Мова права та особливості її перекладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мова права та особливості її перекладу

Особливості взаємозв'язку мови та права з давніх пір цікавлять як мовознавців, так і правознавців. Розвиток нових засобів комунікації, становлення процесу правової інтеграції та гармонізації у країнах Європейського Союзу, процес адаптації законодавства України до вимог Європейського законодавства є тими факторами, що привертають значну увагу до питань міжмовної комунікації у сфері права за кордоном та в Україні. Все це дає підстави говорити про те, що юридичний переклад є одним з аспектів взаємовідносин між сферами права та лінгвістики. Науковців і практиків цікавить вивчення методології та техніки перекладу юридичних текстів інших правових систем, що і спричинило актуальність нашого дослідження. [1].

Мета статті полягає в тому щоб визначити теоретичні та практичні аспекти адекватного відтворення перекладачем змісту правового документу.

Зважаючи на те, що проблема, обрана нами для дослідження, є мало вивченою й, нажаль, не була висвітлена у серйозних наукових працях, ми вважаємо, що розгляд поставленого нами питання не можливий без звернення до робіт таких науковців як: Алімов [1], Вагапов [2], Гамзатов [3], Карабан [4], Хворостянкіна [5], Проценко [8].

А.С. Піголкін характеризує мову права як мову офіційного документа, що виражає волю колективу, суспільства, має державно - владний характер і чітко визначену офіційну форму [6, c. 7].

Мова права - це функціональний різновид літературної мови з характерними лінгвостилістичними та структурно-жанровими ознаками, зумовленими специфікою правової сфери та комунікативно - професійними потребами в ній [7, с. 156].

Мові права в цілому властиві такі ознаки: офіційність; повнота; раціональна стислість; системність; логічність; об'єктивність; вмотивованість; однозначність; достовірність; зобов'язально - інформативний характер; зрозумілість, точність і визначеність; нейтральність; стандартизованість; сталість; нормативність мовних засобів тощо [8, c. 61].

Серед юристів та лінгвістів поширені погляди про те, що мова права є видом офіційно-ділового стилю. Офіційно-діловий стиль можна охарактеризувати як сукупність мовних засобів, що задовольняють сферу офіційно-ділових стосунків. Офіційно-діловий стиль характеризується наступними ознаками: офіційність; консервативність; нейтральність; безособовість; об'єктивність; документальність; точність та ясність (зрозумілість) викладу; логічність і аргументованість; лаконічність; достовірність; доречність. Зупинимось на деяких з них.

Консервативний характер. Цей стиль майже не відгукується на нове у розвитку мови, з усіх стилів мови він найменше піддається змінам. По-перше, усталені конструкції приводять до однакової, усталеної реакції на них, до однакового розуміння і тлумачення текстів, що досить важливо для суспільного життя. По-друге, зміна конструкцій, засобів, уведення нового призводить і до їх різного трактування, що особливо небажано для цього стилю. По-третє, така консервативність уможливлює стандартизацію документів.

Точність та ясність (зрозумілість) викладу. Вони базуються на правильному доборі слів та словосполучень, граничній точності формулювань, значній чіткості висловлюваної думки. Тобто ясність забезпечується точним добором потрібного слова, правильним використанням його в контексті. Зрозумілим має бути кожне окреме слово тексту, кожний зворот.

Значну частину юридичної лексики в англійській мові складають юридичні терміни, які є однозначними та більшість яких перекладається українською мовою за допомогою словосполучень та описово, наприклад: cojuror - особа, яка підтверджує під присягою те, в чому присягнувся інший.

Розповсюдженим є вживання в англійській мові права особливих ідіоматичних виразів і фразеологічних одиниць, які зовсім або майже не використовуються у загальнолітературній мові, наприклад: Richard Roe - відповідач у судовому процесі, справжнє ім'я якого невідоме або не розкривається; «Miranda» («Miranda rights») - права, які має затриманий за підозрою у скоєнні злочину і включають в себе право мовчати, право на допомогу адвоката і присутність адвоката під час допиту.

Англійській мові права притаманні певні стилістичні відмінності від загальнолітературних норм:

- поширені еліптичні конструкції, особливо у типових документах, форма і зміст яких змінюються незначною мірою (зведення, повідомлення, рішення, висновки тощо);

- поширені звороти офіційно канцелярського стилю в документах загально - або адміністративно-господарської тематики;

- суворо регламентоване вживання дієслівних форм і зворотів спеціальної термінології в певних юридичних документах;

- складні речення, які містять не одне складносурядне або складнопідрядне речення.

Прикладом останньої характеристики може стати уривок діючого вАнглії закону про заповіт:

«No will shall be valid unless:

a) it is in writing, and signed by the testator or some other person in his presence and by his direction; and

b) it appears that the testator intended by his signature to give effect to the will; and

c) the signature is made or acknowledged by the testator in the presence of two or more witnesses present at the same time; and

d) each witness either

I) attests and signs the will;

II) acknowledges his signature in the presence of the testator (but not necessarily in the presence of any other witness), but no form of attestation shall be necessary» [7, c. 36].

Розповсюдженим є вживання латинських слів і виразів у англомовних юридичних текстах усіх видів - від законодавчого акту до контракту та листів. Характерним для англомовних юридичних текстів є вживання слів та виразів давньо - та середньоанглійської мови, особливо складних слів, які загалом більше не вживаються в сучасній англійській мові (thereto; thereon; thereof; therewith; therefore; therein; hereafter; aforesaid; whereby), а також слів та виразів, які походять з французької мови, наприклад: replevin - позов про повернення володіння рухомою річчю. Поширеним є вживання формальних та церемоніальних слів та виразів: I do solemnly swear; Your Honour; May it please the court.

Говорячи про українську мову права, слід зазначити, що порівняно з англійською в ній міститься набагато менше запозичень та складних конструкцій. Крім того, на відміну від англійської мови права, українській мові права не властиве вживання значної кількості формальних і церемоніальних слів та виразів, однак не можна повністю заперечити їх існування. Церемоніальний жанр представлений переважно в усній публічній мові та послуговується усталеними зворотами, наприклад: Дозвольте…, З нагоди…, Ваша честь.

Однією з проблем, що потребують детального вивчення в теорії перекладу, залишається проблема вибору адекватного відповідника у процесі перекладу юридичних текстів однієї мови іншою. Вибір прийнятного варіанта перекладу визначається наявністю або відсутністю еквівалента в мові перекладу. Якщо такий існує, процедура зводиться до його звичайної підстановки, проте за його відсутності - до ретельного підбору одного з варіантних відповідників з урахуванням цілого ряду лінгвістичних і екстралінгвістичних факторів. Це такі фактори, як референційне та денотативне значення потенційних відповідників; їх стилістична належність; контекстуальне оточення; мовні норми; сполучуваність слів тощо [2].

Окрім того, слід враховувати у процесі перекладу юридичного тексту, зокрема тексту нормативно-правового акта, можливість виникнення різних за рівнем складності ситуацій, пов'язаних із пошуком відповідників правових термінів у мовах двох правових систем. Узагальнюючи, такі ситуації можна розбити на чотири основні групи:

1. Термін, що потребує перекладу, позначає правовий інститут, що є аналогічним правовому інституту в правовій системі, мовою якої здійснюється переклад. При цьому зазначені інститути мають однакове нормативне врегулювання.

2. Термін, що потребує перекладу, позначає аналогічний правовий інститут, який має інше правове врегулювання.

3.Відповідний правовий інститут, що позначений терміном, який потребує перекладу, існує в одній правовій системі, але вже не існує в іншій.

4.Відповідний правовий інститут існує в одній правовій системі і не є властивим іншій [5].

Крім пошуку еквівалентних відповідників, основними прийомами юридичного перекладу можна назвати наступні:

- прийом опису - переклад, наприклад, слова за допомогою поширеного пояснення його значення: demisable - який може бути відданий в оренду або переданий у спадщину; accreditee - особа, в присутності якої здійснюється акредитування.

- транскодування - передача звукової та/або графічної форми слова вихідної мови засобами абетки мови перекладу. Слово aсquirer можна передати як «eквайер». В юридичному контексті це слово означає «банк або компанію, що здійснюють весь спектр операцій по взаємодії з точками обслуговування карток, які складаються з терміналів у торгово - сервісній мережі і банкоматів».

- калькування (дослівний переклад або буквальний переклад): manpower - людські ресурси;

- перекладацькі лексичні трансформації - це різного роду зміни лексичних елементів мови оригіналу під час перекладу з метою адекватного передавання їх семантичних, стилістичних і прагматичних характеристик із урахуванням норм мови перекладу та мовленнєвих традицій культури мови перекладу. Лексичні трансформації застосовуються тоді, коли словникові відповідники того чи іншого слова мови оригіналу не можуть бути використані у перекладі через невідповідність з точки зору значення і контексту [4].

Не слід забувати під час перекладу юридичних текстів про національну варіативність термінів, тобто наявність різних термінів у американському, британському та інших варіантах англійської мови, що позначають одне і те ж явище, поняття, процес тощо, або, навпаки, наявність одного терміна у цих варіантах англійської мови на позначення різних понять: статут юридичної особи (компанії, товариства) - articles of association (у Великій Британії), bylaws (у США).

Перекладаючи юридичні тексти треба брати до уваги і той факт, що велика кількість загальновживаних слів в юридичних текстах може мати термінологічне значення. Наприклад, слово nuisance (досада, прикрість, неприємність) в юридичному контексті буде мати значення «втручання в чиєсь користування землею»; слово consideration (міркування, підстава) - в юридичному документі означатиме «компенсація, винагорода, зустрічне задоволення».

Наприкінці можна сказати, що юридичний переклад не дозволяє жодної можливості альтернативного тлумачення, інваріантності чи невизначеності. Одна із особливостей права - це його нематеріальність. Якщо, наприклад, в механіці будь-який термін можна описати за допомогою характеристик або зобразити графічно, то в юридичній сфері мова йде про абстрактні поняття та їхній взаємозв'язок. Це породжує ряд проблем. У цьому полягає складність природи методів перекладу мови права, що і відкриває перспективи для подальших досліджень.

Література

право перекладач документ мова

1. Алимов В.В. Юридический перевод: Практический курс. Английский язык / В.В. Алимов. - изд. 3, стереот. - 2005. - 160 с.

2. Вагапов А.С. Выбор адекватного лексико-фразеологического соответствия при переводе английских правоведческих текстов [Электронный ресурс] / А.С. Вагапов. - Режим доступа: http://zhurnal.lib.ru/w/wagapow_a_s/my - art.shtml.

3. Гамзатов М.Г. Техника и специфика юридического перевода / М.Г. Гамзатов. - СПб., 2004. - 182 с.

4. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми / В.І. Карабан. - Вінниця: Нова книга, 2004. - 576 с.

5. Хворостянкіна А. Дефініції у законодавчих текстах: питання теорії [Електронний ресурс] / Хворостянкіна А. - Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/6669/

6. Язык закона /под ред. А.С. Пиголкина. - М.: Юрид. лит., 1990. - С. 7 - 10.

7. Артикуца Н.В. Мова права та її вивчення студентами юридичних спеціальностей у вищих навчальних закладах України / Н.В. Артикуца // Зб. матеріалів наук. - практ. конф. - С. 155-158.

8. Правнича лінгвістика: навч. посіб. / Г.П. Проценко, Л.М. Шестопалова, О.Ф. Прохоренко [та ін.] за заг. ред. С.М. Гусарової. - К.: ПАЛИВОДА А.В., 2010. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru