Диференціація об’єктного значення в семантико-синтаксичній структурі речення

Описана в дисертації семантико-синтаксична типологія речень з об'єктною детермінацією підтвердила ефективність узятої за основу дослідження концепції І.Р.Вихованця про склад та ієрархію відмінків, про вирізнення у відмінковій системі сучасної української мови центральних (називний, знахідний), напівпериферійних (давальний) і периферійних (родовий, орудний, кличний) зон, про виокремлення первинних і вторинних семантико-синтаксичних функцій відмінків, зумовлених семантико-синтаксичною та формально-синтаксичною валентністю предиката, про вираження ними синтаксичних зв'язків та семантико-синтаксичних відношень іменника-заповнювача позиції Arq prav [Obj] до дієслова (подеколи і прикметника)-репрезентанта позиції Praed. Ця концепція допомогла чітко ранжувати морфологічні засоби реалізації об'єктності у вигляді власне-безприйменникового називного, власне-прийменникового місцевого, безприйменникових родового, давального, знахідного й орудного, прийменникових родового, знахідного та орудного відмінків.

Об'єктну функцію можуть виражати називний, родовий, давальний, знахідний, орудний відмінки і прийменниково-відмінкові форми, утворені за участю семантично нейтралізованих прийменників та іменників або їхніх субститутів у формі родового, знахідного, орудного і місцевого відмінків. Об'єктним відмінком найвищого рангу виступає акузатив, для якого регулярним є сполучення з транзитивними дієсловами. До важливих морфологічних засобів вираження об'єктності належить генітив. Датив та інструменталь утворюють периферію цих засобів. Своєрідне місце в розглядуваній ієрархії займає номінатив, оскільки він активно репрезентує об'єктність у реченнях із некорелятивними відношеннями. Розряд поширених морфологічних варіантів об'єктної синтаксеми становлять прийменниково-відмінкові форми на + Nacc, від + Ngen, до + Ngen, з + Ngen, над + Ninst, перед + Ninst. На периферії сфери об'єктності перебувають прийменниково-відмінкові форми про + Nacc, в + Nacc, об + Nacc, о + Nacc, проти + Ngen, супроти + Ngen, в + Ngen, серед + Ngen, для + Ngen, без + Ngen, за + Ninst, під + Ninst, з + Ninst, в + Nloc, на + Nloc, по + Nloc, об + Nloc, о + Nloc. Ієрархія морфологічних варіантів, які можуть виражати об'єктну функцію, на загальному тлі відмінкової парадигми має такий вигляд: перший ранг утворює знахідний відмінок, другий - родовий, третій - називний, четвертий - орудний, п'ятий - давальний, шостий - місцевий.

Комплексне вивчення речень структурної моделі Sub + Praed + Arq prav [Obj] у взаємозв'язку їхньої семантико-синтаксичної і формально-синтаксичної організації показало, що предикати дії, стану, якості можуть вступати в семантико-синтаксичні відношення як з одним, так і з кількома недиференційованими щодо значення, але диференційованими стосовно морфологічного вираження правобічними членами в об'єктній функції. Їх об'єднано в парадигматичні ряди, серед яких домінують двокомпонентні утворення. Менш продуктивний тип становлять трикомпонентні структури. Парадигматичні ряди об'єктних аргументів найчастіше утворюються за такими моделями: Nx - Nx, Nx - prep + Nx, prep + Nx - prep + Nx, Nx - Nx - prep + Nx, Nx - prep + Nx - prep + Nx. Їхні компоненти функціонують паралельно або витісняють один одного в результаті конкуренції. Одержані в ході дослідження відомості про синтагматичні та парадигматичні засади реалізації об'єктних відношень на тлі відмінкової системи української мови можуть бути використані в сучасній лексикографії (для укладання словника валентності, сполучуваності, дистрибуції, для адекватного представлення дієслівного та прикметникового керування в загальномовних або спеціальних словниках).

Основні положення дисертації викладено в публікаціях:

1. Степаненко Я.М. Взаємодія семантико-синтаксичного і формально-синтаксичного рівнів речення (корелятивно / некорелятивні відношення) // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Серія “Філологічні науки”. - Полтава: Полтавський держ. пед. ун-т імені В.Г. Короленка, 2007. - Вип. 1(53). - С. 266-275.

2. Степаненко Я.М. Лівобічно-предикатно-правобічні відношення в ієрархізованій структурі речення // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Збірник наукових праць / Відп. ред. М.Я. Плющ. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - Випуск 3. - С. 144-152.

3. Степаненко Я. Об'єктне значення давального відмінка на тлі його семантичної структури // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія “Лінгвістика”: Збірник наукових праць. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2008. - Вип. VI. - С. 88-96.

4. Степаненко Я. Місцевий відмінок як носій об'єктної семантики // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Збірник наукових праць / Відп. ред. М.Я. Плющ. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - Випуск 4. - С. 173-178.

5. Степаненко Я. Категорія об'єкта у філософському і семантико-синтаксичному витлумаченні // Рідний край: Науковий, публіцистичний, художньо-літературний альманах. - 2007. - № 1 (16). - С. 53-60.

6. Степаненко Я. Суб'єктно-об'єктні відношення в реченнях із предикативними формами на -но, -то // Рідний край: Науковий, публіцистичний, художньо-літературний альманах. - 2007. - № 2 (17). - С. 68-73.

7. Степаненко Я. Реченнєвотвірні властивості орудного відмінка з прийменником з // Рідний край: Науковий, публіцистичний, художньо-літературний альманах. - 2008. - № 1 (18). - С. 57-61.

Анотація

Степаненко Я.М. Диференціація об'єктного значення в семантико-синтаксичній структурі речення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2008.

У дисертаційній роботі здійснено комплексний аналіз речень, що мають у своєму складі об'єктний аргумент, з урахуванням природи корелятивних і некорелятивних відношень, які існують між семантико-синтаксичним та формально-синтаксичним рівнями; виділено всі чинні в українській мові конкретні репрезентанти структурної моделі Sub + Praed + Arq prav [Obj], визначено їхні специфічні ознаки, передусім ті, що стосуються лексико-семантичної наповнюваності на рівні валентної рамки Praed + Arq prav [Obj]; вирізнено та ієрархізовано можливі засоби вираження об'єктної семантики; досліджено особливості диференціації об'єктного значення на тлі відмінкової системи, представленої власне-безприйменниковим називним, безприйменниковим давальним, власне-прийменниковим місцевим, прийменниковими родовим, знахідним, орудним відмінками; установлено ізофункціональні варіанти об'єктних синтаксем, які утворюють дво- і багатокомпонентні парадигматичні ряди; схарактеризовано значеннєві типи предикатів і програмованих ними об'єктних аргументів.

Ключові слова: семантико-синтаксичний рівень речення, формально-синтаксичний рівень речення, об'єктне значення, правобічний об'єктний аргумент, дієслівний предикат, відмінки (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий) як реалізатори об'єктної семантики, структурна модель (субмодель) речення, корелятивні / некорелятивні відношення.

Аннотация

Степаненко Я.Н. Дифференциация объектного значения в семантико-синтаксической структуре предложения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2008.

В диссертации осуществлено комплексное исследование предложений структурной модели Sub + Praed + Arq prav [Obj] со стороны их многоуровневой организации. Установлено, что коррелятивно / некоррелятивные отношения последовательно проявляют себя на семантико-синтаксическом и формально-синтаксическом уровнях. Эти два взаимосвязанных и взаимозависимых уровня отображают сложное единство содержания и формы предложения, которое (содержание) манифестируется специфически: основным фактором выделения того или иного члена предложения является содержание, передающееся той или иной формой, а не форма, репрезентирующая то или иное содержание. В украинском языке превалирует тенденция, когда компоненты семантико-синтаксической структуры предложения качественно и количественно соотносятся с компонентами формально-синтаксической структуры, то есть с членами предложения. Одним из приоритетных моментов проведенного научного анализа явилось осмысление таких понятий, как объект, объектные отношения, объектный аргумент, левосторонне-предикатно-правосторонние отношения в иерархической структуре предложения. Понятие объекта рассматривается в единстве философского и лингвистического аспектов. Объектные отношения наряду с субъектными, адресатными, инструментальными, локативными образуют систему субстанциальных семантико-синтаксических отношений. Объектный аргумент квалифицируется как органический компонент левосторонне-предикатно-правосторонних отношений, выступающий зависимой от предиката субстанцией, на которую непосредственно или опосредованно направлено действие. По своей сущности он является сложным фактом, поскольку не имеет одновекторной семантической связи с предикатом, характеризуется недифференцированностью в плане значения, разветвленностью относительно средств грамматического выражения. Определено, что семантическая типология объектных синтаксем как самодостаточных конституэнтов предложения прямо зависит от семантической типологии предикатов, поскольку именно валентной структурой последних определяется 1) наличие / отсутствие правосторонних аргументов (и объектного в частности), 2) их количество, 3) лексико-семантическая наполняемость субъектной и припредикатной позиций. Глаголы-предикаты, программирующие ролевую спецификацию объектных аргументов, с одной стороны, объединены в два основных семантических типа (предикаты действия и предикаты состояния), с другой - дифференцированы на лексико-семантические группы с неограниченным, строго или относительно строго лимитированным составом компонентов.

В диссертации дополнены и расширены теоретические сведения, касающиеся собственно-объектов и партитивных объектов, в частности, рассмотрены главные подходы к определению понятия партитивности, проанализированы признаки партитивно-квантитативного и партитивно-темпорального объектного аргумента, идентифицированы критерии их противопоставления, охарактеризован лексико-семантический диапазон заполнителей предикатной и правосторонней позиций.

В работе установлено, что структурная модель Sub + Praed + Arq prav [Obj] имеет широкий спектр конкретных репрезентантов (всего проанализировано 30 субмоделей). Иерархия морфологических вариантов, способных выражать объектную функцию, на общем фоне падежной парадигмы имеет такой вид: первый ранг образует аккузатив, второй - генитив, третий - номинатив, четвертый - инструменталь, пятый - датив, шестой - локатив. Для каждой структурной субмодели характерны не только собственная формально-грамматическая организация, но и специфическая семантическая специализация, лексико-семантическая наполняемость на уровне конститутивных позиций, изофункциональные свойства. Так, именительный падеж выполняет роль объектного аргумента в предложениях с некоррелятивным типом отношений. Дательный падеж нечетко реализует объектное и адресатное значение, а творительный - объектное и инструментальное. Обоснованы критерии разграничения этих и других планов содержания, а именно: 1) семантика репрезентантов припредикатной, объектной, иногда и субъектной позиций; 2) наличие в предложении наряду с объектным других правосторонних аргументов; 3) транзитивность / интранзитивность глагола-предиката.

В ходе анализа прослежено, что глаголы-предикаты действия и состояния могут детерминировать два или несколько недифференцированных относительно семантики, однако дифференцированных относительно способа морфологического выражения объектных аргументов. Это дало возможность выделить парадигматические ряды описываемых припредикатных конституэнтов. Члены дву- или многокомпонентной парадигмы функционируют параллельно или конкурируют между собой. Способностью предопределять морфологически неоднородные объктные аргументы наделеы не лексико-семантические группы названных основных носителей валетности, а отдельные лексемы, входящие в состав той или иной группы.

В предложениях, построенных по образцу структурной модели Sub +
Praed + Arq prav [Obj], объектный аргумент может занимать обязательную или факультативную позицию. Облигаторность его мотивируется синсемантичностью глагола-предиката, его сочетаемостью с префиксами, вызывающими появление припредикатного компонента Arq prav [Obj], видом, состоянием, переходностью / непереходностью, а также наличием в составе предложения других припредикатных аргументов, эллиминирование которых порождает его информативную некорректность. Полученные в ходе исследования данные о синтаксических и парадигматических основах реализации объектных отношений на фоне падежной системы украинского языка могут быть использованы при составлении словаря валентности, сочетаемости, дистрибуции, для адекватной репрезентации глагольного и адъективного управления в лексикографических источниках различного типа.

Ключевые слова: семантико-синтаксический уровень предложения, формально-синтаксический уровень предложения, объектное значение, правосторонний объектный аргумент, глагольный предикат, падежи (именительный, родительный, дательный, винительный, творительный, предложный) как реализаторы объектной семантики, структурная модель (субмодель) предложения, коррелятивные / некоррелятивные отношения.

Summary

Stepanenko Y.M. Differentiation of objective meaning in semantic and syntactic structure of a sentence. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology in speciality 10.02.01 - Ukrainian Language. - National Dragomanov Pedagogical University, Kyiv, 2008.

The research focuses on the complex analysis of sentences which include objective argument taking into account the nature of correlative and non-correlative relations existing between semantico-syntactic and formal-syntactic levels; all concrete representatives of the structural model Sub + Praed + Arq prav [Obj] which are in current use in Ukrainian are singled out, their specific features, especially those concerning lexico-semantic filling on the level of valency frame Praed + Arq prav [Obj], are defined; possible means of expression peculiar to objective semantics are revealed and put in hierarchical order; specificity of objective meaning differentiation in connection with the case system is investigated, the latter comprising proper non-prepositional nominative, non-prepositional dative, proper prepositional locative, prepositional genitive, prepositional accusative, and prepositional instrumental cases; isofunctional variants of objective syntaxemes which form two- and multicomponent paradigmatic lines are established; meaning types of predicates and the objective arguments programmed by them are characterized.

Key words: semantico-syntactic level of a sentence, formal-syntactic level of a sentence, objective meaning, right-side objective argument, verbal predicate, cases (nominative, genitive, dative, accusative, instrumental, locative) as those manifesting objective semantics, structural pattern (subpattern) of a sentence, correlative and non-correlative relations.

Размещено на Allbest.ru