Лексико-семантична парадигма широкозначних слів української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

УДК 811. 161. 2' 373

Лексико-семантична парадигма широкозначних слів української мови

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Терещенко Світлана Сергіївна

Дніпропетровськ 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української мови Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться “12” грудня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара (49065, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Г. Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ ім. Ю. Гагаріна).

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8).

Автореферат розісланий “_7_” листопада 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент М.С. Ковальчук

АНОТАЦІЯ

Терещенко С.С. Лексико-семантична парадигма широкозначних слів української мови. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2008.

Дисертація присвячена комплексному вивченню явища еврисемії в українській мові. Проаналізовано основні погляди науковців на проблему існування широкозначності в мові, визначено її місце серед інших лінгвістичних категорій, доповнено й уточнено низку диференційних ознак, які допомагають виокремити еврисеманти серед загальної маси слів. Виділено два типи широких значень слів і відповідно до них здійснено класифікацію широкозначних лексем. Встановлено місце та роль широкого значення в семантичній структурі субстантивних, прономінативних і вербальних еврисемантів української мови. Досліджено особливості функціонування найбільш узагальнених слів у структурі художнього тексту на матеріалі літературних творів ХХ століття.

Ключові слова: широкозначність, широке значення, еврисемант, семантична структура слова, структура значення слова, диференційна сема, інтегральна сема, лексико-семантичне поле.

АННОТАЦИЯ

Терещенко С.С. Лексико-семантическая парадигма широкозначных слов в украинском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара. - Днепропетровск, 2008.

Диссертация посвящена комплексному изучению явления широкозначности в украинском языке. Исследование проведено с учетом результатов, достигнутых лингвистами при изучении этого вопроса на материале различных европейских языков: английского, итальянского, молдавского, немецкого, русского, французского и др. (Н. Амосова, И. Арнольд, Ш. Балли, Л. Барсук, И. Бойкова, И. Василюк, К. Горшкова, Л. Гросул, Г. Давыдова, Б. Джоломанова, Е. Дианова, С. Димова, А. Егорова, Т. Жукова, Л. Ивченко, В. Колобаев, С. Красногирева, А. Кузнецов, А. Ленца, И. Лотова, Р. Николаевская, В. Плоткин, В. Соколова, А. Степанова, А. Уфимцева и др.). Проанализированы характерные особенности эврисемантов (широкая понятийная основа, её актуализация в контексте, высокая частотность употребления, способность лексемы к десемантизации и др.), а также способы их отличия от других слов. Определено место широкозначности в структуре языка среди смежных семантических категорий абстрактности / конкретности, многозначности, омонимии, неопределенности, неоднозначности и диффузии.

Специфика лексико-семантической категории широкозначности раскрыта при сравнении её с разными категориями, главным образом с многозначностью. Эврисемия и полисемия соотносятся в „количественно-качественном” отношении. Если эврисемия - это качественная характеристика значения, то полисемия - количественная, поскольку предполагает наличие нескольких лексико-семантических вариантов (обязательно больше двух) данного слова. Многозначность раскрывается на уровне семантической структуры слова, а широкозначность - на уровне структуры значения лексемы. Определены и охарактеризованы основные различия эврисемантов и полисемантов украинского языка.

Выделено два типа широких значений слов: категориально-широкое и относительно широкое. Первый из них представлен в незначительном количестве лексем с категориальным значением определенного грамматического класса слов. Относительно широкое значение имеют эврисеманты, выражающие родовые понятия. В структуру категориально-широкого значения входит лишь интегральная сема, а в структуру относительно широкого - как интегральная, так и дифференциальные семы.

С помощью метода компонентного анализа раскрыта семантическая структура субстантивных, прономинативных и вербальных эврисемантов, выявлены широкие значения, определена их роль среди других ЛСВ слов. Исследованы особенности функционирования (функции повторного называния, уточнения, конкретизации, связующая) широкозначных слов в структуре художественного текста на материале украинских литературных произведений ХХ века.

Ключевые слова: широкозначность, широкое значение, эврисемант, семантическая структура слова, структура значения слова, дифференциальная сема, интегральная сема, лексико-семантическое поле.

ANNOTATION

Tereshchenko S.S. Lexica-semantic paradigm of the words with broad semantics in the Ukrainian language. - Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of the Candidate of Philological sciences in speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - National Oles' Gonchar University of Dnipropetrovsk. - Dnipropetrovsk, 2008.

The dissertation is devoted to the phenomenon of broad semantics of the words (everysemy) in the Ukrainian language. The main opinions on the problem of everysemy existence in a language and its place between others lexica-semantic categories are analyzed, a number of differential features, which help to distinguish lexemes with broad semantics among others words, are detected. The main types of broad meanings are defined, as well as the classes of most abstract words. The place and importance of broad meaning in the semantic structure of the Ukrainian nouns, pronouns and verbs are identified. The peculiarities of functions of the lexemes with broad meanings in the Ukrainian fiction structure are researched.

Key words: broad semantic (everysemy), broad meaning, lexeme with a broad meaning, semantic structure of a word, structure of a meaning, different seme, integral seme, lexica-semantic field.

широкозначність семантичний еврисемант

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасна епоха - епоха семантики, час підвищеного інтересу до вивчення значень слів, адже мова є засобом кодування та декодування певної інформації. Традиційним в українському мовознавстві є розподіл лексем на однозначні та багатозначні. Однак багатьма вченими визнається існування в мові іншої групи назв - слів із широкою семантикою, чи еврисемантів. Термін “широкозначне слово” не є загальноприйнятим в україністиці, проте він активно вживається в сучасній романістиці, германістиці та русистиці (Н. Амосова, І. Арнольд, Л. Барсук, І. Бойкова, І. Василюк, К. Горшкова, Л. Гросул, Г. Гурська, Г. Давидова, Б. Джоломанова, С. Дімова, А. Єгорова, Т. Жукова, Л. Івченко, Л. Кістанова, В. Колобаєв, В. Конецька, С. Красногірева, Л. Лебєдєва, А. Ленца, І. Лотова, В. Луговий, Г. Нікітіна, Р. Ніколаєвська, В. Плоткін, В. Соколова, А. Степанова, В. Умборг та ін.)

Широкозначність, чи еврисемія (від давньогрецького ехсеЯб, ехсэт - широкий), - це лінгвальне явище лексико-семантичного рівня, яке характеризується розширенням семантичного обсягу слова для позначення різноманітного кола денотатів. Під широким значенням розуміємо цілісне значення з максимальним ступенем узагальненості, яке існує в мові (тобто в умовах ізоляції слова від конкретного контексту), проте звужується і конкретизується в мовленні. В основі семантики таких слів лежить надзвичайно узагальнена та абстрагована ознака, завдяки якій стає можливим позначення безлічі предметів і явищ навколишньої дійсності.

Широкозначність (еврисемічність) - це якісна характеристика значення лексичної одиниці, що розкривається в плані його узагальненості. Еврисемічність слова знаходиться в прямій залежності від смислового обсягу значення, від того, яке коло предметів, явищ, відношень позамовної дійсності охоплюється лексичним значенням мовної одиниці. У мовленні рівень широкозначності прогнозується різноманіттям семантичних зв'язків, які утворює еврисемант, вступаючи в синтагматичні відношення з іншими словами.

Важлива роль широкозначних слів у лексичній системі української мови пояснюється поліфункціональністю, поліденотативністю, здатністю проникати в найрізноманітніші сфери людської діяльності, надзвичайно високою продуктивністю вживання, багатством семантичних варіантів, які реалізуються в мовленнєвих контекстах, тощо.

Актуальність дисертаційної роботи. Мовознавство активніше почало звертатися до семантики мовних одиниць, але проблема широкозначності слів української мови до цього часу не розроблена, на неї не звертають уваги більшість лінгвістів, ототожнюючи з явищем полісемії. Парадигма широкозначних слів української мови не була предметом спеціального аналізу, а наявні в літературі окремі зауваження щодо еврисемії у флективно-синтетичних мовах дають лише фрагментарне уявлення про сутність явища. Актуальність дисертаційної роботи визначається такими чинниками: відсутністю праць, присвячених усебічному цілісному вивченню широкозначності; зв'язком семантичних категорій широкозначності та багатозначності в лінгвістиці; необхідністю розкриття семантики, структурної організації еврисемантів, критеріїв відмежування їх від полісемантів і моносемантів; відсутністю лексикографічного фіксування й опису слів із широкою семантикою. Важливість проблеми широкозначності сьогодні пояснюється ще й недостатнім рівнем застосування методики компонентного аналізу при вивченні структури лексичних значень слів. Актуальність праці суттєво і принципово доповнюється тим, що еврисемія як лексико-семантична категорія української мови виділена й досліджена в дисертації вперше.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертації відповідає науковій темі кафедри української мови Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара “Природа і структура лексичних і граматичних одиниць української мови”. Тема дослідження затверджена на засіданні вченої ради Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (протокол № 7 від 2 березня 2006 р.) та схвалена науковою координаційною радою Інституту української мови НАН України (протокол № 307 / 504 від 30 травня 2006 р.).

Об'єкт дослідження - широкозначність як лексико-семантичне явище.

Предмет дослідження - парадигма широкозначних слів української мови.

Мета роботи полягає у вивченні явища еврисемії та всебічному аналізі широкозначних слів української мови, який вимагає розгляду семантичної структури еврисемантів, структури їх широких значень, а також дослідження функціонального потенціалу лексем широкої семантики. Для досягнення зазначеної мети було виконано такі завдання:

Встановлено зміст та обсяг поняття “широкозначність”.

Розкрито категорійний статус явища широкозначності в українській мові.

Визначено місце широкозначності серед інших лексико-семантичних категорій - абстрактності / конкретності, багатозначності, омонімії, невизначеності, неоднозначності та дифузності.

Здійснено лексико-семантичну класифікацію українських еврисемантів.

Виявлено семантичні та функціональні особливості іменникових, займенникових і дієслівних еврисемантів у літературно-художніх творах.

Основними методами дослідження є описовий метод, методи компонентного (для з'ясування лексико-семантичної організації слів, розкриття структури широких значень) і контекстуального аналізу (для виявлення семантики широкозначних лексем в умовах контекстуального оточення), а також частково квантитативний прийом (для визначення ступеня поширеності іменникових, займенникових та дієслівних еврисемантів у літературно-художніх текстах ХХ століття).

Джерельна база роботи. Широкозначна лексика досліджується на матеріалі художньої літератури ХХ століття: прозових творів О. Гончара, (“Твори в шести томах”, 1978-1979), П. Загребельного (“Диво”, 1968, “Роксолана”, 1980, “Юлія, або запрошення до самогубства”, 1997, “Брухт”, 2004 та ін.), Григорія Косинки (“Вибрані твори”, 2003), К. Мотрич (“Перед храмом любові і болю”, 1989), Гр. Тютюнника (“Облога: Вибрані твори”, 2004) та В. Шевчука (“Око прірви”, 1996 та ін.). Використані такі лексикографічні праці: “Словник української мови” в 11-и томах (1970-1980), “Новий тлумачний словник української мови” у чотирьох томах (2000) та “Великий тлумачний словник сучасної української мови” (2005).

Матеріалом дослідження стали близько 2900 еврисемантів, дібраних із прозових творів О. Гончара, П. Загребельного, Григорія Косинки, К. Мотрич, Гр. Тютюнника та В. Шевчука.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено системний, комплексний аналіз широкозначної лексики з урахуванням її семантичних та функціональних особливостей. На основі дослідження фактичного матеріалу розкрито специфіку лінгвального явища еврисемії, встановлено її місце в лексичній системі мови.

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні й уточненні наукових концепцій, пов'язаних із розкриттям семантичної природи категорії широкозначності; в уточненні критеріїв розмежування еврисемантів та інших лексем; в удосконаленні методики компонентного аналізу.

Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використанні в лекційних курсах із лексикології та семасіології української мови в середній і вищій школах. Матеріали дисертації стануть у нагоді при подальшому вивченні лексичної семантики, при укладанні чи доповненні підручників, посібників та загальномовних словників.

Особистий внесок здобувача. Проаналізовані погляди зарубіжних і вітчизняних лінгвістів на проблему широкозначності, доповнені та уточнені критерії виділення широкозначних слів із лексичного загалу, охарактеризовані типи широких значень еврисемантів, визначені специфічні функції широкозначних іменників, займенників і дієслів у художньому мовленні ХХ ст. Дослідження проведено автором одноосібно. Усі статті з теми дисертації опубліковані без співавторів.

Апробація результатів дисертації. За матеріалами дослідження були прочитані доповіді на Всеукраїнській науковій конференції “В. С. Ващенко - особистість, науковець, громадянин” (Дніпропетровськ, 2005, 2007), ХІІІ і ХІV Міжнародних конференціях із функціональної лінгвістики “Мова та світ” (Ялта, 2006, 2007), Регіональній науково-методичній конференції “Культура професійного мовлення” (Дніпропетровськ, 2006), Міжнародній науковій конференції “Лінгвалізація світу: теоретичний та методичний аспекти” (Черкаси, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2008), ХVII Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” (Київ, 2008), ІІ Всеукраїнській науковій конференції “Пріоритети германського і романського мовознавства” (Луцьк, 2008), Регіональній науково-практичній конференції “Культура мовлення в українському суспільстві” (Дніпропетровськ, 2008), а також на підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в 2008 році.

Публікації. Проблематику та основні положення дисертації викладено в 6 статтях, уміщених у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку наукової літератури (238 позицій) та списку джерел фактичного матеріалу. Основний текст викладено на 163 сторінках, загальний обсяг роботи - 194 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено її теоретичні засади, об'єкт, мету, завдання та методи наукового дослідження, окреслено джерела фактичного матеріалу, указано на наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, їхню апробацію та особистий внесок здобувача.

Перший розділ “Лексико-семантичне явище широкозначності” становить теоретичну основу наукового дослідження, складається з трьох підрозділів, де подається огляд наявних у лінгвістці підходів до вивчення еврисемії, розкривається категорійний статус широкозначності в українській мові, визначається її місце серед інших лексико-семантичних категорій, зокрема абстрактності / конкретності, багатозначності та омонімії, невизначеності, неоднозначності та дифузності, аналізуються основні функції контексту при визначенні широкого значення слова.

У підрозділі 1.1. “Історія вивчення питання” подано еволюцію поглядів на явище широкозначності.

Історія вивчення еврисемії в мовознавстві бере початок у другій половині ХХ століття. Уведення в лінгвістику поняття “широке значення слова”, яким і сьогодні користується переважна більшість науковців, належить Н. Амосовій. Саме вона вперше застосувала терміни “еврисемія”, “еврисемічний” для називання особливого типу максимально узагальненого лексичного значення, яке існує в чистому вигляді лише в мові і дещо звужується, конкретизується при вживанні слова в мовленні.

У 60-70 роках ХХ ст. дослідження велися переважно над формуванням термінологічного апарату, розкриттям природи, сутності самого явища, причин його виникнення (роботи Н. Амосової, І. Арнольд, В. Конецької, В. Соколової, В. Ярцевої тощо), а в наступні два десятиліття розглядалися питання, пов'язані, головним чином, із функціональним потенціалом широкозначних слів різних мов світу, зокрема англійської, французької, німецької та російської. Роботи К. Горшкової, Л. Гросул, Г. Гурської, Б. Джоломанової, С. Дімової, Л. Івченко, В. Колобаєва, С. Красногіревої, Л. Лебєдєвої, А. Ленца, І. Лотової, Г. Нікітіної та ін. присвячені розкриттю функціонально-граматичного аспекту еврисемантів, їх лексичної і синтаксичної сполучуваності. У 90-х роках ХХ ст. розроблялися нові напрями теорії широкозначності - проводився порівняльний аналіз широкозначних лексичних та фразеологічних одиниць (І. Василюк), виявлявся прагматичний аспект семантики слів широкої понятійної основи (Л. Кістанова, А. Степанова). Із сфери лексики широкозначність перенесли у фразеологію, дослідивши еврисемічність стійких виразів і сполук (В. Луговий, В. Попова, В. Умборг та ін.). На початку нового тисячоліття з'явилися роботи, у яких розглядався когнітивний потенціал слів із широким значенням (Т. Гарковська).

Широкозначність у дисертації вважаємо лексико-семантичною категорією, яка займає певне місце в семасіології, входить до більш складної функціонально-семантичної категорії неоднозначності, співіснує з подібними семантичними категоріями, переважно з багатозначністю, репрезентується мовними одиницями (еврисемантами) з особливим типом лексичних значень.

У підрозділі 1.2. “Широкозначність як семантична категорія” відображено специфіку еврисемії як лексико-семантичної категорії при зіставленні її з категоріями абстрактності / конкретності, полісемії, омонімії, невизначеності, неоднозначності та дифузності.

У лінгвістиці ототожнення широкозначності й абстрагування неможливе. Широке значення виступає різновидом абстрактного, оскільки передає поняття про клас, у той час як абстрактне поняття може вказувати на властивість або ознаку конкретного предмета. Будь-який еврисемант завдяки своїй узагальненій семантиці виступає абстрактною назвою, родовим найменуванням (напр.: діло, робота, справа і под.), і лише обмежена частина абстрактної лексики вважається широкозначною (напр.: почуття, рух і под.).

Специфіка лексико-семантичної категорії широкозначності найяскравіше розкривається при зіставленні її з багатозначністю. Широкозначність та полісемія співвідносяться у “кількісно-якісному” відношенні. Якщо еврисемія слів - це якісна характеристика значення, то полісемія - кількісна, оскільки передбачає наявність певного числа значень відповідного слова. Полісемант завжди виражає два або декілька різних понять, які обов'язково входять до його семантичної структури, закріплюються і формують значення. У словах із широкою семантикою позначувані поняття лише зовні пов'язуються зі словом, із фонетичною оболонкою, проте не входять до його семантичної структури. Вони з'являються при функціонуванні лексеми в конкретних контекстах і співвідносяться з єдиним узагальненим широким поняттям, напр.: річ - “предметність”, робити - “дія” тощо. І широкозначність, і багатозначність “знімаються” контекстом: відбувається відбір потрібного значення полісеманта або ж наповнення конкретним змістом широкого значення еврисеманта.

Наявність у слові широкого значення не виключає можливості існування його омонімів, тобто самостійно співзвучних із ним слів із своєю власною понятійною і предметною співвіднесеністю (Н. Амосова). Якщо один із омонімів виражає широке за обсягом і вузьке за змістом поняття, яке розкривається лише в контексті, і якщо архісемою такого значення виступає родова сема, то слово належить до еврисемантів. Наприклад, омонімічні лексеми річ - будь-який предмет взагалі і річ - мова, виступ; справа (широкозначний іменник) - робота, заняття людини та справа (прислівник) - із правого боку і под.

Широкозначність та полісемія іноді спричиняють мовну невизначеність, заважають прозорому сприйняттю висловлення. Під невизначеністю розуміємо когнітивно-дискурсну категорію, яка характеризує мисленнєво-мовленнєві процеси під час комунікації (Т. Фітьо). Сутність невизначеності, головним чином, полягає в тому, що будь-який мовний знак (слово, фразеологізм, словосполучення, речення), узятий поза контекстом, характеризується більш-менш виявленою семантичною неповнотою, незрозумілістю, незавершеністю. Еврисеманти на мовному рівні семантично невизначені, оскільки широке значення - максимально узагальнене сигніфікативне значення, яке виражає широке за обсягом фактів та явищ дійсності поняття (напр.: винахід, виріб, витвір і под.). Перехід на мовленнєвий рівень супроводжується “семантичним наповненням” їх змісту та “семантичним спустошенням” обсягу (А. Ленца). У тексті будь-який еврисемант стає вже чітко визначеним:

“А коли перед тобою в'язниця - один із найдавніших людських винаходів... Як то кажуть: “Не зарікайся: і по мудрому чорт катається...” (П. Загребельний);

“Сніданок ми ніколи не їли з хлібом. Що б там не подавали, суп чи кашу, хліб залишався цілий. І вже коли ось-ось мала пролунати команда “встати!”, ми пускали по руках солянку з сірою крупною сіллю, кожен брав з неї пучку солі і трусив нею пайку, потім удавлював дрібки великим пальцем у м'якушку і ховав хліб до кишені. Цей винахід сподобався усьому училищу, бо ні до сніданку, ні в сніданок нам не хотілося їсти дужче, ніж після сніданку” (Гр. Тютюнник).

Лексико-семантичні категорії еврисемії та дифузності плутаються, невиправдано ототожнюються. Дифузність визначається як нечітка диференціація значень у слові, відсутність меж між ними, а дифузія розуміється як семантична структура, в якій слово позначає розширений до невизначеності сигніфікат і називає численні конкретні референти (І. Василюк). Широкозначність у дисертації розглядаємо як різновид дифузії: будь-яке еврисемічне значення можна вважати дифузним, проте не кожне дифузне є широким. Дифузія деяких слів викликається варіюванням конотативного значення (напр.: бовдур, дурак, ідіот і под.).

У підрозділі 1.3. “Широкозначність і контекст” з'ясовано роль контексту в розкритті широкої семантики.

Широкозначне слово в мові несе невизначену інформацію, а в контексті реалізує конкретну лексичну семантику, де одні значення нейтралізуються, інші ж актуалізуються. Крім того, контекст модифікує смисл у межах одного широкого значення, уточнює його, розширюючи або обмежуючи коло денотатів.

У другому розділі - “Лексико-семантична парадигма широкозначних іменників” - розкрито специфіку широкої семантики субстантивів української мови, проаналізовано особливості їх функціонування в художньому тексті.

Підрозділ 2.1. “Типи широких значень слів. Класифікація еврисемантів української мови” присвячений аналізові типів широкої семантики та класів українських еврисемантів.

Усі широкі значення слів української мови за ступенем узагальненості, співвіднесеністю з певним колом денотатів, а також за структурою широкої семантики розподілено на два класи: категоріально-широке значення та відносно широке значення. Перший із них представляє семантику найвищого ступеня абстрагованості, яка виражає поняття “предметності” для іменників, “непроцесуальної ознаки предмета” для прикметників, “дії” чи “стану” для дієслів тощо. Серед усіх досліджених назв категоріально-широке значення мають, наприклад, іменник річ (“предметність”), дієслова бути (“стан”), робити - (“дія”) та ін. У структурі такого значення наявна лише одна інтегральна сема. В основі відносно широкого значення лежить родове поняття, а структуру складає вже не тільки інтегральна, а й диференційні семи, напр.: іменники людина, особа, подія, тварина, явище і под. Рівень абстрагованості цього типу значення помітно нижчий, ніж попереднього.

Усю широкозначну лексику розглянуто в реферованому дослідженні як систему лексико-семантичних полів (ЛСП) - найбільших парадигматичних об'єднань. Під лексико-семантичним полем розуміємо групи слів, об'єднаних спільністю змісту та відображення позначуваних ними реалій дійсності - людей, предметів, явищ та ін. (М. Кочерган). Еврисеманти української мови розподілено за двома полями: ЛСП широкозначних назв речей (підрозділ 2.2. “Лексико-семантичне поле еврисемантів - назв речей”) та ЛСП широкозначних назв людини (підрозділ 2.3. “Лексико-семантичне поле еврисемантів - назв людини”). Структуру кожного поля розглянуто як сукупність менших організацій слів - лексико-семантичних груп (ЛСГ), підгруп.

Обидва ЛСП ієрархічно впорядковані: мають центр і периферію. У роботі доведено, що ядерні слова груп семантично найбільш узагальнені, найчастотніші, активно вступають у синтагматичні зв'язки, а віддалені лексеми - значно конкретніші, сполучуваність їх обмежена.

У ЛСП еврисемантів - назв речей виділено три ЛСГ:

1) широкозначні назви матеріальних предметів (виріб, винахід, витвір, інструмент, предмет, прилад, пристрій тощо);

2) еврисеманти - найменування життєвих, суспільних, природних, реальних чи уявних подій (випадок, подія, ситуація, факт, явище та ін.);

3) широкозначні назви справ - найрізноманітніших видів діяльності, роботи, праці, занять (діло, діяльність, заняття, робота, праця, справа і под.).

У процесі аналізу структури широких значень слів виявлено, що архісема “матеріальна предметність” є об'єднуючою семантичною ознакою широкозначних назв предметів (порівняймо структури широких значень слів: “матеріальна предметність” (предмет), “матеріальна предметність” + “матеріал виготовлення” (виріб), “матеріальна предметність” + “призначення” (інструмент)). Сема “зовнішній вияв предметності” спільна для еврисемічних найменувань подій (пор.: “предметність” + “зовнішній вияв” (подія), “предметність” + “зовнішній вияв” + “істинність” (факт)). Сема “діяльність” наявна в структурі широких значень проаналізованих назв справ (напр.: “діяльність” (справа), “діяльність” + “процес” (робота), “діяльність” + “трудовий процес” (праця) тощо).

До ЛСП еврисемантів - назв людини включено іменники із спільною семою “людська сутність”. За диференційними ознаками “біологічна сутність”, “соціальна сутність”, “рід діяльності”, “стосунки з іншими людьми” виділено чотири ЛСГ:

1) назви людини як живого організму (індивід, істота, організм, постать, створіння та ін.);

2) назви людини як одиниці соціуму (індивідуальність, особа, особистість і под.);

3) назви осіб за родовою діяльністю, посадою або професією (керівник, майстер, помічник, спеціаліст, фахівець і под.);

4) еврисеманти на позначення стосунків між людьми - сімейних, родинних, територіальних чи суспільних (жінка, чоловік; ворог, гість, друг, колега, приятель, сусід та ін.).

Сема “людина” (“людська сутність”) виражає спільне значення, властиве всім компонентам аналізованої парадигми, у той же час протиставляє їх широкозначним назвам речей (пор.: “біологічний організм” (істота), “біологічний організм” + “людська сутність” (людина), “біологічний організм” + “людська сутність” + “соціальна сутність” (особа).

У лексико-семантичній парадигмі широкозначних іменників еврисемант „штука” відіграє особливе місце позагрупового компонента, знаходиться на межі двох полів. З одного боку, називаючи будь-який предмет дійсності, явище, ситуацію, він семантично наближається до ядерного слова ЛСП найменувань речей, може заміщувати всі його компоненти, а з іншого, - входить до складу ЛСП найбільш узагальнених назв людини. Указуючи на приблизну кількість чого-небудь, еврисемант стає квантитативною одиницею. Напр.: „Дружнім сміхом відповіло товариство на цю штуку - витівку. Сказано ж: артист!” (О. Гончар);

„Він забивав памороки показниками, і не просто показниками, а високими, найвищими, а найвищі показники - це така штука, що в кого вони є, то вже до нього не доступишся” (П. Загребельний).

У підрозділі 2.4. “Функції іменникових еврисемантів у структурі художнього тексту” досліджено роль еврисемантів у художніх творах.

Основними функціями широкозначних іменників у структурі літературно-художніх творів ХХ століття виступають повторна номінація та заміщення. Повторна номінація, за класифікацією В. Гака, - це різновид синтагматичної номінації, при якій один і той же предмет (істота чи неістота) позначається різними словами, які співіснують у мові і мають свої лексичні значення. Ця функція характерна для широкозначних назв людей. Аналіз показав, що такі іменники в основному не вносять ніякої нової інформації у висловлення, а лише повторно називають осіб:

“Ясень був вельми веселий чоловік, але в літописах годі шукати згадок про веселих людей, бо ж відомо, що тільки рівні сміються між собою, а літописи складаються для послідовно-впертого простеження й утвердження людської нерівності, що неминуче супроводжується урочистістю й надмірною поважністю” (П. Загребельний);

“Нарешті почула кілька нетерплячих дзвінків у двері. Так дзвонив лише Богдан. Вона кинулась до дверей, почуваючи, як тремтять руки, як тремтить вона вся. Чоловік зайшов у вітальню втомлений і розчарований” (К. Мотрич).

Для еврисемантів - узагальнених назв речей типова функція заміщення. Широкозначні слова заміщують окремі лексеми, словосполучення чи навіть фрагменти тексту. Заміщення слів у межах одного речення обумовлено фонетичним урізноманітненням висловленого, його милозвучністю або логічною послідовністю. При заміщенні широкозначними іменниками фрагментів тексту створюється своєрідний стилістичний контекст. Наприклад, еврисемант річ заміщує лексеми хліб, видовище, робота, гра:

“У старому Римі люди вимагали двох речей: хліба і видовищ, тобто роботи і гри. Хліб дає людині можливість жити, а гра - цікавість жити; робота людину виснажує, а гра манить і захоплює. Робота - це самоприневолення, а гра - це забавка, приневолювати до якої непотрібно” (В. Шевчук).

У третьому розділі роботи - “Займенникові еврисеманти української мови” - проаналізовано широку семантику й функціональні особливості прономінативів.

Займенникові слова створюють найбільше угруповання в парадигмі широкозначних слів української мови. Їх унікальність полягає в особливій узагальненій семантиці, детально розглянутій у підрозділі 3.1. “Семантика займенникових еврисемантів”. Внутрішню структуру значення кожної займенникової лексеми формують вказівний і “номінативний”, чи “тематичний”, компоненти (Л. Барлас) (напр.: він - “предмет”, “людина”, “істота / неістота” тощо), які наповнюється змістом ще в мові, а деталізується в мовленні, проте можуть залишитися й імпліцитними.

Досліджувані прономінативи за семантикою об'єднано в три лексико-семантичні групи, перша з яких представлена займенниковими іменниками, останні дві - займенниковими прикметниками, числівниками та прислівниками:

Слова, які вказують на предметність: певну річ (предмет, процес, явище тощо): воно, що, щось, дещо, що-небудь, будь-що, ніщо і под. або особу, живу істоту: я, ми, ти, ви, він, вона, вони, хто, хтось, дехто, хто-небудь, будь-хто, ніхто та ін.

Лексеми, які вказують на непроцесуальну ознаку: мій, твій, наш, ваш, свій, їхній, цей, такий, сам, самий, весь, всякий, кожний, інший, абиякий, будь-який, який-небудь, якийсь, ніякий, нікотрий, нічий, жодний, скільки, ніскільки, як-небудь, коли-небудь, казна-де, казна-куди і под.

Займенники-зв'язки: це, той.

За ознаками “людина”, “предмет”, “відомий”, “невідомий” і “невизначений” прономінативи нами покласифіковано на сім підгруп.

Підрозділ 3.2. “Функціональні особливості займенникових слів” присвячено аналізові функцій займенникових слів у художніх текстах, основною з яких є номінативно-вказівна. Указуючи на істоту чи предмет, прономінативи також називають її, характеризують за особою, за кількістю, місцем знаходження, часовим виміром тощо, напр.:

“Ходив до нього завжди старший сошенянський пасічник дід Прокіпко - не про щось там дрібне погомоніти, а про життя” (Гр. Тютюнник);

“І про те вона знала! Але не пробувала будь-що змінити, бо що може навіть всемогутня жінка супроти задавнених звичаїв, які обступають людину, мов непробивні мури Стамбула” (П. Загребельний);

“Часом їй уже здавалось, що в їхніх стосунках не сталося ніякого розладу, що ревнувати його до когось було б недоречно, що саме тепер вони стають ближчі один одному, ніж будь-коли” (О. Гончар).

У четвертому розділі - “Лексико-семантична організація широкозначних дієслів” - охарактеризовано функціонально-семантичні особливості широкозначних дієслів української мови.

У підрозділі 4.1. “Своєрідність лексичних значень дієслів” досліджено особливості широкої семантики вербальних слів.

Дієслова мають тип лексичного значення, відмінний від іменникового та займенникового. По-перше, вони виражають ознаку в процесі її становлення, тривання або розгортання (процесуальність). По-друге, у їх семантиці фіксуються різні модальні, видові відтінки, вказівка на активного чи пасивного діяча та інші додаткові характеристики. По-третє, усі дієслівні форми об'єднуються в одну струнку систему на основі спільного лексичного значення процесуальності та загальнодієслівних категорій виду, перехідності / неперехідності і стану, а також їх здатності керувати іменниковою формою непрямого відмінка та поєднуватися з обставинними словами.

Тип дієслівного понятійного змісту залежить від лексичної сполучуваності. Чим вищий рівень абстрактності лексичного значення, тим легше дієслово вступає в синтагматичні зв'язки з іншими словами. Вербальні еврисеманти надзвичайно об'ємні, тому вони набувають майже необмеженої можливості контекстуальних реалізацій. У дисертації доведено, що від кількості таких реалізацій залежить функціональний потенціал дієслів, а отже, і їх ступінь широкозначності.

Лексико-семантична парадигма еврисемантів української мови представлена двома групами дієслів: із значенням стану (бути, мати, ставати / стати і под.) (підрозділ 4.2. “Широкозначні дієслова стану”) та з семантикою дії (робити, брати, давати / дати, бити тощо) (підрозділ 4.3. “Широкозначні назви дії”).

У реферованому дослідженні дотримуємося концепції А. Загнітка, згідно з якою поняття дії включає в себе семантичні ознаки активності, доцільності, каузативності, об'єктності, інструментальності. Найпослідовніше вони виражені серед дієслів, які позначають активні цілеспрямовані дії, що творяться особою і спрямовані на об'єкт із метою його перетворення. Дієслова дії охоплюють лексеми фізичної дії, інтелектуальної дії, мовлення, давання, відношення, простору, володіння і приналежності. Дієслова стану характеризуються елементарною смисловою структурою і називають “приписувані субстанції ознаки як іманентно їм властиві, що не виходять за межі одного суб'єкта” (фізичний або психічний стан, фізіологічний стан, поведінка, звучання, буття тощо) (А. Загнітко).

За типом широкого значення еврисеманти бути і робити протиставляються іншим дієсловам: усі їх ЛСВ залежать від категоріально-широких значень (“стан” і “дія” відповідно). Деталізований аналіз структури номінативних значень дієслів бути і робити показав, що в основі зв'язку їх семантичних компонентів лежить понятійна співвіднесеність. Усі розглянуті в дослідженні значення лексем бути і робити мають однорідні компонентно-семантичні структури, центрами яких є семи “існування” й “виконання дії” відповідно.

Методом компонентного аналізу значень доведено, що в семантичній структурі дієслів мати, брати, дати / давати, бити і под. відносно широкі значення, які називають найбільш узагальнені дії чи стани і конкретизується лише в мовленні, співіснують із іншими ЛСВ.

Проаналізовані типові моделі лексичної та синтаксичної сполучуваності зазначених дієслів. Виявлено, що найуживаніша конструкція дієслова з наступним іменником (V + N): дієслово виражає максимально узагальнене значення і може набувати семантики іншого слова, напр.:

бити - бити колодязь - рити колодязь; бити олію - виготовляти олію; бити струменем повітря - пересування повітря в просторі; бити джерелом - активно, бурхливо виявлятися; бити в очі - яскраво світити, засліплювати; бити поклони - низько вклонятися до землі; бити карту партнера іншою картою або козирем;

брати - брати акорди - виконувати музичний твір; брати приклад - наслідувати когось; брати верх (гору) над ким (чим) -- здобувати перевагу в чомусь; перемагати; брати в роботу кого -- лаяти, сварити когось за якусь провину; брати до уваги щось -- зважати на що-небудь, ураховувати щось; брати зобов'язання -- зобов'язуватися що-небудь робити, виконувати; переймати на себе певний обов'язок; брати слово - виступати зі словом; брати участь у чому -- бути учасником чого-небудь; брати рушники -- свататися; брати шлюб - одружуватися;

бути - бути в побуті - використовувати щось в побуті; бути винятком - відрізнятися від інших; бути на боці - стати прибічником кого-небудь; бути на чолі - очолювати що-небудь; бути на поводі - діяти за чиєю-небудь вказівкою, сліпо підкоряючись волі інших; бути за батька (сина і т. ін.) кому -- заступати батька (сина і т. ін.), ставитися до когось, як батько (син і т. ін.);

давати - давати до книжки примітки - робити позначки; давати дорогу - звільняти шлях; давати змогу - надати можливість у виконанні чого-небудь; давати їжу - годувати, давати лад -- наводити, забезпечувати лад, порядок у чому-небудь, порядкувати; давати місце - пропускати уперед; давати перевагу (кому) - симпатизувати комусь; давати пораду - радити комусь; давати початок -- бути першоосновою, джерелом чого; давати притулок - дозволити комусь жити із собою; давати слово -- надавати можливість виступити на зборах або обіцяти що-небудь комусь і под.

Усі широкозначні дієслова первинні за походженням, поліфункціональні та синсемантичні, тобто контекстуально залежні. Вони виступають в ролі самостійних (бити, давати / дати, узяти / брати тощо), допоміжних (вважатися, залишатися / залишитися, здаватися / здатися, лишатися / лишитися, робитися / зробитися, ставати / стати і под.) або службових (зв'язка бути) слів.

У підрозділі 4.4. “Функціональні особливості дієслів” розглянуто текстову специфіку вербальних еврисемантів у художньому мовленні.

Роль широкозначних дієслів у художніх текстах полягає, головним чином, у їх організаційній функції: вербальні еврисеманти виступають зв'язковими ланками між частинами тексту, при цьому вони вступають у проспективний, ретроспективний або подвійний зв'язки з іншими словами. Якщо дієслово вживається вперше і залежить від наступного контексту, пояснюється ним, то йдеться про проспективний зв'язок; якщо співвідноситься з попереднім контекстом, - має місце ретроспективний зв'язок; при подвійному зв'язку еврисемант обумовлюється попереднім і наступним контекстами одночасно.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження:

1. Широкозначність, чи еврисемія, - це мовне явище лексико-семантичного рівня, яке характеризується розширенням семантичного обсягу слова для позначення різноманітного кола предметів, явищ, дій тощо. Широке значення є цілісним значенням із максимальним ступенем узагальненості, воно існує в мові (тобто в умовах ізоляції слова від конкретного контексту), проте звужується й конкретизується в мовленні. В основі семантики таких слів лежить надзвичайно абстрагована ознака, завдяки якій стає можливим позначення безлічі предметів і явищ навколишньої дійсності.

2. Широкозначність - це особлива лексико-семантична категорія, яка займає певне місце в семасіології, входить до складнішої функціонально-семантичної категорії неоднозначності, співіснує з іншими семантичними категоріями, зокрема з абстрактністю / конкретністю, полісемією, омонімією, невизначеністю та дифузією.

3. Еврисемія як лінгвістична категорія - це сукупність мовних одиниць із широким максимально абстрагованим значенням, яке конкретизується в мовленні. Широке значення зазвичай не єдине в слові, а співіснує з іншими ЛСВ, проте це положення не дає права ототожнювати широкозначність та багатозначність. Мікроструктура, яка окреслює явище полісемії, розкривається на рівні семантичної структури слова, а мікроструктура, яка представляє еврисемію, - на рівні одного значення.

4. Залежно від ступеня узагальненості широкої семантики та її місця серед інших ЛСВ виділено два типи широких значень: категоріально-широке та відносно широке. Перший із них виступає категоріальним значенням того чи іншого граматичного класу слів; до його структури входить лише інтегральна сема. В основі відносно широкого значення лежить родове поняття; його структуру складає вже не тільки інтегральна, а й диференційні семи.

5. Широкозначні слова на категорійній основі об'єднані в три парадигми (іменники, займенники, дієслова), які розглядаються як система найбільших угруповань - лексико-семантичних полів. Єдність і цілісність кожного ЛСП еврисемантів забезпечується його внутрішнім упорядкуванням: центр - периферія. До поля зараховуються слова за наявності в їх семантичній структурі спільної формальної ознаки - широкого значення, яке конкретизується в контексті.

6. Широкозначні слова в художніх текстах несуть різне функціональне навантаження. Субстантивні еврисеманти, зокрема, не вносячи ніякої нової інформації, виконують функцію повторного називання, тим самим увиразнюють художнє мовлення. Прономінативи, вказуючи на фрагменти тексту, уточнюють або конкретизують їх. Широкозначні дієслова зв'язують частини тексту, роблять його інформативнішим, допомагають уникати словесних повторів, сприяють послідовності та закономірності викладу думок.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Метод компонентного аналізу в лінгвістиці // Дослідження з лексикології і граматики української мови: Зб. наук. праць / За ред. проф. Д. Х. Баранника. - Вип. 4. - Дніпропетровськ: Пороги, 2005. - С. 207-213.

2. Широкозначність та багатозначність в українській мові // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - № 82. - Т. 2. - 2006. - С. 177-179.

3. Лексико-семантичне поле еврисемантів із значенням “річ” в українській мові // Дослідження з лексикології і граматики української мови: Зб. наук. праць / За ред. проф. Д. Х. Баранника. - Вип. 5. - Дніпропетровськ: Пороги, 2007. - С. 127-136.

4. Структурно-семантичний аналіз еврисемантів української мови (на матеріалі лексико-семантичного поля “Річ”) // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - № 110. - Т. 2. - 2007. - С. 220-222.

5. Категорійний статус широкозначності, чи еврисемії // Наукові записки. - Випуск 75 (4). - Серія: Філологічні науки (мовознавство): У 5 ч. - Кіровоград: РВВ Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка, 2008. - С. 320- 323.

6. До питання про сутність широкозначності // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Серія “Філологічні науки”. - 2008. - № 4. - С. 78-81.

Размещено на Allbest.ru

...