Домінантні мовленнєві засоби створення образу Святого у "Житії Теодосія Печерського" (ХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКIВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

УДК 82.07.882-1”10”Ж

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦIЇ

НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ

КАНДИДАТА ФIЛОЛОГIЧНИХ НАУК

ДОМІНАНТНІ МОВЛЕННЄВІ ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ ОБРАЗУ СВЯТОГО В ЖИТІЇ ТЕОДОСІЯ ПЕЧЕРСЬКОГО (ХІ ст.)

ІЗМАЙЛОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

Спецiальнiсть 10.02.02 -- росiйська мова

ХАРКIВ 1998

Дисертацiєю є рукопис.

Роботу виконано на кафедрi росiйської мови фiлологiчного факультету Харкiвського державного унiверситету Мiнiстерства освiти України.

Науковий керiвник - кандидат фiлологiчних наук, професор

Широкорат Єфросинія Хомівна

кафедра росiйської мови фiлологiчного факультету Харкiвського державного унiверситету

Офiцiйнi опоненти - доктор фiлологiчних наук, професор

Отін Євген Степанович

Завідувач кафедри загального мовознавства та історії мови, декан філологічного факультету Донецького державного унiверситету, заслужений діяч науки.

кандидат фiлологiчних наук, доцент

Черняк Леонора Михайлівна

Доцент кафедри культурології та філології Харкiвського військового унiверситету.

Провiдна установа - Харкiвський державний педагогiчний унiверситет iм. Г.С. Сковороди, кафедра мовознавства фiлологiчного факультету, Мiнiстерство освiти України, м. Харкiв.

Захист вiдбудеться “23” жовтня 1998 р. о 12:00 годинi на засiданнi спецiалiзовано вчено ради К 64.051.07 в Харкiвському державному унiверситетi за адресою: м. Харкiв, майд. Свободи, 4, ауд. 2-37.

З дисертацiєю можна ознайомитись у Центральнiй науковiй бiблiотецi Харкiвського державного унiверситету за адресою: м. Харкiв, майд. Свободи, 4.

Автореферат розiслано “23” вересня 1998 р.

Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради

кандидат фiлологiчних наук, проф Муромцев I.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У реферованій дисертації досліджуються домінантні мовленнєві засоби створення образу Святого Теодосія у “Житії Теодосія Печерського (ХІ ст)” (ЖТП), з урахуванням найновіших вітчизняних та зарубіжних досліджень з питань особливостей поетики агіографічних творів раннього середньовіччя, обгрунтовується вибір методики виділення та опису домінантних мовленнєвих засобів створення образу Святого.

Актуальність теми дисертації. Сприйняття агіографічних творів як основи вивченння літератури та літературної мови східних слов'ян раннього середньовіччя стверджується в останні десятиліття. Стає фактом, що твори цього жанру, завдяки поєднанню в них канонічних та оригінальних засобів вираження змісту, є найціннішим джерелом філологічного вивчення як впливу й адаптації схем та канонів попередньої візантійської літератури, так і закономірностей творчої манери власне давньокиївських авторів.

Наукове вивчення давньокиївської агіографії активно почалося роботою відомого історика минулого століття В.О. Ключевського, який вважав завданням дослідника агіографії відокремлення історичного ядра змісту твору від літературних прийомів у зображенні Святого. За концепцією В.О. Ключевського, літературна форма, яка переважає у житіях над змістом, є “негативним” чинником у відтворенні історичних фактів, тоді як саме вони й становлять їх справжню цінність. Концепція В.О. Ключевського тривалий час домінувала в дослідженнях житій, у визначенні їх місця в літературі раннього середньовіччя.

Пізніше з'явилися дослідження, що подолали негативну оцінку житій як історичного джерела шляхом залучення їх до історичного контексту і виявлення їхньої ролі в історії розвитку ідей (В.П. Адріанова-Перетц, Д.С. Ліхачов, В.В. Колесов та ін.) та шляхом визначення на матеріалі житій напрямків політико-історичного розвитку, відображених в агіографічних творах (В.П. Адріанова-Перетц).

В.О. Ключевський уважав складність форми та історичну правду в житіях обернено пропорційними факторами. Учений пропонував вивчати житія засобом виділення дихотомії їх літературної форми (котра є превалюючим елементом) та історичними фактами, що модифікувалися автором твору завдяки його прагненню адаптувати історичний матеріал до візантійських агіографічних схем. Ці ідеї вченого знайшли продовження, по-перше, у текстологічних дослідженнях з їх особливою увагою до виділення та ідентифікації фрагментів, запозичених з візантійських, давньоруських джерел та Святого Письма (О.О. Шахматов, Д.І. Чижевський, Ф. Зіфкес). По-друге, ідеї В.О. Ключевського знаходять відбиття у дослідженнях варіантів одного твору або версій однієї й тієї ж запозиченої теми у творах, які належать до різних жанрів (Д.С. Ліхачов, Ол. Наумов).

Сучасні вчені відзначають брак конкретних комплексних філологічних досліджень окремих творів агіографічного жанру як у зарубіжній, так і у вітчизняній науковій традиції, наголошують, що житія використовуються переважно як матеріал для студіювання окремих питань історії мови (фонетики, морфології, синтаксису). Останнім часом учені доходять висновку, що ні вивчення житій щодо відображення в них історичної правди, ні, навпаки, вивчення їх літературної форми окремо не є адекватним для розуміння творів, які мають за завдання уславлення Святого.

Зазначенні моменти зумовлюють актуальність теми дисертації.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено в рамках плану науково-дослідної роботи кафедри російської мови філологічного факультету Харківського державного університету, однією з тем якої є: “Словарный состав русского языка в его литературной и диалектной разновидностях на синхронном и диахроническом уровнях”.

Мета дисертаційної роботи - показати особливості системи мовленнєвих засобів створення образу Святого у ЖТП - оригінальній пам'ятці агіографічного жанру ХІ ст. Київської Русі.

Завдання дисертаційного дослідження:

Виявлення домінантних мовленнєвих засобів створення образу Святого Теодосія Печерського у ЖТП;

Характеристика домінантних мовленнєвих засобів;

Визначення особливостей системної організації виявлених мовленнєвих засобів.

ЖТП у дисертаціїї досліджується за списком, уміщеним в Успенському збірнику ХІІ-ХІІІ ст.ст.

Теоретична значущість. Як доведено останніми дослідженнями агіографічних творів, метод вивчення житій полягає у всебічному аналізі їх форми, літературної композиції, походження через пізнання способу творчості автора у конкретно-історичному контексті, а також з боку співвідношення розповіді з запозиченими фрагментами. Висловлені у дослідженнях Дж. Бертнеса, Г. Подскальського, Кр. Станчева принципи стали відомі авторові дисертації вже по закінченні роботи з пошуку адекватного методу філологічного дослідження житій. Вони співпали з виробленими дисертантом у головних пунктах, а аналіз мовленнєвих засобів створення образу Святого Теодосія став матеріалом для поглиблення теоретичних положень про жанрові закономірності житій.

Будь-які висновки щодо відображення в житіях історичних фактів, або щодо літературної форми, літературознавчі та лінгвістичні студіії житій не є коректними, якщо до агіографічного твору середньовіччя підходять без усвідомлення необхідності попереднього комплексного аналізу специфічних засобів вираження змісту, що притаманні саме цьому жанру.

У дисертації застосовано метод комплексного аналізу “ідея - композиція (система образів) - мовленнєві засоби”, який визначає три аспекти дослідження ЖТП:

Визначення ідейного змісту;

Характеристика композиційної структури житія (визначення головного структурного принципу організації ЖТП, системи образів);

Визначення домінантних мовленнєвих засобів у їх взаємообумовленості.

Наукова новизна даної дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній застосовано метод цілісного підходу до вивчення агіографічного твору, а також вперше не тільки виділяються, а й характеризуються та класифікуються мовленнєві засоби створення образу в їх взаємообумовленості.

Практична цінність роботи полягає в можливості використання її результатів у викладанні курсів “Історія української літературної мови”, “Історія російської літературної мови”, “Історія української літератури”, “Історія російської літератури” у середній та вищій школах; спеціальних курсів та спецсемінарів на гуманітарних факультетах, у науково-дослідній роботі.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорені на засіданні кафедри російської мови філологічного факультету Харківського державного університету 15 червня 1998 р. (протокол № 9), наукових конференціях у Ніжинському педагогічному інституті (1997), Санкт-Петербурзькому університеті (1995), Львівському державному університеті (1997), Інституті сходознавства і міжнародних відносин “Харківський колегіум” (1998).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у чотирьох публікаціях (три статті, тези). Загальний обсяг публікацій - близько 1 друкованого аркуша.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 144 сторінки. У списку використаних джерел - 152 назви.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” з'ясовується науковий стан проблеми, обгрунтовується актуальність теми, визначаються предмет, мета та завдання дослідження, зв'язок з науковими програмами та планами, наукова новизна та практична цінність дисертації. У вступі також міститься короткий огляд праць, автори яких торкаються текстологічних особливостей ЖТП, обгрунтовується вибір методики його аналізу.

І розділ “Ідейний зміст. Композиційна структура. Система образів ЖТП” об'єднує три підрозділи: “Специфіка літературної комунікації, ідейного змісту та структури художнього образу у літературі раннього середньовіччя”, “Система образів у ЖТП. Образ-міфологема Ісус Христос”, “Образ Теодосія”. У ньому зроблено акцент на визначенні специфіки методів дослідження творів агіографічного жанру раннього середньовіччя у східних слов'ян, що передусім пов'язано з аналізом системи зображальних мовленнєвих засобів створення образу Святого, з визначеням структури художнього образу та його зображення. Застосування саме такого методу дозволяє щонайточніше визначити мету вивчення засобів художнього вираження змісту, котра у загальних рисах може бути сформульована як дослідження засобів, за допомогою яких різні структурні частини художнього тексту створюють відповідний тип художнього образу. Дослідження з поетики літератури раннього середньовіччя у слов'янських країнах свідчать, що основними принципами середньовічного мистецтва є: принцип подвійного відображення (відповідно до котрого художній образ розглядається не як безпосередньо авторське усвідомлення певних явищ дійсності, а як відображення релігійно-міфічних уявлень про них) та принцип ототожнення (згідно з яким окремі явища дійсності зображуються автором твору не як індивідуальний феномен, а як варіант єдиного інваріантного типу) (К. Станчев).

Принцип подвійного відображення та принцип ототожнення визначають основні особливості поетики середньовічної літератури. Це виявляється у присутності біблійних елементів у художньому тексті і в його підпорядкуванні літературним нормам. Житійний твір згідно з особливостями поетики має певний ідейний зміст, виражений адекватними мовленнєвими засобами. ЖТП розповідає про Теодосія Печерського, подвижника християнської віри, засновника Києво-Печерського монастиря за Студійським монастирським статутом. Ідея ЖТП - показати подвижницьке житіє Святого, поставити його в один ряд із іншими відомими отцями церкви - Св. Антонієм Великим, Св. Савою, Св. Євфимієм. Ця ідея розкривається в кількох наскрізних темах твору і виявляється на різних рівнях тексту.

У ЖТП наслідування Ісуса Христа визначає, з одного боку, події, сюжетні лінії житія, з іншого, - життєву поведінку, характер Теодосія. Чільне місце в системі образів ЖТП займає образ Ісуса Христа. Всемогутність Бога виявляється не тільки в його незримій участі в усіх справах Теодосія, а й у Слові Божім (воно представлене у ЖТП такими мовленнєвими засобами, як цитати), у молитвах, де згадується Христове ім'я. Визначення образу Христа як чільного у системі образів ЖТП дає підставу виділити два моменти, суттєві для аналізу мовленнєвих зображувальних засобів у створенні образу Св. Теодосія, виявлення серед них домінантних. Перший полягає у розумінні впливу образу Христа на образ Теодосія, що зумовлює характеристику подвигу Теодосія: послідовність та наповнення її опису. Другий пояснює значення у ЖТП таких мовленнєвих засобів, як цитати, вставки, ремінісценції, тобто тих засобів, котрі Ол. Наумов називає шаром-посередником, Р. Пікіо - глибинним шаром твору.

Головними композиційними принципами у ЖТП є паралелізм, антитеза й послідовне розташування частин тексту, або нанизування, які виявляються у системі образів, у побудові окремих фрагментів твору, а також у засобах мовленнєвого зображення. Через систему образів, склад та структуру яких показано в розділах “Образ-міфологема Ісус Христос” і “Образ Теодосія”, автором житія здійснюється інтерпретація дійсності, відображується підпорядковна Божественому християнська модель світу і визначається місце індивіда в ньому. Розуміння основних принципів побудови системи знаків-образів: антитези, паралелізму та нанизування частин тексту, а також розуміння основного принципу створення образу Теодосія - підпорядкованість Божественому - дозволяє здійснити цілеспрямований аналіз мовленнєвих домінантних засобів створення образу Святого Теодосія.

ІІ розділ дисертації - “Домінантні мовленнєві засоби створення образу Святого Теодосія” який складається з дев'яти підрозділів, у кожному з яких характеризується певний мовленнєвий зображальний засоб створення образу Святого. У підрозділі “Ремінісценції” розглядаються виявлені ремінісценції з Біблії та відомих на той час творів агіографічної літератури. Автор ЖТП, наслідуючи канони агіографічного жанру при створенні образу Святого, відтворює окремі епізоди та ситуації, характерні для житій, включає у ЖТП низку біблійних та житійних образів та символів. У дисертації повніше, ніж у працях дорадянського періоду, представлені текстові ремінісценції з “Житія Св. Антонія Великого”, “Житія Св. Євфимія Великого”, “Житія Св. Сави”, “Житія Св. Макарія”, “Житія Св. Публія” (Теодорита Кирського), з “Лимонаря” (Синайського Патерика), Нового та Старого заповітів, а також, на відміну від попередників, схарактеризовані їхні зображувальні функції.

Другий підрозділ присвячено вставним фрагментам у ЖТП. Більшість вставних фрагментів походять із твору візантійського агіографа УІ століття Кирила Скіфопольського “Жития Св. Саввы Освященного” (ЖСО). Вставні фрагменти з ЖСО у ЖТП свого часу виділив О.О. Шахматов. Проте вчений не виявив наміру визначити їх функції у формуванні змістовної структури ЖТП, у створенні образу Теодосія. У дисертації з'ясовуються причини введення вставок саме з ЖСО, їх поетичні функції, механізм їх уведення та трансформації в ЖТП. Наші спостереження свідчать, що вставні фрагменти з ЖСО можна поділити на два різновиди: фрагменти ЖТП, котрі істотно не різняться від відповідних фрагментів ЖСО, та фрагменти, що потрапили до ЖТП у трансформованому вигляді - як зредуковані вставки або вставки-ремінісценції. Щодо функцій вставок, то одні з них виконують композиційну роль і є зразком літературної техніки у створенні ЖТП; наявність інших можна пояснити традиційністю характеристики святих. Уславлюючи подвижницьке життя Теодосія, Нестор переносить у твір фрагменти, в яких розповідається про доброчесні діяння Св. Сави. Одночасно у твір повторенням словесного ряду та цитуванням з ЖСО уводяться ключові слова та словосполучення як засіб створення образу Святого: тихъ съмыслъмь - кротъкъ нравъмь - простъ оумъмь - доуховьнои моудрости - любъвь къ братии Йотовані е, а передаються, відповідно, як е, я..

У підрозділі “Перероблені вставні фрагменти з ЖСО” визначається дві закономірності у переробці вставок: розширення запозичуваного фрагменту через вміщення нових слів (формальна тенденція) та стиснення тексту за допомогою семантичного включення (тенденція до компресії). Перший процес розширює текст, другий - створював нові художні засоби, необхідні для агіографічного твору. Перший відображує творчий процес автора, другий, як явище мовне, породжує нові формули з наявного текстового матеріалу (В.В. Колесов).

У підрозділі “Цитати в ЖТП” аналізуються такі структурно та змістовно упорядковані відрізки прецедентного тексту, котрі введені у ЖТП за допомогою вказівок -посилань на джерела, тобто цитати. Показано, що, порівняно з іншими творами житійного жанру, наприклад, “Житієм Костянтина” (ЖК), яке досліджено О.С. Сурковою, обсяг цитат у співвідношенні до загального обсягу тексту є незначним (23 % - майже чверть усього тексту - у ЖК, 3,9 % - у ЖТП). Невелика кількість цитат у ЖТП свідчить про те, наскільки значним є творчий внесок давньоруського агіографа Нестора, автора ЖТП.

У підрозділі “Символіка” серед символів ЖТП нами виділяється символ “пастух - отара овець”, котрий є наскрізним у творі. Зазначений символ є багатокомпонентним, комплексним: пастух - Теодосій : отара овець - віруючі, монахи : заблукана вівця - відступник : зълокъзньныи вовк - диявол. Цей символ в ЖТП є мовленнєвим засобом втілення ідеї твору - уславити Теодосія як уособлення типу святих - засновників кіновій. У Євангелії від Іоана (Х, 16) Добрий Пастух - Ісус, вівці - віруючі, усі ті, хто йде за ним. У ЖТП зображення Теодосія як пастуха спостерігається впродовж усього твору. Автор ЖТП, характеризуючи Теодосія як Христового “съдЬльника”, котрий наслідує Господа, пастуха отари, включаючи саме символ “пастух - отара овець”, розкриває його на грунті духовної культури Київської Русі засобами церковнослов'янської мови. Символ “пастух - отара овець” є центральним серед інших символів у ідейно-художній організації твору. Цей символ визначає ідейно-естетичну направленість твору, його структурно-семантичний каркас. У багатьох випадках розглядуваний символ має одночасно стимулюючу (тобто є поштовхом до продовження розповіді) і композиційну функції. Щодо композиційної функції, слід відзначити, що цей символ на протязі всього твору спостерігається у фрагментах - клаузулах, які завершують частини розповіді (фрагменти на аркушах 50б, 53а, 55в, 57г, 63б). Спираючись на символ “пастух - отара овець”, Нестор розкриває призначення Теодосія, характерну рису його святого образу - бути наставником та вчителем віруючих. У розділі показано взаємодію мовленнєвих засобів (цитат, інших символів, ключових слів) із символом “пастух - отара овець”, показано, як різноманітні мовленнєві поетичні засоби створення образу Святого, накладені один на одний, складають неповторний образ Теодосія.

Вагомим складником системи мовленнєвих засобів у ЖТП є притчі (розділ “Притча про таланти в ЖТП”) - один із мовленнєвих засобів характеристики Теодосія, а також самого автора твору. Покликання й подвиг Теодосія глибинно пов'язані між собою. Тип святості, який репрезентує Теодосій, схарактеризовано також уведенням у твір притчі про таланти. Теодосій, подібно до вірного раба в євангельській притчі, одержав таланти від свого господаря і не закопав їх у землю, а “дЬла о нихъ” і, таким чином, “увійшов у радість Царя свого” (МТ 25, 14-30). Божі таланти у ЖТП та ЖСО - дари Св. Духа, благодать, як чистий Божий дар, милість Божа. Талант у творі символізує особливий прояв сили Святого Духу, носієм якого Теодосій став у святому хрещенні і збагатив його своїм Святим життям. Притча про таланти в ЖТП, як і в ЖСО, набуває у Нестора глибокого релігійного змісту, у ній найвиразніше передається один із аспектів ідеї твору - прославлення Теодосія - організатора монастиря. Саме завдяки використанню розглядуваної притчі у житії особливо виразними є фрагменти, де Теодосія показано як розбудовника Києво-Печерського монастиря, Церкви Пресвятої Богородиці.

У підрозділі “Тема-концепт “одяг” розглядається матеріал, що поглиблює відомості про роль одягу в характеристиці Святого у творі агіографічного жанру. Одяг у ЖТП є атрибутом, відносно якого перевіряється істинність віри та християнські чесноти Теодосія (і, паралельно, Варлама, сина багатого боярина, що взяв приклад із Теодосія, прийнявши схиму). У фрагментах, що зображують відмову Теодосія та Варлаама від багатого одягу (славьна и свЬтьла одежа), протиставлено Небесне і земне, Боже і диявольське: Варламъ съврьже одежю съ себе. и своима ногама попирашеть ю въ калЬ. попирая съ тЬми и зълыя помыслы и лоукаваго врага (34б29-32).

Мовленнєві засоби вираження характерного для християнської літератури протиставлення Божого диявольському, Небесного - земному розглядаються у підрозділі “Засоби вираження протиставлення Небесного і земного (протистояння Теодосія і матері)”. Протистояння виявляється у розміщенні образів та виборі відповідних мовленнєвих засобів. Теодосій у ЖТП йде шляхом духовного вдосконалення, у той час як матір зображено підкореною волі диявола. Протиставлення виражене у композиційному розташуванні фрагментів твору. Дії матері, котра перешкоджає синові, виражені послідовно розташованими по висхідній однотипними конструкціями у фрагменті, що передає одержимість матері; дієслівна лексика, експресивно забарвлена, утворює словесний ряд: погъна, гънаста, пристигъша яста, имъши и за власы, поврьже и на земли, ногама пъхаше, пришьдъши... бити. Дії Теодосія у відповідь на дії матері є спокійними, вони виражені конструкціями з нейтральними в емоційному плані дієсловами ити, ходити. Особливе змістовне навантаження мають ключові слова-іменники. Відіграючи важливу роль у створенні образу Святого, вони протиставлені у тексті змістовно та композиційно. Ключові слова гнЬвъ, ярость спостерігаються у контекстах, що характеризують дії матері. Дії Теодосія зображуються у контекстах із ключовими словами-іменниками: съмЬрение, въздрьжание, подвизание, тихость, мълчание, радость. Протиставлення Небесного і земного виражено й у безпосередніх характеристиках супротивників. Мати зображена лише один раз (і тільки у її зовнішних, фізичних якостях): бЬ бо и тЬлъмь крЬпъка и сильна яко же и моужь (28б17-19). У той же час святість і внутрішня сила Теодосія характеризується такими словами: блженыи, доблии, стыи, бжствьныи, бъгодъхновеныи.

У підрозділі “Ключові слова в ЖТП” розглядаються слова, які розкривають риси Святого: воля, любъвь, милосрьдие, съмЬрение - норов; оумъ, разоумъ, память - розумові здібності. Саме вони формують ядро віроповчальної лексики житія і є центральними мовленнєвими одиницями у створенні образу Святого Теодосія, до них тягнуться змістовні лінії усього твору, Під ключовими словами ми розуміємо, як і більшість дослідників, характерні для вираження головної думки твору, або типові, слова. Автор ЖТП особливо наголошує на такій характерній рисі Святого Теодосія, послідовника Христа, як смирення. Християнські чесноти: смирення, милосердя, покора, простота - властиві Теодосієві від народження. Основне позначення перелічених чеснот у ЖТП - іменник съмЬрение. Слово съмЬрение має особливе змістове навантаження, позначаючи основну властивість життєвої поведінки Теодосія. Неодноразове повторення цього слова, а також його однокореневих, у найважливіших фрагментах твору і робить його ключовим. У ЖТП воно є центральною ланкою ряду, який утворюють слововживання на позначення морально-етичних рис християнина. Компоненти цього ряду розглянуто нами у їх послідовному приєднанні до ключового слова - синкрети съмЬрение як конкретизуючі поняття `смирення': кротость, послоушание, простость, трьпение, блгонравьство, покорение, тихость, млъчание, неспание. Ключове слово съмЬрение та компоненти наведеного ряду утворюють парні формули: съмЬрение и покорение; съмЬрение и кротость; съмЬрение и простость; трьпЬние и съмЬрение; съмЬрение и покорение, блгонравьство, оукрЬпление, бъдрость; съ радостию мълъчаниемъ и съмЬрениемъ. Серед перелічених одиниць кротость, покорение - майже повні змістовні еквіваленти слова съмЬрение; інші - конкретизують або уточнюють семантичні ознаки поняття `смирення'.

Розгляд цитат у ЖТП свідчить, що між ними та ключовими словами на позначення християнської моралі існує взаємозв'язок. Характерним є те, що ключові слова вперше з'являються, як правило, у цитатах з Євангелія, а потім повторюються у різних контекстах у складі стійких сполучень-формул.

Ключовим словом у ЖТП є також слово любъвь, сполучення з яким також докладно розглянуто у дисертації.

Помітну роль у створенні словесного опису життя Святого Теодосія у ЖТП становлять мовленнєві формули (підрозділ “Мовленнєві формули у ЖТП”). При виділенні та описі подібних формул ми спиралися на принципи, сформульовані у працях О.Г. Ломова, О.В. Творогова та іших). Учені зауважують, що що однією з характерних рис давньоруської літератури є вираження понять про речі, явища та процеси стійкими формулами, трафаретними словесними комплексами. Повторюваність як “функціональна ознака” служить об'єктивним критерієм усталеності словосполучень. Критерії їх виділення, як відомо, - відтворюваність, ідіоматичність, цільність. Словесні формули у ЖТП - це невеликі за обсягом сполучення. Іменникові формули, в яких головним словом є іменник, складаються у більшості випадків з двох слів: означуваного та означального: блгодать божия, воля божия, житие чистое, жизнь вЬчьная, молитва чиста, скърбь велика, славословие бжствьное, словеса доуховьная, монастырь славьнъ. Кожна з цих формул повторюється у творі 2-3 рази. Серед них блгодать божия, воля бжия, славословие бжствьное, словеса доуховьныя є ідіоматичними. Ці та подібні формули є приналежністю богослужбових книг, що почали розповсюджуватися у Київській Русі у зв'язку з офіційним прийняттям християнства, і які, гадаємо, авторові ЖТП були відомі. Ці та подібні формули як особливість давньоруської писемності відбивають складні поняття православного віровчення, а тому переходять із твору у твір. Дієслівні формули також є переважно книжними. Деякі зазначені формули за походженням - кальки з грецької: любити зЬло, сътворити зъла, насыщати ся медоточьныихъ словесъ. Окремі формули є розповідними, тобто служать для поєднання інших мовленнєвих засобів між собою.

ВИСНОВКИ

У створенні образу Святого в ЖТП домінантними є мовленнєві засоби, які можна віднести до міфо-символічного (Кр. Станчев), глибинного (Р. Пікіо) шару, шару-посередника (Ол. Наумов).

Різні теми, в яких втілюється ідея твору, обумовлюють вибір відповідних мовленнєвих зображувальних засобів: тема “Теодосій - подвижник і “Ісусів съдЬльник” обумолює використання як домінантних цитат і ремінісценцій зі Св. Письма, символу “пастух - отара овець”, ключових слів съмЬрение, покорение любъвь, милосрьдие; тема Теодосій - учитель, наставник монастирської братії” у ЖТП зумовлює вибір таких мовленнєвих засобів створення образу, як притча (притча про таланти) та повчання, що пов'язані з іншими домінантними засобами; тема “Теодосій-будівничий і організатор монастиря, отець руського монашества” зумовлює вибір таких домінантних мовленнєвих засобів, як вставки з ЖСО. Уводячи вставки, автор ЖТП показує Теодосія носієм конкретного типу святості, відносить його до святих-організаторів великих кіновійних монастирів. Вставки з ЖСО не копіюються, а творчо переробляються.

Основними принципами організації образної системи, і, відповідно, принципами взаємодії мовленнєвих зображувальних засобів паралелізм, антитеза, нанизування частин тексту (послідовне розміщення). Паралелізм образів Теодосій - Сава, Теодосій - Антоній зумовлений принципом ототожнення і виражений у ЖТП відповідними мовленнєвими засобами. Серед них домінантними є ремінісценції (епізоди з Біблії, з відомих у Київській Русі житій, зображення чудес, використання як ремінісценцій імен Каїн-Авель, Петро і Павло тощо).

Паралелізм простежується у характеристиці образів Теодосія та Варлама. Схожі епізоди про прийняття Теодосієм та Варламом рішення про постриг включають однакові цитати, що виконують стимулюючу функцію, тобто служать аргументацією вчинків подвижників віри, дозволяють авторові продовжити перебіг дискурсу. Вибір відповідних мовленнєвих засобів зумовлений і принципом антитези, за яким організовані у ЖТП епізоди, котрі зображують протистояння Теодосія, який пішов шляхом святості, з його матір'ю. Це протистояння виражене різними синтаксичними й лексичними засобами: простими синтаксичними структурами та слововживанням, що не має негативної емоційної оцінки стосовно Теодосія; градаційним розміщенням однотипних конструкцій та експресивно забарвлених слововживань, що мають негативну оцінку, - стосовно матері.

Вивчення джерел ремінісценцій дозволяє зробити висновок про підпорядкованість їх вибору ідеї зближення рис Теодосія та Св. Сави Освященого, Св. Антонія Великого як організаторів великих монастирів. Ремінісценції з Євангелія, “Житія Св. Сави”, “Житія Св. Антонія Великого”, що ставлять ЖТП в один ряд із житіями визначних діячів християнства, вперше представлені у цілісному складі у даній дисертації. Ремінісценції відіграють ключову роль у створенні типу Святого. У ЖТП ремінісценції є своєрідним інструментом перевірки зв'язку глибинного та поверхневого шарів твору. Аналіз ремінісценцій дозволяє назвати притчі (серед них особливо виділяється притча про таланти) центральною частиною мовленнєвих зображувальних засобів, що визначаються у роботі як ремінісценції. Притча про таланти є своєрідними рамцями розповіді про утворення та упорядкування монастиря Теодосієм.

4. Вставні фрагменти у структурі ЖТП зумовлені ідеєю твору. Розгляд вставок як семантичного явища, вивчення їхньої ролі показує, як через їх уведення у текст ЖТП відбувається відбір фактів, котрі дозволяють поставити Теодосія поруч із визначними діячами християнства - його попередниками. Вставки з відомих Несторові літературних творів у ЖТП можна потрактувати як аксіологічні знаки. Вивчення вставних фрагментів у синхронічному аспекті з погляду засобів уведення їх у новий контекст, дозволяє зробити висновок про мету й механізм трансформації вставних фрагментів взагалі. Декотрі зі вставок подані Нестором без змін, інші - у трансформованому вигляді. Так, якщо запозичений фрагмент співпадає з текстом-джерелом, то це пов'язано з канонічністю фрагмента, який передає основні риси наслідування Господа (такими є фрагменти ЖСО, в яких спостерігаються мовленнєві засоби, що характеризують Святого. Виділяємо у ЖТП також передані без змін образні вирази (порівняння, метафори) як мовленнєві прийоми, вживані у подібних до ЖСО сюжетних місцях.

5. Засобом розкриття змісту твору, характерним прийомом створення образу Святого є мовленнєві формули у ЖТП. Їх вживання спричинене наявністю стійкого художнього ідеалу. З іншого боку, зберігаючи нормативність, формули у ЖТП варіюються. У їх доборі та комбінуванні автор ЖТП має певну свободу. Виділення формул у ЖТП для можливого порівняння з формулами інших житій важливе для розуміння місця ЖТП в ряду інших творів агіографічного жанру, його зв'язків з іншими творами літератури Київської Русі.

6. У роботі визначається взаємозв'язок домінантних засобів створення образу Святого й домінантних засобів з елементами розповідного (конкретно-зображувального) рівня. Існує нерозривний зв'язок між цитатами та ключовими словами: ключові слова, що виражають основні поняття християнської моралі, вводяться у текст житія у складі цитат і надалі продовжують функціонувати у розповіді (слово съмЬрение вперше з'являється в ЖТП у цитаті). Домінантні мовленнєві засоби мають зв'язок з елементами розповідного рівня. Символ пастух-отара овець - текстотворчий елемент ЖТП, який організує великі за обсягом епізоди ЖТП.

домінантний мовленнєвий святий печерський

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях:

Ізмайлова Н.О. Святе Письмо в Несторовім “Житії Теодосія Печерського” // Вісник Харківського університету. Актуальні питання сучасної філології. - № 408. - Харків, 1998. - С. 111-113.

Измайлова Н.А. Противоборство Божьего и дьявольского в “Житии Феодосия Печерского” // Вісник Харківського університету. Актуальні питання сучасної філології. - № 408. - С. 114-115.

Ізмайлова Н.О. Євангельська символіка у “Житії Теодосія Печерського” (ХІ ст.)” // Доробок Миколи Костомарова. Матеріали ювілейної науково-практичної міжвузівської конференції, присвяченої 180-річчю з дня народження М. Костомарова. - Харків, 1998. - С. 45-49 ( у співавторстві з Є.Х. Широкорад).

Ізмайлова Н.О. Роль вивчення творів житійного жанру у вихованні студентів-філологів (“Житіє Теодосія Печерського”) // Високі технології навчання. Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції (29-31 травня 1995 р.). - Частина 2.- Харків, 1995. - С. 188-190.

У друкові перебувають статті: Фрагменты “Жития Св. Саввы Освященного” византийского агиографа Кирилла Скифопольского (по списку ХІІІ в.) в тексте Несторова “Жития Феодосия Печерского” (по Успенскому сборнику ХІІ-ХІІІ вв.); On the sources of “Zhytije of Feodosy Pechersky”; Євангельська притча про таланти як зудожній засіб зображення подвижництва Св. Теодосія у Несторовім “Житії Теодосія Печерського” (остання - у співавторстві з Є.Х. Широкорад).

АНОТАЦІЇ

Ізмайлова Н.О. Домінантні мовленнєві засоби створення образу Святого у “Житії Теодосія Печерського” (ХІ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російська мова. Харківський державний університет. Харків, 1998.

У дисертації досліджуються домінантні мовленнєві засоби створення образу Святого в оригінальній пам'ятці ХІ ст. “Житії Теодосія Печерського”: вставки, цитати, ремінісценції, символи, притчі, ключові слова, мовленнєві формули. Шляхом аналізу специфіки літератури раннього середньовіччя (ідейний зміст, структура художніх образів тощо) в дисертації теоретично обгрунтовується вибір зазначенних мовленнєвих засобів у ЖТП як домінантних, показана їх взаємодія, а також роль домінантних мовленнєвих засобів в організації твору взагалі.

Ключові слова: агіографія, мовленнєві засоби, вставки, цитати, ремінісценції, притчі, ключові слова, мовленнєві формули.

Измайлова Н.А. Доминантные речевые средства создания образа Святого в “Житии Феодосия Печерского” (ХІ в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. Харьковский государственный университет. Харьков, 1998.

В диссертации исследуются доминантные речевые средства создания образа Святого в оригинальном памятнике ХІ в. “Житии Феодосия Печерского”: вставки, цитаты, реминисценции, притчи, ключевые слова, речевые формулы. Путем анализа специфики литературы раннего средневековья (идейное содержание, структура художественных образов) в диссертации теоретически обосновывается выбор указанных речевых средств в ЖФП как доминантных, показывается их взаимодействие между собой, а также их роль в организации повествования.

Ключевые слова: агиография, речевые средства, вставки, цитаты, реминисценции, притчи, ключевые слова, речевые формулы.

Izmailova N.A. The dominant speech means of creation of the image of the Saint in “Feodosij Pecherskij's vita” (XI century). -- Manuscript.

Dissertation for the Degree of Candidate of Philological Sciences. - Kharkiv State University. Kharkiv, 1998. - Manuscript.

The dissertation explores the dominant speech means of creation of the image of the Saint in the authentic text of XI century “Feodosij Pecherskij's vita”, viz. insertions, quotations, reminiscences, parables, key words, figures of speech. Due to the analysis of the specificity of ideologic content and the structure of images in East Slavonic literature of X-XII centuries and in “Feodosij Pecherskij's vita”, the author justifies the choice of speech means regarded as the dominant ones. The speech means are considered in relation to each other, and their role in the organization of narration is investigated.

Key words: hagiography, speech means, insertions, quotations, reminiscences, parables, key words, figures of speech.

Размещено на Allbest.ru