Міжнародно-правовий дискурс: когнітивно-комунікативний аспект

У підрозділі 4.2.3 “Аксіологічний рівень міжнародно-правової картини світу та його мовне втілення” визначено, що цей рівень МПКС характеризується відносинами прототипної ціннісної ієрархії та здатністю концептів до конвенційної / неконвенційної поляризації й динамізації. Прототипна ієрархія виявляється як відповідність нормативних смислів, що розробляються у МПД, ціннісним концептам-прототипам міжнародно-правової картини світу; як системні обмеження щодо появи норм, які не відповідають ціннісним прототипам; а також простежується як вертикальний ціннісно-смисловий зв'язок концептів-прототипів з концептами галузевих концептосфер.

Конвенційна поляризація виникає внаслідок ціннісної колізії концептосфер “суверенітет” і “загальне благо”. Зокрема, концептосфера “суверенітет” інтегрує концепти захист, охорона, відповідність, пропорційність, самовизначення, диференціація, заборона, які актуалізовані термінологічними сполуками та висловленнями національна безпека (“national safety”, “sйcuritй nationale”), принцип повного та постійного суверенітету всіх держав над своїми багатствами та природними ресурсами (“principle of full and permanent sovereignty of all States over their own wealth and natural resources”), територіальна недоторканість (“territorial integrity”, “l'intеgritе territoriale”), політична незалежність будь-якої держави (“political independence of any state”, “l'indеpendance politique de tout Etat”), внутрішня компетенція будь-якої держави (“the domestic jurisdiction of any state”, “la compеtence nationale d'un Etat”), непорушність кордонів (“inviolability of borders”, “intangibilitй des frontiиres”), імунітет від іноземної юрисдикції (“immunity from the jurisdiction of any State”; “l'immunitй de juridiction vis-а-vis de tout Etat”) та ін.

Концептосфера “загальне благо” (common good) об'єднує концепти розвиток, свобода, доступ, демократія, універсальність, лібералізація, вербалізовані сполуками міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру (“international co-operation in solving international problems of an economic, social, cultural, or humanitarian character”, “la coopеration internationale en rеsolvant les problеmes internationaux d'ordre еconomique, social, intellectuel ou humanitaire”), вільна торгівля (“free trade”, “libertй commerciale”), принцип найбільшого сприяння (“most-favoured-nation principle”, “principe de la nation la plus favorisйe”), колективна безпека (“collective security”, “sйcuritй collective”), а також позначеннями режиму “res omnius communis” - загальної спадщини людства (“the province of all mankind”): свобода відкритого моря (“freedom of the high seas”, “libertй de la haute mer”), свобода судноплавства (“freedom of navigation” / “libertй de navigation”), свобода повітря (“freedom of the air”, “libertй de l'air”), вільний доступ до всіх районів небесних тіл (“free access to all areas of celestial bodies”) та ін. Така ціннісна колізія генерує розвиток норм (та термінології, що їм відповідає), які або обмежують суверенітет на користь загального блага, або навпаки.

Неконвенційна поляризація діє під впливом варіативних концептосистем держав і вносить змістовні новації в МПД із метою введення потенційно конфліктних цінностей до концептосфери “справедливість”. У концептуальних просторах міжнародно-правових текстів знаки неконвенційної поляризації накладаються на умисну адресантно-гетерогенну інтерактивність МПД. Зокрема, це позначення складних об'єктів міжнародно-правового урегулювання: “комерція”, “спричинення шкоди”, “права народів” та ін.; а також висловлення, які містять смисли “баланс”, “пропорційність”, “компенсація”, “віддання”, “перевага”, “обмін”, “вибір”, “захист” як компоненти компенсаційної справедливісті, пов'язані із усуненням поляризації.

У третьому підрозділі четвертого розділу “Концептосфера справедливість і її мовні маніфестації” установлено когнітивні й мовні особливості сучасної міжнародно-правової картини світу з огляду на еволюцію окресленої концептосфери; визначено структуру і межі концептосфери справедливість у концептуальних просторах філософських та правових текстів різних історичних періодів. Найбільш статичною частиною концептосфери “справедливість” є елементи пропорційність, відповідність, співвідношення, віддяка, рівновага, баланс, завдяки тому, що вони пов'язані не стільки з самими цінностями, скільки з незмінними критеріями структурування цих цінностей незалежно від уявлень про справедливість.

Домінантні ознаки концептосфери “справедливість” базуються на трьох суперконцептах: належне (норма, правило, вимоги, право, законність), рівність (пропорційність, об'єктивність, відповідність, розподіл, свобода, міра, рівновага, баланс) і благо (цінність, користь), визначених шляхом концептуального аналізу філософських і правових текстів, а також лексикографічних джерел типологічно різних мов. Так, у тлумачних словниках онтологічний зміст концепту справедливість установлений на підставі його аксіологічних і деонтичних дефініцій. Зокрема, аксіологічний план концепту виявляється визначеннями справедливості та справедливого як “правильного”, “об'єктивного”, “неупередженого” “ставлення до кого-, чого-небудь” (рос.: “соответствующий истине, действительному положенню вещей; правильный, верный”; анг.: “the quality of being just, impartial or fair”, “conformity to truth”; “the principle or ideal of just dealing or right action, conformity to this principle or ideal”; “justice = fairness”, “to do justice to him = to be fair to him”, “justice have been done - a fair situation has been achieved”; фр.: “justice - caractere de ce qui est juste, equitable”, “vertu morale qui inspire le respect absolu du droit des autres”.

Деонтична концептуальна інформація міститься у дефініціях справедливості на базі термінів “правовий”, “норми”, “вимоги”. Так, критерій “відповідність нормам” покладено в основу дефініції “людські відносини, дії, вчинки, які відповідають морально-етичним і правовим нормам” (рос.: “Соответствие человеческих отношений, законов, порядков ... морально-этическим, правовым нормам, требованиям”; анг.: “the quality of conforming to law”; фр.: “justice - caractere de ce qui est … conforme au droit”; “Rиgle de ce qui est conforme au droit de chacun”.

Розгляд еволюції концептосфери “справедливість” у міжнародно-правовій картині світу (підрозділ 4.3.2) передбачає встановлення нами чотирьох етапів розвитку пропозиційного змісту “суб'єкт справедливості”: від виключного / вибіркового суб'єкту до універсального етацентричного суб'єкту; суб'єкту компенсаційної справедливості і суб'єкту, пов'язаному з подоланням етацентризму.

У сучасній міжнародно-правовій картині світу взаємозв'язок концептосфер “міжнародне право” й “справедливість” реалізується у двох площинах. Перша площина юридична / інституційна справедливість із пропозиційним центром рівність перед законом пов'язана з кореляціями концепту закон з концептами рівність, зрівнювання, однаковість / гомогенність, свобода, обмеження. Результати взаємодії можна представити у вигляді умовно-наслідкової пропозиції, що уточнює фрейм справедливість: справедливість = рівність перед законом; закон = рівне обмеження свобод (корегування надлишкової свободи); справедливість = рівне обмеження свобод за допомогою закону. Зазначені взаємозв'язки висвітлюються семантичною комбінаторикою імен справедливість, свобода, рівність, право / закон в філософських текстах Аристотеля, Ф.А. Гаєка, І. Канта, Поля Рикера, Дж. Роулза. У правових дискурсах концептуальна площина юридична справедливість актуалізована формулами equals shall be treated equally (із рівними треба поводитись рівним чином); to treat similar cases similarly (трактувати аналогічні випадки подібно), to treat like cases alike and different cases differently (трактувати схожі випадки подібно і неоднакові відмінно); Iustitia est constans et perpetua voluntas ius suum cuique tribuendi / Justice is a constant, unfailing disposition to give everyone his legal due (The Digest of Justinian) (справедливість є постійним, незмінним наміром кожному віддавати те, що йому належить за законом). Обґрунтуванням прототипної ролі концепту справедливість щодо міжнародно-правових цінностей є зрівнювання понять “справедливість” й “міжнародне право” у Статуті ООН.

Другий ракурс зв'язку концептосфер “міжнародне право” й “справедливість” репрезентований площиною реальної / змінної справедливості з пропозиційним центром суттєва (природно-правова) рівність. Ця площина ґрунтується на концептах відмінність, компенсація, диференціація, вирівнювання, перевага, толерантність (терпимість), які розкриваються за допомогою пропозицій “вирівнювання умов задля досягнення рівності результату”, “виправлення первісної / стартової нерівності”, “корегування шкоди, спричиненої зрівнюванням перед законом нерівних суб'єктів”, “збільшення переваг”. Така взаємодія концептосфери справедливість виявляється у сучасних філософських дискурсах: “справедливість потребує, щоб винагорода була пропорційною непривабливості праці”, “щоб під час розподілу переваг й невигод найслабша група зазнавала найменшої шкоди” (Ф.А. Гаєк, Дж. Роулз, П. Рикер та ін.).

У четвертому підрозділі четвертого розділу “Концептуальний простір міжнародно-правового тексту та його мовне втілення” аналізуються особливості інваріантної і варіативної концептуальної організації міжнародно-правового тексту / дискурсу.

Концептуальний простір міжнародно-правового тексту сформовано єдністю стандартних і ситуативно-варіативних пропозицій, що організують інваріантні та варіативні концепти онтологічного, деонтичного й аксіологічного рівнів. Інваріантний складник базується на концептуальних константах міжнародно-правової картині світу.

Його репрезентовано стандартними пропозиціями й макропропозиціями тексту, що формують фрейми-сценарії; а також концептуальними блоками, стереотипними для жанрів МПД. Варіативний компонент концептуального простору МПД активується під впливом гетерогенних цінностей комунікантів і представлений ситуативно-варіативними пропозиціями й імплікаціями, які структурують концепт-ідею міжнародно-правового тексту у комплексі пов'язаних із ним понять, уявлень, образів й асоціацій.

ВИСНОВКИ

Здійснене комплексне мультимовне дослідження інтерактивних, жанрових та концептуальних параметрів міжнародно-правового дискурсу дозволяє зробити такі висновки:

1. МПД розглядається нами як комунікативна ситуація, що виконує креативно-деонтичну функцію узгодження правових цінностей шляхом їхнього припису або рекомендації як моделей поведінки, а також координує національні, групові, інституційні стратегії суб'єктів-держав. Складники МПД детерміновані такими його параметрами, як формально-семіотична структура самого міжнародно-правового тексту; його зв'язок із семіосферами прецедентних та інших міжнародно-правових й національно-правових текстів; проекція на концептосферу “справедливість”, що зумовлює занурення комунікантів і тексту до семіотичного універсуму й оціночно обґрунтовує правові системи; взаємодія комунікантів із роз'єднувальним й об'єднувальним економіко-політичним буттям; орієнтація на жанрові семіосфери та жанри. Когнітивною базою МПД є синхронізовані знання / уявлення комунікантів про власну гомогенність й узагальненість, які сприяють узгодженню гетерогенних економічних і політичних стратегій держав-учасників, а також про інтерсеміотичний зв'язок міжнародно-правового тексту із різними типами текстів й семіосфер.

2. Реалізація МПД ґрунтується на специфіці його інтерактивності, жанрової організації й концептуального простору. Отже, комплексний аналіз МПД передбачає опис трьох типів моделей: інтерактивної, жанрової й концептуальної.

3. Методика інтерактивного моделювання міжнародно-правового дискурсу включає виявлення основних векторів запланованої інтеракції між його учасниками; обґрунтування стереотипних кореляцій між дискурсивними ролями узагальненого комуніканта й складниками дискурсу, взаємодія з якими активує ці ролі; опис локальних інтерактивних моделей. Глобальна інтеракція у МПД обумовлена статусом узагальненого комуніканта, що відповідає за програму здійснення дискурсу на основі узгодженого учасниками нормативного тексту. Сукупність локальних інтеракцій віддзеркалює процес узгодження тексту і стереотипно пов'язана із структурою узагальненого комуніканта, його дискурсивними ролями.

4. Гомогенна інтерактивність ґрунтується на інтенційній програмі узагальненого адресанта, яка впроваджується ролями “загальносистемного адресанта”, “підсистемного / галузевого адресанта”, “нормативного адресанта”, “культурно-семіотичного адресанта” і характеризується зв'язками із семіосферами загальносистемних, галузевих, загальнолюдських текстів, а також з об'єднувальним економіко-політичним буттям держав-учасників. Гетерогенна інтерактивність ґрунтується на програмі інтерпретації узагальненого адресата і реалізується ролями національно-варіативного та міжнародно-варіативного адресатів, їхніми модифікаціями. Ці ролі запобігають ускладненню міжнародно-правової комунікації і з'являються при потребі додаткових інтерактивних зусиль учасників МПД. Гетерогенна інтерактивність характеризується зв'язками із семіосферами національних текстів; семіосферами галузевих текстів, якщо вони прогнозуються як чинник варіативної інтерпретації; з роз'єднувальним економіко-політичним буттям.

5. Жанрова категоризація МПД передбачає розмежування компонентів різного рівня складності: жанрової семіосфери, жанру і жанрового фрагмента. “Жанрова семіосфера” обґрунтовується як когнітивно-комунікативний простір, що узагальнює характеристики гомогенних жанрів МПД, розпізнає їх як знаки прескрипції або рекомендації і характеризується такими параметрами: наявністю деонтичних концептів; жанроінтегруючих стратегій; типів узагальнених комунікантів; різновидів глобальної інтеракції. Основні жанрові семіосфери МПД включають у себе дискурсивні зразки “жорсткого” (strictu sensu) та “м'якого” (de lege ferenda) права й на мовному рівні відповідають сукупностям текстем різної юридичної сили: обов'язкової та рекомендаційної. Моделювання жанрових семіосфер МПД передбачає з'ясування вербальних операторів семіосфер і їхній розподіл за принципом поля зважаючи на їхню неоднакову регулярність при розпізнаванні гомогенних жанрів, а також встановлення корелятивного зв'язку операторів із параметрами жанрових семіосфер.

6. Жанр МПД становить стандартизований зразок дискурсу зі стабільною комунікативною структурою, який спирається на текстему з інституційно заданими характеристиками й відносно інваріантною змістовно-структурною організацією. Відповідно до розробленої жанрової моделі визначені й проаналізовані такі типи жанрів МПД: Багатосторонній міжнародний договір, Регіональний міжнародний договір, Резолюція Ради Безпеки ООН, Резолюція-постанова, Статут, Декларація-Рекомендація, Принципи, Декларація-Звернення, Заява-Звернення, Рамкова Конвенція. Композиційною одиницею жанрів МПД є “жанрові фрагменти”, які співвідносяться з інваріантними структурно-композиційними частинами міжнародно-правових текстем. Типовість жанрових фрагментів виявляється через їхній стійкий зв'язок із фазами жанрової стратегії, а також відтворюваність у дискурсі або, навпаки, знакову для розпізнавання жанру імплікованість. Структурно-композиційними частинами міжнародно-правових жанрів у дослідженні є такі різновиди жанрових фрагментів: аргументатив; дефінітив; імператив; проклейматив; інтегратив-інспіратив; рекомендатив; констататив; дескриптив; концесив-дозвіл та концесив-заборона; імплементатив.

7. Методика концептуального моделювання МПД передбачає аналіз концептів і концептосфер, які конституюють статичний і дифузний фрагменти міжнародно-правової картини, а також моделювання концептуального простору міжнародно-правового тексту через виявлення його інваріантних (заданих характеристиками міжнародно-правової картини світу) і варіативних (інтегрованих концептом-ідеєю) складників.

8. Міжнародно-правова картина світу є системою деонтичних, онтологічних й аксіологічних концептів, що узагальнюють універсально-узуальні знання й уявлення про належну поведінку держав і є результатом онтологізації нормативного змісту міжнародних документів і параметрів середовища, пов'язаного з дискурсивним простором міжнародного права. У деонтичному ракурсі МПКС інтегрована концептом “належне” й нормативними концептами; у онтологічному - концептами та концептосферами, що ґрунтуються на категоризації будь-яких об'єктів, суб'єктів, ситуацій і засобів їхньої регламентації за умови усвідомлення таких феноменів як міжнародно-правових. Аксіологічний ракурс МПКС представлений нормативними ціннісними смислами й загальнолюдськими цінностями, пов'язаними з обґрунтуванням інституційних цінностей як справедливих або несправедливих.

9. У сучасній міжнародно-правовій картині світу взаємозв'язок концептосфер “міжнародне право” й “справедливість” реалізується у двох площинах. Перша площина юридичної / інституційної справедливості із пропозиційним центром “рівність перед законом” пов'язана з кореляціями концепту “закон” з концептами “рівність”, “зрівнювання”, “однаковість / гомогенність”, “свобода”, “обмеження”. Друга площина реальної / змінної справедливості з пропозиційним центром “суттєва (природно-правова) рівність” ґрунтується на концептах “відмінність”, “компенсація”, “диференціація”, “вирівнювання”, “перевага”, “толерантність” (терпимість), які розкриваються за допомогою пропозицій “вирівнювання умов задля досягнення рівності результату”, “збільшення переваг” тощо.

10. Концептуальний простір міжнародно-правового тексту сформовано єдністю стандартних і ситуативно-варіативних пропозицій, що організують інваріантні та варіативні концепти онтологічного, деонтичного й аксіологічного рівнів. Інваріантний складник базується на концептуальних константах міжнародно-правової картині світу. Їхньою вербальною фіксацією є терміни й терміносполуки на позначення основних й галузевих принципів міжнародного права; абстрактна оцінна лексика загальнокультурних концептів, інтегрованих у концептосферу справедливість. На основі таких засобів встановлюються стандартні пропозиції й макропропозиції тексту, що формують фрейми-сценарії; а також стереотипні концептуальні блоки. Варіативний компонент концептуального простору МПД активується під впливом гетерогенних цінностей комунікантів і представлений ситуативно-варіативними пропозиціями й імплікаціями, які структурують концепт-ідею міжнародно-правового тексту у комплексі пов'язаних із ним понять, уявлень, образів й асоціацій.

Основні положення дисертації представлені в таких публікаціях

1. Интерактивное, жанровое и концептуальное моделирование международно-правового дискурса: Монографія. - К.: Реферат, 2006. - 320 с.

2. Когнітивні та мовні особливості сучасної міжнародно-правової картини світу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. - К., 2002. - Вип. 7 - С. 269-275.

3. Особенности когнитивного моделирования международно-правового термина // Мова і культура - К., 2002. - Вип. 5. - Т. 1. - Ч. 1.: Філософія мови і культури . - С. 179-183.

4. Особенности семантико-прагматического толкования международно-правовых текстов // Мова: 5. Науково-теоретичний часопис з мовознавства. - № 7. - Текст і його складники. - Одеса, 2002. - С. 132-136.

6. Когнитивная интерпретация процессов порождения и восприятия международно-правового дискурса // Мова і культура - К., 2003. - Вип. 6. - Т. 4: Міжкультурна комунікація. Теорія і практика перекладу.- С. 49-56.

7. Становление и обоснование новой познавательной парадигмы в современной лингвистике //

8. Сучасні дослідження з іноземної філології: Зб. наук. статей. - Ужгород, 2003. - С. 69-75.

9. Особенности интерсемиотической природы международно-правового дискурса // Актуальні проблеми менталінгвістики. Зб. ст. за матеріалами ІІІ-ї міжнарод. наук. конференції. - Черкаси, 2003. - С. 40-46.

10. Лексико-семантические инновации в терминосистеме современного международного права // 11. Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах. Матеріали Всеукраїнської наук. конференції. - Дніпропетровськ, 2003. - С. 163-166.

Размещено на Allbest.ru