Склад, статус і структура семантичного об’єднання слів зі значенням "характер поверхні" у сучасній українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ІМ. О.О. ПОТЕБНІ

УДК 808.3-001.2

Склад, статус і структура семантичного обєднання слів зі значенням «характер поверхні» у сучасній українській мові

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Іванова Наталія Дмитрівна

Київ 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української мови Ізмаїльського державного педагогічного інституту Міністерства освіти України

Захист відбудеться “29 ” червня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 при Інституті мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України за адресою: 252001, м.Київ-1, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні (252001, м. Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий “28” травня 1999 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доктор філологічних наук, професор Н.Г. Озерова

АНОТАЦІЇ

семантичний прикметник мова

Іванова Н.Д. Склад, статус і структура семантичного об'єднання слів зі значенням `характер поверхні' у сучасній українській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України. - Київ, 1999.

У дисертації розглядаються теоретичні й практичні проблеми опису лексико-семантичної системи, зокрема її окремий фрагмент. Детально характеризуються семеми в межах семантичного мікрополя зі значенням `характер поверхні'. Аналіз семантичної структури слова, опис семем, різноманітних зв'язків між семемами, встановлення їх ієрархії, побудова моделі семантичних відношень є методологічною основою при дослідженні характеристик лексико-семантичної системи.

Ключові слова: модель семантичних відношень, семантична структура слова, семантичне мікрополе, лексико-семантична група, семема, сема, ідеолексема, асоціація, мовна картина світу

Ivanova N.D. Composition, Status and Structure of Semantic Unite of the Words in the Meaning `Characteristic of Surface' in the Modern Ukrainian Language. - Manuscript.

The dissertation competing for the Candidate degree in Philology, speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. - O.O.Potebnya the Institute of linguistics National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 1999.

The thesis presented for detence deals with the theoretical and practical problems of the description of lexicosemantic system, in particular its specific fragment. A detailed characteristics of semems within the semantic microfield in the meaning `characteristic of surface'. The analysis of semantic structure of the word, the description of sememe different kinds of relations between semems, the establishment of their hierarchy, the structure of the model of semantic relations make up the methodology of studying of the lexicosemantic system and units, structure, integrity, functional direction.

Key words: model of semantic relations, semantic structure of the word, semantic microfield, lexicosemantic group, sememe, seme, idealexeme, language picture of the world.

Иванова Н.Д. Состав, статус и структура семантического объединения слов со значением `характер поверхности' в современном украинском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт языкознания им. А.А.Потебни НАН Украины. - Киев, 1999.

Диссертация посвящена описанию одного из фрагментов семантического континуума современного украинского языка. Теоретическое значение, актуальность и научная основа определяются тем, что избранный для анализа фрагмент лексико-семантической системы украинского языка дан не в отрыве от всего семантического пространства, а с четким определением его места, внутренней структуры и внешних для него связей с другими частями семантического континуума. Это достигается тем, что используется понятие модели семантических отношений в лексике как проявление системности лексической семантики. В основе принимаемой модели лежит понятие “картины мира”, которое и обуславливает как системность внутренней организации данного семантического объединения слов, так и определение его статуса в общей семантической системе и установление связей его с другими частями семантического континуума современного украинского языка.

Впервые проводится структурно-семантическое исследование объединения имен прилагательных со значением `характер поверхности' как системного образования в совокупности всех его связей, раскрывается механизм формирования этой группировки путем определения семантического содержания анализируемого значения. Проверяются общие особенности организации лексической системы, выраженные в модели системных отношений в лексике; выявляются специфические черты данного ее участка (анализируемого объединения семем со значением `характер поверхности'). Уточняются значения отдельных слов, словарные формулировки которых не соответствуют их реальному употреблению. Предлагается синтагматическая и функциональная характеристика слов исследуемого семантического объединения, процесса развития и места ассоциаций в общей модели семантических отношений. Используется комплекс методов для характеристики исследуемых единиц: компонентный анализ производных слов, элементы системно-описательного, функционального методов и лингвистический эксперимент.

В семантической структуре слова рассматриваются как взаимосоотнесенные и взаимообусловленные смысл в качестве “сердцевины” семантической структуры семемы и “сеть ассоциаций”, образующей вместе со смыслом “ореол” семантической структуры слова. Семантические ассоциации анализируются с помощью проведенного психолингвистического эксперимента наряду с использованием имеющихся словарей ассоциаций.

В диссертации на основе модели семантических отношений и иерархий сем определяется внутренняя структура анализируемого семантического микрополя, лексико-семантических групп, синонимических рядов и антонимических противопоставлений, выявлены типы связей между семемами в семантическом микрополе `характер поверхности' и между другими фрагментами языковой картины мира. Единицы семантического микрополя `характер поверхности' - семемы - исследуются с помощью компонентного анализа.

Избранное для анализа (установление статуса в общем семантическом пространстве на основе принимаемого варианта модели, компонентный анализ смысла, анализ других частей семантической структуры слова) выносится на уровень высказывания, текста и исследуется на большом материале произведений украинских писателей. Такой подход позволяет формулировать выводы о функционировании семем данного фрагмента лексико-семантической системы современного украинского языка, открывает возможности дополнения и даже коррекции показаний как толковых, так и специальных словарей современного украинского языка.

Семантическое микрополе `характер поверхности' выступает как проявление системности в лексической семантике и одним из фрагментов модели мира, который опирается на идеографические модели, представленные в трудах Х.Касареса, Ю.Н.Караулова, В.В.Морковкина, Ж.П.Соколовской и других исследователей, и является составной частью семантического поля `Пространство'.

Основные результаты диссертации могут быть использованы при составлении идеографических словарей украинского языка.

Ключевые слова: модель семантических отношений, семантическая структура слова, семантическое микрополе, лексико-семантическая группа, семема, сема, идеолексема, ассоциация, языковая картина мира.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Сучасний стан мовознавчої науки характеризується постійним інтересом до проблем системного опису лексичної семантики. Дослідженню системних явищ у лексиці, їх семантичних особливостей присвячено чимало праць зарубіжних і вітчизняних мовознавців. В українському мовознавстві вивчення лексики як системи займає належне місце у роботах Л.А.Лисиченко, О.О.Тараненка, М.П.Кочергана, П.Ю.Гриценка, В.В.Дятчук, Ж.П.Соколовської, В.С.Ващенка, М.П.Муравицької, Т.Г.Линник, Т.О.Марусенко. Найбільш перспективними у цьому напрямку виявилися наукові пошуки, які мають за мету вивчення окремих семантичних класів як фрагментів лексико-семантичної системи мови, що і зумовило вибір предмета і теми дослідження.

Об'єктом аналізу обрано семантичне утворення прикметників сучасної української мови зі значенням `характер поверхні'.

Актуальність дослідження визначається тим, що в українській мові до цього часу не з'ясоване питання про критерії відбору, склад, статус і внутрішню організацію семантичного об'єднання слів зі значенням `характер поверхні', не встановлено місце аналізованого семантичного об'єднання слів у лексико-семантичній системі сучасної української мови. Розв'язання актуальних питань здійснюється шляхом аналізу структури семантичного об'єднання прикметників сучасної української мови зі значенням `характер поверхні' як окремого фрагмента мовної картини світу.

3в'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов'язаний з комплексною науковою темою кафедри української мови Ізмаїльського державного педагогічного інституту “Розвиток української мови на лексичному та граматичному рівні”.

Метою дисертаційного дослідження є визначення лінгвістичної сутності семантичного об'єднання слів зі значенням `характер поверхні' і встановлення місця цього об'єднання у мовній картині світу.

Основна мета дослідження зумовила постановку та послідовне виконання таких конкретних завдань:

1) визначити ступінь вивчення проблеми системного опису лексичної семантики прикметників у сучасному мовознавстві;

2) встановити критерії відбору семантичного об'єднання прикметників зі значенням `характер поверхні';

3) визначити склад семантичного об'єднання досліджуваних прикметників;

4) виявити структурну організацію об'єднання прикметників зі значенням `характер поверхні';

5) систематизувати значення на основі ієрархії сем, встановити статус аналізованого семантичного об'єднання.

Джерелом досліджуваного лексичного матеріалу послужили: Словник української мови в 11-ти томах, Словник асоціативних означень іменників в українській мові Н.П.Бутенко, тексти художніх творів різних жанрів (М.Коцюбинського, О.Гончара, М.Стельмаха) дані опитування мовців-інформантів. Загальна кількість проаналізованих та каталогізованих лексичних одиниць становить понад 2500. Були використані також дані синонімічних, антонімічних, ідеографічних, енциклопедичних та спеціальних словників.

Методологічною основою дисертації є теорія відображення і пізнання, системно-антропоцентристський підхід до мови, положення про взаємозв'язок мови і мислення.

З метою досягнення об'єктивних результатів у розв'язанні поставлених завдань був комплексно застосований ряд методів лінгвістичного дослідження матеріалу: системно-описовий, структурний, функціонально-семантичний. Дослідження семантичної структури слова, уточнення елементів значення слів здійснювалося за допомогою компонентного аналізу. Контекстний і валентнісний аналізи залучалися для виявлення синтагматичних властивостей багатозначних прикметників та їх асоціативних зв'язків. Характер дослідження зумовив необхідність використання психолінгвістичного асоціативного експерименту.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше проводиться структурно-семантичне дослідження семантичного об'єднання прикметників зі значенням `характер поверхні' як системного утворення у сукупності всіх його зв'язків. У роботі уточнюються значення окремих слів, словникові тлумачення яких, на думку автора, не відповідають їх реальному вживанню. Пропонується синтагматична і функціональна характеристика слів аналізованого семантичного об'єднання прикметників. Наукова новизна полягає також у застосуванні комплексу методів для характеристики досліджуваних лексичних одиниць - компонентного аналізу похідних слів, елементів системно-описового, функціонального методів та психолінгвістичного асоціативного експерименту.

Теоретичне значення роботи полягає у подальшій розробці положень загальної семасіології про системну організацію лексики на українському матеріалі, а також положень психолінгвістики, що стосуються членування мовного простору сучасної української мови.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження у підготовці та проведенні спецкурсів, спецсемінарів з лексичної семантики, етнолінгвістики, частково з психолінгвістики; у вузівських курсах сучасного і загального мовознавства, у практиці шкільного викладання мови.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані дисертанткою самостійно.

Апробація роботи. Основні положення роботи, а також практичні результати апробовано на всеукраїнських та міжнародних конференціях з проблем семантики мови і тексту (Івано-Франківськ, 1993, 1996); функціонального аспекту семантики мовних одиниць (Харків, 1997); лінгвістичних аспектів культури народів Причорномор'я (Сімферополь, 1997).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 10 публікаціях загальним обсягом 3 друк. арк. Серед публікацій 5 статей, решта - тези та матеріали доповідей міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференцій.

Обсяг і структура роботи визначаються завданням дослідження і містять такі структурні частини: вступ, три основні розділи, висновки, список використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 176 сторінок, обсяг дисертаційного дослідження (без списку використаних джерел і додатків) - 159 сторінок, список використаних джерел - 17 сторінок.

2. ОСНОВНІЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено наукову новизну роботи, окреслено теоретичну і практичну цінність одержаних результатів та форми їх апробації, сформульовано мету, завдання і методи дослідження.

У першому розділі “Прикметники зі значенням `характер поверхні' як окрема підсистема лексичної системи української мови” у трьох параграфах розглядаються послідовно історія опису прикметників зі значенням `характер поверхні', основні поняття лінгвістичного апарату і центральна проблема - визначення статусу аналізованого семантичного об'єднання у лексико-семантичній системі української мови.

У роботах, присвячених вивченню семантичної структури прикметників зі значенням `характер поверхні' можна відзначити два спрямування досліджень: перше стосується семантики на основі поняттєвого членування мовного простору (роботи Ж.П.Соколовської, О.В.Кардащук); друге пов'язане з частиномовною специфікою лексичних одиниць просторової семантики. Цю проблему висвітлено в роботах Т.Г.Линник, Д.М.Шрамма.

Слова однієї мови у сукупності своїх значень розглядаються як явище системного характеру. Моделювання семантичних відношень окремих ділянок лексики як прийом дослідження залишається актуальним для опису лексико-семантичної системи мови. Однією зі спроб адекватно описати таку систему мови визнається спроба побудови мовної моделі (картини) світу або її фрагмента. Семантичні відношення у лексиці є складним об'єктом для пізнання, і точний вибір моделі, який би адекватно співвідносився із сутністю об'єкта моделювання, є важливим для нашого дослідження. Модель семантичних відношень, на яку орієнтуємось у нашій роботі, заснована на філософських категоріях пізнання і сфер буття. Аналізоване семантичне об'єднання українських прикметників зі значенням `характер поверхні' виступає її складовою частиною Наповнення моделі, встановлення інших видів відношень у лексичній семантиці відбувається шляхом розкриття змісту категорій пізнання й багатоплановості сфер буття. Одним з головних моментів загальної моделі семантичних відношень виступає універсальне для пізнання філософське поняття `Простір', складовою частиною якого є `характер поверхні'. Одиницею аналізу є семема, елементом якої виступає сема як смислова складова предметно-логічної частини семеми. Сема є мінімальною, граничною одиницею змістового плану, частиною структури лексичного значення, компонентом семеми. У загальній моделі семантичних відношень, яка становить основу подальшого моделювання обраного сегмента лексико- семантичної системи, семи є основою ієрархічної класифікації, яка складається відповідно до категорій пізнання і їх подальшого членування, і розподіляються на видосеми різних порядків. У нашому дослідженні зіставлення філософських, енциклопедичних, спеціальних визначень поняття і лексеми `поверхня' в 11-томному тлумачному Cловнику української мови дозволило виділити як основні характеристики поверхні такі: гладкість, нерівності, випуклість, деформованість, покрив поверхні, рельєф, особливості місцевості. Це допомогло встановити склад і межі аналізованого семантичного об'єднання прикметників зі значенням `характер поверхні' на першому етапі аналізу.

Приналежність до групи семем зі значенням `характер поверхні' встановлювалася за допомогою компонентного аналізу з залученням словникових формулювань не тільки самих похідних прикметників, а й твірних лексем (найчастіше іменників), часто наявних у словникових тлумаченнях, а також слів, які актуалізують загальновідоме для всіх мовців знання і тому виводяться методом логічного аналізу як елементи смислу прикметників зі значенням `характер поверхні'.

Особливістю вичленування прикметників, об'єднаних значенням `характер поверхні', є необхідність спиратися не стільки на дані словникових формулювань, які переважно виявляються недостатніми для такого завдання, скільки на склад елементів смислу семем, встановлений у результаті багатоступінної процедури компонентного аналізу. Тому при класифікації наших прикметників враховувалася наявність або відсутність в семному складі того чи іншого елемента. Перелік компонентів семем, тобто сем, отриманий в результаті компонентного аналізу, виявляє деяку нерівномірність розподілу видосем різних порядків, що свідчить про неоднорідну структуру самого поняття `характер поверхні'.

Отримані результати дозволили визначити семантичне об'єднання прикметників із семою `характер поверхні' як видосему першого порядку (В1). Вона репрезентує підкатегорію більш широкого поняття `Простір', що є ім'ям семантичного поля. Подальший аналіз потребував конструктивного осмислення тих видосем, зміст яких був недостатньо чітким, і додаткового аналізу словникових статей.

Як видосеми другого порядку (В2) було виділено семи `земна поверхня' і `поверхня тіла'. Так, для видосеми `земна поверхня' (В2) як видосеми третього порядку (В3) були виділені: `рельєф' - на основі наявності у словникових формулюваннях елементів `гори', `пагорбки', `рельєф', `місцевість', або на основі наявності у словникових формулюваннях компонентів: `дорога', `колія' тощо. У межах видосем другого порядку (В2) виділяються видосеми третього порядку (В3):

Для В2 `земна поверхня'	`рельєф', `ландшафт', `вплив клімату'
Для В2 `поверхня тіла'	`наявність/відсутність нерівностей', `наявність/ відсутність покриття', `обробленість людиною', `чуттєве сприйняття', `деформованість', `зайнятість/ незайнятість', наявність/відсутність бруду'

Для видосем третього порядку (В3) виділяємо видосеми четвертого, п'ятого порядків:

Для В3 `рельєф'	`з нерівностями', `без нерівностей' (В4); `з заглибленнями', `з підвищеннями' (В5)
Для В3 `ландшафт'	`наявність/відсутність рослинності' (В4); `характер спуску - підйому' (В4); `особливості місцевості' (В4); `різкий / поступовий' (В5)

Застосування методу компонентного аналізу в нашій роботі надало можливість не тільки розщепити об'єкт на частини, але й синтезувати їх на більш високому рівні пізнання, в результаті чого виявилися раніше приховані властивості об'єкта, визначилася специфіка його моделювання. Впровадження компонентного аналізу у дослідженні прикметників із спільною семою `характер поверхні' виявило зафіксовану в словах ієрархічно побудовану реальну дійсність, оскільки мова є відбитком навколишнього світу, рівня пізнання і засобом його передачі у суспільстві. Принциповим вважаємо те, що пропонована модель та ієрархічна побудова сем встановлюються із словникових формулювань наявних тлумачних словників. У процесі аналізу семантичне об'єднання прикметників зі значенням `характер поверхні' встановлено, що це - системне утворення - семантичне мікрополе (МП), в основі якого лежить широке логічне поняття простору.

Другий розділ “Внутрішня організація мікрополя `характер поверхні' присвячено опису внутрішніх зв'язків МП `характер поверхні'.

Семантичний аналіз нашого масиву слів дав можливість поділити їх на певні об'єднання, серед яких парадигматичним мовним утворенням є лексико-семантична група (ЛСГ), у якій за допомогою компонентного аналізу легко виділяються інтегральні і диференційні семи за наявністю спільної для всього МП категоріальної прикметникової семи.

У роботі дотримуємось думки, що тематична група (ТГ) - це об'єднання лексичних одиниць, засноване на позалінгвістичній дійсності, в основі визначення якого лежить членування загального поняття, що входить у зміст категорії пізнання. Особливість тематичної групи в цьому випадку виявляється у поєднанні логічного членування широкого поняття і його мовного “наповнення”, мовного членування уявлень людини про об'єктивну дійсність. Тематичні групи можуть включати у свій склад слова, які об'єднані в лексико-семантичні групи. Враховуючи основні моменти поняття `характер поверхні', тематичними групами вважаємо дві: ТГ -1 - `земна поверхня' і ТГ - 2 - `поверхня тіла' які об'єднуються навколо одноіменних видосем другого порядку (В2). Перша тематична група характеризується спільністю істотних для людини елементів значення `характер поверхні'.

Склад тематичних груп формувався на основі загального розчленування поняття `характер поверхні'. При цьому істотним було розмежування найбільш значущої для людського існування і чітко окресленої тематичної групи `земна поверхня'. Друга тематична група (ТГ-2) визначалася як не настільки суттєва для виживання людини, але така, що охоплює решту характеристик поверхні, пов'язаних з різноманітними фізичними тілами. Різноманітність особливостей їхньої поверхні, залежна від об'єктивних властивостей тіл і суб'єктивного людського сприйняття, виявляється у наявності таких лексико-семантичних груп у складі ТГ-2: `наявність/відсутність нерівностей', `деформованість', `наявність/відсутність покриття', `чуттєве сприйняття', `обробленість людиною', `зайнятість/незайнятість', `наявність/відсутність бруду'. Тематичною класифікацією у складі ТГ-2 охоплюються і нейтралізуються такі особливості, як частина і її ціле, поверхня живого або неживого тіла, також частина живого тіла, наприклад, обличчя (“ластатий 0”, “морщавий 0”, “нарум'янений //”); голови (“лисий 1”, “лобатий 0”); губ (“запечений 2”, “запеклий 1”); тіла (“голий 1”, “пухирчастий 0”). У тематичній класифікації немає різниці між характером поверхні тіла людини і тварини (“чирякуватий 0”, “пелехатий 1”, “перемоклий 2”).

Тематична група `поверхня тіла' членується на тематичні підгрупи і є більшою за обсягом, різноманітною за складом лексико-семантичних груп, що є проявом відображення у лексичному складі української мови специфічного членування навколишньої дійсності. Тематична група `земна поверхня' відображає у своєму складі картину світу, більш наближену до спеціальної, суто науково-географічної картини світу. Вона легше вичленовується з усього масиву прикметників з даним значенням і не є такою численною як ТГ-2.

Якщо виділення тематичних груп у семантичному мікрополі ґрунтується на класифікації самих предметів і явищ дійсності, то на основі іманентних зв'язків між словами виділяються лексико-семантичні групи.

Визначення семантичних ознак - диференційних та інтегральних сем у мікрополі `характер поверхні' виявляє їх тісний зв'язок з позамовною дійсністю. Об'єктивно існуючі характеристики поверхні отримують реальне лексичне наповнення залежно від істотних для мовців властивостей поверхні. Інтегральними семами будуть виступати семи, які класифікуються у відповідності до загальної моделі семантичних відношень як співвідносні з більш широким членуванням поняття `характер поверхні', тобто інтегральними семами МП `характер поверхні' є видосеми третього порядку (В3). Останні членують видосеми другого порядку (В2) `земна поверхня' і `поверхня тіла'.

Лексичні одиниці, об'єднані інтегральною семою `рельєф', поділяються на дві групи за диференційними ознаками: `з нерівностями' та `без нерівностей'. Наприклад, видосема четвертого порядку (В4) `з нерівностями' є інтегральною для семем, які , в свою чергу, можна розподілити на такі дві групи:

1) `з заглибленнями' - “низинний 0”, “низовий 2”, “низовий 3”, “низовинний 0”, “сідлуватий 0”, “вибоїстий 0”, “синклінальний 0”, “борозенчастий 0”, “борознистий 0”, “бакаюватий 0”;

2) `з підвищеннями' - “бугристий 0”, “бугруватий 0”, “гірський 1 //”, “горбастий 0”, “горбатий 1”, “горбистий 0”.

Семеми з інтегральною семою `ландшафт' (В3) розпадаються за диференційними ознаками на чотири підгрупи: `наявність рослинності', `відсутність рослинності', `характер спуску-підйому', `особливості місцевості'. У підгрупі `характер спуску-підйому' диференційними для інтегральної семи `характер спуску-підйому' виступатимуть семи `поступовий' і `різкий'. Співвідносно розрізняються такі дві підгрупи семем:

1) `поступовий спуск-підйом' - “опадистий 0”, “покотистий 1”, “пологий 0”, “положистий 0”, “похилений 4”, “похилий 2”, “розлогий 4”, “розложистий 0”, “спадистий 0”, “спадистий //”;

2) `різкий спуск-підйом' - “вертикальний 0”, “крутий 1”, “кручуватий 0”, “обривистий 2”, “обривчастий 0”, “перпендикулярний 0”, “простовисний 0”, “прямовисний 0”, “стрімкий 1”, “стрімчастий 0”, “уривчастий 0”.

Всього у складі аналізованого мікрополя `характер поверхні' пропонується розрізнювати 46 лексико-семантичних груп: 14 у складі ТГ -1 і 32 у межах ТГ-2.

Ім'я лексико-семантичної групи встановлюється за такими критеріями: 1) неускладненість семантики; 2) стилістична нейтральність; 3) наявність синонімів. Наприклад, ім'ям ЛСГ-12 є прикметник “Вологий //”. Словникове формулювання його виявляє неускладнену семантику - “покритий водою” і нейтральну позицію у стилістичному плані. У складі лексико-семантичної групи “Вологий //” спостерігаємо чималу кількість синонімів до прикметника, який є ім'ям ЛСГ-12. Подана класифікація відображає лексичне наповнення істотних для мовців-українців об'єктивних, реально існуючих властивостей земної поверхні.

Семеми, об'єднані інтегральною семою `наявність/відсутність нерівностей' (В3), відображають комплексну характеристику поверхні: і зорову, і тактильну одночасно у більшості випадків.

Застосування компонентного аналізу у моделюванні лексичної системи дає вихід на синонімічний ряд поряд з такими семантичними об'єднаннями як мікрополе, тематична група, лексико-семантична група.

Приймаємо, що синонімічний ряд - це така лексична множина, члени якої об'єднані спільним лексичним значенням, розрізняються диференційним компонентом значення, спроможним нейтралізуватися при певних типах внутрішньомовних протиставлень, або не мають його.

Отже, на основі двох видів семантичних ознак - диференційних та інтегральних - можна визначити склад лексико-семантичної групи. Диференційні ознаки суттєві для парадигматичних протиставлень, інтегральні - “заповнюють” лексичний зміст слова. ЛСГ характеризуються також і стабільністю відношень всередині групування. Наприклад, у межах ЛСГ “Вибоїстий” виділяється синонімічний ряд з домінантою “вибоїстий”, до нього відносимо прикметники: борозенчастий, борознистий, забійний. Домінантою є стилістично нейтральний прикметник, який максимально характеризує аналізоване поняття.

Між членами ряду спостерігаємо градуальний зв'язок, який відображає різний ступінь позначуваної ознаки, так, прикметники “вибоїстий” і “забійний” мають ознаки `з більшими заглибленнями', `з їх великою кількістю', `з дуже великою кількістю' (максимальною).

У нашому матеріалі відмічаються явища антонімії, наприклад, видосема першого порядку (В1) `рельєф' включає в свій склад такі параметри земної поверхні - `з заглибленнями', `з підвищеннями', які є контрастними, з одного боку, а з іншого - характеризують поняття з різних боків. Протилежність значень у висловленні або однакова сфера лексичної сполучуваності й слугувала критерієм виділення антонімів.

Майже кожна видосема третього і подальшого порядків складається з антонімічно протиставлених ЛСГ, які по-різному характеризують поверхню. Так, наприклад, видосема третього порядку (В3) `наявність або відсутність нерівностей' має у своєму складі два ряди антонімічних протиставлень: `гладка поверхня' і `шорстка поверхня'; `з підвищеннями', `з заглибленнями'. Серед видосем четвертого порядку також можна спостерігати антонімічне протиставлення: видосема `характер спуску - підйому' характеризується з двох різних боків протилежними за значенням семами `поступовий' і `різкий', які представлені такими семемами: “опадистий 0”, “пологий 0”, “положистий 0”, “спадистий 0”, “похилий 2”, “розложистий 4”, “згористий 0” і протилежна група: “крутий 1”, “стрімкий 0”, “стрімчастий 1”, “прямовисний 0”.

Спостерігаються антонімічні протиставлення градуального характеру: “вертикальний”, “косий”, “горизонтальний”. Антонімічний зв'язок є факультативним у плані відношень семантичних одиниць, але наш матеріал, зорієнтований на позалінгвістичний зміст предметно-логічної частини досліджуваних семем, показав необхідність такого типу зв'язку для характеристики системних відношень у межах аналізованого мікрополя. Тематичні та лексико-семантичні групи пропонується вважати первинними системними утвореннями.

Третій розділ “Сполучуваність прикметників аналізованого мікрополя та його асоціативни зв'язки” доповнює семантичний аналіз мікрополя `характер поверхні' на основі дослідження лексичної сполучуваності. Відомо, що синтаксичною основою сполучуваності прикметників є іменники. Наш аналіз показав, що прикметники зі значенням `характер поверхні' сполучаються з певною групою іменників, які можна розподілити на 15 ЛСГ.

Українські іменники, які сполучаються з прикметниками мікрополя `характер поверхні', можна розподілити на такі лексико-семантичні групи:

Іменники на позначення суто географічних понять: рельєф, ландшафт.

Іменники на позначення ділянки суші: поле, степ, рівнина, долина.

Іменники на позначення ділянки землі невеликих розмірів: улоговина, лука.

Іменники на позначення особливостей земної поверхні: скеля, гора, горб, спадистість тощо.

Іменники на позначення землі як ґрунту: земля, ґрунт.

Іменники на позначення дороги: шлях, путь, дорога, стежка, плай.

Іменники на позначення місцевості: пустир, місцевість.

Іменники на позначення поверхні тіла тварини, а саме шкіри.

Іменники на позначення поверхні тіла людини , а саме її шкіри.

Іменники на позначення одягу людини: хустка, сукня, сорочка.

Іменники на позначення предметів побуту: хата, стіна, скатертина, стіл тощо.

Іменники на позначення частини тіла людини або тварини: спина, пальці, ноги тощо.

Іменники на позначення деревини або її частини: береза, дуб, ялинка тощо.

Іменники на позначення тканини, матеріалу: шерсть, ситець, китайка, оксамит, атлас тощо.

Іменники на позначення частини рослини: листя, стеблина тощо.

Прикметники зі значенням `характер поверхні' у художніх творах набувають невластивої їм сполучуваності, що зумовлено авторським задумом і, безперечно, розширює лексичне значення слова. Це дає можливість зробити висновок, що у текстах художніх творів до масиву попередньо дібраних за словником прикметників додається ще значна їх кількість, яку ми інтуїтивно не відносили до кола аналізованих прикметників та не включили в МП `характер поверхні' на попередньому етапі аналізу.

Виникнення у мовленні, мові нових незвичних сполучуваностей пов'язане, на наш погляд, з периферією мови, з асоціативними зв'язками, які створюють живу тканину мови, зумовлюючи тим самим переходи від навколишньої дійсності до мовної. Лексична сполучуваність прикметників у практиці мови цілком природно залежить від асоціативних зв'язків з реальною дійсністю, з поняттям, з словесним образом.

Моделювання семантичних відношень в окремо взятій ділянці лексичної системи української мови буде неповним, якщо поряд з такими структурно-семантичними утвореннями, як семантичне поле, мікрополе, лексико-семантична група, синонімічні ряди, антонімічні протиставлення, не буде представлено семантичних об'єднань, вторинних за своєю природою.

Лексичні асоціації залежать від різноманітних факторів: вікових, статевих, географічних тощо, наявності для кожного опитуваного індивідуальної системи семантичних зв'язків слів. Для нас важливим є те, що спільність, однорідність і типовість асоціацій для мовного колективу стає фактом, реальністю завдяки наявності спільних сем, які актуалізуються в процесі мислення, говоріння, сприймання. Асоціативні зв'язки між різними словами виникають внаслідок психічної здатності людини бачити спільне, типове у різних явищах, предметах як результат відображення дійсності у мові.

Наш матеріал дає можливість виділити вторинне семантичне утворення - асоціативне поле. Під асоціативним полем розуміємо повний набір асоціативних реакцій (або асоціатів). Семантичні асоціації аналізуються за допомогою проведення психолінгвістичного експерименту через пред'явлення опитуваним певного слова-стимулу. Також використовуються дані Словника асоціативних означень іменників української мови Н.П.Бутенко. Для нас важливим є те, що спільність, однорідність і типовість асоціацій для мовного колективу стає фактом, реальністю завдяки наявності спільних сем, які актуалізуються в процесі мислення, говоріння, сприймання. Асоціативні зв'язки між різними словами виникають внаслідок психічної здатності людини бачити спільне, типове у різних явищах, предметах як результат відображення дійсності у мові.

У роботі була використана методика вільного асоціативного експерименту з фіксацією перших п'яти асоціатів, які “спали на думку” після пред'явлення слова-стимулу “степ”. Цей експеримент проводився серед студентів Ізмаїльського державного педагогічного інституту в такий спосіб. Опитуваним (360 осіб) давався список з трьох слів: степ, земля, поле, які в українській мові є синонімами (за Коротким словником синонімів української мови). До кожного з слів пропонувалося написати по п'ять асоціатів (у конкретному випадку - прикметників), значна частина яких мала повторюватись. Виявилося, що на іменник степ деякі інформанти давали менше відповідей ніж на слово поле і земля, крім того, останні отримали набагато ширший набір асоціацій, ніж слово-стимул “степ”. Максимальна кількість одержаних для іменника-стимулу асоціатів становила 2017 слів для поле.

Психолінгвістичний експеримент виявив значну кількість стандартних повторюваних асоціатів, серед яких вважаємо найбільш типовими до слова “степ” такі прикметники: широкий - 213, вільний - 180, безмежний - 153, безкрайній - 147, просторий - 118. У порівнянні з Словником асоціативних означень значно більше було отримано асоціатів-прикметників на позначення кольору: жовтий - 38, сірий - 15, зелений - 43, чорний - 19; одиничних означень виявилося лише 28, до іменників-стимулів “поле” та “земля” таких виявилося відповідно 35 і 33.

Всього на іменник-стимул “степ” було одержано приблизно 1700 асоціатів, на іменник-стимул “земля” - 1860, а на іменник-стимул “поле” - 2017 прикметників. Велика кількість повторюваних асоціатів обмежила реальну кількість одержаних відповідей. Так, на слово “степ” було дано всього 76 асоціатів, на слово “земля” - 61, “поле” - 89 прикметників.

Кількісний і якісний склад одержаних в асоціативному експерименті одиниць не співвідносні між собою. Різноманітні або одиничні асоціати, які ми відносимо до периферії асоціативного поля, становлять більшу групу за кількістю, але менш уживану в мовленні.

Асоціати до слова “степ” виявляють недостатнє тлумачення цієї лексеми у Словнику української мови, де воно зафіксовано як моносемне слово.

Наведені асоціати при класифікуванні за значенням дають різнобічну характеристику зазначеного слова-стимулу і можуть частково й опосередковано служити підставою для віднесення слова “степ” до полісемічних у тлумачному словнику української мови.

Таким чином, асоціати, отримані в ході психолінгвістичного експерименту, можуть давати реальну картину наявності додаткових значень слів-стимулів до тих, які описано в словникових статтях сучасних тлумачних словників.

Рубрикації підлягають і самі асоціати-прикметники до слів-стимулів “степ”, “земля”, “поле” за такими ознаками: простір, колір, стан тощо. Наприклад: обробленість - неораний, цілинний, засіяний, зораний.

Розподіл фрагмента вербально - асоціативної мережі (за висловом Ю.М.Караулова) кваліфікувався і за такими параметрами: семантичними, граматичними, тематико-ситуаційними, тобто тезаурусними, і оцінно-прагматичними. Семантичними, наприклад, є такі асоціати: сухий - вологий, живий - мертвий, цілинний - зораний, квітучий - випалений тощо.

Тематико-ситуаційні, або тезаурусні, асоціати розподілилися, в свою чергу, на чотири групи: тематичні, образно-ситуаційні, клішовані елементи, емоційно-оцінні. Так, до образно-ситуаційних асоціатів належать прикметники співучий, спокійний, тихий, запашний, сонячний, теплий, квітучий, духмяний.

Незважаючи на певні розбіжності експериментальних даних і зазначених у Словнику асоціативних означень, вважаємо, що асоціативні зв'язки між семемами “степ”, “поле”, “земля” МП `характер поверхні' утворюють асоціативно-семантичну мережу, яка базується на знаннях мовців про світ. Більшість слів, отриманих в ході психолінгвістичного експерименту, не зафіксовано тлумачними, синонімічними та ін. словниками як синоніми.

Між словами-асоціатами відбувається екстралінгвістичний зв'язок. Тематичні, образно-ситуаційні та інші види тезаурусних асоціатів також доводять смислові зв'язки, за якими будується асоціативна мережа між далекими, на перший погляд, словами. Асоціативні реакції є в основному звичними, уживаними для інформантів, тобто такими, які передають реальні відношення між об'єктами, зумовлені навколишньою дійсністю. Групування слів у вільному асоціативному експерименті відбиває тенденцію об'єднання слів на основі протиставлення або близькості значень. Отже, асоціативні зв'язки між лексемами “степ”, “поле”, “земля”: 1) виявляють найтонші відтінки значень, що є істотним для комунікації; 2) зумовлюються позалінгвістичними смисловими зв'язками між об'єктами і здатністю людини до абстрагування; 3) виявляють найбільш і найменш уживані слова в асоціативному полі у вигляді його ядра і периферії.

Людські інваріантні уявлення про світ відбиваються у природній людській мові, яка є одним із засобів вираження Знання про світ. Сукупність уявлень про світ складає основу, смисловий каркас лексико-семантичної системи мови, і принцип інваріантності, властивий людському мисленню, діє у структуруванні мовної системи.

Асоціативні зв'язки між членами асоціативного поля з домінантою `Степ' перевірялися на творах українських письменників (М.Коцюбинського, О.Гончара, М.Стельмаха) із застосуванням контекстного аналізу.

Ідеолексема `Степ' як інваріантна одиниця реалізується в мовних варіантах завдяки наявності й реальності для мовців периферійних компонентів предметно-логічної частини слова, тобто в семантичній структурі слова існують і периферійні семи (ідеологічні, історико-культурні, національно-культурні, національно-мовні), які пов'язані з знаннями про світ і актуалізуються в певній мовній ситуації. Відмінності цих компонентів не завжди чітко розгалужені; незважаючи на це, зазначені периферійні елементи предметно-логічної частини слова вирізняються своїм змістом і функціями. Зміст ідеологічних сем полягає в актуалізації ідеї твору, висловлення, частіше за все такі семи виступають носіями індивідуальних авторських асоціацій, які досягають своєї мети в певному словесному контексті, а згодом стають загальновизнаними. Наприклад, у нашому матеріалі словами, в яких актуалізується ідеологічна сема і реалізуються авторські асоціації, є лексеми чабанський, чистий, чорний. Історико-культурні семи актуалізують вирішальні для культурного розвитку історичні події і є основою для подібних асоціацій, наприклад, носіями таких сем і асоціацій є лексеми бессарабський, асканійський, ракетний. Національно-культурні семи репрезентують відбитки звичаїв, традицій, символів, уявлень, які сформувалися у процесі трудової діяльності, культурного і національного розвитку українського народу, наприклад, чумацький, бурлацький, щедрий, розкішний, родючий. Національно-мовні семи розуміємо як відбиток мовного менталітету, мовленнєвої практики, відбиток літературної творчості, втіленої у предметно-логічній частині слова, наприклад, у лексемах яро-зелений, хвилястий, співучий, заповідний, несходимий.

Кожна з зазначених вище сем у текстах художніх творів може стати центром асоціативного поля, що є опосередкованим свідченням реальності існування подібних сем в українській мові. Периферійні семи можуть сполучатися у словах і в такому випадку не чітко відокремлюватися одна від одної, графічно наявність в словах периферійних елементів можна відобразити в таблиці:

Таблиця 3.1 Наявність периферійних сем у семантичній структурі слова

Семи Слово	Ідеологічна	Історико-культурна	Національно-культурна	Національно-мовна
Сухий Розлогий Хвилястий	+ - -	- - -	+ - +	- + +

Периферійні семи можуть бути присутніми в семантичній структурі слова в повному складі й поодинці. Периферійні елементи семного складу слова можуть актуалізуватися в певному словесному оточенні і є відображенням і породженням взаємозв'язків між речами навколишнього світу, які усвідомлюються і засвоюються людиною завдяки особливостям її психіки, а саме здатністю абстрагувати й узагальнювати. Таким чином, існування семантичних інваріантів на ґрунті спільності лексичних значень і асоціативних зв'язків взаємозв'язане і зумовлене особливостями психічного ладу людини. Асоціативні зв'язки, які породжує слово-стимул, а також асоціативні реакції як продовження цих зв'язків утворюють асоціативне поле.

У нашому асоціативному полі спостерігаємо індивідуально-авторські асоціативні парадигми, де характеристика поверхні степу (земної поверхні) супроводжується, доповнюється і розкривається за допомогою характеристик повітряного і водного просторів. У склад асоціативного поля `Степ' входять не лише прикметники, але й інші частини мови: іменники, дієслова, прислівники.

Саме іменники можна вважати носіями тематико-ситуаційних асоціацій. Наприклад, іменники на позначення ландшафту і клімату степів: бархан, бездощів'я, завірюха, виднокрай, горизонт, задуха, замети, курява, буря, буран, ураган, бушовище, піски, пустеля, пустир, пустеча, пустизна, пустиня, пустирище, рівнина, річка, розлив, солончак, стихія, хмара, хмаровище, яруга.

Ідеолексема `Степ' як семантичний інваріант на рівні тексту групує навколо себе асоціативне поле з досить стабільним ядром і розгорнутою численною периферією.

ВИСНОВКИ

1. У сучасній українській мові склад лексичних одиниць мікрополя `характер поверхні' становить понад 2500 одиниць. Цей фрагмент лексико-семантичної системи мови відібрано на основі словників із застосуванням компонентного, контекстного аналізу та психолінгвістичного експерименту.

2. На підставі згаданих вище процедур аналізу обраний для дослідження масив семантичного континууму визначається нами як семантичне мікрополе. Під мікрополем розуміємо певну мовну єдність, що базується на семних зв'язках.

3. Мікрополе `характер поверхні' є виявом системності в лексичній семантиці й одним із фрагментів мовної моделі світу. Якщо спиратися на ідеографічні моделі, представлені в працях Х.Касареса, Ю.М.Караулова, В.В.Морковкіна, Ж.П.Соколовської, то воно є складовою частиною семантичного поля `Простір'.

4. Мікрополе прикметників із значенням `характер поверхні' у сучасній українській мові є структурованим об'єднанням. Внутрішня організація мікрополя встановлюється на основі семного аналізу, тобто смислових відношень, визначених за допомогою компонентного аналізу. Основною парадигматичною групою досліджуваного мікрополя є лексико-семантична група, конкретними представниками якої виступають синонімічні ряди та антонімічні протиставлення.

5. Валентнісний та контекстний аналіз показали, що у семантичному мікрополі `характер поверхні' у мовленні функціонує набагато більше прикметників, ніж зафіксовано у словниках.

6. Одним із компонентів семантичної структури семеми в синтагматичному аспекті є лексична сполучуваність слів. Прикметники досліджуваного мікрополя `характер поверхні' найчастіше сполучаються з іменниками різних лексико-семантичних груп. Спостереження над сполучуваністю прикметників і тлумаченнями в 11-томному Словнику української мови дає підстави твердити, що деякі значення аналізованих прикметників, подані в Словнику української мови як відтінки значень, необхідно вважати окремими значеннями.

7. У нашій роботі визнаємо існування такого вторинного семантичного утворення з системною організацією, як асоціативне поле. Останнє базується на мережі асоціативних зв'язків, які легко актуалізуються у свідомості мовців, оскільки засновані на смислових позалінгвальних зв'язках навколишнього світу і здатністю людини до абстрагування. Мережа асоціативних зв'язків здатна без зусиль виявлятися за допомогою спеціальних методик.

8. Вільний психолінгвістичний експеримент дозволив виявити специфіку певного фрагмента мовної картини світу і поглибити знання про об'єкт дослідження.

9. Розгляд на рівні асоціативного поля з залученням інваріантної лексичної одиниці - ідеолексеми `Степ' - на масиві текстів художніх творів українських письменників дозволив виявити периферійні семи: національно-культурні, історико-культурні, національно-мовні та ідеологічні в семантичній структурі досліджуваних семем.

10. Асоціативне поле, відібране на основі асоціативних зв'язків між прикметниками мікрополя `характер поверхні' та складної мережі асоціативних відношень аналізованого мікрополя у системі художнього тексту, має чітко визначені ядерну і периферійну частини. До складу досліджуваного асоціативного поля входять не тільки прикметники, але й іменники, дієслова, прислівники.

семантичний прикметник об'єднання

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Фрагмент картини світу в різних семіотичних системах: культури і мови // Культура народов Причерноморья. - 1997. - №2. - С. 143-147.

2. Моделювання семантичних відношень слів зі значенням `характер поверхні': ТГ // Наука і сучасність. Зб. наук. пр. - Київ: Нац. пед. ун-т. ім. М.П. Драгоманова, 1998. - Ч. ІІІ - С.192-197.

3. Лексична сполучуваність мікрополя `характер поверхні' // Перспективи. - 1998. - №3-4. - С. 15-18.

4. Лексико-семантичні групи українських прикметників зі значенням `характер поверхні' // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Випуск 6. - Ізмаїл: ІДПІ, 1999. - С. 43-48.

5. Про співвідношення сем і ознак лексеми поверхня // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 5. - Донецьк: ДонДУ. - 1999. - С. 263-267.

6. Смисли семем з елементом “Простір” (на матеріалі прикметників сучасної української мови) // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Випуск 1. - Ізмаїл, 1997. - С. 22-29.

7. Картина світу в структурі гуманітарного знання: Степ Причорноморський // Культура народов Причерноморья. - 1997. - №2. - С. 268-270.

8. Слова зі значенням простору в повісті М.В.Гоголя “Тарас Бульба”// Матеріали міжнародної наукової конференції “Семантика мови і тексту” 13-15 жовтня 1993 року. Ч. 1. - Івано-Франківськ: Прикарпат. ун-т. ім. В.Стефаника, 1993. - С.98-100.

9. Мовна реалізація категорії простору у створенні образу степу (на матеріалі творів М.М.Коцюбинського) // Матеріали V Міжнародної наукової конференції “Семантика мови і тексту” 30 вересня - 2 жовтня. - 1996 р. - Івано-Франківськ: Прикарпат. ун-т. ім. В.Стефаника, 1996. - С.73-74.

10. Роль функціонально-семантичного поля простору у формуванні національної мовної картини світу у художньому тексті //Функциональный аспект семантики языковых единиц. Материалы VІІІ Международной научной конференции по актуальным проблемам семантических исследований. Ч.1. - Харьков: ХГПУ им. Г.С.Сковороды, 1997. - С.13-15.

Размещено на Allbest.ru

...