Соціокультурні аспекти просодичної організації висловлювань-невдоволень. (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі англійського мовлення)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 -- германські мови

СОЦІОКУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ ПРОСОДИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИСЛОВЛЮВАНЬ-НЕВДОВОЛЕНЬ

(експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі англійського мовлення)

ФЕДОРІВ Ярослава Романівна

Київ -- 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Неослабний інтерес широкого кола лінгвістів взагалі та фонетистів зокрема до проблем дослідження емоційних висловлювань англійської мови є цілком зрозумілим і закономірним. З одного боку, це пов'язано з тим, що постійне розширення безпосередніх наукових та культурних контактів з представниками англомовних країн, характерне для сучасного етапу розвитку суспільства, неминуче загострює увагу фахівців на необхідності поглибленого, більш пильного розгляду загальнокультурного й культурологічного аспектів реалізації емоційних висловлювань. З іншого боку, в умовах гетерокультурного спілкування виникла нагальна потреба в адекватній оцінці особливостей актуалізації емоційних висловлювань, притаманних тій чи іншій англомовній культурі як спільному для більшості її носіїв стилю мовлення, а також особливостей вживання соціально маркованих засобів мови, що утворюють унікальні стилі, властиві кожному комунікантові.

Тому в умовах усної комунікації особливої актуальності набувають дослідження соціокультурних аспектів просодичної організації висловлювань-невдоволень як найбільш вагомого за прагматичним спрямуванням та емоційно насиченого різновиду вказаних висловлювань.

Оцінюючи проблему взагалі, варто підкреслити, що окремі питання соціальної, культурної та психофізіологічної специфіки вираження семантики емоційного мовлення більшою чи меншою мірою висвітлювались у відомих працях вітчизняних і зарубіжних учених (А.М.Антипова, Н.В.Вітт, Л.В.Златоустова, К.Ізард, Л.О.Кантер, Т.М.Корольова, Н.Б.Мечковська, Е.Л.Носенко, Е.O.Нушикян, О.Д.Петренко, В.Н.Телія, В.І.Шаховський, J.P.Blom, J.L.Fisher, M.A.K.Halliday, W.Labov, E.Sapir, W.Shibles, R.Wardhaugh та ін.). І разом з тим, зазначені питання не ставилися з тим ступенем конкретності, виходячи з якого їх можна було б розглядати безпосередньо як мету чи завдання досліджень, результати яких дозволяли б знаходити розв'язання ряду аспектів проблеми, що виникла. Крім того, потреби комунікативної практики в ситуаціях англомовного спілкування висувають на перший план питання теоретичного обґрунтування та експериментального дослідження специфіки впливу ряду соціальних і культурних факторів на існуючу варіативність інтонаційних засобів реалізації висловлювань-невдоволень у межах норм англійського мовлення, чим, власне, і зумовлюється актуальність даного дослідження.

Тому метою даного дослідження є обґрунтування соціокультурних особливостей актуалізації англійських висловлювань-невдоволень шляхом встановлення закономірностей реалізації їх інтонаційних моделей.

Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової проблематики, затвердженої радою Київського державного лінгвістичного університету (протокол № 5 від 27 січня 1997 року): "Типологія та функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти".

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що у процесі оволодіння мовою кожен носій завдяки безпосередній комунікативній практиці в колі осіб певного соціального рівня закріплює у своїй свідомості найбільш загальні або інваріантні соціокультурні моделі просодичного оформлення висловлювань-невдоволень. В актах подальшої розумово-мовленнєвої діяльності залежно від конкретних обставин мовець відтворює на ґрунті цих інваріантів усі притаманні його внутрішній культурі варіанти актуалізації висловлювань-невдоволень.

Аналіз вивчення проблеми показав, що для досягнення мети, поставленої в цій праці, необхідно розв'язати такі завдання:

виявити основні соціокультурні фактори, які обумовлюють варіативність інтонаційного оформлення висловлювань-невдоволень;

визначити та систематизувати найтиповіші щодо функціонально-семантичних і структурно-лінгвістичних ознак висловлювання-невдоволення;

встановити роль просодичних засобів у реалізації семантики соціально маркованих висловлювань-невдоволень;

експериментально визначити взаємодію просодичних підсистем у реалізації соціально маркованих висловлювань-невдоволень в умовах формальної та неформальної ситуацій спілкування;

встановити специфіку соціокультурних моделей інтонаційного оформлення висловлювань-невдоволень, що виражають різні почуття;

виявити раціональний мінімум, структуру та характер взаємодії просодичних підсистем для розробки методичних рекомендацій з навчання коректного інтонаційного оформлення висловлювань-невдоволень.

Об'єктом дослідження є усна реалізація англійських висловлювань-невдоволень.

Предметом дослідження є структура та характер взаємодії просодичних підсистем у реалізації різних видів висловлювань-невдоволень.

Матеріалом дослідження слугував експериментальний корпус прикладів монологічних і діалогічних текстових фрагментів із художніх творів англійських та американських авторів, лінгафонних, інтерактивних комп'ютерних курсів та відеокурсів англійської мови, а також оригінальних англійських фільмів. Загальний обсяг матеріалу експериментально-фонетичної частини дослідження склав 1728 висловлювань-невдоволень.

Дослідження здійснювалось на основі використання таких методів: а)огляд стану проблеми базувався на теоретичних загальнонаукових методах (абстрагування, узагальнення, формалізація, індукція та дедукція); емпірико-теоретичних методах (аналіз, синтез, ідеалізація, моделювання); б) розробка програми й методики експериментального дослідження здійснювалась на основі використання загально-методологічних положень лінгвістики взагалі та фонетики зокрема, методу морфологічного аналізу та синтезу систем, а також ряду експериментально-фонетичних методів (аудитивний, акустичний аналіз та ін.); в) проведення експериментів та обробка їх результатів базувались на методах емпіричного дослідження (спостереження, вимірювання, порівняння), а також на спеціально-наукових методах (звукозапис, інтонографічний, комп'ютерно-осцилографічний, метод спектрального аналізу, статистичний метод обробки даних та ін.).

Методологічною основою дослідження слугували провідні принципи діалектики наукового пізнання, трансформовані стосовно розроблюваної проблеми: принцип системності, що передбачає вивчення об'єкта під кутом зору його внутрішньої структурної організації, взаємозв'язку його елементів та їх взаємодії з навколишнім середовищем; принцип єдності форми та змісту, який визначає аналіз структури інтонаційної моделі в її нерозривному зв'язку з семантикою висловлювання; принцип єдності свідомості й діяльності; принцип каузальності.

Наукова новизна дослідження полягає у встановленні та систематизації загальних функціональних, семантичних та структурних видів висловлювань-невдоволень, в обґрунтуванні парадигми моделей їх просодичного оформлення та специфіки їх вимови особами різної соціокультурної приналежності, а також у виявленні та конкретизації закономірностей взаємодії просодичних підсистем у реалізації висловлювань даного типу. Розроблений нами новий оригінальний підхід до організації експериментально-фонетичного дослідження дозволяє описувати структурно-просодичну модель будь-яких емоційних висловлювань у соціальному, культурологічному та лінгвістичному аспектах. У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано та експериментально підтверджено наявність певних моделей мовленнєвої поведінки, що відповідають певним соціолектам.

Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні рівня розробки питань типології комунікативно-прагматичних типів висловлювань та їх окремих видів, зокрема, висловлювань-невдоволень; у доповненні наукових знань про закономірності взаємодії просодичних підсистем у процесі реалізації висловлювань-невдоволень особами різної соціокультурної приналежності; в обґрунтуванні номенклатури основних структурних компонентів просодичної моделі висловлювань-невдоволень та специфіки їх варіювання в конкретних ситуаціях безпосереднього спілкування.

Практична цінність дослідження полягає у тому, що одержані у праці результати можуть бути використані під час укладання навчальних посібників та інших методичних матеріалів, які сприятимуть підвищенню ефективності навчання англійської інтонації на основі експериментального матеріалу, а також можуть знайти застосування у професійно орієнтованому викладанні фонетики англійської мови, зокрема у навчанні інтонаційних моделей та їх варіантних реалізацій у різних комунікативно-прагматичних типах висловлювань монологічного та діалогічного мовлення, у вивченні емоційно-забарвленого та експресивного мовлення, аналізі тексту та у виявленні взаємодії різних підсистем мови під час генерування мовлення і створення художнього тексту.

Апробація основних положень і результатів дисертаційного дослідження проводилась: на 30-й Міжнародній конференції IATEFL (Великобританія, Кільський університет, 9-12 квітня 1996 р.); на міжнародних конференціях "English Language Teaching for the 21^st Century in Ukraine" (IATEFL-Ukraine, Одеса, 26-28 квітня 1996р.), "Teaching English - 2000" (IATEFL-Ukraine, Дніпропетровськ, 23-25 квітня 1998 р.); "Іноземні мови сьогодні і завтра" (Тернопіль, 13-14 травня 1999 р.); на міжнародних науково-методичних засіданнях "Cultural Aspects of Language Functioning" (IATEFL-Ukraine, Київський державний лінгвістичний університет, 12-14 грудня 1995 року), “English Teacher Training: Phonology and Communicative Phonetics” (IATEFL-Ukraine, КДЛУ, 14-16 березня 1996 р.), "Contemporary English Pronunciation: Social and Cultural Aspects in Language Education" (IATEFL-Ukraine, КДЛУ, 17-18 квітня 1997 р.), "Phonetical Rhetoric for Effective Speech Communication" (КДЛУ, 11-12 березня 1999 р.); на Четвертій щорічній науковій конференції "Україна: людина, суспільство, природа" (Національний університет "Києво-Могилянська Академія", 22-23 січня 1998 р.); на ювілейній науково-практичній конференції "КДЛУ 50" 21-24 квітня 1998 р. Результати дослідження обговорювались також на заняттях науково-методичного семінару для аспірантів і пошукувачів Київського державного лінгвістичного університету.

Основні положення дисертації опубліковано в 11 наукових працях (із них 2 у співавторстві).

Структура даного дослідження, визначена його метою та завданнями, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та п'яти додатків.

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність і наукова новизна, визначаються мета й завдання дослідження, його теоретичне значення та практична цінність, формулюються основні положення, що виносяться на захист, описуються методи та прийоми дослідження й експериментальний матеріал.

У першому розділі викладаються теоретичні передумови дослідження: узагальнюються наявні в спеціальній літературі дані з комунікативної типології висловлювань, встановлюються комунікативно-прагматичні види висловлювань-невдоволень, визначаються їх основні функціональні та семантичні види, обґрунтовуються загальні ознаки інтонаційних моделей висловлювань-невдоволень, а також основні лінгвістичні та екстралінгвістичні фактори, що визначають їх варіативність.

Другий розділ містить виклад програми й методики експериментально-фонетичного дослідження з його структурно-методичною схемою та опис математичних залежностей для статистичної обробки експериментальних даних.

У третьому розділі наведено результати експериментально-фонетичного дослідження та їх лінгвістична інтерпретація.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження, сформульовано основні висновки та накреслено перспективи подальшої розробки проблеми.

У додатках обсягом 22 сторінки наведено список джерел, використаних для підбору експериментального матеріалу, фрагмент корпусу експериментальних висловлювань-невдоволень, матеріали попереднього аудитивного аналізу й 16 таблиць з обробки даних експерименту.

Загальний обсяг дисертації становить 248 сторінок, з них 177 сторінок тексту. Дисертація містить 18 рисунків та 59 таблиць. Список використаних джерел складає 317 найменувань вітчизняних та зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Шляхом аналізу лінгвістичних проблем дослідження соціомаркованих висловлювань у мовленнєвій комунікації встановлено, що лінгвістичною наукою накопичено достатньо знань, які дозволяють здійснити безпосереднє вирішення таких проблем: визначення ролі та місця висловлювань-невдоволень у мовленнєвій комунікації, аналіз та систематизація існуючих видів висловлювань-невдоволень, обґрунтування теоретичних передумов дослідження просодії висловлювань-невдоволень.

Аналіз функцій та соціокультурної обумовленості висловлювань-невдоволень дозволяє розглядати їх реалізації як один із видів розумово-мовленнєвої діяльності людини, що найчастіше виражає її прагнення досягти взаєморозуміння або узгодження відмінних інтересів чи поглядів. Функціонально-прагматична спрямованість висловлювань-невдоволень полягає у вираженні певної протидії, орієнтованої на зміну існуючого стану речей, яка реалізується здебільшого в емоційній формі моральної оцінки індивідом своїх чи чужих вчинків, дій, інтересів, переконань, вірувань, стереотипів поведінки, тощо. Таким чином, у соціально-лінгвістичному аспекті висловлювання-невдоволення виконують роль певних індикаторів, що констатують розходження реальних подій чи явищ з їх ідеальними або прогнозованими у свідомості мовця моделями.

Висловлювання-невдоволення як один із типів емоційних висловлювань виникають в результаті переживання людиною тих чи інших негативних емоцій, які, будучи усвідомлені нею, виконують роль підґрунтя для побудови та реалізації конкретних видів цих висловлювань. Вживані в комунікації, вони виражають конкретні почуття й тому є по відношенню до емоцій, які переживає індивід, більш прагматично акцентованими та цілеспрямованими.

У даному дослідженні під емоцією ми розуміємо суб'єктивні реакції людини на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, що проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, і поділяємо їх на позитивні та негативні. Під почуттями ми розуміємо вищий продукт розвитку емоцій індивіда, що виникає в онтогенезі як результат узагальнення конкретних ситуативних емоцій. Почуттями називаємо також особливий вид емоційних переживань, що носять чітко виражений предметний і культурно-історичний, тобто соціально значущий характер. Ми визнаємо, що почуття як стійке емоційне ставлення до об'єкта може не збігатися в конкретній ситуації з емоційною реакцією на нього. При цьому під об'єктом у його широкому розумінні ми маємо на увазі будь-які предмети, явища чи процеси реального світу, в тому числі й розумові. Такий підхід дає нам змогу вважати, що мовець будь-якого соціокультурного рівня здатен за допомогою конкретних соціально апробованих почуттів висловлювати у мовленні всі різновиди та відтінки емоцій, які він переживає.

Розгляд проблеми варіативності засобів мови взагалі та засобів просодичної організації мовлення зокрема показав, що навіть дуже наближені спроби більш-менш повно окреслити основні напрямки варіації зазначених засобів наштовхуються на необхідність, по-перше, формулювати точні теоретичні узагальнення, і, по-друге, приймати за норми деякі правила, що обмежують можливе чи неможливе у мові як основному інструменті передачі культурно-історичного знання. Слід також зазначити, що основною причиною, яка спонукає носіїв будь-якої мови користуватися у процесах комунікації існуючим у ній варіантно-інваріантним інструментарієм, є, в першу чергу, безперервна динамічна зміна величезної різноманітності соціокультурних чинників, під впливом яких формуються як реальні обставини мовного спілкування, так і рівні мовної культури комунікантів.

Тому при спробі системного опису механізму конкретного процесу комунікації виникає ряд труднощів, зумовлених, щонайменше, такими обставинами: фактично нескінченною різноманітністю існуючих аспектів культури вимови; не меншою різноманітністю сукупностей взаємозв'язаних лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників, що впливають на розумово-мовленнєву діяльність людини; специфікою функціонування індивідуальних механізмів мовлення; навичками культури вимови комунікантів, а також наявними трансформаціями їхніх індивідуальних культур. Іншими словами, обґрунтування повної моделі, що вичерпує специфіку кожного конкретного процесу комунікації індивіда, є нетривіальним і трудомістким завданням.

У результаті вирішення зазначеної проблеми нами було розроблено узагальнену модель механізму соціомаркованої комунікації, яка показала, що будь-які відхилення від норм лінгвістичного маркування висловлювань можуть здійснюватися лише в певних межах, які визначаються мінімальними вимогами соціокультурного рівня мовця. Тому феномен аномальної взаємодії лінгвістичних маркерів, що використовуються мовцем у межах конкретного соціокультурного рівня, можна розцінювати насамперед як індикатор складних імовірнісно-динамічних розумово-мовленнєвих процесів, результатом яких і є відома варіативність мовлення.

Крім того, чималу роль у лінгвістичному маркуванні соціокультурного статусу мовця відіграють використовувані ним мовні та мовленнєві засоби, співвіднесені з традиційними демографічними одиницями соціальних наук: віком, статтю, приналежністю до певного соціально-економічного прошарку суспільства, регіональним угрупуванням, статусом і т.д. Отже, мовлення будь-якого індивіда, що актуалізує емоційне висловлювання, є за своєю суттю соціомаркованим і може бути описане певною сукупністю лінгвістичних маркерів соціокультурного статусу мовця. При цьому кожна така група або окремо взятий маркер відповідають безлічі рольових відносин у контексті безмежної кількості ситуацій, у яких реалізується конкретне висловлювання. Слід також зауважити, що індивід як представник певної соціальної групи неминуче буде позначати свій соціокультурний статус маркерами всіх рівнів мови, що відрізняються як кількісно, так і якісно від загальноприйнятої норми в тій мірі, у якій сам мовець здатен трансформувати лінгвістичні засоби в межах свого індивідуального культурного поля. Природно, між нормами різних соціокультурних рівнів завжди будуть існувати певні перехідні зони, у яких відбувається взаємодія та взаємопроникнення елементів різних норм. Це пояснюється тим, що сама норма існує у вигляді певного "мовного ідеалу" і є лише гіпотетичним інваріантом, що реалізується комунікантами певного соціокультурного рівня у вигляді нескінченної множини варіантів, які наближаються до неї.

Таким чином, неважко переконатися в імовірнісній природі функціонування лінгвістичних маркерів соціокультурного статусу мовця і визнати той факт, що провідними показниками оцінки ступеня його наближення до мовної норми можуть бути лише статистичні характеристики елементів, які її складають. А звідси випливає, що найбільш адекватний опис соціокультурних аспектів просодичної організації емоційних висловлювань доцільно здійснювати, орієнтуючись на певну ймовірнісну модель механізму комунікації, яка повинна враховувати як мінімум такі умови: по-перше, розмежування соціокультурних просторів мовця і слухача; по-друге, наявність загальної зони їх комунікативної компетенції; по-третє, забезпечення співвіднесення кодованої й декодованої інформацію з нормою комунікації на конкретному соціокультурному рівні; по-четверте, необхідність врахування всіх мовних і немовних засобів і факторів комунікації; по-п'яте, однозначний опис умов комунікації в межах від її нормального перебігу до вимушеного припинення.

На підставі викладеного систематизовано функціонально-семантичні форми висловлювань-невдоволень, що, відповідно до інтенції мовця, передають їх комунікативно-прагматичний зміст (прокльони, погроза, лайка, протест, благання, нападки, образа, заборона, звинувачення, аргументація, заперечення, критика, приниження, дорікання, плітки, прохання, претензія, догана, заклинання, упереджена оцінка, скарга, несхвалення, засуджування, осуд, картання, нарікання, умовляння, побоювання, повчання, переконування, застереження, натяк тощо). Комунікативно-прагматичний зміст трансформується, відповідно до ступеня контрольованості мовцем своїх емоцій, у висловлювання, що передають конкретні почуття: практично неконтрольовані (лють, гнів, ненависть, обурення, розпач, відчай, жах, огида, відраза), слабо контрольовані (злість, роздратування, горе, образа, зловтішання, скорбота, страх, переляк, протест, тривога, вина, сором, приниження, зневага, нехтування, гидування, презирство, заздрість, жаль, ворожість, страждання) та цілком контрольовані (незадоволення, смуток, побоювання, переживання, досада, розчарування, печаль, сум, незгода, занепокоєння, хвилювання, стурбованість, сумнів, підозра, недовіра, докори сумління, каяття, гидливість).

Здійснена таким чином систематизація показала, що, по-перше, висловлювання-невдоволення з комунікативно-прагматичним змістом у діапазоні "заборона -- звинувачення -- аргументація -- заперечення -- критика -- приниження -- дорікання" використовуються в комунікації, умови якої можуть відповідати будь-якому ступеню контрольованості почуттів. По-друге, комунікативно-прагматичний ряд "прокльони -- погроза -- лайка -- протест -- благання -- нападки -- образа" практично не використовується мовцем, який переживає почуття, віднесені нами до цілком контрольованих. По-третє, у ситуації практично неконтрольованих емоцій мовцем, як правило, не актуалізуються такі комунікативно-прагматичні змісти висловлювань-невдоволень, реалізації яких передує здійснення досить складних логіко-розумових актів (наприклад, "плітки -- прохання -- претензія -- догана -- заклинання -- упереджена оцінка -- скарга -- несхвалення -- засуджування -- осуд -- картання -- нарікання -- умовляння -- побоювання -- повчання -- переконування -- застереження -- натяк").

Розглянуті під таким кутом зору особливості актуалізації функціонально-семантичних та змістових форм висловлювань-невдоволень відіграли роль методологічної та термінологічної основи для опису результатів започаткованого нами дослідження інтонаційної організації цього виду висловлювань.

Проведений теоретичний аналіз показав, що на механізм актуалізації висловлювань-невдоволень впливають здебільшого дві групи чинників: соціокультурні (які визначають реальне існування індивіда в суспільстві і для досліджуваного випадку відіграють роль зовнішніх подразників) і психофізіологічні (що віддзеркалюють ідеальні уявлення індивіда про його місце й роль у суспільстві та виступають причинами, які породжують почуття невдоволення). Проте, в умовах живого спілкування взаємодія конкретних соціокультурних і психофізіологічних чинників, що породжують ті чи інші види висловлювань-невдоволень, відбувається у свідомості комунікантів спонтанно, а вибір лінгвістичних засобів реалізації таких висловлювань здійснюється за альтернативним слабо передбачуваним алгоритмом.

Крім того, було встановлено, що для правильного тлумачення висловлювань-невдоволень необхідно не лише знати зміст їх вербальних засобів, але й орієнтуватися в розмаїтті невербальних засобів комунікації: вокальних (інтонаційних) та невокальних (кінесичних і проксемних), привнесених у комунікацію культурою носіїв певної мови. Це набуває особливого значення, оскільки, за твердженням А.Піза, у передачі емоцій лише сім відсотків інформації несуть слова, а основне інформаційне навантаження висловлювань-невдоволень виражається переважно невербально.

На основі викладеного нами було обґрунтовано класифікацію ознак актуалізації функціонально-семантичних типів і видів висловлювань-невдоволень, яка показала, що для досягнення мети, поставленої у цій праці, необхідним і достатнім мінімумом має бути: соціокультурний рівень мовця, ситуація спілкування, відношення соціального статусу мовця до статусу слухача, комунікативна функція, ступінь емоційності, виражене почуття.

Аналіз фонетичних засобів, що функціонують у мовленні, показав, що для формування програми й методики та для опису результатів експериментально-фонетичного дослідження соціокультурних аспектів просодичної організації висловлювань-невдоволень достатньо використовувати основні підсистеми інтонації: на перцептивному рівні -- мелодику, темп, гучність вимови, на акустичному -- частоту основного тону, інтенсивність, тривалість.

При цьому для експериментально-фонетичного обґрунтування варіантних реалізацій просодичної моделі висловлювань-невдоволень доцільно використовувати такі ознаки їх реалізації: ситуація спілкування (формальна, неформальна), соціокультурний рівень мовця (високий, середній, низький), виражені почуття (гнів, обурення, роздратування, протест та ін.), а комунікативну функцію, відношення соціального статусу мовця до статусу слухача, ступінь емоційного насичення висловлювання та ступінь контрольованості почуттів мовця використовувати як інформацію, спрямовану на опис диференційних особливостей варіантних моделей.

Проведене нами узагальнення результатів аналізованих лінгвістичних джерел, а також попереднього опису існуючих ознак інваріанта інтонаційної моделі висловлювань-невдоволень наочно показало доцільність виконання в обсязі цієї праці спеціального експериментального дослідження закономірностей взаємодії просодичних засобів реалізації висловлювань даного типу. Метою такого дослідження була практична перевірка теоретично обґрунтованих нами передумов участі просодичних засобів в актуалізації висловлювань-невдоволень і встановлення основних закономірностей взаємодії й функціонування цих засобів залежно від соціокультурного рівня мовця та ряду інших факторів.

Експериментальне визначення зв'язків, що існують між соціокультурним рівнем мовця та просодичними засобами актуалізації висловлювання-невдоволення, здійснювалось відповідно до програми й методики дослідження, спрямованих на вирішення його основних завдань. Методика дослідження передбачала два етапи аудитивного аналізу, електроакустичний аналіз та лінгвістичну інтерпретацію експериментальних даних.

Основні процедури формування матеріалів експериментального корпусу аудитивного та акустичного аналізів було викладено в роботі на підставі загальної методичної схеми виконання етапів експериментально-фонетичного дослідження англійських висловлювань-невдоволень, загальної схеми дослідження спектральних характеристик висловлювань-невдоволень із застосуванням комп'ютерних програм SpectraLAB і WaveLAB та алгоритмічної схеми статистичної обробки результатів дослідження, які супроводжувались відповідними коментарями.

Аудитивний аналіз експериментального матеріалу було побудовано за традиційною схемою з детальним описом взаємодії досліджуваних інтонаційних параметрів та відображенням частотних характеристик їх реалізації.

Аудитори відзначали спричинені впливом соціокультурних факторів модифікації вимови під час реалізації висловлювань-невдоволень як на сегментному, так і на супрасегментному рівнях. При цьому варіативність фонемних реалізацій пояснювалася, передусім, ситуацією спілкування та співвідношенням соціокультурних статусів мовця й слухача, а також приналежністю кожного мовця до певного соціокультурного рівня та його емоційним станом. У свою чергу, до факторів, що впливали на ступінь варіативності параметрів супрасегментного рівня -- мелодики, гучності, темпу, ритму, особливостей розмежування інтонаційних груп -- аудитори, крім зазначених вище, відносили також комунікативно-прагматичну настанову й конкретні почуття, виражені у висловлюваннях-невдоволеннях.

Зокрема, встановлено, що у формальній ситуації при належному ступені контрольованості почуттів для вимови висловлювань-невдоволень типовими є помірний чи дещо сповільнений темп і, відповідно, відносно чітка артикуляція. Під впливом слабо контрольованих або неконтрольованих почуттів у деяких випадках спостерігається подовження голосних чи приголосних фонем.

Неформальна ситуація, на відміну від формальної, характеризується, як правило, помітним прискоренням темпу, що спричиняє зниження акуратності вимови й призводить до модифікацій окремих звуків або часткових змін фонемного складу слів.

Результати аудитивного аналізу експериментального матеріалу дозволяють стверджувати, що подовженню, спричиненому негативними емоціями мовця, підлягають в основному довгі голосні, дифтонги, а також монофтонги низького підйому; що ж стосується приголосних, то найчастіше це -- проривні й щілинні, а також сонорні звуки. При цьому доречно зазначити, що для мовців високого соціокультурного рівня явище подовження фонем характерне під час вираження слабо контрольованих або цілком контрольованих почуттів, у той час як для мовців середнього та низького соціокультурних рівнів це явище спостерігається при будь-якому ступені контрольованості почуттів.

Крім подовження фонем, досить частотними для англійського емоційного мовлення є також різні типи асиміляції, що проявляються не лише як просте заміщення одного алофона іншим, а як складна альтерація сегментних реалізацій у межах звукосполучень, а також як звуковий дисонанс, що найчастіше сигналізує про негативні емоції мовця.

Очевидно, під час реалізації висловлювань-невдоволень різної емоційної насиченості роль засобів сегментного та супрасегментного рівнів зростає за рахунох їх тісної взаємодії. Крім того, має місце також взаємодія засобів усіх мовних рівнів -- лексичного, граматичного та фонетичного. При цьому заслуговують окремої уваги випадки, коли лексико-граматична будова речень виступає провідним чинником, визначаючи просодичне оформлення висловлювань. З цього погляду варто враховувати вживання: афіксів з негативним значенням: un-, in- mis-, dis-, -less та ін., зокрема тих, що передбачають особливе наголошування слів; роз'єднувальних сполучників чи сполучників протиставлення: or else, but, although та ін.; інтенсифікуючих прислівників: too, much, so, all, even, really, very; якісних прикметників, що вказують на ознаку вищого ступеня якості: ghastly, dreadful, fearful, horrible, awful, terrible чи похідних від них прислівників; вигуків: ah, oh, come, alas, dear me, phew, damn; емотивної лексики: for God's sake; модальних дієслів; емфатичних do, should; заперечень; риторичних питань; окличних речень, що набувають особливої емоційності в реалізаціях з високим низхідним термінальним тоном; наказових, умовних, еліптичних чи одночленних речень; порівняльних одиниць чи конструкцій like, as as; лексичних, синтаксичних та семантичних повторів. При цьому слід зауважити, що підсилювальна функція зазначених елементів та конструкцій ще більше зростає, якщо на них падає логічний наголос. Наприклад, перенесення логічного фокуса з повнозначних на службові слова надає висловлюванню більш емоційного характеру, висвітлюючи додаткові або імпліцитні значення. Крім того, наголошування особових займенників часто слугує покажчиком низького соціокультурного рівня мовця, наприклад, коли займенник вживається замість більш ввічливих форм звертання чи згадування про особу, таких, як Madam, Sir, Gentleman, тощо. Максимальний рівень інтенсифікації висловлювань-невдоволень досягається, коли декілька з перерахованих вище засобів виступають у взаємодії.

Вдаючись до більш розширеного аналізу просодії висловлювань-невдоволень, їх функціонування в мовленні доцільно розглядати з погляду теорії комунікативної семантики, тобто з урахуванням взаємодії лінгвістичних і паралінгвістичних засобів, а також ситуативних факторів та особистісних характеристик комунікантів. Це дозволяє аналізувати мовні одиниці з точки зору функцій, які вони виконують у процесі спілкування. Аналізуючи участь лінгвістичних та паралінгвістичних засобів в реалізації висловлювань-невдоволень, можна зробити висновок, що найяскравіше їх взаємодія проявляється на відрізку мовлення, який перевищує одне окреме висловлювання, тобто в межах блоку, або фоноабзацу. При цьому аудитори реєстрували такі характерні інтонаційні особливості реалізації висловлювань-невдоволень, як відчутні перепади: висотно-тонального рівня (у межах окремих інтоногруп та на їх стику), діапазону (вузький діапазон шкали -- широкий діапазон інтоногрупи), довжини інтоногруп, темпу та гучності. Отже, ми можемо говорити про просодичний контраст як достатньо частотне явище, що супроводжує актуалізацію висловлювань-невдоволень.

Результати аудитивного та акустичного аналізів, описані в ході лінгвістичної інтерпретації, характеризуються досить щільним кореляційним зв'язком і достатнім для експериментально-фонетичного дослідження ступенем достовірності, що дає підстави вважати можливим їх подальше використання в лінгвістичній теорії та практиці.

ВИСНОВКИ

Аналіз проблеми дослідження та теоретичні передумови його проведення, розроблені на ґрунті комунікативного підходу до експериментального вивчення просодичних засобів актуалізації англійських висловлювань-невдоволень під кутом зору соціокультурного аспекту їх реалізації, а також узагальнення результатів аудитивного та акустичного аналізів дозволяють стверджувати:

Висловлювання-невдоволення сучасної англійської мови як досить частотні соціально марковані засоби комунікативного вираження негативних емоцій виконують роль особливих індикаторів, які за рахунок специфічної структурно-семантичної організації та феномена утворення певної єдності змісту й інтонації дозволяють мовцеві констатувати розходження реальних подій чи явищ з їх ідеальними або прогнозованими в його свідомості моделями.

Розроблена нами модель механізму соціомаркованої комунікації наочно підтверджує, що найбільш адекватний опис соціокультурного аспекту просодичної організації висловлювань-невдоволень доцільно базувати на ймовірнісній оцінці частоти використання мовних і мовленнєвих засобів, які під час реалізації висловлювань-невдоволень набувають якості соціолінгвістичних маркерів.

Теоретичне обґрунтування взаємодії та взаємозв'язку функціонально-семантичних видів висловлювань-невдоволень з градацією їх за вираженими почуттями, з одного боку, та емоційним станом мовця з можливими ступенями контрольваності цих почуттів, з другого, визначили необхідність врахування ряду найбільш значущих, з погляду мети здійсненого дослідження, факторів: соціокультурний рівень мовця, ситуація спілкування, інтонаційно-змістова єдність, яка передається під час реалізації конкретних почуттів.

Наукові уявлення, обґрунтовані на етапі розробки теоретичних передумов дослідження у формі класифікації ознак актуалізації функціонально-семантичних видів висловлювань-невдоволень показали, що для досягнення мети даної праці доцільно провести відповідне експериментальне визначення закономірностей впливу соціокультурного рівня мовця, ситуації спілкування, та виду почуттів, виражених конкретним висловлюванням, на специфіку їх просодичної організації, а опис отриманих результатів проводити з урахуванням відношення соціального статусу мовця до статусу слухача, комунікативно-прагматичної функції висловлювання, ступеня емоційності його реалізації та екстралінгвістичних факторів. При цьому результати обробки та опису даних перцептивного й інструментального аналізів, а також їх лінгвістична інтерпретація підтвердили теоретичну обґрунтованість і практичну ефективність застосування трирівневих шкал оцінок соціокультурного рівня мовців: високий, середній, низький, та ступеня контрольованості почуттів: цілком контрольовані, слабо контрольовані, практично неконтрольовані.

За даними аудитивного аналізу встановлено інваріантні просодичні ознаки реалізації висловлювань-невдоволень: низький передтакт, рівний та висхідний такт, усічений тип шкали, низхідний термінальний тон, широкий та розширений діапазон інтоногрупи, вузький та звужений діапазон шкали, вузький та звужений інтервал "передтермінальна частина-ядро", тональні перепади на стику інтоногруп, простий або порізаний мелодійний контур, низька або середня швидкість зміни термінального тону, нестабільний темп, короткі синтагматичні паузи, помірна та підвищена гучність, стаккатоподібний ритм.

Відповідно до соціокультурних рівнів мовців висловлювання-невдоволення диференціюються за такими сукупностями просодичних ознак:

1) Реалізації висловлювань-невдоволень мовцями високого соціокультурного рівня характеризуються на сегментному рівні підвищеною частотою емфатичного подовження фонем. На супрасегментному рівні має місце: а) в умовах формального спілкування -- підвищена частота висхідної шкали, нетиповість широкого діапазону шкали, вживання хвилеподібного мелодійного контуру; б)в умовах неформального спілкування -- переважання висхідного руху тону в такті, вживання рівної низької шкали, переважання усіченої шкали; в) домінування високого темпу, використання шкали з перерваною поступовістю, а також ковзної шкали при підвищеній емоційності висловлювання -- незалежно від ситуації спілкування.

2) Реалізації висловлювань-невдоволень мовцями середнього соціокультурного рівня характеризуються дещо нижчою порівняно з реалізаціями висловлювань-невдоволень мовцями високого соціокультурного рівня частотністю емфатичного подовження фонем. На супрасегментному рівні має місце: а) в умовах формального спілкування -- переважання висхідного руху тону в такті, підвищена частота висхідної шкали, нетиповість високої гучності; б) в умовах неформального спілкування -- вживання рівної низької шкали, зниження частоти актуалізації широкого тонального діапазону інтоногрупи, нетиповість вживання широкого діапазону шкали; в) підвищена частота зміни тембральних характеристик -- незалежно від ситуації спілкування.

3) Реалізації висловлювань-невдоволень мовцями низького соціокультурного рівня характеризуються на сегментному рівні незначним рівнем частоти подовження фонем та окремими стійкими соціомаркованими відхиленнями від норми вимови. На супрасегментному рівні має місце: а) в умовах формального спілкування -- підвищена варіативність рівнів рівного передтакту, переважання висхідного руху тону в такті та усіченої шкали, підвищена частота висхідної шкали, збільшена рекурентність екстрависокого рівня завершення інтоногрупи; б) в умовах неформального спілкування -- вживання рівної низької шкали, підвищена варіативність висотнотональних рівнів початку та завершення шкал; в) підвищена частота широкого діапазону інтоногрупи, вживання екстрависокого рівня початку інтоногрупи, нетиповість вживання цезур, значне домінування частоти зміни тембральних характеристик -- незалежно від ситуації спілкування.

Акустичний аналіз інтонаційних особливостей реалізації висловлювань-невдоволень підтвердив надійність результатів аудитивного аналізу й дозволив встановити такі характерні ознаки: локалізацію максимуму ЧОТ у першій та термінальній ритмогрупах; екстрависокий, високий та підвищений рівні максимуму ЧОТ; низький передтакт рівної, низхідної та висхідної конфігурацій; висхідний такт; хвилеподібна, низхідна та рівна шкала; рівно-низхідна конфігурація тону в термінальній ритмогрупі; низький рівень початку інтоногрупи; високий та середній підвищений рівень початку термінального тону; низький та екстранизький рівень завершення термінальної ритмогрупи; розширений, середній і звужений діапазон інтоногрупи; коротка інтоногрупа; вузький інтервал "передтермінальна частина-ядро"; мінімальна середньозвукова тривалість інтоногрупи; мала та мінімальна швидкість зміни ЧОТ; великий та середній рівень інтенсивності вузького та звуженого діапазону з локалізацією її максимуму на функціонально значущих ділянках інтоногрупи.

До провідних диференційних ознак відносяться локалізація максимуму ЧОТ та максимуму інтенсивності інтоногрупи, регістрові відмінності в реалізації висловлювань-невдоволень мовцями різних соціокультурних рівнів, збільшення рівня інтенсивності другої та наступних гармонік у спектрі частот зі зниженням ступеня контрольованості висловлюваних почуттів.

Теоретичні передумови, обґрунтовані в даній праці, та результати, отримані під час проведення експериментально-фонетичного дослідження, можуть бути використані для подальшої наукової розробки теоретичних проблем вивчення просодичних засобів реалізації емоційних висловлювань сучасного англійського мовлення та для поглиблення експериментальних досліджень їх найбільш актуальних аспектів, а також у практиці навчання коректного просодичного оформлення емоційних висловлювань.

висловлювання невдоволення спілкування семантичний

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Analysis of the Pronunciation Culture Teaching Mechanism // IATEFL-Ukraine Newsletter. -- 1995. -- No.3. -- P. 31-33. (У співавторстві).

Social and Linguistic Aspects of Complaint Statements Functioning // IATEFL-Ukraine Newsletter. -- 1997. -- No.7. -- P.21. (У співавторстві).

Identification of Discontent Utterances Types // IATEFL-Ukraine Newsletter. -- 1997. -- No.9. -- P.16.

Двоякість у вивченні та навчанні інтонації висловлювань невдоволення // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Дослідження молодих вчених. Серія "Філологія". -- 1997. Вип. 2: Актуальні проблеми вивчення мови, мовлення і перекладу. -- С. 124-127.

Комплексний підхід до дослідження соціокультурних та лінгвістичних аспектів актуалізації висловлювань-невдоволень // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Мовознавство. -- 1998. -- Вип. 1(8). -- С. 96-102.

Mechanisms of Discontent Utterances Actualization and Perception //IATEFL-Ukraine Newsletter. -- 1997. -- No.11. -- P.23-24.

The Treatment of Sociocultural Aspects of Discontent Statements Prosody //IATEFL-Ukraine Newsletter. -- 1998. -- No.12. -- P.30-32.

Peculiarities of Prosodic Organization of Discontent Statements // 1998 Dnipropetrovsk Conference Selections. -- Vol. 2: Research // IATEFL-Ukraine Newsletter. -- 1998. -- No.13. -- P.20-22.

Особливості актуалізації функціонально-семантичних та змістовних форм висловлювань-невдоволень // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Мовознавство. -- 1999. -- Вип. 1(2). -- C.11-16.

Interaction of Linguistic and Extralinguistic Means of Discourse in Emotional Expression // IATEFL-Ukraine Newsletter. -- 1999. -- No. 17. -- P.8-11.

Лингвистическая модель социокультурного маркирования высказываний-недовольств // Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції "Іноземні мови сьогодні і завтра". -- Тернопіль, 1999. -- С.54-55.

Размещено на Allbest.ru