Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Монологічне мовлення: поняття та особливості

1.1 Суть монологічного мовлення, типи монологів

1.2 Психологічні і лінгвістичні особливості монологічного мовлення

1.3 Монологічне мовлення як об'єкт навчання

Розділ 2. Навчання монологічного мовлення

2.1 Етапи навчання спонтанного монологічного мовлення

2.2 Система вправ для навчання монологічного мовлення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У програмі з англійської мови зазначено, що основною метою вивчення іноземних мов є оволодіння мовленням [12, с. 3].

Зростаюча потреба у спілкуванні та співпраці між країнами та народами з різними мовами та культурними традиціями вимагає суттєвих змін у підходах до вивчення іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах. Стрімкі зміни, що відбуваються в українському суспільстві, осучаснення освітньої системи, досягнення в галузі теорії та практики навчання іноземних мов ставлять українську школу перед необхідністю оновлення змісту та методів цього процесу.

На початок XXI століття комунікативні компетенції кожної людини стали незамінним засобом міжнародного спілкування як в усній, так і в писемній формі. Настав час, коли українське суспільство відчуло гостру потребу у фахівцях різних галузей, які б активно володіли бодай однією з поширених у світі мов, ефективно послуговувалися нею для обміну інформацією, для встановлення професійних контактів, для досягнення порозуміння в діалозі культур, тому мета навчання іноземної мови (ІМ) в школі передбачає не тільки практичне володіння мовою, а й розвиток особистості школяра, який спроможний і бажає брати участь у спілкуванні на міжкультурному рівні та самостійно вдосконалюватись у певному виді діяльності. На думку методистів слід більшу увагу приділяти не тільки формуванню навичок правильного письма, діалогічного мовлення чи читання, а й розвивати навички монологічного мовлення. Метою навчання монологічного мовлення в школі є формування в учнів вмінь правильно, логічно і послідовно, комунікативно вмотивовано користуватися засвоєним мовним матеріалом для вираження своїх думок. До того ж в певних ситуаціях учень повинен вміти робити повідомлення, давати описи, роздуми, тобто висловлювати і доводити свою думку за питаннями, пов'язаними з конкретною метою. Навчанню монологічного мовлення на початковому ступені навчання англійської мови потрібно приділяти багато уваги. Навчити монологічному мовленню - це значить навчити розуміти мовлення англійської мови, робити усні повідомлення в межах тематики, визначеної програмою. Щоб знайти засоби навчання для учнів з різним рівнем навченості, необхідно виділити етапи і шляхи навчання монологічного мовлення, і найголовніше - систему вправ для навчання.

Слід відзначити те, що успішне оволодіння монологічним мовленням залежить від рівня сформованості фонетичних навичок, обсягу словникового запасу, вміння правильно будувати граматичні фрази та ін. Під час розробки системи вправ слід звертати увагу на рівень знань учнів, їх вікові та індивідуальні особливості, враховувати психологічні особливості дітей та особливості їх пам'яті. Перед вчителем англійської мови стоять відповідальні завдання, оскільки в умовах розширення міжнародних зв'язків підвищуються вимоги до рівня практичного володіння англійською мовою, навичками спонтанного монологічного мовлення зокрема, що проявляється у здатності учнів правильно і послідовно викладати свої думки.

Це складає актуальність представленої роботи, присвяченої теорії і практиці навчання монологічного мовлення англійською мовою.

Темою даної роботи є особливості формування компетенції в монологічному мовленні учнів 9 класу.

Об'єктом дослідження є процес навчання монологічного мовлення під час вивчення англійської мови в середніх класах.

Предметом даного дослідження в нас будуть виступати навчальні та тренувальні вправи, направлені на полегшення процесу навчання монологічного мовлення.

Відповідно, метою даного дослідження є виявити та проаналізувати раціональні прийоми та форми роботи для розвитку умінь монологічного мовлення у школярів.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

1. Виявити сутність спонтанного монологічного мовлення;

2. Проаналізувати етапи навчання монологічного мовлення;

3. Запропонувати систему вправ для цього навчання.

Матеріалом дослідження послужили методичні розробки та підручники, наукові праці методистів, досвід роботи вчителів у школі.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона робить певний внесок у методику викладання англійської мови у середній школі.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її основних положень та результатів у процесі навчання монологічного мовлення.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Під час написання курсової роботи були використані такі методи наукового дослідження як літературний, порівняльний, метод узагальнення та унаочнення.

Вивчення даної теми є вкрай актуальним для педагогів-мовників.

Розділ 1. Монологічне мовлення: поняття та особливості

1.1 Суть монологічного мовлення, типи монологів

Монолог - це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи [16, с. 88].

Монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

1. Інформативну - повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану;

2. Впливову - спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо справедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань;

3. Експресивну - використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;

4. Розважальну - виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги слухачів;

5. Ритуально-культову - висловлювання під час будь-якого ритуального обряду [15, с. 25].

Кожна з цих функцій має свої особливості мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання.

З психологічної точки зору, монологічному мовленню властиві такі риси:

1. Однонаправленість. Воно не розраховане на відповідну реакцію у вигляді мовлення у голос.

2. Зв'язність, яка відрізняє монологічне мовлення від випадкового набору речень.

3. Тематичність як співвіднесеність висловлювання з будь-якою досить загальною темою.

4. Контектуальність. Яку, однак, не слід протиставляти ситуативності, як рисі, властивій діалогічному мовленню. Монолог теж може бути ситуативним (наприклад, спонтанне висловлювання - розгорнута репліка (мікро-монолог у діалозі)).

5. Відносно безперервний спосіб мовлення. Монологічне висловлювання не обмежується однією фразою і триває протягом певного часу.

6. Послідовність і логічність. Ці якості реалізовуються в ідеї основної фрази шляхом уточнення думки, доповнення до неї [13, с. 31].

Залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв'язків між реченнями розрізняють такі основні типи монологічних висловлювань: опис, розповідь і роздум (міркування). В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і наслідок. Людина або описує факти об'єктивної дійсності, передаючи їх просторові відношення, або повідомляє, розповідає про них, розглядаючи їх у часових відношеннях, або розмірковує про них, беручи до уваги інші відносини, найважливішими з яких є причинно-наслідкові.

Монолог-опис є констатуючим типом монологічного висловлювання, в якому стверджується наявність чи відсутність будь-яких ознак в об'єкті, описується людина, природа, погода, оточуючі предмети, вказується просторове розміщення предметів, перераховуються їх якості та ознаки [25, 169].

При навчанні учнів такому виду монологу необхідно формувати такі навчальні вміння:

вміння зацікавити слухачів описуваним об'єктом;

вміння мобілізувати увесь свій життєвий досвід, пов'язаний з описуваним об'єктом;

вміння послідовно описувати об'єкт від загального до часткового;

вміння давати суб'єктивну оцінку якостям описуваного об'єкта;

вміння робити опис більш живий, використовуючи різноманітні структури;

вміння робити висновок [31, 24-30].

Синтаксичною особливістю монологу-опису є переважне використання простих і складносурядних речень з переліково-приєднувальним і послідовно приєднувальним зв'язком, граматичних структур із зворотом: there is (there are); таких видо-часових форм як Present Continuous, Present Indefinite, Past Indefinite. Реальність явищ в описі передається дійсним способом.

Наведемо приклад опису кімнати. У тексті використано адвербіалії, які вказують на просторове розміщення предметів.

Look at this picture of living-room. You can see a woman in the living-room. She is Anna Semyonovna, Vasya Zhukov's mother. She is sitting on the sofa and reading a book.

In the middle of the room you can see a round table. The father is sitting at the table. He is reading a newspaper. There is a lamp above the table. There is a chair between the table and the sofa. [40, 39]

Монолог-розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій чи станів. Дійсність сприймається у процесі її розвитку та зміни в хронологічній (часовій) послідовності [25, 169]

При навчанні учнів такому виду монологу необхідно формувати такі навчальні вміння:

вміння привернути увагу до своєї розповіді;

вміння спланувати розповідь і почати її;

вміння розповідати історію в хронологічному порядку;

вміння розповісти оповідання в нехронологічній послідовності, щоб надати розповіді таємничий характер або ввести в нього детективні елементи;

вміння прикрашати розповідь, робити її більш живою;

вміння висловлювати свою точку зору і дати оцінку подіям, які відбуваються;

закінчити розповідь оповідання [31, 24-30].

Головним засобом вираження часової послідовності подій в розповіді є такі видо-часові форми дієслова як Past Indefinite і Past Perfect (when, since, one day in the afternoon, yesterday, after that, then). Для монолога-розповіді характерні прості і складні речення з додатком часу [40, 39-40]

Наприклад:

One day Vova came back from school. On the street he met a small cat. Vova took the cat. At home he gave to the cat some milk. The cat was black. Vova named him Tom. Tom lives in the Vova's flat.

Різновидами монологу-розповіді є монолог-оповідь і монолог-повідомлення. Якщо в розповіді йдеться про об'єктивні факти з життя суспільства в цілому, то в оповіді - про факти з життя самого розповідача, що надає подіям, які описуються, суб'єктивно-особистісного характеру. Монолог-повідомлення є відносно коротким викладом фактів чи подій реальної дійсності у стислій, інформативній формі [45, 208].

В монолозі-повідомленні переважають прості розповідні речення з дієсловами в Present Indefinite, Present Perfect, оскільки для повідомлення характерна часова невизначеність.

Монолог-міркування спирається на умовиводи як процес мислення, в ході якого на основі вихідної тези/судження чи декількох тез/суджень робиться висновок. Оскільки у процесі роздуму завжди вирішується якась проблема, то вона і є об'єктом роздуму. Для роздуму характерний причинно-наслідковий зв'язок між реченнями. В ньому переважно вживаються складнопідрядні речення з підрядними причини і наслідку, підрядними означальними і додатковими, а також інфінітивні звороти [25, 169].

При навчанні учнів такому виду монологу необхідно формувати такі навчальні вміння:

вміння констатувати факт, який необхідно оцінити;

вміння виділити основу для оцінки: факти, докази;

вміння аналізувати факти;

вміння чітко, логічно і послідовно організовувати, викладати і пояснювати факти;

вміння висловлювати ставлення до проблеми з опорою на подані факти;

вміння відбирати найбільш важливі аргументи;

вміння викладати інші погляди на проблему і критично їх оцінювати;

вміння робити висновок-оцінку, яка базується на викладених аргументах [31, 24-30].

Наприклад:

Children. Tell me about winter using these words: I think; This is; That.

I think winter is very beautiful season of the year. It is cold in winter. There is much snow in the ground. The trees are cowered with snow. There are many interesting games in winter. Children like winter very much.

Різновидом монологу-міркування є монолог-переконання. Його мета - переконати слухача/слухачів, сформувати у нього/ у них конкретні мотиви, погляди, спонукати його/ їх до певних дій [38, 20].

При навчанні учнів такому виду монологу необхідно формувати такі навчальні вміння:

вміння викласти думку, яку необхідно довести;

вміння аргументувати свою точку зору, тобто представляти думки, істинність яких вже доведено або факти, чи дані про об'єкт;

вміння доводити тезу за аналогією, від супротивного, дедуктивним, індивідуальним методами;

робити висновки, які базуються на очевидних фактах;

робити логічні висновки;

викладати різні точки зору;

аналізувати причини;

визначати можливі альтернативні шляхи вирішення проблемного питання;

вміння робити висновки про істинність або хибність думки, тези [31, 24-30].

Проект Державного освітнього стандарту з іноземної мови [1, 11] (загальна середня освіта) передбачає оволодіння такими типами монологу:

коротке повідомлення;

розповідь;

опис;

розмірковування/ переконання.

Мовленнєві завдання для реалізації монологу-повідомлення передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

Повідомити фактичну інформацію (Хто? Що робить? Який/ яка/ яке/ які? Навіщо?), поєднуючи речення в логічній послідовності.

Мовленнєві завдання для реалізації монологу-розповіді передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

Розповісти про себе (свого друга, школу, місто/ село тощо);

Висловити при цьому свою думку, свою оцінку.

Мовленнєві завдання для реалізації монологу-опису передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

Описувати природу, місто/ село, зовнішність, використовуючи слова і словосполучення, що означають якості (добрий/ злий, довгий/ короткий, високий/ низький і т. д.).

Мовленнєві завдання для реалізації монологу-міркування/ переконання передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

Переконати співрозмовника у чомусь;

Навести докази "за" чи "проти" певної дії/фактів;

Спонукати співрозмовника до певних дій.

Функціонально-смислові типи монологічних висловлювань рідко зустрічаються в чистому вигляді. В описі, наприклад, може бути роздум, у розповіді - опис тощо. Найчастіше переплетені між собою повідомлення, розповідь та оповідь [40, 42].

Отже, під час навчання учнів різним видам монологів вчитель повинен звернути увагу на ті вміння, якими повинні оволодіти учні. Кожен вид монологу має свої особливості, і завдання вчителя полягає в тому, щоб пояснити учням ці особливості. Наприклад, при вивченні монологу-повідомлення учні вчаться будувати прості розповідні речення з дієсловами у Present Indefinite, Present Perfect. Отже, окрім того, що учні повинні володіти лексикою, вони повинні вміти правильно будувати своє висловлювання згідно граматичних вимог певного виду монологу. Як бачимо, деякі види монологу можуть переплітатися, на що теж потрібно звернути увагу при навчанні.

Тип монологічного висловлювання	Мета висловлювання	Об'єкт висловлювання	..... тип логіко-синтаксичного зв'язку
			Просторові	Часові	Причинно-наслідкові
Опис	Описати (охарактеризувати) предмет (особу)	Предмет (особа)	+	-	-
Оповідь (повідомлення, розповідь)	Повідомити, розповісти про...	Подію (факт)	-	+	-
Роздум (переконання)	Довести (переконати, прийти до висновку)	проблема	-		+

Основними якісними показниками сформованості загального вміння укласти зв'язне монологічне висловлювання є такі спеціальні вміння:

· уміння з'єднувати декілька мовленнєвих зразків, наприклад: Хто це і який він? Що робить? Тощо;

· уміння досить повно висловлюватись відповідно до запропонованої комунікативної ситуації;

· уміння відносно правильно оформити своє висловлювання мовними засобами англійської мови;

· уміння оптимально використовувати мовний матеріал певної теми;

· уміння залучати для викладу певної теми матеріал сумісних тем [13, с. 31].

Мовленнєві завдання для реалізації монолого-повідомлення передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

– повідомити фактичну інформацію (Хто? Що робить? Який? Навіщо?), поєднуючи речення в логічній послідовності;

– для монологу розповіді:

розповісти про себе (свого друга, школу…);

висловити при цьому свою думку;

– для монологу-опису:

описувати природу, місто, зовнішність…, використовуючи слова і словосполучення, що означають якості (добрий/злий тощо);

– для монологу-міркування:

переконати співрозмовника в чомусь;

навести докази за чи проти певної дії…;

спонукати співрозмовника до певних дій.

Монологічне висловлювання можна класифікувати залежно від комунікативних умов, протяжності, ступеню оригінальності, характеру змісту, мотивації та ін.

Одним із завдань курсу англійської мови в школі є навчання не підготовленого (спонтанного) мовлення.

Використання попередньо відібраних учнями повідомлень слід розглядати як ефективний засіб розвитку вмінь спонтанного монологічного висловлювання.

З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується структурною завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю фраз.

Крім того, йому властиві також досить складний синтаксис, а також зв'язність, що передбачає володіння мовними засобами.

Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу, артиклі тощо.

Наприклад, адвербіалії часу та послідовності: later that; адвербіалії причин та наслідку: why, that's why, so, at first, so that …

Як сполучні засоби в монолозі вписуються також усно-мовленнєві формули, які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання: to begin with, well, let's leave it at that; а також показують ставлення того, хто говорить; to my mind, there is no doubt, people say, because of that, in short.

Мінімальною структурною одиницею монологу є переважно повне речення.

Дослідження монологічного мовлення дозволяють говорити і про окремі його лексичні особливості.

Перш за все мова йде про набір окремих усно-мовних формул, за допомогою яких розповідачі починають, продовжувати чи закінчують свою розповідь (to begin with; well; to continue; let's leave it at that; I would like to tell you this); "вплітають" свою монологічну репліку в діалог (that reminols me; by the way); вводять в свій монолог елементи особистого ставлення до того, про що розповідають (fortunately; strange enough but; it seems to me).

Ціла група слів і словосполучень дозволяє розповідачеві систематизувати роздуми, що містяться в його розповіді (therefore; that's why; because of that; in short).

Для навчання англійської мови в умовах середньої школи актуальним є лише два стильові регістри усної мови: нейтрально-розмовний та інформативний.

Інвентар лексико-граматичних засобів, які відбираються для шкільного курсу і складають повний зміст комплексу шкільних підручників, практично задіяний саме в цих стильових реєстрах усної мови.

Підсумовуючи сказане, ми можемо стверджувати, що монологічне мовлення завжди вмотивоване. Проте в умовах навчання мотив сам по собі виникає далеко не завжди. Отже, необхідно створити умови, за яких у школярів з'явилося б бажання та потреба щось сказати, передати почуття, тобто, за висловом К. Станіславського, слід поставити їх у "запропоновані обставини".

1.2 Психологічні і лінгвістичні особливості монологічного мовлення

Монологічне мовлення характеризується певними психологічними та лінгвістичними особливостями, які вчитель має врахувати у процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності. З психологічної точки зору монологічне мовлення характеризується такими рисами:

1) відносно безперервний спосіб мовлення - монологічне висловлювання не обмежується однією фразою, а являє собою понадфразову єдність [4, с. 57].

2) послідовність і логічність - ці якості мовлення реалізуються шляхом уточнення думки, доповнення до неї, пояснення, обґрунтування тощо [4, с. 58].

У зв'язку з цим необхідно використовувати на уроці логіко-синтаксичні схеми, в яких відображена послідовність висловлювання.

Наприклад: Yesterday I wanted to go to the theatre (to write a letter,…) But I didn't have time. There was a first performance.

3) комунікативна спрямованість - мовленнєві одиниці, які використовуються у вправах, завжди співвідносяться з ситуацією спілкування. Все, що говорить вчитель та школярі, повинно бути ситуативно обумовленим, а мовленнєві ситуації мають у навчанні монологічного мовлення надзвичайно велике значення [4, с. 58].

Монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

а) інформативну - повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища (опис явищ, дій, стану);

б) спонукання чи переконання - спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо справедливості певних поглядів, думок, дій, переконань тощо;

в) емоційно забарвлену чи оцінювальну функцію - її суть полягає у формулюванні власного ставлення до фактів, подій, вчинків дійових осіб [4, с. 65].

Кожна з цих функцій має свої особливі мовні засоби висловлювання думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання (наприклад, нейтральне в стилістичному плані повідомлення і прагнення переконати слухача, або якимось іншим чином вплинути на нього) [4, с. 66].

З лінгвістичної точки зору, монологічне мовлення характеризується відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю фраз. Крім того, монологічному мовленню властивий досить складний синтаксис, обмежене використання речень-еліпсів, мовленнєвих кліше, штампів [2, с. 47].

1.3 Монологічне мовлення як об'єкт навчання

Монологічне мовлення характеризується в методиці такими основними особливостями [15, с. 89]:

1. Безперервність (дозволяє тому, хто говорить повно висловлювати свої думки), доступність і зрозумілість

2. Послідовність і логічність

3. Повнота і зв'язність викладу думок, розгорнення

4. Повноскладовість речень, односпрямованість

З лінгвістичної точки зору монологічна мова характеризується повноскладовістю речень і, як правило, розгорнутим викладом думок.

Згідно комунікативної мети розрізняють наступні монологічні висловлювання:

1. За метою висловлювання:

- монолог - повідомлення;

- монолог - опис;

- монолог - міркування;

- монолог-оповідання;

- монолог - переконання.

2. За ступенем підготовленості:

- підготовлена монологічна мова;

- непідготовлена монологічна мова (власні судження, без опори).

Основні властивості монологічних мовних умінь:

1. Логічність і зв'язність викладу думок.

2. Комунікативне, мотивоване і творче користування язиковими засобами.

3. Правильність мови на комунікативно достатньому рівні.

Метою навчання монологічного мовлення є формування умінь монологічної мови, під якими розуміються уміння комунікативно-мотивовано, логічно, послідовно і складно, досить повно і правильно у мовному відношенні викладати свої думки в усній формі. Кінцеві вимоги програми до монологічного мовлення учнів (5) класів: "Учні повинні вміти без попередньої підготовки логічно і послідовно висловлюватися відповідно до навчальної ситуації, робити усні повідомлення за темою, передавати своїми словами основний зміст прослуханого або прочитаного тексту в межах програмного мовного матеріалу (2-5) класів. Від учнів вимагається вміння не тільки повідомляти у фактах, але і виражати своє відношення до викладеного. Обсяг висловлювань - не менш 10 фраз, правильно оформлених у мовному відношенні". монологічне мовлення психологічна лінгвістична

У цьому розділі ми розглянули ряд теоретичних положень, які необхідно знати і застосовувати при навчанні монологічного мовлення. Важливі пункти цього розділу висвітлені у параграфах, які стосуються психологічних особливостей учнів у процесі навчання монологічного мовлення; у параграфах, в яких розглянуто особливості монологічного мовлення.

Розділ 2. Навчання монологічного мовлення

2.1 Етапи навчання спонтанного монологічного мовлення

В методиці навчання іноземних мов виділяють три етапи формування монологічних умінь. В основу кожного з них покладена якість висловлювання учнів, причому ця якість обов'язково веде до збільшення обсягу зразків мовлення, що використовуються учнем [10, с. 13].

Завдання першого етапу полягає в тому, щоб навчити учнів об'єднувати зразки мовлення рівня фрази в одну понад фразову єдність. Наприклад, за темою "Погода" учні можуть з'єднувати такі зразки мовлення:

It's cold today.

It isn't snowing now.

The sky is blue.

The sun is shining.

Кожен учень вимовляє одну фразу. Будь-які фрази вважаються правильними, якщо вони відповідають темі і грамотно оформленні у мовному відношенні. Вже на цьому етапі враховується самостійність висловлювання: вчитель лише називає тему, визначає загальний напрям думки, а вибір конкретного змісту залишається вільним.

На другому етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понад фразового рівня. Навчання спонтанного монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних опор: зображальних, вербальних, комбінованих.

Важливим видом є підстановча таблиця, яка здатна забезпечити логічний зв'язок речень, їх граматичну правильність, належний вибір усіх необхідних мовних засобів для побудови власного висловлювання.

Наприклад, опишіть одного з членів своєї сім'ї, користуючись таблицями:

1. My mother's My father's My brother's My sister's	name is …
2. He She	is isn't	small tall
3. He She	has	an oval a round	face
4. His Her	eyes	are	Grey Blue Green

У навчанні монологічного мовлення широко використовується така ефективна вербальна опора, як логіко-структурна схема, яка забезпечує послідовність висловлювання. Наприклад, Учитель: Розкажіть про себе, користуючись схемою.

My name is …

My surname is …

I am … years old

I am a pupil of the … form.

З метою навчання доцільніше використовувати звуковий зразок, в якому після кожної фрази передбачена пауза для висловлювання учнів за аналогією [17, с. 102]. Проте слід пам'ятати, що поступово опори обов'язково усуваються.

Головне завдання третього етапу - навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення в такому обсязі, який передбачено програмою для даного класу. Цей етап характеризується розвитком умінь виражати своє особисте ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень; формулювати критичну оцінку і доводити правильність будь-якого факту; включати до свого мовлення елементи розмірковування, аргументації. Одночасно повинно відбуватися збільшення обсягу висловлювання. Учні повинні заздалегідь засвоїти ряд словосполучень і штампів, характерних для монологічного мовлення.

Завдання на цьому етапі формулюється таким чином, щоб учень не міг обмежитись двома-трьома реченнями. Наприклад, учитель говорить: Якщо ви згідні з таким твердженням, наведіть свої докази (Київ - дуже красиве місто).

Виконуючи такі завдання, учні вчаться розвивати думку, передавати її засобами англійської мови, доводити правильність своїх тверджень.

Проблема навчання мовлення на всіх етапах вивчення іноземної мови є однієї із самих актуальних проблем у методиці навчання іноземній мові. Навчання монологічної мови - надзвичайно складний процес. Монологічне висловлювання розглядається як компонент процесу спілкування будь-якого рівня - парного, групового, масового. Це означає, що будь-яке монологічне висловлювання завжди комусь адресоване, навіть якщо цей адресат - той, хто говорить, хоча в структурних і багатьох інших відносинах його види досить специфічні.

2.2. Система вправ для навчання монологічного мовлення

Згідно з трьома етапами формування вмінь монологічного мовлення виділяють три групи вправ:

І група - вправи на об'єднання зразків мовлення рівня фрази у понад - фразову єдність;

ІІ група - вправи на створення власного монологічного висловлювання понадфразового рівня;

ІІІ група - вправи на створення власного монологічного висловлювання текстового рівня.

Вправи І групи. При виконанні цих вправ учні мають оволодіти засобами міжфразового зв'язку. Їх можна віднести до умовно-комунікативних продуктивних вправ. Це вправи на приєднання; вони виконуються в режимах "учитель - учень", "фонограма - учень", "учень - клас".

Наприклад, тема "Школа" (підтема "Класна кімната").

Завдання: діти, давайте опишемо з вами кабінет іноземної мови. Я почну, а ви допомагайте мені.

T: Our English study - room is large and light.

Pl: There are tree windows in the study - room.

P5: There are books, pens and pencil on the pupils' desks

P6: The teacher's table is brown. Etc.

До вправ І групи належать також деякі мовні вправи на усвідомлення учнями засобів між фразового зв'язку, характерних для певного типу монологу. Це вправи на знаходження потрібних засобів зв'язку, їх виписування, з'єднання за їх допомогою 2-4 речень. На початковому ступені навчання ці вправи бажано виконувати тоді, коли учні переходять до читання тематичних текстів. Так, після читання тексту до теми "Му Day" необхідно звернути увагу учнів на обставини часу в розповіді Пінокіо про свій учорашній день: (yesterday, at seven o'clock, then, after school, in the evening). Це їхні опори при створенні самостійних спонтанних висловлювань на рівні понад фразової єдності.

Вправи ІІ групи. Мета - навчити учнів будувати висловлювання понад фразового рівня, так звані мікро монологи. У цих вправах мовлення учнів не детермінується, а лише спрямовується та мотивується комунікативним завданням.

Наприклад, тема "Погода".

Завдання: Our English pen-friend is going to visit us next year. Now you're talking to your pen-friend on the telephone. Invite her/him to Ukraine. Describe Ukrainian weather in one of the seasons. Wake use of the substations table giver below.

1. in it's … .

2. the sun … every day.

3. the sky is … .

4. sometimes it rains (snows).

5. a … wind blows.

У багатьох випадках, зокрема при оволодінні монологом-описом, доцільно використовувати змішані вертикально-зображальні опори. Це може бути, наприклад, план квартири з назвами кімнат, план школи з позначенням кабінетів тощо.

Вправи Ш групи належать до продуктивних комунікативних вправ другого рівня. Вони складаються з комунікативного завдання вчителя та висловлювання учня.

Наприклад:

Вправа 1. Тема "Одяг".

Завдання: A new school uniform is being worked out in Ukraine. School children's opinion is wanted. Describe a school uniform you would like to wear/

Очікуване висловлювання - монолог - опис.

Вправа 2. Тема "Школа"

Завдання: Describe an episode from your school life when you were punished or rewarded.

Очікуване висловлювання - монолог - розповідь.

При виконанні вправ ІІІ групи опори, як правило не використовуються.

Усі вправи повинні залучати різні види пам'яті, сприймання і мислення; бути цілеспрямованим і вмотивованим; активізувати пізнавальну і розумову діяльність учнів; містити найтиповіші життєві приклади.

Спонтанне монологічне мовлення учнів в основному на вивченому раніше матеріалі. Варіюючи та комбінуючи мовний матеріал, учні можуть вирішувати складніші комунікативні виступи. На цьому етапі спостерігається велика активізація лексики, в результаті чого проходить перерозподіл між рецептивною; продуктивною лексикою на користь останньої, що полегшує побудову висловлювань.

Для спонтанного мовлення можуть бути обраними такі теми:

1. Мої плани на майбутнє;

2. Здоров'я;

3. Що я люблю;

4. Про новини науки і техніки (обговорення).

Попереднє продумування висловлювання може бути недовгим, обмеженим всього декількома хвилинами. Отже, навчання спонтанного монологічного мовлення є послідовною, клопітною роботою по формуванню в учнів уміння будувати зв'язне висловлювання іноземною мовою.

Таким чином ми розглянули вправи, які можуть допомогти вчителю й учню в процесі навчання монологічному мовленню. Звісно, це лише деякі завдання та розробки відомих методистів, але ця проблема залишається відкритою та актуальною для багатьох фахівців.

Висновки

Навчання спонтанного монологічного мовлення - це послідовна робота по формуванні в учнів вмінь будувати зв'язне висловлювання іноземною мовою із застосуванням таких прийомів, які сприяють розвитку розумової діяльності учня. Навчання монологічного мовлення в шкільних умовах відбувається на тематичній основі. Теми визначають сферу, в межах якої учні оволодівають усною комунікацією, обсяг усної комунікації та її зміст.

Внутрішньою передумовою навчання монологічного мовлення є певний рівень розвитку гнучкості й натренованості психічних функцій особистості внаслідок попереднього досвіду монологічної діяльності рідною мовою є знання лінгвістичних особливостей монологічного мовлення, які повинен знати кожен вчитель.

Вчитель повинен здійснювати підхід до навчання монологічного мовлення як вмінню зв'язано і логічно викладати свої думки і таким чином вносити свій вклад в розвиток особистості учня; здійснювати диференціацію навчального матеріалу в залежності від підготовки, потреб та інтересів учнів.

Під час розробки системи вправ з навчання ММ потрібно звертати увагу на рівень знань учнів, вікові та індивідуальні особливості учнів, враховувати психологічні особливості дітей та особливості їх пам'яті.

Вправи для навчання ММ мають відповідати певним вимогам: бути посильними за обсягом (з урахуванням поступового нарощування труднощів: мовленнєвого матеріалу, умов виконання та характеру мовленнєвої діяльності); залучати різні види пам'яті, сприймання і мислення; бути цілеспрямованими і вмотивованими; активізувати пізнавальну і розумову діяльність учнів; містити найтиповіші життєві приклади та ситуації спілкування.

Важливу роль у навчанні відіграє контроль вмінь і знань учнів. Тому під час навчання ММ потрібно приділити увагу контролю рівня навченості вмінь усної комунікації.

Монолог - це підвищене навантаження на пам'ять, мислення і мовленнєві навички людини.

Одна з важливих характеристик спонтанного монологічного мовлення - це його підвищена умотивованість, причини якої криються у глибинах психічної активованості людини та пов'язані з досвідом конкретної особистості, її моральними цінностями, особливостями її реакції на ситуацію спілкування тощо.

Найважливішим в методичному плані висновком є положення про диференційований підхід, в якому максимально враховуються мовна форма та мовні монологічні вміння учнів, які необхідно розвивати.

Система навчання монологічного мовлення сприяє формуванню в учнів навиків та вмінь виражати свої думки за допомогою невеликих і чітких за структурою речень, розвиває в них навички консервації та актуалізації інформації.

Пропонуючи систему вправ для навчання монологічного мовлення, ми звичайно не охоплюємо всього переліку тих вправ, які розроблено в методиці, а лише намагаємося вказати загальний напрямок роботи, використавши для цього конкретний ілюстративний матеріал.

Для досягнення високих результатів, робота у процесі навчання монологічного мовлення повинна проводитись послідовно і методично правильно.

Список використаної літератури

1. Артемов В.А. Психология обучения иностранным языкам: Учеб. пособие. - М.: Просвещение, 1969-279 с.

2. Бех П.О., Биркум Л.В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. - 1996 - №2 - С. 3-8.

3. Берман И.М. Методика обучения английскому языку. - М.: Наука, 1970-230 с.

4. Вишневський О.І. Довідник вчителя іноземної мови. - К.: радянська школа, 1982-152 с.

5. Державна національна програма "Освіта". Україна ХХІ століття - К.: Райдуга, 1994-61 с.

6. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке. - М.: Просвещение, 1985-160 с.

7. Кулиш Л.Ю. Психолингвистические аспекты восприятия устной иноязычной речи - К.: Вища школа, 1982-208 с.

8. Очерки методики обучения устной речи на иностранных языках / Под ред. проф. В.А. Бухбиндера - К., 1980-72 с.

9. Плахотнік В.М. Навчання іноземної мови в середній школі // Іноземні мови. - 1995 - №1 - С. 9-12.

10. Програма для середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови. - К. Перун, 1996-32 с.

11. Рахманов И.В. Обучение устной речи на иностранном языке. - М.1980-120 с.

12. Скалкін В.І. Вправи з розвитку усного комунікативного мовлення - К., 1978-127 с.

13. Уайзер Г.М. Развитие устной речи на английском языке. - М., 1972-179 с.

14. Вайсбурд М.Л. Обучение учащихся средней школы пониманию иностранной речи на слух- Москва: Просвещение, 1965 - С. 79.

15. Фридман С.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. - М.: Просвещение, 1991-128 с.

16. Oxford, Rebecca L. Language Learning Strategies: What Every Teacher Should Know. - Heinle & Heinle Publishers, 1990. - 343 p.

Размещено на Allbest.ru

...