Засоби та форми репрезентації зв'язності в газетному тексті

Як актуалізатор заголовкової зв'язності використовують також фрагментацію, що фокусує увагу на відокремленому компоненті, акцентуючи його форму й зміст. Вона зумовлює звернення до подальших компонентів тексту для встановлення причин фрагментації. Напр.: Перший. Завдяки хитрості (День, 2004, № 216) - в основному тексті увагу зосереджено на з'ясуванні того, завдяки чому був відкритий Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, а саме на розповіді про хитрість його засновника; концепт “хитрість” є базовим концептом тексту, ядром його змісту й несе на собі основне функціональне навантаження. Це зумовлює акцентування змісту лексеми “хитрість”, що репрезентує зазначений концепт, через виділення її в заголовку за допомогою фрагментації. Основний текст допомагає встановити причини фрагментації заголовка.

Специфічним засобом репрезентації заголовкової зв'язності є опущення в заголовковому комплексі валентнозумовленого компонента. Таке опущення позбавляє заголовок семантико-синтаксичної повноти та змушує реципієнта звернутися до інших текстових компонентів для встановлення опущеної лексеми, заповнення семантичної неповноти заголовка та інтерпретації його змісту. Напр.: Не тільки зберегти, а й відродити (Урядовий кур'єр, 2007, 02.03) - у заголовку незаміщена синтаксична позиція об'єкта, заповнити яку допомагає основний текст: “зберегти й відродити… пам'ятки”.

Серед допоміжних актуалізаторів заголовкової зв'язності виділено пунктуаційні, зокрема використання лапок для оформлення компонента заголовка та три крапки в кінці й усередині заголовка. Лапки виокремлюють один компонент з-поміж інших, акцентуючи на ньому увагу, указуючи на переосмислені його значення. Це спонукає звернутися до інших компонентів тексту, які допомагають установити значення заголовкового компонента, для оформлення якого використані лапки, й інтерпретувати заголовок. Напр. “Сімейна конячка” - великій дружній родині (Голос України, 2007, 08.02) - використання лапок для оформлення словосполучення “сімейна конячка” вказує на переосмислення його значення, а зі змісту основного тексту дізнаємося, що “сімейна конячка” - мікроавтобус “Газель”. Уживання трьох крапок у заголовках зумовлене здебільшого їхньою семантико-синтаксичною незавершеністю, що унеможливлює цілісне розуміння змісту заголовків одразу після їх первинного сприйняття та стимулює реципієнта звернутися до інших текстових компонентів для заповнення семантико-синтаксичної заголовкової неповноти. Напр.: Щоб низи могли … (Поступ, 2006, 10.05) - три крапки в заголовку вказують на його інформативне незавершення, установити яке допомагає підзаголовок: “щоб низи могли платити за комунальні послуги, Кабмін перегляне заробітну плату”.

До паралінгвістичних репрезентантів категорії зв'язності зараховано візуалізацію текстової семантики за допомогою виділення частини заголовка шрифтом, величиною літер, іншомовною графікою та графонами. Найвиразнішими засобами є шрифтові виокремлення актуалізованого компонента, тому що вони насамперед привертають візуальну увагу реципієнтів, спонукаючи до ознайомлення з цілісним текстом. Напр.: Нафтова ВІКТОРина (Дзеркало тижня, 2004, № 46) - в основному тексті йдеться про ситуацію з нафтою, що подібна до вікторини, результати якої залежать від того, хто виграє вибори - В. Янукович чи В. Ющенко. Наявність у заголовку графонів (графічне відтворення фонетичних особливостей мовлення) помітна читачеві візуальною незвичністю тексту, а наступні компоненти тексту експлікують зв'язок із заголовком, пояснюючи графічну репрезентацію особливостей усного мовлення, тобто реалізуючи заголовок на концептуальному рівні. Напр.: “Превед, кросавчеш!”, або Аналогія “падонків” (Дзеркало тижня, 2006, № 13) - в основному тексті йдеться про “падонків” - спільнота в Інтернет-просторі, основною ознакою якої є навмисне перекручування норм мови; якщо спроектувати цю інформацію на заголовок, то можна встановити причини вживання в ньому графона: він є цитатою з творчого доробку “падонків”, а його функціонування в заголовку зумовлене авторським прагненням акцентувати увагу на характерній особливості цієї Інтернет-спільноти. Паравербальні засоби актуалізації заголовкової зв'язності є специфічною ознакою недержавних видань.

У четвертому розділі “Засоби міжфразної зв'язності в українському газетному тексті” схарактеризовано лексико-семантичні, морфологічні, синтаксичні та семантико-стилістичні засоби зв'язності всередині газетного тексту.

Лексико-семантичні репрезентанти текстової зв'язності кваліфіковано як актуалізацію різноманітних повторень. До цієї групи належить використання синонімів, антонімів, слів однієї тематичної групи, спільнокореневих слів. Синоніми як виразники зв'язності запобігають тавтології і семантичному нагромадженню, створюють багатошаровість семантики тексту, напр.: Як відомо, за наказом Міністерства освіти, який видали місяць тому, студенти четвертих курсів, щоб продовжити навчання, мають складати окремі іспити до магістратури. Спудеї таким запровадженням обурені (Поступ, 2007, 15.03). Антонімічні повторення представлені меншою мірою, проте додають тексту внутрішньої антитетичності, пор.: Вперше за останні 11 років в українській економіці протягом одного фінансового року зберігалися позитивні темпи зростання. Попередній спад намітився ще 1989 року, коли в радянській економіці почалося загальне скорочення обсягів виробництва (Дзеркало тижня, 2001, № 16). Тематичні повторення, частково перетинаючись з ключовими словами (метатекстовими знаками), експлікують основну та додаткові теми повідомлення, пов'язуючи їх між собою, напр.: Викладання літератури вимагає від педагога знань не тільки суто методичних, а ще й певною мірою теоретичних. Успіх у роботі сучасного вчителя-словесника забезпечує поєднання передової методики з досягненням літературознавчої науки (Урядовий кур'єр, 2007, 15.02). У текстах українських газет як репрезентант міжфразної зв'язності широко використовують дериваційне повторення, напр.: А якщо змінюється, то дуже-дуже повільно, майже непомітно. І зміни ці зустрічаються на шляху своєму з жорстким і шаленим опором (Україна молода, 2006, № 208). Уживання дериваційного повторення уможливлює темо-ремні зміни (зміни об'єкта оповіді), запобігає тавтології та лексичному нагромадженню, забезпечує адекватність установлення зв'язків між текстовими копонентами, полегшує сприйняття тексту.

Морфологічні засоби вираження зв'язності насамперед представлені займенниками та прислівниками, а також сполучниками й частками. Активне використання займенників зумовлене їхньою синсемантичністю і здатністю забезпечити в тексті ідентичність конкретного явища. Займенники виражають зв'язки між реченням, у складі якого вони вжиті, з лексемою або словосполученням попереднього чи наступного речення, цілим реченням, надфразною єдністю, цілим текстом. Напр.: “Це загострення весняної політичної шизофренії, яку треба ігнорувати”, - підкреслив міністр. За його словами, ці акції організовують “термінатори і термінаторки” (Поступ, 2007, 19.03); Гетьман Іван Мазепа та його мати, яка стала ігуменією збудованого за її ж кошти жіночого монастиря на Печерську в Києві, пожертвували на спорудження майже двох десятків православних храмів величезні гроші. Це було триста років тому (Урядовий кур'єр, 2007, 15.03). У тексті займенники здебільшого репрезентують лівобічні зв'язки. Проте іноді їх уживають у препозиції до лексичної номінації, що їх конкретизує, напр.: Їхня симпатія зародилася давно. Вона була сестрою його друга. І були молоді люди свідками на весіллі. А потім і самі побралися у 1994 році. Згодом народилася у Тетяни і Ярослава донечка (Україна молода, 2005, № 139). Таке вживання займенника зумовлює актуалізацію текстового компонента, у якому вжитий займенник, привертає увагу реципієнта, викликаючи в нього інтерес до декодування змісту інформації, вираженої займенником. Прислівники виступають переважно виразниками текстового континууму, саме тому найпродуктивнішими є обставинні прислівники часу та місця, напр.: Олександр Пономарьов заспіває про головне. Опісля будуть танці (Дзеркало тижня, 2005, № 44). Сполучники та частки репрезентують зв'язність не самостійно. Вони лише посилюють функції інших репрезентативних засобів, проте іноді здатні забезпечувати когезію тексту і без застосування її основних показників, пор.: Ні, зовсім не уривок із науково-фантастичного роману з описом інопланетних пейзажів. І навіть не футуристичний прогноз картини нашого земного ландшафту (Дзеркало тижня, 2003, № 5).

Серед синтаксичних репрезентантів міжфразної зв'язності в текстах українських газет чільне місце належить неповним реченням: Футболісти цього дня не грали. Політики - теж (Дзеркало тижня, 2006, № 23), питальним реченням: Що ж тепер? Тепер основним критерієм є вступне випробування плюс той же рейтинг оцінок (Високий замок, 2007, № 51), називному теми: Мами, татусі, бабусі... усі хвилюються, всі з блокнотами та ручками, в усіх гаманцях відкладено кілька купюр на фонд класу і ремонт, і всі із захватом усвідомлюють, що дитятко вже доросло до гордогозвання “школяр” (День, 2004, № 161) та засобам експресивного синтаксису. Експресивні синтаксичні побудови ґрунтуються на потребі комунікативної актуалізації текстової інформації, якої досягають за допомогою сегментації, парцеляції, біфуркації та приєднання.

Риторичні прийоми як засоби експлікації зв'язності тексту є найпродуктивнішими серед семантико-стилістичних засобів саме в газетному тексті: У цій реальності не лише президент Ічкерії Аслан Масхадов, який лише вважається поміркованим, а й головний організатор терактів Шаміль Басаєв залишилися на свободі з бійцями та можливістю готувати нових бойовиків. У цій реальності для того, щоб забезпечити перемогу Кадирова на виборах, Кремль мав буквально змусити кількох кандидатів на посаду президента Чечні відмовитися від участі в голосуванні... У цій реальності 9 травня Кадирова демонстративно підірвали під час святкового параду в Грозному (Дзеркало тижня, 2004, № 35). Найпослідовніше їх використовують у недержавних газетних виданнях, у державних - вони трапляються зрідка. Це пояснюємо тяжінням державних газет до нейтрального стилю викладу інформації, а недержавних - до емоційності та експресивності.

У Висновках узагальнено результати виконаного дослідження.

Газетний гіпертекст - це нелінійно організована, відкрита для поповнення сукупність семантично (тема, ідея, модальність тощо) і / або структурно (композиція, особливості синтаксичної організації тощо) взаємопов'язаних текстів, що перебувають у різноманітних взаємовідношеннях, які реципієнт встановлює самостійно і в довільно обраній послідовності.

Характерними ознаками газетного гіпертексту є: 1) нелінійність організації (наявність зв'язків між текстами як у межах одного газетного номера, так і в межах цілого газетного видання) 2) вертикальна й горизонтальна зв'язність між текстами та їхніми компонентами; 3) різноманітність формальних і структурних зв'язків у межах газетного гіпертексту; 4) авторська непередбачуваність установлення зв'язків між компонентами та відкритість для постійного поповнення (збільшення обсягу); 5) можливість існування в комп'ютерному форматі.

Гіпертекстовий статус газетного тексту зумовлює особливий характер зв'язності в ньому. Основним видом такої зв'язності є гіпертекстова зв'язність, що забезпечує функціонування газетного тексту в гіпертекстовому режимі як комунікативної єдності. На тлі гіпертекстової зв'язності в газетному тексті реалізовано внутрішньотекстову зв'язність, що поділяється на заголовкову зв'язність і міжфразну зв'язність. Заголовкова зв'язність є виявом концептуальної єдності основного тексту та його заголовка, міжфразна - формально-граматичних і семантичних зв'язків між реченнями та надфразними єдностями і належить до внутрішньотекстових ознак.

Гіпертекстова зв'язність реалізована на змістово-семантичному і структурно-композиційному рівнях. На першому рівні гіпертекстова зв'язність має два види реалізації: ідейну й тематичну. Ідейна зв'язність передбачає наявність спільних ідей у змісті статей одного автора (автотекстуальність) або різних авторів (інтертекстуальність). Тематична гіпертекстова зв'язність представлена суб'єктною зв'язністю, яку репрезентує наявність того самого суб'єкта в різних текстах; об'єктною зв'язністю, що ґрунтується на спільності об'єкта в різних текстах; антетематичною зв'язністю, яка виражена єдністю темпорально-локальних показників у різних текстах; гіпертематичною зв'язністю, що передбачає підпорядкування тем різних статей єдиній загальній темі (гіпертемі).

На структурно-композиційному рівні гіпертекстову зв'язність газетного тексту експлікує оформлення міжфразних зв'язків, композиційна єдність текстів і подібність заголовкової структури статей.

Заголовкова зв'язність в українських газетних текстах має вербальні й паравербальні засоби вираження. Серед вербальних експлікаторів - лексико-семантичні, граматичні та пунктуаційні. Лексико-семантичні актуалізатори представлені насамперед полісемантичними лексемами, метафоричність яких актуалізується в основному тексті; новими лексемами та абревіатурами, що вимагають декодування. Серед граматичних репрезентантів в українських газетних текстах найбільш поширеними є вираження заголовка питальним або номінативним реченням та фрагментованими синтаксичними конструкціями, що є наслідком мовленнєвої актуалізації тексту. До синкретичних репрезентативних засобів належать прецедентні феномени, властиві саме цьому типові зв'язності, що спричинені контамінацією текстових категорій інтерсеміотичності та зв'язності. Пунктуаційні засоби актуалізації заголовкової зв'язності, до яких зараховано використання лапок для оформлення заголовкового компонента, уживання трьох крапок в кінці та всередині заголовка, є факультативними. Вони лише віддзеркалюють наявність підтекстової інформації (лапки), якщо автор передає власне ставлення до повідомлення імпліцитно в заголовку, а виражає його відкрито в основному тексті. Паравербальні засоби в українських газетних текстах представлені насамперед візуально-графічною актуалізацією семантики заголовкового компонента за допомогою шрифтового або літерного виділення та графонами. Ці засоби привертають візуальну увагу реципієнтів, спонукаючи їх до ознайомлення з цілісним текстом.

Заголовкова зв'язність неоднаково виявляє себе у виданнях різного підпорядкування. Заголовки видань, що належать державним органам влади, тяжіють до автосемантії. Адекватне та повне встановлення змісту таких заголовків не потребує звернення до інших компонентів газетного матеріалу. Актуалізатори заголовкової зв'язності тут використовують обмежено, вони представлені насамперед вербальними засобами. Натомість заголовки недержавних суспільно-політичних видань тяжіють до синсемантії. У їхньому складі вживають різноманітні актуалізатори зв'язності, експліковані як вербальними, так і паравербальними засобами.

Основними засобами репрезентації міжфразної зв'язності в українських газетних текстах є лексико-семантичні (синонімічні й антонімічні повторення, тематичні повторення, дериваційні повторення), граматичні (займенники, прислівники, сполучники, частки, контекстуальні неповні та питальні речення, називний теми, фрагментація, приєднання) і семантико-стилістичні (буквальні повторення, повторення-тропи, перифрастичні та фразеологічні повторення).

Засоби репрезентації міжфразної зв'язності в українських газетних текстах використовують з різною частотністю. Найпоширенішими є дериваційні повторення, тематичні повторення, синонімічні повторення, займенники, прислівники та питальні речення. Окреме місце посідають семантико-стилістичні репрезентанти. Їх уживають переважно в текстах недержавних газет, надаючи їхній мові експресивно-стилістичного забарвлення. У текстах державних газет семантико-стилістичні репрезентанти зв'язності використовують обмежено, що зумовлено їхнім тяжінням до нейтрального стилю викладу.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Лазаренко С.В. Семантичні різновиди міжтекстової зв'язності газетного тексту // Східнослов'янська філологія: Зб. наук. праць. - Мовознавство. - Горлівка: ГДПІІМ, 2006. - Вип. 9. - С. 246-253.

2. Лазаренко С.В. Заголовок як репрезентант міжтекстової зв'язності в газетному тексті // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія “Лінгвістика”: Зб. наук. праць. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. - Вип. ІІІ. - С. 288-291.

3. Лазаренко С.В. Міжтекстова тематична зв'язність: газета як цілісний текст // Семантика мови і тексту: Матеріали ІХ Міжнародної конференції. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. - С. 362-364.

4. Лазаренко С.В. Графічні актуалізатори зв'язності в заголовках газетних текстів // Діалог. Медіа-студії: Зб. наук. праць. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 4. - С.149-158.

5. Лазаренко С.В. Особливості семантико-синтаксичної організації заголовків як актуалізація когерентності в газетному тексті // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. - К.: ІВЦ Держкомстату України. - 2005. - Вип. 10. - С. 48-55.

6. Лазаренко С.В. Афіксальні повтори як засіб репрезентації категорії зв'язності в художньому тексті // “Я син свого народу”. Наукова спадщина Михайла Максимовича (до 200-річчя з дня народження вченого) / Відп. ред. М.Корпанюк. - К., 2005. - С. 179-189.

7. Лазаренко С.В. Особливості організації міжфразових зв'язків як репрезентанти антропологічної зв'язності в газетному тексті // Вісник Київського міжнародного університету. Журналістика. Медіа лінгвістика. Кінотелемистецтво. - К.: КиМУ, 2005. - Вип. 4. - С. 120-125.

8. Лазаренко С.В. Тавтологічний повтор як засіб вираження категорії зв'язності в художньому тексті (на матеріалі творів В.Винниченка) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. - 2004. - Вип. 34. - Ч. ІІ. - С. 277-284.

9. Лазаренко С.В. Лексичні актуалізатори когерентності в заголовках газетних текстів // Культура народов Причерноморья. - 2004. - № 56. - Т.1. - С. 67-70.

10. Лазаренко С.В. Поліфункціональність лексичного повтору в художньому тексті (на матеріалі текстів творів В.Винниченка) // Вісник Харківського національного університету. Серія Філологія. - 2004. - Вип. 42. - № 632. - С. 212-216.

11. Лазаренко С.В. Структурно-семантичні моделі слів як репрезентанти текстової когезії // Загальні питання філології: Зб. наук. праць: У 2-х т. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. ІІ. - С. 15-20.

Размещено на Allbest.ru