Юридична лексика кримінально-процесуального права Гетьманщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 800.865:34

Юридична лексика кримінально-процесуального права Гетьманщини

Спеціальність 10.02.01 -- українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Стецюк Богдан Романович

Запоріжжя 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Запорізького державного університету Міністерства освіти України.

Захист відбудеться “29” червня 1999 року о 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 у Запорізькому державному університеті за адресою: 330600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. ІІ, ауд.230.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного університету (адреса: 330600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. ІІ).

Автореферат розісланий “27” травня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради ХОМ'ЯК Т.В.

Стецюк Б.Р. Юридична лексика кримінально-процесуального права Гетьманщини.-- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук із спеціальності 10.02.01 - українська мова.-- Запорізький державний університет, Запоріжжя, 1999.

Дисертація присвячена дослідженню юридичної лексики кримінально-процесуального права періоду Козацько-Гетьманської держави. У межах виявлених тематичних груп з'ясовано семантику, джерела походження, умови та шляхи формування юридичних лексем. Проаналізовано словотвірну структуру лексичних одиниць. Простежено розвиток юридичної лексики кримінально-процесуального права в наступні періоди її функціонування та визначено її роль у становленні терміносистеми права сучасної української мови.

До роботи додається покажчик юридичної лексики кримінально-процесуального права періоду Гетьманщини.

Ключові слова: юридична лексика кримінально-процесуального права, лексико-тематична група, семантика слова, етимологія слова, словотвірна структура юридичних лексем.

Стецюк Б.Р. Юридическая лексика уголовно-процессуального права Гетьманщины.-- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык.-- Запорожский государственный университет, Запорожье, 1999.

Диссертация посвящена исседованию юридической лексики уголовно-процессуального права периода Козацко-Гетьманского государства. В рамках выявленных тематических групп выяснено семантику, источники происхождения, условия и пути формирования юридических лексем. Проанализирована словообразовательная структура лексических единиц. Рассмотрено развитие юридической лексики уголовно-процессуального права в последующие периоды ее функционирования та определена ее роль у становлении терминосистемы права современного украинского языка.

К работе прилагается указатель юридической лексики уголовно-процессуального права периода Гетьманщины.

Ключевые слова: юридическая лексика уголовно-процессуального права, лексико-тематическая группа, семантика слова, этимология слова, словообразовательная структура юридических лексем.

Stetsyuk B.R. Judicial terminology of the criminal-procedure law of Getmanschina.-- Manuscript.

Dissertation for a scientific degree of candidate of philological sciences on speciality 10.02.01 -- the Ukrainian language.-- Zaporizhya State University, Zaporizhya, 1999.

Dissertation is devoted to the investigation of the judicial terminology of the criminal-procedure law of Cosack-Getman State period which is an integral part of Ukrainian, which is based on the terminology of alive people's language. This terminology is a system or group of words and word-combinations in which general tendentions of the historical development of the Ukrainian language and language changes caused by social and political conditions of our people's life are reflected.

Complex lexico-semantical, etymological and word-building analysis of Judicial terminology of the criminal-procedure law period of Getmanschina as an integral part of the lexical system of the Ukrainian language of that period is exercised. The terminology of many judicial institutions and the system of titles of procedure acts, trial sentences are worked out, the origin of many words the peculiarities of their functioning in the certain period of historical development are defined.

The word-building system of lexical units, which are included in the thematical groups that were examined, was analysed. The enriching of judicial vocabulary of Getman's Ukraine was realised in different ways. One of the most usual ways is morphological way of word-building and besides its subtypes: prefixation (Ukr. побити); suffixation (Ukr. суддя); prefixation-suffixation (Ukr. безчестя). Building of lexical nominative units of judicial terminology often happens with the help of simplification (ex. виводити інквизицию - инквировати). Important place in word-building is occupied by the semantic way. A collogua word becoming a term was getting a specialized meaning (питати - means “to ask about something”, but in judicial terminology it means “to cross-examine”).

The titles of the thematical groups which were examined can play the role of word combinations as well. In majority lexical word combinations consist of word combinations as well. Lexical word combinations majority consist of two component models (for example, Adjective + Noun (Ukr. П+І) - підкоморський суд, воровские люди as well). In judicial act language of the examined period three component law titles exist as well (for example, Adjective+Noun+Adjective - Ukr. П+І+П: знатный товаришь войсковий as well). Multicomponent terminological word-combinations function as well (for example, Noun+Adjective+Conjunction+Noun+Adjective+Verb - Ukr.І+П+С+І+П+Д: крестъ святой и слова христови лобизати тощо).

It is defined that most of the terms of criminal procedure law of the mentioned above period are the words of colloqual Ukrainian that appeared in the language long ago (судъ, право, свідокъ). Most of the words have the same semantics. However Ukraine's establishment as a European state and the bias of law, like a European example influenced the penetration of many words from the western European languages into the judicial terminology which were not marked in the Ukrainian written records of XIV-XV centuries. Most of such borrowings penetrate from Polish or through Polish (ex. бурмистръ, канцелярія). Partly mentioned above words are borrowed from German or through German (ex. війтъ, штрафъ). Few terms are borrowed from Latin (ex. апеляція, супліка). There are rare borrowings from Turk languages (ex. осавулъ). Beginning from the XVIII century, Ukrainian act language is under the influence of Russian lexics and this is caused by well knoun reasons. In the documents of this period Russian borrowings are used (ex. воръ, розыскъ).

The development of the judicial terminology of criminal law procedure during the later periods of its functioning is investigated, its role in the establishment of system of terms of modern Ukrainian. Among 300 terms of criminal law procedure more that 70 of terms function in contemporary Ukrainian without serious changes. Some of the words became historisms and now belong to the passive vocabulary of the Ukrainian language (ex. куна, лавиця) and they are used in modern Ukrainian as archaisms. Some of them (ex. гетьман, отаман) were used as historisms and now are used frequently again. A big number of words are included into the passive group of Ukrainian lexics.

It's grounded that in plan of terminologization the investigated judicial terminology was on the beginning stage, on the stage of selection of language units, which are the most adequate for the criminal procedure law. Because of this fact in judicial terminology of the investigated period polysemantic words are fixed (ex. право -- 1) court statute; 2) the totality of laws). For expressing of the same notion several synonims of titles were functioning (ex. тюрма - секвестръ, в'язниця). Synonimic connections are mentioned in all thematical groups of investigated terminology.

The process of grouping of the investigated judicial terminology is not finished and it's determined by the existence of great number of variants of titlles in each thematical group: phonetical (урядъ - врядъ), morphological (судъ войсковий - судъ воинский) word building (скрадено - покрадено).

The vocabulary of criminal procedure law of Getmanschina is enclosed to this scientific work.

Key words: judicial terminology of criminal procedure law lexico-thematical group, semantics of the word, etymology of the word, word building structure of the word, word building structure of judicial terminology.

гетьманщина кримінальний юриспруденція

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У період національного відродження України постала нагальна потреба вироблення правничої термінології, яка є не просто формальним атрибутом державності, але й орієнтиром для керування багатьма етнодержавними процесами, необхідною умовою нормального функціонування всіх державних і громадських інститутів. Виходячи з цього, Указом Президента України від 19 червня 1995 р. було створено Українську комісію з питань правничої термінології.

Вироблення й кодифікація української правничої термінології має опиратися на живомовні традиції українського народу, на його надбання в цій царині протягом багатьох віків. Як свідчать писемні пам'ятки, на всіх етапах боротьби української нації за встановлення своєї державності та системи права одне із найголовніших місць посідали проблеми правничої термінології. Особливо важливим для системного лінгвістичного дослідження юридичної лексики є період Козацько-Гетьманської держави. Він є одним із найвизначніших в історичному розвитку України і пов'язаний з її формуванням як національної держави та виходом на арену світової історії. Для управління такою політичною інституцією європейського взірця була створена відповідна правова система, яка впливала не тільки на військову чи господарську діяльність, але й відбивалася в усіх сферах життя українського народу.

Історію юриспруденції України, зокрема періоду Гетьманщини, вивчали багато правознавців XIX-XX ст. (А.Кістяківський, О.Левицький, М.Слабченко, І.Черкаський, А.Пашук, О.Гуржій та ін.). Мова юридичних документів здавна цікавила й українських мовознавців. Першу спробу проаналізувати лексеми процесуально-кримінального права і судівництва здійснив П.Житецький. Аналіз окремих лексем, пов'язаних з правом Гетьманщини, з погляду семантики, етимології чи словотвірної будови подано в працях М.Худаша, М.Рогаль, С.Бевзенка, І.Свєнціцького, Л.Гумецької та ін. Юридична лексика цього періоду частково розглядається в дослідженнях українських історичних пам'яток А.Кримського, О.Шахматова, Л.Батюка, А.Генсьорського, О.Лахна, М.Худаша, Ф.Ткача. В академічному виданні “Історія української мови. Лексика і фразеологія” зроблено аналіз юридичної лексики Гетьманщини в описово-узагальнюючому аспекті. Однак комплексного дослідження української правничої лексики XVII-XVIII ст. в українському мовознавстві немає. Актуальність роботи зумовлюється й тим, що вивчення цієї проблеми дає змогу представити систему права й адміністративного поділу Козацько-Гетьманської держави.

Дисертація має зв'язок з науковою плановою тематикою кафедри української мови Запорізького державного університету “Формування лексичної системи української мови”.

Мета роботи -- здійснити комплексний лексико-семантичний, етимологічний і словотвірний аналіз юридичної лексики кримінально-процесуального права періоду Гетьманщини як складової частини тогочасної лексичної системи української мови та проаналізувати вплив юридичної лексики досліджуваного періоду на формування сучасної української правничої термінології.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

- виявити склад юридичної лексики кримінально-процесуального права періоду Гетьманщини;

- з'ясувати семантику, джерела походження, умови та шляхи творення лексико-семантичних одиниць юриспруденції;

- проаналізувати словотвірну структуру лексичних одиниць, які входять у виявленні тематичні групи;

- простежити розвиток юридичної лексики кримінально-процесуального права в наступні періоди її функціонування та визначити її роль у становленні терміносистеми права української мови.

Об'єктом дослідження є юридична лексика кримінально-процесуального права, засвідчена в актових документах Гетьманщини та інших писемних джерелах XVII-XVIII століть.

Джерела дослідження. Матеріальну базу дослідження становлять як спеціальні нормативні тексти, так і різноманітні за стилями і жанрами писемні джерела періоду Козацько-Гетьманської держави. У дослідженні широко використовуються лексикографічні праці, у яких відображається лексика кримінально-процесуального права доби Гетьманщини.

Методи дослідження. Основними методами є описовий, порівняльно-історичний та зіставний. Обрання цих методів продиктовано синхронічно-діахронічним характером роботи.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в ньому вперше на широкому фактичному матеріалі здійснено комплексний аналіз юридичної лексики кримінально-процесуального права в діловій мові Гетьманщини та її вплив на формування сучасної правничої термінології. Опрацьовано термінологію багатьох інститутів судочинства, а також системи найменувань процесуальних дій, судових вироків та постанов, з'ясовано походження багатьох лексем та особливості їх функціонування в конкретний історичний період розвитку.

Теоретичне й практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані при укладанні словників юридичних термінів та історичного словника української мови, а також при викладанні курсу історії української мови, проведенні відповідних спецкурсів і спецсемінарів, пов'язаних із опрацюванням юридичної лексики в синхронічному і діахронічному аспектах. Результатами дисертаційного дослідження можуть скористатися історики та етнографи при вивченні побуту й історії українського народу згаданого періоду, а також правознавці при вивчення історії держави і права України.

Апробація результатів дослідження. Окремі розділи й дисертація в цілому обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Запорізького державного університету. Основні положення та результати дослідження були висвітлені на Всеукраїнській науковій конференції “Східнослов'янські мови в їх історичному розвитку” (Запоріжжя, 1996), міжнародній науковій конференції “Література й історія” (Запоріжжя, 1996) та на звітних наукових конференціях викладачів і студентів Запорізького державного університету (Запоріжжя, 1995; 1996), Запорізького юридичного інституту МВС України (Запоріжжя, 1998; 1999).

Публікації. Аспекти досліджуваної проблеми відображені в п'яти публікаціях, з них 3 -- у провідних фахових наукових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків. До роботи додається список використаної літератури, список джерел та їх умовних скорочень, словопокажчик юридичної лексики. Повний обсяг дисертації -- 192 сторінки, із них основний текст дослідження -- 153 сторінки, список джерел (45 найменувань) -- 4 сторінки, список використаної літератури (214 найменувань) -- 19 сторінок, додаток -- 16 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність і наукова новизна, формулюються мета, завдання та методи дослідження, розкривається сфера практичного використання досягнутих результатів, указується джерельна база дослідження.

Перший розділ “Зовнішньолінгвістичні аспекти розвитку юридичної лексики Козацько-Гетьманської держави та історія її дослідження” складається з двох підрозділів. У першому підрозділі “Зовнішньомовні чинники формування юридичної лексики в Козацько-Гетьманській державі” зазначається, що формування української юридичної лексичної системи значною мірою пов'язане саме з позамовними чинниками, серед яких найбільше виділяються історико-політичний і соціально-комунікативний. З'ясовуються історико-правові умови, у яких відбувалося формування національної юридичної лексики кримінально-процесуального права та судівництва як окремої терміносистеми. Зокрема відзначається, що до середини XVII століття в Україні правове життя зазнавало значного впливу Польщі. Але з 1648 року по всій Україні починає діяти судово-правова система на основі народних традицій. Подальший період, починаючи з 1654 року, пов'язаний з постійною боротьбою українського народу з російською імперією за відстоювання своєї правової системи. Гетьманщина, хоч і порвала із Заходом зв'язки, не хотіла вийти з-під його впливу. У період правління І.Скоропадського, П.Полуботка і Д.Апостола витворюється, зберігаючи традиції і звичаї, новий козацький судовий устрій. Однак у 1773 р. скасовується давній судовий устрій і на його місце вводиться російський. Зазнає утисків українська мова, що, у свою чергу, значно впливало на долю української правничої термінології. Але це не призвело до повного її занепаду, доказом чого є функціонування юридичних термінів періоду Гетьманщини в сучасній українській терміносистемі права.

Кінець XIX - 20-ті роки XX ст. -- період культурно-національного відродження. У цей час друкуються українською мовою правничі, перекладні та інші спеціальні словники, пов'язані з юриспруденцією.

Починаючи з 30-х років нашого століття, на розвиток юридичної лексики значний вплив справляють позамовні фактори. Зросійщення української мови спричинило те, що почали узаконюватися старі запозичення з російської мови, скасовувалися давні українські терміни.

Із початком відновлення державності України разом із дерусифікацією української мови набуває ваги науковий підхід до вивчення української термінології, у тому числі й правничої.

Другим важливим зовнішньомовним фактором, який суттєво впливав на становлення й розвиток української юридичної лексики, є фактор соціально-комунікативний. Суспільно-економічні умови, у яких розвивалася Україна кінця XVII століття, стали причиною поширення на її території латинської мови. Її вивчали у братських школах, нею викладали в Києво-Могилянській академії. Для вивчення і глибшого засвоєння латинської мови в Києво-Могилянській академії було видано словники Є.Славинецьким “Лексіконъ латинский” (1642 р.) та А.Корецьким-Сатановським і Є.Славинецьким “Лексікон славено-латинскій” (1650 р.) Судові чиновники, що вели справи, добре знали латинь, тому українські писарі змушені були користуватися латинізмами, запозиченими часто через посередництво польської актової мови. У формуванні юридичної лексики вагомим фактором виступає освіченість самих суб'єктів, які вели судові справи. Значна кількість судових чиновників навчалася за кордоном і після повернення на Батьківщину в процесі ведення справи зловживала іншомовною (переважно латинською) термінологією. Проте іншомовні запозичення не є основою розглянутої групи лексики. Як показує аналіз джерел досліджуваного періоду, найбільшу частку згаданої лексичної макрогрупи становить термінологія власне українського походження.

У другому підрозділі “Основні лінгвістичні аспекти дослідження юридичної лексики” здійснено детальний аналіз історії дослідження правничої термінології. Зокрема зазначається, що на теренах України, яка була під владою Російської імперії, не вдалося до 1917 року видати спеціального юридичного словника української мови. Трохи кращим становище було на Західній Україні, де в 1893 році І.Левицький видає “Німецко-русский словар висловів правничих і адміністративних”.

Інтесивно розвивається правнича лексикографія після 1917 року. У світ виходять словники І.Жигадла, Є.Ванька, В.Леонтовича та О.Єфимова, В.Левицького. Особливо плідними виявилися 20_ті роки. За словами О.Гончара, це був час українського Ренесансу європейського та світового масштабу, коли за найкоротший проміжок часу відбувся феноменальний розквіт нації. З'являється цілий ряд правничих словників, авторами яких були М.Свободін, М.Кохановський, С.Веретка та М.Матківський. У 1926 році українська термінологічна комісія під керівництвом А.Кримського видає “Російсько-український словник правничої мови”.

У 20-х роках правничі журнали друкують цілий ряд статей з юридичної термінології, які часто носили дискусійний характер. На жаль, здійснені заходи не довели до кінця справу нормалізації української юридичної термінології. Головною причиною став наступ на традиції українського народу, розпочалася боротьба з “націоналістичним шкідництвом на мовному фронті”. Власне українські терміни перевірялися на відповідність російським або замінювалися інтернаціоналізмами.

У наступні десятиліття спеціальних наукових досліджень на академічному чи державному рівні практично не велося. Тільки в 1985 році вийшов у світ “Русско-украинский словаръ юридической терминологии” за загальною редакцією Б.Бабія. Останнім часом з'являється кілька правничих словників, як галузевого, так і загального характеру. Серед них перекладні словники В.Дранюка і С.Журавльова, Й.Андерша та С.Воробйова, тлумачний юридичний словник Й.Андерша та В.Винника. Однак аналіз історії розвитку, формування і створення сучасної правничої термінології на рівні лінгвістики почав здійснюватися лише з середини 50_х років. Основними проблемами, які досліджувалися в цій галузі мовознавства, є історія слів, формування і розвиток окремих тематичних груп правничої лексики.

Особливості формування, функціонування та розвитку української актової мови в період Київської Русі та XIV-XVIII століть досліджують А.Генсьорський, М.Пещак, М.Худаш, Л.Полюга, В.Горобець, О.Лахно, М.Рогаль, Д.Гринчишин та інші.

Згадані праці містять цінну інформацію про формування і розвиток досліджуваної групи лексики і створюють передумови для здійснення системного аналізу юридичної лексики кримінально-процесуального права, засвідченої в пам'ятках ділової української мови Козацько-Гетьманської держави.

Другий розділ “Лексико-тематична група судового права” складається з двох підрозділів. У першому підрозділі здійснено лексико-семантичний аналіз слів, які позначають поняття “суд”. Судові органи у актових документах Гетьманщини позначає лексема судъ “установа, що займається розглядом справ процесуальних сторін”. Напр.: декрет сей ферованный и сдом войсковым ствержений [1657, АПГУ, 4]; просити сду воинского Енерльного, аби тебе, осадили [1719, ПЛ, 37]. Розвиток судочинства відбувався в тісному взаємозв'язку із суміжними сферами військового чи адміністративного управління, що сприяло появі нових дво- або трикомпонентних номенклатурних термінів, створених на спільній основі. Так, для назви судового органу, який розглядав справи на території адміністративної одиниці - полку, вживається термін-словосполучення полковий судъ. Напр.: Судъ ншъ полковий Прилуцкый знанилъ ему Верескуненку тце [1719, ДДГ, 174]. Поняття “судовий орган, який функціонував у місті” передається словосполученням судъ городовй. Судові справи в адміністративно-територіальних одиницях - сотнях вирішувала установа, яка мала назву сотнний судъ. Напр.: Мыкола Асауленко,... въ суд сотнномъ Бахмацкомъ допрашеванъ [1752, ДНРМ, 245]. Судові справи на прикордонній території розглядала спеціальна інституція, що іменувалася двочленним словосполученням погранчный судъ. Позови від станової шляхти розглядали спеціальні апеляційні суди, які в обстежених пам'ятках носили назву трибунльський судъ. Саме слово трибунл є запозиченням з латинської мови через посередництво німецької (нім tribunal < лат. tribunal). Третейський суд іменувався стійкими словосполученнями купцький компромсъ, компромісльний судъ. Напр.: и не полковымъ судомъ, но компромисльнымъ самы доброволне расправити хотять [1754, АГНБ, 70]. Слово компромс було запозичено в період Гетьманщини з латинської мови: лат. compromisum, означає “угода, згода”. Як синонім до назви третйський судъ у діловій документації цього періоду фіксується власне українське словосполучення полюбовний судъ. Внутрішні правові стосунки в церкві розглядали спеціальні судові інстанції. Для передачі поняття “судовий орган, який займається розглядом справ духівництва”, використовувалося словосполучення єпскопський судъ. Церковні правопорушенння, що були вчинені мирянами, розглядалися в судах, які називалися духовный судъ, судъ всший духовный.

Крім лексеми суд, у діловій документації Гетьманщини фіксується ряд інших термінів з цим значенням: прво, розпрва, упрва, спрва, ряд, лвиця, магістрт. Серед них найчастіше вживається лексема індоєвропейського походження прво. Напр.: хот ему такъ великая шкода в его огороже діеться, до прва сам за свое доборе діло не відовал [1654, ЛРК, 31].

Писемні пам'ятки кримінально-процесуального Гетьманщини фіксують термінологічні словосполучення, стрижневим компонентом у яких є слово спрва. У значенні “(про)вести судову тяжбу” вживалися словосполучення мірковти спрви, спрву тю визріти, спрви разсуждти. Напр.: вышь реченные судъ в спрву тю визрівъши [1655, ЛРК, 30]. Для передачі поняття “завершити судову справу” використовуються двочленні словосполучення вмітикговти спрву, спрву скончити. Назва самого процесу “порушити судову справу” передається словосполученням приточти спрву (у пам'ятках звичайно у формі приточлася спрва, точлася таковя спрва). У значенні “закрити справу” вживалися словосполучення спрву втерти, спрву умрити вчне. Напр.: абы юж тая спрва вчне умрена и в жадного суду чинела не была [1672, ЛРК, 158]; первую спрву казали втерти с книг городових Полътавъских [1674, АПГУ, 6].

У документах ділової мови Козацько-Гетьманської держави на позначення судових органів, що функціонують у містах, закріпився термін урядъ. Крім того, фіксуються номінації на позначення судів, які пов'язані з назвою того чи іншого населеного пункту: рядъ кгродский, рядъ Кролевцкий, рядъ мискй Полтвский тощо. Напр.: мы, рядъ Кролевцкий, все подрядне выслухалы од певних свідітелей [1711, ДНРМ, 49].

У цій підгрупі аналізуються також слова-синоніми до слова судъ: магістрт, лвиця.

У другому підрозділі “Терміни на позначення посадових осіб та судовиконавців” розглядаються лексеми судд, війтъ, лвники, рйця (велкий рйця), возний (возний енерльний), законникъ, знтні товариш військові, принципл, инстигтор, межовщкъ, катъ, палчъ, псаръ, підпсокъ, нотрій, канцелярстъ, гтьманъ, бурмстръ, комисръ, отамнъ, осавлъ.

Праслов'янського походження слово судд має значення “посадова особа, що здійснює судовий розбір якої-небудь справи”. У документах періоду Гетьманщини в основному фіксуються термінологічні словосполучення атрибутивно-іменникового характеру з опорним компонентом судд. Так, для позначення вищої судової влади вживається видове найменування суддів (відповідно до назв самого судового органу): генерльний судь, судд Войска запорожского енерльний, судд військовий енерльний, суді полковй, судд погранчний, судд порубжний, судд змський тощо.

У цій семантичній групі розглядаються запозичення: війт (з середньонімецького vo(e)t “наглядач, правитель”), лвникъ (з старопольського lavnik ) “суддя побічний; суддя людей”, рйця (польське rajca) “член виборчої ради магістрату”, возний (польське vozny) “офіційний урядовець, що оглошував судові вироки”. Слово принциплъ “судовий чиновник, який виступає довіреною особою в судовій справі” запозичене з латинської мови (лат. principalis “перший, головний”), катъ - із старопольської (ст.-п. kat “лихо, дідько, нещастя”). Напр.: Передъ нами райцми, лавникми, того року по справахъ судовыхъ засідаючими [1728, НА, 2]; черезъ возныхъ всякие ... діла отправляются [1743, Права, 837]. Катъ хотя званія на себі неносное и ненавистное иміеть ... всякому человіку въ омерзеніе его иміть не надлежить [1743, Права, 752]. Аналізуються також запозичені лексеми канцелристъ (польське koncelarista < лат. kancelarius), бурмстр (пол. burmistrz, чеське burmiste) “управитель”, комісръ “довірена особа, уповноважений” (нім. Komissar, фр. commisserius), осавлъ з тюркських мов “посильний”.

У третьому розділі “Лексико-тематичні групи юридичної лексики процесуального права” здійснено лексичний аналіз груп юриспруденції, що позначають поняття “судове слідство”, “свідки і свідчення у судовому процесі”, “процесуальна сторона”, “захист процесуальної сторони”. Речові докази в актових документах іменувалися словом лиц. Напр.: роги позбивав за для лиц [1654, АПГУ, 76]. Поняття “клятва” передавалося іменниками присяг, клтва. Особа, яка давала показання в судовому процесі, називалася словом свдокъ. Подані свідчення передавалися терміном свідитлство, а заяви, що подаються для захисту прав потерпілої сторони, іменувалися словами жалоба, позовъ. Лише незначну частку в цій лексичній мікрогрупі становлять запозичення. Фіксуються слова-латинізми: апелція (лат. appellatio “звертання”) мало значення “оскарження якої-небудь судової справи, постанови”, протстъ ( лат. protesto “публічно доводжу”) функціонувало в значенні “рішуче заперечення проти рішення суду чи ведення слідства”. Напр.: Прошу сей протстъ записати у Суду енерального и декретомъ обваровати [1723, ДДГ, 235]; касовти (лат. cassare “скасування, знищення”) означало перевірку чи анулювання вищестоячою інстанцією судового рішення або постанови. З польської мови запозичено іменник скрга (ст._п. skarqa “заява на захист порушеного права”).

Починаючи з XVIII століття, під впливом російського діловодства з'являються русизми. Для передачі поняття “слідство” використовується термін розыскъ, а допит передається словом распросъ. Процесуальна сторона, яка подає скаргу, має назви жалобнкъ, челобтчикъ. На основі іншомовного запозичення творяться власне українські юридичні назви чинти інквізцію, виводити інквізцію, які означали “проводити судове слідство”. Вислови присгу виконати, присгою повзуватися в документах доби Гетьманщини служать для найменування поняття “давати клятву , заприсягнутися”. Напр.: на вивденя о том забойстве, інквізциі [1682, ЛРК, 185]; Грицко Нусъ очевисто признал присгою повзуючися [1687, ЛРК, 190]; Которие свідетелъ... хотели и присгу вконати [1711, ДНРМ, 49]. У цей період функціонує трикомпонентне словосполучення з цим значенням - клстися смртною клтвою. Це ж значення передавали багатокомпонентні словосполучення-синоніми цловати слов і хрестъ, крестъ святой и слов христови лобизти; поряд з ними у синонімічному ряді стоять іменниково-дієслівні словосполучення сумлнемъ поднти, сумлнемъ завезти, обязти совістию.

Окрему структурно-семантичну одиницю в юридичній лексиці кримінально-процесуального права становить група лексем, що позначають свідків і свідчення у судовому процесі. Крім терміна свдокъ, функціонувала лексема доводчикъ з цим же значенням. Свідки, які користувалися добропорядною репутацією і були христянського віросповідування, іменувалися словосполученнями: лди зцьные, люд старнные. Напр.: и записали про людй зцъних віри годних [1710, ДНРМ, 38]; люд старнные слово в слово свідителствоволи [1713, ДНРМ, 62].

Подані в суді показання називалися дериватами свідтелство, свідоцтво, освтченя (пор. також сполуки свідоцтва опівти, освтченя чинти). У пам'ятках для передачі процесу дачі показань часто вживається стійке словосполучення скзкою свідтелствою. Напр.: И тое, що чул тое и смею скзкою свідтелствую [1752, ДНРМ, 326]. Іменник свідтельство нерідко супроводжує прикметник людское, наприклад: уважаючи розние слушние доводи подлугъ свъдтельства людского [1714, ДНРМ, 74]. З цим же значенням у писемних пам'ятках фіксують лексеми призънат, призънанн і атрибутивно-іменникове словосполучення особлве призънат. Зрідка, як синонім до слова свідчення, у документах зафіксована лексема релція.

В юридичній лексиці кримінально-процесуального права чітко виокремлюється тематична мікрогрупа на позначення поняття “процесуальна сторона”, стрижневою в якій є лексема сторон. Слово є стрижневим компонентом у складі словосполучень атрибутивно-іменникового характеру (сторон поводовая, потребюча сторон, обдная сторон, скаржча сторон, сторон позванная, сторон обвиннная). Паралельно із термінами-словосполученнями для позначення поняття “процесуальна сторона” функціонують більш мобільні номінативи слов'янського походження оповіднтъ, жалобнкъ, истць, челобитчкъ. Розвиток синонімічних рядів відбувався також завдяки проникненню запозичених слів, котрі на грунті української мови набули термінологічного значення: акторъ у значенні “захисник свого права” (із лат. aktor “діючий виконавець ролей”), суплікючий “сторона, яка захищає себе в суді” (із лат. suplex “той, хто стоїть на колінах”).

Процес захисту процесуальної сторони передавався рядом лексем, основною з яких було слово скржитися (звичайно у формі дієприслівника ускаржючися). Напр.: ускаржючися о долегливости свои, которіе отъ васъ полкового и міского уряду поносять [1649, АГНБ, 59]. Крім однослівних найменувань, фіксуються сполучення зі складовим компонентом скрга (зансти скргу, перекладти скргу). Напр.: Лукян Кривий ... прекладлъ скргу [1665, ЛРК, 171]. Як синонім до лексеми скрга фіксується слово жлоба (заносити жлобу, предлагти жлобу) і словосполучення жалоблве предложньня. Напр.: По якой занесенной жалобі его млсти пна сотника миргородского [1714, ДНРМ, 73]; предлаглъ нам жалобу свою Анъдреи Кандиба [1719, 94]. У документах Мотижинського архіву трапляється народнорозмовний вираз утжливий жаль прекладти. Захист свого права через звернення до судової інстанції чи органів влади виражався запозиченим з латинської мови дієсловом супліковти, а назва самого документа іменником суплка. Як синонім до лексеми суплка вживався субстантивований прикметник чолобтна, який використовувався також у складі словосполучень искова челобтна, общя челобтна; а до супліковти -- беть челомъ. Напр.: спорядили общю на него челобтную [1719, ДДГ, 209]; Беть челомъ малоросійского Полтавского полку сотні Соколской жител Касіянъ Паламаренко [1743, 238].

У синонімічному ряді до лексеми скрга стоять слова доношніє, позовъ. Поняття “оскарження судового рішення” подавалося різними за походженням синонімічними лексеми, які співіснували паралельно. Серед них терміни апелція (із лат. appellatio “звертання”), протст (із нім. protest < лат. protesto “публічне доводжу”), касувння (польське kasovac <лат. cassare “скасування, знищення”).

Історична доля аналізованих лексем різна: частина з них входить до активного шару лексики сучасної української мови без змін у значенні (свдок, сторон, скрга, позов), інші вийшли з ужитку (шляковти, делторъ, інквізція). Деякі слова, зазнавши фонетичних і морфологічних змін, функціонують у сучасній українській мові.

У четвертому розділі “Тематичні групи лексики кримінального права” розглядаються назви злочинів і правопорушень, злочинців і правопорушників та найменування покарань і судових постанов.

Правничі лексеми на позначення поняття “злочин, правопорушення” поділяються на такі підгрупи: 1) назви злочинів, спрямованих проти життя людини; 2) найменування злочинів, спрямованих проти честі і гідності людини; 3) назви злочинів, пов'язаних з крадіжкою чи присвоєнням чужої власності; 4) юридичні терміни на позначення порушень звичаїв, норм етики, церковних догматів; 5) назви злочинів, пов'язаних із діяльністю посадових осіб; 6) загальні найменування правопорушень.

Найбільш поширеною лексемою в назвах злочинів, спрямованих проти життя людини, була лексема забитт “вбивати”. Проте назва злочину часто не набуває вираження у субстантивованій формі, а мислиться як дія (процес), хоч і закінчений: забти, замордувти, на смерть замордовти. Трапляється двокомпонентний термін зі значенням “вина у вбивстві” -- смртное убииство. Для вираження поняття “побити, нанести тілесні ушкодження” використовуються лексеми побти, порнити. Поняття “страждання” виражалося іменниками мки, гвалт, насліє. З XVIII століття під впливом російської актової мови починає функціонувати лексема убйство.

У досліджуваний період функціонувала велика кількість слів власне українського походження для позначення злочинів проти честі й гідності особи. Значення “навмисне приниження честі й гідності особи, що виражалося в непристойній формі” в українській актовій мові передавалося іменниками: зневга, крвда, тискъ. Поряд з ними в пам'ятках трапляються різні стійкі вирази з опорним дієслівним компонентом типу на чстъ нагнтъ, неслушьне рчи примовлтъ. Поняття “розповсюджувати брехливі вимисли, наклепи” у книжній мові позначали слова-терміни: клепти, поносити, лжти.

Серед найменувань злочинів, пов'язаних з крадіжкою чи присвоєнням чужої власності, аналізуються лексеми злодйство, грабжъ, разбой, шарпанна, крсти, огрбити, обрти і стійкі вирази злодйствомъ бавтися, обчай разбойний, злодйский обчай.

Порушення (результат і процес) звичаїв, норм етики, церковних догматів належали слова бунтъ, екъсъцсъ, зрда, задирться, втручться, кощунствовть, умслъ злый, підданств не отдавть, зводъ вчинти, турбція. Поняття “порушення державних чи соціальних устоїв” передавалося різними за походженням синонімічними іменниками: бунт (пол. bunt “змова”, “заколот”), рокошь (пол. rokosz “повстання”, “заколот”), екъсъцс (лат. excesus “відступ”, “відхилення”).

У документах кримінально-процесуального права Гетьманщини широко використовуються лексеми для позначення посадових злочинів і правопорушень, основну частину яких складають власне українські слова. Поняття “насильно забирати” позначалося дієсловом вимагти; “беззаконня” - іменником безпрвье. Зі значенням “хабар чи недозволений податок” виступає назва дтокъ з прозорою етимологією. Для передачі поняття “збирання податків більше від встановленої норми” вживається багатокомпонентний вираз выдирти надъ слшность. Акти грецького Ніжинського братства в значенні “перешкода” фіксують запозичення з польської мови пренегабня (пол. przenagebanie “напад”).

Обстежені пам'ятки писемності Гетьманщини свідчать, що для позначення різних правопорушень, злочинів, активно вживалася лексема крвда праслов'янського походження. Це слово є стрижневим компонентом у двочленному словосполученні незносні крвди. Різноманітні правопорушення, які завдавали збитків людині або суспільству, передавалися польським запозиченням шкода (пол. szkoda “збиток, шкода”). Пор. також словосполучення великя шкода. Поняття “завдавати втрат” позначалося іменниково-дієслівним словосполученням шкоды чинти. Для передачі поняття “утиск” у пам'ятках використовується латинське запозичення турбція (лат. turbare “тривожити, непокоїти”).

Лексика на позначення поняття “злочинець, правопорушник” умовно ділиться на такі групи: 1) найменування злочинців і порушників, які зазіхають на життя і гідність людини; 2) назви злочинців, які зазіхають на чужу власність; 3) найменування злочинців, вчинки яких спрямовані на підрив або порушення встановлених норм етики, церковного життя, державних засад; 4) загальні найменування злочинців.

Найбільш поширеним у лексиці на позначення злочинців і порушників, які зазіхають на життя і гідність людини, є слово старослов'янського походження разбойникъ. Для назви особи, яка скоїла вбивство, писемні пам'ятки Гетьманщини використовують польське запозичення забойца. Напр.: оного забоицю Кондрата Гайдученка [1714, ДНРМ, 69]; пойманный розездною командою разбойникъ [1765, ДНРМ, 342].

Групу найменування злочинців, які зазіхають на чужу власність, становлять власне українські лексеми злодятель, прбышъ та російське запозичення воръ. Напр.: тому прибшу хлосту на рынку дат [1712, АПГУ, 34]; Токмо оной воръ ... с тою невінчанною женою стали били давить за горло [1756, ДНРМ, 352].

Злочинці, вчинки яких спрямовані на підрив та порушення встановлених державних засад, норм етики, церковного життя, іменувалися словами зрйця, своевольникъ, раскольникъ, хултель, непослушнй.

Порушник державних законів у писемних пам'ятках Гетьманщини позначався найчастіше лексемою своєвольникъ, що є морфологічним утворенням від дієслова своєвольничати. Лексема зрйца мала значення “зрадник”. Для назви особи, яка виступає проти існуючого державного чи церковного устрою, використовувалася лексема раскольникъ, а з XVIII ст. під впливом російської мови в актових пам'ятках фіксується слово мятжникъ. Порушників церковних догм в актовій мові Гетьманщини називали словом хултель -- похідне утворення від праслов'янського хул - хулити.

Для найменування злочинів у родовому позначенні найчастіше використовувалася лексема злочнець -- суфіксальне утворення від іменника злочин. Ватажок чи організатор злочинної групи мав назву прводець. Синонімом до слова злочнець виступає старослов'янська за походженням назва престпникъ. Арештовані злочинці іменувалися словами колодникъ і арестнтъ.

Лексеми для позначення понять “покарання, судові постанови”, у зв'язку зі складністю самої системи покарання, діляться на такі групи: 1) лексика на позначення поняття “штраф”; 2) лексика на позначення понять “смертний вирок” і рішень суду, пов'язаних з присудженням тілесних покарань; 3) лексика на позначення судового покарання через позбавлення волі або вигнання.

У кримінально-процесуальному праві Гетьманщини функціонувало ряд іменників для вираження загального поняття “судова постанова або судовий вирок”. Найбільш поширеною серед них була лексема врокъ, яка запозичена з польської актової мови (пол. wyrok “вислів, сентенція”). У синонімічному ряді до лексеми врокъ стоїть слово накзъ. Паралельно з лексемою врокъ функціонує запозичене з російської мови слово приговоръ. Напр.: всякий же приговоръ ... надлежитъ слушать и подписывать предъ полуднемъ [1743, Права, 176].

У Козацькій державі найчастіше практикувалися покарання через накладання штрафів, назви яких передавалися словами вин, штрафъ, нав'зка, головщзна і словосполученням нагородження утртами.

Як свідчать пам'ятки писемності, в активному вжитку була лексема вина “плата за злочин або провину, неявку в суд”. Це слово також є стрижневим компонентом у словосполученнях вин пнская, вин злодйская, вин до шкатли войсковое, вин до скрбу войскового. Паралельно із лексемою вин в актовій мові Гетьманщини з XVIII століття почало функціонувати запозичене з німецької мови слово штрафъ (нім. strafe “догана”), часто в словосполученні большой штрафъ. З цим же значенням функціонують лексеми кун (індоєвропейського походження) та навзка (< нав'язти). Грошова компенсація за заподіяну смерть сім'ї вбитого іменувалася лексемою головщзна.

Для позначення видів смертних вироків широко використовувалися багатокомпонентні словосполучення, складовим елементом яких виступає лексема карти, а саме: шбеницею карти, на древі крность одржати, горлом карти, мечмъ на горле скарти, крност на горле. З середини XVIII століття під впливом актової мови російського кримінального права починає функціонувати іменникове словосполучення усічніе голов. Вирок “смертна кара через спалювання” передавали вирази живого сжечь, огнмъ казнть. У досліджуваний період практикувалося тілесне пошкодження як вид покарання. Для вираження такого поняття часто вживалися словосполучення урізніе ха, ущрбок на члонках, рку отсчъ.

Поширеним було судове покарання через побиття, для найменування якого в діловій документації Гетьманщини вживалися різноманітні слова і словосполучення. Узагальнене поняття “побити” передавалося лексемою битъ. У документах Гетьманщини фіксуються багатокомпонентні вирази, назви яких вказують на засоби покарань: дти канъчукми хлист, отрмати посторонками, хлист дат.

В актовій мові Козацько-Гетьманської держави широко використовувалися як власне українські, так і запозичені лексеми на позначення поняття “приміщення для позбавлення волі”. Серед них найпоширенішою була лексема взеня “приміщення, де тримають в'язнів”; пор. також взеня войскове “військова в'язниця”, тверд взеня “в'язниця з посиленим режимом”. Для передачі цього ж поняття використовувалися запозичені лексеми арстъ (нім. аrresstum “зупиняти, затримувати”) та секвстръ “арештантська в'язниця” (лат. seguestrum “заборона”), часто з відповідними означеннями: кріпчйший секвстръ, полковй секвстръ.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ І ВИСНОВКИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Юридична лексика кримінально-процесуального права Козацько-Гетьманської держави є невід'ємною складовою частиною загальнонародної мови, в основі якої лежить словник живої народної мови. Ця лексика являє собою добре структуровану і системно організовану групу слів і словосполучень, у якій відобразилися загальні тенденції історичного розвитку української мови, а також внутрішньомовні зміни, спричинені соціально-політичними умовами життя нашого народу в період Гетьманщини.

2. Юридична лексика кримінально-процесуального права періоду Гетьманщини справила значний вплив на формування правничої термінології сучасної української мови. З проаналізованих понад 300 лексем на позначення понять кримінально-процесуального права більше 70 без істотних змін у значенні функціонують у сучасній українській мові, становлячи основу цієї групи лексики. Частина слів стали історизмами й відійшли до пасивної лексики української мови (кун “штраф”, четвертувння, підкоморський судъ, рядъ “місцевий суд, місцеве управління”, лвиця, війт, лвники, рйця, возний, законник) і вживаються в сучасній українській мові переважно як архаїчні елементи. Окремі з них (наприклад, гтьман, отамн), що використовувалися як історизми, зараз знову повертаються до активного вжитку. Значна частина лексем відійшла до інертного фонду лексики української мови.

3. Більшість лексем кримінально-процесуального права згаданого періоду становлять слова загальнонародної української мови, які були успадкованими з давніх часів: (безчстя, вин, вирокъ, дтокъ, жлоба, жалобнкъ, забти, злодій, злочнець, кйова крність, колодникъ, крсти, крвда, кун, лиц, межовщкъ, нав'зка, накзъ, псаръ, підпсокъ, позовъ, порнити, прво, проситель, розбйникъ, свавльникъ, свдокъ, скрга, сторон, судъ, убвство, шбеницею карти). Значна їх частина зберігає й давню семантику.

4. У плані термінологізації досліджувана юридична лексика перебувала на стадії становлення, добору мовних одиниць, які найбільш адекватно відповідали б потребам кримінально-процесуального права. Через це в юридичній лексиці обстежених джерел фіксуються слова, для яких характерна багатозначність (тюрм, секвстръ, в'язнця - назви приміщення, у якому утримувалися підсудні; одне із судових рішень; судъ - правовий інститут, який займається розглядом спірних справ; судове рішення; прво - судова установа; сукупність законів тощо).

Для вираження одного й того ж поняття функціонувало декілька назв-синонімів. Синонімами здебільшого є різні за походженням і за часом появи слова (словосполучення): взеня -- арстъ, тюрм, секвстръ; поводовая сторон -- сторон укривъжоная, акторільная сторон, делторъ, суплекючий, простель, оповіднтъ, жалобнкъ, істць; скрга -- жлоба, утжливий жаль, суплка, чолобитт, позовъ, апелція, протестъ; слдство - інквизція, розискъ; судъ -- прво, упрва, спрва, рядъ, лвиця. Синонімічні зв'язки спостерігаються в усіх тематичних групах досліджуваної лексики.

Незавершеність процесу впорядкування досліджуваної юридичної лексики позначається на наявності великої кількості назв-варіантів у кожній тематичній групі:

- фонетичних (магыстртъ -- маистртъ; розпрвитъ -- роспрвить; свдки -- свтъки; сознння -- зознння; суд генерльний -- суд енерльний; рядъ -- врядъ тощо);

- морфологічних (судъ войсковий - судъ воинский; судъ городовй - судъ гродский; ускаржтися - скржитися та ін.).

- словотворчих (огрбити - зрабовти - розграбовти; свдки - свідтели; скрдено - покрдено тощо).

5. Поповнення юридичної лексики Гетьманської України відбувалося різними шляхами. Один із найпоширеніших -- це морфологічний спосіб словотворення і, зокрема, такі його різновиди:

а) префіксальне творення слів: замордувти, побти, повиганти, порнити, посвдчити, пошляковти, розграбовти, ускржити тощо;

б) суфіксальне словотворення: бунтувтся, гвалтовнкъ, доводчикъ, жалобнкъ, забойство, законникъ, издрство, канцелярстъ, лвникъ, межовщкъ, озлоблніе, оповіднтъ, отвтчикъ, псаръ, порнення, проситль, протестувтись, свідтелство, судд, супліковти, челобтникъ;

в) префіксально-суфіксальне (включаючи й префіксально-нульсуфіксальне) словотворення: безпрвъє, безчстя, пересжувати, побои, поголовщина та ін.

Творення словесних номінативних одиниць юридичної лексики часто відбувається за допомогою універбації (виводти інквізцию -- инквіровти).

Важливе місце у словотворенні займає семантичний спосіб. Загальнонародне слово, переходячи в розряд терміна, поряд із загальновживаним набувало спеціалізованого значення (питти - про щось запитувати, а в юридичній термінології “проводити допит”).

6. У мові документів ділової української мови Гетьманщини наявні всі види підрядного зв'язку:

- узгодження (генерльний судъ, злодйскии обчай, купцький компромс, писръ судйский, смртное убиство, стрший рйця, судд військовий, третйський судъ, рядъ кгродский житомирский);

- керування (взти слідъ, виводити інквізцию, доводъ поствити, огнмъ казнть, опитъ вчинти, отрмать посторонками, позбвити чсты, сумлнемъ завезти, усічніе голов, шбеницею карти, шкоды учинти);

- прилягання (гънтися въ слідъ, обретющійся у сску).

7. Лексичні словосполучення в основному побудовані за двокомпонентними моделями: П+І (воровске лди, купцький компромсъй); І+П (судъ городовий); Д+І (мірковли спрви, приточлася спрва); І+Д (зводъ вщинти, пнства збвити, шбеницею карти); І+І (урізніе ха, шкодъ нагородження); І+Д-пс. (мки задаюч, опитъ вчинвши); Пс.+Д (жалослве ускаржтися, злодйство бвитися); Д+Пс. (убтъ смртно); Д.-пр.+І (отсчена голов, поданная суплка); І+Д-пр. (сторон объвиннная).

В актовій мові досліджуваного періоду трапляються й трьохкомпонентні юридичні найменування: І+Прийм.+І (ущрбокъ на члонкахъ); І+Прийм.+Д (подданства не отдавтъ); І+П+П (судъ войсковый енерлный, судъ всший духовный); П+І+Д (неслшъніе рчи примовлтъ, утжливий жалъ прекладтъ); П+І+П (знтний товришъ войсковий); П+П+І (погранчный глвный комисръ); Д+П+І (клстися смртною клтвою); Д+Прийм.+І (впровожть въ турбцію, сознтъ подъ сумлнемъ); Д-пр.+І+І (дти канъчукми хлист); Прийм.+І+Д (до вязня пустти, на смерть замордовтъ, под сумълнемъ поведтъ).

Фіксуються й чотирьохкомпонентні моделі: а) І+Прийм.+І+П (вин до шкатли войсковое); б) І+Прийм.+І+Д-пр. (мечмъ на горле скарний); в) П+П+П+І (спеціфикованій міскй Переславский рядъ); г) Д+І+С+І (целувти слов і хрест); д) Д+Прийм.+З+І (давтъ з себ виводъ); е) Прийм.+ І+І+Д (на древі крность одержтъ). Також функціонували багатокомпонентні термінологічні словосполучення: (на замк полъ ростъ сидти, крестъ свтой и слов хрстови лобизти).

8. Встановлення України як європейської держави і пов'язана з цим орієнтація правознавства на європейський взірець спричинили проникнення в юридичну термінологію багатьох слів із західноєвропейських мов, які не були засвідчені пам'ятками староукраїнської писемності XIV - XV століття. Найбільше таких запозичень проникає з польської мови або через її посередництво (бунтъ, бурмстръ, гвалтъ, гтьманъ, кнцлеръ, катъ, лвникъ, рйця, скрга, турбція, шкода). Частина згаданих слів запозичена з німецької мови або через її посередництво: війтъ, комісръ, протстъ, трибунлъ, штрафъ. Невелику кількість термінів прямо запозичено з латинської мови (акторъ, апелція, магістртъ, секвстръ, суплка). Зрідка трапляються запозичення з тюркських мов (осавлъ).