Комунікативно-прагматичні аспекти текстотворення

Розгляд випадків використання моделі довідково-інформаційного тексту для створення інших типів текстів, зокрема астрологічних (гороскопів), текстів науково-популярної спрямованості, а також гібридних (Музыкальный словарь в рассказах. М., 1988, Популярная библиотека химических элементов. М., 1977, Вітаміни на грядці. К., 1989) дозволяє твердити про активізацію моделі довідково-інформаційного тексту в сучасній комунікації: факт її використання у нестандартній ситуації побудови тексту є ознакою того, що носій мови розцінює її як комунікативно ефективну.

Аналіз процесу формування довідково-інформаційного тексту в аспекті виявлення кореляцій між комунікативною інтенцією тексту та його прагмастилістичними й семантико-синтаксичними ознаками свідчить, що одне з центральних понять лінгвістики тексту - поняття текстуальності у свідомості носія мови співвідноситься з оповідністю, наративними структурами, зв'язністю, послідовністю викладу. Завдання створення тексту з домінуючою інформаційною функцією розв'язується комунікативним суб'єктом як елімінація оповідності, зв'язності, як побудова тексту за моделлю списку (реєстру).

ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження комунікативних особливостей текстів, належних різним соціокомунікативним сферам, в аспекті їх текстотворення дозволяє зробити висновки і щодо специфіки цього різновиду мовно-мисленнєвої діяльності, і щодо її результатів - текстових творів.

1. Текстовий тип, як наслідок модельного процесу текстотворення формується дією текстотворчих чинників, закладених у структурі модельної комунікативно-прагматичної ситуації, та залежить від організації тієї соціокомунікативної сфери (дискурсу), яку він представляє, а знання про нього і його “врахування” в позитивному або негативному плані належать до необхідних умов побудови тексту. Розглянутий матеріал показує, що значимість облігаторних чинників у різних процесах текстотворення неоднакова: так, при створенні мемуарів, щоденників провідним виступає фактор суб'єкта, при побудові науково-популярного або довідково-інформаційного тексту - комунікативна мета. Конкретний текстовий твір або конкретний корпус текстів “означений” також дією суб'єктивних факторів та позамовних обставин. Без їх урахування неможливе вивчення конкретного текстового корпусу в соціолінгвістичному дослідженні мовної ситуації.

Факторний аналіз текстотворення дозволив виявити антиномії, що виникають у цьому різновиді мовної діяльності, а також пояснювати наслідки їх невирішення. Так, у процесі створення науково-популярного тексту виникає антиномія, пов'язана з суперечливим характером відношення між комунікативною метою та іншими компонентами структури прагматичної ситуації. Нерозв'язання цього протиріччя призводить, як правило, до виникнення текстового твору, адресованого спеціалістам, з усіма ознаками наукового викладу (домінування логічних зв'язків, похідні семантико-синтаксичні конструкції, номіналізації) і тому не придатного виконувати функцію популяризації, позбавленого комунікативної ефективності.

2. Однією з особливостей мовної діяльності при побудові тексту є прагматичне розшарування суб'єкта текстотворення, який в процесі побудови тексту виконує певний набір ролей. Прагматичне розшарування властиве всім розглянутим у роботі текстовим класам. Так, суб'єкт мемуарного тексту має дві прагматичні ролі (“згадувач” та “оповідач”), ведення щоденника відбиває чотири ролі. Виконання цих ролей є обов'язковою умовою для побудови текстів певних жанрів, хоча їх реалізації властива неоднакова інтенсивність та співвіднесеність з іншими. Представленість цих ролей у текстовому творі не завжди рівнозначна, деякі з них можуть бути репрезентовані виразніше, інші - менш відчутно. Проте невиконання хоча б однієї з них призводить до створення неповноцінного у функціональному відношенні тексту чи тексту іншого (гібридного) типу. Так, непредставленість ролі “згадувача” у мемуарах перетворює спогади на текст так званої автобіографічної прози;невиконання референтом ролі “редуктора” створює реферат, який неповно відображає зміст первинного документа, залишає суттєву для реципієнта інформацію поза текстом, непредставленість у щоденникових записах ролі “носія психологічного стану” із властивими цій ролі засобами вираження веде до відхилення від текстотипу щоденника, внаслідок чого виникають або літературний щоденник, або текст типу записної книжки, суднового журналу.

3. Проаналізовані класи текстів дозволяють визначити типові комунікативні стратегії як види мовно-мисленнєвої діяльності, притаманні саме сфері побудови тексту. До найпоширеніших у текстовій комунікації стратегій належать конструктивно-генеративна стратегія, за якою побудову тексту визначає комунікативна мета, завдяки чому діяльність суб'єкта спрямована на створення текстової конструкції, яка б стала найефективнішим засобом для її досягнення (науково-популярні тексти), транспозитивна, що ґрунтується на феномені “переведення” форм безпосереднього спілкування у писемний регістр (епістолярні, розповідні тексти), аналогійна, що передбачає побудову тексту за певним взірцем (афористичні тексти, щоденникові записи), трансформуюча, яка втілюється у переробленні тексту певного типу для створення тексту іншого типу (реферат, довідкова або енциклопедична стаття), автокомунікативна, за якою здійснюється відображення певних внутрішніх, емоційних та інтелектуальних, станів комуніканта (щоденникові записи).

4. За співвідношенням між семантичною (референційною) та прагматичною підсистемами в процесі текстотворення в текстовій комунікації виявляються тексти двох прагмасемантичних (або функціонально-семантичних) типів організації - аналітичної та синтетичної. Аналітичну прагмасемантичну організацію має текст, який тяжіє до автономізації семантичної і прагматичної підсистем, що співвідносяться з різними одиницями плану вираження. Такий текст розвиває у собі потужний прагматичний механізм контакту з адресатом, що має окрему мовну репрезентацію на поверхневому рівні. Аналітичну прагмасемантичну організацію мають науково-популярні тексти, мемуари, щоденникові записи. Текстам із синтетичном типом прагмасемантичної організації властива інкорпорація прагматичної підсистеми у семантичну, маніфестованість цих систем в одних дискурсивних формах. Цей тип організації представляють афоризми, довідково-інформаційні та реферативні тексти. Якщо текст аналітичної організації намагається, як правило, відбити певні аспекти текстотворчого процесу, то текст синтетичної організації, навпаки, позбавляється слідів прагматичної ситуації і процесу текстотворення, що визначили його остаточний вигляд.

5. Запропонований нами метод опису й моделювання текстотворчого процесу дозволив уточнити уявлення щодо одного з головних понять лінгвістики тексту - текстуальності. Аналіз діяльності суб'єкта текстотворення при побудові реферату та довідково-інформаційного тексту, а також деякою мірою аналіз мемуарного тексту в аспекті його комунікативних властивостей засвідчує, що комунікативне завдання побудови текстового твору, в якому зростає інформаційна функція за “редукції” комунікативної функції, вирішується через елімінацію оповідності, зв'язності, розгорнутості, докладності викладу. Тому текст як концепт мовної діяльності і текстуальність у свідомості носія мови корелює з оповідними структурами, послідовністю та докладністю викладу - процесуально-динамічними ознаками текстотворення.

6. Комунікативна компетенція автора як суб'єктивний чинник текстотворчої діяльності може виявляти відцентровий щодо текстотипу потенціал. Цей чинник найвиразніше виявляється при створенні мемуарів, приватних листів, щоденникових записів - у ситуаціях, де закладено передумови для використання автором різних шарів комунікативної компетенції. Варіативність цих текстів у межах одного функціонального класу пояснюється активізацією комунікативної компетенції суб'єкта текстотворення. текстотворення мовний лінгвістика

Аналіз текстотворчого процесу на матеріалі конкретних корпусів мемуарів і рецензій розкриває обмеженість тлумачення комунікативної компетенції як здатності породжувати доречні висловлення, що відповідають умовам соціокомунікативної ситуації. Можна стверджувати, що комунікативна компетенція відіграє роль механізму адаптації у складній для автора ситуації текстотворення.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Текст як засіб комунікації. К.: Інститут української мови, 1993. - 194 с. 2-е вид. стер. - 1998 (рецензія: Ю.С. Лазебник. Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації. - Мовознавство. - 1995, №1. - С. 78-79).

2. Лингвистические пресуппозиции рассказывания. // Известия АН СССР. - Сер. лит. и яз. - Т. 42. - 1983. - №5. - С. 475-480.

3. Научный текст как представитель особого типа коммуникации // Научно-техническая информация. - Сер. 2. - 1984. - №4. - С. 1-6.

4. Семантика і прагматика речень із зв'язковими предикатами типу “означает” // Мовознавство. - 1986. - №1. - С. 31-36.

5. Реферативный текст в лингвопрагматическом аспекте // Научно-техническая информация. - Сер. 2. - 1986. - №8. - С. 1-5.

Размещено на Allbest.ru