Аспектуальність у структурі віддієслівних імен дії у російській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

808. 2: 801.563.1

Аспектуальність у структурі віддієслівних імен дії у російській мові

10.02.02 - російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Пчелінцева Олена Едуардівна

Київ 1999

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти України.

Захист відбудеться “19”_березня_1999р. о_14_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка (м. Київ, бульв. Шевченка, 14).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського державного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано “19”_лютого_1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент Л.І. Шахова

девербатив релевантний сполучуваність

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Розвиток функціонального напряму сучасної лінгвістики в останні роки призвів до перегляду широкого кола лінгвістичних проблем. Якщо традиційна морфологія розглядала граматичне значення лише у зв'язку з певною матеріальною формою його вираження, то в руслі функціонального підходу стає очевидною потреба поглибленого аналізу як самого граматичного значення, так і всіх засобів його реалізації, зокрема імпліцитних.

Ідею “прихованої граматики” було закладено ще у працях О.О.Потебні і розвинуто у дослідженнях Л.В.Щерби, Б.Уорфа Е.Кошмидера, Ч.Філмора, С.Д.Кацнельсона, А.Вежбицької, О.В.Бондарка, О.М.Соколова, Ф.С.Бацевича, В.П.Казакова. Такий розвиток лінгвістичної думки сприяв формуванню нового напряму -- імпліцитної морфології, метою якої є дослідження граматичних значень, що не мають регулярних формальних показників, а виявляють себе як певний тип семантичної опозиції на контекстуальному рівні (О.М.Соколов, О.В.Петров, О.О.Головач). Яскравим випадком імпліцитності значень є процеси транспозиції частин мови, оскільки, змінюючи статус частини мови, слова зберігають окремі граматичні диференційні ознаки інших класів слів. У структурі деривата у згорненому вигляді міститься інформація про лексичну і синтаксичну сполучуваність, тобто у процес словотворення залучається ширше, ніж вважається традиційно, коло явищ - лексичних, синтаксичних, контекстуальних. Так, віддієслівний іменник зі значенням дії здатний отримувати від мотиватора дієслівні семантичні компоненти, зокрема процесуальність, лімітативність, повторюваність, інтенсивність, перфектність, фазовість. Ці ознаки репрезентують семантичну категорію аспектуальності, що характеризує “внутрішній час” дії (Реферовська 1984).

Попри те, що проблему дієслівності імен дії було висвітлено у працях Л.В.Шапошникової, В.В.Бабайцевої, О.І.Коряковцевої, Л.О.Вакарюк, М.О.Морозової, Л.Т.Кабулової, С.Г.Ульянцевої, О.В.Петрова, Г.О.Кузнецової, В.П.Казакова, дотепер залишається нез'ясованим питання про імпліцитні та експліцитні аспектуальні компоненти у семантичній структурі девербативів, не визначено чинники динаміки аспектуальних сем віддієслівних імен у мові та мовленні; потребує розв'язання проблема наявності категорії виду у віддієслівних імен. Актуальність роботи, таким чином, полягає у дослідженні аспектуальної семантики девербативів, категоріального статусу виду в них та чинників аспектуальної репрезентації із загальною орієнтацією на методологію функціоналізму та новітні дослідження з імпліцитної морфології.

Наукова новизна роботи полягає в обгрунтуванні імпліцитного змісту аспектуальності у семантиці девербативів, у характеристиці системно-мовних чинників формування аспектуальної семантики девербативів, в описі типів значень, релевантних/нерелевантних для іменної форми вираження дії, у дослідженні впливу семантичної структури іменника та його афіксів на вибір аспектуально-релевантного контекстуального оточення, в аналізі контекстуальних чинників аспектуальності девербативів.

Метою роботи є комплексне дослідження компонентів аспектуальності та чинників їхньої актуалізації у семантичній структурі імен дії. Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких завдань:

Встановити типологію імен дії та сполучуваність виділених типів з аспектуальними показниками, обгрунтувавши системно-мовні ознаки впливу на формування аспектуальності девербативів.

Визначити аспектуальній потенціал імен дії.

Дослідити вплив девербатива на вибір аспектуально-релевантного контекстуального оточення, визначити роль транспозиційних і дієслівних афіксів у цьому процесі.

Описати різнорівневі контекстуальні чинники формування аспектуального значення девербатива у мовленні.

Матеріал дослідження охоплює близько 5500 девербативів, які вилучено методом суцільної вибірки зі Словаря русского языка в 4-х томах, Словаря современного русского литературного языка в 17-ти томах, Сводного словаря современной русской лексики. Мовленнєві аспектуальні ознаки імен дії проаналізовано на основі 5000 текстових фрагментів із творів російської літератури.

При дослідженні проблеми використовувалася комплексна методика, зокрема, описовий, трансформаційний, дистрибутивний, текстово-інтерпретаційний та інтроспективний методи, а також методи семно-компонентного та кількісного аналізу. З метою перевірки висновків та результатів дослідження було проведено анкетування еталонних носіїв російської мови у кількості 117 осіб у м.Новосибірську.

Теоретичне значення дисертації полягає у комплексному аналізі аспектуальної семантики віддієслівних імен дії, дослідженні системно-мовних та мовленнєвих чинників їхньої репрезентації, що може стати підгрунтям для вивчення інших категоріальних імпліцитних значень, а також для дослідження прихованих дієслівних категорій у віддієслівних іменах дії на матеріалі інших мов.

Практичне значення роботи визначається тим, що її матеріали можуть бути використані у лексикографічній практиці, у читанні теоретичних курсів "Загальне мовознавство", "Сучасна російська мова", у спецкурсах та спецсемінарах із словотвору та імпліцитної морфології, семасіології, лінгвістики тексту, функціональної лінгвистики, а також у перекладацькій діяльності та при викладанні російської мови як іноземної.

Положення, що виносяться на захист

Ім'я дії успадковує від мотивуючого дієслова комплекс аспектуальних семантичних ознак та є периферійним компонентом функціонально-семантичного поля аспектуальності.

Склад аспектуальних ознак девербатива зумовлено особливостями семантичної структури мотивуючого дієслова, та формальними показниками (дієслівними та транспозиційними афіксами).

Семантичний потенціал імені дії вужчий, ніж у співвідносних дієслів: девербатив здатний виражати семантичні ознаки фазовості, тривалості, перфектності, повторюваності, одноактності, інтенсивності, результативності, але не може репрезентувати значення кількісно-часової межі дії.

Ступінь участі контексту в актуалізації аспектуального значення та діапазон його впливу залежать від семантичного потенціалу імені дії та експліцитних аспектуальних показників.

Контекст конкретизує значення девербатива у мовленні за допомогою лексичних, граматичних та синтаксичних чинників. Разом з тим, для девербативів, так само, як і для відповідних дієслів, релевантні ситуації видової синонімії.

Апробація основних положень і результатів дослідження здійснювалася у виступах на 4 Міжнародній конференції “Франция и Украина: научно-практический опыт в контексте диалога национальных культур” (Дніпропетровськ, травень 1997), на 4 Міжнародній конференції “Функциональная лингвистика. Прагматика текста” (Ялта, жовтень 1997), на Всеукраїнській науковій філологічній конференції “Проблемы современной англо-американской литературы. Проблемы современной лингвистики” (Черкаси, травень 1998). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри загального та російського мовознавства Черкаського державного університету.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку скорочень, списку джерел фактичного матеріалу та словників, бібліографії. Обсяг роботи - 198 сторінок.

2. ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, наукова новизна, теоретичне та практичне значення, формулюються мета і завдання роботи.

Перший розділ “Дієслівні властивості імені дії” присвячено теоретичному обгрунтуванню проблеми та аналізу системно-мовних чинників формування аспектуального значення девербативів.

Проблема наявності у віддієслівних іменників дії видових значень має різні аспекти розв'язання: від категоричного заперечення (В.І.Хохлачова, П.Б.Булін, Г.Н.Ращинська) до ствердження їх на рівні діахронії у російських субстантивів в 16-18 століттях (В.В.Виноградов, Н.П.Романова, П.Я.Горбунов, В.Д.Лєвін) чи визнання їхньої актуальності у сучасних іменників (О.М.Пешковський, О.В.Ісаченко, В.В.Винокур). Ці аспекти стосуються лише іменників із суфіксами -ние/-тие, які мають дві мотивуючі основи - доконаного та недоконаного виду (типу отыскивание - отыскание). Інші девербативи, на думку дослідників, не виражають видових значень через відсутність формальних показників.

Однак розв'язання цієї проблеми виключно на терені традиційної морфології є малоперспективним внаслідок того, що аспектуальна характеристика дії не обмежена лише видом, а детермінована також граничністю/неграничністю, способом дії, аспектуально-релевантним контекстом. Граничність та спосіб дії значною мірою випливають з лексичної семантики дієслова і тому успадковуються іменником. Аспектуальна роль контексту зберігається та посилюється щодо віддієслівних імен дії через відсутність у них регулярних видових показників. З огляду на актуальну в сучасній лінвістиці методологію функціоналізму формується новий підхід до цієї проблеми, що враховує при моделюванні функціонально-семантичного поля аспектуальності як системно-мовні, так і контекстуальні, зокрема, глибинні смислові чинники (О.В.Бондарко, В.Г.Гак, Ф.С.Бацевич, І.П.Сусов, О.М.Соколов, В.П.Казаков, Г.Х.Яубасарова).

Внаслідок того, що інтерпретація конкретного аспектуального значення імен дії при відсутності формальних видових показників може бути неоднозначною, засобом його встановлення була методика сполучуваності дієслів з аспектуальними показниками (О.В.Бондарко, М.О.Шелякін), спроектована нами на іменники з урахуванням частиномовної специфіки. Для визначення імперфективної семантики є релевантною позитивна сполучуваність з фазовими дієсловами (начать, продолжать, завершить) та ад'єктивними показниками повторюваності чи тривалості дії (многократный, длительный, постоянный). Сполучуваність з результативними дієсловами (осуществить, произвести, произойти) та ад'єктивними показниками (мгновенный, полный) дає змогу встановити наявність перфективних сем.

Одним із головних системно-мовних чинників за ступенем впливу і обсягом лексичного матеріалу є граничність - неграничність дієслівної основи, яка є облігаторною характеристикою будь-якої дії. Ця семантична ознака обов'язково успадковується іменником та не потребує формального вираження: начать обучение - осуществить обучение, але: началось цветение - *произошло цветение, продолжать пение - *произвести пение.

Семантичний тип видової корелятивності мотивуючого дієслова (“процес - результат”, “одноактність - серійність”), незалежно від виду, є показником наявності процесуальної чи повторюваної семи у структурі девербатива, а також співвідношення перфективних та імперфективних сем. Основними аспектуальними значеннями девербативів, мотивованих дієсловами типу “однократність - серійність”, є однократність, цілісність, результативність: произошел ушиб, сделать возражение. Семи повторюваності зберігаються за умови наявності імперфективного суфікса: продолжалось вздрагивание. Іменники, мотивовані дієсловами типу “процес - результат”, здатні актуалізувати процесуальне значення, незалележно від ступеня його експликації, та характеризуються зрівноваженим змістом поляризованих перфективних та імперфективних сем: начать изучение - осуществить изучение.

Диференційну роль виконують формальні показники: наявність імперфективного суфікса або відсутність префікса у девербативів із корелятивних пар забезпечує переважання сем тривалості: начать издавание - *осуществить издавание. Транспозиційний суфікс -ниj- зумовлює переважання тривалих сем (пор.: начать прохождение, но *произвести прохождение), нульовий суфікс підтримує семи цілісності, результативності (пор.: произошел перегруз, но: *начать перегруз), суфікс -к(а) є у цьому плані універсальним (осуществить сборку - продолжать сборку).

Результати аналізу представлені у схемі. Позначення “ДВ” та “НДВ” використовуються нами щодо переваги певних аспектуальних сем у структурі девербатива.

У другому розділі “Аспектуальні ознаки у семантичній структурі імені дії” розглядається вплив аспектуальної семантики мотивуючого дієслова на його продуктивність щодо іменників дії, а також аналізується потенціал імен дії у сфері внутріслівного вираження аспектуальних семантичних ознак.

Лексико-граматична категорія способів (за іншою термінологією - родів) дієслівної дії нерозривно пов'язана з лексичною та граматичною семантикою дієслова і його афіксів, а тому у більшому обсязі, ніж інші дієслівні ознаки, успадковується похідним іменником. Крім цього вона дозволяє детальніше класифікувати типи аспектуальних значень. Тому аналіз девербативів проводився на підставі їхньої семантичної співвіднесеності з дієсловами певних способів дії.

Специфіка віддієслівного іменника у вираженні значень тривалості виявляється у сфері перетину семантичних ознак тривалості та лімітативності (обмеженості дії) - ім'я дії практично не здатне внутріслівно виражати семантику визначеної, реально граничної тривалості. Властивим для імен дії є вираження невизначеної тривалості - дієслова, які містять цю ознаку, без обмежень утворюють девербативи, наприклад, співвідносні іменники мають 100% еволютивних дієслів (шептание, скольжение), 255 із 262 багатоактних (тарахтение, тикание). З різними відтінками ця ознака характерна також для репродуктивних (167 імен на 225 дієслів, переделывать - переделывание), проспективних (76 імен на 62 дієслова, заготавливать - заготавливание) якісно-оцінних (169 імен на 187 дієслів, выкрахмаливать - выкрахмаливание) та ін.

Щодо реалізації іменем семантики визначеної тривалості, то тут його можливості досить обмежені. Дієслова сативного (нагуляться, выбегаться), надмірно-інтенсивного (улежаться, упрыгаться), фінально-заперечного (доиграться, досидеться) способів дії, які містять цю ознаку у непідкресленій формі, взагалі не спроможні мотивувати імена. В окремих випадках, коли процес творення іменника дії все ж таки має місце, він супроводжується зміною дієслівної семантичної структури: надмірно-тривалі семи значною мірою нейтралізуються, набувається значення статальної перфектності:

тривалий процес - наслідок - неграничний стан

тощать - истощиться - истощение.

Випадки мотивації імен дії тривало-обмежувальними (простоять) та делімітативними (посидеть) дієсловами, у яких визначена тривалість виступає у підкресленій формі, поодинокі: на 650 дієслів припадає 24 девербатива. Обов'язковою умовою їхнього утворення є наявність у дієслова імперфективної форми, оскільки ознака визначеної граничної тривалості в них лише потенційна (перезимовка, отсиживание, побывка).

Реалізацію семантичної ознаки повторюваності у віддієслівних іменах також обмежує тип відношення дії до її межі: девербатив може актуалізувати неграничне повторювання дій або містити ознаку граничності у потенційному вигляді (як спрямованість дії до досягнення межі). Мультиплікативна негранична повторюваність не заперечує утворенню іменників: 100% багатоактних та 140 з 200 ітеративних дієслів мотивують імена дії (позвякивание, притоптывание, пересмеивание), але її граничний тип (попрыгать, застучать) може актуалізуватися лише засобами контексту: Вдалеке раздался стук топора (Арсеньев).

Словотвірна активність дієслів, які виражають дистрибутивну кратність, залежить від міри вираження ознаки граничності. Дистрибутивно-сумарні дієслова з префіксами по- (пострелять всех птиц, побить всю посуду) - експліцитно граничні, тому вони взагалі не творять імен дії. Дистрибутивні дієслова з префіксами об- і раз- (їх нараховується 108) мають імперфективну форму, яка виражає граничність у потенційній формі, через те 62 із них мотивують імена дії: обшаривание, раздаривание і под. Контекст може експлікувати ознаку межі: Важно было, что скажет Дробот после осмотра его горного района (А.Волошин), або представляти дію як реально необмежену: Пока Рогов ждал главного инженера, ему заново припомнился сегодняшний обход участков вместе с начальником шахты (А.Волошин).

Третій тип повторюваності - ітеративний - є більш характерним для іменної форми вираження дії, тому що не містить ознаки граничності. Всі девербативи, співвідносні з дієсловами недоконаного виду, здатні за відповідних умов актуалізувати значення ітеративної повторюваності: Шли конные рати, шли пешие...Остановки(мн.) бывали коротки, переходы долги: за шеломами лесов ждала их Москва (Бородин).

Діапазон значень інтенсивності у віддієслівних іменах дії є досить широким: від неповноти, послабленості дії “атенуативних” імен (подкрашивание) до значної міри прояву ознаки в “підсилювально-інтенсивних” (разгул). До того ж рівень словотвірної активності відповідних дієслів безпосередньо залежить ступеня виявлення цього значення в їх семантичній структурі: чим вища інтенсивність дієслівного способу дії, тим нижча його продуктивність відносно девербативів. Так, атенуативні дієслова утворюють 90 девербативів (припудривание, подсаливание), інтенсивно-якісні - 35 (натапливание, наработка), інтенсивно-підсилювальні - 20 (разогревание, распаривание), інтенсивно-процесуальні - 14 (выпрашивание), підсилювально-інтенсивні - 7 (разгар), тривало-підсилювальні (дозвониться) іменників не мотивують взагалі, незважаючи на наявність імперфективних форм (дозваниваться). Деяку роль тут, певно, відіграє той факт, що водночас зі зростанням ступеня інтенсивності підсилюється емоційно-експресивне забарвлення, проте в загальному контексті дослідження вагомішим є пояснення цих словотвірних лакун зростанням ознаки граничності в інтенсивних дієсловах, яка сягає максимуму в тривало-підсилювальних.

Девербативи здатні актуалізувати у мовленні значення статальної перфектності (затримки результату дії на деякий час). Необхідна умова її прояву - наявність сем граничності та статальності: Модильяни создал множество людей; их печаль, оцепенение, их затравленная нежность потрясают посетителей музея (Эренбург); За громадные годы изгнанья, вся колючим жаром дыша, исходила ты мирозданья, о, косматая наша душа (Набоков).

Спеціалізованим засобом вираження значення фазовості в дієслові є починальний та фінітний способи дії. Вони можуть вказувати на часову межу початку чи кінця дії (нееволютивний тип з реальною граничністю) або на частину дії в її певній фазі (еволютивний тип з потенційною граничністю). Як показує аналіз мовного матеріалу, віддієслівні імена дії утворюються лише від дієслів з еволютивним починальним значенням (зацветать). Але в російській мові дуже мало починальних дієслів з еволютивним значенням (воно маркується імперфективною формою), наприклад, з префіксом за-, за даними А.Н.Тихонова (1959), їх 30 пар. Очевидно, саме цим чинником зумовлюється низька частотність утворення починальних девербативів (з префіксом за- лише 16 субстантивів на 898 дієслів). Від починальних дієслів з префіксами вз-(воз-)(воспылать) і по-(поскакать), внаслідок їх облігаторної експліцитної граничності, взагалі не творяться девербативи. Внутріслівне вираження девербативом значення завершеності дії також підпорядковується цієй закономірності.

Отже, своєрідність імен дії у сфері вираження аспектуальної семантики виявляється при взаємодії значень фазовості, повторюваності, тривалості та інтенсивності з семантичною ознакою лімітативності. Лімітативність поєднує різноманітні типи відношення дії до її межі, яка може бути зовнішньою та внутрішньою, реальною та потенційною. Наявність зовнішньої межі в іменниковій дії, тобто актуалізація її граничності засобами контексту, досить поширена. Але реалізація у формі іменника внутрішньої (внутріслівної) межі залежить від змістовного типу дієслівної граничності. Наявність ознаки результативної межі (спрямованості на досягнення передбачуваного результату) у семній структурі мотивуючого дієслова не перешкоджає процесу творення іменника дії, який легко успадковує цю семантичну ознаку. Це, наприклад, актуально для імен, мотивованих результативно-тотивними (включение, наскок), процесуально-результативними (подъем, возвращение), результативно-пантивними (стройка, побелка) дієсловами. Значення результативної межі може актуалізуватися у контексті: Отец остался в Ельце и довел дело до открытия тайн, разоблачавших возмутительные преступления (Лесков), або залишатися у потенційному вигляді: Происходило торжественное открытие движения по вновь устроенному мосту (Чехов).

Іншим типом граничності є значення одноактності. У віддієслівних іменах дії не спостерігається регулярного співвідношення за ознакою одноактності - багатоактності (іменних пар, які зберігають відповідні дієслівні показники, нараховується близько 40: глотание - глоток і под.). Але при вживанні в контексті у формі однини “одноактні” девербативи завжди актуалізують значення одноактної дії: Шуршащая медленность мига Тревожним звонком прервалась (Евтушенко). Пор.: Отрок лил князю воду...; касание струи о медь рождало звон, похожий на дальнюю песню (Бородин). Розряд “одноактних” девербативів взагалі можна вважати унікальним через те, що суто іменниковий суфікс аспектуально маркує іменну дію, до того ж цілком однозначно.

Проте існують і інші типи граничності, які вказують на кількісно-часову межу дії. Саме вони є тією дієслівною ознакою, яка входить у суперечність із формою іменника і здатна зберігатися при транспозиції в ім'я лише у потенційному вигляді. Всі змістовні типи кількісної реальної граничності дієслівної дії не допускають утворення віддієслівного іменника. Це вже розглянуті нами 1) часова межа певної тривалості дії (взаємодія з ознакою тривалості), 2) часова межа початку або кінця дії (взаємодія з ознакою фазовості), 3) крайня межа інтенсивності (взаємодія з ознакою інтенсивності), 4) крайня межа повторюваності дії (взаємодія з ознакою кратності). Можливо, це явище зумовлене впливом предметного категоріального значення іменника, для якого результативні семи є більш релевантними, ніж кількісно-часові ознаки, оскільки що ім'я генетично не пов'язане з часом.

У третьому розділі дисертації “Аспектуальність імені дії та контекст” розглядається аспектуальна специфіка девербативів у мовленні. Взаємозв'язок і взаємовплив контексту і словоформи виражається, з одного боку, у вибірковому характері сполучуваності субстантива з різними контекстуальними елементами. Це зумовлено імпліцитно або експліцитно вміщеною в ньому вказівкою на можливість включення до певного контексту. З іншого боку, аспектуально релевантний контекст може значною мірою модифікувати семну структуру слова, наводити одні семи і гасити інші. Обидва процеси щодо імен дії послідовно розглядаються у цьому розділі.

Аспектуально-семантичний потенціал девербативів зумовлює діапазон контекстів їхнього мовленнєвого вживання та необхідний ступінь участі контекстуального оточення в актуалізації аспектуальних сем. Якщо відповідна сема є домінантною у структурі девербатива, то її актуалізація здійснюється без підтримки контекстуального оточення: Мне нужно только ваше отсутствие (Пушкин) = ...чтобы вы отсутствовали - пор.: Мне нужен только ваш отъезд = чтобы вы уехали. Такі відцентрові властивості найбільш характерні для процесуальних та граничних сем. За результатами експерименту наявність сильної процесуальної або граничної семи у девербатива зумовила його використання у відповідних значеннях у 111 та 97 випадках із 117.

Зрівноважений зміст поляризованих сем або периферійний статус семи визначає необхідність підтримки контексту для її актуалізації: Ахилла рассказал Захарии все трудности, преодоленные им при исполнении пирамиды (Лесков) ...когда он исполнял пирамиду. Пор.: За угрозой последовало и исполнение: раздались удары в дверь (Лесков) затем угроза была исполнена... Привертає увагу можливість актуалізації слабкої процесуальної семи девербативами, мотивованими дієсловами ДВ, яка виникає у випадку, коли результат дії імпліцитно передбачає більш чи менш тривалу дію: Постом, покаянием, исповедью очищали себя писцы, прежде чем приступить к написанию книги (Бородин) = ...начать писать. Цьому не перешкоджає навіть одновидовість мотиватора Perfektiva tantum за умови його імпліцитної процесуальності,: Декабрь веревки вил из тел... когда посул свобод прошел… (Пастернак) когда закончили сулить свободы... Частотність вживань залежить від статусу семи. Девербативи, що містять поляризовані семи (наприклад, изучение), приблизно з однаковою частотою вживаються в обох аспектуальних значеннях (65 : 52) Периферійний статус семи (наприклад, результативности у слові выслеживание) зумовлює низьку можливість використання у відповідному значення (6 випадків із 117).

Відсутність процесуальних та граничних сем у структурі іменника запобігає його вживанню у відповідних значеннях. Якщо девербатив не має сем граничності (пребывание, лежание), то обмеження дії може бути лише зовнішнім: После минутного молчания Ариадна прижалась ко мне и сказала...(Чехов) = помолчав минуту... (це характерно і для відповідних неграничних дієслов: М.О.Шелякін 1983) але такі вживання є нехарактерними для цих імен (близько 1% вживань). Винятком є значення повторюваності, що відзначається доцентровими властивостями. Його реалізація релевантна для будь-якого девербатива, дія якого може повторюватися, у певному контексті: Старик выпустил троекратный наезд Ильи, и песня вышла крепче, как удар меча (Бородин); чи у формі множини: Грозные посещения, пожары и грабежи прекратились (Пушкин), пор.: Это слово пришлось мне сдержать лет через семь после моего первого посещения (Чехов). У цьому випадку легко провести паралель: недоконаний вид - множина, доконаний вид - однина, тобто категорія числа приймає на себе функцію вираження значень, які у дієслові виражаються за допомогою видового протиставлення (див. роботи М.С.Поспєлова, М.Я.Гловинської). За результатами експерименту, жодний з інформантів не використав неграничні та непроцесуальні девербативи (проживание, предупреждение) у нерелевантних значеннях (*начать предупреждение). Однак, девербатив признание, який не містить сем повторюваності, було використано у повторюваному значенні в 9 випадках.

Сполучуваність девербативів з аспектуально-значущим контекстуальним оточенням певною мірою детермінується експліцитно. Дієслівні перфективні префікси та імперфективні суфікси девербатива забезпечують перевагу певних аспектуальних сем, особливо при збереженні семантичної кореляції (верстка - сверстка, выздоровление - выздоравливание), та впливають на функціональні особливості імен дії. Так, “перфективно марковані” члени пар не здатні актуалізувати значення контекстуально неграничного процесу. Це зумовлено, очевидно, неможливістю повного погашення результативного значення префікса: Диагноз требует длительного стационарного лечения (неможливе: излечения) (Чехов), але: Уж коли заболел, то пиши пропало. В медицине нет даже намека на возможность излечения(Чехов). Проте вживання “перфективного” девербатива у значенні результативного процесу, тобто з відтінком перфективності, можливе: Директор разрешил Мерзоеву съездить проведать земляка, находившегося на излечении (=лечении) после тяжелой контузии (Панова).

“Імперфективно марковані” девербативи не вживаються у значенні непроцесуального цілісного факту: От жары не было спасенья (неможливе: спасания) (Ильф и Петров). Результати експерименту це підтверджують: 117 осіб (100%) із пари спасени(е) - спас(а)ни(е) використали для цього речення “перфективний” девербатив, 80 інформантів вибрали слово на -ание для конструкції з процесуальним значенням: Поспел миноносец “Бравый” и тоже занялся спасанием людей (Новиков-Прибой).

Семантика транспозиційних суфіксів (расцеп - расцепка - расцепление) також корегує функціональні аспектуальні особливості девербативів. Іменники з -ние в 75% проаналізованих мовленнєвих фрагментів реалізують тривало-процесуальне значення: Я готовился на утро присутствовать при перехождении через экватор (Гончаров) = ... когда будут переходить; в 25% - значення граничності, результативності: Иско не пошевелился, ожидая возвращения человека (Усов)= ... когда возвратится.

Девербативи з -ка приблизно з однаковою частотністю реалізують обидва значення: Пьеса “Дни Турбиных” вызвала бурю негодования “неистовых ревнителей” после ее постановки (Аношкина) - Игра казалась беспроигрышною и началась подтасовка ...карт (Лесков).

Дія, яка виражена девербативом з нульовим суфіксом, сприймається, здебільшого, як цілісна, закінчена. Підрахунок контекстуальних вживань показав, що у 70% випадків такі іменники актуалізують результативне, а у 30% - тривало-процесуальне значення: По осмотре постели Дюковский отрапортовал (Чехов) = ...осмотрев постель... - Войдя во флигель, следователь занялся, прежде всего, осмотром двери в спальню (Чехов) = начал осматривать... За результатами анкетування, ім'я з -ка було вжито в обох аспектуальних значеннях у 81 випадках: заниматься закупкой - осуществить закупку. Семантика утворень із нульовим суфіксом однозначно сприймається як цілісна, результативна (90 випадків із 117), із суфіксом -ниj- - як актуально-тривала (110 випадків із 117).

Важливим засобом вираження дієслівної аспектуальної семантики є вузький або широкий контекст, оскільки приховані категоріальні значення експлікуються тільки на рівні сполучуваності з іншими знаками. Імперфективні семи актуалізуються:

а) у сполученні з іменниками, прикметниками і дієсловами, що вказують на певну фазу дії, на її необмежено-повторюваний характер чи пролонговану тривалість: Хозяин, малый лет двадцати трех, занят уборкой (Чехов). Мы не вправе всю энергетику строить на принципе высвобождения энергии из вещества своей планеты (Э.Гирусов);

б) в словосполученнях з дієсловами зі значенням одночасних дій, що підкреслюється прийменниками при, во время: Наполовину снятый сапог во время тряски и падения сам снялся (Чехов); або прийменником по мере: Бледно-розовые птицы ...с этих крыльев сыпали белые перышки и по мере приближения к земле обращались в пепел (Лесков);

в) за наявності детермінантів, що конкретизують іменну дію як тривалу, постійну або таку, що повторюється: Люба проводила все свое время за работой или разливанием чая (Лесков); Подкормки проводят дважды в год (Дьяченко).

Семи результативності, закінченості, цілісності дії актуалізуються в іменах дії:

а) у сполученні з результативними дієсловами у формі доконаного виду: Посреди ночи разбудили меня ужасные крики: можно было подумать, что неприятель сделал нечаянное нападение (Пушкин); з іменниками, що вказують на конкретно-фактичний характер іменної дії чи на момент її здійснення: Реформу Владимира следует понимать как попытку преодоления кризиса самого язычества (А.Кузьмин); з прикметниками, що виражають повноту здійснення дії: Турция близка к полному распадению (М.Филиппов);

б) у словосполученнях з часовими відношеннями дій, які здійснюються послідовно: По уходе Меньшикова Блистательной Портой овладела паника (М.Филиппов).

Для девербативів, як і для відповідних дієслів, релевантні ситуації видової синонімії, у яких аспектуальне значення можна витлумачити подвійно, при цьому зміст висловлювання суттєво не змінюється. Такі приклади співвідносні з аналогічними дієслівними ситуаціями синонімічного вживання видів, наприклад: Отвал парохода был назначен ранним утром (Мамин-Сибиряк) = ...Пароход должен был отвалить(ДВ) = ...должен был отваливать(НДВ).

У результаті дослідження було зроблено такі висновки.

Віддієслівні імена дії зберігають комплекс дієслівних аспектуальних ознак в імпліцитному та експліцитному вигляді. Внаслідок нерегулярності формального вираження аспектуальність не набуває у іменнику статусу граматичної категорії.

Склад аспектуальних компонентів у семній структурі девербативів формується під впливом системно-мовних чинників, найважливішими з яких є аспектуально-семантична характеристика мотивуючого дієслова (граничність/ неграничність, значення його способу дії, семантичний тип видової корелятивності) та формальні показники іменної дії (дієслівні та транспозиційні афікси).

Семантичний потенціал імен дії вужчий, ніж у співвідносних дієслів: девербатив здатний виражати аспектуальні ознаки фазовості, тривалості, перфектності, повторюваності, інтенсивності, якщо вони не містять сем кількісно-часової реальної межі дії. Результативний та одноактний тип межі сполучується з формою іменника.

Нерегулярність утворення імен дії пояснюється наявністю у семантичній структурі певних дієслів ознаки кількісно-часової межі, що суперечить формі іменника.

Неграматичний характер аспектуальності девербативів зменшує значення морфемних показників та підсилює роль семантичного потенціалу основи у її репрезентації. Ознаки процесуальності та результативної межі відзначаються відцентровими властивостями, семантика повторюваності має переважно доцентровий характер та потребує контекстуальної підтримки.

Дієслівні видові афікси посилюють відповідні семи у структурі імен дії. Наявність чи відсутність формального показника (у корелятивній парі іменників) запобігає вживанню цього девербатива у контексті з яскравою та однозначною протилежною аспектуальною семантикою. Транспозиційні суфікси додають значенню імені дії певних аспектуальних відтінків.

Аспектуально-релевантні лексичні, граматичні та синтаксичні чинники контексту зумовлюють актуалізацію у девербативах перфективних та імперфективних ознак. Випадки, у яких можливе неоднозначне тлумачення семантики імені дії, належать до дієслівних ситуацій синонімії видів.

Облігаторний характер аспектуальних ознак у структурі девербативів та їх переважно імпліцитне вираження визначає периферійний статус імен дії у структурі функціонально-семантичного поля аспектуальності у російській мові.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Фазовая семантика в структуре отглагольных имен действия. // Ономастика і апелятиви. Збірник наукових праць. Дніпропетровськ, 1998, С.121 - 132.

2. Имплицитная семантика вида в отглагольных именах существительных с абстрактным значением действия.// Лінгвістичні студії. Вип.ІІ. Черкаси,1997, С.95-103.

3. Соотношение словообразовательного и контекстуального факторов в формировании аспектуальной семантики субстантивов. // Вісник Черкаського університету. Вип.3.Черкаси,1997, С. 81-89.

4. Функціональна обумовленість аспектуальних значень у віддієслівних іменах дії. // Гуманітарний вісник. Проблеми сучасної лінгвістики. №2. Черкаси, 1998, С.174-178.

5. Некоторые аспекты имплицитной глагольной семантики субстантивов с абстрактным значением действия.// Тези доп. 4 Міждународної конференції “Франция и Украина, научно-практический опыт в контексте диалога национальных культур” - Дніпропетровськ, травень, 1997, І том, С. 151-155.

6. Аспектуальні значення у віддієслівних іменах дії. // Тези доп. Всеукраїнської наукової філологічної конференції “Проблеми сучасної англо-американської літератури. Проблеми сучасної лінгвістики”. Черкаси, травень, 1998, С. 61-62.

Размещено на Allbest.ru