Лексика перекладів книг Святого Письма у контексті розвитку української літературної мови в другій половині XIX - на початку XX століття

Дослідження лексики українських перекладів книг Святого Письма другої половини ХІХ-початку ХХ ст. у контексті розвитку літературної мови цього періоду, дозволило дійти таких висновків.

Лексичні засоби української мови, використані П. Кулішем та І. Пулюєм у перекладі біблійних книг, мають глибоку вкоріненість у культурно-писемній традиції української мови. Словникові джерела, що засвідчують стан лексики української мови старої і нової доби, містять переконливі докази того, що перекладачі добирали традиційні лексичні засоби, що їх зафіксовано у багатьох пам'ятках староукраїнської літератури, зокрема у творах письменників і церковних діячів кінця ХVI - першої половини ХVIІ ст.

У текстах перекладів реалізовано й збагачено в нових історичних умовах стильовий потенціал церковнослов'янізмів - особливої групи лексики, що безпосередньо впливала на формування конфесійного стилю. Перекладачам вдалося відновити в сучасній українській мові високий функціональний статус цих одиниць як засобів урочисто-поетичного, піднесеного стилю мовлення. Аналіз індивідуальних підходів у виборі лексики української мови, що їх виявляють у своїх перекладах Євангелія від Матвія П. Морачевський, П. Куліш, І. Огієнко, дозволяє стверджувати, що в перекладі П. Куліша та П. Морачевського традицію вживання церковнослов'янізмів витримано більш послідовно, ніж у перекладі І. Огієнка, орієнтованому на міжстильову лексику сучасної української літературної мови.

Староукраїнська словникова спадщина представлена й такими тематичними групами, що відображають світські сфери тогочасного життя. Йдеться передусім про елементи козацького соціолекту, історизми та архаїзми з виразно українськими історичними конотаціями, що в період XVI - першої половини XVII ст. становили спільну частину лексикону української та польської мов й засвідчені в українському фольклорі козацької доби. Аналіз представленості таких лексичних одиниць в староукраїнській та сучасній лексикографії виявив їх у „Лексиконі...” П. Беринди, у „Словнику української мови XVI - першої половини XVII ст.”, у „Словарі української мови” за редакцією Б. Грінченка, що значно багатше, ніж „Словник української мови” в 11-ти томах фіксує цю лексику й ілюструє її значення та вживання творами П. Куліша. З них використано й оригінальні (роман „Чорна рада”, драматична трилогія „Цар Наливай”, драма „Байда, князь Вишневецький”, „Хуторна поезія” тощо), й переклади та переспіви з біблійних книг (Псалтир, Євангеліє від Матвія, Євангеліє від Марка, Книга Іова).

У перекладі книг Святого Письма та в оригінальних творах П. Куліша чимало таких слів, щодо яких „Словник української мови”, на відміну від „Словаря української мови” за редакцією Б. Грінченка, подає ілюстративні контексти з творів інших письменників, часто - зі значно пізнішого періоду від того, у який працював П. Куліш, напр.: видиво (за Л. Первомайським), десниця, потужніти (за М. Бажаном), заклинатель, кепкун, розвалище (за П. Загребельним), скрижаль (за Лесею Українкою, П. Тичиною, А. Малишком, П. Загребельним), зверхник (за А. Крушельницьким), кармазин (за О. Стороженком, Н. Рибаком), лестивий (за О. Стороженком, І. Ле), лжа (за О. Ільченком), нуждар (за Д. Павличком), пир (за П. Грабовським, С. Скляренком), погибельний (за Г. Хоткевичем), товща (за О. Кобилянською, П. Загребельним), утроба (за М. Зеровим), чатувати (за О. Гончарем), ясити (за І. Манжурою).

Лексика, вжита у текстах книг Святого Письма, за нормами сучасної української літературної мови має різний стильовий статус. Так, церковнослов'янізми мають як спеціальні стилістичні ремарки церковно-слов'янське, церковне, релігійне, урочисте, так і типові для лексики пасивного фонду маркування застаріле, рідковживане, поетичне, книжне, а для лексики народнорозмовної - розмовне, діалектне. Народнорозмовну лексику, в тому числі й діалектну, П. Куліш та І. Пулюй вважали одним із продуктивних джерел збагачення лексичних засобів літературної мови, а тому ввели до перекладу біблійних книг ряд діалектизмів, уживаних як у північному, так і в південно-західному наріччях української мови. Ці факти засвідчують мовно-культурне єднання східних та західних українських земель у процесах творення літературної мови в другій половині ХІХ-на початку ХХ ст.

Зіставний аналіз лексем народнорозмовного джерела, використаних різними перекладачами у тих самих контекстах біблійних книг, дозволив виявити, що П. Куліш та І. Пулюй намагалися послідовно дотримуватися принципу логічно-семного узгодження слів у межах однієї синтагми, використовуючи слова зі складнішою структурою лексичного значення. І. Огієнко надавав перевагу лексиці стилістично нейтральній або ж із мінімальним вираженням конотативних компонентів значення.

Лексичні новотвори П. Куліша становлять яскраву стилістичну особливість українського перекладу Біблії й свідчать про те, що письменникові вдалося продуктивно реалізувати словотвірний потенціал української мови насамперед для збагачення іменникової лексики, що виражає абстрактні значенням.

Дослідження лексико-стилістичних особливостей українських перекладів книг Святого Письма дозволяє переконливо стверджувати, що мовознавчі погляди та нормотворчі настанови П. Куліша й І. Пулюя у доборі книжних та народнорозмовних лексем, використанні словотвірних моделей української мови відіграли надзвичайно важливу роль в історії формування лексичного складу української літературної мови другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Основні публікації

1. Ткач Л., Мороз Т. Українська народнорозмовна лексика у перекладах книг Святого Письма, здійснених П. Кулішем, І. Пулюєм, І. Огієнком (зіставлення, спостереження, міркування) // Біблія і культура: Збірник наук. статей. Вип. 5. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 280-293 (дисертантові належить загальна постановка проблеми, вибір фактичного матеріалу, аналіз семантичної структури й стилістичних властивостей лексики, обґрунтування висновків).

2. Мороз Т., Ткач Л. Актуальність мовного досвіду П. Куліша та І. Пулюя у творенні лексики високого стилю української мови // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського: Збірник наук. праць. Серія: Філологія. - Вип. 6. - Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту, 2003. - С. 122-133 (дисертантові належить вибір фактичного матеріалу, опис і аналіз його лексикографічного представлення, обґрунтування висновків).

3. Ткач Л., Мороз Т. Фразеологічні скарби української мови в перекладах книг Святого Письма (за текстами П. Куліша, І. Пулюя, І. Огієнка) // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 214-215: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 115-125 (дисертантові належить вибір фактичного матеріалу, вироблення методики його опису й аналізу, обґрунтування висновків).

4. Мороз Т., Ткач Л. Мова творів М. Коцюбинського і книг Святого Письма в українських перекладах Пантелеймона Куліша та Івана Пулюя: спільні джерела лексики і фразеології // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського: Збірник наук. праць. Серія: Філологія. - Вип. 7. - Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту, 2005. - С. 176-185 (дисертантові належить вибір фактичного матеріалу, вироблення методики його опису й аналізу, обґрунтування висновків).

5. Мороз Т. Церковнослов'янська лексика в мові Юрія Федьковича та історичні аспекти її стилістики // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 274-275: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 221-228.

6. Мороз Т. Маловідомі сторінки історії перекладів українською мовою книг Святого Письма від середини XIX-до середини XX століть // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 276-277: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 240-251.

7. Мороз Т., Ткач Л. До індивідуальної характеристики перекладачів Євангелія у залученні лексичних джерел української мови (Пилип Морачевський, Пантелеймон Куліш, Іван Огієнко) // Наукові записки НаУКМА. - Т. 60: Філологічні науки. - К.: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2006. - С. 22-36 (дисертантові належить вибір фактичного матеріалу, вироблення методики його опису й аналізу, обґрунтування висновків).

8. Мороз Т. Синтаксична варіантність у текстах книг Святого Письма (на матеріалі перекладів П. Морачевського, П. Куліша, І. Огієнка) // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 321-322: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 413-421.

9. Мороз Т. Іменники-новотвори П. Куліша в його перекладі Біблії // Урок української. - 2007. - № 2-3. - С. 28-31.

10. Ткач Л., Мороз Т. Явища паралельного слововживання у творах Лесі Українки та в текстах українських перекладів книг Біблії другої половини XIX-початку XX століття // Леся Українка і сучасність: Збірник наукових праць. - Т. 2. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. - С. 362-372 (дисертантові належить загальна постановка проблеми, стилістичний та семантичний аналіз фактичного матеріалу, обґрунтування висновків).

11. Мороз Т. Переклади Біблії українською мовою: текстова варіантність на синтаксичному рівні (на матеріалі перекладів П. Морачевського, П. Куліша, І. Огієнка) // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали Міжнародної наукової конференції. - Чернівці, Рута, 2006. - С. 250-255.

Размещено на Allbest.ru