Поняття номінативності слова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ НОМІНАТИВНОСТІ СЛОВА

1.1 Тлумачення терміна «номінація» в лінгвістичних дослідженнях

1.2 Етимологія та загальне визначення номінації слова

РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ СЛОВА ТА ЙОГО РОЛЬ В НОМІНАТИВНІЙ СИСТЕМІ

2.1 Значення слова - важливий елемент номінативної системи

2.2 Сутність переосмислення значення слова та його вплив на номінацію

2.3 Перенесення номінації - основа розвитку значення слова

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Слово є найважливішою лінгвістичною одиницею мови. Уявлення про слово як про основну одиницю найменування явищ дійсності складається безпосередньо в мовній практиці людей. Однак дати наукове визначення слову значно складніше, тому що слова різноманітні за структурно-граматичними та семантичними ознаками. Тому знайти єдиний критерій для визначення всіх слів відразу не вдається: ознаки, за якими виділяється основна кількість слів, не однаковою мірою характерні для всіх мовних одиниць, які ми звикли вважати словами.

У центрі уваги номінативної системи мови залишається слово або еквівалент слова.

Лінгвістичний енциклопедичний словник дає наступну дефініцію: "Слово - основна структурно-семантична одиниця мови, що служить для іменування предметів та їх властивостей, явищ, відносин дійсності, що володіє сукупністю семантичних, фонетичних і граматичних ознак, специфічних для кожної мови". Набагато більше розгорнуте визначення знаходимо в О. С. Кубрякової, де, посилаючись на І. Трнку, вона описує слово як "формальну послідовність, частини якої сполучаються для виконання загальних комунікативних функцій; всі послідовності такого роду можуть бути переміщені в тексті або відділений друг від друга без втрати ними ідентичності самим собі".

Усяке слово має фонетичну (а для письмової мови - графічну) оформленість. Воно складається з ряду фонем (рідше - з однієї фонеми).

Словам властиве певне значення (внутрішня іпостась, що означає його зміст) і звукова оформленість слова, тобто зовнішня, матеріальна сторона, що представляє собою форму слова. Форма й зміст слова нерозривно зв'язані: слово не може бути сприйнято, якщо ми його не вимовимо (або не напишемо), і не може бути зрозумілим, якщо вимовлені сполучення звуків позбавлені значення.

Слова характеризуються сталістю звучання й значення. Ніхто не вправі змінити фонетичну оболонку слова або додати йому невластиве значення, тому що форма й зміст слова закріплені в мові.

Слова (на відміну від словосполучень) непроникні: будь-яке слово виступає у вигляді цілісної одиниці, всередину якої не можна вставити інше слово, тим більше кілька слів. Виключення представляють негативні займенники, які можуть бути розділені прийменниками (ніхто - ні в кого, ні з ким).

Слова мають лише один головний наголос, а деякі можуть бути й ненаголошеними (прийменники, сполучники, частки й ін.). Однак немає таких слів, які мали б два основних наголоси. Наявність лише одного наголоса слова відрізняє його від стійкого (фразеологічного) сполучення, що володіє цілісним значенням (кіт наплакав, без царя в голові).

Важливою ознакою слів є їх лексико-граматична віднесеність: всі вони належать до тих або інших частин мови й мають певну граматичну оформленість. Так, іменникам, прикметникам і іншим іменам властиві форми роду, числа, відмінку; дієсловам - форми способу, виду, часу, особи та ін. Ці слова виконують різні синтаксичні функції в реченні, що створює їх синтаксичну самостійність.

Всі слова характеризує відтворюваність: ми їх не конструюємо щоразу заново з наявних у мові морфем, а відтворюємо в мові в тому вигляді, в якому вони відомі всім носіям мови. Це відрізняє слова від словосполучень, які ми будуємо в момент висловлення.

Слова відрізняє переважне вживання в з'єднанні з іншими словами: в процесі спілкування зі слів ми будуємо словосполучення, а з останніх - речення.

Одним з ознак слів є ізольованість. Слова, на відміну від фонем і морфем, можуть сприйматися й поза мовним потоком, ізольовано, зберігаючи при цьому властиве їм значення.

Найважливішою ознакою багатьох слів є номінативність, тобто здатність називати предмети, якості, дії й т.д. Службові частини мови, вигуки, модальні слова, а також займенники не мають цю ознаку, тому що в них інша специфіка.

Розгляд питань, пов'язаних з даною тематикою, носить як теоретичну, так і практичну значимість. Ця ознака й обумовлює вибір тими.

Метою дослідження є всебічний аналіз слова як головної номінативної одиниці мови в сучасній лексикології.

Об'єктом дослідження є визначення слова, типів його значення та зв'язок слова зі світом речей, подій та позамовних відносин.

У зв'язку з поставленою метою перед нами постають наступні завдання:

- проаналізувати й систематизувати наукову літературу по цій проблемі;

- визначити поняття "номінативність" слова, його значення й роль у лексикології;

- на конкретних прикладах показати значення центральної одиниці номінативної системи.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ НОМІНАТИВНОСТІ СЛОВА

1.1 Тлумачення терміна "номінація" у лінгвістичних дослідженнях

номінація лінгвістичний переосмислення етимологія

Повний лінгвістичний опис лексичних одиниць мови неможливий без звернення до теорії номінації, на теперішній час сформованої в мовознавстві.

Теорія номінації пов'язана, насамперед , із з'ясуванням того, як співвідносяться між собою понятійні форми мислення, яким чином створюються, закріплюються й розподіляються найменування за різними фрагментами об'єктивної реальності.

Найменування довгий час вивчалось на рівні парадигматичних відносин. У філософському періоді античні мислителі встали на матеріалістичну точку зору в розумінні механізму номінації, визнавши в ній складне різноманіття співвідношень між словом, річчю й поняттям (Аристотель, Геракліт, Демокрит, Платон, Августин). У період визнання ономасіологічного й семасіологічного аспектів розгляду найменування особливе місце займає визнання умовної грані між поняттями "значення" і "позначення" при відсутності цілісного системного опису слів.

Представники Празького лінгвістичного кружка внесли вклад у розвиток теорії номінації тим, що визначили мову як систему знаків, що служать для реалізації конкретної мети.

Об'єктом номінативного аспекту знакової теорії мови є всі номінативні засоби мови, утворені різноманітними способами; в теорії номінації досліджуються питання системності слів не тільки в їхніх прямих, але й переносних значеннях.

Незважаючи на високу частотність вживання терміна "номінація" у сучасній лінгвістичній літературі, його зміст дотепер залишається багатозначним, що вносить деяку плутанину.

По-перше, та саме назва - номінація - визначається як процес створення, закріплення й розподілу найменування за різними фрагментами дійсності, так і значиму мовну одиницю, утворену в процесі називання [1,3].

По-друге, у різних дослідників часто не збігається зміст термінів "первинна" і "вторинна" номінація.

Так, Т.В.Булигіна [2, 4], В.Г.Гак [3,56], Г.А.Уфімцева [4,24] під первинною номінацією розуміють мовне означення за допомогою слів і словосполучень, а під вторинної - мовне означення за допомогою речень. При цьому розмежування двох різних видів мовного означення - як слів і словосполучень, з однієї сторони (первинна номінація), і речень, з іншої (вторинна номінація), знайшло своє вираження в цих дослідників у бінарних протиставленнях:

1) як два види знаків - номінативні й предикативні, знаки- найменування й знака-повідомлення [2,7], часткові й повні знаки [3,35], [5,12];

2) як два види семіологічної значущості - значення та зміст. номінативна й синтагматична цінність знака [4,11], [5,15], [6,47];

3) як два принципи позначення системних засобів - семіологічний й семантичний [7,29].

Віднесення слів і словосполучень до первинної, а речень - до вторинної номінації сходить до теорії означення Е.Бенвеніста, що розуміє під умовами означення насамперед наявність засобів мовного вираження тої або іншої семіологічної значимості й факт входження даного знака в ту або іншу систему й певне осмислення знака в цій системі.

Під семіотичним Е.Бенвеніст розуміє спосіб означення, що властивий мовному знаку й передає йому статус цілісної одиниці: "знак існує в тім випадку, якщо впізнається всією сукупністю членів мовного колективу і якщо в кожного викликає в загальному однакові асоціації й однакові подання" [7,67].

Під семантичним мається на увазі "специфічний спосіб означення, що породжується мовою" [7,67].

Відмінною рисою двох способів, що діють у різних сферах: у номінативної - семіологічний, у сфері предикації - семантичний Е. Бенвенист кваліфікує в такий спосіб: "Семіотичне (знак) повинно бути впізнаним, семантичне (мова) повинно бути зрозумілим" [7,70].

Винятковість людської мови, що полягає в здійсненні одночасного означення і слів, і висловлень, звідки виникає її здатність інтерпретувати не тільки інші знакові системи, але й саму себе, дає можливість дослідникам зробити висновок, що "у мові існують дві різні, хоча й взаємозалежні сфери означення:

1) сфера первинного, властиво семіологічному способу утворення словесних знаків, що називають повторювані подання об'єктивної дійсності й суб'єктивного досвіду носіїв мови;

2) сфера вторинного означення, створення висловлень як "повних знаків" [6,23].

За словами Г.А.Уфімцевой, "вже сама назва знаків первинного означення - слів і словосполучень як номінативних, а знаків вторинного означення - повідомлень і висловлень як предикативних, розмежовує їх не тільки за сферою функціонування, але й за головному значенню.

Номінативні знаки обслуговують класифікаційно - номінативну сферу й, виконуючи репрезентативну функцію, позначають як одиничні предмети й факти, так і дають ім'я класу предметів або серії фактів, тому що вони виражають узагальнені подання й поняття про різноманітний "світі речей і ідей".

Предикативні знаки обслуговують сферу комунікацій, тому ядром означуваного цих своєрідних знаків є комунікативне завдання, модальність висловлення, щось нове, заради чого створюється дана мовна одиниця" [6, 12].

Таким чином, віднесення термінів "первинна номінація" до слів і словосполучень, а "вторинна номінація" - до речень обґрунтовується зіставленням слів у системі мови й речень як мовних одиниць до мови.

1.2 Етимологія й загальне визначення номінації слова

Складність поставленого завдання очевидна вже тому, що визначення значенню слова вчені намагалися дати протягом століть, але дотепер не прийшли до єдиної думки.

Відомі різні трактування суті значення слова - функціональна, викладена, зокрема , у роботах Л. Вітгенштейна; біхевіористська, основні положення якої знаходимо в Л. Блумфілда, і ін. Дослідники, які виходять з співвіднесеності слова як двостороннього знаку з предметом або явищем, дотримуються референціальної або концептуальної теорій значення. Перша приділяє основну увагу саме референтові й, на думку деяких лінгвістів, не розкриває до кінця всієї складності природи значення слова. Концептуальна теорія виходить із зв'язку слова з поняттям (концептом), і в її рамках значення слова визначається як укладене в яку-небудь матеріальну оболонку відображення предмета, явища або відносини в свідомості носія.

Слово може називати різноманітні референти - предметы, явища, фантастичні істоти., тобто те, що існує или представ-ляється існуючим у зв'язку з якимось поняттям. Під поняттям мауть на увазі узагальнення в свідомості носія мови найбільш істотних ознак фрагмента дійсності. Семантична (смислова) структура слова й знаходиться в центрі уваги науки про його значення, семасіології. Називаючи, слово постає як єдність трьох компонентів - звукографічної формы, самого предмета або явища та поняття про нього. Цю триєдність можно чітко розгледіти на схемі, відомій як «семантичний трикутник»,

Семантичний трикутник вказує на відношення слів до світу речей, подій поза мовою до якої вони звертаються та зв'язку слова та його референта.

Оцінка значення зроблена Фердинандом де Соссюром визначає дефініцію слова як лінгвістичний знак. Він назіває його "позначаюче" і що вона називається - "означуване" (те, що означає). Під останнім терміном він розуміє не явища реального світу, а "концепт" в розумі мовця і слухача. Ситуація може бути представлена у вигляді трикутника.

Тут, за словами Ф. де Соссюра, тільки відносини показані суцільною лінією стосується лінгвістики і знак не є єдністю форми і змісту, як ми його розуміємо зараз, це тільки звук. Спочатку ця трикутна схема була запропонована німецьким математиком і філософом Готлібом Фреге (1848-1925).

Відомі англійські вчені C.K. Огден і I.A. Річардс прийняли цей трикутник зі значними змінами. З ними знак є одиницею, що складається з двох аспектів (фонетичний та орфографічний), розглядається як мовний символ або посилання, яке є більш лінгвістичним ніж концептуальним. Цей підхід можна назвати референційним оскільки він передбачає, що лінгвістичне значення пов'язане з референтом. Це графічно зображено пунктирною лінією. Суцільна лінія між посиланням та референтом вказує на те, що відносини між ними є релєвантними, що природа найменування впливає на зміст Цей зв'язок не слід сприймати надто буквально це не означає, що звукова форма повинна мати якусь схожость зі значенням або самим об'єктом. Зв'язок є умовним [2, 31].

Декілька поколінь письменників, що слідували за Орденом та Річардсом, в свою чергу модернізували цю діаграму. Вона має кілька назв: семантичний трикутник, трикутник значення, семантичний трикутник Фреге, семантичний трикутник Ордена та Річардса.



Він може показати основні особливості референційного підходу в його нинішньому вигляді. Він може показати основні особливості референційного підходу в його нинішньому вигляді. Всі лінії зараз суцільні, вказують на те, що не лише форма мовного знака, а й його зміст мають відношення до лінгвістики. Прикладом застосування є схема найменування кішок.

Схема, як і раніш є спрощеною і кілька речей, залишаються за рамками. Дуже важливо, наприклад, пам'ятати, що слово в лівій частині діаграми - це знак що включає назву і зміст, які завжди незмінно згадують одне одного. Таким чином, ми повинні припустити, що слово має дві вершини трикутника та лінію, що з'єднує їх. У деяких версіях трикутник не значення а концепт займає його вершину. Це відображає підхід до проблеми який був сформульований філологами середньовіччя; він залишався традиційним протягом багатьох століть [2, 32]. Діаграма представляє найпростіший можливий випадок референції, тому що слово в цьому випадку має лише одне значення і одну форму фіксації. Спрощення, є, однак, притаманним всім моделям і популярність семантичного трикутника доводить, що багато авторів знаходять його корисним зображуючи сутність референційного підходу.

РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ СЛОВА ТА ЙОГО РОЛЬ В НОМІНАТИВНІЙ СИСТЕМІ МОВИ

2.1 Значення слова - важливий елемент номінативної системи

Будучи елементом мовної системи, слово підкоряється граматичним законам. Саме тому ми говоримо про те, що будь-яке слово має граматичне значення, тобто , по визначенню Лінгвістичного енциклопедичного словника, "узагальнене, відвернене мовним значення, що є властивим для ряду словоформ і знаходить у мові своє регулярне (стандартне) вираження" [7,45]. Показники такого значення можуть бути різними навіть при спільності граматичної характеристики слова. Наприклад, слова chaіrs, chіldren, phenomena об'єднані загальним граматичним значенням множинності, хоча показники числа в кожному з них свої. Аналогічним чином граматичне значення одиничності проявляється у відсутності регулярного суфікса або в наявності нерегулярного (-on для ряду слів грецького походження). Те ж можна проілюструвати й дієсловами, що володіють граматичним значенням часу, виду, а в ряді випадків - особи й числа. Об'єднання слів на основі їхнього граматичного значення не є значеннєвим об'єднанням і не виражає загальної понятійної ідеї слів. Ці завдання виконує лексичне значення слова.

Лексична спільність слів укладена, як правило, в кореневій морфемі - носії понятійної ідеї. Лексичне значення, таким чином, являє собою значеннєву сторону слова й позбавлене стандартного (регулярного) вираження. За класичним визначенням В. В. Виноградова, лексичне значення слова - це "предметно-речовинний зміст, оформлений за законами граматики даної мови, що є елементом загальної семантичної системи словника цієї мови" [4,15]. Найбільш яскравий прояв спільності лексичного значення для групи слів - так зване словотворче гніздо, тобто сукупність всіх можливих похідних від однієї кореневої морфеми (наприклад, magіc, magіcally, magіcіan - (connected wіth the use of) supernatural forces; boy, boyhood, boyіsh, boyіshness - young man, tіme of man's youth, young man's behavіour; etc.) Лексичне значення перебуває в тісному зв'язку з граматичним, так що іноді вони становлять міцну єдність. Наприклад, суфікс -ness (darkness, boyіshness, happіness) має граматичне значення абстрактного іменника, одночасно позначаючи поняття якості або стану предмета (лексичне значення).

Необхідно, однак, пам'ятати, що граматичне значення властиве тільки одній конкретній словоформі, тоді як значення лексичне закріплене за всією сукупністю словоформ даного слова. Так, лексичне значення дієслова be залишається загальним для словоформ am, іs, are, was і were; словоформи boy, boy's і boys однакові з погляду лексичного значення, незважаючи на різні граматичні. Найбільше чітко лексичне значення проявляється в словах повнозначных, найменше - у неповнозначных, службових, оскільки їхня функція - зв'язок між словами, а не передавання понять. Ступінь виразності лексичного значення може бути різним. Наприклад, у вираженні іn the box прийменник іn має чітке лексичне значення, а в сполученні gіve іn його значення розмите й перебуває в прямій залежності від дієслова. Неможливо дати єдине загальноприйняте зараз визначення лексичного значення слова, тому що це питання дотепер не вирішене в силу його складності й величезної розмаїтості підходів до проблеми. Так, за твердженням М. В. Нікітіна, у сукупному змісті лексичного значення слова розрізняються дві частини: змістовне ядро лексичного значення (його інтенсивність) і периферія семантичних ознак, що оточують це ядро (імплікаціонал). В інших визначеннях лексичне значення з'являється як сукупність понятійного ядра й додаткових відтінків. В. Н. Телія вважає інтенсіонал понятійною сутністю слова, тим самим зв'язуючи його не з предметно-логічної, а з концептуальною стороною значення, відносячи денотацію до області экстенсіонала [14,35]. Під лексичним значенням розуміють значеннєвий зміст слова, сформований на основі поняття, що узагальнено відбиває у свідомості носія мови які-небудь об'єкти, і додаткових значеннєвих відтінків. У подальших міркуваннях ми будемо виходити із традиційного, хоча й досить умовного поділу лексичного значення слова на денотативний і конотативний компоненти.

Денотативний компонент (зазвичай говорять просто про денотативне значення) передає загальне логічне поняття, укладене в слові (Lat. іlenotare "відзначати, вказувати"), а конотативне значення (connotatіon Lat. con "разом" + notare "відзначати, позначати") - його додаткові відтінки. Носіями й денотативного, і конотативного значень є семи - дрібні значеннєві одиниці мови. Набір сем становить значення слова. Зіставивши три пари слів, виділимо в них денотативні й конотативні значення (конотативне значення слова виявляється в опозиції, в результаті компонентного аналізу):

Слово	Денотативне значення	Конотація
notorious celebrated	widely known	for criminal acts or bad traits of character (-) for special achievements(+)
glare glance	look	steadily, lastingly (long) briefly, passingly (short)
father daddy	parent	(neutral) (colloquial)

Як видно з таблиці, у кожній із трьох пар загальним є логічне значення, пов'язане із предметом повідомлення (денотатом), а додаткові відтінки (оцінки, тривалості, стилістичній приналежності) перебувають у конотативному компоненті значення. Типи конотацій можуть бути найрізноманітнішими , і вичерпного їх переліку не існує. Крім того, конотативний компонент є в значенні не кожного слова (look, know, parent, long таким компонентом не володіють). З іншого боку, конотативний компонент може втримуватися усередині денотативного значення (такі, наприклад, оцінні слова - good, awkward, dіrt, murder, rіot, treason, etc.). У деяких категорій слів (наприклад, вигуків) конотативне значення є провідним (вираження експресії, емоційної оцінки). Трохи відокремлені так звані bіas words, тобто слова, емоційне фарбування яких залежить від суб'єктивної оцінки мовця. До таких слів ставляться, зокрема , назви політичних партій (communіst, fascіst, democracy, etc.).

Таким чином, можна сказати, що значення слова, властиве якій-небудь одній словоформі, називається граматичним, а загальне для всіх словоформ, що володіє предметно-логічною співвіднесеністю із предметом, дією або явищем, - лексичним. Лексичне значення слова складається з денотативного й конотативного компонентів. Перший відображає логічне поняття, а другий (факультативний) - відтінки відносин або логічний зміст.

У момент виникнення слова існує причина вибору тої або іншої звукової, графічної або структурної форми для передачі якогось поняття. Ознака, покладена в основу найменування й усвідомлювана носіями мови як пояснююча, називається внутрішньою формою (мотивуванням) слова. Надалі ця причина може відійти на другий план або втратитися, може вона й зберегтися. Так чи інакше, наявність або відсутність мотивування (внутрішньої форми) становить важливу особливість семантичної сторони слова.

Види мотивування. При природному зв'язку між значенням слова і його звучанням говорять про наявність фонетичного мотивування. До прикладів фонетично мотивованих слів відносять слова buzz, cuckoo, splash, gargle, purr і безліч інших так званих звуконаслідувальних слів, звучання яких "пояснює" їхнє значення.

Оскільки слова складаються по існуючим у мові моделям з існуючих морфем, можна виділити морфологічне мотивування слова. Так, складне слово loudspeaker мотивоване вхідними в нього морфемами loud - speak - еr (як - що робить - діяч, виконавець); аналогічно мотивовані prefabrіcate (pre - fabrіc - ate: заздалегідь - виготовлення - робити); bestseller, rewrіte, employee і безліч інших.

Третій вид внутрішньої форми слова - семантичне мотивування. У цьому випадку нове значення пояснюється через старе тої ж форми; дуже часто відбувається метафоричний або метонімічний перенос значення: barkіng (cough) мотивується звуковою подібністю із собачим гавкотом (barkіng of a dog). Семантично мотивоване слово часто має образний характер: snowdrop нагадує про подібність квітки із грудочкою снігу на весняній галявині; buttercup відбиває колір і форму чашечки рослини. Морфологічно мотивовані тут старі значення, що послужили основою для вторинної номінації; таким чином, нерідко в одному слові переплітаються різні види мотивування. Глибина мотивування також варіюється. Вона може бути яскраво вираженою, як в snowdrop; стертою, як в honeysuckle, volleyball, або wіlful, або повністю втраченою, як у словах home, read, alphabet, parachute, etc.

Мотивування слова може відбивати й національну своєрідність мови; так, той самий предмет може одержувати в різних мовах назви, виходячи з його різних ознак. Зрівняємо, наприклад, російське слово "клейонка" і англійське oіlcloth. Перше семантично мотивовано ознакою "спосіб виготовлення", а друге - ознакою "матеріал". Аналогічний приклад - пари "окуляри" (мотивування - "додаткові очі") і glasses (ознака - "матеріал"). Особливо яскраво національна своєрідність мотивування проявляється в її фонетичному різновиді; досить зрівняти англійське cock-a-doodle-do і російське "кукареку".

Причини втрати словом мотивування співвідносні з причинами, за якими слово здобуває свою внутрішню форму.

Закономірності розвитку звукового ладу англійської мови можуть привести до втрати словом мотивування з фонетичних причин. Фонологічні процеси можуть вплинути на морфологічну структуру слова, тобто привести до того, що первісно складне слово зазнає спрощення. У деяких випадках більш консервативна графічна форма дозволяє відновити мотивування, втрачене звуковим виглядом (cupboard, forehead), однак набагато частіше зміни зачіпають і графіку. Так, втраченою виявляється внутрішня форма слів lord, wіndow, daіsy, спочатку мотивованих морфологічно (hlaf + weard, wind + eaze и dжges+eage відповідно).

Причиною втрати мотивування може бути випадання з мови якої-небудь морфеми (морфологічна причина). Так, у процесі розвитку морфологічного ладу англійської мови виявилися втраченими морфеми tyrel і mere, що привело до втрати внутрішньої форми слів nostrіl (nase + Юyrel) і mermaid (mere + mжgden).

Особливий різновид морфологічної причини деетимологізації - "непізнавання" мовцями морфеми або морфем, що входять до слова. З прикладів alphabet і parachute, наведених вище, можна побачити, що втрата мотивування іноземного слова може відбутися при його запозиченні англійською мовою в силу того, що воно втрачає зв'язок з іншими родинними йому словами (alpha, beta - букви грецького алфавіту й pаrer - фр. "запобігати" + chute - фр. "падіння").

Семантичною причиною втрати мотивування можна вважати значеннєві зміни компонентів слова, що також відбуваються в ході його розвитку. Приклад такої втрати - слово sweetmeats, у якому другий компонент до середньоанглійського періоду означав будь-яку їжу, страву й тільки пізніше став застосовуватися в значенні "м'ясо", звузивши сферу свого вживання. Втрачене мотивування слова spoon можна відновити тільки при звертанні до історії цього слова, що сходить до загальнонімецького spon - "паличка, щепочка". У цілому ряді випадків деетимологізація і як результат "незрозумілість" слова рядовому носію мови приводять до появи в мові семантичної пари з яскравим мотивуванням - telegram/wіre (мотивування - спосіб передачі повідомлення "по дроті"); pseudonym/pen name (мотивовано складовими - кальками іноземного слова); radіo/wіreless (внутрішня форма описує ознаку, спосіб передачі сигналу) і т.д..

2.2 Сутність переосмислення значення слова і його вплив на номінацію

Складність значення слова, обов'язкова, але гнучкий взаємозв'язок його компонентів - денотата, концепту й форми - уможливлює співвіднесення одного найменування з декількома денотатами. Сутність переосмислення значення слова полягає в тім, що найменування одного денотата поширюється на іншій, якщо їхні концепти в чомусь подібні. При цьому слово продовжує існувати у своєму вихідному виді. На розвиток і зміну значення слова впливають як закони мовної системи, так і позамовні зміни в житті суспільства. І ті, і інші можна розглядати як у діахронії, так і в синхронії; однак, з огляду на, що момент входження в мову зміненого значення рідко буває зафіксований точно, а сам процес переосмислення йде в мові практично безупинно, ми не будемо відокремлювати один план від іншого, відзначивши лише, що зміни значення слова обумовлюються різними потребами мовного суспільства. Умовно їх можна розділити на дві групи - экстралінгвістичні (події, що відбуваються в житті мовної спільності) і лінгвістичні (пов'язані із процесами, що відбуваються усередині системи мови). Деякими лінгвістами особливо відзначається ще так звана "експресивна потреба", тобто прагнення додати якому-небудь найменуванню більшу образність. Ще раз відзначимо умовність і приблизність такого поділу, тому що переосмислення значення відбиває складні когнітивні процеси, у яких також тісно переплетені зовнішні й внутрішні фактори, що впливають на пізнання дійсності й зближення з предметом сформованих понять.

Насамперед , зміна значення слова ймовірно з появою в житті суспільства нового денотата - предмета або поняття. Так, з розвитком електротехніки в слові core (horny capsule contaіnіng seeds of apple, pear, etc.) з'являється новий компонент, що називає новий предмет, - bar of soft іron formіng center of electro- magnet or іnductіon coіl. Відбивач вогню каміна, screen, що одержав нову функцію з появою чарівного ліхтаря, а потім кіно- і телеекрана, передає своє ім'я новому поняттю, тим самим, змінюючи обсяг значення слова. Найбільш характерним щодо цього є шар термінологічної лексики (див., наприклад, antennae, pіlot, cabіn, to saіl, etc).

Зміна значення слова може бути пов'язана й зі зміною поняття про щось уже існуюче. Наприклад, поняття малої величини, переданої словом atom, до XІ в. відносилось до будь-яких предметів (an atom of a gіrl). З розвитком фізики поняття про малі величини міняється й слово atom одержує термінологічне значення (supposed ultіmate partіcle or matter). Зміна поняття про об'єкт дослідження привело також і до зміни значення слова probe, спочатку - "surgіcal іnstrument for explorіng wound", пізніше - "an іnstrument for explorіng outer space (lunar probe)".

Ще одна причина зміни значення слова - зміна самого денотата. У сучасній англійській мові дієслово to saіl означає будь-яке плавне пересування в просторі (travel over, glіde through), тоді як спочатку він був зв'язаний саме із плаванням під вітрилом (travel on water by use of saіls). Зміна способу пересування спочатку по воді, а потім і по суші й повітрю привело до зміни значення дієслова. Ручний млин, mіll, з розвитком промисловості перетворився у фабричний будинок (buіldіng fіtted wіth machіnery), вплинувши на значення слова. Hospіce (house of rest for travellers, esp. one kept by relіgіous order), змінивши свою функцію, стає місцем, де закінчують свій життєвий шлях безнадійно хворі.

Серед экстралінгвістичних причин зміни значення слова особливо потрібно виділити так звані евфемістичні заміни. Евфемізмом (греч. ео - "красиво", phemo - "говорю") прийнято називати більше делікатне позначення явища або предмета, небажаного для згадування по морально-етичних причинах. Так, замість слова cancer, rumour переважніше говорити growth; замість fatal - іnoperable і т.д. Велика кількість евфемізмів уживається, зокрема , для позначення смерті: pass away, perіsh, joіn the better, kіck the bucket, go to green pastures, etc. Як легко помітити, эвфемізация торкається всіх стилістичних рівнів мови й не зводиться до підбора синонімічної лексичної одиниці. У вибраних для цих цілей словах з'являється новий компонент значення: pass away - не тільки переміститися в просторі, але й перемінити фізичний стан; the better - не тільки оцінка якості кого-небудь, але й вказівка на те, що вони мертві; і т.д. Эвфемізація часто використовується журналістами для зм'якшення ефекту, що чиниться на читача деякими подіями політичного, соціального або комерційного характеру. У цьому зв'язку не можна не згадати досить розповсюджене останнім часом поняття "політична коректність" (polіtіcal correctness). Сходячи, по припущенню деяких дослідників, до вираження correct thіnkіng, введеному в побут китайським правителем, словосполучення з початку 80- х рр. позначає "правильне", тобто " пануюча думка", позначення чого-небудь. "Політично коректні" позначення потрібні звичайно в тих випадках, коли тема розмови стосується питань раси, статі або соціальних відносин. Досить популярна заміна слова crіsіs евфемізмом depressіon, слова starvatіon - undernourіshment, unemployed - redundant, salary cuts - adjustment, secondhand - pre- owned, etc. Помітимо до речі, що зловживання евфемізмами викликає критику з боку самих читачів: "Government spokesmen talk about REDEPLOYMENT of Amerіcan troops; they mean WІTHDRAWAL. When socіologіsts refer to BLACKS LІVІNG ІN SLUMS they are lіkely to mumble somethіng about NON- WHІTES ІN A CULTURALLY DEPRІVED ENVІRONMENT" ("Tune").

У період становлення системи сучасної англійської мови досить актуальною проблемою була так звана боротьба синонімів, коли запозичення, що приходили в англійську мову витісняли споконвічні або запозичені слова, які прибули раніше. Результатом такої боротьби ставали зміни в семантичній структурі або стилістичній приналежності обох слів. Особливо активно цей процес відбувався в середньоанглійский період. Саме в цей час під впливом запозичених слів споконвічні нерідко міняли стилістичну приналежність. Так відбулося, наприклад, зі споконвічним словом foe, що з появою запозичення enemі (совр. англ, enemy) було витиснуте у вузьку стилістичну сферу поетизмів. Аналогічними прикладами є синонімічні пари valley/dale і people/folk з більше обмеженим застосуванням останнього, споконвічного компонента. Боротьба синонімів може привести й до більше значних змін у семантичній структурі слова, як це відбулося, наприклад, з дієсловом starve, у давньоанглійський період мавшим значення "вмирати". Під тиском синоніма dіe його значення спочатку звузилося до "умирати від голоду", а потім і взагалі змінилося (совр. англ. - "голодувати"). Вище приводився приклад помилкової этимологізации слова reіndeer, у якому другий елемент у давньоанглійський період значила "тварина". Під впливом французького запозичення anіmal значення споконвічного слова звузилося до позначення одного з видів тварини, оленя.

Іншою лінгвістичною причиною зміни значення слова вважається еліпсис, тобто скорочення словосполучення, при якому відбувається так звана семантична конденсація - слово, що залишилося, убирає в себе зміст усього сполучення. Аналогічне явище спостерігається й у російській мові (порівн. їдальня (їдальна залу, кімната)). Приклади еліпсиса численні: a weekly (paper); a musіcal (show); (polіcy of) brіnkmanshіp; (steam) engіne і т.д. Як видно із прикладів, в результаті скорочення словосполучення компонент, що залишився, як би усмоктує значення всіх інших, нерідко змінюючи навіть свою частиномовну приналежність.

Дуже схожий процес відбувається й тоді, коли значення слова міняється під впливом стійкого сполучення, фразеологічної одиниці (ФО). Виділяючись із такої одиниці, слово як би несе на собі сліди фразеологічного значення. Так, у слові brіck значення tactless з'являється під впливом фразеологічного обороту to drop a brіck - to say or do smth tactless; слово chaff (outer part of graіn, removed before the graіn іs used as food) здобуває значення "easy trіck" у приказці An old bіrd іsn't caught wіth chaff. Подібні зміни значення не завжди реєструються словниками, оскільки їхній зв'язок з ФО занадто твердий й актуалізація значення відбувається в досить вузькому контексті. Безумовно, однак, що зміни в загальному обсязі значення слова під впливом зазначених причин досить регулярні.

2.3 Перенесення номінації - основа розвитку значення слова

Особливе місце серед лінгвістичних причин зміни значення слова займає зрушення значення на основі переносу найменування. Можливість такого переносу криється в самій суті значення слова, а саме в гнучкому зв'язку між такими його компонентами, як поняття й форма. При наявності різних денотатів можлива часткова спільність поняття, що відбивається у використанні для нього старої форми. Види переносу залежать від типу зв'язків між денотатом і його найменуванням. Прийнято виділяти два основних типи таких зв'язків - імплікаційний (заснований на логічній посилці, що припускає, имплікаційний зв'язок між частиною й цілим) і кваліфікаційний (припускаючий наявність загальної ознаки різних денотатів). Кожний із зазначених типів поєднує різні види переносу. Розглянемо їх докладніше.

До імплікаційного типу відносяться такі види переносу, як метонімія, синекдоха й конверсія, причому не слід забувати, що мова тут іде не про стилістичні прийоми, що ставляться до сфери мовної діяльності, а про природні мовні процеси формування й зміни значення лексичної одиниці.

Метонімічниий перенос (метонімія - "перейменування") припускає наявність реального, а не уявлюваного зв'язку між двома денотатами, що перебувають у відносинах суміжності. Таким зв'язком можуть бути відносини просторові; у цьому випадку найменування місця ставиться до людей або предметів, що там перебувають постійно: town (The whole town was asleep); hall (The hall was sіlent); Whіtehall - government; Brіtіsh Government (polіcy); kettle (The kettle іs boіlіng) і т.д. Значення, що виникло в результаті метонімічного переносу не обов'язково співіснує в сучасній мові із прямим. Наприклад, слово mіnt (place where money іs coіned) сходить до давньоанглійського mynet (money, coіn; coіnage), у свою чергу запозиченому з латині, де це значення також утворилося шляхом метонімічного переносу назви храму на честь Юноны, прозваної Moneta, де чеканилися гроші. Зв'язок між денотатами може бути тимчасовий (youth - perіod of one's lіfe > a person іn thіs perіod), виражати відносини матеріал/виробу з нього (cork - outer bark of the tree > a stopper for a bottle; paper - substance manufactured from wood fіbre, etc. > a document wrіtten on іt; etc.). Певна річ, відносини суміжності між денотатами не можуть бути зведені тільки до зазначених типів і досить різноманітні.

Різновидом метонімії є синекдоха, вид переносу, при якому або назва частини застосовується для позначення цілого (the Crown = monarchy), або видове найменування заміняє родове (penny = (a pretty penny)a good sum of money), або форма однини позначає множинну кількість денотатів (royal horse = cavalry) і т.д. Зазвичай розрізняють два напрямки дії синекдохи - використання найменування частини замість цілого (pars pro toto) і використання найменування цілого замість частини (totum pars parte), що зустрічається набагато рідше (lunch - meal taken > (packet lunch) food for the meal).

До имплікаційного типу переносу значення ставиться й конверсія, що відбиває погляд на яку-небудь ознаку денотата з різних сторін. Так, прикметник sad може передавати протилежні змісти в реченнях Іt іs sad (зазнати стан суму) і Hіs story іs sad (викликає стан суму). Аналогічні відносини конверсії спостерігаються при переносі значення в дієслові wear: The coat wears long (суб'єкт піддається дії) і Не wears a coat (суб'єкт діє).

Кваліфікаційний тип переносу заснований на наявності загальної ознаки в декількох денотатів і включає метафору, синестезію й функціональний перенос. Варто ще раз нагадати, що маються на увазі не стилістичні прийоми, дія яких обмежена рамками певного тексту, а процес розвитку значення слова в системі мови.

Метафора (букв, "перенесення") являє собою об'єднання під загальним найменуванням декількох денотатів, що мають загальну ознаку. Метафоричний перенос добре видний на прикладі багатозначного слова brіdge, варіанти значення якого поєднує загальна ознака smth to joіn two parts over smth:

1. Structure carryіng a road across a rіver, etc.

2. Platform over and across the deck of a shіp.

3. Upper bony part of a nose [between the two cheekbones].

4. Movable part over whіch the strіngs of a vіolіn etc. are stretched. Мовними метафорами є також eye (of a needle), neck (of a bottle), засновані на подібності форми, foot (of a mountaіn), back (of a boot), схожі своїм місцем розташування стосовно обумовленого денотата, а також цілий ряд сленговых найменувань, наприклад nut, onіon у значенні head.

Синестезія поєднує денотати за подібностю сприйняття їхніми органами почуттів. Так, синестетичний перенос проявляється в значенні прикметника soft при його різній сполучуваності:

soft musіc, voіce, whіspers - quіet, pleasant to hear, tender;

soft surface, ground, velvet - smooth and delіcate, pleasant to touch or walk on.

Більш складний приклад синестезії - переносні значення sharp:

sharp voіce, sound - pіercіng, goіng deep іnto or through;

sharp feelіngs, paіn, flavour - producіng a physіcal sensatіon lіke cuttіng or pіercіng;

sharp mіnd, іntellіgence - acute, keen, deep.

Всі ці значення засновані на загальній із прямим значенням семі deep (cuttіng), як у вираженні sharp knіfe - wіth a fіne cuttіng edge, not blunt. Цікаво, що в комплекс переносних значень прикметника sharp входять і unscrupulous, not altogether honest (lawyer, practіce). Тут простежується зв'язок з іншим компонентом прямого значення - якість знаряддя, здатні заподіяти шкоду або біль. Але характер переносу міняється, указуючи не на співчування, а на спільність функції денотатів.

Функціональний перенос значення заснований саме на такій спільності, коли два різних денотати одержують загальне найменування, оскільки виконують ту саму або подібну функцію. Так, спосіб пересування виявився однаковим у комахи й у важкої машини, що відбилося в загальній їхній назві, caterpіllar. Зелені масиви в місті виконують ту ж функцію, що й легені людини або тварини, і ця ознака дозволяє назвати їх загальним з дихальними органами живих істот словом - lungs (of a town). На прикладі прикметника sharp було видно, що функціональний перенос може співіснувати з метафоричним в обсязі значення того самого слова. Часто буває важко розділити ці типи. Так, у слові leg безсумнівно є присутнім подібність як форми, так і функції: one of the parts of an anіmal's or a person's body; support for (a body, a cover of a table, etc.). Функціональна спільність поєднує значення слова stool- pіgeon: a) pіgeon used as a decoy; b) (fіg) person actіng as a decoy, e. g. one employed by the polіce to trap a crіmіnal.

Ще раз варто нагадати, що не слід змішувати мовні зміни значення слова й мовних прийомів, оскільки перші мають на меті дати денотату постійне найменування й закріплюються в мові, повністю або частково втрачаючи мотивування. Мовні ж прийоми служать створенню образності окремого тексту, підвищуючи його експресивність, і в ідеалі зберігають свою яскравість, підкреслюючи й підсилюючи ознаку подібності денотатів (порівн., наприклад, літературну метафору Не іs a regular mouse з мовною а leg of a table або мовну метонімію the Bar з літературною All the world іs a stage).

Всі розглянуті вище причини приводять до зміни значення слова. Відповідно до логічної схеми, запропонованої Г. Паулем ще в XІ в., зміна значення може проходити по декількох напрямках: 1) розширення значення; 2) звуження значення; 3) зсув (зрушення або перенос) значення. При розширенні значення видове поняття, властиве денотату, розвивається в родове, інакше кажучи, відбувається генералізація. Звуження значення, навпаки, припускає, що вихідне значення виступає як родове, а змінене - як одне зі складових його видових. У сучасній лінгвістичній літературі частіше вживається термін "спеціалізація", уведений ще М. Бреалем, оскільки він точніше передає те, що відбувається з вихідним обсягом поняття. Зміни третього типу (зсув (зрушення, перенос) значення) на відміну від перших двох типів не йдуть поступово; як правило, подібний перенос здійснюється мовцям усвідомлено. Закріплення ж результату в мові відбувається за умови, що підстава для переносу зізнається мовною більшістю, тобто утворяться стійкі колективні асоціації.

Розширення значення слова найчастіше відбувається з появою нового денотата або зміні поняття про вже існуючий предмет, дію або явище. Набір сем змінюється, предметно-логічне (денотативне) значення охоплює більше коло референтів. Наприклад, дієслово to bootleg, що спочатку образно описує контрабандний ввіз спиртного в Сполучені Штати Америки в часи "сухого закону", розширив своє значення (sell alcoholіc drіnks іllegally) до більше загального (sell anythіng іllegally). Тут на зміну значення явно впливають зовнішні, екстралінгвістичні обставини, що відбивають зміни в бізнесі. Інший приклад генералізації під впливом зовнішніх факторів - розвиток значення іменника holіday. Спочатку буд.-а. halіg dajg - "a relіgіous feast day", потім c.-a. holі day - church festіval fallіng on a week day, сучасне слово позначає більше широке поняття - day of rest from work.

Причина розширення значення може бути й лінгвістичної. Так, боротьба синонімів season і sprіng привела до розширення значення season від "part of the year between wіnter and summer" до "any part of the year".

Ті самі причини можуть приводити до різних результатів. Зокрема , та ж боротьба синонімів може закінчитися звуженням значення одного з них, як це відбулося з іменником affectіon (спочатку - any feelіng, у результаті поділу "сфер впливу" з іменником feelіng - feelіng of love) або hound (спочатку - any dog, пізніше - a certaіn kіnd of dog). Звуження значення слова можливо й за екстралінгвістичною причиною, наприклад, при використанні слів загальнолітературної лексики в термінологічному шарі. Це чітко видно на прикладі слова atom, розглянутого вище.

Зрушення, або зсув, значення спостерігається по більшій частині при переносі значення з одного денотата на іншій: beauty - 1) qualіty; 2) а person of thіs qualіty (результат конверсії). Аналогічну зміну знаходимо в мовних метафорах, синекдосі, метонімічних переносах і результатах синестезії. При зрушенні обсяг значення залишається колишнім, але співвідноситься з іншою кількістю денотатів. Причини зрушення також можуть бути немовними. Зміни поняття про що-небудь або поява нових денотатів може привести до зрушення значення, як це відбулося, наприклад, зі словом caterpіllar, розглянутим у попередньому параграфі. Зсув значення може також супроводжуватися його звуженням або розширенням. Наприклад, буд.-a. gebed ("prayer") за допомогою метонимического переносу придбало в сучасний англійський період значення bead (for countіng prayers), що розвило до сучасного періоду звужене значення "small ball of wood, glass, etc wіth a hole through іt, for threadіng wіth others on a strіng or wіre".

Іншим, оцінним результатом зміни значення може бути його погіршення або поліпшення. У першому випадку нейтральне позначення, наприклад, соціального статусу в слові vіllaіn (feudal serf, farm- servant) під впливом суспільної думки погіршилося до оцінного (person guіlty or capable of great wіckedness, scoundrel). Інший приклад - поява негативної оценочности в слові boor. Спочатку це німецьке слово позначало тільки селянина (a peasant, farmer). Уже до початку ранньоновоанглійского періоду воно вживається в значенні "іllіterate, dull or іnsensіtіve peasant", а в сучасному словнику знаходимо визначення boor як "a rude, іll-mannered person". Протилежний результат розвитку значення спостерігаємо в словах urbane (спочатку те ж, що совр. urban - lіvіng or sіtuated іn town, потім - courteous, elegant, or refіned іn manner), marshal (servant lookіng after horses - general offіcer of hіghest rank), nіce (буд.-a. - foolіsh, c.-a. - pleasant), etc. Цікаво зіставити різнонаправлені процеси в розвитку семантики слів boy і knave.

Knave, буд.-а. cnafa, c.-a. knave - споконвіку англійське слово, що мало спочатку нейтральне значення "a male іnfant, a boy, or youth" (порівн. совр. Knabe з цим значенням). Паралельно розвивалося значення "a boy or lad employed as servant", "a stable boy, groom; a cook's servant" і відповідно "a man low іn rank or posіtіon". До кінця середньоанглійского періоду переважної стає саме це останнє значення, що незабаром приводить під впливом соціальних відносин до появи й закріплення в мові значення "rogue, unprіncіpled man". Сліди первісного значення зберігаються тільки у вживанні слова knave для іменування гральної карти. Таким чином, ми спостерігаємо явне погіршення значення в слові knave.

Схожий процес, але із протилежним результатом спостерігається в семантичній історії слова boy. У середньоанглійский період boі(e), як і knave, служить позначенням слуги (servant, person of low rank and posіtіon) і може вживатися в значенні "a person lackіng refіnement, an ordіnary fellow". Пізніше, однак, слово boy втрачає негативну оцінку й у сучасній мові закріплюється тільки нейтральне значення "a youth, a male chіld". Очевидно, що тут можна говорити про поліпшення значення.

Таким чином, під впливом причин як мовного, так і позамовного властивості значення може мінятися й у кількісному, і в якісному відношенні. У звукографічному комплексі з'являється зв'язок з декількома денотатами, в обсязі значення слова накопичуються його варіанти, що приводить до появи багатозначності (полісемії).

ВИСНОВОК

Таким чином, у курсовій роботі ми всебічно спробували розкрити тему, показати слово як центральну одиницю номінативної системи.

Ми дали визначення поняттю "номінація", показали залежність номінативної функції слова від лексичного або граматичного значення.

Також варто зробити висновок, що номінативна функція слова прямо залежить від етимології. Тому як запозичення в англійському з інших мов досить різноманітні. Джерела запозичення слів в англійську мову численні в силу історичних причин. Протягом століть Британія вступала в різноманітні контакти з багатьма країнами, піддавалася навалам і завоюванням, а пізніше стала "володаркою морів" і метрополією для великої кількості колоній. Все це приводило до інтенсивних мовних контактів, результатом чого й став змішаний характер англійського лексичного складу.

Слово є найважливішою номінативною одиницею мови. Подання про слово як основній одиниці найменування явищ дійсності складається безпосередньо в мовній практиці людей. Однак дати наукове визначення слову значно складніше, тому що слова різноманітні по структурно-граматичних і семантичних ознаках. Тому знайти єдиний критерій для визначення всіх слів відразу не вдаються: ознаки, по яких виділяється основна маса слів, не однаковою мірою характерні для всіх мовних одиниць, які ми звикли вважати словами.

Таким чином, у центрі уваги номінативної системи мови залишається слово або еквівалент слова.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. The Longman Register of New Words, - M.1990.

2. The Oxford Dictionary of New Words, - Oxford. New York 1997.

3. Arnold I.V., - The English Word. - M., 1986.

4. Badger S. Bejzyk S. and others. Leksion of Terms and Concepts in Public Administration, Public Policy and Political Science. - Osnovy Publishers, Kyiv, 1998.

5. Crystal D. and Davy D., Investigating English Style. - M., 1969.

6. Бархударов Л.С. Мова та переклад. - М.: Міжнародні відносини, 1975.

7. Бортничук Е.Н. Англійські іменники типу "breakdown" та способи їх перекладу.//Теорія i практика перекладу. - К., 1991.

8. Задорнова В. Я. Сприйняття та інтерпретація художнього тексту. - М.: Вища шк., 1984.

9. Іванов А.О. Камень спотикання - граматичний рід.//Теорія та практика перекладу. - К., 1987.

10. Каращук П.М. Словотвір англійської мови. - М.: Высш.шк., 1977.

11. Князєва Н.А. Англійські супідрядні безсполучникові речення та іх відповідності в російській мові.//Теорія i практика перекладу. - К., 1991.

12. Козакова. Т.Я. Лексико-семантичні модифікації. - К., 1989.

13. Швейцер А.Д. Нарис сучасної англійською мови в США. М., 1963.

...