Функціональні характеристики прислівників міри та ступеня в сучасній англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський державний лінгвістичний університет

УДК 420 - 27 Т 61

Функціональні характеристики прислівників міри та ступеня в сучасній англійській мові

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Торосян Оксана Миколаївна

Київ 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі практики англійської мови Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Захист відбудеться 4 грудня 1998 року о 1000 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук при Київському державному лінгвістичному університеті (252620 МСП, Київ-5, вул. Велика Васильківська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету (вул. Велика Васильківська, 73).

Автореферат розісланий 4 листопада 1998 року.

Вчений секретар професор спеціалізованої вченої ради М.П. Дворжецька

Анотація

Торосян О.М. Функціональні характеристики прислівників міри та ступеня в сучасній англійській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04. - германські мови. - Київський державний лінгвістичний університет. - Київ, 1998.

Дисертацію виконано в руслі синтагматичних і парадигматичних досліджень лексичних одиниць. Прислівники міри та ступеня розглядаються як самостійний лексико-граматичний розряд прислівників, що має свою семантичну структуру і особливості мовленнєвого функціонування. Граматична та лексична сполучуваність досліджуваних лексем у текстах художнього та наукового стилів представлені набором моделей граматичних зв'язків інтенсифікаторів та словниковими списками комбінаторних партнерів прислівників міри та ступеня.

Ключові слова: інтенсивність, ступінь вияву інтенсивності, граматична сполучуваність, лексична сполучуваність, модель граматичного зв'язку, частота, параметр стилю.

Торосян О.Н. Функциональные характеристики наречий меры и степени в современном английском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04. - германские языки. - Киевский государственный лингвистический университет, Киев, 1998.

Диссертация выполнена в русле синтагматических и парадигматических исследований лексических единиц. Наречия меры и степени рассматриваются как самостоятельный лексико-грамматический розряд наречий, имеющий свою семантическую структуру и особенности речевого функционирования. Грамматическая и лексическая сочетаемость исследуемых лексем в текстах художественного и научного стилей представлены набором моделей грамматических связей интенсификаторов и словарными списками комбинаторных партнеров наречий меры и степени.

Ключевые слова: интенсивность, степень проявления интенсивности, грамматическая сочетаемость, лексическая сочетаемость, модель грамматической связи, частота, параметр стиля.

Torosyan O.M. Functional Characteristics of Degree Adverbs in Modern English. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology by speciality 10.02.04. - Germanic languages. Kyiv State Linguistic University, Kyiv, 1998.

The dissertation deals with the analysis of the adverbs of degree in English. This analysis is based on syntagmatical and paradigmatical principles of enquiry. Degree-adverbs are analyzed as separate lexico-grammatical category, which has its own semantic structure and peculiarities of speech functioning. Grammatical and lexical combinability of analysed adverbs in the texts of fiction and science is represented by a set of patterns of grammatical connections and vocabulary list of combinatorial partners of adverbs of degree.

Key words: intensity, degree of intensity, grammatical combinability, lexical combinability, pattern of grammatical connection, frequency, style parameter.

Реферована дисертація присвячена дослідженню семантичних та комбінаторних властивостей прислівників міри та ступеня у текстах різних стилів. Аналіз синтагматичних особливостей лексичних одиниць, доповнений дослідженням на рівні парадигматики, дає можливість встановити певні властивості мовних елементів по відношенню один до одного, виявити залежності між системою одиниць мови та їх функціонуванням у різностильових текстах.

Особливість семантики прислівників ступеня, значна їх кількість у мові, широке і своєрідне функціонування в мовленні давно звернули на себе увагу дослідників англійської мови (Л.В. Афанасьева, Н.Н. Гаріна, В.Л. Завгородня, Ю.Ф. Лях, Г.В. Мірошниченко, К.М. Суворіна, І.І. Убін, Є.І. Шейгал, Н.Б. Шикунова, U. Backlund, D.L. Bolinger, S. Greenbaum, C. Kirchner, C. Stoffel). Лінгвістів цікавили різноманітні проблеми: історія розвитку прислівників міри та ступеня, загальні комбінаторні властивості, сполучуваність з дієсловами, прикметниками, синтаксичні властивості, інші лексичні засоби вираження категорії інтенсивності.

Однак ще не досліджено всіх закономірностей сполучуваності прислівників міри та ступеня на рівні підкласу слів при їх функціонуванні у художніх та наукових текстах. Це й визначило вибір теми даного дослідження.

Актуальність дослідження зумовлена кількома факторами:

1) необхідністю поглибленого вивчення системної організації лексики;

2) інтенсивністю розвитку лінгвістичних досліджень з організації та функціонування тексту;

3) важливістю науково обґрунтованого відбору граматичного та лексичного мінімуму матеріалу в процесі навчання іноземної мови, який враховує вживаність слів і моделей у мовленні.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано на базі картотеки лабораторії статистичної лексикографії Волинського державного університету імені Лесі Українки в межах наукової теми “Системні та функціональні характеристики мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасної англійської мови”, що розробляється кафедрою практики англійської мови ВДУ. Тема затверджена радою ВДУ, протокол №9 від 21 травня 1998 року.

Об'єктом дослідження було обрано прислівники міри та ступеня, що увійшли (за даними укладачів Частотного словника сполучуваності англійської мови) до першої тисячі найбільш частотних слів сучасної англійської мови: almost, enough, nearly, pretty, quite, rather, really, so, too, very.

Предметом аналізу є системні та функціональні характеристики названих прислівників. В дисертації перевіряється така гіпотеза: система не повністю визначає функціонування одиниць мови; функціонування має свої особливості, які не випливають із самої системи, а обумовлені, в першу чергу, особливостями будови тексту (стилем, темою, особистістю автора).

Мета роботи - в комплексному плані подати прислівники міри і ступеня з позиції їх системних відношень (мови) та функціонування в тексті (мовлення).

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких задач:

1. Виявити місце семи інтенсивності в семантичній структурі прислівника, як наслідок цього - подати структуру лексико-семантичної групи прислівників міри і ступеня.

2. Встановити частоту прислівників у заданій вибірці текстів художньої літератури та наукової прози.

3. Подати граматичну сполучуваність даних прислівників у вигляді моделей сполучуваності. Виділити ядро, основну частину та периферію на основі показника частотності моделей.

4. Проаналізувати лексичну сполучуваність (лексичне наповнення найбільш частотних моделей) прислівника на рівні підкласу слів (семантичних груп).

5. Дослідити залежність граматичної та лексичної сполучуваності від особливостей побудови тексту (стилю).

Матеріал для дослідження був складений на основі вибірки із творів художньої прози, наукових монографій і статей. Стиль художньої прози представлений вибіркою у 900 тис. слововживань, наукової прози - 532 тис. слововживань. Загальна кількість проаналізованих словосполучень з прислівниками міри та ступеня - 8027.

У роботі комплексно використовуються різні методи і прийоми лінгвістичного дослідження: компонентний аналіз, дистрибутивний аналіз, статистичний аналіз.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше досліджена граматична і лексична сполучуваність прислівників міри та ступеня в сучасній англійській мові на рівні підкласу слів. Закономірності сполучуваності розглядаються у двоякому аспекті з врахуванням дихотомії “мова - мовлення”. Здійснена спроба детально дослідити функціонування прислівників у функціонально-стилістичних масивах текстів.

Теоретична значущість дисертаційного дослідження визначається комплексним описом граматичної та лексичної сполучуваності прислівників міри та ступеня, представленим моделями граматичних зв'язків та списком комбінаторних партнерів досліджуваних лексем. Результати дослідження розширяють уявлення про структурну організацію системи лексичних одиниць, сприяють більш глибокому розумінню закономірностей сполучуваності слів у тексті, взаємозв'язку лексики і морфології.

Практичне значення роботи випливає з можливості використання основних положень і висновків дослідження в курсі теоретичної граматики (розділ “Прислівник”) і лексикології (розділи “Семантична структура слова”, “Сполучуваність лексичних одиниць”). Результати дослідження можуть бути використані при укладанні словників сполучуваності, відборі лексичного мінімуму при навчанні англійської мови, при написанні курсових і дипломних робіт.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і додатків. У кінці роботи подано списки використаної літератури та джерел, відібраних для дослідження.

Повний обсяг дисертації 173 сторінки, таблиць - 27, рисунків - 12, додатків - 9. Список використаної літератури включає 151 найменування, список джерел - 23 найменування.

У вступі обґрунтовується вибір теми, визначається мета і задачі дослідження, виділяється його об'єкт і предмет, формулюється гіпотеза, розкривається новизна, теоретична значущість і практичне значення, викладаються положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Системні характеристики прислівників міри та ступеня в сучасній англійській мові” висвітлюється вибір матеріалу та методика роботи, здійснюється дослідження системних характеристик прислівників, аналізується проблема прислівників міри та ступеня у сучасній лінгвістиці, дається класифікація цієї групи слів. Визначається доля семи інтенсивності в структурному значенні кожного прислівника; виявляються зв'язки прислівників між собою, встановлюється структура лексико-семантичної групи прислівників.

У другому розділі “Функціонування прислівників міри та ступеня в текстах художнього та наукового стилів” встановлюється граматична сполучуваність прислівників, типові моделі сполучуваності. Визначається ядро, основна частина, периферія моделей сполучуваності. Досліджується ступінь близькості стилів на основі граматичної сполучуваності.

У третьому розділі “Лексична сполучуваність прислівників міри та ступеня” аналізу підлягає лексичне наповнення найбільш частотних моделей. Встановлюється залежність лексичної сполучуваності від семантичних, морфологічних, стилістичних факторів.

У висновках узагальнюються результати і підводяться підсумки роботи, окреслюються напрямки подальших досліджень.

У додатках подаються результати статистичних обрахунків, реєстри прикметників, прислівників, дієслів, іменників - комбінаторних партнерів досліджуваних лексем.

Апробація роботи. Зміст дисертації був предметом обговорення на засіданнях кафедри практики англійської мови Волинського державного університету (1994-1998) і пройшов апробацію на 3-й міжнародній науковій конференції “Комп'ютерна лінгвістика та викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах (Львів, 1998).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи висвітлено у 3 статтях і в тезах міжнародної конференції.

1. Основний зміст роботи

Розділ 1. Системний підхід орієнтує дослідників на виявлення цілісності об'єкта та механізмів, що забезпечують цю цілісність, на розкриття різноманітних типів зв'язку між складовими елементами об'єкта, зведення їх в єдину теоретичну картину. Традиційний підхід до лексики, як до набору слів, не пов'язаних системними відношеннями, справедливо викликає зауваження багатьох спеціалістів. Складність лексичної системи, пошуки нових підходів та критеріїв її аналізу стали причиною створення багатьох моделей словникового складу мови. Одним із можливих шляхів вивчення системних зв'язків лексичних одиниць є виділення семантичних полів і визначення їх смислової структури.

Інтенсифікатори та інтенсиви утворюють семантичне поле інтенсивності, виділене на основі наявності двох ознак: 1) семантичної - відповідної семи інтенсивності у семантичній структурі лексичних одиниць. Під інтенсивністю розуміємо усі відмінності, які пов'язані з категорією кількості в рамках тієї самої семантичної ознаки та охоплюють всю шкалу градації ознаки (підсилення і послаблення); 2) функціональної - здатності змінювати ступінь вияву значення ключового слова в тексті.

Наявність конотативності - характерна особливість інтенсивів, виражених повнозначними словами, а не власне інтенсифікаторів. Слова-інтенсиви зберігають свій словниковий статус частини мови, своє початкове значення. Їх відмінною особливістю є здатність підсилювати значення ключового слова, але ця здатність не є для них основною і єдиною.

У ролі інтенсивів можуть виступати різні класи слів, в першу чергу - прислівники (perfectly, terribly, sharply, wonderfully), прикметники (dead, bloody, devilish, real, stark), іменники (dirt у значенні cheap, centuries у значенні old), функціональні слова (that, even, just), модальні слова (truly).

До інтенсифікаторів належать, на нашу думку, прислівники міри та ступеня, які характеризуються виключно здатністю змінювати ступінь вияву якості. Ми дотримуємося точки зору, що прислівники міри та ступеня (або інтенсифікатори) відрізняються від якісних та обставинних прислівників і повинні розглядатись як особливий, цілком самостійний розряд прислівників, хоча далеко неоднорідний у функціональному та семантичному відношенні.

Інтенсифікатори, обрані нами для дослідження, є ядерними елементами у структурі поля інтенсивності як найбільш спеціалізовані для виконання функцій поля, нейтральні у стилістичному відношенні, найбільш частотні.

Існують різноманітні класифікації інтенсифікаторів (Д. Болінджер, І.І. Убін, К.М. Суворіна, Г.М. Мірошниченко, В.А. Мальцев, Д. Ширвінскайте-Текорене, Л.В. Афанасьєва).

Проаналізувавши точки зору названих дослідників, ми розподілили досліджувані нами лексеми за такими тематичними рядами: 1)неповного ступеня інтенсивності: almost, nearly; 2)неозначеного ступеня: rather, pretty; 3)достатнього: enough; 4)високого: very, so; 5)повного: quite, really; 6)надлишкового: too.

Умовою включення інтенсивів та інших інтенсифікаторів в один із рядів є наявність у їхній семантичній структурі відповідної семи інтенсивності. Семантична ознака інтенсивності трактується в роботі як інваріантна смислова одиниця, що реалізується на рівні лексичного значення в одному із своїх семантичних варіантів. Вирішуючи питання про місце компонента інтенсивності за відношенням до інших компонентів значення, ми виходимо із прийнятого сучасною семантикою уявлення про ієрархічну організацію семантичних компонентів у структурі значення. Значення являє собою набір семантичних ознак різного ступеня узагальнення: архісем (категоріальних і субкатегоріальних) та індивідуальних сем, які в свою чергу поділяються на семантичні ознаки на рівні різних за характером мікросистем (семантичні ознаки поля, лексико-семантичної групи) і гранично малі, відмінні ознаки на рівні окремої лексеми (Є.І.Шейгал).

Структурну ієрархію семантики інтенсифікаторів можна представити наступним чином:

Для вивчення елементів семантичного поля не існує більш результативних прийомів аналізу, ніж спостереження та зіставлення різних тлумачень значення слова. Абсолютно моносемним прислівником є лексична одиниця almost, в семантичній структурі якої виділяємо лише одне значення very nearly. Інші прислівники є багатозначними словами. Крім основного домінуючого ступеня інтенсивності вони можуть репрезентувати різні її види.

Схематично зв'язки між семантичними компонентами інтенсифікаторів, які є ядерними елементами у своїх лексико-семантичних групах, зобразимо на рис. 1:

Таким чином, специфіку прислівників, обраних нами для дослідження, складають певні семантичні відношення та ознаки їх семантичної структури. Можна припустити, що ці ознаки лежать в основі комбінаторних властивостей цих лексичних одиниць та можуть бути визнані основними, хоча й не єдиними регуляторами синтагматичних процесів.

Розділ 2. Перш ніж описати граматичну сполучуваність прислівників міри та ступеня, проаналізуємо частоту прислівників у різностильових масивах текстів.

Вважаємо, що дослідити фактор частоти необхідно з таких міркувань: ті самі лексичні одиниці можуть вживатись у різних функціональних стилях, при цьому не будучи їх маркерами. Але ці лексеми у різних функціональних стилях перебувають у різному співвідношенні, і кожний функціональний стиль можна описати через набір його статистичних характеристик, тобто функціонально-стильові особливості лексики полягають не тільки, і не стільки, у сфері відбору стилістично забарвлених слів, скільки у широті вживання і в сполучуваності загальновживаної лексики (В.Н. Виноградова, Л.Л. Нелюбин, В.М. Солнцев, С.С. Хидекель, В.І. Перебийніс).

Визнаючи, що кількісний підхід відіграє помітну роль у лінгвістичних дослідженнях, вважаємо, що цифри та підрахунки не є самоціллю, а служать лише інструментом, який допомагає точніше виявити такі особливості тексту, які без використання статистики помітити важко, а деколи і неможливо. Кількісні методи ми використовуємо для того, щоб на їх основі встановити закономірності у функціонуванні мовних одиниць і зробити якісні висновки.

У загальному масиві текстів зафіксовано 8027 словосполучень, до складу яких входять прислівники міри та ступеня almost, enough, nearly, pretty, quіte, rather, really, so, too, very. Із них у текстах художнього стилю - 5977 словосполучень, що складає 74.5% від загальної кількості, в текстах наукового стилю - 2050 або 25.5%.

В залежності від показника частоти вживання прислівників у загальному масиві текстів розподілимо прислівники на чотири групи з різним ступенем частотності: 1) високим (very); 2) вище середнього (quite, too); 3) середнім (so, almost, enough, really); 4) низьким (nearly, rather, pretty).

Суттєві розходження між текстами художнього та наукового стилів за частотою вживання характерні для прислівників quіte, too, very, nearly. Розбіжність у частоті вживаності цих прислівників зумовлена не статистичними, а мовними (стилістичними) особливостями текстів.

У мовознавчій літературі для окреслення кола проблем, пов'язаних з вивченням сполучуваності лінгвістичних елементів, використовуються терміни “сполучуваність, валентність, дистрибуція, конотація, інтенція, семантична вибірковість, синтаксичні потенції, конфігурація.” (М.П. Кочерган).

У нашій роботі ми оперуємо термінами “дистрибуція, валентність, сполучуваність”.

Під дистрибуцією розуміють, як відомо, суму всіх оточень, в яких зустрічається той чи інший лінгвістичний елемент, тобто суму всіх (різних) елементів відносно інших елементів.

Валентність слова - це сукупність його властивостей, визначених законами мови, у відповідності з якими дане слово вступає у зв'язок з іншими мовними одиницями. У мовознавстві ці властивості описуються через моделі, тобто певні конструкції, притаманні даному слову, і правила побудови цих моделей (конструкцій).

Сполучуваність являє собою реалізацію цих властивостей і правил у мовленні, тобто сукупність сполук, утворених за моделями, а також сполучення цих моделей і закономірності їх розподілу у мовленнєвому ланцюгу. Все це можна назвати закономірностями функціонування слова і моделей його зв'язку в мовленні.

В залежності від об'єму контекстуального набору слова розрізняють синтаксичну (або граматичну) сполучуваність (слово + клас слів); семантичну сполучуваність (слово + підклас); лексичну сполучуваність (слово + слово).

Валентність як властивість класу слів вступати в певні зв'язки з іншими класами слів визначається в першу чергу загальнокатегоріальними ознаками цих граматичних класів, і вказує, в основному, лише на загальний характер відносин, які існують між сполучуваними одиницями - відносини підрядності, сурядності, предикації.

Здатність слова вступати у зв'язок з іншими словами залежить і від його граматичного значення, як члена певного граматичного класу, і від його семантики. Як показують деякі дослідження (Н.З.Котєлова, П.І.Сердюков), кількість і якість зв'язків слова значною мірою детерміновані його семантикою. Проте синтаксична поведінка слова визначається, перш за все, категоріальними властивостями слова як члена граматичного класу. В цьому плані валентність розглядається як абстрактна властивість класу, що не включає семантику одиниць, що сполучаються.

Досліджувані нами прислівники міри та ступеня характеризуються участю в 19 моделях граматичної сполучуваності в текстах художнього стилю, та в 13 моделях граматичної сполучуваності в наукових текстах. Усі моделі, що функціонують у текстах наукової прози, входять до набору моделей у художньому стилі. Тобто моделі граматичного зв'язку, які зафіксовані у виборці художнього стилю, характеризують граматичну сполучуваність прислівників almost, enough, nearly, pretty, quіte, rather, really, so, too, very як граматичного підкласу слів.

Моделі сполучуваності прислівників ступеня характеризуються такими видами граматичного зв'язку:

І. Ад'юнктний зв'язок.

Прислівники міри та ступеня виступають в якості залежного, здебільшого, препозитивного елемента (крім enough).

1. DA quіte nіce, rather expensive;

2. D'D so well, almost far;

3. VD almost forget, quіte remember;

4. ND almost a year, rather a fancy;

5. DprpN nearly іn a month, really іn love;

6. DVіng very dіsturbіng, almost dancіng;

7. Dd really every (year), nearly all (faults);

8. DasN quіte as a mother;

9. DasS rather as he told;

10. DS almost what people want;

11. DasA quіte as іmportant;

12. D'asD almost as much;

13. DthanD' more than enough.

ІІ.Ядерний зв'язок.

1. OD Quіte;

2. DV= enough to іnterest;

3. DforNV= enough for us to tell;

4. DD' so very (much).

ІІІ. Предикативний зв'язок.

1. NVD Іt іs enough to realіse;

2. V=VD To see іs enough to belіeve.

Моделі із сурядним зв'язком для прислівників міри та ступеня не зафіксовані.

Ядро (75% досліджуваного матеріалу) у художніх текстах і, аналогічно, у наукових текстах складають моделі DA, D'D. В основну систему (90% досліджуваних одиниць разом з ядром) моделей сполучуваності у художньому стилі входять моделі VD, ND, DprpN; у наукових текстах - моделі VD, ND. Решта моделей утворюють периферію моделей сполучуваності. Моделі ядра і основної системи розглядаємо як високочастотні, моделі периферії - низькочастотні.

Відмінність між набором моделей граматичної сполучуваності прислівників у двох різностильових масивах знаходиться у периферійній області.

Статистичні розрахунки (зокрема застосування коефіцієнта Стьюдента) свідчать про суттєвість розходжень між частотами моделей у художніх та наукових текстах. Досліджувані вибірки не належать до однієї сукупності, а частота моделей DA, D'D, VD та ND свідчить про стилістичне розмежування текстів (тобто служить параметром стилю).

Типовими моделями сполучуваності прислівників міри та ступеня вважаємо високочастотні моделі, які мають високу поширеність. Для художніх і наукових текстів типовими моделями сполучуваності є моделі DA, D'D.

Набори сполучуваності досліджуваних прислівників перетинаються між собою. У художніх текстах високий ступінь близькості наборів моделей сполучуваності характерний для прислівників very - pretty - so - too; enough - nearly - quіte; almost - nearly - quіte; almost - really - quіte. У наукових текстах таких групувань значно більше: very - pretty - rather - so - too; rather - really - very - too; very - really - pretty - too; almost - nearly - quіte; really - nearly - quіte; really - pretty - rather.

Крім типових моделей уваги заслуговують моделі індивідуалізуючі, тобто такі, що характерні лише для одного прислівника. В якості індивідуалізуючих ми виділили моделі сполучуваності прислівника enough: D for NV=, DV=, N VD, V=VD.

Ланцюжки моделей граматичного зв'язку не є типовими для кількісних прислівників. Як правило, поєднуються між собою два різних інтенсифікатори (пов'язані відношеннями послідовного підпорядкування або акумулятивно-підрядними відношеннями) плюс прикметник або інший прислівник у якості ядерного елемента: D D'A, DD'D.

Прикладом ланцюжка з послідовним підпорядкуванням можуть служити сполучення far too obvіously, far too tіred. У цих сполуках лише один елемент виявляє зв'язок з ядром. Схематично ієрархічні відношення елементів у групі послідовного підпорядкування можна зобразити таким чином:

Акумулятивні відношення характеризуються тим, що об'єднані ними елементи розміщуються у сполученні в чітко визначеному порядку і мають один спільний підпорядковуючий елемент, який стоїть поза групою:

rather...............too, (стрілками позначено підрядний зв'язок між ядром та залежними елементами, а крапками - акумулятивний зв'язок між двома залежними елементами).

Розділ 3. Значення кiлькiсних прислiвникiв, що полягає у вираженнi вiдношень градуальних вiдмiнностей ознаки або iнтенсивностi ознаки, визначає їх лексичну сполучуванiсть. Як загальне положення про сполучуванiсть прислiвникiв мiри та ступеня з повнозначними словами можна сказати, що дослiджуванi нами прислiвники сполучаються зi словами, якi несуть вказiвку на змiнний або повний ступiнь ознаки у своєму значеннi. Англiйськi термiни gradables або intensifiables передають загальну семантику слiв, що можуть сполучатися з iнтенсифiкаторами.

Лексична сполучуваність з прикметниками

Результатом сполучуваностi прикметникiв з прислiвниками мiри та ступеня на синтаксичному рiвнi є ядерне словосполучення, де в ролi ядра виступають денотатори ознаки (прикметники), а в ролi ад'юнкта - денотатори ступеня, тобто прислiвники ступеня. Умовою для можливої появи тiєї чи iншої одиницi в позицiї ядерного елемента слід визнати наявнiсть двох сем у семантичнiй структурi таких одиниць: категорiальної семи “якiсностi” та потенцiйної семи “градуальностi”.

Прикметники, з якими вступають у синтаксичний зв'язок аналiзованi кiлькiснi прислiвники, утворюють двадцять п'ять тематичних груп: 1)Позитивна оцiнка, 2)Негативна оцiнка, 3)Характер людини, 4)Фiзiологiчний стан, 5)Розумовi здiбностi, 6)Зовнiшнiсть, 7)Вiк, 8)Суспiльнi характеристики, 9)Властивостi речовин, 10)Розмiр, 11)Кiлькiсть, 12)Температура, 13)Колiр, 14)Темпоральнiсть, 15)Сприйняття, 16)Метереологiчнi явища, 17)Характеристика дiї, 18)Подiбнiсть, вiдповiднiсть, 19)Відособленiсть, 20)Причина, 21)Нацiональнi особливостi, 22)Звичайнiсть, можливiсть, 23)Абстрактно-логiчнi характеристики, 24)Просторовi вiдношення та 25)Iншi ознаки. З них у художнiх текстах зустрiчаються 24 групи прикметникiв, у наукових - 22 групи.

Тематичні групи прикметників характеризуються різною вагою у наповненні моделі DA в залежності від стилю. Наочно розподіл тематичних груп прикметників у художніх і наукових текстах зображено на рис. 2 та 3:

Відносна частота (у%)

Номер тематичної групи прикметників

Відносна частота (у %)

Номер тематичної групи прикметників

Статистичні дослідження показали, що суттєві розходження у вазi тематичних груп у лексичному наповненнi моделi DA в художнiх i наукових текстах виявили такі тематичнi групи прикметникiв: Позитивна оцiнка, Суспiльнi характеристики, Властивостi речовин, Розмiр, Сприйняття, Звичайнiсть, можливiсть, Характер людини, Зовнiшнiсть, Температура, Темпоральнiсть, Кiлькiсть.

Велику вiдстань мiж стилями демонструють кiлькiснi прислiвники в сполученнi з прикметниками Позитивної оцiнки, Характеру людини, Кiлькостi, Розмiру.

У художнiх текстах максимальним ступенем подiбностi лексичної сполучуваностi з прикметниками характеризуються прислiвники so - pretty - enough - quite; too - enough - nearly; too - enough - pretty; very - almost - quite; so - enough - nearly.

У наукових текстах високий ступiнь подiбностi лексичної сполучуваності демонструють прислiвники enough - too; enough - so; enough - quite; too - rather; pretty - very; really - almost; really - nearly.

З 606 прикметникiв, зафiксованих у сполученнi з прислiвниками мiри та ступеня, типовими (властивими семи-десяти прислiвникам) є 59 лексем для художнiх текстiв, 28 - для наукових. З них спiльними для обох масивiв текстiв є словосполучення з прислiвниками, де в якостi ядерного елемента виступають прикметники different, difficult, good, great, important, large, little, many, much, natural, simple, small, true, useful.

У мовi iснують обмеження семантичного характеру в сполучуваностi iнтенсифiкаторiв з денотаторами якiсної ознаки. В мовленнi цi обмеження порушуються. Це проявляється у сполучуваностi дослiджуваних прислiвників мiри та ступеня з:

1) прикметниками, що мiстять заперечнi афiкси (unfavourable, indifferent, useless);

2) неградуальними прикметниками, якi утворенi вiд основ перехiдних дiєслiв за допомогою суфiксiв -able, - ible i означають “здатнiсть або придатнiсть до чогось” (countable, readable);

3) iншими неградуальними прикметниками, що виражають абсолютну ознаку (dead, blind, complete, single);

4) вiдносними прикметниками, що означають нацiональнiсть, географiчну належнiсть (American, Russian, tropical).

З перерахованими вище прикметниками сполучаються частiше прислiвники неозначеного, повного та неповного ступенів iнтенсивностi.

Лексична сполучуваність з прислівниками

Прислiвники, що є ядерними елементами моделi D'D, утворюють шiсть тематичних груп: Способу дiї, Обмежувальнi прислiвники, Прислiвники часу, Прислiвники мiсця, Кiлькiснi прислiвники, Модальнi прислiвники.

Ядро адвербiальних сполучень кiлькiсних прислiвникiв у художнiх текстах становлять словосполучення, де в якостi головного елемента виступають прислiвники способу дiї. У наукових текстах 75% усiх адвербiальних словосполучень становлять поєднання iнтенсифiкаторiв з прислiвниками способу дiї, кiлькiсними та модальними.

Для всiх груп прислiвникiв - комбiнаторних партнерiв дослiджуваних лексем - (за винятком кiлькiсних прислiвникiв), отримано показники Стьюдента, які свiдчать про суттєвi розходження у лексичному наповненнi моделi D'D залежно вiд стилю. Найбiльшу вiдстань мiж масивами художнiх та наукових текстiв демонструють сполучення дослiджуваних iнтенсифiкаторiв з прислiвниками способу дiї.

Типовими ядерними елементами адвербiальних сполучень кiлькiсних прислiвникiв є 35 прислiвникiв для художнiх текстiв та 11 - для наукових. Спiльними типовими комбiнаторними партнерами iнтенсифiкаторiв в обох масивах текстiв є лексеми clearly, far, much, obviously, well.

Лексична сполучуваність з дієсловами

У синтаксичний зв'язок з дієсловами вступають прислівники мiри та ступеня almost, enough, nearly, quite, rather, really. Характер семантики дієслів є одним із чинників, що визначають взаємодію прислівників міри та ступеня з дієсловами.

Звернення до методу словникових дефiнiцiй показало, що серед дiєслiв, якi сполучаються з прислiвниками мiри та ступеня, видiляється група лексем, у значеннi яких мiститься квалiфiкативний компонент, який можна умовно позначити прикметником або прислiвником, i який визначає взаємодiю дiєслова з iнтенсифiкатором. Так, словниковi дефiнiцiї дiєслова sharpen: to beсome sharp свiдчать про наявнiсть ознаки (sharp), що i дає змогу дiєслову sharpen комбiнуватися з прислiвниками мiри та ступеня. Словниковi дефiнiцiї дiєслова realize вiдмiчають наявнiсть квалiфiкативного компоненту aware (to be aware) i т.д.

Аналiзуючи лексичне наповнення ядерних компонентiв дiєслiвних словосполучень, ми згрупували всi дiєслова, що зустрiлись у словосполученнях, в залежностi вiд бiльшої чи меншої близькостi їх значень в наступнi семантичнi ряди: Розумова діяльність, Психічний і емоційний стан, Сприйняття, Дієслова взаємодії і впливу, Внутрішня дія, Фізичний стан, Оцінка дії, Початок і кінець дії, Інші дієслова.

Дослiджуючи особливостi лексичного наповнення моделi VD та функцiонування прислiвникiв мiри та ступеня, можна встановити деякi закономiрностi. Чим ширше лексичне значення прислiвника, тим бiльша сфера його сполучуваностi з дiєсловами. Прислiвники лексико-семантичних груп зi значенням повного ступеня iнтенсивностi (quite, really) та неповного ступеня iнтенсивностi (almost, nearly) характеризують дiю або стан з точки зору повноти вияву i мають досить широку сполучуванiсть з дiєсловами видiлених семантичних груп. Прислiвники неозначеного (rather) та достатнього (enough) ступенів iнтенсивностi мають бiльш обмежену сполучуванiсть з дiєсловами видiлених груп. Проте для всiх прислiвникiв мiри та ступеня, що функцiонують в моделi VD, характерним є зв'язок з дiєсловами на позначення 1) розумової дiяльностi; 2) внутрiшнього психiчного стану або емоцiйного вiдношення; 3) сприйняття.

Лексична сполучуваність з іменниками

Iменники набувають здатностi сполучатися з прислiвниками мiри та ступеня тодi, коли вони слугують назвами якiсно-суттєвого, означаючи те, що ми думаємо про навколишнiй свiт. Здатнiсть iменникiв характеризуватися ступенем виявляється, як правило, у певнiй синтаксичнiй функцiї - предикатнiй, коли вони називають комунiкативно релевантну ознаку. Iменники розглядаються на основi асоцiативних зв'язкiв з прикметниками i прислiвниками, формально-змiстова тотожнiсть з якими приводить до зближення синтаксичних властивостей, а саме - сполучуваностi з прислiвниками мiри та ступеня.

Вiдзначимо, що не всi прислiвники мiри та ступеня комбiнуються з iменниками, а лише тi, якi виражають не власне iнтенсивнiсть ознаки, а повноту чи неповноту її вияву. Це прислiвники повного (quite, really), неповного (almost, nearly), неозначеного (rather) ступеня iнтенсивностi.

Ознаки, якi називають iменники, видiляються шляхом трансформацiй, критерiєм допустимостi яких є тотожнiсть значення: ND ? DAasN (quite a philosopher ? quite wise as a philosopher); ND ? D'asDasN (almost a day ® almost as long as a day; nearly a half ? nearly as much as a half). Подiбнi трансформацiї дозволили видiлити семантичнi групи iменникiв, якi утворюють словосполучення з прислiвниками ступеня: Носій ознаки, Час, Міра, Абстрактні іменники. В окрему групу ми виділили заперечні, неозначені, узагальнюючі займенники, які функціонують як іменники і сполучаються з прислівниками міри та ступеня.

Отже, прислiвники мiри та ступеня характеризуються вибiрковiстю у сполучуваностi з прикметниками, прислiвниками, дiєсловами та iменниками. Така вибiрковiсть зумовлена, по-перше, семантичними факторами (тобто семантикою як самих прислiвникiв-iнтенсифiкаторiв, так i їх комбiнаторних партнерiв); по-друге, мовними (стилiстичними) особливостями текстiв.

Параметрами стилю, тобто факторами, що розмежовують художнi й науковi тексти, виступають: а) частота прислiвникiв; б) частота моделей сполучуваностi прислiвникiв; в) особливостi лексичного наповнення моделей ядра i основної системи.

Дане дослiдження не охопило все коло питань, пов'язаних з вивченням функцiонування прислiвникiв. Вважаємо перспективним дослiдження лексичних засобiв вираження iнтенсивностi в різних стилях мови; функцiонування низькочастотних моделей сполучуваностi в рiзностильових текстах, подальший вияв залежностей мiж системними та функцiональними характеристиками i встановлення таких параметрiв, за якими ця залежнiсть може бути чiтко простежена.

граматичний лексичний сполучуваність

Основні положення дисертації висвітлено у таких публікаціях автора

1. Андрущенко О.М. Морфолого-семантичні аспекти функціонування прислівника quite в сучасній англійській мові // Науковий вісник ВДУ. - 1996. - № 1. - С. 6-10.

2. Андрущенко О.М. Граматична сполучуваність прислівника quite в сучасній англійській мові // Науковий вісник ВДУ. - 1997. - № 5. - С. 40-42.

3. Андрущенко О.М. До класифікації та сполучуваності прислівників міри та ступеня в сучасній англійській мові // Науковий вісник ВДУ. - 1998. - №3. - С. 41-44.

4. Торосян О.М. Граматична сполучуваність прислівників міри та ступеня в текстах художньої та наукової прози // Тези доповідей 3-ї Міжнародної наукової конференції “Комп'ютерна лінгвістика та викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах”. (Квітень 27-30, 1998, м.Львів). - С. 106.

Размещено на Allbest.ru

...