Інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні

Спеціальність 10.02.01 - Українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур української мови

Бабич Богдан Віталійович

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у відділі лінгвістики Українського мовно-інформаційного фонду НАН України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Чумак Володимир Васильович, Український мовно-інформаційний фонд НАН України, заступник директора

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор, академік АПН Грищенко Арнольд Панасович, Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова Міносвіти України,

завідувач кафедри української мови

кандидат філологічних наук, доцент Гриднєва Любов Михайлівна, Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін.

Провідна установа: Київський державний лінгвістичний університет Міносвіти України, кафедра загального та українського мовознавства

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доктор філологічних наук, професор Н.Г. Озерова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми полягає в необхідності визначення статусу формально-синтаксичних структур у синтаксичній системі мови та вирішенні проблем лексикографічного моделювання елементарних формально-синтаксичних структур і представлення тих властивостей синтаксичної структури речень і словосполучень, які не охоплюються формальними синтаксичними моделями: граматиками і системами складників, залежностей, синтаксичних груп, функційних схем тощо. Разом з тим, актуальним завданням функціонального синтаксису є розширення його концептуального апарату генеративно-трансформаційними методами: ситуація в сучасних синтаксичних дослідженнях, коли фактично існують два підходи, різні за ідеологією, методами і результатами - функціональний та генеративний, - не може бути прийнятною. Хоча дослідження І.Р. Вихованця, К.Г. Городенської, В.М. Русанівського, А.П. Грищенка, С.Я. Єрмоленко, А.П. Загнітка, В.М. Брицина, В.В. Чумака, Т.О. Грязнухіної, Н.П. Дарчук, Л.В. Орлової, Л.А. Алексієнко, Л.О. Кадомцевої, І.К. Кучеренка та ін. в україністиці, а також Н.Хомського, Дж. Макколі, М. Халлідея, Ч. Філлмора, А. Джоші, І. Шабеса, Дж. Газдара, Л. Бабія, О.В. Гладкого, Ю.Д. Апресяна, І.О. Мельчука, А.М. Мухіна, Г.О. Золотової в зарубіжному мовознавстві частково присвячені питанням формально-синтаксичних структур, ще не створено узагальненої моделі, що прогнозує системні відношення в множині елементарних та неелементарних формально-синтаксичних одиниць, насамперед - відношення формально-синтаксичної синонімії та омонімії речень і словосполучень. Зазначена проблематика зумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною наукової теми Українського мовно-інформаційного фонду НАН України “Теоретико-лінгвістичні засади автоматичного опрацювання тексту”. Представлена в роботі інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур включає формальну граматику поєднання дерев (ГПД) складників для української мови, що є основою алгоритму автоматичного синтаксичного аналізу тексту, і яку в комплексі зі створеним в Українському мовно-інформаційному фонді алгоритмом морфологічного аналізу може бути використано для завдань автоматизації опрацювання корпусу українських текстів при укладанні тлумачних, синтаксичних та фразеологічних словників, а також - в алгоритмах автоматичного граматичного контролю тексту, перекладу, реферування та інтелектуального інформаційного пошуку як перспективних напрямках наукових досліджень.

Мета і завдання дослідження. Метою проведеного дослідження є створення інтерпретаційної моделі формально-синтаксичних структур, яка прогнозує основні формально-синтаксичні властивості та системні зв'язки речень, словосполучень та елементарних синтаксичних одиниць, поєднуючи генеративно-трансформаційні та функціональні методи синтаксичного аналізу. Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань дослідження:

- визначення множини елементарних формально-синтаксичних одиниць, створення формальної граматики поєднання дерев складників сучасної української мови та функціональна інтерпретація цієї граматики;

- встановлення властивостей формально-синтаксичної структури синонімічних мовних конструктів із порядком слів різного типу - прямим, неконфігураційним та непроективним;

- встановлення властивостей формально-синтаксичної структури омонімічних мовних конструктів та визначення джерел виникнення синтаксичної омонімії;

- прогнозування системних відношень, що випливають зі структури інтерпретаційної моделі у множині українських мовних конструктів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в створенні лінгвістичної моделі нового типу - інтерпретаційної моделі формально-синтаксичних структур, що визначає системні синонімічні та омонімічні відношення мовних конструктів. У дисертації вперше встановлено систему елементарних формально-синтаксичних одиниць сучасної української мови, репрезентованих засобами ГПД, що дозволяє проводити синтаксичний аналіз речень і словосполучень довільної складності. Встановлено критерії оцінки форматів представлення формально-синтаксичної структури речення. За цими критеріями проведено порівняння систем складників, дерев залежностей та систем синтаксичних груп, що дозволило розробити вдосконалені форми представлення різних аспектів формально-синтаксичної структури. Зокрема створено нову форму репрезентації циклічних синтаксичних структур, яка прогнозує трансформаційну парадигму сурядних синтаксичних конструкцій та варіативність взаємного розташування груп підмета, присудка і додатка в структурі речення; розроблено форму представлення синтаксичної омонімії, що виникає при інтерпретації або трансформації відповідно лінійної і структурної організації мовних конструктів; запропоновано спосіб репрезентації парадигми синтаксичних синонімів, що прогнозуються заданою пропозиційною або структурною організацією речення або словосполучення. В роботі вперше запропоновано семіотичну інтерпретацію поняття формально-синтаксичної структури речення як багатоаспектного рівня організації синтаксичних одиниць мови, що досліджується в лінійному, структурному та пропозиційному зрізах.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання створеної інтерпретаційної моделі формально-синтаксичних структур для автоматизації лінгвістичних досліджень (зокрема, для укладання словників, для добору ілюстративного матеріалу з електронного корпусу текстів), для завдань автоматичного опрацювання тексту (з метою створення якісних систем граматичного контролю автоматичного перекладу, автоматичного реферування, інформаційного пошуку, діалогових систем взаємодії з базами даних) та для комп'ютерного моделювання процесів синтаксичного аналізу і синтезу тексту, пов'язаного з експериментальними дослідженнями когнітивних механізмів мовної діяльності.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладено в доповідях на Всеукраїнській науковій конференції “Семантика, синтактика і прагматика мовленнєвої діяльності” (Львів, 1999), Ювілейних читаннях, присвячених 75-річчю Н.І. Тоцької та І.К. Кучеренка в Київському університеті ім. Тараса Шевченка (Київ, 1998), Науковій конференції з проблем сучасного українського правопису і термінології (З нагоди 70-річчя першої Всеукраїнської правописної конференції у Харкові 1927 р.) (Київ, 1997)

Публікації. З теми дисертації опубліковано 7 наукових статей та 5 тез доповідей на наукових конференціях, перелік яких подано в кінці реферату.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку і списку використаної літератури. Обсяг дисертації - 200 сторінок, обсяг додатку - 5 сторінок. Список використаної наукової літератури складається з 386 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання роботи, новизну та практичне значення отриманих результатів, визначено методологічну основу дослідження формально-синтаксичних структур.

У першому розділі “Синтаксичні структури в аспекті лінгвістичного моделювання” здійснено аналіз теоретичних засад і уточнення основних понять, пов'язаних із проблемою лінгвістичного моделювання синтаксичних структур. Зокрема, інтерпретаційну модель визначено як підклас функціональних моделей мовної діяльності, що прогнозує властивості лінгвістичних об'єктів на основі інтерпретації (відображення) різних рівнів організації системи мови або множини мовних конструктів. Поняття інтерпретації дозволяє компактно представити складні системи мовних явищ через взаємодію невеликої кількості простих об'єктів.

Елементарними одиницями синтаксичної системи є граматичні конструкції, що утворюють закриту множину і синтагматично виражають формально-синтаксичні, семантико-синтаксичні та комунікативні мовні значення відповідно на синтаксичному, семантичному та прагматичному семіотичних рівнях і співвідносяться із морфологічними, лексичними і прагматичними значеннями мовних форм, вираженими парадигматично. Лінгвістичне розуміння синтаксису охоплює усі синтагматичні засоби вираження мовних значень, а семіотичне розуміння - лише ті значення, які мають реляційний характер (незалежно від способу їх вираження). Формально-синтаксичні структури знаходяться на перетині лінгвістичного та семіотичного розуміння синтаксису, виражаючи реляційні мовні значення синтагматичними засобами. Семіотичний статус конструкцій цього типу узагальнено на схемі 1:

Інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур використовує основні поняття теорії контекстно-незалежних граматик складників та ГПД: правила зчислення синтаксичних структур (власне граматика), результат застосування граматики (утворений або розпізнаний граматикою мовний конструкт), виведення синтаксичної структури (протокол застосування правил формальної граматики при породженні або розпізнанні мовного конструкта) і структура виведення (синтаксична структура конкретного мовного конструкта, який породжено або розпізнано формальною граматикою). Відношення між цими поняттями узагальнено на схемі 2:

Для контекстно-незалежної граматики складників результатом застосування є лінійна послідовність словоформ речення або словосполучення, а структурою виведення - система безпосередніх складників відповідного мовного конструкта. Для ГПД результатом застосування є система безпосередніх складників, а структурою виведення - дерево залежностей, узгоджене з цією системою складників.

Якщо певній лінійній послідовності словоформ відповідає декілька синтаксичних структур, у мовному конструкті виникає конструктивна синтаксична омонімія. Системи складників достатньо інформативні для розрізнення усіх однозначних конструктивних інтерпретацій в омонімічних послідовностях (різні конструктивні інтерпретації потенційно відповідають різному осмисленню речень та словосполучень), а дерева залежностей відповідних мовних конструктів не є достатньо інформативними в цьому розумінні, оскільки в них не протиставлені прислівний та детермінантний види синтаксичного зв'язку. Засобами дерев залежностей неможливо представити, напр., характер структурного членування трикомпонентних іменних словосполучень: старовинніпісніУкраїни - [старовинні пісні] України - `старовинні пісні, які є українськими' або старовинні [пісні України] - `українські пісні, які є старовинними' (конструктивне розрізнення потенційно відповідає альтернативним способам актуального членування словосполучення); новізошити,книги - [[нові зошити], книги] - `нові зошити і будь-які книги'; [нові [зошити, книги]] - `нові зошити і нові книги' (конструктивне розрізнення відповідає альтернативним денотатам у предметній галузі). З цієї ж причини дерева залежностей недостатні для адекватного представлення конструктивної омонімії неповних речень та словосполучень, напр.:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лиш на те людині, щоб радощі підкреслити, печаль (М. Рильський) - [_S Лиш на те людині, [_S щоб радощі підкреслити], печаль [_{S щоб …}]] - `людині печаль потрібна, щоб підкреслити радощі' (еліптичне речення з пропущеним присудком є потрібною) або [<sub>S</sub> Лиш на те людині, [<sub>NP</sub> [<sub>S</sub> щоб радощі підкреслити], печаль]] - `печаль, яка покликана підкреслювати радощі, потрібна саме для того, про що йшлося в попередньому контексті' (контекстуально неповне речення, що не містить референта займенника те).

Системи складників більш інформативно моделюють формально-синтаксичну структуру мовних конструктів порівняно з деревами залежностей, і тому цей формат було прийнято в роботі за основу синтаксичних репрезентацій. Системи складників пов'язані з двома видами формальних граматик - контекстно-незалежною граматикою складників (правила якої утворено з елементарних фрагментів формально-синтаксичної структури речень і словосполучень) та ГПД (яку утворено складнішими фрагментами синтаксичної структури, що обов'язково пов'язані з певними лексичними анкерами). ГПД дозволяє представити елементарні синтаксичні одиниці як моделі прогнозувань парадигматично виражених мовних значень, тому елементарними формально-синтаксичними одиницями тут є такі фрагменти синтаксичної структури мовних конструктів, які прогнозовані морфологічно вираженими комплексами граматичних категорій і значень. Лексикографічна модель системи елементарних формально-синтаксичних структур української мови, що представлена в додатку до дисертації, має форму ГПД і складається з 12 формально-синтаксичних конфігурацій української мови, що можуть мати декілька варіантів. На схемі 3 наведено приклад елементарної формально-синтаксичної конфігурації українських безособових структур, прогнозованих дієслівною граматичною категорією безособовості, напр.: академію (було) засновано в 1918 році; незабаром буде завершено роботу; завдання було б виконано, якби не злива.

Комбінування елементарних конфігурацій за правилами ГПД дозволяє утворити синтаксичну структуру українських речень довільної складності.

Другий розділ “Інтерпретаційна формально-синтаксична модель як засіб прогнозування мовної варіативності” присвячено аналізові структури інтерпретаційної моделі і системних відношень між різними зрізами формально-синтаксичної організації мовних конструктів, що випливають з цієї структури, а саме між лінійною, структурною та пропозиційною організацією речень і словосполучень. Лінійна організація мовних конструктів - це синтаксична структура, яка містить інформацію про порядок слів в конкретних реченнях і словосполученнях, структурна організація - це інваріант синтаксичної структури синонімічних речень з різним порядком слів; пропозиційна організація - це інваріант синонімічних структурних організацій речень із формально-синтаксичними трансформаціями. Напр., лінійна організація речення Суворих слів … Перебираю низку (М. Рильський) це система складників, що характеризує синтаксичну структуру і порядок слів у конкретному реченні: [_S [_NP t_{(i) низку} [_NP Суворих слів]] перебираю [низку_(i)]]. Структурна організація моделює систему зв'язків між складниками в групі синонімічних речень абстраговано від порядку слів, отже такі речення як Перебираю низку суворих слів, Перебираю низку слів суворих, Перебираю суворих слів низку, Низку перебираю суворих слів та ін. мають спільну структурну організацію: [_S Перебираю [_NP низку [_NP суворих слів]]]. Спільна пропозиційна організація об'єднує групу синонімічних формально-синтаксичних трансформацій речень і словосполучень, що здійснюються за ланцюжками синтаксичної деривації мовних конструктів. Напр., пропозиційна організація [_VP Перебирати [_NP низку [_NP суворих слів]]] характеризує групу синонімічних структурних організацій: [_NP Перебір [_NP низки [_NP суворих слів]]]; [_NP Перебрана [_NP низка [_NP суворих слів]]];[_AdvP Перебравши [_NP низку [_NP суворих слів]]] та ін.

Зв'язок між структурною та лінійною організацією речення в представленій моделі формально-синтаксичних структур здійснюється шляхом інтерпретації (відображення) одного виду організації речення в інший. Інтерпретаційні відношення моделюють (1) синонімію речень із однаковою структурною організацією, але різним порядком слів (і відповідно - різною лінійною організацією) та (2) конструктивну синтаксичну омонімію речень, у яких одна лінійна послідовність словоформ (і єдина омонімічна лінійна організація) відповідає декільком формам однозначної структурної організації. Інтерпретаційні відношення моделюють ті аспекти синтаксичної динаміки речень і словосполучень (ті відношення синтаксичної синонімії та омонімії мовних конструктів), які можна представити без використання трансформацій.

Зв'язок між пропозиційною та структурною організацією речення здійснюється в моделі шляхом формально-синтаксичних трансформацій між цими рівнями. Трансформаційні відношення моделюють (1) синонімію різних видів структурної організації мовних конструктів та (2) дериваційну синтаксичну омонімію, при якій структурна організація речення або словосполучення може бути трансформована в декілька пропозиційних організацій. Структуру інтерпретаційної моделі формально-синтаксичних структур представлено на схемі 4:

Схема 4

Ця модель прогнозує синонімічну варіативність та омонімію в системі формально-синтаксичних структур української мови. Напр., (А) трансформаційна взаємодія пропозиційної та структурної організації: пропозиційний інваріант Письменник запросив студентів трансформується в синонімічні структурні організації таких мовних конструктів: Письменник запросив студентів; запрошені письменником студенти; запрошуючи студентів; запрошено студентів; запрошення письменника; запрошення студентів. З іншого боку, кожному з наведених конструктів відповідає один або декілька пропозиційних варіантів, які утворюються під час трансформації структурної організації цих речень і словосполучень. Для омонімічних структурних організацій запрошення письменника і запрошення студентів утворюються по два однозначні пропозиційні варіанти: письменник запрошує або письменника запрошують, студенти запрошують або студентів запошують. (Б) інтерпретаційна взаємодія структурної та лінійної організації: структурна організація речення Письменник запросив студентів під час інтерпретації переходить у множину синонімічних речень із різним порядком слів (тобто, із різною лінійною організацією): Письменник запросив студентів; Письменник студентів запросив; Запросив студентів письменник; Студентів запросив письменник; Запросив письменник студентів; Студентів письменник запросив. З іншого боку, кожній із наведених лінійних організацій речення відповідає певна структурна організація, що утворюється при інтерпретації. Якщо лінійна організація речення омонімічна, то вона переходить у декілька структурних варіантів, напр., лінійна організація омонімічного речення Письменник тільки студентів запросив під час інтерпретації утворює дві однозначні структурні організації: [_S[_NPТільки письменник] [_VPзапросив студентів]] та [_SПисьменник [_VPзапросив [_NPтільки студентів]]].

У запропонованій моделі відображення пропозиційного інваріанта в лінійну організацію речення прогнозує синонімічну варіативність формально-синтаксичних структур: трансформації пропозиційного інваріанта й інтерпретації структурного інваріанта утворюють множину синонімічних мовних конструктів із варіативністю синтаксичної деривації та порядку слів. Відображення лінійної організації в пропозицію речення передбачає можливість утворення синтаксичної омонімії: інтерпретації омонімічного лінійного інваріанта на рівні структурної організації та трансформації омонімічного структурного інваріанта на рівні пропозиції прогнозують множину однозначних осмислень речень і словосполучень.

Відповідно до структури інтерпретаційної формально-синтаксичної моделі запропоновано вдосконалений формат синтаксичних репрезентацій - розширені системи безпосередніх складників, що відтворюють прогнозовані моделлю системні відношення мовних конструктів (зокрема синонімічну варіативність синтаксичних дериватів і речень з різним порядком слів та сукупність однозначних інтерпретацій для дериваційних і конструктивних синтаксичних омонімів). Розширені системи безпосередніх складників репрезентують пропозиційну, структурну і лінійну формально-синтаксичну організацію мовних конструктів в аспектах синонімічної варіативності та синтаксичної омонімії.

[Розв'язати [складну проблему]] схема 5

[Розв'язана [складна проблема]]

[Розв'язаність [складної проблеми]]

[Розв'язавши [складну проблему]]

[Розв'язано [складну проблему]]

[Розв'язання [складної проблеми]]

Пропозиційна організація в аспекті моделювання синонімічної варіативності мовних конструктів репрезентується як синтаксична структура вершин у гніздах їхніх синтаксичних дериватів, напр., синтаксична структура словосполучення розв'язати складну проблему прогнозує множину синонімічних словосполучень, представлених на схемі 5.

Структурна організація в аспекті моделювання синонімічної варіативності мовних конструктів репрезентується як система складників речення або словосполучення із прямим (конфігураційним) порядком слів. Множина синонімічних речень моделюється як система можливих неконфігураційних і непроективних перестановок складників, напр., структурна організація речення Зима старенькі стріхи залатала (Л. Костенко) моделюється як синтаксична структура: [_S Зима [_VP залатала [_NP старенькі стріхи]], що прогнозує множину лінійних організацій речень з неконфігураційними перестановками складників (що полягають у змінах послідовності складників в межах словосполучень), напр., [_S Зима [_VP залатала [_NP стріхи старенькі]]; [_S[_VP Залатала [_NP старенькі стріхи] зима]]; [_S Зима [_VP [_NP старенькі стріхи] залатала]] тощо, і речень із непроективними перестановками складників (які полягають розташуванні деяких складників за межами словосполучень, що призводить до утворення синтаксичних розривів у словосполученнях), напр., [_SЗима [_VP[старенькі_(I)] залатала [_NP t_(I) стріхи]]]; [_S[Старенькі_(I)] зима [_VPзалатала [_NP t_(I) стріхи]]] та ін.

Мовні конструкти з різними видами перестановок складників мають неоднаковий статус. Центральними в множині мовних конструктів є речення і словосполучення з прямим порядком слів (конфігураційні мовні конструкти), такі як речення Зима залатала старенькі стріхи, що підтверджується їхньою стилістичною нейтральністю і поширеністю в усіх функціональних стилях. Нецентральними є мовні конструкти із неконфігураційними перестановками складників (неконфігураційні речення і словосполучення), такі як Зима залатала стріхи старенькі або Старенькі стріхи залатала зима. Вони поширені в усіх функціональних стилях, але стилістично забарвленні або функціонально навантаженні інформацією про специфічне актуальне членування відповідного мовного конструкта. Периферійним є мовні конструкти з непроективними перестановками складників (непроективні речення і словосполучення), такі як Зима старенькі залатала стріхи або Стріхи залатала зима старенькі та ін., що поширені переважно в поетичному та розмовному жанрах і завжди стилістично забарвлені (хоча в давній українській мові у часи бароко непроективні речення могли бути ознакою високого стилю, як, напр., непроективне речення з літопису Самійла Величка: Ним зачну наступуючоє t_i воєнних t_j Хмельницкого діл_j з Поляки поведеніє_i, для якого проективний порядок слів мав би бути: Ним зачну наступучюоє поведеніє воєнних діл Хмельницького з Поляки). формальний синтаксичний синонімічний мовний конструкт

Лінійна організація мовних конструктів в аспекті моделювання конструктивної синтаксичної омонімії репрезентується як система складників, доповнена диз'юнктивними фразовими маркерами, що розділяють омонімічні фрагменти лінійної організації. За характером формування виявлено 3 типи конструктивної синтаксичної омонімії: омонімію структурних позицій приєднаних складників, омонімію їхньої ієрархії у словосполученні та омонімію набору використаних складників. Омонімія позицій приєднаних складників виникає, якщо в лінійній організації мовного конструкта не визначено позицію вузла, до якого може бути застосоване правило ГПД, що вводить новий складник. Напр., речення: Я тільки сніг пам'ятаю (Л. Костенко) може мати дві структурні інтерпретації: Я пам'ятаю тільки сніг і Тільки я пам'ятаю сніг, що можна пояснити невизначеністю позиції приєднання допоміжного дерева складників, прогнозованого часткою тільки, як показано на схемі 6.

Омонімія ієрархії складників у словосполученні виникає тоді, коли не визначено послідовність приєднання нових фрагментів синтаксичної структури у певну позицію в лінійній організації мовного конструкта. Напр., такі словосполучення як нові зошити і книги і обережно постукати і увійти можуть мати дві однозначні структурні інтерпретації: нові зошити і нові книги або нові зошити і будь-які книги; обережно постукати і обережно увійти або обережно постукати і (недбало) увійти. Ці інтерпретації спричинено невизначеною ієрархією дерев ГПД, одне з яких формує сурядну синтаксичну конструкцію, а друге вводить прикметник чи прислівник. Структурну організацію альтернативних інтерпретацій цих словосполучень наведено на схемі 7.

Омонімія набору використаних складників виникає тоді, коли складник може бути ведений у синтаксичну структуру різними елементарними фрагментами у різні структурні позиції, як, напр., прийменникова група в реченні Посол з Венеції з'являвся (Л. Костенко), яка потенційно має осмислення: З'являвся венеціанський посол (який прибув, можливо, не з Венеції), або Посол (не обов'язково венеціанський) з'являвся з Венеції.

На відміну від позиційної омонімії, в цьому випадку не визначено як позицію приєднання так і фрагмент синтаксичної структури, що має бути приєднаний, як показано на схемі 8.

У розширених системах складників омонімічні фрагменти розділено диз'юнктивними фразовими маркерами (“”), що дозволяє на одній синтаксичній схемі представити декілька альтернативних інтерпретацій мовного конструкта, навіть якщо в реченні є декілька ланцюжків словоформ, що мають неоднозначну структурну організацію, і загальна кількість альтернативних інтерпретацій комбінаторно зростає (як добуток кількості інтерпретацій (І) в усіх незалежних омонімічних ланцюжках за формулою К = І₁ * І₂ *… І_N).

Структурна організація мовних конструктів в аспекті моделювання дериваційної синтаксичної омонімії репрезентується як набір альтернативних трансформацій похідного мовного конструкта у його вихідну пропозиційну організацію, напр.: [_NPпідтримка уряду] [_S уряд [_VPпідтримує (щось)]] або [_S (хтось) [_VPпідтримує уряд]] у розширених системах складників моделюється як альтернативне позначення синтаксичної функції іменника уряд: [_NP[підтримка підтримує] [уряду уряд (Subj Obj)]].

Розширені системи складників використовуються в інтерпретаційній моделі для представлення лінійного, структурного та пропозиційного зрізів формально-синтаксичної організації мовних конструктів для прогнозування синонімічної варіативності та синтаксичної омонімії при інтерпретації та трансформаціях. Напр., три альтернативні форми структурної формально-синтаксичної організації речення Нас не бачать леви біля брами: левам очі снігом замело (Л. Костенко), представлені на схемі 9, спричинені омонімією набору використаних складників, що вводять прийменникову групу біля брами, і можуть бути перефразовані в речення з такими словосполученнями: ми біля брами, леви біля брами або не бачать біля брами.

Відображення лінійної організації цього речення в кожну з таких структурних організацій прогнозує множину синонімічних варіантів структурної організації із різним порядком слів: Леви біля брами не бачать нас, Нас леви біля брами не бачать тощо. Трансформація структурної організації цього речення в пропозиційну організацію дозволяє встановити множину синтаксичних дериватів, до якої входить це речення, напр., структурна організація Замело снігом очі левам трансформується в пропозиційну організацію Сніг замів очі левам, що дозволяє утворити структурну організацію інших синонімічних синтаксичних дериватів, напр., словосполучення: заметені снігом очі левів, заметено снігом очі левам, замівши снігом очі левам, інтерпретація яких, в свою чергу, утворює множину синонімічних лінійних організацій мовних конструктів із варіюванням порядку слів.

Третій розділ “Специфіка формально-синтаксичних структур та їхні інтерпретаційні характеристики” присвячено аналізові за допомогою апарату інтерпретаційної моделі тих лінгвістичних проблем, що пов'язані з формально-синтаксичним рівнем організації мовних конструктів і конструкцій, а саме проблеми визначення позиції групи додатка у структурній та лінійній організації двоскладного речення та проблеми обмежень на гніздування підрядних речень.

В українській мові поширені речення з усіма можливими формами лінійного впорядкування груп підмета, присудка і додатка: (SVO) - А дід запалить корінькову люльку (Л. Костенко); (OVS) - Бо тебе і мене б судила не образа, не гнів - любов (В. Симоненко); (SOV) - Поривчий вітер вихолку несе; (VOS) - Гризуть вудила коні з нетерплячки; (VSO) - Волочить місяць промінь перетертий; (OSV) - З підземних нір зацьковану свободу попідруки ти вивела на світ (Л. Костенко). Позиція групи додатка в синтаксичній структурі двоскладних речень визначається або в складі групи дієслова - [Subj [V Obj]], або в детермінантній позиції щодо предикативної основи речення - [[Subj V] Obj], що дає підстави кваліфікувати той чи інший порядок складників як прямий, неконфігураційний або непроективний. В обох вказаних випадках порядок слів у послідовності (SVO) - прямий, а в оберненій послідовності (OVS) - неконфігураційний і проективний, оскільки він утворюється двома змінами послідовності складників у словосполученнях. Для інших чотирьох способів лінійного впорядкування груп підмета, присудка і додатка можлива неоднозначна кваліфікація порядку складників. Якщо прийняти точку зору прислівної структурної позиції групи додатка в складі групи присудка - [S [V O]], то лінійні впорядкування (SOV) і (VOS) матимуть проективний порядок складників і відповідно повинні бути більш поширеними і менш стилістично забарвленими порівняно з непроективними впорядкуваннями (VSO) і (OSV). Навпаки, включення групи додатка в детермінантну позицію щодо предикативного ядра речення - [[S V] O], зумовлює кваліфікацію послідовностей (VSO) і (OSV) як проективних, більш поширених і стилістично нейтральних порівняно з двома іншими, тепер непроективними послідовностями (SOV) і (VOS). Проте усі форми неконфігураційного впорядкування цих складників в українській мові приблизно однаково поширені і сприймаються носіями мови здебільшого як стилістично нейтральні, тому складно кваліфікувати будь-яку з них як непроективну. В інтерпретаційній моделі запропоновано поєднати детермінантну та прислівну позиції групи додатка, як показано на схемі 10:

Об'єднання структурних позицій групи додатка перетворює систему складників на циклічну структуру і дозволяє розглядати усі способи лінійного впорядкування групи додатка і складників предикативного ядра як проективні форми лінійної організації.

Проблема обмежень на гніздування підрядних речень пов'язана з проблемою структурної позиції групи додатка, оскільки ці обмеження стосуються саме тих мовних конструктів, до яких входить ця група. Відомо, що мовні конструкти із гніздовою синтаксичною структурою (де поширюється перший, а не останній компонент словосполучень) є складними для розуміння, і ця складність поступово зростає, якщо зростає ступінь синтаксичного гніздування. Напр., словосполучення _NP[_AP[_Aвідомий _PP[у західних країнах]] _N письменник] має ступінь гніздування (1), словосполучення отримана від відомого в західних країнах письменника книга - (2), характеризований в отриманій від відомого в західних країнах письменника книзі персонаж - (3), пов'язана з характеризованим в отриманій від відомого в західних країнах письменника книзі персонажем проблематика - (4). Розуміння словосполучень зі ступенем гніздування (3) і (4) ускладнене, але можливе.

Проте підрядні речення із займенником в функції додатка стають повністю незрозумілими якщо ступінь їхнього гніздування перевищує (1), пор.: [_S[_NP:subj Дівчина, [_S яку пісня чарувала], _V:pred раділа] - ступінь гніздування (1), речення зрозуміле; *[_S[_NP:subj Дівчина, [_S яку [_NP:subj пісня, [_PredP яку пташка вела]], _V:pred чарувала]], _V:pred раділа] - ступінь гніздування (2), речення стає незрозумілим. Проблема полягає в тому, чому в цьому випадку складність розуміння зростає відразу, а не поступово, і речення стає незрозумілим при ступеню гніздування (2), коли конструкти іншого типу ще залишаються зрозумілими.

Вирішення цієї проблеми вимагає взяти до уваги, що в гніздових підрядних реченнях відбувається встановлення референтів займенників на вищих рівнях синтаксичного членування. Модель передбачає, що референт займенника пов'язується в підрядній структурі із самим займенником, що знаходиться в детермінантній позиції додатка та із його потенційною прислівною позицією після дієслова. Якщо ступінь гніздування підрядного речення перевищує (1), потенційна прислівна позиція додатка в другому підрядному реченні (I) блокує зв'язок референта займенника із потенційною прислівною позицією займенника з першого підрядного речення (J), блокування на схемі позначене стрілкою:

*[_S[_NP:subj Дівчина,[_S яку [_NP:subj пісня, [_S яку пташка вела_(I)]], _V:pred чарувала_(J)]], _V:pred раділа]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проведений аналіз вказаних лінгвістичних проблем дає підстави вважати, що запропонована в дисертації інтерпретаційна модель відповідає структурі досліджуваного явища, і забезпечує адекватне прогнозування властивостей формально-синтаксичної структури мовних конструктів.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації подається узагальнення теоретичних та практичних результатів. Зокрема встановлено, що зв'язок між лінійною та структурною організацією речень та словосполучень здійснюється через інтерпретацію структурного та лінійного інваріантів, що прогнозує множину речень із різним порядком слів та множину альтернативних осмислень лінійної організації, якій властива конструктивна омонімія. Зв'язок між структурною та пропозиційною організацією речення здійснюється формально-синтаксичними трансформаціями, що моделюють множину синтаксичних дериватів пропозиційного інваріанта синтаксичної структури та множину альтернативних осмислень структурної організації, якій властива конструктивна омонімія.

Модель репрезентує варіативність порядку слів і системні відношення між конструктами з різними типами такого впорядкування. Прямий порядок слів є центральним, неконфігураційний порядок - нецентральний, а непроективний порядок слів - периферійний в українській мові. В інтерпретаційній моделі розрізняються дериваційний та конструктивний види омонімії формально-синтаксичної структури речення. Конструктивна омонімія за ознакою джерела виникнення поділяється на омонімію структурних позицій приєднаних складників, омонімію їхньої ієрархії та омонімію набору використаних складників.

Представлена в дисертації інтерпретаційна модель прогнозує основні системні формально-синтаксичні відношення: синонімічну варіативність порядку слів у реченнях та словосполученнях і варіативність пропозиційної організації синтаксичних дериватів, конструктивну омонімію лінійної організації мовних конструктів і дериваційну омонімію їхньої структурної організації.

Основні положення дисертації викладені у 12 статтях у наукових журналах і публікаціях у збірках наукових праць та збірках тез доповідей наукових конференцій:

Системи синтаксемних груп та їх процедурна семантика // Мовознавство.--1998.--№6.--С. 55-62.

Роль прагматичного контексту для зняття синтаксичної омонімії // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць.--К.: Київський університет ім. Тараса Шевченка, 1998.--С. 25-30.

Інтерпретаційний семантичний аналіз тексту // Мова у соціальному і культурному контексті. Збірник наукових праць.--К.: Київський університет ім. Тараса Шевченка, 1997.--С. 173-183.

Представлення та інтерпретація омонімічних семантико-синтаксичних структур // Українське мовознавство. Міжвідомчий науковий збірник.--К.: Київський університет ім. Тараса Шевченка, 1997.--Випуск 21.--С. 89-100.

Рецептивні системи в інтерпретації семантики мовних знаків // Мова та історія.-- 1994.--Випуск 4.--С. 5-6.

Спостереження над прагматикою тексту посттоталітарного суспільства // Мова та історія.--1995.--Випуск 6.--С. 5-6.

Лексична семантика в синтаксичній структурі тексту: формальне представлення та інтерпретація // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Семантика, синтактика і прагматика мовленнєвої діяльності. - Львів: “Літопис”, 1999.--С. 101-108.

Виявлення ненормативних семантико-синтаксичних конструкцій при автоматизованому аналізі українського тексту // Тези наукової конференції з проблем сучасного українського правопису і термінології (З нагоди 70-річчя першої Всеукраїнської правописної конференції у Харкові 1927 р.).--К.--1997.--С.22-23.

Автоматичний семантичний аналіз омонімічних мовних конструкцій // Тези доповідей наукових конференцій викладачів, аспірантів та студентів факультету іноземної філології.--К.: Київський університет імені Тараса Шевченка.--1997.--С.7-8.

Автоматичне реферування тексту як засіб інтелектуальної навігації у просторі гіпермедіа // Міжнародна наукова конференція “Мультимедіа у навчанні іноземних мов”. Тези доповідей.--К.: Київський університет імені Тараса Шевченка.--1997.--С.7.

Модель глибинного розуміння військових текстів // Міжнародна конференція “Мова, освіта та нові інформаційні технології”. Збірка тез доповідей та повідомлень.--К.: Київський державний лінгвістичний університет.--1995.--С. 8-9.

Прагматика тексту теоретичного наукового дослідження // Міжнародна студентська наукова конференція “Україна: людина, суспільство, природа”. Тези доповідей.--К.: НаУКМА.--1995.--С. 69-71.

АНОТАЦІЇ

Бабич Б.В. Інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур української мови.-- Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Київ, 1999.

У дисертації розроблено модель формально-синтаксичних структур української мови, яка пояснює варіативність порядку слів та синтаксичну деривацію синонімічних мовних конструктів і їхню можливу конструктивну та дериваційну омонімію. Проведено експериментальну оцінку різних форматів представлення синтаксичних структур (тобто систем складників, дерев залежностей, систем синтаксичних груп тощо) і показано, що жоден із цих форматів не є повністю адекватним для аналізу неконфігураційного порядку слів в українській мові і для задовільного представлення циклічних, омонімічних та похідних (у плані синтаксичної деривації) конструктів. Було запропоновано розширення формату систем складників, що збільшує точність аналізу українських формально-синтаксичних структур порівняно з альтернативними генеративно-трансформаційними моделями. Особливу увагу було приділено проблемам моделювання синтаксичних структур засобами формальної граматики поєднання дерев та моделюванню механізмів, що спричиняють глобальну омонімію мовних конструктів.

Ключові слова: граматика поєднання дерев, глобальна омонімія, формально-синтаксичні структури української мови, інваріант, інтерпретація, розширені системи складників, порядок слів, циклічні структури, синтаксична деривація, автоматичний синтаксичний аналіз.

Бабич Б.В. Интерпретационная модель формально-синтаксических структур украинского языка. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт языкознания им. А.А. Потебни НАН Украины, Киев, 1999.

В диссертации разработана модель формально-синтаксических структур украинского языка, которая объясняет вариативность порядка слов и синтаксическую деривацию синонимичных языковых конструктов и их возможную конструктивную и деривационную омонимию.

Проведена экспериментальная оценка различных форматов представления синтаксических структур (то есть систем составляющих, деревьев зависимостей, систем синтаксических групп и т.п.) и показано, что ни один из этих форматов не является полностью адекватным для анализа неконфигурационного порядка слов в украинском языке и для удовлетворительного представления циклических, омонимических и производных (в плане синтаксической деривации) конструктов. Было предложено расширение формата систем составляющих, которое увеличивает точность анализа украинских формально-синтаксических структур по сравнению с альтернативными генеративными и трансформационными моделями. Особое внимание было обращено на проблемы моделирования синтаксических структур средствами формальной грамматики объединения деревьев и моделированию механизмов, которые обуславливают глобальную омонимию языковых конструктов.

Связь между линейной и структурной организацией предложений и словосочетаний осуществляется в модели через интерпретацию структурного и линейного инвариантов, прогнозирующую множество предложений с различным порядком слов и множество альтернативных осмыслений линейной организации, которой присуща конструктивная омонимия. Связь между структурной и пропозициональной организацией предложения осуществляется формально-синтаксическими трансформациями, моделирующими множество синтаксических дериватов пропозиционального инварианта синтаксической структуры и множество альтернативных осмыслений структурной организации, которой присуща конструктивная омонимия. Множество элементарных формально-синтаксических структур украинского языка репрезентировано 12 синтаксическими конфигурациями, представленными в виде формальной грамматики объединения деревьев составляющих. Конфигурации этой грамматики интерпретируются как фрагменты синтаксической структуры, прогнозируемые парадигматически выраженными грамматическими категориями и значениями. Модель репрезентирует вариативность порядка слов в украинском языке. Прямой порядок слов является центральным, неконфигурационный порядок - нецентральным, а непроективный порядок слов - периферийным. В интерпретационной модели различаются деривационный и конструктивный виды омонимии формально-синтаксической структуры предложения. Конструктивная омонимия по признаку источника возникновения разделяется на омонимию структурных позиций присоединенных составляющих, омонимию их иерархии и омонимию набора использованных составляющих.

Представленная интерпретационная модель адекватно прогнозирует основные системные отношения на формально-синтаксическом уровне языка, и основные формально-синтаксические свойства предложений, словосочетаний и элементарных синтаксических единиц.

Ключевые слова: грамматика объединения деревьев, глобальная омонимия, формально-синтаксические структуры украинского языка, инвариант, интерпретация, расширенные системы сос...