Соціофонетична варіативність сучасної німецької мови у Німеччині

Як приклад можна навести стратифікацію короткого голосного [E] у ненаголошених префіксах ent-, emp-, а також в позиції перед сонорним [R] у префіксах er-, ver-, zer. У роботі проведено аналіз вимови інформантів обох груп для встановлення фактів відповідності реалізацій голосного [E] вимогам стандартної вимовної норми і порівняння результатів в обох групах мовців. Незважаючи на рекомендації словників вимови, вимовляння голосного в позиції перед сонорними у префіксах в більшості випадків не супроводжувалося вокалізацією приголосного [R] та елізією голосного, котрий реалізовувався інформантами навіть в умовах офіційного спілкування. Вартий уваги і той факт, що словники вимови по-різному трактують норму стосовно статусу голосного [E] у префіксах er-, ver-, zer. У той час коли “Великий словник німецької вимови” (GWDA: Leipzig, 1982) пропонує схему реалізації типу [#] + [], тобто елізія голосного, яка супроводжується вокалізацією сонорного [R], “Словник вимови” (DUDEN: Mannheim, 1990) рекомендує повну артикуляцію голосного і вокалізацію приголосного за схемою - [E] + []. Інформантам було запропоновано тест з метою визначення їх суб'єктивної реакції на можливість вокалізації приголосного у префіксах (табл. 2; 3). З кількох варіантів можливих реалізацій їм потрібно було вибрати ту, котра на думку інформантів: а) найбільш типова для їх власної вимови, або б) для вимови співрозмовників. Більшість школярів і студентів негативно оцінюють стандартний вимовний варіант словника (GWDA) для всіх контекстів офіційного спілкування, даючи йому перевагу в невимушеному мовленні.

Таблиця 2. Розвиток соціальної оцінки у тестах на суб'єктивну реакцію для офіційного мовлення

Таблиця 3. Розвиток соціальної оцінки у тестах на суб'єктивну реакцію для невимушеного мовлення

Виділені варіанти реалізацій мають розбіжності у межах двох ступенів офіційності мовлення, причому три варіанти [], [] та [#] виявляють абсолютну стабільність у контекстах офіційного спілкування. Тільки при читанні списків фраз і слiв студенти допускають мінімум реалізації варіанта [] (загалом 2% із зазначених прикладів). У той же час, усі інформанти обох груп демонструють високі середні показники реалізації варіанта [E R] в умовах офіційного спілкування, даючи йому перевагу перед іншими. У контексті невимушеного спілкування даний варіант реалізації ФЗ у мовленні студентів не реєструється, а школярі вважають його найменш престижним у порівнянні зі всіма останніми (тільки 3%).

Таблиця 4. Змінні правила реалізації фонологічної змінної [E] в ненаголошених префіксах у мовленні школярів і студентів

Найвищі середні показники є характерними для варіанта ФЗ [] в обох контекстах невимушеного спілкування. При перебудові мовлення на офіційне середні показники виявляють різку стратифікацію і знижуються, а в мовленні студентів взагалі не реєструються. Різним є також і ступінь елізії ФЗ у префіксах для мовлення школярів і студентів. Якщо в мовленні студентів відсоток елізії ФЗ досить низький у контексті невимушеного мовлення (від 39% до 21%), то у школярів він становить для цього ж контексту досить високий середній показник (від 51% до 44%). Варто уваги, що при читанні тексту і списку слів елізія голосного не помічена ні в жодного інформанта.

Метою наступного пiдрозділу роботи є опис і порівняння деяких вимовних особливостей соціальних діалектів Німеччини, виходячи з прийнятого розподілу населення республіки на три верстви: вищу, середню і нижчу. У ролі об'єкта спостереження були обрані представники всіх трьох верств, а саме: професори університетів (вищий соціальний шар), службовці середнього рангу (середній соціальний шар) та робітники виробничих підприємств (нижчий соціальний шар). Представники даних шарів населення Німеччини протиставлені за одним із найважливіших соціальних параметрів - рівнем освіти, і, як наслідок, ступенем професійної кваліфікації. Відрізняються вони між собою і за розміром основного прибутку, а також за обсягом та якістю виконаної роботи. Крім того, мовці, які належать до різних соціальних груп населення держави, розподіляються у певній опозиції один до одного і за віковими показниками, тому що середній вік професора університету становить близько 55-60 років, державного службовця середнього рангу - 40-45 років, а робітника на виробництві - 30-35 років. Об'єктом спостереження слугувало мовлення інформантів, зафіксоване у трьох умовах спілкування: 1. Невимушене спілкування мовців (А); 2. Нестандартне інтерв'ю (В); 3. Офіційне спілкування (С). Зразками невимушеного мовлення інформантів стали фонограми, здійснені методом потайного запису у перервах між лекціями й у вільний час восьми професорів (чотири жінки і четверо чоловіків): університетiв м. Гейдельберг та м. Гамбург; в бюро під час обідніх перерв семи службовців - співробітників редакції “Journal Frankfurt” м. Франкфурт-на-Майні та відділу міжнародних зв'язків міської ради м. Гейдельберг (три жінки і четверо чоловіків); під час виробничих перерв восьми робітників великої оптової фірми “Steilmann” у м. Ваттеншайд та фірм з виробництва верхнього жіночого одягу “Betty Barclay” і “Vera Mont” у м. Епельхайм (п'ять жінок і троє чоловіків). Зразками більш офіційного спілкування стали відповіді інформантів на запитання у межах тесту “нестандартне інтерв'ю”, тобто розмова дослідника з інформантом на побутові теми. Прикладами офіційного спілкування професорів університетів стали фонозаписи їх лекцій в учбових аудиторіях, а у службовців і робітників - уривки текстів з часописів “Spiegel” та “FOCUS”, прочитані ними вголос і зафіксовані на магнітну плівку. У ролі елементів звукової системи німецької мови, які були піддані безпосередньому спостереженню у мовленні інформантів, виступили голосні високого піднесення [i], [i:], [y], [y:], [], [u:], у вимовлянні яких помічені значні зміни.

У реалізації довгого закритого [u:] і короткого відкритого [] у мовленні всіх інформантів помічені наступні зміни:

1 Кількісна редукція довгого голосного верхнього піднесення [u:] у відкритому наголошеному і ненаголошеному складі.

2 Кількісна редукція короткого відкритого [] (розширення) до довгого закритого [u:] у закритому складі у сполученнях прийменника з артиклем - zum - [t s u: m].

3 Якісна редукція довгого закритого [u:] і короткого відкритого [] у наступних позиціях:

а) у переднаголошеній позиції перед голосним - zuerst - [ t s e: s (t)];

б) у ненаголошеному префіксі - unter - [ n t i: t ];

в) також у поєднанні із сонорними і зiмкненими приголосними “t”, “d” та “k”: gut - [ g u t ], hundert - [ h n : t ]; Wunder - [ v n : ]; gucken - [ g k ];

г) у поєднанні з фрикативними - mu - [ m s ]; Luft - [ l f t ]; г) у ненаголошених частках nun, nur - [ n () ];

д) у ненаголошеному префіксі zu- та частці zu - zusammen - [ t s z a m ]; zu - [ t s ];

е) у ненаголошеному суфіксі -ung - Kьrzung - [k y a t s (a) ].

Таким чином, усі реалізації довгого [u:] і короткого [] були зведені до наступної низки варіантів:

У реалізації довгого закритого [y:] та короткого відкритого [y] у мовленні всіх інформантів помічені наступні зміни:

1 Кількісна редукція довгого голосного верхнього піднесення [y:] у відкритому наголошеному і ненаголошеному складі.

2 Якісна редукція довгого закритого [y:] у ненаголошеному префіксі ber-, яка супроводжувалася субституцією дзвінкого вибухового “b” дзвінким щілинним “w”: ьberlegen - [ v l e: ]; ьberwinden - [ v v i n].

3 Якісна редукція довгого закритого [y:] та короткого відкритого [y] у закритому наголошеному складі перед щілинними і вибуховими приголосними: Wьste - [v s t ]; drьckt - [ d R k t ]; Kьste - [ k s t ]; lьften - [ l f t n ]; mьssen - [m s n].

4 Якісна редукція короткого відкритого [y] у позиції після “w” перед “R” до короткого голосного середнього піднесення переднього ряду [] при збереженні лабіалізації голосного і вокалізації сонорного “R”: Wьrde - [ v d ]; Wьrme - [ v m ]. Всі вищезгадані зміни за ознакою піднесення язика і ряду помічено в мовленні інформантів найбільш часто у контексті невимушеного спілкування.

У реалізації довгого закритого [i:] та короткого відкритого [i] у мовленні всіх інформантів помічено наступні зміни:

1 Кількісна редукція довгого голосного верхнього піднесення [i:] у відкритому наголошеному і ненаголошеному складі.

2 Якісна редукція довгого закритого [i:] в позиції перед “R” до закритого голосного середнього піднесення [e:] з вокалізацією сонорного “R”: vier - [ f e: ]; studiere - [ t u d e: ]; markieren - [ m a k e: n ]; polieren - [ p o l e: n].

3 Якісна редукція довгого закритого [i:] до нечіткого [] (Murmellaut) у ненаголошеній позиції: wieviel - [ v i f () l ]; sowieso - [ z o v z o ].

4 Якісна редукція короткого відкритого [i] до короткого відкритого голосного середнього піднесення [E] у закритому складі перед білабіальними і передньоязиковими сонантами “m” і “n”: binde ich - [ b E n E ]; finde ich - [ f E n E ]; immer - [ E m ].

5 Якісна редукція короткого відкритого [i] до лабіалізованого голосного середнього підйому [] в позиції перед “R”, яка супроводжується елізією “R”: wird - [ v t ]; wirklich - [ v k l i ].

Використання методики статистичної оцінки реалізації ФЗ та їх варіантів у мовленні інформантів трьох груп (група 1 - професори; група 2 - службовці; група 3 - робітники) зробило можливим вивести змінні правила реалізації голосних (за даними якісної редукції) і встановити їх значення у взаємодії з чинниками соціального плану. Як приклад соціофонетичної стратифікації ФЗ у мовленні представників трьох соціальних груп можна навести реалізацію ФЗ [i:] та [i]. Середні показники реалізації варіантів ФЗ [i:] та [i] у мовленні професорів мають розбіжності залежно від контексту спілкування інформантів. Досить високими є показники реалізації варіантів [E] і [e:] у невимушеному спілкуванні - від 62% до 38%. Для всіх варіантів ФЗ [i:] і [i] типовим є різке зниження середніх показників реалізації в офіційному мовленні, при цьому варіант [] у даному контексті не був зареєстрований, а показники двох варіантів ФЗ - [E] та [] склали мінімальні величини (від 4% до 2%), що вказує на прагнення і здатність інформантів використовувати у контексті офіційного спілкування виключно нормативні варіанти реалізації ФЗ [i:] та [i]. Реалізація некодифікованих варіантів ФЗ в умовах нестандартного інтерв'ю склала в середньому одну третину від всіх зафіксованих прикладів. Найнижчі показники у всіх контекстах спілкування виявляє варіант ФЗ [ ].

Таблиця 5. Змінні правила реалізації ФЗ [ i: ] та [ i ] у мовленні професорів

У мовленні службовців були зафіксовані всі варіанти реалізації ФЗ [i:] та [i]. Найбільший відсоток редукції помічено в умовах неофіційного спілкування і нестандартного інтерв'ю, хоча і в офіційному мовленні службовців помітні значні відхилення від вимовної норми. На противагу мовленню професорів, якість стильової залежності, тобто ступінь стильового зсуву у службовців виявляється не досить виразно. Цей факт свідчить про меншу варіативність ФЗ [ i: ] та [ i ] при переході від одних умов спілкування до інших. Мовлення інформантів відрізняється більшою стабільністю, тобто мовці вiддають перевагу редукованим вимовним формам, які мають певні відмінності від вимовного стандарту в усіх контекстах.

Таблиця 6. Змінні правила реалізації ФЗ [i:] та [i] у мовленні службовців середнього рангу

Найвищий відсоток редукції ФЗ [i:] та [i] зареєстровано в мовленні робітників у всіх контекстах спілкування інформантів. Якість стильової залежності мовлення робітників виражена найбільш слабко у порівнянні з мовленням службовців, а тим більше професорів. Ступінь стильового зсуву найбільш високий у реалізації варіанта ФЗ [E] і склав 52% при перебудові мовлення з невимушеного на офіційне; у реалізації варіанта ФЗ [] - 42%; у реалізації варіанта ФЗ [e:] - 28%; у реалізації варіанта ФЗ [] - 25%. Аналіз мовлення робітників виявив найбільшу стабільність в реалізації некодифікованих форм у всіх контекстах спілкування інформантів, що свідчить про мінімальне прагнення інформантів вживати вимовний стандарт.

Таблиця 7. Змінні правила реалізації ФЗ [i:] та [i] у мовленні робітників промислових виробництв (група 3)

З точки зору лінгвістичного аналізу цікаво також встановити, чи пов'язані зміни в мовленнєвій поведінці інформантів з дією такої соціальної ознаки, як вік. Як дослідницький матеріал були використані фонозаписи мовлення п'яти інформантів-лікарів, здійснені у трьох умовах: 1. Невимушене спілкування (А); 2. Нестандартне інтерв'ю (В); 3. Офіційне спілкування (С) (читання тексту і списку слів). Двоє інформантів є представниками середньої генерації, вік яких складав у 1997 році відповідно 33 і 37 років (група 1). Троє інформантів належать до старшої генерації, їх вік - 54, 62 та 56 років (група 2). Метою лінгвістичного аналізу був ступінь випадіння (елізії) [ ] (Murmellaut) у ненаголошених закінченнях -en; -em; -el; -eln та визначення середніх показників реалізації даної ФЗ у мовленні мовців. Дослідження показало, що для обох груп інформантів типовими є як реалізація [ ], так і випадіння голосного у ненаголошених закінченнях. Коли ще в кінці 80-х років елізія голосного у ненаголошених закінченнях розглядалась як субстандартна реалізація, то, згідно норми стандартної німецької вимови (DUDEN: 1990), нині прийнятними є обидва варіанти реалізації. При збереженні загальної тенденції до вживання більш поширеного раніше варіанта реалізації, тобто до вимовляння Murmellaut [] у ненаголошених закінченнях -en; -em; -el; -eln, загальна кількість прикладів елізії у всіх контекстах у групі 1 вища в умовах невимушеного спілкування і значно перевищує поширеність даної вимовної форми в офіційному спілкуванні у порівнянні з групою 2. Дана тенденція свідчить, можливо, про те, що люди старшої генерації схильні до вживання у своєму мовленні, особливо офіційному, нормативного варіанта, котрий є престижнiшим у цій віковій групі, внаслідок минулого мовного досвіду, отриманої освіти, поширених норм та соціальних контактів. Порівняння мовленнєвої поведінки інформантів двох груп та їх відповіді на запитання тесту свідчать про те, що нова вимовна форма є поширенiшою в середовищі мовців середнього віку, тобто перебуває в стадії розвитку.

Як дослідницький матеріал при соціофонетичній стратифікації ФЗ [] у ненаголошених закінченнях -en; -em; -el; -eln для мовлення представників чоловічої і жіночої статі використано фонозаписи мовлення шести інформантів-вчителів (трьох чоловіків і трьох жінок), які належали до середньої генерації (вік інформантів склав: чоловіки - 32, 35 та 38 років; жінки - 30, 34, 35 років); усі члени одного колективу викладачів інституту іноземних мов землі Північна Рейн-Вестфалія. Записи мовлення здійснено також у трьох умовах спілкування: 1. Невимушене спілкування - (А); 2. Нестандартне інтерв'ю - (В); 3. Офіційне спілкування (читання тексту та списків слів) - (С). Результати аналізу стилістичної залежності, пов'язаної зі статтю інформантів, наведено у відповідних таблицях і графіках. Аналіз вимови показав, що обом групам інформантів властивою є як реалізація [ ], так і випадіння голосного у ненаголошених закінченнях -en; -em; -el; -eln. У всіх трьох контекстах спілкування фіксуються високі середні показники елізії голосного у ненаголошених закінченнях, за винятком умов офіційного спілкування в інформантів-жінок (11%). Однак загальний відсоток стильової залежності елізії голосного у всіх випадках вище у мовців чоловічої статі. У дисертації здійснено також соціофонетичну стратифікацію німецьких дифтонгів [ ae ] і [ ] у мовців з інтервалом у 12 років. Проведене нами дослідження вимовних особливостей студентів НДР у 1986 році дозволило порівняти отримані раніше дані з вимовою тих же самих мовців у теперішній час. Дослідницьким матеріалом послужили записи мовлення тих самих інформантів і аналіз реалізації фонологічних змінних (дифтонгів [ ae ] і [ ]). Мовлення двох інформантів-чоловіків, які нині працюють у системі освіти Німеччини (вчитель гімназії м.Лейпціг, вік - 32 роки, та інспектор відділу міжнародних зв'язків міської ради м.Йена, вік - 34 роки) записано в трьох умовах спілкування: 1. Невимушене спілкування (А); 2. Нестандартне інтерв'ю (В); 3. Офіційне спілкування (С) (читання тексту та списку слів, які містять досліджувану змінну. У зв'язку з тим, що у 1986 році ми виділили п'ять умов спілкування, до яких належали й вищезгадані, то за основу при порівняння були взяті саме ці три контексти). Зафіксовані варіанти реалізації дифтонгів [ ae ] і [ ] наведені у вигляді наступних двох рядів: [ ae ] [ ai ] [ a ] [ Е ] [ # ]; [ ] [ i ] [ ]. З перебудовою мовлення інформантів на більш невимушене, відбувалося наростання редукції дифтонгів, яке супроводжувалося очевидною монофтонгізацією голосних, аж до повного випадіння як окремих елементів, так і голосних цілком, особливо у службових словах, артиклях, а також у словах із малозначущою функцією. У неозначеному артиклі “ein” дифтонг зазнавав елізії, а складоутворюючим становився сонант. Спостерігається фонетична омонімія неозначеного артикля, займенника “den”, особового займенника “ihn”, прийменника типу “guten”, які реалізовувалися у мовленні як сонант [n], котрий приєднувався як енклітика до попереднього складу. У ряді випадків помічено вимовляння дифтонга [ae] як [a] або [E] в артиклі “ein”, але досить чітка реалізація голосного у числівнику “ein”. У наголошених позиціях зафіксовано чітке вимовляння другого компонента обох дифтонгів як відкритого короткого [i], особливо в абсолютному кінці слова, складу та перед голосними. Вищезгадані вимовні форми притаманні обом інформантам у офіційному мовленні і в умовах нестандартного інтерв'ю. Вартий уваги той факт, що більше десяти років тому словники німецької вимови (GWDA i DUDEN) не містили інших можливостей реалізації дифтонгів, окрім [ae] і []. У дослідженні студентського мовлення у 1986 році відзначалося, що поруч із даними вимовними формами все більшого вжитку набувають варіанти реалізації [ai] та [ i ]. Останні видання словників вимови (DUDEN, 1990) визнають вимовляння дифтонгів [ ae ] і [ ] прийнятними як [ ai ] та [ i ] в усiх контекстах спілкування, що й закріплюється відповідною транскрипцією. Таким же чином виглядають ці дифтонги і в сучасних курсах з нормативної фонетики (див., наприклад, H.Gцbel u.a. “Ausspracheschulung Deutsch. Phonetikkurs. - Kцln, 1991). Тобто, ще у 1986 році в аналізі тенденцій вимови студентів зафіксовано вимовну форму, яка знаходилась у стадії розвитку і отримала через декілька років статут нормативної. До однієї з вимовних особливостей дифтонга [ ae ] можна віднести також і його реалізацію у запереченні “nein” як [ n e: ] або [ n : ] у невимушеній розмові і в контексті нестандартного інтерв'ю. Подібна вимовна форма набула досить широкого поширення в останні роки і увійшла до сфери широкого вжитку багатьох носіїв німецької мови в розмовному мовленні.

Основні результати дослідження соціофонетичної варіативності сучасної німецької мови у Німеччині у світлі поставлених питань і проблем звелись до наступних:

У сучасній німецькій мові виділяється ряд варіацій, пов'язаних із конкретними соціальними ознаками мовців. До них належать соціальні діалекти носіїв мови, а також варіації, пов'язані з віковими показниками (аннолекти), статевою належністю (сексолекти), які відрізняються одна від одної набором диференційних ознак на рівні вимови.

Дослідження варіативності вимови представників усіх груп інформантів, об'єднаних вишезгаданими соціальними ознаками, уперше обгрунтувало можливість зіставлення двох аспектів - фоностилістичного і соціостратифікаційного з метою встановлення відмінностей між: а) певними стилями мовлення; б) різними соціолектами, сексолектами та аннолектами на матеріалі сучасної німецької мови Німеччини.

Соціофонетичне дослідження мовлення дозволило встановити змінні правила реалізації фонологічних змінних та їх варіантів для кожної групи мовців, об'єднаних дією різних соціальних ознак: а) належністю до соціальної групи; б) статевою належністю; в) віковими показниками в різних соціальних контекстах спілкування і пов'язати мовленнєву поведінку мовців із вибором відповідного стилю вимови.

Результати тестів, проведених у середовищі інформантів, вказують на те, що поява звукових змін у мовленні не суперечить уявам мовців про вимовний стандарт і відповідає очікуванням комунікантів. Отже, деякі із зафіксованих реалізацій можуть претендувати на місце у системі вимовної норми німецької мови у межах стилістично забарвлених варіантів і бути представленими в орфоепічних словниках.

Проведене дослідження соціофонетичної стратифікації мовлення, встановлення змінних правил реалізації сегментного складу німецької мови залежно від соціального статусу мовця, його віку і статі, з урахуванням стилістичних факторів спілкування підтверджує основні позиції і гіпотези соціофонетики:

а) середні частотнi показники реалізації фонологічної (соціофонетичної) змінної дозволяють встановити статистичне змінне правило вимови

б) у різних стилістичних контекстах спілкування члени однієї соціальної спільноти відрізняються за вживанням тієї чи іншої фонологічної змінної та її варіантів

в) у конкретному стилістичному контексті спілкування всі члени соціальної спільноти поводять себе подібно, говорять одностильно, використовуючи відповідний стиль вимови

г) одна й та сама фонологічна (соціофонетична) змінна відображає як стилістичну, так і соціальну стратифікацію мовлення

г) закономірності соціальної і стилістичної варіативності дозволяють встановити соціофонетичнi правила і розглядати їх як факультативнi, які накладаються на нормативні показники реалізації сегментного складу мови

д) корелятом регулярної стратифікації фонологічної (соціофонетичної) змінної є систематичний збіг суб'єктивних реакцій всіх членів соціальної спільноти на цю змінну

е) усi групи мовців, ієрархічно впорядковані відповідно до немовних критеріїв, у тому числі соціальної належності, віку і статі, будуть впорядковані тим самим чином за ознакою різної реалізації фонологічних змінних та їх варіантів у мовленні

Дані принципи знайшли своє відображення у роботі і відповідають одному з головних положень соціолінгвістики, що соціальне ставлення до мови у межах будь-якого мовленнєвого колективу, об'єднаного дією сукупності соціальних ознак, є у вищій мірі однаковим і безпосередньо відображається у комунiкативному процесi. Соціофонетичний аналіз, який передбачає чітку співвіднесеність будь-яких сталих ознак соціальної і звукової системи, відкриває нові можливості пошуку витоків звукових змін. Даний підхід дозволяє спостерігати подібні процеси у динаміці їх розвитку і в найзагальнішій формі накреслити еволюційну схему поширення вимовних форм від ідіолекту до соціолекту та далі до загальноприйнятого мовною спільнотою варіанта, який отримує в кiнцевому підсумку шанс стати кодифікованим.

Основні публікації

1. Социофонетическая вариативность современного немецкого языка в Германии. - Монография. - К.: Рiдна мова, 1998. - 15,9 д.а.

2. Мова чоловiкiв i жiнок як одиниця соцiолiнгвiстичного дослiдження // Мовознавство. - К., 1999. - № 1. - (Спiвавт.: Iсаєв Е.Ш., Петренко Д.О.). - С. 61-65.

3. Социально-структурные модели немецкого общества в ФРГ // Ученые записки СГУ. - № 10 (49). - Симферополь: Изд-во СГУ, 1999. - С. 92-96.

4. Теорiя мови // Новi пiдходи до вивчення й викладання фiлологii у вищiй школi. - Наукова монографiя. - Т.3. - Запорiжжя, 1998. - С. 111-115.

5. Понятие социального диалекта. Его особенности и отличительные черты // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, 1998. - № 3. - (Соавт.: Черныш И.В., Петренко Д.А., Щелкова Е.Е.). - С. 232-236.

6. Процессы новейших иностранных заимствований в немецком языке // Новi пiдходи до фiлологiї у вищiй школi. - Збiрник наукових праць. - Запорiжжя, 1998. - С. 101-102.

7. Полустандартное интервью в социофонетическом исследовании // Четвертые Поливановские чтения. - Сб. научных статей. - Ч. 2. - (соавт.: Исаев Э.Ш.) - Смоленск, 1998. С. 95-100.

8. Новiтнi запозичення в нiмецькiй мовi // Гуманiтарний вiсник. Серiя iноземна фiлологiя. - Ч. 1 (Проблеми сучасної лiнгвiстики). - (Спiвавт.: Iсаєв Е.Ш.) - Черкаси, 1998. - С. 81-86.

9. Прикладные вопросы социофонетики. Криминалистическая акустика // Культура народов Причерноморья. - № 2. (Соавт.: Черныш И.В., Петренко Д.А.). - Симферополь, 1997. - С. 192-196.

10. “Бросок на формы”. Отражение процессов феминизации в языковых структурах немецкого языка // Ученые записки СГУ. - № 3 (42). - Симферополь: Изд-во СГУ, 1997. - С. 103-110.

11. Стилiстичнi варiанти вимови // Новi пiдходи до вивчення й викладання фiлологiї у вищiй школi. Наукова монографiя. - К., 1994. - С. 46-53.

12. Проблема соотношения языковых изменений и социального варьирования // Актуальные проблемы изучения языка для специальных целей. - Ч. II. - Москва: МГУ, 1992. - С. 82-88.

13. Некоторые методические аспекты социофонетики // Методы экспериментально-фонетического исследования звучащей речи. - Учебное пособие по теоретической фонетике иностранных языков (под ред. проф. М.П. Дворжецкой). - К.: КГПИИЯ, 1991. - С. 17-30.

14. Stilistische Varianten der Aussprache im Fremdsprachenunterricht // Deutsch als Fremdsprache. - №5. - Leipzig, 1989. - S. 267-272.

15. Методы социолингвистического изучения вариативности произношения // Изучение динамического аспекта сегментных и супрасегментных единиц звучащего текста. - К.: КГПИИЯ, 1988. - С. 114-120.

16. Соцiолiнгвiстичнi тенденцiї розвитку вимови в студентському середовищi НДР // Мовознавство. - К., 1986. - № 3. - С. 63-66.

17. Социолингвистическая вариативность произношения студентов ГДР // Взаимодействие сегментного состава и просодии текста. - К.: Изд-во КГПИИЯ, 1986. - С. 149-153.

18. К вопросу о критериях определения языка студенчества ГДР в качестве социолекта // Вестник Харьковского ун-та. Лингвистические и дидактические аспекты исследования германских и романских языков. - № 290. - Х.: Вища школа, 1986. - С 71-74.

19. Методические указания и контрольные задания по практическому курсу немецкого языка для студентов I курса ОЗО. (Соавт.: Семиделихина О.Г.) - Часть I. - Симферополь: Изд-во СГУ, 1986. - 28 с.

20. Методические указания и контрольные задания по практическому курсу немецкого языка для студентов II курса ОЗО. (Соавт.: Семиделихина О.Г.) - Часть II. - Симферополь: Изд-во СГУ, 1986. - 28 с.

21. Методические указания и контрольные задания по практическому курсу немецкого языка для студентов III курса ОЗО. (Соавт.: Семиделихина О.Г.) - Часть III. - Симферополь: Изд-во СГУ, 1987. - 24 с.

22. Методические указания и контрольные задания по практическому курсу немецкого языка для студентов IV курса ОЗО. (Соавт.: Семиделихина О.Г.) - Часть IV. - Симферополь: Изд-во СГУ, 1987. - 20 с.

23. Методические указания к выполнению самостоятельной работы по грамматике, фонетике и лексике для студентов специальности “Немецкий язык и литература”. (Соавт.: Евтихова И.М., Акулова Е.В.). - Симферополь: Изд-во СГУ, 1987. - 26 с.

24. Методические указания к курсу "Введение в германскую филологию" для студентов факультета РГФ. - Симферополь: Изд-во СГУ, 1988. - 26 с.

25. Методические указания по курсу "История немецкого языка" для студентов специальности "Немецкий язык и литература" (Соавт.: Евтихова И.М.). - Симферополь: Изд-во СГУ, 1990. -26 с.

26. Методические рекомендации к вводно-коррективному курсу немецкого языка по стилистическим вариантам произношения. - Симферополь: Изд-во СГУ, 1992. - 23 с.

27. Методические рекомендации по вводно-коррективному фонетическому курсу. Аудиограф. - Часть II. (Соавт.: Перепечкина С.Е.). - Симферополь: Изд-во СГУ, 1993. - 30 с.

28. Методические рекомендации для проведения практических занятий по спецкурсу “Стилистические варианты произношения”. (Соавт.: Перепечкина С.Е.). - Симферополь: Изд-во СГУ, 1993. - 26 с.

29. О феномене “молодежного жаргона” // Nacionalais un internacionalais valoda. Тезисы докладов республиканской научной конференции. - P. Stuckas Latvijas universitate. - Рига, 1989. - С. 66-69.

30. Перевод в процессе интенсификации обучения русскому языку иностранцев // Содержание и методы учебной и внеаудиторной работы на краткосрочных курсах по русскому языку. Тезисы республиканской научно-методической конференции (27-29 марта 1990 г.). - Симферополь, 1990. - С. 93-95.

31. К проблеме изучения социолекта старшеклассников Германии (соавт.: Исаев Э.Ш.) // Степановские чтения. Проблемы межкультурной языковой коммуникации. Тезисы и сообщения международной конференции (12-13 мая 1998 г.). - Москва, 1998. - С. 139-140.

Размещено на Allbest.ru