Структурно-семантичні та функціональні характеристики давньоанглійської метафори

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 811.111'01'373.612.12

Структурно-семантичні та функціональні характеристики давньоанглійської метафори

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Антонюк Микола Олександрович

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Захист відбудеться 12 червня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розісланий «_07_» травня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.філол.наук Клименко Л.В.

АНОТАЦІЯ

Антонюк М.О. Структурно-семантичні та функціональні характеристики давньоанглійської метафори. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

У дисертації здійснено лінгвокогнітивне дослідження давньоанглійської номінативної, когнітивної й образної метафори.

Доведено, що давньоанглійська номінативна метафора є ефективним засобом вербалізації нових понять, що з'являлися в англо-саксонському суспільстві. Виявлено особливості її вживання з метою створення найпростішої термінології та власних назв.

Встановлено, що давньоанглійська когнітивна метафора є джерелом концептуалізації низки понять. Виокремлено базові давньоанглійські структурні, орієнтаційні й онтологічні метафори та визначено метафоричні потенції окремих груп дієслів, іменників і прикметників, а також лінгвокогнітивне й лінгвокультурологічне підґрунтя метафоричних переносів, яке уможливило концептуалізацію відповідних понять.

Визначено роль давньоанглійської образної метафори як засобу концептуалізації понять і поповнення поетичної лексики за допомогою прийому епічної варіації. Встановлено її типологію в семантичному та синтаксичному плані й розроблено загальну систему давньоанглійської образної метафори.

Ключові слова: метафора, номінативна метафора, когнітивна метафора, образна метафора, структурна метафора, орієнтаційна метафора, онтологічна метафора, вербалізація, концептуалізація, епічна варіація.

давньоанглійський метафора вербалізація

RESUME

Antonyuk M.O. Structural, Semantic and Functional Features of the Metaphor in Old English. - Manuscript.

Thesis for Candidate Degree in Philology. Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kyiv Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2008.

The thesis presents linguistic and cognitive analyses of the nominative, cognitive and expressive metaphors in Old English.

Old English nominative metaphor has proved to be the effective means of verbalization of new notions that emerged in the Anglo-Saxon society. The peculiarities of its use for the purpose of creating the simplest terminology have been determined.

Old English cognitive metaphor proved to be a source of various notions' conceptualization. We have differentiated basic structural, orientational and ontological metaphors in Old English and examined metaphorical potential of certain groups of verbs, nouns and adjectives, as well as linguocognitive and linguocultural prerequisites that enabled the conceptualization of corresponding notions.

The role of Old English expressive metaphor as the means of certain notions and replenishment of the poetical vocabulary with the help of epic variation technique has been defined. Its typology on semantic and syntactical grounds have been determined and the system of Old English expressive metaphor has been presented.

Key words: metaphor, nominative metaphor, cognitive metaphor, expressive metaphor, structural metaphor, orientational metaphor, ontological metaphor, verbalization, conceptualization, epic variation.

АННОТАЦИЯ

Антонюк Н.А. Структурно-семантические и функциональные характеристики древнеанглийской метафоры. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

В диссертации осуществлено лингвокогнитивное исследование древнеанглийской номинативной, когнитивной и образной метафоры.

Доказано, что древнеанглийская номинативная метафора является эффективным средством вербализации новых понятий, появившихся в англосаксонском обществе. Исследовано ее употребление с целью создания имен собственных и простейших терминологических единиц (географических понятий, терминов, обозначающих длину, а также доктрин христианства). Определена типология древнеанглийской номинативной метафоры в семантическом и структурном аспектах. На основе семантической структуры выделены переносы ЧАСТЬ ТЕЛА > ПРЕДМЕТ, ПРЕДМЕТ > ЧАСТЬ ТЕЛА >, ПРЕДМЕТ > ПРЕДМЕТ и ПРОЦЕСС > ПРОЦЕСС. Согласно особенностям морфологической структуры разграничены нетрансформированные (абсолютное большинство метафор) и трансформированные метафоры. Последние характеризируются возникновением определенных трансформаций в морфологической структуре слова с целью разграничения исходного и производного элементов метафорического переноса.

Определена роль древнеанглийской когнитивной метафоры как активного источника концептуализации понятий. Выделены характерные древнеанглийские структурные, ориентационные и онтологические метафоры, исследованы метафорические потенции определенных групп глаголов, существительных и прилагательных, а также лингвокогнитивные и лингвокультурологические факторы, обусловившие концептуализацию соответствующих понятий.

Большая часть структурных метафор по своей семантике относится к сфере героики. Например, концептуализация понятия «атака» происходит при помощи метафор АТАКА - ЭТО ДВИЖЕНИЕ, АТАКА - ЭТО ТАНЕЦ/ИГРА, АТАКА - ЭТО ПОЖАТИЕ и т.д. Широко представлена в героических текстах и метафору ФИЗИЧЕСКИЙ ОБЪЕКТ - ЭТО ЗАЩИТА, которая состоит в употреблении существительных, обозначающих конкретные объекты, в значениях «защита» и «защитник». Наличие cтруктурной метафоры МНОГО - ЭТО ХОРОШО обусловлено ориентацией примитивного общества англосаксов на материальные ценности, а метафора СВЕТЛОЕ - ЭТО ХОРОШО, ТЕМНОЕ - ЭТО ПЛОХО отображает ассоциирование светлых цветов с чем-то положительным, а темных - отрицательным.

Наиболее характерной для древнеанглийской ориентационной метафоры является оппозиция ВЕРХ - НИЗ, представленная рядом базовых метафор, в которых можно выделить физическую и социальную основы. Все эти типы метафоры объединяет базовая метафора ХОРОШЕЕ СВЕРХУ, ПЛОХОЕ СНИЗУ (положительные для человека ценности метафорически расположены сверху, а отрицательные - снизу). Другие оппозиции в основном представлены деривативными образованиями; при этом значение префикса, связанное с пространственной ориентацией, накладывается на семантическую структуру глагола, содействуя сближению значений несинонимических предикатов.

Действие древнеанглийской онтологической метафоры заключается в переосмыслении как абстрактных, так и легкодоступных человеческому познанию понятий в виде определенных сущностей (существ, объектов и веществ). Преобладающую часть онтологических метафор составляют антропо- и зооморфические переносы, корда абстрактные понятия („время”, „судьба”, „смерть”, „жизнь”, „слава” и т.д.) или физические объекты (объекты природы, элементы вооружения и т.д.) конкретизируются с помощью человеческих качеств, т.е. персонифицируются.

Определена роль древнеанглийской образной метафоры как средства концептуализации понятий и пополнения древнеанглийской поэтической лексики при помощи приема эпической вариации.

Исследована типология древнеанглийской образной метафоры в семантическом и синтаксическом плане. Выделен ряд метафор для обозначения конкретных объектов окружающей среды. Причем, в сравнении с поэтической лексикой других германских языков в древнеанглийских произведениях встречается намного больше теологических понятий, что обусловлено историческими и социальными факторами, прежде всего ранней христианизацией Британии. На уровне словосочетаний древнеанглийская образная метафора не ограничивается традиционной структурой кеннинга, включая также другие конструкции.

Выведена общая система древнеанглийской образной метафоры. В частности, вершину общей системы древнеанглийской образной метафоры занимает понятие «Бог», что обусловлено необходимостью вербального отображения понятия единого Бога.

Ключевые слова: метафора, номинативная метафора, когнитивная метафора, образная метафора, структурная метафора, ориентационная метафора, онтологическая метафора, вербализация, концептуализация, эпическая вариация.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Однією з найактуальніших проблем лінгвістики є вивчення концептуалізації та вербалізації понять, які виникають у процесі якісного розвитку суспільства (М.М. Болдирєв, Г.В. Межжеріна, А.П. Чудінов та ін.). Це відбувається за рахунок використання як внутрішніх, так і зовнішніх ресурсів мови. Вивчення мов у діахронії показує, що різні етапи їх розвитку відзначаються різною пропорцією застосування вищевказаних базових шляхів позначення принципово нових концептів (І.В. Змієва, О.Д. Огуй, Г.В. Поліна, Т.О. Шваб, І.С. Шевченко).

Аналіз лексикону давньоанглійської мови дозволяє зробити висновок про те, що, на відміну від пізніших етапів, запозичення не були продуктивним способом позначення нових реалій, привнесених у життя суспільства. Натомість, активним джерелом концептуалізації та вербалізації понять у давньоанглійській мові була метафора.

Подібне поглиблення теорії метафори та поява нових поглядів на особливості її функціонування зумовлено тим, що якщо раніше вона розглядалася лише як лінгвістичне явище чи стилістичний засіб (див. роботи Аристотеля, Деметрія, Платона, а також праці Е. Кассирера та К.К. Жоля), то згодом дедалі більше лінгвістів почали досліджувати її когнітивні, пізнавальні можливості (Н.Д. Арутюнова, В.Г. Гак, М. Блек, М. Джонсон, Дж. Лакофф, В.М. Телія), тобто об'єкт дослідження лінгвістики змістився від системно-структурного аналізу мови до людини, її ментальних і емоційних сфер і процесів сприйняття та пізнання світу (М.М. Болдирєв, М. Джонсон, Е. Маккормак, І.С. Шевченко).

У широкому сенсі доцільно виділити мовну та концептуальну метафору. Ми плануємо приділити особливу увагу розгляду її функцій, тому слідом за Н.Д. Арутюновою в межах дослідження ми поділяємо метафору на номінативну, когнітивну й образну. Номінативну метафору розуміємо як використання наявної лексеми для вербального позначення певного класу імен або процесів, коли метафоричний образ втрачає своє емоційне значення й є єдиним джерелом найменування (Н.Д. Арутюнова, Дж. Лайонз, Ю.П. Солодуб). Когнітивну метафору варто розуміти як появу в понятійній сфері відповідних лексем нових значень унаслідок зсуву у сполучуваності ознакових слів: при цьому за допомогою фізичного, легкодоступного людському пізнанню поняття концептуалізується певне більш абстрактне поняття (Н.Д. Арутюнова, М.М. Болдирєв, М. Джонсон, Дж. Лакофф). Образну метафору розуміємо як вживання експресивно забарвленої лексеми замість нейтральної, внаслідок чого утворюється динамічний образ (Н.Д. Арутюнова, В.М. Телія).

Актуальність дисертації зумовлена необхідністю розкриття особливостей реалізації основних функцій метафори в давньоанглійській мові, зокрема її ролі як засобу позначення та концептуалізації понять, які виникали в мовній картині світу англо-саксів. Саме тому важливим є виявлення сутності давньоанглійської метафори разом із механізмом її функціонування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Метою дослідження є виявлення семантичних, структурних і функціональних особливостей метафори в давньоанглійській мові. Вона зумовила розв'язання автором таких завдань:

- визначення функціональних типів давньоанглійської метафори й особливостей метафоричних процесів, що відбувалися в англо-саксонській мові;

- встановлення типології давньоанглійської номінативної, образної та когнітивної метафори як у семантичному, так і синтаксичному плані;

- виокремлення базових напрямів метафоричного переносу та базових метафор, якими активно користувалися носії мови;

- визначення ролі метафори як засобу концептуалізації та вербалізації нових понять, пов'язаних із корінними соціальними змінами, що відбулися в англо-саксонському суспільстві (насамперед, його християнізацією).

Об'єктом вивчення у роботі є метафоричні конструкції давньоанглійської мови.

Предметом дослідження є закономірності функціонування метафори в давньоанглійській мові, а також її синтаксична та семантична структура.

Матеріалом дослідження є давньоанглійські поетичні („Беовульф”, „Битва при Молдоні” тощо) і прозові тексти („Проповідь Вовка до англійського народу” Вульфстана, „Хроніки англо-саксів”) переважно військової та християнської тематики. Загалом проаналізовано 28 пам'яток давньоанглійської мови обсягом близько 20 000 рядків.

Методи дослідження. Мовний матеріал у роботі розглянуто з використанням основних методичних засад когнітивної лінгвістики. Мета та завдання дослідження визначили необхідність застосування до аналізованого матеріалу гіпотетико-індуктивного аналізу. Контекстно-ситуативний аналіз дозволяє встановити й інтерпретувати глибинні смисли, закодовані у внутрішній формі номінативних одиниць. Трансформаційний аналіз використовується нами як ефективний засіб виокремлення метафор у текстах, а також для встановлення певних аспектів метафоричного переносу та функціональних типів давньоанглійської метафори. Квантитативний аналіз, використання якого є нерелевантним для дослідження номінативної та когнітивної метафори, застосовано для аналізу давньоанглійської образної метафори.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено детальний аналіз усіх функціональних типів давньоанглійської метафори, розроблено їх семантичну та синтаксичну типологію й установлено центри метафоричного перенесення та базові метафори, а також здійснено визначення загальної системи давньоанглійської образної метафори.

Теоретичне значення дослідження полягає у виділенні набору базових когнітивних метафор давньоанглійської мови та визначенні лінгвокогнітивного підґрунтя метафоричних переносів, за допомогою яких концептуалізувалися та вербалізувалися певні поняття, що є внеском у теорію метафори та теорію номінації. Визначення численних архетипів і первісних героїчних цінностей суспільства англо-саксів і їх конфлікту із привнесеними під впливом християнства поняттями, що наклало свій відбиток на розвиток давньоанглійської мови та суспільства, збагачує теоретичні засади лінгвокультурології.

Практичне значення проведеного аналізу зумовлено можливістю використання його результатів у курсах лексикології (розділи “Етимологічна характеристика словникового складу англійської мови” і “Семантична структура англійського слова”) та історії англійської мови (розділ “Словниковий склад давньоанглійської мови”), у спецкурсах із проблем когнітивної лінгвістики, а також у навчально-методичних посібниках із теоретичної й історичної лексикології англійської мови.

На захист винесено такі положення:

Давньоанглійська номінативна метафора антропоцентрична за своєю суттю й активно вживається для розвитку найпростішої термінології, яка за семантикою належить до сфер богослов'я, географічних понять і термінів, що позначають відстань. Розмежовано „трансформовані” та „нетрансформовані” давньоанглійські номінативні метафори, що пов'язано з диференціацією значень вихідного та похідного елементів переносу. Давньоанглійська номінативна метафора частково торкається антропоніміки та є джерелом утворення ряду власних назв (імен індивідів, топонімів тощо).

У структурі давньоанглійської когнітивної метафори виділено структурні, орієнтаційні й онтологічні метафори. Значна частина давньоанглійських структурних метафор за семантикою належить до сфери героїки, що зумовлено специфікою давньоанглійської літератури. Орієнтація англо-саксонського суспільства на матеріальні цінності обумовлює появу структурної метафори БАГАТО - ЦЕ ДОБРЕ.

Базовим протиставленням у структурі орієнтаційної давньоанглійської метафори є опозиція „ВЕРХ - НИЗ”, у якій виділено фізичну та соціальну основи. Ключовою об'єднуючою метафорою в цій опозиції є метафора ДОБРЕ - ЗВЕРХУ, ПОГАНЕ ЗНИЗУ. Інші опозиції представлено префіксальною деривацією: у ряді випадків значення префікса, пов'язане із просторовою орієнтацією, накладається на семантичну структуру дієслова, сприяючи зближенню значень несинонімічних предикатів.

У структурі давньоанглійської онтологічної метафори як абстрактні, так і конкретні поняття відображаються переважно у вигляді істот. Активним джерелом антропо- та зооморфічних переносів виступає дієслівна метафора. Найбільшу метафоричну потенцію мають дієслова руху, дескриптивні (поліознакові) дієслова та дієслова, що зображують механічну дію. Метафоричний перенос у переважній більшості випадків здійснюється на основі подібності функцій суб'єктів порівняння (функціональний перенос). За допомогою давньоанглійської онтологічної іменникової та прикметникової метафори поняття відображуються переважно як речовини й об'єкти, що дає змогу дати їм якісну та кількісну оцінку. Здебільшого переосмислюється обмежене коло іменників, а також конкретні прикметники.

Давньоанглійську образну метафору значною мірою представлено кенінгами, які демонструють своєрідні для давньоанглійської мови риси: більш розгалужену синтаксичну структуру, яку представлено численними конструкціями, створеними використанням прийому варіації. Значна частина образних метафор у давньоанглійській мові структурно обумовлена алітерацією, що не притаманно пізнішим етапам розвитку англійської мови. Особливою рисою загальної системи давньоанглійської образної метафори є присутність ряду метафоричних конструкцій для позначення теологічних понять, що зумовлено переходом англо-саксонського суспільства від політеїстичної (язичництво) до монотеїстичної (християнство) релігії та пов'язаних із цим корінних змін у свідомості давніх англійців.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи висвітлено на міжнародних наукових конференціях Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка “Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (Київ, 2003 р.), “Семіотика культури і тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004 р.), “Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005 р.), а також на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 70-річчю з дня народження професора Д.І. Квеселевича “Слов'янська та германська лексикографія і проблеми перекладу: сучасний стан і перспективи” (Житомир, 2005 р.). Дисертацію обговорено на засіданні кафедри англійської філології Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка (вересень 2007 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у шести статтях, виконаних одноосібно, у фахових виданнях ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Структуру роботи обумовлено її метою та поставленими завданнями. Дисертація (224 сторінки, з них 180 сторінок основного тексту) складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (291 позиція, з них 23 довідкових джерела), списків джерел ілюстративного матеріалу та цитованих перекладів на сучасну англійську мову (32 і 21 найменування відповідно) і п'ятьох додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету та завдання дослідження, його об'єкт і предмет, фактичний матеріал і методи його аналізу, розкрито наукову новизну та теоретичне й практичне значення роботи, сформульовано винесені на захист положення, наведено дані про апробацію результатів і публікації та описано структуру дисертації.

У першому розділі “Метафора в системі мови” здійснюється критичний огляд теоретичних джерел і простежується еволюція підходів до аналізованої проблеми з античних часів до сьогодення.

Метафора досліджується вже в античні часи у працях Аристотеля, Деметрія, Платона, Цицерона й інших мислителів. Згідно із класичним визначенням Аристотеля, метафора є скороченим порівнянням (пізніше ця теорія отримує назву субституційної концепції метафори). У XVII-XIX ст. метафору починають розглядати не лише як один з прийомів стилістики, але й як засіб пізнання об'єктивної дійсності (так, за Дж. Віко, метафори як мовні явища не є штучними утвореннями, а природними шляхами вираження світосприйняття).

У ХХ ст. закладено передумови появи когнітивної теорії метафори. Х. Ортега-і-Гассет стверджує, що метафора є чи не єдиним способом сприйняття та змістовного визначення об'єктів високого ступеня абстракції, а Е. Кассирер називає здатність до символічної репрезентації унікальною ознакою людини, яка відрізняє її від тварин.

У рамках нашого дослідження ключовими є інтеракційна концепція метафори І. Річардса та М. Блека та сучасна когнітивна теорія метафори, започаткована Дж. Лакоффом і М. Джонсоном. Згідно з першою, метафора утворюється внаслідок взаємодії двох референтів - головного і допоміжного суб'єктів. На головний суб'єкт проектується певна низка імплікацій, пов'язаних із допоміжним суб'єктом. Когнітивна теорія метафори, у свою чергу, більше враховує роль обох компонентів метафоричного переносу та фактор людини. Центральна її теза полягає в тому, що метафори полегшують процес мислення, надаючи нам емпіричні рамки, в межах яких засвоюються новопридбані абстрактні концепти.

За основу класифікації давньоанглійської метафори взято типологію Н.Д. Арутюнової, яка враховує її головні функції та виділяє номінативну, когнітивну й образну метафори (Н.Д. Арутюнова, В.Г. Гак, В.М. Телія).

У другому розділі “Давньоанглійська номінативна метафора” проаналізовано загальні особливості давньоанглійської номінативної метафори (НМ) і здійснено її семантичну та структурну класифікацію.

Давньоанглійська НМ демонструє одну з головних рис цього різновиду метафори: як правило, до неї вдаються, коли потрібно заповнити певну лексичну прогалину. Схематично її можна зобразити за допомогою формули A = B, де В розглядається як метафоричне вираження А (Ю.П.Солодуб). Перенос назви обмежується заміною одного образного значення іншим і отримує назву „мовна метафора” (В.В. Елисеева).

Давньоанглійська НМ була ефективним засобом утворення найпростішої термінології. Виділено три групи термінів, які отримали вербальне позначення внаслідок її дії:

- терміни, що позначають відстань, площу тощо (fфt „стопа, нога > фут”; gyrd „палиця > ярд” тощо);

- географічні поняття (earm „рука > затока”; heafod “голова > витік; височина” тощо);

- доктрини християнства (сostnung „випробовування > спокуса”; geniюerung „спуск униз > анафема, прокляття” тощо).

Типологію давньоанглійської номінативної метафори розглянуто у двох ракурсах: семантичному та структурному.

В аспекті семантики виділено перелічені нижче типи переносів, серед яких абсолютну більшість складають антропоморфні переноси та переноси на основі явної зовнішньої подібності:

- перенос ЧАСТИНА ТІЛА > ПРЕДМЕТ зумовлено широким використанням назв частин тіла людини для вербалізації певних об'єктів унаслідок їх зовнішньої подібності (mund “рука > держак”; hond „рука > сторона” тощо);

- зворотний перенос ПРЕДМЕТ > ЧАСТИНА ТІЛА (bфg „гілка > рука”; aйd(e)r „струмок > артерія” тощо);

- перенос ПРЕДМЕТ > ПРЕДМЕТ (bбn „кістка > ікло”; treow „дерево > хрест” тощо);

- перенос ПРОЦЕС > ПРОЦЕС (ge-cyrrednis „повертання (фіз. дія) > навернення (у віру)”; fulluht „наповнення > хрещення” тощо).

Процес метафоризації міг супроводжуватися трансформацією морфологічної структури вихідних слів, унаслідок чого розмежовано давньоанглійську нетрансформовану та трансформовану НМ. Нетрансформована НМ виявляє повну ідентичність вихідного й похідного компонентів метафоричного переносу та складає абсолютну більшість виявлених НМ. У випадку трансформованої НМ утворення відповідної метафори супроводжується певними трансформаціями структури слова (mыр „рот” > mъюa „отвір; гирло (річки)”; mуna „місяць (супутник Землі)” > mуnaр „місяць (частина року)” тощо).

Характерною функцією давньоанглійської НМ було створення власних імен (імен індивідів, племен, топонімічних назв тощо). Найбільшими метафоричними потенціями відзначалися назви певних військових знарядь і звірів. Виділено такі утворені за допомогою номінативної метафори групи власних назв:

1) імена індивідів (Жsc-here „спис-армія”, Bйowulf/Bнowulf „бджола-вовк”, Heoro-gбr „меч-спис”, Scyld „щит” тощо);

2) імена племен, династій (Gбr-Dene „Spear-Danes”; Hring-Dene „Ring-Danes” тощо);

3) географічні назви (да. Hrefna-wudu „ліс ворона”; Hrones-nжs „мис кита” тощо).

Нами виділено також дві групи давньоанглійських дієслівних НМ. До першої належать предикати, у яких перенос відбувається з однієї механічної дії на іншу; при цьому похідне значення порівняно з вихідним позначає більш специфічний вид діяльності: bregdan „швидко рухатися; тягнути > ткати” (beadohrжgl brуden “my battle-garment braided” (Вeowulf, 551)). До другої належать предикати, що позначають не механічні процеси, а дії з абстрактним значенням; зазначені НМ є спробою отримання номінації для принципово нових понять, які з'явилися разом із впровадженням у Британії християнства: hweorfan, ge-cierran “повертати > навертати в нову віру” (Ecgbryht se arwierюa wer on Hii юam ealonde юa munecas on ryht gecierde “the venerable Egbert about this time converted the monks of Iona to the right faith” (Anglo-Saxon Chronicle, 716).

У третьому розділі “Давньоанглійська когнітивна метафора” здійснено опис таких типів давньоанглійської когнітивної метафори (КМ) як структурна, орієнтаційна й онтологічна КМ.

Дія „структурної метафори” (Дж. Лакофф, М. Джонсон) полягає в метафоричному впорядкуванні одного поняття в термінах іншого, причому системністю відзначаються як самі метафоричні поняття, так і мовні вирази, які вживаються для їх позначення.

Значна частина структурних КМ за семантикою належить до сфери героїки. Так, поняття “атака” концептуалізується за допомогою метафор АТАКА - ЦЕ РУХ, АТАКА - ЦЕ ПОТИСК тощо. У випадку структурної метафори АТАКА - ЦЕ РУХ переосмислення зазнає низка дієслів: сема наближення до людини зумовила набуття нового значення “атакувати” такими дієсловами, як grйtan “greet” (hare heorowulfas “grey wolves of war” (Exodus, 181, 181)), mйtan “meet” (mйcum gemйtaр “meet me with swords” (Waldere, 24)) тощо. Метафора АТАКА - ЦЕ ПОТИСК полягає в метафоричному вживанні іменників feng, grбp і gripe з вихідним значенням „потиск руки” зі значенням „атака” (hwaюere ic fбra feng fйore gedнgde “yet I the foes' grasp survived with my life” (Beowulf, 577)).

Дія структурної метафори ФІЗИЧНИЙ ОБ'ЄКТ - ЦЕ ЗАХИСТ полягає у вживанні таких іменників, як hleo “дах, стіна”, mund „рука”, scyld „щит” тощо, які позначають конкретні об'єкти, зі значеннями „допомога, захист, підтримка” та “захисник” (жрelinga hleo “shelter of princes” (Elene, 99)).

Наявність cтруктурної метафори БАГАТО - ЦЕ ДОБРЕ зумовлена орієнтацією примітивного суспільства англо-саксів на матеріальні цінності (так, іменник йst „спадкоємство” отримує значення “прихильність”: on Godes est “in Gods favor” (Sermo Lupi ad Anglos, 36)), а метафора СВІТЛЕ - ЦЕ ДОБРЕ, ТЕМНЕ - ЦЕ ПОГАНО відображає асоціацію світлих кольорів із чимось позитивним, а темних - з негативним.

Найхарактернішою для давньоанглійської орієнтаційної КМ є опозиція ВЕРХ - НИЗ, яку представлено такими базовими метафорами як ЗДОРОВ'Я ТА ЖИТТЯ - ЗВЕРХУ, ХВОРОБА ТА СМЕРТЬ - ЗНИЗУ (бrнsan „підніматися > народитися”; feallan “впасти > вмерти (на полі бою)” тощо); ВОЛОДІННЯ ВЛАДОЮ ТА СИЛОЮ - ЗВЕРХУ, ПІДКОРЕННЯ ВЛАДІ ТА СИЛІ - ЗНИЗУ (bъgan „нахилятися > поступитися”) тощо. Їх об'єднує базова метафора ДОБРЕ ЗВЕРХУ, ПОГАНЕ ЗНИЗУ (щастя, здоров'я, життя й інші позитивні цінності метафорично розташовано зверху, у той час як негаразди, хвороби, смерть та інші негативні цінності - знизу).

Інші опозиції представлено деривативними утвореннями. Унаслідок приєднання значної частини давньоанглійських префіксів дієслова можуть отримувати переносні значення, причому вирішальною є здатність префіксів виражати саме оцінні значення. Виділено такі групи деривативних утворень: 1) до значення вихідного дієслова додається сема переважання (префікс ofer-); 2) у семантичну структуру дієслова вноситься сема набуття, отримання чого-небудь (префікси on-, ge-); 3) дієслова, які репрезентують орієнтаційне протиставлення „наявність - відбирання” (префікси be-, for-); 4) предикати, у семантичну структуру яких вноситься сема утримання чи спротиву (префікси for-, wiр-); 5) дієслова, що представляють опозиційне протиставлення „всередині - навколо” (префікс be-). Часто додавання префікса сприяє значному зближенню значень вихідних (несинонімічних) дієслів, тобто можна стверджувати, що механізм метафоричного переносу значною мірою міститься саме у префіксі.

За допомогою онтологічної КМ поняття осмислюються як об'єкти та речовини, що виходить за межі звичайної орієнтації. Вибір цього способу осмислення зумовлено тим, що мовці можуть виокремити деякі частини досвіду та трактувати їх як дискретні сутності або речовини єдиного типу.

Значну групу онтологічних метафор складають випадки зображення абстрактних понять у вигляді істот, об'єктів і речовин, а також об'єктів-вмістилищ. Подібним чином концептуалізуються поняття “час” (winter sceal geweorpan “winter shall pass” (Maxims I, 6)), “слава” (ne nu ende cymю ecean drihtnes “neither cometh an end of His eternal glory” (Genesis, 7)), “битва” (heardra hilda “tough combats” (Battle of Finnsburh, 30)), “бенкет” (hie рa to рam symle sittan eodon “then the soldiers went to sit at that grand feast” (Judith, 15)), а також фізичні відчуття (hungor innan slat “hunger tore from within” (Seafarer, 11)), емоції (oрюжt hie wlenco anwod жt winюege “pride came upon them at their wine-feasts” (Daniel, 17)) тощо.

У вигляді істот, речовин і об'єктів зображуються не лише абстрактні поняття, а й доступні людській свідомості реалії. Порівняно з абстрактними поняттями метафоричність таких виразів дещо менша. У вигляді конкретних сутностей зображуються об'єкти природи (merestreames mod “fury of the ocean-flood” (Exodus, 489)), військові знаряддя (giellende gar “screaming spear” (Widsith, 128)) та інші поняття.

Онтологічна дієслівна метафора в основному реалізує уявлення про певні поняття як істоти. Найбільшою метафоричною потенцією характеризуються дієслова руху (wжs seo tid cumen „the time was come” (Battle of Maldon, 104), дескриптивні дієслова (южt sнo ecg gewбc brъn on bбne·bбt unswнрor „so that the edge weakened, bright on bone, bit less fiercely” (Beowulf, 2578) і дієслова, що зображують механічні дії (swylt eall fornom secgrofra wera „and death took all those valiant men away” (Ruin, 22)). Типом метафоричного переносу найчастіше є функціональний перенос: зміна значення слова на основі подібності функцій, що виконуються предметами чи особами (Н.Д. Арутюнова, А.Е. Левицький).

За допомогою давньоанглійської онтологічної іменникової та прикметникової метафори поняття відображаються переважно як речовини й об'єкти, що дає змогу дати їм якісну (heardan hungre „fierce hunger” (Soul and Body, 31)) і кількісну (worulddreama lyt “little their joy” (Exodus, 42)) оцінку. Переосмислення зазнає здебільшого обмежене коло іменників (bite „укус”, clommum „пута”, fжюm „обійми”, gripe „потиск”, net „сітка” та деякі інші) й прикметники з конкретним значенням (biter „гострий”, ceald „холодний”, hбt „гарячий”, lyt „малий”, micel „великий” тощо).

У четвертому розділі “Особливості давньоанглійської образної метафори” давньоанглійська образна метафора (ОМ) розглядається як засіб створення особливої для давньогерманського епосу поетичної лексики за допомогою прийому епічної варіації, згідно з яким ідея повторюється в кількох різних формах шляхом використання синонімічних понять (Д. Бруер, Н.Ю. Гвоздецька, Дж. Крапп).

Згідно із традиційним підходом, ОМ є авторською, унікальною, а у випадку давньоанглійської ОМ помітна повторюваність значної частини метафоричних зворотів, пов'язана зі специфікою давньогерманського епосу, а саме його орієнтацією на усне декламування, через що створювався корпус шаблонних формул (О.О. Смирницька, В.М. Ярцева, Дж. Кларк, Дж. Шепард). Давньоанглійську ОМ не вважаємо стертою, оскільки образність настільки превалює над власне номінацією, що це дозволяє розглядати її як експресивну.

Найхарактернішою фігурою, яка репрезентує давньоанглійську ОМ, є кенінг (О.А. Гуревич, О.С. Колесник, І.Г. Матюшина, М.І. Стеблін-Каменський): фігура, що складається із двох і більше іменників, з яких один - основа, а інший - визначення. Один із елементів кенінга (як правило, другий) є метафоричним переосмисленням певної реалії, а другий лише уточнює його значення. Як правило, переосмислення зазнавали конкретні іменники.

ОМ була надзвичайно ефективним джерелом розвитку синонімічних засобів давньоанглійської мови, причому синоніми створювались не хаотично, а в межах певних лексико-семантичних груп, що дало поштовх до утворення цілого вчення про скальдичну синоніміку (О.А. Гуревич, Б.О. Ільїш, О.О. Смирницька, Н.В. Феоктистова, Ф.Б. Гуммере, Т.Н. Толлер). У семантичному аспекті виділено такі групи давньоанглійських ОМ:

- теологічні поняття. Концептуалізуються поняття “Бог” (sigora sур-cyning „victories' king of truth”), “диявол” (gбst-bona “soul-slayer”), “пекло” (dimman ham “home of darkness”) тощо. У ряді випадків доцільно говорити про калькування метафор під час перекладу (наприклад, вживання лексем dryhtne „володар” або fжder „батько” стосовно Бога). Ми розглядаємо такі випадки як метафори, адже вони саме так сприймалися носіями мови на синхронному рівні. Щоправда, деякі метафоричні звороти на зразок wuldres w(e)aldend „володар слави” чи sigora cyning „король перемог” слід вважати суто германськими, адже вони прославляють антихристиянські по своїй суті цінності;

- об'єкти війни та військової справи. За допомогою ОМ зображено поняття “шолом” (hlйor-berg „захисник щік”), “меч” (gър-wine „бойовий друг”) тощо;

- король. Переосмислення зазнають іменники weard, gebyrgea „захисник”, hyrde „пастух”, wine „друг” тощо, внаслідок чого король розглядається як захисник підлеглих, що пов'язано зі специфікою англо-саксонського суспільства.

Крім того, на сторінках давньоанглійських текстів образно зображено низку інших понять, наприклад, “сонце”, “кров”, “арфа”, “море”, “земля” тощо.

Виділяється також група ОМ, які ми називаємо “оригінальними”, оскільки вони не створювалися за допомогою прийому епічної варіації. Як правило, з переносним значенням вживалось окреме слово (blado „билинка”, hrof і hleo „дах”, leoht „світло”, tan „паросток”, эр „хвиля” та багато інших). До таких метафор можна застосувати термін „художня метафора”, тому що вони є більшою мірою невідтворюваними, авторськими й оказіональними; значна їх частина виникає й існує в межах певного окремого тексту. Наприклад, у переносному значенні вживались назви конкретних об'єктів; при цьому в переважній більшості випадків на метафоричність окремого виразу вказує рамка метафори (слова wylm, эр „хвиля” вживалися відносно таких об'єктів як кров, полум'я, тепло тощо (teagor yрum weol “tears welled gushing forth” (Guthlac, 1340)); поширеним є метафоричне вживання іменників clom і locan „пута” (ferclamme “locks of fire” (Eхodus, 119)). Крім того, у переносному значенні могли також вживатися назви деяких абстрактних понять (sceppendes leoht “light of God” (Christ and Satan, 105)).

На рівні словосполучень виділено такі синтаксичні форми давньоанглійської образної метафори: генітивні конструкції (rodores candel “свічка неба” (сонце)); складені іменники, що за значенням є генітивними конструкціями (segl-rбd “дорога вітрила” (море)); складені іменники, що перекладаються на сучасну англійську мову за допомогою конструкції “прикметник + іменник” (lбр-bite “ворожий укус”, тобто рана); конструкції „прикметник + іменник” (йcum dryhtne “вічний володар”, тобто Бог); словосполучення, що складаються з кількох елементів і сполучують риси конструкцій, які входять до складу вищезгаданих груп (beorht bйacen godes “найяскравіший маяк Бога”, тобто сонце).

Із метою встановлення загальної системи давньоанглійської образної метафори здійснено квантитативний аналіз метафоричних конструкцій цього типу. У текстах героїчної тематики виявлено найбільше метафор, що позначають елементи бойового обладунку (65 ОМ). Приблизно однакову кількість складають ОМ зі значеннями „битва/поле битви”, „Бог” і „король” (60, 58 і 50 ОМ відповідно). Метафори теологічного дискурсу демонструють менше семантичне розмаїття: переважну їх більшість складають звороти для позначення бога (296 ОМ), пекла (46 ОМ), раю (33 ОМ) та диявола (28 ОМ), хоча зустрічаються елементи, характерні для героїчного епосу й об'єктів навколишнього світу.

Зіставлення результатів текстового аналізу творів обох тематик дало змогу репрезентувати систему давньоанглійської метафори у вигляді піраміди, яка складається із семи щаблів і вершину якої посідає поняття “Бог”. На другому щаблі розташовано поняття “битва”, “король”, “зброя”, на третьому - “пекло”, “людина/людство” і “рай” тощо. Відмінності між системою давньоанглійської метафори та системою скандинавського кенінга (за О.А. Гуревич та І.Г. Матюшиною) можна пояснити рядом чинників: особливостями вибірки, ранньою християнізацією Британії, відносно невеликою кількість метафор для позначення воїна тощо.

ВИСНОВКИ

Давньоанглійська номінативна метафора була результатом розпаду полісемії. Перенесення назви відбувалося на основі зовнішньої подібності об'єктів у випадку іменників та виконання схожої функції у випадку дієслів. Реалія, на яку переносилася назва, не мала власного закріпленого позначення в мові.

Номінативна метафора була активним джерелом створення найпростішої термінології, адже назви, що позначали нові процеси й об'єкти, постійно з'являлися в англо-саксонському суспільстві.

Як правило, вихідний і похідний елементи метафоричного переносу були ідентичними за написанням, проте іноді вихідний елемент змінював форму з метою диференціації старого та нового значень, що спричинило появу деяких семантичних омонімів, які ми називаємо „трансформованими”.

Характерною функцією давньоанглійської номінативної метафори було створення власних імен (імен індивідів, племен, топонімів тощо). Найбільшими метафоричними потенціями характеризувалися назви певних військових знарядь або звірів, причому процес відщеплення отриманої внаслідок метафоризації семи відбувався найшвидше.

У структурі давньоанглійської когнітивної метафори виділено структурні, орієнтаційні й онтологічні метафори. Значна частина структурних метафор за семантикою належать до сфери героїки. Так, концептуалізація поняття „атака” відбувається за допомогою метафор АТАКА - ЦЕ РУХ, АТАКА - ЦЕ ТАНЕЦЬ/ГРА, АТАКА - ЦЕ ПОТИСК тощо. Широко представлено в героїчних текстах і метафору ФІЗИЧНИЙ ОБ'ЄКТ - ЦЕ ЗАХИСТ, яка полягає у вживанні іменників hleo „дах, стіна”, helm „шолом”, scyld „щит” тощо у значеннях „захист” і „захисник”.

Наявність cтруктурної метафори БАГАТО - ЦЕ ДОБРЕ зумовлена орієнтацією примітивного суспільства англо-саксів на матеріальні цінності. Унаслідок функціонування цієї метафори певні „просторові” прикметники отримують позитивне значення, а у структурі іменників, які позначають матеріальні цінності, з'являються позитивні абстрактні значення.

Найхарактернішою для давньоанглійської орієнтаційної метафори є опозиція ВЕРХ - НИЗ, яку представлено низкою базових метафор, кожна з яких має фізичну та соціальну основи. Усі ці типи метафори взаємоузгоджено між собою, причому їх об'єднує базова метафора ДОБРЕ ЗВЕРХУ, ПОГАНЕ ЗНИЗУ.

Широко представлено в давньоанглійській мові метафоризацію в деривативних утвореннях: виділено ряд опозицій; при цьому значення префікса, пов'язане із просторовою орієнтацією, накладається на семантичну структуру дієслова, сприяючи зближенню значень несинонімічних предикатів.

Дія давньоанглійської онтологічної метафори полягає в переосмисленні як абстрактних, так і легкодоступних людському пізнанню понять у вигляді певних сутностей (істот, об'єктів і речовин). Переважну частину онтологічних метафор складають антропо- та зооморфічні переноси, коли абстрактні поняття („час”, „доля”, „смерть”, „слава” тощо) або фізичні об'єкти (об'єкти природи, елементи озброєння тощо) конкретизуються за допомогою людських якостей.

Характерним є вживання когнітивної дієслівної метафори, яка в основному реалізує уявлення про певні поняття як істоти. Найбільшою метафоричною потенцією характеризуються дієслова руху, дескриптивні (поліознакові) дієслова та дієслова, що зображують механічні дії.

За допомогою давньоанглійської онтологічної іменникової та прикметникової метафори поняття відображаються переважно як речовини й об'єкти, що дає змогу давати їм якісну та кількісну оцінку. Переосмислення зазнає обмежене коло іменників, а також прикметники з конкретним значенням.

Основна функція давньоанглійської образної метафори полягала у створенні за допомогою прийому епічної варіації особливої для давньогерманського епосу поетичної лексики, зокрема, кенінгів.

Особливістю давньоанглійського кенінга порівняно з давньогерманським була ширша синтаксична структура. Крім того, значною мірою поява подібних описових метафоричних зворотів зумовлювалася законами алітерації, що нетипово для пізніших етапів розвитку англійської мови. Вони створювалися з метою дотримання ритмічного малюнку твору, адже їх нейтральний еквівалент (однокореневе слово) не вписувався до нього.

Налічувалася низка метафор для позначення в основному конкретних об'єктів навколишнього середовища, таких як елементи бойового обладунку, море, сонце тощо. Специфікою давньоанглійських текстів можна пояснити значну кількість метафор для позначення короля, битви й інших героїчних понять.

Натомість, на відміну від поетичної лексики інших германських мов, у давньоанглійських творах зустрічається набагато більше метафоричних конструкцій, які позначають теологічні поняття. Їх наявність зумовлено історичними та соціальними факторами, насамперед, ранньою християнізацією Британії. Зокрема, вершину загальної системи давньоанглійської образної метафори займає поняття „Бог”.

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що давньоанглійська метафора виконувала дві основні функції. Якісний розвиток суспільства англо-саксів обумовив виконання номінативною та когнітивною метафорою функції вербалізації й концептуалізації принципово нових понять. Потреба поповнення поетичної лексики давньоанглійської поезії насамперед із метою дотримання законів алітерації та полегшення усного декламування віршів зумовила специфіку функціонування давньоанглійської образної метафори.

Результати цього дослідження дозволяють окреслити коло проблем для подальшої розробки. Перспективним є глибше дослідження давньоанглійської когнітивної метафори з залученням більшої кількості текстів і виокремленням інших базових метафор, а також дослідження давньоанглійських прозових творів з метою детальнішого вивчення функціонування метафори як засобу вербалізації понять.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Антонюк М.О. Метафора та її роль у мовній картині світу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К., 2002. - №7 - С. 15-19.

2. Антонюк М.О. Місце метафори в синонімічних рядах слів (на прикладі поетичної пам'ятки „Битва при Брунанбурзі”) // Мовні і концептуальні картини світу.- К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. - Вип. 9. - С. 7-10.

3. Антонюк М.О. Дієслівна когнітивна метафора як джерело полісемії (на матеріалі давньоанглійської мови) // Мовні і концептуальні картини світу.- К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. - Вип. 12, част. І. - С. 16-20.

4. Антонюк М.О. Особливості семантики дієслів, утворених з допомогою префікса be- (на матеріалі давньоанглійської поетичної та прозової спадщини) // Вісник Житомирського державного університету ім. І.Франка. - Житомир: Вид-во Житомирського державного університету ім. І. Франка, 2005. - Вип. 23. - С. 109-112.

5. Антонюк М.О. Давньоанглійська метафора як засіб вербалізації теологічних понять (на прикладі пам'яток англо-саксонської мови) // Слов'янський вісник: Зб. наук. пр. - Серія «Філологічні науки». - Рівне: РІСКСУ, 2006. - Вип. 6. - С. 3-7.

6. Антонюк М.О. Еволюція метафор вовка та кабана у давньоанглійській літературі (на матеріалі англо-саксонської мови) // Вісник Житомирського державного університету ім. І.Франка. - Житомир: Вид-во Житомирського державного університету ім. І. Франка, 2006. - Вип. 28. - С. 108-111.

Размещено на Allbest.ru

...