1. Множинності учасників процесу або носіїв ознаки (осіб), представленої вихідною абстрактною семантемою: аристократія, адвокатура, весілля, випуск, двір, демократія, влада, десант, дозор, екскурсія, експедиція тощо.

2. Множинності предметів, узагальнених в номінації певної галузі культури чи діяльності: гастрономія, геральдика, господарство, гідротехніка, експорт, забезпечення, імпорт, кореспонденція тощо.

3. Множинності артефактів, що міститься в абстрактних назвах виду, стилю мистецтва та в родових назвах: архітектура, демонологія, драматургія, готика, епос, іконографія, література, сатира, творчість тощо.

4. Множинного результату процесу: виплід, збір, зібрання, об'єднання, опорос, перепій, першодрук, схід.

Еміграційні транспозиції з СГК-підкатегорії „дискретні”, що поповнюють тематичну групу „назви осіб”, мають значне місце, здійснюються за більш прозорими метонімічними перенесеннями (без залучення латентних потенційних сем) й поділяються на наступні групи за генералізацією сем: а) множинності складових денотата, номінованого вихідною назвою (авіація, артилерія, батарея, екіпаж, електротехніка, зав'язь, залога, засада, застава, кухня, омоніміка, оптика, орда, піхота, світ, секція, словник, факультет); б) сукупності осіб, що локалізуються у / на певному об'єкті, номінованому вихідною назвою (аудиторія, гальорка, двір, кабінет, колонія, корпус, палата, курінь, парафія, подвір'я, салон, село, станція, табір, ярмарок); сукупності осіб, що є учасниками певної установи, назва якої слугує вихідною для транспонування (адміністрація, апарат, бюро, міліція, поліція, сейм, секретаріат, управа).

Еміграційні транспозиції з СГК „одиничні” можливі тільки у випадку словотвірної конвергенції, зумовленої омоморфністю одиничного, збірного й речовинного суфіксів -ин-, або при втраті одиничним суфіксом -ин- значення одиничності (десемантизація). Тематична група „назви плодів й овочів” частково виявляє транспозицію Sub_indiscr > Sub_sing (вирощування картоплі - три картоплі; багато хліба - кілька хлібів; сіяти біб - п'ять бобів), частина виявляє хитання у подібному вживанні (посів буряків / буряка; врожай соняшників / соняшника), а більшість одиниць зазначеної групи не виявляє транспозиції взагалі. Широко функціонують конотовані вторинні семантеми одиничного значення на позначення назв осіб, транспоновані зі збірних, які первинно мають негативну оцінку й позначають назви осіб і предметів: гидь, голота, злидота, негідь, наволоч, німота. Якщо цей німота так говорить про нас, то цього не може не знати великий фірер Адольф Гітлер (Ю. Андрухович). Перехід збірних до одиничних без набуття останніми конотативних відтінків трапляється рідко: начальство (його окремий представник), кандидатура (її окремий представник) тощо. Транспозиційні відношення в СГК „одиничні” в більшості випадків мотивовані експресивно-оцінними потребами мовлення або невизначеним речовинно-предметним статусом окремих іменників.

Конверсія як механізм транспозиції розглядалася нами в плані словотвірно релевантного ізолювання певної граматичної форми. Конверсивно зумовлені транспозиційні відношення мають значне представлення. В узусі конверсія на рівні СГК іменника наявна:

1. У СГК-підкатегорії „абстрактні”: а) частині загальновживаних абстрактних іменників типу веселість / веселощі; заздрість / заздрощі; гордість / гордощі; б) в частині спеціальних абстрактних слів-термінів, які зазвичай мають тільки звужену числову парадигму: високі температури, низькі тиски, високі швидкості.

2. У СГК-підкатегорії „недискретні”: а) в іменниках, які позначають різновиди сипучих, летких або рідких речовин у побуті та на виробництві (в науковому стилі): гази, води, соки, вина, грязі, спирти, кислоти, цукри; б) в іменниках, які позначають суцільні маси речовини або великий простір, заповнений ними: ячмені, пшениці, дощі, сніги.

Широко побутують в розмовному мовленні конверсивні транспозиції за схемою Sub_discr >Sub_coll, репрезентуючи словотвірне ізолювання грамеми однини. Це тематична група „назви сукупностей осіб + конотація” (погнали німця, ледачий студент, перемогти ворога тощо).

Дивергенція як транспозиціогенний фактор виявляє себе у двох видах - словотвірному та семантичному. Словотвірний різновид полягає: а) у використанні омонімічних афіксів або аналогічного способу словотворення при одному і тому ж твірному слові: вид, забій, загін, залізняк, кропив'янка, капусник, посмітюха, пробіл тощо; б) у використанні аналогічного словотвірного засобу при творенні похідних від багатозначних слів: приходити (прибувати) - прихід (церковна єпархія) і приходити (наставати, розпочинатися) - прихід (початок); виступати (видаватися вперед) - виступ (частина будівлі, гори тощо) і виступати (демонструвати щось на сцені) - виступ (процес репрезентації чогось на сцені). Семантичний різновид дивергенції пов'язаний з різним засвоєнням одного й того ж іншомовного слова, що зумовлює розщеплення його значення: агент, агрегат, акт, апарат, орган, партія, структура, фаза, фактура. Дивергенційні функціонанти мають по кілька значень, не пов'язаних між собою відношеннями перехідності (радіальна полісемія).

Десемантизація й дефразеологізація як механізми транспозиційних відношень пов'язані відповідно з втратою категоріальної семантики суфіксами збірності (п'ять клавіатур, два ректорати) та фразеологічної семантики окремими іменниками, які, пориваючи з діагностуючим контекстом, починають уживатися як метафори фразеологічного походження (покласти око, пильне око, про людське око; око = думка). Ці механізми є малопродуктивними.

Синтаксично зумовлені транспозиції відбуваються на рівні словосполучення, речення, тексту. На рівні словосполучення такий перехід реалізується через утворення так званого імпліцитного порівняння, в результаті чого номінація явища, з яким порівнюється предмет, потрапляє в позицію головного слова: І, гортаючи трагічні сторінки давнього минулого, думаю: яким же тяжким і тернистим був шлях народів-братів!(О. Довженко). Будучи компонентом художнього образу, іменник пориває із власним денотатом і референційно співвідноситься із денотатом залежного компонента імпліцитного порівняння: гортати сторінки минулого = гортати минуле. Синтаксична транспозиція як наслідок авторської характеризації, образотворчості пов'язана безпосередньо із самим актом характеризації або номінації.

Типові речення, в яких з експресивною метою реалізується свідоме транспонування іменникової номінації на інший денотат - речення зі складеним іменним присудком, де іменник, що набуває нового значення, може займати як позицію підмета, так й іменної частини складеного присудка (пропозиція речення): Родина - це цемент людей, це єдине щастя, на яке може людина претендувати (В. Винниченко).

Транспозиціогенні еліптичні конструкції, як правило, спричиняють зсув СГК-значення пропущеного іменника на інший, синтаксично залежний від нього (в дужках подано гіпотетичний пропущений член): Мартофляк Ростислав, схильний до повноти й (уживання) алкоголю, пияк, волоцюга, люблячий батько, популярний громадський діяч... фантастичний коханець, промінь у моєму тілі, о Мартофляк! (Ю. Андрухович).

Транспозиційні відношення оказіонального характеру спричинені авторськими художньо-образними прийомами, як-от: ненормативне (діалектне, розмовне, авторське) слововживання, послуговування історизмами, старослов'янізмами в контрастуючому контексті (сльози мов перло - недискр., живіт мій вічний - абстр., починається лектура - абстр. тощо) та іншими випадками, які не вкладаються як у визначені семантичні схеми, так і в предмет нашого дослідження.

На рівні тексту транспозиції СГК іменника виявляють себе як специфічні типи метафор з дистантною мотивацією. Синтаксично зумовлені транспозиції є елементами авторського модусу, окремим аспектом функціонування СГК іменника й містять систему часткових моделей, яка потребує окремого дослідження.

Висновки

Семантико-граматичні категорії - це лінгвістичні таксономічні одиниці, що виявляються в результаті наступного (після частиномовного поділу) етапу граматичної кваліфікації словесних одиниць, які через реальні властивості денотатів здійснюють певну компресію на власне граматичні величини або зумовлюють їх появу.

Іменник має п'ять СГК: “конкретні - абстрактні іменники”, “власні - загальні іменники”, “дискретні - недискретні іменники”, “збірні іменники” та “одиничні іменники”. Усі іменники поділяються на конкретні (реальної предметності) та абстрактні (граматичної предметності). За специфікою значення й особливостями його представлення СГК іменника української мови виявляють дихотомічну природу (СГК із власне семантичною домінантою - “конкретні - абстрактні”, “власні - загальні” та СГК із квантитативно-дистрибутивною домінантою - решта іменників). Окрім цього, в українській мові наявні іменники, які є одиницями особливого, потенційного, „вільного” СГК-статусу (кінець, ознака, результат, частина тощо). Референційна віднесеність та СГК-статус таких одиниць виявляється тільки в контексті (коливається від словосполучення до речення). Номінуємо такі одиниці іменниками абсолютної синтагматичної природи (ІАСП).

Іменниковим лексемам як репрезентантам СГК притаманні функції вторинної (переважно метафорично-метонімічної) номінації, що призводить до транспозиції у сфері СГК. Транспозиція на рівні СГК іменника - це вмотивоване називання іменником первинно не властивого йому денотата (в конкретній ситуації - референта), що зумовлює зміну СГК-статусу цього іменника. У дослідженні розглядаються переважно транспозиція в напрямку поповнення СГК-значень (імміграційна транспозиція). За ступенем закріпленості в мові й відтворення в мовленні транспозиційні значення на рівні СГК іменника поділяються на такі типи: а) узуально закріплені парадигматичні (ті, які зафіксовані лексикографічно й розпізнаються без лексичної дистрибуції: ват, знак, іуда, керівництво, клавіатура, титан тощо); б) узуально закріплені синтагматичні (зафіксовані лексикографічно, розпізнаються за допомогою лексичної дистрибуції (душевний злам, іскра натхнення, одинока соснина) або ж творяться завдяки їй (транспонанти аналітичної збірності арсенал інструментів, батарея пляшок, цілий гарем жінок тощо); в) узуально незакріплені, але такі, що витворюються без порушень норм сучасної української літературної мови; творяться й розпізнаються переважно в синтагматиці - майбутні Шевченки, граніт науки тощо; г) оказіональні (реалізуються переважно в синтаксичних конструкціях, більших, ніж словосполучення, і являють собою специфічні види метафор, метонімій тощо).

Транспозиції конверсивного походження охоплюють випадки семантико-словотвірного ізолювання форм числа: однини (погнали німця, український студент) і множини (безкраї очерети, стоять ячмені). Реалізуються в схемах Sub_abstr Sub_concr, Sub _concr Sub _abstr, Sub_onym Sub_apelat, Sub_indiscr Sub_discr, Sub_discr Sub_coll.

Конвергенція на рівні транспозиційних значень СГК іменника проявляється в лексикографічному та кваліфікаційному нерозрізненні первинних семантем у низці афіксованих іменників з омонімічними суфіксами абстрактності - збірності й одиничності - недискретності: а) на -ств-(о) (нерозрізнення первинності абстрактної й збірної семантики) - боярство, батрацтво, бурлацтво, кріпацтво тощо; б) на -ин-(а) (нерозрізнення одиничної та недискретної семантики) - вербина, осичина, полотнина, ясенина тощо.

Дивергенція як транспозиціогенний фактор виявляє себе у двох видах - словотвірному (приходити (прибувати) - прихід (церковна єпархія) і приходити (наставати, розпочинатися) - прихід (початок) та семантичному (різне засвоєння одного й того ж іншомовного слова, що зумовлює розщеплення його значення: агент, агрегат, акт, апарат, орган, партія, структура, фаза, фактура). Дивергенційні функціонанти мають по кілька значень, не пов'язаних між собою відношеннями перехідності (радіальна полісемія).

Десемантизація й дефразеологізація як механізми транспозиційних відношень пов'язані відповідно з втратою категоріальної семантики суфіксами збірності та фразеологічно зумовленої семантики окремими іменниками. Ці механізми є малопродуктивними.

Синтаксично зумовлені транспозиції пов'язані з комбінаторикою, позицією, еліпсисом окремих елементів, внаслідок чого одні іменники набувають контекстуального значення інших, синтаксично пов'язаних з ними або елімінованих. Цей аспект потребує окремого вивчення.

Щодо співвідношення ролі формальних та семантичних факторів транспозиції у сфері СГК іменника поділяються на а) власне семантичні (метафора, метонімія, семантична дивергенція); б) формально-семантичні (конвергенція, конверсія, десемантизація); в) формальні (еліпсис, контамінація).

Одиниці, утворені за участю конверсії та конвергенції (метонімія тут є обов'язковим фактором), вважаємо транспонантами найвищого ступеня, оскільки їхні опоненти (твірне й похідне слово) перебувають у відношеннях додаткової мотивації (зміна числової парадигми та етимологічний синкретизм афіксів відповідно). Транспонанти метонімічно-метафоричного механізму перенесення є транспонантами середнього (достатнього) ступеня. Утворення, що перебувають у відношеннях часткової мотивації (словотвірна дивергенція, семантична дивергенція запозиченого слова, - тобто ЛСВ з відношеннями радіальної полісемії), а також випадки з десемантизацію афіксів категоріальної семантики та дефразеологізацію номінуємо транспонантами низького ступеня перехідності. Іменники, які не пов'язані лінгвальними мотиваційними відношеннями (за культурологічними пресупозиціями на зразок чайка - “Чайка”) або не репрезентують повного набуття іншого СГК-статусу (типу радість - радощі - зміщення в бік конкретності; Волга - “Волги” - зміщення в бік загальності тощо), є псевдотранспозиціями.

Щодо місця транспозиційних значень у структурі СГК іменника, то частина з них є основними репрезентантами окремих СГК: а) підкатегорія „власні іменники” (астроніми, одноіменникові назви організацій, артефактів); б) підкатегорія „недискретні” (назви матеріалу за деревиною).

Транспозиційні значення СГК іменника широко функціонують у текстах різних стилів. Транспозиційне поповнення більш віддалених від категоріального центру предметності СГК-значень частіше виявляє конотацію. Серед номінацій, які, транспонуючись, набули пейоративної конотації, більшість становлять недискретні поняття. Саме недискретність супроводжується додатковими денотативними семами “невпорядкованість”, “невизначеність”, які трансформуються відповідно в конотативні “безлад”, “хаос”. Реальними й потенційними транспонантами, що надають конотативних відтінків усім вторинним номінаціям, є власні іменники (оцінна або культурологічна конотація). Існують визначені конотативно релевантні транспозиційні схеми: Sub_concr Sub_abstr; Sub_indiscr Sub_discr та Sub_{indiscr (coll)} > Sub_sing (конотація пов'язана із метафоричним перенесенням сем “нерозчленованість”, “сукупність” на дискретний предмет). Новостворені, авторські та оказіональні транспозиції СГК, у порівнянні з лексикографічно фіксованими, конотують частіше.

Транспозиційні відношення у сфері СГК іменника охоплюють узуальні, оказіональні й потенційні вторинні значення, що може стати поштовхом до новітніх досліджень у галузі менталінгвістики, зорієнтованої переважно на концептосферу іменника, мовної синергетики, зокрема іменникової ентропії як міри семантичної визначеності / невизначеності основного мовного знака тощо.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях

1. Борецький В. В. Дихотомічна природа семантико-граматичних категорій іменника // Актуальні проблеми сучасної філології: Збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 13. - Рівне: РДГУ, 2005. - С. 92 - 94;

2. Борецький В. В. Неоднорідність семантико-граматичних розрядів іменника української мови // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: Збірник праць та доповідей Всеукраїнської наукової конференції. 12 - 13 травня 2005 року. - Хмельницький, ХНУ: 2005. - С. 6 - 8;

3. Борецький В. В. До поняття про семантико-граматичні категорії // Записки з українського мовознавства. Вип. 16: Зб. наук. праць / Відп. ред. О. І. Бондар. - Одеса: Астропринт, 2006. - С. 175 - 182.

4. Борецький В. В. Синтаксично зумовлені транспозиції у сфері семантико-граматичних категорій іменника // “Наукові записки” Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: Збірник наукових праць. Серія: Філологія. 2007. Випуск 9 / Відп. ред. доктор філол. наук, проф. Н. Л. Іваницька. - Вінниця: ТОВ “Ландо ЛТД”, 2007. - С. 46 - 49;

5. Борецький В. Взаємодія формальних і семантичних чинників при транспозиції у сфері семантико-граматичних категорій іменника // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія. - Випуск XV - XVIII. - Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. - С. 88 - 90.

6. Борецький В. В. Динамічні процеси в структурі семантико-граматичної категорії “власні - загальні іменники” // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 67. Вип. 54. Філологія. - Миколаїв: Вид-во МГДУ ім. П. Могили, 2007. - С. 9 - 12.

7. Борецький В.В. Взаємо переходи в семантико-граматичній категорії «конкретні - абстрактні іменники» //Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 16 /Укл.: Анатолій Загнітко (наук.ред) та ін. - Донецьк: Дон НУ, 2008. - С.46-50.

Размещено на Allbest.ru