Експлуатація трудових ресурсів України гітлерівською Німеччиною у роки окупації

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ГІТЛЕРІВСЬКОЮ НІМЕЧЧИНОЮ У РОКИ ОКУПАЦІЇ

Спеціальність: Історія України

Потильчак Олександр Валентинович

Київ, 1999 рік

1. Загальна характеристика дисертації

Історія нашої Батьківщини періоду Другої світової війни, наповнена трагізмом і багатогранністю, динамізмом та суперечливістю, хвилює вже не одне покоління дослідників. Велика Вітчизняна війна, яку вів Радянський Союз, явила світу не лише двобій величезних військових сил та ідеологій. Ця війна рельєфно показала, яку роль у досягненні загальної військової перемоги відіграє економіка та людський потенціал - кваліфіковані трудові резерви і робоча сила.

Однією із стратегічних цілей німецького рейху у війні проти СРСР було перетворення окупованої території України на аграрно-сировинний придаток і джерело дешевої робочої сили для власної військової економіки.

Основою "східної" політики нацистської Німеччини стала колоніальна економічна експансія та безпосередньо пов'язане з нею створення системи жорстокої трудової експлуатації "тубільного населення". Ця доля не оминула й Україну, яку гітлерівці вважали чи не найголовнішим резервуаром робочих рук на окупованих радянських територіях.

Нацистські плани використання людських ресурсів завойованих країн мали всеохоплюючий характер. На захопленій території республіки фашисти запровадили загальну трудову повинність, яка ґрунтувалася на терорі, залякуваннях та примусовій праці. Нещадному визискуванню було піддане все цивільне населення. Одночасно окупанти широко та планомірно використовували працю сотень тисяч військовополонених Радянської Армії, які опинилися у таборах на території України. Протягом 1941-1944 рр., мільйони наших співвітчизників були депортовані для використання як дешевої робочої сили у військовій промисловості та сільському господарстві, будованого Гітлером на крові мільйонів європейців "тисячолітнього рейху". Для того, щоб повною мірою використати потенціал нашого народу з метою задоволення військово-економічних та політичних цілей Німеччини у війні, окупанти навіть почали здійснювати обмежену професійну підготовку необхідних їм фахівців нижчої та середньої ланки для промисловості та сільського господарства колонізованої України.

Актуальність дослідження. Наукова актуальність дисертаційного дослідження в значній мірі зумовлена станом вивчення теми в радянській та сучасній вітчизняній історичній науці. Історична наука, зазнавши негативних впливів тоталітарної ідеології, бюрократичних методів керівництва, догматизму й некомпетентного втручання, виявилася неспроможною глибоко й об'єктивно витлумачити цілу низку складних і неоднозначних проблем історії українського народу. Останнє повністю стосується й висвітлення історії України періоду Другої світової та Великої Вітчизняної воєн. Хоча за радянської доби тема нацистського окупаційного режиму в Україні активно розроблялася, однак це відбувалося в руслі офіційної партійної історіографії, що робило неможливим об'єктивний аналітико-критичний розгляд цілого ряду важливих проблем. Як наслідок цього, в радянській та вітчизняній історіографії до сьогодні немає комплексного наукового дослідження, спеціально присвяченого вивченню політики німецько-фашистської окупаційної адміністрації в Україні з питань експлуатації робочої сили та трудових резервів. Ця проблема знаходила своє відображення переважно в контексті тих історичних досліджень, у яких розглядалися різноманітні аспекти економічної колоніальної експансії "третього рейху" на окупованих територіях СРСР. Це здебільшого діяльність комуністичного підпілля і партизанських загонів по зриву планів економічної експлуатації захоплених територій, а також боротьба робітників і селян проти "нового порядку".

У зв'язку з цим існує нагальна потреба в неупередженому аналізі і оцінці конкретних питань, що стосуються нацистського окупаційного режиму та експлуатації трудових ресурсів України у військово-економічних інтересах рейху. Саме завдяки цьому обрана тема належить до актуальних напрямів історичної науки. Історичне дослідження проблеми, позначеної в заголовку дисертаційної роботи, розширить дотеперішні знання про характер і зміст складних та суперечливих соціально-політичних та соціально-економічних процесів, що мали місце на території України в період німецько-фашистської окупації і нині спостерігаються в країнах з тоталітарними режимами та військово-поліцейською диктатурою.

Розбудова держави вимагає уважного ставлення до власної історії, примушує в сучасній складній економічній та політичній ситуації враховувати уроки трагічного історичного досвіду, який набув наш народ у період Другої світової війни, опинившись в епіцентрі двобою найжорстокіших тоталітарних ідеологій сучасності.

Предметом дослідження є теоретичні основи та конкретні прояви нацистського експансіонізму у сфері трудових ресурсів України у роки Другої світової війни. Об'єктом дисертаційного дослідження є діяльність німецько-фашистських окупаційних органів, яка була спрямована на розробку та впровадження у життя заходів всеохоплюючої трудової експлуатації українського народу, формування та використання трудових резервів України в інтересах "третього рейху". Об'єктом нашої наукової розвідки є також професійна підготовка трудових резервів промисловості та сільського господарства в роки окупації.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період окупації України військами німецького вермахту та функціонування органів окупаційної адміністрації - 1941-1944 рр.

На той час територію України було перетворено на об'єкт всеохоплюючої економічної експлуатації, джерело промислових, сировинних, продовольчих та людських ресурсів для потреб військової економіки нацистського рейху. Водночас період окупації був наповнений політичними та військовими подіями, які безпосередньо вплинули на соціальну структуру українського суспільства, стан ринку робочої сили, а також на становище трудових ресурсів промисловості та сільського господарства.

Географічні межі дисертації охоплюють території рейхскомісаріату Україна та зони тилу групи армій "Південь". Вибір автором географічних меж дослідження обумовлений тими обставинами, що Українську РСР під час окупації її нацистами та їх сателітами було розділено на чотири зони. Галичина увійшла до складу генерал-губернаторства, території Польщі анексованої Німеччиною.

Буковина, Південна Бессарабія та території між Південним Бугом і Дністром відійшли до Румунії. На анексованих загарбниками територіях України діяли порядки та законодавство, яке суттєво відрізнялося за своєю спрямованістю від політики і законодавства, що нацисти проводили і втілювали в життя на території двох інших зон - рейхскомісаріату України, що перебував під цивільним окупаційним управлінням, та зони тилу групи армій "Південь", в якій "порядкував" вермахт. Наукова доцільність вимагала від автора визначитися територіально, щоб більш глибоко, комплексно і рельєфно дослідити особливості нацистської політики формування і використання трудових ресурсів в регіонах, яким рейх офіційно надав статус окупованих.

Основною метою роботи є комплексне дослідження особливостей політики німецько-фашистської окупаційної адміністрації в Україні щодо використання трудових ресурсів місцевого населення в 1941-1944 рр., та заходів, здійснених нацистами у цьому напрямі і спрямованих на формування системи примусової праці на основі загальної трудової повинності.

Звідси випливають головні завдання дослідження:

- дослідити механізм розробки та впровадження окупантами на території України принципу примусової трудової експлуатації всього працездатного населення;

- показати та проаналізувати процес депортації населення України на роботу до Німеччини та дослідити умови життя і праці українських "остарбайтерів";

- розкрити конкретні шляхи формування системи примусової праці та особливості цього процесу в Україні;

- показати суть колоніальної трудової експлуатації нацистами людських ресурсів України;

- розглянути особливості трудової експлуатації цивільного населення та військовополонених;

- оцінити масштаби використання нацистами трудових ресурсів України, а також міру ефективності політики окупаційних органів у сфері організації трудової повинності та залучення до праці окремих соціальних груп;

- показати соціальне становище працюючого населення України в умовах ворожої окупації та розкрити суть соціальної політики окупантів;

- дослідити основні засади та розглянути зміст конкретних заходів окупантів у сфері професійного навчання та підготовки трудових резервів для власних потреб.

Стан наукової розробки теми. Перші роботи, в яких розглядалося питання про становище населення окупованих територій Української РСР та нацистський окупаційний режим, з'явилися ще під час війни. Публікації воєнних років були в основному присвячені викриттю злочинів німецько-фашистських загарбників та їхньої колоніальної політики. Серед іншого в цих роботах знайшли своє відображення й окремі аспекти досліджуваної теми. Праці періоду війни та перших післявоєнних років мали, як правило, публіцистичний та агітаційно-партійний характер. В них дуже бідний фактичний матеріал, що пов'язано перш за все з убогістю джерел та цензурними обмеженнями.

Незважаючи на це, окремі дослідження все ж містять цінний конструктивний матеріал, який розкриває суть окупаційної політики нацистів, зокрема, у сфері експлуатації трудових ресурсів окупованих територій України, а також українців поза її межами.

Протягом 60-80-х років радянськими істориками, в тому числі й українськими, опубліковано десятки праць, у яких тією чи іншою мірою розглядалися певні аспекти нацистської політики колоніальної трудової експлуатації цивільного населення та військовополонених в Україні. Щоправда, ця проблематика в абсолютній більшості праць досліджувалася переважно в контексті "всенародної боротьби в тилу німецько-фашистських військ", "зриву колонізаторських планів нацистських окупантів", показу "керівної і спрямовуючої ролі Комуністичної партії у боротьбі з ворогом на окупованій території" тощо. В цей період з'являються наукові праці, у яких уперше досліджувалися різноманітні конкретні аспекти "нового порядку". Це, перш за все, монографії і статті М.В. Коваля, Л.В. Кондратенко, В.І. Кучера, В.В. Машотаса, М.М. Загорулька, А.Ф. Юденкова, В.М. Земскова, В.М. Нем'ятого, П.С. Дишлевого та інших дослідників, які досить докладно зупинялися на характеристиці загальних засад нацистської політики економічної експлуатації окупованих територій та на конкретних напрямах їх реалізації. Водночас проблемам використання трудових ресурсів України у військово-економічних інтересах рейху достатньої уваги не приділялося, бо сама постановка такого питання суперечила відомій партійній аксіомі про "всеохоплюючий патріотизм радянського народу". Загальним недоліком названих вище праць, як і взагалі історіографії радянського періоду, є очевидна ідеологічна зашореність та поверховість дослідження багатьох проблем стосовно теми нацистської політики використання людських ресурсів окупованих територій. Звичайно, з'являлися роботи, в яких об'єктивно висвітлювалися історичні факти та події. Серед них заслуговує на увагу монографія М.В. Коваля "Борьба населения Украины против фашистского рабства", в якій йшлося про експлуатацію праці українських "остарбайтерів" у Німеччині, а також відома праця М.М. Загорулька та А.Ф. Юденкова, що витримала три видання. Роботу дослідників, на наш погляд, унеможливлювала очевидність історичних паралелей, викликаних тоталітарною сутністю обох режимів - гітлерівського і сталінського. Окрім згаданих вище праць, різноманітні аспекти проблеми експлуатації трудових ресурсів окупованих територій України знайшли відображення на сторінках фундаментальних узагальнюючих робіт з історії Великої Вітчизняної війни та руху Опору на окупованих територіях. В цих дослідженнях окремі розділи присвячені розкриттю суті і змісту фашистського окупаційного режиму, політики економічної експлуатації окупованих територій та місцевого населення. Разом з тим, зазначеним працям притаманні недоліки заідеологізованої радянської історіографії в тій її частині, яка стосується теми дослідження. Дотичні та близькі за змістом і хронологією проблеми, Україна в експансіоніських планах німецького фашизму, боротьба українського народу проти пограбування та експлуатації республіки нацизмом, використання гітлерівською Німеччиною економічного потенціалу окупованих та залежних країн Європи, розглядаються в докторських та кандидатських дисертаціях М.М. Швагуляка, Ф.М. Телегіна, Л.В. Кондратенко, П.С. Дишлевого та інших.

Новітній етап у розвитку вітчизняної історіографії окупаційної політики фашистської Німеччини в Україні в роки Другої світової війни почався наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. Останнім часом з'являється досить велика кількість праць, автори яких намагаються об'єктивно і виважено подати аналітико-критичний розбір різноманітних проблем історії України періоду Другої світової та Великої Вітчизняної воєн. Однак глибоко і всебічно розглядувана проблема науковцями не опрацьовувалася. За останні роки в науковій періодиці та в різноманітних збірниках опубліковано лише кілька статей з дотичних тем і узагальнюючі праці М.В. Коваля.

У 1998-1999 рр., Лаврищуком В.І. та Вєтровим І.Г. захищено кандидатські дисертації, одним з аспектів дослідження яких став нацистський експансіонізм в демографічно-трудовій сфері. Однак, як і раніше, праць, у яких би проблема експлуатації трудових ресурсів України розглядалася б комплексно, не існує. Зарубіжна історіографія про німецько-фашистську окупаційну політику в Україні базувалася, переважно, на об'єктивістських підходах до висвітлення теми, але у своєму доробку також не має комплексних спеціальних досліджень, присвячених вивченню колоніальної експансії Німеччини, зорієнтованої на використання трудових ресурсів окупованої України. Основний комплекс праць західних учених стосується території всього Радянського Союзу. В українському контексті можна згадати кілька праць, у яких побіжно розглядаються питання визискування трудових ресурсів Української РСР у роки нацистської окупації. Зауважуємо, що окремі аспекти теми нашої дисертації вже досліджувалися. Зокрема існує низка робіт, у яких розглядається питання експлуатації праці населення окупованих країн Європи на примусових роботах в рейху. Західні історики спеціально не вивчали особливостей нацистської політики експлуатації праці радянських військовополонених на окупованій території України. Політика рейху щодо радянських в'язнів висвітлена у двох працях німецьких учених, у яких увага акцентується на загальних засадах цієї політики, а не на конкретних проявах її на регіональному рівні.

Певний внесок у вивчення цієї теми зробив український історик діаспори М. Марунчак.

Окремі аспекти колоніальної політики нацистів на окупованій Україні розглядаються і в праці В. Косика, однак автор не приділив достатньої уваги розглядові нацистського експансіонізму у сфері використання трудових ресурсів та організації і функціонування системи примусової праці, більше зосередившись на політичних аспектах "нового порядку".

Комплексніше і докладніше нацистська політика експлуатації трудових ресурсів окупованих територій СРСР розглядається у монографії польського дослідника В. Бонусяка. Його праця присвячена території всього СРСР, через це "український матеріал", хоч він і значний за обсягами, губиться в загальному контексті, що затрудняє аналіз особливостей нацистської політики саме в Україні. Окремі дані про окупаційну політику гітлерівців та становище українського населення генерал-губернаторства знаходимо в роботах Ч. Мадайчика. Загалом західна історіографія, маючи в своєму доробкові значну кількість праць з проблем нацистського окупаційного режиму, не приділила достатньої уваги висвітленню особливостей "нового порядку" на території України, зокрема, використанню Німеччиною потенціалу місцевих трудових ресурсів.

Зроблений нами аналіз літератури з досліджуваної проблеми дає підстави для висновку, що до останнього часу не проводилося комплексного наукового дослідження політики німецько-фашистської окупаційної адміністрації з питань робочої сили та трудових резервів. Дотепер вітчизняна та зарубіжна історіографія досліджувала цю тему поверхово, в контексті розгляду економічної експансії "третього рейху" на Сході, а такі її аспекти, наприклад, як підготовка трудових резервів через систему початкових та середніх професійних навчальних закладів, залишається суцільною "білою плямою" в історіографії нацистського окупаційного режиму в Україні. Саме необхідність виділення нацистської політики експлуатації трудових ресурсів в самостійний об'єкт спеціального наукового дослідження і визначила в значній мірі вибір теми дисертації.

Методологічною основою дисертації є загальнонаукові принципи історизму і системності. У роботі використано проблемно-хронологічний метод дослідження, який передбачає комплексний підхід до вивчення теми. Автор керувався також принципами, які спираються на досягнення вітчизняної і зарубіжної історичної науки, врахував важливі в концептуальному плані розробки тих учених, теоретичні висновки і узагальнення яких сприяли осмисленню та формуванню принципових положень дисертації.

Джерельну базу дисертаційного дослідження складає комплекс архівних та друкованих документальних матеріалів, які здебільшого вводяться до наукового обігу вперше. Головний масив архівних джерел, використаних автором, зберігається у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади управління України та Центрального державного архіву громадських об'єднань України. Опрацьовані нами матеріали з цих архівів можна умовно поділити на дві групи. До першої відносяться документи радянського походження, що об'єднують відомості про окупаційну політику нацистів, становище населення в умовах окупації. В ЦДАВО України до таких належать:

- Матеріали української республіканської комісії по обліку збитків і злочинів, заподіяних німецько-фашистськими загарбниками 1943-1945 рр. - Ф. 3538;

- Колекція документів з історії Великої Вітчизняної війни - Ф. 4620. У фондах ЦДАГО України документи радянського походження, використані автором, наявні серед матеріалів Центрального комітету КПУ - Ф. І.;

- Комсомолу України - Ф. 7;

- Колекція документів з історії Комуністичної партії України в період Великої Вітчизняної війни - Ф. 57;

- Матеріалів Комісії з питань історії Великої Вітчизняної війни при АН УРСР - Ф. 166.

Серед цих документів значна кількість таких, які використовуються вперше. Це, зокрема звіти розвідувальних органів, доповідні записки, огляди НКВС УРСР, інформаційні повідомлення, листи і звернення, що проливають світло на події в Україні періоду окупації. Друга група використаних архівних документів - це матеріали німецького походження, що зберігаються в оригіналах, фотокопіях та перекладах з фотокопій. Переважна більшість з них ще ніколи не використовувалася дослідниками. Серед фондів ЦДАВО України до таких належать:

- матеріали штабу імперського керівника А. Розенберга для окупованих східних областей - Ф. 3676;

- Рейхскомісаріату України - Ф. 3206;

- Колекції мікрофотокопій документів німецько-фашистських установ, армійських груп та їх підрозділів на окупованих територіях - Ф. КМФ-8.

У фондах ЦДАГО України документальні матеріали німецького походження зустрічаються серед документів Особливого сектору ЦК КПУ - Ф. 1. - Оп. 23. Вони містять інформаційні повідомлення окупаційних органів про економічне і політичне становище в Україні, оголошення і звернення окупаційної влади до населення, поточні документи обліку робочої сили тощо. Копії та переклад німецьких документів наявні також серед матеріалів згадуваних нами Ф. 57 та Ф. 166 цього архіву. Це директиви, накази та додатки до них рейхсміністра А. Розенберга, Г. Герінга, Ф. Заукеля, що стосуються економічної експлуатації окупованих регіонів СРСР та України, визискування робочої сили, соціальної політики окупантів; телеграми, листування, інструкції та копії директив Е. Коха, які належали до управління в рейхскомісаріаті України, та інші документи.

Матеріали центральних державних архівів органічно доповнені і конкретизовані документами з регіональних архівних збірок - Державного архіву м. Києва ДАМК та Державного архіву Житомирської області ДАЖО. Особливо цікаву для дослідження інформацію містять матеріали Житомирського генерал комісаріату - Ф. Р-1151, Житомирської міської Управи - Ф. Р-2375 та інші фонди архіву. Це досі невідомі в науковому обігу документи про діяльність місцевих органів окупаційної адміністрації міського та районного рівня.

Основну групу друкованих документальних джерел складають збірники документів і матеріалів про окупаційну політику нацистів на окупованих територіях СРСР і, зокрема, в Україні. Їх можна розділити на дві групи. Перша - це документальні збірники, які об'єднують матеріали, що ілюструють загальні засади окупаційної політики нацистів на всій території СРСР. До другої групи належать збірники, що об'єднують документи, які безпосередньо стосуються німецько-фашистського окупаційного режиму в Україні 1941-1944 рр.

Навіть незважаючи на виразну тенденційність та однобокість підбору документальної бази, ці збірники є важливим джерелом з цієї проблеми.

Численну групу матеріалів, використаних під час роботи над дисертацією, становлять періодичні видання окупаційної влади, а також преса української допоміжної адміністрації.

Певною мірою нами використано й радянську періодику часів війни та мемуарну літературу.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що авторові вдалося проблему нацистського експансіонізму в сфері експлуатації трудових ресурсів України виділити в самостійний об'єкт спеціального наукового розгляду. Розширено джерельну базу досліджуваної проблеми, оскільки до наукового обігу залучено значну кількість нових даних, невідомих досі документів та друкованих джерел. Зроблено спробу відійти від традиційних ідеологічних схем, що тяжіли однобічністю висвітлення теми в радянській історіографії. Зібрано, опрацьовано та подано у вигляді додатків до основного тексту дослідження інформацію, яка унаочнює виклад конкретного матеріалу і дає змогу краще уявити загальний перебіг подій, про які йдеться в роботі. Досліджено низку аспектів теми, що не знайшли докладного висвітлення, в науковій літературі:

- механізм впровадження окупантами трудової повинності та створення системи примусової праці в Україні;

- форми і методи експлуатації праці цивільного населення, військовополонених та "остарбайтерів";

- створення і функціонування мережі професійної освіти та підготовки трудових резервів в період окупації;

- соціальна політика нацистської влади щодо працюючого населення тощо.

Наукове та практичне значення дисертаційного дослідження полягає у можливості використання його матеріалів та висновків в написанні наукових праць з близьких та дотичних тем, а також у викладанні курсів з історії України та історії слов'янських народів.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена на засіданні кафедри історії слов'янських народів НПУ ім. М. Драгоманова, на засіданні відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України. Результати дослідження обговорювалися на щорічних науково-звітних конференціях викладачів і співробітників НПУ ім. М. Драгоманова в 1996-1999 рр., а також на ІІ Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії м. Черкаси, Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького, 1997 р.

Основні положення дисертації викладені автором у семи наукових публікаціях.

Дисертація побудована за проблемно-хронологічним принципом, структурно поділяючись на вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел, додатки. Обсяг дисертації 207 сторінок. Список використаних джерел складається з архівних та документальних матеріалів, спогадів, довідкових та статистичних видань, літератури, періодики - всього 206 найменувань.

Додатки до тексту роботи об'єднують одну схему, 7 таблиць та один текст документу.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, окреслюються хронологічні та географічні рамки, мета, завдання дослідження, визначається сучасний рівень розробки проблеми, характеризується джерельна база, розкривається наукова новизна та практичне значення роботи.

У першому розділі дисертації "Проблема нацистського експансіонізму у сфері трудових ресурсів України періоду Другої світової війни в історіографії" висвітлюється стан вивчення теми в радянській, вітчизняній та зарубіжній історичній літературі. Оскільки в історіографії немає спеціальних праць, присвячених розгляду основ і проявів нацистської політики експлуатації трудових ресурсів України, то автор зупиняється на історіографічному аналізі літератури з дотичних проблем історії України періоду Другої світової війни та узагальнюючих праць.

Виходячи з стану розробки теми, який характеризується мало дослідженої або поверховістю аналізу проблем демографічно-трудової політики німецько-фашистських окупантів в Україні, автор робить висновок про її наукову актуальність.

Другий розділ дисертації "Система примусової праці і загальна трудова повинність на території України в роки нацистської окупації 1941-1944 рр.".

У його першому підрозділі "Запровадження загальної трудової повинності та формування системи примусової праці" розглядаються передумови, конкретні шляхи і методи формування системи примусової праці на території України. Цей процес можна умовно поділити на три етапи. На першому етапі військові інстанції вермахту почали масово використовувати цивільне українське населення для своїх потреб. Наступним етапом стало запровадження загальної трудової повинності. На третьому етапі для забезпечення виконання поставлених завдань у галузі залучення трудових ресурсів окупанти застосовували ряд заходів, спрямованих на облік, реєстрацію працездатного населення, обмеження міграції та плинності кадрів тощо. В сукупності такі заходи склали основу системи примусової праці, що сформувалася протягом осені 1941 - весни 1942 рр.

Другий підрозділ "Визискування праці цивільного населення України в економічних інтересах фашистської Німеччини" присвячується розглядові загальних напрямів і конкретних шляхів, форм і методів трудового визискування цивільного населення України. Окупанти використовували місцеве населення як дешеву робочу силу для відновлювальних робіт, у будівництві, на промислових підприємствах, в сільському господарстві, обслуговуванні інфраструктури, енергетиці, видобувній індустрії та інших сферах. Поряд з добровільним наймом була поширена і трудова мобілізація. Використання трудових ресурсів в період окупації України супроводжувалося такими характерними явищами як дефіцит кваліфікованих кадрів, низька продуктивність праці, посилений рівень експлуатації робочої сили. Встановлено, що нацистській Німеччині значною мірою вдалося використати місцевий потенціал трудових ресурсів України виключно у своїх військово-економічних цілях.

Третій підрозділ "Соціальна політика "нового порядку" та становище працюючого населення в умовах німецько-фашистської окупації". Інтенсивно експлуатуючи робочу силу, нацисти не могли не врахувати елементарних соціальних потреб працюючих - продовольчого, фінансового забезпечення, мінімального медичного обслуговування тощо. Соціальна політика мала пропагандистський характер, проводилася з метою деякого стимулювання виробничої активності працюючого населення. В реальній практиці "нового порядку" нацистська політика щодо цивільного працюючого населення України набула рис так званого "соціального маневрування". З рештою, нацисти зовсім не врахували елементарних соціальних потреб непрацюючого населення. Загалом соціальне становище працюючого населення було вкрай тяжким.

У третьому розділі "Трудова експлуатація радянських військовополонених та "остарбайтерів" як чинник в нацистській системі примусової праці" розкриваються особливості трудової експлуатації військовополонених на території України та українських "остарбайтерів " в рейху. У першому підрозділі "Використання праці військовополонених на окупованій території Української РСР" розглядаються ідеологічні передумови, загальні засади та конкретні прояви нацистської політики насильницького використання праці радянських військовополонених в Україні. Шляхом інтенсивної експлуатації в'язнів нацисти сподівалися розв'язати свої гострі питання нестачі трудових ресурсів та поповнити ними власну військову промисловість. Робочі команди в'язнів використовувалися для виконання найважчих та небезпечних для життя робіт. Продуктивність праці була мінімальною, а умови утримання незадовільними. Військовополонених активно використовували у сільському господарстві та добувній промисловості України. Згідно з виявленими нами документами на Україні в роки окупації знаходилося понад 180 таборів для військовополонених та 70 для цивільних осіб. Окупаційна влада активно використовувала працю звільнених з полону військовополонених - українців, передусім в сільському господарстві.

Другий підрозділ "Насильницька депортація українського населення на роботи до Німеччини". В ньому розглядаються передумови, причини, основні засади, форми і методи депортації цивільного населення України на роботи до рейху. Під час набору робочих рук окупанти застосовували пропагандистський прес, методи психологічного тиску, відверту брехню, погрози, залякування, терор і репресії. Нацистська політика депортації виявилася досить ефективною - і Україна дала рейху найбільший іноземний контингент робочої сили для промисловості та сільського господарства.

Третій підрозділ "Українські "остарбайтери" на примусових роботах у військовій промисловості та сільському господарстві нацистського рейху" цілком присвячується висвітленню проблем, пов'язаних з використанням трудових ресурсів цивільного населення України на території Німеччини. "Східні робітники" з України за своїм статусом були прирівняні до радянських військовополонених, піддавалися систематичній расовій та соціальній дискримінації. Вони утримувалися в таборах за колючим дротом, харчування було зовсім недостатнє, а заробітна плата мінімальною. Робітники зі Сходу були позбавлені свободи пересування. Побиття, штрафи, арешти та ув'язнення в концтаборах були звичним явищем. Прибулі до Німеччини українські фахівці, навіть ті з них, що зголосилися добровільно, працювали, як правило, не за спеціальністю, виконуючи некваліфіковані важкі роботи. Для сфери праці "остарбайтерів" з України були характерні такі явища, як незадовільні умови праці, відсутність техніки безпеки, низька продуктивність праці. Траплялися випадки більш стриманого, навіть прихильного ставлення німців до робітників з України, однак вони були поодинокими і становили виключення з "правил".

У четвертому розділі дисертації "Заходи окупаційної влади щодо підготовки трудових резервів України для потреб гітлерівської Німеччини" досліджуються основні засади політики і конкретні заходи окупантів у підготовці трудових резервів місцевого населення України з метою використання його в військово-економічних інтересах рейху.

Перший підрозділ "Підготовка фахівців нижчої ланки через систему початкових та підготовчих професійних шкіл, навчальних майстерень та курсів" присвячується розглядові нацистської політики в Україні в галузі початкового професійного навчання. На широкому фактичному матеріалі, що його ми вперше використовуємо, показано процес організації та функціонування фахових навчальних закладів нижчого рівня - професійних підготовчих шкіл, училищ, курсів. Автор зробив спробу оцінити ступінь ефективності відновленої мережі професійного навчання у підготовці спеціалістів як мінімальний.

Другий підрозділ "Нацистська політика в сфері підготовки спеціалістів з середньою та вищою спеціальною освітою в Україні". В ньому розглядаються проблеми обмеженого відновлення та функціонування на території України в 1942-1944 рр., мережі середніх професійних навчальних закладів шкіл, училищ, технікумів та окремих вузів, у яких здійснювалася підготовка фахівців для потреб окупаційної влади. Деякі архівні матеріали ілюструють конфлікт, що стався між А. Розенбергом та Е. Кохом на грунті різних підходів шефа і підлеглого до питань відновлення середньої та вищої професійної освіти в Україні. Якщо середні училища та технікуми подекуди все ж працювали, то реорганізовані факультети і відновлені вузи часто існували лише в звітах окупаційних органів.

Нами встановлено, що жоден технікум, інститут чи факультет не спромігся навіть на перший випуск спеціалістів, отже про ефективність відновленої нацистами мережі середніх та окремих вищих навчальних закладів не може бути й мови. Причиною цього був і фактор часу, який з початку 1943 року працював на СРСР.

ВИСНОВКИ

У висновках зроблені узагальнення з основних проблем роботи, які винесені на захист. Дисертант підкреслює, що в основі політики нацистів у сфері використання потенціалу трудових ресурсів окупованої України знаходився принцип загального обов'язку праці, реалізація якого на практиці пов'язувалася із застосуванням як методів силового тиску, так і заходів деякого соціального заохочення працюючих.

Наголошується, що метою політики окупантів у сфері трудових ресурсів було повне та цільове визискування робочої сили. На думку автора, в умовах окупаційного режиму принцип загальної трудової повинності набув організаційного оформлення у вигляді системи примусової праці, яка в основному сформувалася протягом осені 1941 - весни 1942 рр.

Зазначається, що "система примусової праці" - поняття умовне, яке об'єднує низку заходів мобілізаційного та організаційного змісту, спрямованих на впровадження загального обов'язку праці, облік та реєстрацію трудових ресурсів, обмеження міграції та плинності робочої сили. Рівень експлуатації всіх категорій працездатного населення України був надзвичайно високим, а продуктивність праці - мінімальною.

Автор аргументовано стверджує, що соціальна політика окупантів стосовно працюючого населення мала пропагандистський характер та ставила за мету стимулювати виробничу активність. У реальній практиці вона набрала рис так званого "соціального маневрування", при якому заходи соціального заохочення поєднувалися з жорстоким трудовим примусом та неприкритим терором.

Доведено, що радянські військовополонені та українські "остарбайтери" розглядалися нацистами як єдиний контингент трудових ресурсів, що мав використовуватися з найбільшою ефективністю та мінімальними затратами. При цьому методи експлуатації набували найжорстокіших форм, які часто межували з фізичним винищенням. Одночасно нацистське керівництво було змушене, виходячи з військово-політичних реалій і для підтримки мінімальної виробничої активності цих категорій трудових ресурсів, застосовувати стосовно них певні соціальні програми.

Дисертант наголошує, що створення на території України обмеженої мережі професійного навчання було складовою нацистської політики у сфері організації праці та передбачало здебільшого мінімальну фахову підготовку кадрів, потрібних окупантам спеціальностей.

Таким чином, окупаційна німецько-фашистська адміністрація в Україні та нацистське керівництво рейху загалом спромоглися використати наявний в Україні потенціал трудових ресурсів у своїх військово-економічних цілях.

Положення дисертації, які виносяться на захист:

- в основі нацистської політики використання потенціалу трудових ресурсів окупованої України перебував принцип загального обов'язку праці, його реалізація пов'язувалася із застосуванням як методів силового тиску так і заходів мінімального соціального заохочення;

- метою політики окупантів у сфері трудових ресурсів було повне та цільове визискування наявної робочої сили;

- в умовах окупаційного режиму принцип загальної трудової повинності набув організаційного оформлення у вигляді системи примусової праці, яка сформувалася протягом осені 1941 - весни 1942 рр.;

- "система примусової праці" - поняття умовне, що об'єднує низку заходів мобілізаційного та організаційного змісту, спрямованих на впровадження загального обов'язку праці, облік, і реєстрацію трудових ресурсів, обмеження міграції та плинності робочої сили;

- рівень експлуатації всіх категорій працездатного населення в Україні був надзвичайно високим, а продуктивність праці - мінімальною;

- соціальна політика окупантів мала пропагандистський, характер та ставила за мету стимулювати виробничу активність;

- у реальній, практиці "нового порядку" соціальна політика набрала рис так званого "соціального маневрування", коли певні пропагандистські заходи поєднувалися з жорстоким трудовим примусом та терором;

- військовополонені і українські "остарбайтери" розглядалися нацистами як єдиний контингент трудових ресурсів, що мав використовуватися з найбільшою ефективністю та мінімальними затратами;

- створення обмеженої мережі професійної освіти було складовою нацистської політики у сфері організації трудових ресурсів та передбачало виключно мінімальну фахову підготовку кадрів у стислі терміни;

- загалом окупанти спромоглися використати наявний в Україні потенціал трудових ресурсів у своїх військово-економічних цілях, однак ефективність експлуатації різних її контингентів була неоднаковою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ історичний військовополонений окупація

1. Система примусової праці цивільного населення України в роки нацистської окупації 1941-1944 // Молода нація. - 1996. - №4. - С. 186-209.

2. Економічний колабораціонізм в Україні в роки нацистської окупації 1941-1944: причини і прояви. - К.: УДПУ ім. М.П. Драгоманова, 1997. - 29 с.

3. Професійне навчання і підготовка трудових резервів в Україні в період німецько-фашистської окупації 1941-1944: політика і практика агресора. - К.: "Міжнар. фін. агенція", 1998. - 36 с. - Бібліогр.: с. 33-35.

4. Трудові ресурси радянських військовополонених та "остарбайтерів" з України у нацистській військовій економіці в роки Другої світової війни. - К.: "Міжнар. фін. агенція", 1998. - 49 с. - Бібліогр.: с. 41-48.

5. Мовне питання в політиці нацистської окупаційної влади в Україні // Історія в школі. - 1998. - №12. - с. 10-13.

6. Плани фашистської Німеччини у використанні трудових ресурсів України на початку окупації червень-вересень 1941 р. // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - 1999. - Ч. 1. - с. 215-221.

7. ”Новий порядок” в окупованій Україні 1941-1944 // Пам'ять століть. - 1999. - №1. - с. 97-105.

Размещено на Allbest.ru