Дискурсно-прагматичні особливості дитячого мовлення (на матеріалі сучасної англійської мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

на правах рукопису

УДК 802.0-053 М 74

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ДИСКУРСНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧОГО МОВЛЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

Спеціальність 10.02.04. - германські мови

МОІСЕЄНКО ОЛЕНА ЮРІЇВНА

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

Биркун Людмила Вікторівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри комунікації та лінгвокраїзнавства факультету іноземної філології Київського університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:

Воробйова Ольга Петрівна, доктор філологічних наук, професор, зав. кафедрою лексикології та стилістики англійської мови Київського державного лінгвістичного університету;

Булатецька Людмила Іванівна, кандидат філологічних наук, доцент, декан факультету романо-германської філології Волинського державного університету.

Провідна організація: Одеський державний університет імені І.І. Мечникова, кафедра лексикології та стилістики.

Захист відбудеться "27" травня 1999 року о " 10-00 " годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.001.11. при Київському університеті імені Тараса Шевченка (252017, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка 14, ауд. 56).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (252601, м. Київ, вул. Володимирська 58).

Автореферат розіслано " 24 " квітня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради доктор філологічних наук А.Д. Бєлова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дитяче мовлення - це особливий етап онтогенетичного розвитку мовлення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. До вивчення дивовижного феномену дитячого мовлення в свій час закликали В.А. Богородицький, Л.В. Щерба, А.А. Реформатський, Ш. Баллі.

Дослідження мовлення дітей викликають значний інтерес, тому що розширюють наші уявлення не тільки про оволодіння мовою, але також про саму мову, про її функціонування в мовленнєвій діяльності, не тільки про становлення пізнавальних та інших психологічних процесів, але і про їх побудову, розширюють наші знання про людину взагалі (О.С. Кубрякова).

Результати досліджень дитячого мовлення є також надзвичайно корисними для всіх тих, хто стоїть перед складними завданнями моделювання процесу оволодіння мовою в будь-якій навчальній системі (А.М. Шахнарович).

Дитяче мовлення в наш час вивчається різними науками. Найчастіше його виділяють як об'єкт дослідження психологія (див. напр. Л.Н. Галігузова, О.О. Смирнова), психолінгвістика (див. напр. А.М. Шахнарович, Н.М. Юр'єва) та лінгвістика (див. напр. С. Фостер, А.М. Ванштейн).

У лінгвістиці генезис мовлення розглядається з позиції ідей Л.С. Виготського в загальному контексті розвитку дитини, у тісному зв'язку з проблемою вікової періодизації.

На матеріалі англійської мови найбільш дослідженим є мовлення дітей до п'яти років (див. напр. Д. Робінсон, В. Кларк та ін.). Та практично невивченим, незважаючи на ряд робіт (Р. Фосет, П. Флетче, К. Гаві, С. Велс), все ще залишається мовлення дітей п'яти-семи років. Історія розвитку дитячого мовлення для багатьох дослідників закінчується раннім віком, коли в дійсності наближається до завершення тільки процес установлення мовнорухових навичок, процес оволодіння зовнішньою, природною стороною мовлення, але коли зроблені лише тільки перші кроки на шляху розвитку мовлення як складної і вищої форми поведінки (Л.С. Виготський).

Актуальність даної дисертаційної роботи полягає в тому, що це перше комплексне дослідження дискурсно-прагматичних особливостей мовлення дітей п'яти-семи років на матеріалі сучасної англійської мови.

Об'єктом дослідження стали спонтанні та репзентовані в художніх творах англомовних авторів діалоги та полілогі спілкування дітей з однолітками та дорослими. прагматична спонтанне мовлення англійська

З позицій сучасних підходів дискурс - це зв'язний текст у сукупності з екстралінгвістичними - прагматичними, соціокультурними, психологічними факторами; текст, узятий в аспекті події; мовлення, яке розглядається як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, який бере участь у взаємодії людей та механізмах їх свідомості (когнітивних процесах) (Н.Д. Арутюнова). Таким чином, предметом дослідження стали прояви когезії та особливості прагматичного варіювання висловлювань дітей у сукупності з когнітивними процесами та екстралінгвістичними факторами.

Основна мета цього дослідження полягає в комплексному описі дискурсно-прагматичних особливостей у спонтанному та репрезентованому мовленні п'яти-семирічних дітей, носіїв британського варіанту англійської мови.

Основна мета визначила коло конкретних завдань:

1. Опис дискурсно-прагматичних особливостей спонтанного дитячого мовлення в ситуації їх спілкування з однолітками та в ситуації спілкування з дорослими.

2. Встановлення дискурсно-прагматичних подібностей та відмінностей діалогічного та полілогічного спонтанного дитячого мовлення.

3. Опис дискурсно-прагматичних аспектів спонтанного дитячого монологу.

4. Визначення впливу фактору статі в мовленні дітей.

5.Встановлення основних особливостей репрезентації дитячого мовлення в художніх творах англомовних авторів.

Матеріалом дослідження дискурсно-прагматичних особливостей спонтанного дитячого мовлення стали дані спонтанного мовлення дітей п'яти-семи років у ситуаціях спілкування дітей з однолітками та з дорослими з комп'ютерного фонду даних дитячого мовлення (Оксфордський університет, Великобританія). У дослідженні також використовувались матеріали спостережень за мовленнєвою поведінкою Саймона Мейзе (6 років) з однолітками та з батьками, які були зроблені автором дисертації під час проживання в родині Мейзе (Едінбург, Великобританія) на протязі 9 місяців. Матеріалом аналізу репрезентованого дитячого мовлення стали висловлювання дітей п'яти-семи років із художніх творів англомовних авторів. Всього було проаналізовано біля 24 000 висловлювань дітей.

Завдання дисертаційної роботи зумовили необхідність поєднання таких методів дослідження як дискриптивний, контекстуальний та статистичний.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що визначені: засоби когезії та особливості прагматичного варіювання мовленнєвих актів у спонтанному мовленні дітей п'яти-семи років у ситуаціях спілкування дітей з однолітками та з дорослими; подібності та відмінності когезії та прагматичного варіювання мовленнєвих актів у діалогічному та полілогічному спонтанному дитячому мовленні; дискурсно-прагматичні особливості спонтанного монологу дітей; встановлено значення фактору статі в спонтанному мовленні дітей; визначені основні особливості репрезентації дитячого мовлення в художніх творах англомовних авторів.

Теоретична значущість дисертації полягає в отриманні нових знань про дискурсно-прагматичні особливості дитячого мовлення в конкретних ситуаціях мовленнєвого спілкування. Результати роботи є певним внеском у розробку теоретичних аспектів лінгвістичної прагматики, проблем англомовного дискурсу та питань контекстного варіювання мовленнєвої поведінки особистості.

Практична цінність дисертації полягає в тому, що результати дослідження можуть знайти застосування в спецкурсах із комунікативної лінгвістики, із теорії дискурсу, при розробці програм навчання англійської мови та навчально-методичних матеріалів. Результати роботи можна використати на практичних заняттях з навчання усного мовлення. Одержані результати можуть також застосовуватися в науково-навчальній роботі студентів при написанні курсових і дипломних робіт.

Положення, що виносяться на захист:

1. Дискурсно-прагматичні особливості дитячого мовлення детермінуються особливостями когнітивних процесів і одночасно комунікативним контекстом.

2. Дитяче спонтанне мовлення характеризується наступними видами когезії: граматичною (еліпсис (номінальний, вербальний, клозальний), субституція (номінальна, вербальна, клозальна), референційні засоби (особові займенники, прислівники), вигуки); логічною (відношеннями доповнення, протиставлення, причини та наслідку, розділовими та часовими відношеннями); лексичною (повтором, меронімами, гіперонімами/гіпонімами).

3. Конкретно-ситуативна обумовленість дитячого висловлювання визначає перевагу в дитячому дискурсі екзофоричної кореференції (референти займенників, які вживаються, знаходяться в безпосередньому контексті ситуації) та екзофоричних номінальних субститутів (слова, які замінюються на one знаходяться в безпосередньому контексті ситуації) по відношенню до ендофоричних засобів когезії. Екзофоричні засоби когезії служать зв'язком висловлювань з безпосереднім контекстом ситуації та є найважливішими засобами конкретизації мовлення.

4. Обмеженість сприйняття світу дитиною тільки своїм досвідом, нездатність дитини уявити світ очима іншого, а тому і відсутність у неї моделі свого співрозмовника приводить до вербального егоцентризму в дитячому мовленні, до експліцитності мовленнєвої поведінки дитини, переваги в структурі розмови висловлювань пов'язаних з "я" дитини, в інструкціях партнерам по комунікації, в актах погрози.

5. Наявність у структурах розмов дітей компліментарних висловлювань, ввічливих форм прохань, вибачень, використання розділових запитань для вираження позитивної ввічливості, вживання операторів зниження категоричності висловлювань, підтвердження або заперечення висловлювань своїх партнерів по комунікації, перепитувань, уточнень та виправлень, а також мовленнєвих актів з дієсловом pretend, за допомогою яких вони запрошують своїх однолітків у створений ними умовний світ, свідчать про інтерес дітей до своїх співрозмовників та про їх інтуїтивне розуміння важливого принципу спілкування - принципу кооперації.

6. Дитяче мовлення не копіюється в літературних творах, а своєрідно відтворюється в них за допомогою стилістичних засобів. Особливості репрезентації дитячого мовлення залежать від образу персонажу, від тих художніх задач, які поставив перед собою письменник. Образні засоби: епітети, порівняння, інтенсифікатори, прислівники зі значенням вищого ступеня інтенсивності служать для створення підвищеної емоційності при репрезентації дитячого мовлення в художніх творах. "Дитячі" неологізми, гра слів, "дитячі" помилки, каламбури служать для створення ексцентричного, гумористичного ефекту репрезентованого мовлення дітей у художньому творі.

Апробація основних положень дисертації проходила на засіданнях кафедри методики та прикладної лінгвістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Результати роботи були представлені на третій міжнародній конференції "Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика" (Київ, 17-20 травня 1995); на міжнародній науково-методичній конференції "Теорія і практика підготовки іноземних студентів, аспірантів та стажерів" (Дніпропетровськ, 26-28 вересня, 1995); на міжвузівській науково-практичній конференції "Лінгво-методичні аспекти викладання іноземних мов" (Івано-Франківськ, 15-17 вересня, 1997); на 24-ому Міжнародному Конгресі з системно-функціональної лінгвістики (Йоркський університет, Торонто, Канада, 21-25 липня, 1997); на Всеукраїнській науково-методичній конференції "Нові педагогічні технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти" (Луганськ, 17-18 березня 1998).

У відповідності до мети і основних завдань дослідження визначено структуру дисертації. Робота складається з вступу, двох розділів з висновками, загальних висновків. Бібліографія включає 239 публікацій. Основний текст дисертації складає 140 сторіно к. У дисертації подано 10 ілюстрацій у вигляді діаграм. У додатку представлені приклади транскриптів спонтанних розмов дітей з однолітками та дорослими. Загальний обсяг додатку складає 13 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, основна мета та конкретні завдання дослідження, методи аналізу, визначається наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, формулюються положення, що виносяться на захист.

У першому розділі "Дитяче мовлення як продукт когнітивних процесів та компонент комунікативного контексту" розкривається діалектичний зв'язок дитячого мовлення з когнітивними процесами і комунікативним контекстом та визначається їх вплив на мовленнєву поведінку дитини в процесі спілкування.

У дитячі роки розвиток мовлення йде в двох основних напрямках: по-перше, інтенсивно поповнюється словниковий запас та засвоюється морфологічна система мови, якою говорять оточуючі; по-друге, мовлення забезпечує перебудову когнітивних процесів (уваги, сприйняття, пам'яті, уявлення, а також мислення) (В.С. Мухіна). Когнітивні процеси в цьому дослідженні розглядаються в психологічному аспекті.

Оволодіння мовою як засобом знакової поведінки в суспільстві визначається надзвичайною активністю самої дитини по відношенню до мови. Активність засвоєння мови дитиною виявляється в дитячих неологізмах. Акт словотвору в дитячому мовленні відбувається в результаті складної взаємодії словесних структур, де суттєвий компонент складають утворення за аналогією. Це добре ілюструє наступний приклад, де діти утворюють слова snakey, beary, hatty по аналогії зі словом fishy. Цей приклад є також цікавим тому, що діти пояснюють причину такого словотвору: GUY: don't you wish we could get out of this place? BEV: yeah cause it has yucky things. GUY: yeah. BEV: cause it's fishy too. BEV: cause it has fishes. GUY: and it's snakey too cause it has snakes and it's beary too because it has bears. BEV: and it's and it's hatty because it has hats (G.). Проте з часом словотворчість згасає та в п'ять-шість років, звичайно, вже не спостерігається (Т.Н. Ушакова). Саме тому в дискурсі п'яти-семирічних дітей приклади дитячих неологізмів одиничні.

Когнітивні процеси (увага, сприйняття, пам'ять, уявлення та мислення) людини актуалізуються в процесі спілкування та обслуговують його, зміст якого визначається інтелектуальним потенціалом людини (А.А. Бодалев, Г.А. Ковалев).

Кожний віковий період розвитку дитини характеризується специфічними особливостями когнітивних процесів. Це і обумовило необхідність розгляду особливостей когнітивних процесів дітей п'яти-семи років, для чого залучалися результати досліджень психологів В.С. Мухіной, Я.Л. Коломінського та ін.. Особливості когнітивних процесів дитини п'яти-семи років полягають: у перевазі образного мислення, пізнавальної активності, залежності пам'яті та уваги від інтересу дитини, в упорядкованій вже системі сприйняття, у невпинній роботі уявлення.

Інтелектуальний потенціал дитини залежить від її соціального оточення: родини або дорослих, які замінили родину, національних традицій, місця проживання (місто, сільська місцевість) (В.С. Мухіна). Велике значення в сучасному суспільстві має також телебачення. Уявлення дитини про світ ще не є цілісним: воно сформоване у вигляді доповнюючих та суперечливих образів, знань, емоцій. Тому в мовленні дитини широко представлені семантичні примітиви, які, за визначенням А. Віжбицької, являють собою семантично елементарні концепти людської культури, своєрідний алфавіт ментальних атомів.

Соціальний характер розвитку мовлення дітей та висока конкретно-ситуативна обумовленість дитячого висловлювання визначають підхід до аналізу мовлення дітей - дослідження в спонтанних ситуаціях спілкування з урахуванням комунікативного контексту.

Для дитячого спонтанного мовлення, як і для усного, спонтанного мовлення дорослих, є характерними такі явища, як скорочення форм слова: because - cos (H. but it can't come by here / cos there's a house blockin it / (F.:224)); контамінація словосполучень: give me - gimme (G. no no just gimme the lorry/ give (W.)); контамінація граматичних форм: I'll (FLO: I'll call up one friend and you call up another friend (G.)).

Процент правильно оформлених речень у дитячому дискурсі складає 65 %. Помилки в мовленні дітей пов'язані з нестійкістю граматичних навичок (пропуск допоміжного дієслова, помилки в утворенні неправильних дієслів), правил вимови слів. Діти також можуть вже використовувати вульгаризми. Наступний приклад є цікавим тому, що з нього зрозуміло, що дитина розуміє негативне значення слова shit, бо вона боїться повторити його своєму батькові: *JAC: I haven't got shit on my back have I?..*MOT: Jack [vocative].....*FAT: What did he say? *JAC: Pup. *MOT: You didn't say pup though (W.).

Головним фактором комунікативного контексту, який детермінує мовленнєву поведінку дитини в певній ситуації спілкування, є те, з ким вона спілкується - з дорослим або з однолітком. Площина відносин з дорослим - похила, де внизу знаходиться дитина з її потребами, бажаннями, а наверху дорослий, багато в чому недосяжний та авторитетний, до якого дитина тягнеться, але дотягнутися не може. А з однолітками дитина спілкується на площині горизонтальній. Перед нею - рівна їй істота, яка так само ладна поділити цінне для неї самої прагнення до самовираження (Л.Н. Галігузова, О.О. Смірнова).

Спілкування дітей може відбуватися у формі діалогу або полілогу. У структурі діалогу або полілогу виділяються монологи. Особливість монологу дітей п'яти-семи років полягає в тому, що дитина здібна побудувати монолог тільки за допомогою дорослого, тобто тільки в спілкуванні з дорослим.

Важливим є також те, що діалог та полілог набувають своїх специфічних рис у тому випадку, якщо вони передбачають психологічну взаємодію партнерів у певній ситуації, це можливо лише в результаті спеціального акту координації факторів "Я" та факторів "не-Я" у мовців (Т.Н. Ушакова).

У спілкуванні дітей з однолітками може відбутися порушення такої координації, причиною чому є вербальний егоцентризм дітей. Вербальний эгоцентризм виявляється в тому, що кожна дитина говорить про те, що вона робить сама або про що думає, а відсутність реакції партнера її не турбує. Егоцентричні висловлювання складають 9 % у дискурсі спілкування дітей з однолітками. Наприклад: S. I gotta start again / I would. J. Orr I never get all that on / well that's it. S. mammy. J. oh. A. I got a red white and blue house. J. I got a white red white and blue house (F.: 249).

У другому розділі "Дискурсно-прагматичні аспекти мовлення дітей, носіїв британського варіанту англійської мови" описуються дискурсно-прагматичні особливості спонтанного дитячого мовлення в ситуації спілкування з однолітками та з дорослими з залученням даних статистичного аналізу, результати якого представлені у вигляді діаграм; описуються подібності та відмінності діалогічного та полілогічного спонтанного дитячого мовлення; встановлюються дискурсно-прагматичні особливості спонтанного дитячого монологу; розкриваються особливості репрезентації дитячого мовлення в художніх творах англомовних авторів, визначаються основні засоби, що вживаються письменниками для відображення дитячого мовлення в художніх творах.

Аналіз матеріалу дозволив встановити, що засобами граматичної когезії в дискурсі дитячого мовлення виступають еліпсис (номінальний, вербальний, клозальний), субституція (номінальна (заміна іменників словом one), вербальна (заміна дієслів вербальним субститутом do), клозальна (заміна підрядного речення словами so та not)), референційні засоби (особові займенники (he, she, it, they), прислівник (here)), вигуки (wow, hey, oh, hah, uh, yikes, yi, well).

Характерні риси усної розмови: візуальний та слуховий контакт, безпосердній зворотний зв'язок, який існує між дітьми, одночасний спільний досвід, який є важливим для даної розмови - всі ці фактори впливають на дискурсні зв'язки та на той факт, що основним засобом граматичної когезії в даному типі дискурсу є клозальний еліпсис. Безпосередня близкість до речей, про які йде мова, обумовлює перевагу екзофоричної кореференції та екзофоричних номінальних субститутів по відношенню до ендофоричних засобів когезії. В наступному прикладі представлені у взаємодії екзофорична кореференція, екзофорична субституція та клозальний еліпсис, тобто ті явища, які є найбільш характерними для дитячого мовлення: *IAN: Which other one do you want? *FRA: Um must choose. *IAN: One of those. You shake first. *FRA: Green. *IAN: Orange. Which one do you want to put it on? That one or that one? *FRA: Um That big fatty (W.).

Велику роль при спілкуванні дітей з однолітками в дитячому мовленні грають вигуки. Дитина повна експресії - її емоції швидко та яскраво спалахують. Чистими знаками емоцій є вигуки. Вигуки служать створенню когезії, коли висловлюють реакцію на попередню репліку, виступають сигналом початку нової теми розмови та заповнюють паузи, необхідні для обдумування мовленнєвих ходів у відповідь, коли вигуки висловлюють реакцію на оточуючу дійсність, вони служать зв'язком висловлювань з безпосереднім контекстом ситуації. Найбільш уживані вигуки в мовленні дітей - це вигуки oh та hey. Позиція вигуків у мовленнєвих ходах дітей не фіксована. Здебільшого вони починають висловлювання (Guy: yi yi can't even do it cause it here's a teddy bear.; GUY: oooh who wants me to swing this fish aroud? (G.)), проте можуть займати серединну (*ARI: no you said uh Bal you mean Baltimore; *BEV: yeah ooooie ichy fishy place cause it has water and it has ooey ooey fishies (G.)) і кінцеву позиції (*ZOE: let's see pretend that you were the husband and I was the wife ok? (G.)).

Логічна когезія дискурсу дитячого мовлення представлена відношеннями доповнення (сполучник and), відношеннями протиставлення (сполучник but), відношеннями причини та наслідку (сполучники because, so), розділовими відношеннями (сполучник or), часовими відношеннями (прислівник then). Перевагу мають відношення причини та наслідку. Приклад вживання сполучника because: H. Alex gotta have one people/ cos it's not fair. C. yes (F.:93). Проте сполучники та сполучні слова в мовленні дітей нечисленні, та безсполучниковий зв'язок переважає над сполучниковим.

Лексична когезія дискурсу дитячого мовлення характеризується відношеннями повтору, меронімами, гіперонімами/гіпонімами. Перевагу мають відношення повтору, який вживається дітьми з різними цілями: при уточненні, при перепитуванні, для привертання уваги, висловлює емоційний стан, вживається в підтвердження репліки попереднього мовця. До повтору вдаються, коли висловлювання не отримує ні підтвердження, ні заперечення. Повтор також використовується дітьми у вербальних іграх. Наприклад, вживання повтору у вербальній грі: NED: I'll have to be grandmomma grandmomma grandmomma. IMA: grandmother grandmother grandmother. NED: momma? IMA: Mommy momma I want mommy momma (G.).

Основна різниця в мовленні дитини в ситуації спілкування з однолітками та з дорослими полягає в особливостях прагматичного варіювання висловлювань дітей. Дитина в спілкуванні з однолітками виступає як суб'єкт, як особа, яка живе своїм життям, як член маленького суспільства з власними інтересами та потребами, який завойовує своє місце в цьому суспільстві.

Дитина розглядає своїх однолітків як рівних партнерів по спілкуванню, що знаходить своє відображення перш за все в звертаннях (вокативах). При звертанні до своїх однолітків діти використовують вигук hey (*JAY: hey watch (G.).) та власне ім'я адресата (H. you can get one off the others as well / can't you Chris (F.:88).). Перевага віддається вигуку hey, який звичайно починає висловлювання:*JAY: hey what is this (G.). Власне ім'я як вокатив звичайно займає кінцеву позицію у висловлюванні, навіть якщо ім'я вживається на початку висловлювання, воно потім знову повторюються в кінці висловлювання: 1) H. don't / Alex (F.:92). 2) S. Neil / Neil / do you want Ne? (F.:157).

Спілкування дітей з однолітками - є динамічним. Воно характеризується максимально великою активністю співрозмовників. Поряд з цим, відносно слабко розвинута змістовна сторона спілкування: його зміст відбиває конкретну ситуацію взаємодії. У структурі розмов дітей з однолітками переважають висловлювання, які пов'язані з "я" дитини, в яких дитина повідомляє, що вона робить в момент розмови, або що збирається зробити, що вона має і т.д., тобто переважно дитина коментує свої дії. Проте діти не тільки коментують свої дії, вони розмовляють з різних причин. Аналіз матеріалу дозволив описати форми реалізації та особливості прагматичного варіювання мовленнєвих актів: прохання, інструкцій, компліментів, вибачення, побажання, погроз, пропозицій, особливості конфліктних ситуацій, мовленнєві акти подиву. Аналіз дозволив встановити роль операторів зниження категоричності висловлювань (I guess, I think) в дитячому мовленні та роль розділових запитань.

Особливий інтерес викликають інструкції, основна форма реалізації яких - "Do X". Аналіз структур розмов дорослих показує, що інструкції на виконання певної дії даються тим, хто має право, за соціальним положенням, примусити адресата виконати цю дію (А. Тсуі). Діти ж можуть звернутися до свого однолітка з інструкцією в дуже категоричній формі з модальним дієсловом must: C. You must move it over / so the bus can go in there (F.:92). Цікаво відзначити, що діти сприймають такі інструкції однолітків як належне, з боку слухача ніколи не має заперечень з приводу форми інструкції.

Компліментарні висловлювання в дитячому дискурсі мають респонсивний характер та представляють собою реакцію слухача на запит адресата. Ініціативна роль похвали належить адресату, який прагне отримати підтвердження своєї позитивної самооцінки з боку слухача. В дитячих компліментарних висловлюваннях оцінне значення в основному реалізується за допомогою загальнооцінних прикметників good або great, які означають тільки оцінку зі знаком " + " та не вказують на об'єктивні ознаки предмета. Цікаво відзначити, що коли діти дають оцінку діям своїх партнерів, то вони вживають тільки загальнооцінні прикметники, але свої дії вони характеризують за допомогою прикметників, які об'єднують у собі оцінний та дескриптивний зміст, наприклад: fantastic, fabulous.

Іноді успішний хід діалогу переривається внаслідок нерозуміння слухачем репліки мовця. Тоді йде або перепитування, після якого мовець повторює своє висловлювання, або уточнення, після якого мовцю потрібно пояснити яку-небудь частину свого висловлювання для слухача. Перепитування може приймати форму вигуку "Pardon", який є прийнятим етикетом у таких випадках, або форму питання "What?". Уточнення також приймає різні форми: питання "What?" та питання на уточнення якої-небудь частини висловлювання.

Висловлювання побажання в мовленні дітей є завжди реченнями з повною семантичною структурою, вони характеризуються розчленованим представленням показника іллокутивної сили та препозитивного компонента: SIMON: I wish I were in Molly's room (Simon).

Відмітною рисою поведінки дітей є створення ними умовного простору, до якого вони запрошують своїх партнерів шляхом вживання дієслова pretend: K. I know, pretend they parked in the car park and there's nobody's in there. Alright? (F.: 186)

Цікавим є той факт, що дитина модифікує своє мовлення в рольовій грі в залежності від ролі, яку вона грає, а також від ролі, яку виконує інша дитина. Наприклад, дівчинка, граючи роль мами, уявляє, що вона розмовляє по телефону зі своїми подругами та запрошує їх у гості: FLO: oh that's terrible oh could you ask her to come? FLO: great oh gosh ok you call up the rest of the people that you know. FLO: ok Jennie Cindy and Diana Diana you know Dianna ok ok bye (G.). Та ж сама дівчинка, у ролі мами, звертається до своєї подруги, яка грає роль її дочки: FLO: yeah sweetie don't forget to go to lunch I'll check to see if you put it the right things that cause you may not have put in the special thing (G.). Порівнюючи ці два приклади, неважко помітити, як змінюються висловлювання дівчини, коли вона розмовляє зі своєю уявною дочкою: речення стають довшими, вона намагається зробити свої висловлювання виразними та зрозумілими, з'являється слово-звертання, яке належить до пестливої лексики (sweetie).

Прагматичні особливості дитячого мовлення в ситуації спілкування з дорослими залежать від того з ким спілкується дитина - зі своїми батьками чи з малознайомими дорослими.

Активність дітей у спілкуванні з батьками спрямована на підтримку контакту: діти задають питання, намагаються розширити тематику розмови. Звертання до батька це Dad, Daddy, звертання до матері більш варіативне: Mum, Ma, Mummy. Звертання до батьків може займати позицію на початку висловлювання, але здебільшого вони займають позицію в кінці висловлювання:1) *JAC: Dad [=! vocative]can I have that thing a minute? (W.) 2) *IRI:Wipe your tears away Mummy [=! vocative](W.). Причому, діти можуть варіюювати форму вокативу при одному звертанні:*ELL: Mum [=! vocative]. *ELL: Ma [=! vocative]. *ELL: Don't want this on yet (W.).

У спілкуванні дітей з батьками переважають запитання та мовленнєві акти прохання. Структурно-семантичні форми прохання дітей до їх батьків варіюються від прямих, які висловлюються імперативом (ELL: Go and make go and make me one go and make me one. (W.)), до ввічливих непрямих форм прохання (*BEN:please can I have a drink?(W.)).

Спілкування з малознайомими дорослими з боку дитини є пасивним. Дитина стає непевною в собі. Невпевненість дитини, її сумніви в собі висловлюються різними засобами: вживанням модальних дієслів might, could; вживанням прислівника maybe; вживанням оператора зниження категоричності висловлювання I think; розділовими запитаннями: 1) *INV: is that a wall? *CHI: i think it is (Fl.). 2) *CHI: you can't see face so it might be better put in (Fl.). 3) *CHI: they are crumbs, aren't they? *INV: they are crumbs, um (Fl.). 4) *CHI: this, i don't know where it could go. *INV: i think you could put it up on the hill (Fl.).

Якщо дитина і вживає інструкцію, інструкції передує оператор зниження категоричності висловлювання I don't know, який висловлює сумнів: *CHI: if chickens live in it, oh i don't know, put it there if chickens live in it (Fl.).

Зовсім змінюється мовленнєва поведінка дитини під час її розмови з дорослими на теми, які потребують від дитини передати свій досвід у минулому, пояснити правила улюбленої гри, розповісти сюжет улюбленого мультфільму або кінофільму. Під час розмови діти не роблять жодного ініціативного ходу. Усі мовленнєві ходи дітей - це мовленнєві ходи у відповідь.

Дитячий діалог має більш інтеракціональний характер ніж полілог, що виявляється в зниженні кількості егоцентричних висловлювань, у більшій структурній та семантичній зв'язності мовленнєвих ходів комунікантів. Відсутність третього комуніканта є умовою для дитини для більшої турботи про свого співрозмовника. Особливості усного способу спілкування: зоровий та слуховий контакт, безпосередній зворотний зв'язок обумовлюють подібності між граматичною, логічною та лексичною когезією діалогічного та полілогічного спілкування.

Дитячий монолог характеризується вживанням заповнювачів пауз (time fillers), перерваними конструкціями, виправленнями по ходу мовлення, паузами, під час яких у думці відбувається пошук відповідного слова. Когезія дитячого монологу характеризується анафоричною кореференцією, часовими логічними відношеннями та відношеннями доповнення, лексичним повтором.

Вплив фактору статі на дитяче мовлення є незначним. Фактор статі знаходить свій прояв у перевазі в дискурсу дівчаток відношень причини та наслідку, у перевазі в структурі розмови дівчаток кооперативних мовленнєвих ходів, у більш ввічливих формах прохання дівчаток, що свідчить про більшу турботу дівчаток про свого співрозмовника. Так, наприклад, у спілкуванні з однолітками як хлопчики, так і дівчатка виявляють себе ввічливими. Діти вживають непрямі засоби вираження прохання. Однак найбільш складні ввічливі форми прохання з could та please вживають дівчатка: K. Could you put that one over there for me, please? (F.: 69).

Аналіз художніх творів англомовних авторів дозволив встановити, що дитяче мовлення не копіюється в літературних творах, а своєрідно відтворюється в них. Репрезентоване дитяче мовлення відрізняється більш суворішою синтаксичною організацією ніж спонтанне мовлення дітей, що виявляється у відсутності пропусків підметів та присудків. Спостерігаються відмінності в лексичній когезії. Якщо для спонтанного мовлення є характерною відсутність синонімічних відносин, то в художніх творах вже відзначається вживання синонімів, які передають підвищену емоційність дітей. Наприклад, співрозмовники висловлюють свою здивованість та щоб не повторювати один одного, вони вживають синоніми: "Ridiculous!" they shouted. "Absurd!" "Poppycock!" "Balderdash!" "Madness!" (Far.:59).

Спостерігаються також відмінності в передачі емоційного стану дітей. Якщо в спонтанному мовленні діти передають свій емоційний стан в основному за допомогою вигуків, та завдяки підвищеній емоційності спостерігаються накладки висловлювань різних мовців, то письменники, крім вище згаданих засобів, використовують інші образні засоби: епітети, порівняння, інтенсифікатори, прислівники зі значенням вищої ступені інтенсивності.

Слід також підкреслити, що особливості репрезентації дитячого мовлення в значній мірі залежать від образу персонажу, від тих художніх задач, які поставив перед собою письменник. Так специфіка репрезентації дитячого мовлення в творах з установкою на гумористичний, ексцентричний ефект полягає у виборі особливих художніх засобів для відтворення дитячого мовлення. "Дитячі" неологізми, гра слів, "дитячі" помилки, каламбури служать для створення ексцентричного, гумористичного ефекту репрезентованого мовлення дітей у художньому творі. У наступному прикладі можна спостерігати гру слів, яка основана на різних значеннях слова pole: 1) полюс; 2) жердина): But Christopher Robin wasn't listening. He was looking at Pooh. "Pooh," he said, "where did you find that pole?" Pooh looked at the pole in his hands. "I just found it", he said. "I thought it ought to be useful. I just picked it up". "Pooh," said Christopher Robin solemnly, "the Expedition is over. You have found the North Pole!" (Miln.:338).

Стилістичні засоби сприяють створенню образності, зігрівають дитяче мовлення ліризмом.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У висновках узагальнюються результати дослідження, накреслюються перспективи подальшого дослідження дитячого мовлення.

Діти в спілкуванні з однолітками та дорослими виявляють себе комунікативно компетентними. Так, широке використання клозального еліпсису, номінальної субституції в діалогічному та полілогічному спілкуванні свідчать про інтуїтивне розуміння дітьми одного з головних змістів спілкування - інформативності, залишаючи в своїх висловлюваннях тільки основні інформаційні елементи, вони фокусують увагу своїх співрозмовників на головному елементі свого висловлювання.

Діти виявляють себе компетентними і у використанні референційних засобів, так ендофоричні засоби когезії свідчать про їх вміння зв'язно висловити свої думки, передати свій досвід у реальному світі, екзофоричні засоби свідчать про їх вміння зв'язати свої висловлювання з безпосереднім контекстом ситуації, гранично конкретизувати своє мовлення.

Логічні відношення дискурсу дитячого мовлення, перевага в дискурсі відношень причини та наслідку, формальними маркерами яких є сполучники because та so, говорять про перші кроки дітей на шляху пізнання складних законів побудови аргументаційного дискурсу.

Серед засобів створення когерентного дискурсу виділяється лексичний повтор, який містить у дитячому мовленні величезний емоційний потенціал.

Аналіз структури розмов дітей з однолітками та дорослими показує зв'язок мовної комунікативної компетенції дитини з процесом становлення особистості. Саме в умовах спілкування дитина стикається з необхідністю застосовувати на практиці норми поведінки по відношенню до інших людей, які вона засвоює, та пристосовувати ці норми та правила до різноманітних конкретних ситуацій.

Проведене дослідження показало, що подальше вивчення дитячого мовлення може бути проведено на матеріалі спілкування дітей з батьками та їх вчителями, мовленнєва поведінка дітей повинна бути розглянута у взаємодії та в залежності від мовленнєвої поведінки батьків та вчителів. Подальшого дослідження потребують особливості відображення дитячого мовлення в художніх творах, зокрема залежність репрезентації дитячого мовлення від індивідуального авторського стилю.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Моісеєнко О.Ю. Реалізація аспектів контексту ситуації у засобах когезії // Мова у соціальному і культурному контексті. - К.: КДУ, 1997. - С. 211-215.

2. Moiseyenko E. The Linguistic Aspects of the Structure of Child-Child Conversations // IATEFL-Ukraine Newsletter. - Kyiv: Kyiv State Linguistic University, 1998. - № 14. - P. 18-20.

3. Моісеєнко О.Ю. Фактор статі в структурі усної розмови (на матеріалі дитячого мовлення) // Вісник Київського університету. Іноземна філологія. - К: КДУ. 1998. - Вип.27. - С. 56-58.

4. Moiseyenko E., Birkun L. The Role of Linguistic Analyses in Instruction, Description and Narration Competence Formation // IATEFL-Ukraine Newsletter. - Kyiv: Kyiv State Linguistic University, 1998. - № 14. - P. 15-20.

5. Моісеєнко О.Ю. Мовна комунікативна компетенція дитини та її зв'язок з процесом становлення особистості // Соціально-політичні та правові проблеми формування особистості і держави. - Хмельницький: Технологічний університет Поділля, 1998. - С. 173-175.

6. Моісеєнко О.Ю. До питання про контекст культури та його взаємодію з мовою // Лінгво-методичні спекти викладання іноземних мов: Збірник статей і доповідей Міжвузівської науко - практичної конференції. Івано-Франківськ, 15-17 вересня 1997 р. Прикарпатський університет імені Bасиля Стефаника. - Коломия: Вік, 1997. - С. 107-111.

7. Moisejenko E. Foreign Language Teaching: Can It Do Without Systemic Functional Grammar? // 24th International Systemic Functional Congress. Toronto, York University, 21-25 July, 1997. - Toronto: York University, 1997. - P. 98-99.

8. Моісеєнко О.Ю. Особливості граматичної когезії усної розмови // Нові педагогічні технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти. - Луганськ: Луганський державний педагогічний інститут ім. Т.Г. Шевченка, 1998. - С. 283-284.

9. Моисеенко Е.Ю. Учет психологических особенностей школьника при определении содержания обучения иностранному языку как необходимый фактор предупреждения конфликтов в педагогическом процессе // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика. Тези Третьої міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Київський військовий гуманітарний інститут, 1995. - С. 308-310.

10. Моисеенко Е.Ю. Роль социолингвистического направления в решении проблем отбора и организации содержания обучения иностранному языку // Теория и практика лингвистической подготовки иностранных студентов, аспирантов и стажеров. Тезисы докладов международной научно-методической конференции. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1995. - С. 56.

АНОТАЦІЇ

Моісеєнко О.Ю. Дискурсно-прагматичні особливості дитячого мовлення (на матеріалі сучасної англійської мови). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04. - германські мови. - Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1999.

Дискурсно-прагматичні особливості дитячого мовлення вивчаються в сукупності з когнітивними процесами та екстралінгвістичними факторами. Визначені засоби когезії та особливості прагматичного варіювання мовленнєвих актів у спонтанному мовленні дітей п'яти-семи років у ситуаціях спілкування дітей з однолітками та з дорослими; подібності та відмінності когезії та прагматичного варіювання мовленнєвих актів у діалогічному та полілогічному спонтанному дитячому мовленні; дискурсно-прагматичні особливості спонтанного монологу дітей; значення фактору статі в спонтанному мовленні дітей; основні особливості репрезентації дитячого мовлення в художніх творах англомовних авторів.

Ключові слова: дитяче мовлення, дискурс, прагматика, когезія, мовленнєвий акт.

Moiseyenko Olena Y. Discourse-pragmatic peculiarities of child language (modern English data). - Manuscript.

Candidate's Dissertation. Specialty 10.02.04. - Germanic languages. - Kyiv Taras Shevchenko University, Kyiv, 1999.

The discourse-pragmatic aspects of the language of five-seven year old children are analyzed in regard with cognitive processes and extralinguistic factors.

The means of cohesion and peculiarities of pragmatic variation of speech acts in spontaneous speech of five-seven year old children in child-child and child-adult conversations were identified. The common features and differences in the cohesion and pragmatic variation of speech acts in child dialogues and polylogs were determined. Spontaneous child monologues were examined. The main peculiarities of child language representation in fiction were established.

Key words: child language, discourse, pragmatics, cohesion, speech act.

Моисеенко Е.Ю. Дискурсно-прагматические особенности детской речи (на материале современного английского языка). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04. - германские языки. - Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1999.

Дискурсно-прагматические особенности детской речи изучаются с учетом когнитивных процессов и экстралингвистических факторов. Определены средства когезии и особенности прагматического варьирования речевых актов в спонтанной речи детей пяти-семи лет в ситуациях общения детей с ровесниками и взрослыми; сходства и различия когезии и прагматического варьирования речевых актов в диалогической и полилогической спонтанной детской речи; дискурсно-прагматические особенности спонтанного детского монолога; установлено значение фактора пола в речи детей; определены основные особенности репрезентации детской речи в художественных произведениях англоязычных авторов.

Установлено, что детская спонтанная речь характеризуется следующими видами когезии: грамматической (эллипсис (номинальный, вербальный, клозальный), субституция (номинальная, вербальная, клозальная), референтные средства (личные местоимения, наречия), междометия); логической (отношения дополнения, противопоставления, причины и следствия, разделительные и временные отношения); лексической (повтор, меронимы, гиперонимы/гипонимы).

Конкретно-ситуативная обусловленность детского высказывания определяет преобладание в детском дискурсе экзофорической кореференции (референты местоимений, которые употребляются, находятся в непосредственном контексте ситуации) и экзофорических номинальных субститутов (слова, которые заменяются на one находятся в непосредственном контексте ситуации) по отношению к эндофорическим средствам когезии.

Ограниченность восприятия мира ребенком только своим опытом, неспособность ребенка представить мир глазами другого, а потому и отсутствие у него модели своего собеседника приводит к вербальному эгоцентризму в детской речи, к эксплицитности речевого поведения ребенка, преобладанию в структуре разговора высказываний, связанных с "я" ребенка, в инструкциях партнерам по коммуникации, в актах угрозы.

Наличие в структурах разговоров детей комплементарных высказываний, вежливых форм просьб, извинений, использование разделительных вопросов для выражения позитивной вежливости, употребление операторов снижения категоричности высказываний, подтверждение или опровержение высказываний своих партнеров по коммуникации, переспросов, уточнений и исправлений, а также речевых актов с глаголом pretend, с помощью которого они приглашают ровесников в созданный ими условный мир, свидетельствуют про интерес детей к своим собеседникам и про их интуитивное понимание важного принципа общения - кооперации.

Детская речь не копируется в литературных произведениях, а своеобразно отображается в них с помощью стилистических средств. Особенности репрезентации детской речи зависят от образа персонажа, от тех художественных задач, которые поставил перед собою писатель. Образные средства: эпитеты, сравнения, интенсификаторы, наречия со значением высшей степени интенсивности служат для создания повышенной эмоциональности при репрезентации детской речи в художественных произведениях. "Детские неологизмы", игра слов, каламбуры, "детские ошибки" служат для создания эксцентрического, юмористического эффекта репрезентированной речи детей в художественном произведении.

Ключевые слова: детская речь, дискурс, прагматика, когезия, речевой акт.

Размещено на Allbest.ru

...