Відтворення етномовного компонента українських народних казок в англомовних перекладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ УНЇВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 82.035(802.):883)

Відтворення етномовного компонента українських народних казок в англомовних перекладах

Спеціальність 10.02.16 - теорія і практика перекладу

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Кушина Надія Іванівна

КИЇВ 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії і практики перекладу Київського державного лінгвістичного університету

Захист відбудеться “ 16 ” жовтня 1998 року о 10-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Київському університеті імені Тараса Шевченка (252000 Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (252017 Київ, вул. Володимирська, 64).

Автореферат розіслано 16 вересня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради доц. А.Д.Бєлова

народний казка український переклад

Анотація

У дисертації розроблено концепцію етномовного компонента народної казки як етномовної й перекладознавчої категорії, визначено його складові. Встановлено умови його адекватного/неадекватного відтворення та прагматичної адаптації в англомовних перекладах, зокрема в зачинах і кінцівках. Проведено аналіз способів відтворення етносемантики реалій, назв казкових предметів і персонажів, словесних образів, інтимізуючих звертань та інших структурно-конотативних, емоційно-експресивних і ритмотворчих етномікро-компонентів українських народних казок.

Аннотация

В диссертации разрабатывается концепция этноязычного компонента народной сказки как переводоведческой категории, определяются его составные и условия его адекватного воспроизведения и прагматической адаптации в англоязычных переводах. Проводится анализ способов воспроизведения этносемантики реалий, названий сказочных предметов и персонажей, словесных образов, интимизирующих обращений и других структурно-коннотативных, эмоционально-экспрессивных и ритмотворческих микрокомпонентов украинских народных сказок.

Annotation

To research rendering ethnolingual characteristics of Ukrainian folk-tales in Anglophone translations the conception of ethnolingual component has been elaborated, its constituents and rank in Ukrainian folktales as well as conditions of their faithful reprodution and pragmatic adaptation in English translations have been determined. The author also analyses ways of rendering units of national lexicon, verbal images, names of folktale characters, their intimate forms of address as well as other structural and connotative, emotional and expressive as well as rhythmic ethnolingual microcomponents of Ukrainian folktales into English.

Необхідність осмислення окремих проблем етнолінгвістики зумовлено пожвавленням інтересу до висвітлення ролі людського чинника в мові, щільно пов'язаної з внутрішнім і зовнішнім світом людини, з етносом, його культурою, менталітетом, світобаченням. У площині етнокультурних систем завжди була і залишається актуальною проблема міжмовних зв'язків, тим більше, коли йдеться про відтворення комунікативно-прагматичної спрямованості творів такого фольклорного жанру, як казка з її особливим національним колоритом та образною системою.

Казкове народне мовлення передає наступним поколінням факти героїчної історії, картини соціального побуту й найрізноманітніші гами людських почуттів, оцінок, утілених у відшліфованих словесно-виражальних формах, що становлять етномовний компонент казки. Ці усталені вислови ввібрали в себе багатовіковий досвід цілого народу, але ще й досі мало вивчені, хоча вони надзвичайно важливі для етносемасіології, етнолінгвістики, етнографії, етнопсихології, етнодидактики, прагматики й перекладознавства. Особливо відчувають це перекладачі, перед якими гостро постають не лише проблеми відтворення етномовного компонента української народної казки, а й сприймання тексту перекладу іншомовним читачем - носієм іншої культури, інших звичаїв і традицій. Адже з огляду на зростаючий у світі авторитет України, її літератури й народної творчості необхідність якомога адекватнішого художньо переконливого відтворення етномовного компонента фольклорного твору на іншомовному (рунті набуває особливого значення. А це висуває на перший план потребу досліджень мови як носія різнобічної інформації про діяльність людини, її національну самобутність.

Актуальність теми зумовлено загальною тенденцією сучасних лінгвістичних пошуків, спрямованих на розкриття когнітивної семантики художнього тексту, зокрема на виявлення етномовної специфіки структурно-семантичних та функціонально-прагматичних особливостей казкового жанру та потребою зіставлень українсько-англійських етномовних компонентів. Тема виконується у руслі комплексної наукової теми "Теоретичні основи вдосконалення практики перекладу і двомовної лексикографії".

Об'єктом дослідження було обрано українські народні казки та їх англомовні переклади, а предметом аналізу стало їх мовлення.

Дисертаційне дослідження ставить за мету: виявити й описати структурно-семантичні й композиційно-функціональні особливості українського казкового жанру, визначити їхню комунікативно-прагматичну спрямованість, встановити умови адекватного/неадекватного відтворення на-ціонального колориту українських народних казок та способи їх прагматичної адаптації в англомовних перекладах.

Основній меті підпорядковані такі конкретні завдання:

- розробити концепцію етномовного компонента народної казки як етнолінгвальної й перекладознавчої категорії і визначити його місце в структурі українських народних казок та їхніх англомовних перекладів;

- визначити складові етномовного компонента народної казки, розкрити їхню своєрідність за допомогою компонентного аналізу семантичної структури етномовних мікроодиниць;

- розробити методику лінгвокраїнознавчого прочитання перекладів українських народних казок з позиції цільової мови, зокрема англійської, з метою об(рунтування доцільності прагматичної адаптації їхнього етномовного компонента;

- дійти певних висновків щодо способів відтворення етномовної семантики лексичних та фразеологічних одиниць, назв казкових персонажів, етномовної специфіки словесних образів, а також засобів відтворення англійською мовою структурно-конотативного, емоційно-експресивного й ритмотворчого етномовного компонента українських народних казок та їхніх найважливіших особливостей у зачинах, кінцівках, повторах, співомовках тощо.

Матеріалом для дослідження стали понад 3700 етномовних одиниць казкового мовлення, що відображають національну специфіку українсь-кого народу, його культуру й історію. Їх зібрано методом суцільної вибірки з 315 українських народних казок та їх англійських перекладів (з тексту в 8980 сторінок).

Методологічну основу дослідження становить загальнонауковий принцип системності та діалектичний метод, що передбачає аналіз явищ, які вивчаються, у взаємозв'язку та розвитку, що відповідає процесуальним аспектам мовленнєвої діяльності.

Лінгвофілософською базою для розробки концепції етнеми автору слугує мовна картина світу.

Концепція етномовного компонента народної казки як етнолінгвальної і перекладознавчої категорії (рунтується на необхідності застосування етнолінгвістичного й власне перекладознавчого апарату.

У визначенні методики дослідження автор виходить з лінгвокраїно-знавчої теорії слова В.Верещагіна й В.Костомарова, культурно-етнічної характеристики лексики і фразеології Р.Зорівчак, О.Чередниченка, і.Корунця, Б.Ажнюка, контекстуальної культурно-етнічної семантики, розробленої в працях Ж.Мунена, Ю.Найди, М.Новікової й інших, екстраполюючи поняття фонової семантики на суцільний текст як макроодиницю дослідження та його інтонаційно-синтаксичні, ритмотворчі, образні й емоційно-експресивні, структурно-конотативні та композиційно-жанрові етномовні мікрокомпоненти.

У дослідженні знайшли застосування такі методи: перекладознавчий, контрастивний, компонентний, контекстуальний, культорологічний з урахуванням мікро- і макрофону та елементи статистичного аналізу.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є першою спробою комплексного, системного дослідження способів відтворення етномовного компонента української народної казки англійською мовою. У ній вперше з'ясовується мовна природа й механізм творення етнем та концепція етномовного компонента народної казки як етнолінгвальної і перекладознавчої категорії, визначається етимолого-семантична й структурна класифікація назв казкових персонажів, розробляються моделі циклічного розвитку сюжету української народної казки та пропонується методика етномовного підходу до перекладу народної казки як макроодиниці дослідження з акцентом на її лінгвостилістичних, структурно-конотативних, композиційно-жанрових, інтонаційно-синтаксичних особливостях.

Теоретична й практична цінність роботи. Оскільки етномовний компонент української народної казки, особливо з погляду перекладознавства, ще не був предметом окремого дослідження, сподіваюся, що висновки дисертації будуть певним внеском у теорію перекладу. Спостереження та наслідки дослідження дадуть можливість зробити ряд практичних рекомендацій стосовно методики художнього перекладу казок. Їх можна буде використовувати в лекційних курсах з теорії і практики перекладу, при читанні спецкурсів з стилістичного аналізу й інтерпретації художнього тексту, в практиці навчання англійської мови, при написанні курсових і дипломних робіт; матеріал дослідження становитиме інтерес для практиків-перекладачів та для лексикографів.

Апробація роботи. Результати дослідження доповідались й обговорювалися на щорічних звітних наукових конференціях Дрогобицького педінституту (1988-1998 рр.), на міжнародних наукових конференціях

(Київ, 1993-1996 рр.; Львів, 1995-1996 рр.; Дрогобич 1997 р.), на засіданні кафедри теорії і практики перекладу Київського державного лінгвістичного університету (Київ, 1997 р.).

Публікації. Основний зміст дисертації висвітлено в шести статтях і п'яти тезах. У двох статтях і двох тезах, опублікованих у співавторстві, О.Медвідь належть ідея про етномовну специфіку просторіччя та його аналіз. Особистий внесок автора - детальний аналіз відтворення всіх інших складових етномовного компонента народної казки, що становить приблизно 95% розробленого в публікаціях матеріалу.

На захист виносяться такі положення:

1. Етномовний компонент художнього тексту - це сукупність етномовних одиниць чи мікрокомпонентів різних його рівнів, що надають йому яскраво вираженого національного характеру.

2. Ступінь відтворення етномовного компонента української народної казки в перекладі встановлюється на найвищому рівні художнього тексту як макроодиниці дослідження застосуванням етнолінгвістичного, контекстуального й власне перекладознавчого аналізу.

3. Етномовний макрокомпонент народної казки, як важливий чинник її прагматики, треба й можна зберегти в перекладі адекватним відтворенням сукупності її етномовних мікрокомпонентів.

4. Способи відтворення та форми компенсації прагматичної адаптації етномовного компонента народної казки в перекладі залежать від багатьох чинників, зокрема від літературної традиції, релевантності й доступності його естетичному сприйняттю реципієнта, а також від мовного рівня етномікроодиниці й ступеня її семантичної та структурної складності.

5. Експлікацією етномовної семантики можна нейтралізувати лінгвоетнічні бар'єри й ліквідувати розходження етномовної компетенції різномовних комунікантів, а отже, й етномовних контекстів і компонентів першотвору й перекладу та досягти прагматичної адекватності відтворення.

6. Найбільшої прагматичної адаптації в перекладі зазнає етномовний компонент зачинів, меншої - кінцівок і найменшої - серединних казкових формул, за винятком циклічних повторів, співомовок, відтворення ритмічної організації яких сприяє збереженню загальної архітектоніки казки, її національного колориту.

Структура й обсяг дисертаційного дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, ху-дожніх і лексикографічних джерел (всього 366 найменувань) та двох додатків. Повний обсяг дисертації - 220 сторінок машинописного тексту, а без літератури і додатків - 177 сторінок. У дисертації подано 5 рисунків моделей побудови сюжету української народної казки.

У Вступі об(рунтовується вибір теми, визначається її актуальність, новизна, предмет і мета, завдання й методика дослідження, теоретичне та практичне значення його, а також формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі з'ясовується концепція етномовного компонента як етнолінгвальної та перекладознавчої категорії, подається загальна характеристика народних казок та доповнюється історія англомовних перекладів українських народних казок, досліджувана Р.Зорівчак.

У другому розділі аналізуються способи відтворення англійською мовою етномовного компонента українських народних казок на лексико-фразеологічному рівні, висвітлюється природа словесних образів (порівнянь, метафор, гіпербол, епітетів, зокрема кольорових) та назв казкових персонажів і можливостей їх відтворення англійською мовою.

У третьому розділі розглядаються способи відтворення інтимізуючих казкових звертань, а також композиційно-жанрових та інтонаційно-синтаксичних особливостей української народної казки й аналізується доцільність/недоцільність прагматичної адаптації в англомовних перекладах етномовного компонента зачинів, кінцівок, співомовок, повторів. зокрема циклічних та римованих.

У загальних висновках робиться підсумок проведеному дослідженню, об(рунтовуються певні рекомендації щодо вдосконалення перекладів казок та адекватності відтворення в них етномовного компонента; накреслюються перспективи подальшого дослідження питань, розглянених у дисертаційному дослідженні.

Список основної використаної літератури включає науково-критичні праці, художні джерела та довідкові матеріали.

У додатках А, Б подається перелік англомовних перекладів, вміщених у журналах The Ukrainian Canadian (1968-1997), Ukraine та українсько-англійський глосарій назв казкових персонажів.

1. Основний зміст роботи

Сформульоване лінгвістичною філософією й об(рунтоване етнопсихологами та етнолінгвістами твердження про існування особливого мовного світогляду висуває на перший план необхідність вивчення специфічної ролі мови в створенні мовної картини світу, у формуванні етномовної семантики. Цьому сприяє й антропоцентризм нової когнітивної парадигми досліджень мови кінця ХХ століття з переорієнтацією наукових зацікавлень з об'єкта пізнання на суб'єкт, з мікроодиниць, які часом розглядалися ізольовано, на макроодиниці, яким притаманний високий рівень складності. А це, у свою чергу, дозволяє випрацювати методику етномовного підходу до перекладу народної казки з акцентом на її лінгвостилістичних, образних, емоційно-експресивних, структурно-конотативних, інтонаційно-синтаксич-них, ритмомелодійних, композиційно-жанрових особливостях.

Зумовлене специфікою етномовного світобачення моделювання різними мовами світу по-своєму виразно зринає у фольклорній картині світу, зокрема в міжмовному спілкуванні, створюючи неабиякі труднощі перекладачам. Урахування специфіки фольклорних картин світу допомагає виявити етномовну залежність давньої людини від способу життя, особливостей навколишнього середовища, клімату, географії, історії й культури етнічної спільноти. Національна специфіка знайшла яскраве вираження в етномовному компоненті української народної казки. Його встановлено за допомогою етнолінгвістичного й контекстуального аналізу на найвищому рівні суцільного тексту як макроодиниці дослідження і виділено цілу систему етнем на різних мовних рівнях.

Етнема, як семіотична одиниця, характеризується трьома типами відношень, в які входить мовний знак, а тому виділяються три типи значень етномовних одиниць: 1) когнітивні (денотативні й конотативні) значення етнолексики й етнофразеології; 2) внутрішньолінгвальні значення структурно-конотативних етнем, що виявляють специфіку міжзнакових відношень; 3) етнопрагмеми.

Етномовна семантика забарвлює денотативні, конотативні й контекстуальні ознаки слова. Вона відображається в його морфологічній структурі й синтаксичній сполучуваності, реалізується в різновидах слововживання та стилістичних "обертонах" і впливає на весь макроконтекст казки, надаючи художньому текстові яскраво вираженого національно-казкового колориту.

Поняття етномовного компонента народної казки охоплює загальну композиційну структуру казки, її ритмомелодику і специфічні традиційні ініціальні, медіальні та фінальні формули, своєрідні повтори, зокрема пісенні. Це реалії і національно забарвлена просторічна й діалектна лексика та фразеологія, назви казкових персонажів та етноніми, і приказки та прислів'я, і своєрідні порівняння та епітети, і гіперболічність, метафоричність та символічність, і фантастика казкових сюжетів, мотивів та художніх образів, і її дидактика та прагматика. Етнолексика й етнофразеологія передає різні поняття матеріального й духовного життя етносу, відображаючи специфіку його життєдіяльності, його генезу, історію, право, адміністративні й громадські форми управління, ландшафт, побут, звичаї, культуру, міфологію, вірування, менталітет, поведінку, виховання та інші національно своєрідні явища. Етномовний компонент включає і структурно-конотативні етнеми із специфічним внутрішньолінгвальним значенням та етнопрагмеми.

Проблема відтворення етномовного компонента першотвору постає особливо гостро при перекладі творів фольклору, в яких немає дрібниць чи чогось несуттєвого, випадкового, а лише те, що відповідає соціальній психології народу. Як частина культури народу, вони виражають його світогляд, менталітет, його філософські, соціальні й моральні концепції, художні смаки. Тому етномовний компонент у цих творах несе особливе навантаження, і перекладач не має права нехтувати ним. Це тим більше стосується народної казки, де спостерігається зіткнення культур, різних світів, реального й фантастичного, різних часових і просторових вимірів, різних мовних картин світу, надзвичайно своєрідних як при первинному, так і вторинному його моделюванні при відображенні суспільного життя етносу в художніх образах. Тут він стає невід'ємною частиною її змісту, несучи в собі додаткові фонові семи "фольклорне", "чарівно-фантастичне", "казкове", і бере активну участь у формуванні її емоційно-експресивного ореолу, її прагматичного потенціалу, впливової сили на читача.

Оскільки відтворення національно-казкового колориту - необхідна умова досягнення прагматичної адекватності перекладу, етномовний макрокомпонент української народної казки, як вагомий чинник її прагматики, треба зберегти в перекладі. Проте ця проблема ускладнюється бідністю народної казки у сучасному англомовному світі, де переважає літературна казка.

Трансплантація етномовних образів казкового світу з однієї мовної системи в іншу вимагає врахування не тільки специфіки жанру й літературної традиції, а й етномовної комунікативної компетенції реципієнта. Адже необхідність зберегти етномовні образи народної казки в перекладі стикається з загрозою порушити його мовну природу, його доступність естетичному сприйняттю іншомовного реципієнта, особливо дитячої читацької аудиторії з обмеженим обсягом фонових знань про культуру того народу, мовою якої написаний оригінал. Відтворення семантики етномовного компонента казки ускладнюють лінгвоетнічні бар'єри. Лише нейтралізувавши їх заповненням різної глибини "смислових щілин" і лакун, можна ліквідувати або хоч звести до мінімуму розходження етномовної компетенції різномовних комунікантів, а отже, й етномовних контекстів і компонентів першотвору й перекладу. Звідси необхідність експлікації етномовної семантики в перекладі та фіксації в лексикографії лінгво-етнічної інформації (культурно-історичної, актуально-поняттєвої і конкретно-ситуативної), дуже важливої для вивчення мови, розуміння й адекватної інтерпретації тексту, для теорії і практики перекладу, стилістики та порівняльної типології. Дослідження перекладознавчого аспекту етномовного компонента дає перекладачам певний інструментарій для виявлення детермінованих лінгвоетнічними чинниками "точок розбіжностей" реакцій носіїв вихідної мови й мови-сприймача. Їх можна зняти в перекладі за допомогою адекватних замін та прагматичної адаптації менш релевантних чи неперекладних етнем.

Аналіз різних англомовних перекладів 315 українських народних казок засвідчує, що врахування етномовної семантики й жанрової релевантності кожного мікрокомпонента в художній структурі казки забезпечує адекватне відтворення її етномовного макрокомпонента. Це підтверджує й аналіз німецьких перекладів Дж.Грімма та і.Грубера. Однак ознайомлення англомовного світу з українською казкою через російське посередництво інтерпретаціями і.Желєзнової відбилося і на серійних виданнях її 78 перекладів, що рясніють російськими іменами й реаліями, які надають їм іншого національного колориту. Кращими у плані збереження етномовного компонента української народної казки є 50 перекладів А.Біленка, 27 - Р.Бейна, 10 - С.Владова та інтерпретації канадських перекладачів Джона Віра, М.Скрипник, П.Прокопа й інших. Освоєння англомовними перекладами українських народних казок триває і є підстави сподіватися, що перед ними відкриються нові перспективи у зв'язку з дослідженням відтворення етномовного компонента казки.

Збереження в перекладі етномовного компонента народної казки досягається насамперед відтворенням надзвичайно інформативного лексичного й фразеологічного шару етномовних одиниць. Адекватна передача виражених ними невід'ємних від місця та епохи понять лексико-фразеологічними чи синтаксичними засобами мови-сприймача може дати іншомовному читачеві дуже багато для пізнання способу мислення, побуту й історії освоюваного перекладом етносу, його культури та умов суспільного життя. Важливість дослідження цього питання зумовлено від сутністю у носіїв іншої мови позначуваних етнемами референтів, як і понять про ці референти, тобто об'єкти дійсності, характерні для даного етносу або описані національно-специфічним способом.

Основні труднощі відтворення етнем зумовлюються і необхідністю пруч з денотативним значенням етнеми передати колорит, конотації її національного (історичного чи казкового) забарвлення. Перекладачеві доводиться переборювати протиріччя: або показати специфіку етнем і тим самим впасти в екзотику, або знехтувати етномовним компонентом і втратити колоритну специфіку. Цю дилему може здолати лише досвідчений перекладач, що добре знає чужий спосіб життя, побут, відчуває зображувальні можливості вписаного в художній текст слова і, водночас, тонко відчуває рідну мову. Звідси й постає перед ним і досі актуальна проблема перекладності, при розгляді якої, починаючи від В.Гумбольдта, посилаються звичайно на національну своєрідність оригіналу. Та незважаючи на труднощі, пов'язані з безеквівалентністю етнем, перекладознавці стверджують, що неперекладних творів немає, хоч у будь-якому художньому творі є такі елементи тексту, які сповна передати неможливо. А зняти цю суперечність можна належною увагою перекладача до кожного мікрокомпонента, підпорядкованого загальній художній системі, що й забезпечить адекватність відтворення етномовного макрокомпонента художнього твору, тобто його національного колориту.

Питання про відтворення безеквівалентної лексики і фразеології, що несе вагоме смислове і стилістичне навантаження, зокрема таких компонентів національного й історичного колориту, як реалії, неодноразово піднімали перекладознавці, відзначаючи безперечний вплив жанру вихідної мови на внутрішньотекстові функції реалій і на способи передачі їх у перекладі (С.Влахов, С.Флорін, А.Федоров, Р.Зорівчак, М.Новікова, О.Швейцер, С.Скороходько й інші). Скрупульозно аналізувалися і способи відтворення етнолексики. Перевірені практикою перекладу та сконденсовані в навчальному посібнику і.Корунця, вони стали христоматійними як для студентів, так і досвідчених перекладачів.

Оскільки мовою образів іншої культури важко передати семантику етнолексики й етнофразеології, зроблено спробу зосередитися на предметі дослідження не під кутом зору ментальності носіїв оригіналу, а читачів перекладу оцінити потенційні можливості кожного способу її відтворення з погляду реципієнта іншої ментальності, збагнути яку дуже важко. Не допомагають ні словники, в яких замало етномовної інформації, ні інформанти, яким часто бракує етномовної компетенції. Щоб об(рунтувати доцільність вибору того чи іншого способу відтворення етнеми треба вникнути в творчу лабораторію самого перекладача, надто ж англомовного (канадського, англійського), де наша ментальність уже переломлюється крізь призму іншомовної ментальності.

З цією метою й проводиться порівняння різних варіантів відтворення однієї і тієї ж етнеми, зумовлених лінгвально (її семантичною і структурною складністю) й екстралінгвально (специфікою етнокультурного поняття, його новизною, літературною традицією чи сферою вжитку етнеми в мові-джерелі та її перекладацькими можливостями).

Розширення українсько-англійських культурних зв'язків розкриває перспективу ширшого застосування транскрипції з оригіналу, що зберігає природне звучання етнем. При освоєнні англійською мовою інтернаціональних реалій суспільно-політичного життя ефективна й транслітерація. Канадські перекладачі розширюють сферу її вживання в англо-українському середовищі й на побутові реалії, зокрема в журналі "The Ukrainian Canadian": вареники - varenyky; кошовий - Koshovyi, вдаючись і до комбінованої реномінації, адекватнішої, ніж сама транслітерація: borshch (beet soup).

Етномовну специфіку реалій, що широко вживаються в народних казках, найкраще передають такі способи перекладу, як комбінована реномінація і калькування. Її у меншій мірі збережено транскрипцією й транслітерацією, влучними перифразами, ситуативними відповідниками, транспозицією на конотативному рівні, контекстуальним розтлумаченням реалій. Нехтування цим вагомим етнокомпонентом у перекладі, як і очевидна перевага використання аналогів і гіперонімічного перейменування реалій, не сприяє створенню в англомовного читача чіткого уявлення про культуру, та побут українця, зокрема про його одяг, їжу, житло тощо.

Аналіз засвідчує зовсім інший підхід до відтворення власне казкових реалій, зокрема назв казкових предметів, зумовлений їхньою жанровою релевантністю. Тут переважає дескриптивна перифраза та її комбінована модифікація означенням, особливо лексемою magic, відповідного гіпероніма, що, попри втрати фонетичної й морфологічної структури українських реалій, усе ж зберігає казковий колорит. Напр.: меч-самосіч - magic sword; яйце-райце - the Magic egg.Та найкращим способом відтворення назв казкових предметів є калькування: цілюща і живуча вода - healing and life giving water. Транслітерації перекладачі тут не застосовують, бо вона недоречна при відтворенні цих етнем.

Тим часом назви казкових персонажів часто транскрибуються, транслітеруються чи перекладаються комбінованою реномінацією: козак Мамарига - Mamariha the Cossack; ілля Муромець - Illya Muromets, Illya of Murom. Дескриптивна перифраза переважає при відтворенні прізвиськ чипромовистих імен: Колобок - Little Round Bun; Скороход - Fleet-Foot; Слу-хайло - Keen-Ear; Стульморда - Snapmuzzle та інші. іноді вже з самого заголовка орієнтуючи читача на певне сприйняття художнього мовлення, ці власне казкові реалії виявляються найрелевантнішими і найгнучкішими засобами відтворення в перекладі етномовного макрокомпонента ук-раїнської народної казки.

Збереженню казкового й своєрідного національного колоритусприяє особлива увага кожного перекладача до різноманітних лексико-семантичних, фонетико-морфологічних і синтаксичних типів назв казко-вих персонажів, при відтворенні яких і.Желєзнова віддає перевагу своєрідним екзоценричним композитам, граматичним і лексико-граматичним трансформаціям, С.Владов - лексико-синтаксичним і лексико-семантичним, а А.Біленко - комбінованим реномінаціям. Варіювання способів відтворення назв казкових персонажів зумовлено не тільки семантичною місткістю і структурною складністю цих етнем, а й інтонаційно-синтаксичними чинниками, зокрема пропуском при звертанні релевантної в номінативі апелятивної прикладки.

Вибір способу перекладу складних казкових імен залежить і від типологічних особливостей мови перекладу. Структурними розбіжностями зіставлюваних у перекладі мов та специфікою англійського дитячого мовлення пояснюється більше різноманіття англійських римованих композитів, лексико-граматичних і лексико-семантичних трансформацій, ніж у німецьких перекладах, де переважає словоскладання іменних основ. Англомовні ж перекладачі часто вдаються до римування, що здебільшого базується на якійсь одній семантичній ознаці: коза-дереза - Nibbly-Quibbly the Goat; зайчик-побігайчик Runny-Bunny, Fleet-Feet the Rabbit; жабка-скрекотушка - Hop-Stop the Frog. Римуванням денотативно вагомої постпозитивної прикладки назв казкових персонажів частково відтворюється їхній етномовний компонент. Передається він і за допомогою кальок, контекстуальних відповідників, лексико-граматичних, лексико-семантичних трансформацій і комбінованої реномінації промовистих імен, що несуть вагоме семантико-стилістичне навантаження в образній структурі казки: Вернидуб - Vernidub, Uprooter of Oaks, Vernidub Pull-an-Oak, Twist-Oak; Вернигора - Vernihora, Mover of Mountains, Vernihora Move-a-Hill, Move-Mountains; іван Побиван - Ivan the Dragon Killer; іван Голик - Ivan-Not-A-Stitch-On; Василь Невмирака - Vasyl Ne'er-die. Антропоніми транслітеруються, проте й не без огріхів, особливо в транскрипціях, зроблених не безпосередньо з української мови, а з російської, напр.: Кирило Кожум'яка - Kirilo Kozhumyaka; Данило-бурмило - Danilo Burmilo.

Прагматичну адекватність перекладу забезпечують і своєрідні лекси-ко-граматичні трансформації, перифрази та аналоги тропеїчних засобів. Англомовний читач отримає загалом правильне уявлення про образне мислення українського народу з повних і часткових еквівалентів та кальок словесних образів, особливо гіпербол, епітетів, метафор, іноді й порівнянь. Та навряд чи вловить англомовець у стертому метафоричному гіперболічному образі раптового вибуху бурі (terrible gale blew up) своєрідність її бачення українським казкарем, зумовлену конкретнішими дієслівними етносемами, завдяки яким у читача й зринає яскравіший образ: розперезалася страшна буря. Не донесе йому етномовної конотації українських образів, зокрема символічних, і калькування.

При відтворенні етномовної специфіки словесних образів за допомогою калькування треба бути дуже обережним, щоб не допустити буквалізму й зберегти мовну природу перекладу. Калькою можна забезпечити прагматичну адекватність відтворення порівняння за умови врахування сполучуваності його компонентів та наявності аналогічних асоціацій у мові перекладу. Однак, зважаючи на національну своєрідність образного менталітету українців та англомовців, переважають перифрази й аналоги, що закономірно призводить до втрати етномовної специфіки казкових образів. Часткові еквіваленти виявляють більшу конкретність українських мовних образів, аналоги - інше бачення їх, а перифрази - втрату словесного образу.

Труднощі передачі образних порівнянь зумовлюються великою питомою вагою дієслова при змалюванні динаміки казкових подій і його різною асоціативністю в образному мисленні англійців та українців, про що свідчить, зокрема, не цілком доречна заміна звичайним порівнянням з темною хмарою яскравого фольклорного образу насування грози - небезпеки переслідування семитисячною зграєю двоголових собак-гієн персонажів казки "іван - мужичий син". До того ж у перекладі знехтувано його графічним виділенням окремим реченням-абзацом і специфічною семантико-синтаксичною структурою речення та послаблено гіперболічний образ внаслідок заміни дієслівного емоційно-експресивного компонента порівняння менш експресивним - прикметниковим: Собаки біжать - як хмара синіє - Like a dark cloud the dogs came after them.Перенесенням порівняння в препозицію й заміною яскравих дієслівних форм теперішнього часу минулим, а складного речення - простим, тим більше приєднаним до попереднього абзацу, досягнено лише константації факту. Зберігши тут дуже важливу структуру порівняльного речення та його етномовний дієслівний компонент, можна було й формами минулого часу живописніше передати цей гіперболічний образ: The dogs were approaching as if clouds were getting darker and darker.

Проте втрати етномовної семантики словесних образів, надто ж ме-тафоричних римованих порівнянь у дескриптивній перифразі прислів'їв і приказок цілком оправдані, хоча вони призводять до затушування яскравої образної ментальності, мудрості народної чи краси людської праці в англомовних перекладах: Краще голодна воля, як сита неволя - Freedom, even if it means to go hungry, is better any day than captivity however fed you may be!

Закономірні втрати етномовного компонента українських народних казок в англійських перекладах, зумовлені типологічними й світоглядними розбіжностями, засвідчують, наскільки в процесі перекладу відбувається зіткнення культур і світобачень. Тим-то дескриптиви іноді забезпечують більшу адекватність відтворення, ніж буквалізми (as handsome as the sun, as pretty as a star), незвичні для англомовців, для яких сонце і зірка асоціюються передусім з яскравістю, а краса - з малюнком: handsome (pretty) as piant (as a picture).

Незважаючи на структурні й етномовні розбіжності, тропи, зокрема гіперболи й епітети можна адекватно відтворити й компенсувати втрату інших словесних образів. Якщо перекладач володіє енциклопедичною інформацією, тезаурусом читача високого освітнього й культурного статусу і враховує фонові знання та психологію сприйняття своїх читачів, він зводить до мінімуму лінгвоетнічні бар'єри й зменшує не тільки суб'єктивні, а й об'єктивні втрати етномовного компонента в перекладі. Тільки тоді казка може захоплювати англомовця, коли в ній збережено адекватний вплив на почуття читача, що досягається за допомогою повних і часткових еквівалентів чи аналогів гіпербол, епітетів, метафор, порівнянь та інших словесних образів.

Важливу роль у збереженні етнокомпонента українських народних казок в англомовних перекладах відіграє адекватне відтворення експресивно-стилістичних конотацій своєрідних займенників, вигуків, часток, морфологічних форм, особливо емоційно забарвлених, інтимізуючих.

Стилістично вагоміші в художній тканині народної казки димінутивні вокативи вимагають більшої уваги перекладача, ніж номінативні димінутиви. Аналіз відтворення 100 номінативних і 50 вокативних димінутивів, зібраних методом суцільного відбору із 20-ти українських народних казок про тварин, яким найбільше властива емоційно забарвлена лексика, виявляє значне збільшення морфологічних засобів для їх відтворення та зменшення приблизно вдвічі нейтральної лексики при майже однаковому відсотку лексико-семантичних (34% і 31%) і лексико-синтаксичних засобів (10% і 11%). Причому завдяки більшому навантаженню в художній структурі казки серед атрибутивних елементів (little, dear, darling, small, old, young etc) релевантніших у перекладі димінутивних вокативів зростає питома вага епітетів little, dear та darling, а означення small, якому властива лише сема димінутивності, у звертаннях майже не вживається. Для емоційного підсилення інтимних звертань слугує й інтенсифікатор old, а для відтворення зневажливих та лайливих відтінків українських звертань - атрибутивні компоненти, підсилені займенником you: ледащо, нетіпахо - you lazy slouch; сякий-такий - you bad so-and-so, прагматичну адекватність яких забезпечує його більша частотність в англійських лайливих звертаннях.

Дослідження відтворення пестливих звертань також засвідчує і збільшення питомої ваги морфологічних засобів (суф. -у, -іе), поєднаних з лексико-синтаксичними при емоційному підсиленні та лексико-граматичних трансформацій. Однак вдвічі зростає втрата етномовного компонента вокативів в англомовних перекладах, бо перекладачі недостатньою мірою послуговуються морфологічними засобами, якими не нехтували англійські казкарі, використовуючи, напр., такі форми, як dearie, dovie, sonny, buddy, oldie, kiddy, sweety, dovelet, засвідчені й тлумачними словниками та художньою літературою. Оскільки нейтральною лексикою не можна передати цей важливий структурно-конотативний емоційно-експресивний компонент українських звертань, а лексико-семантичні й лексико-синтаксичні засоби забезпечують лише часткову адекватність перекладу, в англомовних перекладах можна і треба розширити сферу використання цих найадекватніших засобів його відтворення.

Перекладознавчий аналіз традиційних формул виявляє і жанрову етномовну розбіжність. В українському фольклорі, порівняно з англійським, жанрові межі стрункіші, й казка має виразніші ознаки, чим відрізняється від переказу, легенди й інших жанрів. В англійському ж межі між казкою та неказковою прозою менш чіткі й заперечну "модальність правдивості" виражено слабше, ніж в українській казці. Тому в фіналі українських казок чітко виступає особистість оповідача: адже він з цього реального світу і його поява в кінці казки ніби переносить слухача зі світу казкового в реальний. В українських казках переважають ініціальні формули побутування, що починаються з дієслова жив (був) собі або жили на світі, що відображають етномовну специфіку рематичного введення в українській мові, яка передається англійською мовою за допомогою конструкцій there was (were), there lived. Тому в англійських ініціальних формулах на першому місці виступає здебільшого часова категорія: once upon a time, once. Звідси й інша прагматична заданість і неоднакова релевантність відтворення етномовного компонента казкових традиційних формул першотвору в перекладі та зумовлена цим закономірна прагматична адаптація: надмірне вживання національно маркованих елементів, особливо в зачинах, призвело б до порушення їхніх функцій, бо етномовна екзотичність не змогла б налаштувати читача чи слухача на сприймання казки, перенести його в казковий світ. Тим-то порівняно з іншими традиційними формулами, зокрема з магічними заклинаннями, казкові етномовні компоненти у зачинах зазнають якнайбільшої прагматичноїадаптації, меншої - у кінцівках та зовсім незначної у серединних казкових формулах, за винятком співомовок, ритмічну організацію яких, як і повторів (і то не тільки складних цикліч-них повторів-колоритмів, а й своєрідних часток, підсилених римованими усталеними висловами), треба зберегти в перекладі. Нехтування ними позначається на загальній архітектоніці казки й призводить до послаблення напруженості зображуваної ситуації та стирання національно-казкового колориту, народної манери казкової оповіді.

Особливої уваги перекладача вимагає відтворення співомовок, які, вплітаючись у мовну канву казки, цементують її структуру і наближують казку до пісні, що сприяє легшому і скорішому засвоєнню її сюжету. Адекватність перекладу співомовок досягається збереженням кількості складів у кожному вірші та їх римуванням. При відтворенні ритму важливо зберегти внутрішньотекстове римування, бо, як правило, римуються найважливіші місця в казці. На неї звертають увагу всі перекладачі, хоча не всім це вдається. Вдалими здебільшого є творчі знахідки і.Желєзнової. Збереження своєрідної композиційної структури казки, особливої стилістичної форми її оповіді, обрамленої зачинами й кінцівками та насиченої повторами, зокрема римованими та циклічними, як і адекватне відтворення етнолексики та етнофразеології, особливо назв казкових персонажів та їх інтимізуючої функції сприяє відтворенню в перекладі її ритмічної організації, а отже, й національного колориту казки, її етномовного макрокомпонента.

На основі проведеного аналізу зроблено ряд практичних рекомендацій щодо доцільності/недоцільності вибору того чи іншого способу відтворення етномовного компонента народної казки та основний висновок: лише враховуючи зумовлену лінгвально, контекстуально й жанрово релевантність кожного етномовного мікрокомпонента в художній тканині твору, можна адекватно відтворити його макрокомпонент. Оскільки він стосується не лише цього жанру, а й художнього твору загалом, його можна взяти за основу подальших досліджень відтворення етномовного компонента художнього твору в іншомовних перекладах.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях

1. Традиційні формули як проблема відтворення англійською мовою етномовного компонента українських народних казок // Теорія і практика перекладу: Укр. наук. зб. / КДУ. - Вип. 20. - Київ, 1994. - С. 74-82.

2. Нові переклади українських народних казок - англомовному чи-тачеві // Теорія і практика перекладу: Респ. міжвід. наук. зб. / КДУ. -Вип. 18. - Київ, 1992. - С. 73-80. (У співавторстві з доц. О.С.Медвідь).

3. Способы воспроизведения реалий в английских переводах укра-инских народных сказок. - 34 с. Деп. в ИНИОН № 38988 от 25.07.89.

4. Українські казкові персонажі у німецькій та англійській інтерпретації. - 17 с. Деп. в ИНИОН № 42335 від 06.07.90.

5. Образні порівняння українських народних казок в англійських перекладах // Acta philologica / Дрогоб. держ. пед. ін-т. - Т. III - Дрогобич, 1995. - С. 75-78.

6. До питання про типологію розмовної основи казкового епосу // Acta philologica / Дрогоб. держ. пед. ін-т. - Т. III - Дрогобич, 1995. - С. 72-75. (У співавторстві з доц. О.С.Медвідь).

7. Міжмовна кореляція етномовної семантики розмовно-просторіч- них елементів українського казкового епосу // Проблеми зіставної семантики: Матер. Всеукр. наук. конфер. / ін-т мовознавства ім. О.Потебні НАН України, ін-т укр. мови НАН України. - Київ, 1995. - С. 212-213. (У співавторстві з доц. О.С.Медвідь).

8. Розмовна інтонація як естетична універсалія казкового епосу // Мови європейського культурного ареалу: проблеми розвитку і взаємодії: Тези доп. 1-ої Міжнародн. наук. конфер. пам'яті проф. Ю.О.Жлуктенка (1915-1990) / КДУ - Київ, 1995. - С. 61.

9. Етномовний компонент української народної казки як проблема перекладу // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття: Тези Всеукр. наук. конфер. / Львів. держ. ун-т. - Львів, 1996. - С. 150.

10. Coding and decoding language world pictures in fiction // English language teaching in Ukraine: IATEFL - Ukraine International Linguistic and Methodological Conf. / Lviv State University. - Lviv, 1995. - P. 101-102. (У співавторстві з доц. О.С.Медвідь).

11. Ethnolingual component of Ukrainian folktales in English translations // Cultural aspects of language functioning: IATEFL - Ukraine SIG Research International Conf. to the memory of O.M.Morokhovsky / Kyiv State Linguistic University. - Kyiv, 1996. - P. 19-20.

Размещено на Allbest.ru