Композиційно-смислова структура англомовної байки: лінгвокогнітивний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Композиційно-смислова структура англомовної байки: лінгвокогнітивний аспект

Главацька Юлія Леонідівна

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі романо-германських мов Херсонського державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор Бєлєхова Лариса Іванівна, професор кафедри романо-германських мов Херсонського державного університету

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Піхтовнікова Лідія Сергіївна, професор кафедри німецької філології і перекладу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

кандидат філологічних наук, доцент Маріна Олена Сергіївна, доцент кафедри практики іноземних мов Київського славістичного університету

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Солощук

Анотація

Главацька Ю.Л. Композиційно-смислова структура англомовної байки: лінгвокогнітивний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню специфіки композиційно-смислової структури англомовної байки через виявлення лінгвокогнітивних механізмів утворення комічного смислу. Аналіз способу організації комічного смислу здійснено шляхом з'ясування особливостей текстового втілення гумору, сатири як складників комічного та іронії, сарказму як домінантних засобів об'єктивації комічної тональності.

Актуалізація комічного смислу відбувається за допомогою лінгвокогнітивних операцій контрастивного мапування (атрибутивного, ситуативного, наративного).

Доведено, що в основі створення узагальненого образу людини лежать параболічний, аналоговий та парадоксальний види художнього мислення. Чотири підвиди узагальненого образу людини - амбівалентний, імперативний, парадоксальний та гротескний - вилучені через реконструкцію концептуальної системи комічного в текстах англомовних байок.

Ключові слова: композиційно-смислова структура, гумор, сатира, комічна тональність, іронія, контрастивне мапування, узагальнений образ людини.

Аннотация

Главацкая Ю.Л. Композиционно-смисловая структура англоязычной басни: лингвокогнитивный аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2008.

Диссертация посвящена исследованию особенностей композиционно-смысловой структуры англоязычной басни сквозь призму художественного концепта КОМИЗМ на основе интегрированного подхода.

Раскрытие специфики воплощения художественного концепта КОМИЗМ в текстах англоязычных басен проводится в работе путем выявления лингвокогнитивных механизмов, лежащих в основе образования определенного вида комической тональности, формирования обобщенного образа человека и построении моделей организации комического смысла.

В работе предлагается модель исследуемого концепта, представленная в виде трех плоскостей знаний о комическом: универсально-смысловом (архетипные знания, универсальные для всей культуры человечества), общепонятийном (конвенциональные для культуры знания) и оценочно-образном (оценка и образное осмысление концепта индивидуальным сознанием баснописцев). Созданная модель служит опорой для исследования концептуальной системы комического в текстах англоязычных басен и формирования обобщенного образа человека, который представлен четырьмя подвидами - амбивалентный, императивный, гротескный, парадоксальный.

В текстах англоязычных басен комическая тональность является результатом актуализации составляющих художественного концепта КОМИЗМ - юмора и сатиры. Установлено, что доминантными средствами объективации комической тональности являются ирония и сарказм. Раскрытие лингвокогнитивных механизмов формирования комического смысла осуществляется при помощи лингвокогнитивных операций контрастивного картирования (атрибутивного, наративного, ситуативного) и когнитивных процедур (конкретизации, столкновения, пересечения, отклонения), которые лежат в основе аналогового, параболического и парадоксального видов художественного мышления.

Внешняя и внутренняя неоднородность текстов басен разных культурно-исторических эпох препятствует применению к ним устоявшихся композиционных шаблонов. Поэтому в работе исследуется воплощаемая в речи жанрово-композиционная “память” текста. Такая “память” обнаруживает себя в повторяемости определенных жанровых признаков, что позволяет выделить типы текстов англоязычной басни и определить природу обобщенного образа человека.

Доминантными жанровыми признаками текстов басен эпох Античности, Средневековья, Просвещения, Реализма, Модернизма, Постмодернизма являются объем текста, характер различных персонажей; композиционно-смысловыми - виды заголовков и моралей. Объем текста басни - это прежде всего количественный показатель, который в самом общем виде обозначает особенности содержания и комического смысла: от большей детализации и конкретики в текстах большого объема до содержательных и смысловых лакун в текстах малого объема. Характер различных персонажей - качественная характеристика, влияющая на развитие парадоксального поэтического мышления, зарождение основной динамической коллизии и на образование определенного вида комической тональности. Заголовок и мораль как значимые позиции текста англоязычной басни анализируются на основе семантического анализа номинативных единиц, составляющих их структуру.

Использование теории ментальных пространств и концептуальной интеграции в комбинации с методикой фреймового моделирования позволило выявить лингвокогнитивные механизмы образования комического смысла, характер взаимодействия фреймов МИР ЧЕЛОВЕКА, МИР ЖИВОТНЫХ путем анализа номинативных единиц, наполняющих их слоты, и реконструировать ментальные пространства, в которых наблюдается разрушение причинно-следственных и логико-ассоциативных связей между родовым и эмергентным ментальными пространствами, что служит основой несоответствия ситуационного представления о взаимодействии двух персонажей басни, один из которых является обобщенным образом человека.

Ключевые слова: композиционно-смысловая структура, юмор, сатира, комическая тональность, ирония, контрастивное картирование, обобщенный образ человека.

Abstract

Glavatskaja U.L. Compositional Structure of the English-American Fable: Linguistic and Cognitive Perspective. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology, Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Vasyl Karazin Kharkiv National University. - Kharkiv, 2008.

This thesis focuses on specific properties of the compositional structure of English-American fables via revealing cognitive mechanisms of comic sense formation. The ways of comic sense organization are exposed through the conceptual analysis of the stylistic means of humour, satire, irony and sarcasm manifestation. Humour and satire are regarded as the components of the comic. Irony and sarcasm are considered to be dominant means of comic tonality realization.

The mechanisms of creating comic sense in the texts of fables are predetermined by cognitive operation of contrastive mapping: attributive, situational and narrative. It has been proved that parabolic, analogical and paradoxical types of poetic thinking are the basis of creating the generalized image of a human being, which is represented by ambivalent, imperative, paradoxical and grotesque types of images. They are singled out while constructing conceptual system of the comic.

Key words: compositional structure, humour, satire, comic tonality, irony, contrastive mapping, generalized image of a human being.

1. Загальна характеристика роботи

англомовний байка комічний іронія

Реферована дисертація присвячена дослідженню лінгвокогнітивних особливостей композиційно-смислової структури (далі КСС) англомовної байки крізь призму художнього концепту КОМІЗМ.

У теорії байки нами виокремлено такі основні напрями вивчення її природи: онтологічний, у руслі якого вчені намагаються визначити: “що є байка?” (О.В. Веселовський, М.Л. Гаспаров, Г.Д. Гачев, Ґ.В.Ф. Геґель); гносеологічний, де ставиться запитання: “для чого вона існує?” (М.О. Гуляєв, Г.М. Поспєлов, Ю.В. Стеннік, Л.І. Тимофєєв, Н. Юнкельсон, H.J. Blackham, B.E. Perry); психолінгвістичний, представники якого мають на меті пошук відповіді: “як байка впливає на читача?, якими є основні властивості образу байки?” (Л.С. Виготський, О.О. Потебня); структурно-семантичний, в межах якого основним є вирішення питання: “яким чином текст байки набуває зв'язності, цілісності та внутрішньої єдності?” (В.В. Виноградов, Вольтер, О.В. Падучева, М.В. Поляков, В.Я. Пропп, В.О. Самохіна, Л.І. Тараненко, Б.В. Томашевський, В. Шмід); лінгвосинергетичний, який потребує пошуку відповіді на проблему: “чи є байка системою, що знаходиться у постійному процесі саморозвитку і самоорганізації?” (Л.С. Піхтовнікова). У кожному з напрямів виокремлюються різні підходи до тлумачення байки як жанру та/або типу тексту, що обумовлено акцентуацією уваги на тому чи іншому аспекті байки, дослідження якого у кожному науковому підході не вичерпує його сутності, а лише висвітлює нові грані й перспективи вивчення.

Так, у межах онтологічного напряму увагу зосереджено на визначенні витоків байки, її іманентних властивостей та структурних закономірностей (О.В. Веселовський, М.Л. Гаспаров, Г.Д. Гачев, Ґ.В.Ф. Геґель).

Дослідження у руслі гносеологічного напряму зорієнтовані на розгляд специфіки байки як соціально-зумовленого жанру (М.О. Гуляєв, Г.М. Поспєлов, Ю.В. Стеннік, Л.І. Тимофєєв, Н. Юнкельсон, H.J. Blackham, B.E. Perry), функція якої протягом свого багатовічного існування змінюється: від морально-оцінної до сатиричної (Л.І. Сазонова).

Психолінгвістичний напрям (Л.С. Виготський, О.О. Потебня) у вивченні байки пов'язаний з відстеженням змін у її структурній організації шляхом застосування прийому “експериментальної деформації” (термін Л.С. Виготського). Такий засіб, на думку Л.С. Виготського, є найпліднішим психологічним методом, сутність якого полягає у модифікації того чи іншого елемента композиційної будови байки та дослідженні результатів такої зміни. Зазначена деформація співпадає з розробкою одного й того самого байкарського сюжету в текстах байкарів. Крім того, зазначається, що байка як образ у загальному сенсі цього слова, має бути роз'ясненням окремого випадку з життя людини (О.О. Потебня). Основними властивостями образу байки є: низка дій, їх єдність та конкретність, стислість розповіді (О.О. Потебня).

У руслі структурно-семантичного напряму розглядається зв'язок між сюжетом, фабулою та змістом байки (М.Л. Гаспаров), виокремлюються композиційні та структурно-семантичні особливості тексту байки (В.В. Виноградов, М.Л. Гаспаров, В.О. Самохіна, М.Л. Степанов), які забезпечують його зв'язність (Л.І. Тараненко).

Першим фундаментальним науковим доробком вивчення байки у руслі сучасної германістики є дослідження жанрово-стилістичних аспектів віршованої німецької байки XIII-XX століть у рамках лінгвосинергетичного напряму (Л.С. Піхтовнікова). З цієї позиції байка вивчається як система тексту у взаємодії, кооперації лінгвістичних і екстралінгвістичних чинників, тобто як система самоорганізації й саморозвитку літературного жанру, як типова модель літературного твору, що характеризується сталими прагматичними, композиційно-структурними, тематичними та власне стилістичними ознаками.

Вивчення специфіки композиційно-смислової організації текстів англомовної байки зумовлене загальною спрямованістю сучасних когнітивно-зорієнтованих студій на розгляд семантики художнього тексту в площині ментальних процесів, що допомагає уточнити характер взаємодії між мовою та мисленням, з'ясувати, як зміни дійсності відбито у семантиці тексту байки. Застосована у роботі методика аналізу КСС англомовної байки у лінгвокогнітивному аспекті свідчить про переосмислення традиційного визначення композиції тексту, яка досліджувалася лише у межах літературознавства (В.В. Виноградов, В.М. Жирмунський, О.О. Потебня), та композиції німецької віршованої байки, що стала об'єктом дослідження у руслі лінгвосинергетичного підходу (Л.С. Піхтовникова). З цією метою у дисертації використовується термін “композиційно-смислова структура англомовної байки” на позначення лінгвокогнітивного конструкта, що відображає такий спосіб організації комічного смислу в тексті англомовної байки, який відбиває знання про світ і людину в ньому та слугує підґрунтям формування узагальненого образу людини конкретної культурно-історичної доби.

Актуальність теми роботи зумовлена її відповідністю пріоритетним антропоцентричним тенденціям сучасного мовознавства, що виявлені у розкритті лінгвістичних аспектів комічного як особливого виду людської діяльності у сміховій картини світу, та у дослідженні лінгвокогнітивних механізмів утворення комічного смислу, а також відсутністю наукових розвідок, які б вивчали КСС англомовної байки у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в рамках наукової теми “Лінгвостилістичний аналіз тексту та проблеми його перекладу”, яка розробляється кафедрою романо-германських мов Херсонського державного університету і затверджена його вченою радою (протокол № 5 від 5 січня 2004 року).

Мета роботи полягає у визначенні особливостей КСС англомовної байки шляхом виявлення лінгвокогнітивних механізмів формування комічного смислу.

Зазначена мета дослідження передбачає вирішення таких завдань:

- визначити онтологічні й гносеологічні властивості байки як жанру в хронологічному аспекті (від античності до постмодернізму) з метою окреслення основних тенденції розвитку англомовної байки;

- обґрунтувати лінгвокогнітивний підхід до вивчення КСС англомовної байки крізь призму художнього концепту КОМІЗМ;

- виявити складники та побудувати модель художнього концепту КОМІЗМ;

- провести структурно-семантичний та функціонально-стилістичний аналіз іронії як домінантного засобу об'єктивації комічної тональності;

- здійснити класифікацію підвидів узагальненого образу людини, характерних для жанру англомовної байки;

- окреслити концептуальні поля комічного в текстах англомовних байок, які є підґрунтям формування узагальненого образу людини;

- розробити типологію текстів англомовних байок шляхом визначення її домінантних жанрових ознак;

- розкрити лінгвокогнітивні механізми формування комічного смислу в текстах англомовних байок через реконструкцію ментальних просторів.

Об'єктом дослідження є композиційно-смислова структура англомовної байки XIV-XXI століть.

Предметом вивчення постають лінгвокогнітивні механізми організації комічного смислу в текстах англомовних байок.

Для визначення й пояснення основних закономірностей композиційно-смислової організації тексту англомовної байки нами сформульована робоча гіпотеза, згідно з якою КСС як спосіб організації комічного смислу в тексті англомовної байки змінюється залежно від характеру комічної тональності, яка є результатом актуалізації складників художнього концепту КОМІЗМ.

Матеріалом дослідження слугували 1250 текстів англомовних байок одинадцяти авторів різних культурно-історичних епох обсягом 3 148 сторінок.

У роботі запропонована комплексна методика, яка включає використання методів семантичного, концептуального, інтерпретаційно-текстового, етимологічного, кількісного аналізів, методики реконструкції ментальних просторів та фреймового моделювання. Методологічну основу роботи становлять фундаментальні дослідження карнавальних та сміхових традицій Європи (М.М. Бахтін, А. Бергсон), що виявили амбівалентність світосприйняття, реалізовану в існуванні двох паралельних картин світу - серйозної й сміхової (С.Г. Воркачов, В.І. Карасик, М.Т. Рюміна, А.Є. Слєпцова, Г.Г. Слишкін, О.Й. Шейгал), з використанням положень лінгвістики тексту відносно його структури й лінгвостилістичних засобів вираження комічного в текстах англомовних байок. Визначення онтологічних й гносеологічних властивостей байки як жанру, відслідкування змін та тенденцій в розвитку англомовної байки Середньовіччя, Просвітництва, Реалізму, Модернізму і Постмодернізму здійснено методом інтерпретаційно-текстового аналізу з використанням методики лінгвостилістичного аналізу тропів і фігур. Смислове наповнення підвидів комічного (гумор і сатира), виявлення структури знання, що стоїть за лексичними одиницями тексту байки під час реконструкції ментальних просторів, проведено шляхом семантичного аналізу дефініцій, які містять енциклопедичні словники. Для розкриття архетипної іпостасі художнього концепту КОМІЗМ залучено методику етимологічного аналізу. Концептуальний аналіз, методика реконструкції ментальних просторів у поєднанні з методикою фреймового моделювання уможливили розкриття лінгвокогнітивних механізмів утворення комічного смислу. Застосування концептуального аналізу, що базується на теорії концептуальних метафор та концептуальних оксиморонів, дозволило реконструювати концептуальні поля у концептуальній системі комічного та побудувати фрагмент сміхової картини світу в текстах англомовних байок. Кількісний аналіз спрямовано на виявлення ключових художніх концептів у концептуальній системі комічного.

Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній уперше КСС англомовної байки досліджується у руслі когнітивної парадигми, що надає можливість розкрити та пояснити лінгвокогнітивні механізми створення комічного смислу та жанрову своєрідність англомовної байки у термінах лінгвістики. Новизною відзначається запропонована у роботі класифікація підвидів узагальненого образу людини, типологія текстів англомовних байок крізь призму їхньої КСС. Уперше виявлена структура художнього концепту КОМІЗМ та визначена специфіка його втілення в текстах англомовних байок.

Наукова новизна отриманих результатів може бути узагальнена в положеннях, що виносяться на захист:

1. Дві загальні протилежні тенденції у розвитку англомовної байки - тенденція до уподібнення до тексту-прототипу та тенденція до руйнації класичного жанру байки - зумовлюють основні віхи її історичного розвитку в аспекті онтологічних і гносеологічних властивостей. Англомовна байка є відкритим текстом, оскільки, по-перше, реінтерпретація сюжету прототексту уможливлює обмін інформацією між першоджерелом та навколишнім світом; по-друге, текст англомовної байки синтезує елементи інших жанрів, зокрема, жанру короткого оповідання.

2. У світлі когнітивної лінгвістики КСС англомовної байки є лінгвокогнітивним конструктом, що відображає такий спосіб організації комічного смислу в тексті англомовної байки, який відбиває знання про світ і людину в ньому та слугує підґрунтям формування узагальненого образу людини конкретної культурно-історичної доби.

3. Художній концепт є одиницею свідомості мовця, в якій відображається індивідуальне авторське осмислення сутності світу та людини в ньому. Модель художнього концепту КОМІЗМ інкорпорує три виміри знань: універсально-смисловий, узагальнено-змістовий та оцінно-образний, складники яких зумовлюють особливості комічної тональності й конфігурації концептуальних метафор та концептуальних оксиморонів. Комічна тональність, у свою чергу, є результатом актуалізації складників художнього концепту КОМІЗМ - гумору та сатири.

4. Способи й умови реалізації іронії в текстах англомовних байок, функція характеризації та парадоксальності ілюструють гумористичний і сатиричний різновиди іронії, й, відповідно, гумористично-іронічний, сатирично-іронічний, саркастичний види комічної тональності.

5. Розмежування підвидів узагальненого образу людини (амбівалентний, гротескний, імперативний, парадоксальний), лінгвокогнітивних операцій контрастивного мапування (атрибутивного, ситуативного, наративного) та когнітивних процедур (узагальнення, перехрещення, зіткнення, відхилення), що лежать в основі метафоричного, параболічного, парадоксального видів поетичного мислення, розкриває специфіку КСС англомовної байки.

6. Концептуальна система комічного в текстах англомовних байок постає як сукупність концептуальних полів, в яких виділяються підкласи, що відтворюють фрагмент сміхової картини світу, ядром якої є людина. Концептуальна система комічного складається з восьми концептуальних полів: ЛЮДИНА ЯК БОЖИЙ ПРОМИСЕЛ, ЛЮДИНА ЯК ІДЕНТИФІКАТОР ПОРОКУ ТА ДОБРОДІЙНОСТІ, ЛЮДИНА ЯК ПРОДУКТ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ СИЛ, ЛЮДИНА ЯК ВТІЛЕННЯ ПЕВНОГО ПОРОКУ, ЛЮДИНА ЯК ПОТВОРА ЦИВІЛІЗАЦІЇ, ЛЮДИНА ЯК МАРІОНЕТКА, ЛЮДИНА ЯК ДЖЕРЕЛО ПІЗНАННЯ СВІТУ, ЛЮДИНА ЯК РУШІЙ ЧАСУ.

7. Реконструкція ментальних просторів із залученням елементів фреймової методики є інструментом для розкриття механізмів формування комічного смислу в емергентній структурі бленду шляхом лінгвокогнітивних процедур завершення й нарощування.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що його висновки є внеском у теорію композиції тексту; доповнюють наявні теоретичні уявлення про категорію комічного; сприяють виокремленню складників художнього концепту КОМІЗМ; розширюють розуміння феномену комічного і лінгвостилістичних засобів його вираження у тексті англомовної байки. Розроблена методика аналізу КСС англомовної байки, яка уможливила виявлення лінгвокогнітивних механізмів утворення комічної тональності та комічного смислу, що є підґрунтям формування узагальненого образу людини, є внеском у когнітивну лінгвістику. Уточнення функцій іронії, задіяних у створенні комічного, є внеском у теорію образності.

Практична цінність роботи полягає у можливості використання її висновків у лекційних курсах зі стилістики англійської мови (розділи “Поетичні тропи й фігури мовлення”, “Стилістична семасіологія”, “Стилістика тексту”), у спецкурсах із когнітивної поетики, теорії поетичного мовлення та інтерпретації тексту. Висновки дисертаційного дослідження можуть знайти застосування у подальших наукових дослідженнях студентів і аспірантів.

Апробація отриманих результатів здійснювалася на п'яти міжнародних науково-практичних конференціях: “Науковий потенціал світу - 2004” (Дніпропетровськ, 2004), “Сучасна лінгвістика в Україні і світі: здобутки, перспективи” (Херсон, 2005), “Мова і культура” (Київ, 2006), “Новітні обрії розвитку германської та романської філології” (Запоріжжя, 2007), “Мова і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2008), а також на Міжнародному театральному симпозіумі “Література - Театр - Суспільство” (Херсон, 2005).

Публікації. Результати дослідження відображено у семи одноосібних працях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України (загальний обсяг 2,2 др. арк).

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків наукової та довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Загальний обсяг роботи - 227 сторінок, обсяг основного тексту - 189 сторінок, що містять 11 таблиць і 19 рисунків. Бібліографія містить 338 позицій.

У вступі обґрунтовані вибір теми, її актуальність, наукова новизна, теоретичне значення, практична цінність, мета й завдання роботи, визначені методи дослідження, сформульована робоча гіпотеза і положення, що виносяться на захист.

Перший розділ містить критичний огляд теоретико-методологічних засад дослідження байки як жанру та/або типу тексту. Аналіз ознак байки здійснений в аспекті її онтологічних й гносеологічних властивостей; відслідковані тенденції та зміни, які зумовлюють історичний рух жанру; обґрунтований лінгвокогнітивний підхід; запропоноване визначення КСС англомовної байки з позицій когнітивної лінгвістики; описана методика аналізу текстів англомовної байки.

У другому розділі проаналізована КСС англомовної байки крізь призму художнього концепту КОМІЗМ; побудована його модель та виявлені особливості актуалізації його складників, які задіяні при реконструкції концептуальної системи комічного та моделей організації комічного смислу; проведений аналіз іронії як домінантного засобу об'єктивації комічної тональності; розкриті лінгвокогнітивні механізми формування узагальненого образу людини.

У третьому розділі запропонована типологія досліджуваних текстів за встановленими жанровими та композиційно-смисловими ознаками; визначені лінгвокогнітивні механізми формування комічного смислу в текстах англомовних байок.

У загальних висновках подані теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження та окреслені його подальші перспективи.

2. Основний зміст роботи

Розділ 1. “Теоретико-методологічні засади дослідження англомовної байки”. Аналітичний огляд праць, пов'язаних з проблемою вивчення жанру байки, дозволив проникнути в онтологічну й гносеологічну сутність байки, відстежити низку тенденцій та змін у розвитку англомовної байки.

Жанр байки з огляду на його онтологічні й гносеологічні властивості вивчається в аспекті жанрово-стилістичних ознак, образної специфіки, функціональних, змістовно-смислових, композиційних особливостей тексту англомовної байки та категорії комічного.

До онтологічних жанрових ознак байки належать такі: фіксована двокомпонентна / трьохкомпонентна композиційна будова; прозовий або віршований тип мовлення; основні персонажі - тварини, неістоти, персоніфіковані абстрактні поняття; алегоричність; інакомовність як наявність прихованого смислу в тексті байки; чіткість і стислість оповіді; пуантованість як парадоксальне розв'язання сюжету; наявність модусу вигадки “відносно сутності людини”, “відносно дійсності”; дидактичність як відбиття будь-якої поради людині, тобто моральне повчання; комічність. З огляду хронологічного підходу у контексті роботи виявлено певні зміни в тексті англомовної байки, які сигналізують про наявність тенденцій: тенденція до визначеності часу і місця відбитих подій, тенденція до збільшення обсягу тексту (жанрово-стилістичні зміни); тенденція до збільшення кількості персонажів (зміни в системі образів); тенденція до розширення спектру тематики, тенденція до реінтерпретації сюжету (змістовно-смислові зміни). У цілому наведені тенденції відображають дві полярні тенденції - до подібності та розбіжності з текстом-прототипом.

Так, наприклад, аналіз образної специфіки текстів англомовних байок довів, що вибір системи образів зумовлений алегоричністю як властивістю не всього байкарського сюжету, а окремих її персонажів. Образ байки має бути одиничним: одна людина, а не багато людей (О.О. Потебня). Тенденцію до збільшення кількості персонажів за допомогою інтерпретаційно-текстового аналізу відслідковано в тексті байки доби Просвітництва (Б. Мандевілль “The Grumbling Hive: or, Knaves Turn'd Honest”), де окрім бджолиного вулика, в якому мешкають бджоли, здійснено опис шахраїв - представників людського суспільства: “As Sharpers, Parasites, Pimps, Players, / Pick-Pockets, Coiners, Quacks, Sooth-Sayers, / And all those, that, in Enmity / With down-right Working, cunningly / Convert to their own Use the Labour / Of their good-natur'd heedless Neighbour: / These were called Knaves”. Наявність широкого кола персонажів - образів шахраїв, котрі зображують людей різних професій, надав нам поштовх окреслити концептуальне поле ЛЮДИНА ЯК ВТІЛЕННЯ ПЕВНОГО ПОРОКУ та виявити парадоксальний образ людини.

У реферованій дисертації запропоновано визначення комічного смислу як переломлення філософсько-естетичної категорії комічного в текстах англомовних байок різних культурно-історичних епох крізь призму художнього концепту КОМІЗМ. На основі теорії концептуальної метафори (G. Lakoff, M. Johnson) розроблено методику вилучення комічного смислу. Доведено, що комічний смисл, який зорієнтований на осмислення нісенітниць й алогізмів, легко переходить із карнавальної гри в соціальну (Н.Д. Арутюнова), тобто має віддзеркалення в розвитку тематичного забарвлення текстів англомовних байок. Семантичний та концептуальний аналізи текстів англомовних байок XIV-XXІ століть дозволили відслідкувати закономірність кореляції тематики англомовних байок із еволюцією значимих для соціуму ідей, які потребують образно-символічного відображення (Т.В. Данилова, Л.С. Піхтовнікова). Така закономірність пояснюється тенденцією до розширення спектру тематики. Так, наприклад, у добу Реалізму в центрі уваги постає суспільство та особистість людини, її поведінка, що детермінована суспільно-політичною спрямованістю дійсності. Виокремлення низки концептуальних метафор, які ілюструють змістове навантаження текстів англомовних байок, уможливило окреслення концептуального поля ЛЮДИНА ЯК ПОТВОРА ЦИВІЛІЗАЦІЇ й формування парадоксального образу людини: ЛЮДИНА Є СЛАБКІСТЬ, СУСПІЛЬСТВО Є НЕСТАБІЛЬНІСТЬ, БАГАТСТВО Є ОСНОВА СУСПІЛЬНОГО ЗЛА, КОМЕРЦІЯ Є ГРАБУВАННЯ, КАПІТАЛ Є ОПОРА ПОГАНОГО КЕРУВАННЯ.

Вивчення гносеологічних властивостей байки пов'язане зі змінами функціональних особливостей її тексту (морально-дидактична, естетична, афектна, сатирична функції), які визначаються через аналіз модусу вигадки як способу художнього відображення дійсності та алегорії як результату використання образів тварин.

Байка належить до сатиричного і гумористичного роду літератури (А. Макарян), розповідь якої поєднує і смішне, і серйозне (Геґель), тобто є симбіозом гумору і сатири. У тексті байки зображення тварин є комічним, коли через їхні природні властивості просвічується соціальний зміст - людські характери, взаємовідносини людей. Іманентні особливості тварин асоціативно наближуються до людських звичок, вчинків, манер та постають об'єктом естетичної оцінки як результату людського досвіду (Ю. Борєв). Гумористичним є описання тварин, які розмовляють та поводяться як люди, а сатиричним - проектування певних негативних ознак із світу тварин на світ людини. Отже, людина стає об'єктом комічного, хоча останнє не належить до її онтологічних властивостей.

Розділ 2. “Композиційно-смислова структура англомовної байки крізь призму художнього концепту КОМІЗМ”. Екстраполюючи ідеї В.І. Карасика та В.Г. Ніконової щодо структури концептів, у роботі розроблена методика, згідно з якою структура художнього концепту КОМІЗМ є ієрархічним упорядковуванням концептуальних ознак, що виокремлені з трьох вимірів знань про комічне: універсально-смислового, пов'язаного із архетипними знаннями, універсальними у загальній культурі людства, узагальнено-змістового, що відбиває конвенційні знання, які є звичними для культурної спільноти, й оцінно-образного, який відображає індивідуальні знання, своєрідність в осмисленні комічного. Позитивна чи негативна оцінка художнього концепту КОМІЗМ втілюється в тексті через комічну тональність, яка створюється у результаті актуалізації складників концепту КОМІЗМ - гумору й сатири.

Виокремлення складників художнього концепту КОМІЗМ, що відбивають універсальні знання, здійснено шляхом аналізу наукових доробків філософського, психологічного та культурологічного напрямків (А. Бергсон, Ю.Б. Борєв, К. Глінка, Б.О. Дземидок, Л.В. Карасьов, О.Д. Кошелєв, В.Я. Пропп, М.Т. Рюмина, Р.Е. McGhee). Так, складниками універсально-смислового виміру знань про комічне є два архетипи СМІХ і МАСКА; гумор, сатира, іронія, сарказм постають змістовим мінімумом дослідження концепту в загальній культурі людства. Виходячи з того, що в основі комізму лежить двоїстість, невідповідність, інконгруентність (Н.Д. Арутюнова, Л.М. Рягузова, В.О. Самохіна, S. Attardo, V. Raskin), оцінно-образний вимір знань про художній концепт КОМІЗМ представлено концептуальними оксиморонами (Л.І. Бєлєхова, О.Г. Скідан), найбільш репрезентативними з яких є: ОБ'ЄКТИВІЗМ vs. СУБ'ЄКТИВІЗМ, ІЛЮЗІЯ vs. РЕАЛЬНІСТЬ, ІСТИННІСТЬ vs. ВИМИСЕЛ, ОСОБИСТІСТЬ vs. СВІТ, ОСОБИСТІСТЬ vs. СУСПІЛЬСТВО, ДУХОВНЕ vs. МАТЕРІАЛЬНЕ, СУСПІЛЬНЕ vs. ІНДИВІДУАЛЬНЕ, ЗАПЕРЕЧЕННЯ vs. СТВЕРДЖЕННЯ, ЛИЦЕМІРСТВО vs. ВІДВЕРТІСТЬ, ДОБРО vs. ЗЛО, РАЦІОНАЛЬНІСТЬ vs. АБСУРДНІСТЬ, НЕДОЛІКИ vs. ДОСТОЇНСТВА, ФОРМА vs. ЗМІСТ, ЦІЛЬ vs. ЗАСІБ, СТАРЕ vs. НОВЕ, ПРИЧИНА vs. НАСЛІДОК. Наведені концептуальні схеми пояснюють спосіб комічного осмислення людини, зокрема, й дійсності, взагалі, шляхом протиставлення їхніх протилежних, але онтологічно споріднених ознак (Л.І. Бєлєхова, О.С. Маріна, О.Г. Скідан).

У текстах англомовних байок втілення художнього концепту КОМІЗМ відбувається через вербалізацію його складників (гумору й сатири), які актуалізуються в тексті через лінгвокогнітивні операції контрастивного мапування. Останні сприяють виокремленню іронії та сарказму як домінантних засобів об'єктивації комічної тональності, що зумовлюють особливості формування узагальненого образу людини, який вилучається шляхом реконструкції концептуальної системи комічного в текстах англомовних байок.

На основі семантичного й текстово-інтерпретаційного аналізів текстів англомовних байок виділяємо гумористичний і сатиричний види іронії, що розрізнюються нами за функціями (функція характеризації й функція парадоксальності), способом і умовами реалізації. Сатира перестає бути сатирою, якщо в ній відсутні компоненти гумору. І, навпаки, гумору притаманний елемент сатири, тобто не заперечення, а критики того, над чим сміються (В.Я. Пропп, О.Б. Шонь).

Гумористична іронія - це вид іронії, що є результатом смислової невмотивованості, яка виникає внаслідок контрасту між контекстом байки і прямим значенням слова або словосполучення, й зорієнтована на усунення, ліквідацію хиб, притаманних амбівалентному і гротескному образам людини. Для реалізації гумористичної іронії використовуються такі лексико-синтаксичні засоби: метафора-порівняння, алюзія, алогічне використання фразеологічної одиниці, гіпербола. Зазначений вид іронії залежить від лінійного контексту, що не перевищує рамок абзацу, і сприяє створенню гумористично-іронічної тональності.

Сатирична іронія є не лише результатом семантичної двоплановості, яка створюється узуальним та оказіональним значеннями лексичних одиниць, а й ґрунтується на значному розширенні поля парадоксальності іронії, смисл якого полягає у зіткненні суперечних ситуацій, що відбивають поєднання контрарних обставин чи умов. Сатиричний сміх зорієнтовано на заперечення об'єкта висміювання, оскільки виникає з почуття презирства, обурення, гніву (В.Я. Пропп, О.Б. Шонь). Комічний потенціал сатиричної іронії реалізовано в мікро-, макро- та мегаконтекстах на морфологічному, лексичному, фонетичному й синтаксичному рівнях тексту англомовної байки шляхом вживання оказіоналізмів, паронімічної атракції, повторів, інверсії, відокремлених речень, парцелятів, риторичних фігур, антитез. Такий вид іронії лежить в основі формування парадоксального й імперативного образів людини та сприяє створенню сатирично-іронічної і саркастичної видів тональності.

Структурно-семантичний та функціонально-стилістичний аналізи іронії як домінантного засобу об'єктивації комічної тональності потребують обов'язкової розробки узагальненого образу людини.

Амбівалентний образ людини постає як такий, що висвітлює протилежні погляди на світорозуміння, світосприйняття речей і подій світу. Особливо це стосується відношень до Бога, долі і осягнення особистості у світі: доля людини залежить від Божого провидіння і людина сама є регулятором світопорядку. У підґрунті формування амбівалентного образу людини лежить параболічне поетичне мислення, яке тлумачиться як художня мисленнєва діяльність людини, що базується на наративній уяві, переказі однієї події в термінах іншої (М. Turner), перенесенні сюжету, фабули чи мотиву одного художнього твору на зміст словесного поетичного образу (Л.І. Бєлєхова). Байка Дж. Чосера “The Nun's Priest' Tale” є прикладом параболи, алюзією на середньовічний сюжет про півника, якого було викрадено лисом. В основі створення амбівалентного образу людини лежить концептуальний оксиморон ВИБІР ЛЮДИНИ vs. ДОЛЯ ЛЮДИНИ, НАДАНА БОГОМ. Ця концептуальна схема пояснює спосіб контрастивного осмислення осягнення людини в світі через протиставлення суперечливих думок щодо буття людини. Текстове втілення наведеної концептуальної схеми супроводжується лінгвокогнітивною операцією контрастивного наративного мапування й когнітивною процедурою перехрещення домінуючих концептів тексту байки: СОН, ДОЛЯ, БОГ. Концептуальними метафорами, що структурують наведені концепти, є БОГ Є ЗНАННЯ, СОН Є ЗНАК ДОЛІ, ДОЛЯ Є РЕГУЛЯТОР УДАЧІ. Гумористично-іронічна тональність має прояв у співіснуванні двох думок - людина повинна розуміти, що сон є Божим знаком (“…That dreams are omens and prefigurations / Both of good fortune and of tribulations / That life and its vicissitudes present”), і людина є вищою над світом природної необхідності й долі через прояв своєї кмітливості, хоробрості, які надають змогу подолати природний страх, оскільки сама доля іноді може змінити ходу подій (“Fortune, I say, will suddenly override / Her enemy in his very hope and pride!”).

У гротескному образі людини представлені гіперболізовані властивості людської натури, що є взаємовиключними. Підґрунтям утворення гротескного образу людини є “мотив маріонетки” або “гротескний мотив трагедії ляльки” (М.М. Бахтін), що й надав поштовх до реконструкції концептуального поля ЛЮДИНА ЯК МАРІОНЕТКА. Найчисленнішим за кількістю актуалізацій у наведеному полі є концепт ЖІНКА/ДРУЖИНА. Специфіка формування гротескного образу людини виявляється у текстовому втіленні концептуального оксиморону СУСПІЛЬНЕ vs. ІНДИВІДУАЛЬНЕ. ІНДИВІДУАЛЬНЕ асоціюється з рисою власника володіти не лише предметами побуту, а й родичами як рабами. Осмислення концептуальної метафори ЖІНКА/ДРУЖИНА Є МАШИНА здійснюється через семантичний аналіз низки номінативних одиниць, які мають спільну сему “припинення функціонування механічного устрою”: to run down - зупинятися (про годинник), to fail - виходити із строю, to wear out - зношуватися, to break in - ламатися: “When he took her over to his House to break Her in, the Paper at the County Seat referred to them as the Happy Couple”; His Wife began to Fail”; “But Henry's Wife was Gaunt and…all Run Down”; “…she seemed to be Worn Out”. Гіперболічний опис жінки та її порівняння з машиною полягає в проектуванні дій, притаманних механізмові, на дії, які властиві дружині. Спостерігаємо смислову невмотивованість як наслідок контрасту між контекстом байки і узуальним значенням дієслів - to run down, to fail, to wear out, to break in. Гротескний ефект створюється на базі іронії, формування якої супроводжується когнітивною процедурою відхилення від усталених норм, що викликає комічний ефект.

В імперативному образі висвітлено людську властивість, яка зорієнтована на спонукання до дії іншої людини. Імперативний образ людини базується на низці концептуальних оксиморонів: РОЗУМНА ЛЮДИНА vs. НЕРОЗУМНА ЛЮДИНА, НЕДОЛІКИ vs. ДОСТОЇНСТВА, які відображають оцінно-образний вимір знань про художній концепт КОМІЗМ. Метафоричне осмислення розумної / нерозумної, порочної / добродійної людини відбувається через відвертий самовираз автора, який безпосередньо виражає його світосприйняття, втілене в концепті твору (В.А. Кухаренко). Образ людини-моралізатора, наставника і вихователя є наслідком афористичного узагальнення думки байкаря, яке має текстове втілення за допомогою поетичних метафор, риторичних фігур, особових і присвійних займенників.

Через поетичні метафори експліцитно характеризуються певні негативні властивості людської натури, такі, наприклад, як заздрощі й лестощі: “Envy's a sharper spur than pay” (Gay , Fable X); “Flattery's the nurse of crimes” (Gay, Fable І). У першому прикладі номінативній одиниці царини джерела “spur” - “шпора” не відповідає жодна спільна ознака (шпора у птахів як наріст), яка хоч якоюсь мірою сполучувалася б з ознаками одиниці царини мети “envy” - “заздрощі” (виказувати незадоволення, бажання заволодіти чимось, що належить іншій людині), проте зміст цього словесного поетичного образу є зрозумілим для сприйняття. Це досягається порівнянням відчуття (біль), що виникає в людині від гострого предмета, з аналогічним відчуттям заздрощів, яке часом викликає несвідоме почуття болі (аналогове мапування).

За допомогою риторичного запитання створюється умовний діалог, який має на меті індивідуалізацію емоційного увиразнення мовлення, привертання уваги до певних блоків тексту - незнання природи призводить до того, що людина сама не знає свого призначення в світі, не знає, як поводитися з іншими людьми: “Who by that search shall wiser grow, / When we ourselves can never know?” (Gay, Introduction); “Who by the partial work hath shown / He knows so little of his own?” (Gay, Fable X). Риторичними питаннями байкар підкреслює, що людина повинна навчатися пізнавати саму себе (людина-наставник), оскільки вона є розумною істотою.

Риторичний оклик має на меті затримання або посилення уваги на певному аспекті зображуваного (О. Галич). Риторичні оклики, на наш погляд, інтенсифікують висловлення та посилюють авторське негативне відношення до висловленої думки (людина-моралізатор): “What clemency his temper sways! / How incorrupt are all his ways!” (Gay, Fable VII). Використання риторичних фігур свідчить про енергійний антитетичний ритм, на який накладаються директивний та патетичний тони (С.М. Іваненко).

Сатирично-іронічна тональність текстів байок виявляється у відвертому негативному відношенні до вад особистості та суспільства в цілому. Прагматична спрямованість текстів байок, спонукання до зворотної реакції реципієнта проявляється експліцитно та створює образ людини-вихователя: “Accept, young Prince, the moral lay / And in these tales mankind survey” (Gay, Introduction). Шляхом вживання особових та присвійних займенників утворюється безпосередній контакт з читачем: “Must I too flatter like the rest, / And turn my morals to a jest?.../ But shall I hide your real praise, / Or tell you what a nation says?”.

Парадоксальний образ тлумачиться як такий, що поєднує у собі суперечливі риси і ознаки людини. Парадоксальний образ людини нами виявлено у межах п'яти концептуальних полів: ЛЮДИНА ЯК ПРОДУКТ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ СИЛ, ЛЮДИНА ЯК ВТІЛЕННЯ ПЕВНОГО ПОРОКУ, ЛЮДИНА ЯК ПОТВОРА ЦИВІЛІЗАЦІЇ, ЛЮДИНА ЯК ДЖЕРЕЛО ПІЗНАННЯ СВІТУ, ЛЮДИНА ЯК РУШІЙ ЧАСУ.

Підґрунтям формування парадоксального образу людини є парадоксальне поетичне мислення, що лежить в основі контрастивного ситуативного мапування (процедура відхилення від усталених норм та зіткнення концептів). Парадоксальність розуміють як порушення узгодженості між усталеними поглядами на той чи інший порядок у звичному перебігу подій чи явищ (І.В. Кондаков). Парадоксальне мислення, на відміну від аналогового, полягає не в пошуку схожостей та відмінностей між сутностями царин джерела та мети, а навмисному зіткненні онтологічних ознак сутностей у межах одного семантичного поля (Л.І. Бєлєхова). Воно здатне одночасно охопити два концепти, які містять суперечливі складники, властивості та характеристики (О.С. Маріна). Формування парадоксу в текстах англомовних байок ґрунтується на концептуальних оксиморонах ДОБРО vs. ЗЛО, ОСОБИСТІСТЬ vs. СУСПІЛЬСТВО, ОСОБИСТІСТЬ vs. СВІТ, що слугують підґрунтям текстового втілення художнього концепту КОМІЗМ.

Зображення людини-християнина в текстах байок доби Реалізму (А. Бірс) створює уїдливу іронію, тобто сарказм. Важливою складовою цього образу є опис низки його діянь відносно представників інших конфесій - мусульман (Mohammedans), буддистів (Buddhists), китайських язичників (Chinese Heathens). Дії людини-християнина описані в тексті байки “Religions of Error” через антитетичні парадоксальні висловлення, що сформовані за допомогою лексико-семантичного прийому антиномії: “Everywhere in the world the devotees of each local faith abhor the devotees of every other, and abstain from murder…<…>…and he (Christian) went off the telegraph for a brigade of cutthroats to protect Christian interests”. Номінативні одиниці abhor, abstain, cutthroats вербалізують протилежні за змістом концепти. Уживання наведених лексичних одиниць в одній байці зумовлює когнітивну процедуру зіткнення та формування концептуального оксиморону ДОТРИМАННЯ РЕЛІГІЙНОГО КАНОНУ vs. ПОРУШЕННЯ РЕЛІГІЙНОГО КАНОНУ.

Недосконалість релігійної людини, негативний потенціал її образу відслідковуємо через характеристику релігії як такої: “…all religions are erroneous and mischievous excepting mine. Mine, thank God, is true and benign” (Bierce, Religions of Error). Шляхом використання контрарних прикметників - erroneous (помилковий), benign (милостивий), mischievous (пагубний), true (правдивий), складники яких належать до взаємовиключних за змістом концептів ДУХОВНІСТЬ vs. ВУЛЬГАРНІСТЬ, створюється парадоксальний образ людини, в основі формування якого лежить когнітивна процедура відхилення від системи ціннісно-нормативних орієнтацій.

Розділ 3. “Типологія текстів англомовної байки”. Жанрова й композиційна “пам'ять” (М.М. Бахтін, Ю.М. Лотман, М.О. Новикова) текстів англомовних байок виявляє себе в повторюваності певних жанрових ознак за формальними, змістовими й смисловими критеріями відповідно, які слугують підґрунтям утворення й розвитку комічного смислу, що у свою чергу сприяє розкриттю образу людини, поясненню його різновидів.

У реферованій роботі здійснена класифікація текстів англомовних байок за видами заголовків і моралей як ключовими композиційно-смисловими ознаками, що визначають особливості смислової організації їх текстів. Заголовок і мораль є значущими позиціями тексту байки та слугують її змістовим й смисловим осередком. У заголовку, так само як і в моралі, проявляється текстова категорія модальності через використання емоційно-оцінних слів у їх денотативних значеннях.

Виокремлено п'ять видів заголовків, кожен з яких отримує певну функцію, формулює основну тему, характеризує основний персонаж та передає стислий зміст й смисл байки: проспективно-фактуальний заголовок, заголовок-алюзія, заголовок-засіб компресії інформації, заголовок-кваліфікація, заголовок-пародія. Так, наприклад, заголовок байки Г.У. Керріла “The Inhuman Wolf and the Lamb Sans Gene” є алюзією на заголовок байки Античності “Вовк та Ягня”, проте, по-перше, наявність кваліфікаційної оцінки персонажу, по-друге, її контрастивна опозиція щодо персонажу тексту класичної байки, свідчить, що заголовок є пародією. Наведену думку ілюструє низка епітетів, що характеризують головного персонажа - ягня, який є антиподом персонажу байки Езопа: “The lamb was a lamb of a garrulous mind/ And frivolity most extreme:/ In the fashion common to all his kind,/ He cantered in front and galloped behind”. Неприродна поведінка ягняти як глупої, покірливої тварини суперечить її зображенню в тексті англомовної байки. Підтвердженням наведеної думки є використання номінативних одиниць “garrulous” - “говіркий, говірливий”, “frivolity most extreme” - “легковажність, легкодумність у крайньому ступені”, “canter” - “плигати галопом”. Такі дії провокують жорстокість вовка та призводять ягня до загибелі: “I've swallowed your capers, I've swallowed your sauce,/ And it's plain to be seen that my only course/ Is swallowing you.” He did”. Комічний потенціал заголовку байки ґрунтується на концептуальному оксимороні ДОТРИМАННЯ КАНОНУ vs. РУЙНАЦІЯ КАНОНУ. У моралі байки основний персонаж - ягня без генів - порівнюється з чорним ягням - “black sheep”. Чорною вівцею називають людину, яку в родині вважають ганебною через недостойну поведінку. Найрозумнішими ягнятами є ті, що знаходяться на достатній відстані від водопою (натяк на традиційну байку): “THE MORAL: The wisest lambs are/ Who, when they're assailed by thirst,/ Keep well away from a public bar”.

На основі семантичного і концептуального аналізів виділено чотири види моралі: мораль-спонукання, мораль-оцінка, мораль-підсумок, мораль-доказ, в яких не лише оцінюються дії персонажів, а й закладено загальну позитивну або негативну оцінку дій, вказівки реципієнту на припустимість чи неприпустимість тієї чи іншої поведінки.

Однією з домінантних жанрових ознак досліджуваних текстів у плані онтології було визначено обсяг, відповідно до чого розмежовано три типи тексту: тексти малого, середнього та великого обсягу. Критерієм такого розподілу текстів байок вважаємо кількість сторінок, в межах яких коливається обсяг тексту. Згорнутість сюжету та фабули до одного-двох речень, відсутність чітко сформульованої моралі є індикатором тексту малого об'єму із саркастичною тональністю. Текстове втілення художнього концепту КОМІЗМ здійснюється через парадоксальну текстову ситуацію, яку описано двома реченнями: “A Spendthrift, seeing a single swallow, pawned his cloak, thinking that Summer was at hand. It was” (Bierce, A Seasonable Joke). В основі нарації лежить подія - зміна пори року, напевно зими на весну, оскільки птахи повертаються з теплих країв (a single swallow). Проте, в тексті байки наявність поодинокої ластівки сигналізує про літо. У наведеному прикладі комічно обігрується стереотип фабули, коли розповідь, що має бути принципово зорієнтована на подію, закінчується, не розпочавшись. Базова концептуальна схема може мати такий вигляд ФОРМА vs. ЗМІСТ.

За характером різноманітних персонажів тексти байок розподілено на моральні байки, раціональні, мішані, байки з індивідуально-авторськими образами, байки-пародії. Особливістю персонажних образів текстів байок доби Постмодернізму (Х. Філліпс) є те, що на відміну від традиційних образів “слабких” персонажів, котрі завжди попадають у пастку і стають жертвами, вони наділені кмітливістю та так званим “життєвим досвідом”. Це і є авторським нововведенням, що слугує підґрунтям текстового втілення концептуального оксиморону СТАРЕ vs. НОВЕ. Так, основними персонажами байки Х. Філліпса “The Baa-Sheep and the Lion” є ягня та лев. Ягня для того, щоб його не з'їв лев, намагається його перехитрити: просить заспівати, а потім починає плакати, пояснюючи, що його вовна може зашкодити чудовому голосу лева та воно шкодує через те, що не народилося без вовни: “But I have heard that wool was the worst thing in the world for the voice, and when I think of the ruin of that beautiful organ of yours, consequent upon eating me, I weep to think that I was not born hairless”. Семантичний аналіз слова “baa-sheep” свідчить, що компоненти його значення silly (глупий), timid (соромливий), meed (лагідний, смирний) є контрарними щодо дій ягняти, якому вдалося перехитрити могутнього лева. Парадоксальність ситуації базується на суперечливості між усталеним образом та образом-пародією на класичний взірець. Зіткнення протилежних концептів НЕРОЗУМНИЙ vs. ХИТРИЙ зумовлене зіткненням концептуальних метафор ЯГНЯ Є ГЛУПОТА vs. ЯГНЯ Є ХИТРІСТЬ.