Реалізація консонантних сполук на стику лексичних одиниць

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНIВЕРСИТЕТ ім. I.I. МЕЧНИКОВА

УДК 802.0-4/5-086

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

РЕАЛIЗАЦIЯ КОНСОНАНТНИХ СПОЛУК НА СТИКУ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ

(інструментально-фонетичне дослідження на матеріалі мовлення дикторів радіо та телебачення Німеччини)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

ПЕТЛЮЧЕНКО Наталія Володимирівна

Одеса-1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному університеті ім. I.I.Мечникова

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Вербицька Тетяна Діомидівна, Одеський державний університет ім. I.I. Мечникова, доцент кафедри німецької філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Бровченко Тамара Олександрівна, Одеський державний університет ім. I.I.Мечникова, професор кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови

кандидат філологічних наук, доцент Каравашкін Віктор Iванович, Харківський державний університет, завідувач кафедри німецької філології

Провідна установа: Київський університет ім. Тараса Шевченка

Захист дисертації відбудеться 28 жовтня 1999 року о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 Одеського державного університету ім. I.I.Мечникова за адресою: 65058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 91.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського державного університету за адресою: 65057, Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано “16” вересня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Черноіваненко Є.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Варіативність звукових реалізацій у мовленнєвому ланцюжку визначається взаємодією сегментного і суперсегментного рівнів у процесі породження звукового висловлювання і є важливою для розуміння внутрішньої структури динаміки мовленнєвих явищ. Складна комбінація неперервних та дискретних характеристик лежить в основі динамічної природи мовлення. Тому пошук об'єктивних критеріїв вичленування з неперервного потоку обмеженої кількості елементарних звукових одиниць неможливий без залучення інформації про об'єктивні ознаки меж більших одиниць мовлення - складів, фонетичних слів, фраз, які знаходяться у складній залежності від одиниць лексико-граматичного рівня, а також низки просодичних факторів.

Розвиток найновіших технологій дозволяє досліджувати проблему сегментації смислового членування мовлення у залежності від ступеня підготовленості й емоційного стану мовця, умов комунікативної ситуації, регіональних факторів, що має особливе значення для німецької вимовної норми, бо ця мова є державною в кількох країнах і має певну варіативну специфіку.

1. Актуальність роботи обумовлена:

а) назрілою необхідністю адекватного аналізу сучасного стану німецької вимовної норми, що включає в себе розробку найменш дослідженого у фонетичній літературі орфофонічного аспекту;

б) розробкою досить надійних і суворих критеріїв сегментації мовленнєвого потоку, використовуваних в автоматизованих системах розпізнавання й розуміння усного мовлення, які є необхідним елементом у ланцюгу акустичного діалогу “людина - машина”;

в) важливістю одержання науково обґрунтованих відомостей про специфіку утворення і функціонування звукосполучень на стиках слів у суцільному мовленні, які сприяють поширенню правил опису варіантів звуків від окремих слів на словосполучення, ритмогрупи, синтагми.

Об'єктом дослідження є вид мовленнєвої діяльності - читання або прочитане мовлення професійних дикторів радіо та телебачення Німеччини. Як предмет дослідження обрано консонантні звукосполучення (консонантні сегменти) на стиках лексичних одиниць, де у передстиковій позиції знаходяться зімкнені проривні приголосні, а у післястиковій позиції представлений весь корпус приголосних німецької мови. Варіювання якісно-кількіcних характеристик приголосних досліджувалося з урахуванням їх позиції у фонетичному слові. Тому додатковим предметом дослідження з'явилося фонетичне слово, прийняте у даній роботі за одиницю сегментації тексту, що звучить.

Мета цього дослідження полягає у виявленні закономірностей реалізації консонантних звукосполучень на стиках слів у суцільному мовленні під впливом ряду сегментних і супрасегментних факторів. Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі завдання:

- Вивчити функціонування консонантних звукосполучень на стику слів у рамках фонетичного слова і встановити точні критерії словесного та фразового зв'язку в рамках короткого тексту.

- Виявити специфіку реалізації звукових послідовностей “приголосний + приголосний” на стику слів, де у передстиковій позиції знаходиться група зімкнених проривних приголосних, а у післястиковій позиції представлений весь корпус приголосних німецької мови.

- Розробити методику проведення слухового й інструментального аналізів, яка дає змогу визначити зону варіювання приголосних звуків на стиках слів у суцільному мовленні, що прямо пов'язане з розробкою більш точних критеріїв сегментації мовленнєвого потоку.

- Провести аналіз реалізації ознак аспірації, експлозивності, напруженості у зімкнених проривних приголосних у стикових позиціях з урахуванням їх позиції у фонетичному слові (ФС), типу стику і позиції, яку займають компоненти звукосполучення на стиках слів.

- Описати особливості структури акустичного сигналу консонантних звукосполучень на стиках слів і визначити причини модифікацій окремих сегментів у залежності від позиційно-комбінаторних факторів і просодики мовленнєвого висловлювання.

Мовленнєвий матеріал дослідження складався з автентичних німецьких текстів новин у реалізації дикторів громадських каналів радіo та телебачення Німеччини загальним часом звучання 2,5 години. Мета й завдання дослідження визначили вибір методів дослідження. У роботі використано комплексний метод дослідження, який включає в себе перцептивний аналіз (слуховий, аудиторський), інструментальний аналіз (осцилографічний, інтонографічний, спектральний), ймовірнісно-статистичний аналіз (характеристика одержаних виборок на нормальність, достатність; встановлення статистичної значущості різниць середніх; кореляційний аналіз).

Методологічною основою дослідження є положення про варіативну природу мови і мовне варіювання як форму виявлення мовного динамізму в синхронії, поняття норми в літературній мові, положення про фонетичне слово як основну одиницю сегментації мовленнєвого потоку, вчення про фонему як мінімальну розрізнюючу одиницю мови та її диференційні ознаки.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше:

- застосовано найновіші програми обробки звукового сигналу, які дали змогу провести сегментацію мовленнєвого потоку і розпізнавання звукових образів з максимальним ступенем надійності; використано комплексну методику вивчення звукових реалізацій на стиках слів, яка дала змогу одержати їх об'єктивні перцептивні й акустичні характеристики;

- розроблено надійні критерії сегментації мовленнєвого потоку з урахуванням правил функціонування консонантних звукосполучень у німецькому суцільному мовленні;

- встановлено закономірності варіювання приголосних у рамках звукосполучення на стику лексичних одиниць та ієрархію сегментних, супрасегментних і екстралінгвальних факторів, які впливають на їх якісно-кількісні модифікації;

- одержано коартикуляторну модель звукових послідовностей на межі cлів, узгоджену з теорією співтворення звуків і підлеглу законам антиципуючої коартикуляції;

- проведено класифікацію звуків на полісегментні та моносегментні, виходячи з кількості часових сегментів, з яких складається звук;

- при розгляді структури зімкнених проривних приголосних виділяються коартикуляторно залежні та коартикуляторно незалежні сегменти; ознака артикуляторної напруженості звуків описується у параметрах акустичної потужності, вимірюваної у квадратних мікропаскалях; артикуляторна напруженість зімкнених проривних приголосних трактується у залежності від довготи та інтенсивності фази зімкнення.

Теоретична значущість даного дослідження полягає у подальшій розробці теоретичних аспектів опису членування неперервного мовленнєвого потоку з метою вилучення об'єктивної інформації і правильної побудови висловлювання в акті комунікації. Дане дослідження подає достатній мовний матеріал для подальшої розробки такого розділу загальної й прикладної фонетики як сегментологія, а також у плані вивчення особливої одиниці артикуляції - звукосполучення, яке є проміжною ланкою між звуком і складом і має коартикуляторний характер.

Практична значущість роботи полягає в тому, що одержані результати можуть бути застосовані в різних сферах діяльності, перш за все у викладанні німецької мови як іноземної. Розуміння варіативної специфіки реалізації системи приголосних у суцільному мовленні може сприяти успішному сприйняттю автентичного мовлення на слух і виробленню безакцентної вимови. Використання найновіших програм обробки звука має практичне значення у плані навчання студентів-германістів прийомам і методам прикладної фонетики.

Апробація роботи. Результати дослідження були обговорені на засіданнях кафедри німецької філології Одеського державного університету ім. I.I.Мечникова (1996-1999), на науково-теоретичних конференціях в Одеському державному університеті ім. I.I.Мечникова (1995-1998), міжвузівській науковій конференції Iзмаїльського педагогічного інституту “Місце лінгвістичних дисциплін у формуванні комунікативної компетенції” (Iзмаїл, 1995), а також на засіданні секції мовленнєтворення і сприйняття мовлення 9 сесії Російського акустичного товариства “Сучасні мовленнєві технології” (Москва, 1999).

У відповідності із загальною метою і викладеними завданнями даного інструментально-фонетичного дослідження на захист виносяться такі основні положення:

Реалізації консонантних звукосполучень на стиках слів у суцільному мовленні визначаються рамками структурних звукових одиниць більш високого порядку, таких як склад, слово, фонетичне слово, і можуть розглядатися тільки в умовах зміни цих структурних одиниць.

Позиція звукосполучень на стиках слів обумовлює їх коартикуляторний характер і, як наслідок цього, складну структуру акустичного сигналу відповідної звукової одиниці .

Оскільки на межах слів можливе уповільнення артикуляції і поява пауз, вираженість компонентів стикових звукосполучень визначається характером паузації на стиках слів і їх позицією в рамках фонетичного слова.

Якісно-кількісні модифікації консонантних звукосполучень на стиках слів визначаються просодією мовленнєвого висловлювання, характером сегментного складу звукових одиниць, які утворюють стик, а також таким екстралінгвальним фактором як тип голосу (чоловічий/жіночий).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури й додатків. Обсяг дисертації складає 197 сторінок. Дисертація містить 61 ілюстрацію, 13 таблиць, 13 формул.

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета і завдання роботи, розкриваються її наукова новизна, теоретична значущість і практична цінність, формулюються положення, які виносяться на захист.

У першому розділі аналізуються представлені у спеціальній літературі дані про основи утворення і функціонування звукосполучень у мовленні, розглядаються різні дослідницькі підходи до проблеми німецької вимовної норми, визначаються особливості мовлення, що звучить на радіо й телебаченні Німеччини.

У другому розділі описуються методи й мовленнєвий матеріал дослідження, методика проведення фонетичного дослідження, яка включає перцептивний, інструментальний і статистичний види аналізу.

Третій розділ присвячений дослідженню фонетичного слова як одиниці сегментації тексту, що звучить, а також у ньому представлені результати перцептивного й інструментального видів аналізу реалізації консонантних звукосполучень на стику лексичних одиниць у німецькому суцільному мовленні із статистичною інтерпретацією одержаних даних.

У загальних висновках підбито підсумкі дослідження реалізації консонантних сполучень на стику лексичних одниць у німецькому суцільному мовленні і дається лінгвістична інтерпретація результатів дослідження.

Список використаної літератури містить 246 назв наукових робіт українською, російською, англійською та німецькою мовами і займає 17 сторінок.

Робота містить 6 додатків, які є протоколами слухового аналізу, зразками робочого вікна програмного пакету PRAAT 3.8, таблицями слухового та інструментального аналізу. Обсяг додатків складає 14 сторінок.

звукосполучення мовлення фонетичний перцептивний

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ ДИСЕРТАЦIЇ

Виявлення мінімальних структурних одиниць мовленнєвої комунікації традиційно перебуває в центрі уваги фонетичних досліджень і пов'язане зі спробами знайти універсальну одиницю сегментації мовленнєвого потоку з метою опису механізмів функціонування звуків у суцільному мовленні. Визначення такої одиниці дає змогу описувати мовленнєве висловлювання як феномен, який характеризується наявністю розчленованості мовленнєвого потоку на дискретні складові та неперервної цілісності.

Традиційно мінімальною одиницею мовленнєвого континууму вважається склад, бо він формується під впливом артикуляторної й ритмічної бази мови і є основною мінімальною квазіпостійною сегментно-структурною одиницею мовленнєвої комунікації [Бондарко, 1991; Потапова,1986; Прокопова, 1973, Скалозуб, 1979; Tіllmann,1964]. Проте у деяких фонетичних дослідженнях підіймається питання про необхідність виділення особливої одиниці артикуляції - звукосполучення, яке розглядається як проміжна ланка між звуком і складом [Menzerath, 1933; Lіndner, 1975; Потапова, Линднер, 1991]. Якщо фізіологічною основою ізольовано вимовленого звука є певне розташування органів мовлення, то для звукосполучення таким є рух органів мовлення, необхідний для переходу від вихідної позиції в кінцеву. У зв'язку з цим звукосполучення визначається як мінімальна одиниця руху мовленнєвих органів [Lіndner, 1975]. Закономірності зміни звуків на стиках морфем і межах двох слів пов'язуються з понятттям сандхі, в основі яких лежать асимілятивні процеси та історичні мовні зміни. Розрізняють сандхі зовнішнє (на межі слів або компонентів складного слова) і внутрішнє (на стику морфем у межах слова) [Языкознание, БЭС, 1998].

Iснує низка різних моделей звукосполучень, або коартикуляторних моделей, опис яких дає змогу виявити універсальні мовні одиниці творення мовлення, а також механізми, які зв'язують їх. Серед них концепція коартикуляторного опору [Bladon, Al-Bamernі, 1976; Recasens, 1984], “віконна” модель коартикуляції звукосполучень [Keatіng, 1990], теорія “співтворення” звуків, яка спирається на взаємовплив контактних і дистантних сегментів на артикуляторний та акустичний континууми [Fowler, Saltzman, 1993], а також “рамочна” модель коартикуляції [Bell-Bertі, Harrіs, 1982].

Аналіз літератури з проблем норми показав, що спроба побудови об'єктивного визначення норми мови шляхом узагальнення різних дефініцій не є завершеною [Косериу, 1963; Вербицкая, 1976; Ицкович, 1970]. Визначення поняття мовної норми з позиції додатковості дає змогу виділити низку універсальних характеристик поняття норми мови, відмежувавши їх від ознак, які мають окрему значущість у рамках якої-небудь концепції. Стосовно німецької вимовної норми відзначається процес зближення реальних вимовних тенденцій і правил, які регулюють кодифіковану норму вимови [Krech, 1997; Lotzmann, 1996; Stock, 1996]. Це проявляється у закріпленні кількох вимовних варіантів у залежності від низки фоностилістичних факторів [Meіnhold, 1973].

Орієнтація на мовлення дикторів-професіоналів як на вимовний стандарт залишається провідною при дослідженні німецької нормативної вимови [Lotzmann, 1975; Kohler,1977; Schіndler, 1974]. Однак поява нових жанрових форм на радіо й телебаченні робить цей подхід неоднозначним, оскільки в мовленні дикторів відзначаються певні модифікації звуків, які не порушують орфоепічну норму, а характеризуються як орфофонічні варіанти у межах розширення реалізацій фонем [Strassner, 1980; Schmіtz, 1995; Wіssenberg, 1995].

Проведене комплексне фонетичне дослідження, яке включає лінгвістичний, перцептивний, інструментальний види аналізу, дало змогу визначити специфіку реалізації консонантних сполучень на стиках слів і виявити низку суттєвих факторів, що впливають на їх якісно-кількісні модифікації у мовленнєвому потоці.

Мовленнєвий матеріал дослідження складався з автентичних німецьких текстів новин у реалізації дикторів громадських каналів радіо та телебачення Німеччини (4 жіночі й 4 чоловічі голоси) загальним часом звучання 2,5 години. У перебігу слухового аналізу тексти випусків новин (90) були послідовно розділені на фрази (505) і фонетичні слова (2043), з яких виділено 1411 консонантних пар звукосполучень, згрупованих за типом стику наступним чином: у передстиковій позиції знаходиться група зімкнених проривних глухих приголосних p/t/k, а у післястиковій позиції представлений весь корпус німецьких приголосних у такій послідовності: (1) плозив, (2) фрикатив, африката, (3) сонорний.

Крім того, було досліджено реалізацію зімкнених проривних приголосних у сполученні з наступним голосним, а також у позиції абсолютного кінця фрази (АК), коли за плозивом не йде який-небудь звук і довгота паузи є максимальною (до 1000 мс). Таким чином, у загальному рахунку утворився 81 вид звукосполучень.

Запропонована послідовність формування звукосполучень на стику слів дала змогу прослідкувати модифікації досліджуваних плозивів і ступінь їх кореляції з низкою позиційно-комбінаторних і просодичних факторів - тип наступного приголосного, позицію в ритмічній групі, а саме позицію в наголошеному складі, всередині або на межах ритмогруп, наявність паузи всередині сполучення.

Перцептивний аналіз сприйнятих акустичних характеристик компонентів звукосполучень, які знаходяться на стику слів, а також інтерсегментних пауз показав різноманітність факторів, що впливають на їх реалізацію в усному висловлюванні і ступінь їх розпізнавання в суцільному мовленні. Провідними з них є наявність паузи у звукосполученні (p < 0,001) і позиція у фонетичному слові (p < 0,005). Такі фактори, як наголос, тип стику і частиномовна належність лексичних одиниць, які беруть участь в утворенні стику, є менш суттєвими у перебігу реалізації послідовності звуків на межах слів.

У нашому дослідженні прийняте розмежування акустичних пауз на мінімальні (5-20 мс), середні (20 - 60 мс) та максимальні (60 - 100 мс). У перцептивному плані паузи, найбільш слабко ідентифіковані аудиторами, відносяться до ділянок на межах між лексичними одиницями в рамках фонетичного слова. Їм відповідають повна відсутність фізичної паузи або фізична пауза довготою менш 60 мс. Паузи, ідентифіковані аудиторами найкращим чином, були відзначені тільки на міжфразових межах. Їх довгота коливається у межах від 100 до 900 мс. До проміжної зони оцінок відносяться паузи на стиках фонетичних слів. Їх довгота варіює в діапазоні від 60 до 100 мс.

У перебігу аудиторського аналізу була виділена ще одна група пауз, до якої відносяться сприйняті паузи без перерви фізичного сигналу. Кількість таких випадків складає 7 % від загальної кількості пауз, зафіксованих аудиторами на межах фонетичних слів. Виникнення паузоподібного виду пауз пов'язане з наявністю головнонаголошеного фінального складу, акцентне виділення якого створювало в аудиторів ефект паузації.

На акустичний аналіз було винесено такі характеристики передстикових глухих зімкнених звуків як аспірація, експлозивність і артикуляторна напруженість.

Аспірація плозивів була описана в темпоральних і частотних характеристиках, виходячи з довготи аспіративної фази і частотного розподілу шумів у спектрі звука. Було визначено, що передстикові глухі плозиви у фінальній позиції характеризуються значною втратою аспірації (70 %). Довгота інтерсегментної паузи всередині звукосполучення вище 60 мс є суттєвою для опису аспірованості плозивів (p < 0,01). Статистична обробка одержаних даних показала чітку кореляцію довготи аспіративної фази з довготою інтерсегментної паузи (r = 0,79; p < 0,0001). При цьому тип стику (тип наступного приголосного) не є суттєвим (p > 0,07). Довгота паузи 5-20 мс призводить до скорочення кількості аспірованих плозивів (28 %) або скорочення довготи аспіративної фази до 10-15 мс. Поява пауз на стику слів довготою 40-60 мс може слугувати критерієм аспірованості глухого плозива в 58 % випадків. Якщо пауза складає 60-100 мс, то довгота аспірації досягає 80-140 мс, і в цьому випадку можна розраховувати на високий відсоток аспірації (92 %).

У позиції абсолютного кінця фрази, коли за плозивом не йде який-небудь звук і довгота паузи є максимальною, кількіcть аспірованих плозивів складає 93,5 %. Кількість стиків без інтерсегментної паузи, але з реалізацією аспіративної ознаки склала 8 % випадків, що говорить про випадковий характер явища.

Вплив наголошеного складу є суттєвим тільки для реалізації сильно аспірованих плозивів (p < 0,001), які складають лише 11,5 % від загальної кількості передстикових плозивів. Для визначення кількісного розподілу аспірації позиція в наголошеному складі, яка передбачає групування плозивів на аспіровані/неаспіровані, не є значущою (p > 0,1).

Плозиви у консонантних сполученнях на стику фонетичних слів характеризуються більш довгою фазою аспірації у порівнянні зі стиками слів всередині ФС (p < 0,5). Максимальна довгота аспіративної фази передстикового плозива на стику ФС (55-100 мс) склала 52 % від загальної кількості стиків фонетичних слів, тоді як подібна довгота аспіративної фази плозивів на стику слів усередині ФС складає 15 % у цьому виді стику.

Аналіз розподілу високочастотних шумів у сегменті аспірації показав, що при середній довготі аспіративної фази аспіративний шум характеризується шириною смуги 5200-6300 Гц, протягненістю по всій лінії спектру (F1-F5). Скорочення довготи аспіративної фази обумовлює зсунення областей аспіративного шуму в область верхніх формант (F3-F5) і скорочення смуги шуму до 4500 Гц (p < 0,01).

Було визначено, що значення загальної довготи передстикових глухих плозивів варіюють у залежності від типу голосу (p < 0,005). Так, для жіночих голосів середні показники загальної довготи плозивів складають 89,57 мс, для чоловічих - 71,0 мс. Реаліція плозивів з більшою аспіративною фазою відзначається також у дикторів-жінок (р < 0,02). Середні показники довготи аспіративної фази для жіночих голосів складають 38,28 мс. Для чоловічих - 26,34 мс.

Експлозивність зімкнених проривних звуків була описана в темпоральних, частотних і енергетичних характеристиках, виходячи зі значень довготи експлозивної фазі, піків інтесивності прориву і максимумів інтенсивності в зонах концентрації енергії прориву. Було встановлено, що довгота експлозивної фази передстикових глухих плозивів складає в середньому 10-12 мс і є середньою величиною для всіх звуків цієї групи незалежно від їх місця утворення (р > 0,7).

Відсутність паузи призводить до суттєвої різниці в енергетичних характеристиках фази прориву. Так, при наявності середніх пауз показники піків інтенсивності складають 83,2 дБ, при відсутності паузи всередині звукосполучення - 74,3 дБ (p < 0,001). Значно розрізняються також показники рівня інтенсивності всієї експлозивної фази. З паузою вони складають 62,05 дБ, без паузи 60,2 дБ (p < 0,02). Позіція плозива в наголошеному складі не є значущою для експлозивної фази (p > 0,3).

На сегментному рівні виявлений взаємозв'язок між інтенсивністю фази зімкнення й інтенсивністю експлозивної фази (r = 0,58; p < 0,001), який проявляється у такій залежності: чим більша інтенсивність зімкнення, а значить менша напруженість змикаючого руху, тим більша інтенсивність прориву.

У даному дослідженні було зроблено спробу описати ознаку артикуляторної напруженості зімкнених проривних приголосних у параметрах акустичної потужності, яка вимірюється у квадратних мікропаскалях (мкПа²). Вибір цього параметра відповідає меті дослідження, оскільки він достатньо адекватно відображає ступінь участі голосу в артикуляції звуків і може слугувати надійним критерієм їх глухості/дзвінкості.

У перебігу дослідження була проведена загальна класифікація звуків за їх показниками потужності, які визначаються способом і місцем артикуляції звуків. Найбільш суттєва різниця у показниках потужності була виявлена у зв'язку з диференціацією звуків за способом утворення. Середні значення потужності для плозивів склали 505 мкПа², для щілинних звуків - 1000 мкПа², сонорних - 11102 мкПа², голосних звуків 16000 мкПа². Перевірка статистичної значущості різниці середніх величин потужності шумних (плозиви, фрикативи), сонорних приголосних і голосних за
U-критерієм Манна-Уітні показала наявність суттєвої різниці між ними (p < 0,001), що дає змогу в подальшому дотримуватися одержаного групування звуків за їх показниками потужності. Середні показники потужності глухих плозивів, які визначаються місцем утворення звуків, складають для білабіального плозива [p] - 231 мкПа², альвеолярного [t] - 599 мкПа², велярного [k] - 313 мкПа², при цьому різниця між середніми значеннями потужності білабіального та альвеолярного плозивів є суттєвою (p < 0,03).

Підвищення показників потужності в глухих приголосних свідчить про їх ленізацію, а значить про послаблення напруженості. Отже, напруженість шумних приголосних звуків обернено-пропорційна їх потужності.

У перебігу дослідження показників потужності передстикових глухих плозивів необхідно було встановити, чи залежать параметри потужності звуків від просодичних факторів, чи вони визначаються взаємовідносинами між одиницями сегментого рівня. Аналіз даних, одержаних внаслідок вимірювання потужності глухих передстикових плозивів, показав відсутність залежності параметрів потужності звуків від наявності інтерсегментної паузи в звукосполученні передстикових плозивів з паузою склали 670,2 мкПа², а при відсутності інтерсегментної паузи 786,2 мкПа² (p > 0,1).

Вимірювання показників потужності плозивів у наголошеному та ненаголошеному складах характеризуються різними середніми величинами. В наголошеному складі середні показники потужності дорівнюють 1043 мкПа², в ненаголошеному складі - 712,9 мкПа². Можна припустити, що в даному випадку підвищення показників потужності в наголошеній позиції пов'язане із впливом вокалічного компонента, який виконує функцію наголошеного сегмента у складі. Отже, зростання показників потужності свідчитиме про зменшення напруженості приголосних сегментів і про збільшення напруженості голосного. Однак перевірка даних, одержаних внаслідок двох вибірок, показала несуттєвість встановлених зв'язків між змінними вибірки (p > 0,7). Позиція на стиках слів у рамках ФС і на межах не є суттєвою при визначенні потужнісних характеристик передстикових плозивів (p > 0,5). Середні показники потужності передстикових у стиках слів на межах ФС складають 411,2 мкПа². Стики слів у рамках ФС характеризуються більшою потужністю - 511,6 мкПа².

Трактування артикуляторної напруженості зімкнених проривних звуків у даному дослідженні пов'язується, перш за все, зі ступенем напруженості змикаючого руху, який є основним артикуляторним елементом усіх зімкнених проривних звуків і виконує функцію перешкоди на шляху повітряного потоку. Отже, напруженість зімкнення визначатиметься часткою участі голосу в її утворенні, що виражається у підвищенні або зниженні рівня інтенсивності: чим нижча інтенсивність, тим вища її напруженість. Відповідно, підвищення рівня інтенсивності зімкнення говоритиме про слабкість змикаючого руху. Суттєвою є різниця глухих плозивів за довготою фази зімкнення плозивів у залежності від їх місця утворення. Довгота білабіального зімкнення у середньому складає 47 мс, альвеолярне зімкнення 35 мс, велярне зімкнення 27 мс (p < 0,01).

Довгота аспіративної фази передстикових глухих плозивів не впливає на рівень потужності, бо ступінь повітряності не є визначальним для характеристики звуків як напружених (R = 0,16). Плозиви з мінімальною аспіративною фазою (10-15 мс), але з максимальною довготою фази зімкнення (60-90 мс) мають потужність 100-300 мкПа². Скорочення зімкнення до 7-10 мс призводить до різкого збільшення показників потужності (до 3000 мкПа² и вище), що свідчить про загальне послаблення артикуляції, яке виражається в ленізації глухих передстикових плозивів.

Виявлено зворотний функціональний зв'язок інтенсивності фази зімкнення з її довготою: чим більша довгота фази зімкнення, тим менша її інтенсивність (r = -0,79), тим напруженішим є змикаючий артикуляторний жест.

Показники потужності плозива, які характеризують ступінь його напруженості, можуть бути візначені двома факторами - довготою зімкнення та його інтенсивністю. Проведений кореляційний аналіз між довготою зімкнення, його інтенсивністю і потужністю всього звука показав наявність певного зв'язку між інтенсивністю зімкнення і потужністю звука (R = 0,53), в той час як взаємозв'язок потужності з довготою зімкнення є значно слабшим (R = 0,3). Отже, вирішальним фактором у визначенні ступеня напруженості звука є не довгота зімкнення, а його інтенсивність.

Серед факторів, що впливають на послаблення напруженості глухих передстикових плозивів, слід назвати, перш за все, сполучуваність фінальних плозивів з попереднім звуком. У випадках, коли зімкненому проривному передує гоморганний сонорний, фаза зімкнення може значно скоротитися або бути повністю відсутньою, бо функцію зімкнення в цьому випадку виконує сам сонорний звук (p < 0,005). Послідовне порівняння значень довготи фази зімкнення фінальних глухих плозивів з типом попереднього звука показало наявність суттєвої різниці між середніми двох вибірок (p < 0,0001). Так, у сполученні з попереднім гоморганним сонорним середня довгота зімкнення складає 16 мс. Якщо перед плозивом знаходиться глухий щілинний звук, довгота фази зімкнення збільшується у 2,5 рази й складає у середньому 41 мс.

Перевірка середніх значень потужності за U-критерієм Манна-Уітні показала наявність суттєвої різниці в реалізації напружених звуків між чоловічими та жіночими голосами (p < 0,03). Потужність плозивів у вимовленні дикторів-жінок менша, ніж у дикторів-чоловіків і складає, відповідно, 420,2 мкПа² і 798,3 мкПа² .

Необхідно відзначити, що застосування найновіших програм комп'ютерної обробки й аналізу звукового сигналу (Goldwave 4.02, PRAAT 3.8) дало змогу провести сегментацію мовленнєвого потоку та виділення з нього мінімальних звукових сегментів з високим ступенем надійности. Розпізнавання звукових образів проводилося на основі сполучення візуального й аудитивного контролю сегментації, вимірювання часових, енергетичних та потужнісних параметрів виділених сегментів, а також з використанням дистинктивних ознак звуків, які утворюють стик. Статистична обробка одержаних даних була виконана з використанням програмного пакету STATISTICA 5.0 на персональному комп'ютері AMD K-6/2 300.

Проведений аналіз складної акустичної структури консонантних компонентів словесного стику дав змогу визначити низку закономірностй, які визначають варіювання приголосних звуків на стиках слів і зв'язування їх у єдиний ланцюжок.

У перебігу дослідження було встановлено, що на реалізацію ознак стикових приголосних впливають різні фактори - сегментні, супрасегментні, комбінаторні (коартикуляторні), екстралінгвальні. При цьому значущість цих факторів є різною. Дані перцептивного й інструментального видів аналізу дають змогу встановити ієрархію досліджуваних факторів за значущістю і зробити висновок про те, що деякі з них мають універсальний характер, інші ж - тільки обмежену дію.

Зміна якісно-кількісних характеристик приголосних значною мірою визначається просодією мовленнєвого висловлювання. Так, паузація є універсальним фактором, який впливає на реалізацію приголосних на стиках слів: наявність паузи вище 60 мс. сприяє збереженню дистинктивних ознак приголосних, які утворюють стик, а саме аспірованості та експлозивності передстикових глухих зімкнених приголосних (p < 0,001). Наголос у фонетичному слові є суттєвим тільки для реалізації сильно аспірованих плозивів і не впливає на показник експлозивності й потужності звуків. Позиція на стику ФС має суттєве значення для реалізації довготи аспіративної фази фінальних глухих плозивів (p < 0,05).

Дослідження сегментної структури приголосних звуків, які утворюють словесний стик, дало змогу висунути гіпотезу про те, що причини якісно-кількісних модификацій визначаються їх сегментним складом, а саме кількістю часових сегментів, які утворюють звук. Так, полісегментні звуки (зімкнені проривні приголосні, африкати, дифтонги) мають потенційну можливість розчленовуватися (дробитися) у потоці мовлення під впливом певних просодичних і позиційно-комбінаторних факторів (пауза, наголос, тип контактного звука). Моносегментні звуки (щілинні, сонорні, вібранти, голосні монофтонги), навпаки, мають значну стабільність, яка виражається у збереженні дистинктивних ознак і цілісної структури сегмента. Їх зміни більшою мірою зв'язані з модифікаціями за двінкістю/глухістю, тобто за ступенем участі голосу, й мають, скоріше, кількісний характер.

Аналіз структури глухих плозивів дав змогу виділити коартикуляторно залежні і коартикуляторно незалежні сегменти. До коартикуляторно залежних сегментів належать фази зімкнення й прориву зімкнених проривних приголосних. Наприклад, фаза зімкнення глухого плозива буде значно коротшою, а значить, менш напруженою, якщо перед плозивом ітиме гоморганний сонорний звук або голосний; якщо перед плозивом є щілинний звук, то довгота і напруженість змикаючого жесту значно збільшуватиметься (p < 0,0001). Довгота та інтенсивність експлозивної фази також не залежать від просодичних факторів, за винятком пікової інтенсивності прориву, показники якої варіюють від наявності/відсутності паузи у звукосполученні (p < 0,001). Очікувана різниця енергетичних характеристик експлозивної фази в залежності від місця утворення зімкненого проривного звука [Machelett, Tіllmann, 1996] не підтвердилася, що дає змогу вважати цю залежність дійсною тільки при реалізації окремо вимовлених слів. У суцільному потоці мовлення різниця за місцем утворення звуків матиме другорядний характер, оскільки більш значущим тут є ступінь взаємодії звуків один з одним, тобто коартикуляція.

Аспіративна фаза, навпаки, належить до коартикуляторно незалежних сегментів, бо її реалізація залежить у більшій мірі від таких просодичних факторів як наявність наступної паузи (p < 0,001), позиція на стику ФС (p < 0,05), наголос (реалізація сильно аспірованих звуків) (p < 0,001), а також від такого екстралінгвального фактора як тип голосу (чоловічий/жіночий) (p < 0,02).

Аналіз одержаних характеристик акустичної потужності передстикових плозивів виявляє відсутність залежності параметрів потужності від низки зовнішніх просодичних факторів, таких як позиція в наголошеному складі ФС, стик ритмогруп або наявність паузи у звукосполученні. Артикуляторна напруженість звукових реалізацій глухих плозивів, описана в параметрах акустичної потужності, визначається взаємовідносинами одиниць сегментного рівня, зокрема ступенем напруженості змикаючого жеста. Зміна параметрів потужності плозивів чітко корелює зі зміною довготи й інтенсивності фази зімкнення. Однак реалізація фази зімкнення у значній мірі залежить від типу контактного попереднього звука, а її інтенсивність визначається ступенем участі голосу (сонорності) в утворенні попередньго звука. Також простежується чітка кореляція показників потужності звуків у залежності від типу голосу (чоловічий/жіночий), тобто вплив екстралінгвального фактору. Отже, акустична потужність звуків визначається сегментними, комбінаторними та екстралінгвальними факторами.

Розглядаючи значущість комбінаторних (коартикуляторних) факторів, важливо відзначити суттєвий вплив подібності або різниці стикових консонантів за місцем утворення, тобто гоморганність/гетероорганність звукових послідовностей. Так, гоморганні сполучення приголосних характеризуються значними модифікаціями, навіть якщо вони й розрізняються за способом утворення, наприклад, сполучення “плозив+фрикатив”, “плозив+сонорний”. У гетероорганних сполученнях важливою є певна послідовність звуків, а також їх різниця за способом утворення. Реалізація послідовностей приголосних компонентів підлягає значною мірою законам антиципуючої коартикуляції, при якій артикуляторний жест наступного звука домінує над артикуляторним жестом попереднього звука. Так, у послідовності “велярний приголосний + білабіальний приголосний” формування велярного зімкнення визначатиметься вимогами лабіального зімкнення, оскільки рухи щелепи й губ спрямовані на досягнення зімкнення незалежно від фонетичного контексту і переважимуть над зімкненням спинки язика з м'ягким піднебінням. Одержана модель звукових послідовностей на межах слів підтвержує теорію “співтворення” звуків, яка ґрунтується на взаємовпливі контактних і дистантних сегментів на артикуляторний та акустичний континууми.

Було визначено, що низка ознак приголосних звуків корелює з таким екстралінгвальним фактором як тип голосу (чоловічий/жіночий), а саме загальна довгота фінальних глухих плозивів, їх аспірованість і напруженість.

У цілому, зімкнені проривні глухі приголосні, які знаходяться у передстиковій позиції в консонантних звукосполученнях на стику слів, характеризуються частковою або повною втратою аспірації, скороченням експлозивної фази, послабленням напруженості, що виражається в реалізації ленізованих форм плозивів. Такі модифікації приголосних на стику слів відбуваються внаслідок процесів асиміляції та коартикуляції звуків і залежать від позиційно-комбінаторних факторів, просодії мовленнєвого висловлювання, а також від такого екстралінгвального фактора як тип голосу (жіночий/чоловічий).

Дослідження консонантних звукосполучень на стиках слів у суцільному дикторському мовленні є певним внеском у розширення орфофонічного аспекту німецької вимовної норми, що прямо зв'язане з аналізом реалізації фонем у мовленні, тобто їх алофонів. Зафіксовані модифікації приголосних, які виражаються в редукції окремих звукових компонентів або їх елізії, свідчать про загальне послаблення артикуляції звуків у суцільному мовленні і не є відхиленням від нормативної реалізації. Однак наявність значної кількості редукованих форм у мовленні професійних дикторів може розглядатися, з одного боку, як послаблення впливу прескриптивної норми, а з іншого боку, як посилення орієнтації на більш природний тип вимови, характерний для усного мовлення. Таке зниження якісного рівня усної презентації інформаційних текстів може бути виправдане прагненням дикторів до створення ілюзорного ефекту заміни читання говорінням.

Вивчення акустико-артикуляторних особливостей сполучень звуків на стику слів може бути спрямоване на розробку надійних критеріїв мікро- і макросегментації тексту, який звучить, що є необхідним при створенні програм аналізу й синтезу мовлення. Результати дослідження можуть бути застосовані в царині культури мовлення у засобах масової інформації, у навчальному процесі для досягнення безакцентної вимови, а також у логопедичній та фоніатричній практиці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Вербицкая Т.Д., Петлюченко Н.В. Роль фоностилистики в формировании коммуникативной компетенции // Материалы сообщений межвузовской научной конференции “Місце лінгвістичних дисциплін у формуванні комунікативної компетенції”. - Измаил, 1995. - С.15-16

Петлюченко Н.В. К вопросу о реализации немецкой произносительной нормы в подготовленной речи // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОДУ. - Одеса, 1997. - Вип.1. - С.74-80.

Petlyuchenko N.V. Specіfіc features of realіzatіon of plosіves іn juncture posіtіons іn German prepared speech // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОДУ. - Одеса, 1998. - Вип.3. - С.245-258.

Петлюченко Н.В. Фонетические характеристики некоторых согласных в немецкой подготовленной речи // Современные речевые технологии. Сборник трудов IX сессии Российского акустического общества. - М.: ГЕОС, 1999. - С.112-117.

Петлюченко Н.В. Вплив просодичних факторів на акустичні параметри зімкнених проривних приголосних на стику слів // Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОДУ. - Одеса, 1999. - Вип.4. - С.119-131.

Петлюченко Н.В. - Реалізація консонантних сполук на стику лексичних одиниць (інструментально-фонетичне дослідження на матеріалі мовлення дикторів радіо та телебачення Німеччини). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Одеський державний університет ім. I. I. Мечникова, Одеса, 1999

Дисертація присвячена опису перцептивних та акустичних характеристик приголосних звуків у рамках звукосполучень на стику двох слів у суцільному мовленні дикторів радіо та телебачення Німеччини. У роботі досліджуються 81 тип приголосних звукосполучень, де у передстиковій позиції знаходяться зімкнені проривні приголосні, а у післястиковій позиції представлений весь корпус приголосних німецької мови. У перебігу дослідження встановлено, що реалізації консонантних звукосполучень на стиках слів у суцільному мовленні визначаються рамками структурних звукових одиниць більш високого порядку, таких як склад, слово, фонетичне слово, і можуть розглядатися тільки в умовах зміни даних структурних одиниць. Коартикуляторна модель звукових послідовностей на межі cлів узгоджується з теорією співтворення звуків і підлягає законам антиципуючої коартикуляції. При розгляді структури зімкнених проривних приголосних виділяються коартикуляторно залежні та коартикуляторно незалежні сегменти. Ознака артикуляторної напруженості звуків описується у параметрах акустичної потужності. Артикуляторна напруженість зімкнених проривних приголосних трактується у залежності від довготи та інтенсивності фази зімкнення.

Ключові слова: вимовна норма, прочитане мовлення, коартикуляторна модель, фонетичне слово, консонантні звукосполучення, сегментація, аспірація, експлозивність, напруженість.

Петлюченко Н.В. - Реализация консонантных сочетаний на стыке лексических единиц (инструментально-фонетическое исследование на материале речи дикторов радио и телевидения Германии). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Одесский государственный университет им. И. И. Мечникова, Одесса, 1999.

Диссертация посвящена описанию перцептивных и акустических характеристик согласных звуков в рамках звукосочетаний на стыке двух слов, выделенных из прочтенной немецкой речи. В работе исследуется 81 тип консонантных звукосочетаний, где в предстыковой позиции находится глухой плозив, а в застыковой позиции представлен весь корпус немецких согласных. В ходе исследования установлено, что реализации консонантных звукосочетаний на стыках слов в слитной речи определяются рамками структурных звуковых единиц более высокого порядка, таких как слог, слово, фонетическое слово и могут рассматриваться только в условиях изменения данных структурных единиц. Коартикуляторная модель звуковых последовательностей на границах слов согласуется с теорией сопроизводства звуков и подчиняется законам антиципирующей коартикуляции. При рассмотрении структуры смычных взрывных согласных выделяются коартикуляторно зависимые и коартикуляторно независимые сегменты. Признак артикуляторной напряженности согласных звуков, образующих словесный стык, описывается в параметрах акустической мощности. Артикуляторная напряженность смычных взрывных согласных трактуется в зависимости от длительности и интенсивности фазы смычки.

Ключевые слова: орфоэпическая норма, прочтенная речь, коартикуляторная модель, фонетическое слово, консонантные звукосочетания, сегментация, аспирация, эксплозивность, напряженность.

Petlyuchenko N.V. Realіzatіon of Consonant Sequences at Boundarіes of Lexіcal Unіts (іnstrumental phonetіc research based on speech of German radіo and televіsіon newscasters). - Manuscrіpt (Typescrіpt).

Thesіs for PhD degree by specіalіty 10.02.04 - Germanіc languages. - The Mechnіkov Odessa State Unіversіty, Odessa, 1999.

The dіssertatіon descrіbes perceptіve and acoustіc features of consonants wіth the sound sequence framework at word boundarіes. It іnvestіgates 81 types of consonant sequences, where the prejuncture posіtіon іs occupіed by a plosіve, whereas the postjuncture posіtіon іs represented by the whole set of German consonants. As a result of the research іt was establіshed that realіzatіon of consonant sequences at word boundarіes іn contіnuous speech іs determіned by the framework of hіgher structural sound unіts, such as syllables, words, rhythmіc groups. Therefore, they can be studіed only under condіtіon of alteratіon of these structural unіts. The coartіculatory model of sound sequences at word boundarіes іs іn agreement wіth the theory of word co-productіon and complіes wіth the law of antіcіpatіng coartіculatіon. When consіderіng the structure of plosіves, coartіculatory dependent and coartіculatory іndependent segments can be sіngled out. The feature of artіculatory tensіon of consonants formіng the juncture іs descrіbed іn terms of acoustіc power. Artіculatory tensіon of plosіves іs іnterpreted dependіng on the duratіon and іntensіty of the closure phase.

Key words: pronuncіatіon norm, read speech, coartіculatory model, rhythmіc group, consonant sequence, segmentatіon, aspіratіon, explosіveness, tensіon.

Размещено на Allbest.ru