('dear deceit' of beauty, pretty deceits of beauty) тощо.

Зв'язок краси з духовністю експлікується за допомогою персоніфікації лексеми soul, яка вживається поряд з лексемами зі значенням „краса”:

It was a moment when a woman's soul is more incarnate than at any other time; when the most spiritual beauty bespeaks itself flesh; and sex takes the outside place in the presentation (Tess of the D' Urbervilles, c.217).

Poor Maggie! She looked very beautiful when her soul was being played on in this way by the inexorable power of sound (The Mill on the Floss, c.427).

She was pretty; her eyelashes were long and dark, her eyes dark-blue, and her soul was ready to shoot like a rocket out of them at a look from Willoughby (The Egoist, c.38).

У більшості творів у героїнь переважає або фізична, або духовна краса. Думка про нерозривність фізичної та духовної краси та можливість їх поєднання в одній жінці найбільш очевидно виражена у творах пізніх вікторіанців.

Амбівалентне сприйняття жінки втілюється у міфологічних алюзіях, які є одним із шляхів символічної репрезентації жіночості. Корелятами метафори „Жінка - це міфологічна істота” є:

біблійні персонажі (angel, Eve, Delilah);

богині та інші героїні греко-римської міфології (Aphrodite, Artemis, Aurora, Camilla, Cassandra, Clytemnestra, Demeter, Egeria, Hamadryad, Hebe, Iphigenia, Medusa, Minerva, Muse, nymph, Omphale, Psyche, Pythoness);

деякі персонажі германської міфології (Undine, water-nixies). Усього було проаналізовано 23 міфологічні номінації.

Традиційне порівняння жінки з ангелом є, з одного боку, модифікацією вікторіанської метафори “Angel of the House” (angel of a girl (Vanity Fair, c.c.195), poor white-robed angel (Vanity Fair, 109), the most angelical of young women (Vanity Fair, c.164), а з іншого, у деяких творах містить іронічні конотації:

Mary could not help laughing outright, in spite of her depression, at the idea of Margaret as an angel; it was so difficult (even to her dressmaking imagination) to fancy where, and how, the wings would be fastened to the brown stuff gown, or the blue and yellow print (Mary Barton, c.182).

Власне поетичне бачення жінки вікторіанські письменники передають за допомогою порівнянь з біблійною Євою та богинями греко-римської міфології:

[…] she regarded him as Eve at her second waking might have regarded Adam (Tess of the d'Urbervilles, c.218).

Водночас порівняння жінки з богинею, які трапляються у мовленні персонажів-чоловіків, відображають поверхневе та стереотипне сприйняття жінки чоловіками:

He called her Artemis, Demeter, and other fanciful names half teasingly, which she did not like because she did not understand them. ''Call me Tess,'' she would say askance; and he did. (Tess of the d' Urbervilles, c.167).

Найбільш експліцитно вікторіанське сприйняття жінки як ірраціональної істоти, значно ближчої до природи, ніж чоловік, відбилося в міфологічних образах напівлюдських-напівтваринних істот (nymph, Undine, water-nixies, Medusa, Pythoness), які контрастують з типовими „ангелоподібними” вікторіанськими героїнями:

Maggie tossed her hair back and ran downstairs […] whirling round like a Pythoness and singing as she whirled (The Mill on the Floss, c.25).

Maggie lingered at a distance looking like a small Medusa with her snakes cropped (The Mill on the Floss, c.97).

Загальновідомі міфологічні сюжети виступають у творах в якості прецедентних текстів, а жіночі міфологічні образи виконують оцінну функцію, вказуючи на наявні або приховані якості героїнь. Міфологічні алюзії виявляють такі протилежні жіночі якості як „ангелоподібність” та демонізм, відданість та зрадливість, залежність та незалежність, краса та непривабливість, стриманість та неприборканість.

ВИСНОВКИ

Концепт „Жіночість” розглядався в роботі як трьохкомпонентна структура, яка має лексико-семантичний, соціолінгвістичний та лінгвопоетичний рівні (репрезентації).

Зазначені рівні концепту „Жіночість” відображено у роботі за допомогою фреймів „Жінка”, „Жіночий”; „Незаміжня жінка”, „Заміжня жінка”, „Мати”, „Працююча жінка”, „Природа”, „Краса”, „Міфологія.” В узагальненому вигляді структуру концепту „Жіночість” подано на мал. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 1. Фреймова репрезентація концепту „Жіночість”

Аналіз лексико-семантичної репрезентації концепту „Жіночість” полягав у виявленні ядерних та периферійних компонентів концепту. До ядерних компонентів концепту було віднесено абстрактні іменники womanhood, womankind, girlhood, (un)maidenliness, womanliness, girlishness, maidenhood, які є регулярними або контекстуальними номінаціями концепту. Під час аналізу було виявлено опозиції:

womanhood - girlhood (за семою „вік”);

maidenliness - unmaidenliness (за семою „типовий для жінки”), які мають оцінні, переважно позитивні конотації.

В якості периферійних компонентів концепту розглядалися іменники-номінації жінки та прикметники зі значенням „жіночий”, „жіночний”, „притаманний жінці”. З метою аналізу периферійних компонентів концепту їх було подано у вигляді фреймових структур „Жінка” та „Жіночий”. Всередині кожного з фреймів, в свою чергу, було виявлено ядерні та периферійні компоненти. Ядерними компонентами фрейму „Жінка” є лексеми woman, lady, girl, а периферію складають регулярні номінації жінки (maid(en), lass, gentlewoman, female), емотивні номінації (wench, minx, vixen, hussy) та контекстуальні номінації (creature, thing).

Ядерними компонентами фрейму „Жіночий” є лексеми feminine та femalе. Діахронічний аналіз контекстуальних значень цих номінацій дозволив зробити висновок про набуття лексемою feminine оцінних конотацій наприкінці Вікторіанства, що пов'язується у роботі з соціокультурними змінами того часу. Периферійні елементи фрейму „Жіночий” (girlish, womanly, maiden(ly), ladylike) мають переважно позитивні конотації, що відображає притаманне вікторіанцям схвальне ставлення до наявності у жінки типових жіночих якостей.

Фреймовий аналіз соціолінгвістичної репрезентації концепту „Жіночість” дозволив визначити стереотипні уявлення вікторіанців про соціальні ролі та статуси жінки. В результаті аналізу було виявлено фрейми „Незаміжня жінка” (з субфреймами „Дівчина на виданні” та „Стара діва”), „Заміжня жінка”, „Мати”, „Працююча жінка” (з субфреймами „Домашня служниця”, „Освітянка”, „Фабрична робітниця”, „Надомна працівниця”, „Підприємниця”, „Селянка”, „Мисткиня”).

Соціальний статус вікторіанської жінки був тотожним її сімейному статусу (wife, spinster). Найважливішою соціальною роллю було материнство, а більшість професій, якими володіли жінки, були суто жіночими. Дослідження дозволило виявити опозиції:

„залежна роль жінки у шлюбі” - „керівна роль жінки у шлюбі” (humble foolish creature, humble Cinderella - tyrannous behaviour, incline him to do either what she wishes);

„шлюб як обов'язок” - „шлюб як ув'язнення” (duty - slavery, bondwoman, captured woman);

„любляча мати” - „байдужа мати” (delighted, proud - calm, unmoved).

Аналіз лінгвопоетичної репрезентації концепту „Жіночість” полягав у вивченні образної складової концепту, яка виявляє метафоричний, символічний та естетичний шари концепту. Проведений аналіз виявив зв'язки концепту з іншими концептуальними сферами, які представляють асоціативні фрейми „Природа”, „Краса” та „Міфологія”.

У результаті дослідження фрейму „Природа” було виявлено зоо- та флороморфні метафори, які беруть участь у створенні жіночих образів. Співставлення цих метафор дозволило виявити такі протилежні жіночі якості:

скромність (violet, lily) - чуттєвість (rose, peony);

інфантильність (kitten, calf, duck, pet animal) - пристрасність (lioness, tigress, wild animal);

граційність (cat, kitten, bird) - незграбність (puppy);

незалежність (cat) - відданість (spaniel);

юність, здоров'я (rose, bud) - хворобливість (fallen leaf).

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що для свідомості вікторіанців характерне протиставлення жінок, в яких переважає фізичне, чуттєве, гріховне начало, жінкам, які відзначаються високими моральними якостями та духовною красою. Аналіз асоціативного фрейму „Краса” виявляє притаманне вікторіанській ментальності протиставлення фізичної привабливості (її передають епітети ruddy, replete, flesh and blood, coquettish) та духовної краси, що зображується за допомогою епітетів subtle, spiritual, refined, tender, subdued, sublime, delicate, aerial.

Аналіз асоціативного фрейму „Міфологія” довів характерне для вікторіанців уявлення про наявність у жінки „ангельського” (angel, Dian, Egeria, Muse, Iphigenia) або „демонічного” (Cassandra, Pythoness, Medusa, Delilah, Clytemnestra) начала.

Запропонований у дисертації підхід до вивчення концепту „Жіночість” може застосовуватися для дослідження інших антропоцентричних концептів, зокрема концепту „Маскулінність” та ключового для британської культури концепту “Джентельмен”. Перспективним видається вивчення еволюції гендерних стереотипів за допомогою порівняння вікторіанської та сучасної концептуалізації жіночості.

вікторіанство семантичний соціолінгвістичний лінгвопоетичний

Основні положення дисертації відображено у таких працях автора

Кисельова А. Гендер: плюралістичність підходів і мовознавство // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту. - Чернівці: Рута, 2002. - Вип. 135: Германська філологія. - С. 136-141.

Кисельова А.Л. Концепт „жіноча краса” в англійському вікторіанському романі // Літературознавчі студії: Зб. наук. пр. - К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 12 - С. 241-244.

Кисельова А.Л. Концепт „ідеальна жінка” у вікторіанському романі (на матеріалі роману В. М. Теккерея “Vanity Fair”) // Актуальні проблеми менталінгвістики: Зб. наук. пр. за матеріалами IV-ї Міжнар. наук. конф. - Черкаси: Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького, 2005. - С. 29-31.

Кисельова А.Л. Концепт „шлюб” у вікторіанській лінгвокультурі // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К.: Вид.-поліграф. центр „Київській університет”, 2006. - Вип. 17. - С. 185-192.

Кисельова А.Л. Реалізація концепту „жіночість” у портреті літературного персонажу // Нова філологія: Зб. наук. пр. - Запоріжжя: Вид-во Запоріз. ун-ту, 2005. - № 1 (21). - С. 76-82.

АНОТАЦІЯ

Кисельова А.Л. Концепт „Жіночість” у вікторіанській лінгвокультурі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007.

Дисертацію присвячено вивченню концепту „Жіночість” у вікторіанській лінгвокультурі. Концепт „Жіночість” розглядається як один із ключових концептів Вікторіанства. Матеріалом дослідження є романи, написані у різні періоди вікторіанської доби.

Концепт „Жіночість” досліджується як трьохкомпонентна структура, що має лексико-семантичний, соціолінгвістичний та лінгвопоетичний рівні (репрезентації). У роботі проаналізовано контекстуальні значення ядерних та периферійних номінацій концепту у вікторіанському художньому дискурсі, виявлено їх певні особливості, пов'язані із впливом гендерного та історичного чинників. За допомогою фреймового аналізу досліджено основні соціальні ролі та статуси вікторіанської жінки, проаналізовано мовні засоби, що передають як стереотипні, так і нетипові уявлення вікторіанців про місце жінки у суспільстві. У роботі також встановлено асоціативні зв'язки концепту з такими концептуальними сферами як природа, краса та міфологія.

Ключові слова: лінгвокультурологія, гендер, концепт, Вікторіанство, жіночість, фреймовий аналіз, стереотип, міфологія.

АННОТАЦИЯ

Киселева А. Л. Концепт „Женственность” в викторианской лингвокультуре. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04. - германские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2007.

Диссертация посвящена изучению концепта „Женственность” в викторианской лингвокультуре. В работе проанализированы романы, созданные в разные периоды викторианской эпохи.

В структуре концепта были выделены лексико-семантический, социолингвистический и лингвопоэтический уровни (репрезентации), основным методом исследования которых был фреймовый анализ.

В первой главе осуществляется критический анализ литературы, посвященной Викторианству, теории лингвокультурологиии, а также гендерным исследованиям в лингвистике. Викторианство при этом понимается не только как исторический период либо культурный стереотип, но и как культурный феномен. Концепт „Женственность” рассматривается в работе в качестве ключевого концепта Викторианства, поскольку именно в этот период формируются основные стереотипы, связанные с женщиной и женственностью.

Вторая глава посвящена исследованию лексико-семантической структуры концепта „Женственность”. В ходе исследования было выделено коцептуальное ядро, представленное существительными womanhood, womankind, girlhood, maidenliness, womanliness, girlishness, maidenhood и периферийные номинации концепта, которые образуют фреймы „Женщина” (woman, lady, girl; maid(en), lass, gentlewoman, female; wench, minx, vixen, hussy; creature, thing) и „Женственный” (feminine, female, girlish, womanly, maiden(ly), ladylike). Исследование затрагивало также гендерный и диахронический факторы, которые в той или иной степени определяли лексико-семантическую структуру концепта.

В третьей главе проведен фреймовый анализ социолингвистической репрезентации концепта „Женственность”, который позволил выявить стереотипные представления викторианцев о социальных ролях и статусах женщины. В ходе анализа изучались фреймы „Незамужняя женщина”, „Замужняя женщина”, „Мать”, „Работающая женщина”. Социальный статус викторианской женщины был идентичным ее семейному статусу, основной социальной ролью было материнство, а большинство профессий, которыми владели женщины, были нехарактерными для мужчин.

В четвертой главе проанализирована лингвопоэтическая репрезентация концепта „Женственность”. Анализ заключался в изучении образной составляющей концепта, которая отображает метафорический, символический и эстетический концептуальные слои. Исследование выявило связи концепта с другими концептуальными сферами, которые представляют ассоциативные фреймы „Природа”, „Красота” и „Мифология”.

Ключевые слова: лингвокультурология, гендер, концепт, Викторианство, женственность, фреймовый анализ, стереотип, мифология.

SUMMARY

Kiselyova Anna L. Concept “Femininity” in Victorian linguoculture. - Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Philology. Speciality 10.02.04. - Germanic languages. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2007.

The thesis is dedicated to the study of concept ”Femininity” in Victorian linguoculture. Femininity is viewed as one of the basic concepts of Victorian culture. The work contains the analysis of the novels written by Victorian writers.

The thesis presents the detailed analysis of lexico-semantic, socio-linguistic and linguo-poetic levels (representations) of the concept. The contextual meanings of nuclear and peripheral nominations of the concept were investigated. The groups of lexical units representing the concept were analyzed within the frames “Womanhood”, “Woman”, “Feminine”. The gender and diachronic factors were also taken into consideration. The major social roles and status of the Victorian woman were studied with the help of the frame analysis. The Victorian stereotypes of femininity were represented as the frames “Married woman”, “Single woman”, “Mother”, “Working woman”.

The investigation revealed the metaphorical relations of the concept “Femininity” with other conceptual spheres such as nature, beauty, and mythology. The research showed the ambiguous attitude to woman in the Victorian period, existence of stereotyped as well as non-typical ideas of femininity.

Key words: linguoculturology, gender, concept, Victorian, femininity, frame analysis, stereotype, mythology.

Размещено на Allbest.ur

...