Вікова диференціація стратегій і тактик дискурсу в сучасній англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н.Каразіна

ГАЛАПЧУК ОЛЕНА МИХАЙЛІВНА

УДК 802.0:301.085-053.7

ВІКОВА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СТРАТЕГІЙ І ТАКТИК ДИСКУРСУ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Волинського державного університету імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

ОЛІКОВА МАРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА,

завідувач кафедри англійської філології

Волинського державного університету

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор,

ШВАЧКО СВІТЛАНА ОЛЕКСІЇВНА,

завідувач кафедри перекладу

Сумського державного університету

кандидат філологічних наук, доцент

ЗАЦНИЙ ЮРІЙ АНТОНОВИЧ,

завідувач кафедри теорії та практики перекладу Запорізького державного університету

Провідна установа: Київський державний лінгвістичний університет, кафедра практики англійської мови

Захист відбудеться 19 травня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 18 квітня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В.СОЛОЩУК

Реферована дисертаційна робота присвячена вивченню мовленнєвої поведінки представників різних вікових груп та аналізові стратегій і тактик англійського дискурсу, зумовлених віком комунікантів.

Вік комунікантів є важливим фактором соціальної організації спілкування взагалі та мовленнєвої взаємодії зокрема. Він асоціюється з рольовою структурою в сім'ї і в певній соціальній групі, з вибором певної тональності та засобів комунікації.

Дослідження вікових особливостей комунікантів становлять значний інтерес тому, що розширюють наші уявлення не тільки про оволодіння мовою, але також про саму мову, про її функціонування в мовленнєвій діяльності; не тільки про становлення пізнавальних та інших психологічних процесів, але й про їх побудову, розширюють наші знання про людину в цілому.

За визначенням психологічного словника, “вік” - це “обмежений відносними хронологічними межами період у фізичному та психічному розвитку людини” (Психологічний словник).

У сучасній, як вітчизняній, так і зарубіжній, лінгвістиці вікові особливості комунікантів розглядались в основному з позицій раннього онтогенезу дитячого мовлення (мовлення дітей від 1 до 6 років). В цілому можна виділити три напрямки аналізу дитячого мовлення: психолінгвістичний, соціолінгвістичний та прагмалінгвістичний.

Психолінгвісти, базуючись на ідеях Л.С.Виготського і його школи, вивчають такі питання: генезис дитячого мовлення (Д.Б.Ельконін, О.М.Леонтьєв, В.В.Давидов, А.К.Маркова, І.М.Горєлов, О.Р.Лурія, T.Scovel) та закономірності формування і функціонування мовлення дітей (Д.Б.Ельконін, О.М.Гвоздєв, С.Г.Тер-Мінасова, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, О.І.Негневицька, О.М.Шахнарович, О.Д.Божович, О.О.Леонтьєв).

Соціолінгвісти в своїх дослідженнях, встановлюючи кореляцію між суспільством і мовою в широкому смислі, висвітлюють проблеми розвитку комунікативної компетенції дитини (W.Labov, A.Halliday, H.Grimm, B.Ackerman, M.Swain, M.Shatz, L.McCloskey, J.Astington); вікової градації та особливостей мовлення конкретної вікової групи (М.О.Олікова, Ch.Hockett, H.Helfric, N.Coupland, J.Labov); вікових особливостей мовлення білінгвів (M.Clyne, J.Ferguson, B.Spolsky); організації дискурсу дитини (H.Sacks, J.Gerhardt); впливу сім'ї на розвиток мовлення дитини (S.Romaine, R.Ely, A.Sheldon).

Прагмалінгвістичний напрямок вивчення дитячого мовлення не такий численний. Він представлений дослідженнями функціонально-семантичних складових дитячого діалогічного мовлення (Т.П.Третьякова); висловлювань зі значенням самоствердження у мовленні дітей та підлітків (Л.П.Гусєва); елементів видо-часової системи дітей (Ю.О.Пупинін); дискурсно-прагматичних особливостей дитячого мовлення (О.Ю.Моісеєнко).

Хоча вищезгадані дослідження детально розглядають ранній онтогенез мовлення, всі вони мають синкретичний характер, а деякі семантичні, прагматичні та синтаксичні аспекти дитячого мовлення (вікова група 7-13 років) все ще не досить повно досліджені. Мовленнєва поведінка дорослих, аналіз стратегій і тактик діалогічного дискурсу, якими керуються комуніканти - представники різних вікових груп, взагалі залишаються поза увагою лінгвістів.

Висвітленню цих та інших проблем і присвячене наше дисертаційне дослідження, яке є, по суті, першим комплексним аналізом мовленнєвої та стратегічної поведінки комунікантів різних вікових груп у рамках семантики, прагмалінгвістики, соціолінгвістики та теорії мовленнєвих актів.

Об'єктом дослідження є діалогічні фрагменти дискурсу, детерміновані віком комунікантів.

Предметом вивчення виступають семантичні, стилістичні, прагмалінгвістичні та соціолінгвістичні особливості стратегій і тактик діалогічного дискурсу, зумовлені віком комунікантів.

Матеріалом дослідження є корпус з 2500 діалогічних фрагментів дискурсу із художніх творів англійських та американських авторів 2-ої половини ХХ сторіччя загальним обсягом 28000 сторінок, одержаний методом суцільної вибірки. При аналізі діалогічних фрагментів дискурсу, детермінованих віком комунікантів, враховувалась модель мовленнєвої комунікації, а саме такі її компоненти, як: адресант/ мовець, адресат/ отримувач інформації, комунікативна інтенція мовця та тональність спілкування.

Актуальність теми зумовлена тим, що робота виконана в руслі загальної поєднуючої тенденції сучасної лінгвістики, спрямованої на розвиток комплексної теорії вербальної комунікації, на дослідження мовленнєвих стратегій учасників мовленнєвого спілкування та на подальше вивчення лінгвістичної інтерпретації особистісних стосунків між комунікантами в мовленнєвій взаємодії. Дана дисертація є першим багатоаспектним дослідженням стратегій і тактик діалогічного дискурсу за параметром вік комунікантів у єдності функціонально-семантичного і дискурсивного підходів.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах наукової теми “Семантичні, соціолінгвістичні та прагматичні особливості мовних одиниць”, яка розробляється кафедрою англійської філології Волинського державного університету імені Лесі Українки (тема затверджена радою ВДУ імені Лесі Українки, протокол № 9 від 29.05.1998 року).

Мета цього дослідження полягає у встановленні сутнісних та комунікативно-функціональних особливостей діалогічних фрагментів дискурсу, детермінованих віком комунікантів.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких конкретних завдань:

дослідити вікову диференціацію мовленнєвої поведінки дітей/ підлітків та дорослих;

розглянути вікову диференціацію стратегій і тактик діалогічного дискурсу в певних мовленнєвих ситуаціях;

визначити вікові особливості форм звертання як одного із засобів передачі адресатності в діалогічному дискурсі, а також виявити їх ситуативно-вікову детермінованість;

прослідкувати динаміку співвідношення комунікативної та інформативної інтенцій представників усіх вікових груп;

проаналізувати вплив віку комунікантів на форму реалізації мовленнєвих актів у різних мовленнєвих ситуаціях.

Методика дослідження визначається поставленими завданнями, матеріалом, теоретичною спрямованістю роботи і має комплексний характер. У роботі використовуються описовий, семантико-синтаксичний, контекстологічний, інтенціональний, конверсаційний та акто-мовленнєвий методи і метод опозицій. Крім названих методів, у дослідженні застосовуються такі операції аналізу, як індукція, дедукція, класифікація та порівняння.

Слід зазначити, що ще й досі не вироблено єдиної універсальної градації суспільства за віком, хоча проблема вікової періодизації не раз виступала предметом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних авторів (Д.Б.Ельконін, О.М.Леонтьєв, Л.С.Виготський, А.К.Маркова, О.В.Петровський, Ch.Hockett, H.Helfric, N.Coupland, J.Labov, The New Encyclopaedia Britannica).

Відповідно до конкретних завдань нашого дослідження ми зупинились на аналізові вікових особливостей дітей/ підлітків (7-13/13-18 років) та дорослих (починаючи з 18 років). Ці вікові особливості в роботі розглядаються в рамках симетричних та асиметричних відносин. Під симетричними відносинами ми розуміємо взаємини між комунікантами приблизно однієї вікової групи. Асиметричні відносини розуміються нами як стосунки між комунікантами різних вікових груп.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній здійснено перше у вітчизняній лінгвістиці комплексне дослідження мовленнєвої поведінки дітей/ підлітків та дорослих і детальний аналіз стратегій і тактик діалогічного дискурсу, які застосовують представники різних вікових груп у визначених мовленнєвих ситуаціях.

Наукова новизна отриманих результатів, що обумовлена вибором об'єкта, методології та методів дослідження, може бути узагальнена в таких положеннях, що виносяться на захист:

1. Кожній віковій групі притаманний певний стиль мовлення. Вікова диференціація знаходить своє відображення на лексичному та синтаксичному рівнях мовної ієрархії, що дозволяє нам виділити ексклюзивно-вікові, преферентно-вікові та нейтрально-вікові особливості мовлення дітей/ підлітків і дорослих.

2. Мовленнєва поведінка дорослих визначається не рівнем їх комунікативної компетенції, а пристосуванням до комунікативних потреб дитини, тобто не тільки вік мовця впливає на мовленнєву поведінку адресата, але й навпаки: вік адресата формує відповідну номенклатуру лексичних та синтаксичних одиниць, які вживаються мовцем.

3. Діапазон функціонування форм звертання, детермінованих віком комунікантів, в системі симетричних/ асиметричних відношень змінюється залежно від комунікативної інтенції мовця та тональності спілкування. Одна лінгвістична форма звертання маркує декілька дискурсивних функцій, в той час як декілька лінгвістичних форм маркують одну дискурсивну функцію.

4. При симетричних/ асиметричних відносинах спілкування кожна вікова група має свою сталу номенклатуру форм звертання. Вибір форми звертання як одного із засобів адресатності залежить від вікових характеристик як адресанта, так і адресата. Форми звертання виконують різні прагматичні функції в мовленні дітей/ підлітків та дорослих, причому прагматичні функції зменшено-пестливих форм звертань різняться залежно від мовленнєвої ситуації.

5. Мовленнєві стратегії та тактики мають свої специфічні вікові особливості в різних мовленнєвих ситуаціях. Для втілення конкретних стратегій (жорстких, гнучких та м'яких) представники різних вікових груп використовують комплекс тактичних прийомів, які диференціюються нами як універсально-вікові та преферентно-вікові.

6. Існує певна кореляція між формою звертання та значенням мовленнєвого акту в окремій мовленнєвій ситуації. Ретельний вибір форми звертання або його значуща відсутність є дійовим засобом мовленнєвих стратегій і тактик при спілкуванні представників різних вікових груп в симетричних/ асиметричних ситуаціях спілкування.

7. Співвідношення комунікативної та інформативної інтенцій у діапазоні загальної інтенції залежить від віку комунікантів. Вікові особливості співрозмовників визначають не домінантність комунікативної та інформативної інтенцій, а засоби їх реалізації.

8. Вік комунікантів впливає на вживання прямих/ непрямих форм реалізації мовленнєвих актів. Кожна форма використовується для вираження певних прагматичних видів мовленнєвих актів, тобто має різні прагматичні контексти вживання.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні та типологізації мовленнєвих особливостей комунікантів різних вікових груп, у встановленні ситуативно-вікової диференціації стратегій і тактик дітей/ підлітків та дорослих у сучасному англійському дискурсі, у класифікації тактик мовленнєвої поведінки представників різних вікових груп у визначених ситуаціях спілкування.

Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає в тому, що внаслідок застосування комплексного підходу до мовленнєвих стратегій учасників мовленнєвого спілкування, зумовлених віком комунікантів, зроблено внесок у подальше вивчення соціопрагматичного аспекту мовленнєвої комунікації та лінгвістичної інтерпретації особистісних стосунків між комунікантами.

Практична цінність роботи полягає в можливості використання її основних положень та висновків у курсі теоретичної граматики англійської мови, у спецкурсах з прагма- та соціолінгвістики, на заняттях з практики англійської мови при навчанні діалогічному мовленню. Отримані результати можуть становити основу розробки комунікативно спрямованих методів викладання англійської мови, а також бути застосовані в науково-дослідній роботі студентів та аспірантів.

Основні положення дослідження пройшли апробацію на засіданнях кафедри англійської філології Волинського державного університету імені Лесі Українки і були відображені в доповідях на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки (Луцьк, травень 1997, 1999 р.р.). Результати роботи були представлені на третій Міжнародній конференції TESOL “Multiplicity and diversity of TESOL experiences” (Вінниця, 27-28 січня 1998р.), на першій Всеукраїнській конференції “Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі” (Суми, 23-25 вересня 1999 р.). Матеріал дослідження використовується на практичних заняттях під час проведення лексичного, стилістичного та інтерпретативного аналізу текстів у групах студентів III-V курсів Волинського університету.

Публікації. Основні положення та результати роботи відображені в 3 статтях автора, опублікованих у фахових виданнях України, та 2 тезах міжнародної та всеукраїнської конференцій.

У відповідності до основної мети та конкретних завдань дослідження визначено структуру дисертації. Робота складається з вступу, двох розділів з висновками, загальних висновків. На початку кожного розділу подано короткий опис вибраного напрямку та обґрунтування застосованих методів дослідження.

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми, обґрунтовано тему, вказано об'єкт і предмет дослідження, визначено його актуальність та новизна, сформульовано мету та завдання роботи, визначено її матеріал і методи, теоретичну значущість і практичну цінність, вказано, на яких наукових конференціях оприлюднено результати дослідження та в скількох статтях автора, опублікованих у фахових виданнях України, ці результати опубліковані.

У першому розділі “Мовленнєва поведінка дітей/ підлітків і дорослих” подано основні теоретичні положення стосовно діалогічного дискурсу; запропоновано робочі визначення основних понять, якими ми оперуємо в подальшому дослідженні; розглянуто вікові особливості розвитку комунікативної компетенції та мовних засобів адресатності в дискурсі, проаналізовано мовленнєву поведінку дітей/ підлітків і дорослих.

У другому розділі “Ситуативно-вікова диференціація стратегій і тактик дітей/ підлітків і дорослих у сучасному англійському дискурсі” здійснено вивчення вікових особливостей стратегій і тактик дискурсу в різних мовленнєвих ситуаціях, визначено вікові особливості співвідношення комунікативної та інформативної інтенцій мовця й форми реалізації мовленнєвих актів, детерміновані віком комунікантів.

У загальних висновках підведено підсумки проведеного дисертаційного дослідження, викладено його наукові результати, сформульовано рекомендації щодо їх використання, окреслено перспективи подальшої роботи за обраною проблематикою.

Основний текст дисертації складає 176 сторінок. У дисертації подано 19 таблиць. Бібліографія включає список використаної наукової літератури (216 публікацій) та список джерел ілюстративного матеріалу (39 джерел).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У центрі нашої уваги знаходиться діалогічний дискурс, оскільки за допомогою діалогу індивідуум реалізує соціальні контакти між співрозмовниками. Саме в процесі діалогу складається ситуація, в якій відбувається як рецептивна, так і комунікативна діяльність учасників комунікативного акту.

Дискурс ведуть особистості, вони приймають на себе ті чи інші комунікативні ролі, обмінюються мовленнєвими ходами і, відповідно, комунікативними ролями. Як справедливо зазначає І.П.Сусов, мовленнєві акти, мовленнєві кроки та мовленнєві ходи виступають не тільки як компоненти дискурсу, а як свідомі та цілеспрямовані акти певної особистості.

У даній дисертаційній роботі дискурс визначається як текст, представлений у вигляді особливої соціальної даності та утворений у результаті мовленнєвої діяльності представників певної лінгво-культурної спільноти, який розглядається в сукупності його лінгвістичних параметрів і соціокультурного контексту, що включає в себе всі форми усного та писемного мовлення: побутові й офіційні розмови, які відбуваються природно, інтерв'ю, письмові тексти.

Основними компонентами діалогу є наявність адресанта й адресата, певного контексту, топіку, комунікативної інтенції мовця і слухача, загальної когнітивної бази та індивідуального когнітивного простору. Два останні компоненти детермінуються рівнем розвитку комунікативної компетенції мовця, яка, на нашу думку, містить у собі принаймні три напрямки знань та вмінь:

1) лінгвістична компетенція, що включає в себе всі рівні володіння мовою;

2) соціолінгвістична компетенція, тобто знання мовленнєвих актів та вміння застосовувати їх у певній соціальній ситуації;

3) дискурсивно-стратегічна компетенція, тобто вміння використовувати комунікативні стратегії в різних жанрах різних комунікативних стилів та оперування цими стратегіями в певному комунікативному акті.

Всі компоненти комунікативної компетенції формуються в підлітковому віці до 13 років.

Одним із засобів передачі адресатності в діалогічному дискурсі є форми звертання. Форми звертання це саме той об'єкт, в якому відображаються соціальні відносини й соціальні зміни в житті людей. Вибір форми звертання як одного із засобів адресатності залежить від вікових характеристик і адресанта, і адресата.

У роботі була проведена таксонімія форм звертань представників різних вікових груп з урахуванням трьох виділених нами критеріїв класифікації форм звертань. Залежно від кількості адресатів нами виділяються індивідуальні (звертання до однієї людини) та множинні (одночасне звертання до цілої групи адресатів) звертання. Залежно від ступеня вираження адресата ми виділяємо безпосередньо адресатні та невизначено адресатні звертання. За типовістю/ нетиповістю для даної вікової групи можна виділити ексклюзивно-вікові форми звертання, притаманні певній окремо взятій віковій групі, преферентно-вікові, притаманні переважно одній віковій групі, але й не виключені для іншої, та нейтрально-вікові, універсальні для всіх вікових груп.

Аналіз форм звертання при симетричних відносинах спілкування дозволяє зробити висновок, що звертання за ім'ям (повним і зменшеним), за середнім ім'ям і оказіональні звертання є універсальними, тобто нейтрально-віковими. Прізвиська та сленгові форми звертання є ексклюзивно-віковими, а решта - преферентно-віковими.

При асиметричних відносинах ексклюзивно-віковими формами звертання є терміни спорідненості (в рамках сім'ї). Преферентно-віковими при звертанні дітей/ підлітків до дорослих можна вважати звертання за традиційними формами ввічливості та титул/ посадове становище/ вчене звання + прізвище, а при звертанні дорослих до дітей/ підлітків - звертання за ім'ям (повним і зменшеним). Всі інші форми звертань є нейтрально-віковими.

Форми звертання при симетричних та асиметричних відносинах виконують чотири визначених нами функції, а саме:1) регулятивну ( Daughter: You are something, Evelyn! (Flagg) ); 2) вокативну ( Bob: Look, Jean-Claude, a Peugeot. (Segal) ); 3) фатичну ( Holden: Good-bye, sir. Thanks a lot. No kidding. (Salinger) ) та 4) емотивну ( Muriel: I said he drove very nicely, Mother. Now, please…(Salinger) ).

Характерною особливістю функціонування форм звертання є те, що одна й та ж форма звертання виконує декілька функцій і навпаки: декілька форм звертань виконують одну функцію. Відмітним є невживання форм звертання в регулятивній функції при звертанні дітей/ підлітків до дорослих. Це пояснюється нижчим соціальним та комунікативним статусом дітей і підлітків. Саме співрозмовник з вищим комунікативним статусом - дорослий - засвідчує свій авторитет, закріплює своє домінуюче становище в дискурсі, тобто звертання несе певне психологічне навантаження, яке відповідає комунікативній інтенції мовця, здійснює тиск на молодшого за віком, зміцнює в його свідомості необхідність підкоритися та встановлює певну дистанцію між адресантом і адресатом.

Нами були визначені прагматичні функції зменшено-пестливих форм звертань, властиві представникам різних вікових груп. Так, для дітей/ підлітків преферентно-віковими прагматичними функціями є функції вираження наміреної улесливості та входження в довіру. Для дорослих такими функціями є вираження емпатії й іронічності. Універсально-віковими функціями зменшено-пестливих форм звертань є функції вираження симпатії та грайливості, причому компоненти симпатії у дітей і підлітків проявляються на поверхневому рівні, а в дорослих - на глибинному. Це пояснюється як широким когнітивним тезаурусом дорослих, так і їх соціальною та комунікативною компетенцією.

Проведений нами аналіз 2500 діалогічних фрагментів дискурсу дозволяє виділити ексклюзивно-вікові та префентно-вікові лексико-синтаксичні особливості ідіолектів дітей. Ексклюзивно-віковим на лексичному рівні є вживання сленгізмів, жаргонізмів та вульгаризмів (lemme, g'on, freaked out, whatcha, shut your trap, morron). Слід зазначити, що сленг є своєрідним лінгвістичним кордоном при асиметричних відносинах та символом солідарності в симетричних ситуаціях спілкування.

Ексклюзивно-віковим на синтаксичному рівні є вживання так званих hafta-речень, що ідентифікує належність підлітків до своєї вікової групи.

На лексичному рівні преферентно-віковим є вживання високочастотних дієслів (look, make, do, see, want, tell, come) та іменників широкої семантики (mind, piece, character, way, hand, charge). У підлітковому віці діти/ підлітки застосовують також найбільш вживані й стилістично нейтральні прикметники (great, little, bad, crazy, good, nice, pretty).

Характерним для мовлення дітей/ підлітків є вживання слів “розмитої” семантичної структури (and all, sort of…), що викликано недостатнім лексичним запасом комунікантів або послабленням інтелектуального контролю при спілкуванні в межах однієї вікової групи.

На синтаксичному рівні характерним для ідіолектів вікової групи 7-13 років є порушення граматичних нормативів, використання еліптичних конструкцій, апозеопісису, відхилення від нормативних вживань, застосування питань why/ why not, what if, в яких знаходять відображення когнітивні процеси пізнання навколишнього світу.

Преферентно-віковим для дітей/ підлітків є такі синтаксичні особливості, як: використання простих речень (70% від загального числа речень, що вживаються) та складних з інтенцією підтвердження свого “его” (I think that…), причому при спілкуванні з однолітками мовлення молодших за віком складається з простіших структур, ніж при спілкуванні зі старшими за віком. Кожна дитина-адресант навмисне або інтуїтивно бере до уваги вимоги та очікування слухача, тобто інтуїтивно враховує фактор адресата.

У багатьох випадках соціолінгвістичні параметри “вік” та “стать” співпрацюють. Так, для ідіолектів дівчат більш характерні інклюзивні займенники you, we, в той час як хлопці частіше вживають особовий займенник I і уникають займенника множини we, таким чином стверджуючи своє домінуюче становище в дискурсі.

Щодо мовленнєвої поведінки дорослих, то ми вважаємо, що вони, як правило, керуються не рівнем своєї комунікативної компетенції, а певною акомодацією до рівня комунікативної компетенції дитини/ підлітка.

Ідіолектам дорослих притаманні дієслова (34% від загальної кількості всіх вживаних частин мови), іменники (31% від загальної кількості всіх вживаних частин мови), прислівники (18% від загальної кількості всіх вживаних частин мови), прикметники (13% від загальної кількості всіх вживаних частин мови) та інші частини мови (4% від загальної кількості всіх вживаних частин мови), причому з віком іменники в мовленні дорослих займають домінуючу позицію, тобто дорослі з віком надають перевагу “якісному” стилю. Отже, не тільки вік мовця впливає на мовленнєву поведінку адресата, але й навпаки: вік адресата формує відповідну номенклатуру лексичних та синтаксичних одиниць, які вживаються мовцем.

Комунікативні стратегії є реалізацією комунікативної інтенції мовця. У кожній з виділених мовленнєвих ситуацій проявляється певна, притаманна тільки їй, комунікативна інтенція, яка і визначає вибір комунікативної стратегії.

У чотирьох спонукальних мовленнєвих ситуаціях (звинувачення, погрози, докору, наказу) вживаються тільки жорсткі стратегії, тобто такі, що передбачають порушення принципів, норм та конвенцій спілкування заради досягнення комунікативної мети. У нейтральних мовленнєвих ситуаціях запрошення, поздоровлення, компліменту і знайомства діти/ підлітки й дорослі застосовують тільки м'які стратегії, тобто співрозмовники дотримуються принципів та норм спілкування. Тільки в одній спонукальній мовленнєвій ситуації незгоди представники різних вікових груп вдаються до гнучких стратегій у “чистому” вигляді, тобто дотримуються правил спілкування на одному етапі й свідомо порушують їх на іншому. У чотирьох мовленнєвих ситуаціях (переконання, прохання, скарги та обговорення планів) комуніканти комбінують м'які та гнучкі стратегії, а у мовленнєвій ситуації попередження жорсткі та гнучкі.

У восьми мовленнєвих ситуаціях основна стратегія поєднується із стратегією ввічливості. Принцип ввічливості визначається як особлива стратегія мовленнєвої поведінки, яка спрямована на “запобігання конфліктних ситуацій”, мета якої “зберегти обличчя” в ситуаціях, коли існує загроза “втратити обличчя”. “Обличчя” означає публічний імідж, створений самим мовцем. Саме в такому розумінні ми й будемо вживати цей термін у нашому дослідженні.

Мовленнєвим ситуаціям незгоди та наказу властива негативна ввічливість, яка є не тільки етикетною формою, а й сигналом застороги, заклику до поміркованості. У нейтральних мовленнєвих ситуаціях прохання, запрошення, поздоровлення, компліменту, знайомства та обговорення планів мовець вдається до позитивної ввічливості, щоб підкреслити свою солідарність з адресатом.

Всі виділені мовленнєві ситуації пов'язані з оцінкою та емоціями. Оцінка розташована на шкалі “добре погано” при нульовій відмітці нейтрального ставлення до висловлювань. Оцінка переплетена з емоціями, які є ядром мовної особистості. Емоції одного з комунікантів можуть викликати відповідну ланцюгову реакцію інших учасників мовленнєвої взаємодії.

Аналіз мовленнєвих стратегій і тактик у виділених нами 14 найбільш характерних мовленнєвих ситуаціях дозволив зробити висновок, що різні вікові групи комунікантів використовують диференційовані стратегії та тактики в залежності від мовленнєвої ситуації.

У нашому дослідженні мовленнєві стратегії визначаються як засоби та прийоми, за допомогою яких комуніканти різних вікових груп здійснюють свою комунікативну інтенцію у певних мовленнєвих актах і ситуаціях.

Під тактикою ми розуміємо сукупність прийомів і методів, визначену лінію поведінки на певному етапі комунікативної взаємодії, спрямованої на одержання бажаного ефекту або на запобігання небажаного ефекту.

Спрямованість різних тактичних прийомів на досягнення конкретної комунікативної мети вибудовується в загальну стратегію розмови, і в цьому тлумаченні комунікативна стратегія і тактика є взаємопов'язаними. Володіння стратегією і тактикою мовленнєвої комунікації свідчить про мовну компетенцію як адресанта, так і адресата, про їх здатність модифікувати свою мовленнєву поведінку та керувати нею в залежності від поведінки співрозмовника.

Для втілення конкретних стратегій представники різних вікових груп використовують комплекс тактичних прийомів, які спрямовані на позитивну реалізацію визначеної в кожній мовленнєвій ситуації стратегії спілкування. Ці тактики поділяються нами на універсально-вікові, які застосовують представники всіх вікових груп, та преферентно-вікові, які притаманні одній віковій групі, але не виключені для інших. Останні розглядаються нами в двох площинах: преферентно-вікові для дітей/ підлітків та преферентно-вікові для дорослих.

Ми прийшли до висновку, що найбільш вживаною (35,7% від загальної кількості тактик) універсально-віковою тактикою є тактика повтору, яка застосовується представниками різних вікових груп у спонукальних мовленнєвих ситуаціях незгоди, звинувачення, переконання, прохання та скарги. Такі універсально-вікові тактики, як іронія, спростування слів адресата, тактика зміни топіку та паралельних конструкцій, притаманні певним мовленнєвим ситуаціям, а саме: тактика іронії (21% від загальної кількості тактик) мовленнєвим ситуаціям незгоди, поздоровлення, компліменту; тактика спростування слів адресата (14% від загальної кількості тактик) мовленнєвим ситуаціям переконання і докору; тактика зміни топіку (14% від загальної кількості тактик) мовленнєвим ситуаціям прохання і запрошення; тактика паралельних конструкцій (14% від загальної кількості тактик) мовленнєвим ситуаціям звинувачення і скарги.

Інші виділені нами тактики реалізуються тільки в конкретних мовленнєвих ситуаціях. Так, тактика встановлення зворотного зв'язку застосовується співрозмовниками в мовленнєвих ситуаціях незгоди, тактика удаваного визнання адресантом авторитетної для адресата людини вживається при переконанні, тактика залякування при погрозі, тактика пояснення при попередженні, тактика психологічного тиску на співрозмовника при проханні, тактика перепитування при докорі, тактика підвищення уваги слухача при наказі, тактика підтакування при компліменті, тактика поступового переходу мовленнєвого ходу при знайомстві, тактика схвалення/ несхвалення при обговоренні планів.

Преферентно-віковими для дітей тактиками є тактика спростування слів адресата в мовленнєвій ситуації скарги, тактика мовчання при іронічному компліменті та тактика пристосовування до потреб співрозмовника в мовленнєвій ситуації знайомства.

Слід зазначити, що тактичний “арсенал” дорослих значно багатший, що пояснюється вищим комунікативним та соціальним статусом. Старші за віком найчастіше використовують тактику повторів (14% від загальної кількості тактик) (у мовленнєвих ситуаціях погрози і запрошення) та тактику перебивання (14% від загальної кількості тактик) (у мовленнєвих ситуаціях незгоди та скарги), тому що мають більше комунікативних прав і, як результат, намагаються впливати на мовленнєву поведінку дітей/ підлітків відкрито у вигляді регулювання і приховано у вигляді впливу. Крім вищезазначених тактик, дорослі застосовують тактику поступок та тактику зміни топіку в мовленнєвих ситуаціях незгоди; тактику “урівнювання”, тобто посилання дорослих на те, що всі діти діють таким чином; тактику виправдовування дій певної особи, на яку посилаються діти; тактику заборони певної бажаної для дітей дії; тактику умовних речень та тактику підхвату ключового слова в мовленнєвій ситуації переконання; тактику пристосування до потреб співрозмовника в мовленнєвій ситуації докору та тактику “позитивного підкріплення” в мовленнєвій ситуації компліменту.

Нами було виявлено певну кореляцію між формою звертання та значенням мовленнєвого акту в певній мовленнєвій ситуації. Ретельний вибір форми звертання або її значуща відсутність є дієвим засобом комунікативних стратегій і тактик при спілкуванні “молодші за віком старші за віком”.

Значуща відсутність форми звертання спостерігається лише в двох мовленнєвих ситуаціях: у мовленнєвій ситуації незгоди в асиметричних ситуаціях спілкування “знизу вверх” та в мовленнєвій ситуації скарги в асиметричних ситуаціях спілкування “зверху вниз”. У мовленнєвій ситуації незгоди значуща відсутність звертання з боку дітей несе подвійне навантаження: виражає емоційний стан дитини/ підлітка та створює дистанцію між комунікантами. У мовленнєвій ситуації скарги дорослі уникають форм звертання, тому що авторитет і влада, які є на їх боці, роблять їх невразливими для скарг у сприйнятті дітей/ підлітків, причому реакція останніх на скаргу дорослих практично мінімальна. В інших мовленнєвих ситуаціях представники різних вікових груп здійснюють ретельний вибір форм звертання.

Одні й ті ж самі форми звертання виконують різні функції при симетричних і асиметричних відносинах спілкування. Форми звертання, які застосовують дорослі, виконують всі чотири функції (регулятивну, емотивну, вокативну і фатичну), в той час як форми звертання дітей/ підлітків переважно виконують емотивну функцію, що пояснюється імпульсивністю, емоційною збудженістю та меншою, ніж у дорослих, емоційною стійкістю дітей/ підлітків.

Релевантним для аналізу комунікативних стратегій і тактик представників різних вікових груп є поняття інформативної та комунікативної інтенцій, які є невід'ємною частиною комунікації, що здійснюється шляхом умовиводів. Інформативна інтенція визначається самим фактом промовляння висловлювання, в той час як комунікативна інтенція припускає визнання та сприйняття адресатом цього висловлювання.

Проаналізувавши взаємодію інформативної та комунікативної інтенцій в діапазоні загальної інтенції ми прийшли до висновку, що ця кореляція є, в основному, нейтрально-віковою.

У мовленнєвих ситуаціях незгоди, звинувачення, погрози, попередження, переконання комунікативна інтенція є домінуючою, оскільки вищезгадані ситуації є в тій чи іншій мірі спонукальними, тобто повністю орієнтовані на задану мовцем реакцію адресата. У мовленнєвих ситуаціях наказу, прохання, скарги, запрошення, поздоровлення та компліменту комунікативна й інформативна інтенції збігаються. Це пояснюється повним чи частковим збігом пропозиціонального змісту висловлювання адресанта з його комунікативним наміром. Тільки в мовленнєвій ситуації докору домінує інформативна інтенція, оскільки пропозиціональний зміст, а саме “зміст докору” виявляється найбільш релевантним, тому він актуалізується, а комунікативна інтенція виступає на другий план. Можливі і такі ситуації, коли докір виявляється не ефективним, тобто стосується минулого й не може бути прийнятий до уваги. Динамічний перебіг комунікативної та інформативної інтенцій спостерігається тільки у виділеній нами мовленнєвій ситуації обговорення планів. У цій ситуації комунікативна й інформативна інтенції фактично випливають одна з одної.

Вікові особливості комунікантів визначають не домінантність комунікативної та інформативної інтенції, а засоби їх вираження. У дітей/ підлітків інформативна інтенція завжди експліцитна, а комунікативна може бути як експліцитною (у мовленнєвих ситуаціях незгоди, переконання, погрози, попередження, прохання, наказу, запрошення, поздоровлення, компліменту, знайомства), так і імпліцитною (у мовленнєвих ситуаціях звинувачення, переконання, попередження, докору), в той час як у дорослих і комунікативна, й інформативна інтенції можуть бути виражені як експліцитними, так і імпліцитними засобами.

Можна говорити про ситуативно-вікову диференціацію вживання прямих/ непрямих форм вираження мовленнєвих актів. Ми виділили нейтрально-вікові мовленнєві ситуації, в яких застосування прямих/ непрямих форм реалізації мовленнєвих актів є універсальним для представників всіх вікових груп, та преферентно-вікові мовленнєві ситуації, в яких певна форма вираження мовленнєвих актів характерна для конкретної вікової групи.

До нейтрально-вікових належать такі мовленнєві ситуації: запрошення, поздоровлення, компліменту, знайомства, обговорення планів. До преферентно-вікових належать мовленнєві ситуації незгоди, звинувачення, переконання, погрози, попередження, прохання, докору, наказу, скарги.

Кожна форма реалізації вживається для вираження певних прагматичних видів мовленнєвих актів, тобто має різні прагматичні контексти застосування. Так, тільки прямі форми вираження менасивів вживаються представниками всіх груп у мовленнєвій ситуації погрози. Прямі форми застосовуються також дітьми/ підлітками й дорослими для реалізації квеситивів у мовленнєвих ситуаціях незгоди, звинувачення, докору, скарги, запрошення, компліменту та обговорення планів.

Непрямі форми вираження директивів більш типові для дітей/ підлітків, ніж для дорослих. У мовленнєвій ситуації прохання непрямий спосіб реалізації комунікативного наміру є єдиним можливим в асиметричних ситуаціях спілкування, коли прохачем виступають діти/ підлітки, а дорослі є виконавцем дії.

ВИСНОВКИ

У ході дослідження ми прийшли до висновку, що вікова диференціація знаходить своє відображення на лексичному й синтаксичному рівнях мовної ієрархії, що дозволило нам виділити ексклюзивно-вікові, преферентно-вікові та нейтрально-вікові особливості мовленнєвої поведінки дітей/ підлітків і дорослих.

Із чотирьох виділених мовленнєвих стратегій спілкування в термінах теорії мовленнєвої акомодації нами було виявлено, що при спілкуванні з дітьми в умовах асиметричних відношень дорослі пристосовуються до рівня комунікативної компетенції молодших за віком за допомогою стратегій мовленнєвого підтримування та конвергенції.

У ході системного аналізу розроблено три класифікації форм звертань представників різних вікових груп за критеріями: кількість адресатів, ступінь вираження адресата, типовість/ не типовість даної форми звертання до адресата певної вікової групи; проаналізовано функції форм звертань у мовленні представників різних вікових груп; визначено прагматичні функції зменшено-пестливих форм звертання.

Проведений аналіз вживання стратегій і тактик у 14 найбільш характерних ситуаціях спілкування дозволив стверджувати, що в залежності від типу мовленнєвої ситуації змінюється стратегія і тактики, які використовують представники різних вікових груп. Стратегії варіюються в діапазоні жорсткі, м'які, гнучкі, а тактики диференціюються нами як преферентно-вікові (у двох площинах для дітей/ підлітків і для дорослих) та універсально-вікові.

Проаналізувавши співвідношення комунікативної та інформативної інтенції мовця в діапазоні загальної інтенції, ми дійшли висновку, що вік комунікантів визначає не домінантність комунікативної/ інформативної інтенції, а засоби їх вираження.

Аналіз мовленнєвих актів у вищезгаданих мовленнєвих ситуаціях дозволяє стверджувати, що вікові особливості співрозмовників детермінують вибір форми вираження певного мовленнєвого акту.

У дисертації ми не приділили уваги вивченню стилістичних особливостей мовлення представників різних вікових груп, обмежившись лише лексичними та синтаксичними особливостями. У зв'язку з цим нам видається перспективним проведення подальшого аналізу мовленнєвої поведінки дітей/ підлітків і дорослих.

Мовленнєва поведінка дорослих потребує, на наш погляд, більш детального вивчення. Мовлення комунікантів похилого віку може бути темою спеціального лінгвістичного дослідження.

Наступні дослідження можуть бути спрямовані на подальше вивчення соціопрагматичного аспекту мовленнєвої комунікації та лінгвістичної інтерпретації особистісних стосунків між комунікантами.

дискурс мовленнєва поведінка мовлення

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Галапчук О.М. Про деякі соціолінгвістичні аспекти сполучуваності, детерміновані соціолінгвістичним фактором “вік” // Науковий Вісник ВДУ. - Луцьк: Вид-во Волин. держ. ун-ту “Вежа”. - 1997. - №5. - С. 11.

Галапчук О.М. Вік як фактор соціальної комунікації // Науковий Вісник ВДУ. - Луцьк: Вид-во Волин. держ. ун-ту “Вежа”. - 1999. - №3. - С. 145-147.

Галапчук О.М. Вікова диференціація форм звертання при симетричних та асимертичних відношеннях спілкування // Філологічні студії. - Луцьк: Волин. держ. ун-т, Волин. Академ. Дім. - 1999. - №3. - С. 39-45.

Галапчук О.М. Перевод собственных имён // Зб. наук. праць Першої Всеукр. конф. “Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі”. - Суми: Вид-во Сум. держ. ун-ту, 1999. - С. 11-12.

Halapchuk O. On Some Young-to-Elderly Strategies // Conference Papers of the Third National TESOL Ukraine Conf. “Multiplicity and Diversity of TESOL Experiences”. - Vinnytsia: Vinnytsia Pedagogical Institute, 1998. - P. 25-26.

АНОТАЦІЯ

Галапчук О.М. Вікова диференціація стратегій і тактик дискурсу в сучасній англійській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04. - германські мови. - Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено вивченню мовленнєвої поведінки представників різних вікових груп та аналізу стратегій і тактик англійського дискурсу, зумовлених віком комунікантів.

У ході системного аналізу виявлено універсально-вікові, преферентно-вікові та ексклюзивно-вікові особливості мовленнєвої поведінки дітей/ підлітків і дорослих; виділено три класифікації форм звертань представників різних вікових груп за критеріями: кількість адресатів, ступінь вираження адресата, типовість/ не типовість даної форми звертання до адресата певної вікової групи; проаналізовано функції форм звертань у мовленні представників різних вікових груп; виявлено універсально-вікові, преферентно-вікові та ексклюзивно-вікові мовленнєві стратегії та тактики представників різних вікових груп у 14 найбільш частотних ситуаціях спілкування; розглянуто особливості реалізації інформативної та комунікативної інтенції, проаналізовано вибір форми реалізації мовленнєвих актів представниками різних вікових груп.

Ключові слова: вікова диференціація, діалогічний дискурс, мовленнєва поведінка, симетричні/ асиметричні відносини, мовленнєві стратегії і тактики, мовленнєва ситуація, мовленнєвий акт, комунікативна й інформативна інтенція мовця.

АННОТАЦИЯ

Галапчук Е.М. Возрастная дифференциация стратегий и тактик дискурса в современном английском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена изучению речевого поведения представителей различных возрастных групп и анализу стратегий и тактик английского дискурса, обусловленных возрастом коммуникантов.

Работа является первым комплексным анализом речевого и стратегического поведения коммуникантов различных возрастных групп в рамках семантики, прагмалингвистики, социолингвистики и теории речевых актов. Исследование выполнено в русле общей объединяющей тенденции современной лингвистики, направленной на развитие комплексной теории общения, на исследование речевых стратегий участников речевого акта и на дальнейшее изучение лингвистической интерпретации личностных отношений между коммуникантами в речевом взаимодействии, что и обуславливает её актуальность.

В первой главе рассматриваются основные теоретические положения, касающиеся диалогического дискурса; даются рабочие определения основных понятий, которыми мы оперируем в дальнейшем исследовании; рассматриваются возрастные особенности развития коммуникативной компетенции и языковых средств адресатности в дискурсе, анализируется речевое поведение детей/подростков и взрослых.

Во второй главе рассматриваются возрастные особенности стратегий и тактик дискурса в различных речевых ситуациях, определяются возрастные особенности соотношения коммуникативной и информативной интенций говорящего, а также формы реализации речевых актов, детерминированные возрастом коммуникантов.

В ходе исследования мы пришли к выводу, что возрастная дифференциация находит своё отображение на лексическом и синтаксическом уровнях языковой иерархии, что позволило нам выделить нейтрально- возрастные, эксклюзивно-возрастные и преферентно-возрастные особенности речевого поведения детей/подростков и взрослых.

Из четырёх выделенных речевых стратегий общения в терминах теории речевой аккомодации мы выявили, что в условиях асимметричных отношений общения с детьми взрослые приспосабливаются к уровню коммуникативной компетенции младших по возрасту при помощи стратегий речевого поддержания и конвергенции. Таким образом, не только возраст говорящего влияет на речевое поведение адресата, но и наоборот: возраст адресата формирует соответствующую номенклатуру лексических и синтаксических единиц, используемую говорящим.

В ходе системного анализа форм обращения, которые типичны для представителей различных возрастных групп, нами были разработаны три классификации по следующим критериям: количество адресатов, степень выраженности адресата, типичность/не типичность данной формы обращения к адресату определенной возрастной группы; а также проанализированы функции форм обращения в речи представителей различных возрастных групп; отдельно выделены прагматические функции уменьшительно-ласкательных форм обращения.

Проведенный анализ использования стратегий и тактик в 14 наиболее характерных ситуаций общения дал возможность утверждать, что в зависимости от типа речевой ситуации изменяется стратегия и тактики, употребляемые представителями разных возрастных групп. Стратегии варьируются в диапазоне: жесткие, мягкие, гибкие, а тактики дифференцируются нами как преферентно-возрастные (в двух плоскостях: для детей/подростков и для взрослых) и универсально-возрастные. Следует отметить, что тактический “арсенал” взрослых гораздо богаче, что объясняется высшим коммуникативным и социальным статусом старших по возрасту.

Что касается ситуативно-возрастной детерминации форм обращения, то тщательный выбор формы обращения или её значимое отсутствие является действенным приёмом речевых стратегий, и тактик при общении старших по возрасту с младшими.

Проанализировав соотношение информативной и коммуникативной интенции в диапазоне общей интенции говорящего, мы сделали вывод о том, что возраст коммуникантов определяет не доминантность информативной/ коммуникативной интенции, а средства их выражения.

Анализ речевых актов в вышеперечисленных ситуациях показал, что возраст коммуникантов детерминирует выбор формы выражения определённого речевого акта. В ходе анализа нами была проведена классификация речевых ситуаций по критерию превалирования в них прямых/косвенных форм реализации речевых актов.

Основные положения работы могут быть использованы в курсе теоретической грамматики английского языка, в спецкурсах по прагма- и социолингвистике, на занятиях по практике английского языка при обучении диалогической речи.

Ключевые слова: возрастная дифференциация, диалогический дискурс, речевое поведение, симметрические/ асимметрические отношения, речевые стратегии и тактики, речевая ситуация, речевой акт, информативная и коммуникативная интенция говорящего.

RESUME

Halapchuk O.M. Age Differentiation of Discourse Strategies and Tactics in English. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in the field of philology by speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kharkiv National University, Kharkiv, 2000.

The dissertation deals with the study of speech behavior of different age group representatives and with the analysis of discourse strategies and tactics in English.

After an exploration of young and elderly speech peculiarities, age neutral, age preferred and age exclusive peculiarities on the lexical and syntactical levels are proposed. Three criteria of address form classification are then discovered. Finally a proper overview of the functioning of the address forms in symmetrical and asymmetrical relations is given. Discourse strategies and tactics determined by the age of the interlocutors are investigated in the 14 most characteristic speech situations. The main peculiarities of the realization of informative and communicative intention in intergenerational encounters are determined. The choice of the expression form of speech acts by children and adults is thoroughly examined.

Key words: age differentiation, dialogue discourse, speech behavior, symmetrical/ asymmetrical relations, speech strategies and tactics, speech situation, speech act, informative and communicative intention.

Размещено на Allbest.ru

...