Лінгвостатистичні характеристики антонімів просторово-часового континууму в текстах художньої прози (на матеріалі іменників і прислівників сучасної англійської мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 420-433

ЛІНГВОСТАТИСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АНТОНІМІВ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОГО КОНТИНУУМУ В ТЕКСТАХ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ

(на матеріалі іменників і прислівників сучасної англійської мови)

Спеціальність 10. 02. 04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття вченого ступеня

кандидата філологічних наук

БЄЛОВА Світлана Вікторівна

КИЇВ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі практики англійської мови Волинського державного університету імені Лесі Українки, Міністерство освіти України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор Гороть Євгенія Іванівна, Волинський державний університет імені Лесі Українки, кафедра практики англійської мови, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Перебийніс Валентина Ісидорівна, Київський державний лінгвістичний університет, кафедра англійської філології, професор-консультант.

кандидат філологічних наук, професор Романовська Юлія Юріївна, Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, кафедра англійської мови, завідувач кафедри.

Провідна установа: Ужгородський державний університет, кафедра англійської філології, Міністерство освіти України, м. Ужгород

Размещено на Allbest.ru

Захист відбудеться «23» _березня_2000 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 при Київському державному лінгвістичному університеті (252650 МСП, Київ-5, вул. Велика Васильківська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету.

Автореферат розісланий «21» _лютого 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А. А. Калита

Реферована робота присвячена дослідженню семантичних та комбінаторних властивостей антонімів-іменників та антонімів-прислівників просторово-часового континууму в текстах художньої прози. Для аналізу не випадково були обрані іменники та прислівники просторово-часового континууму, оскільки час і простір - основні категорії, які відображають форми існування матерії. антоніми іменник прислівник континуум

На сучасному етапі розвитку мовознавства дослідження семантичного рівня мови є, безперечно, одним із провідних лінгвістичних напрямків. Значна увага вчених приділяється семантиці слів, тією чи іншою мірою протиставлених у системі мови. Традиційно ця проблема розглядається як антонімічні відношення між словами.

У лінгвістиці антонімія вивчалася у різноманітних аспектах, на матеріалі англійської мови, зокрема, велика кількість праць присвячена дослідженню антонімічних прикметників (А.В. Денисова, О.В.Турьєва, А.Г. Цьовх, О.І. Шубіна) та дієслів (О.М. Будз, М.С. Полякова, Г.В. Сидоренко). Антоніми-іменники досліджувалися значно менше (Л.П. Пєтухова, М.А. Савицька), а вивченню антонімів-прислівників не приділялося достатньої уваги взагалі (нам відома лише дисертаційна робота В.С. Подчасової). Роботи різняться як обсягом аналізованого матеріалу, так і аспектами дослідження: від аналізу однієї пари антонімів (Л.А. Нікольская, В.С. Подчасова) до певної лексико-семантичної групи антонімів (Л.В. Бистрова, Г.М. Гумовська, О.В. Турьєва, Ch. Agricola, E. Agricola, M. Ljung). При цьому не менш важливим є дослідження функціонального аспекту проблеми, зокрема вивчення функціональних характеристик антонімів з використанням статистичних методів. Саме ця проблема й визначає актуальність нашого дослідження, оскільки послідовне вивчення іменників-антонімів та прислівників-антонімів допоможе уявити картину функціонування антонімів в цілому й буде сприяти описові всієї лексико-семантичної системи мови.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми «Системні та функціональні характеристики мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасної англійської мови», що розробляється кафедрою практики англійської мови Волинського державного університету імені Лесі Українки (тема затверджена радою ВДУ, протокол №9 від 21 травня 1998 року).

Об'єктом дослідження обрані антонімічні пари, члени яких за даними укладачів «Частотного словника сполучуваності сучасної англійської мови» входять до першої тисячі найбільш вживаних слів. Це антонімічні пари іменників: bottom - top, day - night, east - west, evening - morning, north - south, summer - winter, тріада future - present - past та антонімічні пари прислівників: always - never, back - forward, close - far, early - late, here - there, now - then, тріада tomorrow - today - yesterday.

Предметом дослідження є системні та функціональні характеристики антонімічних іменників і прислівників просторово-часового континууму.

Мета роботи - встановлення особливостей функціонування антонімів просторово-часового континууму в текстах художньої прози шляхом дослідження їх частоти, поширеності та сполучуваності.

Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких завдань:

1. Встановити частку сем темпоральності та простору в семантичній структурі аналізованих слів.

2. На основі словникових дефініцій визначити коефіцієнт попарної близькості досліджуваних членів антонімічних пар.

3. Встановити частоту іменників-антонімів та прислівників-антонімів у заданій вибірці.

4. Встановити інвентарі моделей граматичної сполучуваності іменників та прислівників просторово-часового континууму. Виділити ядро, основну систему та периферію моделей граматичної сполучуваності на основі показника їх частотності.

5. Проаналізувати лексичну сполучуваність типових моделей антонімів. Виявити особливості та відмінності у сполучуваності досліджуваних антонімів.

Матеріалом для дослідження слугувала картотека науково-дослідницької лабораторії статистичної лексикографії Волинського державного університету імені Лесі Українки. Проаналізовано 57 художніх творів загальним обсягом 5 мільйонів 517 тисяч слововживань, у яких об'єктом аналізу стали 15080 словосполучень з іменниками-антонімами та 23892 словосполучення з прислівниками-антонімами просторово-часового континууму.

У роботі комплексно використовуються такі методи:

метод компонентного аналізу, необхідність використання якого випливає з детального аналізу семантичної структури досліджуваних слів та виявлення в ній протилежних сем;

метод дистрибутивно-статистичного аналізу, який досліджує набір та умови реалізації можливих позицій елемента відносно його комбінаторних партнерів;

деякі статистичні методи та прийоми, націлені на розкриття закономірностей функціонування лексичних одиниць.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у зіставному аналізі сполучуваності іменників-антонімів та прислівників-антонімів просторово-часового континууму за параметрами частота, поширеність, граматична та лексична сполучуваність із застосуванням прийомів математичної статистики. Новим також є визначення коефіцієнта попарної близькості досліджуваних антонімів.

У роботі перевіряється гіпотеза: частота є основним параметром, за яким розмежовуються функціональні характеристики антонімів просторово-часового континууму.

Теоретичне значення дисертації визначається комплексним описом граматичної і лексичної сполучуваності антонімів-іменників та антонімів-прислівників просторово-часового континууму, представленого моделями граматичних зв'язків. Результати дослідження розширять уяву про структурну організацію системи лексичних одиниць, сприятимуть більш глибокому розумінню закономірностей функціонування антонімів у тексті, взаємозв'язку лексики й граматики.

Практична цінність нашої роботи випливає з можливості використання основних положень та висновків дослідження в курсі лексикології (розділ «Антонімія»), теоретичної граматики (розділи «Іменник», «Прислівник»); при читанні спецкурсів із функціональної граматики й функціональної стилістики; при укладанні частотних словників та словників сполучуваності. Результати дослідження можуть використовуватися при написанні курсових та дипломних робіт.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, бібліографії та 7 додатків. У кінці роботи знаходяться списки використаної літератури та джерел, на основі яких проводилося дослідження. Обсяг тексту дисертації - 155 сторінок, загальний обсяг роботи - 312 сторінок.

У вступі обґрунтовується вибір теми, визначається мета й завдання дослідження, його об'єкт та предмет, розкривається новизна, теоретичне й практичне значення, викладаються положення, котрі виносяться на захист.

У першому розділі ? «Теоретичні передумови дослідження» ? розглядається поняття протилежності як основи визначення антонімів; аналізуються різні точки зору щодо виділення критеріїв визначення антонімів та висвітлюються основні класифікації антонімів; обґрунтовується відбір матеріалу та методика роботи; досліджується доля сем темпоральності та простору, коефіцієнт попарної близькості аналізованих антонімів.

У другому розділі - «Граматична сполучуваність антонімів просторово-часового континууму» ? досліджується частота аналізованих одиниць, встановлюється граматична сполучуваність антонімів і типові моделі сполучуваності (під типовими ми розуміємо моделі, які увійшли в ядро інвентаря моделей кожного досліджуваного антоніма); визначається ядро, основна система та периферія цих моделей; встановлюються зони поширеності моделей граматичної сполучуваності досліджуваних антонімів; вираховується ступінь близькості антонімів на основі граматичної сполучуваності. Размещено на Allbest.ru

У третьому розділі - «Лексична сполучуваність антонімів просторово-часового континууму» ? аналізу підлягає лексична сполучуваність антонімів; розглядається лексичне наповнення типових моделей іменників-антонімів dN, prp N, N prp N', V prp N та прислівників-антонімів у моделі VD; розглядаються основні розбіжності у функціонуванні членів антонімічних пар.

У загальних висновках узагальнюються результати й підводяться підсумки роботи, окреслюються напрямки подальших досліджень.

Додатки обсягом 100 сторінок складаються з 7 частин. У них представлено таблиці, які відбивають різні аспекти функціонування досліджуваних антонімів.

Апробація роботи. Зміст дисертації пройшов апробацію на XLI та XLII звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки (1995-1996 рр.), на третій міжнародній конференції «Комп'ютерна лінгвістика та викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах» (Львів, квітень 1998), на Міжвузівській науково-практичній конференції «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 25-26 листопада 1999 р). Основні положення дисертації відображено в 5 статтях та 3 тезах автора.

Основний зміст роботи

При вивченні системних відношень у лексиці значна увага мовознавців приділяється дослідженню семантики слів, тією чи іншою мірою протиставлених у системі мови. Семантичне відношення протиставлення, яке встановлюється на парадигматичному рівні між одиницями лексико-семантичної системи й проявляється при їх функціонуванні в синтагматичному ланцюгу, традиційно розглядається як антонімія.

Необхідно відзначити, що дискусії з теорії антонімії зводяться до вирішення двох основних питань: 1) критеріїв визначення поняття антоніма; 2) проблеми класифікації антонімів. Лише критерій належності до однієї частини мови не викликає сумнівів у лінгвістів, а всі інші мають своїх прихильників і противників.

Відтоді, коли з'явилась теорія відносності, постулатом якої є нерозривний зв'язок простору й часу, в мові також виникли дослідження, в яких стверджується єдність просторово-часових відношень (М.М. Бахтін, Е. Traugott). Лінгвістичне поняття єдності простору й часу орієнтоване на минуле суб'єкта. Перетин простору й часу трактується як мовне вираження звернення думки до подій минулого. Цей перетин може мати граматично виражену форму теперішнього, майбутнього чи минулого часу. Але основним семантичним змістом події залишається звернення до минулого не тільки по відношенню до часу, але й до ментального простору.

Оскільки кожна частина мови є складною єдністю, яка має набір розрізнювальних ознак, свої найтиповіші способи поповнення складу конституентів, то правильно зрозуміти природу частин мови, описати причини їх взаємозв'язків можливо й шляхом систематичного й послідовного вивчення їх зв'язків одина з одною.

Відомо, що визначальною рисою кожного лінгвістичного явища є його кількісні характеристики. Звідси й основним завданням дослідника є встановлення за допомогою статистичних методів факторів, які впливають на функціонування мовних одиниць, і вимір ступеня зв'язку між ними на основі кількісних показників. Встановлено, що статистичні методи є важливим інструментом дослідження як мови, так і мовлення. У системі мови можуть бути такі статистичні характеристики, які допомагають розмежовувати групи, класи слів та встановлювати семантичну відстань між ними.

В ході дослідження були проаналізовані лексичні значення у чотирьох словниках: A. S. Hornby Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English, Longman Active Study English Dictionary, Oxford Advanced Learner's Encyclopedic Dictionary, Webster's II New College Dictionary. Встановлено, що семантична структура досліджуваних іменників та прислівників просторово-часового континууму різниться щодо частки сем темпоральності та простору в ній. Відповідно до ступеня усталеності, тобто ступеня різниці між мінімальним та максимальним значеннями частки сем темпоральності та простору, досліджувані слова поділяються на 5 груп: чим менша різниця між мінімальним та максимальним значеннями частки сем темпоральності й простору (Р), тим усталеніша характеристика цих сем. Слова, у семантичній структурі яких ступінь усталеності Р становить 0, віднесені до зони максимального ступеня усталеності. Якщо ж величина Р дорівнює 100, то слова відносяться до зони мінімального ступеня усталеності. Усі інші досліджувані слова, у яких 0 < Р < 100, входять до зон високого, середнього та низького ступенів усталеності.

Найбільша кількість досліджуваних іменників (day, morning, east, west, south, north, summer, winter) та прислівників (early, late, close, forward, tomorrow, today, yesterday) входять до зони максимального ступеня усталеності. Мінімальний ступінь усталеності відсутній в обох аналізованих частинах мови. Отже, дослідження сем темпоральності та простору, як іменників просторово-часового континууму, так і прислівників, показало стійку характеристику аналізованих слів у словниках.

Щоб довести, що відібрані для аналізу слова є антонімами, нами було визначено коефіцієнт попарної близькості досліджуваних членів антонімічних пар. Обчислення проводилося за формулою :

V = (1), (1)

де V - коефіцієнт попарної близькості; c - кількість лексико-семантичних варіантів, тобто окремих значень багатозначного слова, що протиставляються; m, n - загальна кількість лексико-семантичних варіантів (котрі встановлюються за словником) кожного слова.

Оскільки показники коефіцієнта попарної близькості досліджуваних лексем значно різняться, з метою аналізу співвіднесеності значень досліджуваних слів у різних словниках нами був обчислений середній показник коефіцієнта попарної близькості V.

За даними середніх показників коефіцієнта попарної близькості встановлено пороги, за якими досліджувані пари розподілено на 5 сукупностей (див. таблиці 1, 2).

Таблиця 1

Ступінь середнього показника коефіцієнта попарної близькості для іменників

Показник V	V	Іменники
високий	0,81 - 1,0	summer - winter
вищий середнього	0,61 - 0,80	-
середній	0,41 - 0,60	day - night, morning - evening, east - west, south - north, future - past, present - past
нижчий середнього	0,21 - 0,40	top - bottom, future - present
низький	0 - 0,20	-

Проведений поділ на зони свідчить, що більшість (6 із 9) досліджуваних пар іменників відносяться до середньої зони показника V. Низький ступінь показника коефіцієнта попарної близькості відсутній, що говорить про те, що в усіх досліджуваних словниках йде попарне протиставлення аналізованих іменників просторово-часового континууму.

Таблиця 2

Ступінь середнього показника коефіцієнта попарної близькості для прислівників

Показник V	V	Прислівники
високий	0,81 - 1,0	today - tomorrow
вищий середнього	0,61 - 0,80	early - late, tomorrow - yesterday, back - forward, today - yesterday
середній	0,41 - 0,60	close-far, here-there, never-always
нижчий середнього	0,21 - 0,40	now - then
низький	0 - 0,20	-

У досліджуваних парах прислівників також спостерігаємо відсутність низького ступеня показника середньої величини коефіцієнта попарної близькості V. Лише антонімічна пара today ? tomorrow має високий показник V. Найбільша кількість пар (4) відноситься до зони показника V вище від середнього. В переважній більшості це темпоральні прислівники. Отже, обрахунок середнього показника коефіцієнта попарної близькості підтвердив, що слова, відібрані нами для аналізу, протиставляються у певних компонентах значення слова.

Аналіз граматичної сполучуваності слова передбачає виділення граматичних зв'язків, що лежать в основі комбінаторики слів. Для дослідження функціонування антонімів нами використана методика, яка враховує найбільш загальні ознаки відносин між одиницями, що сполучаються. Це поділ типів зв'язків слів на підрядні, сурядні та предикативні.

Для вивчення граматичних зв'язків досліджуваних слів з іншими частини мови нами використовуються моделі, які є схемами сполучуваності. Модель ? це дво- або більше елементна формула узагальненого вираження сполучуваності слова: слово (в його даному значенні чи комплексі значень) плюс ті слова, котрі потенційно можуть бути приєднані до нього в мовленні для його семантичного уточнення.

Відправною точкою у встановленні інвентаря моделей сполучуваності став «Частотний словник сполучуваності англійської мови». Зауважимо, що іменник past та прислівник yesterday не належать до 1000 найчастотніших слів сучасної англійської мови, але, оскільки вони разом з іменниками future, present та прислівниками tomorrow, today утворюють тріадні антонімічні ряди, ми вирішили використати їх при дослідженні антонімів просторово-часового континууму.

Основними параметрами нашого дослідження є частота, поширеність та сполучуваність антонімів просторово-часового континууму.

Частота ? один з основних показників функціонування антонімів. Залежно від частоти вживання досліджуваних слів у текстах художнього стилю всі слова розподілялися на 5 зон. Крок порогів зон був виділений шляхом поділу на кількість зон різниці між найвищою та найнижчою частотою. Для іменників цей крок становить 867 (4417-82)/5), для прислівників - 630,6 (3316-163)/5). За виділеними зонами розподіляємо досліджувані антоніми: іменники day, morning та прислівники now, then віднесені до зони високої частоти; іменники night, evening та прислівники late, far, there, always ? до зони середньої частоти; іменники future, bottom, winter, north, south, east, west, present, past та прислівник yesterday - до зони низької частоти.

Статистичні підрахунки (зокрема, визначення критерію ² ) вказують на статистично значущі розходження між частотами членів досліджуваних антонімічних пар, хоча показники міри цього розходження порівняно невеликі й коливаються в межах від 0,05 до 0,15.

Для більшості пар було підтверджено лінгвостатистична закономірність, котра говорить про те, що частота члена антонімічної пари з «активною», «позитивною», «сильною» у психологічному аспекті характеристикою перевищує у переважній більшості частоту елемента пари, що має «пасивну», «негативну», «слабку» характеристику. Проте, частина досліджуваних антонімічних пар порушує цю закономірність: частота прислівників late, never, far, back значно перевищує частоту протилежних їм за семантикою early, always, close, forward. Цей факт можна пояснити специфікою текстів художнього стилю: художня проза описує події, які вже відбулися, звідси й більша частота слів (особливо прислівників) на позначення просторово-часового континууму, більш віддаленого від мовця. Ще однією особливістю текстів художньої прози є те, що слова з умовно негативною оцінкою зустрічаються частіше в мові персонажів.

Одним з параметрів функціонування моделей граматичної сполучуваності є їх поширеність, тобто кількість слів, яким властива та чи інша модель. Для детальнішого аналізу поширеності моделей іменників-антонімів просторово-часового континууму було встановлено зони поширеності з інтервалом 3 (найбільша кількість іменників чи прислівників, яким властива та чи інша модель (15) поділено на кількість зон (5)). До зони високої поширеності належать іменникові моделі dN; N prp N'; V prp N; AN; N' prp N; VN; prp N; Ving prp N; NV; VingN; D prp N; N and N'; NN'; N' and N; N'N . Сорок шість моделей граматичної сполучуваності іменників відносяться до низької зони поширеності. Для прислівників просторово-часового континууму моделі VD, DD', OD, D prp N, D cnj S, ND, D Ven, DVing віднесено до зони високої поширеності. Тридцять п'ять моделей граматичної сполучуваності прислівників із п'ятдесяти трьох входять до низької зони поширеності. Всі інші моделі досліджуваних як іменників, так і прислівників, віднесено до зон вище середньої, середньої та нижче середньої поширеності. Размещено на Allbest.ru

Встановлено, що існує прямий зв'язок між частотою антоніма та кількістю притаманних йому моделей: чим вища частота лексичної одиниці в тексті, тим більшу кількість моделей вона утворює.

Розглянувши інвентарі моделей іменників-антонімів та прислівників-антонімів зі статистичної точки зору, ми виділили ядро, основну систему та периферію масивів моделей. До ядра інвентаря моделей граматичної сполучуваності (75% досліджуваного масиву) віднесено 9 моделей іменників: dN, N prp N', V prp N, AN, N' prp N, VN, prpN, N'N, N N' та 3 моделі прислівників просторово-часового континууму VD; DD'; DprpN. Основну систему (90% досліджуваного масиву разом з ядром) становлять двадцять де'ять моделей іменників та чотирнадцять моделей прислівників. Шістдесят чотири моделі граматичної сполучуваності іменників та сорок чотири моделі прислівників знаходяться на периферії. Отже, на нашому матеріалі була підтверджена дія закону переваги, суть якого полягає в тому, що мова віддає перевагу невеликій кількості одиниць (у нашому випадку моделей граматичної сполучуваності як іменників-антонімів, так і прислівників-антонімів просторово-часового континууму), які несуть максимум функціонального навантаження.

Попарне зіставлення інвентарів моделей граматичної сполучуваності членів антонімічних пар було здійснене нами за перетином наборів моделей у ядрі, основній системі та на периферії. Обрахунок ступеня подібності моделей граматичної сполучуваності досліджуваних іменників та прислівників просторово-часового континууму здійснювався за формулою:

Q =100% (2), (2)

де Q ? показник ступеня подібності; m, ? кількість ознак, спільних для двох порівнюваних масивів; n ? загальна кількість ознак.

У роботі розрізняються 5 ступенів подібності:

1) висока подібність ? 80-100 %; 2) подібність вище середньої ? 60-80 %; 3) середня подібність ? 40-60 %; 4) подібність нижче середньої - 20-40%; 5) низька подібність ? 0-20 %.

Проведені підрахунки ступеня подібності інвентарів моделей граматичної сполучуваності членів антонімічних пар показали, що суттєві відмінності між інвентарями моделей аналізованих антонімів знаходяться в периферійній зоні. Визначено, що всі показники подібності моделей членів антонімічних пар у ядрі перевищують показники подібності на периферії.

Завданням третього етапу дослідження став аналіз лексичного наповнення типових моделей граматичної сполучуваності досліджуваних антонімів.Типовими моделями сполучуваності іменників та прислівників просторово-часового континууму вважаємо моделі, які входять до ядра всіх 15 досліджуваних слів. Такими моделями у масиві іменників стали 2 моделі зв'язку з службовими словами (dN, prpN) та 2 - з повнозначними (NprpN', VprpN). У масиві прислівників типовою стала модель VD.

Лексичне наповнення моделі dN складають 35 детермінативів. Найчастотнішими в даному масиві є детермінативи the, a, that. Високий коефіцієнт подібності у вживанні детермінативів мають антонімічні іменники top - bottom, south - north, east - west, present - past. Встановлено, що детермінатив the частіше вживається з іменником day, ніж з іменником night, а детермінатив that з іменником morning, ніж з іменником evening.

У нашому матеріалі зафіксовано 1567 сполучень прийменників з іменниками просторово-часового континууму в моделі prpN. З огляду на свої категоріальне значення «відношення», прийменник семантично зв'язує слова, котрі позначають співвідносні об'єкти.

Фрагмент тексту, який включає обраний для аналізу антонім і є достатнім для визначення його значення, визначається як контекст. У сучасній лінгвістиці розрізняють сталий і змінний контексти. Проте можна говорити про існування ще й проміжного контексту, який Н.М. Амосова називає стійким. Синтагматичні зв'язки між словами мають у тексті неоднакову силу: слабкі відповідають змінному контекстові, середні - стійкому, а сильні - сталому.

Спостереження показали, що за параметром «сполучуваність прийменника з іменником», відповідно до поділу контексту на змінний, сталий та стійкий, на нашому матеріалі за допомогою визначення критерію ч², було зафіксовано такі характерні сполучення: стійкий контекст (сильні зв'язки) - at the day, for a day, at night, over the top, near the top, at the bottom, at present, to the winter; сталий контекст (середні зв'язки) ? on the day, since the day, in the night, in the morning, in future, of the future, on the top, in the bottom, to the north, to the summer. Усі інші словосполучення належать до змінного контексту й мають слабкі синтагматичні зв'язки.

Дослідження функціонування іменників-антонімів у моделях VprpN, NprpN' та прислівників-антонімів у моделі VD здійснюється за такими параметрами: обсяг та вживаність тематичної групи; широта сполучуваності; інтенсивність сполучуваності.

Обсяг тематичної групи розуміється нами як кількість лексичних одиниць, що складають цю групу. Що ж до вживаності тематичної групи, то вона розглядається як частка від ділення частоти тематичної групи на її обсяг. Кількість тематичних груп, з якими сполучається кожний досліджуваний іменник та прислівник, складає широту його сполучуваності. При цьому інтенсивність сполучуваності визначається як ступінь синтагматичного зв'язку сполучуваних одиниць. Вона вимірюється за допомогою коефіцієнта взаємної спряженості (К), у формулу обчислення якого входить критерій ч²:

K= (3), (3)

де r ? число стовпчиків у таблиці; c ?число рядків. Наведений за цією формулою коефіцієнт спряженості може приймати значення від -1 до +1, тобто показати не лише ступінь взаємозв'язку, але й його характер.

Модель VprpN відображає комбінаторні характеристики досліджуваних іменників як залежного компонента в сполученні з дієсловом за допомогою прийменника. Аналіз функціонування досліджуваних антонімів з дієсловами був проведений на основі поділу 1822 дієслів, які комбінуються з іменниками просторово-часового континууму, на 10 тематичних груп.

Найбільший обсяг при сполученні іменників просторово-часового континууму у моделі VprpN має тематична група дієслів «Дії», найменший ? дієслова тематичної групи «Початку чи кінця дії». За параметром частоти до тематичних груп, які несуть основне функціональне навантаження при сполученні з досліджуваними іменниками, відносяться тематичні групи «Дії», «Руху», «Процесу», «Розумової та психічної діяльності», «Посесивності». На периферії знаходяться дієслова тематичних груп «Мовленнєвої діяльності», «Існування й місцезнаходження» та тематична група «Початку чи кінця дії».

У процесі визначення зон поширеності тематичних груп дієслів, які сполучаються з досліджуваними іменниками, було встановлено, що всі зони заповнені. Найбільша кількість тематичних груп (11) належить до середньої зони поширеності. Найменшою кількістю тематичних груп характеризується зона поширеності нижче середньої (2). Дослідження сполучуваності іменників просторово-часового континууму з дієсловами за допомогою коефіцієнта кореляції рангів було доведено, що чим більший обсяг має тематична група, тим вища її частота.

Обчислення показника вживаності тематичної групи показало, що найвищий показник вживаності при сполученні дієслів з іменниками-антонімами притаманний тематичній групі дієслів «Посесивності». Тематичні групи дієслів «Дії», «Розумової, мовленнєвої діяльності», «Початку чи кінця дії», навпаки, характеризуються великою кількістю лексичних одиниць, які мають порівняно невелику частоту вживання. Високі показники мають тематичні групи «Сенсорного сприйняття» та «Руху»: невелика кількість дієслів несе основне функціональне навантаження при сполучуваності з іменниками просторово-часового континууму. Отже, діє закон переваги на рівні лексичної сполучуваності.

У великої кількості іменників (day, night, morning, evening, top, bottom, future) показник широти сполучуваності з дієсловами дорівнює одиниці, що говорить про сполучуваність цих іменників з усіма виділеними тематичними групами дієслів. Інші досліджувані іменники мають показник широти сполучуваності від 0,7 до 0,9.

У процесі визначення інтенсивності сполучуваності тематичних груп дієслів з іменниками просторово-часового континууму був здійснений поділ усіх зв'язків іменників просторово-часового континууму з дієсловами на стандартні та нестандартні. До стандартних нами віднесені сполучення, у яких показник критерію ² перевищує критичну величину (3,84) для чотирипільних таблиць. Найбільшу кількість стандартних зв'язків з дієсловами мають іменники day та bottom. У іменників summer та winter стандартних зв'язків не спостерігається взагалі.

При визначенні сили зв'язку нами було обчислено показник коефіцієнта спряженості К. Використовуючи методику Л. В. Бистрової, ми здійснили поділ величин К на 3 групи: 1) висока сила синтагматичного зв'язку (К від 0 до 0,10); 2) середня сила синтагматичного зв'язку (К від 0,10 до 0,20); 3) низька сила синтагматичного зв'язку (К від 0,20 до 0,30). Як показали проведені підрахунки, високу силу зв'язку має лише іменник future при сполученні з дієсловами «Розумової та психічної діяльності». Середня силуасинтагматичного зв'язку притаманна іменникам south, north, west, future з дієсловами тематичної групи «Рух», іменнику present з дієсловами тематичної групи «Розумова та психічна діяльність», іменнику top з дієсловами «Існування, перебування», іменнику morning з дієсловами «Фізіологічного стану» та іменнику bottom з дієсловами «Дії». Усі інші стандартні зв'язки мають низьку силу (величини К 0,10).

У моделі NprpN' іменники, що сполучаються з досліджуваними іменниками просторово-часового континууму розподілені нами на 26 тематичних груп. Поділ тематичних груп іменників на зони поширеності показав, що до зони високої поширеності увійшли ті ж самі тематичні групи, що й до ядра. Таким чином, сто відсотковий збіг свідчить про основне функціональне навантаження тематичних груп іменників «Природні явища й процеси», «Рослинний та тваринний світ», «Соціально-суспільне життя», «Просторово-часова орієнтація», «Кількість, партитативність».

Показники величини вживаності тематичних груп іменників коливаються від 1 до 7,68. Найвищий показник має тематична група іменників на позначення просторово-часових відношень. Найнижчий ? іменники, які відображають анатомічні та фізіологічні особливості людини. Усі інші тематичні групи характеризуються переважно середніми показниками їх вживаності.

Визначення величин широти сполучуваності з іменниками показало, що вони значно різняться від показників сполучуваності з дієсловами. Величини коливаються в межах від 0,81 до 0,19. Найвищий показник широти сполучуваності ? у іменника top. Основна кількість іменників (day, night, morning, evening, summer, east, future) мають середній показник широти сполучуваності з іменниками.

Як показують проведені статистичні підрахунки інтенсивності сполучуваності досліджуваних іменників-антонімів з тематичними групами іменників, найбільшу кількість статистично значимих за показником інтенсивності поєднань з іменниками мають просторово-часові іменники evening, top та future. Сильним зв'язком характеризуються іменник north при сполученні з іменниками на позначення руху, шляхів та засобів пересування; іменник south при сполученні з іменниками на позначення спілкування; іменник top з іменниками на позначення їжі та іменник west з тематичною групою іменників «Власні назви». Найбільшою кількістю стандартних зв'язків характеризується іменник future (12).

Доведено, що характер семантики дієслів є одним з чинників, які визначають сполучуваність прислівників просторово-часового континууму з дієсловами: найчастіше вони сполучаються з дієсловами руху, відображаючи тим самим єдність основних категорій матерії.

Поділ дієслів, які сполучаються з прислівниками-антонімами просторово-часового континууму, на тематичні групи був здійснений за тим же принципом, що й при описові сполучуваності дієслів з досліджуваними іменниками-антонімами. Усі тематичні групи дієслів увійшли до однієї зони - зони високої поширеності. Отже, всім досліджуваним прислівникам властива сполучуваність з дієсловами визначених тематичних груп, різницю становить лише наповнення цих груп, що сполучаються з кожним прислівником.

Показники вживаності тематичних груп дієслів у поєднанні з прислівниками досить високі. Найвищий показник вживаності має тематична група дієслів «Місцезнаходження, перебування». Високі показники мають тематичні групи «Сенсорне сприйняття» та «Посесивність». Отже, невелика кількість дієслів несе основне функціональне навантаження у сполученні з прислівниками просторово-часового континууму. Тематичним групам дієслів «Дія», «Мовленнєва діяльність», «Процес» притаманні порівняно невисокі показники вживаності. Размещено на Allbest.ru

Дослідження інтенсивності сполучуваності тематичних груп дієслів з прислівниками просторово-часового континууму показало, що найбільшу кількість стандартних зв'язків з дієсловами мають прислівники then, here, there, back, always, never, close. Як показують проведені обчислення, високу силу зв'язку має лише прислівник forward у сполученні з дієсловами тематичної групи «Руху». Середню силу синтагматичного зв'язку мають прислівники back та always з дієсловами «Руху», прислівник there з дієсловами тематичних груп «Посесивності» та «Процесу», прислівники always, never з дієсловами «Розумової та психічної діяльності», прислівник early з тематичною

групою дієслів «Фізіологічного стану». Характерною особливістю сполучень досліджуваних прислівників з дієсловами в текстах художньої прози є те, що основна більшість їх має низьку силу (К 0,10) та від'ємний знак.

Проведене зіставлення сполучуваності членів антонімічних пар дає підстави зробити висновок, що збіг сполучуваності досліджуваних антонімів притаманний не окремим словам, а тематичним групам.

Розбіжності в сполучуваності антонімів просторово-часового континууму визначаються асиметрією їх лексичних значень та фразеологічною зв'язаністю компонентів словосполучення, а також тим, що кожний із антонімів має й індивідуальну сполучуваність.

Все це дозволяє зробити висновок, що якісний склад членів типових моделей, з якими поєднуються антоніми просторово-часового континууму, визначається законом семантичного узгодження: два слова семантично узгоджуються за умови наявності окрім специфічних сем у їх семантичній структурі загальної семи чи відсутності несумісних сем взагалі.

Загальні висновки. В системі мови проведений аналіз словникових дефініцій показав, що досліджувані іменники та прислівники характеризуються стійкою характеристикою в аналізованих словниках: найбільша кількість як досліджуваних іменників, так і прислівників відносяться до зони максимального ступеня усталеності частки сем темпоральності та простору.

За коефіцієнтом попарної близькості слова, відібрані нами для аналізу, протиставляються певними компонентами значень цих слів.

У мовленні члени антонімічної пари з «активною», «позитивною», «сильною» у психологічному аспекті характеристикою мають у переважній більшості вищу частоту, ніж елементи пари, що мають «пасивну», «негативну», «слабку» характеристику.

Типовими моделями для іменників-антонімів просторово-часового континууму є моделі dN, prpN, NprpN', VprpN, та модель VD для аналізованих прислівників-антонімів. Моделі, характерні лише для одного досліджуваного антоніма, вважаються індивідуалізуючими.

Дослідження функціонування антонімів просторово-часового континууму підтвердило дію закону переваги, суть якого полягає в тому, що у мовленні переважає невелика кількість моделей граматичного зв'язку, які мають високу частоту й несуть максимум функціонального навантаження. Ядро моделей (75% досліджуваного матеріалу) складають лише 9 моделей (з 93) для іменників: dN, prp N, V prp N, N prp N', AN; N'prpN; VN; N'N; NN' та 3 моделі (з 58) для прислівників: VD, DD', D prp N.

Сукупності моделей сполучуваності антонімів просторово-часового континууму схожі за рахунок ядерних моделей і відрізняються моделями, які знаходяться на периферії: коефіцієнт подібності граматичної сполучуваності моделей членів антонімічних пар у ядрі значно перевищує коефіцієнт подібності периферійних наборів моделей.

Антоніми-іменники та антоніми-прислівники просторово-часового континууму мають подібну, але не еквівалентну лексичну сполучуваність, що є результатом їх семантичної подібності, з одного боку, й семантичних розбіжностей, з другого.

Результати роботи дають підстави вважати доцільним подальше вивчення функціонування антонімів, зокрема, порівняння сполучува-ності низькочастотних моделей граматичного зв'язку, а також дослідження функціонування протилежних за семантикою інших частин мови, що відносяться до просторово-часового континууму.

Основні положення дисертації відбито в таких публікаціях

1. Лексико-граматична сполучуваність антонімічних прислівників та іменників у творах Голсуорсі // Науковий вісник ВДУ. Журнал Волинського державного університету ім. Лесі Українки: Філологічні науки. 1996. № 1. С. 10-14.

2. Лінгвостатистичні характеристики іменників тріадного ряду future - present - past // Молодіжний науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Філологічні науки (романо-германська філологія). 1998. №2. С. 28-32.

3. Ізоморфні та відмінні риси граматичної й лексичної сполучуваності антонімічних прислівників // Науковий вісник ВДУ. Журнал Волинського державного університету імені Лесі Українки: Філологічні науки (романо-германська філологія). 1998. № 3. С.44-46.

4. Критерії визначення антонімів // Науковий вісник ВДУ. Журнал Волинського державного університету імені Лесі Українки: Філологічні науки (романо-германська філологія). 1999. № 3. С. 7-8.

5. Частота як основа визначення лінгвостатистичних закономірностей антонімів // Наукові записки Кіровоградського державного педуніверситету імені В. Винниченка: Філологічні науки (мовознавство). 2000. Випуск 22. С. 32-41.

6. Лінгвостатистичні характеристики прислівника early в текстах різних стилів // Матеріали XLI наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки. Частина 1. Луцьк: Вежа, 1995. С. 205-206.

7. Проблема визначення антонімів у сучасній лінгвістиці // Матеріали XLII наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки. Частина 3. Луцьк: Вежа, 1996. С. 6.

8. Лінгвостатистичні характеристики антонімів top-bottom // Тези доповідей 3-ї Міжнародної конференції «Комп'ютерна лінгвістика та викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах» (Львів, 27-30 квітня, 1998). Львів: Львівська Політехніка, 1998. С. 49-50.

Анотації/Resume

Бєлова С.В. Лінгвостатистичні характеристики антонімів просторово-часового континууму в текстах художньої прози (на матеріалі іменників і прислівників сучасної англійської мови). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський державний лінгвістичний університет, Київ, 2000.

Дисертація присвячена аналізу антонімічних англійських темпоральних та просторових іменників і прислівників, який базується на парадигматичних та синтагматичних принципах дослідження. Мета дослідження реалізується за допомогою статистичних методів. Об'єктом спостережень є слова, що увійшли до 1-ї тисячі найчастотніших слів сучасної англійської мови: антонімічні іменники day - night, morning - evening, top - bottom, east - west, south - north, summer - winter, future - present - past та антонімічні прислівники now - then, always - never, here - there, close - far, forward - back, early - late, tomorrow - today - yesterday.

У парадигматичному аспекті дослідження уточнено семантичну структуру аналізованих слів, визначено коефіцієнт попарної близькості членів антонімічних пар.

Основними параметрами дослідження в синтагматичному аспекті є частота, поширеність, сполучуваність. Доведено, що основним чинником, який розмежовує функціональні характеристики антонімів, є їх частота. Граматична сполучуваність аналізованих іменників та прислівників представлена списками моделей. Визначено, що лексична сполучуваність досліджуваних антонімів подібна, але не еквівалентна.

Ключові слова: антонім, просторово-часовий континуум, частота, поширеність, граматична сполучуваність, лексична сполучуваність, модель, ядро, периферія.

Belova S.V. Linguostatistical Characteristics of Antonyms of Spatio-Temporal Continuum in Fiction Texts (on the Material of English Nouns and Adverbs). Manuscript.

Thesis for a candidate degree of philology in speciality 10.02.04 - Germanic languages. - Kyiv State Linguistic University, Kyiv, 2000.

The dissertation deals with the analysis of English antonymous temporal and spatial nouns and adverbs, based on paradigmatic and syntagmatic principles. The aim of the investigation is carried out with the help of statistical methods. The object of this investigation is the words belonging to the first thousand of the most frequent lexical units in Modern English. These are antonymous nouns: day - night, morning - evening, top - bottom, east - west, south - north, summer - winter, future - present - past and antonymous adverbs: now - then, always - never, here - there, close - far, forward - back, early - late, tomorrow - today - yesterday.

The semantic structure of each analysed word has been specified and the coefficient of paired proximity has been determined in the paradigmatic aspect.

In the syntagmatic aspect the main parameters of the investigation are frequency, prevalence, combinability. It is proved that frequency is the main factor differentiating the functional characteristics of antonyms. Grammatical combinability of the analysed nouns and adverbs is represented by a set of models. It is determined that lexical combinability of spatio-temporal nouns and adverbs is similar but not equivalent.

Key words: antonym, spatio-temporal continuum, frequency, prevalence, grammatical combinability, lexical combinability, model, nucleus, periphery.

Белова С.В. Лингвостатистические характеристики антонимов пространственно-временного континуума в текстах художественной прозы (на материале существительных и наречий современного английского языка). Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский государственный лингвистический университет, Киев, 2000.

Реферированная работа посвящена исследованию семантических и комбинаторных свойств английских существительных-антонимов и наречий-антонимов пространственно-временного континуума в текстах художественной прозы. В парадигматическом аспекте исследования уточняется семантическая структура анализируемых существительных и наречий пространственно-временного континуума. В ходе работы проанализированы лексические значения исследуемых лексических единиц четырёх словарей: A.S. Hornby Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English, Longman Active Study English Dictionary, Oxford Advanced Learner's Encyclopedic Dictionary, Webster's II New College Dictionary. В соответствии со степенью устойчивости доли сем темпоральности и пространства анализируемые слова делятся на 5 групп. Для доказательства антонимичности отобранных для анализа слов определяется коэффициент попарной близости исследуемых членов антонимичных пар.

Основными параметрами исследования в синтагматическом аспекте являются частота, распространенность, грамматическая и лексическая сочетаемость.

В зависимости от частоты употребления исследуемых слов в текстах художественной прозы все слова распределяются на 5 зон. При помощи критерия ² устанавливается зависимость частот членов антонимичных пар в исследуемых текстах.

Изучение грамматической сочетаемости слова предполагает выделение грамматических связей, лежащих в ее основе. При исследовании функционирования антонимов нами используются модели, являющиеся схемами сочетаемости. Одним из параметров функционирования моделей грамматической сочетаемости является их распространённость, то есть количество слов, которым характерна та или иная модель.

Анализ лексического наполнения проводится на основе типовых моделей грамматической сочетаемости исследуемых антонимов. Типовыми моделями сочетаемости существительных и наречий пространственно-временного континуума являются модели, входящие в ядро всех 15 исследуемых слов.

В результате исследования установлено, что существительным и наречиям пространственно-временного континуума присуща устойчивая характеристика в анализированных словарях: наибольшее количество, как исследуемых существительных, так и наречий относятся к зоне максимальной степени устойчивости доли сем темпоральности и пространства.

Отобранные для анализа слова противопоставляются по коэффициенту попарной близости определёнными компонентами их значений.

При этом основным параметром разграничения функциональных характеристик исследуемых антонимов является их частота. В речи члены антонимичной пары пространственно-временного континуума с «активной», «позитивной», «сильной» в психологическом аспекте характеристикой имеют преимущественно более высокую частоту, чем элементы пары с «пассивной», «негативной», «слабой» характеристикой.

Типовыми моделями для существительных-антонимов пространственно-временного континуума являются модели dN, prpN, NprpN', VprpN. Для анализированных наречий-антонимов типовой установлена модель VD. Модели, характерные лишь для одного исследуемого антонима, рассматриваются как индивидуализирующие.

На уровне грамматической сочетаемости действует закон предпочтения, суть которого заключается в том, что в речи отдаётся предпочтение небольшому количеству моделей грамматической связи, которые имеют высокую частоту и несут максимум функциональной нагрузки. Ядро моделей (75% исследуемого материала) составляют лишь 9 моделей (из 93) для существительных: dN, prp N, V prp N, N prp N', AN; N'prpN; VN; N'N; NN' и 3 модели (из 58) для наречий: VD, DD', D prp N.

Совокупности моделей сочетаемости антонимов пространственно-временного континуума сходны за счёт ядерных моделей и отличаются моделями, которые находятся на периферии: коэффициент общности грамматической сочетаемости моделей членов антонимичных пар в ядре значительно превышает коэффициент общности наборов периферийных моделей.

Антонимы-существительные и антонимы-наречия пространственно-временного континуума имеют сходную, но не эквивалентную лексическую сочетаемость, что является результатом семантического сходства и семантического различия.

Ключевые слова: антоним, пространственно-временной континуум, частота, распространённость, грамматическая сочетаемость, лексическая сочетаемость, модель, ядро, периферия.

Размещено на Allbest.ru

...