Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Комунікативно-прагматичні особливості французького ділового листа в оригіналі та перекладі

Спеціальність: Перекладознавство

ШАРГАЙ ІРИНА ЄВГЕНІВНА

КИЇВ, 1998 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Робота присвячена дослідженню комунікативно-прагматичних ознак французького ділового листа(ДЛ) в оригіналі та перекладі.

З 80-х років в перекладознавстві почав розвиватися такий перспективний теоретико-практичний напрямок, як жанрова теорія перекладу. Вона має надати і практикам, і критикам низку об'єктивних, системних показників для визначення тих текстових особливостей, відтворення яких є необхідним і достатнім для жанрової адекватності оригіналу і перекладу. На важливості порівняльного вивчення текстів в межах певних жанрів та суттєвій вазі цих досліджень для розбудови жанрових теорій перекладу неодноразово наголошувалося в працях вітчизняних вчених (Новікова М.О., Чередниченко О.І, Макаренко О.І., Єлович Л.О. та ін.). Своєчасним і конче потрібним в зв'язку з цим було введення до теорії перекладу поняття “жанрово-стилістична" домінанта” (ЖСД). ЖСД визначається як сукупність мовних, композиційних і прагматичних ознак, які утворюють специфіку тексту певного жанру (Чередниченко О.І.). У цьому контексті слід зауважити, що питання про комунікативно-прагматичні особливості конкретних типів текстів, що належать до того чи іншого стилю чи жанру, залишається недостатньо розробленим. Нагальна потреба у розбудові жанрових теорій перекладу, що передбачає вивчення феномена жанрової адекватності, зумовлює актуальність даного дослідження, об'єктом якого є тексти ділових листів французькою мовою та їхні українські переклади.

Діловий лист - це граматично оформлений та семантично завершений тип тексту, що має особливу комунікативну структуру та наділений документальною силою.

До комунікативних завдань, що вирішуються за допомогою ділового листа, належать: встановлення партнерських стосунків, створення атмосфери довіри та співробітництва між партнерами з метою розв'язання часом складних і суперечливих проблем, які виникають у процесі ділового спілкування.

Таким чином, складання ділового листа потребує певної компетенції, яка має базуватися передовсім на глибокому розумінні стилістичних та прагматичних особливостей цього жанру.

Предметом розгляду у дисертації є зміст і форма французького ділового листа та їх відтворення в тексті перекладу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає комплексній міжкафедральній науковій темі “Дослідження жанрово-стилістичних проблем перекладу і створення на цій основі сучасної науково-методичної літератури”.

Мета дослідження: через вивчення структурно-семантичних та прагматичних особливостей текстів ділових листів та їх перекладів, виявити компоненти жанрово-стилістичної домінанти ділового листа.

Мета роботи вимагає реалізації таких завдань:

Обґрунтувати правомірність виділення ділового листа як окремого мовленнєвого жанру в межах офіційно-ділового стилю та як специфічного засобу комунікації;

Визначити типи ділових листів на основі типових комунікативних ознак та ситуацій спілкування;

Встановити структурно-композиційні особливості текстів аналізованого жанру з його константними та факультативними компонентами;

Проаналізувати шляхом порівняльного дослідження текстів оригіналу і перекладу ділових листів їхню інформативну структуру;

Вивчити мовні, композиційні і прагматичні ознаки, що утворюють жанрово-стилістичну домінанту тексту ділового листа, тобто його інваріант.

Наукова новизна дисертації полягає у:

1) залученні до аналізу малодослідженого матеріалу, яким є тексти ділових листів французькою мовою;

2) спробі представити зміст тексту ділового листа як сукупність трьох видів інформації - денотативної, стилістичної та прагматичної, спираючись на існуючу концепцію інформативної структури тексту;

3) новому погляді на комунікативну структуру листа, що представлена п'ятьма комунікативними блоками.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть:

- бути використані у процесі подальших перекладацьких розвідок з проблеми інваріанта перекладу;

- бути застосовані при виробленні критеріїв оцінки якості перекладів текстів даного мовленнєвого жанру;

- сприяти практичному оволодінню законами побудови текстів даного жанру з боку тих, хто вивчає ділове мовлення;

- бути використані при підготовці навчальних посібників та спецкурсів з ділового листування, порівняльної стилістики, теорії та практики перекладу, які будуватимуться на основі зіставного вивчення французької та української мов.

Матеріалом дослідження є тексти ділових листів французькою мовою, які пройшли через комерційний відділ автономного порту м. Руану, офіційні листи, що надійшли до адміністрації факультету іноземної філології Київського університету ім. Т. Шевченка, моделі листів, які подаються в довідникових виданнях з ділового листування французькою мовою, та їхні офіційні переклади.

Вони були зроблені кваліфікованим перекладачем, що працює в Україні за програмою ТАСІS, та частково - автором даної роботи. Обсяг опрацьованого матеріалу складає біля 900 листів.

Положення, що виносяться на захист:

1. Діловий лист (як французькою, так і українською мовою) є окремим мовленнєвим жанром у межах офіційно-ділового стилю, що характеризується специфічною комунікативною структурою;

2. Діловий лист має певну інформативну структуру (зміст) і може бути представлений як комплекс тісно пов'язаних елементів, які несуть екстралінгвістичну інформацію. Її складовими є денотативна, стилістична і прагматична інформація;

3. Вибір сукупності мовних та композиційних ознак ділового листа підпорядкований досягненню прагматичної мети (укладання угоди, переконання в прийнятті певного рішення тощо);

4. Визначальною для жанрово-стилістичної домінанти (або інваріанта) ДЛ є його інформативна структура (зміст), що проявляється у сукупності композиційних, мовних та прагматичних ознак;

5. Адекватність перекладу ДЛ забезпечується шляхом відтворення постійних компонентів ЖСД.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися:

- на міжнародних наукових конференціях “Лінгво-методичні концепції навчання мови для спеціальних цілей” (Київ, квітень 1995 р.);

- “Актуальні питання сучасної філології” (Київ, жовтень 1996 р.);

- а також на науково-методичному семінарі кафедри теорії та практики перекладу романських мов Київського університету ім. Т.Шевченка (жовтень 1995 р.).

Результати дисертаційної роботи знайшли своє відображення в п'яти публікаціях: чотири статті у збірниках та одна в журналі.

Дисертація складається:

- зі вступу;

- трьох розділів;

- висновків;

- списку використаних джерел та додатків.

Загальний обсяг дисертації:

- 175 сторінок основного тексту, в тому числі таблиці - 1 сторінка, схеми - 2 сторінки;

- загальна кількість додатків один, що займає 30 сторінoк;

- та списку використаних джерел 237 позицій.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і новизну роботи, сформульовано мету та завдання дисертації, визначено матеріал і методи дослідження, його теоретичне і практичне значення, подано перелік положень, що виносяться на захист.

Розділ І. Теоретичні засади аналізу ділового листа в аспекті перекладу.

Проблема стилю та жанру є однаково важливою як для стилістики, так і для теорії перекладу. Взаємозв'язку цих двох дисциплін приділяли увагу багато перекладознавців, зокрема А.В. Федоров, Л.С. Бархударов, В.Г. Гак, В.В. Комісаров, В.В. Коптілов, Ж.П. Віне, Ж. Дарбельне. З точки зору перекладацької інтерпретації жанрове позначення твору є тим "текстовим маркером, який зумовлює структурні особливості тексту, в певній мірі впливає на його обсяг, побічно відображається в його мовній субстанції (Кухаренко В.А.). Підходячи до перекладу з позиції жанрово-стилістичного аналізу, ми стикаємось з компаративним вивченням тематично аналогічних текстів двох мов, а також з проблемою досягнення комунікативно рівноцінного перекладацького еквіваленту цих текстів. Існування офіційно-ділового стилю (ОДС) в функціонально-стилістичних системах французької і української мови дозволило нам проаналізувати його основні комунікативні ознаки і виділити спільні стильові риси (СР). Як наслідок, встановлено, що лаконічність, стислість, об'єктивність, точність, стандартизованість, ясність, ввічливість, переконливість, логічність є спільними СР для обох мов.

Писемне офіційно-ділове мовлення матеріалізується у різних типах державних, дипломатичних документів та в діловому листуванні. В самому жанрі “діловий лист” ми виділяємо:

1) комерційні листи;

2) офіційні листи некомерційного характеру.

Таке поєднання в один жанр зроблено на підставі того, що ці обидва типи листів мають спільну комунікативну мету і спільні СР.

На основі виділення типових для обох мов комунікативних ознак та ситуацій спілкування подано типологічну класифікацію ДЛ, що включає листи-запити, пропозиції (оферти), фактури, рекламації, листи-нагадування.

Комунікація як між одномовними, так і між двомовними адресантом і адресатом за допомогою листів ускладнюється через відсутність останнього в момент передачі повідомлення і це спонукає адресанта до:

1) використання вербального коду в його графічній формі;

2) експлікації сукупності референційних елементів, що потрібні одержувачу для ідентифікації відправника;

3) побудови монологічно однорідного повідомлення (мовлення адресанта не може бути в будь-який момент перерване співбесідником).

У зв'язку з цим структура письмового повідомлення стає складнішою в композиційному плані.

Крім того, за двомовної письмової комунікації перекладач займає проміжну позицію між адресантом і кінцевим адресатом, оскільки він, перекладач, є першим реципієнтом у даному комунікативному акті. Інтерпретуючи ДЛ, він повинен враховувати водночас умови творення тексту та досвід, на який орієнтувався адресант.

Також умови та попередній досвід людей, які говорять мовою перекладу (Комісаров В.Н.). У такому комунікативному акті перекладач вирішує складне завдання по перевираженню тісно пов'язаних елементів тексту оригіналу, які визначають зміст вихідної інформації, а саме денотативного, конотативного та прагматичного смислів (Чередниченко О.І.).

Розділ 2. Структурно-семантичні і прагматичні особливості французького ділового листа в оригіналі та перекладі. Згідно з теорією комунікації ми членуємо текст ДЛ на ряд функціонально-відмінних комунікативних блоків (КБ), які є універсальними для обох мов:

Блок звертання і привітання, де вибір мовних засобів залежить від соціального статусу партнерів по листуванню (5-10% від загального обсягу);

Блок посилання на попереднє листування (10%);

Блок основного повідомлення, де формулюється головна теза листа, яка відображає інтенцію автора повідомлення: пропозиція до співробітництва, повідомлення про продаж товару або надання послуг, висловлення претензій тощо (60%);

Блок спонукання до подальшої комунікації (10%);

Блок етикетних формулювань та підпису (5-10%).

Кожен з КБ виконує в тексті свою комунікативну функцію і водночас слугує досягненню загальної комунікативної мети всього мовленнєвого твору.

Перший КБ складають формули звертання. При їх зовнішній структурній подібності (узвичаєне означення + апелятив) спостерігаються й розбіжності. Це стосується вживання ім'я та по батькові в українському тексті. Відзначено, що французький ДЛ має більший арсенал форм привітань, які забезпечують адресанта засобами маркування соціально-рольових відношень в рамках комунікативного акту у сфері ділового спілкування. При перекладі даного КБ еквівалентність досягається шляхом добору в українській мові функціональних відповідників, зумовлених загальнокультурним контекстом та мовною нормою. Пор.: Mon Cher Monsieur et Ami - Шановний пане.

Наявність блоку посилання на попереднє листування в ДЛ обома мовами є факультативною і визначається ситуацією спілкування, яка є стимулом до складання листа. Ця текстема може бути представлена в тексті:

1) самостійним реченням і виділятися в окремий абзац;

2) головною частиною складнопідрядного речення;

3) другорядним членом речення.

Еквівалентний переклад даного КБ українською мовою забезпечується вживанням постійних або оказіональних відповідників, пор.:

- Nous recevons ce jour… - Ми отримали сьогодні…;

- Faisant suite а votre commande - У відповідь на Ваше замовлення.

Блок основного повідомлення складається з низки мікротем, що мають універсальний характер і виділені в окремі абзаци. Їх сукупність формує головну тему ДЛ. Текст ДЛ французькою мовою має високий ступінь членування на абзаци. В усіх випадках графічність абзацу виступає як важливий засіб привернення уваги читача та опосередкованого впливу на адресата, тому еквівалентне відтворення структури ТО в ТП гарантує його адекватне сприйняття.

Блок спонукання до подальшої комунікації може бути автономним або неавтономним у графічному оформленні тексту ДЛ французькою і українською мовами. Він може в якості компонента складносурядного речення входити до основного КБ або як відокремлена обставина, чи дієприкметниковий зворот бути частиною блоку, де містяться стереотипні запевнення в повазі, дружбі тощо. Даний КБ може бути також незалежним реченням і викладатися в окремому абзаці. Головним змістом цього КБ є спонукання адресата до дії, тобто його прагматичний вплив - очевидний. Семантика даної текстеми є спільною для обох мов і включає висловлення сподівання на подальше співробітництво; вираження надії на вдале завершення справи, торгівельної угоди або на те, що якась прикрість не повториться; формулювання подяки за надану послугу, допомогу, сподівання на те, що вона буде надаватися й далі.

П'ятий КБ складають етикетні формулювання подяки, запевнення в дружніх почуттях та підпис. Французький ДЛ характеризується більшим розмаїттям етикетних фраз, ніж український. При перекладі заключної частини листа досягнення еквівалентності пов'язано з об'єктивними втратами, що продиктовані культурно-мовними традиціями. В цьому випадку адекватними в українській мові будуть функціональні відповідники. Вивчення блоку етикетних формулювань показало, що реалізація принципу ввічливості є інтенсивнішою у французькому ДЛ.

Інформативна структура тексту розглядається через дослідження її складових: денотативної, стилістичної та прагматичної інформації. Якісно релевантним для передачі денотативної інформації (ДІ) є блок основного повідомлення, де подається найсуттєвіша інформація ДЛ, що матеріалізується передовсім в лексиці. Спільні для обох мов жанрові вимоги ДЛ зумовлюють використання загальновживаних слів та спеціальної лексики. Вдала комбінація їх в реченні сприяє кращій реалізації комунікативної спрямованості тексту ДЛ. Останню групу складають лексичні одиниці (ЛО), що в своїй семантичній структурі мають тільки термінологічне значення (однопланові), напр: escompte, m,- дисконт та ЛО, що поєднують термінологічне і нетермінологічне значення (двопланові), напр.:

- marchй, m - 1) ринок, 2) угода, 3) продаж, ринкова ціна;

- trйsorerie, f - 1) казначейство, 2) кошти.

Обидві групи слугують конкретизації ДІ та знімають в тексті ентропію при декодуванні інформації ДЛ. Обов'язкова присутність названих ЛО в текстах листів французькою і українською мовою дозволяє говорити про них, як про постійний компонент ЖСД ділового листа. Термінологічна лексика може бути об'єднана в тематичні групи:

1) назви документів;

2) транспортування;

3) умови транспортування;

4) вартість товару, платежі;

5) якість товару.

Іншим компонентом ЖСД досліджуваного жанру є стереотипні формулювання (кліше), які набувають в ДЛ обома мовами широкого вжитку. Було виявлено наступні тематичні групи кліше:

1) пропозиція;

2) прохання;

3) претензія, жаль з приводу рекламації;

4) вибачення. Існування в українській мові подібних груп висловлювань значно полегшує їх переклад з французької. Пор.:

- A la vйrification de votre envoi - При перевірці Вашої посилки;

- Veuillez nous excuser de - Щиро перепрошуємо Вас за.

Денотативна інформація ДЛ передається, як правило, за допомогою складних синтаксичних структур. Домінантними для ДЛ французькою й українською мовою є такі типи: складнопідрядні, складносурядні, ”змішані”, в яких поєднується підрядність з приєднанням, підпорядкуваний і сурядний зв'язок. Названі структури найчастіше трапляються в листах-запитах та офертах. Поряд з цим широковживаними є прості речення з ускладненою структурою. Французьке речення набуває ускладнення через використання інфінітивних препозитивних конструкцій, віддієслівних прикметників, герундію, які є засобами мовної економії, надаючи реченню додаткової предикації та доповнюючи його денотативною інформацією. Пор.:

- En dйballant la marchandise, nous avons constatй que 32 verres et 3 carafes йtaient arrivйs cassйs par suite d'utilisation d'un emballage inadйquat pour leur transport;

- При розпаковуванні товару ми помітили, що 32 склянки та 3 графина надійшли ушкодженими через використання невідповідної для їх транспортування тари.

У перекладі репліка зберігає суб'єкт дії, але її структура дещо змінюється. Герундій транспонується в іменну синтагму з прийменником, у якій іменник того ж кореня, що і лексичний еквівалент дієприслівника (при розпаковуванні), і виконує в реченні функцію обставини часу. У випадках, коли французьке речення ускладнюється абсолютним дієприкметниковим або інфінітивним зворотом, то ці форми трансформуються при перекладі в підрядне речення причини або з'ясувальне. Інфінитивні препозитивні конструкції відтворюються еквівалентно (Nous vous demandons de nous faire parvenir - Просимо надати нам) або трансформуються в підрядне речення умови (Nous vous saurions grй de tenir vos engagements. - Були б Вам щиро вдячні, якщо б Ви дотримувались Ваших зобов'язань).

В обох мовах встановлено спільну закономірність у використанні займенникової парадигми, що представлена займенниками першої особи однини та, частіше (75%), другої особи множини. У французькому ДЛ зустрічаються часові форми Prйsent, Passй composй, Imparfait, Future simple, а в перекладі - теперішній, минулий та майбутній часи.

У французькому ДЛ домінантними є дійсний та умовний способи дії дієслова, які передаються еквівалентними формами в перекладі. Імперативна форма дієслова, що вживається в українському діловому листуванні, не властива для французького ДЛ. Цей спосіб дії представлений лише архаїчною формою ввічливого імперативу (veuillez).

Другою складовою інформативної структури тексту ДЛ є стилістична інформація (СІ). Її функція полягає у передачі оцінки, судження або зумисного виділення квантів інформації тим, хто говорить або пише, з метою емоційного впливу на одержувача (Чередниченко О.І.). Тобто СІ збільшує прагматичний потенціал висловлювання. В нашому дослідженні ми розподілили всі елементи організації СІ згідно з комунікативним наміром на дві групи. До першої відносяться стилістичні засоби (СЗ), які допомагають автору регулювати увагу реципієнта і спонукають його до певної дії (досягнення домовленості, узгодження положень договору, купівля або продаж товару тощо). Цю групу складають адгерентно експресивна лексика, яка набуває в тексті стилістичного маркування, пропуск службових слів, лексико-семантичний повтор (повний, повторна номінація). До другої належать СЗ, які допомагають через вираження специфічного ставлення до адресата, а також до подій та фактів, що описуються в листі, створити загальний позитивний тон листа, на тлі якого подається різна, навіть негативна інформація. Другу групу утворюють перифрази, евфемізми та гіперболи. Роль лексики у створенні стилістичної інформації простежується як на рівні речення, так і на рівні цілого тексту. В такому разі набувають значення дистантні стилістичні зв'язки, завдяки яким ДІ повідомлення отримує додаткове маркування. У такий спосіб реалізується авторська інтенція. Так, наприклад, слово absorber (всмоктувати, вбирати), потрапляючи у невластивий для нього контекст ділового мовлення, стає стилістично маркованим. Але вжите на початку листа, в якому йдеться про знижку ціни на товар, воно додатково маркується дистантно розташованою паралельною синтаксичною конструкцією, яка завершує блок основного повідомлення:

- Si votre clientиle a pu absorber votre prйcйdente augmentation de 6%, nous doutons fort qu'elle accepte celle de 12%;

- Si vous maintenez les prix indiquйs, nous serons obligйs de faire face au choix suivant:

- rйduire l'importance de notre commande;

- йtudier la concurrence…

Використання паралельної синтаксичної конструкції з інфінитивами надає висловлюванню категоричності й допомагає адресату візуально виділити в тексті наступні після підвищення ціни кроки адресанта. Адекватну передачу СІ забезпечує в цьому випадку реметафоризація слова "absorber".

Його денотативне значення, вжите в нехарактерному оточенні, актуалізується і породжує конкретну конотативну інформацію.

Реметафоризуючись в тексті перекладу (ТП), ця ЛО сприяє збереженню СІ повідомлення та його прагматичного ефекту. В даному разі прагматичний ефект зводиться до формування у свідомості адресата сумніву щодо підвищення ціни на товар і побоювання втратити постійного клієнта. Тому в українському варіанті ми пропонуємо: Якщо ваша клієнтура змогла "проковтнути" попереднє підвищення ціни на 6%, то ми дуже сумніваємося, що вона зможе прийняти підвищення ще на 12%.

Лексико-семантичні повтори, які дуже часто вживаються в ДЛ обома мовами допомагають адресанту концентрувати увагу читача на певних відрізках інформації. Вони є тими “опорами”, на які спирається перекладач в своїй інтерпретаторській діяльності. За допомогою такого СЗ автор “силою” тримає увагу адресата упродовж сприйняття всього тексту, чим забезпечує максимальний прагматичний вплив. Потужним засобом привернення уваги читача є повний лексичний повтор. Так, наприклад, в ДЛ, що складається з п'яти речень, займенник „nous“ повторюється вісім разів. Тим самим в тексті утворюється ефект лексичного надлишку. Таке надмірне вживання займенника першої особи множини є наслідком зумисного акцентування уваги реципієнта на тому, що адресант є головною дійовою особою, і він наполягає на виконанні певної дії.

СІ, що виникає в тексті у разі використання лексико-семантичнoго повтору, поширюється завдяки співіснуванню з ним в тексті порівнянь, метонімії, синтаксичного паралелізму речень. Прагматичний ефект такого повідомлення - високий. Наприклад:

- si, par surcroit, vous кtes amateur de crus moeleux et pleins, veloutйs et fermes;

- si vous pensez que le vin est а la table ce que la fleur est au jardin, ne manquez pas de parcourir le choix courant ci-joint qui vous offre un bouquet des plus nobles cйpages de France...

Дане висловлювання є частиною оферти, де для покупки пропонується декілька сортів вин. Прагматика цього мовленнєвого твору очевидна. Адресант зацікавлений в отриманні замовлення, тому весь лексико-стилістичний арсенал спрямовується автором на досягнення своєї мети. Повторна номінація тут представлена синонімами crus - vin, які знаходяться у відношенні: вид. рід. Автор характеризує товар рядом епітетів та метафоричним порівнянням (...le vin est а la table ce que la fleur est au jardin), тому повторна номінація набуває образності, чим привертає увагу реципієнта. Завершує висловлювання метонімічне найменування, яке виконує функцію повторної номінації (un bouquet des plus nobles cйpages de France). Таке називання одного й того ж об'єкта різними мовними засобами знімає монотонність висловлювання й постійно тримає увагу адресата. Прагматичний вплив, що відчуває реципієнт при сприйнятті стилістично оформленої таким чином денотативної інформації, підсилюється паралелізмом обох частин висловлювання. Загалом, треба відзначити, що даний тип ДЛ за набором СЗ наближається до рекламних текстів.

Іншим, не менш важливим засобом передачі СІ, яка полягає в зменшенні інтенсивності сили значення зображуваного предмета або пом'якшення враження, що справляє на адресата інформація ДЛ, є номінальні перифрази та евфемізми. Ці СЗ зустрічаються в ДЛ французькою мовою, де йдеться про події, які є негативними для одного з комунікантів. Автор, керуючись нормами етикету, уникає у такий спосіб прямих оцінок подій, фактів. Прагматичний ефект висловлювання підвищується при комбінації перифраз та евфемізмів з іншими СЗ. Наприклад: ...Dans les conditions actuelles, il n'y a face а ces frais aucune recette. L'ASCPAR est dans l'impossibilitй d'honorer ces charges ou alors devrait vous demander une augmentation substancielle de la subvention... Змістом висловлювання є інформація про те, що спортивне товариство автономного порту Руану (ASCPAR) не має зараз коштів для певних заходів, але висловити це прямо адресант не може з етичних міркувань. Саме тому він вдається до евфемізму “il n'y a face а ces frais aucune recette”, який відображає його фінансовий стан, та номінальної перифрази “est dans l'impossibilitй d'honorer ces charges”, яка слугує тій же цілі. Комбінація цих СЗ має викликати у адресата розуміння стану того, хто пише, та ініціювати бажання надати додаткові кошти. Ми вважаємо, що зберегти в перекладі стилістичну інформацію оригіналу й домогтися тотожнього прагматичного ефекту можна за допомогою добору оказіональних відповідників на рівні мети комунікації. В цьому випадку згадана репліка буде мати в українській мові такий вигляд: “В теперішніх умовах КСААПР не може взяти на себе подібні витрати. Для неї це буде непомірним тягарем, тому ми змушені просити у вас істотного збільшення дотацій”.

Прагматична інформація розглядається через категорію модальності. В якості об'єктів модальності виділяються партнер по комунікації (конкретна особа чи установа) та предмет обговорення. Ставлення до них передається в тексті різними мовними засобами, що й утворює його загальну комунікативну спрямованість. Категорія модальності реалізується в ДЛ обома мовами у формах:

1) об'єктивно-оцінної модальності можливості або бажаності;

2) суб'єктивно-оцінної модальності, що проявляється у формах ділової ввічливості, яка є диференційною ознакою текстів аналізованого жанру.

Oб'єктивно-оцінна модальність можливості, що виражається за допомогою:

1) модального дієслова pouvoir (могти) та його синонімів;

2) модальних слів, що передають значення проблематичної достовірності (probablement (ймовірно), visiblement (очевидно), peut- etre (можливо, мабуть)).

Певну прагматичну забарвленість отримує ДЛ французькою мовою, якщо в ньому йдеться про можливість виконання певної дії, і ця можливість виражається за допомогою кондиціоналу. Цей прагматичний ефект може посилюватись шляхом лексичного повтору, наприклад: Je souhaiterais йlargir la gamme de mes produits de beautй... Si j'йtais intйressй, je souhaiterais que vous m'octroyez sur ces commandes les mкmes conditions d'achat que celles que vous m'accordez sur vos autres produits.

Дієслівна форма "souhaiterаіs" починає й закінчує основну частину листа. На початку листа це дієслово імпліцитно виражає передумови для подальших дій адресата, які можуть бути позитивними для адресанта. Воно також характеризує специфіку суб'єкта в тому плані, що тут кондиціонал є рівноцінним сполученню модального дієслова "pouvoir" з інфінітивом (je souhaiterais йlargir = je peux йlargir). Адресант показує, що він хоче і справді в змозі розширити асортимент. В кінці листа це ж дієслово означає гіпотетично зумовлену дію й комбінується з вираженням гіпотетичної умови в підрядному (якщо це мене зацікавить, то я бажав би). Прагматичний ефект підсилюється завдяки використанню в останньому реченні дієслова "octroyer", що належить до книжної лексики. В українському варіанті даний прагматичний ефект буде ідентичним завдяки збереженню послідовності фраз та вживанню еквівалентної граматичної форми дієслова: Я хотів би розширити асортимент своєї косметичної продукції... У разі, якщо вона мене зацікавить, я хотів би, щоб Ви забезпечили для моїх закупок ті ж умови, які Ви мені надавали для іншої Вашої продукції. В перекладі комунікативно вагомим є вживання модального дієслова в умовному способі. При цьому створюється така контекстуальна ситуація, коли одночасно із значенням припущення висловлюється побажання.

Передачі об'єктивно-оцінної модальності слугує вживання в ДЛ презумптивного запитання. Змістом його є немовби підказка тієї чи іншої відповіді адресата, наприклад: La commande a-t-elle йtй passй par l'intermйdiaire d'un agent? Це запитання імпліцитно містить в собі судження можливості. Значення евентуальності експлікується в українському перекладі завдяки перекладацькому прийому розширення: Можливо, замовлення було оформлене через іншого агента?

Суб'єктивно-оцінна модальність знаходить свій прояв у використанні предикатів модуса, за допомогою яких автор дає оцінку міри достовірності свого уявлення про дійсність, наприклад: Nous espйrons qu `il vous sera possible d'assister а la journйe portes ouvertes que nous organisons le 22 fйvrier 19... et au cours de laquelle nos clients pourrons visiter nos nouvelles installations. В цьому висловлюванні суб'єкт модальної оцінки представлений займенником першої особи множини. Адресант оцінює майбутню дію адресата як цілком можливу. Високий ступінь прагматичного впливу такої репліки досягається завдяки сегментації модальних значень: в кожній частині речення присутні модальні елементи. Висловлювання починається з предиката, семантикою якого є сподівання на виконання дій, про які йдеться в підрядних реченнях і в яких адресант повідомляє про потенційну можливість їх реалізації в реальному житті. Еквівалентна передача такого прагматичного значення висловлювання здійснюється за допомогою існуючих міжмовних відповідників: Сподіваємось, що Ви матимете можливість прийти до нас на день "відкритих дверей", який ми організуємо 22 лютого, і під час якого клієнти зможуть побачити наше нове обладнання.

Визначальною для жанру ДЛ обома мовами є категорія ділової ввічливості, що реалізується в ДЛ французькою мовою за допомогою прагматичних кліше-гіпербол. Використовуючи їх, автор проявляє своє особливе ставлення до адресата. Категорія ділової ввічливості є складовою ЖСД ДЛ. Іншим засобом передачі прагматичного значення ввічливості є непрямий мовленнєвий акт прохання. Такий тип висловлювання справляє на адресата певний перлокутивний ефект, бо вимагає від нього дії-відповіді. Передача цієї прагматичної інформації в українському перекладі досягається завдяки вживанню в обох мовах умовного способу зі значенням ввічливості.

Розділ 3. Переклад тексту ДЛ за жанровими різновидами. Контрастивний аналіз французьких ДЛ та їхніх перекладів у всьому жанровому розмаїтті дозволив виявити типологію як збігів, так і відміностей у використанні лінгвальних засобів. Типологічні збіги полягають у можливості:

- збереження композиційної структури текстів оригіналу й перекладу, що забезпечує еквівалентність їх сприйняття та адекватність впливу;

- відтворення всіх трьох типів інформації, що досягається добором постійних та оказіональних відповідників як на рівні слова, так і на рівні мети комунікації;

- вірної передачі термінологічної лексики, що забезпечується існуванням в мові перекладу еквівалентних ЛО, зафіксованих в словниках;

- відтворення у перекладі переважної більшості стилістичних засобів (лексичний повтор, реметафоризація, синтаксичний паралелізм);

- збереження морфолого-синтакстичних ознак тексту оригіналу (іменникове мовлення, ускладнене речення).

Разом з тим виявлені певні відмінності автентичних текстів (т. зв.”мовні перешкоди”), пов'язані з культурно-мовними традиціями, а саме:

- кількісний та якісний незбіг формул звертання та прагматичних кліше, які завершують комунікацію. В таких випадках еквівалентність перекладу досягається шляхом добору функціональних відповідників та нейтралізації гіпербол в українському тексті;

- функціонально-стилістичні зсуви, що полягають у заміні книжної лексики нейтральними словами, відповідно до норми мови перекладу;

- наявність книжних перифраз та евфемізмів, невластивих мові перекладу, які відтворюються за допомогою оказіональних відповідників на рівні комунікативної мети;

- граматичні трансформації синтаксичних структур, які або не мають аналогів, або відзначаються низькою частотністю у ЖСД мови перекладу.

ВИСНОВКИ

Проведене в роботі порівняльне дослідження французьких ділових листів та їх українських перекладів дозволило поглибити наші уявлення про специфіку мовленнєвого жанру у рамках офіційно-ділового стилю і дійти наступних висновків.

1. Діловий лист відрізняється від інших ділових документів:

а) специфічною метою комунікації (яка полягає в досягненні домовленості за допомогою письмового діалогу);

б) функціонуванням у сфері економічних та адміністративно-ділових відносин.

За цими ознаками він може бути виділений в окремий мовленнєвий жанр у межах офіційно-ділового стилю.

2. Виходячи з того, що діловий лист є засобом застосування мови для підтвердження певних зобов'язань, укладання угоди або встановлення партнерських стосунків між двома або більше комунікантами, ми визнаємо, що жанр ділового листа є специфічною формою комунікації, яка характеризується набором релевантних ознак:

- особливим характером комунікантів, що найчастіше виступають не як фізичні, а як юридичні особи;

- можливістю колективного адресата;

- документальністю: діловий лист обов'язково має дату та підпис, він часто є письмовим документом, що має юридичну силу;

- домінуванням інформативних елементів змісту;

- експліцитним представленням автора листа;

- специфічним добором лексичних засобів;

- морфолого-синтаксичних засобів;

- композиційних та стилістичних засобів;

- використання яких підпорядковується досягненню певного комунікативного ефекту.

3. Спираючись на теорію комунікації, в дисертації подано типологічну класифікацію текстів ділових листів, що включає: листи-запити, пропозиції (оферти), фактури, рекламації, листи-нагадування.

4. Дослідження жанру ДЛ на формальному рівні довело, що його текст французькою та українською мовою має універсальну логіко-композиційну структуру і містить п'ять комунікативних блоків, один з яких - другий - є факультативним. Вcтановлено, що інваріантом оригіналу і перекладу на рівні композиції є наявність блоків привітання, повідомлення про предмет листування, спонукання до дії та кінцевого комплімента. Відтворення в тексті перекладу композиційної структури оригіналу забезпечує еквівалентність ТО і ТП.

5. Основна частина тексту, де повідомляється про предмет листування, складається з низки мікротем (представлення пропонованого товару, умови поставки, розрахунку, посилання на причину претензії адресанта тощо).

6. Доведено, що текст ДЛ має інформативну структуру, яка поєднує в одне ціле семантичні та експресивні компоненти, які репрезентують його елементарні смисли, що обов'язково повинні бути перекладені. Порівняльне дослідження французького ДЛ та його перекладу виявило наявність трьох типів інформації, що складають його інформативну структуру - денотативної, стилістичної та прагматичної.

7. Денотативна інформація даного тексту формується на лексичному та морфолого-синтаксичному рівнях. На лексичному рівні: вона представлена у загальновживаних словах та спеціальній лексиці, переважно економічних термінах та у мовних кліше. Обов'язкова присутність кліше та термінологічної лексики в різних типах ДЛ дозволяє говорити про них як про постійний компонент ЖСД ділового листа. На граматичному рівні передача інформації забезпечується сукупністю морфолого-синтаксичних засобів.

- морфологічні:

а) серед частин мови в ДЛ переважають іменники, зокрема віддієслівні, та інфінітиви. Завдяки номіналізації дії або процесу висловлювання стає більш чітким, конденсованим. В обох мовах у ДЛ простежується тенденція до іменникового мовлення або до “субстантивного стилю“;

б) паралельне вживання займенників першої особи однини та множини, причому останні використоруються частіше (75% випадків);

в) використання у французькому діловому листі обмеженого кола часових форм (Prsent, Pass compos, Imparfait, Future simple), а в українському - теперішнього, майбутнього, минулого часів. В ділових листах обома мовами переважають дійсний та умовний способи дієслів.

- синтаксичні засоби:

а) переважне вживання в оригіналі і перекладі складних і надскладних синтаксичних конструкцій (висловлювань, що об'єднують в собі одне або кілька складнопідрядних та складносурядних речень, що можуть бути, в свою чергу, ускладнені дієприкметниковим або дієприслівниковим зворотом);

б) використання простих речень з ускладненою синтаксичною структурою. Такі ускладнення відбуваються через використання герундія та абсолютного дієприкметникового звороту - явища, не характерного для української мови;

в) вживання відокремлених означень, що виконують в реченні функцію обставини часу, способу дії. У такий спосіб досягається додаткове насичення денотативної інформації ДЛ. Нами констатовано факт граматичної трансформації при перекладі відокремленого означення в підрядне речення причини, способу дії, часу або в дієприслівниковий зворот.

8. Засоби формування стилістичної інформації розподіляються на дві групи, згідно з комунікативним наміром адресанта:

1) СЗ, які допомагають автору регулювати увагу реципієнта (стилістично-марковані ЛО, метафоричні найменування, пропуск службових слів, лексико-семантичний повтор);

2) СЗ, які здатні створити загальний позитивний тон листа через вираження специфічного ставлення до адресата, подій та фактів, які описуються в тексті листа (перифрази та евфемізми). Досліджено, що вдале поєднання в тексті ділового листа названих стилістичних засобів забезпечує ефективний вплив на адресата.

9. Прагматична інформація в текстах ДЛ обома мовами реалізується через граматичну категорію модальності та прагматичну категорію ділової ввічливості, що експлікується в гіперболах, кондиціоналові ввічливості та непрямому мовленнєвому акті прохання. Оскільки категорія модальності та непрямий мовленнєвий акт прохання є категоріями інтерлінгвістичними і передаються ідентичними мовними засобами, то це значно полегшує досягнення адекватності ТО і ТП. Виявлено також, що французький діловий лист характеризується високим ступенем поваги до адресата, порівняно з більш нейтральним українським. лінгвістичний французькомовний переклад

10. Порівняльний аналіз текстів оригіналів та перекладів французьких ділових листів довів, що визначальною для жанрово-стилістичної домінанти або інваріанту тексту даного жанру є його інформативна структура, яка представлена названими вище композиційними, мовними та прагматичними ознаками.

11. Відтворення постійних компонентів ЖСД ДЛ забезпечує адекватність перекладу.

Подальше розширення французько-українських перекладацьких контактів здатне вплинути на розвиток норм української мови у конкретному жанрі ділового мовлення, збагатити його новими виражальними засобами.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОБОТИ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Про деякі засоби вираження категорії модальності в діловому листі французькою та українською мовами // Мова у соціальному і культурному контексті. - Київ: КГУ, 1997. - С. 164-172.

2. Analyse comparйe de la lettre commerciale en franзais et en ukrainien// La traduction au seuil du siиcle: histoire, thйorie, mйthodologie. - Strasbourg, 1997. - P. 162-169.

3. Деякі жанрово-стилістичні особливості французького ділового листа // Іноземна філологія. - Київ, 1997. - Вип. 26.- С. 39-42 (у співавторстві з Чередниченко О.І.).

4. Структурні особливості французького ділового листа// Придніпровський науковий вісник.- Дніпропетровськ, 1998. - №15. - С. 29-35.

5. Специфіка жанру ділового листа як засобу комунікації // Придніпровський науковий вісник. - Дніпропетровськ, 1998. - №59. - С. 44-48.

Размещено на Allbest.ru

...